ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
волонтерствомузика

БЕРЛІНСЬКА. Війна дронів, на що державі витрачати гроші, загроза поразки, Залужний і хейт до героїв

Марія Берлінська

Опубліковано 31 жовт. 2023 р. • Довжина: 13 294 слова

Короткий зміст

Колись Марія Берлінська організовувала музичні фестивалі, але в Україні всі знають її як волонтерку і чи не головного фахівця з дронів. За підрахунками Forbes із 17 вересня до 17 жовтня 2023 року тільки за рахунок FPV-дронів ЗСУ знищили російської техніки на понад 140 млн доларів. Війну України з росією давно назвали війною дронів, а Марія Берлінська і її фонд підготували 36 тисяч операторів БПЛА для цієї війни.

Берлінська з тих, кого соцмережі спочатку носили на руках за волонтерську діяльність і принципову позицію, а потім облили брудом після трагедії в Чернігові в серпні 2023 року. Сама вона не перестає попереджати, що для війська в державі робиться недостатньо, а ворог не пасе задніх.

Ловіть випуск Прямої Червоної — не тільки про технології і війну.

🔥 На що державі витрачати гроші зараз: бруківка, дрони, серіали?
🔥 Як пережила хейт після обстрілу Чернігова
🔥 Скільки життів рятують дрони
🔥 Чому Україна відстає у виробництві власних БПЛА
🔥 Як це, коли завжди можеш подзвонити Залужному
🔥 Коли в армію мобілізують жінок?
🔥 Чому Марія Берлінська радить політикам що робити, але сама до влади йти не хоче

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Фоззі]

    Для того, щоб пересвідчитися в тому, яким же файним життям ми колись з вами жили, треба потрапити на фестиваль. От якби зараз ви зайшли на фестиваль, я от зайшов, був одного разу, і це така машина часу, ти відчуваєш, що, господи, як же файно було колись. Ми ніколи не повернемося в те життя, але хто нам заважає виборювати нове? Ми починаємо з теми фестивалів з організаторкою фестивалів. Готовий поставити певну суму грошей, що до тебе давно так ніхто не звертався. Марія Берлинська, привіт. Привіт. Привіт, дякую, що прийшла. Так, ти ж була одним з організаторів фестивалів.

  2. [Марія Берлінська]

    Республіка.

  3. [Фоззі]

    Республіка, це ж був такий один з великих фестивалів, такий фестивальна мапа України. Ага, Кам'янець — це Республіка.

  4. [Марія Берлінська]

    Цікаво, що ви так глибоко копнули. Справді в нас було своє ОПГ. Вачолював цей ОПГ Андрій Зоїн. Власне, він був ідейником цього фесту. Міжнародний фест музики і стріт-арту «Республіка», який збирав кожного року напевне десятки тисяч людей. І ми, його друзі, йому допомагали це робити. Історія була дуже проста. Привозити стріт-арт художників зі всього світу, розмальовувати місто. Натомість музиканти грали за якийсь неповний гонорар, для того, щоб можна було купляти фарби, привозити художників з Європи, навіть з Австралії, з Німеччини, Штатів і так далі. Це було дуже круто, тому що місто стало яскравим, панельки, хрущовки стали зовсім іншими. Діти ходили в школу.

  5. [Фоззі]

    Мало хто думав, що, в'їжджаючи до Кам'янця, всі чекали на фортецю, а там хрущовочки. А фортецю не можеш було розмальовувати, так? Але фестиваль у фортеці був.

  6. [Марія Берлінська]

    Фестиваль був на кількох сценах, зокрема, біля ратуші, в самій фортеці, на валах. Це нова фортеця. Загалом, ідейним натхненником, організатором цього був Андрій Зоен. Він це робив дуже круто, він цим жив кожен рік, і насправді він досі це організовує. Потім, коли почалося вторгнення, він змінив трохи формат, і це стало безкоштовним для ветеранів. Він почав заучати цей ресурс від фестивалю для допомоги фронту. Але він змінив культурний простір, він змінив регіон своїми ідеями. І я вважаю, що мистецтво — наша зброя. Я досі в це вірю. Те, що нам потрібно навіть під час війни займатися мистецтвом, тому що це формує для чого, за що і чому.

  7. [Фоззі]

    Я перший, оскільки я більше разів був в Кам'янці. Чи не здається тобі, що свій потенціал туристичне місто реалізувало відсотків на 15-20? Якось фортеця постійно було відчуття певної занедбаності. Ідеальна стара крепость. Я в дитинстві читав ту книжку рази три, мабуть. Бо читав все, що було. Ідеальна локація. Фортеця, прірви навколо. Там хочеться когось вбити, кидатися камінням, якось гратися. І навколо подібних фортець, от ми з Валіроном вчора обговорювали, він одразу після Кам'янця — Хотин. Хотин взагалі ідеальна локація. Там, до речі, знаєте, що по дорозі, якщо їхати на Хотин, є містечко Жванецьке, звідки, мабуть, походила родина Михайла Жванецького. Менше з цим. Так от, після Хотинати, розповідав, що потрапив до Туреччини, там, де навколо подібної фортеці створено було, ну просто, бізнес-клас. Так, я в Воланню потрапив і там фортеця набагато старша і все в набагато кращому вигляді, ніж в Кам'янці. І в Кам'янці просто ти коли фотографуєш, тіпа, прикольно, здалеку, а коли приходиш ближче, то якось все дуже-дуже.

  8. [Марія Берлінська]

    Дивіться, хлопці, з чим порівнювати? Ви були в Кам'янці десь середина кінець 90-х?

  9. [Фоззі]

    Ні, я був на межі тисячі років.

  10. [Марія Берлінська]

    От, власне, тоді це почало відбуватись. Я пам'ятаю, так як це місця мого дитинства, коли старе місто було настільки занедбаним, що люди продавали там житло для того, щоб переселитись на новий план.

  11. [Фоззі]

    Все пригадали вони зараз, дивуючись?

  12. [Марія Берлінська]

    Ну, певно, так. Тому що там не було нічого, там просто росли бур'яни, фортеця була заросла повністю деревами, не відбувалось взагалі нічого. І десь спочатку 2000-х там почалося культурне життя. Тобто почали з'являтися фестивалі реконструкції історичної, повітроплавання.

  13. [Фоззі]

    Так, це була візитівка.

  14. [Марія Берлінська]

    Скалолазання, багато…

  15. [Фоззі]

    Банжа. Так, Банжа була.

  16. [Марія Берлінська]

    Банжа.

  17. [Фоззі]

    Петро Олендра.

  18. [Марія Берлінська]

    Так, місто Ланчо Біжить, один з найзнаменитіших насправді у світі. І так само Республіка, яку організували просто інтузіасти на чолі з Андрієм Зояном, якого я згадувала. Тому все змінилось. Чи використано на сто відсотків потенціал? Але я думаю, що ні. Там ще дуже багато чого можна робити, абсолютно. Але в порівнянні з 90-тим, звичайно, там різниця разюча. Взагалі, у Кам'янчан є такий певний комплекс Бога. От ми завжди відчували, що ми живемо в кращому місті світу. І навіть там…

  19. [Фоззі]

    Не рахуючи Хмельницького?

  20. [Марія Берлінська]

    Тим паче не рахуючи Хмельницького. Це було таке завжди, знаєш, змагання. Тому що ми розуміли, що, взагалі, центр подільських земель був Кам'янець, а потім Проскурів став, значить, обласним центром, десь в 50-х роках. І ми розуміли, що це якесь непорозуміння.

  21. [Фоззі]

    Просто ринок.

  22. [Марія Берлінська]

    Так, і завжди ставилися до цього так трохи зверхньо. І для нас була історія, коли часто людину запитуєш, якщо людина з якогось маленького містечка, то вона не каже. Вона каже, я з Тернопільщини, наприклад, чи з Вінничіни. Кам'янчани завжди казали, я з Кам'янця.

  23. [Фоззі]

    Не з Поділля, а з Кам'янця.

  24. [Марія Берлінська]

    Абсолютно. Тобто навіть не з Хмельницької області. З Кам'янця це означало, що це краще ніж будь-що.

  25. [Фоззі]

    Щось особливе.

  26. [Марія Берлінська]

    Абсолютно. Ну, і ми завжди пишались тим, що ми, де-факто, одного з найдрівніших міст України. Місто було центром цих земель. Воно було на перехресті торгових шляхів. І перші розкопки підтверджують, що навіть ще в дакоримський період, перші століття нашої ери, десь трохи після Христа, там вже були люди, було життя.

  27. [Фоззі]

    А римляни ж доходили до Кам'янця.

  28. [Марія Берлінська]

    Вважаються, за певними версіями істориків, що так.

  29. [Фоззі]

    Я чув легенду, що вони дійшли до містечка, яке називається Сатанів. І римською латиною там «Сатан» досить. Що вони дійшли і далі не пішли. Тому в українській мові ми якось в Москві записували дуєт з росіянкою, і вона послухала, це було давно, і вона послухала текст, і така ображена. Блін, у вас що, є слово «сенс»? І наш звукорежисер Сонякіс каже, бо римляни до нас дійшли, а до вас – ні.

  30. [Марія Берлінська]

    До вас досі не дійшло.

  31. [Фоззі]

    Так. І не дійде.

  32. [Марія Берлінська]

    І не дійде, хіба що ми зможемо пояснити, а ми зможемо пояснити військовим шляхом.

  33. [Фоззі]

    Переходимо до військового шляху. Почекай, почекай, давайте ще поговоримо про Кам'янець. А ти в якому стані була в Кам'янець?

  34. [Марія Берлінська]

    Ти знаєш, давно, напевне, добрих пів року тому, в кращому випадку.

  35. [Фоззі]

    Це не так давно. А якось змінилось місто з війною? Приїхали туди люди якісь, можливо?

  36. [Марія Берлінська]

    Та, багато переселенців. Я заїжджаю в Кам'янець, насправді, десь раз на рік, може раз навіть іноді на півтора року, два роки. Коли я жила в Америці, взагалі, кілька років не приїжджала. Місто, ну, дуже змінився центр, красиво. Там з'явилися якісь такі площі для прогулянок, багато кав'ярень, книгарень. І це показник для міста. Місто всім рекомендую побачити, хто ще не був. Це одне з кращих міст світу.

  37. [Фоззі]

    Ну, я про запоріжжя так само кажу. А я про Кам'янець можу додати, що я там в останній грав футбол ще з командою майстра. Там було таке вжахливе поле. А потім мені сказали, що там нарешті буде стадіон, буде нове поле. І ми таки віддихнули. Думали, от тепер ми будемо в Кам'янець заїжджати раз на рік, грати шоу-матчі. І щось після того ніяк, але в силу природних причин. У тебе якось запитували, чим би ти займалася, якби не війна? І ти ж сказала, що продовжувала би організовувати фестиваль.

  38. [Марія Берлінська]

    Я би займалася, скоріше за все, мистецтвом, культурою, організацією культурних просторів. Можливо, трохи наукою.

  39. [Фоззі]

    А може був фестиваль, який тебе вразив найбільше? Якісь такі спогади? В Україні? Можливо, за кордоном, чи в Україні. Ми тут любимо згадувати про фестиваль просто. Женя Галич був, у нього були свої спогади. Я думаю, у тебе трохи інакше, а може і ні.

  40. [Марія Берлінська]

    В Америці я заїжджала на місце, де проводився вудсток.

  41. [Фоззі]

    Оригінал?

  42. [Марія Берлінська]

    Так, оригінал, абсолютно. Там, де Джиммі Хендрікс, Дженніс Джоплін і багато інших. Але в Україні для мене таким яскравим був фест Шешери. Це 2006 рік, це в Карпатах. Це було надзвичайно красиво, потужно.

  43. [Фоззі]

    Він був такий маленький.

  44. [Марія Берлінська]

    Відносно.

  45. [Фоззі]

    Місце красиве.

  46. [Марія Берлінська]

    Надзвичайно, тобто річка гірська. І я пам'ятаю, як теж кілька тисяч людей в вишиванках, босії, танцюють під паркалабу. «Я буду льотчиком, мама». Це було потужно.

  47. [Фоззі]

    Так, вони найкраще, мабуть, пасують до гір.

  48. [Марія Берлінська]

    Паркалаба однозначно.

  49. [Фоззі]

    А де це проходило? Таке містечко називається. Шешери? Це Івано-Франківське чи Закарпатське? Мені здається, це Львівська.

  50. [Марія Берлінська]

    Ні, це, по-моєму, Франківщина. Це було дуже давно. Я ж кажу, що стоїть?

  51. [Фоззі]

    Чечері, чечері. Шешери, шешери. Ну, в принципі, не дрон, але певна фізомоторика є. Правіше, правіше, правіше давай. А тепер наліво.

  52. [Валерон]

    Через верх, через верх, вниз.

  53. [Фоззі]

    А тепер жирно, жирно, жирно. Гарно. Я тобі розкажу таку історію, що за два тижні до тієї історії в Чернігові ми там грали біля драмтеатру. Ми відкривали там вуличний тур. Багато людей було, тривога. Чекали, чекали. Потім знову багато людей. І ми виступаємо, збираємо донати. Якийсь рекордний аукціон. Акустичну гітару за 100 тисяч гривень продали. Не те, що в Європі. Так. І потім я якось, ну, відстані, відстані. Ми вже збираємось їхати в Київ. Тут я раптом розумію, що це ж, якби була балістика, то тривога б не встигла. І мені стало так дуже прохолодно. Різні місцеві влади по-різному ставляться. Наприклад, є міста, до яких вони дістають балістикою, які дозволяють якісь публічні заходи. Є міста, які забороняють. От в Чернігові сталася така історія. І коли ми вже дограли, я подумав, що б було, якби прилетіло, а ми зібрали на вулиці, ну, кілька тисяч людей стоїть. Ось ти потрапила в жахливу ситуацію, в якій почали все це асоціювати з твоїм ім'ям. Ти потрапила в ситуацію, якої в теорії могло не статися, якби місцева влада не дала дозвіл. Правильно?

  54. [Марія Берлінська]

    Дивись, я можу сказати те, що вже сказала, поза як тривають слідчі дії.

  55. [Фоззі]

    Чого стосується слідчі дії? Вибач, я думав про це. Слідчі дії, тіпу, щоб було якесь порушення, так?

  56. [Марія Берлінська]

    Слідчі дії стосуються розслідування, в першу чергу, того, яким чином. Яким чином росіяни дізналися про це, яким чином був організований процес, то в суть взагалі всієї ситуації. І важливо розуміти, що такі події, вони ніколи не організовуються волонтерами. Волонтери не можуть приїхати в якесь місто без запрошення і сказати, ми тут щось будемо робити.

  57. [Фоззі]

    Дозвіл місцевої влади. У вас же теж був дозвіл місцевої влади? Так.

  58. [Марія Берлінська]

    І це, по-перше. По-друге, тобто, медіа, воно пройшло як виставка дронів. Насправді, це не була виставка дронів. Це була закрита подія, організована спільно волонтерами, військовою, цивільною адміністрацією, військовими, інженерами, для того, щоб обмінятися технічними, технологічними рішеннями для фронту. Такі події, вони об'єктивно економлять місяці часу для фронту, тому що фронт…

  59. [Фоззі]

    Хтось навчився там одному, поділився…

  60. [Марія Берлінська]

    Це завжди змагання мір і контрмір технологічних. Тобто, грубо кажучи, якщо ми летимо дроном Камікадзе, у росіян є, наприклад, на це контрмір, а радіоелектронна боротьба. На цю контрміру ми знаходимо наступну контрміру, наприклад, системи оптичного наведення і захоплення цілі. На це вони знаходять свою контрміру. Це постійне змагання, яке визначає повністю динаміку бойових дій. І те, скільки людей ми збережемо або втратимо. Війна найбільша технологічна, і дуже важливо включати оцей колективний розум. Росіяни це роблять, роблять постійно. Хочемо ми цього чи ні, але неможливо виграти таку війну, такого масштабу, без залучення всього інтелектуального інженерного ресурсу. Щодо… Безпосередньо Фозі згадав про «уда по мені». Я абсолютно спокійно до цього ставлюсь. Я розумію, що, скажімо так, сьогодні тобі співають о сауну, завтра тебе будуть розпинати, і це абсолютно нормально. І мене абсолютно не хвилює, що думають чужі люди, які десь коментують ситуацію. В цій ситуації мене хвилювало, хвилює і буде хвилювати тільки думка постраждалих людей і їхніх сімей. Це має значення. Мені не написала жодна людина пострадала, яка має постраждалих в сім'ї, і не сказала, що чомусь мене звинувачують. При тому, що я готова розмовляти і пояснювати, чому це було, чому ми приїхали, чому, власне, була така ситуація саме і так далі.

  61. [Фоззі]

    А чим ти вибір локації?

  62. [Марія Берлінська]

    Ось, дивись. Я сказала рівно стільки, скільки я сказала. Я не можу сказати більше.

  63. [Фоззі]

    Поки триває слідство.

  64. [Марія Берлінська]

    Абсолютно. Але я сказала і в своїй публічній заяві одразу після події. Волонтери не можуть приїхати і вибрати місце. Волонтери не можуть сказати, що ось тут ми це робимо. Більше того, волонтери не з Чернігова, і вони не можуть приїхати просто так придумати собі запрошення самостійно, вибрати локацію.

  65. [Фоззі]

    Але розумному достатньо. Я зрозумів. Для мене ця історія трохи про бульбашку фейсбучну. Часто при неї згадую, що кожна вона своя. І от у мене в стрічці фейсбука з'явилася купа постів, типу, ми підтримуємо Марію Берлінську, ми підтримуємо Марію Берлінську. Я думаю, чого всі підтримують? Я гуртаю, і всі пости про те, що чого ви напали. Ну, коротше, всі на підтримку. Не те, щоб ти там винен в чомусь, а те, щоб відчепитися від Марії. І мені здається, що тут ця історія, в якій всі забувають про те, що... Про першу причину, правда? Що все одно у всьому винна русня, тому що вони і стріляють, а не... А ми от починаємо всередині один на одного накидувати зраду. Починаються оці всі срачі, їх стає все ще більше. Чим довше війна, їх стає все більше і більше. Чому, на твою думку, це в тому якась? Чи, може, Росія підхопила якось цю історію правильно, і це було якесь частина іпсу?

  66. [Марія Берлінська]

    Ну, давай розберемо по пунктам. По-перше, як нам сказали офіцери наших спецслужб, Росія постаралася вижити з цієї трагедії по максимуму. Тобто були спущені тисячі ботів, була проведена певна інформаційно-психологічна спецоперація для того, щоб розкачати суспільство, посалити недовіру, показати, що ось винні саме ці люди, щоб найбільш проактивна частина волонтерів, інженерів і так далі, суспільство трималось від них подалі. І удар був зроблений таким чином, і це вже було в медіа, що ракета спеціально була запрограмована розірватися, не влетіти в театр, а розірватися над театром, щоб вразити, власне, мирне населення. Це, до речі, може стосуватися будь-яких заходів такого характеру, коли будуть намагатися спеціально зробити так, щоб люди своїх же власних інженерів, волонтерів, військових тримались подалі, дивились на них як на прокажених. Це раз. Друге. Суспільство знаходиться десятий рік у війні і півтора року повномасштабної війни. І зрозуміло, що радус, скажімо так, розпачу, емоційності, фрустрації, він дуже високий, як ніколи. І більше того, після цієї війни, після цієї зими, яка буде важчою значно, ніж попередня, він буде ще вищим. Хочеться простих відповідей. Є Марія, вона, значить, виходить у публічний простір, вона щось говорить публічно. Зрозуміло, значить, дуже зрозуміла історія. Була, значить, виставка в місті, значить, не подумали. І потрібно когось призначити винним. Я в якийсь момент прийняла рішення, ну, тобто, було два варіанти. Або вийти і говорити, як все було насправді, публічно, і тоді би виявилося, що зовсім інші фігурують прізвище, наприклад. Або вийти і прийняти цей удар на себе, але при тому співпрацювати зі слідством, щоб саме слідство мало максимум інформації, а наш ворог не мав цієї інформації. Я вважаю, що це правильно. Чи багато за цей час прилетіло, там, якихось повідомлень? Дуже багато. Але я ж кажу, я не зустріла жодного повідомлення від сімей постраждалих. Чи багато було, там, історій про ненависть до мене особисто? Про те, щоб я, там, згоріла, здохла, мої діти, моя сім'я. Так, дуже багато. При цьому частина людей, які це писали, я розуміла, що це або російські боти, а також були випадки, коли це писали, наприклад, там, дорослі, статево зрілі чоловіки призовного віку, десь з Брюсселю, умовно кажучи. І, звичайно, до таких коментарів я ставилася дуже спокійно, іронічно. Ну, так буває.

  67. [Фоззі]

    В Брюсселі Європарламент.

  68. [Марія Берлінська]

    Ну, не з Європарламенту, Озі.

  69. [Фоззі]

    З обслуги.

  70. [Марія Берлінська]

    Хвилювати мають тільки люди, які постраждали, і я відчуваю моральну відповідальність, і буду відчувати до кінця життя. Тому що я розумію, що таке втрачати, я розумію цих 10 років, що таке сидіти у друзів, у близьких під реанімаціями, що таке молитися, що таке просити, і наскільки це боляче, коли ти не можеш спасти людину, і ти безсилий. Тобі залишається якийсь, ну, типу, є момент, коли ти можеш тільки молитись.

  71. [Фоззі]

    Я розумію цю ситуацію, оскільки публічні заходи, в яких доводиться брати участь, ти стаєш, якби, для людей ініціатором проведення цього заходу, навіть якщо ти його не організовуєш власноруч. І коли там ми їздили Україною, влітку збирали надрунний камікадзе, про це буде окрема тема, і тривога, вінниця, коли Старокостянтинів, це от летіло багато-багато, вінничина, тривога, тривога, і ти кажеш людям, відійдіть від сцени, ми в парку, ніби там будівель поруч немає, відійдіть від сцени, після тривоги підходьте. Частина людей розходиться, частина людей лишається. Ти на них дивишся, думаєш, ні дай Бог, хлопне, як ти будеш пояснювати, що ти ж їм казав, давайте розійдемось. Ми нікуди не йдемо, ми під сценою, за сценою сидимо, чекаємо кінця тривоги. Це ж все одно будеш винен ти, не той, хто організовував, не той, хто отримав дозвіл, будеш винен ти, оскільки ти виходиш листівкою на цьому. Тому я розумію, і це такий страшний вибір. Не можна залізти під землю і сидіти, як в Харкові в нас хочуть зробити підземну школу. Я от не зовсім розумію, як діти без сонця виконуючись будуть вчитися. Не можна нам всім закопатися, але і не можна якось не реагувати на ті виклики. Так, не існує ані простих рішень, ані простих рецептур.

  72. [Марія Берлінська]

    Мені дзвонили напевно, мені було відчуття, половина фронту. Я такої підтримки за всі ці роки не відчувала. Дзвонили зі шпиталів, дзвонили комрад, дзвонили комзводів, дзвонили прості бійці, дзвонили комбриги. І один з командирів, якого дуже поважають на фронті, з яким ми давно знайомі, давно разом організовували багато правильних процесів, дзвонив і сказав, ти розумієш, що на війні не буває без втрат. І як би це сценічно не звучало, але в той день, коли в Чернігіві загинуло ця кількість людей, загинуло семеро і більше, 130 навіть більше поранених, то в той же день на фронті могло загинути і бути пораненими 700 людей. І він каже, це його пряма мова, що командир завжди приймає рішення. В даному випадку, ти була посередкована, задіяна до цього, а от я приймаю рішення кожен день прямі про те, щоб відправляти людей в бій. І так само мої командири в батальйоні, в РОД. Ці рішення, вони можуть іноді бути хибними. Ми можемо щось не прорахувати, хоча ми завжди сидимо і плануємо, прораховуємо. І коли командир батальйону посилає в бій кілька взводів, а залишається з них, вертається кілька людей, то він живе з цим до кінця життя, але він з цим живе кожен день. Він кожен день приймає ці рішення. Велика частина цих рішень успішні, але частина хибні. І так працює війна. Вона не працює так, як би нам хотілося, коли ми тільки виграємо, у нас немає втрат, і ми не робимо жодних помилок, а ворог постійно помиляється, вони там чмобіки, вони непідготовлені і так далі. Ворог дуже серйозний і сильний, його не можна недооцінювати. І от він мені каже, просто зрозумій, ти або нічого не будеш робити взагалі, або ти будеш брати на себе відповідальність, розуміючи, що це завжди пов'язано з ризиками. Але твоя робота, робота твоїх волонтерів спасає життя всім нашим, десяткам тисяч, бригадам цілим. І просто тебе зараз будуть там закопувати, але ти знаєш заради чого, і я знаю заради чого. Просто продовжуй. І я точно знаю, що дуже багатьох з тих людей, які внесли великий вклад у цю війну, я зараз не про себе. Мій вклад десь там є, але він на периферії. Я маю на увазі людей, яких ми всі знаємо. Навіть включно з головнокомандуючим, залужним. Навіть таких людей будуть розпинати. Навіть таких людей будуть... Прийде час, і вся ця народна любов медійно буде подаватись зовсім інакше, і при певній накачці, при певних інших меседжах будуть зовсім співати інші історії.

  73. [Фоззі]

    Хитниця.

  74. [Марія Берлінська]

    Хитниця, і ті, хто витягував на собі протягу, потім з них будуть робити антигероїв. Їхні досягнення будуть зменшувати, а помилки будуть розглядати під мікроскопом. Так буде. Але зараз...

  75. [Фоззі]

    Це їх, по-перше, дожити буде.

  76. [Марія Берлінська]

    Зараз доживемо. Я думаю, що доживемо в тому плані, що це доволі швидкі процеси. Це не десятки років. Це значно швидше відбудеться. І політизація військових дій, бойових дій, бойових операцій, коли бойову операцію будуть намагатися політизувати, намагатися перетворити якісь розслідування, судові справи, переслідування і так далі. Це все буде. Але на даний момент це не має ніякого значення. Має значення тільки те, щоб встигнути зберегти якомога більше людей. Має значення встигнути зробити те, що ми маємо зробити, те, що наше обов'язкове.

  77. [Фоззі]

    До останнього моменту ми будемо питати у вас, як ви могли не підписатися на «Прямо Червону». Ви ж дивитесь? Підпишіться. Всі все рахують. Нам буде простіше залучати гости, залучати кошти, збирати більше ресурсів. Підпишіться. Просто зараз. Клац. І на матрац. Давайте про встигнути зберегти якомога більше людей. Багато кажуть про те, що це війна дронів, про армію дронів. Інша війна, навіть в порівнянні з початком, з лісною 2022 року, то була ще олдскульна війна, в нас тепер вже значно більш технологічна. І ти часто кажеш про те, що вони швидші в цій війні, вони більше виробляють дронів, у них їх більше і так далі. Якщо зараз підсумувати, в цей час, де ми знаходимося по співвідношенню сил, які сили у цих двох армій дронів, нашої і їхньої, можна це якось порівняти, оцінити?

  78. [Марія Берлінська]

    Ми не можемо говорити суто про дрони як технології в вакуумі. Це взаємопов'язані речі з радіоелектронною боротьбою, розвідкою.

  79. [Фоззі]

    Та й дрони різні.

  80. [Марія Берлінська]

    Іншими сенсорами, з системами ситуаційної обізнаності, банально тими ж артилерійськими калькуляторами такими, як у нас кропива, у них свої системи. Насправді кропива – це вже значно більше, ніж балістичний калькулятор. І про це треба говорити просто в комплексі. Не можна говорити суто про дрони, тому що це ні про що не скажемо.

  81. [Фоззі]

    Валерона цікавить, коли буде перетяг. Та не те, щоб перетягнути, просто щоб оцінити, де ми зараз. Це ж, знаєш, такі загальні слова – у них більше, у нас менше.

  82. [Марія Берлінська]

    Ми великою мірою боюємо з зеркалом. В плані технологій і винаходів певних. Дуже багато рішень абсолютно ідентичні або дуже схожі. Якщо ми говоримо про, скажімо так, локалізацію виробництва, як на мене, у них це поставлено краще. Тому що вони зуміли зараз локалізувати виробництво шахидів, тих самих в Алабузі. Вони зараз максимально локалізують виробництво ФПВ-дронів. В них добре поставлена зараз в сирійку робота по так званому окопному РЕБу, РЕБу для техніки, для створення такого.

  83. [Фоззі]

    По РЕБу ж вони взагалі були далеко попереду.

  84. [Марія Берлінська]

    Але йшлося про стаціонарні машини. Зараз з тим, що ми активно відпрацьовуємо ударними дронами по техніці, вони починають виробляти сирійно РЕБ, який ставиться на той же танк чи на БМП, для того, щоб створювати навколо техніки певний купол. За моїми відчуттями російська військова машина, вона якраз, вона тільки розігрівається, тобто вона набуває обертів. Санкції належним чином не спрацювали. Перекрити линцюжки поставок технологій належним чином не вдалося. Вони все одно проходять через треті країни, через тих самих Турків, Казахстан. Китай є, зрозуміло, одним із найбільших донорів. І нам, очевидно, потрібно постійно шукати контрміри. Нам постійно потрібно виходити з позиції, що це неможливо витягнути тільки на волонтерських плечах. Має бути залученість влади, але, повторююся, це не може триматися тільки умовно на Мінцифрі, на Федорові. Це має бути, взагалі, самою пріоритетною частиною державної оборонної політики.

  85. [Фоззі]

    Цікаво, чому Мінцифра займається дронами, правда? Ну, тому що інформаційні технології, вони... Я був на тій закритій презентації, коли був Федоров і Шмигаль був. Зразки армії дронів були. Я чув тоді твою промову. Вона так... У мене тут лід. Вона була льодом. Чаєчок ти їм додала. І тоді, я чому згадав Федоров, сказав, що, м'яко кажучи, провтикала Україна сегмент аналогів ланцетів. Тобто, баражуючих цих боєприпасів. І одразу ж казали про те, що держава зрозуміла, що це рік тому, вжила певних заходів, і от буде. Тобто, наше плече – це рік, коли ми зрозуміли проблему і почали шукати. Не кілька місяців, а рік. Тобто, ми на рік відстаємо від них?

  86. [Марія Берлінська]

    Ні, дивіться.

  87. [Фоззі]

    В цьому напрямку так, в іншому, можливо, випереджаємо.

  88. [Марія Берлінська]

    Хлопці, я розумію, що хочеться почути прості відповіді, але сама галузь не монолітна. В якихось рішеннях ми відстаємо, умовно, на півроку. В якихось рішеннях ми опереджаємо. І теж за рахунок народної тмітливості, ентузіазму і так далі. В якихось рішеннях ми десь на паритеті знаходимося. Загалом, станом на сьогодні, російська державна машина значно глибше і краще в це включена, ніж наша. Тому що, якщо для нас це пріоритет, умовно, одного чи півтора міністерства, то в них це поставлено на рівень контролю маніакального президента. Але президента, який оголосив своїм військовим і своїм інженерам про те, що це пріоритет на 23 рік. І вони вливають кошти більярдами, це по максимуму. І, звичайно, вони добиваються результатів за рахунок того, що вони вливають кошти. В них, об'єктивно, більше ресурсів.

  89. [Фоззі]

    З чим зіткнувся китайські дрони? На тій самій презентації армії дронів я познайомився з виробником, який сказав, що з вересня вони виходять одним заводом на 10 тисяч FPV-дронів на місяць. Ми оплатили пробну партію, відправили 68-му бригаду. І потім, рахуючи, я розумію, що китайські дрони все одно дешевші за ті, що виробляються у нас, за ті, що ми тоді купляли. Я думаю, можливо, наші краще. Я ж не фахівець і не буду його вдавати. Там в FPV-дронах дуже багато напрямків, розмір, скільки він летить, скільки підіймає і так далі. Можливо, наші дрони краще, але за ціною досі дешевше купувати в Китаї. Це дивно.

  90. [Марія Берлінська]

    Дивлячись, які дрони. Ми говоримо про FPV. Однозначно потрібно локалізувати виробництво.

  91. [Фоззі]

    Так, щоб не залежати від лінії партії. А як локалізувати, якщо 90% комплектуючих вони за кордон?

  92. [Марія Берлінська]

    Ми можемо, можливо, не на всі 100%, але станом на сьогодні, ми можемо частину виробництва локалізувати, щоб бути менш залежними.

  93. [Фоззі]

    Повний цикл історики в Україні. Кажуть, що він вже є. Чи ні?

  94. [Марія Берлінська]

    Дивіться, відносно. Ми не можемо побудувати, умовно, за рік завод по виготовленню чіпів.

  95. [Фоззі]

    Ніхто не може? Америка не може? Англія не може?

  96. [Марія Берлінська]

    Але ми можемо диверсифікувати ризики і все-таки частину комплектуючих робити в Україні. Частину диверсифікувати і працюючи з Китаєм в той же час потрібно налагоджувати роботу з тим же Тайванем. Там дорожче, але все одно нам потрібно мати і ці supply chains для того, щоб в випадку чого, якщо десь Китай в якийсь момент, а геополітично це може змінитися в будь-який момент, зовсім перекриє нам кисень і прийме рішення працювати, наприклад, тільки з Росією. З точки зору бізнесу це абсурдно, але з точки зору геополітики це можливо. Нам потрібно мати запасні аеродроми і нам потрібно розуміти, до якої вважі ми можемо локалізуватись. Великою мірою ми можемо локалізувати виробництво FPV-дронів. Від чогось ми все-таки будемо залежні, але з часом це теж можна перекрити. Те, що ми дуже пізно в це кинулися, це вже окреме питання.

  97. [Фоззі]

    Краще пізно кинутися ніж ніколи.

  98. [Марія Берлінська]

    Ніж ніколи, це правда. Але, скажімо так, я поки не бачу достатніх висновків з точки зору всіх державних стейхголдерів. Кожне міністерство зараз має стати частковим міністерством оборони. І кожне міністерство, яке працює в уряді, має розуміти, що немає нічого пріоритетнішого зараз на війні, ніж технології. Ми можемо затягнути в Україну сотні гармат, сотні танків, вибудувати на сотні тисяч нарядів склади. Але потім прилітає один ударний дрон за 500 доларів в цей танк чи в цю гармату, і все це вибухає. Чи прилітає дрон, який коштує 10 тисяч доларів, чи навіть 20 тисяч доларів, але це неважливо. Тому що вражається техніка в долі секунди на мільйони. І вражається разом з людьми. А це вже абсолютно незамінний ресурс. Якщо техніку можна відновлювати, і я сподіваюся, що західні країни зараз почнуть нарощувати виробництво, розуміючи ситуацію в Україні і те, що розгорається зараз в Ізраїлі, то людей ми не поновимо. Ми воюємо тільки своїми людьми. Відповідно, нам потрібно усвідомити, що, наприклад, захистити танк купельним ребом – це пріоритет. Вся техніка, яка в нас є, має бути невразлива.

  99. [Фоззі]

    Скільки нам старлінків треба? Це ж на кожен танк треба буде вішати.

  100. [Марія Берлінська]

    Це не про старлінк, це про порядок цифри. Так само ми маємо розуміти, що, наприклад, якщо ми захистили техніку купельним ребом, раніше чи пізніше росіяни вже приходять до рішень про оптичному наведення. Пояснюю дуже просто. Ми зараз сидимо втрьох тут, і у нас може стояти антидрон-рушниця, яка буде оглушити дрон, не дозволяти йому пробитись через певний невидимий купол. Але наступний крок – це коли дрон починає розпізнавати тебе в автономному режимі. І навіть якщо його оглушать, в нього йде автоматичне наведення на ціль. Він розпізнає, що це людина, що це навіть може бути людина в українській формі, що це гармата. Тобто нейронка з'їла терабайти інформації про різні об'єкти і може визначати в різну пору доби, при різному освітленні, при різних погодних умовах. І тоді вже неможливо заглушити цей дрон. Він все одно запрограмований на те, що якщо він бачить тебе, мене, його, якусь конкретну техніку, він визначає, що це, і вражає. Наступним кроком потрібно думати, як протидіяти цьому. Є ряд теж рішень, які можуть бути запроваджені. І це буде постійне таке змагання. Це найбільша війна технологій в історії людства. І зараз найпередовіші винаходи людства в технологіях, вони направлені на вбивство нас, як, власне, двох ворогуючих племен. Тобто рабів, які під проводом певних маніакальних верхівок кинулися вбивати племя вільних людей.

  101. [Фоззі]

    Ми знову в бермен диктації. Класична локація, ідеальна для вправної, суворої розмови про війну і про Україну. Перфекто. Як я розумію, що ми не можемо перемогти кількісно, бо у них держава більше, грошей більше, і вони вкладаються в це більше. Тому, значить, ми можемо перемогти якимись оригінальними рішеннями. Правильно? От ти кажеш, треба шукати талантів по Україні.

  102. [Марія Берлінська]

    Ми можемо перемогти тільки розумом, тільки інтелектуальними рішеннями. Тобто це абсолютно вірено. Якщо повертатися до біблійних ілюзій, це битва Давида проти Голіава. Відповідно, тільки знайшовши ряд розумних рішень, і дуже розумно застосовуючи своїх людей, відповідно до їхніх вмінь, навичок, ми можемо розраховувати на те, що ми і збережемо людей, і повернемо території.

  103. [Фоззі]

    Зараз така зміна на фронті. Знайомі знайомих. Дуже багато айтішників переводяться. Айтішник за освітою, який був мінометником, його переводять кудись, де він знову буде айтішником. І так само Федоров казав, що держава потребує дуже багато людей, оскільки в нас айті-кластер розвинутий, і в ньому багато чоловіків приземного віку, то, можливо, в цьому напрямку є перспектива.

  104. [Марія Берлінська]

    Як на мене, щоб не забувати мікросковому цвяхі, потрібно цифровізувати всі процеси в армії. Про що йде мова? У нас є сили і засоби, у нас є люди, у нас є техніка, неважливо, яка це може бути.

  105. [Фоззі]

    Є протоколи 80-х років, які всі заповнюють паперові, і треба всього цього позбуватися.

  106. [Марія Берлінська]

    Йде мова не тільки про паперову армію як таку, паперову звітність, обліку журналів. Йде мова про те, щоб, в першу чергу, адекватно оцінити ресурс, який у нас є, провести умовний аудит. Приходить людина в піську мат. Я буквально вчора розмовляла з девопсом, який служить в одній з бригад. Служить, навіть не буду говорити, що він робить, просто фактично на рівні піхотинців. Бути піхотинцем – це дуже круто і класно, тому що немає важчої роботи на війні, ніж бути піхотою, бути штурмовиками. Це найважче, що може бути, це найбільш почесно. Але як девопс, він міг би працювати над тим, щоб цифровизувати армію, зробити адекватний облік того, що у нас є. Наприклад, ще раз, він розказує свою історію. Він прийшов в піську мат і каже, їм було не важливо, яке в мене резюме, що я там будував реєстри, що я можу там, не знаю, налаштовувати великі прямо архітектури програмного забезпечення. Просто ти йдеш туди. Чому? Тому що ми так вирішили.

  107. [Фоззі]

    Я якось стояв біля військомату в березні 22-го року за такою кубкою переляканих айтішників, які прийшли ставати на облік. І вийшов такий пан Василь, здається його звали, і спитав цього натовпу. Я дуже добре пам'ятаю це сцену. Він такий вийшов суворий, а вони там, ну, айтішка. І він спитав, трактористи є? Вони так мовчали, відповів тільки я за них. Казав, мабуть, ні. І він так з сумом сказав, я бачу. Але, ну, в нас же дуже багато розумних людей саме в цьому напрямку, і вони в Україні. Так, Україна їх втрачає, оскільки знаходять якісь варіанти виїзду, але їх дуже багато. Якщо їм пояснити, що вони будуть служити так само, тільки в формі вирішувати приблизно ті ж самі завдання, і це піде на користь, можливо, в когось це внутрішній конфлікт вирішить. Тому що, ну, є айтішники, які так само високого рівня воюють в полі. І їх не хочуть відпускати, оскільки ми самі розуміємо, яка друга ситуація.

  108. [Марія Берлінська]

    Як це вирішується? Коли людина приходить в військомод, на неї має бути заведена така умовна електронна картка, де чітко видно скілз, знання, навички абсолютно, де можна цю людину найкраще застосувати. Таким чином ми облікуємо весь той потенціал кадровий, який в нас на даний момент є. Армія ніколи не мала доступу до настільки високопаліфікованих кадрів за всю українську історію. Тобто зараз в армії люди, які будували власні бізнеси, які працювали економістами, провідними юристами.

  109. [Фоззі]

    Банкір знайомий пішов фінансистом.

  110. [Марія Берлінська]

    Армія ніколи би не отримала людей, яких на ринку зарплатня умовно 15-17 тисяч доларів на місяць. Просто так, тому що вони добровільно прийшли, розуміючи, що треба захищати свої сім'ї.

  111. [Фоззі]

    Але тепер армія не знає, що з ними робити.

  112. [Марія Берлінська]

    Так, і електронна система, вона би дала відповіді на це питання.

  113. [Фоззі]

    Рано чи пізно це буде, і дії буде, але це просто питання часу. Облікує всіх військовозобов'язаних. База даних потрібна.

  114. [Марія Берлінська]

    Так, абсолютно. І це можна зробити, як на мене, спілкуючись з різними колегами з IT-сфери. Я розумію, в нас в команді, до речі, багато якісних IT-фахівців. При бажанні це можна зробити за лічені місяці. Облікувати всіх, створити...

  115. [Фоззі]

    Тут ми згадуємо...

  116. [Марія Берлінська]

    Тут ми згадуємо, тепер вже прийшов Міров. Я сподіваюся, що саме команда новоствореного Міністерства оборони зможе реалізувати це рішення. Щодо людей. Те саме, що до техніки. Ми маємо облікувати всю техніку, яка в нас є, всі засоби, які в нас є, розуміти, скільки, чого ми застосуємо.

  117. [Фоззі]

    Вона ж буде... Просто буде те, що на обліку стоїть. Нас там, гітаристу, ми купляли в його частину машини, а вони не могли поставити їх на обліку, бо в них на обліку вже стоять машини, які згоріли там півроку тому, і зняти їх з обліку...

  118. [Марія Берлінська]

    Дуже багато працює бюрокрація. І це частина процесу. Ми цього також вважаємо добиваємося, щоб процедури списання були адекватними. Насправді, коли ти втратив дрон, ти повинен дістати телефон з певною сек'юрною програмою, внести там дані, як він був втрачений, і ці дані, вони пішли в центр. Це означає, для моменту планування видно одразу, скільки в бригаді залишилось дронів, скільки потрібно, яка ефективність застосування одного дрона. Немає. Яка ефективність застосування одного дрона. Ми можемо прорахувати, що бригада застосувала тисячу FPV-дронів, вартість одного виліту така, скільки то втрачено, скільки нам потрібно закупити на наступний місяць. Втрачено – це означає, що не сидить баєць і прописує різних розслідувань, документів і так далі, а однією кнопкою, заповнивши певну таблицю, заповнивши певний опитувальник, з підтвердженням це надсилається. Це зекономить навіть не десятки тисяч, я думаю, що сотні тисяч людино-годин.

  119. [Фоззі]

    А зараз як це відбувається?

  120. [Марія Берлінська]

    Це відбувається паперовою армією.

  121. [Фоззі]

    Ти маєш рапорт, який написаний там?

  122. [Марія Берлінська]

    Не просто рапорт.

  123. [Фоззі]

    Там багато вступень.

  124. [Марія Берлінська]

    Там йде на багато пунктів документи, розслідування, інспекції і так далі.

  125. [Фоззі]

    Так кажуть, що дрон там живе пару годин.

  126. [Марія Берлінська]

    Дивись, я тобі більше скажу, що навіть коли втрачається Mavic, то пульт списується окремо, дрон окремо.

  127. [Фоззі]

    Батареї.

  128. [Марія Берлінська]

    Батареї, сумка від цього Mavic і так далі. Ми намагаємося зараз, коли я говорю, що ми займаємося, зокрема, змінами в регуляторку, в законодавство, багато цієї дурні просто зняти, яка створює перешкоди як для виробників безпосередньо. І я часто говорила, буду повторювати публічно, що головна людина в країні зараз – це інженер і виробничник, людина, яка може організовувати виробничий процес. Так само ми повинні спростити життя військових. Військовий не повинен взагалі думати про ці безкінечні рапорта. І він повинен думати над тим, щоб він міг там адекватно відіспатися, відпочити, а не заповнювати півночі це. І він повинен думати тільки над плануванням операцій, як зробити так, щоб ворог був мертвий, а твій підрозділ живий. Все. Це можна зробити цифровим чином. І це робиться…

  129. [Фоззі]

    Але від цього так далеко, бо це така важка система, і просто той напрямок, з яким я стикаюся, майже щодня ми займаємося тактичними аптечками. І люди втрачають їх. Пише телефоною мені людина, який дали мій телефон. Він каже, на лівому березі однієї річки, відходячи, залишили і все. Інше питання, чому все… Ну, можливо, впливує. В них аптечки за документами є. А фактично їх немає? Так, де-факто їх немає. Ми можемо дати аптечки, але така кількість, яка їх цікавить, до того потрібен запит від командира офіційний. Тут підчатка, тут підпис, номер військової частини. Вони не можуть цього дати. Шукати шляхи обходу, це погано закінчиться і для них, і для нас. Тому що все одно нас перевіряють. І ця система, ну вона не налаштована на зміни, скажімо так. Штрафи, які вішують в такому. Тут потрібні рішення самої гори.

  130. [Марія Берлінська]

    Це зміна нормативки.

  131. [Фоззі]

    І в тебе сподівання на нову команду, в якій адвоката, який намагався будувати діалог, умовно адвоката, змінює умовно менеджера, який збирається зруйнувати цю систему. В тебе такі сподівання? Ти казала, що треба йти...

  132. [Марія Берлінська]

    Контраспенс перо. Я не те, що сподівання. У нас немає інших варіантів, ніж вірити, що люди, які приходять в нові команди, вони зможуть вибудувати ці процеси. І я абсолютно щиро бажаю їм успіху, тому що від цього залежить успіх всіх нас. Скільки би ми всією волонтерською тусовкою, спільнотою не втягували ресурсу в фронт, все одно це не замінить державну машину. Це дає відчутний відсоток для...

  133. [Фоззі]

    Ми виграємо час для держави, яка мусить повернути башку і знайти цю.

  134. [Марія Берлінська]

    Яка час втрачає. І я сподіваюся, звичайно, що ця команда, яка заходить зараз, вони час не втратять. І звичайно, я зі свого боку завжди... Ми, нас кілька сотень волонтерів, які абсолютно відкриті в цьому допомагати, радити, не просто радити, знаєш, дуже легко радити. Типу заключувати рукава абсолютно пробоно на волонтерських засадах.

  135. [Фоззі]

    Головне – ділитися прямими контактами. Це працює.

  136. [Марія Берлінська]

    Робити шматок цієї роботи. Я хочу вірити, що в них вийде. Тому що це означає, що вийде у всіх нас.

  137. [Фоззі]

    Наступна ситуація. Знайомі, з якими ми займаємось тактичними аптечками, паралельно, разом з іншими волонтерами, розробляють безпілотник. Перший прототип полетів, впав другий з штучним інтелектом. І ось вони вже хочуть показати і розуміють, що дуже багато кроків доведеться зробити. І не всі з цих кроків будуть безкоштовними. Тобто, рано чи пізно вони дійдуть до тієї межі, коли… Їх попереджають. Ну, може, не варто? Так, може, не варто, або давайте знаходити якесь спільне рішення по грошах. Вони на це не підуть. Тобто, вони розробили там на цих 3D-принтерах, щось там роблять. І я бачу, як люди, які захотіли, коли їм починають описувати реальні механізми прийняття, ліцензії і так далі, в них опускається крила. Як ми можемо в майбутньому, в перспективі, Україна може спростити шлях винаходів подібних? Їх же ж, я думаю, сотні зараз. Шлях виходу на ринок, грубо кажучи. Шлях запуску в серію. Чи може бути якась установа, яка бажано не з українців, щоб складався? Це експертний аналіз. Які оберуть серед сотні винаходів найкращі і дадуть рекомендацію запускати їх в серію? Як позбутися старовинних притаманних нашим широтам і людей, які будуть вирішувати ці питання? Це реально?

  138. [Марія Берлінська]

    Це абсолютно реально і потрібно. Справедливості заради потрібно сказати, що вже є певні механізми. Наприклад, є процедура доволі спрощена допуску до експлуатації. Це 345-та постанова, коли можна не за лічені дні, але це питання тижнів, кількох місяців отримати допуск до експлуатації і претендувати на те, що держава купить твої вироби. Це великою мірою зроблено завдяки також Міністерству цифровізації.

  139. [Фоззі]

    А допуск до експлуатації і постановка на озброєння – це одно і те ж?

  140. [Марія Берлінська]

    Ні, це різні абсолютно речі. Постановка на озброєння – це досі складна, дуже бюрократична процедура, яка може займати роки. І це одна із причин, чому наше виробництво напередодні вторгнення було на рівні соціологічної похибки.

  141. [Фоззі]

    Поклади руку на шинкваз. Ти віриш в те, що зараз в Україні можна пройти шлях від винаходу якогось до серії без корупційних моментів?

  142. [Марія Берлінська]

    Так, можна.

  143. [Фоззі]

    Я тобі вірю.

  144. [Марія Берлінська]

    Можна, але цього недостатньо, тому що все одно ми говоримо про те, що держава говорить вже про готові винаходи. Нам потрібно робити також паралельну ставку на те, щоб підтримати грантами ці вироби і дати можливість виробникам на старті, на рівні навіть ще ідеї, вже повинні бути можливості, механізми підтримки.

  145. [Фоззі]

    Ти віриш, яка буде бійка за ці гранти і як вони будуть розподілятися?

  146. [Марія Берлінська]

    Ні, дивись, знову ж таки, це можна зробити прозоро. Зараз є ініціатива Брейва, теж Мінцифра це ініціювали, коли є певна можливість отримати невеликі кошти для старту на різних етапах. Я вважаю, що це добра ініціатива, потрібно, щоб таких ініціатив ставало більше. Ми взагалі повинні зайти в період пошуку талантів, такого опен колу, прозорої комісії, яка це буде відбирати. І не обов'язково, щоб там були іноземці. Насправді в нас достатньо своїх компетентних, експертних людей. Багато в чому ми без перебільшення вже маємо значно кращий досвід застосування, ніж ті країни, які довго не були в стані війни і не мають цього досвіду. Наприклад, році 2015-2016 я говорила, дивіться, у нас є умовно півсотні виробників. Давайте кожному дамо...

  147. [Фоззі]

    Ми говоримо про виробників безпілотників? Чи дронів?

  148. [Марія Берлінська]

    Ми говоримо про виробників різних роботизованих систем. Це іноземні дрони в тому числі, і водні дрони, і комплекси радіоелектронної боротьби і так далі. Становно тоді були виробники, їм достатньо було кожному, по-перше, дати якісь стартові гроші. 50 виробників умовно по 20 тисяч доларів, чи навіть по 30 тисяч доларів. От держава б клала півтора мільйона доларів, це менше, ніж вартість одного російського танка.

  149. [Фоззі]

    Вдвічі.

  150. [Марія Берлінська]

    Але при цьому держава б дала шанс всім. І навіть якби з них взлетіла тільки частина, все одно воно би себе...

  151. [Фоззі]

    І так працюють стартапи.

  152. [Марія Берлінська]

    Абсолютно окупило. Плюс процедура спрощення допуску до експлуатації, от вона би дала свій ефект.

  153. [Фоззі]

    Півтора мільйона доларів, які могли би вирішити...

  154. [Марія Берлінська]

    Могли би багато чого вирішити. Воно би не вирішило все, але воно б безумовно зберегло нам на порядок більше життів, ніж станом на сьогодні.

  155. [Фоззі]

    Для держави це економіка. Масі Наєм тоді казав, що держава, шановна, рахує тобі... Кожен загиблий обходиться в 15 мільйонів, грубо кажучи. Та 100% з дронами це ще краще рахується, бо дрон полетів, а не люди пішли дивитись в посадку, правда? Це вже...

  156. [Марія Берлінська]

    Тут так само включається математика. Зараз короткий світовий день. Мавіки 3Т. Дрони з тепловізорами. Якщо його не буде, може загинути навіть ціла рота і бути пораненою солдатів. Треба порахувати, скільки це економічно. Виплати загиблим, реабілітація, операції і так далі. Інша соціальна складова. 5 тисяч чи 6 тисяч доларів, які це можуть вирішити.

  157. [Фоззі]

    Ти от сказала про пошук талантів, вже і раніше казала про пошук талантів. Я чув таку історію прикольну про те, як від закарпатських волонтерів, про те, що на початку повновіштабного вторгнення... Як він їх назвав закарпатськими волонтерами? Давайте зафіксуємо. Айророзвідники приходили до, скажімо так... Закарпатських контрабандистів.

  158. [Валерон]

    Закарпатських контрабандистів, так.

  159. [Фоззі]

    І вчилися, як це працює. Може, у тебе є якісь такі історії несподіваних допомоги? Чи від кого ще можна було отримати якусь підтримку в плані айророзвідки і дронів?

  160. [Марія Берлінська]

    Та безлічно. Ми вступили в війну, фактично, не маючи насичення армії достатньо кількості безпілотників. І це досі так. Ситуація вже не така, як була на початку вторгнення. Але перші місяці, коли виробництва тільки запускалися, дрони для туристичної зйомки, дрони, які застосовувалися в агросекторі, контрабандисти, яких ти згадував, цими дронами...

  161. [Фоззі]

    Система скиду, я чув, що цигарки скидували. Ну так вони жили...

  162. [Марія Берлінська]

    Перевозили цигарки через кордон чи ще щось. Тобто це все було застосовано. І насправді будь-яке рішення, яке працює, на нього вже треба звертати увагу. Будь-яке. Тобто ТФП-дрони, тому найкращий приклад. Спортивні рейсингові дрони. Але зараз немає ефективнішого вкладення однієї гривні, аніж ці дрони. Тому що Песню в Отхозі згадував про аптечки. Чи потрібні аптечки? Звичайно, потрібні. І потрібні якісні турнікети. Коли рветься турнікет, людина стікає кров'ю від незначного поранення.

  163. [Фоззі]

    Вибач, якщо зараз Міністерство оборони офіційно визнає, що кожен четвертий турнікет на нулі неясного походження, можна уявити, скільки взагалі... І зараз, не в березні минулого.

  164. [Марія Берлінська]

    І так буде. Тобто ті волонтери і військові, які займаються своєю країною і своєю війною десятий рік, вони не дивуються вже нічому абсолютно. Тобто, що півтора року повномасштабного вторгнення буде і два, може бути і більше. І певні процеси не будуть відлагоджені. Але я до чого це кажу? Я для себе все, що відбувається по ресурсу, залученню можливого ресурсу війну, ділюю на роботу з причинами і наслідками. Виїжджає російський танк. Відпрацьовує по селу. Може зруйнувати, виїжджаючи раз по раз, все село. Будуть сотні загиблих і поранених людей. Якщо взяти з задушки просто людський фактор, що наші люди не замінні, а просто порахувати цинічно економікою війни, то це виплати на сотні і сотні мільйонів. Це операції, це відбудова і багато іншого. Якщо ми цей танк просто знищимо кількома ефігідронами, то ми працюємо вже не з наслідками, а з причиною. Медицина – це вже наслідок. І я тому закликаю всіх нас працювати з причинами. Якщо ми будемо працювати тільки з медициною, ми все життя будемо працювати тільки з медицини. Нам потрібно завжди думати, як знищити причину. Як знищити цей танковий екіпаж, як знищити цю БМП, як зробити так, щоб вони не нанесли нам шкоди на сотні і сотні мільярдів. І насправді це не в гривнях калькується. Тому закликаю всіх донатити на дрони. Причому не обов'язково донатити нашій волонтерській команді. Я відношуся до того дивного типу волонтерів, які кажуть, можете не давати нам гроші, давайте будь-кому.

  165. [Фоззі]

    А я хочу запитати, у вас такий свій стиль. Зараз, наприклад, Притулець, Терненко і Лачино оголосили новий збір. Сьогодні теж на дрони, ФПВ-дрони, в тому числі. Ні, вони на дрони дальньої дії оголосили. Так, але там три дрони дальньої дії, ще щось якісь. Ну, коротше, три різні види, здається, дронів це будуть збирати. А у вас немає таких емоційних, публічних зборів?

  166. [Марія Берлінська]

    Ні, у нас немає емоційних, публічних зборів. Але в той же час в нас один із найефективніших фондів технологічного посилення армії. Наш фонд називається «Dignitas», тому що революція гідності, «Revolution of Dignity». І ми взяли таку назву для того, щоб закарбувати те, що це почалося все з 2013 року, весь наш шлях. І, власне, в нас є ряд проєктів, направлених саме на технологічне посилення армії. Вікторі Дронс, наприклад, широко відомий в військових колах. Це проєкт можливості навчання, підготовки особового складу, володіння технологіями. Через полігони, станом на сьогодні, ми підготували 36 тисяч людей.

  167. [Фоззі]

    Це найбільше в Україні?

  168. [Марія Берлінська]

    Найбільше в Україні, так. Тобто, якщо додати тих 10 тисяч людей, які підготовлені через армію дронів, державою, з допомогою держави, тобто, загалом це 46 тисяч людей. Чи цього достатньо? Ні, цього не достатньо.

  169. [Фоззі]

    Правда, що держава розглядає запуск програми, в якій жінок будуть навчатися саме для FPV-дронів? Що дрончиками будуть тільки жінки?

  170. [Марія Берлінська]

    Я не чула саме нічого про таку програму, але ми вже готуємо дівчат.

  171. [Фоззі]

    Якщо вони хочуть. Ми питаємо про те, чи не збирається держава чоловіків розвертати від операторів FPV-дронів, бо їх можна використовувати як військових. Грубо кажучи, чоловіків можна з оператора в око поставити, а на його місце навчити жінку. Гендери не краще розділені.

  172. [Марія Берлінська]

    Дивіться, по-перше, дівчата воюють точно так само і в окопах в тому числі. Звичайно, менше дівчат, ніж хлопці, але це є і це є з 2014 року. Це перший момент. Другий момент. Чи планує держава готувати дівчат як FPV-фахівців? Вся підготовка FPV-фахівців зараз, яка відбувається офіційно в державі, вона організована нашим волонтерським ОПГ. Вікторі Дронс, фонд «Діґнітас». Ми це робимо на базі одного навчального центру, який є в країні, і успішно. Зокрема, є окремий проєкт, ми зробили з мережею Єва, саме по навчанню забезпечення дівчат. Але в основному там хлопці. Зараз під тисячу фахівців ми вже підготували. Третє. Чи буде держава залучати жінок, якщо я правильно почула твоє питання, мобілізувати жінок поступово в армію? Тому що зараз більшість дівчат, все-таки, як добровольці. Я свого часу була в 14-му добровольцем. Скажімо так, знаєш, як в мові програмування. If else. Якщо.

  173. [Фоззі]

    Алгоритм.

  174. [Марія Берлінська]

    Якщо ми не змінимо підходи до ведення війни, то в нас будуть продовжуватися великі втрати. І тоді ми будемо стояти перед вибором. Або нам заходити в момент поразки і сідати за стіл переговорів.

  175. [Фоззі]

    І зупинятися, тобто.

  176. [Марія Берлінська]

    Що таке момент поразки для мене?

  177. [Фоззі]

    Але ти кажеш, що ми вже заходимо в момент поразки.

  178. [Марія Берлінська]

    Момент поразки зараз закладається. Він, насправді, закладався значно раніше. Це коли ми і всю територію не отримаємо до кінця, і втратимо дуже багато людей. Момент поразки – це не обов'язково триколор над Києвом. Хоча не треба мати ілюзій, що Росія хоче цей триколор над Києвом і буде всі сили і засоби в це вкидати. Але момент поразки ймовірний – це якщо ми протягом року максимум півтора і територію не отримаємо, я повторюсь, і втратимо забагато людей. І тоді ми будемо стояти перед вибором. Чи мобілізувати нам 50% суспільства, які складають жінки, чи ні? В якій мірі? Для того, щоб це не відбулося, нам треба зберегти чоловіків, які зараз є абсолютно, як і всі, є невідновлювальним ресурсом. Відповідно, ми розуміємо, що ми в якийсь момент, знову ж таки, якщо прорахувати математично, ми оце поповнення, хлопці по 16-17 років, велика частина з них за кордоном. Батьки вивезли своїх дітей. Їхню логіку теж можна зрозуміти. Ти ростив дитину 18 років, і через кілька років її забирають і можуть вбити. Тому ми отримаємо цей геп, цю прірву, і поповнити буде ніким. Який вихід? Вихід — міняти кардинальні підходи. Зі старим мисленням ми не можемо добитись нових результатів. Міняти підходи до збереження людей, воювати технологічно, на всіх рівнях влади усвідомити, що технології — це наш пріоритет і що збереження людей — це наш пріоритет. Війна не там, десь далеко. І дуже велика частина суспільства, за моїми відчуттями, я можу побуляти, станом на жовтень 1923 року вже якось заспокоїлися. Війна стала десь там, як колись було АТО.

  179. [Фоззі]

    АТО-2, так?

  180. [Марія Берлінська]

    Коли ми приїжджали з АТО, в нас було відчуття, що ми попадаємо в іншу країну, в Київ.

  181. [Фоззі]

    Хіба в Київ? Якщо зараз приїхати в Харків, то буде відчуття, що це вже не АТО.

  182. [Марія Берлінська]

    Не можна зупинятися, не можна зараз зайти в стан ілюзій, що ЗСУ все витягне на своїх плечах. ЗСУ — це такі ж люди, дуже втомлені. І ви можете побачити по очам, коли людина півтора року не має відпусток, не спить, не може нормально помитися, не може нормально харчуватися, і навколо постійно вбивають побратимів, посестер. Ви побачите по очах цю людину. Наскільки змінюється, взагалі, ставлення до того. І особливо, якщо він не може навіть зібрати собі намавік. Йому приходиться випрошувати десь в Телеграмі чи у Фейсбуці на підрозділ елементарний засіб, щоби вижити. Тому або ми консолідуємося, як все суспільство, не можуть одні тягнути на собі цей тягар війни вже десятий рік, чи навіть півтора року. Це дуже важко. А інші сидіти десь і розкрадати на бруківці чи на якихось серіалах, чи просто робити вигляд, що це нас не стосується. Всі ці ілюзії закінчуються дуже погано. Вони закінчуються потім просто братськими могилами.

  183. [Фоззі]

    Погодьтеся, якось тверезієш від таких суворих оцінок. Але що поробиш? Треба. Треба. Я згадала про Бруківку. Я вчора йшов Києвом і два підземні переходи бачу капітальний ремонт, при тому, що вони функціонували як підземні переходи. Тобто там можна було пройти, але, можливо, там не було якоїсь ідеальної плитки. Я не розумію, навіщо це. Поруч із тим ми збираємо гроші. Я розумію, як важко зараз донати, м'яко кажучи. І я прохожу крізь два підземні переходи, які вже два місяці відбудовуються з великою кількістю людей, техніки, ресурсів. От цього важко розуміти. Дороги ще можливо. Можливо, є напрямки, в яких це працює напрямок. Я не розумію, як підземні переходи в Києві працюють на вирішення наших проблем. Вибач, я перебив. Я мусив в цьому зізнатися. Цей перехід заважав мені спати. А от на Богдана Хмельницького цю браківку теж відремонтували біля цього, цю дорогу. Ти вирішив накинути, так? Біля нас, так. Але ти сьогодні сказав, що треба воювати за мистецтво, в тому числі. Але разом з тим ти кажеш, що в серіал не треба вкладати грошей зараз. Тобто за мистецтво, але якесь інше, так? Тобто те, що Черчилль казав, що ми ж буємо за культуру, це залишається.

  184. [Марія Берлінська]

    По-перше, це розпіарена фраза. Чи справді говорив це Черчилль?

  185. [Фоззі]

    З усіх фраз Черчилля, мені здається, там 2% фрази, які належали Черчиллю. Це дуже розпіарена фраза, я з цим погоджуюсь.

  186. [Марія Берлінська]

    Чи це справді говорив Черчилль? Дуже велике питання. Це по-перше. По-друге, дивись, щоб зараз створювати культурний продукт, ми повинні розуміти, що це не має бути культурний продукт низької якості.

  187. [Фоззі]

    А хто має це опреділяти? Це так важко. Просто серіал про поверзняка, він апріорі, всім здається, низької якості. Ми ж всі ж дорослі люди, ми розуміємо, чому він планувався, чому він не відбувся. Це такі питання, я не знаю, якого обсягу треба мати голову, щоб зараз вирішити, що має фінансувати держава, що ні. Але підземні переходи, оболонь, блядь, зачем? Це ж багато грошей. Вибачте.

  188. [Марія Берлінська]

    Ти віться. Дійсно, якісний культурний продукт, якщо його проаналізувати, і той, за яким Україні точно не соромно показати його у світі, не соромно на якихось міжнародних виставках і так далі, він переважно потребує не так багато ресурсу. Дуже часто це низові прості ініціативи, які просто робляться на ентузіазмі, вкладаються певні кошти, але точно не якісь там мільярди, чи сотні мільйонів, на якийсь низькопробний такий лубочний стиль. Знаю це точно так само по тій же республіці, з якої ми починали. Тобто це був мегакватий фестиваль, але який робився за дуже символічні гроші. Це раз. Друге. Як на мене зараз не вистачає найважливішого, це дуже серйозної розмови з суспільством. Розмови про те, про де ми зараз знаходимося.

  189. [Фоззі]

    Правда?

  190. [Марія Берлінська]

    На якому ми моменті абсолютно вірно. що буде далі і що потрібно всім робити. Тому що підхід до народу як до знаєш таких дітей. Так, з такої позиції.

  191. [Фоззі]

    Ні, не дітей, бабусі. Кожен український політик звертається до бабусі, просто в них різні бабусі. Різні канали дивляться ті бабусі.

  192. [Марія Берлінська]

    Тобто підхід до свого суспільства з такою мантрою заспокоєння це підхід як до не просто людей, це просто підхід до виборця. До того, що виборця треба заспокоїти, щоб виборець був впевнений, що треба прийти і знову там так чи іначе проголосувати, підтримати. Розмова має бути про те, що наше племя прийшли вбивати всіх повністю, без виключення. Це з одного боку важка розмова, тому що ніхто не хоче усвідомити, що, ну, важко усвідомити в XXI столітті, що десь до тебе приходять в квартиру і починають тебе витягувати, там, галтувати твою дружину і витягувати тебе з зав'язаними руками кидати в яму на розстріл. Але ця розмова має відбутися. Я впевнена, що наші люди достатньо дорослі і розумні для того, щоб цю реальність прийняти. Вона має бути сказана не для того, щоб налякати чи посіяти паніку, а для того, щоб люди релевантно приймали рішення.

  193. [Фоззі]

    Але це руйнує всю структуру цієї інформаційної політики, яку держава вибудовувала спочатку війни. Бо вона постійно кормила обіцянками, потім контрнаступ, от зараз замовчали щось.

  194. [Марія Берлінська]

    І задовго до початку війни ця політика заспокоєння, вона, як на мене, повинна припинитися. Повинна відбутися розмова дорослих людей про те, що війна...

  195. [Фоззі]

    Треба спочатку з'ясувати, хто дорослий. А ви як думаєте, суспільство заслуговує знати гірку, але правду про війну і втрати на ній, чи далі має приймати солодкі заспокійливе? Пишіть в коментарях. Ну от Резніков, якщо ми згадували, і осінь 2021 року. Зараз йдеться про те, що всі все вже розуміли. Ти згадувала про Венесуелу. Коли він казав, що війни не буде, він виконував завдання з політики партії, чи дійсно сподівався, що нас знову лякають, що не буде, буде друга Тузла в Кубі.

  196. [Марія Берлінська]

    Дивись, це треба запитати, по-перше, у нього, по-друге, я впевнена, що зараз він точно не скаже, що...

  197. [Фоззі]

    Я б запитав. Я сподіваюся, що рано чи пізно ми поговоримо з ним. Мені самому так дуже цікаво. Тому що ти, умовно кажучи, зараз напроти тебе не Валерон, а Арістович. Тобто Арістович, який в перші тижні Я звільняюсь з цього подкасту, закінчую. Який виконував потрібну функцію загасити паніку, заспокоїти тих, хто почне панікувати першими, бо на них впливає його впевненість, тембр голосу і так далі. В перші тижні це було зрозуміло. Далі, після Харківської операції, після звільнення Херсону, вже очікування суспільства були завищені. Очікували, що зараз, далі, далі, вони побіжать під час контрнаступу. Це от морозове контрнаступу, насіння контрнаступу. Вони ж не дурні. Вони просто знають, що так краще продати людям, тому що люди це хочуть чути, правда? Перегріли. Перегріли, зрозуміло. Тепер будуть шукати шляхи, щоб якось заспокоїти. Знову ми говоримо про дві крайні позиції. В синьому куті рингу ти кажеш, що треба казати правду, треба говорити серйозно, по-дорослому. Умовний Арістович Валерон, це не для тебе, ти вже звільнився, спокійно, спокійно. Арістович, який каже ні, не можна, не можна так лякати, тоді ми отримаємо дуже крихку конструкцію замість держави. Вона і так у нас не дуже міцна. Де правда посередині шукати шляхи для заспокоєння, чи ти пропонуєш все ж таки суворо подивитися в камеру і сказати війна надовго, воюватимуть всі, нічого хорошого на нас не чекає? Реалізм.

  198. [Марія Берлінська]

    Якраз хороше на нас чекає, якщо ми усвідомимо, що війна надовго, а воювати або бути заученими в волонтерство мають всі, це питання нашого виживання. Просто як племені, як народу, як української сім'ї. Тільки тоді можна говорити про адекватну психологічну, в першу чергу, мобілізацію суспільства. Розуміння того, що до людей ставляться як до людей, дорослих людей. До виборців. І громадян. А не як до нерозумних дітей, яким просто потрібно якусь заспокійливу колесанку розказати, щоб в них там не здавали нерв. Я, ще раз, я поважаю свій народ. Я, зокрема, тут, тому що я поважаю свій народ. Я знаю, що в світі мало людей, які, в принципі, здатні на той подвиг, який роблять щодня наші люди. Я була багато де, в десятках країн світу. І я точно знаю, що зараз Україна би реально була окупована за три дні чи за три тижні, як планував ворог, якби не оцей подвиг, героїзм українського народу. Люди достойні того, щоб з ними говорили рівною мовою, говорили їм правду, зрозуміло, не видаючи якусь таємну інформацію ворогу. І при цьому пропонували певний алгоритм дій. Це має бути здоровий діалог між людьми і владою. Я більше того скажу. Арестовувач, якого ти привів в приклад, він був би непотрібен в перші тижні війни, оці колесанки, якби до цього хоча б за кілька місяців і раніше з людьми отак поговорили, коли вже були перші розвіддані, і суспільство можна було налаштовувати поступово на те, що так є висока імовірність, і так нам потрібно готуватись, і так буде важко, тому що ворог дуже серйозний, і так це на роки. Але якщо ми мобілізуємо весь свій ресурс, інтелектуальний потенціал, інженерний потенціал, ми справимося. Ми будемо залучати підтримку. Але багато б виїхало, вибач. Ну дивися, багато і так виїхало. Ті, хто хотів виїхати, вони виїхали. І тут не зупиниш, тому що все одно використовували якісь корупційні схеми. Я сподіваюся, зараз це перекриють. Це потрібно регулювати, тому що це прочесні всередині суспільства. Але багато і приїхало, потрібно розуміти.

  199. [Фоззі]

    Ми орієнтуємося на тих, хто приїхав і повертається, але все одно є потік. Я зараз дивлюся ролик про те, як в Англії презентували дрон для евакуації поранених. Що я думаю? Закарпаття, евакуація цим дроном, Карлсон, і вилітають. Так це стільки людям врятує життя, не будуть в річку стрибати.

  200. [Марія Берлінська]

    Я якраз відношусь до тих, які повернулися. Дуже багато хто повернувся і вкладає зараз свій максимум ресурс для того, щоб забезпечити щодня підготовку, забезпечення дронами. От дрони, які ми провезли тільки за останнє, щоб ви розуміли, кілька тижнів, ми не робимо вручних кампаній, але ми ведемо постійний облік. Ті дрони, які ми передаємо, ми постійно дивимося, скільки вражень, скільки коригування вогню, скільки спалено...

  201. [Фоззі]

    Тобто ви свою систему робите, яка могла б стати прикладом для держави.

  202. [Марія Берлінська]

    У нас є своя цифрова система аудиту, обліку і розуміння застосування. І тільки за останній період крайній, це на десятки мільйонів доларів спаленої техніки. Це, наприклад, той же танк недавно на цензорі був. Т-90 прорив. Це спалено нашими дронами, нашими підготовленими людьми. Ми це робимо, просто робимо можливо трохи тихіше, чим інші, але це не означає, що інші повинні робити це тихо. Кожен має це робити. Я дуже поважаю роботу інших волонтерів. Я вважаю, що важливо, що вони популяризують цю тему. І цього має бути більше. Я мрію про час, коли на кожній українській кухні будуть збиратися дрони, коли FPV, наприклад. Що може робити, до речі, кожен старшокласник. Коли...

  203. [Фоззі]

    На гуртку інженер.

  204. [Марія Берлінська]

    Коли кожна бабуся буде назвати свого потика Мавік собачкою FPV-шечка, це буде таке народне визнання і розуміння потребності цієї галактики.

  205. [Фоззі]

    Мені здається, росіяни цим вже зайнялися. Вони почали в старших класах якісь...

  206. [Марія Берлінська]

    Вони активно... Так, у них прийнята на федеральному рівні навчальна програма, яка передбачає підготовку старшокласників до володіння технологіями, зокрема безпілотними технологіями.

  207. [Фоззі]

    Тим більше, що це споріднені з геймерством.

  208. [Марія Берлінська]

    Вони готують своїх дітей до війни. І потрібно розуміти, що Росія вміє грати вдову. Повторюсь, це не тому, що якось панікувати. Це для того, щоб просто релевантно, адекватно оцінювати систему координат в парадигмі жорсткого реалізму. Тоді ми зможемо приймати рішення. Тоді ми, не знаю, ідучи зранку, купляючи собі каву, ми будемо донатити іншу частину, іншу чашку кави, вона піде на FPV-дрон. Неважливо кому. Нам надігні, та Стерненку, Притулі, повернись живим іншим волонтерам, Фозі. Головне, що воно доїде до фронту. І головне, що воно буде використоване.

  209. [Фоззі]

    А ти таку цікаву річ сьогодні сказала про те, що... Ну, от ми багато казали про цифровізацію армії і про те, що ви знаєте, як це робити, ви це вже робите. І разом з тим ти постійно кажеш, що ти не хочеш йти в політику, не хочеш виконавчу гілку влади, виникає питання, якщо ви знаєте, ти знаєш, як це працює, то йди і роби.

  210. [Марія Берлінська]

    Дивись, а для того, щоб робити, не обов'язково сидіти на посаді.

  211. [Фоззі]

    Але повертаючись до нашої всієї розмови, ми ж про це казали, що через те, що люди на посадах, їм не вистачало лідерства, адекватної якоїсь оцінки ситуації, ми і опинилися в такому положенні.

  212. [Марія Берлінська]

    Ну дивись, я відповідальна за кадрову політику в державі. І об'єктивно в державі певні кадрові рішення. Дуже хороші, певні не дуже. Наприклад, я особисто станом на жовтень 23-го року можу відповідально сказати, що главком це одне з найкращих кадрових рішень. При тому, що я впевнена, що можливо десь через півроку чи через рік, а можливо навіть раніше, буде багато критики.

  213. [Фоззі]

    Ти маєш на увазі організовану критику чи ситуативну?

  214. [Марія Берлінська]

    Я думаю, що буде політизація військових процесів, і це найгірше, що може бути. Не можна...

  215. [Фоззі]

    Ага, така ж в тебе ставка, перед майбутніми виборами будуть ховати тих, кого ви стокіриєте.

  216. [Марія Берлінська]

    Я думаю, що так. Що буде політизація і будуть намагатися людей, які за НАТО мають багато авторитету, будуть намагатися якось їх прибрати з цієї шахівниці. Є там гарні кадрові рішення, знову ж таки той же Федоров, про який ми тут неодноразово згадували, на зустріч, на яку я зараз затрізняюсь, треба поспішити.

  217. [Фоззі]

    Нагадаємо, що ми давно стоїмо в черзі, і він здирався.

  218. [Марія Берлінська]

    Я нагадаю.

  219. [Фоззі]

    Ми вже зараз відпустимо.

  220. [Марія Берлінська]

    Але є і ряд абсолютно неадекватних кадрових рішень.

  221. [Фоззі]

    Зараз титр пішов такий.

  222. [Марія Берлінська]

    Абсолютно. Коли ми робили перерву, згадувала вам, що Державна служба експортного контролю, з якою я і наша команда успішно боролися для того, щоб зекономити для виробників місяці часу, а вони виграли для Росії, для Путіна місяці часу, блокуючи імпорткомплектуючих, від яких ми на 90% залежні. І досі Олександр Павличенко знаходиться на своїй посаді. І досі він не поніс жодну відповідальність за те, що сталося.

  223. [Фоззі]

    Але ти себе головою експортного контролю не бачиш? Чи замміністра оборони по цифровізації? Є ж така посада навіть?

  224. [Марія Берлінська]

    Вже є у нас міністр. Вже у нас є заступник міністра по цифровізації. Дивіться, ми готові і робимо все, що потрібно. Тобто ми можемо бути бекофісом, і ми, в принципі, великою мірою є таким бекофісом для певних державних інституцій просто на волонтерських засадах. Ми не займаємо посади, не отримуємо за це гроші.

  225. [Фоззі]

    Але брати на себе відповідальність в плані посади?

  226. [Марія Берлінська]

    Дивися, ще раз, не стоїть питання того, що я боюсь відповідальності. Відповідальності я точно не боюсь. Стоїть питання того, що ти можеш, будучи поза системою, по-перше, іноді зробити значно більше. Тобі не обов'язково для цього займати посаду. По-друге, ти можеш для тих людей, адекватних, які є у владі, і хочуть чути, ти можеш робити цю роботу, і наші волонтери роблять цю роботу. Просто ми не афішуємо, але багато ефективних рішень в технологіях, які відбулися за попередні півтора року, було зроблено нашою командою. Більше того, ми фактично починали аеророзвідку в країні в плані підготовки. Центр підтримки аеророзвідки станом на кінець 2014 року ми почали готувати перших розвідників для країни, ми почали розвивати галузь. Таких ініціатив, як наша, було буквально кілька. І все починалося з кількох десятків людей, які просто горіли цією справою з різних волонтерських команд, і на чих плечах досі це тримається. Коли мене називають матері українських дронів, чи матері української аеророзвідки...

  227. [Фоззі]

    Ми так назвемо Вінтера, напевно, чи не треба?

  228. [Марія Берлінська]

    Дивись, це дещо нерелевантно, в тому плані, що не тільки я була тією людиною, яка це починала. Це командна робота. Але правда полягає в тому, що насправді це буквально кілька десятків людей, які всі ці роки витягували цю галузь, вірили в неї, били усі дзвони і пояснювали, що без цього у нас будуть великі втрати. На жаль, воно так і сталося. В більшості своїх прогнозів я хотіла би помилятись. Я хотіла би, щоб, знаєш, через рік вийти і сказати, чи через півроку, от ми в Криму 2-3 тижні і сказати все.

  229. [Фоззі]

    От ми на набережній Ялти.

  230. [Марія Берлінська]

    Вибачте мене, я наприклад, я була занадто песимістична. Але на жаль, воно справджується не тому, що у мене якісь секретні дані чи якийсь дар яснобачення, а тому, що це завжди про закономірності, це завжди про математику.

  231. [Фоззі]

    Тому в політику не хочеться, так?

  232. [Марія Берлінська]

    Це завжди можна прорахувати.

  233. [Фоззі]

    Бо не вийде назвати речі своїми іменами.

  234. [Марія Берлінська]

    Не почував.

  235. [Фоззі]

    От знаєш, у нас просто друга жінка у нас в подкасті, перша була Тайра. І ви сказали, я вчора прям вражений був. От Тайра у нас коли сиділа тут, вона сказала фразу, що я готова померти за цю країну, але не готова йти в політику. Тіпо, я на все готова в цій країні, готова померти навіть, але не готова йти в політику. І ти от на одному з інтерв'ю сказала точно таку фразу, один в один. Чи нема тут раптом сексізму якогось?

  236. [Марія Берлінська]

    Сексізму я тут точно не помічаю. Дивись, я по-чесному роблю все, що я можу для своєї країни вже десятий рік. От в листопаді цього року буде рівно 10 років, як там я вийшла на майдан там 22 листопада.

  237. [Фоззі]

    Ні, то ти зрозумій правильно. Валерун просто в нього бокс-попіла. Він каже, що ті гості прямої червоної, які точно йдуть в політику, Валерун би не хотів б їх бачити в політиці. А ті, хто відбувається від політики, от їх би Валеруна хотів би бачити в політиці. Це був комплімент.

  238. [Марія Берлінська]

    Тоді тут варто повернутися до таких більш, скажімо так, засадничих речей. Я часто розказую бійцям перед боєм на полігонах, коли вони перед тим як не повертаються, або на лінії фронту, неважливо, на високих кабінетах, неважливо, українських, ще закордонних, адвокуючи зброєю, я розказую одну і ту ж історію. Це історія про мою мотивацію бути тут. В березні 22-го року війна мене застала в Нью-Йорку, і я раптом зрозуміла такий відчай всередині себе, таку певну пререченість, що ця війна найде мене всюди. Що начебто я тільки встигла трошки від неї відійти, повернутися до мирного життя, реінтегруватися, і от знову. Я головою розуміла ще задовго до вторгнення, що воно буде, і навіть писала про це, але все одно ти психологічно сподіваєшся на краще. Це такий нормальний психологічний механізм, від якого, насправді, чому пропаганда так добре працює. Тому що краще побути в пропаганді, де все добре, ми там ось-ось в Криму, у нас такі успіхи, аніж усвідомити масштаб втрат щодня на фронті і зрозуміти, що це надовго. От я так само, я зрозуміла, відчай певний, що ця війна знайде мене на будь-якому континенті, що мені треба залишати своє нелагоджене життя, дім, сім'ю, роботу, зарплату, абсолютно все подорожі, і знову повертатись в Україну. У мене з'явилось відчуття, що, якого не було, до речі, в 2014-му, що, можливо, я загину на цій війні. І що ця війна може тривати довше, ніж моє життя. Мені від цього стало преречено і страшно. А потім я розміркувала собі, що я все одно помру. Раніше чи пізніше. І ми всі помремо. Оце цю історію я розказую просто людям, зараз вже вашим глядачам, людям, які ми тут, в житті.

  239. [Фоззі]

    Головне після цих слів титри не пускати.

  240. [Марія Берлінська]

    А це означає, що? Що я на це не можу вплинути. Помру я на цій війні, через 40 років старості оточення онуків, але я все одно помру. Але на що я можу вплинути, це на те, як я проживу і підготуватись до цього моменту. Бо в цей момент я нікого не обману. Можна там придумувати собі різні соціальні ролі, маски, посади, звання, що завгодно. Але в цей момент ти завжди залишаєшся наодинці з собою. І з своєю совістю, і з тим, що в тебе було в житті. Ти дивишся собі чесно в очі, а ти наодинці зі своєю смертю. І ти себе не обманиш. Ти маєш заплатити цей рахунок в цьому ресторані, і ніхто, крім тебе, його не заплатить. Тому я в 2014 році я пішла за свій народ. Мені було дуже страшно, але я пішла. Так само, як прострільні дні на Майдан. В 2022 я прилетіла до Варшави, потім доїхала до Києва, тому що я дуже люблю свій народ. Але це тепер не про мій народ. В першу чергу, це про мене. Мені треба мати з чим піти. І найважливішою функцією на цій війні я вважаю не технології. Всі вважають, що Марія — це людина, яка максимально запускає технології в Україні. Найважливіша функція в цій війні — це розказувати собі і людям цю історію. Я кажу бійцям перед боєм, що не всі з вас повернуться з війни. Хто з вас назавжди залишиться в цих степах Донбасу чи Запоріжжя? Хтось повернеться без руки ніг. Когось нас накриє ракета десь навіть в мирному місті. Чи шах'ят. Але я всім вам вважаю того самого щось собі. Моїм найбільшим проявом любові до людей є розказувати цю історію, щоб нагадувати, що ми просто люди. І нам треба мати з чим піти. І я всім вам вважаю, що у вас того самого щось собі. Щоб в останні хвилини, секунди свого життя у вас було з чим піти з цього життя. Щоб ви йшли не з відчуттям вдячності і любові, а з відчуттям виконаного обов'язку. Не з відчуттям якоїсь ненависті, розпачу, образи того, що ви не зробили те, що мали. Те, що забоялись. Найкращі речі в житті я робила тоді, коли я вірила. Долала вірою свій страх. Я хочу, щоб ми для себе, хочу, зберегти самоповагу. І проконтролювати свій страх навіть в самий страшний момент. Тому ця історія не про дрон. Це історія, як на мене, про пролюдяність, про те, щоб мати з чим піти. Про те, що українці стали найстаршим дорослим у цій кімнаті, кімнаті світу. І про те, що ми зараз всі пролюдяність. Наші люди зараз просто тримають це небо для нас. Ми всі підемо.

  241. [Фоззі]

    Але важливо, що не можна так завершувати випуск. Не можна, не можна титри пускати. Так ми словами не продамо. Я знає, що хотів поговорити ще, вже закінчуючи, про двох людей. Чомусь я прочитав, що ти, ну, ти коли була в США, так, у цей перший місяць війни, зустрічалася з багатьма конгресменами, з багатьма українськими, ой, українськими, американськими політиками. І що ти Ненці Пелесі показувала фотографії з Маріуполя. Так. Ненці Пелесі така, ну, особливо після того, як вона ледь не розпочала Третью світову польотом в Тайвань. Що це за людина? Така сильна бабуся. Ну, наскільки вона прониклась в українську історію?

  242. [Марія Берлінська]

    Ну, дивись, мені важко судити, що це за людина, тому що це була там розмова.

  243. [Фоззі]

    А, ну, швидка зустріч, так?

  244. [Марія Берлінська]

    Ну, ні, це не було п'ять хвилин, це було там десь, може, півтори години, навіть більше. Але в мене залишилось дуже позитивне враження від неї. Я відчула людяність в ній. Ти знаєш, насправді, розказуючи попередню історію і сенаторам, і комерсменам, я...

  245. [Фоззі]

    А ти відчула історію сенаторів і комерсменів? Так.

  246. [Марія Берлінська]

    Я відчула в них людське. До цих людей важко пробитись, тому що...

  247. [Фоззі]

    Вони ж політики, в них скіл, вірбовки.

  248. [Марія Берлінська]

    Соціальні ролі, от вони, як би, такими бетонними перегородками їх тримають. Тобто, певні алгоритми виховання, і то, коли ти йдеш по цій соціальній драбині, вони перетворюють тебе в певну функцію. Щось людське починає бути схованим дуже-дуже далеко. Це історія про те, що ми всі люди, і нам всім треба мати з чим сти. І я вперше, напевне, в житті бачила, коли певні комерсмени і сенатори сиділи зі сльозами на очах. Це, типу, дивно.

  249. [Валерон]

    Чоловіки?

  250. [Марія Берлінська]

    Чоловіки. Це було дивно. Це не люди, які сиділи і завтра дадуть новину. Марія сказала, що після її історії сидів весь Конгрес і плакав. Це було не так, але було видно, що в людей є емоція.

  251. [Фоззі]

    Тобто, на цьому емоційному рівні ми здобули якусь підтримку?

  252. [Марія Берлінська]

    На рівні людей. Тобто, я говорила їм, що ви, як люди, зараз можете вплинути на те, щоб сотні тисяч людей вижили, наші діти вижили. І ми не просимо, щоб ваші солдати йшли і гинули на нашій землі. Дайте нам залізу. Ми все одно не здамося. Україна не впала за три дні, за три тижні, і не впаде за 333 дні. Ми будемо воювати скільки потрібно, бо ми на своїй землі, за нами правда, за нами наші будинки, наші діти. Ми не здамося. Те, що вам потрібно зробити, це дати нам залізу. І нам треба перейти від джерелінів і стінгірів до F-16. Нам треба перейти від стрілецької зброї, яку нам давали в перших 3 місяці, перейти до гармат, до хаймарсів, до насамсів, петріотів і так далі.

  253. [Фоззі]

    Ти ж всередині розумієш цю ситуацію американського політику. То зараз дуже багато наслякають тим, що підтримка закінчиться, вибори зупиняться. Яка твоя оцінка, дійсно, ця емоційна складова може припинитись і якимось мишинам підтримка змінитись чи зменшиться?

  254. [Марія Берлінська]

    Великою мірою не все залежить від нас. Наприклад, конфлікт, який зараз відбувається, війна, яка відбувається, Ізраїль, Хамас, Палестина, він вплине на ситуацію.

  255. [Фоззі]

    Для нас в гіршу сторону?

  256. [Марія Берлінська]

    Звичайно. Тому що важко тримати в фокусі ряд процесів. Але при цьому дуже багато чого залежить від нас. Від того, наскільки ми не будемо зупинятися, не будемо говорити про якусь втому, не будемо там зупинятися, писати публічно в Твіттері, в Фейсбуці, нагадувати, зустрічатися, пропонувати свою адженду, боротися за себе. Допоможуть тим, хто за себе бореться. І хто за себе бореться, ну, не дивлячись ні на що. Повна мобілізація суспільства. Інформаційно, ресурсно, волонтерське, і в адвокації зброї. Це на роки.

  257. [Фоззі]

    І про людяність ти ще казала. У нас багато хто, коли запитуєш про головнокомандуюча, Валерія Федоровича, і всі, хто його знають, людяність саме один із перших слів, який в асоціативному ряді після Залужного. Людяність. Ти з ним близько знайома, я так розумію, ще задовго до того, як він став головнокомандуючим. Чи я підтверджую про людяність? Ні, я думаю, що підтверджуєш. Ну от, мені здається, що він супергерой такий зараз. Але сам же він не готовий був, правда, до того, до образу супергероя, обкладники Таймс. От ти зараз заходила в бар, чи не він? Чи він висить обкладника Таймс на вході? Ми зараз попросимо показати це в монтажі.

  258. [Марія Берлінська]

    Залужний, так.

  259. [Фоззі]

    Що, він не готовий був до такого рівня любові, не знаю, публічності, популярності?

  260. [Марія Берлінська]

    Дивись, він, як на мене, точно не шукав слави. І якоїсь народного обужнювання це точно не було. Це просто похідна від того, що він робив, від того, як він робив це. Оце все.

  261. [Фоззі]

    А він це усвідомлює, як думаєш? Рівень популярності свій?

  262. [Марія Берлінська]

    Дивись, я всюди, спілкуючись на різних рівнях з побратими і посестрами, бачу повагу. До нього особисто. Я бачу той авторитет головнокомандуюча, який я не бачила до цього щодо жодного головнокомандуюча в Збройних Силах України. От і відповідь на всі питання.

  263. [Фоззі]

    Треба науковцям якимось писати потім, колись. Ти можеш просто йому повідомлення написати? Набирати? Прямо зараз? Ні, прямо зараз не треба. Не просто, я маю на увазі, у нас от знову ж таки таєра була, вона каже, в неї є Принц-Агарі телефон, але вона не те, щоб йому дзвонить. Вона відмовилася дати Валерону телефон Принц-Агарі, тому Валерон вирішив, може в тебе є телефон залужного.

  264. [Марія Берлінська]

    Дивись, я можу і написати, і набрати, і насправді в будь-який момент і Валерій Федорович відповідає, але я ніколи це не зловживаю і набираю, і пишу, тільки коли справді нагальні питання стратегічної ваги, які вирішити може тільки він, тільки за його залучення.

  265. [Фоззі]

    Це насправді дуже круто, що зберігаються такі паралельні зв'язки між волонтерами і командуванням військовим. Але ви ж ним познайомились, коли він був командувачем якимось, але на рівні бригади.

  266. [Марія Берлінська]

    Ми познайомились задовго до вторгнення, скажімо так.

  267. [Фоззі]

    Я ж все для цього робив. Він не зовсім це зробив гладенько, тобто, якщо б це була державна лотерея, нас б примусили переписувати цю підводку. Але Марія принесла нам от такий от приз, який ми будемо розігрувати. Це автограф Валерія Федоровича Залужного. Треба нам, щоби ти розписалася, оскільки ти героїня в нас. Тому зараз в мене навіть маркер є, і навіть чорний, я підготувався. Тут розпишешся ти і ми виставимо цю футболку на розіграш. Розмір, я колись торгував на базарі, тому я можу сказати ваш розмір. Тим більше, що зараз всі люблять оверсайзи. Це буде як завжди. Робите донат від 200 гривень. Ставимо плюс в коментарях. Ми збираємо на твій фонд.

  268. [Марія Берлінська]

    На наш фонд. Фонд «Діґнітас». Є отакий проект у нас «Люті пташки». Це FPV-дрони. Дрона і камікадзи для фронту.

  269. [Фоззі]

    Сьогодні ми чинно найбільше говорили про FPV-дрони. І ми збираємо на них робити донат. І потім Суворий Рендом обере переможця серед усіх, хто донатив. Донатьте FPV. Це зараз те, що треба. Тепер Валірон... Тільки ми так зробимо, що ми створимо свою банку. На нього люди будуть донатити, а потім перекинемо усі гроші на реквізит. Щоб слідкувати. І переможця знайти.

  270. [Марія Берлінська]

    Домовилась по рукам.

  271. [Фоззі]

    Я біжу за маркером. Так вийшло, що рідко жінки до нас приходять. І ми... Вибачаю за те, що ми даруємо. Це тобі. Дякую, що прийшли.

Схожі епізоди

волонтерство

23 черв. 2023 р.

Роман Сініцин

СІНІЦИН. Шахрайство волонтерів, Чорновіл у смітнику, партія Арестовича та складнощі контрнаступу

Серед дуже популярних в українському суспільстві очікувань якнайшвидшої перемоги на кшталт повернення на курорти Криму та звільнення Бєлгородщини важливо чути також тверезі й реалістичніші оцінки ситуації. Відомий волонтер Роман Сініцин (Фонд Притули) завжди попереджає, що до пер

Читати повний текст

політика, військо

11 серп. 2023 р.

Юрій Гудименко

ГУДИМЕНКО. Український Моссад, розпад росії, робота сапера, 17 операцій і як ставитися до ветеранів

На історика, письменника, політика, сапера ЗСУ Юрія Гудименка чекали в Прямій Червоній дуже давно. І ось після поранення, 17 операцій і реабілітації в США він таки дістався нашого бару! Гудименко зупиняв русський мір у Запоріжжі, протестував проти Зеленського, зустрічав 24 лютого

Читати повний текст

військо, волонтерство, ютуб, війна

14 жовт. 2022 р.

Сергій Стерненко

СТЕРНЕНКО. Залужний — геній, ядерна війна та російські мобіки.

Після останніх масштабних обстрілів України він зібрав сотні мільйонів на помсту. Сергій Стерненко — нині один з найвпливовіших громадських діячів. Ютубер, який розриває якісною українською пропагандою ворога, поспілкувався з нами на багато цікавих тем. Він був відвертим і не під

Читати повний текст