ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
волонтерствополітикавійсько

МАСІ НАЙЄМ. Неповага до військових, смертна кара за корупцію, життя з одним оком і суд над путіним

Масі Найєм

Опубліковано 8 вер. 2023 р. • Довжина: 16 569 слів

Короткий зміст

Масі Найєм народився під час війни в Афганістані, 2015-го пішов на війну в Україні, а 2022-го повернувся на фронт. Важке поранення та втрата ока не позбавила успішного адвоката й відомого правозахисника бажання знову піти на передову й ще «подвіживать». 

Масі вільно говорить про важку депресію після поранення, непотрібність героїв державі, за яку вони віддали своє здоров’я, і шалену різницю між пафосними постами в соцмережах та реальним ставленням суспільства до військових. «Після перемоги буде ще гірше», — каже він. Але в Масі вже є план. Він збирається вирушити в навколосвітню подорож на яхті й написати книжку. 

Ловіть найщиріший випуск в історії ПЧ!

🔥 Дефіцит поваги до військових 
🔥 Конфлікти з Карасем, Порошенком і Луценком
🔥 Що робити з відмовою бійців воювати
🔥 Корупція військкомів
🔥 ВЛК — пекло для поранених солдатів
🔥 Суди над військовими
🔥 Різниця між братами Найємами
🔥 Собаки та спорт: що лікує після війни
🔥 Юридичний бік видання повісток
🔥 Залужний, Притула, Чмут, Масі — хто з них піде на вибори?

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Масі Наєм]

    Пряма Червона виходить на новий рівень щирості і відвертості. А все завдяки юристу, правозахиснику, ветерану війни Масі Наєму. Ця теза спала. Давайте чаю. Масі розповів нам про своє важке поранення і як змінилося його життя після нього. Було кров, кров лилася, тримався, сптогнав. Перший раз, коли побачив себе без ока, був все шалений стрес. Про те, як важко повернутися до нормального життя після війни. Я за перші два тижні прибрав шість пляшок віскі. Мені не можна взагалі пити алкоголь. Чим я гірший, чому я не маю право жити з двома очима, з запахами і насолоджуватися життям? Про несправедливість і дефіцит поваги по відношенню до наших захисників. Я пішов воювати. Я герой ж, правда? Ми змусили поранених військових стати кур'єрами. Про мрії. Я правда зараз мрію одружитись. Я надіюся, що в мене це вийде. Я хочу дитину. Якби ми трохи більше пили на чаю або віскі, я, мабуть, навіть зараз б розплакався. Ну і про базу для всіх українців. Я по життю своїм сім'ято люблю людей, окрім росіян. Але вони не люди. Цей випуск точно не можна пропустити. Ласка попросимо до бару. Сідайте зручніше. Ми починаємо. В прекрасному романі Грегорі Роберта Шантарам серед іншого описувалася війна Афганістану проти Радянського Союзу. І там раптом зустрівся такий момент, що моджахеди кілька років вимагали від Америки стінгери. Тому що радянські вертушки фактично знищували їх в горах. І там десь через кілька років вони дочекалися стінгерів і почали чекати ще чогось. І в наші часи на подібні історичні закидони є така реакція. Господи, а це ж із нами зараз відбувається. І ми маємо унікальну можливість обговорити це з людиною, яка знає і ту війну, і цю. Війну теж вже занадто добре знає. Сьогодні в прямій червоній. Масінею. Привіт.

  2. [Валерон]

    Дякую, що прийшов.

  3. [Масі Наєм]

    Дякую, що запросили. Так от, чи правда описана в Шантарамі про те, що Америка дозувала, розтягувала в часі постачання моджахедам якихось засобів? Так само, як зараз ми.

  4. [Валерон]

    Не бачиш аналогії з нинішньою ситуацією?

  5. [Масі Наєм]

    Взнаєте, про війну в Афганістані я знаю зсередини. Я не знав там всіх конструкцій, всієї цієї історії. Об'єктивно, правда, що не все те, що там треба було б Афганській армії, вони давали. Але скажу вам таку штуку. Я пам'ятаю, що я в дитинстві на свята вдягав костюм дитячий. Ну, я був 5 років. І мені тут було написано United States Army. І ми вважали, що це прям респект у бажуха. Проте яркої ненавісті до білої російської людини в нас також не було. Тобто на вулицях ти міг побачити біло людину, ти з ним вітався і це вважалось достатньо гарним ознаком. Маєш дотичність, що ти з ними спілкуєшся. Проте я би не сказав, що ми там поважали або любили росіян, а росіяни для нас тоді були. Українці, росіяни, ті, хто прийшли з Радянського Союзу в Афганістан. Це якась відповідь адвоката, який не хоче образити ані Хорора, ані Суми. Скажімо так, мені здається, що США, все що вони робили в Афганістані і навіть після, це був дуже жорсткий захист своїх власних інтересів. Не було такого, щоб вони допомагали Афганістану з метою дійсно побудувати демократичне суспільство, або якимось чином врятувати той народ, який не міг би зібратися. Або якось повпливати на наркотрафік. Хіба що на свою користь.

  6. [Валерон]

    А в Україні США захищають свої інтереси чи допомагають?

  7. [Масі Наєм]

    Я на 99% думаю, що вони захищають свої інтереси. Я не вірю в те, що США це робить з метою добудови демократичної України. Не вірю я в це. Чому? Тому що це конкретні гроші, вони витрачаються в Україні. Я думаю, що у пана Байдена є певні комплекси, пов'язані з виходом з Афганістану. І він розуміє, що наступні вибори – це буде та бита, якою будуть його бити. Знову Афганістан. Так. Але тут виходить дуже класна його відповідь, що дивіться, ми ж Україні допомагаємо. І як допомагаємо? Я думаю, що якби не Афганістан, США б Україні так не допомагали. Це спрацювало на нашу користь. Але нам тут, в Барі, хочеться бачити інші історичні паралелі, що тоді придушили Радянський Союз за експансію 79-го року. І ми всі ж рахуємо, скільки років вони туди тушили і тушили. Яка була ціна барреля? Здається, 8 доларів, коли Радянський Союз вже під санкціями впав. І ми такі рахуємо, ні, 7 років ми не протягнемо. Тоді війна у нас продовжилася 10 років. Я народився саме в середину війни, в 84-му році. Мій брат Мустафа в 81-му році народився. Тому цю війну бачили зсередини. На жаль чи на щастя, не могли впливати на війну таким чином, щоб приймати участь в вбивстві росіян. Це така, знаєте, незакінчена домашня робота, яку тепер маємо закінчувати.

  8. [Валерон]

    А дискусії про вдячність були в Афганістані?

  9. [Масі Наєм]

    Росіянам?

  10. [Валерон]

    Ні, американцям. За допомогою.

  11. [Масі Наєм]

    Ніколи. Я не пам'ятаю, щоб мені батько або хтось серед наших, з ким я молоді спілкувався, сказав, що, дякуючи американцям, ніколи такого не було. В нашій конструкції цього не було. Ми чули, що десь якісь американці, ми їх протиставляли завжди росіянам. Були американці хороші, були росіяні. Яким гімном вони б не були, вони були завжди гімном. Але вдячності або прохання, щоб ми вдячили, ні, ніколи.

  12. [Валерон]

    А що ти думаєш зараз? У нас була історія з Великобританією, нещодавно з Беном Волосом. З нашими найбільшими друзями. З найбільшими друзями, про те, що треба бути трохи вдячнішими. Зараз з Польщею така сама.

  13. [Масі Наєм]

    Я думаю, що вони йдуть нахуй. Ми зараз робимо за них роботу. Гроші дати або збройні дати, звісно, дякую, але дорозтримано. В нас забрали ядерну зброю, зобов'язалась нас захищати. А чому ми тепер за це зобов'язані маємо дякувати?

  14. [Фоззі]

    Ви зобов'язали.

  15. [Масі Наєм]

    Ти ж бачиш в тому меморандумі Будапештському. Так, є погані прописані інструменти, як саме вони… Прогалені, м'яко кажучи. Прогалені, м'яко кажучи, так. Але якщо виходити з філософії цієї домовленості, вона була про те, що ми, старші брати, класні чуваки США, Британія, зобов'язані, що на вас не будуть зазіхати інші, а тому віддайте свої зброї, ми своєю зброєю будемо це зробити. Ну, прямо так не написано, що своєю зброєю. Це є мінус.

  16. [Валерон]

    Так, філософія – це ж така річ.

  17. [Масі Наєм]

    Але фактично, приходячи до питання подяки, ми не маємо дякувати. Це вони мають дякувати, тому що вони втрачають всього на всього це гроші. Всього на всього зброєння. Ми втрачаємо те, чого ми ніколи не повернемо назад. Дві речі, за що я найбільше мав би ненавидіти росіян, але просто в мене немає такої емоційної навантаженості. Вони кончені, і вони мають забутися. Це люди і час. Ресурс. Вони в нас спиздили час і людей. Це те, що набагато дорожче коштує, як вся нація США, Британія, Польща разом взяті. Для мене особисто це так.

  18. [Валерон]

    Фос, у мене є для тебе футбольна загадка. От дивись, Динамо, Олександрія, Металіст 1925, ЛНЗ, Минай, Чорноморець і Верес. Що об'єднує всі ці сім футбольних клубів?

  19. [Масі Наєм]

    Вони не гратимуть в лізі чемпіонів цього сезону.

  20. [Валерон]

    Так. Що ще?

  21. [Масі Наєм]

    Це має відношення до нашого подкасту. Рибалка за скільки клубів з цих сім охорох? За три? Тоді я не знаю, яка ще закономірність.

  22. [Валерон]

    Всі ці сім футбольних клубів в цьому сезоні об'єднані футболом разом з відповідальним букмекером VBET Ukraine. У VBET найбільше клубів ВПЛ, і це крутий внесок в розвиток вітчизняного футболу. А ще для всіх глядачів «Прямої Червоної» від VBET є бонус 2,5 тисячі гривень в закріпленому коментарі.

  23. [Масі Наєм]

    Разом сильніші?

  24. [Валерон]

    Сильніші. Мені здається, що це вічний конфлікт. Тому що ми дійсно віддаємо найкращих людей країни за це. Тому нам звідси, здається, весь світ, чому ви можете скинутися, дати більше?

  25. [Масі Наєм]

    Вони просять більше вдячності тільки тому, що вони не усвідомлюють, бо не мають такої болі втрати людей. Вони зараз тільки втрачають гроші. В них конструкція ось така, рамочна. Ми ж гроші даємо, а дякуєте нам. Добре. Не давайте гроші. А давайте просто подивимося, що буде далі. Ви будете втрачати мільярди більше грошей, грошей, людей, своїх територій, тому що ви тут не допомогли одному, двома, трьома відсотками ВВП. За що ми маємо дякувати?

  26. [Валерон]

    Ну, а ми не перегибаємо палку, як тобі здається?

  27. [Масі Наєм]

    Там же з Олісом, мені здається, це було пов'язано з твітом Зеленського перед саммітом «Вільність». Я думаю, що ми не перегибаємо. До тих пір, поки... Ну, я розумію конструкцію президента Зеленського.

  28. [Валерон]

    Ну, його така дерзка відповідь була, погодьтеся.

  29. [Масі Наєм]

    Слухайте, без призвищ, якщо наш президент не має принижуватись або знецінювати втрати хоча б однієї людини. А як тільки він це зробить, він перестане бути президентом України. Ну, це станеться в Україні. Як тільки він скаже, що, ну, ладно, знаєте що, ми втрачаємо людей, нічого страшного, але дякую, що ви допомагаєте. Все, його не буде. Хто він такий? Зараз він поводить себе з позиції сили. Мені це подобається. Ми не маємо випрошувати, бо як тільки ми станемо в ролі просящого і ролі, там, принижуючихся, нас змусять до перемовин. Це питання трьох днів, умовно-коротко. Вибачте, як арестовуючий говорю. Двох-трьох.

  30. [Фоззі]

    Двох-трьох, так.

  31. [Масі Наєм]

    Це сильне приниження мене самого, тому, так. Чотирьох днів. Ви ж не забули, що нам досі потрібна ваша підписка. Я зараз відчуваю війну, як так, що ми все ще йдемо вниз. Тобто, оцей період, поки почалась повномасштабка або почалась війна взагалі, ми все ще падаємо вниз.

  32. [Валерон]

    Ще навіть не на платони?

  33. [Масі Наєм]

    Ще не на плато. І не виглядає, що воно на плато. Тому що, коли в нас забрали ці території, ми очікували зброєння. Що сталося в момент, коли почало очікувати зброєння? Ми почали падати набагато-багато років нижче, поки нам не дали зброєння. І ті почали мінувати територію першої лінії оборони. Тепер, щоб заходити на першу лінію оборони, як розмінувати? Артилерією це дуже дорого. Інженерною розвиткою це дуже повільно. Фактично, ми живою силою зараз розмінуваємо ці території. Це стається прямо сьогодні, зараз, коли йдуть контрнаступи, де люди живою силою розмінувають те, що замінували, поки ми чекали зброєння. Логіка яка в чому? Тобто, іноземні партнери наші платять, датують Україну для того, щоб ми виплачували гроші родинам загиблих, повільно даючи зброєння. Від цього цих загиблих ще більше стає. Я не знаю, чи хтось в них рахує математику, якщо ціннісні ориєнтири їм недостатні. Математику, взагалі, хтось рахує. От ви не дали, наприклад, 10 хаймерсів одразу і не дали броньову техніку одразу, а потім ви платите шалонні кошти за смерть наших загиблих. І дивіться, це ж проста математика. Одна броня, броньова техніка, типу козака, коштує 14 мільйонів гривень. Смерть однієї людини обходиться в 15 мільйонів гривень. Умовно, коротше, на цій машині виїхало 10 хлопців, підірвалися. Вони здали, що живі і здорові, більш-менш. І ми втратили тільки 14 мільйонів, це вартість бронотехніки. А 150 мільйонів ми зекономили. Я кажу про 150 мільйонів, я розумію, що насправді ми зекономили багато більше. Ми зекономили життя цих людей, які мотивовані, і найголовніше, в них є досвід. Ви зараз не мобілізуєте людину з досвідом і не навчите його за 2-3 місяці. За п'ять, за місяць не навчите. А ці хлопці, які зараз воюють, вони мають дуже великий досвід.

  34. [Валерон]

    А от 15 мільйонів людини, це як ти вираховуєш?

  35. [Масі Наєм]

    Це виплачується родині загиблого на війні, якщо ця загибель була пов'язана з захистом територіальної цілісності України.

  36. [Валерон]

    А, це фіксована сума?

  37. [Масі Наєм]

    Я, наприклад, теж поранився на війні через підрив в машині, не на міні. Ця машина була інкасаторська. Тобто перше бронювання, перший рівень, від пістолету тільки вона захищає.

  38. [Валерон]

    Так.

  39. [Масі Наєм]

    І найгірше, що вона буквой «П» броньована. Тобто вниз не броньований. А міна знизу. І що сталося? Коли в звичайній машині підриваєшся тут, тебе, дай Боже, щоб тебе вбили, але всі ці осколки виходять назовні. А в цій броньованій машині… Рікашетом. Рікашетом. І от дійшло до мене рікашетом. А якби це був «Бредлі», наприклад, то нічого б не сталося? Там капсульна броня. Не знаю, чи «Бредлі» капсульна, але «Казак», наприклад, капсульна. У нас був «Казак» один. Ми його не взяли, тому що на ньому їздять ось такі підрозділи. І або генерал їде. Звісно, що ти просто їдеш як мішень. Якби їх було сотні, десятки, ніхто не витрачав арту. Або менше витрачав арту. А так ти просто як мішень. Ми коли машину купуємо, або там йдеться про машини, я пробую таку тезу, що давайте будемо не брати кількістю автомобілів, а якістю. Давайте краще замість двох машин купимо одну і забронюємо її. Це війна мін і артилерії. Так.

  40. [Валерон]

    Ти багато розповідаєш про проблеми з проходженням військово-лікарської комісії. Взагалі, це вже багато розповідей про те, що це декілька кіл аду.

  41. [Масі Наєм]

    Так, ВЛК — це страшний, поганий мем.

  42. [Валерон]

    Якось змінюється ситуація?

  43. [Масі Наєм]

    Так. Ми коли ставили громадську організацію «Принцип», пішли до Михайла Федорова, цієї міністри цифрової трансформації, сказали, дивись, от така проблема. Він каже, я не вірю, що це може бути. Я кажу, ну подивись. Через день він створив міжурядову групу, де ми почали це змінювати. Що ми зробили разом з цією групою? Група опитала багатьох військових, групувала питання, групувала по тому, що стосується цей черг або того, того, того. І ми таким чином побудували дорожню мапу, як це почати змінювати. Після цього, навіть президент підняв це питання на ставці, прем'єр-міністр тепер відслідковує це також, щоб ми рухалися по цій карті. Дуже повільно це відбувається. Найбільша проблема ВЛК — це наше радянське минуле. Ми вважали, що… А хто такі солдати? Розходняк. Так. І тому вони можуть ходити… Ось проста річ. От якщо ти в лікарні лежиш, це в одному місті, наприклад, Дніпрі, військова частина в тебе в Києві, а живеш ти в Запорожжі. Що ти мав робити, щоб після лікарні піти додому? Ти мав піти в військову частину, взяти направлення до військово-лікарської комісії, поїхати в військово-лікарську комісію, отримати документ, що тобі дозволяється через поранення на 30 днів на відпустку, поїхати назад в військову частину, дати цей документ, написати рапорт, і як і тоді ти їдеш додому. Ми змусили поранених військових стати кур'єрами. І знаєте що? Це такий контраст з цими дуже красивими ванільними постами про вдячність військовим, що просто хочеться ригати. Ну це ж неправильно, це ж не чесно. Ну навіщо ви пишете ці постіки? І найголовніше, знаєте що, якби не було цих постиків з такою повагою до військових, не було б повторної травматизації військових, тому що вони б не очікували, що там зараз до них, там, «Здрасте, я ж там дякую вам».

  44. [Валерон]

    А ти вважаєш, що розпишують трохи новість?

  45. [Масі Наєм]

    Очікування інші. Ви коли приходите в ресторан, ви знаєте, що ви приходите в ресторан, тому що від вас ви щось там заплатите, грубо кажучи, ви заплатили вже оплатою. У нас було здоров'я наше. І ви заходите до вас там, ось так. А ти оплатив це вже, а тобі кажуть, що ти хочеш. Йди, приготуй собі їжу. І потім прибери за собою. А їжу приготуєш, а там ще й немає продуктів. Почекай там два-три місяці. І найгірше, в чому проблема? Ми зараз втрачаємо дуже досвідчених військових. Якщо триватиме війна ще хоча б рік, ми не зможемо поновити досвідченими людьми цю прогалину. Тому треба швидше лагодити поранених, щоб вони повертались назад. Я особисто хочу повертатись назад. Багато хто з наших хоче повертатись назад. А як тільки ви розтягуєте це задоволення в лобках на 4-5 місяців, через 4-5 місяців я вже нічого не хочу такого. І пішли вони всі нахуй.

  46. [Валерон]

    Нечодавно якраз був скандал. Завірусилося відео, в мережі можете бачити, про те, що в Мукашівському військовому госпіталі начебто погано поставилися до військового. Там постілів не було, не було одягу, взуття. Він там навіть голодувати почав. І багато хто репостив це. І потім після того, як резонанс почався, начебто виправили це. Тобто це така стандартна історія? Чи це все-таки виключення справи?

  47. [Масі Наєм]

    Скажімо так, там, де тонко, там і рветься. Фактично, коли сталося так багато мобілізованих, багато поранених, стало видно ті місця, які зовсім ніким не контролюються. Таке буває. Буває і ще гірші випадки. Коли людина з дуже важким пораненням, захворюванням, їй пишуть, що вона повністю пригодна. Дуже важким, я маю на увазі, це таким, коли людина може втрачати вже свідомість прямо тут, а їй кажуть – їдь. Чому так стається? Тому що в правильній історії нормальної, більш-менш розвиненої держави є певні інституції, контроль за тим, як вони виконують свої обов'язки. І вони передбачають ці конфлікти. Вони контролюють ці історії. Ми зараз, коли приходимо, говоримо про ці проблеми, знаєте, що нам кажуть? Та все нормально. Ми кажемо, ну турнікети, проблеми, аптечки, та все нормально. Ми кажемо, дивіться ще раз, уважніше. Вже скандал, коли воно зріває. Ми зараз звільнили якогось чувака, йде розслідування. Це так не має працювати. Але повертаючись до історії того, що ми маємо собі усвідомити, те, що ми говоримо, що ми поважаємо військових, дуже далеко від реальності, коли ми це на справі доводимо. Дуже-дуже далеко.

  48. [Валерон]

    Ти вважаєш, що є дефіцит поваги до військових?

  49. [Масі Наєм]

    Смошечий.

  50. [Валерон]

    А ти на собі відчував це?

  51. [Масі Наєм]

    Ви знаєте, якби я впав в комплекс жертви, я б відчував. Я розумію, що я по життю борець, то мені, в принципі, цього і не треба. Але по собі, я б відчував два-чотири рази, коли суспільство через незгоду зі мною переходило на особистості, або оцькувало мене за поранення, називало одноглазіками, всім іншим. Неприємно. Я розумію, чому суспільство так робить. Воно там, певною чином, незріле. Я на нього не маю образу. Я по життю своїм надто люблю людей, окрім росіян. Але вони не люди. То я не зауважений. Тому, в принципі... Давайте за це... Мені ця теза впала.

  52. [Валерон]

    Так.

  53. [Масі Наєм]

    За всіх людей, окрім не людей.

  54. [Валерон]

    Це у нас історичний випуск, так? Щось крім чаю.

  55. [Масі Наєм]

    А це чай. Це ж чай... Ви знаєте, це чай сорту дарджілінг. Він в Тібеті. Знаєте, коли я вже в лікарні, у мене психолог каже, у вас показники почали падати. Що вам дає радості? Тому що вам біль, біль, біль. Я кажу, ну, єдине ж дві речі, які я дуже хочу, це прогуляти собаку зранку. І після медитації зранку я п'ю цей чай дарджілінг. Він тібетський. Називають ще його чайним шампанським, тому що він такого кольору. І я, чесно кажучи, оце була моя реабілітація. Я прийшов додому, коли зранку я налив собі цей чай, подивився на цей гов'яний мір одним оком. Це було прекрасно.

  56. [Фоззі]

    Хімом оком. Хімом оком.

  57. [Масі Наєм]

    Отже, прошу заністити слова в протокол. Ми п'ємо чай, просто деякий чай в нас в чашках, а деякий чай не в чашках. Продовжуємо, продовжуємо. От турнікети. Це тема мені близька. Я вже розповідав, що рік тому цікавився в керівних осіб Міністерства оборони і Національної гвардії, чи далі займатися нам тактичною медициною, чи є в цьому дійсно потреба. Оскільки так мед – це, в принципі ж, розходник. Ми думали, чи працювати далі в цьому напрямку. І там була відповідь, що ні, не треба, все є. Але, знаючи, як працює ця система, ми почали пробивати в частинах, там, начмєдів і так далі. І вже, здавалося б, цього літа, коли там йде контрнаступ, коли вже всі знають про ці турнікети, коли вже, здавалося б, ці китайські подробки, які рвуться, просто так... Це вже всім відомо. Ми дізнаємося, що друзі, які війську, йдуть в контрнаступ. З китайськими подробками підкат. І це якось не дуже вкладається. Я не розумію, як це може бути скільки місяців. Це рік тому я питав. І зараз потім ця ситуація у Львові, що там 10 тисяч айфаків, айфеків, і вони лежать. І важко потім знаходити мотивацію з одного боку, з іншого боку. Це просто мотивація не виключатися. Слухайте прикол про турнікет. В мене в голові багато історій. Ми вчора кліп знімали в Харкові, і в нас знімався військовий Іван Пелех, син Ігоря Пелеха. І він розказав, що вони евакуювали двох поранених з однієї цікавої операції. І в них були ноші одні з собою. А людину виносять, якось я зустрів дівчинку в Харкові, медика. Вона така вилазить із машини. Що таке, Настя? Вона каже, та евакуювала. Мало того, що здоровий, ще і кулеметник. Він з кулеметами з БК. Вона його тягла, зірвала собі спинку. І в них двоє поранених. Треба витягати. Ноші одні. І вони зробили з турнікетів. Тобто турнікети витримали. Два катівських турнікети. Зробили з них ноші. Оце реклама. Оце реклама якісним турнікетам.

  58. [Валерон]

    А оці турнікети, які... Голова, начальниця цього... КМС.

  59. [Масі Наєм]

    Командувач медичних сил.

  60. [Валерон]

    Вона каже, що всі турнікети першого класу гарні і підходять.

  61. [Масі Наєм]

    Соломія Бубровська нещодавно писала цей пост. І ми, як він, в принципі, писали. Там є вже експертиза про те, що це не ок-турнікети. Окрім того, проблема в чому пов'язана? На папері в них може бути все укомпактовано. Чому? Тому що зписання суперважке. То у вас на папері може це бути. Мені не дозволено казати, з якого я підрозділо. Але загалом я вам скажу так, що я коли йшов в тому році на бойовій, в мене все було своє. Турнікети, аптечка, бронік, каска. Все-все своє. Все своє. Чи могли б вони видати? Можливо, могли б видати. Але я знаю, що я подзвонив другові, який займався аптечками. Він мені дав найкращу аптечку. І вона була тут саме завдяки неї. Я там зміг, хлопці могли щось зробити з цією частиною, щоб там не витікло ще більше крові. Бо одразу... Вона врятувала, допомогла. Так само наш попередній гіст Юрій Гудименко, так само врятувався при пораненні, тому що була правильна кількість правильних турнікетів.

  62. [Валерон]

    Але вона каже, що немає ж стандарту в жодній країні. Є, є.

  63. [Масі Наєм]

    Є експертні ради, які навіть вилаштовують рейтинги турнікетів, яких... Це просто сідає... В нас є хлопець Тарас, який... Ми отримаємо... З Америки люди везуть. З Америки привозять, а там... Там страшно дивитися на цей турнікет. Він сідає на собі, порвав. Я пишу на таких ящиках літеру «ХА». І він зушиває їх. Ми їх видаємо тренуватися. Який це турнікет? Ні. Ясно. А здавалося б. Здавалося б 20... Але...

  64. [Валерон]

    Лютого давно було. Це про що? Про безалабірність? Чи корупцію?

  65. [Масі Наєм]

    Чи про пофігізм? Про систему. Скоріше, про систему, яка не може змінюватися в такий... У війні все має бути доцільність, має бути... Про ефективність, да, грубо кажучи? Умовно, кажучи. Навіщо нам окремо медичні сили? Взбройних силах. Навіщо це? Економити 15 мільйонів. Ну, не економліджер, так, фактично. І яка історія? От цивільний був цивільним-цивільним, став військовим. От на цьому перетоні, що в нього? Організм по-іншому почав діяти? Ні. То залиште, будь ласка, КМС-у, командування медичних сил, тільки евакуацію. Тому що вони мають доступ до передової. Все. Інші віддайте нормальним людям. Тобто закладам цивільним охорони здоров'я.

  66. [Валерон]

    Звичайно, лікарні.

  67. [Масі Наєм]

    Вони ж працюють краще. Вони ж їх більше, найголовніше. І історія про те, що, наприклад, командувачіки медичних сил, там має бути тільки генеральська посада. Тобто посадити туди, наприклад, Аліну Михайлову, ми не можемо. А в мене питання, а чому? Можливо, колись це було з логікою, що цей генерал був бойовий, він розуміє про втрати, про все таке інше, але це так не сталося. Давайте поміняємо це. Мені здається проблема саме в тому, що хтось придумав якусь систему координат, скопіював з американської системи і імплементував тут. Але тут інші процедури, по іншим все це працює. Наприклад, в Америці, я думаю, що найбільш передові технології передаються військовим. В Україні немає такого. В Україні немає передових систем взагалі. І немає передових систем тим паче в медицині, щоб зробити військову медицину передовою. Зараз, під час війни, пріоритетом має бути життя військових. Я, вибачте, що я трошечки, можливо, тиранюю цивільних, але, сорі, без військових цивільним буде дуже погано.

  68. [Валерон]

    Про військових і цивільних, ось я це до попередньої теми згадав. У нас Тайра була в гостях, і вона сказала таку фразу, що вже скоро з'являться в маршрутках люди, які будуть казати, що я вас туди не посилав.

  69. [Масі Наєм]

    Нехай хтось мені скаже це в моє одне око. Я думаю, що я йому теж залишу одне око.

  70. [Валерон]

    Ну, а як ти думаєш, в суспільстві буде ось такий якийсь… Не те, щоб протистояння, а…

  71. [Масі Наєм]

    Я розумію психологію цієї всієї історії. Люди, які відчувають провину, що вони більш живіші, вони не справляються зі своєю емоцією, тому їм краще агресувати на тих, кого вони не заслужили, ніж подякувати. І це така типова, мені здається, історія. Чи може бути таке далі? В теорії може бути. Немає жодного органу, це я постійно про це казав, немає жодного органу, який захищає військових.

  72. [Валерон]

    А Міністерство ветеранів не захищає військових?

  73. [Масі Наєм]

    Знаєте, Міністерство ветеранів, це, як я кажу, у мене дуже класна є про це історія. Міністерство ветеранів – це як Бог. Всі знають, що Бог є, але ніхто його не бачив. Оце Міністерство ветеранів. Це нікчемна історія. Чому? І не тому, що в них немає повноважень. Все залежить від людини. Якби людину поставили туди, яка розуміється, що це таке, вона б двіжувала, вона була б проактивною, це вона б починала роботу по ВЛК, вона б починала роботу по тому, щоб підготувати суспільство до повернення мільйонів 500 людей з війни. І найголовніше, знаєте що? Ми з вами говоримо про військових, ми з вами говоримо про дуже важливу ланку інших супер-супер травмованих людей. Це родини військових. Вони чекають їх, вони страждають від цього. Повертаються ці хлопці, вони не знають, що з ними робити. Починаються внутрішні конфлікти. І ви знаєте, уявляється собі, що я жінка. Уявляється собі, що повернувся мій улюблений чоловік. І в цій частині десь має карась винернути, сказати мені, що я ЛГБТ. Але... І повертається цей чоловік. І я розумію, що я маю бути вдячним. Це ж мій коханий, кохана людина. Але він чудить. Не тому, що він поганий. Він травмований війною. Що мені з цим рейк робити? Міністерство ветеранів мало б про це подумати. Міністерство ветеранів – це не для ветеранів тільки. Це ширше коло питань. Воно не існує. Дивіться. Немає жодного органу, який захищає військових. ВСП, ви знаєте, з чим займається. СБУ, ДБР, ви знаєте, з чим займається. Поліція так само. Вони всі карательні органи для військових.

  74. [Валерон]

    Всі, коротше, контролюють.

  75. [Масі Наєм]

    Знаєте, якби в моєй ідеальній країні два місяці йде на підготовку хлопців, щоб вони пішли вбивати, навчилися робити. А хто і скільки днів проводить з ними часу, щоб навчити їх повертатись назад? От я в 16-м повернувся з війни. Жодного разу мені ніхто не позвонив. Не сказав, Масія, а як твої справи? Може, ти хочеш повіститись? Може, у тебе якісь проблеми? І знаєте, що дивом сталося зараз? Я в середній місяці виписався з лікарні. Мені досі ніхто не позвонив. Мені позвонило з командою, мені сказали повертатися на війну. Я повернувся, бо я знаю, що війна триває. Я щасливий служити в своєму підрозділі. Це дуже цінісні люди, я їх дуже люблю. І вони помирають. Тому я це вже не звертаю увагу, що мені не позвонило. Але насправді це вже дивно. А якби я забухав? Або б не таке ставалося. Я за перші два тижні прибрав 6 пляшок візки. Мені не можна взагалі пити алкоголь. Ну от ми ж говорили про те, що якщо Америка зі своїми ярдними бюджетами на все і програмами з реабілітації і відповідно до нас невеличкою кількістю ветеранів бойових дій в Іраку, в Афганістані і вони не можуть здолати цю проблему. Ти знаєш, я б можливо зараз буду виглядати трохи інфантильним. Але я скажу так, що ти знаєш як Америка в принципі і боялася другої армії світу. Ми довели зворотню. І я хочу повірити і коли я повірю і більшість повірить, ми зможемо хоча би мінімізувати ці соціальні конфлікти. Хоча би мінімізувати. Вони точно будуть. Просто хочеться дожити до того часу, коли ми скажемо ну тепер давайте долати цю проблему. Знаєте, я навпаки не хочу дожити до того часу. Бо буде набагато гірше, ніж зараз. Набагато буде гірше. Коли ми переможемо, буде набагато гірше. Тобто думаєш, що срачів буде ще більше після війни, ніж зараз? Я думаю, що ці срачі вийдуть на інший рівень. У нас акції протести тепер будуть дуже страшними. Тому що ми навчилися з ФПВ. Ми навчилися з літаків. Розумієте? Акція протесту, на якому хтось з дрона скине зеленку комусь на голову, буде набагато страшнішою, ніж ті, що було до того часу.

  76. [Валерон]

    А скільки зброї ми про це кажемо іноді? У людей скільки зброї?

  77. [Масі Наєм]

    Але тут, я би сказав, це як, пам'ятаєте, колись говорили, що в нас погані дороги для того, щоб люди не ганяли і не було більше смертей.

  78. [Валерон]

    А зараз кажуть, навіщо ви побудували дороги, тепер по ним російські танки їздять?

  79. [Масі Наєм]

    Це якісь інфантильні люди кажуть. Тому що все, що заводиться в Україну, зараз виключно через дороги. Немає портів, немає самолетів, пітаків. Це виключно через дороги. Я знаю, через Мустафу, через що вони пройшли, є залізниця. Залізниця в тому числі, так. Залізниця є, але залізниця вона трохи менша навіть, ніж дороги. Наскільки мені відомо. Можливо, я помиляюсь. Але питання в тому, що кількість зброї вона, в принципі, йде, що буде і запобіжником. Бо раніше ти міг би там піти комусь наваляти. Тепер будеш думати, що в нього може бути хвороба.

  80. [Валерон]

    Так.

  81. [Масі Наєм]

    Це як в Америці. Я розумію, що там... Тіхас? Не дай Боже. Хоча по думку сказав воїнак ж мій. Ну, ви знаєте, в мене навіть була історія. Я гуляв собаку біля свого дому. Там темно, виключають світло. І біля одного іншого дому поруч один ліхтарик був. Я там гуляю собакою. Мені вийшла жінка, каже, не гуляйте тут. Я кажу, чого? Це наш двір. Я кажу, ну, я маю право тут гуляти. Вона каже, і тримайтеся подалі від моєї собаки, бо моя собака вашу загрозе. Я несав пістолет, кажу, я зараз нахуй тут застрелю, якщо вона щось з нього зробить з моєю собакою. Я собаку звіною приніс. Вона каже, я зараз виключу поліцію. Я кажу, викликайте. Та я маю право застосовувати. Неснув, звісно, назад пістолет і пішов додому. Думаю, так, треба заспокоїтися. Але... Поліція ні, не приїхала. Ібо навіть приїхала, я маю право. Я ж не застосував пістолет. Я розумію, що... Ну, і в мене є дозвіл. Яке питання до мене? Хм. Шановні собачники України, відтепер ви знаєте, як поводитися на вулицях з тими собачниками, які вас в певний спосіб не влаштовують. Ну, вона просто ще... Це була вже друга наша ітерація. На першій ітерації спілкування вона сказала, що і взагалі, я тут етнічна українка, живу тут з 74-го року, і я кажу, туди не лізьте навіть. Туди навіть не лізьте. Це було особисто. Та я постояв за себе. Хоча мені дуже жалко її насправді, бо я розумію, що вона не здоганяє зміни, які в державі сталось. Не здоганяє. І вона не погана. Знову ж таки, я знаю, якщо б вона сказала, блин, ти розумієш мене, я б пішов і обійняв навіть після того її, сказав, вибачте, будь ласка, мене. Ще не пізно. Знаєте, я з нею бачуся іноді, і вона так на мене дивиться, вже не говорить нічого, а я думаю, окей. Вони, правда, знаєте, що зробили? Вимкнули спертель ліхтарок, поставили паркан. Думаю, ну, якщо від того ви щасливіші, нехай буде.

  82. [Валерон]

    Про готовність суспільства ще до змін, до того, щоб прийняти військових. Я от прочитав нещодавно, що Волстріст Джорнал підрахував, що вже в Україні від 20 до 50 тисяч людей втратили кінцівки на війні. І це приблизно вже рівень першосвітової війни.

  83. [Масі Наєм]

    Особливо це у Львові відчувається, там, де спеціалізація.

  84. [Валерон]

    Там, де роблять протези. І це теж вже про інтеграцію, правда? І про сприйняття суспільства цих людей.

  85. [Масі Наєм]

    Так, і я по собі помічаю таку дуже дивну штуку. Коли тебе раз бачать без ока, другий раз, на третій раз вони кажуть, ну, це ж звичайна історія. Вони вже звикли до цього. А я стикаюся з відсутністю якісного життя кожен божий день. Я не маю запахів, я не відчуваю. Я дивлюся на красиві пейзажі, мені від того не радісно. Я втратив якість життя і кожен день з цим стикаюся. Ладно, я з одним оком. Ладно, я став менш красивим, хоча я не був взагалі їм. Але хлопці, які без руки, без ноги, вони кожен божий день стикаються з тим, що вони менш самостійні. Люди знецінюють це з часом, тому що їх багато стає. І в якийсь момент вони кажуть, ну, і що ж ти потеряв, втратив ногу. Це вже багато хлопців.

  86. [Валерон]

    А я трохи боюсь, от, якщо дитина, типу, запитає в мене, чи дитина ж може вона публічно сказати, підбігти до когось, або голосно сказати. Ні, я маю на увазі, що я боюсь, що моя дитина підбіжить, що я буду робити. І їй треба ж пояснити. Вона ж може образити цю людину.

  87. [Масі Наєм]

    Ви знаєте, треба ще й подивитися на суб'єкт цього військового. Ми ж з вами маємо впередженість, певно, до військових, що вони трошечки контужені. Ні, насправді. Я маю на увазі, що військові більшісті, бачучи дітей, які можуть щось себе таке сказати. Мені дитиною ще шкодує. Проходив біля дитячого там садочку якоїсь, і дівчинка або хлопець, я не пам'ятаю, крикнув «Дивіться, пірат іде!» А я тоді в пов'язки ходив, тому що мені там ще були процеси певні. І я так подивився на неї і думав, блін, ну це прекрасно. Насправді, це дитинка, яка там щиро циму дивується. Може образити? Та може. Та люди дорослі. І від дорослих образу я сприймаю серйозно. Від дітей... Знаєте, це трошечки нас всіх з вами зробить більш зрілими. Це процес теж болючий. До речі, повертаючись до ВЛК, військово-лікарській комісії, туди, куди приходять поранені військові, в першу чергу мають бути зірцем інклюзивності. Правда ж? Це далеко не так. Ти думаєш, блін, чуваки, ви просто побудували кінотеатр для сліпих. Ну як так? Але цю історію теж окремо зараз будуть спонсорувати. 375 мільйонів треба на те, щоб зробити інклюзивними ці заклади. Виділили зараз, здається, тільки 75 мільйонів.

  88. [Валерон]

    Причому інклюзивність це ж не така історія, яку з війною треба починати, правда? В нас ж завжди були люди з колясками, діти з військами, мати сі, і так далі. Це не мало зараз початись.

  89. [Масі Наєм]

    Як юрист я бачив, як імплементуються ці історії по життю. Тобто є якісь норми ДСТУ, які кажуть, що ось такі, такі мають бути ці всі заїзди, все таке інше. Знаєте, як це виходить, що дають, наприклад, акт воду в експлуатацію, тоді коли ти хоча би викинеш їм фотографію про те, що в тебе нібито є така шинка.

  90. [Валерон]

    Пандус? Навіть не пандус, а може такий просто, як наїзд.

  91. [Масі Наєм]

    Або наїзд. Ніхто ж не вимірює можливість заїжджати туди чи ні. Ви знаєте про Суперхюменсцентр Андрія Сапкінсера. Вони ж, коли побудували цей центр, вони перш ніж побудувати оцей заїзд, людина на кріслі піднімалася, піднімалася, і вони сказали, дивись, просто підняти туди не можна, треба зробити ось такі острівки, що ти піднявся, відпочив. Про це треба подумати ж. Бо ти маєш сісти в цей візок, покрутити наверх, і ти крутити наверх там 10 хвилин не можеш. Прозупинитись треба якось, відпочити, то це має бути якесь зручно для них. Повороти мають бути, таке інше. Але ми спочатку це робили просто як галочку, тому що хтось сказав, треба якась інклюзія, окей, давайте для галочки зробимо. Зараз це зміниться. Я сприймаю ці зміни як позитивні. Це процес еволюції. Я був, ми заїжджали до одного пораненого в Парижі в шпиталі іноземного легіону, а в них великий досвід цієї роботи, і я так намагався подивитися, як в них зроблено, тому що в нас буде купа поранених, і нам треба... А наші шпиталі, вони, грубо кажучи, це радянські. Радянські, в які привезли якусь японську, японські відеомагнітофони.

  92. [Валерон]

    В шпиталі міста так само.

  93. [Масі Наєм]

    Ми зараз не беремося за все, ми зараз звужуємо, і було б непогано, звичайно, когось з ВЛК з керівництва відправити в такі шпиталі, подивитися, як як це працює, як це, ну, не треба вигадувати ровера, він вже вигаданий. Так, я в Швеції навіть бачив, в Швеції, коли ми були в Каролінська, центр, це величезний шпиталь, в них є навіть тренування для людей на візках, ось тут, там заїзди на... Басейни для людей на візках. Басейни, а тут ти тренуєшся заїхати на бордюр, з'їхати з нього, бо я розумію, якби я був без них, я би на людях стидав себе це зробити, бо я можу впасти, я не знаю, як воно. Що ти, підеш додому цей тренуватися?

  94. [Фоззі]

    Ні.

  95. [Масі Наєм]

    А вони прямо в лікарні цій роблять ці тренування, навчають їх, як швидко наїхати, як розігнатися, щоб наїхати прямо, щоб ти зміг подолати цю преграду. Ну, це, да, ви праві, що не треба тут видумувати щось нове. Візьміть там, принесіть сюди. Тим більше, що це не ракети, вони раді допоможуть всім. Вони зможуть, знаєте, як доводиться перебирати слово тактичне з прохання якихось західних фондів посприяти. Перебиріть тактичне, просто медицина.

  96. [Валерон]

    Не треба. Не треба казати, що це не військово. Це, як ти кажеш, на аптечки. Ну, ви знаєте, які.

  97. [Масі Наєм]

    Але з таких інсайтів я вам скажу, що ми коли говорили про реабілітацію, наприклад, у нас шала не вистачає людей, людей не вистачає, які вміють реабілітовувати військових, або взагалі людей з втратами кінцівок, а ми навіть психологічний. І ми просили їх, кажемо, дайте, будь ласка, ваші знання, ваші протоколи нашим, навчіть наших, щоб ми могли... Вони кажуть, да, нехай приїжджають. Ми кажемо, так їдьте до нас. Вони бояться. Вони бояться приїжджати в Україну. Не всі, але бояться. Ну, чесно кажучи, їх можна зрозуміти. Вони отримують медійну картинку, вона якось їм б'ється боляче. Ви знаєте, 2016 рік, Алеппо, я дивився фільм, тоді вийшов фільм, і я це якось приймав, як десь якось щось відбувається. Я б ні за що в житті не поїхав би в Алеппо. Ні за що в житті. Я розумію, що якщо тут показати картинку, що відбувається в Києві навіть, або в Донецьку, в Харкові, думаю, що здорова людина б побоялась приїхати. Десь щось там відбувається, це тепер Україна. Так, але з цим теж можна боротися, і вони раді будуть допомогти. Простіше таку гуманітарну допомогу отримувати, ніж мілітарну. Ну, цим треба займатися. І це проблема, оскільки враховуючи кількість наших поранених, а вони ж нікуди не дінуться, вони ж не поїдуть в Америку всі. Ну, справедливості раді, скажу вам, що от я в Міністерстві охорони здоров'я Арман Качарян, ми з ним їздили в шпиталі, дивилися, вони дурь включені. Арман, коли щось набуде, стається якийсь скандал, хтось там не полікований, я коли дзвоню йому кажу, Арман, ти знаєш про цього хлопця? І він мені каже, прізвище, дату народження, каже, я знаю, я слідкую за цим, зараз ми намагаємось то-то-то зробити. Він супер включений. Це не системно, це ручний режим. Ти зателефонував, знаючи когось. Так, і це ручний режим, але проблема в чому? Командування медичних сил не передає інформацію про діагнози, про поранення, тому що якби вони передавали, то таким чином була б відома наші санітарні втрати. І фактично МОЗ не може реалізувати... І враховуючи коефіцієнт, тоді... І виходить, що МОЗ не може реалізувати свої можливості, тому що ті не передають, а ці не передають, тому що от така історія. І я задавався питанням, він кажав, слухайте, а давайте подумаємо просто, чим ми більше шкодити? Якщо б Росія дізналася про наші санітарні поранення, але б ми полікували їх, або тим, що Росія не знає, але ми їх не лікуємо.

  98. [Валерон]

    А що, не можна просто це засекретити і передавати?

  99. [Масі Наєм]

    Можна, для цього треба побудувати нову систему, про яку ти передаєш не прізвищем, а по батькові. Просто діагноз, умовно кажучи якийсь номер, і все. Таким чином ти ідентифікуєш? Можна. Але щось робити треба, так? І вони хочуть робити, Міністерство охорони здоров'я. КМС такий, знаєте, в пасивному режимі, і я кажу, щоб мене потім не били, суть в тому, що дай, слава Богу, що вони хоча б нам не заважають. Але це так не має працювати. Це класична ситуація про ставлення до держави в Україні. Дай Бог, щоб вони просто не заважали. Бо будь-яка державна інституція, вона фактично радянська. Це якась кімната, в яку принесли японський війномагнітофон. А розеток в ній немає. Давайте чаю. Чаю за нові інституції. Якісні. Бермендиктат на Хрещатику 44 це наше улюблене місце для зйомок. Так сталося. Історично. Дуже давно.

  100. [Валерон]

    Ще ж є військомати як глобальна проблема. І зараз ми бачимо ось ці корупційні розслідування, масові обшуки, нещодавно відбулись. Знаємо про Одеського воєнкома. Як в середині армії це сприймається?

  101. [Масі Наєм]

    Хтось це підсвятив, звичайно. Ви знаєте, я не знаю, як ставити до тих речей. Бо як тільки ми туди почнемо копати, я боюсь, що я вийду на наших вопротивників деяких. Бо корупція ж не буває в одну сторону. Це ж хтось приносить гроші, і хтось бере ці гроші. Давайте поговоримо про дві сторони. Про нас, як суспільство, яке платить гроші. І про тих, хто бере гроші.

  102. [Валерон]

    Таке суспільство ж платить тому, що беруть.

  103. [Масі Наєм]

    Ні? Суспільство платить тому, що не хоче йти на війну.

  104. [Валерон]

    Так.

  105. [Масі Наєм]

    І тому, що знає, що є така можливість. Оце проблема.

  106. [Валерон]

    Ну, ні. Глобально це проблема, так. Але воно ще платить тому, що знає, що інший хтось заплатив. Що знає, що так працює.

  107. [Масі Наєм]

    Ми з вами в своєму... Наша ментальна така історія.

  108. [Валерон]

    Вибач.

  109. [Масі Наєм]

    З точки зору закону є тільки дві сторони. Немає третії, яка теж хтось дав і це посприяло. І той, хто дав, той, хто взяв.

  110. [Фоззі]

    Так.

  111. [Масі Наєм]

    І найголовніше ж кажу, що наша ментальна історія, це історія України, ми з вами не готові до принципу верховенства права. Ми з вами не готові дотримуватись закону. Будь-який закон ми краще обійдемо. Бо подивіться, яка проблема в законодавстві в нас. Не в тому, що не вистачає якихось законів, або щось неврогульовано. А в тому, що воно не працює, не виконується. Тобто питання саме в цьому. І в цій частині військомати мене не здивували. А що, не брали хабарів з ВСБУ і ДБР? Брали. А не брали? На вищих ланках брали, на нижчих брали. А чому ви вирішили, що на військоматах не будуть брати? Це дуже спроста історія. Коли ти платиш гроші, щоб швидше переформити машину, або десь швидше в чергі просто стояти, або так далі. Логічно, абсолютно природна історія, що військомати будуть брати. І там шалені кошти. Від п'яти тисяч доларів коштує ця історія. Але ж військомати — це ще півбіди. Але ж є і прокордонники, які випускають цих людей. Що робити з ними? Я колись написав жартівливий репост. Потім одразу видилив, тому що я побачив, що за одну хвилину, за одну чи дві хвилини було півтори чи дві тисячі лайків. Я одразу видилив, бо люди не зрозуміли. Я кажу, а як ви думаєте, чи треба було би вводити смертну кару за корупцію під час війни?

  112. [Валерон]

    Це ж популізм. У нас всі відразу написали, так, давай.

  113. [Масі Наєм]

    Як в Китаї, всіх розстріляють. Але в Китаї якраз не вирішилося питання. І друге, мені подобається філософія, філософський підхід до цього. Тому що не ми дали життя цій людині, не нам його забирати. І знаючи недосконалу систему в Україні, а що станеться, коли ми цю людину стратимо, а через п'ять років виявиться, що там була помилка? Возкресимо її? Ну, не станеться цього ж. Це як кейс із ДНК. Коли в Америці почали після того, як наукові досліди дозволили переглядати старі справи, в яких людей було страчено, там була певна кількість, там, де довелося вибачатися державі грошима і так далі, і визнавати суддівську помилку. А будь-яка суддівська система, мені здається, це для неї як, я не знаю, удар. Куди удар?

  114. [Валерон]

    Про виїзд до кордону ти згадав. Як ти взагалі ставишся до цієї норми? Чи правильно вона? Так. І, по суті ж, вона і створила...

  115. [Масі Наєм]

    Я не знаю, яка там норма, тому що я не виїжджав. Ну, я виїжджав, але подозу...

  116. [Валерон]

    Ну, як, яка норма? Що під час мобілізації дорослі чоловіки, які підлягають військовому зобов'язанню, виїхати не можуть. Це ж і створило корупцію, ні?

  117. [Масі Наєм]

    Так це і правильно. Це часто по відношенню до військових. Військові там воюють. За що воюють? Так, давайте краще не воювати, здамо просто цю державу, та і все. Якщо звідси хочуть люди виїжджати, не хочуть воювати за неї? Афганістан. Повертаємося до історії Афганістану. Афганістан чому в 21-му році, в серпні місяці, не зміг себе захистити? Не було суспільства. Воно не склалось. Таке суспільство, яке готове було захищати свою свободу. А в Україні це суспільство сталося, і саме тому нам дають це зброю, тому що ми можемо відстояти. У нас є бажання відстояти. Ну, Афганістану дали зброю, а суспільство не зібралося. Не зібралося. Тобто, чим ми зараз відрізняємося від тих, хто хоче виїжджати за кордон від Афганістану? Нічим. То я веду до того, що виїжджати за кордон дійсно треба обмежувати, тому що це справедливість. Справедливість в тому сенсі, що хлопці, які воюють, встачають своє життя заради чого? Чим вони гірші, ніж ті, хто хоче виїхати? Чим я гірший? Чому я не маю право жити з двома очима? З запахами і насолоджуватись життям? Чим я гірший? Нічим, мені здається. Хоча, може, мені здається. Тому справедливо, хлопці, давайте всі разом зберемося, не валяємо русні і далі будемо жити в своїй державі так, як ми хочемо, бо, скажу вам таке інше, ті, хто виїжджають за кордон, мені дуже жалко. Їм дуже важко. Їм набагато важче, навіть, іноді. Ти про чоловіки. Про чоловіків, жінок, тим паче з дітьми.

  118. [Валерон]

    Ті, хто в бейбі-боксі виїжджають.

  119. [Масі Наєм]

    Ті, хто в бейбі-боксі виїжджають, мені здається, їх треба одразу в бункер до Путіна. Він любить таких. Ходять слухи, що він любить дітей. Цим чоловікам якраз туди. Цілує в живіт. Так, так, так.

  120. [Валерон]

    Просто ти кажеш, давайте, хлопці, зберемося, не валяємо, але ж, якщо не всі хлопці хочуть, але вже немає опції, хотіти, не хотіти, виходить, так?

  121. [Масі Наєм]

    Це тому, що є суспільний договір. Ми так домовились. Ти жив в цій державі, тобі все підходить. Конституція є. Ти брав блага від цієї держави, яку ми захищаємо. Вибач, будь ласка, права ніколи не даються без обов'язків. Права завжди з обов'язками.

  122. [Валерон]

    Добре. А що ти, діти, думаєш про те, що на початку особливо певного штабного вторгнення дуже популярна думка була про те, що у мене там свій фронт. Ми на економічному фронті. Ми на культурному фронті.

  123. [Масі Наєм]

    Ми на інформаційному фронті. Це страшенно розлючує військових, коли вони чують про... Про те, що фронт не один. Це маніпуляція. Я розумію, чому так люди кажуть. Ось, слухайте, маленька історія. Зустрічаємось в Брюсселі. В нас концерт, ми збирали гроші. І там в колегах українців теж концерти. Ми вирішили зустрітися. Де ще зустрічаються зараз українські артисти, як в Брюсселі. На околиці Брюсселя.

  124. [Фоззі]

    Давайте.

  125. [Масі Наєм]

    Все змінює.

  126. [Фоззі]

    Це можливо.

  127. [Масі Наєм]

    І щось там зійшлося. Та от ми тримаємо культурний фронт. А щось військові так не реагують. І я їм кажу. Не треба. Не вживайте це словосполучення. Просто побудьте трошки. Треба розумнішити. Ви уявляєте, яку це викликає люд? Ми не маємо викликати військових людів просто тому, що ми там їздимо, збираємо гроші на якісь військові потреби. Це і так не дуже з їхньої точки зору правильно. Будемо відверті. Якщо ми ще вдягаємо якісь... Які Слахи гучно говоримо про що? Ми тримаємо культурний фронт. Ми тримаємо в руці щось в'яле і безперспективне. Тому краще не загострювати. Це якби під час ковіду у нас був би економічний госпіталь, інформаційний госпіталь. Я не знаю там. Барний госпіталь. В мене, наприклад, я дуже класно тримаю ліжковий фронт. Я вважаю, можна це... Я розумію, чому так стається. Люди почувають свою провину. Вони хочуть жити.

  128. [Валерон]

    Виправдити себе хочуть.

  129. [Масі Наєм]

    Вони хочуть жити. І це нормально. Вони хочуть жити, вони хочуть виселитись. Це як трава, яка крізь асфальт проривається. Але тут ми і не тварини тим, що ми маємо більше бути свідомими, а не тільки жити страхом і задоволенням. Тут мало б бути... Слухайте, ми вдячні там військовим, тому ми, так, допомагаємо їм економічно, але ніякий фронт. А фронт це для того, щоб тобі заспокоїти твою провину. Це ж фронт-фронт. Ну, все, хорошо. Рот-фронт.

  130. [Валерон]

    А як ви думаєте, можна казати про культурний фронт, чи економічний фронт? Чи все ж таки фронт в країні у нас один? Пишіть в коментарях. Якщо ми вже про військомати казали, як у нас же юрист в гостях, можемо поговорити...

  131. [Масі Наєм]

    Чому ти мене інтересуєш?

  132. [Валерон]

    Я не юрист.

  133. [Масі Наєм]

    Я теж.

  134. [Валерон]

    Дозвольте, я зараз військовий. Будь ласка. Цікава історія з цими повістками і юридичний бік цього питання. Просто десь їх видають. Видають на блокпостах. Добре. Потім пояснили, що на блокпостах можна видавати. Але от коли не видають, а хапають, везуть. Не дають викликати поліцію, не дають викликати адвоката. Щось схоже на викрадення людини відбувається.

  135. [Масі Наєм]

    Дивіться, під час війни, об'єктивно, в Україні погіршувалося стан прав людей і дотримання верховної справи. Погіршувалося. І в цій частині, зараз я бачу, прокатується дуже класна технологія. Коли доцільністю війни вони обґрунтовують, виправдовують порушення закону. Так не має бути. Тобто, навіть коли ти сажаєш людину за вбивство або за зголотування, ти маєш дотримуватись закону. Навіть тоді. А коли хлопців беруть в військомату і, вибачте, так саме мають сидіти. Я розумію, чому хапають. Тому що є обов'язок і добор. Але недобор – це ж проміжна ланка. А недобор починається з того моменту, коли вони продають можливість не прийти в військомат. От і вся логіка. Ви тут просто не продавайте це і у вас буде добор. Я розумію, що, знову ж таки, дуже інфантильний простій офіс швидких рішень пана Сакашвілі, але що? Чим я гірший, ніж цей грузин? І він народився... Ти краще виглядаєш. Так, зараз і краще виглядаю. Я дуже надію, що він вирветься звідти. До речі, пан Михайло Сакашвілі народився 21 грудня так само, як і я. Я дуже не хотів бути схожим на нього, бути популістом ні в чому. Тому я так думаю, оце те, на чого я не хочу бути схожим. Історія про військових і суди. Ми ж можемо тільки уявити, який айсберг нам невидимий. Ну от був. Знайомий. Раніше не служив. Повістка. Два місяці навчання. Ось він вже командир відділення, що в принципі не дуже в гарному світлі описує дану кадрову ситуацію. М'яко кажучи. І значить в них бахмутський напрямок. Щось там висуваються вони, їх криють. Артилерію контрбатарейної боротьби на їхньому участку не ведеться. І частина його підрозділу пише відмову повертатися на нуль. Ну, скажімо так, вагома частина відділення відмовляється. Де юре? Їх треба всіх під військовий суд, що воєнний час фактично означає, що вони всі мають сідати. При тому, що у держави навряд чи на це є кошти. На те, щоб таку кількість. Або пробачати, що негативно в свою чергу відіб'ється на моральному стані. Тих, хто пішов, а не підписав відмову. І ми розуміємо, що це тісно айсберг. Такі подібні ситуації, які тобі як юристу близькі. Як ми будемо з цим розбиратися? У нас є рішення про це. Ми в громадській організації принцип робили круглі столи. Перший вже зробили по військовій юстиції. І є пропозиція дуже цікава. Створювати військові суди не треба. Чому? Тому, що військові суди будуть обмежені новою присягою. Головне військові суди. Головне криміналами не називати. Тільки. Військовий суд просто, коли він дасть... Це військовий буде суд. В нього є одна присяга. Перше, що стосується суду і судового устрою. А друга присяга буде військова. Ми таким чином можемо забрати в них незалежність. Ми пропонували... Конфлікт присяг. Так. І є рішення. Ми зараз через тиждень будемо презентувати свій звіт. Є рішення дуже цікаве. Ми б могли зробити в місцевих судах посадити одного суддю, який розбирається військові теми, займається тільки військовою юстицією. І найголовніше, коли цей військовий суддя має бути військовим, бойовим, тоді ми знімемо соціальний конфлікт, коли ми будемо судити військового, і вони будуть кричати, що нас, патріотів, судять корумповані судді. А вони скажуть, і полетять гранати в суди. Так. Але ось тут, твій побратим фактично тебе судить. І найголовніше, тоді, коли я, як військовий, знаю, як там все відбувається, я бойував, я буду оцінювати. От те, що хлопці не пішли назад, це доцільність через те, що командування правда не... Так секс виконавця може бути з боку командування. Тобто, може бути ситуація, коли, так, коли не дали засобів, але сказали, діть, помираєте? А може бути ситуація, коли засоби дали, а хлопців просто писали в пасивний режим і не хочуло. Тоді, вибачте, це має бути покарання.

  136. [Валерон]

    Що ви кажете, це дуже схоже на історію з військоматами з Новоштики. Давайте бойових офіцерів зробимо воєнковими. Те, що президент запропонував.

  137. [Масі Наєм]

    Це різні речі. Чому? Тому що...

  138. [Валерон]

    І те, що трохи популізмом, знаєте, попахло.

  139. [Масі Наєм]

    Дивіться. Коли ми кажемо, що давайте військових поставимо в військомати, а що військовий в військоматі дасть як військовий? Проблема ж не в тому, що цей, хто брав хабар, він не був військовим. З цього ж проблема. Проблема в тому, що не сильні інституції, як СБУ, ДБР, які мають це контролювати. НАБУ і САП, наприклад. Ну, там інші послідні, здається, в залежності від кількості... від шкоди, яка нанесена державі. Але тут же... При чому тут військовий? Посадіть там хоч медика. Хоч дворника посадіть. Але він має виконувати ці правила і підкоритися з цими законами. Та й все. А чому з судами ця інша історія? Бо в судах вони... Я ж кажу, я як військовий буду знати точно, або більше знати, ніж звичайний суддя, про те, чому ці люди вчинили такий злочин і чи було це доцільно, чи не було доцільно. Я розбираюся в цьому. Я в цьому варився. І друга історія з суддями. Знову ж таки, через цю загрозу, що їм будуть кидати гранати. Більшість суддів будуть ставати на стороні державного обвинувачення. Не на стороні військових. Чому? Бо вони будуть боятися їх. Я розумію, що певний комплекс у тих, хто бере хабарі у суддів, вони сприймають військових як ризик. Тому що чи можуть...

  140. [Валерон]

    У цих хлопців повернутися передок не ведуть, так?

  141. [Масі Наєм]

    Грубо кажучи, так. Але дивіться, чому кожна політична система, яка приходила, не змінювала судоустрій таким чином, що він був незалежний?

  142. [Валерон]

    Бо вона на нього спиралась.

  143. [Масі Наєм]

    Бо вона розуміла, що якщо не вона, то її опоненти очолять цю історію. А тут з військовими вас так не прокатить. Судді ж з цим користувалися весь час. Приходить новий президент, і новий генеральний прокурор, і нова оланка. Вони з ними домовляються.

  144. [Валерон]

    Вони намагалися бути корисними.

  145. [Масі Наєм]

    Це інструмент. Вони залюбки здавались, а в обмін отримували недоторканість.

  146. [Валерон]

    Це ми прямо описали історію славетного адміністративного суда Києва.

  147. [Масі Наєм]

    Ну, так. Вона ще не закінчилась. Я думаю, що поки не посадять всіх причатних, цього буде за мало, навіть, коли посадять.

  148. [Валерон]

    Я хочу сказати, що в мене друг працює адвокатом в Запоріжжі, і в нього він зараз, він мені розповідав, займається фактично виключно справами військовими. Тобто нескільки масштаб великий.

  149. [Масі Наєм]

    Ну, враховуючись близькість з Запоріжжя. Я вам скажу, що ми коли створили організацію, у нас перші дні були під тисячу-півтори тисячі запитів від військових. Ми громадською організацією не змогли б, навіть якщо б ми наняли сто юристів, осягнути хоча б 10% цих проблем. Чому ми взялися за адвокацію змін? Тому що ми хочемо, щоб військовим не було потрібно юриста наймати, адвоката наймати, щоб його захищали. Бо в моїй юридичній компанії там година коштує 70 доларів. Як б військовий мені виставив рахунок за одне клопотання 7 тисяч гривень, то я б розстрілював людей. Ну, в смислі, я віддав борг, а мені тупо ще й виставляють рахунки. Саме тому ми, сфера громадської організації, щоб ми вирішили ці питання на тому рівні, коли система змінюється і правила таким чи не змінюються, що цьому військовому не треба буде наймати юриста, елементарно, щоб навіть пройти ВЛК. Ну, навіщо? Це не логічно.

  150. [Валерон]

    У Путіна в Гадзі теж буде адвокат?

  151. [Масі Наєм]

    Обов'язково має бути. Ми маємо судити зараз Путіна, якщо він доживе, судити його кришталево, щоб через роки, через сто, двісті, п'ятсот років ніхто не переписав цю історію таким чином. Якби, наприклад, ми українці судили Путіна, нас б вважали б упередженими, да? Ну, трошки, так, м'яко, коротше. Ми б його навіть не судили, мені здається. Але тут якраз важливо людству показати, що, дивіться, ми дотримували всіх законних прав цієї людини, він порушував соціальні договори, які були прийняті, за його посадили. Тобто, за жодне злочинне, яке не було доведене, судити його не можна. Тобі не здається, що це трошки ідеалізмом тягне від цього? Тому що, ну, Мілошевич був засуджений, було доведено. Чи вірять ті, хто був за нього? Ні. Чи вірять ті, хто ведеться на усілякі теорії змов? Їм простіше повірити таких ось масонів за спина, які засудили дядя Слободана. Це ж і є розуміння, різниця між словами верховенство права і словом справедливість. При справедливості у росіян буде своя справедливість, у нас, в Американців, своя. При верховенсті права це вже було нормою до того, як ці вчинили. Тобто, упередженості при створенні цієї норми не було. І коли ці норми не відповідають, то, звісно, що, якщо росіяни будуть казати, будуть інші аргументи, будь ласка, у вас відповідаючі на питання «А судді хто?» Судді, будь ласка, от і трибунал. Ти дійсно віриш, що в ГАЗі може опинитися диктатор ядерної держави? Я з огляду на реальність, я думаю, що і Путін не дурак. Я знаю, що... Я розумію, що Путін не дурак. Я думаю, що, скоріше, він... Ні, він психічно хворий. Я думаю, що або він помре від нас, або сам себе вб'є, тому що опинитись в ГАЗі це найбільша біль. Тобто, я би хотів би, щоб до нього застосувались такі норми, про якому він довго, довго і повільно помирав. Мучився і помирав. Відомо, що для нього випадок з Каддафі був страшенним шоком. Він там дахом почав тоді їхати. Ну так, для нього це загроза.

  152. [Валерон]

    Тобто, чи я вірю...

  153. [Масі Наєм]

    Чи я вірю, що він може опинитись там? Теоретично вірю. Але розумію, що реальність така, що він не доживе.

  154. [Валерон]

    Ну, я тут мав на увазі моральну сторону професії адвоката, що тобі доводиться захищати навіть тих людей, от було в тебе, наприклад, таке, що ти розумів, що людина винна, але її треба захищати. Бо це твоя робота.

  155. [Масі Наєм]

    У цивільних людей, які не в розпорядненці, в них є помилкова упорядженість про те, чим займається адвокат. У нас в правилах адвокатської адвокати прямо написано, ми не маємо права дивити поради, які допомагають йому втекти від відповідальності. Наша роль в тому, щоб не дати порушувати його права, коли доводиться його злочин. Умовник, кажучи, Сергій Стерненко. Я вважаю, що він... Теж один з наших гостей. І от він, я вважаю, зреалізував своє законне право, передбачене статтею 36 Кримінального кодексу України на самозахист. І я його захищаю. Чи він вбив людину? Вбив.

  156. [Валерон]

    Ну, є ж інші приклади. Наприклад, у цього воєнкома Борисова теж є адвокат.

  157. [Масі Наєм]

    І нехай буде правильно. Чому? Тому що коли захочемо ми на воєнкому повісти, що зґалтування, крадіжку, невиплати налогів, податків, такого іншого, давайте доведемо це все. Але його треба саджати за те, що є доведено. Чому? Тому що якщо ми цього не зробимо, завтра ви не сподобаєтесь комусь, вас посадять. Я не сподобаюся комусь, мене посадять. Без доказів не можна. Тому що таким чином ми є цивілізовані люди. Ми не перетворимо війну всіх проти всіх. Тому що якщо я буду знати, що мені є загроза, що в мене нема мого брата, можуть побезпорядково посадити, я візьму зброю, буду захищатись до кінця. Ну, ти згадав про брата. Тут неподалік сталася в нього дорожня транспортна весела пригода з любителями номерів, в яких є цифри 9 і 5 Чеченці, так? Так. Назвемо їх так, тому що це номери Чечні в Російській Федерації, і вони тут теж замовляли собі номери. Він же був депутатом правлячої партії. На той момент він був замфракції?

  158. [Валерон]

    Замховою фракцією.

  159. [Масі Наєм]

    Замховою фракцією був, так. І я пам'ятаю цю справу. Особливо нічого і не вдалося. А виконування цього справи? А я вам скажу, що сталося насправді. Перше, вони питані до самих українців в прокуратурі, які злили цю справу. Вони навмисно не дали один документ, який ми попереджали. Вони не дали його. Прокуратура міста Києва. І вони питані до цих прокурорів. А у вас гордість є. Народного депутата України б'ють троє громадян Російської Федерації і двоє громадян України. І ви цю справу продаєте. А гордість у вас є? Вас, як українців, побили ось тут зараз. І ви продаєте цю справу. А гордість є взагалі? Ви як з цим живете? Є ж конкретні прізвища цих людей. Що вони? Де вони?

  160. [Валерон]

    Ці хлопці виїхали.

  161. [Масі Наєм]

    Ці, хто побили? Вони виїхали, збігли з України зараз. Ми програли першу, другу інстанцію. Будемо ще йти в СПЛ. Звісно, що. І суть в тому, що просто, знаєте як, щоб розвалити одну справу кримінальну, вам достатньо, наприклад, надати два чи три документи. Наприклад, суддя першої інстанції сказала, що вона не бачить складу злочину. Чому? Тому що всі докази, які були зібрані, вони були зібрані незаконно. Тому що не було доручення. А ми попереджали. Ми казали, що дивіться, ви продаєте справу, ми це бачимо. Алло, ку-ку. Чому так сталося? Тому що Мустафа критикував Порошенка, критикував Луценка. І ці два чистих, як сказати, гея. Ти хочеш знову карася сюди якось запросити? Так. Порошенко і Луценко мразі, насправді, мразі, яким взагалі не місце політики в Україні. Особливо після війни, тому що те, що вони допомагають військовим – шалена вдячність. Луценку величезне повага, що він воював, але як політиків вони мразі.

  162. [Валерон]

    Але ж коли, брат, для мене, наприклад, я працював журналістом у 2014 році, молодим журналістом, який тільки, можна сказати, прийшов в доросле життя, в професію, і Мустафа Наєм і Сергій Лещенко були такими орієнтирами, прикладом.

  163. [Масі Наєм]

    Українська правда тих часів.

  164. [Валерон]

    Українська правда того, як це має відбуватись. І от коли вони пішли в Верховну Раду, я просто дуже запам'ятав це, в мене було таке розчарування, трохи, чомусь. Не те, що заради професії якась, але я от таке розчарування відчув. І багато хто про це писав тоді. Ще й в блок Петра Порошенка. І ти зараз отак висловлюєшся про Порошенка. Ну, вже не перший раз, насправді. Що тоді ти йому? Нічого не казав? Як ти тоді все сприймав?

  165. [Масі Наєм]

    Не казав, тому що тоді, коли вони йшли з тієї політичної програми, якої вони йшли, зрадив цю політичну програму не Мустафа, а Порошенка. І я вважаю, що Мустаф зробив правильно. Чому?

  166. [Валерон]

    Ти як інструмент сприймав це потрапляння в програму?

  167. [Масі Наєм]

    Так, але головне, що ти можеш критикувати. Дуже зручно же, так? Я вмію вдягати біле пальто. Якщо я буду критикувати зараз, зранку до вечора, ким я буду? Я буду героєм? А в якийсь день встає питання. А що ти з цим робиш? Я пошаюсь Мустафою. Він пішов робити щось. Можливо, в нього не вийшло, коли він був в партії Порошенка. Зараз я бачу, що він займається. Він всю своє життя просто поклав на інтереси суспільства. Я їм пошаюсь. До нього не прийшла жодна копійка. Якщо хтось немець скаже, що Мустаф храв, дивиться, обіцяю, що я відмовлюсь від брата. Зараз він на такій посаді, що таке будуть казати. Казати? Дивіться, як в цьому єврейському анекдоті. Коли мене немає, мене можеш навіть побити. А питання ж в іншому. А довести? Тут дуже тонка грань. Не питання, довести чи ні. Тому що зараз кажуть, а ви дуру класно крадете, тому що дуру розумні. Ні. Питання в тому, що я впевнений, що він не краде. Він туди не йшов за грошима. Якби він йшов за грошима, ми б зараз тут не жили. Правда ж? Ми там мали би шалені кошти. Я б не йшов на війну. Щоб зустрічалися з деським воєнкомом. Десь на його віллі і спокійненько бухали. То я веду до того, що інфантилізм певний є в нас. Якщо я їжу на чорному мерседесі, то значить я чорт. А чому так? Тому що ті, хто крали, покупали чорні мерседеси, і ми тепер вважаємо всіх чортами. Але це неправильно. Тому що якщо ти заробив ці гроші, ти маєш право їздити. Треба трошечки критично мислити. І ви, і я, могли би його ненавидіти, тому що ми завжди вважаємо державу завжди винними. Ви знаєте, я в цьому сенсі вважаю, що Мустафа набагато більший за мене. Чому? Я пішов воювати. Я герой, правда? Мені так легко з цим. А хто Мустафа такий? Він завжди для всього суспільства буде ким? Поганцем, бо він же в державі. Але ця держава...

  168. [Валерон]

    В 2014 році, коли почався Євромайдан, він точно не був поганцем для держави.

  169. [Масі Наєм]

    Але навіть ви?

  170. [Валерон]

    Навіть ви?

  171. [Масі Наєм]

    Але коли він пішов туди, що ви про нього подумали?

  172. [Валерон]

    Ну, я не хотів...

  173. [Масі Наєм]

    Коли було те побиття на Банковій, а ми вечором якраз в одній компанії перетнулися з Мустафою, і в цій трансляції мені здається капітан Бєркута, який шоу оглядав сліди, а Мустафа, з якого з парапета ходив з телефоном в прямій трансляції, і той капітан казав, Мустафа без поняття, Мустафа без коментарів. Я Мустафі казав, що ти зараз вже можеш монетизувати впізнаваність, якщо в прямому ефірі, який дивилися сотні тисяч, якщо не мільйони, тебе навіть вже Льовіки по імені знають. У мене була ситуація, коли я стояв з журналісткою під час Грушевського на Майдані, коли 14-й рік був, і раптом ті всі почали бігти. І я не встиг втекти, я стояв, знімав, і до мене підходить один, ну вони ж в баклавах були ці поліцейські, і щось замахнувся, і йому інший каже, не чіпай, це журналіст Мустафа. Він казав, ну добре, все, заховався, пішов далі побігти. Я думаю, фух, слава Богу. Тоді просто в мене були два ока, може було переплутати.

  174. [Валерон]

    Ну я вам взагалі про що хотів зрозуміти, от тоді в 14-му році ти Порошенківську річ позитивно сприймав? Тобто коли відбулося ось цей якийсь там злам, чи...

  175. [Масі Наєм]

    Тоді, коли Порошенко явно почав чудити. Починаючи від зміни Конституції під свого кума Луценка, і далі, і далі. Але критичним для мене, прям супер критичним моментом було, я взагалі не розумів, це така була помилка, тупа помилка, коли Катю Гензюка робили кислотою, і цей чорт не сказав ні слова, ні тижні, ні два, ні три. Тільки коли посольство США вийшло, десь приблизно в тих днях, тільки він вийшов. Сказав про те, що так не можна. І то, не так він сказав. Він так демократичненько сказав. А чому так? Тому що одним з людей, кого ми підозрювали, що він був причетним до цього, була людина з його партії. І питання в чому? Він, як мій президент, мав би зупинити нас усіх, скажімо, люди. Ви що, тваринами стали? Людину ви не згодні з Катю Гензюк. А облити кислотою? Дівчину. Дівчину? Це в яких тварин перетворилося? Заради чого? Грошей? Серйозно? Просто собі капне на руку серчану кислоту. На ній одяг випаровувався, коли люди дивилися, коли це сталося 8.35, здається, годину ранку 31 липня 2018 року. На її одяг випаровувався, тому що це була хімічна реакція. Чотири місяці вона страждала під наркотиками, лежала, щоб вижити. Він цього не зробив. Він мразь. І не він, і Юрій Луценко, і Арсен Аваков, вони же на початку самому нам вже знайшли іншу людину, сказали, що це він зробив. Блять, а коли ви могли б зібратися? Що з вами сталося тоді? Якби не Мар'яна П'єцух, якби там не наші активісти, наші друзі, які не довели би, що це не той тип, це б все злилось.

  176. [Валерон]

    Ну ти вже звик, правда, до порохоботів в коментарях у Фейсбуці?

  177. [Масі Наєм]

    Звик, і я дуже надіюся, що ми одного разу побачимося з якимось дуже ярим порохоботом, який отак прямо перед мені скаже те, що вони говорять. Щоб краще ти здох. Це ж дуже зручно, сидіти за аккаунтами. Але питання... Я думаю, що партія Порошенка навмисно тримає цю політику, тому що таким чином вона хоч якось в інформаційному просторі є. А інакше як бути в інформаційному просторі? Допомагати військовим? Та ми всі допомагаємо. А як ще бути? Вони з нормальними обсягами. Я від інших політичних сил, я не є фанатом політиків взагалі, але такі штуки я намагаюся відслідковувати. Якщо є можливість перепитати, ви отримали? Ага. Мене психолог вчив розділяти дуже багато речей. Вони допомагають військовим? Так, допомагають. Це правда. Це правда, велике подякаємо. Але тоді, коли ви йдете в політику, залиште, будь ласка, це. Тому що ви вже про політику вже. І я би не почав би грати цю шарманку, але я би нагадав про те, що Порошенко заробляє кошти, які він тратить на благодійність. В Україні він заробляє завдяки цим військовим, завдяки мені, якого вони так само цікують, завдяки всім іншим військовим і навіть тим зілі боблікам. Тому тут чесна історія. Взагалі так шкода, що ми в унікальній ситуації, коли є абсолютно зло напроти нас. Треба бути зовсім двохбітним дебілом, щоб не розуміти, що це хвора імперія, яка намагається відновитися, яка напала і так далі. І ми все одно перехитряємось перед обличчям цього ворога битися одне об одне, витрачати знову такий ресурс і час. Це як про тебе і про карася, або про порохоботів і зілі ботів. Це... Буває якесь відчуття єдності. Я собі... Коли це ставалося, ці конфлікти в мене з прохоботами і потім трохи з карасем, да, я мав трохи емоційності після поранення, але я зараз... Ми не переходимо.

  178. [Фоззі]

    Я зараз...

  179. [Масі Наєм]

    Я зараз на це не реагую взагалі. Мені продовжують зараз дещо писати. Я не реагую. Чому? Тому що в мене є дуже багато справ по службі. Насправді я цим займаюся і мені це дуже в кайф. Я не встріваюся в різні конфлікти. Бо якщо я думаю так, я зараз зупинюсь і напишу, то в мене чекають хлопці, зараз там десь поїхали і в них, якщо засобів не буде, це вірна смерть. Ну окей, спокійненько я роблю. Я собі відповідаю на питання навіщо.

  180. [Валерон]

    Ти в політику не збираєшся? В Міністерство ветеранів, наприклад?

  181. [Масі Наєм]

    Мене запрошувало в Міністерство ветеранів. Три-чотири рази відмовився. І я відмовився, тому що я знаю, що я з боку суспільства зараз можу більше. В Міністерстві це не зовсім політика. Це адмінка більша. Але в політику я ще збираюсь. В політику, якщо я зараз скажу «да», то я думаю, почнуть вже знищувати, тому що я знаю, що Офіс Президента і всі готуються до політики вже. Але я скажу так. Якщо ту місію, яку я собі назначив, я зможу швидше досягнути, будучи політиком, можливо піду. Але зараз я не планую. Ті вибори, які будуть зараз, я туди не планую. Ну і не будемо забивати, що в них дуже низькі зарплати. Ну і вибори, коли вони будуть, незрозуміло взагалі. Мене є моя юридична компанія. Вона заробляє. Небагато, але заробляє. Якби не було її, я б не міг так існувати, як я зараз існую і допомагати своїм так, як я зараз допомагаю. Тому якщо я піду в політику, звісно, що не можна буде «да» здається. Перепишеш там. На брат.

  182. [Фоззі]

    Ай, на брата не вийде.

  183. [Валерон]

    Добре, що є сестра.

  184. [Масі Наєм]

    Ви знаєте, я живу в орендованій квартирі. Їзжу на машині, коштує 40 тисяч доларів. Це чорний Мерседес, щось особисте було, так? Та, мені подобається, він класний. Я догадався. Він бувушний 2015 року. Але що, я до того заробив на інший Мерседес. Це мої кошти, які заробляв. Це можна побачити. Чим я ще живу? Я, правда, зараз мрію одружитись. Я надіюся, що в мене це вийде. Я хочу дитину. Оце єдине, на що мені потрібні гроші. А я можу жити всьомо, я ще можу ходити, якщо я не не сполонюю ще років 5-6. Мені мало треба для життя. Політики так і починають. Потім вони обіцяють, що вони йдуть на один кермін. А потім ти не встигаєш огоптитись, а вони вже хворі диктатори. Але повернемось до, наприклад, Мустафи. В нього за весь цей час не з'явилось ані квартир, ані іншої машини. Він, правда, купив BMW. Це його єдиний ріст.

  185. [Валерон]

    Це мінус, так. Я так і знав. Він власника Мерседеса, іншого не можна.

  186. [Масі Наєм]

    Боже, навіщо? Навіщо? Сергій Лещенко трошки купив. Ми чули. Повертаючи. Про друзів, як про мертвих. Або добре, або нічого. Я нічого не буду казати про Лещенка. Або нічого, окрім правди. Лещенко мені, в принципі, і не друг. Те, що... Все легше. І я не розділяю взагалі його поглядів. Мені дуже незрозуміло, що він з собою робить і навіщо він це робить. Це нехай на його совісті буде.

  187. [Валерон]

    У нас є партнер компанії VBET Ukraїn. І вона працює принципів відповідальної гри. І є питання від нього про відповідальність. Про відповідальність, наприклад, перед тими, кого ми приручили. Всі знають, що в тебе є собака. Авдіївський...

  188. [Масі Наєм]

    Борзий.

  189. [Валерон]

    Борзий, да. Бермалей. І от з початком повномасштабного вторгнення, погодься, гостре знову стало питання про домашніх улюбленців, багатьох кидали.

  190. [Масі Наєм]

    Так, зараз знову буде згадана карася, я вже відчуваю.

  191. [Валерон]

    Да.

  192. [Масі Наєм]

    Це як домашні улюбленці? Ні, ні, ні. Там же був конфлікт.

  193. [Валерон]

    Потім була історія, пам'ятаєш, що коли підірвали Каховський ОГЕС, люди намагалися їхати волонтери в Херсон, збирали гроші на рятування, знову ж таки, тварин. Карася написав, що краще давайте донатити військовим, а не, щоб не треба було рятувати тварин.

  194. [Масі Наєм]

    Ідеологічно, давайте рятувати людей. Але тут інше ж не забувайте, що в такий спосіб можна було б достукатися до умовної грити Тумберг, яка б не дала грошей на військових, але на гуманітарну допомогу так.

  195. [Валерон]

    Що ти думаєш про тварин у війну, про опіку над ними?

  196. [Масі Наєм]

    Знаєте, перша черга, ми не росіяни. Я думаю, що тварини нам суперважливі. Це людяність. Я хочу, щоб ми кожен день собі нагадували, ким ми хочемо прийти в день перемоги. Якщо з котами, то не треба воювати. І це людяність до тварин. Я супер люблю людей. Можливо, тварини я люблю трохи більше. Але це нормально. Я розумію, що якби я не служив, я би теж кинув би все, поїхав би рятувати і людей, і тварин. Я не ставлю когось пріоритетом більшим. Людей або тварин. Це дуже, знаєте, що смачніше? Груша або яблука. Тому це людяність. Я не хочу, щоб ми втратили людяність. Якщо ми втратимо людяність, фактично на нас захопила Росія. Тому що тоді буде проекція її влади, її цінності на нас. Так само, як ми не приходимо на російську мову. Ми не маємо приходити на мову таких конструкцій, що краще на військових, а нехай тварини помирають. Ні, це неправильно.

  197. [Валерон]

    А ти коли їхав на війну, ти на кого собаку залишав?

  198. [Масі Наєм]

    Це була дуже прекрасна історія. Я його відправив в Закарпаття до матері-партнера компанії юридичної. І суть в тому, що я навіть боявся, щоб він не стресував вночі, ввечері, перед тим, як завтра зранку поїде. Я його не збирав навіть. Тому що я знаю, що він слідкує, коли збираюся. Сам він теж починає переживати, сумує трошки. То ми зранку вийшли на прогулянку, начебто. Я відкрив двері машини, повертиме, який приїхав друг. Відкрив двері, він заскочив, я закрив двері, і воно одразу поїхало. Він навіть не встиг злякатися.

  199. [Валерон]

    І не прощалися ви, виходячи?

  200. [Масі Наєм]

    В мене є фоточки тільки одна. Він заприхнув мені тут, я його посилав в мордочку і закинув машину. Він одразу поїхав.

  201. [Валерон]

    Але це дуже така часта історія, правда, що військові забирають з фронту собак.

  202. [Масі Наєм]

    Це, так, часто історія. З собаками це прекрасна історія тим, що вони вчать тебе любити. Бо я знаю, була історія, багато разів я розповідав їй. Я слідив, в нього є соціальна мережа своя в Фейсбуці і в інстаграмі. Комарат Бармалей. Або товариш Бармалей. І я писав пост про те, що я його люблю. А він крутився, і ми сидимо вдома, він крутився, що збігає. Я такий думаю, Масій, ну який же ти лицемір? Ти кажеш, що ти його любиш, ти пишеш пост, що ти його любиш, а йому треба не це, йому треба погуляти. Йди в парку, напиши. Я такий думаю, блін, ну це я чорт. Я встав, пішов погуляти, дописав пост. Собаки дуже лікують. Це така безумовна історія. Я не знаю, якби ми трохи більше пили на чаю або віскі, я, мабуть, навіть зараз б розплакався. Тому що я дуже боюсь, що він не застане момент, коли в мене народиться дитина. Бо я хочу багато дитині розповісти про цю собаку. Я навіть думав писати книгу. Бо в нас дуже багато що сталося з життєю. Ну і це прекрасно. Знаєте, жодна жінка... Книга про собаку – це про долю реальної собаки. Це дуже перспективний кластер. У мене навіть відео, як він біг за машиною, коли ми виїжджали з авзійської промзони. Бо я не одразу хотів його забирати. І він біг, біг десь 5 кілометрів. Може, я потім зупинив машинку розслухати – зупиніться. Тому що я не можу. Він біг, я вже його обіймав, вже взяв.

  203. [Валерон]

    А виходить, що його просто хтось залишив так само в Авдіївці і поїхав?

  204. [Масі Наєм]

    Ні, він просто маленький. Він, взагалі, народився в Нью-Йорку. Це точно Новгородське, біля Горлівки. І ми звідти, коли їхали в Авдіївську промзону, я хлопцям сказав, що ми не беремо його. Тому що не там смерть. Я знав, скільки там хлопців померло. А вже через 2 тижні я привіз до нього валідол на Саксоні, броньованій машині. І вже з тих часів ми почали товаришувати. Він був маленький. Йому там було 4 чи 5 місяців. В березні 28 березня 2016 року я перший раз його побачив. А 16 червня 2016 року ми поїхали на промзон Авдіївки. І були там до 24 жовтня 2016 року. Яка якість в тебе? Доповідь закінчився. Ні, це адвокатське.

  205. [Валерон]

    Ти кажеш, що тварини лікують, а спорт лікує?

  206. [Масі Наєм]

    Дуже. Ви знаєте, спорт, медитації, якби от зараз у мене пошкоджена ця частинна ділянка мозку, частково її вирізали, вона відповідає за психоемоційний стан. Без спорту я погано сплю. У мене годинки постійно, я їх тоді купив ще в 2020 році, щоб свідкувати за сном. Я зараз не маю безперервного сну. Тільки коли спортом займаюся, у мене і безперервний сон. Іноді. І планка, в якій я стояв до поранення 45 хвилин. Зараз хотів стояти довше, мало тренувався, не зміг.

  207. [Валерон]

    108 хвилин ти мав перестояти?

  208. [Масі Наєм]

    Так, 108 хвилин. Я стояв 3 хвилини і втомився.

  209. [Валерон]

    Я це спеціально собі виписав, 108 хвилин, як це взагалі?

  210. [Масі Наєм]

    Ви знаєте, це дуже класна робота з мозком.

  211. [Валерон]

    Така вийшла чи ні?

  212. [Масі Наєм]

    Вийшла 38 тільки, бо я не тренувався. Ну, це погано. Це погано. Ірина Ковальчук.

  213. [Валерон]

    А що ти робиш 38 хвилин, коли стоїш? Дивишся щось, читаєш чи як? Аудиокнижка?

  214. [Масі Наєм]

    Ви знаєте, у вас в голові відбувається дуже тепла, дуже дружня боротьба з самим собою. Ти коли стоїш, в тебе сигналізує мозок, перестань стояти, починай боліти сильніше, ще сильніше. Як тільки ти починаєш цьому піддаватись, ти можеш впасти. Якщо ти тільки почнеш думати, як прекрасно впасти, ти точно впадеш. Ти стоїш, ти з цим борешся, в тебе в голові відбувається боротьба з собою. Тобто ти теж це ненавидиш? Що це? Фух, фух, мені аж полегшало.

  215. [Валерон]

    Я коли біжу, марафон я ненавиджу вже з 25-го кілометра, а навіть півмарафон, коли 17-18 кілометрів, я його теж ненавиджу. Я думаю тільки про те, як я з'їм там щось на фініші.

  216. [Масі Наєм]

    Що це в нас сьогодні за виставка рекордістів? 38 планків, 7 марафонець. Прекрасно. Підтримую. Але іноді стається так, що це ще як працює в симпатичному і парасимпатичному системі. Десь, я ж кажу, якщо ви тренуєтеся, тренуєтеся, тренуєтеся, якщо ви, наприклад, стоїте 45 хвилин, десь на 30-тій хвилині ви перестаєте відчувати біль. Болі немає. Там навіть тобі просто сумно стаєте вже. Скучно. Але Ірина Ковальчук, моя тренерша, вона взагалі монстр. Я вважаю, що це суперкрута ролєва модель для України. Вона хотіла стояти разом зі мною і в якийсь момент пішла далі. У який рекорд? Вона тоді, до того ставила рекорд годину 30, але коли зараз стала, знаєте, що вона зробила? Це просто геніальна жінка, я молюсь на неї. Вона вирішила побити світовий рекорд на 3 години 30 хвилин. Скликала комітет, вони почали стояти, вона стала і каже, на 7-й хвилині я відчула, що підскрізнувся лікоть. Я здивувався. Вона підняла лікоть, а там шкіра просто почала свисати, тому що вона порвалась. І знаєте, що вона зробила? Поставила руку і простояла ще 2 години 30 хвилин. Вона загалом простояла 2 години 30 хвилин, знаєте. Розумієте? Ми з вами, чоловіки, не можемо стояти години-дві, а вона з пораненим, ну, з раною влітку.

  217. [Валерон]

    Але мені здається, це все в голові, правда ж? Це не фізика.

  218. [Масі Наєм]

    Фізика теж, але більше голова. І він лікує. Тому що я зараз читаю книгу «Тіло пам'ятає спорту». А, фух. Її книга називається «Тіло пам'ятає все». Українською мовою вона називається в перекладі «Тіло веде облік». Це про наслідки травм психологічних або ні. І там дуже багато розповідається про те, як працює мозок. І я вам скажу, що я здивувався, що я, наприклад, мій кортизол, він затримується в організмі набагато довше, ніж у звичайних людей. Бо зламалася ця система, біжи. І я через це вночі просипаюся декілька разів, не можу спати, тому що кортизол ще присутній. Він якось не може поглинатися мельтоніном, чи чим він там поглинається. І зараз, коли я стою, мені це допомагає рівноважити себе. Це як інсулін після цукрового діабету. Без спорту я би не зміг. А про «Інвіктус Гейм» ти не думав? Думав зараз, але дуже бракує часу. Повернись живим зараз. Я подався на те, щоб бути спортивним амбасадором. Ми пройшли чотири дні. Вчилися. І потім були ще дві такі ітерації, але я не зміг туди прийти, тому що в мене служба. І я думаю про це. До речі, ми бачили з королем Британії. Він мені тиснув руку. Я кажу, як вони питають, а як тобі це? Я кажу, як поганий секс. Він був максимум одну хвилину. Ми пожали руку один на одному. Але він тоді сказав, що знаєте, що я піклуюся про «Інвіктус Гейм». Я сказав, що так, я знаю. Бо це дуже крута історія від нього. Він дуже піклується цим.

  219. [Валерон]

    Тайри Принцгаррід підтримуються цю штуку теж.

  220. [Масі Наєм]

    Ну, дивіться, я круче. Я королем. Але в неї лишився телефон Принцгарріда. Але зараз в посольстві Британії сказали, що через те, що король тобі пообіцяв, що вони запрошують, щоб ми побачились. І вони готові виділяти гроші. То я зараз хочу їх поєднати з ПЖ. Щоб вони далі зафіналували цю історію з фінансами і були допомагати. Це круто.

  221. [Валерон]

    А ти в якому виді спорту брав участь? Бо там вже багато дисципліни.

  222. [Масі Наєм]

    Я би в планці, якщо можна було. Але там немає планок. Велоспорт мені дуже подобається. Бо я дуже часто їздив, дуже багато їздив на велосипеді до 2015 року. Потім була пошкоджена коліна. Але тим не менше, я думаю, що можна повертатись.

  223. [Валерон]

    Ти казав, що круто зустрітися з королем, але з залужним круче.

  224. [Масі Наєм]

    З залужним круче, так. У нас з генеральним штабом є один проєкт, який ми робимо. Я якраз бачився з паном Майсіком. І туди якраз зійшов пан залужний. Я аж... Протому що я з ним переписуюся, але що... Це ж він, знаєте, ну... Повага до нього. Можуть бути претензії до нього від всіх, від кожного. Але повага йому він. Образ його достатньо людяний. Мені це подобається, що в країні, яка йде війна, вірскове керівництво людяне. Тому що люди — це наш єдиний важливий, найважливіший ресурс. Цікаво б це дослідити. Знов таки потім. Колись цей феномен залужного під час...

  225. [Валерон]

    Та будуть досліджувати, мені здається.

  226. [Масі Наєм]

    Дякую. Як так могло статися? Провести паралелі, мабуть, в інших війнах теж було... Це бажання знайти поруч в екрані когось, кому ти довіряєш. Супергерой?

  227. [Валерон]

    Він ж супергерой український, ні?

  228. [Масі Наєм]

    Він, пан Буданов. Це такі люди, які заслуговують на повагу.

  229. [Валерон]

    А політичну амбіцію віриш, що залужне?

  230. [Масі Наєм]

    Я не вірю. Я думаю, що якщо він піде, його знищать. На жаль, це буде прикра самогубство, якщо він піде в політику. Бо ви знаєте, в цьому є своє місце. Людина, яка вміє воювати, що вона принесе після перемоги такого, що не може принести інша системна людина. Він має воювати. Людяність? Політика, це ж війна. Я не знаю. Я маю сумніви, що він сам хоче, але якщо він захоче, якщо він правильно все побудує, але я розумію, що для цього потрібно мати зовсім іншу... Вам там складно бути людяним в політиці? Всі, хто його знає, кажуть, що це взагалі не про нього. Слава Богу. Враховуючи ці соціальні опитування наші, соцопитування, в яких люди все покладають на якогось месію досі. Ну, скажімо так, давайте так. Якщо проводить соцопитування, то доцільність іти в політику чи ні, вимірюється лише тим, чи він впізнаваний чи ні.

  231. [Валерон]

    Ну, а він супер-впізнаваний.

  232. [Масі Наєм]

    Так, він впізнаваний. Мене питання єдине до себе і до нього, до будь-якого майбутнього політика військового. Тим першим. Що ти такого зробив в житті, що ти можеш принести і дати ще більшій системі координат? Більшим людям?

  233. [Валерон]

    Ні, тут інше питання, що ти вже так багато зробив для цієї держави. Ти пожертвував собою заради неї.

  234. [Масі Наєм]

    Тобто тебе зараз радо втемно використають. Ти б'єш свою репутацію. Навіть я зараз зі своєю репутацією не хотів би піти в політику. Чому? Тому що політика — це ти щось приносиш туди для більшого блага суспільства. У нас... У нас ніхто не вірить в те, що в політику йдуть для блага суспільства, але дозволяють себе хоча б один разик дозволяють собі обманутися, скажімо так. Ми знаємо, чому вони туди йдуть, але цей мужчина відний. Так бабуся казала про Януковича. Говне. Відний.

  235. [Валерон]

    Господар.

  236. [Масі Наєм]

    Наприклад, якщо прийде Чмут, або Притула піде, вірю, вони щось зробили, побудували, можуть. Притула точно піде, Чмут, я думаю... Чмут точно отримає пропозицію. Піде. Цим людям я розумію, я розумію, чому їм варто було спробувати туди піти. Вони щось побудували, я бачу результат, окей, клас. Або той самий В'ячеслав Чичуваркін. Правильно, що це розетка? Тому що там є інший, той, що поганий. Чичуваркін?

  237. [Валерон]

    Так. І росіяни.

  238. [Масі Наєм]

    І я розумію, що там, от він, да, може бути. Або власник Нової Пошти. От молодці, вони щось побудували, клас. Можливо, це буде на рівні держави.

  239. [Валерон]

    Так Порошенко ж теж щось побудував.

  240. [Масі Наєм]

    Ти так до Епіцентра зараз доходиш.

  241. [Валерон]

    Ну, так.

  242. [Масі Наєм]

    Тихо-тихо, не перегибайся. А, не до Епіцентра, а до Епіцентра-К, тому що їм нумеролог сказала, що в назві компанії має бути така кількість, тому воно Епіцентр-К. Там дев'ять літрів має бути. Так, тоді спочекаю, чи в Міллєрі достатньо було літрів, в компанії Міллєра.

  243. [Валерон]

    Є ще військові, хто, ну, випускники Аспена, які пішли воювати.

  244. [Масі Наєм]

    Чи Сергій Філімонов.

  245. [Валерон]

    А він випускник Аспена?

  246. [Масі Наєм]

    Так. А, ой, чи ні? А він УШПС, Українська школа протягом 40 років. А Зарі Кравченко? Зарі Кравченко. Чи воюю, чи не знаю, але воюю, мені здається.

  247. [Валерон]

    Ну, у нас була розмова про це з Фозом і Женєю Яновичем, і вони півгодини розповідали про те, як це змінює твоє уявлення про світ.

  248. [Масі Наєм]

    Ні, ти просто хотів розпитати його про таке суботу, і тому ганяв Аспенівську тему по колу.

  249. [Валерон]

    Ні, ну, ви були дуже захоплені, насправді, так було?

  250. [Масі Наєм]

    Угу.

  251. [Валерон]

    У тебе такі ж враження, що прям ти переглянув якось, змінилось свідомість твоя?

  252. [Масі Наєм]

    Після Аспену так. Я до Аспену був дуже зажатим, для мене держава — це чорти, а я молодець, герой. Але після Аспену я зрозумів, що комунікувати дуже важливо, бо ти так доносиш, змінюєш, можеш змінювати. Ми цим почали займатися, займалися. Аспен проводив багато круглих столів. Пам'ятаєте, була коликриза з Конституційним судом. Ми зібралися, оф-рекорд, були судді Конституційного суду, був навіть Шабунін, який не був в Аспені, але тим не менше ми його запросили, і це була дуже прекрасна розмова, в якій ми поговорили, обмінялися думками. Тобто Аспен, він вчить комунікувати, він вчить відповідальності, він вчить лідерству. Я захоплююся, це дуже правильна інституція.

  253. [Валерон]

    А ти підтримуєш зв'язки з тими, з ким займався ось цей тиждень?

  254. [Масі Наєм]

    Так, підтримую зв'язки, більшість з них підтримую. Є деякі люди, які репутаційно я їм руки не пожму, не потисну, але якщо для спільного блага нам придеться сісти поговорити, я сяду, поговорю. Теж аха. Що таке теж аха? Та же хуйня. Це прекрасний анекдот. Тихо, тихо, почекай. Дай мені. Це ж був прекрасний анекдот, який свого часу рвав всіх, коли Адам з Євою курять косяк і Єво йому перевірить. Адам, я тебе люблю. Він бере. Та же хуйня.

  255. [Фоззі]

    Ти гарко їх розказав.

  256. [Масі Наєм]

    Я розповім за своїм майбутнім дружині.

  257. [Валерон]

    За камерами ми трохи говорили про гумор, чорний гумор на темі поранень.

  258. [Масі Наєм]

    Сама іронія, яка лікує.

  259. [Валерон]

    Вона літує, правда, в якійсь мірі?

  260. [Масі Наєм]

    Коли ти це жартуєш серед друзів, ти не свідомлюєш, що це тобі легше, але насправді легше. Єдиний момент, що жарти і оцю планку задавати мають самі поранені. Тобто, коли хтось агресує на мене цими жартами, не смішно. Колись, ви бачили, Аристович за око собі і хтось написав, що там не вистачає масі. Думаю, блин, ну, це, звісно, жарт, але чувак, а ти спробуй походи без одного ока. Просто походи.

  261. [Валерон]

    Але це суттєво, так?

  262. [Масі Наєм]

    Це дуже неприємно. Особливо ввечері ти йдеш, тобі незручно. Ти бачиш красиві речі, тобі незручно. Ти, коли їдеш за кермом, і в тебе зачешся око, ти вже нічого не бачиш. Все, ти маєш зупинити машину.

  263. [Валерон]

    А ти можеш взагалі їздити за кермом? А от ти пам'ятаєш, дивне питання таке, але чомусь в мене, коли я думав про це, в голові з'явилось, пам'ятаєш останнє, що ти побачив двома оками? Чим відрізняється?

  264. [Масі Наєм]

    Ти знаєш, що я пам'ятаю дві речі, три речі навіть. За день до поранення, в мене в телефоні, я коли йду на війну, кожен раз записую собі один фільм і його передивляю сто разів. Того разу, коли я йшов в 15-му році, був фільм «Пророк». Це про французького хлопчика. Геніальний фільм. Я його сто разів передивився. А цього разу, 50 євро в кросівці. Пам'ятаєте, що коли він повернувся з пляжу, він дістає свій башмак цей і висипає пісок і бере так в руки і зжимає його. Це такий був прекрасний момент. Я розумію, про що він думав. Він вже в тюрязі знову, а тут пісок з моря. А цього разу, не боїте мене, просто я дуже люблю цей фільм. Я записав фільм... Не знаю, гірше чи ні, але «Аризонська мрія». З Джоні Деппом. На жаль, це кустуріса. Але останні фільми, які я дивився двома очима, це був цей фільм. Останнє, що я їв перед пораненням двома очима, це було пісочне печиво, яке було у цього інформатора. Я тоді з'їв його. І в мене є фоточка, коли я сфоткав, як ми їхали в машині. І я вийшов тоді з машини, подивився на ліс, на тому боці річки, і сказали переставити машину. Я кажу, не чекайте, заберу автомат. Я зайшов, і от цей момент був вибух. Я пам'ятаю, що я зайшов, і от саме цей момент. Оце я пам'ятаю. Потім було кров, кров лулася, тримався, стогнав, тому що коли вам боляче вистогнути, це трохи стає легшим. Я не знаю, що задивився. Я зараз в книжці Стивена Кінга вичитав, що за протоколом американським поранених примушують співати.

  265. [Валерон]

    Їм співати? Чи вони співали?

  266. [Масі Наєм]

    Ні, що поранений співав, тому що це відволікає. Це відволікає, і це полегшує.

  267. [Валерон]

    Так Тополя ж розповідав, що при евакуаціях співають наші теж, парамедники.

  268. [Масі Наєм]

    Ну, це я пам'ятаю точно. Тобто Тополя там, мабуть, сподівався, що його пісні будуть йому співати, і це буде правильно. Ну і потім так, як перекидалось з ліжка в ліжко, з насилок, це приходив до теми, потім вже все, не приходив. Ну і вже прокинувся в лікарні, коли стояв Мустафа, Костю Батоский, Каріна Панченко, Олексій Носов, це мої друзі, партнери компанії. І я вже прокинувся, а їм сказали, лікарі не кажіть, що в нього втратиться око. Це в Києві? У Дніпрі. Там в Мєчківку. В Мєчківку геніальні люди. Сірко, який мене опарував, він геніальний взагалі. Андрій Григорович, Роженко, це просто люди, яким я майже до кінця життя, мабуть, цілуватиму руку їх. І, власне, я прокинувся, їм сказав, що не казати, що в мене око не буде. І я прокинувся, дивлюся на них, кажу, що, око не буде? Вони кажуть, да, око не буде. Я кажу, ну окей. І все, і вийшли.

  269. [Валерон]

    А ти розумів, що туди влучили?

  270. [Масі Наєм]

    У мене було так закрито все. Я якось одразу зрозумів, що це не буває так. Ну, знає, якось мені зразу це все зрозуміло. Але перший раз, коли побачив себе без ока, був все шалений стрес. Я дуже-дуже розстроювався. Ти збираєшся на побачення до дівчини, і ти такий урод. Як сам жити далі? Але, знов таки, тобі ж діти підказали. Напрям.

  271. [Валерон]

    І шрами ж прекращають.

  272. [Масі Наєм]

    Пірат. Ти тепер пірат. Сільга. Треба таку, знаєте, золотисту, таку, як у циганів. Золотисту цепуру. Кільце. Цю, і трьоголку. Трьоголка, і все. Папуга. Ну, папуга, то буде важче. А так, образ, все склалося. Пірати — мужні, безстрашні люди. Якщо вже якось рятуватися, спираючись на якийсь образ, то в тебе він... Але по-хлопчачі я все ще хочу повернутися. Двіжанути ще пару разів. Хочеться дуже. І, знаєш, я перший раз, як писав про це, я перший раз, коли хотів дуже сильно розплакатись, це коли мій друг подарував мені навушники, я був в лікарні. І я почав слухати пісню, яку ми слухали з хлопцем, коли йшли на бойові. Це мелодія з серіалу Netflix про вікінгів. І я, коли вдягнув навушники, я трохи хотів розплакатись, але не міг, тому що якісь психологічні бар'єри були, не знаю чому. Бо я пам'ятаю, що ми коли їхали, це такий прекрасний стан, коли ви себе відчуваєте безсмертним. Ви їхали, ви на священній війні. Ви просто молодець. Ви в найкращому місці планети в цей час. Ти себе відчуваєш неуязвимо, я не знаю, як сказати українською. І от цього стану я досі не можу повернути. Спорт цей стан повертає. Спорт повертає тобі впевненість в собі. Без спорту я собі не довіряю. І я зараз собі не довіряю. Я відчуваю в шалені комплекси. Я себе відчуваю не самовпевненим. Я дуже спорююся зі своїм найближчим оточенням. Це складно буває. Дуже дякую їм за терпіння, що вони мене витримують, тому що я себе відчуваю дуже не впевненим. Хто я? Що я? Що я зробив? А тепер, коли ти можеш, ти такий... Я не знаю, як хлопці без рук, без ніг з цим вживаються. Це дуже важко. І це на все життя. Ніколи в тебе не буде потім можливості графтом стати самостійним. Це на все життя. Але комплекс жертв треба з себе знімати, бо це тупік.

  273. [Валерон]

    А ти не думав, як будеш святкувати перемогу? Що от робити після цього?

  274. [Масі Наєм]

    Ти знаєш, я думав, що день перемоги буде дуже іншим, ніж ми собі виявляємо.

  275. [Валерон]

    А буде день от такий?

  276. [Масі Наєм]

    Ні, думаю, не буде. І не має бути дня перемоги. Я гадаю, буде просто нове ставлення до Дня Незалежності. Так. Це буде виборона незалежність. Правда виборона. Визвольна війна за незалежність. Але я собі пишу цей список того, що мені зараз дуже хочеться, але не дозволяє, бо війна. Бо коли тільки закінчиться війна, я це буде реалізовувати. Круто. Я дуже хочу зробити кругосвятку на яхті сам. І яхту я дуже люблю. Я не вмію керувати нею. Але зараз читаю, дивлюся. Яхта коштує, ну, така нормальна, якою ми міг би поїхати, це 20-25 тисяч доларів. Це не дуже дорого. Кругосвятку? Так. Сам. А чого сам? Подумати, щоб… А, блін, заїбали люди. Тільки хотів підказати. Бо заїбали. І тітр.

  277. [Валерон]

    Ну, скажи ще пару. Цікаво, дуже цікаво. Ну, кругосвятка.

  278. [Масі Наєм]

    Кругосвятка, так. Знаєш, я свою кампанію назвав на честь Гінри Міллера. Мені дуже подобається, як він пише. Він просто геніальний письменник. І я дуже хочу закінчити свою юність, своє дитинство, весь цей пубертатний період закінчити своєю книгою. Я хочу її писати. Там є дуже багато інтимних речей, після яких, коли я пишу це, в мене не буде репутації в Україні. Але це буде частна книга. І коли я напишу її, я від себе відіймуся. Я буду найщасливішим людином в житті, тому що я знаю, що це буде дуже ресурсний момент, коли я буду випасувати. Але я буду суперщасливий. От я напишу свою книгу, тоді для мене можливо закінчитися війна.

  279. [Валерон]

    Круто. Ідеальний фінал. Дякую вам дуже.

  280. [Масі Наєм]

    Дякую вам за запрошення. За велику честь.

  281. [Валерон]

    Це для нас честь.

  282. [Масі Наєм]

    Ну і хто ми такі, щоб не збирати гроші? Живемо в такі часи, коли збираємо гроші на благі справи за будь-якої можливості. Що в тебе є з собою дозволеного, щоб ти нам міг би виставити на розігреш? Можу. Добре. Можу кобору свою віддати. А ти без кобори як? За поясом будеш носити? Куплю собі ногу. Відповідь адвоката. Як приємно мати справу. Кобору можу і свій патч можу дати встати. Адвокат іде?

  283. [Валерон]

    Круто.

  284. [Масі Наєм]

    Чорт, врешті.

  285. [Валерон]

    А ти ходив так в суд?

  286. [Масі Наєм]

    В суді ще не довелось бути як адвокат. Але я думаю, що ще не вечір. І така от кобора? Вона підходить до будь-яких пістолетів? Здається, до ЧЗ. Але не значить ще інший. До будь-яких пістолетів. До будь-яких пістолетів? До будь-яких дозволених діючим законодавством України. Або якщо у вас гарний адвокат, то... Так, не без реклами адвокатури сьогодні. Так, в мене є маркер. Якщо у вас гарний адвокат з компанії Міллер. Так, так, так. Розпишись, гарний адвокат з компанії Міллер. Розпишися на цій коборі. Ми виставимо її на лотерею, як зазвичай це робиться. Ви кидаєте донат? На що ми кидаємо донат сьогодні? Збираємо? Можемо збирати… Да, в нас є і Патреон, і червна… Ні, просто скажи, на що ми збираємо, а ми вже вирішимо. Ми виймаємо на громадську організацію «Принцип». Це правозахисна платформа для військових, яка займається якась змінами в системах координат військової юстиції або захисту військових взагалі. Якщо ви на організацію будете діляти, це буде дуже величезним подяком. На організацію, яка займається юридичним захистом військових, а ми вже сьогодні зрозуміли, що це величезний айсберг, якого ми поки ще не бачимо на своє щастя. Отже, робите донат, опис відео, там буде посилання, і обов'язково пишете про це в коментарі під цим відео. Тому що, по-перше, нам подобається, коли ви лишаєте сотні коментарів, і Ютубу це подобається, будемо відверті, не будемо брехати перед камерами. І я ще додаю одну пропозицію. За найбільший донат, я можу подарувати свої годинники. Кого? Годинники.

  287. [Фоззі]

    Годинники?

  288. [Масі Наєм]

    Та залюбки.

  289. [Фоззі]

    Дарембар.

  290. [Масі Наєм]

    Це ті, з якими я був, коли був поранений, я з ними ходив. Ні, ні, ні, давай не будемо робити.

  291. [Валерон]

    Я хочу поміняти годинники.

  292. [Масі Наєм]

    Давайте помінюємо. Слухайте, давайте зробимо. А якщо він буде 300 гривень?

  293. [Валерон]

    Так, і ми не справді багато там, ну ми зберемо там 20 тисяч, таке щось.

  294. [Масі Наєм]

    Нехай годинники коштують десь 30 тисяч.

  295. [Валерон]

    Ну, так.

  296. [Масі Наєм]

    Це ж гармін. Так, це гармін. Слухайте, це буде правильно. Фух, я аж похолодів. За найбільший донат, будь ласка, не підведіть нас. Так. Ось цей годинник був з тобою коли? Коли я був поранений, він був зі мною. І він зі мною вже три роки, здається. Це 6С гармін. Оцей годинник гармін був, Масі, під час поранення і під час одужання. Та ну, може, не треба, правда? Треба. Нехай буде комусь. Ну, це твоє рішення. Так, це моє рішення. Якщо не буде просто великого донату, ми тобі його повернемо, окей? Домовленося. Ми теж трошки адвокати.

  297. [Валерон]

    Так. О, досвід.

  298. [Масі Наєм]

    Досвід. Отже, донатьте, тому що, якщо ми перестанемо підставляти нашій державі плече, перебираючи на себе деякі її повноваження, у нас не буде, що святкувати 24 серпня. Не забувайте про це ніколи. Дякуємо вам.

Схожі епізоди

політика, військо

11 серп. 2023 р.

Юрій Гудименко

ГУДИМЕНКО. Український Моссад, розпад росії, робота сапера, 17 операцій і як ставитися до ветеранів

На історика, письменника, політика, сапера ЗСУ Юрія Гудименка чекали в Прямій Червоній дуже давно. І ось після поранення, 17 операцій і реабілітації в США він таки дістався нашого бару! Гудименко зупиняв русський мір у Запоріжжі, протестував проти Зеленського, зустрічав 24 лютого

Читати повний текст

бізнес, військо, медіа, телебачення

1 лют. 2024 р.

Андрій Оністрат

ОНІСТРАТ. Штрафбат, догана за інтерв’ю, марафон в 50 років, мобілізація ув’язнених, Говард Баффет

В ювілейному 50-му випуску Прямої Червоної до нас завітав Андрій Оністрат @onistrataa, щоб поговорити про зміни в армії, біг, мобілізацію, марафони без росіян, комунікацію влади з суспільством та інші гарячі теми! Вийшло емоційно і щиро! 🔥 Тренування у штрафбаті 🔥 Профдеформаці

Читати повний текст

волонтерство, політика, військо

28 лист. 2025 р.

Сергій Стерненко

СТЕРНЕНКО. Плівки Міндіча, одеська мафія Труханова, майбутнє дронів, реп-альбом і Ракіцький

Колись андеграундний репер з Одеси, а тепер — топволонтер, блогер-мільйонник і голос суспільства. Він знає все про дрони, а його прізвище лякає цілу 144-мільйонну країну. Волонтер, але не Притула; Сергій, але не Жадан; із футбольної тусовки, але не Ребров — у нас у гостях уже вдр

Читати повний текст