СЄРГА. Де був 8 років, чому бісить Арестович, одеський воєнком і як працює Культурний десант
Коля Сєрга
Опубліковано 24 лип. 2023 р. • Довжина: 8 544 слова
Короткий зміст
Зараз Колю Сєргу всі знають як лідера руху Культурний десант, певного морального авторитета, який з перших днів повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ, дає концерти на передовій і жорстко засуджує менш патріотично налаштованих артистів.
Однак до 24 лютого Коля був одним із найбільш інтегрованих у російський інформаційний простір виконавців. Довгий час жив у москві, працював на російських телеканалах, будував там музичну кар’єру.
Про таку кардинальну трансформацію і шлях від «ду-ду-ду Свєтку Лободу» до пісень-посвят українській піхоті в новому випуску Прямої Червоної!
🔥 Як Коля чекав російський десант в Одесі
🔥 Руйнування української армії в 90-ті на очах у Сєргі
🔥 Повістки в Одесі і корупція воєнкома
🔥 Навіщо співати й жартувати на нулі
🔥 Як потрапляють до Культурного десанту
🔥 Козловський, Вінник, Ярмак — ставлення Сєргі до колег по цеху
🔥 Меседж російським родичам від Колі
🔥 Українізація Одеси
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
«Пряма червона» триває, ми знову в барі. В районі п'ятисотого вже, господи, дня війни, Великої війни. Ми шукаємо відповіді на два головних питання сучасності. Як зрозуміти нарешті, що повернення до минулого життя неможливе? І як нам об'єднатися всім перед обличчям такого страшного ворога, якого ми маємо? І сьогодні в нас гість, який, можливо, дасть нам відповіді на якісь питання, зазначені.
[Коля Сєрга]
Коля Серге. І на якісь точно дам. Привіт. Привіт. Ну, такі складні.
[Фоззі]
Дякую, що зрішив. Може ми під'їдемо просто поступово? Ми починали як футбольний подкаст, і це так давно було. Так, і ти постійно про це згадуєш. Тому що порівня, the roots, має бути. І в футбольному подкасті треба ж для футболістів якось адаптувати спілкування. Ми їм сформулювали нарешті питання, з якого ми всі починали. Що ви нового дізналися про Російську Федерацію після 22 лютого? Давай дамо, що і ти футболіст у нас.
[Коля Сєрга]
Що нового дізналися? Ого. Стільки нового, напевно. Просто вся інформація, яка була в мене, в моєму інфантильному світогляді, вона просто була розчавлена як сапогом. І тому в мене зараз, ну, типу, знаєш, як грів ставиться на чомусь. В мене такий грів тотальний знищити на Російській Федерації, тому що вона розповсюджує, з чого вона складається. Я розумію, що зона відповідальності зараз, яку я взяв на себе і до якої підтягнулася моя команда, це культура. Тому ми, скажімо так... Ми ще дійдемо до цього. Заважаємо розповсюджуватися російським наративом через культуру.
[Фоззі]
Вимішаємо їх, заміняємо їх. Почекай. Була ситуація часто, коли спілкуєшся в своєму колі, і є люди, які зробили якісь висновки 24 лютого. І питаєш них, ну, а от там дві війни в Чечні, там, в Придністрові, Абхазії. Не те, щоб, як ви тоді на це реагували, але ж були поступові кроки, імперія намагалася відновитися. І не бачити цього не можна було. Ми навіть футболістів витискаємо, а ти ж все ж таки в нас людина культурна. Ти мав розуміти, що це агресор, це імперія.
[Коля Сєрга]
Я знову наголошую на тому, що моє бачення світу тоді, і воно було значно більш інфантильніше, ніж зараз. І тому просто для того, щоб бачити, потрібно дивитися в цю сторону. Ти хочеш сказати, що подорослішав? Зараз.
[Фоззі]
Партнер нашого каналу компанія VBET приготував для всіх глядачів прямої червоної бонус у закріпленому коментарі. А ще історію про того, хто таким бонусом вже скористався. Включай. Василь Гаце виграв на VBET декілька мільйонів гривень.
[Валерон]
Перший джетпот я виграв 7 мільйонів. Це було як бедконфракт. Мені випало 3 сімірки, і випало 7 мільйонів. Потім я почав грати, ну я виводив гроші і грав. І потім мені випало ще, я не пам'ятаю, в релаксі геймінг 15 мільйонів. Після чого вирішив допомагати українській армії. Я подумав, що в мене є можливість така, і я можу це робити.
[Фоззі]
Для одного із підрозділів, який зараз знаходиться на Луганському напрямку, Василь закупив автомобіль Mitsubishi L200, дві зарядні станції EcoFlow, Starlink і плитоноски. Ще один Starlink чоловік передав іншому підрозділу і вже планує нові закупки.
[Валерон]
Насправді, хотіли сказати, що людям, які мирюють в процесі велике, що у кожного є шанс, і головне не здавати. Навіть в такій важкій ситуації, ви можете зробити найкраще.
[Фоззі]
Наш один з гостей, який був учасником проєкту «Культурний фронт», ваш Олександр Ярмак, він розповідав, що в Одесі тоді ти опинився на якомусь блокпосту, тому вам дали автомат і навколо Темрява, і невизначеність.
[Коля Сєрга]
Не зовсім на блокпосту опинився. 24 лютого, коли почалася паномасштабне вторгнення, перший був фокус уваги, чим я можу бути корисним. У мене батьки живуть в Одесі, я поїхав до них і створив групу в телеграмі, яка називалася психбатальйон, психологічний батальйон. Почав збирати людей, з якими я десь вчився, які пов'язані з психологією, які є психологами різних напрямків, для швидкої психологічної допомоги в умовах колосального стресу. Ми створили цю групу, зібрали команду, я поставив модератора цієї групи, і перший день я сам дзвонив людям, спілкувався, переписувався. І потім я побачив, що вже знайомі підтягують знайомих, і створилася така стягрупа, вона працює без мене, я є просто одиницею там. Тоді я зрозумів, що я хочу піти до Збройних Сил України. Спочатку я хотів піти до ТРО, тому що було розуміння, що вдень чергуєш, ночуєш вдома. Подзвонив знайомим, які мають відношення до ТРО, вони кажуть, що ні, давай ти краще будь дома, ти ж там поет, всі діла. Я сказав ні, пішов шукати ще варіанти, подзвонив ще одному знайому, він каже, так, ввечері приїжджай туди-туди о 6 вечора. Я приїхав, мені сказали, що так, дивись, це не ТРО, це Збройні Сил України, ти зараз підписуєш папери і все. І ти тут, коли потрапиш додому, незрозуміло. І чи потрапиш взагалі.
[Фоззі]
Присяга?
[Коля Сєрга]
Тоді ми просто підписували документи, там воно було все дуже швидко, присяга була десь через місяць тільки, тому що не було на це часу. Відразу видали автомат, форму і вже вночі я стояв на чергуванні. Мабуть, про цю історію Єрмак тоді...
[Фоззі]
Чекав десант, так?
[Коля Сєрга]
Так, чекав десант, тому що там був об'єкт, на якому ми знаходилися, був в особовому складі, розраховано те, що десант, якщо буде йти з моря, то буде йти і захоплювати цей об'єкт.
[Фоззі]
Ти про інфантівність казав багато, ти казав раніше про рожеві окуляри, які там розбилися 24 лютого, поранили очі і так далі, такі вирази. Просто ти з 2014 року як це сприймав?
[Коля Сєрга]
Я не сприймав цього. Що там відбувається? Взагалі, під час Майдану ми з Решкою були в Палао, такі острови, ми ще застрягли там, і ми дивилися, як відбувається Майдан, як відбувається активна фаза, дистанційно, і дивилися через новини, які були там. І тоді, напевно, не було навіть такої задачі всередині себе критикувати, через інформацію вичитати медіо чи джерело, яке надає, а ти просто цілком вхаваєш інформацію. Ви могли й по Інтеру дивитися, це була споріднена структура. Напевно, там воно якось так і виходило, якісь сюжети, і в мене не було, знаєш, є асоціативна позиція, а є дисасоціативна. Вона була дисасоціативна із великою примістю зайвих фактів. І виходить, що я не прожив цей момент, і я ідеологічно не сплотився. І виходить, я ж кажу, я жив у своєму куля, своїй бульбашці, і звертав фокус уваги на те, що можу зрозуміти, як точка в навігаторі була поставлена, досягнення успіху в музичній творчості, без огляду на те, що Росія – це ворог. Тоді для мене не було розуміння, що Росія – ворог. Я вже тоді жив в Москві, я жив на дві країни. Ну і виходить, що я так і почав рухатися.
[Фоззі]
В нас був Бідняков, схожа ситуація. Він хоча б розповідав, що ходив в футболці збірної України. Він, до речі, казав, що відчував якісь такі трохи утиски українців України в Росії. Якісь такі ставлення трохи зверхні чи неважливе. Що його просили не вдягати в футболку збірної України, наприклад, в ефір «Решки». У тебе були такі якісь? Чи ти теж не помічав?
[Коля Сєрга]
В мене «Решка» в 2014 році закінчилася. Я відзнявся, я пішов після цього сезону. І якраз, коли закінчилася «Решка», я концентрувався на музичній творчості. А потім взагалі перестав займатися творчістю, як артист. І почав робити просто івенти. Коли я жив у Москві, то я робив різні івенти. Приватні, корпоративи. Як режисер був. І тому, напевно, я не відчував цього притиснення медійного, тому що я медійно не з'являвся майже. Тобто були якісь рідкі прояви. А так, глобально, на той момент я для себе прийняв рішення, що все. Типу, артистична кар'єра закінчена, я щось для себе буду випускати іноді. А так, я концентруюся на тому, що я можу пощупати матеріально. Робити, як кажуть, фізичну роботу.
[Фоззі]
Будь-які медійні прояви зараз слід поділяти на імпортні і експортні. Ми ж не хочемо пояснювати людям, яких зараз президент Зеленський просить зброю, про його ставлення до війни колись. Ну, так само і Коля Серга, мабуть, не розповідав, що на пену, коли з ним фотографувався, що працював на каналі ТіНТі. Бо то імпорт, це експорт. Ну от велике питання таке зараз, погодься, і дуже часто його ставлять. Як сприймати тих артистів, медійників, які з 2014 року по 2022 року війну не помічали, а зараз стали різко дуже патріотичними проукраїнськими?
[Коля Сєрга]
Мені здається, що в першу чергу залежить від вчинків людей. Як це робиться? Це робиться на показ? Це можна считати?
[Фоззі]
В сучасному світі все, що робиться на показ. Люди, які раніше робили селфі в ліфті, ніби це щось змінить в світі, вони тепер вночі пишуть пост зі словами «йобана русня». Просто бажання все одно показати себе. Просто тренд такий, що вже вандама не можна дати. Є або наші, або не наші. І коли ми говоримо про те друге важливе питання, як нам об'єднатися. Тому що треба вже дивитися наперед. Треба розуміти, як ми виживемо і як нам рухатися далі. Знову чваритися між собою – це наш національний вид спорту. І це неконструктивно в даній фазі. Ми будемо ще скучати за минулою весною, коли не було жодних питань між собою. Всі мали тут під боком в кількох десятках кілометрів прямого ворога. Тут літали вже РЗО. І не було питань, хто наш – це той, хто проти Росії. Хто не наш – це той, хто за Росією. Але зараз, якщо ми візьмемо найгучніший, мабуть, кейс цього перевзивання Лабаду. І мій рідний Харків. Тому що я для медіа часто працюю харків'янами. Скажіть, Олександр, як там змінилось? Все ж добре. Коли, напевне, Одесит там теж працює. Коли починаєш їм казати правду, люди так, знаєш, коли даєш інтерв'ю, а людина вже розуміє, що ти кажеш не те, що їй треба. І вона так починає… Так, були люди, які прийшли на той виступ Лабади. Як би нам не хотілося. Є ефект Добкіна, як та частина, скажімо, вати, яка перевзулася. Є частина вати, яка просто сидить. Заховалася. Заховалася. Це умовний таксист, який переїхав. Мені трапляються в Києві харківські таксисти, тому що вони починають мене питати про металісти і так далі. Але все одно вони слідкують за російськими пабліками. Це називається «Я хочу знати правду». І тут і там брешуть, а я хочу знати правду. І тому наративи вкладаються їм в голову. Як нам бути далі з цим таксистом на прикладі Лабади? Ти казав, що все одно не треба нікого відштовхувати. Мої датчики кажуть, що вибачте, але де ви були всі вісім років, коли дамбілі бамбас? Але мої датчики зазвичай брешуть самому собі. Вони розуміють, що треба все одно проїхати цю станцію і вже перейти на Льва Толстого. Вже не на Льва Толстого. Вийти з Льва Толстого і їхати далі. Ти за те, щоби все ж таки… Лабада 2.0 – це правильно.
[Коля Сєрга]
Я за те, щоб давати людям показати себе. Шанс. Давати шанс. Але дуже важливо слідкувати за цим шансом. Ось у Лабади був шанс в Харкові, і вона показала, чітко показала, що ні. Що вона не готова повертатися до України, і вона тут не потрібна. Вона асінхронна з тими ментальними процесами, колективними, які відбуваються в Україні.
[Фоззі]
Її реакція на ту дівчинку, що хтось там заплатив, це як реакція… Це дуже сильний лакмус.
[Коля Сєрга]
Секретаря райкома. Так я тобі скажу більше. Якби вона просто запитала в цієї дівчинки, поговорила з нею, чи потім десь в соцмережі сказала, що там була дівчинка, і напевно її хтось заплатив, це одне діло. А вона використала, тут стоїть аудиторія, яка налаштована на Лабаду, і тут стоїть маленька дівчинка з плакатом, і вона використовує, вона говорить з цією дівчинкою через аудиторію. Тож, грубо кажучи, вона направляє це військо своє на те, щоб утилізувати дівчинку, для того, щоб її знищити. І ось це вже вчинок трошечки навіть інший. Це не просто про те, що вона живе в своїй бульбашці, своїй ілюзії, що її сприймають, її люблять, а ще і те, що вона готова за нею воювати, і тут, якщо хтось її не сприймає, він неправий, і давайте я тут повоюю. Причому проти дитини. І це дуже важливий фактор. Мене дуже обрало, я ж записував звернення, і в мене перейшово на це звернення саме цей вчинок. Коли доросла жінка, потужна жінка, тому що вона потужний оратор, в неї напрацьовка нереально велика, тож вона вміє працювати і керувати масами. Вона артист, першого ешелону була, а це надає певні навички, і для цього потрібні певні навички. І вона використала це, це, знаєш, якби клічко вийшов, вдар в маленького хлопчика просто. Тому що той каже, ну, клічко – козьол. Ну, знаєш, це розмірно.
[Фоззі]
Тут ще показувало, що ти кажеш, що вона вирішила, давайте ми повоюємо, що вона в Харків саме поїхала, правда? Дивись, вона хотіла зробити концерт в Києві, але Єрмак з Сергієм Стерненко скасували цей концерт, скажімо так, і вона ж не вийшла в Києві, правда, на площу, не вийшла там, я не знаю, у Львові, навіть в Дніпрі, а поїхала саме в Харків. Ну, це менеджерські рішення оцінити, де буде простіше.
[Коля Сєрга]
Я вам скажу навіть, вчора в телеграм-каналі «Батальйон Монако» вийшла стаття про то, що Саша Єрмак, ну, там, типу, мудак. І скрин з концерту «Лобади», де він написав, що, типу, Гречка любить, зібралися. І далі якесь відео, якийсь поц Андрій, я скажу, тому що, ну, Поц Андрій, це гарний тізер.
[Фоззі]
Поц Андрій, ми маємо знати. Дивіться тізер реклами. Прізвище Поца Андрія.
[Коля Сєрга]
Так, Макс, так, репер Єрмака, можливо. Так читає харківський блогер Андрій Місілюк. Не знаю такого. Відкриваємо сторінку в фейсбуці цього блогера. Ну, це абсолютно маніпулятивний текст. Як написано, як він підлаштовується. Заходимо і дивимося, що описання професії. Директор у інститут соціально-політичного проєктування «Діалог». І ти розумієш, що або він абсолютний лох, і лохівський інститут, по суті, політтехнологічний. Ну, зазвичай хтось платить.
[Фоззі]
Ми так знову дивимося, хлопчик, хто тобі заплатив.
[Коля Сєрга]
Абсолютно по-примітивному, збирає інформацію, що Єрмак проросійський репер. Або це заказуха. І ти розумієш, що така примітивна заказуха, і я вчора в цей батальйон Монако, вони звернулися просто до нас за коментарем по Віннику, я записав відео. Вони молодці, що вони його розмістили. Я підняв тему Єрмака і той самий Лобиди. Я сказав, що Єрмак назвав грічко-любими не харків'ян загально, а тих людей, які прийшли на концерт Лобиди і стояли, дивилися цьому безкоштовному видовищу і раділи йому. Тому що Єрмак приїжджав в Харків тоді, коли орки стояли у кордоні Харкова і крили артилерією. І він приїжджав, працював з концертами і по волонтерських хабах, і поліцію ми збирали в бункері всю, і ДСНСників, і по військових працювали, і просто з цивільним населенням. А потім, коли деокупували Харківщину, ми були перші, окрім поліції, я маю на увазі, з культурних ячів, хто поїхав туди, і ми проїхалися. Спочатку ми пропрацювали концерти по всій деокупованій Харківщині, до Вовчанського. А потім почали ми стіни культури запустити, розмальовували стіни, патріотичні графіти намалювали, більше трьохста моралів намалювали по області. І почали привозити, ми щомісяця приїжджали з великої культурної програми, привозили гуманітарку, і соціальні програми, освітні програми, і культурні програми, різні майстер-класи. І півроку ми їздили туди, і Саня Єрмак був активним учасником цього. І коли там якийсь мудак розказує, що він там зневажає харківян, то я можу сказати і запевнити, що стільки з артистів, скільки Саня зробив для Харкова, ну дуже мало хто з артистів зробив. Але все одно люди прийшли на Лубоден. А я думаю, що більшою частиною, я звісно можу помилятися, але мені здається, що більшою частиною це прийшли ті люди, які повернулися, які не були, не переживали цей жах безпосередньо там, і не приймали активного участі в Супротово. Бо коли ти приймаєш, ти вже занурюєшся в позицію. І коли ти приймаєш участь в війні, в тебе не може бути на пів тонів. В тебе немає сірого. В тебе є чорний і білий. І це навіть...
[Фоззі]
Ні, ні, це не про Харкові, не про Україну. Є сірий, не мозок.
[Коля Сєрга]
Просто може людина бути в обставних війнах, але не приймати активного участі у Супротові.
[Фоззі]
Ну, Харків взагалі зараз дуже змінився, тому що кілька сотень тисяч біженців з Донбасу, з східних районів Харківської області, Харків зовсім інший. Але все одно мене в тій картинці вбило те, що все одно вони прийшли, вони не рефлексують, вони не розуміють. Я розумію, що держава не казала в телемарафоні замість того, щоб показувати подаляка 30 разів на день підвечір, щоб більше дивилися. Вони не казали в телемарафоні, що Світлана Лобода, от їй там цитата російському телебаченню, де вона каже, що вона там казала.
[Коля Сєрга]
Це сильно змінило саму аудиторію ДНК.
[Фоззі]
Ми хоча б дали їм шанс.
[Коля Сєрга]
Ду-ду-ду, Свєтку Лободу, співав колись Коля. А що ви думаєте про Лободу, її повернення в Україну і конфлікт в Харкові? Пишіть в коментарях. Зробити якісь визнаки. Саме тому ми підступаємо до позиції, яку я озвучив в шоу Жені Яновича. Що не давати шанс. Я про людей, я не про Лободу. Зараз, зараз. Просто ми розуміємо, що на Лободу пофіг. Не пофіг на людей, які приходять, які дивляться. Бо це певна кількість українців, які потім приймають рішення на виборах, які приймають рішення в якихось ситуаціях, пов'язаних з суддєдною системою і так далі. Які на неї впливають. І ми розуміємо, що з цими людьми необхідно спілкуватись. Ми не можемо просто відрізатися і сказати, що їх немає. І має бути хтось, той самий лідер думок, якого сприймає та аудиторія. І який при цьому, ми розуміємо, що всередині він або українізувався, або на шляху до цього і щиро шукає цей шлях.
[Фоззі]
Це ти про партію Аристовича зараз розповідаєш.
[Коля Сєрга]
Я вчора таке звернення до Аристовича зафігачив. Він мене дуже вибісив. Постійно бісить, а тут прямо так було.
[Валерон]
Це ж ти кажеш, що він якраз до цих людей.
[Коля Сєрга]
Питання в тому, наскільки в нього щирі помисли. То що він працює на цих людей не означає, що він їх буде вести до світла. Він може ще глибше в темряву і капашиться в цьому. І наслаждатися нарцисизмом. Бо йому важливіше, ніж вести за собою, як просто йти і бачити, що за ним ідуть. Кайфувать була колись картинка, де по сніжному полю за сніженим біжали собаки, лайки, і там перша біжить, прокладає дорогу, втруга, третій, четвертий, п'ятий, в кожній своїй рефлексії, своїй думки, куди ми біжимо, я не знаю. Я довіряю вважаку, а вважак тільки, як я охерезно хороший, який в мене красивий лепіще. Як я розгрібаю цей сніг.
[Фоззі]
А як знати, що ось ця людина, як ти кажеш, лідер думок, що він все ж таки на путі українізації? Оце ж якраз про Арестовича. Хтось вірить, що він на путі українізації, а хтось не вірить.
[Коля Сєрга]
Ну, по-перше, слідкувати, за тим, які цінності транслює людина. Тож завжди, коли я бачу якусь інформацію, яка тригерить мене і викликає емоції, я задаю запитання, а кому може бути вигідно, щоб я отримав саме цю емоцію, тіпу перша емоція. Ну, що перша емоція, вона там біологічна, скажімо так, вона автоматична, рефлекторна. Потім ти вже починаєш аналізувати, з чого це складається, хто, джерело, що в цьому джерелі складається, і тоді тебе починає потроху відпускати первісна емоція, і ти починаєш тоді критично відноситися до інформації. Але, як правило, це називається мета-контекст, мета-цель. Те, що ти першість прийняв, то і закладено в цю транзакцію. І тому, коли ти бачиш, що, наприклад, звернення Аристовича, конкретно в мене вчора було, звернення до нього було після його монологу, це іменно монолог, з Гордоном, про те, що мільйон двісті тисяч військових з ПТСРом повернуться, будуть кидати гранати під двері своїм сусідам. Це така солодка пара. Буде змінитися колективний міф від військового захисника-рятівника на військову загрозу. І ти розумієш, що воно викликає гнів, але спочатку воно тригає на страх, тож його мета – викликати страх. А коли ми відчуваємо страх, ми стаємо маленькими. А тут він як джерело цього страху, який розповсюджує, він великий над цим, він контролює ситуацію. Це потім ти починаєш, звідки мільйон двісті тисяч людей з ПТСРом? По-перше, не всі отримують ПТСР, хто повертається з війни. Це перше. Друге, якщо загальна кількість військових – мільйон двісті тисяч, то тих, хто безпосередньо сидить в окопах, приймаючись в штормових діях і так далі, їх менше 200 тисяч. Тож дуже багато людей, які налагоджують процеси, вони в структурі, але вони не стріляють безпосередньо з автомату.
[Фоззі]
Слухайте, давайте все ж таки про Арістовича, навіщо? Він же ж льотчик, він улетить. Це нам тут жити.
[Коля Сєрга]
Тому ти розумієш, що в нього немає за ним, як сказати, душі, немає... Він просто хоче викликати і емоцію, і кликбейт. Кликбейт. Або він це продає комусь в якійсь політичній структурі, або... Він поки продає себе.
[Фоззі]
Або набуває собі ціну. Парі з Гордоном. Це просто майстер-клас кликбейту. Пірамідки мають десь бути. Увага, важливе оголошення. З 28 по 30 липня у Львові на Fest Republic відбуватиметься фестиваль «Файне місто». Благодійний фестиваль. Я там теж буду, оскільки Танок на Майдані Конго братиме участь в цій події. Але зараз не про це. Партнером цього фестивалю буде компанія WeBet Ukraine. І ось що вони видумали. Разом з фондом «Згуртовані» вони будуть проводити там на фестивалі збір донатів. Буде спеціальна локація. Ви туди зайдете і зможете зробити донат, який піде на аптечки. На правильні аптечки, якщо ви розумієте про що я. Докладніше про все це в описі до цього відео. Йдіть за посиланням, йдіть на фестиваль «Файне місто» і заходьте на локацію фонду «Згуртовані». Дякую. Не дамо людям шансу перемотати по заголовках. Згадаємо таку річ. Батько в тебе професійний військовий.
[Коля Сєрга]
Так.
[Фоззі]
Він ще й вчений. Він доктор наук. Фізично. І ти... Він брав участь в військових діях з 2014 року?
[Коля Сєрга]
З 2014-го ні. Він зараз...
[Фоззі]
Викладав тоді, значить.
[Коля Сєрга]
Він викладав. Він на військовій кафедрі в Одесі в екологічному університеті викладав. Потім він звільнився і просто пішов в викладацьку діяльність. Ну, як цивільно-викладацьку, як вчений. Ну, і зараз, у 2022-му він же мобілізувався і пішов, воює на Херсонському напрямку в ТРО. Він вже керівник. Ну, він... В нього керівна посада, в одному з батальйонів.
[Фоззі]
Тобто, в родині 2014-го по 2022-й теж про війну особливо говорили. Але... Він хотів, щоб ти був військовим, так?
[Коля Сєрга]
Ну, це в дитинстві було. Це було до того моменту, поки Ян не прийшов і сказав, о, я піду в... Кадетське... Як воно називається правильно? Суворовське... Училище. Суворовське училище. І тоді він, може, не потрібно. І я...
[Фоззі]
Такі герої пішли в постель. У нас був Олександр Євгенович Положинський, який теж навчався в Суворівському училищі. Ні, я так і не пішов, я залишився в школі тоді.
[Коля Сєрга]
Але ти бачив оту армію, так?
[Фоззі]
Тобто ти знав, що таке армія з дитинства?
[Коля Сєрга]
Звісно, я жив в гуртожитку при університеті з курсантами разом. І виходить, що там до п'ятого поверху були різні студенти і цвільні, а вище все були військові. Там такі блоки були. Запах шкіри і металу? Ну, я не пам'ятаю, які були, запах були різні. В основному там погана витяжка працювала, їжі всюди пахло. Але я пам'ятаю, що на кожному поверсі був днівальний, була тумбочка, я підходив там, з ними спілкувався, постійно якісь там гостінці носив, підкормлював військових.
[Фоззі]
Ну, що це було за армія? Це ж 90-ті виходить, так?
[Коля Сєрга]
Двіності, так, початок 2000-х. Ну, армія... Був такий полігон, де були різні автівки, на яких займалися ті, хто вчився на кафедрі. Потім по території ставав цей полігон, менше-менше автівки пропали, а потім все це забудували. Така ілюстрація, мені здається, армії. Коротка історія українського війська. Тобто продали, продали, продали. Я бачив, як батько сумувався більше і більше, і в таку фрустрацію впадав, тому що у батька освіта, це одна з кращих військових освіт, це Мажайка. Це в Пітері така був Мажайська академія, яка і для космічних справ готувала людей, і там вищий офіцерський склад. Тому освіта прямо дуже престижна, і батько сам поступав, і це була гордість його родини, і нашої родини. Для його родини, тим паче, наша сім'я була не дуже заможня, і батько сам, своїм розумом, талантом, рвенням, він поступив, закінчив, пішло розподілення. Спочатку він служив в Южноуральскі, Челябінську. Фух, страшні які назви. Так, так, так. А я народився в Черкасах, і мене одразу щух в Южноуральськ. Ти ж, напевно, нічого не пам'ятаєш. Ну, якісь є окремі фрагменти, але я пам'ятаю, що дуже холодно було.
[Фоззі]
Я тобі підскажу правильну відповідь, нічого не пам'ятаю. Нічого хорошого. Слухай, так він же може зараз воювати проти своїх однокласників?
[Валерон]
Напевно.
[Фоззі]
Та, це доля, мабуть, всіх, хто закінчував вищі військові вузи. А у вас там не залишилось родичів якихось?
[Коля Сєрга]
Залишилося. Мене навіть брат по матері, двоюродний, він в російській армії, ну, почав навіть писати там есемески, тіпу, сидіть додому, не виходіть, нікого не тронуть. Я кажу, мам, не пиши йому, іди нахуй. І от якраз це було там, може, за годину-дві до того, як я пішов вже в війську. І що він зараз? А я не знаю, я взагалі не цікавлюся, я, як кажеш, поховав.
[Фоззі]
Обірвалась Поповінка з Южноуральська. Дякую. Так, ми... Чекай, чекай, хто бермен?
[Валерон]
Тут нема питань.
[Фоззі]
Я чай ставлю, ти ставиш берегання. Ти так захопився, що зараз вже виходить, що батько служить, брат служить, ти служиш. Що мама думає про це все?
[Коля Сєрга]
Мама з сестрою вдома.
[Фоззі]
А, ну добре, що сестра є.
[Коля Сєрга]
Мама каже, на вулиці, де вона живе, вона каже, тут всі такі патріоти були, там прапори вивішували, а зараз ці чоловіки там по підвалах прячуться або пороз'їжджалися. Вона каже, я йду по вулиці. Вона каже, а в мене обидва сина і чоловік служить. Вона дуже сумує, каже, а чому віда тільки в мене, на всій вулиці?
[Фоззі]
Гарне питання ти, не питання, а тему затронув, про чоловіки по підвалам ховаються. Для Одеси це ж взагалі особлива історія, тому що так жорстко, як в Одесі роздавали повістки, більше ніде в Україні не роздавали. Причому показово жорстко. Бачив же ти ці відео, коли там пакували в машини, стріляли.
[Коля Сєрга]
Я скажу, що я сидів там, вирішував питання в штабі в Одесі. Там документально багато по культурному десанту, відряджень. Ми готували тоді на Хресонщину групу і зараз ми запускаємо там окремий напрямок. І раз новина приходить, що в Одесі на вокзалі мобілізували хлопців з курту Чанкєт. І я одразу, там була людина, яка може допомогти в цьому питанні. Я підходжу, кажу, слухайте, можна, будь ласка, мені їх забрати в культурний десант? Я кажу, вони будуть працювати, капець, будуть великими молодцями. Вони кажуть, можна. Шух. І їх везли в ДШВ, розвернули, відвезли в 59-ку. Призвали, вони зараз, вони дуже великі молодці. Зараз ми їх якраз вхозимо в зону бойових дій. Вони готувалися там місяць з частиною оркестру 59-ки. Вчили повстанські пісні, оранжували їх по-своєму. Дуже круто. Зараз поїдуть і будуть працювати. Так, я думаю, що в іншому місці вони б настільки ефективними не були б.
[Фоззі]
Ну, а що ти думаєш про ось ці методи? Одеські, скажімо так. Ексцес виконавця чи налаштування такої системи?
[Коля Сєрга]
Я думаю, що завжди, по-перше, система складається з виконавців в систему обословля. Валерій Федорович Залужний, я його дуже поважаю, і це людина, яка змінює систему, але система дуже велика, змінюється поступово. Ми зараз працюємо там по напрямку музичного управління. Ми зараз про повістки Одесу.
[Фоззі]
Намалітий воєнком з іспанського Львіва.
[Коля Сєрга]
Блін, на жаль, це все обличчя системи, яка вибудовувалася багато років поспіль. Система потрохи змінюється.
[Фоззі]
Зміни такі. Раніше военком так би працював, тепер його звільнили, а в результаті ми мусимо прийти до ситуації, в якій военком з джерелами доходів сідає.
[Коля Сєрга]
Я думаю, що до цього дійде. Бачиш, судова система це одна з таких великих проблем в Україні. І якраз війнові ще коли були. Ця ситуація з суддєю, який збив нацгвардійця. Още питання, чому хлопці не відкрили вогонь по терористі?
[Фоззі]
Вони не встигли. Я так розумію, що він розставляв фішки і воно його збило.
[Коля Сєрга]
Він же не один був. Потрібно було розстрілювати. Я вважаю, що потрібно було розстрілювати, а потім розбиратися. Вибачте, будь ласка. Я можу бути неправий, і ці методи не гуманні. Абсолютно. А якби це був Дергешник, дійсно, який умишленно це зробив?
[Фоззі]
Дергешники не їздять сині, як судді, а в машинах він би приїхав на автобусі, якби це було ДРГ. Слухай, ну якби розстріляли, потім вже ніхто б не згадав, що він був п'яний, що він збив Нацгвардії. Ну, може те, що збив, і згадав, але все одно було б те, що винні військові, що це перевищення повноважень. Тому що ті, хто стріляв би, знали б, що потім буде відповідь.
[Коля Сєрга]
Коротше, те, що з цим суддєю, ну, по-перше, це заглохло зараз, цього немає.
[Фоззі]
Ну, вони будуть затягувати, і він затримує умовно. З'ясується, що в нього хтось хворий. Мені що вам розповісти, як працює судова мафія? Як каже Роман... Хто вірить, що цей суддя сяде? Роман Сініцин, так, він маже, точно. Якщо сяде, то вийде потім за пів року. Ой, ой, в палату мене. Так, але знаєте, є така думка, що ось ці жорсткі затримання, жорсткі повістки і воєнком, який ось цей одеський з Вілою в Іспанії, це пов'язані речі. Тому що так працює корупція. Тіпо вони хотіли всім показати...
[Валерон]
Налякали?
[Фоззі]
Давайте гроші. Всіх налякати, всіх показати, що це жорстко, не сідьте гроші, відмазуйтесь. І так Віло, тіпо, і з'явилося. Ну, в різних областях, по-різному. От я в Івано-Франківському військоматі стою на обліку. В них там була історія, коли люди пробували в лікарні чоловіків, без обліку. Я спитав, як це може бути? Це ж, з одного боку, я розумію мотивацію і тих, але, знаєш, як бути, дотримується закону. Закону цього немає. Вони кажуть, ну, мабуть, яксес виконавця. Це просто не додає пружності.
[Коля Сєрга]
Але ж було рішення якесь, яке Володимир Олександрович підписував, що всіх воєнкомів на фронт, а хлопців, які обмежено придатні, в воєнкоматах. Не знаю, як це продовжується.
[Фоззі]
Як думаєш, це гарна історія?
[Коля Сєрга]
Ну, надеський воєнком вже змінився. Я вважаю, що так. Я вважаю, що це дуже цікава Не популізм це? Це махровий популізм.
[Фоззі]
Дивимося.
[Коля Сєрга]
Воно, як заголовок, клікабільне, але якщо за цим підуть дії і реально почне так робитися, то це може бути дуже прикольне рішення.
[Фоззі]
Ти кажеш вірити, що сяде суддя. Я точно не вірю, що одеський воєнком з вілою в Іспанії опиниться десь. Він вже на лікуванні, мабуть. Ми ж дорослі. Можемо називати ці речі. Власне, для того і існує Ютуб. Це ж ми не вийшли в сніданок з 1 плюс 1 і розповідаємо про одеського воєнкому. Можемо казати, що так, скоріш за все, і буде. Так побудована система. Тому що малий круговорот, грошей, великий круговорот. А знаєш Женя Маршалла?
[Коля Сєрга]
Голова патрульної поліції.
[Фоззі]
Автор одного з найвлучніших мемів цієї війни.
[Коля Сєрга]
Так. Я вважаю, що такі люди, як Женя Маршалл, мають бути в усіх структурах. Женя Маршалл — це людина, яка, якщо, наприклад, ти порушив, тебе патрульна поліція зупинила, і ти знаєш Женю Маршалла, і ти набираєш його, щоб вирішили питання, він попросить трубочку і скаже «їбіті його вдвоє». Клас. І ти будеш давати взятку поліції, просто щоб вони не розказували Женю Маршаллу, що ти десь порушив. О, це красиво.
[Фоззі]
Це хороша історія.
[Коля Сєрга]
Воно так і має бути. І що пофіг, свій, чужий — не важливо. Воно тільки тоді буде працювати, коли ми не будемо користуватися такими лазійками від своїх.
[Фоззі]
Все одно, реальність інша. Ловлять якихось музикантів п'яними за кермом, і починаються дзвінки «хто кого», а ми їдемо за кордоном в благодійних концертах, хто твого-то набере. Можеш вирішити? Каже, ні. Взагалі зараз в Швейцарії нічим не можу допомогти. Я йому кажу, такі от маски в тебе пафосні. Причому хороші музиканти, які мобілізовані, але відомі. Буває. Такі часи, що всі все рахують, і всі все знають. Тому нам так потрібна ваша підписка. Навіть лайк потрібен. І раз шар, але почніться з підписки. Добре? Згадали ми про культурний десант вже.
[Валерон]
Тобто виходить, що можна ось цих артистів, кого мобілізують, вони можуть потім потрапити в цей культурний десант.
[Коля Сєрга]
Потенційно так. Вони мають самі хотіти. Ми маємо зрозуміти формат, тому що культурний десант – це специфічний формат. І далі поніслась. І тут далі вже починаємо працювати над тим, щоб перевезти.
[Фоззі]
Кажуть, що Віталій Козловський мобілізувався. Він може в культурний десант потрапити?
[Коля Сєрга]
Ну, по-перше, Віталій Козловський він в іншій структурі. Він в МВС. Він в Нацгвардії, в рубежах. Це інші відомства. Це дуже складно.
[Фоззі]
Перевезти людину з Нацгвардії в ЗСУ або з ЗСУ в Нацгвардію – це від 6 до 9 місяців. І від 9 до 12 кіл гемороя.
[Коля Сєрга]
Ну і плюс Віталій Козловський, який буде служити в самому рубежі в Нацгвардії і виконувати вправи на свій борг це дуже мотивуюча історія для особового складу самого рубежа. А наша головна мета – це морально-психологічний стан військових. І тому він там, де він є, він виконує це, ну, класно. Я вчора тільки спілкувався з хлопцями, які інструктори в рубежі. Вони кажуть, що зараз, звісно, це не бойові дії, це тренувальний центр, полігон, і т.д. Але дуже вправно займається, і гарні показники, і трудя.
[Фоззі]
Тому респект йому. І теж намагається позбутися слова «Москва» в Вікіпедії. Мабуть. Так, ну, а виходить, які критерії відбору? Тобто ти мав займатися творчістю? Музикальною до цього?
[Коля Сєрга]
Ти маєш бути професіоналом в своєму виді творчості. А чому професіоналом? Тому що ти маєш в той момент, коли ти працюєш, думати не те, як я тут працюю, а бачити стан, з ким ти працюєш, і надавати те, що необхідно тут і зараз. Ми донавчаємо безпосередньо калібровки аудиторії, тож зрозумінню, що вона відчуває, що потрібно, які є класифікації аудиторії, з якою ми працюємо, які є стани, в якому стані, який алгоритм ми використовуємо для того, щоб наша головна задача... Знаєш, коли мене запитали, в чому головна задача в роботі культурного десанту? Я кажу, що намалювати в уяві співбесідників картинку майбутнього, в якому їм є місце. І далі ми використовуємо пісні, вірші і так далі, лялькові вистави, як інструмент для цього. Але найголовніше, це стратегія, коли ти бачиш, людина знаходиться в точці А, її потрібно вивести в точку С, чи точку Д, якою має бути точка Б і точка Це ж не завжди виходить.
[Фоззі]
Це як концерти для поранених, коли вони дивляться кудись в якусь темряву крізь сцену і...
[Коля Сєрга]
І тоді ти розумієш, куди вони дивляться і в першу чергу орієнтуєшся на них. І далі підлаштовуєшся, ти розумієш або на базі анамнеза того, як ти спілкувався до цього, вивчаєш питання про що вони думають, які є проблеми, яка є біль. І далі через цю біль починаєш працювати.
[Фоззі]
Мені, до речі, здається, що правильніше і доречніше дійсно возити стендаперів, анамузикантів. Тому що... Брав я участь в таких в ночах анекдотів для військових ми робили. Вони на це реагували. Мені здається...
[Коля Сєрга]
На що реагують? Наприклад, коли ти приїжджаєш на нуль і працюєш там, то там у тебе дуже мало часу. І там по іншому дію працює. Це 350 метрів від орків Новодарівка. Ти три пісні співаєш, одна була від Чемерова, одна наша сумісна. І одна була прямо в точечку, про додому, про те, на що повертатися, грубо кажучи. І це прямо на позиції виходить? 350 метрів, так. Це, ну, крайня позиція у Новодарівці. Просто ти сказав про стендап, я взагалі не розумію.
[Фоззі]
350 метрів до ворога...
[Коля Сєрга]
Я скажу, що на нас багато стендаперів приїжджали. Вони всі красавчики, всі виконували свою функцію. І функція не завжди навіть в тому, щоб щось принести військовим туди, скільки взяти звідти і принести сюди в підкасти, в стендапи і так далі. І піднімати свідомість суспільства до того, що відбувається там. Але скажу, що найефективніший стендапер, який приїжджав до нас, це Лера Манзюк. Ну, по-перше, вона дівчина, по-друге, вона провокативна, тож вона, знаєш, така боявнича її характера. А по-третє, вона нереально круто імпровізує, підлаштовується під аудиторію і її афігізм круто сприймає. Тому там досвід роботи зі стендаперами, він не такий ефективний, як досвід роботи, наприклад, з інструменталістами. Бо там працює Моїсей, грає на скрипці, і воно прямо розворачує душу.
[Фоззі]
Ні, я не досказав. Доводилося бачити американці, в них є такий маленький жанр, в них гумористи, які жартують на військові теми і їздять по військових базах. Тобто та аудиторія розуміє, коли вони сміються над командирами якимось, і це працює, психологи наголошували на тому, що це працює, це розвантажує їх, коли вони бачать, що там так, все страшно, от тут ворог, от тут смерть поруч, і коли навколо цього починають жартувати, їх виводять якось з такого пушу.
[Коля Сєрга]
Гумор дуже круто допомагає якраз зняти, в нас є там стани асоціативний, асоційований і дисоційований. Асоційований, коли ми в почуттях, і тому ми скріплені в ситуації, ми, як правило, тут не рефлексуємо. А дисоційований, коли ми можемо трошки спостерігати за тим, що ми почуваємо, відчуваємо, як ми рухаємося. Гумор якраз, він весь побудований на дисоціації. Гумор допомагає взяти або форму, починати її вертіти, залишити попередній зміст, або замінити зміст і залишити тільки форму. Воно допомагає гратися, розкладати, як намєта складові ситуацію і почуття. Але потім навіть потрібно повернути людину, зняв облаштунки, протір їх, змазав мастилом і назад одягнув. Для цього потрібно все одно повертати до почуттів. Я колись розказував про цю ситуацію. Розкажу вам просто приклад роботи культурного десанту. Це був якраз Саня Єрмак, це був Запорізький напрямок, рік тому, початок вересня. Ми приїхали в Гуляйполя, і там була тероборони команда взвод хлопців розвідка. І вони повернулися тільки з завдання, і ми до них приїжджаємо, вони такі втомлені, вони, знаєш, встаніли, що ти казав, дивляться скрізь. Немає світла, тому на вулиці біля будиночку стіл такий великий, скамєчки, хлопців людей десь 20, посідали туди дивитися, і сидить жіночка, така років під 70 їй, і чоловік з палечкою, тітня Ніна і дядя Костя, і якийсь хлопчик бігає маленький, він побігає, побігає, потім побіжав. А от якраз для того, щоб відчути аудиторію, зрозуміти про що, я, як правило, виходжу першим я, і починаю з гумору. Гумор дуже круто допомагає, зрозумієте, згуртованість, гнучкість, цінності, які тут заходять, які теми краще підіймати. Як правило, коли я виходжу на початку, я більше не виходжу. Тож я вийшов, поспівав, шух, більш-менш розкачав, зрозумів, виходить далі Саня Єрмак, в нього такі пісні майже всі побудовані на переконаннях, маніфестуюча. Потім Оєсей вийшов, зашліфував все це, палив музичкою, всі там політали. Виходить Чемеров, грає одну пісню, другу, потім третя в нього. Пісня називається «Мама». Дуже потужна пісня, і це така сповідь дорослого чоловіка до своєї матері. Такий, знаєш, кризис середнього віку, коли зупинився і не розуміє, що далі робити. І він її співає, і в цей момент жіночка починає плакати, дуже сильно плакати. І я розумію, що, ну, а коли ти працюєш з аудиторією, з колективом, якщо тут це відбулося, ти не можеш не акцентувати на цьому вагу і сказати «Дякую, все було зашибісно». Ти маєш вивести все одно в ресурс. Ну, драматургія вимагає потім якось з цього вийти. Так, я розумію. Так, в мене є пісня «Додому» називається. Там є слова «І знов відпострілив нечутен слова, і серце б'ється без надії від втома, але все одно надія без запалу від втома, але все одно надія жива. Я знаю, що ми всі повернемось додому». Я думаю, о, зашибісно я її заспіваю, я їй показую, він дропає постійно в шосту струму, я йому показую «перемотай», і він починає перемотувати, віддавати мені гітару, і поки він це робить, один з хлопців каже «Давайте поаплодуємо тіті Ніні і дяді Кості, в них загинув син тиждень тому на війні». І всі починають аплодувати, і ми аплодуємо, я вже одягаю гітару, я вже стою по центру, і я розумію, що я зараз хочу заспівати пісню «Ми всі повернемось додому, як син не повернеться». Не всі. Не всі. І я розумію, що я тупо не маю розуміння, що співати тоді. А я вже, знаєш, взяв гітар. І швидко відшукав в голові, що можна зробити. Я згадую, що в цій пісні є слова «Ну а той, хто війшов в смерті полум'я, залишив нам навічно своє ім'я, і обога сидить серед хмарних плям на приближених ліпших посадах». Я думаю, окей, я відправлю їй цю строчку, але потрібно підв'язати. І закінчуються оплески ці, і починається така, я думаю, що робити, така хвилина мовчання, знаєш, органічна. І все, як би, і час виходить, і я починаю, я повертаюся до неї, а я нагадую, що головна ціль культурного десанту, коли питаю, — намалювати образ майбутнього, який підійде людині, співбесіднику. Я повертаюся до неї і кажу, «Діна, ви виховували справжнього героя, і я впевнений, що ви зможете виховувати ще не одного героя. Я впевнений, що кожен з тих хлопців, яким ви надали турботу свою, яких ви приютили, коли ми переможемо... — Вони місці? — Ні-ні, вони приїжджали, звана Франківська. Я впевнений, що кожен з них з радістю візьме свого сина, чи доньку, чи дітей своїх, і приїде влітку до тьоті Ніни з діді Кості, і хтось там на день, на два погостить, а хтось може залишити на все літо, і навряд чи ви зможете відмовити. І вона підіймає очі в цей момент, вона до цього дивиться в землю, вона глибока в почтях, і вона підіймає очі, і я розумію, що їй підходить цей варіант. Я повертаюся до хлопців і кажу, хлопці, ви маєте повернутися додому живими і здоровими. Тому що якщо ви не повернетесь, повернуться ті, хто поїхав, повтікав, і захочуть, що все було, як було, але як було, воно більше ніколи не буде. Вони захочуть виховувати наступні покоління так, як бачать вони, так, як буде їм зручно. І яке це буде виховання? Це покоління, ну, все втратить, за що зараз ви віддаєте своє життя. Тому ви маєте повернутися додому живими і здоровими і виховувати наступні покоління. Своїх дітей, ті, що вже є, ті, що ще будуть, дітей своїх побратимів, бо тепер і ваша відповідальність в тому числі. І це буде краще покоління українців. Вони не просто збережуть, вони примножать. Тому ви маєте повернутися додому живими і здоровими заради майбутнього України. І ти бачиш одне свідомо, починає, ну, десь відсотків 20-30 людей ківають так, знаєш, тіпу, от в трансовому стані, і ківають. І ти розумієш, що підходять ці варіанти. Далі я співаю цю пісню, і, ну, ти завжди відчуваєш в кінці, коли, от, людина втомлена була, а тут, от, тебе так обіймають, що, наче, зараз кості переламають. Тому що, ну, хочуть віддати цю енергію, яка накопилась. І ти надалі фоткаєшся, знімаєш відоси для їх домашніх, там, тих, хто вдома, там, чи закордоном, для родини. Вони там потім відправляють. А це є корича додаткова. Вони переривляються ці відео, згадують ці почуття.
[Фоззі]
Наш попередній гість Олександр Євгенович Полежинський пропонував війську зробити таку ідею. Оскільки є велика, достатня кількість вокалістів, які в Збройних силах України зібрати з військових бенд, в якому будуть мінятися вокалісти. Тобто, їздити однію пачкою такою, там, наприклад, чотири вокалісти, один гурт, який розучив пісні найвідоміші. Кожного, але Збройні сили України на цю ініціативу Полежинського не зреагували. Можливо, ти посприяєш? Можливо.
[Коля Сєрга]
Посприяй. Та з радістю. Тому що, по суті, культурний десант, культурних десанта, скажемо так, три групи основних, які знаходяться по лінії фронту, по основних напрямках. Там, Запорізький напрямок, там, чотири групи. Запорізький напрямок, Херсонський напрямок, Донецький напрямок, там, одна Покровська група, і в Краматорську інша, яка більше працює на Харківщину.
[Фоззі]
І це все групи якісь?
[Коля Сєрга]
Це все групи, в середньому, там, 5-6 артистів. Тож, в мене Мирослав Кувалдін на Донецькому напрямку, наприклад. Там, Валєра Лількарь, Валєра Дзех, він нафігєзно круті п'єси роблять, лількові вистави, в яких якраз піднімають тему смерті, терапії, страху смерті, там, родини і так далі, ну, по цінностям. Там, є бандурист дуже крутий, з трьох бандуристів, ми його знайшли на полігоні у Львові, і забрали ще до того, як його розпридулили. Там, на Запорізькому напрямку, в мене, там, Рома Рамєнєв, то, що ми говорили якраз про стендаперів, він, ще стара школа Comedy Club UA, йому десь 45, здається, років, і він співає каратишні пісні. Молодий хлопець. Карапульські пісні, так. І він там півтори роки відвоював активно, і він розуміє всю термінологію, проблематику, і він це робить в маленьких цих піснях, і це дуже круто працює.
[Фоззі]
Тобто, виходить, ви теж, як ці покупці приїжджають на полігони, так і ви теж відслідковуєте, хто кого десь мобілізували, можна нам забрати.
[Коля Сєрга]
Так.
[Фоззі]
Зараз, взагалі, така ситуація, що багато музикантів військових, у нас був такий прикол, що гітарист був в Бахмуті, і ми брали на заміну гітариста, типу, підмінити. А той, що прийшов на заміну, воював на Льмані. Тобто, і... Коли ти починаєш розуміти, яка кількість навколо людей, які воювали, ну, без Арестовича, звичайно, в голові, але це так. Але не виходить, що ти, наприклад, артист, значить, ти на фронт не їдеш? Що ти, от, граєш в...
[Коля Сєрга]
Ну, по-перше, це особисто бажання. І ти ж все одно працюєш на фронті. Ну, там, 350 метрів від Підерів. Так само ми, коли їхали звідти, вже по нам почали їх крити мінамьотами, ми, ну, ледь ноги унісли звідти. І багато разів попадали під обстріли. Тож ти, по суті, так само, як група бойового стресу, боєві психологи, які приїжджають і нормалізують морально-психологічний стан, мотивацію, капілани. Тож це, по суті, той самий жанр, той самий відділ морально-психологічного забезпечення. Тому, сказати, що тобі легше, там, з точки зору, ну, там, ти не ризикуєш життя? Ні, ти ризикуєш, що ти їдеш туди і... і втомлюєшся, коли, там, 3-4 концерти в день. 3-4 концерти в день працює група культурного децентра, кожна. Тож за день відбувається, там, до 12 концертів одночасно на різних напрямках. Один вихідний ми зараз почали давати, до цього працювали без вихідних, всі були виснажені. Ти ж приїжджаєш, ти маєш прочитати людину, підлаштуватися і поїхати далі. І, по суті, там, в психології є така тема відлаштування. Тут на відлаштування іноді не вистачає часу. І просто це тотальне емоційне накопичення. Тому...
[Фоззі]
Буває ще, коли ти поговориш з місцевими, і тебе треба психологічно рятувати.
[Коля Сєрга]
Так.
[Фоззі]
Я хотів про це запитати. Як грати концерти просто потім для звичайних людей? Цивільні концерти після концертів для військових?
[Коля Сєрга]
Я скажу, що я, ну, так, як там всі розходи культурного десанту йдуть через громадську організацію культурного десанту, потрібно туди гроші знаходити. Я їм переймаю участь в аукціонах різних, і виступаю, і розказую про десант. Я можу сказати, що мені складно з цивільним населенням, особливо, коли аудиторія аукціонів, вона така, скажімо так, бізнес, тяжкий бізнес. І іноді дуже боляче після таких концертів. коли ти приїжджаєш, наприклад, в батальйон, там втрати, і ти, типу, маєш людям вийти з цього стану. Ти знаходиш слова, знаходиш пісні, вірші, як метафори, лікування метафорою в терапії називається. Ти починаєш з цим працювати, і ти допомагаєш вийти з цього стану. Тобі дуже тяжко після, тому що ти разом з ними пережив цю втрату. Але ти відчуваєш силу всередині себе. Ти розумієш, що це втомить, це емоційно втомить, там сльози тікуть по щеках, коли їдеш. Але ти розумієш, що в цей момент ти десь врятував душу когось, там одного, двох, трьох. Допоміг вийти в стан, коли душа може дихати. А тут ти виходиш, і ти розумієш, що ти нібито лєш, і воно в більшості випадків не попадає.
[Фоззі]
Мені розповідали, в кінці травня ти виступав на якійсь конференції аграрів.
[Коля Сєрга]
Моїй знайомі дуже сподобалося. А там так було, знаєш, звук такий був поганий, я просто з гітаркою був, і якась кількість людей зібралися під сценою і плакали. Ти розказуєш історію з поїздок. А там ти чуєш, як вони болтають десь.
[Фоззі]
Тим більше зараз аукціони рік тому на середньому аукціоні можна було отакий, припустимо, шмат зібрати. А зараз аукціони отакі. Ось виступає п'ять артистів перед заможними людьми. Ми знову знімаємось в улюбленому барі. Це бармен-диктат в Києві на хрещатку 44. І так співпало, що перший в історії сольний виступ нашого сьогоднішнього героя відбувся колись саме тут. Фоса розповідав, що ти працює харківянином. Ти, напевно, Одесу припрацьовуєш в ЗМІ. Вони мають запитувати як там в Одесі?
[Коля Сєрга]
Я не знаю. Спочатку, коли я служив в Одесі, так і було. А потім якось... Не знаю. Ти зараз сказав, і я почав згадувати.
[Фоззі]
Майже немає. Всі знали Одесу як великий курорт. Що далі буде з Одесою? Це буде така фортеця, військова фортеця на півдні України. Або знову Ібіца.
[Коля Сєрга]
Я думаю, що це буде одним з місць реабілітації. І в тому числі і Ібіца буде працювати, я сподіваюся, не так активно і не так відверто, скажімо. Але там... Я знаю просто людини, яка там займається Лерматовським санаторієм реабілітаційним. Дуже круто його розвиває. Причому не тільки на державні кошти. Навіть більше на кошти різних бізнесменів залучає, робить. Приватизує. Не приватизує. Забирає назад власніх ліній оборони, різні санаторії. Я думаю, що з такою людиною потужною, це Ілія Сергійович Лубишев, з такою людиною потужною реабілітаційний напрямок в Одесі буде розвиватися дуже активно. І я думаю, що на цьому потрібно буде і робити акцент. І паралімпійські центри підготовчі для людей, які отримали інвалідність. Так що я сподіваюся, і з АТОКа, і так далі. Все це буде заточено під Абілітацію військового.
[Фоззі]
Питання мене. Вже останнє. Одеський наратив був на початках такий, що Путін не буде бомбити Одесу. Це такий соціальний договір, що він вважається російським красивим містом, жемчужиною моря. Тому ми ще посидимо, позаймаємося контрабасом, подивимося, чий труп попливе першим. Що зараз з цим настроєм?
[Коля Сєрга]
Знаєш, я думаю, що по-перше, настрій сто відсотків змінився в кращу сторону. Це перше. І друге, навіть цей настрій поки що не відображається цілком, тому що більша частина чоловіків Одеси, вони зараз служать в той самий 126, 124 ТРО. І коли вони повернуться додому, то навіть ті, хто там трошечки мав погляди в іншу сторону, вони будуть перевиховувати. Як не крути, так і буде.
[Фоззі]
Є ж частина людей, яка виїхала. Частина виїхала. Так, а ось це улюблений міф російської пропаганди про Одесу, русське місто?
[Коля Сєрга]
Це міф, це російський наратив, який закинуть для того, щоб підтримати нас там хтось. І як показувала практика, коли були каути і так далі. Але це тому, що було 2 травня. І дуже швидко їх розганяли. Тож не пройшов цей міф. Тож це, скажімо так, це наратив, який з'явився не на базі вчинків Одеситів, а це наратив, який з'явився для того, щоб підтягнути вчинки під це. І він не спрацював. Колективно.
[Фоззі]
Що українського в Одесі є? Чи як українізувати Одесу треба?
[Коля Сєрга]
Та вона, блін, я не знаю, ми все одно спілкуємося з тим колом людей, які з нами відгукуються по цінностям, особливо коли мали час. Я приїжджаю, і Одеса українізована. Люди, по крайньому тих, кого я знаю, вони правильних настроїв, вони підтримують, вони працюють. Тому, мені здається, і цей настрій прогресує, і буде прогресувати. Тому просто воно не буває, тіпа, раз, отак-от, і все змінилося. Ну, поступово. А як думаєш, у Лободи концерт в Одесі який був би? Ось зараз? Та не був би він. Мені здається, не був би, і не дали би провести його там. Ну, вибіцюють. Мені здається, в них...
[Фоззі]
Останній день Пемпії, останній день Одеси. Ну, так.
[Коля Сєрга]
Може, воно було би до кращого. Ну, хто знає. Привіт, глядачі, прямою червоною. Це ваш лот. Це вже не моя кепка, тепер це ваш лот. Донайте від 200 гривень на потребу культурного десанту, на витрату культурного десанту. Пишіть в коментарях, що ви вже донатували, і приймайте участь у розіграші цієї кепки. До зустрічі, дякую.