ПАВЛО ГОЦ / NAZVA. Підкорення Польщі, музика за державні гроші, концтабір Полякової, ВИРІЙ і 50 Cent
Павло Гоц
Опубліковано 30 серп. 2026 р. • Довжина: 16 322 слова
Короткий зміст
У репертуарі їхнього гурту можна знайти як фіт із 50 Cent, так і трек для 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Він фанатіє від DREVO, слухає ШІ-пісні та знає, яка музика потрібна, щоб налагодити українсько-польські відносини.
У нас на барі — бібліотекар, співак та один з учасників гурту NAZVA — Павло Гоц.
🔥 Павло Гоц і гурт Joryi Kloc у півфіналі «Польща має талант»
🔥 Дитинство в бібліотеці та навіщо потрібні бібліотеки у 2026 році
🔥 Як створювалася «Сіґеле-міґеле» та до чого тут 50 Cent
🔥 Slavic English, критика від Джамали та провал на Євробаченні
🔥 Дружба з Іваном Брикульцем та «ЧУЖІЮ Я»
🔥 Відповідь Олі Поляковій
🔥 У чому прикол пісень DREVO
🔥 ШІ-пісні та чому нейронки не замінять людей
🔥 Пісня для 93-ї ОМБр «Холодний Яр»
🔥 Чому суспільству потрібен фестиваль «ВИРІЙ»
🔥 Ідеальний склад для концерту на День Незалежності
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Пряма Червона танцює далі, продовжуючи досліджувати навколишній культурний простір. І якось ми зрозуміли з Валєроном...
[Валерон]
Я тому сорочку і надягнув. Бо знав що ти так скажеш.
[Фоззі]
Так, так. Ти дуже культурний.
[Павло Гоц]
Я теж...
[Фоззі]
Якось ми зрозумілищо в Україні бум не бум, але такий тренд, що дуже багато музично-театральних проєктів вистрило. Тобто колись там хто був? Даха Браха. Колись. Даха Браха. Потім Дах Дотерс. І ось тепер і Шмальгаузен, і Мур. І ми переходимо далі, вивчаючи майбутній пантеон української культурно-театрально-музичної сцени. Тому сьогодні в нас Павло Готц.
[Павло Гоц]
Добрий ранок. Добрий ранок.
[Фоззі]
Краще назви Назва може бути група Група.
[Валерон]
Це була перша версія, так?
[Павло Гоц]
Бенд Бенд і так далі. Все зробимо. Це наші будуть альтер-его всі по черзі. Бі-сайд-проєкт.
[Валерон]
Ти знаєш, що у нас ніколи в гостях не було бібліотекаря?
[Павло Гоц]
Нічого собі. Повезло вам, вітаю вас.
[Фоззі]
Ти перший бібліотекар, офіційно, сто відсотків. Що роблять бібліотекари, до речі, мені завжди цікаво було, крім того, що видають книжки.
[Фоззі]
Картотеку.
[Валерон]
Картотеку ведуть. Що інший весь час відбувається?
[Павло Гоц]
Я виріс, взагалі, в бібліотеці. Моя мама працювала в бібліотеці. Моя мама за освітою композитор, але працювала в відділі мистецтв у Львові у дитячій бібліотеці. І я там прям виріс. Серед мистецтвської літератури.
[Фоззі]
Запах бібліотеки не сплутати ні з чим.
[Павло Гоц]
Очевидно. І я коли працював в бібліотеці, то моя задача була або організовувати заходи, тому що бібліотеки зараз... Як замінити людей в бібліотеку? Очевидно, треба робити культурні заходи, бо просто давати книжки - воно вже не працює. Або є така штука, як бібліографія. Тобто треба було читати книжки, писати до них опис, їх новим читачам про них розповідати, ну і ввести в картотеку.
[Валерон]
А, тобто вони постійно оновлюються, з'являються нові якісь?
[Павло Гоц]
Очевидно. От Фозі знає. Якщо б я їх не писав, вони б не оновлювалися.
[Валерон]
Я зрозумів, дякую кому вони оновлюються, з'являються. Ну, цікаво, знаєш, чимось таким сумним в дитинстві, скучним асоціювали бібліотеки?
[Фоззі]
Він з Запоріжжя.
[Павло Гоц]
А, ну так, можливо.
[Фоззі]
Індастрія.
[Павло Гоц]
А що таке? Що скучно?
[Валерон]
Ну, не знаю. Хіба не було такої асоціації в дитинстві?
[Фоззі]
У нас на базарі всі люди читали. Ось так от продаєш шось і всі читають.
[Павло Гоц]
А в бібліотеці ні. Ха-ха. Та ні, в бібліотеці не скучно, якщо це нормальний бібліотекар, якщо люди там хочуть працювати. Та як на будь-якій роботі, знаєш, в магазин будь-який продуктовий зайде, якщо там скучний продавець, то й скучно в магазині. Якщо продавець не скучний, то й не скучний. Все те саме в бібліотеці.
[Валерон]
А, тобто є такі біліотекарі? Що на бібліотекаря ходять, так?
[Валерон]
Так, звісно. Воно так і працює.
[Фоззі]
Тому що скучне ліце, дєнєг ніхто не дає.
[Павло Гоц]
От іменно. Ну, в бібліотеці не дають дєнєг...ги.
[Валерон]
Ну бібліотеки це...
[Фоззі]
А технічні бібліотеки свого часу, ти що?..
[Павло Гоц]
Дуже багато. В Львові взагалі незвичайна кількість бібліотек. Вони вже зараз об'єднались взагалі в одну систему. Бо колись були окремо дитячі, окремо міська, окремо обласна. Ось, а зараз це все об'єдналося в одну систему, і тепер усі... музичні бібліотеки, наукові бібліотеки, архіви, це вже все...
[Фоззі]
Мама досі там працює?
[Павло Гоц]
Мама так... досі там працює.
[Фоззі]
І що, ходять люди в бібліотеки?
[Павло Гоц]
Безкінечно.
[Фоззі]
Ніколи б не подумав...
[Валерон]
Та є Львів.
[Фоззі]
Ну, тому що я розумію, коли йдеться про якісь там прифронтові містечка, де може бути проблема там з інтернетом, і так далі. Доводилося бувати. А в великих містах мені здавалося, що бібліотеки вже... яку функцію вони несуть?
[Павло Гоц]
Бібліотеки вже стали таким величезним рекламним простором входу в читання, коли тобі роблять велику рекламну подію, роблять творчу зустріч з іноземними письменниками, з місцевими письменниками.
[Фоззі]
Ну це книгарні комерційні роблять...
[Павло Гоц]
...з художниками. І так далі. Але бібліотеки теж це роблять давним-давно. І таким чином, оскільки в книгарні треба прийти і купити книжку... будьмо відверті, ми живемо в бульбашці і нам здається, що кожен може купляти книжки. А насправді так не є. І великий прошарок суспільства приходить в бібліотеку на рекламу книжки, аби її взяти, почитати додому і повернути. Це нормально, воно тому все працює.
[Валерон]
А от як в бібліотеку книжка Фоза може потрапити? Це за державні кошти хтось її купує?
[Павло Гоц]
Дуже по-різному. Її можуть подарувати. Її можуть купити за державний кошт. А-а-а.. Можуть...
[Валерон]
Тобто є така якась програма оновлення?
[Павло Гоц]
Так, звісно. Виділяють бюджет на оновлення бібліотек. Звісно. І найчастіше буває таке зараз, що це меценатство, насправді. І дуже часто книгарні самі забезпечують книжками бібліотеки.
[Валерон]
У мене бібліотеки з універом ще дуже сильно асоціюються. Я прямо жив на першому курсі, мені здається, в бібліотеці Максимовича і в Вернадського. І там всі свої закони були те, що в Вернадського, коли треба прийти, стати в чергу, щось там взяти, потім відксерити, прочитати, виписати.
[Фоззі]
Ну то коли ти йдеш до до читальної залі.
[Павло Гоц]
Я коли в одному речі чую університет і бібліотека, в мене одразу асоціація "боржник". Я відчуваю, як я все літо винен ту книжку, мені дзвонять, кажуть "коли віддаш?". Якісь вигадують тобі штрафи потім за це все. Кажуть, що якусь книжку не дадуть. Ти починаєш на іншій парі щось там позичати. Це ужас.
[Фоззі]
Та ну... зараз це коли телефони є. А раніше, коли ти брав книжку в бібліотеці, а телефонів не було, домашніх, мобільних не було, бібліотекарі там записували якісь паспортні дані. А в дітей які паспортні дані? Треба було паспорт батьків. Ух...
[Валерон]
Просто навіть зараз, мені здається, взагалі вже студенти не мають туди ходити. Все ж є... Просто в моєму студентстві теж вже з'явилися ноутбуки, інтернет, але ми чомусь все одно ходили в бібліотекі.
[Павло Гоц]
Та нє-є... дивися, от в мене є один з улюблених поетів Микола Холодний. Микола Холодного поезію, мені здавалося, що я читав всю. Але він же ж король самвидаву. Таким чином я в інтернеті не можу ніфіга не йти. Мені доводили, що в студентський час, що зараз, заходити в багато бібліотек і навіть на барахолках перепитуватись, чи є щось з Миколи Холодного, тому що його оцифрованого немає. Де шукати оцей оцифрований архів? Ти поки сам не зацікавишся і не зробиш це, цього ніколи і не станеться. Тому, будь ласка, такий от вихід. І в бібліотеках дуже багато книжок не оцифрованих. І поки ти за це не візьмешся, за це ніхто не візьметься, якщо тобі цікаво.
[Фоззі]
Зараз на планеті для ШІ-ішки якраз сканують всі книжки. Хочуть створити начитаного клієнта.
[Валерон]
Ну, до речі, а як думаєш, ШІ переможе бібліотекі? Чи ні?
[Павло Гоц]
Та ШІ нічого не переможе поки що. Ми його стримуємо. Ми боїмося ШІ в тому і зміст. Це ж ми його стримуємо. Якщо б чоловік не хотів стримувати ШІ, вже давним би давно... От дивіться... "Суно" бачили, що зробили? "Суно" взяли і спеціально ускладнили. Тому що забагато виявилося музики. Тому що надто просто користуватися.
[Фоззі]
Ну, вони тепер вставляють цифровий слід.
[Валерон]
Ну почекай. Ну от твій друг Іван у нас тут був.
[Павло Гоц]
Хто? Брикулець?
[Валерон]
Так. І він якраз розповідав про те, як він не використовує ШІ-ішок. Поки він хоче дружити з ним і що йому допомагає.
[Павло Гоц]
Я використовую безкінечно штучний інтеллект. От. Але про перемогу говориться тоді, коли ми перестанемо боятися. Бо ми, бачите, понастворювали музики. "Пляшка Фрагаліно" - хітяра, розумієте яка. Я не можу без цього жити... без цієї пісні.
[Валерон]
Це ШІ-ішка створила?
[Павло Гоц]
Звичайно, що так. Але при тому всьому, бачите, тільки почався бум - Україна одна з перших в прислуховані ШІ-ішної музики в світі. Зразу Суно видавить таку статтю "Все, ми ускладнюємо, щоб такої поторочі більше не робили". Вчіться писати музику самі. Люди самі бояться.
[Фоззі]
І головне вставляти цифровий слід, щоб можна було одразу зрозуміти, що це ШІ-ішка, а не людина. Тому що будь-який видавець, він же ж не хоче казати, що це ШІ. Він же удаватиме до останнього, що це є реальний артист.
[Павло Гоц]
Я завжди чесно продаюся.... цей.. Чесно продаюся...я хтів сказати..
[Валерон]
Обмовка по Фрейду.
[Павло Гоц]
Я завжди чесно признаюсь, коли я використовую ШІ. Я дуже часто в аранжі десь докидую... Особливо, якщо треба оркестровки десь, то я... Суно для мене – найкращий друг в цьому. Нащо довго думати, якщо ідея вже в мене в голові. А так би я писав, змушував би оркестр грати. Чотири дні репетиції, мінімум. Нічого на студії не виходить. Гроші просрані на тій студії. Думаєш, Господи, що за ужас. А так за п'ять минут послухав Суну. Думаєш, та ні, херня, і оркестр збирати не нада.
[реклама]
Говорять про Михайла Мудрика і збірну та рекламують Вібет.
[Валерон]
До Назви був у тебе перший гурт. Етнофолку. Гурт «Йорий Клоц».
[Павло Гоц]
Як в нормальних всіх музикантів, це він взагалі не перший гурт.
[Валерон]
Ну, так...
[Фоззі]
Ми готувалися...
[Валерон]
...так...перший був "В бібліотеці" і так далі. Ну оцей от... Про нього хотілося поговорити. Чому? Тому що ви, виявляється, були в півфіналі польського «Має талант».
[Павло Гоц]
«Польща має талант» в них називається шоу. І ще до того було шоу «Must Be the Music. Tylko muzyka» в Польщі. Ну так, поїздили...
[Валерон]
Тобто український гурт був в півфіналі «Польща має талант».
[Павло Гоц]
Так, я тобі більше скажу. Якщо подивитися топ-фольк пісень польською мовою зараз в Ютубі, то досі в 10-ку наша пісня входить. Тому що у них такого турбо-фольку як такого тоді ще не було. І ми виявилися якоюсь, як це Сашко Ховенко казав, «діковінькою».
[Фоззі]
А мені здавалося, що до "Кльоца" мав відношення Юрко Зелений.
[Павло Гоц]
Так, мав, звичайно, що Юрко Зелений відношенння. Директор і продюсер гурту «Йорий Клоц» перший. Хоча не він його створив, він ввійшов в гурт і просто вклався в перший відеокліп. Ну і далі почалося просування. Так, з Юрком Зеленим я теж знайомий. І було трагічне велике шоу-бізнесове розходження. Зі сльозами на глазах.
[Валерон]
У вас?
[Павло Гоц]
І так далі. Ну такий класичний тернопільський шоу-бізнес. Десь щось непонятно. Зразу всі починають битися, думати, що робити взагалі. Незможно відійти, не знаєш, куди дітися.
[Фоззі]
Пелех мені казав, що Зелений ще в Придністров'ї якось брав участь... до шоу-бізнесу.
[Павло Гоц]
Було таке, це правда. Так у нього ж і тато, він завжди розказував, кожен раз як згадувалась ця історія про Придністров'я, що він воював, то згадували, що його тато захватчик Чехословакії. Ну коротше, у нього історія з сім'ї дуже моцна. Про те, як в нього джинси пробували красти перші, поки він вчився в Чехословакії. Про те, як між собою розбиралися тати, полковніки, офіцери. Ось ці всі історії у Зеленого були присутні. Але він унікальний чоловік. Ви, якщо помітили, гурт «Йорий Клоц» писав українською латиницею.
[Фоззі]
А Зелений завжди був за латиницю.
[Павло Гоц]
Фанат... Фанат ярий. Галицький сепоратист. Зелений казав, що якщо в сєрванті вдома хтось знайде корону Данила Галицького, то можна робити королівство Галичина, де Садовий буде прем'єр-міністром. Тому та... і ми ж писали через те, що Зелений... Це були умови контракту, коли хлопці... Це ще до мене було, я ще в гурту не прийшов. Коли хлопці підписували контракт з Юрком Зеленим, то за контрактом треба було ввести всі соцмережі, всі афіші, випуск альбомів українською латиницею.
[Валерон]
І в тебе теж потім такий контракт був, так?
[Павло Гоц]
Ні, слава Богу. Мені було трошки вільніше.
[Валерон]
А ти без контракту?...
[Павло Гоц]
Так, я прийшов без контракту.
[Валерон]
Так тоді тобі легше було піти.
[Павло Гоц]
Та я чого досі тут, бачиш?...ха-ха-ха.
[Валерон]
А, ну я поняв... окей.
[Фоззі]
Ну, давай про Польщу.
[Валерон]
Виходить, що зараз... погодься... в нинішній ситуації, особливо в Україно-Польській, звучить, що українська пісня супер-популярна, виграє якесь телевізійне шоу. Там вже, напевно, великі рейтинги якісь були. За вас голосували люди, так? Правильно? СМС-ками.
[Павло Гоц]
Так. Дивись, це ще яка штука. Конфлікти, ось ці от, на натяжці постійно з українцями були. Навіть коли ми брали участь в "Мам Талант", ми не добрали голосів тоді. І нас про це попереджали. Бо в день... це був фінал по-моєму"... коротше, то у Львові десь познущались над польськими пам'ятками на кладовищі. І через це рознеслися новини по всій Польщі. І виступає один український колектив. Причому у нас в центрі сидить Антон Лубій, який грає на бухалі... який такий от з чубом, козак. І всі дивляться "що проїсходить взагалі. В Львові знущаються над польськими пам'ятками, а тут у нас виступають козаки. Прямо в центрі Варшави". І ми тоді набрали, звичайно шо мало голосів. Ця натяжка вже дуже давно існує, насправді. І ми це знаємо. У нас купу разів було таке, як ми в носі приїжджали в Перемишль, і нам кажуть монашки (ми в них жили), кажуть "заховайте машину, щоб вам її не побили". Це 2017 рік.
[Валерон]
Перемишль.
[Павло Гоц]
Розумієте, воно завжди ця натяжка була. Це натяжка завжди була. Але з іншого боку, у нас є гарний друг, який організовує фестиваль "Фольковісько", Марцин Петровський. Він знає, що... історично він живе в селі в Польщі, яке дуже близько до Львівської області. І там жило етнічно багато українців. І він прямо друг України. Він робить усе, щоб закривати збори, організовує концерти зараз тут, в Україні. Він туди привозить багато українських гуртів. Він робить гастролі українським гуртам по всій Польщі. І таких людей багато є. Тобто це... Воно ніколи не буває отако, шо тільки однозначно. Але звичайно, що погані новини краще розносяться.
[Валерон]
Мені просто здається, що зараз, як кажуть "кучно почалось". Буквально кожен день ми читаємо новину про те, що когось побили, на когось напали, українська мова і так далі. А разом з тим, мені дружина скидала рілс, там де у Вроцлаві в басейні... ну знаєш вечірка в басейні... і там грає українська музика, купа народу і так далі. Ну і там в Вроцлаві купа українського бізнесу: "Чорноморка", "Нова пошта", "Сінєво", ще щось. Але, правильно, відбувається ось.
[Павло Гоц]
Ну, да, воно складне. Так воно зараз загострюється, не можна цього ніяк заперечувати, очевидно. Просто, ну, так само. Нам треба на цим теж працювати. Як і з будь-якими емоційними конфліктами, як і з будь-якими когнітивними конфліктами. Нам треба постійно робити так, щоб бачили, що українці не тільки ті, хто бидло, козли, і тільки хочуть всіх побити, воювать. І нам все одно бандеровци і так далі. Бо у нас великий прошарок інтелектуальний, історичний, культурний. Ми мусимо про це теж говорити, популяризувати на світ. Тоді нам буде легше про це говорити. І з іншого боку, ну, від свого відмовлятися і казати, що це все неправда, і тепер боятись поляків... робити, що вони нам вороги... дякую.
[Фоззі]
То вона ще порожня.
[Валерон]
І мені здається, що там є політична кон'юктура в цьому.
[Фоззі]
Та ясно, ну, вибори і качають.
[Валерон]
Місцеві праві партії це використовують.
[Павло Гоц]
Очевидно. Але скажу, це просто так завжди було. Юрко Журавель був в Польщі персоною нон-грата довгий час. Розумієш? Типу, це, ну, все, що...
[Фоззі]
Щось не те намалював?
[Павло Гоц]
Щось не те побачили в інтернеті на кордоні. Вони ж, поляки на кордоні, коли ти до них заїжджаєш, вони дивляться твою творчість, чим ти займаєшся.
[Валерон]
Серйозно? Це раніше було, чи зараз теж?
[Павло Гоц]
Ну, останній раз я проїжджав, то в мене так само було. Дивилися, чим я займаюся.
[Валерон]
Дивилися...
[Павло Гоц]
Кліпи гурту «Назва». "Цигіле Міґіле" їм дуже сподобалось. Але так було завжди. Ти проїжджаєш, їм не можна загалом сидіти в соцмережах по їхньому статуту прикордонному. Але коли йде перевірка, то треба подивитися, чим займається людина. Їм завжди приємно подивитися музику.
[Валерон]
А от тебе перевіряють? (прим.: звернувся до Фозі)
[Фоззі]
Ні, але ми в Польщі не співаємо пісню «Історію України за п'ять хвилин». Тому що там слова з одного боку "пани польські, з іншого боку орда московська".
[Валерон]
Тому ви не співаєте?
[Фоззі]
Тільки на корпоративах. Отака от штука, коли ми каталися з якимись концертами... нас в першому ж місті попросили в Кракові її не виконувати. Ну окей, ми ж гроші збираємо, а не...
[Фоззі]
А виходить, що ви от... Така сама історія у цього «Польща має талант», як і у українського, що ви потім колесили містами, селами...
[Павло Гоц]
Слава Богу, ні. У нас цих гастролів і без того було достатньо, а усі талант-шоу тебе змушують підписувати такий контракт, що ти і не заробляєш нормально, і не знаєш, куди взагалі іде що твоє слава, що твої гроші. Тому що все одно завдяки тобі, зазвичай, шоу качає в себе і рекламує в себе.
[Валерон]
Мабуть... як братів Борисенків привезли всією Україною.
[Павло Гоц]
От де вони? Де вони зараз? Я останнє бачив їх на «Наше бачення» все. Так що, да, шоу зазвичай тебе використовує.
[Фоззі]
А, точно, вони ж мінялися з «Курган і Агрегат»....
[Павло Гоц]
З «Курган і Агрегат», так.
[Валерон]
А ви виходить... Ну просто самі гастролі були, да, у цього гурту?
[Павло Гоц]
Так, так.
[Фоззі]
Ну Зелений активний катун...
[Валерон]
Ні, ну...
[Фоззі]
Активний катун.
[Валерон]
Я взагалі не чув, якщо чесно.
[Павло Гоц]
Катун багатозначне слово...
[Валерон]
До нашої зустрічі я не чув про цей гурт. Тобто він в Польщі, напевно, був більш популярний, ніж в Україні.
[Павло Гоц]
У нас було дуже багато ситуацій таких, що ми зустрічали там в Україні, коли мали концерти, там зустрічали в поїзді чи Альону-Альону зустрічали... я пам'ятаю чітко, чи гурт «Гайдамаки», чи там взагалі просто... коли когось зі сцени української зустрічали, то дивувалися, як типу нам так швидко вдається просто робити закордонні гастролі. Активніше. І заробляти на цьому. Тому у нас здебільшого були заграничні гастролі. Здебільшого. Я прямо, коли створював гурт «Назва», в мене така хвора думка крутилась в голові, я хочу створити гурт, щоб грати в Україні. Отак.
[Фоззі]
Зелений же ж катав перед "Кльоцем"... в нього ж був цей проєкт...
[Павло Гоц]
«Лос Колорадос».
[Фоззі]
Так, «Лос Колорадос». Ну, на каверах, на такому, на антуражі.
[Павло Гоц]
Та... агро-алко-рок.
[Валерон]
Давайте скажемо, хто це взагалі. Це продюсер. З Західної України.
[Фоззі]
З Тернополя. Юрко Зелений, культуролог, журналіст, а потім став менеджером, продюсером гуртів. Де він зараз, не знаєш?
[Павло Гоц]
В Польщі, мабуть.
[Фоззі]
В Польщі, так? Ну, він завжди був польськофілом, він завжди... Я знаю кілька людей, які страждають через те, що Україна не схожа на Польщу, в кожному слові. Оце про Юрка.
[Павло Гоц]
Таке буває, звичайно. З "Лос Колорадос" теж вони там розійшлися, пам'ятаю, не дуже.
[Валерон]
Розкажи, як ви розходилися. Ти кажеш "з бійками, ще з чимось?".
[Павло Гоц]
Я так жартую. Знаєш, це ота штука підліткова, коли ти не знаєш, як вийти з відносин. В принципі, взагалі. І починаються ніби розмови, починаються зразу, знаєш... "я вклав то-то, я вклав то-то, що робити? Договорів-контрактів нема, як розходитись? Незрозуміло." І починаються просто образи. Ну, тому що, коли немає договірів, коли немає юридичної складової, все, що лишається, тільки ображатися і казати "що і як, чому?" і так далі. І була просто проблема, типу, кому будуть належати всі пісні. А поскільки договорів немає, як з цим працювати в соцмережах, в Айтюнсах, Спотіфайах, теж немає. Виступати ми з ними ніби можемо, тому що договорів і так немає. Але всі файли через агрегатор завантажені Юрком Зеленим. І в кінці-кінці все це лишилася творчість в невагомості просто. Тому, коли ми розказували це, хотіли ніби щось якось собі забрати, але виявилося, що це какашка і так не працює. Тому зараз в групі «Назва» я зберігаю кожен договір, що тільки можливий на кожну пісню і на кожну мою присутність, будь де б я не був.
[Валерон]
Окей. Ну, а виходить, що все йому все одно залишається. Ройалті... воно ж десь завантажене, правда, на "Епл мюзікі"?
[Павло Гоц]
Так. Ну, там небагато прослуховуваннь, щоб прямо заздрити про ці роялті. Просто, що оце відчуття тебе, як митця, що тобі належить.
[Валерон]
Але гурт зараз не гастролює?
[Павло Гоц]
А от інша сторона медалі, що ми гастролювали до 2023 року, по-моєму, включно. Тоді ми розійшлися хто куда. Я активно почав займатися гуртом «Назва». А Антон Лубій, який був фронтменом гурту «Йорий Клоц», він же ж почав воювати, став мінометником, і за деякий час створив вже на фронті з хлопців, які воюють, гурт такий... типу переросмислена назва «Воїн Клоц». І зараз вони виступають на лінії зіткнення як «Воїн Клоц», і в тилу виступають як «Йорий Клоц». Тобто Антон Лубій відновив вже цю творчість. І зараз вони частково грають ці пісні.
[Фоззі]
В межах "культурного десанту"?
[Павло Гоц]
В межах "культурного десанту", це якщо вони як прифронтовий гурт. Звичайно, що у них зараз є і тилові виступи, слава Богу. І у них навіть цілі інтерв'ю є... можна почитати, як зараз от цього року сприймають гурт «Йорий Клоц» з усіма ось цими козацькими, лірницькими, прадавніми піснями в Польщі. Вони ж ведуть клас... уже пропагандичну....
[Валерон]
А, і вони виступають самі в Польщі?
[Павло Гоц]
Так, у них є кобзар, який грає на кобзі, і він знає думи, які були написані в Польщі про їхніх польських королів, як вони були зав'язані на Україну і так далі. Як і в нас, то про історію замислюється тоді, коли стає аж дуже погано. В Польщі не так все і погано, щоб замислюватися про історію, тому коли вони приїжджають і говорять про польську історію, це для них як дивовижно. Вони в шоці. Тому це класна пропаганда про дружбу цього народу з нашим. Ми давним-давно тісно пов'язані дружбою, а не тільки ворогуванням.
[Фоззі]
Амінь.
[Валерон]
Гурт «Назва». Я прям фанат пісні "Сіґеле Міґеле". Я навіть Фозу колись казав. Для мене дуже качова історія. Абсолютно. І тут...
[Фоззі]
"Сіґелі Міґелі". У мене є розмінка, яку я поцупив. Перед концертом, я коли розмінаюся, у LL Cool J-я був дуже давно, в 93-му році, такий проривний альбом. І там в одному шматочку він там співав "Сіґелі Міґелі Міґелі Міґелі Діґелі Міґелі Міґелі Сіґелі Міґелі Міґелі Міґелі Сі". І все. Тому я теж зреагував на ці слова, коли вперше трек почув. І Валерону казав.
[Валерон]
...І тут, завдяки Івану тому ж, я дізнався, можливо, чому мені так близька ця пісня. Бо там є щось від "50 Cent".
[Павло Гоц]
Так, є. Оцей риф. Якщо почитати кредити, то там дуже смішно, що вказані Павло Гоц, Ярослав Єрвенко, автори, і двоє авторів, які написали музику 50 Cent-у.
[Валерон]
І там якийсь Джек.
[Павло Гоц]
Так, так. Мені ж стидно, тому що я вилетів з голови, наскільки ми давно. Якийсь там Скотт Джонс, щось таке. Ну, коротше, смішно воно виглядає в нашому контексті. Але так. Ми прямо ділимо Royalty з 50 Cent на цю пісню. Тому що ось цей риф це ж "Candy Shop".
[Валерон]
"Welcome to the Candy Shop".
[Павло Гоц]
А ми, коли робили ту пісню, нам просто не вистачало... Взагалі, чо там роздумів про гроші так багато? Це був наш перший корпоратив, який ми з Ярком грали. Ми ще альбом не випустили навіть ніякий. І я кажу, бляха, нам не вистачає програми на корпоратив. Треба грати 40 хвилин, а у нас на 30 хвилин програми. Треба написати срочно ще дві пісні за день до корпоратива. І я кажу "у мене є ідея", коротше. І ми, тупо, всю асоціацію, що в мене є про гроші, якраз, зокрема, про плагіат, про, тупо, пизження структури в інших гуртів, про це звучання. Поняття... це був зимовий корпоратив. Тобто, це був про вертеп і так само...
[Валерон]
Ну, колядки там же.
[Павло Гоц]
Тому коляд, коляд, колядниця. Люди просто просять гроші. Не говорилися, ні про що там інакше. Ось і "Сіґеле Міґеле", це ж з ідишу. Це означає "біле козеня". Біле козеня, це умовно, міг би сказати на маланці жид, який б водив би козу. Тобто, там все намішано про поняття гроші. І так та пісня з'явилася. Чомусь вона спочатку подобалася металістам? Не знаю чому.
[Валерон]
Металістам на репі засновану пісню...
[Павло Гоц]
Так, розумієш?
[Фоззі]
Харківським.
[Павло Гоц]
Родатицьким металістам. Ось. Типу, і вийшла ця штука з фіфтісентом. "Сігеле Міґеле". І коли ми це записали, була ще така впевненість чомусь. Ну, це хитяра буде. Ось так. Ми якось так на увєрочкє. 1 грудня випустили альбом. Потім почала моя дружина Вікторія знімати під це тіктоки. З першого тіктока пісня так пішла, що люди почали знімати ще більше відео. Коли ми познайомились з Іваном Брикульцем 27 грудня, це було закриття нашого закладу у Львові. ДК "Назва". Тоді, пам'ятаю, було 460 відео під пісню "Сігеле Міґеле". І вже на 1 січня у нас було 27 тисяч відео під "Сігеле Міґеле". І пам'ятаю, за 3 дні, як інакше розвичали слова Івана... Я кажу «Бляха, ну під відео там 460 тисяч». Він каже «Ого, ні фіга собі, вже непогано». Я думаю, "блядь, 27, як на це реагувати тепер?" Тому впевненість в хітярності, вона допомагає. Поки що всі пісні, що були хітами у гурту «Назва», вони так і працювали. Просто я впевнений був, що так само.
[Валерон]
Але от, виходить, це коли ви вже завантажили, тоді вам прийшло щось від 50 цента, що треба ділитись?
[Павло Гоц]
Ми подавали одразу заяву, але ж ми теж не досвідчені в договорах. Ми подали заяву одразу, нічого не відбулось, пісня залетіла, і тоді нам написали «Давайте домовлятись». Ну і домовились.
[Валерон]
А вони тіпа не блокували?
[Павло Гоц]
Ні, бачите, все good.
[Валерон]
Виходить, це як семпл використано?
[Павло Гоц]
Так. Ну тіпа. Тому що ми все-таки не семпл зробили, ми все одно цю мелодію, ці три ноти, ми переписали на своїх інструментах. Все-таки ми використали цитату з композиції. Це такий композиторський підхід більше.
[Валерон]
Був такий момент, ти кажеш тисячі тіктоків, потім перше місце в «Шазамі». Прокинувся знаменитим.
[Павло Гоц]
Ні. Тому що знамените пісня не означає знамените ліцо.
[Валерон]
Ти казав, що пісня більш відома, ніж гурт.
[Павло Гоц]
Так, слава поперед тебе. Ми вже це зрозуміли на наступних піснях, коли розкручували шо...
[Фоззі]
Для ліца треба йти на «Євробачення».
[Павло Гоц]
Зокрема. А воно дуже все допомагає. Знімати кліпи правильним акцентом, робити правильну причьоску, десь наголошувати "це я", бути хвастуном. Це дуже допомагає в шоу бізнесі. Хвастатися. "Це я зробив". От "я тоді був, це я придумав", це треба дуже робити. А мене виховували інакше. "Не можна так, ну все, ти пишеш музику, ти чесний композитор, все, кінець. Головне в музиці – музика". А виявляється, що так грошей не заробиш, якщо думаєш, що головне в музиці – музика. Треба ще трохи ліцом торгувать.
[Валерон]
Як казав один твій знайомий, який сидів тут, у нас, пан Хоменко, треба вийобуватися.
[Павло Гоц]
Так, так. Бачиш, у моєї віки кажуть, що треба бути хвастуном. Трошки інтелігентніше. Дивись, галузький інтелігент – це не київський.
[Валерон]
Так, окей. І, ну, виходить зараз, вона вам приносить... продовжує на першому місці бути, я от недавно заходив. хоча, можливо, і ні.
[Павло Гоц]
Вже ні. вже "чужію я" на першому місці.
[Валерон]
Точно так. Дуже крутий трек, до речі.
[Павло Гоц]
По собі сильний.
[Валерон]
Але Брикулець каже, що ніхто майже не розуміє, що він там є.
[Павло Гоц]
Так, оце теж цікава штука. Тому що, знову ж таки, ми кліп не знімали.
[Валерон]
Бач... а я побачив перший раз відео з Hit.fm. І для мене така асоціація, що він там стоїть по центру.
[Павло Гоц]
Так, і в тих, хто бачить це відео, воно є. Це як подати, що з цієї пісні твоє обличчя. Треба максимально візуалізувати це. А ми візуалізували мало. І здебільшого, коли була візуалізація, то що обкладинка в нашому стилі зроблена. Перше, там пише feat BRYKULETS і пише в акценті NAZVA. Там, знову ж таки, на концертах ми її виконуємо, а Брикулець її не виконує в себе на концертах. Тобто, все робиться з акцентом.
[Валерон]
Мені здається, в такому концертному репертуарі вона б дивно....
[Павло Гоц]
Зараз, можливо, вже так. А тоді ще ні, насправді. Я взагалі з Іваном познайомився через його... тобто мене дуже захоплював його альбом «Любов». І тому лірика, яку я старався навіть мапувати в пісні «Чужію я» — це завдяки тому, як Іван писав. Тому що я взагалі люблю чим менше слів в піснях. Я так багато не хочу. Але ось тут я хотів просто зробити пісню з Брикульцем. І тому так багато тексту.
[Валерон]
Але ж виходить «Чужію я» — це пісня про втрату дому в якійсь мірі. Ти зі Львова. Ти нічого не втрачав.
[Павло Гоц]
Так.
[Фоззі]
Розкажи про це, хто "в мене немає дома"?
[Павло Гоц]
Один з каное.
[Фоззі]
Те ж зі Львова.
[Валерон]
Вона це написала, до речі, ще під час...
[Фоззі]
Я розумію, я жартую.
[Павло Гоц]
Воно... Як би правильно сказати? Воно, типу, по факту, відносно Ярика Іровенка, якийсь другий в гурті Назва, який грає на альті і співає, то він з Горлівки, і відносно нього я розумію його біль втрати. І в мене, якщо говорити про мою біль втрати, звичайно, що я прям буквально вдома, у Львові, в Україні, і так далі. І от в цих піснях дуже часто, як у "один в каное" "у мене немає дому", оця біль втрати, вона якась така загальна. Ти якось стаєш таким епатичним, що починаєш епатувати усім, хто втратив хоч щось в тій Україні, розумієш? Хто хоч трохи її любе і просто не знає вже як далі жити, от взагалі. Оце така екзистенція, депресія, розумієш? Не знаєш декол що робити в Україні. Я коли чув хоч колись думки, що людина не хоче жити в Україні, хоче переїхати... як коли я вчився в Тернополі на театралці, як старші курси казали... це точно 2019 рік, "я точно буду їхати, вчитися в Москву, бо там... Там набагато краща театральна школа". Я дико ізвіняюся...
[Фоззі]
Рудинський теж тут цікаво про це розповідав.
[Павло Гоц]
Мені досі болить отут, от серце крається, розумієш? Я так любив театральну культуру завжди. А де не приїдеш... Скільки я приїжджав з друзями поступати в Карпенка-Карого, дивився, що вони здають, як їм казали... точно в театр Лесі Українки... тож театр «Русської драми» колись був... що це одне з найкращих місць... Як не брали людей в київський університет через то, що не вміють говорити російською. Вже в 2019-2020 році. Це жах. Просто жахливо.
[Фоззі]
Там була така "клоачка-клоачка".
[Павло Гоц]
І от пісня "Чужію я" це зокрема про це. Знаєш, коли навіть досі в мене таке буває, коли приїжджаєш десь навіть до Києва і чуєш в якійсь обстановці переважно російською, ти відчуваєш, що ти тут не зовсім свій. Бо я не розумію, для чого це. Я давним-давно перейшов вже з агресивної підліткової фази того, що треба активно засуджувати російську, що я знаю, чому це відбувається, чому так відбулося. Працювати над тим, щоб просто робити зауваження і казати "не говори російською" - це не працює і працювати ніколи не буде. Тому що це надто великий культурний вплив. Краще розвивати культуру так, щоб вона була впливова таким чином люди не захочуть говорити російською. І вивчатимуть українську культуру. А воно інакше і не працює.
[Валерон]
Якщо зараз не перейшли, то що вже пояснювати?
[Фоззі]
Якщо ракетами не достукалися, то чим ти достукаєшся?
[Павло Гоц]
Попереходили всі хто треба. А далі почнуться... Чим далі про це говориться, тим далі почнеться... ну, на жаль, м'яким методом це робиться. Я вже тепер в жодному закладі обслуговування не чую російську мову, тому що колись запровадили закон про те, що мають обслуговувати.
[Валерон]
От бач, і це як раз не м'який... не м'які методи.
[Павло Гоц]
Але на той момент не було спротиву. А зараз просто робити закони так, щоб зразу був спротив це складно. Тобто треба доходити до того, щоб всі розуміли "ну так, мабуть це треба". Оце "мабуть це треба" - це перший шлях входження. Тому пісня «Чужію я» вона про всі відчуття, насправді, болючі. Там дуже багато вкладено художніх робіт, зокрема робіт Гамлета, харківського художника. Там... Якщо подивитися на його роботи в Харкові, про ключі, зокрема, про те, як люди повернуться, можливо, колись додому... у нього багато є робіт. То це, що в першому, що у другому куплеті, є дуже багато цих речей. Ми з Іваном, коли писали цю пісню, взагалі дуже багато думали про художників.
[Валерон]
Він казав, що ви просиналися, пили шампанське, йшли в музей, а потім ти діставав величезний блокнот. У тебе якісь там записи... "Так, так, так, ось тут у мене є «Чужію я». Тобто чия фраза «Чужію я»?
[Павло Гоц]
"Чужію я" - це я її почув від Дмитра Мозиряка. Дмитра Мозиряка...
[Валерон]
...а , а ядумав що це хтось може...
[Павло Гоц]
...він сопілкар гурту «Казка», майстер народних інструментів, гуцул з села Іспас. Коли знімав документальний фільм про Маланку, він там сказав, коли жив в Києві, бо йому контракт змушував його жити в Києві, а не в себе в горах, то він казав, «Я відчуваю, як я вже чужію, як приїжджаю назад». Там просто ця пісня, вона така, чому вона так всім відгукається, бо вона про всю біль втрати і очужіння, коли ти стаєш ніби сам не свій, і одночасно ніби і не чийсь. Нічий ти стаєш, чужий. І вона тому так відгукається. Я сам вже забуваю інколи, що я ту пісню написав, інколи включаю, виривую, як скотина просто. Тому це така вона, це магія хорошої пісні.
[Валерон]
Але це твій творчий метод, ходити, дивитись, надивлятися на щось.
[Павло Гоц]
Я вважаю, що не існує натхнення, я вважаю, що є недообізнаність. Якщо ти не маєш що сказати, значить ти нічого і не знаєш.
[Валерон]
Тобто надивленість, так?
[Павло Гоц]
Звичайно. Ти маєш постійно вчитись. Це твій ресурс. Що ти будеш віддавати, якщо ресурсу нема? Твої знання – це твій ресурс. Тоді ти можеш щось писати.
[Валерон]
Ну в тебе... Взагалі оця тема, є цілий пласт пісень навколо "Чужію я", який можна порівняти з нею. Нещодавно я побачив вже оцей кліп «Запоріжжя», я з Запоріжжя сам, і побачив оцей наш.... Дубровка, це називається, парк атракціонів.
[Павло Гоц]
Дубовка?
[Валерон]
Дубовка.
[Павло Гоц]
Ха-ха-ха. Ти точно з Запоріжжя?
[Валерон]
Жовта картка?
[Фоззі]
Пряма синя.
[Фоззі]
Дубовка! І при чом... Я коли там був останній раз, це я дружину привозив в Запоріжжя познайомитись з Запоріжжям. Це був, напевно, 17 чи 16 рік. Я останній раз був в цьому парку. Ми ще на цьому колись огляду... Воно тоді працювало... катались. Воно було точно в такому ж стані. І зараз воно, судячи по кліпу, все залишилося.
[Павло Гоц]
Той сумний клоун там так само нам попався. Нам про цього клоуна так багато писали люди, що з дитинства з ним гуляли. Це теж про відчуття дому ця пісня. Але вона, капець...
[Валерон]
Вона дуже сумна.
[Павло Гоц]
Вона найдепресивніша. Я її писав, коли дуже багато друзів загинуло. Вона прям про про спосіб пожити тут, коли вже ті, хто в тому світі були, вже з ними треба попрощатися. Вона дуже складна. Для мене навіть складна, ця пісня. Я тому спробував її зробити хоч трошечки танцювальною. З підходом...
[Валерон]
Це ще більше додає їй...
[Павло Гоц]
З підходом Стромея, знаєш? Коли він каже, що в мене всі повмирали, але про того всьому всі танцюють.
[Валерон]
А це запорізький якийсь театр виконав?
[Павло Гоц]
Так, так. Це запорізький театр танцю. Вони так само досі там працюють. Взагалі круто. Там в Запоріжжі вся культурна складова дуже круто розвивається. Вони звикли до підземель, що вони працюють постійно в укриттях. Все працює в укриттях. Школи. Я був на декількох навіть випускних або перших дзвониках, що люди по черзі заходять в укриття, тому що всіх же аж не помістиш, щоб зробити далі свято. Тобто все адаптувалося під війну вже в Запоріжжі. Люди звідти... Я не знаю, за яким методом виїдуть. Якщо досі дивлюся в Запоріжжі новини, що люди роблять собі поп-апи, фестивалі, відкривають нові заклади. Минулого року там відкрилося офігенське італійське кафе. Капєц просто. На під'їзду до Хортиця-Пелес. Ось. Просто капець. Там ж люди живуть життя.
[Валерон]
На бульварі Шевченка це називається. Під'їзд до Хортиця-Пелес.
[Павло Гоц]
Так. Далі на бульвар Шевченка. Далі від БШ вниз. Все правильно.
[Валерон]
А ти жив виходив в Запоріжжі певний час, так? З військовими...
[Павло Гоц]
Звісно, так. Як я тільки прийшов на службу, то я одразу був на запорізькому напрямку. І тому Запоріжжя я вивчив нормально. Як і всі інші службовці, які там живуть. Яких там дофігіще.
[Валерон]
Я з "космосу", якщо що.
[Павло Гоц]
Так? Це харашо. У нас в пісні навіть згадується район "Космос". Пісня "На краю світів".
[Валерон]
А. Ну цю не чув ще...
[Павло Гоц]
Пісня "На краю світів" – це теж про дім пісня. І там є... Ти в місті сідаєш на ракету, летиш із "дружби" аж на "космос. Це два райони, на яких я жив, бував і дружив. "Дружба" – це Тернопільський район, а "Космос" – це в Запоріжжі. Тобто з двох міст. Зі свого юнацтва далі до дорослішання.
[Фоззі]
В Тернополі і "Оболонь" є своя.
[Валерон]
Так?
[Павло Гоц]
Нема, не знаю. Я не пам'ятаю, чи там є "Оболонь", чесно скажу.
[Фоззі]
В Черкасах є "Хрещатик".
[Валерон]
В Черкасах є Хрещатик, я знаю, так. Слухай, круто. Блін, я б хотів поїхати в Запоріжжі. Я розповідав, здається...
[Павло Гоц]
Та їдь, нормально там. Я от спілкувався з людьми, з друзями цивільними, які зараз в Києві, їздять в Запоріжжя час від часу, то вони всі кажуть мені ту саму фразу, що "не такий страшний вовк, як його малюють".
[Валерон]
Ну а ми.. Я хотів з мамою їхати, і купили квитки вже навіть на потяг, і буквально... от ми завтра мали виїхати, і сьогодні знову там щось прилетіло, і знову не було сполучення. Я просто не розумію зараз... Хоча от там наш спільний знайомий, Артем Домницький, він доїжджав на концерт на потягі, і я мав їхати буквально через тиждень, і вже потяги не ходили.
[Павло Гоц]
Та їдь до Дніпра, і з Дніпра 50 хвилин до Запоріжжі.
[Валерон]
Та. Я знаю цю дорогу.
[Фоззі]
Плануємо концерт в Запоріжжі.
[Валерон]
От поїду може на концерт.
[Фоззі]
Прикол такий був, що якось ми грали в тій залі, ДК щось там... "Днєпроспєцсталь".
[Валерон]
Було таке...
[Фоззі]
І заходимо виступати. Це робив концерт покійний Андрій Лобода з групи «Спідвей», а потім «Хорта» називався...
[Павло Гоц]
Я знаю всі українські пісні про Запоріжжі. Їх не так багато.
[Валерон]
Вона одна, що є ще якісь?
[Павло Гоц]
Ні, є ще. Я тобі скину плей-ліст, вони є пісні про Запоріжжі.
[Валерон]
Серйозно?
[Павло Гоц]
Є пісня "Swag в Запоріжжі", це взагалі моя улюблена.
[Фоззі]
Ні, я знаю тільки цю "Це Запоріжжя, це Україна".
[Фоззі]
...так от...І приїхали ми туди виступати, і виявилося, що директором цього ДК є мій колишній харківський вчитель російської літератури.
[Павло Гоц]
Ого...
[Валерон]
Днєпроспецсаль?
[Фоззі]
Так. А в нашого бас гітариста він був класним керівником.
[Валерон]
А. Ти казав...
[Фоззі]
І от так ми заходимо... а ми не бачили людину стільки років. І оце от відчуття... А він в Афгані був на той момент. Після Афгану ми його поважали, що ми розуміли тоді. І ти тут бачиш свого викладача, і такий, ти вже дорослий, але все, що я не то... як я...
[Фоззі]
Ще кілька тисяч ваших підписок, і настане остаточне щастя окремо взятого хлопчика з Запоріжжя.
[Валерон]
Я не був в Запоріжжі шість років. Більше.
[Павло Гоц]
Ужас. Там не всьо помінялося.
[Валерон]
Ну мені приблизно так і розповідали. Але я дуже хочу поїхати. Особливо дуже захотів я подивитися на Дніпро. Розумієш, я ж бачив зовсім інше місто. Я не уявля... Те Дніпро, яке зараз, я бачив його набагато ширше... В моїй голові.
[Павло Гоц]
Воно ж опустилося до того рівня, як ще Шевченко його малював. Мені подбається дивитися на рисунки Шевченка, як він замалював Дніпро, то зараз воно на тому ж рівні.
[Фоззі]
Ну, за Запоріжжя.
[Павло Гоц]
Добрий ранок, друзі.
[Фоззі]
Добрий ранок.
[Фоззі]
Ягермайстер. Ідеальний. Крижаний.
[Павло Гоц]
Ну шо. Запізно випита друга, тепер має бути перша.
[Валерон]
Ви ж лауреати премії, так?
[Павло Гоц]
Ягер-мюзік авордс.
[Фоззі]
За колабу року.
[Павло Гоц]
Колабу року, так. І за альбом "Гурма".
[Фоззі]
Там же кожна пісня була...
[Павло Гоц]
Тупо. Ми зробили акцентом, що насправді кожну пісню одна людина ніколи не робить.
[Фоззі]
Положинський колись робив. "Тартак і друзі". В нього був альбом з дуетів.
[Павло Гоц]
І в мене як з'явилося якраз з 22-го року відчуття, що найважливіше, що нам треба робити, це єднатися. І не дай Бог ми десь будемо роз'єднуватися. То я подумав, що треба робити альбом, де це буде в акценті. І тому "Гурма". Бо гурма -це ж об'єднання. Кожна пісня feat. Дуже багато різної поезії. Сучасної поезії. Обкладинку робили двоє. А. Ти ж просив мене лот перенести. Я переніс лот, до речі, по цьому альбому. Зараз покажу.
[Фоззі]
Це в кінці, але давай.
[Павло Гоц]
Я вже покажу. Ми ж про це говоримо. Це рідкість, тому що ми ж вініли випускаємо. Касети ми з собою не возимо. Ми їх випустили всього 50 штук.
[Фоззі]
Крафт, драфт.
[Валерон]
Крутяк.
[Павло Гоц]
Це фірма фірмєйша. Це ж двоє художників робили. Дерега і NEIVANMADE. Двоє дорогущих, офігенських, світових художників українських. Сучасників. І вони малювали дуже багато різних персонажів. Ми ж про людей говоримо. Про об'єднання людей саме. Вони малювали дуже багато різних людей, які між собою поєднані на ось цій обкладинці. Ну і тут, це можна навіть... Якщо розгорнути цей альбом, то це можна зразу і побачити. Тобто не тільки колаба музикантів, що для нас очевидно. Це одночасна колаба на одному полотні двох художників.
[Валерон]
Кайф.
[Павло Гоц]
І тут всі ці люди описані детально, хто що робив.
[Валерон]
Круто. І ми це розіграємо за донат на аптечки, правильно?
[Фоззі]
Ну якщо немає актуального збору, то... Але це в кінці.
[Валерон]
Давай вже розіграємо, яка різниця. Вже ж показали.
[Фоззі]
Як завжди... Не як завжди. Завжди це в кінці, а ми вочевидь розіграємо всередині. Отже, назва «Гурма». Ексклюзивна касета, всього їх 50 штук. так?
[Павло Гоц]
Так. в світі 50.
[Фоззі]
Поклади руку на...
[Павло Гоц]
на чиє серце? На Єгеря?
[Фоззі]
І пообіцяєш, що так, їх всього 50 штук, що це ексклюзив.
[Павло Гоц]
Так і є.
[Фоззі]
Ми завжди розіграємо на благодійочку. Якщо є в тебе якийсь актуальний збір для твоєї частини, на твій збір. Якщо немає актуального збору, тоді...
[Павло Гоц]
Давайте для вас. Я цей лот приніс для вашого збору одразу. Всі мої збори актуальні в мене в сторіс. А оце, тим більше коли випуск вийде, то можливо я ті збори закрию, що в мене в сторіс.
[Фоззі]
Добре, тоді всі гроші як завжди робимо з кроком в 200 грн. Робите подвійну ставочку, ваші шанси зростають вдвічі. Всі гроші йдуть на тактичні аптечки від фонду "Згуртовані". Я є одним з його засновників. Ми займаємося тим, що збираємо тактичні аптечки і передаємо їх безкоштовно на фронт. Ми зараз знайдемо маркер і ти напишеш на цій прекрасній, рожевій, куртуазній, яскравій, новій, номерній, ексклюзивній касеті, яку ми розіграємо на благодійчку.
[Фоззі]
Так. Запоріжжя проїхали.
[Валерон]
Так, залишилося тільки ще магнітофон купити, щоб було де відтворити касету.
[Фоззі]
Ну ти знаєш... Зараз в Америці я подивився, як в них повертаються касети.
[Валерон]
Повертаються?
[Павло Гоц]
Весь аналог повертається.
[Валерон]
Це прикольно.
[Павло Гоц]
Я думаю ще ознака, чому штучний інтелект ніяк не переможе... Ми повертаємося постійно.
[Валерон]
Серйозно, я мамі постійно кажу викинуть магнітофон
[Фоззі]
Всі CD-ські спочатку почали повертатися, а потім касети. Я прямо з Америки зайшов на olx і скупив всі касети наші для аукціонів....
[Павло Гоц]
Правильно...пра. виль. но.
[Фоззі]
щоб продавати, обертати цю тему в донати.
[Павло Гоц]
Я теж... поки що касети можна купляти по 20 гривень на барахолках, я це роблю завжди.
[Валерон]
А ти ж кого купуєш?
[Павло Гоц]
Та всьо... Я навіть і "сердючку" всю купив вже собі. Знаєш. Я все купую, що можна. "Руслани" альбоми, що заграничні, що тут, що були видані, я всьо вже .
[Фоззі]
Найкласніший досвід, коли я купую наші піратські касети зараз на olx.
[Павло Гоц]
Я один раз купив наш худі на olx.
[Валерон]
ваш - той що ви робили, так?
[Павло Гоц]
Так. Це дуже куменно. і Діму Хейтспіча так само продають худі на olx. При чому дорожче. Це дуже куменно. Я подумав, класно, якщо я це куплю.
[Валерон]
Прикольно. Ще про Jager Music Awards. Знаєш, коли ми просимо когось порадити, якихось молодих артистів, часто дуже гурт "Назву" теж згадують. Може, ти можеш когось порадити? Бо Jager Music Awards вже відкриває нові обличчя української сцени.
[Павло Гоц]
Ну, дивіться. Насправді, з ким поговорить, є дуже багато. Hyphen Dash, я не знаю, чи вони у нас були, але це теж переможці останнього Jager Music Awards. Вони, як "артист року" при чому... щоб джазовий колектив, фьюжн колектив, вигравав "артиста року" в Україні... це тільки на Jager Music це можливо, ніде більше. Ось. Я б дуже казав... з ними говорити. І взагалі про фьюжн, про джаз, класно говорити, як він існує в Україні, в момент, де всі хочуть чути тільки хукові приспіви. Знаєш, це момент, коли треба обов'язково, щоб пісня була на фоні, щоб ти сідаєш за руль, щоб вона тобі, знаєш, не заважала. Якщо що, можна зробити гучніше, якщо що, можна зробити тихіше, так, щоб запам'ятовувалось. Як в цих умовах живе джазова музика, фьюжн-музика, як живе фьюжн-джем в цьому. От мені здається, що про це дуже цікаво. Тим більше, як вони застосовують поп-артистів, де їхня музика перетворюється вже в фьюжн. Як у фьюжн-джем збирають цирк. Ну, типу, мені здається, що оце було б цікаво. Я дуже рекомендую. Я дуже люблю експерименти. Гурт "Назва" починав з того, що ми писали дві тєми і грали їх півтора години, знаєш, тому мені би оце цікаво було. Я б дуже рекомендував.
[реклама]
Дякуємо Ягер-майстерам за підтримку молодих українських артистів і за таку премію, як Jager Music Awards.
[Фоззі]
За альтернативу естраді.
[Валерон]
Jager Music Awards – класна премія. Можемо поговорити про пісенний конкурс не такий класний, як Jager Music Awards? Євробачення.
[Фоззі]
Молодец.
[Валерон]
Український відбір. Потрапили ви на нього. Дуже схавали багато хейту, мені здається.
[Павло Гоц]
Зато дуже багато заробили.
[Валерон]
Заробили?
[Павло Гоц]
Канєшно... Можна подивитися з усіх артистів, що були от того року, хто мав далі рекламні інтеграції, хто мав далі або гастрольні тури, або концерти.
[Валерон]
Ну Джері Хейл з Альоною-Альоною наче...
[Павло Гоц]
Тому що вони перше місце. Подивись далі по списку і...
[Валерон]
А хто там ще був?
[Павло Гоц]
Циферблат друге місце були. і... хто там ще був? Бач, я вже навіть не згадаю. Древо був. Древо тоді, до речі, так. Але Древо поки написав «Смарагдове небо» минуло вже 2 роки, знаєш, після того моменту. Ми прямо одразу, після Євробачення нацвідбору, зайнявши останнє місце на нацвідборі, ми взагалі не було такого, що ми лишались без роботи. Я пам'ятаю, у нас літо було таке, що я вдома ночував один раз, а все інше ми ночували в поїздах, тому що треба було переміщатись не тільки по Україні, а й за кордоном, щоб стинути по всіх концертах що нас запрошують, і по всіх колабораціях.
[Валерон]
Ну Джамала вас там розкритикувала.
[Павло Гоц]
Так, і дуже смішно, як вчителька в школі. Я себе так відчув, ніби я, ніби моя класна керівничка мене ругає, і я не могу слова вставити, бо думаю «Господі, що?». Я думаю «Боже, я з подорожкової житті не вийшов навіть тут» думаю.
[Фоззі]
Ми рано чи пізно в неї спитаємо, тому що вона щось дуже довго до нас збирається.
[Валерон]
Хоча ми і англіську знаємо теж.
[Павло Гоц]
Мені здається, що через нас в неї так багато вже за це питаюся. Ну, спитайте і ви теж, буде теж смішно.
[Валерон]
Чому ви критикували Назву?
[Павло Гоц]
Так. Вона потім нашому другу, Роланду Мішку, актору, у нього була така штука, що він закулісно колись питався у всіх за сценою. На премєрах фільмів, бо він актор, і він питався «Хто, як, в кого, яка жизнь?» І в Джамали.. оскільки Роланд Мішко виступав з нами на бек-вокалі на «Євробаченні», то він підійшов і каже «А чого ви засрали Назву?» Таке питання було...
[Валерон]
Пряме...
[Павло Гоц]
«А чого ви засрали Назву?». І вона там так... мені аж не зручно стало... вона перепрошувала, каже «Ні, я люблю Назву, все добре, формат конкурсу». Думаю "бляха". Аж невдобно.
[Фоззі]
Роздають арбітрам. Я якось мав ввести пост-шоу до першого «Х-фактора». І це єдине талант-шоу, яке я подивився, бо я готувався до зйомок. І там, згідно біблії проєкту, в арбітрів є різні ролі. І там от беруть злого когось.
[Валерон]
Ну це ж комерційна штука. А Євробачення це все ж ....
[Фоззі]
Головне – викликати емоцію в домахазяйки.
[Павло Гоц]
Та. Це типу...оця...
[Валерон]
А оця пісня, ви її співаєте взагалі?
[Павло Гоц]
Так. Ми її співаємо. Більше того, ми коли її не співаємо, по любе, знайдеться там мінімум четверо людей, які підійдуть і спитаються, чо ми її не заспівали. А я її коли робив, це було дуже кумедно, тому що я риторику «Славік Інгліш» почув від художника NEIVANMADE, від свого кума, який прям це... він нейтівспікер англійської, в нього все ідеально. Але він до мене звернувся, треба озвучити для вестернів мультик про те, як розлучаються сім'ї, через то шо в їхні будинки прилітають ракети. І він сказав, це треба озвучити без акценту, а саме «Славік Інгліш». Я коли почув «Славік Інгліш», то думав, блядь, це геніально, щоб дати зрозуміти, звідки ти, навіть коли ти, ну, ідентифікатор, зрозуміти, звідки ти, навіть коли ти говориш англійською, наобщі прийнятами, навіть коли ти говориш, все одно всі чують, звідки ти, це клас, це офігенний маркер, це наше «шо» і наше «ге» в англійській мові. Ось. Я тому і написав пісню «Славік Інгліш», тому що для мене це досі вважається дуже офігенним маркером, хто ти, звідки і шо ти. Якщо подивитеся мультик, який до цього вийшов до «Славік Інгліш», відеоряд. Він у нас був на Нацфідборі. То там же ж усі винахідники, творці, інтелектуали українські, які зробили щось видатне в світі. Тобто, чи це Пулюй, який винайшов насправді механізм регіонської лампи. Чи ми говоримо про перші вулики. Чи ми говоримо про ось цей кран до «Титаніку», тобто перший український «Оскар», який ми отримали, ми ж отримали за технології в виробництві кіно, саме в ось в цьому крані знімальному. Чи ми там говоримо про... Коротше, там, якщо подивитися, про все. Про трамвайні рейки, про перші діоди, про сікорського, про вертольоти, про ракетобудування і так далі. У нас є дуже багато видатних людей і видатних винаходів.
[Фоззі]
Кіноапарат Тимченко, по-моєму, так?
[Павло Гоц]
Тобто це все є в тому мультику. І логічно, вони всі говорили Slavic English, який б іще міг бути, яка б ще могла бути їхня міжнародна мова. Ну, німецька тоді, можливо, була, французька, але якщо ми говорили англійською, вони говорили по-любезі Slavic акцентом. Це те, що нас ідентифікує.
[Валерон]
Але авдиторія не считала це все...і дуже шкода.
[Павло Гоц]
Так, бо знову ж таки, хвора голова тєатральна, розумієш? Здається, що в тебе є завжди багато часу. Ну, бо в тєатрі завжди є багато часу. Ти можеш повпливати на глядача, на слухача тупо тому, що ти його оточив своїм простором.
[Валерон]
Більш неформально...
[Павло Гоц]
Так. Телебачення, телефон, ти нічим не огортаєш. Ти пробиваєшся по факту через щось маленьке і хочеш до когось достукатись, доводячи, що в тебе щось в голові теж є. Треба простіші формати, щоб достукатись. Я їх не боюся. Простіших форматів. Ні в якому випадку. Не боюся простіших пісень, дурацькіших і так далі. Бо для мене пісня "Slavic English" і "Сіґеле Міґеле", для мене особисто, вона розумніша, ніж, наприклад, пісня "На дно", або інколи навіть "Чужію я". Тому що там надто все в лоб сказано. І в моїй хворій голові, коли в лоб щось говориться, то це не так розумно, як коли треба дати шанс подумати.
[Валерон]
Ну, ви б ще пішли? На відбір?
[Павло Гоц]
Я... загалом, класно, що цей інструмент є і ця можливість є піти на Нацвідбір. Я досі думаю, з яким би форматом, що донести. Бачиш... у мене ось цей знак питання. Про що, для чого говорити? Тому що є...
[Валерон]
Бач. Не усі так задумуються.
[Павло Гоц]
Дуже велике покарання від Нацвідбору і взагалі від Євробачення. Твоя пісня, полюбе, стає в тому чи іншому розумінні хітом. І потім в тебе після концерту питають, що цю пісню не заспівав. Тому треба відповідально до цього віднестися. Бо ти їй цю пісню потім співати і виконувати.
[Валерон]
Ну, а бачиш, от Оля Полякова просить поміняти правила.
[Павло Гоц]
Ну, і нічого...і шо? Не поміняють. Що вона собі придумала, блін? Вона абсолютно ігнорує, через що це сталося, яким чином і так далі. Всі інші, хто зараз не їздять на Євробачення, по такій самій причині, як вона, не возмущаються, бо вони хоч трошки усвідомлюють, що означали ці виступи в Росії, контракти в Росії. Ну, є якесь відчуття відповідальності. Все, що вона говорить, все, що вона робить, це безвідповідально. От і кінець.
[Валерон]
А на хліб тобі вистачає?
[Павло Гоц]
Мені? Та я тільки з музики і живу.
[Валерон]
Ти може її до тебе звернутись?
[Павло Гоц]
Дуже давно я тільки з музики і живу.
[Фоззі]
Ну, давай.
[Павло Гоц]
Ну, хай звертається, я розкажу, що там. Що не так?
[Валерон]
Ну, а ти як думаєш, що ці от такі інтерв'ю, це що? Привернення уваги... спроби... до себе. Чи вона щиро?
[Павло Гоц]
Які? Оце як вона? Я більше ніж переконаний, що це щиро. І це найбільш обідно, коли людина щиро так думає. Привернення уваги це в Потапа відбувається зараз, розумієш? А цей... Тому що вже всім пофіг. Думають, бляха, чому ти знову вискачив? Що таке? А в Палякової це здається дуже щирою штукою, бо вона з року в рік намагається це пробити. І вона з року в рік каже, що дурацке правило, що конкретно ту дату запровадили це правило, бо вона виступала там щось на місяць пізніше.
[Валерон]
Ну я маю на увазі...
[Павло Гоц]
В Росії її ніби оформили заднім числом. Ніби вона жертва ситуації.
[Валерон]
Ну по Євробаченню зрозуміло. Але багато ще чого вона говорила. Про оці...
[Павло Гоц]
Про концтабір. Дуже смішно.
[Валерон]
Про концтабір, про те, що артистам немає чого їсти. Вони бідні. Їм всі мають дякувати ще за те, що вони щось там назбирали.
[Павло Гоц]
Согласен. Піздец. Всі мають дякувати артистам. Завдяки артистам Україна і тримається досі. Пасари на нас! Пасари! Якщо б не ми тут в барі щас з чайочом ягермейстером. Де б ми щас були? Де б ми зараз були? Ким?
[Фоззі]
Слухайте прикол. Значить, рік 15, можливо 14, тільки почалася перша військова кампанія... Корпоратив в Чорногорії. Кузьма ведучий. Скрябін лабає. Полякова лабає.
[Павло Гоц]
Тут вже просто смішно від слова Полякова. Чому так?
[Фоззі]
Так. В неї прикол. Її директор вдягав шинель радянську і голову коня, бо там є якийсь номер "конь в пальто". Діло не в цьому. А я дискотеку грав. Такий анекдот. І щось ми сідали в літак. Ще літаками з Києва. І щось заговорили за російську війну. За напад. І щось Полякова так включилася. Я організаторці кажу, тепер я спокійний за Україну, якщо Полякова на нашому боці. Дама з кокошніком. І вона вдавала таку злу "та вбивати усіх нахуй". В літаку. І я такий думаю "як неочікувано". Я про те, що каша в головах. Каша в головах, невизначеність і відсутність плану... і в держави, і в артистів, які не розуміють, що вони говорять і до кого звертаються.
[Павло Гоц]
Насправді так, тому що ті думки, які вона висловлює про концлагері, про невистачання грошей, вони популістичні. З двох боків. Популістичні, тому що це маніпуляція одночасно. І з того розуміння, що я ці розмови чую. Не тільки від Полякової. Ось такі фрази існують в суспільстві насправді. Вона не висловлює свою особисту думку. Це популістичні фрази....
[Валерон]
В якійсь мірі так... але наративи... про те, що їй немає що їсти...
[Павло Гоц]
Тому що вона так про себе думає. Тому що чує про це люди довкола. Це є такі суспільні наративи. Чи вони правдиві? Це вже питання суперечки. І тут бачиш, насправді, ці всі наративи дуже класно взяла і спростувала Полякова своїм зовнішнім виглядом, своїм життям. Тому що дивишся на Полякову, яка каже "ми в концлагері, я їжу за кордон, кстаті, гастролі роблю, немає куди пересуватися. Мені нема що їсти. Тому я...
[Фоззі]
Тому я в Британії запускаю новий...
[Павло Гоц]
Це класно, коли ця людина це говорить. Вона допомогла державі.
[Валерон]
Але бачиш, Фоз. Тоді це може не каша в головах, а може це вона, навпаки, намагається осідлати у ці настрої?
[Фоззі]
Ні, це...
[Павло Гоц]
Сумнівно. Я думаю, що це просто щира недодуманість.
[Фоззі]
Вона соціальна близька зі своїм слухачем, називаємо це так.
[Павло Гоц]
Так.
[Валерон]
Це ти гарно сказав.
[Фоззі]
Я пам'ятаю Майдан Незалежності і Оля Полякова, починаючий артист, співає на Майдані Незалежності на День... Чи на День Києва, чи на День Незалежності вона співає кавер на «Мумій Троль». І я стою... І такий...
[Валерон]
І починаєш блювати.
[Фоззі]
На державне свято, ну ладно, співайте, що хочете, на державне свято, кавер на «Мумій Троль» на Майдані Незалежності. Я не зрозумів.
[Валерон]
Якраз ти згадав про Потапа, Фоз згадав про День Незалежності. Ми подивилися, пам'ятаєш, що в 20-му році був великий концерт до Дня Незалежності. Він теж багато спорів викликав, багато хейту. І якщо подивитись зараз на склад цих учасників того концерту і що вони співали, то може просто навіть моє волосся піднятися.
[Павло Гоц]
У мене тоді було. Я плакав. Це їх було два такі концерти Незалежності, наскільки я пам'ятаю. Я плакав, що першого такого концерту, що другого. Мені просто жахливо було все, що відбувається.
[Фоззі]
Сєрдючка на вагоні.
[Валерон]
Згадати?
[Павло Гоц]
Але хоча б з нормальной пєснєй.
[Валерон]
Дивіться, там був Вінник, Білик співала на російській мові «Шльопалі шльопкі». Була і Дорофєєва, і Позитів теж на російській мові.
[Павло Гоц]
А Грінгрей, які обідились, що їх не запросили через «Подожжьом, под дождьом». Тому що як ми вкладалися в українську культуру з піснею «Подожжьом, под дождьом» а ви нас не взяли. Дивіться, Дорофєєва і Позитів співали "вахтьорам" Бумбоксу теж російською мовою. Полякова взагалі «Вєтєр надєжди» російською мовою співала. Боже мій.
[Фоззі]
В нас був кавер, якось телеканал «Інтер» робив до 8 березня. Йобаний в рот.
[Валерон]
Хороші розмови.
[Фоззі]
...телеканал «Інтер» робив до 8 березня...
[Павло Гоц]
Сьогодні ми в гавно. Давай.
[Фоззі]
Зараз я налию і розповім. Коротше, робив «Хлопчики співають пісні дівчат». І нам випало співати пісню Жені Власовой «Вєтєр надєжди». Ми її переклали. Вона у нас навіть в альбомі виходила. «Пожежі міста Вавілон». Я її переклав на українську. Дописав текст.
[Павло Гоц]
Точно, я знаю, що це пісня. Капець, ужас взагалі.
[Фоззі]
А інакше тебе по «Інтеру» б не показали.
[Валерон]
А, до речі, співали кавер на «Зроби мені хіп-хоп».
[Фоззі]
Я цього не застав.
[Валерон]
І там був ще і Потап. Коротше, жах. Що тоді це був.
[Павло Гоц]
Не так погано.
[Валерон]
Взагалі в 2026-му це звучить як сюр. Давай, може, спробуємо. Якби ми збирали на 26-му році на концерт «Дня Незалежності», хто б мав виступити?
[Фоззі]
Пряме включення Вінника з Берліна.
[Павло Гоц]
Теракт.
[Фоззі]
І він зігує нєістово.
[разом]
Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
[Павло Гоц]
Отак і має бути.
[Фоззі]
З піснею «Зіп...»!
[разом]
Ха-ха-ха!
[Валерон]
Потап і Настя з песнєй «Барселона».
[Фоззі]
Монсеррат Кабаль'є.
[Павло Гоц]
і Фреді Меркурі..
[Павло Гоц]
І Полякова ж теж туди.
[разом]
Ха-ха-ха!
[Павло Гоц]
Хорошо. Коротше. По-перше ніколи не можна не зважати на те, що у нас зовсім не змінився в суспільстві наратив, що коли з'являється якийсь артист такий новий і молодий, що про нього в інтернеті одразу пишуть "хто це?. Я його не знаю". Це завжди аргумент класний , що артист – говно. Якщо про життя, я його не знаю. Але артистів є дофіга зараз класних. І зараз є дуже багато молодої сцен, які вже на такому рівні, щоб виступати на великих концертах і можуть вести велику сцену. Як би я не думав про це, зараз це складно уявити, тому що для цього треба супер-хорошого режисера. Але... в нас є вже класні артисти, які можуть з'являтися на такому концерті, які з класною позицією відносно України. Тому що я бачу, що артисти, які виступають зараз, якщо на концертах Вів'єн Морт, ця риторика найкраще завжди проговорюється. Що якщо ти не робиш щось для війська, або для перемоги країни, або щоб цю країну зберегти, для чого ти це взагалі робиш? Ось. Саме ці артисти мають виступати. Вівен Морт, в першу чергу, дуже круто. Один в Каное. У нас дуже багато класних, серйозних, філософських артистів, які тоді, в 19-му, 20-му році на них не зважалося, тому що у нас був апогей піка кумедності, всердозволенності. Тому ми мали Потап і Настя, Оля Полякова, Вєрка Сердючка, цей величезний кабаре. Класне, веселе, очевидно, воно треба. Просто у нас час настав не той.
[Фоззі]
Ліга сміху.
[Павло Гоц]
Нам треба хоч трошки подумати зараз. І воно зараз буде... Я вважаю, що зараз має працювати інакше. Тому "Один в каное", "Вів'єн Морт". Очевидно. У нас є "Океан Ельзи".
[Фоззі]
Я тільки хотів сказати, що Святослав Іванович має співати із "Вів'єн Морт" і з "Один каное" в нього є пісня. І отримати потім колабу року Вакарчук з усіма.
[Валерон]
Але якщо подумати дуже в тебе виходить галицький якись...
[Павло Гоц]
З Панамаріовим виходить.
[Валерон]
Але не тільки. Почекайте. Є гурт «Циферблат» досі і буде мати місце в подальшому, щоб виконувати пісні заради України. Тому що у них нормально все з позицією. Вони нормальні талановиті хлопці. У них класна музика. Тобто, щоб робити такий концерт, все нормально. Це сильний, хороший артист. У нас є Марина Круть, у нас є Даха Браха, Дах Дотерс. Досі у нас нормальну позицію займає Олег Скрипка. І відносно всього шоу-бізнесу, який зараз є, ми мусимо застосовувати тих артистів, які...
[Фоззі]
Але вже не як «Воплі Відоплясова».
[Павло Гоц]
Так. Звісно.
[Фоззі]
Він з якихось економічних причин розпустив.
[Павло Гоц]
Напевно. Причому я навіть не думаю, що це економічні причини.
[Фоззі]
Я думаю що саме економічні.
[Павло Гоц]
Я думаю, що це хлопацькі якісь причини. Десь там щось не доділили.
[Валерон]
А як же «Древо»? Древо і...
[Павло Гоц]
Я хочу сказати «Древо» в останню чергу. Я фанат «Древо». Найбільший мабуть у світі. Я знаю кожну пісню. Все знаю. Кожен текст. Я на вінілі маю «Древо» я собі купив.
[Валерон]
Та ладно.
[Павло Гоц]
Ти шо... Я шанувальник.
[Валерон]
У нього немає вінілу напевно.
[Павло Гоц]
Є! "Перший тайм" альбом. Відкриваєш інструкція там. Як слухати цю платівку. І там пише конкретно. Ставити цю платівку під час першої пісні випиваєте собі пиво.
[Фоззі]
Цікаво, що ми його одразу після Скрипки згадали.
[Павло Гоц]
Вокал подібний.
[Фоззі]
Манера.
[Павло Гоц]
Це ж дитина Артьома Півоварова і Олега Скрипки. І він каже "ставимо першу пісню на паузу"... Слава Богу, у мене на проговорчі є "пауза". "Ідете на кухню, берете друге пиво. Відкриваєте і насолоджуєтесь альбомом далі". Як моя подруга жартувала. "Тобто тверезим цей альбом не послухаєш". Коротше...
[Фоззі]
Та ні. Під пиво музику не слухають.
[Павло Гоц]
Його музику, так. Там така інструкція. Альбом "перший тайм". Ну це "перший тайм". Можливо буде "другий тайм" альбом. Розумієш?
[Фоззі]
Я зрозумів, зрозумів.
[Павло Гоц]
Тим більше в нього всі кліпи зараз виходять на спортивну тематику. На теніс там. Ну загалом...Древо дуже класно працює зЗ вірусністю, хуками. Де справді не важливо десь заглиблюватися. Це інший пласт артистів, відносно тих, кого я назвав правдивим. І я вважаю це суперталановитим. Я вважаю це насправді геніальним. Це те, що я щиро повторюю всім, я таке написати не зможу. Я, по-перше, не працював ніколи на це, щоб працювати тільки на хуки, де мені не важливо глибоко замислитись в суть тексту і так далі. Як на телебачення Торонто колись сказали, таку глибоку нісенітність штучний інтелект не напише. І це дуже талановито. Ну, насправді. І загалом, якщо подивитись фестивальний лайнап Дорофєєва, Півоваров, Іван Люльєнов, це зараз актуальні поп-артисти, які... до них немає питань таких, як колись до Полякової, Потапа і навіть Вєрки Сердючки в 2019 році. Бо тоді ці питання поставали.
[Фоззі]
Ну Дорофєєва теж виступала в Росії після 2014.
[Павло Гоц]
Виступала. Але зараз вона вже змінила свою риторику і позицію.
[Фоззі]
Ну... А є вибір?
[Павло Гоц]
Так. От як, наприклад, в Полякової і Потапа і Насті. Можна вибирати.
[Фоззі]
Музика. Театр. Ні слова про футбол.
[Валерон]
Бачив цю історію «Тисячовесна»? Чув ти?
[Павло Гоц]
Так. Так. Звісно.
[Валерон]
Не подавались?
[Павло Гоц]
У мене там є один проєкт навіть.
[Валерон]
Так? І ви виграли?
[Павло Гоц]
Я забув. Не знаю. Можливо. Чесно, я дуже не люблю грантову систему. Дуже добре, що є команда, яка в це все вірить.
[Валерон]
Ну ви подавались як "Назва"?
[Павло Гоц]
Я подавав це частково як "Назва". Я робив проєкт величезний від "культурних сил" про колядки. Це те з чим я вмію працювати. Фольклор мені подобається. Я знаю, як він впливає, як він недообізнаний серед населення, яке споживає здебільшого більш доступну культуру, поп-культуру. Я знаю, як робити це так, щоб воно було доступним. Тому шо в Києві, коли ми вводили вертеп, всі були в шоці, що це таке взагалі. Як я дивлюсь на київські вертепи...
[Валерон]
Так Фоз он водить вертепи.
[Павло Гоц]
Це слава Богу і дуже багато років. Все дуже добре. Але..
[Фоззі]
І нас ще разу питають, чому фагот з рогами і що це за антихристиянство.
[Павло Гоц]
Це просто капець насправді. Скільки разів у мене питаються, що це за кукольний Ісус, коли ти ставиш шопку. Що таке шопка взагалі? Це типу незвідані якісь речі, які насправді всі покликані на те, щоб об'єднувати людей.
[Валерон]
Ок. А ти знаєш, що там виграла "Вертеп в хату"?
[Павло Гоц]
Вертеп в хату? Класно.
[Валерон]
Комедія від "V.I.P. Тернопіль".
[Павло Гоц]
Так? Прикольно. Ну мені подобається ця вся шароващина.
[Фоззі]
Тобто це типа "вечір в хату"?
[Валерон]
Так. Вся проукраїнська шароваршина мені подобається. У нас з гуртом Щука-Риба була ідея... ми це обов'язково колись втілимо... блатні колядки "Миколай лєтіт над нашей зоной". І я би...
[Валерон]
Я думаю, що...
[Павло Гоц]
...якщо це буде ось такий фрік і кіч, то я виключно за.
[Фоззі]
Нігдє прєгради нєт...
[Павло Гоц]
Так. Тому що схилення примітивізму в сторону проукраїнськості зараз нам вигідніше, ніж в іншій бік.
[Валерон]
Ну це Фоз завжди казав, що треба свій шансон мати.
[Фоззі]
Свій Воронєж годувати.
[Павло Гоц]
Я прям за. Це...
[Валерон]
Окей, то в цілому ти підтримуєш цю роздачу бюджетних грошей.
[Павло Гоц]
Дивись, якщо там почитати контракти дуже гарно, от договори, отримання грантових грошей і так далі, все не так однозначно в роздачі державних грошей, тому що якщо ти хочеш на цьому заробляти, ти їх ще й віддаєш. Тому це система вся. Вся "тисячовесна" яка побудована. Класно, що всі думають, що так, ми вам за просто так даємо гроші, а ви творіть. Це трохи неправда. Ти дуже багато зобов'язань маєш перед державою. Бути самостійним митцем і за це виживати набагато легше, аніж братись за грани "тисячовесна". Це класно..
[Валерон]
Чому тоді так багато людей хочуть отримати ці гроші? Якщо...
[Павло Гоц]
Більше того... небагато людей. У них був недобір на "тисячовесні" і дуже довгий час. Насправді, розумієш?
[Валерон]
Там є багато людей, які не отримали. Мені здається...
[Павло Гоц]
І слава Богу, це ми говоримо про мистецтво. Ти зараз спитався, не ту людину, який вболіває в цей момент за усі ці кошти. Я не за кошти, я всім постійно повторював. У мене є друзі, знайомі з Міністерства культури, яким я відповідав одне і те саме. Вони питали "чи ти подався?". Я сказав "ну один проєкт да". Казали "та чо ні, подай більше, ми ж даємо гроші". І для мене досі, ось це звучить так, типу "в смислі ви даєте гроші? я перед вам буду зобов'язаний. Мені дуже багато треба робити виключно по тому, що я прописав. Я нічого творчого не зміню..."
[Фоззі]
Треба потім і самому вкладастися грошима.
[Павло Гоц]
Я поступаю... я вступаю великим кроком, в великі зобов'язаності і відповідальності, без чого я і так дуже багато маю зараз робити, що перед своїм гуртом, перед своєю родиною, і перед державою, будучи в тому, що я...
[Валерон]
Так є ж можливість не брати ці гроші.
[Павло Гоц]
От очевидно. Тому я по факту великий проєкт... з цього проєкту, який я подав. І я дуже бажаю удачі всім, хто подався на "тисячовесну". Всім, хто хоче отримати ці гроші і готовий в це вступити. Бо я був колись в грантах і від УКФ я був в грантах, і в закордонних грантах. Воно дуже тебе сковує. Дуже сильно. Я прям... В мене відчуття, що я не хочу в цьому брати участь ніколи. І якщо би змінили цю систему, хоча би трішечки полегшили розуміння, що таке культурний грант і мистецтво, як воно працює, було б ідеально. Бо, наприклад, грант від КСЄ, який я виграв декілька років тому, то це ідеальний грант. Чому? Ти сплачуєш податки як фізична особа і пофіг, що відносно п'яти тисяч євро ти отримуєш чотири тисячі євро. Ти їх отримаєш одразу і твоя звітність прозора, тому що я писав грант. Нам треба для нового альбому купити баритон, саксофон і гітару. Ми купили баритон, саксофон і гітару і показали альбом. Тому що я написав, що для чого пішло. Я не відчував напрягу жодного як митець. А що тут в "тисячовесні"? Ти збираєш команду, робиш пітчінги. Ти зобов'язаний відповідати на питання експертів. Вони відповідають, розбираються. Це відкрито відбувається.
[Валерон]
Ну яких експертів, слухай. Я...
[Павло Гоц]
Це відбувається як телешоу, розумієш? Це відбувається те саме, що не «Євробаченні», на «Ікс-факторі», на «Україна має талант». Тебе привселюдно починають обговорювати, розумієш? На це дивляться інші митці і так далі. Тебе обговорюють. Це не закрита комісія. Ні в якому випадку.
[Валерон]
Так є можливість не йти в це.
[Павло Гоц]
От про що і говориться. Є можливість не йти. Ти сам ставиш питання. Чому так багато хочуть? Бо нема грошей. І ось це основний аргумент.
[Фоззі]
Тихо, тихо. Полякова зараз каже, що ви праві.
[Павло Гоц]
Ні, секунду. За це пити ми не будемо. Я кажу про те, що нема грошей означає, що думаєш, що в проєкт вкладуться і тобі допоможуть. Але в проєкті мистецькому гроші не основне і не головне. І це треба зрозуміти дуже багатьом, хто і подається, і хто це організовує. Найважливіше... Якби це зараз не звучало насправді захмарно, якби це не звучало дуже, знаєте, з рожевими окулярами. В творчості головне, щоб просто в тебе вірили і ти в неї вірив. Якщо так відбувається, якщо є підтримка з цих боків, тоді воно працює. А коли ти робиш за державні гроші проєкт, який ти сам під час нього перегораєш, а ти не можеш відмовитися, бо в тебе договір і контракт, і при тому в тебе ще є звітність, зобов'язаністі, в тебе є договори, юристи, в тебе є фінансова складова, сплачення податків. Ти мусиш в це все бути прогружений в контекст. В тебе є обов'язкові події, на яких ти мусиш бути і так далі. Ти в цей момент не вільний мистець. Ти стаєш частиною системи і ти мусиш бути на неї готовим. І якщо ти на неї готовий, тоді іди на неї.
[Валерон]
Все, про що ти говориш, можна не робити, якщо ти не хочеш цього, ти цього не робиш. Але разом з тим є величезна кількість цих заявок. На мою думку, скромну, я вважаю будь-яку роздачу грошей в 2026 році неправильною. Абсолютно. Більше того, в мене купа питань до експертності людей, які там заявлені як експерти. По-третє, зараз ми бачимо переможців, наприклад, я от не розумію, чому Артем Пивоваров не може записати пісні з Наоні... "Оркестром Наоні" за свої гроші? Чому він має записувати це за державні гроші? Ну, Артем Пивоваров, успішний комерційний артист.
[Павло Гоц]
В тебе питання державні гроші і комерційні гроші? Я поняв...
[Валерон]
В мене виключно питання державні гроші, що на це виділяється в 2026 році мільярди гривень.
[Фоззі]
Чотири.
[Валерон]
Чотири мільярди гривень.
[Павло Гоц]
Що дуже небагато.
[Валерон]
Та окей, небагато, але ж, знаєш... в світлі останніх подій, там три мішка...
[Павло Гоц]
В чому позитив цього проєкту? Класнєйший. Що він надихає людей творити. Корольов скільки подав проєктів? Десять, чи скільки взагалі? І він всіх прийшов захищати. Тобто воно спонукає людей творити. Я не знаю, чому гроші спонукають людей творити, але нас колись гроші спонукнули написали "Сіґеле Міґеле". Тому, можливо, це працює в якомусь випадку.
[Валерон]
Чи от, наприклад, створення оркестрової версії треків виконавця Carpetman?
[Павло Гоц]
Хех.
[Валерон]
Carpetman Orchestra Performance.
[Павло Гоц]
Цього я не чув. Добре...Якщо інше я чув, то це я не чув. Добре, ну це... Можна на домашнє завдання? Я прийду завтра в цей бар і ми проговоримо. Ну дивись, я не знаю, чесно. Мені не подобається, в принципі, це. Кажу тобі. І в мене основна думка, яка була, і, зокрема, про мою подачу, з ким я не говорив, що мені в аргументку питалися, чому ти не подаєшся? Я казав "я не знаю, я думаю". Аргумент завжди в мою сторону звучав "так ми ж даємо вам гроші". Розумієш? Мені це вже не подобається. Тому що, якщо ми говоримо про створення... Чому ж називається "Тисячовесна"? Бо це створення тисячі контенту. Розумієш?
[Фоззі]
Шось та вистрілить.
[Павло Гоц]
Тисячі часу контенту. Очевидно, що так і є в реальності. Що серед мільярду контенту щось десь якийсь там...десь вистрілює і все працює. І серед цієї тисячі контенту створення, яке фінансує держава, питання... що доєдналося до створення контенту здебільшого ті, хто і так його створює.
[Валерон]
Абсолютно. І ті, хто, можливо, міг би його створювати і далі.
[Павло Гоц]
Кого це тоді спонукнуло і до чого, я не знаю. Я взявся за проєкт, який там є, той, який би я не створював, якщо б не була цієї ініціативи. Ні в якому випадку. Тому що я вболіваю за створення контенту або мілітарного, або створення контенту в гурту «Назва», тому що у нас очевидні ідеї, наративні про дім і любов до України.
[реклама]
Розповідають про ягермайстер і розпаковують туристичні подарунки, і кажуть що віддадуть їх тому, хто напише найкращу колядку.
[Валерон]
Давай про мілітарний контент ще поговоримо. Це цілий пласт, правда, який з'явився?
[Фоззі]
Радіопіхота.
[Валерон]
Ну, "радіо піхота", "культурні" ці "сили", які просуває... До речі, у нас в гостях вже була купа людей з "культурного десанту". Микола Сєрьга і Кувалдін, Мирослав Джонович і Чемеров же теж, так? Якимось чином...
[Павло Гоц]
Так, дуже багато пише.
[Валерон]
...інтегрований. Ця пісня... Коротше, історія в тому, що зараз для кожного його підрозділу намагаються написати як власну пісню, власний гімн.
[Павло Гоц]
Це в проєкті «Фронтова студія». Це не гімн, це саме як бойова пісня. Бо гімн бригади мусять писати люди, які занурені повністю в життя бригади. Це не пишеться за день, два, за три, поки ти перебуваєш в цій бригаді не за тиждень, не за місяць. Ти мусиш розуміти всю філософію, утворення. Бо є проблема взагалом в населенню України, в людей, які навіть роблять збори для війська, і для них якийсь номер бригади – це просто цифра. А насправді бригади просто так не утворюються. Вони утворюються завдяки явному лідеру, який в неї вірить. Завдяки формуванню, домовленостям... інколи це просто між людьми, які хочуть між собою служити і далі створювати підрозділи. Це люди, які хвилюються за кожне життя. Типу найскладніше з усіх інтерв'ю фронтовій студії з 93-ї бригади, що коли ти питався в кожного, що найскладніше в твоїй службі, кожен відповідав завжди "втрачати людей". Це велика відповідальність. Ти боїшся, що буде з наступним кроком. Ти боїшся, що буде з усіма, що відбувається довкола тебе. Ти постійно береш найскладнішу відповідальність за людей. Просто береш відповідальність. Це величезна відповідальність – бути в бригаді і служити з нею. І ми створюємо тому не гімн бригади. Це було б надто відповідально... взяти на себе її. Тому ми робимо бойові пісні. Це як раз "фронтова студія". Другий сезон. Там можна побачити, що кожен виконавець, який там є, він створює бойову пісню. І в мене є колега, з яким познайомився в 93-ій бригаді, капітан Шмідт, який... З ним там є інтерв'ю у "фронтовій студії". І він мені скидав, як вони... І писав неодноразово... як вони їздять в бій під пісню, яку я для них написав.
[Валерон]
Тобі дісталась одна з найпотужніших бригад?
[Павло Гоц]
Звичайно. Більше того, там є дуже багато колег зі Львова, які...
[Валерон]
Ну і така історична.
[Павло Гоц]
Це одна з найданіших бригад України. Ми говоримо про «Холодний яр», про «Чорного ворона». Круто. Вся пісня, яку я написав, я свідомо розумів, що я не можу в цій пісні говорити, тому текст, який там є, це все слова, які говорили мені бійці в бригаді. Я просто з кожного інтерв'ю, з усіма, з ким я спілкувався, я виписував основні, що мені резонують цитати, тексти. Там в бріджі, до речі, вірш Шмідта, бо Шмідт мріє написати гімн бригади 93-ї. І там в бріджі якраз вірш Шмідта, який він пише для гімну 93-ї бригади. Тобто це все тексти бійців, там немає жодного слова мого. Я написав музику, я... маю надію, що я відчув, як би воно було... як би воно могло працювати. Там мене проводив сержант, головний сержант Чорний... то Чорний, коли ми у нього питалися, яка має бути пісня для вашої бригади, він казав такое, має в тебе хуй стоять на то, що ти в бій ідеш. Я думаю "бля, тоді все понятно, що треба робити". Тому ця пісня, вона в мажорі, вона дуже впевнена.
[Валерон]
Ну, їх же ще називають "королі оборони". Чи якось так, ну, чи "Боги оборони".
[Павло Гоц]
Боги оборони, так. Про "королі" це про "піхоту короля", у нас знову ж таки був виступ... випуск.
[Валерон]
Так. "Боги оборони"...Вони ж ще довгий час утримували там... ще з 2014-го року.
[Павло Гоц]
93-а бригада дуже крута. Коротше, тому все, що там написано, це написано там про бригаду. Взагалі, працювати на тему, де є присутня смерть, надзвичайно складно. І ми від цього не можемо ніяк відійти, і не відійдемо. Тому що ми говоримо про війну. І коли ти маєш зробити щось впевнене, надихаюче, веселе, поруч, де стоїть смерть. Типу, добре, що мені в житті трапився Тім Бьортон, який вміє про це зробити, знаєш, і якось це огорнути, питання смерті, так, щоб ти розумів, що в цьому, ну, в цьому теж є життя, в цьому теж є частина життя. Воно складне, чорне, дуже часто магічне і трагічне, але, ну, ти, от, ми змушені з цим працювати. І от, коли ми говоримо про "фронтову студію", це питання натхнення поруч зі смертью.
[Валерон]
Угу. Ну, там от Гоня теж писав трек. Гоня, Міша Правильний, Саша Буль, Юлія Юріна, дуже багато людей там. Ось, так, це складні відповідальні речі. І Лілу, як чудово впоралися з піснею для написання бригади. Як вона, ну, типу, філософськи підійшла, метафорно до того, чим займається саме бригада. Дуже круто. Ну, тобто, класно рефлексувати, навіть, коли ти даєш... якщо ми повернутись до "тисячовесни"... що, типу, це мав бути поштух до творіння. "Фронтова студія" робить... і "радіо піхота", до речі, теж дають цей поштух для творіння. На "радіо піхоті" крутяться треки штучного інтелекту, тому що бійці, сидячи на позиції, їм в телефоні в "Суно" написати пісню зі свого віршу легко. І вони завдяки цьому потрапляють потім на радіо. Це спонукає багато авторів.
[Валерон]
А де його крутять, це радіо? Це інтернет?
[Павло Гоц]
Воно інтернет, і воно прифронтове зараз будуються вишки, щоб воно було повністю на лінії зіткнення. Ось. І те саме з "фронтовою студією" сталося. Тобто, це спонукає митця написати про бій бригади, і ці рефлексії. Дай Бог, щоб "весна" була такою самою. Хоча б рефлексією, щоб спонукнуло зробити хороший коментар.
[Фоззі]
Є кілька ж радіо таких? Армія ФМ?
[Павло Гоц]
Армія ФМ, вона по всій Україні, і воно працює і на цивільних, і на військовослужбовців. Інакший підхід. "Радіо піхота" працює... це така мобілізована армія. "Радіо піхота" не боїться критикувати, або висміювати...
[Фоззі]
А можна?
[Валерон]
А чого не можна? Ми не в канцлагері, як каже Полякова. Ось. Критикувати, що є якісь там... Очевидно, є це в інтернеті. Нікого десь не посадили за те, що кажуть, у вас дурацькі накази. За це нікого не посадили. Нікого не засуджують за те, що є хтось, хто, ну, типу, виключно в тиловій армії або, наприклад, в бойовій, тому нічого не бачить. Це неможливе засудження. Військо між собою розуміє, як всі одне одному потрібні. І тому "радіо піхота" яке слухають військовослужбовці. Там очевидне все. Проблематика підвищення грошового забезпечення. Проблематика того, що, не знаю, продовольчий атестат хтось проїбав. Проблематика того, що, не знаю, хтось проїбав дрон, і тому там використовується далі меми про те, що, типу, щось проїбав - в піхоту, нахуй. І це інколи висміювання, але з реальності. Це нормально. Це існує все в інтернет-мемах. Чому воно не може існувати в живій розмові? Тим більше, що радіо, як і оце інтерв'ю, має бути, як жива розмова. Це тоді буде чесне радіо.
[Валерон]
А от, наприклад, картонні протести. Картонні протести. Про це обговорювали на "радіо піхоті"?
[Павло Гоц]
Звичайно, що так. Все обговорювали. Ну, типу, радіо — це висвітлення реальності.
[Валерон]
А от погодься, що це ж прям ваша аудиторія виходить на картонні протести? Прям ваш слухач?
[Павло Гоц]
Ну, зокрема, так. Дуже часто. Це слухачі Хейтспіча і Мур. Це люди, які відповідальні за себе. Це люди, які відповідальні за країну. Люди, яким болить щось в цій країні. Так. Це зрозуміло. Очевидно, що так.
[Валерон]
І, до речі, аудиторія "Вирію". Ви виступали на "Вирії".
[Павло Гоц]
Там інакша аудиторія.
[Валерон]
Інакша? Не та, яка виходить на картонні протести?
[Павло Гоц]
Там інакша аудиторія. Це теж класна штука. Це люди, які шукають, шукають де відпочити. Оце, от цікава штука про "Вирій".
[Фоззі]
Це країна мрій?
[Павло Гоц]
Я думаю, що "Вирій" - це просто вже замінило "країну мрій", насправді. І ми бачимо, що "країна мрій", наприклад, цього року вже перенеслася. І навіть ходять якісь чутки, що вона і не відбудеться.
[Валерон]
Але це не відповідальна аудиторія, так, як ти кажеш?
[Павло Гоц]
А от не факт. Тому що дуже багато хто прийшов і почали критикувати. Враження, що минулого року "Вирію" не було. Хоча "Вирій" минулого року був точно такий самий, як цього року. Він, ну, не відрізнявся. Взагалі. Більше того, навіть багато артистів було тих самих. Тупо повторили те саме? Просто якось після минулого року вдалося краще це розрекламувати. І пішла аудиторія, яка подивився, що там. І почали критикувати. Чи вона не відповідальна в цьому, що вона це критикує? Чого? Навіть гурт «Назва» критикували. Ну, типу, критикувала нас за...
[Фоззі]
Там щось зі зборами було.
[Павло Гоц]
Що не роблять це збори? Тому що філософія, знову ж таки, в фестивалі відділитись від реальності. Але при тому всьому, значна частина з куплених квитків повністю передається на сили оборони. Тобто, це не має риторики на самому фестивалі, але при тому всьому... От, я говорю про офіційну позицію фестивалю зараз. Не про свою. Говорю про те, що значна частина коштів з квитків все одно йде на сили оборони. Чи це безвідповідально? Та це нормально, так. Чи обов'язкова ця риторика? Знову ж таки. Ну, будьмо відверті, у нас нема нічого, що зобов'язує людей говорити про збори. Немає жодного...
[Валерон]
Зобов'язує?
[Павло Гоц]
Так. Нема. Ні за кого.
[Валерон]
Ну в законі не написано. Так.
[Павло Гоц]
Це твоє моральне право.
[Фоззі]
І це обережає тих, кому навіть не дякують за те, що збирали.
[Павло Гоц]
Розумію... ак. Ну, тобто, це насправді просто про моральне право. Все засудження вирію, воно не юридичне, воно моральне.
[Валерон]
Та безумовно.
[Павло Гоц]
Це все про етикет говориться. І про твою відповідальність.
[Валерон]
Просто, може, ще співпало, що воно відбувалося в такі події. Просто ти так сказав оце "відсторонитися від реальності". Мені здається в Україні це, ну, прям, неможливо зробити.
[Павло Гоц]
Очевидно...
[Валерон]
І, напевно, не дуже правильно в цей час намагатися.
[Павло Гоц]
Тому що навіть на цьому фестивалі, тому що навіть на цьому фестивалі прям з боку було видно, коли почалася тривога, люди почали йти в укриття, в цей ж момент було вже недалеко було видно, як ППО збиває "шахеди". Розумієш? Тому відсторонитися від реальності і так не виходить. І тоді чи є сенс взагалі щось проводити? Розумієш? Воно піднімає зразу багато філософських питань. Якщо подивитися усі срачі під "Вирієм", воно завжди доходить до цього питання. А який зміст тоді проводити всі інші події? Всі інші культурні події, концерти, вистави і так далі. Який зміст тоді? Воно тебе веде, тупо, в екзистенцію, в депресію і давай туди нічого не проводити. Завжди воно туди веде. От всіда. І кому це вигідно тоді? Наш моральний стан, те, як ми себе почуваємо в цій країні, надзвичайно важливий. Тому що якщо ми відчуваємо хоч трохи віри, вже, перепрошую, за стільки років, розумієш? З 2019-го року, за стільки років війни і здавалось би без надії і смертей, ми досі відчуваємо віру, підтримку.... І розуміємо, що ми заради чогось робимо це? То це класно. Звичайно, що "Вирій" суперечливий. І в "Вирії" кажу, домахались навіть до гурту «Назва», де ми на відеоряді писали, що Суми, Харків, Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Крим – це Україна. І написали "як ви можете? Чому ви це пишете? До чого ви нас готуєте?". Отаке писали нам. По-перше, чому вас ображає вислів, що ці міста – це Україна?
[Валерон]
Ну тому що, чому ти не написав Львів, Ужгород, Лукачево?
[Павло Гоц]
Це очевидно.
[Валерон]
А шо ті не очевидно?
[Павло Гоц]
Дивись, це очевидно. Я ж кажу, що ми це написали і оцей дойоб теж очевидний. Добре. Ми можемо перейти на ці місця...
[Фоззі]
Ну напишеш, а спитають "чому Кубань не написав?"
[Павло Гоц]
Розумієш?
[Валерон]
Ого. Отак ти хочеш побудувати?..
[Павло Гоц]
Я погоджуюся абсолютно в цьому всьому. У нас дуже проста філософія. З тих місць...
[Валерон]
Це все тому що суспільтво знаєш от наелектризоавне...
[Павло Гоц]
Ми всі дуже на нервах, розумієш, на тягарі великому. І нас дратує все, що не співпадає з нашою думкою. Для нас очевидний був цей напис, коли ми його писали. Тому що з тих місць дуже багато переселенців. Найбільше переселенців, розумієш? Яких ми бачили, будучи у Львові, коли ми писали цю пісню. Більше того. Ці міста найбільше піддаються обстрілам. І про ці міста найбільше говорить російська пропаганда. Більше того.
[Валерон]
Тобто, знаєш, коли це все в одній стрічці, це тебе дуже паяє.
[Павло Гоц]
Так, і все.
[Валерон]
І я прям зі свого досвіду...
[Павло Гоц]
І починається безкінечна екзистенція, де ти тільки закопуєш сам себе і всіх довкола. І в чому зміст цього засудження, в принципі? Заєдність нашу... Давайте навпаки, або звитяжність, а не депресивність.
[Павло Гоц]
Дуже багато є невідомостей, які нас просто не тригерять. І очевидно, що "Вирій" затригерив, бо він трошки більш вседозволений і менш стриманий, ніж зазвичай фестивалі в Україні. І він затригерив. При тому всьому, що він всі функції, які потребує суспільство, виконав, але не виконав риторики етичної.
[Валерон]
Ви почали робити те, що робить МУР раніше, ніж МУР?
[Павло Гоц]
Ну, вроді, так.
[Валерон]
А вони, виходить, на цьому побудували якийсь публічний капітал, фінансовий капітал.
[Павло Гоц]
Та і слава богу. Хоменко, по-перше, займався доступною літературною, доступними літературниками за багато часу до того, як вони почали займатися саме розстільним відродженням, шестидесятниками і так далі. Я завжди, от як проблема зі "славік інгліш", постійно мені здається, що всі мають десь надздогадатися і треба зробити розумний продукт. А воно не так працює.
[Валерон]
А у них все просто.
[Павло Гоц]
І слава Богу. І це те, що б ми не зробили. Тому слава богу, що МУР цим займався. Ми досі займаємося розстільним відродженням, шестидесятниками, пропагандою української літератури. Ми цим всім займаємося. Української культури... ми всім цим займаємося. Просто ми це робимо не так доступно, як МУР.
[Валерон]
Дивись, а от МУР зі Шмальгаузеном, ну, як кажуть, недолюблюють один одного, як ми зрозуміли. А у тебе рівні, так зі всіма?...
[Павло Гоц]
Так. Мені не зрозуміло, для чого це існує... Це роз'єднаність. Якщо у них є якась конфронтація, якщо вони між собою мають якісь суперечки і конкуренцію, слава Богу, можливо, вона їм народить якраз два окремі пласти, де як взаємодіяти.
[Фоззі]
Це мотивація.
[Валерон]
Так, але вони якось...
[Фоззі]
Конкурентне середовище.
[Павло Гоц]
Чому "Назва" не конкурує? Я колись, коли в перший час відчув хоч до когось якусь конкуренцію, я зрозумів, бляха, вона мене кудись не туди веде. Я зайнявся музикою, бо я хочу бути розслабленим, бо я хочу говорити про чесність, добро, любов, що спонукає любити всі ці надвисокі цінності інтелектуальні, які ми пропагуємо. А коли я говорю про конкурентність, тоді я сповідую і досліджую і вивчаю тільки десь своє внутрішнє відчуття, а не то, що мене справді цікавить.
[Валерон]
Ні, ну воно таке ніби, не те, що говорить про конкурентність, ну воно існує якось вербально.
[Павло Гоц]
Та можливо. На здоров'я. Не знаю. Мені подобається все, що вони роблять. Слава Богу.
[Фоззі]
Аби всі були здорові.
[Павло Гоц]
Так. Колись казали, аби не було війни, а зараз аби всі були здорові. Хороший тост, так?
[Валерон]
Так.
[Фоззі]
Повторити?
[Валерон]
Давай-давай.
[Фоззі]
Все таке цікаве, все таки смачне, як завжди в бармен-диктаті. Хрещатик 44. Ах, улюблений підвал на землі.
[Валерон]
Ну і можна ще поговорити про якусь таку галицьку українську культуру.
[Павло Гоц]
Можна. Я так люблю то все. Ти б знав, як я люблю свята, застілля. Ти що, блядь. Якщо ти спитаєшся у людей, які в мене були дома десь на застіллях...
[Валерон]
Ну от жеж був Іван. Розповідав як ви пишете пісні.
[Павло Гоц]
Обожаю просто. Дивись, я вважаю, що оце, що навязали... я не знаю, можливо це совки навязали, я не в курсі, не досліджував це питання... Про те, що "митець має бути голодний", це взагалі брєд абсолютно.
[Фоззі]
І знову Полякова "ді-дінь".
[Павло Гоц]
Я коли голодний, я думаю "та я нічого не хочу писати". І нічого і не напишу ніколи. Треба поїсти, розслабитись, подумати.
[Валерон]
Але чекай, існує ж думка, що має бути в стресі тіпа, такого плану.
[Павло Гоц]
Стрес? Пережитий стрес і вже написання пісні, то зовсім різні речі. Спитайся в стресі, спитайся в піхотинця, в штурмовика, скільки він написав під час того, як він штурмував...
[Валерон]
Я розумію, що ти маєш на увазі. У нас тут був Хоменко... дуже мені запам'яталось... ця його... тейк цей, про те, що купа людей виїхала і пишуть нам, приїдьте в Лісабон, приїдьте в Париж, приїдьте в Краків. "А де ваше? Що ви створили? Чому ви там, де немає ракет, немає вибухів, немає якоїсь загрози - а ви нічого не створили?
[Павло Гоц]
Це його тейк такий? Маю заперечення йому. Хомєнка, якщо дивишся, розказую тобі. Пам'ятаєш такого режисера, Жирков? Як він може створювати, якщо він виїхав, він геніальний митець, але його засудили, тому що він виїхав. І виїжджають митці, і їх засуджують зразу, що вони створюють щось українське. Ми засуджуємо всіх митців, що виїхали. Тобто дойою до тих хто....
[Валерон]
Чому? Ну ми засуджуємо Потапа і ...
[Павло Гоц]
А ну називай мені митця, який виїхав, і творить за кордоном. А називай іншого. Жирков геніальний. Жирков - не Потап.
[Валерон]
Та я не знаю.
[Павло Гоц]
Ну все. Ну так як ти... Найди мені цього митця. Ми говоримо вже про наступне покоління діаспори. Діаспора створювали тоді, коли вона вже ужилася. А зараз вона ще не ужилася.
[Валерон]
Тобто ви думаєте, що це вони не створюють, тому що їх засуджують в Україні?
[Павло Гоц]
Та очевидно, що так. Зокрема. А ще вона не ужилася. Ще раз повторююся. Всі діаспорні продукти, що були, це вже нащадки Діаспори. Квітка Цісик, що вона переїхала в Америку і почала творити?
[Валерон]
Це Фоз має знати.
[Фоззі]
Співачка.
[Валерон]
Я знаю.
[Фоззі]
Вона працювала, реклами озвучувала.
[Павло Гоц]
Розумієш? Тобто воно так не працює. Ти мусиш відчути спокій, щоб творити. Хоменка і я, і всі митці, що зараз є в Україні, ми відчуваємо, що є спокій, щоб творити. Насправді. В мене є друг Кіндрат. Кіндрат, він прям піздец, він вобще піхотинець. Людина була в боях, пережив евакуацію і так далі. Він всі пісні пише про бої, і він ці пісні пише, коли вже виїжджає з бойової зони. Тобто він, коли відчув спокій, поїв, собі, розумієш, заспокоївся, переспав тиждень з думками і так далі, іде на студію і щось пише. Пісні не пишуться в стресі. Ти пишеш про пережитий стрес, а не в стресі.
[Валерон]
Але ж оці люди, які виїхали, вони ж теж в спокої знаходяться постійно, в перманентному.
[Павло Гоц]
Ну і що вони будуть робити? Хто виїхав з митців, яких ми можемо визнати?
[Валерон]
Я не знаю, хто виїхав з митців.
[Павло Гоц]
Так нікого. Ми нікого не визнаємо, бо вони виїхали. Ніхто, ми всіх, хто виїхали, не визнаємо. Українське суспільство не визнає жодного митця, що виїхав за кордон, бо він зрадник. Автоматично.
[Фоззі]
Має значення, як виїхав.
[Павло Гоц]
Ну, зокрема, який був бачите? Зразу контекст. Чи був раніше?
[Валерон]
Добре, почекай.
[Павло Гоц]
Чи він там жив?
[Валерон]
Ще дівчата. Дівчата ж могли виїхати..
[Павло Гоц]
А хто, наприклад, з митців виїхав?
[Валерон]
Та я не знаю прикладів. Він ж теж не казав приклади. Він казав просто, що люди виїжджають і потім там...
[Павло Гоц]
Ну бачиш це ефемерна думка. Вона не чітка. Вона ні про шо.
[Валерон]
Окей. У них краще вийшло десь. Ну і що таке?
[Павло Гоц]
Ми з Сашком так само. Ми з ним спілкуємося точно так само. Це нормально. Наші суперечки завжди.
[Валерон]
Смішно, що ми після з'йомки... я його підвозив. Я нещодавно подумав про це. Дуже смішний момент. Я йому намагався включити Паліндрома, що мені дуже сподобався трек, «Бензин» називається. Дуже мені зайшов. Хороший трек.
[Фоззі]
Про Бадоєва?
[Валерон]
Ми тут про реп. Можливо ти здогадався. А він каже "та нє, сумно щось, не дуже". І включив мені якийсь трек Мура. Я не пам'ятаю. Можливо, з цього останнього. З «Ребелії». Так би тіпа показував. Обмінювалися.
[Павло Гоц]
Останній? Це передостанній вже. Була презентація «Грай Марку».
[Валерон]
Ага, ну значить передостанній. Я не запам'ятав. Жаль.
[Павло Гоц]
Нічого страшного. Це нормально.
[Фоззі]
Залишився при своїх, так?
[Валерон]
При Паліндромі, так. Коротше, при галицькій школі.
[Павло Гоц]
Я коли був на концерті «Паліндрома», я таку депресію схопив.
[Валерон]
Ну от він теж казав про те, що дуже депресив.
[Павло Гоц]
Я прямо не зміг.
[Фоззі]
Ну, Степан такий. Воно з нього йде.
[Павло Гоц]
Він дуже розумний. Мені подобається з ним десь випити пиво, десь поговорити. Але коли я був на концерті... Просто дивіться, я ніколи не любив гурт «Лінкінг Парк». У мене завжди було відчуття... з першого прослуховування «Лінкінг Парк» було відчуття, що я хочу вбитись об стінку. А мені тоді було років...
[Фоззі]
Ну цим то воно і скінчилось...
[Павло Гоц]
Я ж просто і кажу. А мені тоді було років 7 чи 8. І воно цим закінчилось. І я такий... "фш-ш-ш-ш" (прим. показує жест з мему з фільму "одного разу в голівуді"). Правильно голова працювала.
[Валерон]
Але бачиш, я жодно разу не був на концерті. І для мене це все одно більше... що залишається там "глава", "кашляючий ед"... я ці треки слухаю. Я цих всіх...
[Павло Гоц]
Я це теж все люблю. Я цих всіх людей дуже люблю і поважаю. Максимально. Просто я не можу обманути свої відчуття. Тут вже говориться навіть... Не говориться про ідеї, про політкоректність. Не говориться про статуси в ніякому випадку. Тут я кажу тільки про те, що я слухаю «Паліндрома», у мене депресняк, я не можу три дні нічого робить. Розумієш? Ось так це. Моя улюблена пісня «Паліндрома» — це «Кафе Надія».
[Валерон]
О.
[Павло Гоц]
От. Розумієш? Я думаю, мені все зрозуміло.
[Фоззі]
Він обіцяв мене туди зводити, і я все ніяк.
[Валерон]
Ну тоді тобі треба послухати «Щастя є».
[Павло Гоц]
«Щастя» у нас пісня. «Щастя, де ти жиєш», за словами Савича Сковороди.
[Валерон]
Дуже життєствердна, позитивна пісня.
[Павло Гоц]
Ну, бо Савич Сковорода так писав.
[Фоззі]
Ну, давайте на цьому і...
[Павло Гоц]
За «Щастя». Я вболіваю за «Щастя», тому що це єдиний пошук, який у нас безкінечний.
[Фоззі]
І за Григорія Савовича.
[Валерон]
Безумовно. Дуже дякую. Класно було.
[Павло Гоц]
Нормальок.
[Валерон]
Мені сподобалось.
[Павло Гоц]
Можна було ще годин п'ять сидіти.
[Валерон]
Легко, легко взагалі.