КАРАСЬ. Фанати на фронті, розвал росії, ставлення до Жданова і Арестовича.
Євген Карась
Опубліковано 15 серп. 2022 р. • Довжина: 8 989 слів
Короткий зміст
24 лютого саме він своїм відео заспокоював українців, він вигадав мем про Паляницю, а зараз боронить нашу державу у лавах ЗСУ. В гостях у ПЧ прямо з лінії фонту - Євген Карась!
🔥Як українці зруйнували плани окупантів
🔥Як на фронті дивляться футбол
🔥Коли закінчиться війна
🔥Як путін погрожував Андрію Шевченку
🔥Боротьба зі зрадофілами і диванними військами
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
«Пряма червона» на відстані триває. Ми продовжуємо обговорювати різні актуальні теми під час війни, дрейфуючи десь в бік від футболу. Нещодавно в нас в гостях був Олександр Підавний, тоді темою розмови стали меми війни. І саме тоді під час тієї розмови ми згадали одного з авторів, одного з найкращих мемів про війну і вирішили запросити його до нас в ефір. Запросити було важко, оскільки наш герой перебуває, в принципі, на фронті. Не будемо оточнювати де, але ви точно його знаєте. Ви точно його знаєте, бо це Євген Карась, автор «Поліниці» і багатьох інших влучних мемів. Гордість України, Євген Карась. Привіт, Євгене!
[Євген Карась]
Доброго вечора!
[Фоззі]
Ти знаєш, коли 24 лютого все розпочалося і навколо була різна некрасива інформація про прогнози британської розвідки, яка замінила британських вчених в цих класичних новинах, які жахають про те, що Києву лишилося 72 години і так далі і тому подібне, був один відос, який надихав. Автором того відосу є ти, тому що саме ти тоді розповів якомусь підвалі, чи, не знаю, біля якоїсь стіни, стоячи, ти сказав, що нічого в них не вийде, нічого, ти хай лізе, нічого не вийде. І це було так влучно, так вчасно, це відео стало вірусним, воно надихало. Ти став арестовичем для чоловіків раніше за арестовичем. Ти заспокоїв дуже багато людей. Як те відео взагалі ти зняв, що відбувалося тоді?
[Євген Карась]
В 10 вечора мій знайомий був, ну з вищого царського складу, був на якійсь очевидно нараді, їм сказали, що 4 ранку почнеться війна, що вже розгортаються по бойовому керівні органи управління військ російських ВДНР, з Криму готуються. І єдине, що тоді не було інформацій про Сумську і Київську області. І що типу, ну, готуємося. Так як таких сигналів було багато, я вже до 2 часу вночі всіх заспокоїв, що крута, це, мабуть, чергова буде деза. Ну, щоб люди даром не панікували, тому що цих вже інформацій було 34. Всіх заспокоїв, аж сам заспокоївся, ліг спати. І тут 5 ранку вони вальнули. А у мене, я перший місяць війни, я пробігав, у мене великий палець на нозі був зламаний. Я в Києві затримував грабіжника одного і вдало затримав. І, відповідно, мене зараз чути? А, так. Так, так, так. Так, бо ви не кліпаєте очима і не видно ще картинка динамічна. І, відповідно, мені я прокидаюся від бомбіжки. Бо там під Києвом ударили по частині СТСО. Вона вже була, наскільки я розумію, пуста. Тому що всі їхні авіаудари того ранку пройшлись по пустих цілях. Вони самі вже цього тижня визнали, що, кажуть, якщо стільки української авіації літає, вона бомбить і стріляє, так що ж ми тоді розбомбили туди у февралі? А ні хрена ми не розбомбили, ідіоти. Тобто війська вже перекинули на... поставили макет. Дуже багато чого було виведено з-під удара. І коли почалась війна, а я дуже не люблю бути невиспаним. Тому що, знаєте, коли не виспишся, то потім у тебе регенеративні процеси повільніше йдуть, і твоя кожа не буде швидковіста і прекрасна. І я таки думаю, ну ви, сука, тварі, блять, не виспався із-за вас. І я таки хочу на вулицю вийти, а в мене нога поломана, і мені на вулицю вийти тяжко. Думаю, ну вдвійні тварі, що із-за вас зараз приходяться розігнати. Я думаю, ну ладно, коротше, буду вже як є писати. І я записав відео прямо у себе на кухні, чому в мене така зла мордяка була. В мене мордяка була така зла не через війну, а просто я не виспався. Але я розумів, що зараз зрадолюби, вони поповне зараз понесуться, і буде просто паніка. А я розумію, що війна це математика, і наше командування все знало. Гур взагалі ще з листопада місяця, уже з перших чисел листопада заявили, що війна буде тотальна, і якби не розслабляйтесь. Просто, що ми думаємо, вона буде тотальна на, скажімо, південній області і Донбас, а на Київ вони не попруть, тому що, ну, вони ж не ідіоти поперти не на Київ, вони не заставлять ні військ. І коли вони поперли на Київ, то це стало, ну, хорошим сигналом. Як я вже казав, це такий чорний, дуже гумор, але він дуже близький до реальності. Дуже шкода, що вони не поперлись на Велий і на Львів. Зараз би ми воювали не за Луганську область, де вони досі ще наступають, зараз би ми вже десь на кордоні з Кримом вирішували питання, о, чому до сих пор не можна звільнити Крим. Тобто вони розтягнули свої війська на величезній частині кордону бойових дій, і у них їх було недостатньо, тому відбувся жест доброволі в Київській області, і отак воно понеслося. І це все математика, війна – це математика. Коли зараз, якби, на моїй ділянкі, зараз тут, якби, весело дуже, там, хлопці, як прям, от, вернулася наша група, там, як зйомок фільмов, про В'єтнам це так образно, тому що ми на цих фільмах так чи інакше виросли. Передаєш координати, прилітає, прилітає земля в окоп, ти там 50 метрів лівіше, там, такий, де дніж. І якби, ну, вони ще борцяться, ми їх вчора хорошо розбомбили, і думали, о, зараз ми їх, а вони ні, вони агрезаються, тобто вони ще теж одвіжують, тобто, ну, молодці. Ну, це ж на одній діляночці маленькій так воно відбувається. І ми там були на багатьох ділянках, тобто я так покачував по всіх секторах майже, крім Харкова, і я багато чого бачив. То, да, десь буває нам важче, десь легше, але ж це ти ще бачиш маленьку свою лизеньку картинку. Є рівень оперативний, є рівень стратегічний. Так от, для стратегічного рівня не важило настільки важко, там, тій чи іншій взводу, полку, батальйону, там, чи якомусь опорному пункту, там, наступати важко, чи важко оборонятися. Важило те, що як ситуація міняється в стратегічному. А стратегія – це математика, це просто кількість військ, кількість резервів, потенціал, який поступає, моральний потенціал військ. І от по цьому інтегральному показнику було ясно, що вони будуть смоктати бабуку вже тоді під Києвом, а зараз вони будуть смоктати бабуку повсюди. І вже, як сьогодні я щойно дізнався, навіть Лой Достін, міністр оборони США, наскільки я розумію, то він заявив, що серпень буде місяцем бабовний. Це то, що вже казав наш керівник Гура Буданов, а зараз це вже кажуть навіть американці, а тут вже всі розуміють, коли дають такі необережні оцінки, оптимістичні, то це не просто необережні, а вони просто обґрунтовані значною кількістю параметрів. Тому зараз я можу, просто це зараз людям на світі не треба, всі розуміють, що наші війська радують болів, але от така ситуація, що воно все рухається так, як воно мало рухатись. А тоді в лютому, я просто знав, у нас же був розроблений план, як ми діймемо, ну, до речі, ми помилилися, спередньо моя група, ми очікували, що максимально, що буде треба від нас, так як ми не злагоджені в якийсь військовий підрозділ, там наші хлопці ще до нас служать, а нас там було 60 людей в Києві і ще по всій Україні, то ми думали, що ми собі будемо збиратися з зареєстрованою зброєю і будемо вирушати в Південній області, де в випадку, якщо буде якийсь там прорив, заворушення, там будуть повстання ватні, якби це все треба буде давити, то допомагати в тилу. І потім хлопці ржали, кажуть, слухай, ми набрали там, так як ти радив, коротше, легальної зброї, газових балончиків, цивільного одягу, тому що ми очікували, що в нас не буде такого, як в Біжевській. А тут десант на Гастоміль, і ми такі, да, трошки пішли не по плану. То це от було тоді весело. Але ж в цілому…
[Фоззі]
Було весело тим, хто відтоді на тебе підписався, тому що це було неочікувано, но тут, як ти правильно зазначив, зрада зрадна, попереду з усіх каналів або мовчанка, або зрада зрадна. Місто стоїть, я про Київ, всі намагаються виїхати, бачимо, що поруч там розгортаються війська, незрозуміло, чому вони не розгорнулися раніше. Ну, і тут відео, яке стало вірусним. Ми обговорювали, вони його змиколи. Микола, ти пам'ятаєш той відос? Так, звичайно пам'ятаю. Я був в Польщі, коли я побачив той відос, я повертався якраз в Україну, я дивився його на митниці разом з іншими митниками. Ну, проходиш митницю, і так залипаєш, бо вони кажуть «Тихо-тихо, я з паспорту», вони кажуть «Тихо-тихо, почекай, дай додивитися». Вони по інформації ж нуль, знаєш. І я оцей відос, я не знайомий з Геном особисто, але по відосах я безумовно, так, в користі справою, мужчина. А я хотів спитати, Женя, окей, твоя Паляниця, Аполуниця і Укрзалізниця теж твої? Тобто все твоє?
[Євген Карась]
Весь тепер трьогирати? Була тільки і Паляниця, мене за це відео забанили на Ютубі, але потім розбанили. Це ми їхали якраз тоді на точку, де мали висадити ескадировці, бачили групу, сто людей. І у нас тоді була перша точка, де ми очікували бій, це були нас група 10 чоловік, штук 15 десантників, і у нас вів один офіцер ССО, і він на то теж, що значить, військовий. Тобто він розуміє, що нам якби, нам даже пристойно не сказати, що з нами буде, якщо ця група, якщо дійсно ці сто людей, якщо вона дійде до нас. Тому що десантники теж були мобілізовані, і якби, ну така оця кубка, кубка незлагоджених, нічого всього, і у нас ось один офіцер ССО. І він такий йде, і він такий каже, я не пам'ятаю, який у нього був підрозділ, і він каже, ми там ССО. І всі такі, о Господі, ССО, слава Богу. А ми йдемо такий, коротше, бомжими, ну ми ж теж не з тих же ніхто, нормальна приодіція, у кого, що було, у мене там екіпіровка з 16-го року, то мені нормально. А там хто, що, діти. І ми такі йдемо, о, тут вже з нами спецназ, о, який спецназ. І тоді нормально, всі не мандражирюють, хоча всі думають, я такий все думаю, ого. Думаю, от уже кадировці, от вони тут. І це була Київська область, я думаю, ого. Ну все нормально. Що важливо про моральний дух? Росіяни. Росіяни заявили, кілька серйозних причому, їхніх таких от цих от, не зрадофіли їхні, і не ті, хто в них там сильно на пропаганді, а такі там, ну досить так реалістично, що говорять. Вони завжди, звичайно, на плані ми побідимо, але вони так, оці німці все так по військовому сухо. То вони кажуть, що українці, по суті, ну можна сказати, в першу фазу перемогли. Тому що, ну, повністю зруйновано план Путіна в першу фазу. Зараз вона виходить третя. Ми зараз другу пережили, коли вони намагалися перейти від великих боїв уже до більш звужених. Тобто, якщо зараз вже буде так, що наступу руського вже нет, вже буде тільки руське велике відступлення, то оці фази ми пережили не завдяки західній зброї, це кажуть росіяни. Вони кажуть, тому що у кропи бойовий дух. Бойовий дух, моральне состояння. Тому це важливо було в перші дні не падати духом. Тому що ти ніколи не знаєш, де ти знаходишся за три сантиметри від перемоги, від успіху. Але якщо ти впадеш в паніку, якщо ти почнеш мандражувати, то тоді точно впустиш цей момент. Ти ніколи не знаєш на війні, де воно вже переможеньке пахне, воно вже п'янке цей запах, а ти почнеш щось там мітатися, ой не то, щось того не вистачає. А там ті дураки, ой там Путін щось посилився. І ти просто можеш випустити її з груп. Тому на війні все дуже просто. Не треба панікувати, навіть якщо ти загинув. Ну загинув, то значить на світій війні нам тут взагалі плюс. Тому що росіянам загинув за що? За те, що ти намагався, ну от як там у них буде. Росія вкрала унітаз, і потім його російські війська так швидко відступали, що його забили, обморожений пол з граніци, там його собаки і загризли. Ну це у них так буде. А у нас загинув навіть, якщо на світій війні, то це якби, ну для чоловіка це достойно. А в цілому, то у нас немає інших варіантів. Якщо ми програємо, буде гірше всім назавжди і взагалі капітально. І ті, хто навіть виживуть, стечуть, вони будуть до кінця життя проклинати, що от якби, ну я тепер ніхто, ні що, я свою державу віддав. Тобто, якби не було важко, треба воювати. Ну це, що ми і робили. Тобто, це коли Київська область, Чернігівська область, оці тоді важкі боївки, як на базі ставили наші війська. Це все була задача, яку треба було виконувати. Наскільки було важко, і ми її виконали. Моральний дух, моральний стан, це дуже важливо. Тому от зараз в мене останнє відео, яке там в Ютубі, воно хайпує. Там вже зараз люди, по-моєму, вже півмільйонами там перескочили переглядів знову. То це, от, я, там, послання до зрадофілів, якби, які почали зараз от ганять по соцмережах.
[Фоззі]
Я дивився, там сидять два бійця, а ти куриш, розповідаєш. Гарна обкладинка. Повертаючись до морального духу, ти є знаряддям інформаційної війни. Одним з вдалої інформаційної війни, яку на даний момент Україна, мені здається, що виграє, тому що за кількістю мемів, а це теж неодмінна складова сучасної інформаційної війни, за кількістю харизматичних спікерів, ну, про кого ми говоримо? Де харизма Вгіркіна? Це тіхар якийсь, тихар-реконструктор. Таптун. Таптун, так. Чорний з червоним, харизма, і ти валиш, валиш, валиш. Разом з тим, ти є, окрім того, що ти мем-мейкер, ти так само, як і всі мемоотримувачі. Ми згадували, коли підан був в ефірі, ми згадували там «Червону калину» і так далі, там, мені здається, десятки тисяч дітей по Україні співали «Червону калину», чекаючи біля свого під'їзду на машину, щоб перевірити її напаленицю, і отримати 20 гривень. Так от, до чого я. Які меми цієї війни тобі як мем-мейкеру вдалися найвдалішими з нашого боку? Ми ще навіть не починали, так. Це хороше.
[Євген Карась]
Вони запускали тоді Дезу, вони пускали по Фейсбуку цю штуку, хлопчики оточні, всі заглянули, і це розпливкав наш Фейсбук, ретранслювали масово. Запускали тоді ці бунти, навіть було щось там в Києві біля Генштабу, через знання тих було придуркав, ну, були військові, які там такі були, проксі-сили, яких наймали навіть за гроші, і вони там шатали Генштаб. Тобто, це були дуже складні сигнали. І такого було дуже багато. Зараз це все в одну калітку ми винесли. Чому так сталося, я не знаю. Мабуть, тому, що російська армія, коли вона зазнала цих от перших поразок, настільки у них якийсь насосовий параліч. Хоча, я не знаю, чому це сталося. У мене немає пояснення. Гроші вбухали колосальні, це були, ну, це мільярдні бюджети, але вони повністю все профукали. А зараз уже той етап, коли з російського пропагандистів самі солдати, російські офіцери, їх подколюють, і сміються, і їх подгризають, кажуть, що що ви, освоїли бюджети, і дохваті дуже триндять. Тому, і, відповідно, на фоні цього, кожен їхній інформаційний прикол, і їхня невіра в реальний стан справ, російська армія не вірте, що сталося. Вони... Зараз які дадь віди, я вже не пам'ятаю, там, 170-й, мабуть, чи 160-й, ну, не суть. Вони, коли зараз, вчора збили наші Су-35, над Новою Каховкою, росіян, покоїте себе, вони кажуть, що це їхнє ПВО. Тобто вони навіть вже не можуть навіть визнати, що Укропи збили, причому збили, замінивши засідку, повітряну засідку там була. Вони зараз заспокоїться тим, що це збила наша ракета, ну, своя, їхня власна. Ну, це просто, це просто триндєць. От. І коли там хімарці бомблять, вони... У них тається возгорання. Як у них підатко спускають поїзда партизанні в Росію. Вони кажуть, так, це що, це що, диверсанти? Це вследствие нагрівання железно-дорожних путій. Случилось там яке-то, що-то там, не знаю, що там, роздуттє і просто... Це ж роздуттє. Я навіть це не запостив. Я це не запостив, не встиг. Це десь тижня три тому було. Треба було запостити, бо це, мабуть, черговим мемасам. Це де поїзд зашовся скосить? Та ні, ви що. Це нагрівання путій. Ну, і оце от їхня сама брехня в собі в очі. Жест доброї волі. Оці жести доброї волі. Коли Росія каже жест доброї волі, Жест для мірних переговорів. Це значить, що повна хана. І оце, мабуть, найсильніші генератори мемов, це російська, це те, що вони годують свій плебс, який вже не сильно їх хаває. Тому що вже коли в Москві є учення по противовоздушної обороні, то вже вони починають здогадуватись, щось пішло не так.
[Фоззі]
Я скажу, що у них ще є виправдання і бойового духу українців. Хтось Чегіркін це озвучив, що справа в тому, що проти росіян воюють теж росіяни. Тут обдурені пропагандою росіяни, що військо наше складається, якщо це люди з села, то це українці, а якщо міські закликані до військ, то це якраз росіяни етнічні. І ось тому є локальні невдачі, тому що їхні побратими по великому російському оружі, як це називається, вони одне проти одного і воюють. І справді це вже такі вони майже балансують на межі такої божевільній навіть самі для себе. Тобто якщо ти в таку тєму віриш, то вже далі ти будеш вірити майже в те, що земля плоска, знаєш, і сонце навколо неє крутиться. Вібед, попри те, що війна, все одно підтримуєте, як бачите, спорт, і як бачите Ютуб тільки разом, ми сильніші. Вібед працює навіть під час війни. Ще одна тема, якою хотілося б торкнутися. Я тебе питав, чи дотичний ти до футбольного двіжу, тому що націоналістичний двіж, він пов'язаний з футбольним був завжди. Хулігани, ультра, це завжди був такий правий, не те, щоб сектор, правий фланг, скажімо так. І одна з тим, яку хотілося підняти, це участь футбольних болівальників у війні. Тому що, мені здається, 14-го року сталася надзвичайна подія для світу, тому що для всіх футбольні болівальники – це хулігани, які трещать, крещать, пики б'ють, і взагалі це найгірше, що може статися з прогресивним людством. І моєму рідному Харкові 14-го року ультра з футбольного клубу «Металіст» перебрала на себе функцію держави, функцію поліції, охороняючи мирні демонстрації проукраїнської частини міста. Тобто поліція самоостранілася, забігла, може, як в Одесі, щось там допомагати, і ультраз ідуть патрулями. Я коли з іноземцями спілкувався, ці нагоди, я намагався їм пояснити, вони казали «стоп, стоп, стоп», бо я, мабуть, англійською якось коряво пояснював, в них не вкладалося в голові. Футбольні ультраз охороняють мирну ходу, а поліція де? І так само футбольні ультраз, їх дуже багато на війні, зарили топор війни, клуби не конфліктують під час війни, здебільшого, і дуже багато їх там на фронті. Чи стикався ти з ультраз наперед?
[Євген Карась]
Звичайно, тут дуже багато футбольних хуліганів, власне кажучи, навіть війна їх найбільше розкачігарила. До війни у нас було багато в нашій націоналістичній організації «Січ», було, мабуть, відсотків 60 це були так чи інакше футбольні хулігани з різних клубів. Оболонь, Київ, в інших регіонах це інші були клуби, хоча зараз вони можуть десь і на слуху, тому що ці хлопці вже багато себе на війні зарекомендували. Тодішні київські, наприклад, угрупування футбольних хуліганів «Терор Фемелі», «Кепіталз», «Ян Хоуп», це ті, хто активно приймав участь ще в декомунізації, ще в довоєнні часи. Львівські Карпати, це взагалі флагман. І тут на секундочку, коли був 13-ий рік, коли в Київ була пробіжка рускіх інквірсів, вони бігли тоді з бюстом царя Ніколая, тому їх зустрічали в Чернігові на трасі, потім там не зловилися, піймали вже за Києвом. Тоді ми, в тому числі, і фанатів долучали до цих операцій. І вони тоді зазнавали репресії в часі Януковича від спецслужби поліції, тому що віліція тоді Януковича, тому що, розумію, що це якби передава українського оперу. І такими вони були до війни, але частина тоді так недооцінювала, частина була хулянкать, ну якщо десь от вже явно їх буде там 20, ви нас кличте, бо ми от там на виїзді, ми там тренуємося. Ну це так частина була. А хтось уже з нами тоді якби рухався. А вже коли пройшла війна, то як кажуть, як в тому пісні, побачимо, коли там вже гримне ця епоха, хто влег, піде, а хто під кулі. То дуже багато футбольних вболівальників воює, ведве не цілі підрозділи з них комплектовані. Там, наприклад, 98 ТРО Азов, там, мабуть, хуліганів відсотків, думаю, там 20, якщо не 30, ну це такі основне, якби йде, Осердя, там Харківський, оце от Кракен, я теж думаю, там їх багато. Багато, ну по будь-якій структурі таких от, дуже багато населістів різних. У нас зараз тут багато футбольних хуліганів. В спецназі, я бачив, причому на офіцери вже ті, що колишні футбольні хулігани, вже офіцерами поставали спецназа. Тобто тут багато цієї публіки, і вони, звичайно, це ті, хто найбільш мотивовані, і ті, хто, ну, по-перше, займається спортом, так чи інакше, не п'янствують, часто взагалі не курять, що для війни рідкість. То безумовно, що це є саме той пасіонарний момент, який найкраще придатний для мотивованих і якісних бойових дій.
[Фоззі]
Ну і не треба забувати, що якраз фанатам належить цей вербальний мем ПТН-ПНХ Харкову, це не Краків, це взагалі, напевно, хода вся була їх, більш ніж просто одна контора. Мем, який випередив війну, цей мем живе уже скільки? Я не знаю, напевно, він може бути з 15-го року. Коли ця історія була в Харкові, Фоск, з ходою фанатів ПТН? Це хода була 14-му році, кілька років ця пісня мала іншого героя, там співалися взагалі про Суркіса. Я вперше її почув.
[Євген Карась]
Потім був Янукович, потім Динамо запустили.
[Фоззі]
Ні, про Януковича було «Спасибо жителям Донбаса», але це перевертень, тому що «Спасибо жителям Донбаса за президента Підараса», то був перевертень віршів якраз мого земляка з групи різних людей. Олександр, Господи, вже все забув. Він там співав «Простіть жителям Донбаса за президента Підараса», маючи на увазі Ющенка. Ультраз перевернули. Я чув таку штуку, що там за часів Януковича дуже швиденько почали вичисляти, а наступного вікенда в різних містах люди очікували, що зараз і тут почнуть кричати «Спасибо жителям Донбаса», а там вже на випередження якось попідсікали цей момент. А це ПТН-ПНХ, такі меми, реально, якщо в нас 14-ту така штука. А потім так, хода перед матчем «Металіст-Шахтар» в Харкові, тоді вже це став однозначно шлягер. Хоча я більше люблю пісню «Банана», все-таки «Банана, банана мама, в жопу моєї балі Путіна Вавана», коли співав металіста Дніпровський, сектор відповідав «Бандера, бандера папа, в жопу моєї балі Путіна Кацапа». Оце перекличка Харків-Дніпро така, ух! Я коли був на Чемпіонаті світу в Бразилії, на футбольному, то я брав з собою балончик, і там малював ПТН-ПНХ з фанатами збірної Сполучених Штатів. Вони навіть просили мене щось перекласти з цього англійського, що вони так повторять, а потім кажуть «А типу, які переклади в цій історії?» А я кажу «Ну як, які?» Там він щось на пальцях поперекладав, і вони всі фанати залюбки. Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Це можливо мем, взагалі, історичний, який існує більше всього, і він реально актуальний. Він не просто там хвилімо йде, він такий, що тримається в топарях. Оце ПТН-ПНХ. Він і вербальний, і ПТН-ПНХ це і… Він пройшов перевірку часом. Абсолютно. Часом. Для мема це головне. Вісім років. Це людина, яка виросла на ПТН-ПНХ, а їй зараз вона в школу ходить на ПТН-ПНХ. Або закінчує. Незалежно, що це за школа. Школа життя може й закінчити. Отже, футбольні ультраз на передовій, це так гріє душу, тому що це сила. Завжди, коли ти дивишся на сектор, який з прапорами, особливо, якщо грає збірна, просто, ну, мурашок не обманути. І футбольні ультраз завжди… Ну, українізація. Це була передова і українізації, тому що перші прапори, жовто-сині, ще за радянських часів, з'являлися на трибунах. Їх там розшукували. Я пам'ятаю, що дитиною був, ходив на стадіони, казали, що там, оп, там, вісімдесят якомусь там восьмому році, казали, от, вчора на трибуні був жовто-блакітний, як тоді називали наш прапор, і футбольні вболівальники все одно були… А я тобі навіть скажу, знаєш, яку історію, що ось я особисто вважаю, що переломним, переломним багато в чому став матч з Росією, якщо пам'ятаєте, 99-й рік, наше протистояння зі збірною Росією, єдине в історії.
[Васильков]
Три-два.
[Фоззі]
Три-два в Києві, і… Я був, я зірвав голос. Я зірвав голос, а наступного дня ми мали грати концерт, а я не міг сказати жодного слова. І надто гол-шевий оте в Гостя Колимонова, в Лужнікова. Він, я ось, я вважаю, що він настільки їх всіх образив, що ось у них після цього і пішла вся ця тема. Вони реально нас ненавидять. Вибач, вибач, заголовок «Бій, кома, хохлов, спасай Росію» з'явився догола Шевченка. Догола Шевченка. Передгола, ні, безумовно. Я схильний вважати, що це росіяни зробили частину українців українцями. Саме їхня неадекватна реакція.
[Васильков]
Мови, мабуть, такі є.
[Фоззі]
Я суджу, там, з Харкова. Ну, тобто, вважали їх якимись там родичами, ну, там, за кордоном, а потім, ну, якщо вони психічно хворі, то все, гудбай. Ну, у нас є факт, що ось на цій грі в Києві, 3-2, де ти горлянку зірвав, то вперше там почали співати гімн трибуни. Славня, не співали раніше. І футболісти ще тоді не трималися за серце, аж після того вся ця мода пішла. Вже Пономарьов після того починала капельну співати уже за серце. Почали навчатися дивитися на прапор. Оця гра була така, знаєш, вона у свідомості фанатів, ну, таких фанатів, Кузьмічів, фанатів масових, вона стала переламною, реально, після того. Після того дуже змінилася вся культура. Бо перед тим Динамо було головніше за збірну Україну. Збірна Україна це було перевдягне на Динамо. Бородане на Динамо. А після того збірна стала командою реально номер один. Ну, я вважаю, що Головщук-Ченк, їх настільки перебив в Москві, я був там в Москві, я бачив, що то було. Там Путін потім приходив туди в роздягальню. Він там... А, до речі, історія про Путіна. Він тоді не був ще президентом, він був в уряді Єльцина кимось, я забув кимось, прем'єром, може бути.
[Євген Карась]
Він прем'єр-міністром був.
[Фоззі]
Це його був уряд, так. Він був прем'єр-міністром. І він прийшов, подарував годинники. А також він підійшов до Шеви і сказав, я тебе запомню. Тобто, знаєш, це тоді звучало просто так, що він не цікавиться футболом, а Шевченко відомий футболіст, знаєш, а насправді... і забив гол. А насправді зараз це такі контексти, що, знаєш, до Рівневича, я тебе запомню. Це історично так, як погроза, знаєш, з минулого звучить, я тебе запомню. Він сказав, я тебе запомню. Страшні речі розповідає нам колишній прес-аташе Андрія Шевченка. Страшні, страшні речі. Підписуйтеся, з нами Карась. Так, від футболу відходимо плавно, обхиляючись. Ти ж зараз на фронті. Як люди ставляться? Перша частина питання. Чи слідкує там хтось за футболу? Наприклад, збірна грала, і всі казали, що гравці, що мусять підтримати наших військових, щоб їм легше, веселіше було шмаляти орків. Чи бачив ти когось, хто цікавиться на фронті футболом під час війни?
[Євген Карась]
Так, у нас коли, це було перед Сєвєродонецьким, це був тоді, я десь, хронологічно, щось було точно десь на початку червня. Щось було футбольне велике.
[Фоззі]
Шотландія, гра Україна-Шотландія, а потім Україна, ну, з вельсом.
[Євген Карась]
Мабуть, бо там був такий складний район, де наш оперативний офіцер, він взагалі дуже сильно переживав, тому що там важко було працювати, він дуже досвідчена був людина, але він переживав. І тут ми йдемо, і з нашої хатинки доносяться воплі такі, і ми заходимо, там всі лежать, і ми думаємо, вони що, кота нашли якогось, чи їжака, що там вони сидять. А вони так обліпили бійці диван, і всі на один планшетик от дивляться якийсь футбольний матч наші хлопці. Тобто дивляться, дивляться футбол, багато хто якби цим цікавиться. Ну, така штука. Футбол, як та гра, вона у нас в Україні дуже популярна, тому вона виступає таким дуже хорошим моральним сигналом, який так надихає людей, хоча це в принципі як щось таке символічне, просто там люди забивають собі м'яч, видумані ворота, але це ж якби символи, але ж заради символів ми і живемо. Це людей дуже мотивує, плюс мотивує, коли бійці займають, не бійці, а футболісти займають виразну позицію, коли вони говорять щось про державу, це дуже допомагає людям, тому що цікавить їхні спортивні успіхи, а вони це ретранслюють якби на національний дух. І таким чином і трибуна наша, вона класично виступала як передовою. Треба розуміти, що фанатський рух, наприклад, Севастополя, Одеси, він був націоналістичним. По-моєму, у 2012 році був якийсь там русський фарш, туди приїжджали тоді свободівці з маршем якихось, там український марш був, і тоді футбольні хулігани з Сімферополя і Севастополя, в Меншерсті, їх там було чи 100, чи навіть 80. Вони тоді розірвали ватники, за ватників тоді мусора були, але українці тоді надавали бамбулів, і це саме тоді була така здорова меншість. Так само і в багатьох містах, до революційної цієї часу, коли ми щось планували, якісь там речі, операції, то ми часто опирались на місцеві націоналістичні осередки і на осередки футбольних хуліганів, з ким можна було взаємодіяти по тому, щоб робити якісь операції. Тобто це і справді футбол для нашої країни це така цікава сфера, в якій багато засереджено от пасіонарної публіки, і тому, звичайно, за цим люди слідкують.
[Фоззі]
Друга частина запиту, як люди на фронті реагують на те, що десь неподалік існує якийсь інший вже світ, з футболом, з кавою, з мирним життям. Я коли повернувся до Києва, ми зустрічалися з героєм одного з наших випусків Сергієм Притулем, ми зустрілися на контрактовій площі там покалякати за поставки цікавих речей, просто кави випити і навколо, а це був квітень мені здається, можливо початок травня, а навколо якийсь фестиваль. Це зовсім не було схоже на війну, жодного відчуття війни. Я уявляю, як тим, хто напередку, на нулі, як їм порівнювати ту ситуацію, яка зараз там, де ти, і ту ситуацію, яка в Києві або в інших містах, де нема, наприклад, прильоту сьогодні. Яке ставлення, чесно?
[Євген Карась]
Ставлення нормальне, у нас немає якихось, яка штука, українське суспільство, воно консолідовано довкола перемоги, я думаю, рівень підтримки волонтерської наших збройних сил, він один з найкращих в світі, я не знаю, по рівні волонтерської допомоги з чим можна, в сучасному світі, мабуть, не було таких пресендентів. Я думаю, що навіть, коли були якісь масштабні конфлікти, можливо, вона є десь там, чи Кови-Карабах, чи це була війна в Грузії, мабуть, я думаю, мобілізація українського суспільства, вона в Грузії теж, думаю, була сильна, но тут у нас саме була така волонтерська істерія в хорошому сенсі.
[Фоззі]
Ну, в Грузії дуже швидко все закінчилося.
[Євген Карась]
Ну, там ідні фази були. 90-ті, 90-ті. А, 90-ті, так, там довше. Все одно, у нас воно набуло такого всеохопного характеру, коли хтось думає, да, мало-мало. Ні, воно, звичайно, може завжди зватися мало, але це дуже вагомо, дуже серйозно, змістовно. Жертовність, вона колосальна, тому, коли ти відчуваєш, думає, знає, переживає, допомагає, віддає останнє, працює, надсилає кошти, то це дуже сильно гріє, і тому ти розумієш, що ти для того, ми ж воюємо за те, аби Україна була, аби там живо працювала, відпочивала, тому нормально, сприймаємо, ніяких проблем немає. Згодом самих бійців, звичайно, кожен по-різному сприймає, але на фронті головне не думати багато про, там, кав'ярні Києва, чи як там у Львові, тому що, ну, тоді ти починаєш, як би, будеш впадати в цю, в таку депресію, ну, як там, я не пам'ятаю, яке слово, таке гарне забув вже, то ти будеш хандріть, хандріть ти будеш, що от там так, тому про це краще не думати, тому що, і не думати про якусь там відпустку, і коли воно що буде, тому що це, ну, надовго, і переможний результат надовго, тому, в будь-якому випадку, як би, треба робити свою роботу, а ти відпочивай. Ні, а я, звичайно, проти, коли, там, от, в Києві, там, наприклад, наркоклуби, там, почали знову, там, ці дискотеки, якусь, там, рекламу наркоти, вони там тусят, то я розумію, що вони, як би, на війну, вони скинули, там, щось там, 15 копійок, а тут у них є кошти на якісь ці наркорейви, ну, це таке, це ганьбисько, ну, це, смішне, але це дрібне. В цілому, суспільство має відпочивати, має право на якісь веселощі, на концерти, на що завгодно, тому що ми для того і воюємо, щоб наше суспільство могло відпочивати, поки ми тримаємо фронт.
[Фоззі]
Але як бути з цією історією, що ми поновлюємо Чемпіонат України з футболу? Виходить, що воно треба, я розумію, що суспільству треба, щоб це було мирне життя, показати, що ми мирно живемо, ми не з хати заховалися в сараї, ми не дикі якісь люди, ми цивілізовані, але з іншого боку проводити масові ці речі, вони хай би як, то вони масові, і під загрозою ракетної бомбіжки. Ти то знаєш, наскільки це небезпечно, ти взагалі в небезпечній зоні живеш, а у нас тут є такий, як би, позірний добробут, ось в містах, позірний добробут, тобто здається, і ти навіть звикаєш до тих ризиків, які у тебе в голові є, ти звикаєш, як люди в Ізраїлі живуть це життя, ти звикаєш до того, що ракета може прилетіти, і ти навіть вже не реагуєш на це, якщо перші дні шок, потім просто острог, потім хвилювання, а зараз вже як би воно розчиняється, і Чемпіонат України з футболу цю штуку іще далі розчиниться, є ще такий розчинник, який просто введе це в норму, що ось ми граємо з загрозою того, що зараз ракета гахне на поле, і все, і нам всім капець. Я не знаю, це ж чесно, в мене немає думки такої стійкої, правильно це робиться, чи неправильно, але ракета розчиняється повністю в мирного часу, і ще є футбол.
[Євген Карась]
Я не знаю, чи буде цей чемпіонат, чи ні, якщо його вже погодили, ну, тут, справді, 23 серпня, починається. 23 серпня? Так. Ну, це, значить, плани нашого Генштаба такі ж до того часу, ці чемпіонати будуть небезпечними.
[Васильков]
Побачимо.
[Євген Карась]
Побачимо, можливо вони знають більше, чим озвучують нам, ну, в цілому, це ж приймалось рішення, можливо, воно буде помилкове, нічого, тут треба ще зрозуміти, що ой, а ми отам от допустились помилки. Ну, допустились помилки, тоді буде інше рішення. Побачимо, як воно буде, наскільки воно доцільне, важко судити, можливо, в принципі, я погоджуюсь, що змірування безпеки, може, і не треба, а може, і все буде добре, тяжко судити. Головне, що я точно скажу, що поки кожен живе під ризиком ракетного удару, це дуже сильно підвищує розуміння того, хто ми є, на що ми живемо і цінність нашого життя. Тобто, кожен день, зайшовши десь у тебе купити хліба, ти розумієш, що зараз може прилетіти ракета, і ти собі даєш зліт по тому, як ти жив, що ти хотів добитися від свого існування, як живої істоти. Це коментар філософа, філософа. Так, так, як жива істота, що ти хотів добитися від свого існування. Осмисленою біологічної матерії. Тому, в принципі, я скажу так, для української державності, оці всі перипетії, вони будуть мати лише позитивне значення. Ми не так багато, на щастя, у нас загинули людей, натомість ми здобули світову суб'єктність, ми перекраїли взагалі світову історію і тому, після перемоги, то ми вже будемо з таким здивуванням розуміти, що це все було не те, що не нормально, це була така шокова терапія, але вона мала позитивні наслідки.
[Фоззі]
Як бачите, ми трошки відходимо від футболу, тому що зараз літо, футболу мало, а війни багато, тому сьогодні ми говоримо трошки про інше. Ти сьогодні згадував кілька разів Ютуб, ти дуже активно просуваєш в Ютубі, давай обговоримо тренди, можливо багатьом здається, що український Ютуб нарешті переміг в Україні, російський контент, мені здається, що цього не відбулося, якщо не говорити з таксистами, взагалі складається враження, що світ прекрасний, Україна змінюється на краще, ми нарешті побачимо навколо не малоросів, а справжніх українців, а потім раптом їдеш в таксі і думаєш, ні, ні, ні, стоп, стоп, ще працювати і працювати. Отже, український Ютуб, ти один з найкращих поставників українського контенту, що ти думаєш про перемогу над росіянами в Ютубі і загалом про український Ютуб зараз?
[Євген Карась]
Чорт його знає, я як би такий собі Ютуб просто роблю, а воно там понеслося, і такий був ривочок там 200 тисяч, тут справа в чому, що не знаю, я український Ютуб не встигаю дивитись, у мене я там дивлюсь те, що мені треба з військової точки зору проаналізувати, і в основному зараз я себе відучив от 2016 по там 22 рік, я себе відучив від російського освіту, я повівся, може правильно, може неправильно нашу таку позицію багатьох наших журналістів, що не треба цікавитись чим живуть синособаки, тому що це як би як цікавитись там, що воно в ті дірки унітазу заглядати і що воно там живе. Я так думаю, що це правильно. Зараз я повернувся до споживання оцього російського контента, я читаю їх, дивлюсь, новини їхні, читаю, як би вже от там... Залізна ти людина! Ну це зараз стало простіше. От в березні це було важко. Я тоді взагалі активно пишав, що не читайте росіян, тому що це було дуже важко психологічно. Зараз насправді це вже приємно. Я ж читаю про наші перемоги, те, що пишуть росіяни. Коли вже росіяни пишуть, що вони відгребли звіздюлі, то значить точно вже відгребли. І їхній моральний дух, їхні новини, їхня істерика, наскільки в них суспільство інертне, байдуже до їхніх проблем. Як у них там волонтери всієї Росії збирають по три кастеля і по одному квадрокоптеру мавік у другому, коли ми закупаємо там десяток мавік третіх. То це все стало приємно читати. Тому навіть скажімо, якщо ютуб, я зараз більше дивлюся тих самих же свинособак, тому що мене зараз цікаво дивитися їхні психологічні настрої, що з цим робити, як з цим працювати. Тому, на жаль, з українським ютубом не знайомий. Я собі просто пілю відоси, тому що це треба для цивільного населення, це треба для військових. А на жаль, з українським ютубом не знайомий просто приймає в цьому активно-пасивну участь.
[Фоззі]
Я хочу сказати, що не тільки таксисти, фози, ось малята всі дивляться повністю російський вміст. Просто його немає, українського вмісту. Ось діти, у мене діти, я їх ловлю на тому, що вони якісь ці контентики споживають. Сидить в навушниках і тихо від мене там щось, бо іншого немає просто, розумієш, як з українським ютубом. Майнкрафт якийсь, проходження. Не тільки майнкрафт, там і компот, там і вся решта.
[Євген Карась]
Дивіться, це не так критично. Це справа в тому, що...
[Фоззі]
Не критично, просто нема чим замістити.
[Євген Карась]
Поганий явищ, ну треба з ним просто з точки, дивіться, як працює розвідка. Тобто, розвідки не важливо, і треба працювати, як би, з даностями. Є даності, є факти, відповідно, яких не оминути. Це треба просто перетворювати в позитив. Те, що ми більше занурені в російську культуру, до сих пір, ми значною мірою там присутні. Ну, це буде легше використовувати, коли ми будемо працювати вже як колоніальна миротворча місія, десь там в Нових Черемошках, под Москвою, коли будемо ділитися республіки. Нам буде легше обрубатись в контекст. Одна з основних причин поразки росіян на Україні, це те, що вони були дуже далекі від розуміння нас, українців, нашої ментальності, того, що тут відбувається. Ну, і просто не тупі. Ми розумні, тому те, що ми трошки краще орієнтуємося в тому, як живе наш противник, це буде використано з користю. Ну, це так само той самий Ізраїль. Ізраїль для того, щоб проводити активну політику і розвідовлювальну роботу якби з арабськими країнами, їм треба було добре розуміти, чим вони живуть. Нам тут ще простіше. Тому це не так і страшно. Тобто, у моєму випадку, поки це все не розвалиться на кілька республіків, у нас не буде вибудовано якийсь буфер, буфер союзних колоній на схід, то до того часу буде актуально, щоб ми трошки добре, трошки краще орієнтувалися в тому, як вони живуть. Тому на даний момент військовим і в цілому людям, які володіють достатньо психікою, клепками, їм можна цікавитись. Якщо дитина, в принципі, росте в українській родині, але десь там трошки під'їдає цей російський лайно, воно не так страшно, тому що це як імунітет. Треба трошки черпати ворожого, щоб краще орієнтуватися з противником, краще його розуміти.
[Фоззі]
Тобто ти вангуєш, що станеться отакий дільож, всієї цієї території, а за яким принципом? За національним чи за принципом бабла, у кого нафта тієї діляться?
[Євген Карась]
У них насправді яка штука, якщо брати російську революцію, про неї всі кажуть, що та уе, ви ж не те революції, а її все немає, треба розуміти, що таке російська революція. Якщо в нас, коли ставалась революція, це часткові проблеми, навіть коли Росія скористалась в 2014 році, це було так, локально, вони шматочок Донбаса відгризли, зато ми рванули в розвитку цивілізаційному. В Росії революція автоматично означає глибокий колапс, тому Росія величезна по розмірах і по кількості населення, тому само собою революція, якщо там буде, це будуть події епохально означені, це не революція якась в країні Європи, чи в Україні, це революція, яка повністю обновить і ресетне Росії, тому там довго запрягають, але швидко там буде глибокий бойню, плюс там не буде мирної революції, там буде купа крові, купа загиблих, це процес, який довго готується, але Росія пройшла три фази, у них 2010 році протести були насильницькі, але малочисленні, їх тоді всіх пересажали, їх було мало, але вони підвели агресивно, потім десь 2013, якщо не помиляюсь, там 2014 рік у них були дві жуха, була численна, але абсолютно беззуба така квола, і якщо не помиляюсь, десь в 2015 році у них була третя фаза, це коли бунти вже були середнього по розміру, але так само були сильно присутні революційне насильство, там нападали на поліцію, билися і так далі, там зник цей страх, всі сміялися, тому що це були поведоночні випадки, але це все симптоматика, і лише за рахунок от масової війни зараз ФСБ там всіх посадили, всі котики можна, але цього все одно не достатньо, тому що всіх не посадиш, і там зараз росія такий великий котел, в якому ми дивимося, що нібито так там все позаключили гайки, там всередині настільки жевріє цей бунт, що коли от у них настане якраз поразка тут в військовому плані, там уже зараз почалися серед російських офіцерів, на секундочку, розмови, що багато хто скептичний до планів Путіна, і то, що він не ділиться своїми намірами, і це людей лякає, тому що вони розуміють, що Путін хворий, йому помирати, і він собі хоче влаштувати авантюру, а що з нами це буде, ми-то помоложе, нам по 45, по 50, тому що кремльовський дідусь вже старенький, а що з нами буде, і там розділяється російський, оця от хунта їхня кремльовська, вона розділена на два клани, хто буде з Путіном до кінця, хто буде за ФСБ, за Москву, але якби проти Путіна, у них такий розподіл почався, це самі вони пишуть, і це те, що провскакує, їхніх ніхто за язик не тяне, вони самі на щось про це говорять, настільки там дискусія сильна видно, що там в Москві всі охреніли, це навіть серед лоялістів режиму. Так от, що було в 2010 році, у них уже тоді УРАУ, от уральські нафтові олітиці, вони всі дуже були незадоволені Москвою, там це все так тліво. На Владивосток у 2010 році присилали чарнерам ОМОН, щоб навалять народним бунтам, тому що місцевий ОМОН відмовлявся, і московський ОМОН ходив повзводно в магазин, тому що коли ходили 5 людей, їх били місцеве населення. Це все нікуди не ділося, це все лише так поступово присипали, так само як Кавказ. Всі думають там Кадирав, там Кадирав, там Кадирав так само сидить на голках. І це вже не я, це вже американське агентство якесь, воно опублікувало, я сьогодні це опублікував особисто в телеграмі, про це й російські медіа казали. Американське якесь урядове агентство, воно зробило конференцію, що російська федерація не діє здатне утворення, от воно створене на основі окупації таких-то народів. І воно опублікувало список, порядка 18 федеральних суб'єктів, на які поділиться Росія як республіки. І там є етнічні, там типу якесь там Башпірська республіка, там є там Сибірська республіка, є і Уральська, є там оця от Руська, де там Москва входить, ну десь порядка 18 суб'єктів. І до цього є передпосилання, поки що воно нібито здається, що все міцним, але ви маєте розуміти, що з Вадівостока до Москви важче, дорожче долетіть, чим там до Америки. Тобто там територіальний розподіл, ну дивіться, Москву і Вадівосток досі з'єднує, траса оця от Мухосранск, де коли дощі пройдуть, фури їдуть просто погрязюються, у нас таких на війні немає. Тобто логістичне сполучення слабке, там десь є удільні князки, ФСБ, і воно все-все утрималось, поки була якби залізна влада ФСБ, і поки був як нібито сильний уряд, якісь там бабки капають і забезпечують безпеку. Безпеку не забезпечують, проблеми величезні, стратегічний намір незрозумілий, він провалився, тому перспектива дуже хороша, вона не буде скорою, чудо якщо це станеться зараз або через рік. Але от вже коли весимо по два-три роки, це вже не чудо, це вже так, це вже буде підгорати. І по всій Росії зараз в податковості йдуть поїзда, палять воєнкомати, там де щатково працює наша розвідка, багато де це місцева іде публіка, яка активно взаємодіє і діє. Тому перспективи хороші. Треба розуміти, що в Росії зараз піти спалювати воєнкомати, підписати собі 15 років тюрми і катування жорсткі. Люди йдуть, так це самі радикальні. Як тільки там, знову ж таки, ОМОН, всі оці синособаки, які сюди приїхали, їх побили, це ж морально надламані люди.
[Фоззі]
Тому там перспективи дуже хороші, я думаю, Тих протестів, які передавали наші тут війні в Україні з Росією, у них радикалів там майже не було. Або вони, значить, не займали таку тверту позицію, бо вони були маленький відсоток цих радикалів. Їх було замало, їх просто було замало. Настоящих буйних малих, ось ось, і бракувало Білорусь.
[Євген Карась]
На секундочку, Білорусь і рівнять і Росію не варто, тому що Білорусь, це приклад, скажімо, незадоволення людей життям, але рівень корупції, рівень внутрішньої деморалізації, рівень внутрішніх протиріч, там був на порядок гірше. В Білорусі були мотивовані силовики, в Білорусі був непоганий рівень життя для певних частин населення, там була стабільність, це Лукашенко вдалося робити. Там був в Росії такий діючий авторитаризм. В Росії це така дрябла корупційна деспотія. І тому в Росії це буде інакше полагати. В Росії претензій до власного уряду сто разів більше. Тобто в Білорусі там все-таки було на кого опертись. Лукашенко і ментовські еліти значно були більш лояльні. В Росії такого не буде. В Росії вони прекрасно всі розуміють. Там навіть, скажімо, рівень забезпечення цих ментов і так далі. Там все дуже погано. Скільки в них там цих грошей би не було, навіть в Москві якийсь опір міліції, він все одно розуміє, що він працює в свино-собачій помойці, яка працює в дебільних системах та спадпалкі і так далі. В Білорусі авторитарний режим був поефективніше. Тому і в Білорусі не було прецедентів такого розшатування. Там у них лише була перша революція така масова і вона ведве там, ну там були награні в тому, щоб це все запихнуло. В Росії там значно більший все-таки досвід. Тому що для того, щоб сталося щось, визначна революція, треба все-таки підготовка. В Білорусі це у них була перша спроба, а в Росії таких спроб вже було кілька. Тому в Росії значно більше факторів негативних для уряду і значно більше уже політичних досвід бунтуючого населення.
[Фоззі]
Дай Бог, дай Бог, ми запам'ятаємо, ми занотуємо і будемо сподіватися, що твої прогнози так само як 24-го, славно, господи, славно, гіркозвісного лютого стануть правдою. Всіх цікавить прогноз на війну. Є багато військових експертів, є багато, занадто багато військових експертів, я навіть сказав би, які раніше були експертами з чого там, з ковіду, можливо, з футболу. Ти загалом дивишся експертів, які виступають в єдиному телемарафоні, якось оцінюєш їх, чи немає часу на це?
[Євген Карась]
Я не знаю, мене в який телемарафон запрошували, я не знаю, чи він єдиний, чи це їх кілька цих телемарафонів. Я в якихось марафонах був, але я не встигаю за цим слідкувати. Експерти мене, є зараз там виник Жданов, його нібито багато хто дивиться, Жданов припустився, я його критикував, на днях він опублікував оцю байку, що 200 російського там вимпіла, охотники за хімарсами, щось вони там, я просто відразу сказав, що Жданов, оце я подололив його на тому, я його не дивлюсь, але якби щось дивився, що нібито він не зрадофіл, ну обіцяю собі, воєнний дєд, ну нормально, хай щось буде. Но коли він реценсував цю штуку, значить він, ну якось у нього не має критичного військового мислення, ми розібралися з цим, з цією дезінформацією, я побачив, порівняв скількох секторів цього ДЕЗу про цих військових 200 обізян, це дуже смішно, я навіть не буду зараз здавати з деталі, просто це повна хірня, ну Жданов на це повівся, бо йому хтось з військових це сказав, командування дало по шапки всім цю хірню, шире в кількох секторах під різними ракурсами, то от бачте, навіть Жданов отут-отут упустився, тому якби треба бути обережнішим, я про це в своєму телеграмі написав, хто Жданова якби отопчається з ним, скажіть, що хай дєд проверяє інформацію, бо це вже серйозна є хрінь, тому що Росія і міф про ДРГ російське, воно принесло багато шкоди нам, і тому той, хто запускає оце міф про 200 спецназовців в Тивру, в Києві, на Гаверлі вже опорні, треба бити по губам, по рукам, тому що це повна маячня, а спецназ їхній описався, боїться працювати, ніяких ДРГ у них немає, коли воно щось є, то це невеличка група людей, які десь щось можуть, на чудих їх так само і затримують. Те, щоби десь там у нас, в Дніпрі на дорозі було там не то, що 200, 15 там якихось вимплівців, ну це ж білет в одну калітку, коли цих 15 вимплівців потім будуть показувати там на відео військовополонених, це деморалізація для їхнього спецназу, що він навіть не захоче в Донецьку область заїжджати, тому цього всього немає. Десь може зберуть якусь там групу цих бомжей, що вони там підуть як би там кудись ризикувати, раз і все. Це історія, яка не заслуговує то, щоб її даже оприлюднювати. Але якщо оприлюднювати, що о, там їхні ДРГ, це сіє паніку. Да, у них там є ДРГ, такі наші ДРГ, чому тоді ж заново не розповідає, що кількі наші ДРГ ходять і скільки там під Херсоном то, що не попадає в пресу, скільки там свинособачок ріжуть і стріляють. Там же ж є історії про то, що дернацькі, там реально дуже серйозні як би росіяни бояться. Краще цьому тоді приділяти увагу, хай вони бояться наших ДРГ, а не ми тут забілаштовуємо через якихось 15 бомжей, які десь там шось, ну і навіть не було випадків, що десь там за 50 кілометрів від фронта, що ці ДРГ спрацювали. Не було таких історій. Але навіть якщо вона буде, це одна історія. Одна історія, яка не приведе ні до чого. І це не будуть хімарти, це може десь там підірвуть в Одесі пляж на туалеті. От. Тому військовим експертам треба бути обережними. Це прогалина, яку держава не запомнила, тому як би дані себе перебирають, це от там певні особи, які стоять такими рупорами.
[Фоззі]
Так само як харківські ультразбрали поліцію, так тепер коучі з власного зросту стають військовим експертом.
[Євген Карась]
Я тут хочу сказати, що є хейт Арістовича, ну мені як би на це там покласти пісюна, тому що Арістович як не крутий, це людина, яка афільована з владними структурами, має військове звання, засідає десь там на воєнних нарадах, і він від нас, воно йому подобається, він не подобається, він же ж дає короткий звіт про розклади, він нічого не прикращає, він дає як би більш оширену картинку того, що Генштабу, це мабуть єдине, що ми слухаємо, це всі там ригочуть, що пішов Арістович, значить, хтось там наших хлопців включає, послухать, тому що там короткий звіт, він же ж там 40 хвилин часу, і ти знаєш приблизний розклад, те де ти не встиг послухати щось там, зведення сектора, чи в цілому Ну, Арістович
[Фоззі]
говорить для іншої аудиторії, твоя аудиторія, це я, от ми з Миколою, нас цікавить, що скаже наш гурт, який твій прогноз щодо термінів закінчення фаз, коротше, що буде з цією війною і коли, коротенький прогноз. Що робити Зеленському? І що Зеленському робити? Це інше питання, Ніколя.
[Євген Карась]
Це їх дуже сильно обвалить, воно вже їх почало надривати. І Зеленський як президент коли не втік, попри те, що там були вагові підстави, він лишився в Києві, то це дуже сильно тоді підняло бойовий дух, і це достатньо як моральному символу. Він же ж керує війною, він лише є символом, він лише є певним менеджером, але він як моральний символ, він свою функцію виконав. Це найважливіше, що від нього вимагалось. Стосовно полов, темпів і часу, я тут можу лише апелювати до тих оцінок, які ми чуємо від Генштаба. Тому що з цього почалася війна. Я тоді, спосилаючись на оцінки наших офіцерів, які справдилися по етапах, що вони обкакаються під Києвом і це принесе їм великих бід, тому що вони загубили ту значну кількість метоволених військ і техніки, а в цей час лобову штурмували їхній найбільш поїздатній, як виявилось, найбільш освіченій частини ОДНР, які виявилися більш притомніші в російські війська. Вони тоді всі полягли, штурмуючи наші укріп райони Донбасі. Вони виходять, там не змогли в Києві прорватися, а там положили метоволених військ. Оце був етап лютий, вони ніколи не відіграють. Оце от лютий, це буде для нас лютий національного щастя. То з тих пір якби все справдюється. То зараз ми які чули оцінки? Що серпень, вересень це будуть вже наші перші вагомі перемоги. Серпень вже буде місяцем бавовний. Якось я навіть сьогодні уже думаю, як його перетворювати. Бавовний? Бавовний, баверний. Бавовний, так, місяць. То серпень вже буде веселим чимось. І далі ми чули оцінки нашої головної управління розвідки. І керівник його так цікаво акцентував. Каже, що якщо я помиляюсь, то скажіть мені де я помилявся у своїх прогнозах. От він дає оцінки, що до лютого березня 2023 року ми вже підійдемо до дуже значних військових перемог. Я не знаю, чи на цьому ми маємо на увазі де окупація Криму, чи повністю повернення хоча би територій станом на 2021 рік. Але от наші війська оцінюють так, що лютий це вже буде етап, коли ми повернемо значну кількість, чи мабуть більшу кількість наших окупованих територій. Кінець війни? Кінець війни це складніше, тому що Росія буде намагатися щось в цьому протиставляти. І мабуть тут уже буде все-таки ми заходимо в територію прогнозів, які дуже багато фактів, які важко підгадати. Що буде здоров'ям Путіна, що буде їхніми елітами, військовими, політичними, коли дідуться ці похоронки, граби, коли ці поразки, хто буде відповідати, як вони зможуть перебудуватись на ходу. Тому тут важко сказати. Скажімо, в такому плаваючому, гарячо-холодному періоді війна, мабуть, буде ще довго тривати, мабуть, що там рік точно. Але те, що от етап, коли ми зможемо сильно витихнути, це, мабуть, буде уже цією осінню, а далі вже аж за зиму ми серйозно зможемо заспокоїтися, що ми вже переходимо до етапів привнесення культури по іменам Сходу, а не боротьби за наші території.
[Фоззі]
Євгене, дуже тобі дякую. Це був експериментальний такий випуск прямої червоної. В описі для цього відео обов'язково будуть посилання на всі соцмережі Євгена, його канал, Ютуб і так далі. Підписуйтесь на... Чим більше наших, тим менше їхніх, як я вважаю. Дякуємо, Євгене, обережненько там. Ваш позитив завжди надихає і додає крила. Карась надає крила. О! Дякую!