ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
музикалітература

ЖАДАН. Протести, підготовка до виборів, перемовини про мир, Трамп, Хартія, футбол з Шевченком

Сергій Жадан

Опубліковано 29 серп. 2025 р. • Довжина: 12 875 слів

Короткий зміст

Коли ми востаннє бачилися із Сергієм Жаданом, у нього ще була сторінка у твіттері, президентом США був Байден, пісня «Автозак» не асоціювалася з українськими протестами, а його життя ще не було пов’язане з НГУ «Хартія».

Сьогодні в барі ми наздоганяємо згаяне й дивимося, як змінилося життя Жадана за останні 2 роки.

🔥 Мобілізація Жадана до Хартії
🔥 А мій — в Азові? Як різні бригади підходять до рекрутингу
🔥 Дитячий табір Хартії
🔥 Пісні Жадана на протестах за НАБУ і САП
🔥 Сергій Жадан і Хартія на виборах?
🔥 Російськомовний реп на вулицях Харкова
🔥 Можливість культурного реваншу
🔥 Хто зафарбовує харківські графіті Хартії
🔥 Перемовини Зеленського й Трампа
🔥 Здача територій заради миру
🔥 Коли Україні дадуть Нобелівську премію з літератури

 

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Сергій Жадан]

    Не люблю, коли люди змагаються, в той з них більше довгою. Так у світі повелося, що до прямої червоної повторно приходять лише людини ім'я Сергій. Сергій Станіславович Рибров. Айн Сергій Дмитрович Притулац. Айн Сергій Вікторович Шитак. Ура! Добрий день. Доброго чого? Доброго дня. Доброго дня. Коли ми крайнього разу з тобою говорили, будували творчі плани, це був 23-й рік, наївні часи. Та вже так. Зоглядно на сьогодні… Все змінилося. Все змінилося, і в тому числі змінився твій статус. Змінився бар. Змінився бар. Побільшав бар. Ми ж стем теж. Ми такі ж юні, як і були два роки тому. А ти опинився в Харті. Так. Березень минулого року, це вже травень. І тепер, кажемо, Хартія, бачимо ЖДН. Бачимо ЖДН, кажемо Хартія, йду сюди, бачу лайтборд Хартії, дуже агресивна маркетингова компанія. Ну, чому я не згоден? Інтелігентна і, по-моєму, дуже радий. Іду по Івано-Франківську вчора. Що? Хаб? Харшав, так. Там, де ми зустрілися місяць тому випадково. А медної лагіди, примірно, з іншими? З третєштормовою? Я не хочу порівнювати. Я з великою повагою ставлюся до всіх інших підрозділів. Але ми вибудовуємо нашу рекламну кампанію якраз не агресивно, а доволі інтелігентно. Ми за розумну армію. Ми намагаємося залучати людей, які думають, які мислять, а не просто як до місця, куди всіх зганять, а до місця, яке є так чи інакше певним вибором. У вас максимальний системний підхід. Ми рахували хаби. Дитячий табір. Хаби в багатьох містах. Радіо є.

  2. [Фоззі]

    Радіо, фестиваль.

  3. [Сергій Жадан]

    Ми постійно співпрацюємо з митцями. Зараз будемо робити в Києві велику мистецьку виставку. До речі, можна запрошувати? 9 вересня галерея «Дукат» буде виставка, яка завершиться аукціоном. Художники нам подарували свої роботи, і ми з продажу цих робіт всі гроші передаємо на хард. Зараз все закінчується аукціонами, навіть акції ТЦК. Ну, насправді так. Фестиваль, прорекламуємо одразу фестиваль. 6-7 вересня — Київ. Фестиваль, великий лайнап, дві сцени, багато лекторів. Треба зареєструватися, і вам скажуть. Але це в місті, в центрі міста, багато часу на дорогу не витратити. Буде цікаво. Але це ж унікальна штука. Хоча, мені здається, було файне місто, як фестивалі там збирали на АЗОВ, але що прямо фестиваль бригади — це точно перше. Це перше, і багато речей ми робимо першими. Ти знаєш, мабуть, внутрішні цифри? Мені цікавий коефіцієнт одного лайтборда, наприклад, на Хрещатику до кількості людей, кількості реакцій. Ти розумієш, це так напряму не працює. Тобто це не можна якось скорелювати і не можна співставити з числом мобілізованих добровольців. Це не можна співставити з донатами. Але в цілому, якщо брати цю м'яку силу, то воно працює. Воно відбувається, більше того, воно дуже ефективно. І в плані співпраці потім з місцевими громадами, місцевими владами, з бізнес-спільнотами, з громадянами, які донатять приватно, і з тими громадянами, які в той чи інший спосіб мобілізуються. Ти про інше кажеш, про медійність військової частини. Ні, я говорю про те, як це все монетизується. Просто якщо взяти, порахувати вартість одного борда і сказати, чи це відбувається напряму на наступного дня — ні, це не відбувається, безперечно. Але якщо взяти в цілому, скажімо, річний звіт, у нас найбільші збори, і я думаю, що ми в цьому сенсі, мабуть, доволі ефективні. Я не буду говорити на ефективність, щоб, знову ж таки, не зачіпати, набрежати інші бригади, до яких ставлються з великою пам'яткою. А от, наприклад, борди — це все за гроші робиться, чи це якась бартерна історія? По-різному, по-різному. Хтось дає собі борту. Ви зазвичай собі вартість? Ні, там є різні варіанти. Є фірми, реклами, які нам дають свої плащини. Парожняк дають. Так. Є плащини, які ми купуємо. Ну, по-різному. Залежно від міста, ти ж сам розумієш, що це різні власники. Це ж не те, що стоїть борти, і треба дзвонити Володимиру Олександровичу. Ну, Харкові, наприклад, зараз… З Харковом ми працюємо. Ми напружено працюємо.

  4. [Валерон]

    Замальовують харчі.

  5. [Сергій Жадан]

    Я вірю, що ситуація вирівняється, і в Харкові все буде добре. Головне, що Харків український, і над ним майорять наші прапори. А хто це замальовував? Це якась… Я не знаю, це не до мене питання. Ну, був графіті, і його… Так, у нас графіті багато по місту. Так, його замальовували. Ну, зараз не замальовують. Частину графіті замальовують. Наскільки я бачу, зараз не замальовують. Дійшли згоди. Або фарба закінчилася. Або фарба закінчилася, або, можливо… А, це комунальники замальували. А хто зазвичай замальовує? А кому підпоріковуються комунальники? Мені здається набагато конструктивніше дивитися вперед і сподіватися на співпрацю всіх сил і всіх організмів. Ти ще так поговориш, трохи, і в перховній раді опинишся. А бачили це? Я зрозумів, що ви не хочете коментувати інші кампанії, але ж це один ринок, якщо можна так сказати. Ось ця нашумівша реклама Азову. Ну що, амів Азові. Там жінка, наприклад, на ринку. А чому нашумівша? Ну вона така, я бачив дуже багато постів і викликала суспільний резонанс, тому що там історія в тому, що одна жінка жаліється, що її чоловік не виходить з дому. А я бачив, мій перпідача бачив. Ти бачив? А ти кажеш, я за Азову. Мій в Азові, мій в Азові. Мені здається, це дуже креативний підхід і, на мою суб'єктивну думку, це дуже якісна рекламна кампанія, тому що вона працює на емоції і вона, власне, торкається чогось такого-то в серці. Мені здається, це знахідка. Ну і зачепила багатьох. Ну, власне, так, тому що зачепила, мабуть, що вона не просто б'є в лоб. Тут просто річ в тім, що, ви ж розумієте, що до цієї великої війни в нас військо, в принципі, не займалося саморекламою, самопозиціонуванням. Це були якісь поодинокі випадки, цього не було. Все це робиться на колесах, все це робиться на ходу, залучаються як професійні маркетологи, так і хтось всередині бригади робить якісь реклами. Чому? Білецький завжди рекламувався тоді. Білецький, так, я сходив, так. Азовго, Безперечно, від початку.

  6. [Фоззі]

    Чинальний корпус, так?

  7. [Сергій Жадан]

    Ну, від початку, ну, ні.

  8. [Фоззі]

    Це ще в часі варної роки.

  9. [Сергій Жадан]

    Безперечно, вони перші почали, та і вони багато чого зробили, і ми в них багато чого вчимося. І, відповідно, все це робиться часто доволі непрофесійно і з добрими намірами, з добрими віками, з посилами, але все це доволі одноманітно, що ми найкращі, ідіть до нас, хочеш стати сильним, потужним і найкращим, іди до нас. Звісно, це багатьох людей просто лякає. А є от конкуренція за людей? Між наймедійнішими бригадами? Ну, як ти за людей можеш конкурувати? Є мобілізація, і якщо людину мобілізують, то людина може спочатку сама вибрати, куди вона йде, або потім от у вас вона кудись потрапляє. А відношення працюють ваші? Наскільки я знаю, так, працюють. Але це справді складно, тому що ми ж НГУ, а є ЗСУ, це різні структури, і, відповідно, все це не так однозначно. Я просто коли не був мобілізований, дивився, попри те, що попри численні контакти зі військовими, ми ще 13 років допомагаємо і підтримуємо, але все одно багато речей були непомітні. А зсередину ти коли зайшов, ти бачиш, як це працює, ти бачиш бюджети, ти бачиш джерела надходження і поповнення цих бюджетів, і ти розумієш, що вся країна сьогодні працює на армію. І всі ці кацапські наративи про те, що українці припинили донатити, що військо не забезпечене, що ніхто нікого не підтримує, все це неправда, все це брехня. Україна працює, бізнес працює, місцеві влади працюють, всі працюють на військо, всі працюють на армію.

  10. [Фоззі]

    І донати не впали?

  11. [Сергій Жадан]

    Ну, не впали. Чого ж не впали? Навпаки, мені здається, не виросли. Просто вони реструктуризувалися. Раніше донати основні були, що люди давали по гривні, по дві. Скринючка. Ну, скринючка. А зараз фірма дає мільйон, два, три. Це правильно, мені здається. Тому що це робить процес надання донатів більш прозорим. Ну, при тому завжди орієнтувався на великій корпорації, так само, як і Чмут, і Стерненко.

  12. [Валерон]

    Ну, це правильно.

  13. [Сергій Жадан]

    Це більш прозоро, це звітність, це чесність, це відсутність якоїсь потім підозри. Що, мовляв, я дала 100 гривень, а де вони? Чому от хлопці на бронежилеті? Я ж дала 100 гривень. А от у Харківці це і харківський бізнес, більш у мірі, чи це український? Це український. Для того і масштабували. Ми ж корпус, у нас бійці, фактично, з усієї України. Попри те, що більшість наших бійців, так сталося історично, це Наддніпрянщина і Лівий берег. Це Дніпро, Кривий Ріг, Запоріжжя, Полтава, Донеччина, Харків безперечно. Але в нас є хлопці, дівчата з усієї України. Ну, іноземці ж теж є. Є іноземці, так. Для нас це наша така горність.

  14. [Валерон]

    Кого найбільше?

  15. [Сергій Жадан]

    Колумбійці. Колумбійці. У нас великий підрозділ колумбійців. Вони тримаються разом, вони успішно воюють, вони ефективні. Це дуже цікавий тема. Ми про це говоримо. Великий попит я чув загалом у війську перекладачів з іспанською. Нас теж. А як от з ними комунікують? Через перекладача? Через перекладача, так. Достикіло стрес, Сергею Сергійовичу, будь ласка. Я пам'ятаю, знаєш, ми коли заходили на БЗВП рік тому, то ми якраз займалися разом із колумбійцями. І наші інструктори, вони займалися з нами, з колумбійцями. Вони, ясна річ, іспанською не знали. Вони знали, ну, без слівного, слів 5-10, але вони були настільки емоційні і щирі. Дядя Льова і дядя Коля. А наші інструктори, що, колумбійці все розуміються? Вони добре воюють, вони відповідальні, серйозні люди. А от чому ця історія, була ціла стаття про те, що мексиканські картелі спеціально відправляють в Україну людей для того, щоб навчитись працювати з дронами? Може, колумбійці? Я таке читав, але я думаю, я читав там саме, де і ви читали. Тому я цим вони дуже довіряю. До нас заходять хлопці, вони доволі відповідальні. Хтось із поліції, хтось просто з цивільного життя. Як ти перевіриш перед тим, як підписувати контракт з колумбійцем? Як ти перевіриш в Гуглі? З картелі іншими? Ну, це вже потім, після війни можна його знайти. У нас, наприклад, був такий випадок, це теж самі вони розповідали, що колумбійць у нас відвоював, а потім потрапив на російський бік. Як він туди потрапив, не знаю. Ось, а загалом з того, що я бачу... Не там пересів Стамбулю? Ну, я думаю, що людина не надто була сумлінна. Собто йому все одно, за кого воювати. А так, в принципі, хлопці мотивовані. Для них це не сафар, для них це війна. Вони, знаєш, в них там свої якісь ритуали, в них вже є свій меморіал, тому що є загиблі колумбійці. Ну, вони з досвідом приходять чи з вулиці? З вулиці. Переважно з вулиці. Ну, може досвід роботи в поліції, але це ж не бойовий досвід. Собто вони злагоджуються, вони визначають своїх лідерів, хто в них буде командувати. Вони проходять навчання дуже так ретельно, тому що в нас в ХАРТі перш ніж людина піде на бойові, вона має пройти обов'язково дуже хороший вишкав. Ось і потім вони працюють. А яких знаходять? Це є якась спеціальна... Ну, це не до мене питання. Ну, я розумію, в рекрутинговій... Ну, є якісь рекрутингові механізми, дяди цього не залучені, не знаю. Я з ними спілкуюся, коли приїжджають власне підрозділ. Ми їх і знімали, і говорили з ними, спілкувалися. Ну, колумбійські картелі точно в курсі. Вітали їх із сим, вітали їх із Великоднем. Цього року наші Великодні співпали, католицькі і православні, то у нас робили для них там спеціальну службу. У нас наші колумбійці мають свого кухаря, кухарку. А він теж колумбійець? Вона, вона колумбійка. Це як бразильські футболісти, які зі сирів привозять. Ну, насправді, це звучить смішно, але так і є, тому що вони не дуже добре сприймають нашу кухню. Оці всі борщі, вареники, сало їм не заходить. І, відповідно, вони звернулися, і командування пішло на зустріч, дало їм кухарку, вона їм там варить їхній рис, курка. Це от їхнє таке, знаєш? Оце вони дуже люблять, і їх це влаштовувало. Це вже рівень? Це повага до людей, тому що люди ризикують своїм життям, люди прийшли чесно робити свою роботу, і мені здається, ну, правильно до них ставитися з повагою. Хто б міг подумати колись, що колумбійці складатимуть вагому частину… Ну, не вагому. Ну, якщо в гурі показують колумбійські роти. Кожна велика війна — це такий інтернаціонал. Оце прям рот? Колумбійців найбільше загинуло серед іноземців нашого боку. Тому що вони не згадають навіть, якщо взяти другу світову війну на території України. Нам прийнято з дитинства, з нашого радянського, так говорити. Вони ще русські-німці, так? Ні, чому? Мені бабуся розповідала, що мадіари були ще гіршими.

  16. [Валерон]

    Мадіари, так.

  17. [Сергій Жадан]

    В Одесі румуни були. Так, румуни, мадіари, італійці, іспанці, хто тільки за рейх рятував. Італійська в списку п'яти найкращих перемог італійської зброї в ХХ столітті чи Зачепилавка Харківської області, де в них там була велика битва.

  18. [Фоззі]

    Битва.

  19. [Сергій Жадан]

    На історії.

  20. [Фоззі]

    20 на 20.

  21. [Сергій Жадан]

    Найбільша битва італійської зброї. Тому таке. І всі ж війні, ви ж чудово знаєте, з російського боку, з нашого боку, багато іноземців. Різні. Хтось іде ідейного вкусу, якась своя, якась мотивація. Дуже крута історія з табором. З дитячим? Так, якась мотивація теж йти саме в Харків. З Харківська, так. Нам дуже важливо, власне, вибудовувати ком'юнітет. Доколи нашого корпусу, доколи бригади. Це, причому, ідея табору була з боку самих бійців. Ми робили такі освітні курси для сержантів наших. А в нас сержанти – це такий хребет бригади, це такий наційський стандарт, наційський принцип, коли робиться ставка не на офіцерів, а більше, все-таки, на сержантів. Вони виявляють свої лідерські якості, виявляють свою ініціативу. Вони сказали – зробіть табір для наших дітей. Ми тут воюємо, а в нас діти. І ми там зібрали, у нас в першому таборі було 115 дітей. Зрозуміло, що це далеко не всі діти. Ми там запросили частину дітей, у яких батьки, на правилки, жаль, загинули, та частину дітей з різних міст. Ось і зібрали їх, з ними займалися 10 днів. Де ви їх збирали? У Карпатах. У Карпатах ми взяли хороший табір, запросили. Є така організація «Строкаті яноти», яка є фахівцями, спеціалістами, які роблять табори. Вони дуже добре працюють з дітьми. І діти, коли роз'їжджались, плакали, їхати не хотіли, обіймалися. І ми будемо з ними далі працювати, будемо далі якось розвивати цю структуру. Тобто для нас важливо, щоб бойець розумів, що доки він несе службу, доки він знаходиться всередині війську, про його родину не забуває, ним займається, якщо, не дай Бог, з ним що навіть станеться, якщо він, не дай Бог, буде поранений, то його не кинуть. У нас сильна патронатна служба, ми її теж підтримуємо активно. Тому в нас бійці забезпечені, вони знають, що їх не кинуть. Якщо він вилетить зі струю, там, на якийсь час, то йому допоможуть, його полікують, підтримують його родину, і він завжди може повернутися. Опа! Добрий день! Угу. Сідай. До бармен-диктату. Підкину тебе, будь ласка. Підкину. Що ти тут? Та жесть! Взагалі, я таксі не можу виткати. Ти щось нічого не приїжджаєш. Я вже думав, запізнюєшся. Пристібнішся, Павло. Пристібнішся. Ми ж встигаємо, правда? Встигаємо. Фос, а що це за така нова, стильна машинка? Ааа, це Нісан Кашкай, і не просто Кашкай, а e-Power. А що значить e-Power? Так дуже пародійному ти сказав. Ану скажи ще раз. E-Power. Це треба низьких частот додати, фагота. Це гібрид, тобто тут є й бензиновий двигун. Фактично, ми їдемо, наче, електричка, а бензин вмикається, коли треба підзарядити батареї. В чому проблема електричок? Ну, так, вони зручні, екологічні, сучасні. Але ж на великий відстань це проблема, оскільки… Та, ти не доїдеш, треба шукати зарядки. Зарядки. Знаєш, як я кажу, не евакуюєшся після певних подій. Та тут все значно простіше, оскільки вистачає одного бака на десь тисячу кілометрів. У нас зараз 5,9 на сотню, і це ми в місті.

  22. [Фоззі]

    Дуже економно.

  23. [Сергій Жадан]

    Стільки всього корисного з того, що я помітив. Для мене головне, що великий монітор, навігація. Потім опція, яку я от у фаготах на гастролях спробував, проєкція на лобове скло. Тобто воно і навігацією тобі показує, не треба оце.

  24. [Фоззі]

    Так, прикольно.

  25. [Сергій Жадан]

    І воно там показує навіть, коли ти перемикаєш, наприклад, пісню. Так. Панорамний дах тут є. Це для журафів, це для тебе. І, до речі, що важливо, враховуючи, що ми їдемо в Бармендіктат, і парковку Бармендіктата всі пам'ятають. Тикаєшся, микаєшся, не можеш ніяк прийти. Та, тут пояснювальна бригада. Так, дуже багато камер, 360. Всі можливі камери для паркування, для безпечності. Вертикальна проєкція. Тобто це те, що зараз дуже актуально. А ти раніше на гібриді їздив? Ні, це перший досвід. Тобто в таксі я їздив. За кермом — ні. Зараз я без машини. Основний досвід — це на машині «Фагота» ми їздили в тур по Європі, в «Благодійку» ми катали. Тобто там три буси і машина для швидкого. І ми мінялися. Україн там не знаю скільки, 15 ми проїхали. По черзі, так? Так, по черзі. Ми кидали на пальцях, хто сьогодні за кермом. Я пам'ятаю таку страшну історію для мене. Тобто вона не страшна, просто як для водія це був такий гіперстрес. Один день ми зіграли в Амстердамі концерт і мали переїхати в Дюссельдорф. Якраз, до речі, День Незалежності був, мабуть, 23-й рік. Ну і мені випадає бути за кермом. А нас всю ніч кусали клопи, ці червоні. Якраз в Європі була навала клопів по готелях в кількох містах, в кількох країнах. Ми стикалися. І, коротше, після концерту всю ніч, о! Лохі, привіт! Всю ніч клопи. І мені випадає їхати. І так сідає Димон, світловик, і каже «Фос, треба заїхати дорогою в Бельгію». Я кажу «Де?» Ну, так, просто. Мені треба заїхати в Бельгію, бо треба забрати пульт світловий. Він дуже рідко його можна викупити. Це один день, дійсна, пропозиція. Ну, значить, я їду за кермом, вся ця гопкомпанія після Амстердаму. Їдемо дощ, їдемо в Бельгію, Гєнт. Гєнт, я вже не пам'ятаю, я в них путаю ще з футбольних часів. Викупили пульт, далі переїжджаємо в Німеччину. Дощ, День Незалежності. Всі ці німці постійно стучать на мене, що не може машина стояти біля сцени, а мені ж треба розвантажитися. Проблема за проблемою. І саме того дня в Дюссельдорф організували рейсовим автобусом три великих баули з мерчем, бо ми розпродалися. І мені треба ще, бо всі зайняті, сцена. Остання пісня, я кричу всім, прибуває автобус, кричу всім, «Біса не буде!» Тобто, не виходимо на біс. Люди образилися, вирішили, що ми дуже баловані. Насправді, я стрибнув в машину, жодних автографів теж образилися. Жодних автографів. І вони ж не знали, що я їду на автобусну станцію. Дождь. Немає місця припаркуватися. Я став на якесь місце, не зрозумів, що це міста для таксі. Ці турецькі таксисти німецькі настукали поліції. І такі баули величезні, я один ледь допер. Ба! Йде поліція і гупає всіх, хто там паркує. Слава Богу, з іншого боку підходило. Я підлітаю до наших водіїв, вихоплюю два баули, біжу, як хлопчик на тесті Купера. — Ви розгадали харківські часи? — Так. Біжу, закидаю ці два баули по газах, вилітаю під дощем, а тут трамвай їде, а я його не побачив. Ну, слава Богу, вона загальмувала, я вибачився перед цією фрау. Приїжджаю на сцену, у мене після всіх цих подій отако тіпа... Всі кажуть, а, до речі, ми живемо на Дюссельдорфі, в наступне місто ще їдемо, в Німеччину, де ми виступаємо завтра. Я приїхав, отак ось ледь поселилися, ледь знайшли місце для парку. Круче, це був такий кончений день. Я підходжу на рецепшн, всі зустрічаємось, і я кажу пацанам, хлопчики, ось ключики, завтра і післязавтра я в розграші, хто сьогодні за кермом, участі не беру. Фух, зараз розповів, самому стало страшно. Це все тому, що в тебе Nissan Qashqai не було? Так. Там, в подорожі? Так. Тут значно комфортніше? Так. Ну, загалом, дуже інноваційна, прикольна машинка, таких вражень давно в мене не було, приємних відкриттів. Якщо хтось хоче, можна спробувати записатися на тест-драйв. Так, посилання для запису на тест-драйв буде в описі до цього відео. Ти мені скажи, ми до Жодона встигаємо? Встигаємо, встигаємо, я не буду прискорюватися, ми встигаємо, спокійно, спокійно. А то вам тільки... Чого ви посивіли під час війни? Та просто з боготом приїхали. Про Харків. Якось я запеленгував таку історію, що харківські репери знов почали випускати треки російською. Ой, а в Харківі ще й репери? Ні. Клас. Ну, можливо, вони не зовсім харківські, але харківського походження. Тобто, зазвичай, ми тут на барі говорили про те, що відкат можливий, але колись десь, а тут відкат починається вже. Якось важко було ще рік тому уявити... Та не важко, Сань, ну, неправда. Навіть рік тому, ідучи ввечері... Ні, це ж пацанчики слухали. Ну, так. Це музиканти роблять. Ти ж розумієш, що те, що нам видається якоюсь хвилою незворотнію українізацією, насправді таким не є. Українізація, вона повзуча, вона фрагментарна, вона ситуативна, вона є. І вона, я думаю, переконаний, незворотна, але це не настільки просте її шляхи. Ти ж один з прапорів українізації Сходу. Річ не в тому. Річ в тому, що ми теж розуміємо, що далі багато людей, і навіть не те, що говорять російською мовою, а далі сидять в російському культурному цьому просторі. Вони дивляться Тік-Ток, дивляться Ікс, дивляться Ютьюбу. Їм постійно вибиває російський контент. І навіть це не обов'язково передбачає, що ці люди українофоби, що вони там вороги України. Як друзі, які продовжують за кордоном надсилати якісь ефіри, господи... З Борисом Гребінщиковим. Та, дощ, я не дивитимусь це, але чому ви дивитесь? Тут хоч мав на увазі, що якийсь культурний реванш. Можливо, що знову можна буде російською мовою? Ні, але я переконаний, що буде спроба культурного реваншу. Я переконаний, що його не буде, але щойно, завтра заключать перемир'я умовне, чи оголосять про завершення гарячої фази, чи оголосять про відведення військ. І наступного дня, хто навіть перший зайде в Україну, спробує зробити тут концерт умовного. Ну, Лєпса, мабуть, ні, а от кого-небудь, хто знаходиться зараз в Латвії, або знаходиться зараз в Німеччині, обов'язково. Машини в Гимені, Шевчук. Шевчук, а, ну, точно. Ну, тут справа не в персоналі, якщо не хочеться переходити на персоналі, але росіяни точно будуть сюди повертатися, вони спробують сюди повернутися, вони точно будуть робити адвокатування себе через культуру, через культурний просіб. Тут дуже добра база. Далі багато наших співчизників готові це сприймати. Далі готові, ну, сидіти на двох стільцях, умовно кажучи. А що з цим робити? Чому треба протистояти? У нас є, ну, це ж, по-перше, є поняття справедливості. Росіяни мають нести масову, загальну відповідальність, колективну відповідальність за те, що вони наробили. І тут, доки тривається війна, доки справедливості не відомлено, говорити про хороших руских, менш хороших руских, мені здається, просто некоректно, неетично і недоречно. Та їм немає хороших. Буде моральні фінанси, і тоді, я думаю, ну, якийсь час це ж все одно рано чи пізно має статися, буде якесь замирення. До того, діють закони війни. А нас напали, ми маємо захищатися. А культурний простір, він дуже важливий, він насправді важливий за чому? Не тому, що прийдуть росіяни і продадуть квитки, і заберуть якісь гроші із нашого бюджету. Тому що це м'яка сила, яка нас дезорієнтує, яка нас деморалізує.

  26. [Фоззі]

    Це ж було.

  27. [Сергій Жадан]

    Це ж було. І це страшенно розхитне. Не слід недооцінювати вплив культури, не слід недооцінювати вплив, власне, цього емоційної сфери. У нас їх дуже легко піймати на цей гачок сердечності, емоції, щоб послухати. Ну, от є поганий Путін, є погані генерали. Це ж нормальні хлопці, такі самі хлопці з Тернополі, а це з... Клязьми. Клязьми — це річка. Вони ж от з клязьми. Вони ж співають про те саме, про любов, про маму, про зону. Чого ж не послухати? При чому ж тут політика? Тому слід готуватися. І, до речі, такий самий, яка сила, ще й спорт. У нас зараз така стоція склалася, що найкращий гравець український футбол опинився в одній команді з росіянами. І зараз, наприклад, Луісін Діке таку діч сказав на цьому тижні, що у нього запитали, як у вас в команді Сафонов і Забарна, і він сказав, що цю традиційну фігню про те, що спорт поза політикою, і вони якраз це приклад. Хай в Каталонії розкаже про те, що спорт поза політикою. Приклад примирення якогось там. Я колись потрапив у Барселоні, якраз коли «Барси» в черговий раз стали чемпіоном. Вони зіграли якийсь матч, якраз вони отримали чемпіонське звання. Ця вся Барселона була така просто… Я думаю, що вони прямо цей вечір відійдуть, знаєте, спати. А я був на День Каталонії в Барселоні. Там теж всі-всі прапори катали. Тому і треба. А я зайшов в магазин «Мадридського Реала» в Барселоні. А є там такі, так? Є.

  28. [Фоззі]

    Я не бачив.

  29. [Валерон]

    Напроти базар. Зачинений? Зачинений був. Я там був єдиний.

  30. [Сергій Жадан]

    Але не соцбитки. І мені здається, що ця історія дуже вкладається в російський… Ну так. Ти згадав футболу, згадай те, що зараз відбувається у фехтуванні. Наскільки я знаю, ми з Олею Харлан говорили, там один з керівників, здається, чи керівник росіянин, чи має якийсь стосунок до Росії, щось там. Я боюся. Чи громадянин Росії, чи має якийсь російсько-український… Боюся помилитися. Боюся бути неточним. І повертаю.

  31. [Фоззі]

    І він туди підтягує. Витягує росіяни.

  32. [Сергій Жадан]

    Наші б'ються. І теніс. Б'ються з росіянами. Насправді, це свинство. І свинство з боку спортивних федерацій, які відверто чинять дичину. Мені здається, що в їх пропагандистських тезах, що українець і росіянин грають разом, футбол максимально вкладається. Що ось це якісь там інші люди посварилися, а ось два звичайних хлопців.

  33. [Фоззі]

    Ну так, політики посварилися. Зеленський з Путіна посварився.

  34. [Сергій Жадан]

    Це вони не можуть поделити мільярди. А наші хлопці хай грають футбол, а дівчата хай одне одному саблю. Рубають. Це ж спорт. Дух Олімпійського. Спорт, насправді, що ми щадово розуміємо, завжди був частиною великої політики. Можна згадати Олімпіаду… Олімпіаду в Насильській Німеччині. Як вона тоді Адольфу Алоїзовичу підсвітила. Якраз тут напередодні всіх цих подій. Як тоді з ним всі намагалися загравати, як намагалися заплющити очі на те, що він робить.

  35. [Валерон]

    Патриків журналів, «Людина року».

  36. [Сергій Жадан]

    «Людина року», «Тайм», і так далі. І як це все нагадує сьогоднішній реалі. Це спроби, спроби подружитися з Людожером. Він когось іншого з'їсть? Нас, то він же ж не з'їсть. Ми ж не смачні, нас з'їсти не буде. Давайте ми приїдемо до нього на Олімпіаду. Давайте ми йому проставимо червону доріжку. Давайте ми скажемо, що він хороший хлопець. Він же ж потім все одно тебе з'їсть. Тому що він Людожер, і йому треба щось їсти. Він же не може бути весь час голодним. А їсть він людей. Якщо ти йому трапишся під руку, він з'їсть тебе. Трапиться хтось інший, з'їсть когось іншого. Ні на що ж не буває. Ну не стане він вегетаріанцем. Це не в його природі. Ви, до речі, називали, я бачу в інтерв'ю, Сергія Риброва і Андрія Шевченка, як амбасадорами Харків? Так, футбол з ними грав. Ну це, як, ясно річ, що неофіційний амбасадор. Але так, ми з ними грали футбол. Ми минулого року продали лот на гру футбол. Одній будівельній компанії тут, в Києві. І наша команда, ми зібрали команду. У нас був Андрій Миколаївич капітаном, був Сергій Станіславович майором. Усик Олександр вийшов за нас пограти, Слава Вакарчук. І ми ганяли футбол. Ви Сергію Станіславовичу не підказували, що може зробити зі збірною? Як покращити ситуацію? Ну ні.

  37. [Фоззі]

    Куди поставити Довбика?

  38. [Сергій Жадан]

    Але це було таке відчуття пограти з ними. Добре з ними грати, а не проти них. Вони, ясно річно, сильно напружувалися, тому що матч товариський. А це якраз були збори збірної. І вони перед цим ганяли якийсь внутрішній матч. І вони так трішки були на крепатурі. І вони так вийшли, стояли, стояли. Але коли нам гол забивали, вони так пожвавлювалися, робили пару пасів. Забивали два. Знову зупинялися. Нам забивали, вони ще два забивали. Це неймовірно. Ти розумієш, що, ясно річ, вони не грають активно. Та вже вік. Але коли вони починають пасувати, коли вони починають грати, з'являється якась магія. Це просто якісь чари. Це неймовірно. І Рибров як валить з середини поля просто. Одним словом, все як в дитинстві. Та це для футбольного фаната. Та неймовірно, це щастя, це просто щастя. Найкраще, що може бути колись. Я про збірну не говорю. Класна історія про те, як Сергій грав футбол з Рибровим Шевченком. Думаю, це дуже круто. Я б теж хотів. Але команді Сергія Станіславовича Риброва зараз теж грати доведеться. Без ЖДНА. Без ЖДНА, без Шевченка. Грати, стартувати у відборі на Чемпіонат світу. Перші два матчі проти Франції і Азербайджану. Пропоную тобі невеличку гру. Давай зробимо свої прогнози на ці два матчі. Подивимось потім, хто був ближче хоча б. Одразу мені пряма червона за песимістичний прогноз щодо гри національної збірної України. Такі будуть, так? Тому що я відштовхуюся від рівня гри, який демонструють українські клуби. В Єврокубках? В Єврокубках. Там вже були хлопці з-за кордону. Легіонери. Може вони допоможуть, врятують. Трубін ще станемо на зараз, на оцю секунду, коли ми записуємо. Жодного гола не пропустив в цьому сезоні. Ти знаєш, я завжди боюся, я в мирні часи, у відносно мирні часи боявся дивитися матчі збірної. Тому що я дуже важко переймаюся, бо збірна це головне. Тому якщо ми зможемо, якщо Трубін не пропустить матчі з Францією, то ми зможемо зіграти 0-0. Я пам'ятаю, були часи, коли ми могли зіграти нічію з Францією. А ми іграли з Англією 1-1 нещодавно, при Рибровій вже. Ну, давай, то Україна-Франція? 0-0. 0-0? Клас, я теж хотів сказати 0-0. Ну, давай, я тоді скажу 1-1. Дуже ми позитивні. А Азербайджан? Ну, Азербайджан щось, мені здається, останнім часом в Єврокубках виглядав непогано.

  39. [Валерон]

    В Єврокубках?

  40. [Сергій Жадан]

    В Єврокубках, так. Кажуть, у них національна збірна зовсім сладка. Ну, там іноземців багато в Єврокубках. А тренер там португалець, який виграв Чемпіонат Європи? Так? Так. Ну, хотілося б, щоб ми виграли хоча б Азербайджану. З Кіпром в нас важкі стосунки, з Мальтою. Подивимося, чи азербайджанський футбол на підйомі. Так, так, так. Завжди «Буряк» звучить в Україні. Як думаєш? Я хочу, щоб ми виграли з рахунком 2-0. І відчули впевненість своїх силах. Супер. Тому виходить 2 матчі на 0. Так, так. Трубін хай не пропускає. Забарний.

  41. [Валерон]

    Стоп.

  42. [Сергій Жадан]

    Класний прогноз. Я добре скажу тоді 1-2 на користь збірної України на виїзді в Баку. Також прогнози на ігри збірної можна робити разом з преміум-партнером збірної України з футболу компанією VBET Україна. VBET і збірна разом сильніші. Я ще згадав, що хотів сказати про Хартю. От ви ж про цей дитячий табір скаути. То може у Харті з'явиться якесь молодіжне крило? Ну, цілком, як ти хочеш сказати, як і втретє. Цілком можливо, але чому ні. В нас є багато дітей наших військових, які активно допомагають, які включаються, які намагаються підтримати своїх батьків. Є багато людей, які, в принципі, підходять, цікавляться, теж хочуть включитися через систему хабів, які ви згадували, які в нас є в кількох містах, і, в принципі, через якісь наші публічні акції. То чому ж не заучити цих людей? Я бачу, що зараз є велика кількість підлітків, і школярів, і студентів. За них треба боротися. І боротися, їх треба слухати, і з ними треба працювати. Вони цікаві, це покоління, яке зараз нове виростає, воно ж дуже різне. Хтось співає далі російський реп, а хтось намагається робити українську музику, українську культуру, писати українські книжки, просто допомагати Україні. Є ж можливість час від часу десь виступати. У нас зараз тур був невеликий з собаками. Це молодіжна аудиторія. Ви казали, що дуже помолоділи. Максимально, це від дітей до студентів. Вони потім підходять, коли щось там просять підписати. Дуже багато з них роблять якісь збори. Хтось підтримує свого батька в армії. Прапори підносять. Але це зрозуміло, хтось не був в дитинстві панком. Ну, так. Ти розумієш, це не панк насправді. Панк-зох, панк-помер. Скоріше, це мішура, це декорація. Насправді, це зовсім інша позиція. Вона державницька. Державний панк? Державний панк, так. Я згадав легендарний постер Кучми. Це буде чітко. Це було круто. Ідеально поговорити зараз про молодь і про державницьку позицію. Я взагалі думав, що треба почати зі слів «Добрий вечір, джентльмени». Розгадаємо знамена. Нахуя мені система, що працює проти мене? Навряд чи в 21-му році ви б могли подумати, що в 25-му це стане… Що я буду в Нацгвардії? А в 25-му це стане головним гаслом наймасштабніших протестів з часів Євромайдану. Шкандували це, писали на картонках. На картонках, так. Думаю, це ж було різне цитати. Але це ж про білоруський… Але це головне гасло. Ми тоді випустили цю пісню, нам кліп знімав, до речі, Гліб Тимошенко. Це його робота. І ми, коли випускали цю роботу, в цей час були білоруські протести. А, просто співпала? Співпала, так. Ми за всією любов'ю та повагою до білоруських опозиціонерів, до Білорусі… А ти ж там посидів трошки. Я пам'ятаю, тебе міняли. В трьох країнах сидів. А, так от звідки цей… І ми тоді просто підтримали білорусів. Ні, але ця пісня писалася, ясна річ, що не про білорусів. Які відчуття були у вас від цих протестів, від того, що ви користовуєтеся гаслом? В мене була гордість за молоде покоління, яке є соціально активним, соціально відповідальним, яке, бачачи якісь прояви несправедливості, бачачи, що робиться щось, що їм не подобається, мають оцю генетичну вже вроджену українську властивість уходити на вулиці і висловлювати свій протест. Тому, мені здається… Ще й креативно. Це дуже правильно, так. І плюс, так, ще й креативно. Це теж… Це було змагання… Мені особисто це дуже сподобалося, і навіть не тому, що там були наші цитати, тому що, в принципі, мені здається, що начитаність, вона завжди людину характеризує позитивно. І наслуханість. Ну і це приклад того, що, ну от, як так, що там в пісні є, типу, хто тут влада, ми покажемо кому належить вулиця, що… Мені здається, це зовсім правильний український спосіб комунікування з владою в державі, коли громадянське суспільство активне, коли воно дієве, коли воно мобілізоване. От сталась якась річ, яка суспільство викликала незадоволення, люди зібралися, вийшли, висловили владі свої претензії, а влада їх почував. Ну від того покоління умовної грети, ми ж чекали інших протестів, ну, щось такого. Слухай, у нас 11 рік іде війна. Діти, це ж люди, які зараз вийшли, 11 років тому не ходили в школу, так? А хтось навіть в садочок ходив. Вони ростуть в умовах великого ссуву, великої трансформації, великого стресу. І навіть якщо вони, на перший погляд, аполітичні, навіть якщо вони, на перший погляд, не цікавляться політикою і війною взагалом, зрозуміло, що вони все одно живуть в цій атмосфері. І зрозуміло, що так чи інакше ця атмосфера на них якось пливе. І ось показала ситуація, що в нас росте нормальне покоління. І знову фраза «це вже було» оживає голосом Аліни Даниловича в голові. Влада знову намагалася якось це висміяти, показати штучність, щоб вони виходять не знаючи, чим займається САП. Ну знаєш, для мене більш показовим було це фото із парламенту, Рахамія і ще один депутат, а не з картонкою «Ми з народом». Ну от мені здається, владе завжди десь під рукою має бути така картонка. В разі чого нагадувати і собі, і всім. Але чи не придумається, що завжди треба доход доводити до вулиці? Слухай, мені здається, що нічого поганого немає. Ми молода держава, в нас молоді інституції, молода демократія. Ну так і є, ми можемо насміхатися з цього, але це правда. Слухай, 34 роки для країни, в якій живе, зараз скільки в нас залишилося, ну взагалі вважати, 35 мільйонів – це не такий великий термін. І ми за цей час пройшли той шлях, який інші країни пробували за століття. Відповідно, я знаю, що десь нас працюють інституції, десь вони не встигають за громадянським суспільством, яке розвивається набагато швидше, набагато ефективніше і набагато системніше, аніж, власне, державні інституції. Сабто їх потрібно за собою підтягувати. Мені здається, це абсолютно нормально. Образа, мені здається, з боку влади була саме не те, що це ж якраз прошарик, який підтримував Зеленського, який фактично це їхня цільова аудиторія. Я думаю, ні, Сань. Я думаю, ні. Я думаю, що коли обирали Володимира Зеленського, сабто 6 років тому, ці діти ще не ходили на виборчі віддільниці. Я думаю, що для них зараз це перший вияв їхньої політичної позиції. І зараз, коли в нас будуть наступні вибори, коли б вони не були, для них це будуть перші їхні вибори.

  43. [Фоззі]

    Тому тут ображатися нема на що.

  44. [Сергій Жадан]

    Це віковий цент, що вони ж тоді приходили, як молодь їх підтримувала, в більшу мірю, ніж... Не підтримували 6 років тому нікого. Вони підтримували...

  45. [Валерон]

    Ні, я розумію.

  46. [Сергій Жадан]

    Я маю на увазі принцип лікування такого вікової групи. От знаєте, як в соцопитаннях ділять на вікові групи, і що там 18-25, грубо кажучи. А що принцип? Сьогоднішні 18-літні не нагадують 18-літних 6 років тому? Безперечно. 6 років тому в нас не було великої війни. Не було повномасштабки. Рівень відповідальності, рівень відповідальності за кожну помилку зараз набагато більший. Набагато важчий. І я думаю, це треба розуміти. Але це, як на мене, головна позитивна новина за цей рік. Що є такий кластер населення. Це соціально активне населення. Населення знову, навіть в умовах великої війни, коли немає можливості проводити вибори, ще чогось населення все одно продовжує впливати на політичне життя. Друзі, я би ще зауважив, що другою позитивною новиною є реакція влади. Тобто, все-таки цей закон було скасовано, так що, власне, була реакція. Тому що це означає, що це діє, що це працює. От якби це не дало якогось результату, то ми б казали, що у нас є молоді, але вони нічого не досягли. До речі, от з минулого відео найпопулярніші вирізки, тіпа Shorts, TikTok. Він продовжує набирати перегляди зараз про ваше ставлення до Володимира Зеленського. Там ми згадували пісню, ви пам'ятаєте?

  47. [Фоззі]

    Боба Асто. Про Бобу, так.

  48. [Сергій Жадан]

    Що ви її приховали. І от про це. І там досі люди продовжують коментувати цю вирізку. Це Валерон хоче, щоб щось нове таке з'явилося. Про моє ставлення до Зеленського. А що змінилося зараз з 1923-го? З 1922-го. Ну, ми коли бачилися, має на увазі, в 1923-му. Так? Правильно? Та ні, ну зараз, правда, я щось наговорю вам для вирізок не хочу. Не хочу. Ну і тепер-то ти військовослужбовець.

  49. [Фоззі]

    Він ще більш втомлений.

  50. [Сергій Жадан]

    Отак от зараз дивишся відео з ним, з президентом. Він, значить, ще більш втомлений. Дивно, а чому? Йдеться незалежно до постаті особи президента. Вибори — це правильно, вибори — це неправильно. Коли в українців в певний час немає виборів, українці починають нервувати. І з'являється соціальне задоволення, з'являється кипіння цього казану. Я сам собі уявляю, вибори поствоєнні. Чому? Тому що це буде така електризація нервова суспільства. Коли в нас вибори були не електризація. У нас навіть у 2010 році, згадай, що тут робилося. Досвідно, де Юлію Тимошенко. Десь по сусідньому будинку. А тут зрозуміло, що буде електризація. Послухай, має відбутися цей розряд, має відбутися народне виявлення. Мені здається, це нормально абсолютно. Це якраз суто українська... Ти ж розумієш, що Росія...

  51. [Фоззі]

    Включиться, безперечно.

  52. [Сергій Жадан]

    Спробують демократію. Чим нас можна налякати після Віктора Федорича Януковича? Але мені здається, що дуже потрібне оце вновлення влади, щоб було там депутатського корпусу. Вибори мають відбуватися регулярно. Зрозуміло, що є обставини, зрозуміло, що є війна, зрозуміло, що є певний мораторій на певні заяви, на певну реакцію. Зокрема, виявом цього мораторію було те, що ми навесні 2022 року прибрали пісню про президента України. Але ситуація змінюється, час йде, обставини змінюються. І мені здається, що просто слід дотримуватись законодавства. В нас було багато гостей на барі. Мінімум трьох, як ми колись нарахували, які планували і планують йти в президенти. У нас є гість, який зараз завішав пів країни своїм обличчям, вже, без виборів. Він про Юру Годименко, про громадську раду. Я з ним спілкувався. На цю тему спізнаваність має працювати. І було дуже багато артистів, які… якісь датчики ж в мені працюють. Думаю, це буде йти. Наступна Верховна Рада. Поклади руку на… На чайник. На чайник? Скажи, ти підеш? Ні, звичайно. Не підеш? Ні, навіть не думаю. А у Харті партії не буде? Сподіваюсь, ні. Партія Харті. Сподіваюсь, ні. Ні-ні, ми жартуємо, знаєш як ми жартуємо? Хартія регіонів. О, Хартія регіонів, блин. Та це вже готовий. Слухайте, ми надзвердійці, ми всі склали присягу, ми служимо українському народу. Політиканства ми не займаємося. Слава Богу, бо мені здається… Законливо було. До речі, ці наступні вибори будуть з максимальним використанням армії, військових. Це вже було, навіть не сумніваюся. Я не сумніваюся, більше того, я припускаю обережно, думаючи так іноді, якими будуть вибори наступні, я припускаю, що це буде зовсім інший рівень залученості військових, сабто військові я припускаю. Я можу помилятися, але думаю, що вже не будуть дозволяти використовувати себе просто для наповнення партійних списків. Я думаю, що будуть брати ініціативу свої руки і цілком можливо можна припустити створення якоїсь… Та усі будуть військові. Військової політичної сили. Що партія окремо військова буде громадською. Це не про партію, звичайно. Хто сказав піначет? Але і кандидат в президенти напевно буде військовий. Я поясню, чому. Тому що це цілком природно. Не тому, що багато військових, не тому, що військові мають право на своє представлення, безперечно не мають право на своє представлення. Просто річ у тім, що сьогодні ж у війську знаходиться велика кількість людей з різних сфер, які мають величезний досвід, ефективний досвід. Хтось прийшов із політики, хтось прийшов із бізнесу, хтось прийшов із соціальної сфери, хтось прийшов з органів управління. Відповідно вони мають великий досвід, плюс зараз цей досвід доповнився досвіду війни. Зрозуміло, що такий досвід потребує якоїсь виходу, якоїсь реалізації. І було б просто супер нерозумно його марнувати. Тому можна чекати чого завгодно. Насправді, страшенно цікаво, як буде відформатовуватись, відживати політичне поле, після того, як буде, умовно кажучи, скасовано воєнний стан і, умовно кажучи, проголошено початок нової виборчої кампанії. Я думаю, це буде незвичайно цікаво. Тому що, фактично, поле порушене, воно поламане. Політичного життя в нас три з половиною роки немає. З цілком зрозумілих причин. В нас воєнний стан, яка політика, коли в країні війна. А як бюджети працюють, штаби працюють? Ти розумієш, вони-то працюють, а електоральна база порушилася. Ось що головне. Ти розумієш? Взяти ці міста-мільйонники на сході, наш Харків взяти, взяти Кривий Рік, взяти Дніпро, Запоріжжя. Тобто 100% люди купили і виїхали. Хтось виїхав, хтось приїхав. У Харківі зараз близько 300 тисяч тимчасово переміщених людей. Міст 400 і 500. Так, так, так. Відповідно, за кого вони будуть голосувати, які в них політичні преференції. А це в принципі ніхто не знає. Це Бойко? Ну, ти жартуш, а я не знаю, насправді. От я не знаю, чи піде Бойко, чи повернеться він, скажімо. Вийде Бойко з двома офіцерами. З бандерівським прапором. Скаже, сьогодні нарешті ми повертаємо вишки.

  53. [Фоззі]

    Так, вишки вже пан Буданов повернув.

  54. [Сергій Жадан]

    Ні, ні, дивись, я пропоную таке гасло. Раніше були вишки Бойка, а зараз були вишкіл Бойка. Вишкіл Бойка. І Бойко такий стоїть, знаєш, у цих лицарських пладунках із прапором Степаном Андрійовичем. І в урса. Так, вже почали. Ну, до речі, зі Сходу багато людей приїхало на захід, але, напевно, вони навряд чи там Бойка зможуть обрати. Знову ж таки, знаєш, якщо говорити серйозно, я би не чіплявся за персоналі і не чіплявся безумовного Бойка. Я би говорив про те, що, ну, очевидно, з'являться нові політичні сили. І, очевидно, ті політичні сили, які зберегли свої штаби, як ти говориш, я абсолютно не впевнений, що не зберегли свої позиції. Тобто більше то я переконаний, що не втратили свої позиції. Тому що країна змінилася. Навіть якщо це ззовні непомітно, навіть якщо ззовні це не впадає в око, я думаю, що електоральні настрої сильно змінилися. Змінився запит. Будуть зовсім інші запити, будуть зовсім інші очікування, зовсім інші вимоги до кандидатів. Вони будуть пов'язані, власне, з безпековою ситуацією, з економічною ситуацією, з соціальною ситуацією. Люди будуть хотіти за кошти повернутися додому, отримати своє житло, отримати місце роботи, отримати можливість навчати своїх дітей нормально, відповідно, це буде, мабуть, припускаю, основними якимись вимогами і запитами з боку виборців до потенційних кандидатів. І я думаю, що буде працювати не так патріотична риторика, як соціальна риторика. Тобто той, хто буде віцяти, не завішати все патріотичними гаслами, побудувати нове житло, той, мабуть, буде мати преференцію. Знову міцні господарники будуть виходити? Ну, можливо. Це в нашій фантазії зараз. Ми не знаємо, за кого проголосують люди, діти з картонками. Вони ж точно не проголосують ні за кого зі старих політиків. Оцій патріотизм, це, взагалі, база має бути для всіх. Мабуть, так. Я думаю, це теж правильна гасла. Але, з іншого боку, ти розумієш, що діти з картонками... Це звучить погано, діти з картонками. Люди, які вийшли зараз на ці протести, це протестний електорат, молодий протестний електорат, вони за всю цю численність... Це ж пасіонарі, які складають невеликий відсоток. Вони не зможуть вплинути на результати виборів, особливо це парламентські вибори. Все одно голосують бюджетники, і вони роблять вибір, а не молодь, яка виходить на протести. Тому цей голос буде яскравий, цей голос буде відчутним, але навряд чи він визначить ситуацію виборів. Я про умовну партію молоді, про партію картонок. Тобто можна уявити собі, наприклад, Лаченкова, який оголошує щось в своєму телеграм-каналі? Мені видається, що після партії «Слуга народу» партії Лаченкова нічого не світить. Я думаю, що це одноразовий сценарій, який відпрацював в країні, він другий вже не спеціальний. І це ж було вже, пам'ятаєте? Тому що це вже було, цього вже не буде. Власне, в Харкові, озиме покоління. Тобто вибори 2019 року – це був феномен, який, я думаю, здивував навіть самих авторів. Чого феномен? Досі сидять, дивуються. Як вам все вдалося? І нові кандидати в президенти будуть, кажуть, що десь в Лондоні вже створили передвиборчий штаб.

  55. [Валерон]

    Тим менше все віриться.

  56. [Сергій Жадан]

    Тим менше все віриться. Талановито мовчати – це теж неабияка звичайна… Як кажуть, вибори 2019 року знову ж таки – це жахливі політиці. Взагалі, чим довше людина мовчить, тим більше в неї шансів перемогти на сваді. Враховуючи теперішнє політичне поле, теперішнє інформаційне поле, краще сидіти і мовчати до першого туру. Класно, подобаються мені такі розмови. Ну ми коли-небудь з вами до соточки доб'єм, чи ні? 100 тисяч підписників, абсолютна свобода. Клас вже. Але головною умовою для проведення виборів будь-чого, існування держави, є міцність Збройних сил України і якесь завершення війни, якийсь спосіб його завершення. От зараз ми коли зустрічаємося якраз після ось цих масштабних перемовин, багато там з'явилося якоїсь інсайдерської інформації. Ну хоча Володимир Зеленський нещодавно підтвердив цю історію про якийсь обмін територіями, віддати Донбас, зупинити наступ в Запорізькій області і в Херсонській. Як ви ставитесь до цих розмов про щось віддати, обміняти і так далі? Ну якісь розмови мають вестися, це ж перемовини, вони ж не можуть відбуватися мовчки, це робляться якісь заяви, вкидаються якісь інсайди, відбуваються якісь спекуляції, хтось щось говорить, а насправді подивимося. Якось глупо коментувати те, чого ти не знаєш. Ну всі так сприймають це категорично зрозуміло, чому це щось має комусь віддавати, що там, наприклад, як Зеленський ще розказував. Чотири роки їм знадобилося на 30% Донецька області, а залишилося ще 30%. Та не чотири роки їм знадобилося, їм знадобився перший місяць. Все, що вони зайняли, вони зайняли перший місяць. А ж аж потім… Про Стербільську щось чути? Якась інформація доходить? Є. Що кажуть? Там вода зараз? Ні, в Стербільську, ясна річ, не так, як в Донецьку. Ну послухай, це насправді дуже печальна історія, тому що окупація – це поламані долі, поламані життя, це питання, які потім будуть у правоохоронних органів наших, тому нічого… Ну і мобілізація з того боку. Безперечно, мобілізація, вже загиблі з того боку, які воювали проти своїх співвітчизників, це колаборантство. А з іншого боку, це, знаєш, виявиє на койсь справді патріотизм, тому що багато хто звідти вийшов, оскільки не хотів там лишатися. А хтось лишається і чекає Україну. У нас три інші є, оскільки це люди, які знаходяться під російською владою, про це, мені здається, треба говорити дуже-дуже обережно, щоб не нашкодити. Але так, звичайно, я так чую, що там відбувається. А Луганська область все одно ж не до кінця окупована, правильно? Там десь до один відсоток, де Юри. Але ж вона і відрізнялася. Ми з Івановим говорили, і з іншими людьми з Луганська говорили, що там вже був прошарок. Так ось в Теребільській якраз, та й у Слобожанщині. Так, я пам'ятаю результати свободи на якихось парламентських виборах, коли вони там 6-10 відсотків взяли в Луганській області, і Єфремов сидів такий здивований. Та слухай, річ в тім, що там і Луганщина, і Донеччина, вони були різнопланові, вони були неоднозначні. Райони були такі. Звичайно, плюс є північні райони, південні райони Луганщини і Донеччини, є сільські райони і пролетарські райони. Вони соціально різнилися і етнічно різнилися. Села, це переважно українцями заселення, в містах там Мішанка і дуже багато етнічних росіяних. Росіфікованих міст. Ну, там навіть не просто росіфіковування, вони там зросішні. Савітізовані. Тому я б, в принципі, не бачав, не робив би навіть спроби знайти якусь логіку в тому, що зараз окупована та чи інша територія. Зрозуміло, що це нелогічно. Це сталося тому, що ці регіони просто найближчі до Росії. Туди найпростіше було завезти спочатку загін Гіркіна, а потім регулярні російські війська. Ну, от і все. І Маріуполь найпростіше було зайти в перші дні. Ось, скажімо, і Харків близько. Харків бачив, але не змогли зайти. Але, я думаю, це знову ж таки не питання логіки, не питання передумови, це питання... Спротиву. Навіть не спротиву. Ну, в Маріуполі захищали, Маріуполь боровся, Маріуполь стає просто. Ну, так сталося. Очевидно, це питання все-таки до військових, а не до громадянського суспільства. Ти ж теж розумієш, що до 24 лютого 1922 року росіяни, заходячи через Козачу Лопань, заходячи через кордон на Харків, вони були впевнені, що ввечері вони вже будуть сидіти в харківських ресторанах і святкувати перемогу. Ну, і тут їх попалили на округі, трішки не доїхали. Сидять комісари і дівчата наші. Але, ви ж бачили цю фотографію, як Зеленський з Трампом стоять біля мапи, щось там розглядають, ділять. Там же в Харківській області теж частина... Ну, якась прикордоння. Там, де Купінщина, там частина окупована. А, власне, там, де Харків стоїть, це північний напрямок, там шматок території, далі є росіяни, його просто... Біля Вовчанська, так? Ні, це західніше від Вовчанська, це там, де Липці, це вихід прямо на кордон. Там, де, власне, вони трішки тримають шматочку. Насправді, це ж не так принципово, що можна взяти собі за мету вибити їх звідти. В цьому немає якоїсь стратегічної ціли. Ну, так. Ти ж так само кажеш, що там, в Сумській області, вони якісь... Ну, якесь село взяли, або як вони зараз з Дніпропетровської області зайшли, там, два села тримають, говорять, що дивіться вже тепер, дивайте, вони саме в Конституції Росії і Дніпропетровської області. Це ж фарс. Адіторга. Фарс і до цього. Ну, це ж можна приймати серйозно на юридичному рівні, на правовому рівні. Зрозуміло, що це спроба маніпуляції і торгу. І торгу, абсолютно точно. Я б, що хотів сказати, коли потрапляєш на Донбас, там традиційна така картина, ти там проїхав 10 кілометрів і бачиш якесь село, в якому діти грають в футбол. Ти нем'ячий реагуєш автоматично. Погнали. Діти грають у футбол, щось там сидять. Думаєш, як це можна навіть розмірковувати про те, щоб це віддати. Ті ж діти потім воюватимуть. Ну, і як можна, якщо 8 років країна це захищає, тримає. І тут я взагалі не вважаю, хто відважиться на якийсь наказ вийти з території. Там же люди ці, от Крема Товарищ Лаганський, люди живуть там. Ну, слухай, так. От я знаю, що я згадую, коли вже тривало АТО, і ми їздили, наприклад, на 1 вересня в Станицю Луганського. І там ці дітки, вони в ошованках стоять. А Станиця Луганська, жалість, був там кордон. Так, так, там по дінцю проходила лінія розмежування. Зараз вони окуповані. Де ці діти? Чи вони залишились, чи не виїхали? Де їхні батьки? Це страшно, тому що за цими політичними жестами, рішеннями і якимись заявами стоять долі людей. Це найстрашніше. Тому що не страшно втратити, віддати населений пункт. Страшно, що це населений пункт, де живуть люди. Це найважливіше, найдраматичніше, найкровавіше, найболючіше. Щоб будь-який населений пункт можна повернути, як це в цій війні вже було. Ми ж втратили Херсон, потім повернули його. Ми втратили Куп'янськ, повернули його, Ізюм, інші міста. А от людей не повернеш. Якщо людина загинула, чи якщо людина потрапила в полон, це велика біда. І тому страшно уявити перемовини, на яких нас намагаються схилити. Ви ж розумієте, що всі дорослі, всі дорослі. Ви розумієте, що щось треба віддати. Давайте ось варіант такий. Це тут, це тут, це тут, це тут. І це кажуть люди, які ніколи не були і не будуть. Які взагалі не уявляють, що це. Розповідають про океан в Криму. Коли ти бачиш цю фотографію, яку ти згадав із Трампом, ти ж розумієш, що людина вперше побачила все це. Вперше почула там слово «Слов'янськ», слово «Краматорське», і забула, і забула відразу. І потім замість Вірменії говорить «Албанія», так? Так, і летить в Росію. І на повному серйозі говорить про те, що росіяни не взяли Київ, тому що генерал пішов якимось болотом. З абсолютно неволодіння інформації, абсолютно нерозуміння контексту, історично, зокрема. І це дуже лякає, що людина ця якраз, найвпливовіша в світі, приймає рішення. Ну, слухайте, світ зламався. Світ не такий, який був ще рік тому. Я думаю, що повторний прихід Трампа — це передбачати про повне якесь перезавантаження політичної системи, безпекової системи. Тому що раптом виявилося, що можна все. Раптом виявилося, що можна те, що раніше багатьох політиків стримувало в якомусь правовому плані, в плані дипломатичному, дипломатичного якоїсь звички, в плані етики навіть. Попри те, що політика завжди була доволі цинічним світом, але все одно були якісь червоні пропорції, які якось не прийнято. Люди хоча б пам'ятали. Не прийнято було заходити зараз. Зараз питай в нього про Ісландію. Ну так. За Грінландію. А за Канаду. А за Канаду, слухайте. Він вже забув. Що вже йому порозказати? Канадійці досі ображаються. А ось, як він каже, п'ять війн. П'ять війн закінчив. Враховуючи Албанію, шість. А що ви думаєте, коли чуєте новини про якийсь обмін територіями заради миру? Пишіть в коментарях. Перемовини, треба про щось говорити. Є у вас якісь бачення, де має бути? Ми колись запитували в 1923 році, якою буде перемога. Зрозуміло, що не зрозуміло.

  57. [Фоззі]

    Ми обережно, ми вже були розумні.

  58. [Сергій Жадан]

    Ми казали, давайте не впадати враж від слова перемога. Пам'ятаєте, тоді маркетинг був, чіпси перемоги. І перегріті були чіпси. Яке буде закінчення війни? Я думаю, воно буде таке, що нікому не сподобається. Ні росіянам, ні нам, ні світу. Я думаю, що навряд чи можливе зараз таке завершення, яке б влаштувало всіх. Нам-то, росіянам, їхнє задоволення якось воно нас і не цікавить. Я думаю, що те, що буде, буде викликати багато питань і багато претензій з боку населення України. Тобто я не говорю про обмін, я зараз не говорю про конкретні речі. Це якщо зараз мене будуть нарізати і робити з мене новини. Але зрозуміло, що в нашому розумінні може бути справедливим миром? Повернення всіх територій, повернення всіх громадян, які знаходяться в полоні, чи які вивезені на територію Росії, і виплати контрибуції якось. Чи можна це виявити? Ну, очевидно, в найближчій перспективі це виявити не можна.

  59. [Фоззі]

    Але!

  60. [Сергій Жадан]

    Історія така дивна річ, що вона грає за своїми правилами. Дуже часто те, що нам сьогодні видається неможливим, вже через рік, два, п'ять, десять, п'ятнадцять, двадцять, є цілком можливість. Історія має чекати. От люди не завжди мають чекати. Я думаю, що враховуючи цей травматичний досвід українців, їхню кордоцентричність, їхню імпульсивність, емоційність, то зрозуміло, що буде багато незадоволення. Але мені здається дуже важливо що? Дуже важливо зберегти державу, країну. А держава буде жива, все можна буде відновлювати, повертати, відживлювати і розвивати. Я пішов на службу. Можливо. Ні, я не про службу, я про сценарії. Я думаю, що все ж таки ми дарма випускаємо можливість напівзаморозки. Такої великої АТО, коли для того, щоб утримувати лінію, треба менше сил, менше людей, менше ресурсів. І обидві сторони беруть якусь паузу для того, щоб, втримуючи території, подивитися, що з того вийде. Ми будемо всі сподіватися, звичайно, на Чорного Лебідя, щоб він нарешті крякнув в урдалак. Вони будуть сподіватися на… Це, приблизно, маятник історії Хитнецького. Говорючи так, мовою, кухонник експертів, на кухні.

  61. [Валерон]

    Барник.

  62. [Сергій Жадан]

    Барник експертів, там, мені здається, Чорний Лебідь, під Чорним Лебідем слід чекати, скоріше, російську економіку. Так що вона крякне, то, я думаю, це будуть зовсім інші підстави для розмови і для розвитку ситуації, і для розвитку подій. Тут сподіватися на те, що Росія… Треба працювати на це, не сподіватися. Хуйнули нафтопровод «Дружба», це ж хорошо.

  63. [Валерон]

    І всім нам в користь.

  64. [Сергій Жадан]

    Це відповідь, ти ж розумієш, на азербайджанський газ. Ну, безперечно. Туди-сюди. Я про інше. Кажу, що коли проводять паралелі з тим, скільки років Радянський Союз раняли після війни в Афганістані. 79-й, ну, приблизно, 85-й, 86-й. Скільки років гасили російську економіку, барили ці 8 доларів, словетні. Але ж не було фактора Китаю. Китай тоді собі ради не давав. А тепер він зацікавлений в тому, щоб це тривало. А в Китаї навіть під час економічних негараздів завжди будуть ресурси для того, щоб допомогти росіянам. Згадуй, тоді радянська система була трішки в іншому стані. Все-таки сьогоднішня Росія і економічна система трішки інакше працює. Тобто ця зарядженість на енергоносії, вона ж не була такою в радянський час. Тому, я зрічно, ситуація, що немає паралельних якихось речей, немає тут важних речей. Історія, попри те, що вона римується, все одно це римування доволі відносно точне. Та подивимося. Ти ж розумієш, що через рік ми можемо зустрітися на наступне наше інтерв'ю.

  65. [Фоззі]

    Ми тільки за. Ми тільки за.

  66. [Сергій Жадан]

    І всі будемо живі, здорові. І буде зовсім інша ситуація і в Росії, і в Китаї, і в Америці, і в Україні. Головне, щоб в нас була можливість зустрітися. Тому що якщо ми зустріємося, означає, що українська незалежність далі буде високо тримати свій прапор. І держава існує там, збережена. Але коли кажуть про те, що... До речі, Зеленський теж вчора казав багато про те, що крякне економіка, економіка в Росії в поганому стані і так далі. В якому ж стані українська економіка? Невже ми можемо бути більш живучими, ніж вони? Ну, нам допомагають.

  67. [Фоззі]

    Хоча нами допомагають.

  68. [Сергій Жадан]

    Мені складно сказати. Я не економіст. Я бачу дуже різні речі. Оскільки доводиться працювати з бізнесом, то бачу різні речі. І якось в мене відчию немає. Але я не економіст, я не володію всією інформацією. Тому зараз, знову ж таки, якісь експертні думки висловлювати не буду. Барні думки. От я знаю, що АйТі в Харкові. Харків вже був столицей АйТі до початку війни. Потім багато фірм чітко релокувалися, чітко виїхали. Чітко просто якось вони зникли, їх не стало видно. І багато хто говорить... Пересвирилися на польські фірми. Ну все, виїхав АйТі з Харкова. Харків не підніметься, на ноги не встане. Все, АйТі сюди ніколи не повернеться, тому що це місто далі буде загрожене. А от я говорив з одним із очільників, одним із головних гравців в АйТі сфері. Він говорить, що нічого подібного за ці 3,5 роки в Харкові з'явилося більше АйТі фірм. І вони платять більше податків, ніж до початку війни. Відчуваючи неабияку тривогу через можливість культурного реваншу з боку російськомовних артистів, яких завгодно. Українських, казахських, російських і так далі. Ми не можемо не відзначити, що українська музика прогресує, розвивається. З'являється купа нових молодих артистів. І є компанії, які підтримують це. І хто ж це? Єгер Мейстер. Точно. Єгер Мейстер започаткували премію альтернативної музики. Підтримують молодих українських артистів, артистів альтернативної сцени. Дуже дякуємо за це Єгерю. А ще і підтримують український Ютуб. Молоді проєкти, такі як ми. А ми молоді проєкти? Ти, як завжди кажеш, молодий харківський гурт і молодий Ютуб-проєкт «Пряма червона». Дуже дякуємо за це Єгер Мейстер. І, до речі, ми ж завжди тут просимо наших гостей порадити якихось нових українських артистів. Я сьогодні вирішив офіційно взяти на себе цю роль. Давай. Вирішив радикально. Це не молода, скоріш за все, українська артистка. Вона вже достатньо відома, навіть у відборі на «Євробачення» брала участь. Але я саме зараз чомусь відкрив для себе. Це Фіїнка, дівчина з Івано-Франківська, Прикарпаття. І, звичайно, про що мені сподобались пісні? Про гори. Два треки мені дуже зайшло. «Мої гори» називається і «Афени». «Афени» знаєш, що таке? Ні. Це така ягідка, як чорника. Як ти кажеш, вони називаються? Афени. Ну, за Афени. Вигрожений. Теж про Харків хотіли поговорити. І Фос класно вчора, коли ми з ним спілкувалися, вивів теорію, не теорію, а назву таку, що місто пенсіонерів і військових. І військових. Хоча раніше було місто молоді і… Іноземних студентів. Ну, іноземних студентів немає, це точно. Ну, те, що ти мене прямо здивував. Я не чув, айтішка… Можливо, це юридичні адреси? Ну, слухай, ну, яка різниця? Ясна річ, що, скажімо, там частина із них зараз релоковані і фізично сидять в Тернополі, а не у Франківську чи Ужгороді. Або в Польщі вони сидять. Або в Польщі. Але ж податки вони платять у Харківський міський бюджет. Ну, можливо. Це ж головне. Ти розумієш, що завжди потім можна повернутися. Ти ж розумієш, що якщо завтра буде оголошено про завершення гарячої фази, тобто, якщо завтра перестануть летіти шахети на Харків, то післязавтра люди масово почнуть повертатися своїй квартири на свій бізнес. Ну, це ті, в кого були свої квартири. Ну, ти ж чудово розумієш, що запустяться програми по будові житла. Зараз Харків — це місто пенсіонерів, військових. А ще це місто замерлих будівельних кранів. Харків до 1922 року — це було місто заставлене будівельними кранами. Дуже активно будувалося. Площівська — це був такий величезний будівельний майданчик. Кам'яні джунглі. Так, так. І от ці крани залишились. Вони стоять, але вони вже четвертий рік не працюють. А зараз це все на заході Криму. Не, не, там стоять ці крани.

  69. [Фоззі]

    Вони далі стоять.

  70. [Сергій Жадан]

    Я до того веду, що щойно буде можливість, щойно перестануть літати шахети, наступного дня з'являться програми, інвестиційні програми, програми підтримки розвитку і все це почне знову будуватися. Чи місто аптек і блокпостів? Ну, тому що аптечний бізнес, він дуже важливий, особливо в умовах стресу, коли населення справді стресоване і всі потребують якихось ліків. А блокпостів, тому що в Харкові блокпости. Вони далі стоять, вони зараз фактично виконують скоріше роль таку декоративну, але це означає, що місто дуже убезпечене. Тобто Харків зараз повернув собі ту історичну функцію, яка в нього закладалася. Новий Харків, який будувався в XVII столітті, якщо там не брати. Та й ті старі ж поселення, які були, вони були фронтирні. Фактично це велике роздоріжжя. Якщо це середньовіччя, то це Хазарський Каганат, це Крим, це Московське царство, ну як середньовіччя і Київ. І відповідно нова фортеця, теж вона ж будувалася як фортеця саме, як місто-фортеця. І зараз це теж місто-фортеця, він фактично собою прикриває великий регіон, прикриває Полтавщину, Дніпропетровщину і вихіди до Дніпра. І відповідно блокпости вони стоять, і вони в будь-який момент можуть виконувати свою безпосередню функцію, сабто функцію захисту. Але мені, ну я так думав про це, що так можна про багато місць сказати, місто-аптеки, блокпостів українських. Ну, я думаю, наприклад, про Вінницю так не скажеш. Ну, от я бачив таку картинку.

  71. [Валерон]

    Ну це за всіх повага.

  72. [Сергій Жадан]

    Так, картинку прикольну. Неземець потрапив в Черкаси, і він описував свої враження, і він просто в шоці був від кількості аптек. Ну так в кожному місті вони поряд всі, одна біля одної. Тому що це бізнес, їх дешевше. Якщо в тебе є квартира на першому поверсі, то тобі вигідніше її не здавати, а вивезти з житлового фонду і здавати під аптеку. В жодній країні світу не продається стільки ліків там. Без рецептів.

  73. [Фоззі]

    Так.

  74. [Сергій Жадан]

    Як у нас. В турі за кордоном, коли хтось захворів, тіпа, ну пішли в аптеку, купимо. Хочеш купити якийсь аспірин купити, а не продається. А ще я чув, що там дуже, вони податки зовсім не платять. Я це не знаю. Все на фопах. Так. І так далі. Я це не знаю. Але, ну так, щоб аптек всюди, вони є. Про Ужгород можна теж сказати в якійсь мірі. Місто аптек, блокпостів. Навколо блокпости, біля кордону стоять. Ну там інші блокпости, це правда, коли там їдеш. І аптеки на кожному кроці теж. Ну це така, бачиш, наша ознака, ознака нашого часу. Ага, блокпости. А чому місто Сонце? Я у кого запитував, ніхто не знає. Херків я навіть не знаю. Ну район ХТЗ він розбудовувався в 20-х роках. Американцями. Так, будувався там вже цілий комплекс. Це ж не тільки тракторний завод. Це називалося «Сонцгородок». Так, так, так. Він окремий був. Частина цієї архітектури залишилася. Конструктивізм — це, власне, архітектура 20-х років. Авангард в архітектурі — це місто майбутнього будувалося. Місто Сонце, власне. А, чи так називалося? Ну, так не називалося. А, я зрозумів, думка була така. Думка така. Там було таке радянське слово «етажність». Там етажність навіть інша була на ХТЗ в порівнянні з... Поверху. Ну, це було, так. Це були величезні... Бараки оці для робітників. Величезний соціальний експеримент, який, ну, зрозуміло, що завершився великим фіаско. Але він тоді трансформувався просто в розвиток, в індустріалізацію. Тракторе. Завершилося розкуркуленням, колективізацією, голодомором, тисячами мертвих... Я думав, ти скажеш, завершилося Ярославським. Ну, в великий мір слух. Ти знаєш, в цьому жарті є доля жарту. Тому що, знаєш, ця спроба Ярославського перезапустити, перезапустити ХТЗ, ну, вона доволі симптоматична, власне, для сесії нашої історії. Фактично, з Ярославським завершилася ціла епоха оцього... Ну, ми сподіваємося, що вона завершилася. Епоха оцього дикого-дикого олігархічного капіталізму. І дуже хочеться вірити, що все це буде розвиватися після війни якось інакше. Тому що, ну, зрозуміло, для мене очевидно, що Харків в економічному плані буде трансформуватися. Очевидно, що він буде розвиватися в бік військово-промислового комплексу. Малишева? Ну, не тільки Малишева. Я думаю, не тільки Малишева. Я думаю, скоріше навпаки будуть з'являтися нові підприємства, які будуть працювати на оборонку. Тому що, як би, де би, коли би і як би не закінчилася ця війна, зрозуміло, що безпеково... Але ж відстань, серцьовий відстань нікуди не підійде. Ось, і саме тому місто треба обезпечувати. І саме тому треба буде місто переводити, економіку міста переводити, власне, до більшої доцільності. А доцільність в чому? Щоб місто було захищено. Відповідно, ну, потрібні українські комбайни. Українські БТРи, українська військова техніка буде потрібна, я думаю, тепер усі. А головне, і це теж свідчення напівнаповненості нашої української склянки, що наші зброєрі показали якусь фантастичну, фантастичну ефективність. І теж подивіться те, що в нас уже зараз хочуть купувати зброю. От зараз, коли Україна фактично веде цю війну. Мені здається, це дуже симптоматично. Це позитивно свідчить про наші можливості. З огляду на свою діяльність, я був в місцях, де робляться, де виготовляється українське зброє, це справді дуже серйозні показники, це дуже серйозний... Сучасне? Так, це зараз, це великі... Ні, я маю на увазі сучасне зброє, чи перезапуск якихось радянських зброєв? Сучасне зброє, це, власне, дрони, великі дрони, це ракети, це все, що летить зараз. От чим в'їбали на автопровід «Дружба». Все це серйозні обсяги, серйозні об'єми, серйозний масштаб. І коли ми повторюємо, власне, цю мантру, що Україна нічого не витогляє, і що ми на четвертому році війни не навчилися робити зброю, це неправда. Ми навчилися її робити, ми її робимо успішно, ефективно, ясно, що можна краще. Ну так, власне, і ми ж нікуди не розходимося. Алілуя! Алілуя! А у нас, до речі, новий партнер – компанія «Нісан». Дякуємо їм за підтримку і погнали далі. Дивитися відео з Сергієм Жиданом. Ви в розшуку в Росії? Так. Тому я туди ближчим часом не поїду. Не збирайтеся. Я пам'ятаю, був такий прикол, пам'ятаєш, коли їздили по Донецькій окружні, в Маріуполь ми їхали разом такою харківською делегацією, Боря, Севастіана, Поліжака, і вони сиділи попереду і заглядали в російські ці, за кого з них скільки грошей дають. Я пам'ятаю, як ми їздили теж, чи з вами, чи без вас, в Таницю-Луганську, а там дорога проходить прям дослівно 700 метрів у російський кордон. І в телефоні з'являється повідомлення «Вас привітствують російська генерація». Це було стріляно так. Отак коли приїжджаєш біля румунського кордону, теж тіпо… Біля румунського так стріляно, що там хай вітають. Ну так. А так там є якийсь викуп за Сергія? Ні, раніше була, раніше була сума. Ні, щось вони пропонують, але там якась смішна сума, щось 5 тисяч, щось таке. Колумбійцям не буде цікаво? Думаю, ні. Я думаю, колумбійців все нормально з умовами, зокрема, з грошовою виплаткою, щоб вони купувалися на таку юрну. Тим більше, коли чекати, що росіяни виконують свої обов'язки і дадуть тебе гроші. Себе не поважати. Премію вам дали в Австрії. Так. Перший українець, який отримав державну премію з літератури австрійську. Окремо? За вислугу років. Ну це не за карамітвір, це за творчість. Австрійська премія одразу австрійського художника згадала. Ось. Мунка? Чи Клінта? Ні, Мунка, я сказав цього. Клінта? Чи Шилє? Оскільки нам вдалося заманити до Дня Незалежності Сергія Жадана, то в нас ще такий приз. Це наплічник від нашого партнера Юрмейстер. Брендований. Ой, зміїчка від дощу. Люблю, люблю таке. Окуляри, ану вдягни. Як завжди, великий набір корисних речей від Юрмейстера. Пляшка, бананка, шкарпетки і пляшка. Все це стане вашим за однією умовою. Напишіть в коментарях свою улюблену цитату з творів Сергія Вікторовича. І той коментар з ваших, який набере найбільшу кількість лайків, той переміг. І ми відправимо цей рюкзак з усім знарядом, зняв окуляри. Як скажете, а нахуя мені є система, яка працює проти мене? Можна писати? Коли ти кажеш нахуя, я влякаюся. Давай, напиши, спробуй. Я от, не сходячи з цього місця, сказав, що тобі дадуть Нобелівку з літератури. Казав, що я пророк Олександр Аркадійович, сказав, що Нобелівка буде. Але ж не дали, гаде. Ну, послухайте, що. 50 років для Нобелівського лауреата – це ще не вік. А, там починають давати після 60-ти. Це там лише винятки є, коли там 47-ось або 50-ось. Це коли давати нічому було, то так шукали серед молоді. Ми про літературного. Я знаю, ну просто він же хоче теж собі… Бобуділа. Ну от, скільки, коли дали Бобуділу? Премію Миру. Ти розумієш, що йому треба було давати в 67-му році цю премію? Ну, так. Дали пізніше. Ну, я сподіваюся, що рано чи пізно я опинюся за один цок від Нобелівської премії. І це буде не чай. Так, і це буде ніфіга не чай. Це буде величезне свято, на яке ти заслужив. На яке витрачував свою Нобелівську премію. Так. На смерть ворогам. А скільки вона? Вона по-різному. Там є фонд. Сто здає? Ні, там є фонд. Фонд, і він лежить в банку, і крапають відсотки, і він сам себе наповнює. Відомо, щороку це, залежно від ситуації на ринках, це різна сума. Але це десь приблизно мільйон доларів. Збільшується, як і в тенісі. Так, іноді…

  75. [Валерон]

    Тенісі призовий розчин.

  76. [Сергій Жадан]

    А це ж гроші від вибухівки працюють, так? Ну, так, слухай. Так сталося. Світ існує таким чином, що війна годує гуманітарні науки. На превеликий жаль. Ну, людство таке. Чогось кращого людство для себе не вигадало. А от є ще таку штуку, якщо у нас є трохи часу, запитати. А от автозак пісні стали якось більше сприймати на концерт? Було яке змінення? Так, хором співають від початку до кінця. От ми зараз грали на пару, були на двох фестивалях. Тобто, от, з цих протестів? Так. Ну, наших протестів в автозаків не було. Це ж суто російська історія.

  77. [Валерон]

    З автозаків?

  78. [Сергій Жадан]

    З автозаків, так. Ну, так, так. Це, скоріше, так. Це ж, мовляв, пісня писалася ще до цього. Була, але метафора. В автозак одразу якісь спогади з минулого, якийсь Навальний там. Так, так, так. З'являються оці от їхні. Як пам'ятаєш, у Росії були останні, на сьогодні протести. Болотна площа. Їх посадили, значить, в автозак, і він зламався. І не вийшли, і штовхалися. Так, так, так.

  79. [Валерон]

    Дуже схоже на... Дуже багато говорів про них. Розіки характер.

  80. [Сергій Жадан]

    Розіки характеризує росіян, по принципі. А от, ну, я був на фестивалі, один раз на концерті. Там Малєвий теж, в топі. Тьолка барабанщика. Натаха. Нічого не змінив. Діти співають. Нас діти дуже люблять тьолку барабанщика. Вони її співають, як пчолка барабанщика. Не важливо, що це дитяча пісня. А ви віддали твіттер Харті? Мене не вистачало часу. Тому що твіттер така штука, ти там маєш сидіти весь час. Маєш сидіти, коментувати. Інакше він мертвий, він тоді не працює. Ну, вони там змагаються всі. В провокаціях. Ну, так. І на бджучах. Охоплення. Це не зовсім та література, на яку... Ну, я люблю щирість, спілкування. Я не люблю, коли люди змагаються, а в той з них більше довбою. Мені це не подобається. Який чудовий діагноз твіттеру, що ви побачили. А тікток продовжуєте самі вести? Зараз так. Ну, в мене просто доступ до моїх сіксосмереж мають і наша команда. Якщо там треба щось викласти, якийсь збір, якусь рекламу, якесь нагадування, вони це роблять. Я тоді тобі обіцяв завести тіктоки, щось так. А ти бачиш, там прекрасно, чудовий публік. Але і там багато російських впливів в тікток. Російських впливів багато, всяких ботів. Так, а де їх немає? Там вони прямо запускають всі ці відео про мобілізацію, про... Мені немає такого. Мене створюють ці... Економічні проблеми якісь. У мене збори, у мене українські прекрасні діти, які співають українські пісні. Тому нічого про це не знаю. Нічого про це не чув. Запрошують тебе в тікток? Ну, рано чи пізно. Давай до нас. Рано чи пізно станеться і це. Все-таки, схоже, що частину спільних історій доведеться відкласти на третю зустріч. На треті теми. Отже, як завжди, на сам кінець ми оголошуємо про благодійний збір. Чи є актуальний збір зараз у Харті? Та, в нас постійно якісь збори. Слухай, в мене є моя картка і я на неї постійно щось збираю. Тому що запитів багато, запити з'являються. Зараз ми, що я вчора передав бригаді 25 дронів. Це мільйон гривень взяли, купили, передали. Отже, збір оголошується на картку Сергія Вікторовича. Так, це найкраще. Це вперше і не виключене щовестання в нашій історії, коли довіра сягає абсолютно. Не забувайте, він пообіцяв, поклавши руку на чайник, не йти до Верховної Ради. І тому сьогодні ми розігруємо банду. Прапор Харті з підписом нашого гостя. Ба більше, до цього банду входить, окрім прапору, ще й книжка з автографом. Отже, це єдиний приз. Книжка загорнута в прапор. Оце добре. Як завжди, крок в 200 гривень. Про що ви повідомляєте коментарем? Якщо 400 гривень, ваші шанси подвоюються. І так далі. Наш колись білявий рандом Валерон підіб'є підсумки. І ви дізнаєтеся про це за кілька тижнів після того, як цей ефір вийде. Підтримуйте Харті, підтримуйте українське, підтримуйте Україну. Смерть ворогам. Алілуя. Ще одну маленьку штуку. Ми вийдемо якраз після Дня Незалежності. В листопаді? Коли відсвяткує День Незалежності. Дня покрову. Змінилось якось ставлення до цього дня?

  81. [Фоззі]

    До Дня Незалежності?

  82. [Сергій Жадан]

    Ні, в мене ставлення до Дня Незалежності не змінилось. Для мене це завжди було свято. Я пам'ятаю серпень 91-го року, я тоді поступив у педагогічний інститут. І ми були на практиці, десь під Вовчанському, в Яблуневих садах. І ми по радіо чули, що стався ПУЧ, що стався ГКЧП. І нас привозять назад вже з практики в Харків. Я біжу на площу тоді ще Дзержинського. 91-й рік ще Дзержинського було, так?

  83. [Фоззі]

    Так.

  84. [Сергій Жадан]

    Довго було Дзержинського. Я вибігаю на площу, а там мітинги йдуть. Щодня йдуть мітинги, збираються тисячі харківян. Дуже багато харківок. Попри те, що він ніби подавався і трактувався як таке прорадянське місто, місто пролетаріату, насправді нічого подібного. Там завжди була дуже сильна така демократична основа. І я на цей мітинг пробігаю, всюди все має рить з синьо-жовтими прапорами. Для мене це вже проголошуємо незалежність України. І для мене з того часу за ці 3-4 роки нічого не змінилось. Для мене це завжди свято. Це завжди свято не в сенсі святкування, не в сенсі напитися чаю, а в сенсі розуміння того, що є багато своїх, з ким ти поділяєш одні цінності, одні принципи, якого дійсно можна назвати своїм. Це дуже важливо. А є у вас, може, пісня якась?

  85. [Фоззі]

    Про незалежність?

  86. [Сергій Жадан]

    Ні, може, асоціація якась, українська. Гімн, який виконував Панамарьов. На футболі? Так, на футболі. Це було перше, коли... А я пам'ятаю, як Україна грала в Японії, здається. Там співав Олекс Карибко, гімн України, пам'ятаєш? І ми програли тоді, здається. Ні, бувало таке, він зараз фагот співав гімн України. А я був, вибач, на матчі в Албанії, і албанці хотіли якось догадити, ну, чи якось приязно зустріти. І вони привели своїх двох півців. Їм там буквально фотограф збірної трохи пояснив, як це промовляється. І вони акопельно шандарахнули дуже красиво. То ще до Трампа було, так? До війни з Азербайджаном.

  87. [Фоззі]

    Колонича війна тривала.

  88. [Сергій Жадан]

    Та ні, найкраще, що може бути, — це гімн. І тепер ми все більше і більше в собі відкриваємо це. Відчуття за 34 роки страшно змінилися. Ми ж говоримо про країну.

  89. [Фоззі]

    Ага.

  90. [Сергій Жадан]

    Все це набуло ваги, і всі ці відчуття своєї країни, своєї держави набули справжність. Тому що ми погодимося, ще навіть чотири роки тому. Частина з нас до цього ставилася. Не з нас, частина з там. Слухай, ми всі українці. Ми ж один народ, одна країна. Частина з нас, українців, далі доволі легковажно до цього ставилась. Мовляв, є незалежність, мене це не стосується, я тут зараз з'їжджу в Бєлгород, щось там куплю, продам, повернуся. В Харкові з 14-го року вже залізничного сполучення з Бєлгородом не було, але таксисти їздили прекрасно, чудово, їх припускали через кордон. У нас колись Діля і Котя, базітарісти, носили цигарки пішки через кордон, через Казачу Лопань. Тому що в Бєлгороді цигарки коштували дорожче. Та слухай, в мене ж в романі «Де посмотри» згадували. Так, так. Потім їх прийняли. А зараз там війна, а зараз ми підтримуємо. Я теж колись перетинав цей кордон пішки, коли в мене в Бєлгороді на базарі паспорт забрали. Український? Так. Я зріжу український. Так, і переходив теж пішки кордон. Є що згадати? Розповісти немає причини. Окей, дякуємо. Відпускаєте мене? Відпускаємо, ти на годинник вже дивився 40 хвилин. А я ще хотів про годинник запитати. Там герб є, так? Оце от, користуючись нагодою, це годинник виробництва годинникового заводу «Клейнот». Київський завод прекрасний. Вони роблять чудові такі годинники. І вони роблять лінійку годинників для харті. Це наші партнери. Вони звідти видають частину на військо. От тут я їхнім амбасадором. А може у вас є така штука, коли за 6 годинників видають, немає такого як нагроди? Ми розігравили кілька годинників. Ні, а мене бажають для військовослужбовців, що відмічають годинників. У нас є система нагрод. У нас є ритуали, бригадію. У нас є хоромжа служба, яка цим займається. Сержанти отримують ножі. Бійці всі отримують шеврони. На шеврон треба пробігти. От ми на базе ВП бігали. Ти біжиш туди просто. Назад ти носиш на ножах свого побратима. Це ритуал для всіх обов'язковий. Треба його зробити. І тоді ти отримуєш свій бригадний шеврон. Койни що є? Койни є. Все є. Все сучасне. Супер!

Схожі епізоди

музика, волонтерство, література

9 трав. 2023 р.

Сергій Жадан

ЖАДАН. Однокласник у в'язниці "ЛНР", Зеленський, нове життя Харкова і мовні суперечки.

Коли ми запитали в підписників, кого запросити до Прямої Червоної, найбільше відповідей було саме про нього. І ось цей день настав: у гостях ПЧ живий класик української літератури, рок-н-ролу і ТікТоку, Дантес наших днів СЕРГІЙ ЖАДАН! Його вірші цитує Залужний, він був одним із г

Читати повний текст

музика, волонтерство, військо

27 лют. 2024 р.

Міша Крупін

МІША КРУПІН. Корупція, дитинство з Кернесом, пісні з росіянами, п'яні виступи, Фелікс Редька, Бардаш

«Бугі-вугі, Харків»! До нас у бар залетів Міша Крупін. А значить, у випуску буде багато згадок про реп-тусовки 90-х, корпоративи «Корупції», крінжові хіти й виступи напідпитку! Хтось каже, що 24 лютого він перевзувся. Хтось звинувачує його у виспівуванні корупції, насаджуванні ро

Читати повний текст

музика, ютуб

9 груд. 2024 р.

Міша Правильний

МІША ПРАВИЛЬНИЙ. Пісні про Зеленського й Порошенка, український реп, вечірки Партії регіонів, KRAKEN

Бар, посиденьки, реп. Усе як ми любимо! Міша Правильний не вважає себе музикантом, а свої треки називає можливістю висловитися. І музичний фейсбук Міші дарує нам максимальну концентрацію пісень на злобу дня. Майстер сторителінгу, який слухав російський реп і читав про братні наро

Читати повний текст