ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
музика

ЧЕМЕРОВ. Бійки на концертах, життя в США, пісні для росіян, фіт із Залужним, Димна Суміш, Бумбокс

Саша Чемеров

Опубліковано 18 вер. 2025 р. • Довжина: 12 041 слово

Короткий зміст

Він підкорив Лос-Анджелес, але обрав донбаські терикони. Його пісні виконують не тільки зірки вітчизняного шоубізнесу, а й сам Валерій Залужний!

У нас на барі — справжній батько українського ґранджу, музикант і композитор Саша Чемеров.

🔥 Рок-фестивалі 90-х і що на них відбувалося
🔥 Історія та шлях гуртів The Gitas і Димна Суміш
🔥 Альбом для Івана Дорна
🔥 Конфлікт із Тіною Кароль
🔥 Дуети з Бумбоксом
🔥 Життя в США
🔥 Культурний десант і фронтова студія
🔥 Фіт із Валерієм Залужним
🔥 Спільні проєкти з Бардашем
🔥 Написання пісень для росіян

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Саша Чемеров]

    Пряма Червона в ефірі. І сьогодні буде унікальний випуск, оскільки на самому початку я покажу Пряму Червону собі. Але не видалю, оскільки я суддя, я і інспектор. Ми в барі, можна зізнатися в тому, що час від часу алкоголь потрапляє в організм. Коли алкоголь потрапляє до здорових людей, вони зазвичай, ну, згідно штампів, набирають своїх колишніх. Коли алкоголь потрапляє в мій організм, я починаю турбувати музикантів. Треки, яких я люблю, але цих треків чомусь немає у всесвіті. Цих музикантів приблизно двоє. Один вже був у Прямій Червоні, другий нарешті приходить у Пряму Червону. Олександр Щеміров. Група «Дивна Суміш», оскільки дуже дивна ситуація. Є кілька треків, які я страшенно люблю в особливих версіях, але вони відсутні на стрімінгах. Він дуже багато разів розповідав цю історію. І це, я так розумію, один з найкращих реп-треків. Я завжди у нього запитую про реп-треки. І він каже, що це завжди один з найкращих реп-треків, якого ніде немає. Я думаю, що інформація у вас застаріла. Так? Він є? Ти що, виклав стіну? Давно. Та ладно. Я тебе набирав останні три роки тому. До того я не виклав. Коли ти набирав, ще не виклав. Якраз я тобі особисто тоді переслав. А потім я подумав, що кожен раз я ж не буду переславати, треба викладати. Це був 99-й рік, коли вийшла стіна, правда? Тобто, вийшла стіна, а тоді вийшла стіна. І ти, як репер, писав її Ваня Шевчук. Чи хто тоді був саунд-продюсером? Тоді був вступка і Віталій Тєлєзін. Він з'їздиться. Чи так, так. Це була студія «Столиці» ще. Так, так, так, радіо «Столиці». Радіо «Столиці» і студія при цьому радіо.

  2. [Фоззі]

    Ти її не застав.

  3. [Саша Чемеров]

    Давайте скажемо, що трек «Стіна». І зараз він є, як Саша Чемеров. — Чиста димна суміш. — Чиста димна суміш, ти там ще скрич на якийсь... — Віровець в нас була така штука. — Поясни дітям. Це замість, коли не було діджея? — Так, в нас був другий вокаліст, Женя Віровець, він колись приніс, в нього мама, здається, з Польщі щось возила, якісь іграшки, і він приніс, достав з іграшки деталь, і каже, прикажіть, який прикол. І ми подумали, що будемо діджеювати на таких...

  4. [Фоззі]

    — Прикольно.

  5. [Саша Чемеров]

    Як робить? Як робить ця музика? — Це був трек, який, на мою думку, перевернув український рок-н-ролл, оскільки він був достатньо естрадним. Тобто це був або... Ми тоді зайняли друге місце. Перше ніхто не зайняв, ми зайняли друге. В року. В року ми зайняли друге місце. Ми були переможцями «Червона рута». А як це перше ніхто не зайняв? «Червона рута» — це такий особливий фестиваль. Там було чотири основні номінації. Положик тільки пам'ятає. Я не пам'ятаю. Денс, етно, поп і рок. Ну щось таке. Чи авторська була, але, здається, то... Щось таке. Нам тоді сказали так. Якщо б у вас в пісні була сопілка, тоді ви були б на першому місці. Це ж зараз українським реперам так само кажуть. Якщо у вас є в пісні сопілка, то ви український репер. Я пам'ятаю, ми на тому фестивалі були вже якось продюсерами, і фестиваль нас кинув на гроші. А ви в якому, вибач... Ми в 97-му, а вона раз на два роки відбувалася. А ви в усіх категорій, ви хто? Етно чи... Ну і денс. Нас в денс перенесли. Хоча ми не йшли в денс. І якщо я правильно пам'ятаю, група Друга Ріка тоді не змогла виступити, оскільки в сусідньому крилі готелю Радсвєт, здається, там сіжали. Була гуртова база алкогольу, і там коньяк, якщо ти береш 12, там 6 кратно було, 12 пляшок, коньяк коштував щось 262. І якось група Друга Ріка зламалася на цій... Відкоштувала ці пили. Ми не зламалися, але... А ти ж не пив тоді. Так, тому і не зламалися, але всі інші пили, і я пам'ятаю, що там було оце, совєтське шампанське ще. Та-та-та, ну це гуртова база була. Взагалі той готель, я пам'ятаю, в фарбах до сих пір, тому що в нас вивалили двері у нашу кімнату, у нас в кімнаті було дві жуха середу. Журналістів на підлозі, ну там було... Сашу Кольцову я ледь не вбив там. За що? Не за що, просто... А, до Рима? Вони сиділи на дивані, от вона сидить, і я поруч щось розказую, і я рукою зачепив вазон з квітами, і він тупо на неї на голову прямо впав. Ай! Так, було, було. Міг одним жестом загубити двох моїх улюблених артистів. Вона б не доспівала, а ти б сидів, ти б досі сидів. Мені нещодавно, десь рік тому, Юліан Олибін скинув фотку там, де ми в якомусь номері «Автентичне життя», «Потужні дівчата», тобто Соломія Мельник, яка тепер «Duck Daughters». І ми там сидимо щось бухаємо, такі радісні, і це було відчуття остаточної перемоги української музичної ідеї, погодься. Коли тиждень місто, Харков, більш пощастило, бо там було більше грошей. 99-та рута, в якій вибрала участь, це був Дніпро. 99-й рік, і вже не вистачало фінансування, щось там. Пам'ятаєш, комусь на голову впала сцена, світло впало під час виступу. Розвалювалося вже все, так? Я пам'ятаю, що ми попросили гроші у міської адміністрації Чернігова, щоб туди доїхали. На квитки? Дали? І нам дали, причому стільки грошей, що якимось чином ми поїхали туди на тиждень раніше, і поїхали звідти на тиждень пізніше. А Харків? Харків в 97-му році, а оскільки в Києві відбувалося в зданні Укрконцерта, яке називалося на сцені «Птічки, хуючки, цвіточки, хуючки», Харківські відмовилися, і тому ми самі платили. Я до останнього зберігав надію на те, що Харківська оплатить, відділ культури, і ми всім казали, що Запоріжжя з Підвею зняло люкс в Козацькому, коли виступали на День Києва в 97-му. А Харків такий — яка Червона Рута? Чорнігів — молодець, були прогресивні. Я взагалі думаю, що Червона Рута — це фестиваль, якого зараз не вистачає в Україні. Він ніби повертається, я чув, в чергове. Це було прикольно. Не зрозуміло, що буде за формат, але такий формат, я вважаю, має бути в нас. Це була авторська музика. Тобто тобі допомагали якось вставити сопілки тим, хто вівся. Тим, хто не вівся, не допомагали, але тобі давали творчу свободу. Головне, щоб це було українською, головне, щоб це було сучасно, а не якось естрадно. А ці транслювали? Ну, транслювали. Ну, і СІТІВІ за 20 років до того, як ти працював на цьому телетаналі, і СІТІВІ ще показував якусь, ну, о 23-й. Слухай, я згадав, «Стіна» не в 99-му вийшла. А в якому? Пізніше. В 2002-му чи 2003-му. Та ні. Ні-ні-ні. Не могла в 99-му. Давай заб'ємося. Мені чомусь здається... Давай заб'ємося, як перевіримо. Шановні глядачі, будь ласка, повідомте, коли ви вперше почули пісню «Стіна», групу «Димна Суміш», і хто правий, вокаліст «Димної Суміші» чи бармен? Так, а чому не було першого місця? Тому що ніхто не був достойний першого місця.

  6. [Фоззі]

    Ну, сапілки не було.

  7. [Саша Чемеров]

    Тобто там були перше, друге, третє і глядацькі симпатії, якщо я не помиляю. Ще було в них гран-прі, яке іноді давали, іноді ні. От вони казали, якщо б була сапілка, у вас було б гран-прі над жанроми. Була перша номінація в році. А тоді в нашій руці першу номінацію виграли дві групи одразу. Фактично самі і ДАТ. Тобто, а ваші чому були? Тому що друга ріка напилися і не змогла виступати. Я не знаю, ну отакий був факт. А от ти кажеш, що не вистачає... В чому особливо? І зараз теж вже багато фестивалів, що саме це якась українська історія. Це ж інший був фестиваль. Це був більше конкурсний фестиваль. Тобто тобі треба було щось когось перемогти, дати. От відбірна європейська теж конкурс. Про що ми говоримо? А там журі було ж, правильно? Так, було журі. І вони визначали? Не було якихось голосувань? Ні, визначала журі. І вони були достатньо прогресивні. В нашому випадку Анатолій Калинченко — це людина, яка вирішила нашу долю. Тому що ще в Харкові на відборі Харків так дивився. Ну, ці місцеві якраз відділку культури, які потім... Які гроші не дали. Так, гроші не дали. Тобто їх щось лякало, якийсь реп, якийсь там... Щось не схоже. Не має бути там... Слухай, ти пам'ятаєш цю статуєтку, що вони робили? У Фавота вкрали, спустилися з даху, і вони вирішили... А, ні, це золоту жартицю таврійських ігор. Вони вирішили, що вона золота, і дві вкрали. А статуєтка, можливо, одна з них збереглася. В мене збереглася, і якщо вона стоїть — просто дивна фігня. А якщо ти її кладеш, то вона схожа на какашку. Та ладно! Ну, пам'ятаєш, вона така... З чого зроблена буква «Ч»? Така... «Ч» і «Р» якось... Ну, така як фігурно викакана. А, фігурно викакана. Постаннє, що я чув про «Червону руту», коли хтось зі знайомих музикантів там виступав, в Києві, і сказали, що в залі на концерті було восьмеро аж людей, і одним з цих людей був Олександр Піпа. Із групи «Вопліві» та «Плясова». Тобто вони... Ну, це все до мишей. Але щось мій мозок сигналізує про те, що хтось намагається... Зараз же фестивальне життя відновлюється. От «Атлас» проводить, «Файне місце» проводить. Ну, це інший фестиваль. Тобто, якщо ми розмовляємо про «Червону руту», то це, скоріше, розвиток культури. В плані того, що там є якийсь відбір, потім якась підтримка. А фестиваль в плані «Атлас» — це фестиваль для людей, там немає ніякого конкурсу. Це вже ті, хто до конкурсу прийшли. От є «Єгір Мізіки Вордс», вони теж підтримують молодих артистів. Я зі своїм американським гуртом «Де Гітас» колись ми там взяли якийсь... Ми вчора з'ясовували, як правильно вимовляється назва того американського гурту. І на чому ви зупинилися? На «Гітас». Правильно? Я думав, мені хотілося, щоб воно було французське. «Джітас». Прикольно. А це за якусь пісню? Чесно сказати, я не пам'ятаю, тому що я тоді був організатором і менеджером туру, який я зробив через 6 чи 7 років після того, як мене не було в Україні. І тому події, які за цей час відбувалися, деякі, вони змішалися. Я от не пам'ятаю, за що нам щось давали. Це йдеться про той тур, коли ти сказав, що якщо цей пост набере скільки-то лайків, то буде «Дивна Суміш» в центру? Так. І набрав? Набрав, як бачиш. Там було таке, що я збирався... «Дивна Суміш» не мало бути в той раз. І, в принципі, ми збиралися з «Гітас» приїхати, бо нас запросили. Я подумав, окей, спитаю в людей, чи цікаво, і тоді поїдемо. Я кажу, якщо п'ятсот набере до вечора, приїдемо, там за годину, бем, п'ятсот. Я думаю, так. Ну, тоді може піти якось ширше. Подзвонив всім, кажу, що зіграємо. І там плюс-мінус всі погодились. І таким чином з'явилася «Дивна Суміш» в цьому розкладі. Кажу, давайте тисячу п'ятсот набер лайків. Тоді буде «Дивна Суміш». Я пам'ятаю, що люди навіть, вуличні музиканти грали і збирали оці лайки. Це респект. Ідеальний момент, щоб подякувати «Ягермайстер» за підтримку українського ютубу і молодих українських артистів. Навіть Сашко Чемірову теж дісталась премія. Навіть з Лос-Анджелеса. Ну так. І «Ягер Мюзик і Ворс» продовжується, проходить кожен рік, визначає найкращих. Тому, многая літа. І многая літра. І благая. Але давай не забігати наперед. Була ситуація, коли ми разом грали тур «Снікерсурбанія».

  8. [Фоззі]

    О, було таке. Так.

  9. [Саша Чемеров]

    І ми грали в Харкові. І це було за кілька днів до Дня міста. Тобто, приблизно, друга половина серпня. І площа ще з Совєтської України. Тобто, не та, що Дзержинська. І мер міста Геннадій Кєрнес вирішив прокламувати, оскільки 20 тисяч людей, центр міста. Вирішив вийти і запросити людей на концерт Кристіни Арбакайте до Дня Харкова.

  10. [Фоззі]

    А він ще той маркетолог.

  11. [Саша Чемеров]

    Геннадій Адольфович, я не знаю, як глибоко потім нарізали лізбу тому, хто його не попередив, що йдеться. Ну, стікер з Арбанії, дим насумиш. Ну, на Майдані Коно. Тобто, не аудиторія Кристіни Арбакайте. Всякі молотики, кататися на скейтах і самокатах. Так. І виходить Кєрнес. І на ці 20 тисяч каже, «Дорогі Харковчані, що я хотів би вас пригласити? У нас же скоро День міста. День міста, на якому теж будуть інтересні артисти. Кристіна Арбакайте». І чекаю на реакцію.

  12. [Валерон]

    Дим насумиш.

  13. [Саша Чемеров]

    І стоїть і ржет. Під сину, бо нам виходити на сено. Спускається Кєрнес, і він же ж не перстачник, він людей хаває за секунду до того, як люди проявляють реакцію. Тіпо, його ж фраза «Міша, у тебя скучно людей». І він розуміє, що його підставили, що це абсурдно, що в штангу, йому треба якось вийти з цього мером. А може він ще тоді секретарем був міськради, а мером був Добкін. Не суть, я можу знайти дату, дізнаємось. І стоїть Фагот, і він абсолютно не розуміє, що хто такий Фагот, що він тут робить. І каже, приїжджайте ще к нам в місто. А там ситуація наступна, що Фагота мама була парикмахером, царство її небесне, була парикмахером в готелі «Інтурист». Вона ще з радянських часів була таким модним майстром в «Інтуристі». І Геннадій Адольфович віджав «Інтурист» собі, наламав їм все, приватизацію, і там в родині всі його ненавидили. І тут він каже, приїжджайте ще, він вирішив, що там якісь панеїхали, приїжджайте ще к нам в місто. Я іншу історію пам'ятаю про Сніпперсурбанію, яка була в Києві, під мостом, мені здається, чи щось таке. Ні, мені здається, це було на літовищі Чайка, де ми грали, і ти мені ще розповідав, що ви задрачуєте публіку, що ви граєте в ступ до стіни, а далі не граєте. Це було якийсь такий… Я точно не пам'ятаю, але ми там не грали, але мали грати. І ви там грали. І це було, мені здається, все ж таки під Гаванським мостом. І ви прийшли із саунд-чек, відчекалися, і кажемо, скільки нам будь. Ну ви виходите в сьомій, давайте в шостій, ну в шостій двадцять максимум. Ми приходимо в шостій, а ви закінчуєте грати. Я кажу, в нас все тут так змішалось, все переробилось, і тому, якби, от танки грають, і це кінець.

  14. [Фоззі]

    Не пам'ятаю.

  15. [Саша Чемеров]

    Я кажу, так, а ми граємо чи… На жаль, ви не граєте, але ось гонорар. А, ну це ж ідеально. Завжди б так. А якщо завтра? Ну що, викликаємо таксі? Чи пішки пройдемось? Бачу принт. Ух ти класний. Це означає, що я творчо виріс. І не творчо теж. Пішли, підвезу. Підвезеш? Нічого собі. От тобі підстаканечок. Так простору тут всередині. Це, мабуть, до речі, через панорамний дах. І такі матеріали приємні на дотик. Там преміум. Тут ще є багажник великий. В нас цілий оператор вміщувався в тому багажнику, щоб красиво зняти. Це Нісан, Кашкай і Павер. Прикольно. Гібрид. Впевнений, що в тебе є якась історія про автомобілі і їхній дизайн? Про інноваційність? Так. Я якось інноваційно вибивав скло в своїй машині. То були гастролі в Європі. Ми каталися, збирали донати. І виступили в одному місті Німеччини, а родина в іншому. І після концерту, ніч не спали, приїхали в інше місто. І я з просоння приїхав на істово робити на українській на 9 ранку. І ба-бах! З'ясувалося, що я закрив ключі в машині на істово. Довго намагався вскрити. Потім вибили скло. Вся машина в склі. Поїхали наш рот на розборку, шукати в третє місто. Знайшли. Потім з'ясувалося, що ми не те взяли. Коротше, я ще й концерт витримав після всього. Приїжджаю до родини, до дружини. Вона питає, ну що ти, вирішив наші питання з машиною? Я кажу, ні. Я просто привів дизайн автомобіля у відповідність до діючого законодавства Німеччини. Бо в мене були затоновані нагло перейти. А нас тепер не без скло. З лівого нас тепер не затоновані. А решту ти перемонтував? Я кажу, ні. А скло вибивали українські, з того, що ти… Так, українці ще лаялися між собою. Ти що, не вибивав ніколи. Ти що, а тряпочку? Німці б, напевно, не наїбували, так? Німці б шукали два місяці німця, який має ліцензію на… Те, щоб вибити скло. Так, на те, щоб вибити скло. З поколінням тут все в порядку. Тут машинка розумна, інноваційна. Вона і так знає, що ти можеш… Забути ключ. Так, забути ключ. Так що тут все окей. Добре, що в Нісан Кашкай не треба нічого вибивати. Він і так підкреслює стиль та індивідуальність власника. Як твою, наприклад. Якщо комусь цікаво, можна перейти за посиланням в описі до цього відео і взяти машину на тест-драйв і спробувати, що таке Нісан Кашкай і Power. В тебе була ще така репутація людини, яка постійно б'ється. І це Галич якраз намагався відтворити. Оці от скандали, коли руйнується апарат, барабани, комбіки. І що були люди, які мені розповідали, що з тобою билися представники прокату. Слухай, в нас була історія. Це була рок екзистенції. І це була остання рок екзистенції. Рок екзистенції – це теж неабиякий футбол. Яку, по суті, ми закрили, так сказати. Тому що ми грали, це була площа КПІ. Все було нормально. Коли кажуть, що ви б'єте апаратуру, ми все, що розбили, за все заплатили. І так завжди було. І це нормально. І в тебе має бути страхування апаратури. Воно має так працювати. Ми рок-гурти. Я рок-музикант. Я можу прослідкувати, щоб це не зробити. Але тоді я не дам вам те, за чим ви прийшли. Тобто це ж не план такий. А тут я зламаю комбік. А отам я хуйну гітару в барабани. Воно все ж живе. Ні, ну Кобейн, передачі мати Кобейн. І Кобейн, і не Кобейн, хто завгодно. Це експресія. Гітара розстроїлася. І ти розумієш, що посередині не налаштуєш її зараз. Йде пісня. Що робить? Незрозуміло. І в тебе виникає емоція. І ти цю емоцію перерієш в цій гітарі. І кажеш їй, блядь, ну взагалі не вчасно. Наприклад. І на цій рок-екзистенції ми собі виступали-виступали. І стейджмени подумали, що ми зараз все зламаємо чомусь. Я не знаю, чого вони так подумали. Можливо вони... Репутація. Репутація, так. І вони почали просто виходити і ламати мене. Просто там вдвох. Стейджмени. А ти ще не почав нічого крошити? Ні. Ми і не збиралися нічого крошити. Це було стандартно. Мікрофон просто так літає. Там стійка літає. Нога стає на монітор. Нічого страшного. От. Ведучий Нішук. Євген. Міністр. Так. Ще тоді дня. І зараз дні. Ну, Червонародний військ. І зараз дні. І, здається, та сама агенція «Артвелес» робила щорок з естенцією, що Червонародний. Там, я знаю, що парканчики були...

  16. [Фоззі]

    З інтеку.

  17. [Саша Чемеров]

    З інтеку, так. А, вибач, будь ласка, виходить, що це не ваша апаратура, а якась... Звичайно, не наша. Наші тільки гітари, палички і так далі. І вони починають виходити. Звичайно, я починаю їх стійкою казати, щоб вони пішли назад. Виходить охорона. І охорона, і хлопці, звичайно, це перший склад димної суміші. Звичайно, вони теж встають і входять в дві жуху. Прекрасна сцена. І на сцені починається отаке. Охорона, димна суміш, тейджмени. З інтеку. З інтеку, люди, які починають бити розочки. Це фанати. Так, і зрозуміло, що може бути капець. Ільот Сін — це майбутній міністр культури. А зараз, друзі, я хотів би назвати партнерів. Поїтому нас виводять, кладуть на траву з руками. Але не довго. Ми викликаємо поліцію, і там починається вся ця дві жуха. Два роки я ходжу в суд. Я виграю цей суд. Тому що пошкодили мені бочину. Я виграю цей суд, і їх відпускають з залу суду повністю. Ось така була історія. І в цивільний я вже не йшов, бо за два роки мені вже так все сподобалося, що я вирішив, що цього буде достатньо. Про екзистенцію після цього більше не існувало ніколи.

  18. [Фоззі]

    Закрили.

  19. [Саша Чемеров]

    Ніщук свідчив проти мене в суді. Потім став міністром культури. Ось така якась історія цікава. А ти ще подумав і поїхав в Америку? Це я пізніше поїхав. Ну, ще подумав. Але зараз такого взагалі не відбувається, правда? Щоб щось били. Зробимо, зробимо. Галич, я був на «Атласі», дивлюся, вони там щось на останній пісні, і я так починаю фіксувати, що там підмінили, що вони спеціально під це винесли, щоб розкисати барабани. Ага, значить барабани свої. В нас було один раз, мені здається, чи два, коли нам спеціально давали гітари, щоб ми їх розмочили. От в плані спеціального, один-два рази це було за всю історію. Це вже організатори давали, чи ні? Не організатори, мені здається, це магазини давали. Я от не пам'ятаю схеми, але пам'ятаю, що один-два рази було спеціально. Це яскраво виглядає, в традиції особливо. І людям подобається, мабуть. Стиля. Так. Але знов-таки перед очим Акобейден. В Америці, в принципі, так само в нас відбувалося. І після кожного такого концерту до мене підходили люди і казали, ну ти кончений, виходить. Я кажу, чого? Ну ти розвалив гітару. А вони кажуть, ну це ж класна гітара. Я кажу, ну так, зрозуміло. Це ж твоя гітара була? Ну так, все, ну кончимо. А ти не рахував, скільки розбив? Скільки гітар розбив? Більше десяти. А тобі ж довелося стати гітаристом, якщо я правильно пам'ятаю.

  20. [Фоззі]

    Ще раз.

  21. [Саша Чемеров]

    Тобі довелося стати гітаристом, ти ж на початку ручок просто співав без гітари. Потім у вас які зміни складу? Я грав на гітарі до того, як в нас був гурт «Торба». Точно. І я грав на гітарі, а потім… Одразу Боря Гінжук прокинувся в «Смістроні». Потім я вирішив, що мені треба ходити бігати, і тому ми вже в «Димній суміші» відмовились. А потім я знову повернувся до гітари, тому що склад отак от мінявся. Ну і ви завжди були апелагентами такого гаражного запису. Тобто я поясню Валерону і, можливо, глядачам, а можливо, і слухачам, оскільки ми все ж таки подкаст, що, наприклад, була у вас пісня «Я йду в океан». Ага. Якось пишу Олександру, кажу, чув по радіо «Я йду в океан». Просто радіо. Вони першими починали крутити таку штуку. Кажу, скинь. Скидує. Але я ж чую, що це не студійка, а один дубль такий, гараж. Гараж. Кажу, я чув іншу версію. Саша відповідає, що та для радіо записала, але не випускала. Кажу, ну от цю мені й дай. Так точно, десь на телефонах, з телефону в телефон. Тому що це був такий достатньо панківський крок, що тіпу йдіть і нахуй. А є в тебе, може, версія оцього студію? Десь є. Є? Скинути тобі? Я пам'ятаю цю історію. Ми реально записали студійну версію і альбомну версію. І в кліп навіть вставили альбомну версію. За що нам теж потім сказали… Нагадай, я буду кілька годин сьогодні вдома, на старих вінтах має бути. Просто в мене нема. Я от шукав, от саме океану студійного в мене нема. У мене точно є. Але це ж тіпу позиція була, що ми не хочемо таке робити? Ні, я перекладу. Вони писали одразу альбом. Тобто от так от. І ви або слухайте, або йдіть нахуй. Можна і так сказати. Яка була проблема? В нас не було фінансів для того, щоб нормально записатися. Ми тоді познайомилися з Женєю Ступкою. Він просто нас здогнав на перлинах сезону і каже, ви чиї? Я кажу, не чиї. А він знався на хорошому зв'язку? А він тільки повернувся з Америки. Він же ж в Берклі закінчив. В Берклі закінчив три, я не знаю, як правильно це сказати, але ще три факультети. Коротше, він взяв собі раз і два зверх того, що б робити. Наскільки я пам'ятаю, Женя завжди був супер-професіоналом в цій справі. Тобто те, що він міг працювати зі звуком, з концепцією — це капець. Зараз він живе в Лос-Анджелесі. Це перший запис «Океана» в Києві, це вони в нього робили. А тато його, «Царство небесне», теж був звукорежисер. Це така династія. Олег, в його студії на «Нивках» ми записали «Країні ілюзії». З одного дублю просто рубанули. Ми там теж записали альбом «Сила». Він прийшов на концепт і сказав, а студія тільки відкривалася. Він каже, давайте безкоштовно для запуску студії за місяць у вас альбому. Ми зазвичай альбоми пишемо 2-3 роки, а тут тіпа… Безкоштовно? Ну так, жлоби харківські. А там ще і студія була, «Білий рояль». Той час ти бачиш цю студію і в тебе… Зазвичай студії, в яких ми тоді писалися, — це зйомна документальна хата, в якій така от мікрофонечка, в якій дихати… Ну, перепірське. Ні, це рок-н-ролл писали, що перепірське, перепірське. Я пам'ятаю, я переїхав в Київ, рік чи два пройшло, і я познайомився з хлопцями, такий був гурт «Імпакт». Щось таке було. Так, і ми писалися з Дімою Богушем ще. А, спалахнувшись. В кімнаті, як ти розказуєш, це була там квартира, і такий був, я не знаю, що це таке, просто… Як воно називається? Гардіроп, чи що? І ми туди…

  22. [Валерон]

    Микрофон там.

  23. [Саша Чемеров]

    Ми туди мікрофон поставили, якісь матраси поставили, і мотили хардкор. Ми такого мікрофонку заганяли Євго Бобула, щоб він записав скід до пісні Євго Бобула. Ми боялися, що він не вміститься.

  24. [Фоззі]

    А, ну я понімаю, всіх…

  25. [Саша Чемеров]

    Я пам'ятаю просто, що я так арав там, що, мені здається, увесь дом просто сидів і думав, що, блін, що відбувається взагалі. Я так собі думаю, що незабаром Ютуб запропонує провідним каналам, ну, таким, як ми, таку опцію. Дивиться людина, наприклад, наше відео, і не підписалася. І тоді ви торкаєтеся свого гаджета, а вас пробиває струмом за те, що не підписалися. А якщо підпишетеся прямо зараз, всього цього не станеться, я обіцяю, ніколи. Ми записували військовий проєкт. І в нас була мідна група, так сказати. Там людей п'ять. Труби, саксофони, і вся історія. Це в квартирі все. Ви розумієте, труба, так? І вам просто на вал. І починаєте… Там вже декілька сусідів стоять біля дверей. Вони там, видно в око, що вони злі. І відкривається двері, і всі в пікселі стоять. І вони такий чік мовчають. І всі просто… Нема сцени. І всі так стоять. І хтось так. «Заважаємо?» Вони. «Ні, ні, ні». І все. Давайте вже поговоримо тоді про… Це культурний десант був теж? Якесь відгалуження культурного десанту? Так, так. Культурних сил, скоріше. Культурних сил. Ну, а яка зараз ситуація? Ви продовжуєте їздити з концертами в військові частини? Ми ж то вже робимо це дуже довго. І виходить, із-за того, що ми це довго робимо, ми розширюємось. І зараз в нас є мобільні групи, які їздять по всіх напрямках. Вони стаціонарно там базуються. І от працюють. І в кожного свій напрямок? Так. І вони іноді міняють напрямки. Тобто це відбувається схематично вже. А ти ж продовжуєш їздити теж? М? Ти ж продовжуєш їздити теж? Я їжу менше, тому що я займаюся іншими проєктами. Ми зараз, наприклад, знімаємо фронтову студію. Це вже другий сезон. І історія в нас яка? Ми беремо артиста, привозимо його в бригаду, залишаємо на 3-4 дні. Він там щось проходить, якісь психологічну лінію, чи штурм посадки, чи як управляти танком. Тобто якісь штуки. Так, якісь навчання. І він екстерно дивиться, що відбувається в цій бригаді. Після того ми зустрічаємося в бусі, з якого ми зробили студію пересувну. І пишемо пісню. Тобто за 4 дні людина, за 3 має написати новий трек. І ми разом, чи артист сам, чи я йому пишу, якщо щось не виходить. І ми за цей день маємо записати щось, з чим можна там працювати. Ну якщо це регулярно, то з цього можна так наростити. От ми це і робимо. В нас буде 16-20 серій. Кожен молодий і немолодий артист. Вже половину проєкту ми відзняли. І я дуже задоволений. Це цікаво. Для мене артисти повідкривалися абсолютно по-іншому. «Фронтова студія» — це другий сезон. Типу з іншого боку, так? Просто дуже круто. Ну іноді ти слухаєш музику, і там не твоя музика, наприклад. І ти такий, ну і все, і забули про це. А тут ти з людиною маєш зробити продукт спільний. І для мене всі музиканти, з якими я працював, відкрилися по-іншому. Абсолютно по-іншому. Абсолютно інше тепер мене ставлення. І навіть до музики, яка тіпа не моя. Але я тепер розумію більше концепцію. Я розумію особистість, яка стоїть за цією музикою. І я це приймаю. Але це починалось все з колес. Сергій тобі запропонував, так? Типу їздити, грати для військових. Як взагалі з'явився культурний десант, мені подзвонив Миколай. І каже, я їду в Київ. А він на другий день мобілізувався. Він був у нас. І він в Одесі почав запроваджувати цю психологічну роботу. Грати для пацієнтів, розмовляти з ними. Возити психоболістів, Білана. Багато чого, так. І він мені телефонує і каже, я їду в Київ. Є ідея піти в шпиталь пограти. Підеш зі мною? Я кажу, піду. І ми зустрілися перед шпиталем. Я кажу, слухай, ти впевнений, що це нормальна ідея? Це дуже важко грати для параду. Ну, історія. І він каже, я не знаю. Зараз перевіримо. Ми зайшли, ми години чотири працювали з хлопцями. Вийшли, я кажу, Миколай. Це те, що ми маємо робити. Нам треба робити величезну організацію з цього. Брати ще людей. І це працює. І з того Миколай почав будувати вже організацію. Я в тому числі. І плюс дуже багато людей. В організації зараз дуже багато людей, дуже багато проєктів. І це не тільки стосується фронту зараз. Це вже і дипломатія, і якісь речі, які я не можу розказати. Їх дуже багато. Але я впевнений, що після перемоги вони стануть відомими ці речі. І всім буде цікаво послухати.

  26. [Фоззі]

    Інтрига.

  27. [Саша Чемеров]

    Так, тізер. Я все ж таки хотів би, щоб ти про Америку розповів, оскільки останнім часом в відсотках десь, погодьтеся, от є лента за день. 30% стосуються Америки, 30% стосуються Трампа, заяв Америки. Причому, знаєш, коли в нас вже вечері, після восьмого вечора, Трамп прокидається, мафія. Ти скільки там проживав? Дев'ять років. Дев'ять? Так. Отримав якесь вид на життя? Я резидент. Я резидент Сполучених Штатів, і зараз їм залишаюсь. Це який рік був, коли ти приїхав? Я приїхав в 2012 році. Так, якраз розквіт Янковщини. Це було бажання реалізувати себе в іншому середовищі, більш конкурентному, але в оригінал. Я завжди слухав американську музику, дивився американське кіно. Корнюва американська музика — це був мій фундамент, по суті. Ти ж не кантрі-музикант. А можна назвати фантазії? Крім кантрі-музики, там багато. Блюз, музика чорна, хіп-хоп, джаз, фанк. Це все одно з того боку. Плюс це розкривалося їм, і класно. Робилося в класній картинці. Це була така бульбашка реклама, яка просто крутила тобі голову. Або Нью-Йорк, або ЛА. ЛА завжди. І ти обрав ЛА. West Coast. Тому що навіть коли ми туди поїхали перший раз, перший раз ми приїхали в Нью-Йорк, і я вийшов з літака, і я одразу подумав, ні, ну це говно якесь взагалі. Що погода була погана. І там три дні холодно. Я приїхав в Америку. А, ну от, погода. Я приїхав в Америку в сорочці, блін. Я думаю, ну це ж Америка, тут тепло. А це зима, і ми приїздимо там, як в Києві. А там же вітер ще. І вітер жорсткий. Я думаю, що, де, де серфи? Де оці, як ця ігра називається? Ігра GTI. Де це все? Все інше, все не то. І через три дні ми летимо в ЛА, і теж я виходжу з літака, і такий, дім. Хоум світ хоум. Так, і тому було рішення, рішення і можливість це зробити. Вони співпали тоді, в 2012 році. Плюс тоді було складно, реально складно робити музику. Тим більше музику протестну. Тому що ти нахер нікому не потрібен, єдине, що можна було робити спокійно, і бути успішним в цьому, це їздити в тури за кандидатів. А кандидати є такі, є такі, є такі. Тільки все, давай, вперед. Тому все разом склалося, плюс, в принципі, вже ми дійшли до того, що треба якось розкриватись по-іншому. А розкриватись було складно. І ви вирішили спочатку всією групою їхати, а потім… Ні, я поїхав, але потім пацани думали, що я не поїду, я так розумію. Я не знаю. Але якось було таке відношення. Типу, окей. Потім я поїхав, пройшов рік чи що, і всі такі, а, так ти в натурі? Я кажу, давайте всі сюди. І була ідея всіх перевезти туди. Але не вийшло. Не вийшло. Не знаю, я завжди, коли про це розказую, що потім пацани, всі там співавтори, співучасники гурту «Димна суміш», вони на мене ображаються завжди. Я неправди не кажу, але от кожен раз після того, оце мене тормозить це, і я думаю, блін, не діть в сраку, самі розказуйте про що там було. І як воно там було. Я просто пам'ятаю наш переїзд, коли сім хлопчиків в однокімнатній квартирі і черга попісяти зранку. А там дорожче. Така сама історія в нас була в Києві. А там дорожче. Там не просто дорожче, там ти не можеш нічого не робити. Якщо ти нічого не робиш, то... Помер з голоду. Тобі кінець. Тобто там треба крутитись по-нормальному. Зазвичай, в музикантів треба було мати ще якусь роботу для того, щоб грати музику. Один з музикантів приїхав з баулами, зі всім, от переїхав. І через тиждень мені сказав, я купив квитки назад, через тиждень я назад їду. Я не хочу стільки працювати, скільки ти працюєш. Я це бачу, мені це не потрібно. Про яку роботу ми говоримо? Я вранці встав і я починаю займатися самоменеджментом. Тобто в мене є гурт, в мене є робота сонрайтерська, в мене є продюсерська робота. І це все ти тримаєш, плюс в мене сім'я там. І якби зранку ти встав і пе-пе-пе-пе-пе-пе-пе-пе-пе-пе-пе і він на це подивився, і він сказав, вообще, ні, я тут можу булки розслабить. У мене там друзі, там то, там сьо. Я грошей заробив, не заробив. Тут я так не можу, бай-бай. Окей? Так і там ти почав писати іншим, правильно, в Америці? Я іншим писав З 2006 року я почав писати інші пісні. А, це й дозволило переїхати, так? Звичайно. В принципі те, що я писав пісні і займався продюсуванням поп-музики, це дозволило існувати рок-музика, яку ми робили. Ну, про кого ми тоді можемо згадати? Кому я писав? З 2006 року. Це була перша пісня написана для когось мною. Це був спор. Тобто, ми забилися з одним п*****м, Бардашом.

  28. [Фоззі]

    Перспективно.

  29. [Саша Чемеров]

    Так, ми забилися з ним, що він каже, ти поп-пісню не напишеш. Я кажу, напишу. Не напишеш. Ок. Тобто, я розумію, це його тренерський розвод був. Але тоді була написана пісня для артистки, якої зараз нема. Це артистка Дмитра Клімашенка була, чи щось таке. Вона так і не записала ту пісню. Ну, Клімаша було артистів. Фух. Вона прикольно була, але щось не звичайно. Звичайно, Клімашенко мені розповідав такий прикол, що тільки з'явилися ноутбуки, він навіть його не включав, він відкривав його на зустрічі. Тобто, сенс був в тому, щоб якийсь зайшов багатий лох, зазвичай цитатор або коханець, далі включається оверпрайз, а в кінці, кажуть, техніка свалу така, що ринок не готовий до совріменної музики. Потім, після цього, виникла ідея зробити з балету квест. Гурт, квест фістол. Це була дивна історія. Цей хлопчик танцював з вами на сцені постійно.

  30. [Фоззі]

    Костя, так.

  31. [Саша Чемеров]

    Ще до балету. Ідея в нас була, ми хотіли вуличну культуру додати в рок-музику, тому що ми вже тоді змішували і хіп-хоп, і то, і сьо, і гранчо, і метал, і що завгодно. І хотілося ще, щоб якийсь елемент стріт-культури був в нас. Тому Костя Боровський танцював у нас дуже довго, мені здається, роки два чи три, і він з нами постійно. Він був як член гурту, повноцінний, але який відповідав за танцю. Потім квест-фістол — це зовсім інша історія. Це такий, і от, ти почав писати ім. Так, я почав писати ім в Росії. Я, по суті, Артур Пірашко, наприклад, це проєкт, який був зроблений, тобто всі пісні, з яких він стартував, були написані мною. Я вже тоді мало цікавився російською. Ну так, але це така стьобна історія, так? Ну, так, стьобна. Він, до речі, з Донецька. Це Рєва. А потім, пам'ятаєш, квест-фістол вже стало якесь у них був ще розширення, квест-фістол-шоу? В нас дуже велика історія з Бардашем Клеші. Ми посварилися, він мене кинув на великі гроші. Я вже багато розповідав у різних інтерв'ю про це. Інтерв'ю ти на подкасті розповідаєш. І в 2013 році якраз в нас повністю зламалася комунікація, ми посварилися максимально. І потроху гурт почав розвалюватися, почали відвалюватися, там Костя відвалився до цього. І поїтогу всі пацани мені подзвонили, кажуть, ми йдемо, давай щось робити. І тоді з'явився агонь.

  32. [Фоззі]

    А, точно.

  33. [Саша Чемеров]

    І що? І все. А це з 2012 року ти з Бардашем і більше не співпрацював? Я повернувся, коли перший раз в Турму поїхав, я не спілкувався, потім він почав мені майкувати. І я щось йому знову повірив. Тому що він розказав мені багато історій якихось цікавих. Поїтогу він знову кинув. Це було кінець 2018 чи 2019 року якраз. Ми почали з ним робити лейбл. Я, в принципі, з Америки приїхав, у мене була ідея робити лейбл. Він каже, розкажи. Давай розкажу. Блін, давай разом. Давай. Фос, Лос-Анджеліс — це ж не тільки музична світова мека, а й спортивна, наприклад. А про кіно, значить, ти забув? Ну, точно. Є Голівуд, але в Лос-Анджелісі ж є клуб НБА Лос-Анджеліс Лейкерс, наприклад. А, точно. Карім Абдул-Джабар. Клуб Джабара. Ну, так. Чи Шакіла Ніл, Кобі Брайн. А зараз Ліброн Джеймс, мій найулюбленіший баскетболіст. Карім Абдул-Джабар, точно. Лос-Анджеліс. Тобто Кобі Брайн, Шакіла Ніл тебе ніяк не вразили. Це якісь юнаки. Так. Ще там є команда МЛС. Та ще там Уєн Грєцький грав. Так.

  34. [Фоззі]

    В Лос-Анджелісі, після Едмунда Гойлера.

  35. [Саша Чемеров]

    Так, в хокей.

  36. [Фоззі]

    Так.

  37. [Саша Чемеров]

    За всіми цими спортивними подіями весело і класно спостерігати разом з нашим партнером. Компанія ВІБЕД Україна. ВІБЕД разом сильніші. Так оце Веллбой був, оце цей лейбл? Веллбой це було вже, ну, можна так сказати, так. Тобто потім в нього була якась, як же воно називалось? «Слушай сюди» передача. От звідти Веллбой з'явився. Воно одночасно було, там якось співпрацювало. Дуже багато класних людей, до речі, тоді мали робити цей лейбл. От вони зараз, не, не буду, розказують. Чи треба розказати? Та хоч розкажи, чому ні? Ну от, наприклад, одна людина, яка була в тому лейблі, зараз співпрацює з Муром. Супер проєкт, сьогодні, до речі, в них має бути виступ якийсь, от. От там працює. Ну, тобто в топах індустрії, насправді, ці люди займають класні позиції. І всі вони тоді були… Ну, бітмейкери якісь? Не тільки бітмейкери, менеджери, стратегії. З Крупіним вже він цю корупцію робив, так? З Крупіним, так, звичайно, так. Зараз до сих пор ми ще розхлюбимо. Він казав, він розповідав нам, що борги і ваністери мають закрити ще то. Ну ти не здивувався, так, оцим його виступом потім, переїздом на ту сторону? За деякий час вже мені стало зрозуміло, що там відбувається. Я не вірив, я думав, що, та ні, мабуть, що ні, там за пару тижнів до цього. Але потім, коли факти я почав складати, то було зрозуміло, що, тіпу, в принципі, він поїхав туди, подався на громадянство, повернувся, щось ще мотив, а потім він виїхав за день до вторгнення, тому що він знав, що буде. А мені сказав, бо ми ж тоді були в процесі якомусь, мені сказав, я так давно не відпочивав, і зараз єдина можливість...

  38. [Валерон]

    А він в Росію туди поїхав?

  39. [Саша Чемеров]

    Ні, ні, ні, він там в Таїланд чи кудись, він там поїхав. Ой, ну там багато приколів, йому туди гроші вже росіяни привозили, вже коли він туди поїхав. І що тут дивуватися? Тут треба дивуватися, скоріше, не йому, а мені, що я другий раз повірив тіпу, який кинув мене на мільйони зелених грошей. А зараз я бачу, він якусь програму робить? Та мені посрать взагалі. Вона ж спливає їм, коли... Твої ленці? Служба Божа. Будь ласка, перевірте Валерона, оскільки, здається, він слухає східні голоси в своєму Ужгороді. В загальних стрічці новини спливає, щось, справа проти нього є якась в Україні? Мені, чесно сказати, я якийсь час ще дивився, час від часу, що він там робить. Там буквально перших пів року. Потім мені стало це нецікаво настільки, що я просто заблокувався, і мені доходить інформація чисто від знайомих. Я кажу, о, а ти знаєш? А ти знаєш? І я завжди кажу, йди на хуй, блядь. Для мене ця тема, вона вже, ну, все. А з тим, кому ти щось робив з росіянами, вони якось проявлялися після 24-го літа? Ні, жодного. В мене були, чи можна називати, друзі, мабуть, що все ж таки можна, да? Близькі, знайомі з Росією. Жоден з них ніяк не проявився. Жоден. При тому, що в мене була така історія, ми грали з GITAS 2018 рік в Зеленому театрі, і до мене на концерт приїхало 37 росіян. Тобто спеціально, і там актори якісь, такий, сякий, Мейл Роу, там оце вся історія. І вони приїхали, і ми там потім кружились після того, і вся фігня. І, в принципі, я з багатьма з них спілкувався і в Америці, і була якась співпраця. Жодна скотина не відреагувала. Навіть комусь я писав, нуль. Той самий Рєва, буквально на третій день я йому пишу, кажу, реагуй, дивись, що робиться. Нуль. Нуль. Потім він подзвонив мені через тижні два-три, але я вже не взяв. Вже все. Потім його дружина мені писала, бо там якась купа пісень з непідписаними договорами. Тобто в нього є пісні, які я йому написав, які він не може співати, бо ми не підписалися. А вона хотіла, щоб ти… Вона хотіла, щоб я підписав. Забавно. Я все-таки про своє, про Америку зараз відправляв вініл, старенький свій сольник, і відправив Толіку Ульянову Велей, і якраз підписав дівчинку, яку ти свого часу ледь не вбив, яку ти не вбив. Каша Сальцова, і Каша каже, ну ти ібанувся, на що ти його писалаєш? Ну я теж, я от тримаю зараз, щоб ти сказав. Я просто не слідкував. Тобто я знав, що він там почервонів якось. Так і розкажіть, хто це? Анатолій Ульянов — це такий авангардіст музичний. У нас було два спільних треки, в мене з ним. І він на той момент був людина, яка видавала по альбому, здається, на тиждень якісь. Толік Ульянов був такий авангардіст, і потім він потрапив в Велей, і на якогось комуніста перетворився. Там зараз історія, ми всі вимушені слідкувати за американськими новинами, що там губернатор Каліфорнії посилає Трампа, вони починають цього губернатора, мабуть, на майбутній… На майбутній президентський вибор. Він демократ же, так? Так, це штат демократів. Це штат демократів, там республіканці, це тобі не Техас. Насправді, так, це штат демократів, але я б не сказав, що там немає впливу. Він не може, його не може не бути, цього впливу. Там червона повістка, вони лівакі, дуже багато ліваків. Там багато такого, що наштовхують мене на те, що в найближчі роки може бути громадянська якась движушка там. Так, бо це, ну, злам. Так, воно конкретно, Каліфорнія давно хотіла відмежуватися, в принципі. Ну, враховуючи ВВП більше за Росію. Ну, так. Ну, і після того, як Трампа вибрали, ще теж ці розмови інтенсивності. В мене багато знайомих переїхало. Я навіть логотип бачу в Каліфорнії. От, так, почався Трамп, вони переїхали не з Каліфорнії, а зі Штатів.

  40. [Фоззі]

    А, зі Штатів.

  41. [Саша Чемеров]

    Люди, в яких була робота, дома, вся фігня, вони просто, ну, ну. Радикально. Ну, а ти, як людина, яка прожила 9 років в Каліфорнії, ти реально оцінюєш можливість громадянської війни в США? Мені здається, що це можливо. Це можливо, тому що суспільство, тим більше зараз, коли... Поляризація відбулася. Так, поляризація конкретна, і багато людей, вони не проявляються зараз, а вони щось вочікують, що з одного боку, що з іншого боку. І те, що відбувається в світі зараз, в принципі, тому що це ж не тільки в нас війна, там дві жуха, в Тайвані дві жуха, в Пакістан, Індія, то, сьо. І воно збирається в картину, що ми насправді живемо в Третій світовій вже. Може, неофіційно, але реально живемо. І я впевнений, дай Бог так не буде, але я думаю, що весь світ отримує свою дозу оцього жесткича. Ну, якось от мені воно так от виглядає. А при чому, що, ну, теж, може, я якийсь божевільний, мені здається, що в Україні буде все супер. От в мене є така впевнення. Порівняння з Каліфорнією? Я не порівнюю. Я вже, в принципі, багато чого перестав порівнювати. Нема сенсу, це різні світи. Що тут порівнювати? А коли почнеться? Що почнеться? Вже почалося все. Вже почалося, воно просто, це як вірус. Наприклад, ти там тиждень кашляєш. А через два тижні в тебе вже супервисока температура. А через три тижні можуть нирки відмовити і так далі. Тобто, я вважаю, що процес, він запущений вже. І він точково в світі. Ніхто про що не може домовитися. І не домовляться. Ніхто не про що не домовиться. Навіть якщо вони домовляться, воно зламається. Я якось так, аналізуючи всю інформацію, яка приходить, і свій внутрішній відклик на це, я кажу так. Ти ж явно стикався в Америці з українцями, які традиційно голосували за республіканців. Просто так. Ага, я знаю, навіть зараз, коли все було зрозуміло, в принципі все одно вони... Але, ну, це окей. Насправді система американська, вона прикольна. Нічого поганого в цьому нема. Є демократи, є республіканці. Це класно, коли в тебе є не 20 різних приколь, а в тебе є два. Тим не менше є запит на третю силу. Ну, є. Але що в них класно, в них же ж змінюються. Республіканці, демократи. Знову республіканці, знову демократи. Іноді це закінчується як в Китаї, як в Росії. Тому система прикольна. А ти розібрався в американській виборчій системі? Мене запрошували, до речі, навіть в якісь державні штуки. І коли був елекшн, і в суд присяжних. Я нікуди не ходив, чесно сказати. А тебе могли, як не... Могли, так. Якщо ти не з'являєшся, якщо тобі держава каже, ну от прийди і посиди в суді.

  42. [Фоззі]

    Як резидент.

  43. [Саша Чемеров]

    Якщо ти відмовляєшся, якщо вони захочуть, вони можуть тебе, як би, щось тобі за це зробити. Тобто ти маєш поговоруватися. Ну, в мене не було часу на це. Я розмовляв з юристами, наскільки це жорстко-нежорстко. Мені... Розслабся. Ну, окей. Було, що робити і в чому розбиратися насправді. Бо я приїхав в Америку, обмовно кажучи, як чистий папірець, по суті. Тому що ти ж не знаєш, ти приїхав зі своєю головою, зі своєю системою. І такий... Ага, а не так? А що? А туди йти? Я вивчив стільки всього, що я не збирався вчити це життя. Я зробив стільки всього, що я не збирався. І ти зібрав групу прямо з американців, так? Ну, як з американців? Ти, хто там був. Хто такі американці? Ну, я зрозумів. Так, з людей, які жили на той момент, так. У мене басист... Насправді, музикантів дуже багато через мене пройшло там. Тобто, 60, мабуть. Тобто, так. Коли ми там барабанщика шукали, я не знаю, мабуть, 100 було людей. Ми навіть зняли шоу про це там. По ітогу, склад «The Guitars» — це Сел Рамазіній, він із Гватемали. І Бруно Роголя, він з Аргентини. Перший склад у мене був ще не «Guitars», а в «Christ». Я думав, що я привезу звіти в «Christ». Проблема в чому? В «Christ» вони не можуть це сказати. Вони пишуть це там «V», «K», «V», «V», «Christ». І думаю, все втрачається. Коротше, в «Christ» у мене було два японця і один з Сингапурі. Дисципліновані, мабуть, японці. На репетиції не спізнювалися. Так, але в цьому є велика проблема. Бо вони як хаджеме повне. Тобто він граєть «А-а-а-а-а-а-а». Ти їм кажеш, давай, трошечки, грувчика, попустись. «А-а-а-а-а-а-а». Поняв. Ти знаєш, що таке хаджеме? Ну... Це дзюдо як кажуть. Так, я зрозумів. Хаджеме — ми зараз з японцями знімалися, я їх покарів тим, що «Юка, кока, Вазаря, Вазаря, Васетепо, хаджеме». — І ви гастролювали в США, так? — Так, звичайно. — Повноцінно? — Так, звичайно. У нас було два невеличких тура. В чому прикол? Я їхав в Сполучені Штати підписатись з мейджор-лейблом.

  44. [Валерон]

    — На великому лейблі?

  45. [Саша Чемеров]

    — Так. Моя ідея була така. Мені запропонували, більша частина мейджор-лейблів запропонували контракти. І я зрозумів, що мені не те потрібно. Бо контракти такі, що… Я не знаю, що сказати. 80 на 20 на 11 років. Все, що ти зробив, залишається права в них ще на скількись років. Тобто виходить найжувавіший відрізок твого життя сюди.

  46. [Фоззі]

    — І на когось, так.

  47. [Саша Чемеров]

    — І все. І ти нічого не можеш з цим зробити, якщо підпишешся. Тому в якийсь момент після цих… А вони ще приходять до тебе на концерти з контрактами в руках. І стоять цілий концерт. І ти виходиш, а в офіс прийдете? Ми ж вже були. Ну, будь ласка, поміняємо все, що завгодно. — Поміняємо все, що завгодно.

  48. [Фоззі]

    — Крім 80 на 20, так?

  49. [Саша Чемеров]

    Відлістуєш цьому юристу свому. І він міняє, і там знаходиться ще щось. Один з контрактів, який мені здавалося прикольний. Я прийшов до нього з юристом, і там теж… «Можу прийти?» Він каже «Ти знову зі своїми контрактами?» «Ну, так. Ну, приходь». І я приходжу. Крома М'юзік — така компанія, велика компанія. Вони мені запропонували контракти як продюсеру і контракти як гурту. Я прийшов, кажу «От, контракти прикольні». Одна оця річ мені не зрозуміла. Він такий, типу, читає. Каже «Дивись, я тобі розкажу, що це таке. Уяви собі. От ти от такий, який є. В тебе є сім'я, ти чимось займаєшся. А ми зараз з тобою на 12 поверсі. І я відкриваю вікно, і ти кажеш «Ну, я пішов». Я б тобі сказав «Не йди. В тебе ж є це життя. Оце такий контракт». Я кажу «Ну, виглядає класно». Він каже «Ну, класно, але тут от раз, два, три». Там, наприклад, в контракті написано все зрозуміло. І перпетував в цих вирісочках. І коли ти перший раз читаєш, ну перпетує, перпетує. Написано ж там на два роки контракт. Який перпетував? А перпетував це що?

  50. [Валерон]

    Назавжди.

  51. [Саша Чемеров]

    Назавжди. І там багато таких приколів. Одне змінили, там додали. Україна ж юристів, правда? Ну, так. І він мені каже «Ми з тобою це можемо робити до всрачки. Скільки в тебе грошей вистачить. Але ми не дійдемо до рішення цього питання». Каже «Це інтертеймент лоєр. Він займається конкретно оцими приколами». І поїтому я вирішив «Окей, мені не підходять мейджори, я буду робити сам». Ха-ха, сам в ВЛА, коли в тебе за вечір 300 плюс концертів одночасно. Але, менше з тим, за два роки ми самі… 300 концертів за вечері? Так. Це кожен день. Кожен день. Це кожен день. Кожен день в тебе відбувається. Причому відбувається не те, що там якийсь не знаю хто, і не знаю хто, і ще один не знаю хто. «Сайпрес Хіл», «Лорін Хіл», «Міталіка». Купа середніх гуртів, які ти завжди слухаєш. І ти бачиш «О, така, така». І ти тут такий, і я буду ще. Але, менше з тим, ми в якийсь момент стали кращий локал командою. Тобто ми постійно збирали. У нас на концертах завжди було. Тобто доводилося грати длить не щодня, так? Ні. Це як? Спочатку, коли я не знав, як воно робиться. Я грав і вівторки, і в середи. Але потім, коли я зрозумів схему, я відмовився від цього, і ми букали конкретно п'ятницю, субота. Це якісь маленькі клуби? І маленькі, і великі. По-різному було. Легендарні клуби. Було таке, що ми грали на розігріві відомих музикантів. І після того, як ми грали, люди виходили з клубу. І вони розуміли, що це така… Так, це найкращий комплімент, який може бути. Коли той, хто грає після тебе, каже «Я не хочу після них грати». Поїтогу, все дійшло до того, що ми розвилися. Нас знайшла менеджерська компанія, дуже прикольна, яка займається Долі Партоном. Якщо знаєте, така акторка Чиченчонах, пам'ятаєш? У куренні. Про двох таких валахатих, які курили. Менше з тим. Вони займаються декількими великими артистами і шоуменами. Вони нам запропонували класний контракт, класний тур. Лоєра одобрив, сказав. Все чітко. Я навіть не ходив до лоєра вже з ним. Тому що я, по-перше, надрочився вже розуміти чому річ. І там було все класно. Ми домовились, що все, ми працюємо. І через місяць в нас починається тур. 72 міста тур. Плани такі, фіт такий, то-то-то. Все класно, і я вирішую поїхати в Київ зняти кліп. Проїжджаю в Київ зняти кліп. І починається пандемія. Який мав бути фіт? Валієн Тор. Теж не знаю. Це така екстремальна група. Стонер, хард-рок, хард-кор. Ми з ними мали їхати в тур. І пандемія тебе закриває. Сім'я в мене там, я тут. Вирішив кліп не знімати. Приїхав залишитись, по суті, так вийшло. І я розумію, що півроку нічого ти не можеш їздити, нічого не можеш робити. Вони мене луплять, давай підписувати. Я кажу, а на фіга підписувати? Туру в нас не буде. Це зрозуміло, тому що пандемія. Підписувати, щоб що? Щоб бути підписаним? Скільки буде пандемія? Я кажу, ні, я не буду. Ця тема закрилась. І я почав потрошку думати, ну якщо так, новий гурт збирати я не хочу. Але займатися музикою і робити з цього бренд, мені це треба. І я почав робити Сашу Чемера. Бардаш зі своїм лейблом з'явився? Бардаш не зі своїм, а з моїм. Він з'явився, я ще був в Америці, перед тим як приїхати, він мені вже почав дзвонити. Каже, давай зустрінемось, обговоримо, я там то-то, я там сьо-то. Сльози, соплі, все поверну, і то зробимо, і то не зробимо. Ви ж помітили, що в нас з'явився новий партнер? Нісан. Дякуємо за довіру. Їдемо далі. А от цей гурт в Україні, він можливо, можливо я не правий, відомий фітами з бумбоксом. Який гурт? The Gitas. Можу так сказати, чи ні?

  52. [Валерон]

    Діма, слідкували ті, хто слідкував за Диму?

  53. [Саша Чемеров]

    Якщо хочеться так сказати, можна так сказати, але ми ж приїхали з Gitas ще до фітів з бумбоксом. В мене була ідея показати, що ж я роблю в Америці, і показати це наживо. В які спеціалісти ви чули? Перший концерт це був в Порто-Франк, мені здається. І там була вся площа, була в людях. Люди знали імена музикантів. А, це був вже другий тур, ми вже один раз приїхали. І кидали нижню білизну навіть. Пацани, коли приїхали на цей концерт, кажуть, «Знатурі? А як? А що? Вони кричать моє ім'я!» Я кажу, «Так, чувак, так». Так починається ПМЖ. Зворотній бік. У тебе ж була якась прикольна історія про фіти з бумбоксом, ні? Ти вчора розповідав. Ні, я вчора розповідав, що коли «Любила» — це був другий, я не пам'ятаю, хто мені з них казав, що ви випустили один фіт, а потім оця «Любила» — хороша пісня, і що ти чи Хлопнюка, чи Сагамона набирав і сказав, «Пацани, я розумію, але є пісня, в яку от ще треба». Не зовсім розумію, що ти кажеш. Ну, що тіпа один фіт вже відбувся, і тут ти кажеш, «Пацани, є ще один трек, який треба робити тільки спільно, я розумію, що знову». Та, я спеціально «Любила», я писав спеціально для фіта, я так скажу навіть. Писав в Америці, я навіть пам'ятаю, я сидів на балкончику з гітарою і писав конкретно під фіт. Тому що ми, коли зробили «Тримай мене», після того, ну, кожен раз, коли ми зустрічалися чи з Лешею, чи з Андрієм, завжди ми говорили про те, що треба зробити продовження. І я тоді поїхав в Америку, і перед тим як приїхати сюди, я почав писати «Любила». А «Любила» — це про країну? Я про країну писав, звичайно, а Андрій писав про любов. Тобто я йому залишив другий куплет його, і навіть коли показав, я кажу, от, я пишу про країну. Він каже, добре, а я про любов напишу. Там і «Дегітес» не мали бути в тому фіті. Мала бути «Димна суміш». Але ми розісралися так жорстко, причому не просто розісралися, ну там конкретна агресія була з боку персонажів, і тому прийнято було рішення, що якщо так, тоді робимо таким чином. А ще у нас є, тут ми вичутили, що ти, виходить, написав альбом «Дорно» перший. Ні, не так. А як? Якщо про Ваню, то я йому продюсував одні з перших пісень. Це «Мала нормальних» чи «Дорно»? Ні, вже «Дорно». А «Стицомен» оці? Ні, не ці. Пісні, які він офіційно не випускав, але потім вони з'явилися в Ютьюбі. Вони монетизуються, там мільйони переглядів, дві пісні. А кому монетизується йому? Я не знаю. Він каже, я не знаю, хто це виклав. Ну ми-то знаємо. Але це окей. З Ванею ми писали в Америці, він приїхав в Америку записувати альбом англійський. Ну у вас ж такі чернігівські, чернігівська історія, оскільки він зі Зламутича.

  54. [Фоззі]

    Він думає, що у нас там ця історія.

  55. [Саша Чемеров]

    Ваня в музичному плані красавчик. Та він, я все життя кажу, що є три українські голоси, які співатимуть алфавіт, і це буде мистецтвом. Хлевнюк, Дорн, Запорожець. ОТД альбом, так? Чи ні? ОТД альбом, так. Я там написав 70 відсотків тексту. Дорн розповідав, що Крупін в нього смикнув, грязні сучки будуть наказувати. Нам Міша не зізнався. Дорн розповідав, що це його ідея, а Крупін вже... Але добре, як музикант. А от те, що він зараз знову російською почав записувати пісні. І взагалі його громадянська позиція не завжди однозначною була. Пам'ятаєш ці інтерв'ю? Ваня мені подзвонив трошки менше, ніж через рік після вторгнення. І сказав, що він там виступає, збирає гроші. І він переводить гроші в різні фонди. Але йому не дуже подобається, як вони працюють. І каже, я знаю, в тебе є фонд. Чим можу допомогти? І Ваня реально скинув... 1200 він скинув. 200 чого? Гривень. Гривень? Так. І я пам'ятаю, ми чотирникети купили тоді чи щось. І після того ми з ним, в принципі, не спілкувалися. І я не скажу, що я слідкую за тим, що він робить. І він, мабуть, далі в Парижі живе? Так, наскільки я знаю, він живе в Парижі. Не знаю. Я його бачив, він приходив на маніфестацію, на якій ми виступали в Парижі під мерією. Так смішно було, що з одного боку українці, з іншого боку профспілки якісь французькі. І хотілося підійти до них і сказати, блядь, за що ви кричите? У нас тут війна, блядь. Але ж це у них культура така протестів профспілок. Вони постійно об'єснують. Ну і не зрозуміла була мені його позиція, мабуть кажучи. У Вані ще, от, ми якраз, я пам'ятаю, ми зробили альбом, він поїхав з Америки. І потім стався дуть в нього. От і стався? Дуть. Він там в інтерв'ю розповідав, що Крим, не знаю. Та там вже.

  56. [Фоззі]

    Та там вже.

  57. [Саша Чемеров]

    А, оце, от, вони, щоб не воняли? Та, та, та. І я подивився інтерв'ю і такий, є, бать, набираю, набере. Набираю, набере. І так декілька днів і два тижні нуль. І потім він сам дзвонить і каже, піс, так, мене всі ненавидять. Не подумав, не подумав. Всі, каже, взагалі, і дружина, і мама, і всі, блядь, не знаю, що робити. Я кажу, так, ну, вийди, скажи, що ти прогнав. Я не можу. Я кажу, ну, як не можу? Це єдиний в тебе вихід. Вийти і сказати, ти ж зараз зі мною розмовляєш. Тобто я ж тебе чую, і я чую, що ти реально переживаєш за те, що ти, ну, натрусив хуйні. Ну, так, після три зубів юрмалі. Вийди, скажи, блядь, долбайок, вибачте. Ні, ніхуя. Ну, так він же там продовжував. А потім він мені час проходить і каже, я вірш написав. Про паспорт український. Я кажу, нахуя? Оце буде моє відповіді. Я тобі прочитаю. Кажу, давай. І він читає, і щось там щось, і щось там щось. І навіть в могилу заберу з собою український паспорт. Я кажу, ну, ти долбайок, мабуть. Нахуя це робити? Ну, от так от, там, кризові менеджери мені сказали, що це буде нормально.

  58. [Фоззі]

    Як умру, то поховайте.

  59. [Саша Чемеров]

    Ну, коротше, от таке. Я не вважаю Ваню якимось злостним порушником.

  60. [Валерон]

    Тут справа вже не в тому. Він дурачок.

  61. [Саша Чемеров]

    Хто не з нами, той проти нас. Хто не з нами, той проти нас.

  62. [Валерон]

    Це факт.

  63. [Саша Чемеров]

    Він безумна талановита людина. Це факт, так. Але через те, що гроші йдуть звідти. В плані Вані я не думаю, що це гроші. А що? В нього отут не сформована оця ідея. Для нього, ну, як знаєш, є люди, для яких є армія, політика, соціум. І вони не можуть зрозуміти, що ця історія, в принципі, працює разом. От, я думаю, Ваня не… Ну, мені здається, ти зараз про Сана говориш. Сан — Альфа Центавра. Сан не розуміє… Сан — буддіст. Сан — буддіст. Ти ж теж був буддістом. Я не був буддістом.

  64. [Валерон]

    А ким ти?

  65. [Саша Чемеров]

    Кришнеїтом був? Не можу сказати, що я Кришнеїтом. Мені східна філософія дуже близька. Так, я робив традиції роками. Я практикував різні практики. Але, скоріш, я еклектик. Тобто, я збираю все різні подобиці з різних… Ну, тільки релігії. Це може бути їжа, яка… У нас не курту про це. Суміш, сум… Ну, ну, от, так, так, так. Тому я не можу сказати, що я, там, я комуніст чи я Кришнеїт. Кришнеїт? Ні, я еклектик. Оскільки в нас сьогодні є один з найкращих сонграйтерів України, то ми розіграємо рюкзак. Серед тих, хто дасть пораду, кому б ще з українських артистів ви б хотіли, щоб Сашко Чемеров написав пісню? Що в рюкзаку? І можна написати про що? Пісню.

  66. [Фоззі]

    Про любов. Ну, наприклад. Я вчив Хлебнюк про любов.

  67. [Саша Чемеров]

    Зрозуміло. І ми подаруємо не просто рюкзак, а рюкзак від Ягермайстер з такими штуками. Бананкою, карпетками, панамою, флягою. Я так думаю, що окулярами. Ще є окуляри. Окулярами. І власний рюкзак. Так, і власний рюкзак. І обов'язково буде пляшка Ягермайстера теж в ньому. Тому пишіть свої коментарі. Чим більше коментарів, чим веселіше, чим краще. Я думаю, що ми точно оберемо найоригінальніший. Я складаю покіприс. Дякуємо Ягермайстеру за такі подарунки. Ми про музику, щоб хотілося поговорити. Зараз в такий час живемо, коли дуже багато всього нового, українського класного з'являється. Такий розквіт українського з одного боку. З іншого, от ми схозом задумалися про те, що можливий якийсь російський культурний реванш. Як ти відчуваєш? Можлива знову поява російськомовних пісень? Вони вже з'являються. Від українських артистів. Я за Харківською сценою якось слідкую, в якихось чатах я присутній, бачу об російської пісні. Об ще одна російської пісні. Мені здавалося, що це вже неможливо. У нас є Nord Division. Nord Division. Я не знаю. Для мене це дуже складне питання, тому що я той свій вибір зробив дуже давно, в 98-му році, коли всі казали, що ти робиш на мові, нікуди ви не попадете. Я зараз цих людей зустрічаю в вишиванках. Деякі з них депутати. Це смішно. Не знаю. Не хотілося б цього повернути. І, в принципі, я не розумію, як це можливо. Вірніше, я розумію, там були, умовно кажучи, репери, які виключно російською робили. Ну от вони і роблять. Я зустрів на виступі у Львові Гоня. Він сказав, що після його наїзду на російськомовних реперів, якийсь репер йому вночі написав, що й тебе пізда, я з тобою зустрічаюся. Гоня вирішив йому відповісти зранку, а зранку повідомлення було. Що так, є. Яка впливу, пряма червона. А ще смішно було, вибачте, що ми перебули, бампересус у нас були, і вони сказали, що у Львові якийсь клуб, вони ж там на благодійність збирають, на концертах, а за них попросив там щось 16 тисяч чи 20 тисяч за генератор, який не працював. Пам'ятаєш, що цей час був, коли світла не було? І цей, коротше, гурт їм дзвонив, писав, ой, гурт, клуб, що вибачтесь, скажіть, що це неправда, ще щось. Прямо реально задово було місяць їх.

  68. [Фоззі]

    Ну вони, звичайно, нічого не вивчалися.

  69. [Саша Чемеров]

    Я не знаю. Мені здається, що в Україні це неможливо. Саме в Україні. Тобто українські артисти, які можуть виїхати, як там Луна зробила, що вона почала робити український продукт і така зрозуміла, ну, блядь, натягне воно. І виїхала і робить російський. От таким чином я це можу зрозуміти. Тобто, ну, побачити, не зрозуміти, а побачити. Я це можу. А в Україні російською мовою... Ну воно є, і просто цей тренд... Ну перекладали ж пісні, знаєш, з російською на українську. Таке класно. Потім знов перекладати. Ну, хай продовжить. Я вважаю, що це нормально. Я переклав декілька хітів квест-пістол. Люди слухають, і навіть кажуть деякі, що в натурі воно було російською. Потім ці люди ходитимуть в вишиванках, балотуватимуться. А може, знаєш, хтось тобі подобається з нинішніх, сучасних, українських, молодих? Подобається. Щось подобається. Кажану подобається. Гориму подобається. Unsleeping. Нам, до речі, казали запросити Кажану. Писали в коментарях. Прикольного Кажана дуже. Насправді... Насправді мені подобається багато для мене. Десь я 10 артистів можу назвати. Але завжди, коли це інтерв'ю, коли мені прямо мене кажуть, хто подобається... Фос, чому червоний тобі від 10? Чи жовтий пакет? Ні, крива — жовта, і пряма — червоний. Я можу вам одразу жовту показати, щоб ви... Ми навіть колись... Хоча, до речі, нових реперів українських немає, правда? Діс... Дісуан. Дісуан? Я не знаю, як він правильно читається, але пишеться Дісуан.

  70. [Фоззі]

    Дісуан.

  71. [Саша Чемеров]

    Діси ганяє. Мені подобається. В нього прикольне фло, до речі. Він молодий, не супер-відомий, але в нього прикольне фло, і таке фло, що якщо ти там включив і не звернув увагу, здається, що це не українське, що це англійське. Я так називаю словенський реп, коли ти намагався під час Євробачення зробити, про що читає група Калош, я кажу, ну це словенський реп, тобто якісь слова впізнаєш, вгадаєш. Прикольно. Треба послухати. А що ти про Байрактарщину думаєш? Бо багато... От ми тут у нас був... Хтось був... Міша Крупін. Ми йому казали, що, в принципі, пісня «Їду на Белград» — це ж Байрактарщина. Ну, українська. Ну от. Це пісня, вона мені попортила багато чого, але це ж не просто пісня написана, це спеціальні інформаційні операції. Тобто, я можу розказати, я десь розповідав, але розкажу ще. Дзвонить мені Микола і каже, наші зайшли, коротше, в Белград. Треба нам зреагувати на цю фігню. Я кажу, і що робимо? Каже, давай гімн Белграда зробимо. Я кажу, який нахуй гімн? Каже, гімн такий, щоб... Гімн і фіфтінг мінець, як-то кажуть наркоділери в Америці. Я за 20 хвилин пішу Белград, дзвоню йому, кажу, коротше, ідея така, це має бути шансон, тому що який нахер гімн? Воно, ну, типу... Має бути шансон і Міша Крупін. Має бути шансон, я кажу, і давай, і я його співати не буду. Я його написав, я співати не буду, давай Міша Крупін заспіває, а хочеш ти, і там, ще когось візьму, там, три куплети. Присилаю демку, ахірєть, все, робимо. Ну, робимо, робимо, почали... Я демку записав. Почали записувати всіх інших, і всі кажуть, блядь, неважливо тебе прибирати, бо воно не працює. Я кажу, ну, блядь, треба думати, треба думати, як прибирати. І мене придумали, як прибирати. Тому я залишився, я взяв на себе, якби, це служіння. Воно спрацювало афігенно, просто афігенно. Тобто, в плані і псухи. Ні, в плані і псухи. Тобто, срак порваних де хіра, класно. Плюс, єдине, що воно спрацювало, ще в такий плюс, що діти співають цю пісню. Всі знають, всім вона подобається. Десь я кудись, пам'ятаю, приїхав, такі пацани, такі серйозні. І я думав, зараз вони щось там попросять зіграти якийсь там «А давай, там, краще «Друг самурай», чи щось таке. Білгар, зіграєш? Зіграємо. Марія Бурмака. Прийшов, вона каже, «Слухай, пісня «Білгарад» мені просто, це останніх просто». Але ти кажеш, багато чого попортило. Попортило, не попортило, але є люди, які ходять і срують після цього. Що, тіпу, «Ай, бать, Білгарад». Ну, вибач, я, як меломан, маю кращий друг самурая. Я розумію, в мене теж нема «Білгарада» в плейлистах. Але це пісня, яка зробила свою справу. Причому... Це ж кращий друг самурая починається з того, як ти бігаєш. Я потім повернусь після війни до пісні «Білгарад». Там є такі підводні каміння. Ух! А там ж Заружний знімався? Ну, як знімався? Використаний в кліпі? Після війни. Там багато чого. Ух! Там дуже цікаво. Крім цього, «Білгарад» просто відома. Ми ще робили багато різних штук. І псошечок. Так, і псошечок, які невідомі, але які працюють. І пам'ятаєте, було оце слово пацана? Серіал. Ми теж працювали над тим, щоб цю історію прибрати нахер просто з нашого простору.

  72. [Фоззі]

    І так вийшло.

  73. [Саша Чемеров]

    Було перше по переглядам в Україні. І по пошукам. Але ми робили конкретно, не тільки ми, там багато людей цим займались. Робили протидію і псошно на них. Підміняли. Коротше, там багато всього. Мені здається, що поки що прямо і відкрите про це не можна розмовляти. Окей? Прямо і відкрите ти про Тіну Карель ще казав. Що вона боїться їздити на фронт. Це, скоріше, був якийсь заголовок. Я не можу сказати, що саме так я сказав з Тіною Карель. Була історія, що ми хотіли якось залучити Тіну Карель і не виходило її залучити. Вона обіцяла якісь речі, які потім не дала. Про це я колись сказав в інтерв'ю і потім почало прилітати від неї якісь приколи за це. Я знаю, що вона теж запускала і Псуху на... на вас? На організацію, на Миколая. Якісь були приколи. Ну і потім я дивився прикольний такий формат на безодню музик, там де ви оглядаєте пісні. І там ти теж не дуже ясно висловився про пісню і про Тіну. Я не можу сказати, що я щось погане сказав. Просто для мене слабка пісня. В мене до Тіни Карель питань нема особистих. Абсолютно. Абсолютно. Навіть більше скажу, не з ким в мене нема ніяких біфів. Є біфі старі з співавторами і співучасниками Димної Суміші, які тягнуться і не вирішуються багато років. А прямих конфліктів в мене ні з ким нема. Я не можу навіть сказати, що я конфліктна людина. Я можу бути прямолінійним, агресивним, там ще якимось. Але я не буду як це сказати? Коректно навіть не знаю. З лупу закатувати? Ну можна і так. Оце от все. Якщо є проблема, завжди можна договоритись. Завжди. Нема такого, що я можу сказати категорічно. Все. До побачення. Ні. Ну з Таїсією Павалією. З Таїсією, звісно. А щоби вистачити? З Таїсією Павалією якраз питань немає. Все зрозуміло. 100% буває лише смертність. Оце якраз той випадок. Решта має погрішність. До речі, там в коментарях вчора я дивився, критикант і зайшов в коментарі подивитись. Там тебе дуже хвалять. Але там є декілька коментарів. От, наприклад, теж цікаво. Пише людина. Була на концерті Саші Чемерова. Він був невміняємий. Під наркотиками. Щось сварився на людей. І взагалі поводив себе максимально некоректно. І я такий думаю, а де цей концерт? Навіть хотів написати. Але це не можна. Можемо спитати зараз. Шановна дописувачка, про який саме концерт Олександра ви тоді говорили? Бо Олександр не всі концерти пам'ятає. Як і всі артисти. Нічого не можна. Це правда. І там хтось пише «Опа, інформація! Але очікувано». Ха-ха-ха. Це Міша. Він казав про якийсь концерт в Одесі, який він не дуже пам'ятає. Після якого він казав, що спочатку був храпір. Я знаю цю історію. Це було сильно. Ну, таке буває. Але в мене такого не було. Було, що я бив цього звукоінженера. Чи в Луцьку, чи в Рівні. В Луцьку, мені здається. Таке було. Ось тут я бив охоронця. За те, що він бив людей, які стейдждайвили. Що ще було? Ну, якісь отакі штуки були. Когось я захищав, наприклад, з музикантів. Оце теж величезна проблема. Когось захищати. Але так, щоб ти не пам'ятав, концерту такого не було? Я тобі ще скажу. Нема такого, щоб я не пам'ятав навіть з алкоголем. Я пам'ятаю завжди все. Можливо, один раз в житті в мене була історія з алкоголем. Я пам'ятаю, що я іду-іду, а потім я прокидаюся. Один раз в житті таке було. Ну, все ще попереду. Я не дуже п'ю. Ти молодий перспективний артист. Ну, не забувайте, що «Цебермен Диктат» — найкраща з можливих локацій на Хрещатику в Києві, в Україні, в Європі, в Євразії та й в Сонячній системі взагалом. Ми розіграємо подарунок. Так. Знайома концерта. Це кокаїн. Що це у нас? Це мерчик. Мерчик. Ой! Що там? Ствола немає, щоб сказати, що зараз ці діти носять тупака і Гансенрози. Зараз не відчу, кого вони носять. І коли це було? Отже, що це за мерчик? Це мерчик мого альбому «Біполярник». Залишилося трошки. Я вирішив, що можна це зробити. Мерч в мене ніколи не повторюється. Якщо повторюється трошки, змінюється дизайн. Ти розпишешся. Зазвичай або гість має якийсь актуальний збір, або на такмет. Обирай, в тебе є актуальний збір? Я думаю на такмет. В мене є актуальний збір, який закривається. Тому давайте на такмет. Окей. Олександр розпишеться. Зараз ми дістанемо маркер. Навіть в мене є маркер. Розпишеться. Ми виставимо це на розіграш. Олександр пообіцяє нам протягом найближчих 18 років своєї кар'єри не підписувати білих футболок червоною трояндою. Це буде останнє. Тоді переможець отримає справжній ексклюзивний лот, щоб такого не було, що люди вийшли, а весь хрещатик в футболках з розписами Олександра Чемерова. Або хрещатик в черкасах. Там теж є хрещатик. Всі два хрещатика будуть в футболках. Тому ти розпишешся зараз і ми виставимо це, як завжди, на розіграш. Хід в 200 гривень. Ми збираємо на компоненти такмеду від благодійного фонду «Згуртовані». Я є одним з його засновників. Ми займаємося тим, що збираємо тактичні аптечки і відправляємо їх на фронт. Ми вже їх відправили понад 10 тисяч. Маємо велику чергу і намагаємося її якось втримувати в межах припустимого. 200 гривень – один плюс. 400 гривень – відповідно вдвічі більше шансів – два плюси. І так далі. Не стримуйте себе. Україна потребує вашої підтримки. Це буде благодійний розіграш від нашого сьогоднішнього гостя, якому ми дуже дякуємо. Приходь ще. Я думаю, що ще декілька цікавих історій пов'язаних… Обов'язково тепер ми маємо почути всі ці підводні камені. Слухай, історій про Америку ще є дуже багато. Тому давай дозовано. Ти розумієш, що сучасного глядача його неможливо втримати довго. Він вже побіг в якийсь тік-ток, бо там танцюють і все зрозумів. А в нас сидять і дуже важко зрозуміти, що буде з нами, що буде з країною, що буде з кожним присутнім і з кожним відсутнім. Тримайтеся. Нам потрібна ваша кукуха.

Схожі епізоди

музика

19 лют. 2026 р.

Олексій Согомонов

СОГОМОНОВ. Бумбокс і дружба з Хливнюком, історія хітів гурту, робота з ТНМК і Тартаком

Сьогодні в нас у барі не просто зустріч старих друзів, а справжня розмова першопрохідців українського хіпхопу (і Валерона). У гостях — Олексій Согомонов, продюсер гурту «Бумбокс», військовослужбовець і справжня енциклопедія української естради. 🔥 Знайомство Согомонова з Фоззі. Р

Читати повний текст

музика, література

29 серп. 2025 р.

Сергій Жадан

ЖАДАН. Протести, підготовка до виборів, перемовини про мир, Трамп, Хартія, футбол з Шевченком

Коли ми востаннє бачилися із Сергієм Жаданом, у нього ще була сторінка у твіттері, президентом США був Байден, пісня «Автозак» не асоціювалася з українськими протестами, а його життя ще не було пов’язане з НГУ «Хартія». Сьогодні в барі ми наздоганяємо згаяне й дивимося, як змінил

Читати повний текст

музика, волонтерство, військо

14 груд. 2023 р.

Андрій Хливнюк

ХЛИВНЮК. Червона калина, спілкування з Pink Floyd, концерт у Маріуполі, повістки у спортзалах

Андрій Хливнюк каже, що світова слава прийшла до нього тоді, коли йому було зовсім не до цього. А те, що Червону калину після нього заспівав увесь світ, зовсім не вважає власною заслугою. У Прямій Червоній лідера гурту Бумбокс чекали дуже давно, щоб розпитати про спілкування з Де

Читати повний текст