ОНІСТРАТ. Штрафбат, догана за інтерв’ю, марафон в 50 років, мобілізація ув’язнених, Говард Баффет
Андрій Оністрат
Опубліковано 1 лют. 2024 р. • Довжина: 8 923 слова
Короткий зміст
В ювілейному 50-му випуску Прямої Червоної до нас завітав Андрій Оністрат @onistrataa, щоб поговорити про зміни в армії, біг, мобілізацію, марафони без росіян, комунікацію влади з суспільством та інші гарячі теми! Вийшло емоційно і щиро!
🔥 Тренування у штрафбаті
🔥 Профдеформація військових
🔥 Алкоголізм в армії
🔥 Як підготуватися до марафону на фронті
🔥 Дружба з Говардом Баффетом
🔥 Кінець дружби з росіянами і Василем Ломаченком
🔥 Мобілізація через ДІЮ
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
«Пряма Червона» рада всіх вітати. Приходять якось в бар марафонець, банкір і командир роти. І сідають за одне місце. Андрій Оністрат, нарешті ми тебе дочекалися. Привіт. Привіт. Привіт. Який твій статус зараз?
[Андрій Оністрат]
Я вчора поміняв статус, я написав військовослужбовець ЗСУ. І все?
[Фоззі]
Так, я вже не командир роти. Ти вже не командир роти? Тьху, доведеться жарт змінювати.
[Андрій Оністрат]
Ну переписувати не будем.
[Фоззі]
Ні, переписувати не будем.
[Андрій Оністрат]
Ні, все гаразд, все гаразд. Насправді це ж рота, це історія така назавжди. Тобто ці люди, з якими я це робив, з якими я це починав, це такі люди до кінця днів. Це більше, ніж все, що було до цього. Це інший статус взагалі в свідомості. Брати по зброї? Це складно сказати. Ти знаєш, таке висловлювання, брати по зброї, воно якесь кіношне. Ну серіальне. А всередині відчуття, коли я турбуюсь про людей, коли я думаю про них, я думаю як вони, там щось відбувається, я якось там звоню, переживаю за це, це реально близькі люди. Родина, родинні відчуття? В якийсь мірі так.
[Фоззі]
Ти пост такий зробив, я так здивувався, щось про аватарів, і там фоточка була, там де стоїть шеренга, і ти був теж там.
[Андрій Оністрат]
Ну це мене відправляли в штрафбат. Це цього літа чи минулого? Цього літа. Я був в штрафбаті десь днів напевно 16. Мене забавно, що штрафбат в Ужгороді. Це було жахливе заслання для мене, тому що це було жахливо для мене, чесно. Я насправді, я так сумував, я погано став спати. У мене просто все змінилося, коли я туди потрапив. Я не, просто трошки поясню, коли ти потрапляєш на війну, у мене завжди було відчуття, що я втрачаю тут. Тут в мене діти, тут в мене якісь події, діти ростуть, валі важко, все важко, а я в цей момент нічого не роблю в Ужгороді. Коли ти щось робиш корисне, то це відчуття, що тут ти робиш більш корисне, ніж там не робиш корисне. А коли ти нічого не робиш, а тут провал, то це для мене жахливо.
[Фоззі]
А як ти потрапив до Ужгорода? Тебе везли, що в Сталипіні?
[Андрій Оністрат]
Як я потрапив до Ужгорода? Тобі коротко розповісти чи довго? Мені цікаво, ну як? Тобі дзвонить командир бригади і каже, готуйтеся до відрядження. Ви завтра виїжджаєте в відрядження старшим автобусом. Ти виїжджаєш, в тебе стоїть автобус такий сидячий, спинка сидіння тільки отака. І сідаєш в нього і їдеш в Київ 10 годин. Так я їду 6 годин, а так 10. Чи навіть 11. Потім я в Києві пересів в іншу машину і поїхав на машині. Але в цілому це було жахливо.
[Фоззі]
Ну і ти не знав, що це штрафбат? Була якась догана?
[Андрій Оністрат]
Ні, догана там було багато. Коли ти не запарений на цьому, то тобі можуть дати доган. Мені, наприклад, дали сувору догану за інтерв'ю в УП. Серйозно? Тобто якісь речі надумані. Кожен в цьому інтерв'ю побачив щось своє. Хтось побачив якусь розголошення, що в Боровій тисячі солдат. Ну зайдеш в Борову, там тисячі солдат, шпіонів багато. Це ні для кого не секрет. Я дивився. Хтось скаже ще щось. Врешті-решт, це було службове розслідування, я отримав сувору догану. Сувора догана, це мені здається, мінус 20% окладу. Службове розслідування що? Люди подивились інтерв'ю? Ні, люди подивились інтерв'ю.
[Фоззі]
Коменти почитали.
[Андрій Оністрат]
Потім хтось склав якісь питання. Потім по цим питанням я відповідав. Потім по цим питанням на них подивилися. І врешті-решт погрожували, що це буде якийсь суд адміністративний. За те, що я розголосив службову таємницю. Які веселощі під ключ. Це початок. А так можуть догану дати. Особливо, коли ти не паришся. Є фахові військові, коли їм догану, то вони так. А мені все одно. Є доган, буде доган.
[Фоззі]
Наступне звання.
[Андрій Оністрат]
Ні, це взагалі не пов'язано. Звання, це настрій командира. Тобто, є події, події, події. Коли ти на першій лінії, в тебе постійно події. І коли в тебе події, то ти в цих подіях можеш отримати орден, отримати звання, отримати якесь підвищення або ще щось. А коли ти десь зараз в Києві, то це просто там якийсь період.
[Фоззі]
Ну от ти доїхав до Ужгорода і дізнався, що ти приїхав в штрафбат.
[Андрій Оністрат]
Ні, ну я коли їхав, я з цими людьми, які їхали, вони розповідали, куди ми їдемо. Я вже тоді зрозумів, що це штрафбат. Ну як, ти ж сприймаєш події, наприклад, от я не знав, куди я йду. Я тут був, не знаю, років 20 тому. Тут я захожу і тут, типу, це отак, як тут є. Клас, ну супер. А ти туди приходиш, там общага, там якісь люди, події, там якісь алкаши, щось іще. Калючка є? Ні, калючки немає. Так, а що там з ними роблять? Ви просто перевиховані якісь? Сидіть тут, поки ви не прийдете в себе, потім ми вас відправимо? Слухай, ми так багато там часу на це витрачаємо, там нічого з ними не роблять. Вони там ріжуть якусь траву, щось там колупаються. Нічого не роблять. Я, в принципі, єдине, що я робив, я займався спортом. Я цілими днями займався спортом. У мене кожного дня було два тренування. Мені навіть прислали велосипед, я навіть на веліку проїхав, там, соточку. По частині, чи можна виїжджати? Та яка частина? Це анліміти. Ти абсолютно вільна людина. В тебе дві події, ранкове шикування і вечірнє шикування. До речі, дуже багато фахових військових вважають, що це є єдиний прояв сумлінності в службі. Якщо ти приходиш на шикування, значить ти в тонусі.
[Фоззі]
Нашого базгітаріста в Нацгвардії був командир роти, який їм шість шикувань на день робив.
[Андрій Оністрат]
Та ні, можна і десять розробити шикувань на день, тільки питання навіщо. Тобто це не є прояв сумлінності. Прояв сумлінності — це коли ти свідомо ставишся до того, що ти робиш. Коли ти понурюєшся в те, що ти робиш. Це з шикуванням немає ніякого зв'язку. І от настав день шістнадцяти, ти сів на велосипед. Та ні, там у нас була розмова з командиром, він сказав, приїжджайте. Тоді сів в машину і приїхав.
[Фоззі]
Тобто це був такий пробник.
[Андрій Оністрат]
Перевиховання, я не знаю. Дивися, якщо коротко, то мені дві події приходять в голову. Перша подія — колись мій дуже старий товариш зі мною розмовляв. І якось він так на мене подивився і каже, ну дивися, в тебе там на той момент п'ятеро дітей. В тебе все окей. Ну назви хоч одну причину, за що тебе можна любити. А якщо ці всі події перемістити уже в статус війни, то в військовій частині дуже багато різних таких підводних течій, які ти не можеш до кінця усвідомити. Там, наприклад, є заздрість. Там є навіть заздрість до чужої успішності. До чужої медійності. І до медійності є заздрість. Так як в будь-якому колективі, по шуті. Слухай, мені все одно, як в якому колективі. Це не має ніякого стосунку, але ти ж розумієш, що коли вийшло моє інтерв'ю на ОП, то його передивився в принципі всі офіцери. Ну в принципі, так? А як до цього ставитись? Ну подивись іще, щоб з'ясувати. Почитай коменти, я не знаю. Тим більше, що це ж було санкціоновано. Тобто це не була моя примха. Тобто вони приїхали до нас ще на лінію фронту, а якраз вони приїжджали перший раз, коли ми домовлялися, що вони приїдуть. Якраз я поїхав в цю... В штрафбат. В штрафбат, так. І ми тоді домовилися, що ми тоді дозапишемо це в Києві. От так воно і сталося.
[Фоззі]
От вони провтекали. Треба було в штрафбаті писати.
[Андрій Оністрат]
Так, це був ексклюзив. А я ж був в Ужгороді. Слухай, в Ужгороді насправді дуже сумно. Там нічого робити. Це моя дружина, я виріжу? Вона підпишеться просто під цим. Там жахливо, там нічого робити. Там люди віддалені від війни. Там комендантської години немає. Там немає комендантської години. Там немає якихось...
[Фоззі]
Але там зараз дуже багато грошей. Ти як банкір міг би...
[Андрій Оністрат]
Гроші зараз не це головне сьогодні. Я сумував там. Якби не тренування, я б там помер. Але вдовж набережної бігати приємно було? Набережна дуже коротка. Я скажу, що Ужгород сам дуже маленький. І там, наприклад, набігати великий крос — це прямо важко. Там їздити непогано. Тому що там поряд всі гарні дороги. І куди ти не поїдеш, кругом гарно. Але і там басейн непоганий. Тобто спортом там займатися можна.
[Фоззі]
Якось в Аргентині на зйомках шоу «Битва українських міст» разом з найкращим бомбардиром Чемпіонату світу 90-го року пішли ми обирати мені вудси. Почекай, хто був? Ну, я не знаю. Олег Соленко. Аааа, чуєш, було в Аргентині ця кість. Та-та-та. Ми пішли в Флоріда. Називається вулиця в Буєнос-Айресі, де багато магазинів. І там такий величезний магазин однієї торгівельної марки. Не будемо називати. Так, не будемо називати. Причому прикол в тому в Аргентині, що з одного боку дороги висять бігборди там, де Месі в торгівельній марці в партнері збірної. А на протилежному боці бігборд там, де Месі в формі Барселони, в який інший партнер. Тобто і наш, і ми вашим. Медична колізія тоді була. Так от, ми пішли, Соленко. І, значить, там в них дуже прикольно. Обираєш собі колір бутс. Я обрав в кольорах збірної Аргентини. А потім обираєш шипи до неї. Там вісім варіантів шипів. І я обрав мультиграунд. 22 шипи. Вони і маленькі, і великі. Дуже прикольні. Вони були забивні. Я в них забив в Варшаві, колишньому галкіперу збірної Польщі. При повному стадіоні. Дудик? Ні, був не дудик, а цей, Радик Майдан. Круто. Я його перекинув. Це бути точно. Так, так. От, я так їх любив. Вони такі були тільки в мене. Я люблю ексклюзиви. Потім біля басейну вибили скло в машині. Дружина з донькою плавали. І там були бутси, які мені подарував Юра Крапов з кварталу. Три пари намолених бутсів, щеточки. Я все привозив, тоді ще не продавалося тут. І вкрали. І, звичайно, форму. Я обираю форму збірної Аргентини. І мене питають, набивати кого? Я кажу, Клаудіо Каніджа. І хлопчик такий, аргентинецький. Хуєш? What? І тут, як в кіно, з'явилася в кадрі стара похила рука. Відсунула хлопчика. Вийшов старший адміністратор. Сказав, you remember Клаудіо Каніджа? Це був 90-й рік. Я був фанатом збірної Аргентини. І коли ми грали з людьми непростої судьби футбол тоді, мене поганяла Каніджа.
[Андрій Оністрат]
О, круто.
[Фоззі]
Так, і в мене досі, минуло майже 14 років, ця форма є. Від неї майже все позлазило. Але восьмий номер – Клаудіо Каніджа. І ти зберігаєш її, так? А він сутраний півзахізник був? Ні, нападник. Нападник? І через його дурний фолт в центрі поля збірна Аргентини лишилася без нього, хоча він був в накаті в фіналі Чемпіонату світу проти Німеччини. І програла. І програла.
[Андрій Оністрат]
Ти не повіриш, у мене теж є інформація про збірну Аргентини. Вона доєдналася до глобальної сім'ї VBET, партнера нашого каналу. Тож, якщо ти теж хочеш бути ближче до Месі і Ді Марії, переходь в закріплений коментар під цим відео. Давай до армії повернемось. Я в одному з інтерв'ю, я просто їхав з Ужгорода в Київ і послухав всі ваші інтерв'ю за останні, напевно, пів року. Не пам'ятаю вже в якому, ви сказали таку фразу, цікаво мені вона запам'яталась, що в молодості чи в дитинстві я вважав, що армія – це втрата часу. Безглузда річ, від якої треба максимально дистанціонуватись, а взагалі не займатися цим. Зараз, виходить, змінилась кардинально ваша думка про армію? Зараз інший час, інше значення армії в суспільстві. До речі, до початку повномасштабної війни, я скажу, що… До 2014 року я впевнений, що це безглузда втрата часу. Тобто, це можна було робити з розрахунком на якесь продовження. Тобто, якби я знав, яке буде продовження, то я б тоді це зробив. Цього ніхто не міг знати, тому я цього не зробив. Відповідно, тоді б я пішов на втрату часу заради того, щоб щось зробити в майбутньому. А так, ну, є як є. Зараз мають змінитися такі ставлення в суспільстві до армії? Ну, воно змінюється. Питання…
[Фоззі]
Але за що ви розповідаєте про штрафбаки і це все?
[Андрій Оністрат]
Яке воно стане після війни, воно змінюється прямо зараз. Тобто, місяць тому воно було одне, зараз воно друге. Через півроку воно буде третє. Яке воно буде в кінці війни, ніхто не знає. Ну, якесь буде.
[Фоззі]
Більше ніхто і не знає, коли буде кінець війни.
[Андрій Оністрат]
Ніхто не знає, так. Тому дуже багато таких аспектів, які ніхто не може врахувати. Це просто життя і в цьому житті є якісь події, які… Я переконаний, що армія завжди знищувала людину, знищувала особистість. І в цій профдеформації люди якось росли. І вони доросли до чогось.
[Фоззі]
Один з гостей нашого подкасту, коли був у війську, зіткнувся з тим, що, як він сам сказав, що я та в своєму бізнесі генерал, а там ні. І керує, йому навіть під ноги стріляв командир, коли він йому пояснював, що не треба оце от робити, тому що ми зараз втратимо людей. Чувак йому під ноги вистрілив, не розуміючи, хто тут. Ну просто рідовий. Не знаю чи… Знов таки медійність працює і так далі. І людина, яка хотіла воювати, зіткнувшись з цим якось…
[Андрій Оністрат]
Ну при чому, так, не те, що хотіла, вона була дуже амбітна, хотіла вкладатися. Ну от як ви, вкладати все в свої сили, досягати результату якогось. А це відразу… Бо можеш потрапити до командира, який… Дивися, там дуже багато різних людей, вони різні, як у всьому суспільстві. Є адекватні, є неадекватні, є профдеформовані, є… От все, що є в суспільстві, все є в армії. Тому які є люди в армії, такі є на вулиці, такі є і в армії. В цілому там можна казати про якісь різні кількості, тому що там, скажімо, тільки чоловіки в більшій частині. В більшій частині це Західної України, в більшій частині це люди більше сорока років, тобто такі параметри. Соціальний зріз. Так, так, соціальний зріз, просто він і інший. Ну, ніж просто, там, зараз ти вийдеш на Хрещат, і в тебе там будуть перед очима якісь люди. От, і це все. Ми заговорили про кінець війни, як вам здається, ми на якому етапі зараз, от, по вашим відчуттям? От, взагалі, no idea. Ну, в мене немає відчуття. Якщо, скажімо, в мене минуло, в кінці минулого року було відчуття, що ми уже там на екваторі, от я прямо про це думаю, і думаю, що ми вже на екваторі, то зараз, от, взагалі немає ідеї. Ну, я думаю, якщо вночі мене розбудить, я скажу, що це буде довго. А якщо зранку? А це значить, що ніхто не знає, коли це закінчить. От, ніхто зовсім. Дивіться, Путіну 71 рік, надія на те, що він раптом піде в інший світ, ну, це нереально. Він проживе ще 20 років. Щось станеться, ну, там, теоретично може обвалитися ціна на нафту в ноль, як це було в 73 році. Ніхто не знає. Я нічого не можу сказати. Так, якби барель коштував 8 доларів. Якби він навіть коштував 20 доларів, це було б зовсім інша історія. Але, знову таки, цього ніхто не може програмувати. Ніхто не може сказати, що це буде завтра або не буде. Немає ідеї. Плюс, наступний рік дуже багато виборів по всьому світу. Це, знову таки, вплине, тому що змінає лід. Хтось буде там виходити, хтось заходити. Ну, дивіться, Аргентіна зайшла. Ми ще не знаємо, як зайшла. Я кажу, що він симпатизує. Ніхто не знає, як це буде. Є підтримка там в світі, є Африка. Вона починається якась робота в Африці, але вона тільки там дуже далека. Тобто, дуже багато всяких подій. Є вибори в США найголовніше. До речі, по виборам в США, я, наприклад, не певнений, що вони візьмуть і, у випадку, якщо виграє Трамп, що вони візьмуть і згорнуть всю. Я все-таки розраховував би на те, що її буде менше, але я не впевнений, що її зовсім не буде. Тобто, знову таки, це... Тому що є державна машина якась. Є інституція, є національні інтереси, є військово-промисловий комплекс, який харчується з відтіля. Є гроші, є податки, є дуже багато всяких тем, які можуть скластися в інший бік. І це не значить, що якщо ми зараз чекаємо, що буде допомоги менше, що її насправді буде менше, а може її буде більше. І те, що лунає на широкий загал на тему, що я тут зараз зупиню, це ще не значить, що це так буде насправді. Тому я в цьому напрямку більший оптиміст, ніж пісиміст. З точки зору, що воно зараз потрібно, а його немає, це б мінус. І якийсь час ми будемо сидіти на якомусь голодному пайку з точки зору зброї, а точніше поставки. Тому що Європа щось дає, а ті перестануть давати, це все одно половина. Ну, якось так.
[Фоззі]
Ми нарешті перевалили за перший полтос, я маю на увазі 50 тисяч підписників, і ставимо собі амбітну миту цього року набрати другий полтос. Ви можете цьому посприяти. Нам буде легше приводити сюди гостей, тому що всі все рахують. А скільки в них підписників? 60 тисяч? А було б сотка. Вони б такі, можна до вас? І ви такі, так, наступний гість.
[Андрій Оністрат]
Якщо казати про перспективи війни, в якому місці ми знаходимося, зараз, чи не найболіше питання, це мобілізація. Це постійно обговорюють. У вас такий пост вийшов цікавий, з пропозицією мобілізувати ув'язнених, прокурорів, поліцейських і митників. Я дійсно так вважаю. Ну, прокурори, митники, поліція, це спеціально... З точки зору, я ж там розмістив голосування, і мені здається, що 96 чи 95 відсотків проголосувало «за». Ні, ну, прокурори, митники, всім би хотілося, мабуть. Дивіться, прокурори, митники, вони йшли другою секцією. Тобто, я насправді вважаю, що від прокурорів, митників буде менше толку, ніж від ЧВК, але я вважаю, що ЧВК треба включати в процес.
[Фоззі]
Тобто ми повторюємо «за».
[Андрій Оністрат]
Не треба ми повторюємо, чи ми не повторюємо. Ми просто... У нас є свій шлях, і він, на мій погляд, він має бути таким. Це моя особиста думка. А от ув'язнені, вони мають бути як окремі сили, чи на загальних засадах? Вони мають бути як окремі сили. І треба цим спеціально займатися. І що, теж оці штурмові загони якісь, як... Ну, там же була теза. Я в той день спілкувався з одним з генералів, і він мені каже, от для тебе питання таке, як до державника. Що ти вважаєш з приводу, хто має йти в окопи? Я просто трошки поясню. У нас бували такі історії, коли ми дронами, наприклад, вибивали два з половиною кілометра, і там нікого не було. Туди просто треба було завести людей, а їх не було фізично.
[Фоззі]
І закріпитися.
[Андрій Оністрат]
Так, так. Навіть зайти вже в підготовлені російські позиції, вже вони підготовлені просто зайти. А людей фізично не було. І він мене питає, а хто ж буде туди йти? Я вважаю, що я тоді не став з ним дискутувати, але потім подумав і сформулював таку позицію. Чому мидники прокурори, ну дивіться, від того, що на мидниці не буде чоловіків, а будуть жінки, нічого не зміниться. Потім, якщо ми там трошки покрамсаємо, наприклад, слідчих в МВС, чи як воно там, нацпол, нічого не зміниться. У нас багато юристів, юрист – найбільш популярна професія в країні. Ну і прокурори можуть... Більярд, прокурори так само. Це люди, які мають маломальські навички роботи зі зброєю, плюс це дорослі люди, і це, щоб було розуміння, ну точно буде там більше ста тисяч людей. А це ж треба робити. Ми говоримо там, треба п'ятсот тисяч людей. А де вони, де їх взять, п'ятсот тисяч людей? Двадцятип'ятирічних відправити з Західної України? Я скажу так, що я б спочатку відправив прокурорів, а потім уже двадцятип'ятирічних. Можливо, це ж історія не закриється на цьому. Можливо. Ну а от у в'язнених мені це найбільше різануло, бо це повторення... У нас п'ятдесят дві тисячі у в'язнених в країні. Там є багато людей, які з задоволенням підуть на воля замість... Амністію їм пропонувати після цього? Це має бути якийсь спеціальний указ. Але от якщо брати знову ж таки...
[Фоззі]
Знову, це моя думка особиста. А це не закінчиться знову батальйоном Торнадо?
[Андрій Оністрат]
Брати приклад ворога, вони повертаються зараз, і там постійно новини, що чувак з ЧВК Вагнера знову завалтував... Давайте будемо аналізувати, кого ми туди веземо, кого ми туди відправляємо. А чувак не з ЧВК Вагнера, він взірвав... Він був засуджений за це? Взірвав когось... Це війна, це мінуси цієї історії. Якщо ви вважаєте, що ми війдемо на цій темі в якесь безболісне, щасливе майбутнє, то ви розслабтеся, цього не буде. Ну, у нас іде війна. Крапка. А ви хочете, щоб завтра ніхто вже не загинув? Такого не буде.
[Фоззі]
Ти бачиш один з варіантів?
[Андрій Оністрат]
Так, я бачу один варіантів. Ну, дивіться, навіть якщо взяти 10% від цих ув'язних, то це вже буде 5200 людей. Це, в принципі, бригада. Якщо брати окремі роти робити, або батальйони, то це вже не погано. Але вони мають в своїй середі, правда ж, бути незмобілізованими? Ні, вони не мають бути незмобілізованими. Я б, насправді, їх ставив в гарячі точки. От є у нас Абдєєвка, Бахмут, Роботіна. Або Купінск. Чотири точки. Чотири точки підправив би таких людей. Ув'язнених на фронт. Десь ми таке вже чули. А що ви думаєте про цю ідею? Пишіть в коментарях.
[Фоззі]
Ще одна тема, яку ти підсвятив, і про яку зазвичай не дуже говорять в голос, оскільки це неприємно, це аватари.
[Андрій Оністрат]
Ну, вони є. І, насправді, скажімо так, в армії до кінця ніхто не розуміє, що з ними робити.
[Фоззі]
А юрисдикція, тобто губа не працює?
[Андрій Оністрат]
Тобто, яка губа? Губа не працює. Дивіться, що по факту відбувається. Якщо є аватари, то їх штрафують. Тобто, кожен задув – це 120 тисяч гривень. Якщо це передог, то з нього знімають сотку премії, плюс ще двадцятка. Якщо це повторюється декілька разів, його потім відправляють в якийсь там Ужгород. Умовно, в нашому варіанті це Ужгород. В різних підрозділах це різна історія, але в цілому там десь якась групування цих людей.
[Валерон]
Це ж залежить від командира.
[Андрій Оністрат]
Позиції про це її немає. Тобто, немає проговорено, що ми маємо робити з цими людьми. Наприклад, якщо ми вважаємо це хворобою, якщо у нас людина хвора, наприклад, на те, що у нього нирки хворі, чи ще щось хворе, ми його не беремо, тому що не беремо. А якщо він алкоголік, і це прояв є такий, він у нас іде служити. Ну, а що далі? Ну, з нього толку ніякого. Ну, є там історії, що вони копають окопи, або ще щось роблять. Ну, я взаємодіяв з такими людьми, це достатньо важко.
[Фоззі]
Звичайно дивно виглядає, коли ми умничуємо про аватарів в барі. Вибачте. Це сік.
[Андрій Оністрат]
А історії, що їх в клітку садять, пам'ятаєте, було таке в 14-го року? Та немає яких кліток. Ну, давайте без оцих. Така клітка дуже велика має бути.
[Фоззі]
Ні, про інше в нас був нещодавно в ефірі Сергій Притула, і ми згадали, як їздили, може, в році 15-му, 16-му до Морських Котиківщин під Маріуполь, і ми дорогою з ним купили якогось алкоголю, думаємо, сядемо з хлопцями ввечері, а нам сказали, за запах командир б'є особисто, яма на добу, і на виході з ями профілактично теж б'є. І тому нам довелося самим все це випити і розважати їх.
[Андрій Оністрат]
Я хочу сказати, що я знаю підрозділи, в яких дуже жорстко до цього ставляться. Дуже жорстко, це там, ну, вплоть до того, що можуть побити, тобто там не б'є ніхто. Є підрозділи, в яких до цього ставляться так, а є взагалі ставляться ніяк. І це все залежить від командира, як ти правильно сказав. Це все залежить від командира. От як командир до цього ставиться, так це буде таке. Але це ж не прояв армії, це прояв таких загально громадських засад, як це відбувається. Знову таки, не хочу зараз на камеру розповідати, але з цього приводу жахлива історія.
[Фоззі]
Який ти гарний тізер зробив. Коли кажуть про рекрутинг, є ж можливість обрати частини, в яких є репутація, в яких є командири. Ти можеш не пощастити, ти потрапиш, я стикався з тим, колеги-музиканти, які були мобілізовані, потрапляли там, бували жахливі умови. І потім дуже великою треба було діяльність, щоб перевести до нормального командира. І люди казали, ну це просто два різних святи. Коли в тебе нормальний командир, який цінує людей, і коли людина, яка ставиться до тебе, ким би ти не був в попередньому житті, ти власність держави, ти моя власність, ти дурак.
[Андрій Оністрат]
Ну, я тобі більше скажу, що є командири, які ставляться до солдатів, до сержантів, як до рабів. Стара школа. При тому, що багато з цих людей прийшли добровільно на війну. Ну, це не армія, це не срочка. Ну, тобто, людина при пам'яті 24-го числа прийшла в воєнкомат, сказала, я хочу служити, забирайте мене куди-небудь. Потім вона пішла, пішла, пішла, і в решті-решт вона опиняється перед командиром, який до тебе ставиться, як до шматка лайна. Ну, це в гарному варіанті, а в противному, просто як до раба. Ну, це профдіформація. Я вважаю, що з цим треба боротися. Знову, це з цим треба боротися. Це не просто, як би, такий... З цього приводу треба вести і роз'яснювальну роботу, і з цим боротися.
[Фоззі]
А як це поєднати з військовим часом, з воєнним часом?
[Андрій Оністрат]
Ну, як? Ну, так і поєднати. Ми ж з тобою сидимо зараз там, в підвалі Хрещатика, а в цей час іде війна. Як це поєднати? Ну, якось поєднати, якось...
[Фоззі]
Ну, це ж має згори йти.
[Андрій Оністрат]
Вести розмови, так. Дивися, я тобі хочу сказати, що згори у нас там все супер. Абсолютно, ну, супер-класні люди, адекватні, які дуже гарно розуміються, це нормально. Просто є профдіформація, розумієш? Коли тебе кувалдою по голові били там 15 років, то в тебе голова трошки стала в інший бік. І ти, коли з цією головою приходиш кудись, то виявляється, що, ну, треба робити якусь корекцію. Ну, так тільки якось так. Ну, це, маєш на увазі, керівництво середньої ланки, так, якось? Я маю на увазі фахових військових, у яких здебільшого, здебільшого, є профдіформація. Ну, в тебе, як у музиканта, є профдіформація?
[Фоззі]
Так. Погана.
[Андрій Оністрат]
Ну, давай, розкажи на камеру, яка профдіформація?
[Фоззі]
Ми залежні від Адабрянса. Якщо нас не люблять, ми одразу відчуваємо себе, я оце бачу по президенту, що він, він ж наш шоу-бізнес.
[Андрій Оністрат]
Ну, він дуже залежний від народної любові.
[Фоззі]
Якщо не плескають, я знаю це відчуття. Щось не те.
[Андрій Оністрат]
Ну, а у них щось не те, коли треба когось поважати, крім командира.
[Фоззі]
Крім командира. А, іерархія.
[Андрій Оністрат]
Про залежність від того, що коли не плескають, щось не те. Не здається, що через це у нас і інформаційна політика була так побудована, що вся держава вірила в перемогу в цьому році.
[Фоззі]
Було відчуття рік тому.
[Андрій Оністрат]
Я тобі так скажу, що треба в щось вірити. От там постійно шашлики пригадують. А я в цій ситуації я не хочу пригадувати шашлики. Я просто ставлю себе на його місце в той момент, коли йому треба було це говорити. Що йому треба було говорити? А ну всі зібралися і валіть звідси, а у нас буде війна. Чи що треба було робити? Чи всім треба було тоді вже закрити кордони і сказати, все, ніхто нікуди не їде, буде війна, ми готуємося. От тобі кулемет, тобі кулемет. Що йому треба було робити? Ну казати, що буде війна, давайте готуватись разом. А ти в цей момент взяв і зібрався і поїхав в Польщу? Можливо. І ти, і ще там багато людей. Можливо. Всім сказали, що буде війна, вони поїхали в Польщу. І що далі?
[Фоззі]
Будемо відверті, тоді опинитися на місці Зеленського хотів би ніхто.
[Андрій Оністрат]
Це от знаєш, там все такі розмови на рівні квазіу на фантазії, розумієш? Добре, згадують шашлики, окей, тоді треба було казати, хоча я вважаю, що ні, про шашлики. Добре, далі, навіщо було казати про рік перемоги, 23-й рік?
[Фоззі]
Навіщо казати на прес-конференції, наприклад?
[Андрій Оністрат]
Я тобі хочу сказати, а що треба було казати, щоб нам давали там Хай Марси, щоб нам давали якусь зброю, щоб нам давали танки? Що треба було казати? Ви нам давайте зброю, а ми будемо стояти там, де стоїли. Треба щось казати, щоб тобі щось давали. Розумієш?
[Фоззі]
І треба, щоб ця історія була.
[Андрій Оністрат]
Вдогонку можна дуже багато розповідати. Що там щось не сталося, хтось кудись не пройшов. Наприклад, моя бригада всі задачі виконувала, які нам ставили.
[Фоззі]
Ми говоримо про інформаційну політику держави.
[Андрій Оністрат]
Ми говоримо про інформаційну політику держави, а вона на кого направила? На внутрішній і зовнішній ринок. Зовнішній ринок нам давав зброю? Давав. А внутрішній ринок що робив? Сидів і чекав?
[Фоззі]
Ми говоримо про те, як нам зараз на межі 23-24 року зберегти тонус суспільства. Про минуле говорити... Валерон, зачекай. Про минуле говорити вже нехай історики вивчають. Відчуття було рік тому, можливо перегріти маркетингу, як я це називаю, чи пси-контернаступу. Але відчуття було позитивне. Ми входимо в рік, в якому отримуємо умовні 300 танків і буде якесь просування. Не сталося. Зараз треба входити в новий цикл, який накладаючись на, як ти правильно згадав, на вибори включових...
[Андрій Оністрат]
Глуха оборона.
[Фоззі]
Глуха оборона.
[Андрій Оністрат]
Так. Нова теза. В що ми віримо? В глуху оборону. Так немає ж цієї тези, що ми віримо в глуху оборону. Ми все одно віримо в перемогу. Тобі треба, щоб тобі зранку позвонив президент і особисто сказав, що ми переходимо в глуху оборону. Оце коронна теза... Яка різниця, що каже президент?
[Фоззі]
Чому ви в це вірите?
[Андрій Оністрат]
Ну дивись, це ж лідер держави, він має щось говорити. Ти сам сьогодні казав про те, що це надовго. Має бути якась чесна комунікація з суспільством чи ні? А що, він тобі каже, що завтра перемога? Чи що? Ну, він не каже, що завтра перемога. Ти слухав прес-конференцію? Так, слухав. Що він тобі сказав? Що буде завтра перемога? Мені здалося з прес-конференції, що взагалі він трохи загублений в принципі. Коли, що, де... А от проживити два роки без жодного вихідного, що ти будеш розповідати? Як він... Повертаємось тепер до цього. Я не хочу, щоб ми зараз концентрували нашу увагу. Ти критикуєш президента, а я його захищаю. Я просто кажу тобі, що коли відбувається якесь рішення, я ставлю себе на його місце і думаю, що б я сказав і що б я зробив. Це крапка на всі питання. От більше не хочу на цьому акцент. Шкода, що Андрій більше не хоче говорити про Зеленського і його прес-конференцію, бо питання були. Наприклад, про Валєру і Мар'яну, як висловився президент. Шкода. Добре, тоді останнє питання. Ти робив би так само, як він, виходить, ці два роки? Я б не робив так само, як він, тому що переді мною таких задач не було. Але коли я бачу якесь рішення, то перш за все я ставлю себе на його місце і думаю, як би я зробив. І в більшості я, скажімо так, розумію, чому він так зробив. От я скажу так. Я б не так робив, і це не я б робив. Я не можу цього робити, тому що в мене немає таких викликів. І таких задач немає. Але коли щось до мене доноситься, моя філософія в тому, що я себе ставлю на його місце і думаю, що б я зробив. І, напевно, це мені підходить.
[Фоззі]
Ставимо крапку. П'ємо чай. Зараз в суспільства є таке відчуття, що відбувається війна дронів. У військових інше ставлення, оскільки вони все ж таки розуміють, що, звичайно, залізна артилерія виконує значно більший обсяг. Але дрони це найбільш медійно влучна влучний кейс. Тобто людям подобається як ті відео, що ти мені надсилав. Ми граємо благодійні концерти, і я відчуваю, що вони втомилися. Я їм показав оті твої відосики. І одразу, я знаю цих людей. Ну, давно знаю. І вони навіть від одного влучання, після якого йде люди знаходять в собі сили.
[Андрій Оністрат]
А тепер питання.
[Фоззі]
Так. Давай, ти ж задаєш питання. Ні-ні-ні, я не задаю питання.
[Андрій Оністрат]
Я вкидаю шайбу. Дивись, дивись. Щоб було всім зрозуміло, що одними дронами ми війну не виграємо. Крапка. Це непоганий, новий, гарний спосіб для того, щоб виводити живу силу і важке озброєння з поля бою. Але одними дронами ми війну не виграємо. Крапка. Друге. Важко це чи... Це новий вид озброєння. Якщо рік тому про це не говорили, то зараз це новий вид озброєння.
[Фоззі]
І ми на вістері зараз історії.
[Андрій Оністрат]
От він зараз впроваджується, різні штуки вигадуються, різні варіанти. Зараз дрони розробляють, щоб вони летіли на 25 кілометрів.
[Фоззі]
Це так. Багато говорять, от наш колишній гість Стерненко, багато говорить, що армія відстає від реалій, що треба вводити цю програму в Штати. Ким був записаний, коли дрони розроблялися? Я? Я був. Командир роти? Безпілотник. Дуже багато дронщиків, яким ми постачали, вони там жартували між собою. Ти хто там записаний? Міхвот. Ти там хто? Стрілець записаний.
[Андрій Оністрат]
А немає ж такої військової спеціальності, правда, дронщик?
[Фоззі]
Є? Є.
[Андрій Оністрат]
Є ВОЗ такий, він приблизно з'явився, напевно, місяців 9, напевно, взагалі як ВОЗ, а став присвоюватися після того, як почали організовуватись рубаки, як такі. Я тут більше скажу, що зараз є наказ, по якому якщо ти дронщик, то тебе не можуть перевести в піхоту. Тобто, якщо ти, наприклад, фізично дронщика, записаний помічником кулеметчика, то це не дуже гарно, тому що в такому випадку тебе можуть зробити помічником кулеметчика, або поставити на кулемет. А от якщо ти дронщик і ти записаний дронщиком, то тебе фізично з дронщика дістати не можуть і поставити кулеметчиком. Це не питання, хто буде кулеметчиком, а питання в тому, що за рахунок збільшення цього напрямку це може суттєво покращити нашу історію.
[Фоззі]
Це був конфлікт в 47-й бригаді, коли людей заповнювали відсутність в окопах, тим людей інших спеціальностей, на які витрачалися кошти на навчання і так далі.
[Андрій Оністрат]
Це не в тому. Просто вони були, скажімо, на них була велика надія, тому що це були дуже мотивовані люди, які пройшли дуже велику підготовку і їх поставили на найгарячіший напрямок, але фізично вони до цього не були в боях. Фізично все-таки скажімо, боєва бригада, яка постійно стоїть на лінії, порівняно з такою бригадою, має більше опцій, ніж це факт. Але просто, ти знаєш, як ти от купив найкращу машину, і от в тебе настає той день, коли ти можеш в неї сісти, і сонце має світити, і дівчата мають ходити, от все навколо має бути фантастично, ти виїжджаєш, і в цей момент раптом починається гроза, і дівчата всі ховаються, а ти на кабріолеті, на, не знаю, на, окей, на Порше, або там на Феррарі, і ти їдеш, і в тебе кнопочка, яка затуляє, вона теж не працює, тобі на голову ліє вода, дівчата поховалися, ну от дорога погана, така історія, така історія, тому я не хочу коментувати, хто кого, куди відправив, це треба сидіти, розбиратися, це не моя справа, я тільки просто це чую, тому що щось доноситься, хтось дає якісь інтерв'ю, щось до мене якось переварюється, потім я там слухав про цей конфлікт Камбріга з Маркусом, я трошки спілкуюся з Маркусом, мене там Остап хотів до Маркусу, ну якось є якийсь інформаційний простір, знову таки, я не хочу, це не моя історія, я не можу
[Фоззі]
Я про інше, зараз йдеться про те, що дуже багато людей, багато курсів, в нас була Марія Берлінська, вона розповідала про свої обсяги навчання операторів, там я спілкувався з іншими школами, в усіх дуже багато на підході, ну великий, скажімо так, пласт, пласт операторів
[Андрій Оністрат]
Чим я зараз займаюся? Я зараз займаюся добровільною мобілізацією в армію дронів Геймери Мобілізація, це myOption Це не тільки геймери Мова йде про те, що невдовзі в Дії з'явиться можливість зареєструватися саме в армію дронів В Дії і потім буде процес навчання потім фахове навчання а потім кращі підуть в найкращі бригади і всі будуть дронерами не дивлячись на те, що якісь побоювання і так далі Тобто це закріплено Вся інфраструктура цього процесу, вона вже вимальована Навіть у Дії все готово Зараз останній такий дотик це обмін інформації між Дією і Міністерством оборони Ось цей зараз option закриється і це позиція, яка піде Фізично це цікава тема що стосується геймерів розумієш у нас є така невеличка опція якщо тобі менше 27 років то ти маєш іти на контракт і скажімо так якщо ти йдеш на контракт а не по мобілізації то є суттєва в юрисдикції є суттєві умови контракту в тому числі де мобілізація у випадку коли ти мобілізований вона трошки краще ніж коли ти по контракту А контракт на якийсь строк заключається? На термін війни тобто оце єдина опція а геймери вони всі все таки помолодше це все одно умовно кажучи 20 плюс і це класна історія для геймерів тому що у них моторика рук інша вони клікають набагато швидше це просто супер тема знову таки дати геймеру автомати сказати давай штурмуй або там ми штурманули закріпись і зараз по тобі буде летіти артилерія 24 на 7 а ти там незрозумілих причин сидиш а тобі прилітає артилерія це трошки не дуже
[Фоззі]
відстань мені здається в прямій залежності буде кількість бажаючих працювати дронщиками від відстані на які це можливо ти як професіонал в цій галузі скажи за скільки років з цього підвалу зможуть працювати знаходячись фізично тут а дрони летітимуть на оглядар зараз можна в теорії можна не в теорії
[Андрій Оністрат]
це в практиці можна
[Фоззі]
вже в практиці я думав до цього ще кілька років
[Андрій Оністрат]
це не просто в практиці мало того я тобі скажу що це працює уже достатньо давно тобто ці дрони які летять зараз в Москву теж звідси можна керувати давайте ми не будемо понурюватись що летить, як летить ти мені задав питання я тобі скажу що це питання воно вже давно вирішено і це зараз масштабується
[Фоззі]
алєлуйя бачиш ти питав про що ми можемо сказати на межі років
[Андрій Оністрат]
я взагалі вважаю що треба генерально створювати позитивний імідж у нас є якісь проблеми ми їх вирішуємо зараз я працюю в підрозділі в якому космічні люди космічні з точки зору свого фаху того що вони робили до війни чим вони займалися це аудитори юристи, вони космічні люди і їх фах настільки високий що я тобі скажу що я дивлюся на них ми точно виграємо питання часу, допомоги всі опції їх треба всі з'єднати зробити як пазл знаєш коли в тебе є діти і вони ростуть і в тебе потім кількість пазлів коли ти їм купляєш пазли це все більше, більше, більше вони доходять до 10 тисяч штук це вже така складна історія тобто оцей пазл на 10 тисяч штук його треба просто фізично зробити
[Фоззі]
колись, дуже давно брали ми участь в одному разом передвиборчому змаганні музичному і тоді ти підказав мені такий тост коли все закінчилося ти підняв склянку я хотів сказати чашку з чаєм ну ладно, склянка то склянка і побажав одному музичному гурту капіталізації і я з тих пір людям які мені дуже подобаються там на день народження ти тоді пояснив, бо я перепитав що саме малося на увазі ти мені тоді пояснив і я потім людям, яких я дуже люблю коли я хочу їм сказати приємний тост я їм бажаю зростаючої капіталізації і більше того, я готовий їм пояснити що саме мається на увазі ти тоді бігав зранку мені здається десятку Авчарка, Айк бачиш, я пам'ятаю що ти бігав зранку десятку по лісу і для мене це був такий жах як для людини, яка грала у футбол бігати без м'яча десять кілометрів зранку це було просто я розумів, що рано чи пізно це знаєш як в дитинстві жартували від свадьби і від смерті не уйдеш сьогодні я пробіг 21-100
[Андрій Оністрат]
це сьогодні півмарафон просто зранку а яким темпом? а яким темпом? не швидко 4,47 4,47 це середній кілометр це мій найкращий півмарафон а за останніх сім днів 100 кілометрів 97,4 то ви в армії продовжували бігати, так? так, я продовжував бігати я підготувався навіть до марафону і пробіг на свій день народження на полтос зранку чи ввечері? в різних ситуаціях я коли відпросився у камбрига на марафон він попросив мене пообіцяти що підготовка до марафону не буде впливати на події в роті це не буде впливати на роту інколи бігав дуже пізно а інколи дуже рано але в цілому я пробігав за вересня пробіг 300 кілометрів за серпень-липень по 200 приблизно це мало насправді для марафону, але хоч щось і як біглося в Чикаго? я фантастично задоволений я 3.06 пробіг на марафон я хотів з 3.10 я пам'ятаю, ти сподівався на 3.10 я хотів з 3.10, але 3.06 я супер задоволений
[Фоззі]
я поліз після того поста я поліз дивитися як там бігають люди я собі поставив за мету бігти 100 кілометрів на місяць це непогано я зрозумів що ви з дитиною розмовляєте я бігаю 7 очко я подивився я зрозумів, що це дуже високий показник 3.06 я пам'ятаю, коли ми переписувалися ти ж в Бостоні біг тоді
[Андрій Оністрат]
тоді коли вибухи були так, а виходить 3.06 це ж не персонал-бест, так? у мене 2.42 ні, я весь мейор спробіг з 2.50 тобто Чикаго 2.42, Лондон 2.43 Нью-Йорк 2.45 Бостон 2.47 чи 2.48 і Берлін 2.46
[Фоззі]
виглядає як змагання стрибок в висоту, мені здається подібні показники
[Андрій Оністрат]
а от зараз коли займаєтесь рекрутингом впливає на я рекрутингом не займаюся рекрутингом займаються поки що поки що воєнкомати але от я чув в попередніх інтерв'ю ви казали, що відбираєте це ж собі в роту людей, з ними спілкуєтесь якщо вони бігають, не бігають, це впливає якось? чи ні? просто я чув, що ви там в банк наче брали не сильно впливає, тому що зараз немає такого такої великої пропозиції щоб це впливало але ж це ознака, якщо людина бігає на довгій дистанції, це означає, що людина може терпіти, так? дивися, по-перше вона в принципі бігає вона може терпіти вона може щось нести, вона може підбігти коли це треба і це часто треба в мене в принципі бігали майже всі особливо коли тільки починалася рота і я так згуртовував, це був такий трошки тімбіл, тобто я зранку будив ми о п'ятій ранку там вставали, о шостій бігли потім робили зарядку яку відстань? по-різному, починали дуже мало, а потім розтягнули кілометр це вони бігли, я біг свої, але вони бігли кілометр а довели там до ну в мене один, наприклад хлопчина зі мною пробіг півмарафон один, ну це тільки один врешті-решт я бігав тільки з одним бачиш, Валерон? мені не треба мені не треба що ти хочеш сказати? що ти бігаєш півмарафон і потрапиш ні, ну дивися раніше ж в 47 була така опція, що треба було бігти там по 5 хвилин кілометр і це непогано насправді цікаво, Палажинський біг 5? ну він тренувався він не біг 5 кілометрів це ж ти шеврон отримував, якщо ти біг 5 кілометрів 5 хвилин за кілометр один чи відстань? від середньому відстань, просто ти біг 5 хвилин за кілометр десятку ти мах пробігати це така історія була у Маркуса а біг у спортивному?
[Фоззі]
так, без броні я розповідав вам історію як я придумав футбольний матч з батальйоном морської пехоти який вийшов з Феодосії я тоді ще був капітаном футбольної клуби артистів і щось побачив і запросив, вони вийшли з Феодосії жили десь в якомусь пенсіонаті під Києвом і ми їх запросили і вони як погнали нас в тільняшках і я оце от пацани, стійте і з'ясував, а скільки ви бігаєте? він каже 20 на день, якщо командир в поганому настріі 40 в повній викладці ну можливо вони мене задрачували щоб мені стало зовсім боляче і тепер я зустрівся з тим командиром бо нашого гітаріста перевели туди і я нарешті з ним зустрівся і зрозумів хто був тоді в поганому настріі через якого вони бігали які плани на біговий рік?
[Андрій Оністрат]
Токіо, так? у мене на біговий рік є 4 слоти у мене є Токіо, Берлін Чикаго і Нью Йорк то ви тепер тільки мейджори бігаєте? ні, ну просто мені на інше просто немає сенсу розмінюватися ну я кругом біг але все одно це з точки зору видовищності це найкращий варіант а як от ви з прапором бігли в Чикаго? була підтримка якась українська особливо? ти знаєш, це перший був марафон коли я не зустрічав росіян тобто вони зазвичай якось до мене підтягуються щось там я чую а тут я бачив тільки українців тільки українців чи був у мене з собою прапор ну я ж біг на результат тому мені з собою прапор було не логічно нести а з точки зору ну там було багато українців по периметру багато українців а це перший раз ви виїхали за кордон?
[Фоззі]
за час війни?
[Андрій Оністрат]
я був останній раз за кордоном в Еміратах на Новий рік за 6 тижнів до початку війни і як відчуття були після виїзду? не такі марафон, знову ж таки, купа людей а не було такого, що чи безпечно тут, чи небезпечно? ні, в мене не було безпечно, чи небезпечно в мене було мене були роки, коли я їздив за кордон 50-60 разів за рік а тут я 2 роки не був Відень не змінився діти тільки виросли в Нью-Йоркі я Нью-Йорк зазвичай оцінюю по економічному якомусь стану ціни, нерухомість іпотєка, нафта процеси макроекономіки
[Фоззі]
не буває колишніх банків
[Андрій Оністрат]
я на це дивлюся і він мене здивував великою іпотечною ставкою там зараз іпотечна ставка доросла до 10% річних це просто космос для них і їх там 40 років такої ставки не було при цьому ціни на нерухомість високі багато людей, хто хоче купити але ті, хто продають небагато і при цьому, наприклад невигідно дорого будувати, тому що ставка дорога тобто такий клубок тих проблем які ніколи не бачила американська економіка це зовні має але щоб було розуміння там всі відчувають ці всі негаразди і облікову ставку, інфляцію кожен, тобто ти якщо, наприклад, працюєш десь то якщо ти, наприклад у мене там друзі які мене приймали вони перевозками займаються особисто займаються тобто, любий люба людина, яка займається перевозками як водій вона відчуває всі ці процеси ну там, у галотах все відчувається більше роботи, менше роботи стільки ти заробляєш, не стільки заробляєш це все дуже sensitive для кожної людини це не так, як у нас, ми сидимо та що там, якась облікова ставка щось вверх, щось вниз ніяк кожного з нас не стосується ну прямо зараз а там, от, кожного стосується там ціни виросли тут це погано тут менше перевозок тому що там щось сталося все це фільтрується
[Фоззі]
у нас знижується облікова ставка навіть я знаю
[Андрій Оністрат]
а була якась така штука, що от хотілося зробити в Starbucks піти, чи ще кудись чи якесь улюблене місце я завжди роблю те, що мені хочеться тому сказати що я щось хотів і не зробив ну в принципі все зробив, все ж хотів ні, я маю на увазі, що коли виїхали за кордон за чим сумували, що давно не бачили, не кудись не ходили, не смакували не такого плану ну так, щоб прямо так от прям хотів ну там не знаю я хотів я хотів поїхати до своїх вчителів в Нью Йорку я до них поїхав я мене Баффет запросив, я до Баффета поїхав ну це так
[Фоззі]
це той ж син, який допомагає тут в Україні та Баффет крутий
[Андрій Оністрат]
я тобі більше скажу, що я коли поїхав до Баффета, я для себе для мене прям було відкриття тобто я завжди в Америці був в великих містах і особливо нікуди не їздив якщо приїхав в Нью Йорк, Бостон або Чикаго або там в ту ж Сан-Франциско, я особливо не їздив а тут я виїхав з Чикаго і поїхав там 170 миль до нього на щось середнє між ранчо фермою і поліцейським участком але я картинку сприймав що вона дуже схожа на Україну Лінос дуже схожий на Україну все абсолютно як в Україні це не питання українців там багато чи не багато це не від того, що українців там багато чи мало, просто схоже все на Україну, дорога кукуруза трактори все в Ірані, воно все схоже на Україну, єдине чим відрізняється суттєво це те, що у нас немає маленьких еліваторів, а там вони є і оце те, що кидається в очі у нас тільки великі еліваторі на 10 тонн всі стоять ти їдеш по Одеській трасі проїхав Білу Церкву раз еліватор, два еліватор і це видно, а тут маленькі еліватори це значить, що у кожного невеличкого фермера є свій еліватор, який для нього важливий, а так воно дуже схоже
[Фоззі]
на Україну. Децентралізація еліваторів курсова робота ну і не забувайте, що ми знову на Хрещатоку 44 в бармен-диктаті, це ж класика українського всього
[Андрій Оністрат]
що я про що ще хотів поговорити я ж слідкував за каналом Лягущий банкір і був такий період дуже захоплювалися Василем Ломаченко їздили до нього дарували йому велосипед, їздили в Нью Йорк здається на бій, коли він чемпіоном світу ставав як от після 24 битви змінилось до нього ставлення у Вас? чи може до цього змінилось?
[Фоззі]
Я не знаю, що з ним зараз відбувається він був в ТРО, а потім перестав бути в ТРО. А потім кудись поїхав в Лос-Анджелес мені здається.
[Андрій Оністрат]
Ну він продовжує цю історію з православієм головного мозку я не слідкував ну дивись я не слідкував я не слідкував ти мене спитаєш ти слідкував за дівчиною, з якою я спілкуюся? ти спілкуєшся я кажу, я не знаю з ким ти спілкуєшся вона тобі готує сніданки? не готує сніданки? є в тебе зранку секс? я не знаю я знаю, що з ним щось таке сталося що він там ти не спілкувався з ним? ні, ні, не спілкувався з Усіком в мене є якийсь перетин а з Васією немає а взагалі змінилося сильно кола спілкування з 24 літа? сильно більше? ну дивися є люди, які по-перше, з'явилося дуже багато нових людей військових? тих, хто я зустрів на службі з ким я служив з ким я товаришував їх прямо багато і більше скажу, що в мене таке є враження, що якби не було війни, я б їх ніколи і не зустрів просто фізично ніколи не зустрів друга частина це ті люди, які кудись ділись ну кудись поїхали там, занурились вони якось так плавно вийшли з кола мого спілкування є якісь люди, які намагаються якось підтримувати мене щось допомагають я щось там звертаюся мені те треба купити чи те це якась частина людей вона навпаки ближче до мене стала ну тут якось сегментувалося ну прям можна зануритися, але в цілому якось так а з росіянами є спілкування? з росіянами думаю, з ким я спілкувався у мене є один товариш який фізично він є громадянином росії який зараз подався на грінкарту якщо ти бачив моє останнє відео в мене на каналі, то він мені задавав питання це мій дуже близький друг він в мене прожив там років 4 потім незадовго до початку війни він поїхав в Америку тому що у нього закінчувався російський паспорт там у нього була кримінальна справа і він не міг отримати, тому він поїхав в Америку до дружини і там зараз отримує грінкарту оце я тільки з ним спілкувався у мене є такий друг як Ворен Бафід коли я до нього їздив у нього виникла така ідея і він її реалізував він реалізував фізично зробив медаль 68 бригади і всього він зробив 100 медалей і я користуючись нагодою я хочу подякувати тобі і твоїй команді тому що ти неодноразово сам знайшов мене і відправляв мені дрони я дуже тобі вдячний тому перша медаль яку я хочу взагалі першу подарувати і я подарую її тобі отак вона виглядає
[Фоззі]
ну а другу
[Андрій Оністрат]
ми розіграємо серед вас те що ви зберете піде на війну тому я абсолютно відверто можу це презентувати вам як приз за за те що ви зробите дуже важливий елемент що волонтери вони роблять абсолютно безпрецедентну річ фізично допомагаючи від душі я розумію що всі вже втомилися чи хтось втомився хтось не віра хтось іще якось це все за душками я зі свого боку знову таки гарантую що це піде в найкраще місце і якщо хочете я вдогонку буду публікувати це от така от історія це медалька яка зроблена тут з одного боку розсамаха от з цього розсамаха а з цього 68 бригада шершні довбуша це саме моя рота вона класна вона мені дуже подобається це прям як мєка для мене
[Фоззі]
оригінал оригінал це баффіт вирішив сам її зробити
[Андрій Оністрат]
сам зробити сам працював над дизайном там все ціло це від баффіта в Оклахомі робили до речі
[Фоззі]
так що розігнуємо медальку отже ця медаль вибачте гурт ОТОНОК на майдані конго так я її зараз заховаю цю медаль ми розігруємо сьогодні під цим подкастом все як завжди робите донат від 200 гривень повідомляєте про це в коментарях і потім ми обираємо серед всіх донаторів рандом наш суворий сивий рандом обирає переможця який отримує ще раз це медаль 68 бригади колекційна загалом їх було випущено 100 у вас буде друге ініціатором цієї медалі став Ворен Баффіт
[Андрій Оністрат]
передав мені в день свого дня народження на який мене запросив витягнув мене на сцену я взагалі не був в настрої але він фантастична людина дуже любить Україну багато всім допомагає від фермерів цим просто біженцям зробив реабілітаційний центр він космічний чувак космічний мене хтось питає а що його з тобою? мені від нього нічого не потрібно так просто сталося коли я приїхав після похорон свого сина він приїхав до мене і ми так познайомилися це було от так все коли він був тут чи на сході?
[Фоззі]
на сході така от історія ще раз це унікальна штука яку отримує переможець який зробить донат гроші підуть на купівлю дронів які передадуться на передаву Алєлує