ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
військоютубмандрилітературателебачення

ТЕРЕН. Як Холостяк змінив суспільство, зйомки в кіно, стендап, відвал ніг та робота для ветеранів

Олександр Терен

Опубліковано 30 квіт. 2025 р. • Довжина: 15 408 слів

Короткий зміст

Доброволець, який до 24 лютого був звичайним баристою. Ветеран, який своїм прикладом доводить: життя може бути яскравим навіть тоді, коли здається, що все скінчено.

У нас на барі письменник, блогер і досі холостяк — Олександр Терен.

Мотоподорожі, джіу-джітсу, стендап-тури, знімання в кіно, власний ютуб-канал — і у кого тут ще «обмежені можливості»?

🔥 Гейт та атаки російських ботів після шоу «Холостяк»
🔥 Інклюзивність українських міст 
🔥 Стендап-тур і специфічний ветеранський чорний гумор
🔥 Як працюють МСЕК та ВЛК
🔥 Мотобратство ветеранів і власний Harley-Davidson
🔥 Ігри Нескорених та зустріч із принцом Гаррі
🔥 Грант від держави й відкриття кав'ярні
🔥 Знімання у фільмі Сари Джессіки Паркер 
🔥 Ультрас Вереса 
🔥 Книга «Історія впертого чоловіка»
🔥 Державна програма з протезування ветеранів

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Фоззі]

    Пряма-червона продовжує досліджувати український простір, медіапростір воєнного часу. І іноді ми беремо на себе зобов'язання, які тяжким тягарем кладуться на душу. Сьогоднішнім героям ми зобов'язалися не вживати слово наперед. Слово на літеру Х. Не вживати. Але мене як музиканта сьогодні я їхав сюди і раптом я подумав, Боже, а в цьому шоу на літеру Х вони ж мали взяти лейтмотивом українську народну пісню «Світ етерен, світ етерен». Вони взяли її? Ні. Лахи! Лахи, треба вчити на час. Виявляєте собі шоу на літеру Х і сприспіваємо «Світ етерен, світ етерен». Ляхи! Олександр Терен.

  2. [Олександр Терені]

    Привіт. Привіт. Дякую, що завітав до нас. Дякую. Ну, така собі підводочка, звичайно. Не подобається? Вийде з класу, тобі пряма чорна.

  3. [Фоззі]

    Пряма чорна?

  4. [Олександр Терені]

    Тобі пряма чорна вийде з класу. Як справи у тебе, Саш? Прекрасно. Насправді все дуже добре. Приїхав ось з басейну, нормально, від Маслов там і одразу до вас. «Вільний стиль» знову? «Вільний», «Браз», все, що можна. А скільки ти пропливаєш десь за тренування? Кілометр з чимось. Кілометр з чимось. Ти музику слухаєш, чи ні? А як? Ну, я ж наушники такі спеціальні, знаєш? А, ні, ні, ні. Мені так скучно плавати.

  5. [Фоззі]

    А я пробував під аудіокнижки плавати. В мене був рік такої легкої травматології. Я порвав связки у двох ногах, а потім водій, ну, коротше. І мені треба було тільки плавати щодня. Ну, щоб уникнути операції, але все одно вона піднімала стиль. І я пробував плавати під аудіокнижку. І це такий…

  6. [Олександр Терені]

    Застаєш. Я теж намагаюся думати, але… А, ти думаєш зараз, ти намагаєшся думати? Ні, ні, ні, намагаюся думати, коли плаваю. Але все одно у мене знайомому там дівчина подарувала ці наушники. Є такі спеціальні наушники, вони по блютусу. На них треба прямо закачати якусь музику.

  7. [Фоззі]

    Вони з пам'ятки.

  8. [Олександр Терені]

    Так, так, так. І вдягаєш, і плавеш. І він тепер там фігачить. Ну, він на триатон готується, там по два кілометри, по три.

  9. [Фоззі]

    Ні, якщо швидка музика, можливо, можна і покращити результат.

  10. [Олександр Терені]

    Ну, я собі просто, я думаю. А ти ж тренером займаєшся? Так, так. У нас група є теж там ветранів. Є люди з ампутаціями. Сьогодні ось був, до речі, там чоловік срій і храпко. Можливо, хтось знає те, що ветранщий АТО. Теж в нього подвійна ампутація. Там немає і руки, і ноги. Там висока ампутація. Але, ну, чоловіка валить, дають дорогу.

  11. [Фоззі]

    Ми з тобою познайомилися на футбольному полі, коли грали. І я беру участь в кількох проєктах. Це зараз дуже, ну, актуально і поширено. Реабілітації саме через спорт. І фахівці, і психологи військові, і наземні, в тому числі, їм вже все цікаво. Тут же ж такий полігон для них. Так, вони казали, що саме спорт, середовище. Треба створити ком'юніті. Спорт. І хлопчики завжди змагаються з собою. Покращити результат в будь-якому віці. Відіграв собі, програв собі. І це дуже мотивує. І це, мабуть, найкращий спосіб для реабілітації.

  12. [Олександр Терені]

    Ну, насправді, поводжуюсь повністю. Тому що це ж не тільки фізична реабілітація, а дійсно психологічно. Тому що ти відволікаєшся від якихось моментів. В тебе вже свої цілі нові стоять. Реально покращити свій результат. Покращити чийсь результат. Якщо це якісь командні штуки. Тому це реабілітація через спорт. Мені здається, це одна з найшвидших і найефективніших точно реабілітацій. А ти плаванням займаєшся? Чим ще? Зал, плавання. Час від часу ходжу на боротьбу. Ну, рідко, насправді. Є TMS Hub, можливо, ви теж чули. Це бразильське джиу-джитсу, де теж займаються, грубо кажучи, і військові, і ветерани. І з ампутаціями, з різними... Взагалі, абсолютно різні види інвалідності. І це теж один із видів спорту, який дозволяє цілком займатися абсолютно без якихось там обмежень. Якщо зустрічали хтось в БЖЖ, тобто бразильське джиу-джитсу, це боротьба в партері, де ти можеш використовувати... Ну, те, що тебе...

  13. [Фоззі]

    Школа мавпер.

  14. [Олександр Терені]

    Що б тебе лишилося. Інколи навіть відсутність, в моєму випадку, двох ніг, це інколи навіть є плюсом в боротьбі, ніж мінусом. Тобто воно там... Ти в центр тяжесті? Ні, хтось не може, коли там я... Проходить хтось мінігард, і... Точніше, або я проходжу. Мене не скинуть легко, бо не заступлять мені за стопу. Ось. Або, ну, коротше, ахіл не зроблять. Ну, дуже багато плюсів, насправді. Тому... Але, знову ж, це на певному рівні. Там же ж є різні протези для різних... Спорту. Скажімо так, воно на певну більш умовно. Можливо, якщо так прямо і займатись, і ділити їх, ось по якихось там видах занять, то може і так. Є для кросфіту, ось які, власне, на мені. Ну, вони так називаються для кросфіту. Для спорту називаємо так. Вони більш динамічні. В них можна, там, за потреби, за сильне обажання і вміння пробігтися. Є, звісно, для бігу, там така велика їх лижа мені називають. В моєму випадку дуже складно ними користуватись, тому що баланс ними вільно складно тримати. Ось, я їх майже не використовую. Є для душу. Це просто вони там, ну, сходити покупатись, вмовно, там, в море і так далі. І я бачу, що вже щось там роблять, ніби для плавання. Там якось там вертають... Ласта ще була. Ласт, отак, прикріпляють і вже ніби навіть з ластами плавають. Тому варіацій багато. Ось, але я прихильник такого. Тобто, де можна не користуватись ними. Я краще ними не буду користуватись. Там плавання, боротьба, терсам. Ноги, хай відпочивають. Я роблю те, що можу робити з своїм тілом. І це абсолютно достатньо. Тому і сенс, наприклад, і плавання, що я не обов'язково мушу бути в протезах.

  15. [Фоззі]

    Ну, і сім'я запрацює.

  16. [Олександр Терені]

    Так, і в боротьбі. Тому я використовую фактично ось сьогодні протези майже всюди. А виходить, що на іграх низькорених ти теж в кількох, так, але у змаганнях брав участь у плаванні, в пауерліфтінгу. Там ще були командні види спорту. І баскетбол на кріслах, і рейхбі теж на кріслах колісних. Ось, тому так, баскетбол у нас була своя команда, а рейхбі – це була така змішана команда, типу, збірна «Інвіктус», так вона і називається, з різних країн. Хто там, значить, не попав десь. Бо в нас, наприклад, не було змоги там тренуватись на таких кріслах, бо вони там спеціальні дорогі крісла. А вони видають, так? Там, так. Вони є в федерації, точніше в організації «Інвіктус», і, типу, хто хоче, може долучитись до збірної. Думаю, вдалося ще й побігати. Я був, здається, Дюссельдорф. От якраз я там.

  17. [Фоззі]

    В Німеччині, і якраз напередодні, ми там в День Незалежності виступали, і воно скоре було. І все місто було в рекламі «Ігоря Нескорених».

  18. [Олександр Терені]

    Це було так круто, знаєш, як відчуття такої олімпіади. Значна подія, насправді, дуже сильно.

  19. [Фоззі]

    Величезна реклама, і люди фоткалися з цією рекламою. Це ж не те, що вони там «Бігборд» з якимось підаром політичним, типу, висить і висить, заплатили і заплатили. А тому люди, оп, оп, дітям показували. Це для мене було прямо так, ух!

  20. [Олександр Терені]

    Вона з Тайра була, розповідала нам про «Ігоря Нескорених», в тому числі, як готувалася спеціально. Про принца Гарі? Після палону, так, про принца Гарі. Ти, розкажіть, тобі принц Гарі вже дзвонив? Ні, мені не дзвонив. Ми так, не настільки близько з ним спілкуємось. Ось, там, через руку стискання, фактично. Ні, не спілкуємось. Але він був, так, на змаганнях? Так, фактично, це ж він і став ініціатором ось цих «Ігоря Нескорених». Наскільки я пам'ятаю, взагалі все почалося з «Warriors Games» в Штатах. Якщо я помилився, то поправте мене. Пізніше принц Гарі вирішив все ж таки створити ігри такі, щоб були в Європі, ну, в цілому континенті. І він же ж теж, наскільки я знаю, був в Афганістані там якийсь час.

  21. [Фоззі]

    Так, він гелікоптером керував. Льотчик, так. Ну, невідомо, наскільки він був залучений. Ну, тим не менше так. Елвіс Преслі, фото є. Де він, Кублік Драйл, ніхто слідчко окупно не тримав.

  22. [Олександр Терені]

    Погоджуюсь. Ну, коротше, тому він організував ігри «Інвіктос» 2015 чи 16. І вже тоді Україна теж залучилася, оскільки ми вже фактично були в стані війни. Тому вже були і перші ветерани, і перші поранені. А зараз, я думаю, що Україна… Ти не хвилюйся.

  23. [Фоззі]

    У нас тут нема культу Слави Дьоміна з війною, яка триває три роки. Спокійно.

  24. [Олександр Терені]

    Ти підслідкував теж цей момент?

  25. [Фоззі]

    Готувався.

  26. [Олександр Терені]

    Це ж улюблений… Так, це мій улюблений інтерв'єр. Можеш запросити.

  27. [Фоззі]

    Я вже був. Ні-ні-ні. Я на цих керозірях вже катався.

  28. [Олександр Терені]

    Ні-ні-ні.

  29. [Фоззі]

    Запитаю, скільки ти заробляєш і так далі. Ну, коротше. У нас тут не жовте, у нас жовто-синє. Їдемо далі.

  30. [Олександр Терені]

    Гарний панч. Ну, тому що в нього жовте, у нас задається синє. А от у нас всередині не можна такі змагання проводити? Проводяться. Відбіркове, мабуть? Ну, крім відбіркових, я минув. Крім відбіркових, у «Вікторс Геймс» дуже багато насправді зараз стало адаптивних змагань. Дуже багато. Створюються цілі федерації. Федерація хокею вже є. Чи, принаймні, планується створюватись. Я вже бачив Дерче в Львові. Ось, нагадай, як звати його.

  31. [Валерон]

    Я не пам'ятаю.

  32. [Олександр Терені]

    Скетчі вони роблять прикольні. Так, Степан Вікоброд, наш друг, ходив туди, показував, як вони грають. Можливо. Ну, тим не менше. Слухай, круто це тепер на язику.

  33. [Фоззі]

    Скетчі покажу.

  34. [Олександр Терені]

    Кучма. Коротше, потім скажу. Ну, коротше, дуже багато федерацій створюється для пара атлетів. Ліги не шкодні, хоч це ж є, чи як вона, те, що футбол, футбольні команди. А, пара, це Ампфутбол.

  35. [Фоззі]

    Ампфутбол, точно.

  36. [Олександр Терені]

    Ліги не шкодні. Коротше, дуже. Ось, плавання зараз плотно заходить. Бо, дійсно, плавання – це один з найлегших.

  37. [Фоззі]

    Ну, окрім Ампфутболу, є ще «Карпатські ведмеді». Є проєкт, я в ньому теж беру участь. Там частина людей, які грали тоді з нами в футбол, це постійно, в постійній основі, раз на два місяці футболісти, медійники і ветерани збираються на збори футбольні. Прикольно. Два дні все це триває.

  38. [Олександр Терені]

    Якщо тобі цікаво, я вас законнектжу. Я вже чим тільки не займався. Знаєш, мені футбол зайти і все, можна завути в залі. Я би тут не сидів. Та це раз на два-три місяці зібратися.

  39. [Фоззі]

    Це прикольно. І збирали якраз в таких матчах збирають на протези. Тобто там мета, береш людину ветерана, показуєш його, ось він грає, ось трансляція, давайте зберемо протези.

  40. [Олександр Терені]

    А граєте на протезах чи на милицях вони грають? Ні-ні, на милицях там веселіший футбол, а вони саме на протезах грають.

  41. [Фоззі]

    Це зрозуміло.

  42. [Олександр Терені]

    Одним словом, якщо про ветеранську політику вже говорити, що ця спортивна реабілітація розвивається в країні. Так, переважно цей розвиток іде від волонтерів або від самих ветеранів, які отримують ці іноземні кошти? Якщо чесно, я навіть не знаю, хто де насправді бере. Хтось залучає свої донори, хтось донати збирає, хтось дійсно іноземні компанії залучає. Ти ж в Америці лікувався? Ні-ні, я лікувався тут, а тут їздив тільки на реабілітацію. Тобто отримати протези власності, як я зараз. Їх же робили там, так? Так, самі стопи і перші коксоприймачі, це вже п'ять. А коли треба буде заміняти? Нічого, я ж заміняю тільки верхню частину.

  43. [Фоззі]

    Її вже в Україні роблять?

  44. [Олександр Терені]

    Так, так. Тут вже досить практики багато, щоб їх зробити гарно і якісно. Тому так, це розвивається, є абсолютно дуже багато. І лук, і теніс, футбол, плавання, баскетбол вже на кріслах, навіть теж починають знову проваджувати хокей. Тобто боротьба, що хочеш, куди хочете, можете влаштовуватись і збирати участь в змаганнях. Фос, ти чув, що Андрій Миколаєвич Ярмоленко, він же так його тепер прийнято називати, встановив унікальний рекорд по голам в складі українських команд?

  45. [Фоззі]

    Ну, це йдеться про збірну, про Єврокубки, про перші з України, про Кубок України я чув 200.

  46. [Олександр Терені]

    Так, про перший, хто забив 200 голів в складі українських команд. Тобто в складі «Динамо» і збірної України. 200 голів. Непогано.

  47. [Фоззі]

    Ще в Англії, в Німеччині там 4, здається.

  48. [Олександр Терені]

    Ну, ще забивав в Німеччині і в Англії.

  49. [Фоззі]

    А там Кубки, коротше, ну, пристойний результат.

  50. [Олександр Терені]

    Без переплат.

  51. [Фоззі]

    Так.

  52. [Олександр Терені]

    І ще може грати, до речі. Зараз каже, що він може підписати ще на рік контракт. Продовжити, як думаєш?

  53. [Фоззі]

    Та оскільки він забиває, то на цій хвилі, мабуть, ще на рік його подовжать.

  54. [Олександр Терені]

    А ще Ярмоленко в цьому сезоні УПЛ вібет-ліги забив 5 голів. Так. А це що значить? Це значить, що тільки з усиллями Андрія Миколаєвича 25 тисяч гривень пішло на відбудову ДЮСШ-21 на ДВРЗ в Києві. Тому що в цьому сезоні УПЛ вібет-ліги кожен гол – це 5 тисяч гривень, які вібет-фондейшн разом з УАВ і УПЛ перераховують на відбудову цього стадіону.

  55. [Фоззі]

    Круто. Мені здається, що Ярмоленко може і ще забити, і ще 5 тисяч гривень на Дарницю поїде.

  56. [Олександр Терені]

    Так. Причому роботи з відновлення стадіону вже почалися. Тому, шановні українські футболісти і Андрій Миколаєвич Ярмоленко, забивайте ще.

  57. [Фоззі]

    Шановні українські гол-кіпери, ось зрозумів. Про яку кількість людей з втраченими кінцівками йдеться? Бо оцінки різні від 50 тисяч до 100 тисяч. Ти маєш орієнтуватися за твоєю оцінкою.

  58. [Олександр Терені]

    Немає, насправді, ніде офіційних даних.

  59. [Фоззі]

    Бази немає, так?

  60. [Олександр Терені]

    Кількість людей з інвалідністю зросла значно. Якщо не помиляюсь, зараз біля п'яти мільйонів. Але це знову ж різні види. Це якщо з прокуратурою рахувати? Ну так, там ще десь мільйон, там родичі всі. Кум, сват. Ми ж не рахуємо за інвалідність тільки ампутацію. Є ж різні види інвалідності. Там порушення слуху, зору. Особливо зараз? Ну, власне. І тому це теж може бути третя група, друга група, перша група. Тому градації там є, якщо не помиляюсь, по кількості групах людей.

  61. [Фоззі]

    Я саме про ампутацію говорю.

  62. [Олександр Терені]

    З ампутацією, чесно, я не можу сказати якусь кількість. Це те, що вчитав цифру в сто тисяч, але я думаю, що це... Перебільшено?

  63. [Фоззі]

    Ну, коли ти йдеш по Львову, особливо біля того центру, і назустріч кожен другий, третій...

  64. [Олександр Терені]

    Ну, власне, бо Львів — це такий, знаєш, зараз центр, хаб реабілітації в Україні. Там відносно безпечно, тому всіх туди. І така концентрація людей, звичайно, може здивувати. А в Києві, знову ж трішки менше. Є знову, я бачу людей з протезами, з ампутацією, але не так, як у Львові. У нас якраз на концерті у Львові було багато пацанів, які там реабілітуються. Unbroken.

  65. [Фоззі]

    Так, так. І один вициганив палички в барабанчиках. Барабанчик, ми вже розіграли палички з автографом на лотерії. І чувак стоїть з милицею і такий мені, палички, фос, палички. Я повертаюся до барабанчика, кажу, дай палички. Він питає, ми більше не граємо? До нього останнє, я кажу, все, ми більше не граємо.

  66. [Олександр Терені]

    Окей, тобто по спорту реабілітації зрозуміло. Як тобі здається, чого ще не вистачає? Ну, в чому проблема в ветеранських політиках? Які слабкі місця зараз? Напевно, якоїсь консолідації, знаєш, коли є якийсь один… Ну, так ніколи не буде, що всім керує щось одне, але тим не менше хоча б взяти ті ж самі асоціації, чи ще якісь спортивні навіть, чи якісь ініціативи ветеранські і їх якось об'єднувати хоча б по інтересах. Тобто це якась психологічна група, це фізична реабілітація, це юридична допомога, і хоча б вдавати якийсь від держави, або ініціювати державу не обов'язково, щоб створити державний орган. Можна дати ініціативу, створити якусь політику, яка буде сприяти і об'єднанню, і розвитку цих організацій. Тому цього бракує, бо люди зараз ось так розпрощено, кожен щось сам намагається зробити. Хаотично все. Так, дійсно, знаєш, все так, як атоми в світі отак крутяться. А хотілося б якоїсь структури трішечки. І, звичайно, знаєш, є важливіші, наприклад, зараз речі, може хтось сказати, військо і так далі. Але, знову ж, озираючись сюди, коли що дадуть ветеранам більше шансів для самореалізації в цьому світі, то мені здається, що це буде великий пуш і для економіки нашої країни, і для якогось, знаєш, такого соціально-політичного життя нашої країни, усвідомлення, самоусвідомлення, самоідентифікації. Коротше, більше якось, напевно, підтримувати ветеранів в цілому. Я не кажу, що треба завжди грошима підтримувати, але, як мінімум, скоротити якісь там моменти бюрократичні для людей. О, коротше, тут дуже багато можна говорити. А ти цю штуку з МСЕК теж проходив, так? Мені, насправді, дуже пощастило, бо я прийшов досить швидко, все в Києві, по місту проходив. І тоді ще, це було травень 23-го, чи щось таке. Ну, коротше, ще не було, так кажуть, багато людей. Тобто, всі, хто в 22-му там отримав поранення, десь вони тільки в 23-му, як і я, починали проходити МСЕК. І ще не було, знаєш, такої епопеї тоді, коли тебе ганяли, коли був приток такий великий людей, і вони всі там хотіли якось з тебе щось мати. Щоб була якась, знаєш, така шлейф патріотичної позиції, шлейф якогось співпереживання до людини. Тому вони якось так більш лояльно до цього ставились, дали мені першу групу. Сам процес, тобто, проходження в ЛК МСЕК, зайняв десь близько двох місяців. Тобто, це не швидко було. І в деяких моментах не зовсім легко. Але це було і не супер складно, і не треба було там заносити комусь, принаймні в моєму випадку, і шукати людей, які мені допоможуть вирішити це. Зараз в гіршому суставу, так? Зараз, взагалі ж, МСЕК ліквідували. Ось реорганізація відбулася. Зараз це мультидисциплінарні команди. В принципі, я не дуже стикався з ними зараз. Але, наскільки я розумію, це те ж саме, як МСЕК. Напевно, просто інша структура. Тобто, в МСЕК було там п'ять лікарів, наприклад, різних. І мультидисциплінарна команда – це теж різні лікарі. Тому я не дуже зрозумів, що відбулося. Можливо, навіть із МСЕК ті ж самі лікарі зараз працюють в мультидисциплінарній команді. Головне ж абревіатуру поміняти. Але я не чув зараз якихось поки. Можливо, просто не фігурує слово «МСЕК», і якось воно трошки стало простіше людьми сприйматися. Але не було якихось моментів, що там комусь там не дали групу. Ну, я знаю, що люди просто дуже довго отримували ось ці допомоги. Отримували дуже довго групу, чекали пенсію. Це є. Але це, що знову ж було за часів, коли це МСЕК призначило, а тепер ж… Я також думаю, у твоєму якомусь підкасті чи інтерв'ю я чув, що командир частини, чи хтось має написати купу листів, що ти отримав поранення тверезим, що ти там не в стані якогось наркотичного сп'яніння, що ти там виконував… Ну, коротше, що є от така навіть… Ну так, є певний зразок цієї довідки про поранення, яка надає тобі можливість безкоштовно реабілітуватись потім, безкоштовно отримати протези в цілому, якщо в якомусь випадку потрібні, і одноразову грошову допомогу при пораненні. От. Якщо там щось із цього переліку не буде вказано, тобто, або опущено, або вказано навпаки, там був в стані алкогольного сп'яніння, ну все. Твоя відповідальність, ти нічого не отримуєш, просто ти алкаш. Як довести, якщо не було… А свідетільствування? Свідків?

  67. [Фоззі]

    Будь-які.

  68. [Олександр Терені]

    Ну, зазвичай, я не зустрічав, чесно, коли писали прям людям, я багатьох з батьма спілкувався, ну це вже геть неадекватно, ну і, напевно, таких випадків не дуже розголошують. І це мені було б, напевно, не дуже, знаєш, прикольно. Та я був п'яний, але не був, знаєш, і розповідати, що мені таку довідку дали. Тому це, ну, тобто, все зазвичай пишеться за зразком. Там не пише якийсь командир, є прокуратура військова, яка, нібито, має розглянути місце події. Ну, ясно, що туди ніхто не їде і не розглядає. А якби всі, розумієш, умови, і що це дійсно там якась позиція була, і там когось розмотало. Ось, ну, навряд чи це чоловік, там, прийшов собі на сігаретці, просто я подивився, там, горобців. От. Тому зазвичай лояльно ставляться. Прокуратура не їде, там, ні на які виїзди, наскільки... Ну, можливо, десь їздить. От. І пише просто ось цей бланк вже готовий. А ось я одне разове допомогу, оце скільки? Залежить від групи, да. Вже коли призначають групу інвалідності, там, третя там якась сума, вона постійно там якась відбувається переіндексація. Тому зараз я не знаю, але на, там, 23-й рік третя була щось, там, біля 600 тисяч, якщо я не помиляюсь. Друга, там, 800-900 щось таке. І перша, там, мільйон п'ятдесят, чи мільйон п'ятсот щось. Мільйон п'ятдесят.

  69. [Фоззі]

    Виплачують, да?

  70. [Олександр Терені]

    Да, да.

  71. [Фоззі]

    Якщо ви слідкуєте, то ви розумієте, що ми тут в прямій червоній намагаємось уникати найбільш жовтих тем, проте не уникаємо найбільш пикучих. Якщо у вас печія, ну, не в душі за Україну, а фізично, в поганому сенсі печія, то можемо порадити нашого сьогоднішнього партнера. Це Еалера, ефективний засіб для боротьби з печією та її наслідками. Докладніше в описі до цього відео.

  72. [Олександр Терені]

    Ти вже згадав про спідтримку ветеранів, про економічну складову цієї історії. Ти ж отримував грант на кав'ярню, на кав'ярню Slash Hub. Такий мав бути простір ветеранський. По першій професії. Але відмовився від нього, так? Не те, щоб я відмовився, я його повернув. Тому що я шукав приміщення, яке було або інклюзивним, або яке можна зробити доступним. Звичайно, я шукав приміщення десь навколо тут, щоб всім було нормально, комфортно дістатися. Звичайно, не на Хрещатику 44, але десь хоча б там Лук'янівська, Печерськ, ну ось так. Ми думали, що ми знайдемо дуже швидко приміщення, тому не шукали перед цим, бо не було відомо, чи взагалі дадуть гранти. Як тільки стало відомо, що грант дають, ми включились в пошук приміщення. А грант дають на ідеї, грубо кажучи, так? Ну так. Ти пишеш бізнес-план, тобто є певні там теж нормативи, по яких ти мусиш скласти цей грант, розписати все, економічно обґрунтувати, обґрунтувати ідею, наскільки це буде рентабельно, ну коротше, насправді це прям, ну так, треба замарочитись. От. Тому це все пройшло, все затвердилось, а на етапі, власне, пошуку приміщення ми не змогли знайти приміщення, яке б задовільнило наші потреби. Тобто були приміщення або супер дорогі, ну звичайно, район не дешевий, от, але все ж таки. Плюс комуналка, тобто там дешевше, таке, яке нам зробили ще знижкою приміщення. Притомне це було 100 тисяч десь. Місяць. Ну 70 і плюс там комуналка десь 30, тому 100, я рахую. Ну це немало. І плюс ще зарплати можемо заплатити, ну всім найманих працівників. Тому це невідомо, чи взагалі воно було цілом рентабельно. От. Тому я вирішив, що, ну, не знаю, не йде, краще поверну ці гроші, ніж буду, знаєш, потугах там шукати, візьму що-небудь і потім просто от якийсь факап буде і я закрию там. Ага. А це суму треба повернути потім? Чи це як? Це безвозвратна допомога? Ні-ні, вони, ну, я повернув всю суму. Ні, я розумію, а якщо б ти все таки скористався, то це просто як, ну, це не кредит, коротше. Ні-ні-ні, вони даються, ти реалізовуєш, тобто ти за все звітуєш, зробив ремонт, відзвітував там за кожну копійку все, щоб сходилось на етапі там закупівлі обладнання, а ти відзвітував за обладнання. Він, ну, все, запустився, там, попрацював, ясно, що ти ж писав бізнес-план якийсь, знаєш, там якийсь був закладений ще подушка якась, тому ти пропрацював, не пішло, ну, прогорів, знаєш, тобто, ти не зобов'язаний. Це не депозит, не кредит, нічого такого, просто дали, користуйся. А є в тебе приклади, хто от скористався і взяв, пішло, працює далі? Є, піцца Бро є така, севетранська теж компанія, він зробив одну піццерію спочатку, таку ніби невеличку, і в нього, ну, так, по трішечки, по трішечки, по трішечки почав розвивати, потім ще в мене є один приятель, який теж кав'ярню відкрив через грант, от, і якщо не помиляюся, чи виграв, чи ні, на табори дитячі теж ще один, тобто є різні абсолютно ідеї, від там грумінгу для собак, до там трактору, а трактор якийсь чоловіка, по-моєму, теж на трактору виграв грант, ну, тобто писав агробізнес якийсь, тому є приклади, дійсно виграють, в моєму випадку із 200 було 74, здається, переможці, але це від 500 до півтора мільйона, тобто хтось, може, і на 500 писав, ось, тому такі випадки точно є, не знаю, як зараз на етапі реалізації, бо я не дуже слідкував, але якщо з 74 хоча б там 20 реалізуються, це прекрасно. Ну, так, вже якийсь результат. Я виключив тривогу спокійно. А ми в укритті, якщо що. До речі. Тут може надовго зможемо.

  73. [Фоззі]

    Ми вже жартували, що тут якраз за радянським планом мав бути якийсь хаб воєнного часу. Я про еклюзивність їхав в потязі, ну, думаю, вокзал вже ж розробляли вже ж відносно, ну, нещодавно, я ще пам'ятаю, ми кліп знімали після відкриття вокзалу, і машиною зробили подряпину на сходах нового вокзалу, і мусора прибігли там з'ясовувати з нами. І ліфти є, тобто я побачив, як в потягах А як в потягах вже ліфти? Виставляють отакий от піднахований стіл і заїжджають. Ну, не в усі потяги, це про експреси, про експреси. А далі там як рухатися? Йдеться. А в метро фактично ж, ну, там, де глибоке метро, там, де глибоке метро, жодного ліфта немає, тобто ніяк не потрапити.

  74. [Олександр Терені]

    Машина? Ну, тільки, якщо там є якісь навчення люди, скажімо, які знають, як там можна притримати кріслик, якщо це люди на кріслі, я бачив там теж на сходах, як підіймаються. Піднятися легше, ніж упуститись, бо упуститись все одно треба постійно тримати. Підіймаються теж спиною, мабуть, вперед, щоб вага була? Ні? Ні, ні, навпаки. Тобто там є ж колеса, які це задні ставляться, передні, ну, коротше. Є свої там якісь моменти, я бачу, як підіймаються, але упуститись дійсно складно. І це проблема ж не тільки метро, а в цілому містобудуванню, архітектури всього міста. Навіть якщо там на метро можна десь там проїхати і вийти, то не факт, що ти там далі десь дійдеш чи доїдеш, куди тобі потрібно. Бо там знову ж бордюри, сходи, відсутність десь бордюрів і так далі, відсутність дороги, тому складно. Так, що казати?

  75. [Фоззі]

    Ти там перетинаєш кордон, ну, тобто їздиш туди, там, богодійний тур. І ти звик, що ти постійно з валіза на колесах.

  76. [Олександр Терені]

    І ти потрапляєш в Україну і такий думаєш, а колеса доїдуть додому, тому що Чи от я згадую, коли ще маленька дитина у нас була, і візок, і ми вирішили в парку Шевченка погуляти, біля університету. І там ж взагалі, ну, ти нікуди не дійдеш. Типу, дружина щось там була, біля Олімпійського, щось там робила, якусь красу, і на візку туди спуститись, взагалі, я віряв.

  77. [Фоззі]

    А уявляєш, які бюджети На бордюри?

  78. [Олександр Терені]

    Від якихось структур Євросоюзу На владнання міста. Облаштування. Ну, це проблема прямо глобальна. Нібито там є якісь острівці, скажімо, безбар'єрності, там Богатирську якусь вулицю робили, ще якусь вулицю, там дійсно є якісь там спуски з бордюрів, це одна вулиця, тактильна плитка, але це, знову ж таки, треба просто жити не ці вулиці, знаєш, і виходити, кайфуйся просто. Імпасаблі.

  79. [Фоззі]

    І тому одразу згадуєш, що за кордоном ти постійно бачиш людей на возиках, а в нас це таке пострадянське, що сидіть вдома і все.

  80. [Олександр Терені]

    Ну от у тебе був YouTube-проект якраз про це.

  81. [Фоззі]

    Ми до нього підводимо.

  82. [Олександр Терені]

    Який мав би щось змінити. Як у тебе фідбек після цього? Змінилось щось? Ну основне завдання було не змінити, знаєш, простір, а змінити, власне, освідомлення людей і розуміння, чому це важливо, для кого це важливо, і що це, в принципі, важливо для всіх. Це не тому, що мені там комфортно ходити по рівному, всім комфортно ходити по рівному. Враховуючи, що ти з міста рівний. Хоча у нас ось таке воно все. Тому, да, вдалося насправді змінити ставлення людей. Дуже багатьох людей вдалося, скажімо, навернути в цю правильну сторону. І люди почали задумуватись, багато повідомлень теж отримував, що я ніколи не думав про це, не думав, я ніколи не звертав увагу. Тепер я бачу, що це дійсно важливо. Зрушення відбулись і зрушення відбулись реально, мені здається, в масштабі країни, бо це, знаєш, такий типу як такий хороший вірус. Тобто там хтось один сказав, той побачив, передав, передав, передав, і воно все одно ось так розійшлося по всій країні. А яке місто тобі найбільше, ну, було найнезручнішим? Ммм... Найнезручнішим? Барселона. Навіть не знаю. Знаєш, це так само, коли запитують, яке місто найзручніше. Тобто тут не можна виділити щось гірше, краще. Вони всі бар'єрні, всюди. Знаєш, якщо там, наприклад, можна сказати, о, тут класна вуличка якась. Похвалили, як в Дніпрі, наприклад, там зробили велику частину вулиць безбар'єрними. Але знову ж це якась частина тільки міста. А там, ну, а решта все бар'єрне. Так само там, наприклад, в Чернівцях, о, тут класно, там, продумали якийсь там пандус гарний, там ще щось зробили. Але в цілому вулиця бар'єрна, наприклад. Тому всюди є якісь точкові елементи, які дуже класно спрацьовують, але вони тільки точкові. Якщо це буде по всьому місту, то можна сказати, що це місто класне. Або, знову ж, це там погане, бо в ньому взагалі нічого не вийде. Ну, зазвичай пробують це вішати на бізнес там. Типу, зобов'язують магазин зробити пандус.

  83. [Фоззі]

    І там, наприклад, пандус під таким котом. Ну, так.

  84. [Олександр Терені]

    Ну, це питання теж. Є певні норми ДБН, але вони не дотримуються.

  85. [Фоззі]

    А є певні люди, які приймають потім це?

  86. [Олександр Терені]

    Ну, власне, і ті люди, які приймають, це питання теж і до них. Ну, вони ж це прийняли якось експлуатацією.

  87. [Фоззі]

    Ну, мабуть, мають і приймати люди, які користуються цим. Хоча в наших реаліях...

  88. [Олександр Терені]

    Останній випуск, який довелося видаляти, через те, що жінка, яка припаркувалася на місці для інвалідів на машині. Людей з інвалідністю. Людей з інвалідністю, так. Вона поскаржилася, що їй в обличчі показують. А це вона в Google поскаржилася, так? Чесно, я не знаю. Тобто, ми не відслідковували її IP, там, звідки вона скаржилася. Ну, всюди, на всіх майданчиках видали. Там TikTok. Ви дізналися, хто вона? Інстаграм? Ні.

  89. [Фоззі]

    Перебили? Ні?

  90. [Олександр Терені]

    А ні, здається, так. Це з Донецька якась подруга, яка там теж ще вконтакті до цих пір сидить. Там якась теж, коротше, ну, не дуже, скажімо так, проукраїнська людина. Ось. І, відповідно, в неї, напевно, теж якийсь покровитель дуже серйозний, бо, ну, з того, що ми знаємо, і я там знаю її, там, моїх друзів, то за один день не видаляється нічого, в принципі, ну, не можна стільки, знаєш, ну, треба мати дуже хороший ресурс, щоб видалити повістю з усіх майданчиків. З YouTube воно автоматично видалося, так? Ну так, воно видалося.

  91. [Валерон]

    Чи прийшло якесь заваду?

  92. [Олександр Терені]

    Ні, прийшло зповіщення, що ми видаляємо це відео через поручення. В нас був колишній директор YouTube. Google? Google. YouTube теж.

  93. [Фоззі]

    Може, це його знайома? Ні, мені цікаво, я обов'язково спитаю.

  94. [Олександр Терені]

    Ну, так, це і правильний, тому що це... І TikTok, і Instagram. Це дуже, значить, непроста людина. Ви її заблюрили і перезалили, так? Так, так. Ну, і там вона вже, щоб не робила, вже вона ніяк не скаржить. Ну, так. Ну, тобто, все одно перемогли. Ну, показова історія, це все одно. Ну, так, насправді воно ще... Що не легше перепаркуватись, а ось таку пройти коло.

  95. [Фоззі]

    Ну, ця парковка і вийшла дорого. Я не думаю, що це безкоштовно запускається така штука, такі люди.

  96. [Олександр Терені]

    Ну, це насправді один з таких найпростіших моментів, який найбільше бісить, тому що ти завжди дивишся, дуже часто ці місця вільні, і ти, звичайно, завжди там проїжджаєш. Є спокуси. Так, є спокуси, щоб на них ніколи не перепаркуватися. Але все одно хтось ставить, і інколи... От у вас теж, напевно, були такі випадки, коли ви думали, що безпідставно хтось поставив, а він, насправді, у нього є якась підстава.

  97. [Фоззі]

    Ну, просто на машині знаку може не бути.

  98. [Олександр Терені]

    Ну, тож, ми теж, по-моєму, навіть в цьому випуску я не пам'ятаю, чи там є цей підлочинник. Ми підійшли теж до автомобіля, який запаркувався, і запитуємо там, чи є водія інвалідність. Ну, він так трішки грубо почав відповідати. Ось. І в мене така перепарка почалася. Потім він дістає посвідчення, показує, що ось в мене там є посвідчення УБД, посвідчення водіїнській інвалідністю. І ми такі ну все, типу, ок. Ми ж не проти. Просто, типу, всі стають, ми перевіряємо для соціального проекту. От. Він такий, ну, я там не хочу там клеїти, і так далі. Але це теж... Я вважаю, що треба штрафувати. Знову ж... Якщо не наклеїв? Ну, звичайно. А як я маю знати? Ну, знову ж. Якщо стоять автомобілі без наклеїки на таких місцях, ну, всі, там, неважливо, там, чи є людина інвалідність, чи ні. Ну, штраф. Тут немає нічого постійного, там, цю наліпку наклеїти там, і все. У тебе є? Так, так, так. Одразу я наклеїв їх. Ну, і все. Там навіть є якісь правила, мені здається, для водіїв з інвалідністю. Тобто, можна, здається, проїхати на знак дезаборонно ставати. Взагалі, там можна зупинятись, насправді, навіть після знаку і під знаком. Навіть там дезаборонна зупинка. Стоянка теж. Тому там є певні привилегії в цих водіїв з інвалідністю. От, так що, я б... Ну, дивно було б, якби цих привилегій... Ну, крім стоянки. Але поліція не дуже відслідковує, правда? Навіть на вашому прикладі експерименту цього, не дуже відслідковує? Насправді, ні. Але потрішечки я вже чую від друзів, що там десь поліція бачила. Ні, зазвичай люди реагують чи... Ну, так, спочатку люди, а тоді вже поліція. От, але, чесно кажучи, є прям, я бачив, і тут, в місті Києві, і в інших містах, мені друзі казали, коли поліція прям чергує десь там і їздить, патрулює район, під'їжджає спеціально на цю парковку і, ну, виписує штрафи для людей, які не санкціонують. Там суттєвий штраф, так? 1700 гривень, щось таке. Ну, знаєш, якщо запасок там 350, чи скільки там, то 1700 трошки відчутніше. І за перевищення швидкості теж там щось 300, чи навіть менше, якщо заплатиш одразу.

  99. [Фоззі]

    Я давно не їздив, не орієнтуюсь.

  100. [Олександр Терені]

    Мені інколи приходить, в дію з повіщення. Любиш поганяти? Ну, ні, ні, не люблю, але є в нас же на трасах, в яких місцях є камери. Я, до речі, коли подумав, коли бачив публікацію відео, все чекав, коли в Ужгороді буде випуск про безбар'єрність і бар'єрність міста. Я думаю, ви б могли багато з чого там назнімати. Та в кожному місці, знаєш, можна познімати, але, знову ж, наскільки це буде відрізнятися від нашого місця? Ну, може, з червнівцями там щось і сходить. Ну, єдине, на чому можна там вивезти такий проєкт було, це показати щось цікаве, звідти там замок, там ще, здається, садиб, не садиб, а таке там це поле, не поле, а як воно там, поселення ніби, це стародавнє якесь там. Ну, до замку на візку я не уявляю, як можна доїхати. Ну, ось в Луцькому якось потрошечки, ну ось Діма їхав 15 хвилин, відіймався. Це фактично скільки там метрів, там 50. Ну, в Ужгороді до замку ще там буде спершу бруківка і, по-другому, вона такий приблизно підйом. Недоступно? Так, я дуже сильно... Ну, фотки можна показувати людям, сумніваюсь, що... Відео познімав, прийшов, показав.

  101. [Фоззі]

    В теорії це ліцензія вирішується просто...

  102. [Олександр Терені]

    Та все вирішується.

  103. [Фоззі]

    Хочеш ліцензію музею роби, там вже...

  104. [Олександр Терені]

    Я сьогодні в Чехії недавно був, нещодавно в Празі, думаю, були ж в Празі, напевно. Ну, і там все історичне, в кожному будівлі історична пам'ятка. Але всюди ти фактично можеш доїхати на кріслі, бо всюди є якась дорога, всюди якісь підйомники, заїзди і так далі. Ну, в них був час, були гроші, було натхнення і було розуміння. Навіть в цих вуличках біля мосту, там же теж бруківка? По-моєму, там і асфальт є. Не всюди прям бруківка. Хоча так, бруківки дуже багато, я прям думався по ній ходити. А бруківка ж ворог. Ну, так. Та й в цілому, знаєш, навіть для жінок, це коли на підборах зашпортувалися там в цій бруківці і все.

  105. [Фоззі]

    Не покладаючи ані рук, ані стаканів, ми працюємо над тим, щоб зібрати найкращу в світі аудиторію. Так, я про вас, мої перспективні глядачі. Вас має бути 100 тисяч, такий наш план. Тобто, українців загалом 52 мільйони, а вас, мої найкращі, 100 тисяч. Давайте клацайте оці от лайки, вподобайки, підписки. 100 тисяч підписок — наша мета. Я про, ти казав про державну підтримку з протезами, стихався з тим, що є військові ветерани, які шукали гроші на протези, бо держава або давала щось не те, або ставила в чергу якусь. Ти точно знаєш про цю ситуацію?

  106. [Олександр Терені]

    Так, звичайно. Тобто, давай вводні. Держава бере на себе зобов'язання забезпечити військового ветерана з інвалідністю протезом. Так. Протезним виробом, залежно від виду ампутації. Навіть не так, тобто вона не зовсім бере на себе зобов'язання забезпечити протезним виробом, вона бере на себе зобов'язання оплатити цей протезний виріб. Але ж вони різні. Так, але вона є, твоя правда, є різні види ампутації, відповідно, різні протези. Відповідно, різна кількість ампутуючих. І на кожен вид ампутації є своя якась гранична сума. Там на ампутацію гомілки, наприклад, я не пам'ятаю однієї, скільки, двох, там шість в районі. Ох, щоб не бути бездонов. Ну, приблизно скажи про порядок цифр. Скажи. Чи 400, чи щось таке, якщо дві, по-моєму, гомілки. Тобто, ти можеш замовити протез і... В будь-якому протезному підприємстві, яке я хочу брати, яке співпрацює за державною програмою. А інші багато, так? Ну так, вже досить таки багато. Я обираю і там приходжу, пишу там певні документи віддаю, заяви там різні. І мені вони кажуть, ось, можеш обрати на таку-то суму, ми можемо надати тобі такі, такі протези, наприклад. Не всі протези. Але ж не всім так щастить. Чому?

  107. [Фоззі]

    Ну, тобто, я чув від людей, що вони в черзі там.

  108. [Олександр Терені]

    Ну так, є інколи черги, тому що дійсно велика кількість людей з пораненіми, з ампутаціями. І знаєш, є все ж таки якісь підприємства, більш, скажімо, розпіарені, більш не те, щоб розпіарені, а більш відомі на загал. Як серед військових. Є медійні, є немедійні. І відповідно, ті, про кого знають, я, наприклад, в свій час 3-4 підприємства почув, і я між ними тільки і обирав. Одне найбільше, про яке я чув, те і обрав. Ну так працює психіка людей. Тому і черги відбуваються в цих підприємствах. Але їх знову ж багато. Але знову тут теж свої нюанси є. Не всі добросовісні підприємства можуть робити якісь там, дійсно взяти умовно, я не знаю точно, там 400 тисяч, нехай це буде сума, це за дві гомілки, беруть 400 тисяч, ставлять йому там, не знаю, якийсь дешманський там за 150 тисяч дві. Ну відповідно, по руках, і все, чоловік пішов. А потім людина стикається з проблемами, ремонт.

  109. [Фоззі]

    Це ж можна обслужувати тільки там, де...

  110. [Олександр Терені]

    Можна обслуговувати там, але можна написати заяву на те, що тебе не здовільняє там сказати причину цього підприємства, і ти хочеш перейти до іншого. Ну зазвичай її одобрюють, і ти там йдеш в інше підприємство. Але знову ж інше підприємство, це теж можна сказати, ну чувак, ми не хочемо там працювати з цим, я не знаю, де ти це робив. Це вже таке, совісті різних людей. Тому я знаю, що було, де ж дуже довго з цим боролись. Найтяжча, ну така тяжкіша ампутація, це коліно. Коли немає коліна, так, це вже коліний модуль має бути, і там була гранична вартість, якась маленька. Її підняли минулого року, і тепер можна вставити одразу вже електронне коліно, що є дуже класним і дуже, скажімо, поміщеним для людей. І ампутація рук, там вже знову ж інші ціни, або там, ну, протез руки, це вже там, я не знаю, там в районі 50, 60 тисяч, десь, може, і більше євро, наприклад. Бо якщо коліний модуль там, якщо ми говоримо там про якийсь отобок Genium X3, там є вже X4, він там 60-70 тисяч коштує. Це тільки коліний модуль, а ще сама стопа, а ще комплектуючі, куксоприймач, тобто це все в районі набігає, там, як хороша квартира десь в Києві. Тому різні ціни є, і держава зобов'язана забезпечити ось цими грошима кожного, хто отримує ампутацію.

  111. [Фоззі]

    Це величезна різниця тієї суми, яку забезпечує держава, навіть при важкій ампутації, вища коліна, і отака от сума для того, щоб...

  112. [Олександр Терені]

    Ні, зазвичай, от тепер, коли піднялась гранична сума на колінний модуль, зазвичай це покривається. Покриває? Так. Є просто випадки, коли люди не знають з якихось причин, не хочуть дізнаватись, і вони, знаєш, там от саме типово, це тільки отримав поранення, нічого ще людина не знає, там вже дружина відкриває збір, там брат відкриває збір, мама, він сам відкриває збір, ну, бо де я візьму протез? Ну, якби ще не прийшла пора, для того, щоб ти дізнався, ти візьмеш протез, знаєш, це шлях самурая. Тобто все поступово ти дізнаєшся, що і як іде. Ось. Тому тут інколи необізнаність людей грає роль, чому відкриваються збори, інколи дійсно, коли не всім одразу потрібен колінний модуль електричний. Тобто, ну, в цілому. Є там молоді пацани, знаєш, які залітають, і все, і після реабілітації готові там крешити все, і бігати і на колінному модулі, і так далі. Тому вони, звичайно, там потребують такий. Але є там, скажімо так, чоловіки, яким, ну, там, він не вперше взагалі нікуди. Йому нормально на механічному, і все. Це інша ціна вже зовсім. Ось. І ці хлопці, які хочуть, наприклад, щось крутіше, вони відкривають збір, тому що держава там, ну, принаймні, перед тим не могла закрити їм електронну коліну, наприклад, чи там якийсь крутий протез руки. Тому, власне, відкривалися збори. Ну, і друга ще є така тема, як остеопротизування. Якщо ви чули таку штуку, це коротше, вкручування в кістку протезу вже. Така, ось, штир вкручується, і вже тоді ти вже фактично з ним живеш все життя, якщо ти доживаєш, бо це дуже, ну, така, скажімо, медично це не підтверджено. Це зараз все такі експериментальні штуки. Я чув, що багато приїздять команд західних, які тестують їх. Ну, от правильно ти сказав, тестують. Знаєш, багато хто, що пацани теж молоді, знаєш, хочеться жити активно. Вони йдуть на такий крок. Є випадки реально в Європі, в світі, летальні випадки, коли після такого люди помирали. Та не переживаються, йде там, ну, в кращому випадку може...

  113. [Фоззі]

    Відторгнення.

  114. [Олександр Терені]

    Так, в кращому випадку може бути реампутація, просто там кістка загниває, тобі її перерізають вище. Ну, і тоді, ну, ситуація така собі. В гіршому випадку реально може взагалі померти, тому що пішов якийсь некроз, і все, і буває. Ось. Але, знаєш, хлопці протизуються. Я, скажімо так, не прихильник поки що цієї історії. З руками, можливо, і так, тому що рука, ти хоча б ніякого навантаження на неї не робиш, а ноги, це постійно ти йдеш, десь вступаєш, ну, це постійно воно тобі давить, давить. А про мінно-вибухові травми, це взагалі, ну, наскільки я знаю, навіть заборонено ставити, тому що це мікротріщини кістки, по-любому якісь уламки, і як би ти не хотів, все рівно, ну, кістка не так, що тобі, знаєш, відпаляли, тому що там щось, там, цукровий дібет, там чи ще щось.

  115. [Фоззі]

    Тобто випадку ліпістка це не рекомендуєш?

  116. [Олександр Терені]

    Ну, будь-яка мінно-вибухова травма, це, фактично, знаєш, тріщини в кістці, і хто його знає, як там через п'ять років воно себе поведе, може воно там потріжки, потріжки, потріжки, потім бац, і розколеться. Тому це така хитка історія, на свій страх і ризик. І от на це гроші, звичайно, не виділяє держава. Там хлопці, дівчата хочуть собі це, бо, ну, це там спрощує якийсь там момент протизування, напевно. Але, знову ж таки, для цього потрібен час, і тому саме приїздять сюди команди тестувати, і пропонувати, і шукають. Ну так. Часто їздять за кордон. Я знаю, що так протизують в Штатах, якщо я не помиляюсь, роблять ось це протизування в Австралії я чув, і в Європі це десь теж. Але це, знову ж, там купу треба пройти медичних комісій, щоб вони точно сказали, що ти там виживеш після цього, і так далі.

  117. [Фоззі]

    Ну, якщо так спробувати спокійно на це подивитися, для величезних медицинських корпорацій Україна з війною — це як сурогатне материнство.

  118. [Олександр Терені]

    Ну, теж таке поводінок пробування.

  119. [Фоззі]

    Є купа людей, які за невеличкі в масштабах цих корпорацій гроші погоджуються на експеримент з власним життям. Так і є. І якщо вони спробують щось подібне в себе, їх там... В тюрмах. Ні-ні-ні, там такі команди юристів з радістю включаться і прийдуть в телевізор, сядуть в італійському костюмі від Бріонії і розчешуть, які будуть суми, то їм простіше, звичайно, поїхати в Україну, як, там, я не знаю, китайцям дитину тут виносити, і їм точно так же спробувати поекспериментувати, прискоривши час розробки і тесту чогось революційного.

  120. [Олександр Терені]

    Або вони ще й українці туди теж забирають. Ну, все просто юридично підписуєш всі папери своєю ручкою і по руках.

  121. [Фоззі]

    Але, з іншого боку, могло бути гірше, могли і не допомагати. Ти ж стикався. Ми згадували Юрія Гудимінка, він проходив частину реабілітації в Америці. Він розповідав, що вони теж вчаться на наших штуках, що їхня реабілітація не така вже.

  122. [Олександр Терені]

    Ну, звичайно, слухай. Вже там, з часів, коли встане Білятнамська, там навіть і рак нехай, коли був Афганістан. Там була якась певна кількість ветранів з пораненнями, теж з міновибуховими, з кольовими. Але це не та кількість, яка тут. І не такий, скажімо, широкий спектр поранень, як в нас. В нас реально такі приїжджають люди, що там взагалі в їхніх випадках не займалося б навіть ними. Тобто все, там крісло, там, наприклад, все, тобою там немає сенсу взагалі займатися. Я теж такий чув випадки. Це з їхніми бюджетами. Ну, так. А тут люди, знаєш, в нас такі, ніхто навіть не думає про те, що таким не можна займатися. Просто беруть і роблять. А в Штатах є ж певні протоколи, за якими вони працюють. І є певні там, скажімо, види поранень, алгоритми дій при певних видах поранення. А тут просто все з хірачем давай, нема часу. Нема там, знаєш, вичнення двох ніг, все, які там йдуть пацани на протизування, знаєш, рвуться. Ну, це вже така друга історія зовсім і кожного бажання. І відштовхуючись, ти згадав там Вітнам, Ірак, Афганістан.

  123. [Фоззі]

    І завжди жахало, що вони ж витрачають шалені кошти потім на ПТСР і так далі. І все одно не змогли там цифри просто зашкальні.

  124. [Олександр Терені]

    Міністерство в справах ветеранів друге за бюджетом в країні. Ну, принаймні було до Трампа, не знаю, що там зараз. Це його цілюва аудиторія, тому, думаю, що... Консерватор. Вони всі там республіканці, хіба? Хоча, ну, у мене є генерал знайомий, хороший. Теж в Україну приїздив, він там по справах. Він же такий, ну, дідусь, можна сказати. І ось він не дуже насправді, ось, Трампа. Хоча він, ну, такий, все життя військовий. Ну, коротше, не про це так. Мені здається, все ж таки в нас трошки інша ментальність. Ну, не трішки, а зовсім інша, ніж у Штаті. Знаєш, в Штатах це все в певній мірі лобіюється. Знаєш, в нас просто виховують трішки, ну, принаймні, виховували таке, що там, ось, знаєш, зараз є ще це. Ти там чоловік, ти не можеш там умовно там заплакати чи проявити якусь свою емоцію, чи скиглити. Тому в нас беруть просто там яйця в кулак і все. І просто, знаєш, там на характері вони просто це проживають, провозять. А там же ж, типу, якби, ти можеш проявляти емоції, це нормально. І їх ніби інколи навіть, мені здається, схиляють до цього, що там, да, треба там інколи поплакати, інколи щось там пожалітися. І створюються дуже багато цих груп, підтримки. Вони, насправді, працюють і це теж треба нам переймати в свою чергу. Потрішечки це теж запроваджується в Україні, є ці групи. Насправді, на жаль, те, що люди в нас не дуже активно до них... Ми ще просто масштабів всіх не розуміємо. Нашої ветеранської спільноти і проблем тих самих підприємців. Дуже просто, дуже настільки різні люди, настільки різні, можуть бути однакові, знаєш, приблизно травми, однакові якісь проблеми там психологічні, але все одно це дуже різні люди. І, ну, хтось, знаєш, так само там народився і зростав на Одесьчині, наприклад, хтось там на заході України, це теж абсолютно різні люди. І, ну, прикинь, їхні травми, навіть психологічні, це теж абсолютно різний там бекграунд і абсолютно різне сприйняття тепер цих травм. Тому це, ну, мені здається, настільки можна досліджувати тут і настільки все впроваджувати, але все треба ресурс, бажання. Да, якщо повернутися до зростання, у тебе в передмові до книжки написано у тебе, що ти завжди дратувала Росія тебе. Завжди дратувала Росія. Ти от з дитинства це відчував, від Росії якісь проблеми.

  125. [Фоззі]

    Ну, так. Зазвичай люди зізнаються в тому, що вони слухали російську музику, а потім змінилися.

  126. [Олександр Терені]

    Тобто у тебе такого не було? Ну, як, я не можу сказати, знаєш, що я там був супер-святий і я там не слухав якоїсь російської музики. Тобто я не слухав якоїсь такої зашквареної музики, але якийсь там, я не знаю, там Бі-2, щось таке, знаєш. А вони білоруси? Чого це вони білоруси?

  127. [Фоззі]

    Вони білоруси транзитом через Ізраїль і Австралію. Вони не росіяни. Ну, тобто їх же виймав Ізраїль.

  128. [Олександр Терені]

    Так, я пам'ятаю це.

  129. [Фоззі]

    З Таїланду. В Мінську всі розповідають, що вони їхні друзі дитинства. Це як в Києві всі в дитинстві грали в Динамо Київ.

  130. [Олександр Терені]

    Так, так. Травма, каліно. Кінець кар'єру. Ну, були, звичайно, там, знаєш, плеяда ось цих рок-музик і цієї слухав. Але я не знаю, як це вкладалося в моєму житті. Паралельна слухав там українські повстанські пісні. Ну, якось так було. І завжди було розуміння, що Росія дійсно наш ворог, що Росія ніколи... Це з родиною йшло? Мені здається, це так нативно так було все в сім'ї. Тобто бабусі, звідусем, загнані були в колгоспі там завжди. Свято, не свято, великий день, не великий день. Ну, вони це все розповідали. Ну, ясно, що колгосп чи радянський. Радянський, ну, ясно. Таре, Росія. Ось. Тому, воно якось, знаєш, так зерна такі були вже від бабусі, від батьків. Плюс середовище. Рівне — це такий, знаєш, повстанський край, в принципі. І в нас дуже багато такого націоналізму було. Сподіваюся, і є.

  131. [Фоззі]

    Але було багато виробництв в Рівному і ну, такої пострадянщини теж.

  132. [Олександр Терені]

    Виробництв? Що ти можеш навести? Ну... Заводів?

  133. [Фоззі]

    Так, я стикався в Рівному якось перед виборами виступали, ще 2004, мабуть. І нам показували соціологію, і нам-то здавалося, що тут всі...

  134. [Олександр Терені]

    Наші?

  135. [Фоззі]

    А мені сказали, що... Ну, так. А мені сказали, що не все так просто. Там, типу, Хмельницький, Рівне...

  136. [Олександр Терені]

    Ой, Хмельницький — це тяжке місто, насправді. Ну, як і Рівне, в принципі, знаєш, ну, якби вони дуже добре пропрацювали в цей момент, коли були в Радянській Союзі, і, звичайно, намагалися плотно дуже зайти всюди, якому...

  137. [Фоззі]

    Ну, зміна населення.

  138. [Олександр Терені]

    Ну, звичайно. Ось. Тому в нас, наприклад, жив чувак, ось такий, декілька років до Великої війни, що, по-моєму, десь він там відкинувся, капітан НКВД, чи щось таке, я не пам'ятаю, яке його там звання точно було, який нищив краївки, тобто шукав людей, вбивав опівців, тобто він був керівником цього війну. І він жив у Рівному, в центрі міста, затримував пенсію, ходив на паради, дуже собі задоволено себе почував. Ну, це якось... Нормально було. Ти ж із сектора Вереса. Ну, так. Може, це теж вплинуло? Звичайно, безумовно. Тобто нас, насправді, наш сектор, наші фанати там Вересу завжди сповідували, знаєш, ну, в цілому це такий правий рух, завжди, типу фанатів. У нас, в принципі, всі фанати праві вони.

  139. [Фоззі]

    Ось.

  140. [Олександр Терені]

    Не всі. Ну, Хренчизька. Арсеналу. Хренчизька.

  141. [Фоззі]

    Ні, Арсенал, Арсенал. Я так лаханувся, ми грали якраз з карпатськими ведмедями, хлопці з ампутацією, ми збирали на протези для Кракена. І я там Дмитрулі щось в інтерв'ю сказав, ну, там вже були там комуністи, і він мені такий, фонс, це була наш ЦСКАН, це було вже в Арсеналі. Я такий...

  142. [Олександр Терені]

    Ну, тим не менш, апріорі всі і праві, і там, і динамо, і право, і карпатське. Наш рух більше, ну, не такий, скажемо, правій ідеології, де тримувався правий, як, знаєш, ну, я не знаю, наскільки у вас тут лояльний... Ми лояльні. Ми можемо все, що хочемо. Тобто, без, там, від серця до сонця, тобто, було якісь і такі прояви всередині, там, певних груп людей, але, в цілому, в нас реально співдувався більше націоналізм. Якщо ви можете подивитись, там, фотки з сектору, раніше ми виставляли їх всюди, постували, і навіть були німецькі, там, видання, там, ультраси, були європейські, теж забирали ці фотки до себе, тобто, ми, там, у нас банери, прапори з Бульбою Боровцем, з Телігою, з Тусом, тобто, ми більше поціновуючі, скажімо так, дійсно такої українського націоналізму і сповідували його. Ось, тому це були більше такі правий націоналізм. А у вас же там чорні і червоні, так? Чи це зараз вже почалося? Ні-ні, було одразу чорно-червоні, так, колись це була команда «Авангард», потім вже стало «Верес» якомусь там, не пам'ятаю, у році, от потім взагалі перестало існувати як такі. У нас нещодавно був президент.

  143. [Фоззі]

    В принципі, це місце можна назвати найкращим в Україні укриттям. Тут можна триматися довго. Це «Бармен Диктат», класичний український бар на Хрещатику 44. З давніх давен. Много літра!

  144. [Олександр Терені]

    У тебе в книжці прикольно так описується, ну як прикольно, цікаво описується перші дні війни у цей хаус. Саме лік? І там ти пишеш про те, що твого друга вбили.

  145. [Фоззі]

    Так, до речі, теж рівно.

  146. [Олександр Терені]

    Ну це така історія. Я чекав його просто, щоб долучитися, він кадровий військовий, був тут, в Києві працював, але був в Рівному в той момент. І повертався сюди, ми вже дзвонилися, він ще там реально перепитав мене. Тобто так, рунтовно підійшов, він теж націоналіст був і такий точно впевнений, там немає в тебе родини, там дружини, дітей точно немає. Ну ось так, ми з ним переговорили. Я такий, все, чекаю його. Я вже, ну, чекаю, чекаю, чекаю, чекаю. Вже тоді от отримують дзвонок і дійсно такий, Тарас помер. І я такий, як, як помер в Рівному? Все нормально було, я ж чекав його. Ну і дійсно під'їхав на блокпост, він в формі був, от вийшов з авто і все, його просто застряло.

  147. [Фоззі]

    Тоді таких історій було багато і не всі з них зараз відомі.

  148. [Олександр Терені]

    Ну так, насправді, дуже, ну, Френдлі Файер тоді страшний був, особливо в Києві. Я думаю, що Росія теж на цьому дуже добре зіграла і, ну, тут я впевнений, що дуже було багато групувань, які сиділи просто і робили там різні диверсії. І в тебе ж була третя група інвалідності, так? Тобто ти, по суті, міг не йти нікуди. Ну, в цілому, ніби так, але, знаєш, якийсь і совість, і якийсь, ну, і це, і виховання, і сектор, і оточення, і взагалі мій світогляд не дозволив би навіть, не знаю, там, із другою, там, непевно, не піти. Мені здається, навіть всі ситуації, як би зараз, там, я був би вже на протезах, і знову, там, якісь події були умовно схожі, ну, довелося все й уйти. Ну, не треба. Тому, тому так. А ти з кимось спілкуєшся зараз? З тих, з ким воював? З бойових товаришів? Послідкуєш там за ці... Ну, на жаль, найближчі загинули вже, з ким ми там були, ну, скажімо так, в тісному контакті, реально, найближчі вже всі загинули. Є люди, які вже демобілізувалися, теж через стан здоров'я, ну, з ними, там, більш-менш підтримували зв'язок. Вони, в основному, всі зі страя. Ось я нещодавно там був, відкривали бар в честь загиблого якраз побратима, Кабан Пап. Тому це така, знаєш, більш ширша вже тусовка. Ну, і коло, скажімо, вже побратимів різних, там, військових, з різних структур теж збільшується. І вже, ну, якби, такого тісного спілкування вже з батальйоном немає, тому що дійсно дуже багато... А батальйон він зараз продовжує існувати? Так, так, так. Постійно в бойових діях, я не пам'ятаю, наприклад, з локацією, по-моєму, навіть не виводили ніколи, це з 22-го, і постійно вони в бойових діях. Тому дуже багато людей загинуло, дуже багато людей, знаєш, ну, коротше, зовсім інший формат вже батальйону став. І там, здається, ультраз були представлені. Це ж Свободівський батальйон, вважався, чи ні? Колись так, але я не знаю, що там трапилось. Я знаю, що став батальйон Свобода, був потім, і батальйон Карпатська Січ.

  149. [Фоззі]

    А вони розглянулися?

  150. [Олександр Терені]

    Петро Кузик був батальйон Свобода, а Куцин вже був Карпатська Січ. Не знаю, що дійсно сталося, але батальйони різні.

  151. [Фоззі]

    Угу. Карпатська Січ. Ти, якось, коли ми готувалися, проаналізували, що ти дуже швидко став командиром зводу, так?

  152. [Олександр Терені]

    Ну, так трапилося. Але в тебе не військової кафедри? Ні, ні, нічого. Нічого такого не було? Просто амбіції, впевненість, і бажання працювати. Тобто, ми не хотіли сидіти, ми навпаки просили самі, дайте якісь там координати, давайте попрацюємо. Ну, показували результати, як нам здалося. Ти коли в Київ? Ні, ні, це вже на Харківщині. Ну, і, відповідно, керівництво бачило, що ми працюємо, гарно працюємо, ініціативні. В нас ніхто не пив, у нас ніхто не дебоширив. Це серпень 22-го? Ну, в цілому від травня і до серпня, поки я служив. Тобто, все дуже чітко, злагоджено, по дзвінку рація викликала, ми працюємо, виїхали, все, працюємо. Тобто, не було ніяких затримок, нічого. Все дуже адекватно, швидко. Ну, і мені хотілося розвиватись. Тому, якось так, треба був командир взводу, і вони обрали. А ти не думав про військову кар'єру? У тебе ж брати військові, так? Ну, брат, так, військовий. Думав. Навіть момент, коли я вже підписав контракт, бо ми ж були добровольчим батальйоном. Я в червні тільки вирішив підписати контракт. Тобто, ви були без забезпечення фінансового відділення? Без, без, повністю без фінансового. На волонтерство? Так. Тому стала, знаєш, така дилемма, чи підписувати, чи ні, бо багато хто не підписував дуже довго з хлопцем, бо такі, знаєш, всі ж очікували, ну, там, скільки, ну, нехай там пару місяців зараз відіб'єм, вже якщо, так, знаєш, пішло Київ забрали, то вже Харківщину відбили, і всі думають, ну все, зараз, теж думають, ну, блін, а якщо там, знаєш, реально поранений, там, ще щось, підпишу контракт, хай краще буде, підписую контракт, ну, і, відповідно, три роки, я думаю такий, так, три роки, я ж не думав, що я там поранений буду, чи там відкинусь, знаєш, там, і такий, що робити? Ну, ясно, що я не хочу ходити з солдатом три роки. Ось. Йду до командира батальйона того часу, вже це був сват, і кажу, що, слухайте, ну, ми з ним так, якби, нормально спілкувались, кажу, що я не хочу бути солдатом три роки, я підписав контракт, давайте мені якийсь курс офіцера, і будемо працювати, типу, щось робити. Ну, але людей, якби, не дуже вистачало, ну, принаймні, так казали, постійна якась робота була, постійно треба було, там, працювати на мінометі, і оце завжди такий, давай пізніше, давай пізніше, давай пізніше, зараз не час, зараз не час, а потім тоді Харківська, це, операція, компанія, і, ну, і все, я не добув, в принципі, до якогось там конкурсів, ні до чого, отримав поранення, ну, і вже відповідно списався. Але бажання дійсно було. І це ж початок був, чи не початок, ну, ви відчували, що ви просуваєтесь, що, типу, ми там звільняємо? Бо, главно сказати, на той момент якось так трішки, знаєш, воно, оце, після київської кампанії, бум, такий стався, всі такі, ну, все, клас, всі, таке, ніби, трішечки, як віддишка почалася, всі взяли, ніби, такий, знаєш, паузу, щоб набрати сил, обертів, трішки затяжка, так, почалася, ми не рухались, якийсь, ну, скільки, щотири місяці ми були на одному місці, от, і, звичайно, свідкували за новинами на інших фронтах, тоді ще ж тільки була там фактично Донецьк, ну, і вже там Маріуполь забирали, от. Тому, ну, були надії на якесь там швидке просування, на швидке завершення війни, от, але, знову ж, що якось воно все не так повернулося, як ми хотіли, і, ну, новини теж, насправді, впливали, коли ми читали якісь погані новини, там, на інших відділках фронту, то ми трохи так, такі, хух, давайте, ну, хлопці, попрацюємо. А як ти зараз оцінюєш ситуацію? Багато розмов про це перемир'я, яке так і не наступає, про припинення вогню. Люди просто занадто повірили в Трампа, знаєш, я це, блять, перед виборами так кумарило мене всі, всі це. Зараз прийде Трамп, буде перемир'я, я вже буду готуватись до виборів. Бабусі на базарі Дірявий Трамп, так, так. У мене товариш купував квартиру, і домовився за одну ціну, потім прийшов, і жінка відмовилась продавати, бо сказала, зараз Трампа виберуть, і в мене ціна зразу вистачить, тіпо, я не буду, тіпо, продавати. Давай, або на 10 більше, або не продаю. Щось вона дуже прогоріла трохи. Тому я дуже харався, ну, взагалі, який Трамп? Ну, я ніколи не плакав, не дію, там, на якихось заробіжних партнерів. Та ми без них зараз нам скрутно буде, але, в цілому, якби ми трошки роздупилися, то нам би і без них не було б скрутно, якби ми все працювали, як треба було. Ось, тому я більше прихильник нових альянсів, щоб це було якось так. Тому я би хотів, чесно, так, щоб ми зробили якийсь новий альянс, там, не знаю, балтійсько-чорноморський, як про це вже була, здається, мова раніше, от, взяти туди скандинавів і собі нормально себе відчувати, знаєш? Але, не знаю, як це має закінчитись, дуже, дійсно, багато розмов про те, що зараз буде перемир'я. Це перемир'я мало вже, ніби, настати. — Уже місяць, більше місяця вже. — Навіть більше, і тому воно все відтягується, відтягується, і я бачу, що все ж таки люди готуються до виборів, з того, що я чую серед, там, свого колооточення, то дійсно, ніби то воно має закінчитись, зараз є. — Але зараз вже продовжили військовий стан до серпня.

  153. [Валерон]

    — Ну, на 90 днів знову. — Так.

  154. [Олександр Терені]

    І, відповідно, вже в чому році вибори точно не вийде провести? — Ну, там, по швидкій системі за два місяці, бах-бах, в січні, може, ще, в грудні, точніше. — Ми питали Михайла Федорова, він приходив до нас, ми так перепитали, вибори вдії?

  155. [Фоззі]

    Ні.

  156. [Олександр Терені]

    — От, ну, якихось прогнозів не хочеться давати, знаєш, аналізуєш, і кожен день просто настільки змінюється ситуація, що всі твої прогнози — отак просто. — А от які, знаєш, ну, такі, якщо уявити, наприклад, якесь припинення на нинішній лінії розміжування, тебе ж це, ну, я вважаю, що треба запитувати у таких людей, як ти, насамперед, тебе б задовільнило така ситуація? — Ну, безумовно, що ні, але мені здається, що просто інших варіантів не буде, тобто, навряд чи там володар Кремля погодиться на якісь інші мови, тобто ми змушені будемо пристати на його мову, бо якщо вже світ, фактично, зважає на його слова, значить є сенс, типу, нам задуматись, що ми хочемо робити. Ну, і, відповідно, якщо ось по цій лінії розміжування, де зараз проходить лінія зіткнення бойова, треба розуплятись і розуміти, що навіть я цілком можливо через декілька років знову буду зі зброєю в руках. Тому єдиний варіант — це дійсно ставати мілітарною країною, повністю до зубів, абсолютно всю горизонталь, вертикаль.

  157. [Фоззі]

    Ну, про це багато говорять, просто сам механізм грошей вже все одно більше не стане. Тобто тут від чогось, фактично, від всього, окрім мілітарки, доведеться відмовлятися і розраховувати на допомогу грошима. Хоча на відбудування, мені здається, простіше буде знаходити грошей, бо Грета Тумберг приїде, будуть дитячі садочки.

  158. [Олександр Терені]

    У нас, насправді, такі темщики, що якби їх задіяти в правильному руслі, то ми б від будування могли б відбудовувати заводи по зброї.

  159. [Фоззі]

    Темки працюють. Недарма багато хто каже, що коли волонтери займалися дронами, було легше. А коли держава вписується, то починаються дрони, які були актуальні рік тому, а вони вже не актуальні.

  160. [Олександр Терені]

    Це ж поки тобі дійдуть вони, то вже півроку пройшло.

  161. [Фоззі]

    Все змінюється дуже швидко. Краще б займалися волонтери швиденько якось.

  162. [Олександр Терені]

    Перемир'я, припинення вогню, Трамп. А що ви думаєте про всі ці переговори? Коли дійсно чекати припинення війни в Україні? Пишіть в коментарях. Те, що я відслідковував, наприклад, навіть там після проєкту, який ми не можемо говорити.

  163. [Фоззі]

    Що ви ауру таку створили?

  164. [Олександр Терені]

    Я теж не хочу про це говорити. Будь чесним, будь чемним. І, коротше, видно, дуже багато було ботів. Тобто ти заходиш там, нуль, нуль, ну нема автарки ніякої, просто там підписників, три підписки якихось. Ну видно, що це якийсь батяра. І тік-ток, інстаграм. І мені здається, що, знаєш, в мене просто був такий досить позитивний образ ветерана. І гарно сприймався з суспільством. А тут випав шанс затопити цей позитивний образ. І вони реально, ну я не знаю, мені здається, що це дійсно можливо ворог працює. Бо я знаю інших медійних людей, які значно медійніші за мене. І там в шоу-бізнесі вже 20-10 років. І на них теж працює. Оце купа роботів приходить. І давай, знаєш, будь-який похибка і тебе починається так одразу бум, сипаться від усюди. І вони максимально хочуть, щоб не було ніякого позитиву взагалі в країні. Щоб не було ніяких позитивних людей. Думок, все негативно, все погано. Ну і воно тоді більше спрацьовує на таких моментах. А от ти гарно згадав. Ти казав, що одна задача учасців проекту це, щоб більше людей в Україні, більше суспільства дізналося про ветеранів, про людей там з ампутаціями і так далі. І казав навіть, що має бути якесь соціологічне дослідження там в Starlight Media, як це вплинуло. Так, так. Ну і що, вплинуло? Насправді так. Наскільки я спілкувався з людиною, яка представляла мені це дослідження, і вона працювала над ним, вона розповідала, що 4% це вже позитивна динаміка. Тобто це вже багато в принципі. Якщо зрушення відбулися на 4% туди чи назад, тут регрес, тут прогрес. Так політичні партії заходять в Раду, плюс 4% зайшли, мінус 4% не зайшли. Ну от, і багатьох, тобто були заміри по цілі аудиторії проєкту і взагалі по суспільству, рандомному. А що мірили? Ставлення до людей, які відчуття викликають, там, жалість, повагу, тобто всі оці по цих відчуттях проводили. І більшість було, ну, скажімо так, більша половина дійсно було на 4, там, 5, 3% зрушення. Інколи на 7%, інколи там на 1%. В гіршу нічого не пішло. Тому так, це рандомне населення. Ну, звичайно, цілі аудиторії, там, приріст там в 17%, 15%, деколи 20%, там, теж 10%. Цілі аудиторії, це? Ну, ті, хто проєкт чисто дивились, суто. Жінки там? Ну, я не знаю, хто. Ну, скільки в інстаграмі до і після? Ну, було 100%. А стало? Було там потім 204, це найбільше. І стало зараз 198. Ну, і, знову ж, я не можу сказати, коли сам проєкт, так, було там приріст, потім відбулись події, там, певні, які, ну, після вже проєкту, вже не було, вже стопнулося все, потім там... Відписувалися, почали? Ні, навпаки, типу, сталося там деякі, там, скажімо знову таки, загальну, всім відомі події, і став знову приріст, на вигляд зацікавилися, ну, а потім вже такий відкатік. Але, знову ж, не дуже на це зважаю, цифри не супер, прям такі маленькі, ну, але... Ну, це в цьому теж є велика частина моєї роботи, тому що дуже багато давав різної, скажімо, інформації, і намагався якось попрацювати трішки з аудиторією, не просто, тобто... Цих людей, які нові підписалися, ну, так, так. Щось їм дати. Тому спрацював. А от якщо про більш сприймати на увазі, ти, ну, відчуваєш, що от якихось, я не знаю, там, косі погляди, так, чи ще якась історія от прямо на вулиці, що це якось змінюється? Що більш спокійно навпаки там сприймають? Це, знаєш, залежить, напевно, все-таки є сегмент певних людей, тобто, суспільство сегментовано на тих, які роздоплились, і тіх, які ні. Бо ось у мене є теж допис планою виставити, то є декілька історій. Наприклад, приходить до мене чувак з ЖЕКа, в мене там труба капала, коротше, треба було, щоб він прийшов, подивився. Приходить, перший раз я був на кріслі, відкривав йому вдома, я на кріслі переважно, і він якось на це не дуже зреагував. А тут я відкриваю на протезах, і він такий, отак аж. Блять, це шо? Знаєш, і такий, ну, він прямо отюкнувся, там, подивився, я кажу, а мені, знаєш, якось таки, блять, думаєш, а шо не так? Кажу, не, уже хочу стартувати. Я такого ще не бачив, а шо це тебе? Знаєш, такий, типу, блять, а він як думав, я хожу? Дуже дивна якась тракція була. Ну, коротше, тобі це, да? Обурило трохи? Ну, так, якось так, знаєш, такий, він просто такий аж, знаєш, такий аж не стримався, знаєш, ніби він побачив крокодила живого, там, в квартирі. Друга ситуація теж трошки не така, але, ну, теж дивна. Коротше, ми стали на парковці для охорони, там, в Одесі, ну, навіть не для охорони, коротше, охорона, і біля неї, там, парковка просто. І ми там стали. Нас була ще людина на кріслі в машині, і водійка каже, що ми тут 10 хвилин, зараз поїдемо. Він почав, там, теж бичити, що йдіть, це наша парковка, там, ну, я вийшов, відповідно, і теж, там, не буду, там, діалог переповідати. Коротше, ми почали таку перепалку словесну, він там до мене каже, ти що, дурак? Ну, відповідно, і в мене починається включатися агресія, в мене вже якось так мимовільно стискаються кулаки, він відходить далі, щось там гукає мені у відповідь, розвертається, і такий дивиться, дивиться, дивиться на мене, щось говорить, потім звернув увагу, що я на протезах, і такий, ой, вибачте. А я такий думаю, ох ти ж підар. А я кажу, а що вибачте? Кажу, що помінялося з того моменту, як ти тільки що до мене отак говорив, ти побачив мої протези, що змінилося? Нічого не змінилося, якщо ти хочеш далі, ну, так спілкуватись, то спілкуйся зі мною на рівні, а не так, що ти побачив протези, і ти вже там вибачаєшся. Ну, тобто, знаєш, таке якась ставлення, тобто, якщо я на протезах, значить, я щойно був дураком, а тепер я на протезах, і типу, і що, і хто я в його очах? Тут не зрозуміло, чи він мене пожалів, чи він там щось усвідомив, чи він навпаки проявив повагу, і, ну, таких людей дуже багато. Оце, і те, за що я борюся, знаєш, за якусь рівність, якщо ти вже почав газувати, ну, газуй вже тоді, ну, що змінилося реально? Я ж стояв так само, і стою перед цим, ну, якщо ти не збирався там на кулаках зі мною битись, то нічого і не помінялося, в принципі. А якщо зібрався, то нічого і теж для мене не помінялося. Тому, суспільство дуже по-різному сприймає людей. Ну, в моєму оточенні, знаєш, більш лояльно, скажімо, люди ставляться. Просто ми ж все одно притягуємо, оточуємося тими людьми. Бульбашками живемо з цими? Ось. Ну, ти ж з гумором, так? Ну, судячи з назви цього проєкту. Так, це цілком. Я прям тільки за. Ну, і стендапу тобі ти працюєш, так? Ну, стендап — це так. В принципі, є такий... Дві блоки про... Такий, дійсно, чорний гумор про інвалідність, про ОМСЕК, про це все. І другий блок мене був якраз про проєкт. І там теж така чорнуха трохи була. Ну, і такий з двох блоків в мене, в принципі, складається. А коли хтось у твоєму оточенні про це жартує, це дозволено? Чи тільки ти можеш... Ні-ні, цілком. Тобто, якщо це якийсь близький... Ну, або просто хоча б... Якби ви жартували про це, я б сміявся. А коли це там перше рукостискання, проходить сім хвилин, і хтось там щось закидає якесь, а що там, ти там без ноги, знаєш, і ти такий... Що?

  165. [Фоззі]

    Ні, це як зі словами на літеру «ЖЕ» і зі словами на літеру «Н» — це можуть вживати тільки представники цих соціальних груп, або ті, з ким ти багато років знайомий. Я коли грав футбол з пацанами з ампутаціями, там рівень гумору зашкалював. Що, тіпа, біги подавать, принеси м'яч, там, тіпа, одна нога здесь, інша там. І ти спочатку так стримано реагуєш, тому що це їхня каста, я для них ніхто, я для них і так далі. І потім розумієш, що це захисна реакція організму, ну... Що голова так спрацьовує, що те, як там, що зробило смішно, не може бути печальним. Тобто, ти самоіронію, самоіронія — це, ну, те, що рятує людей під час, ну, під час будь-якого гіперстресу.

  166. [Олександр Терені]

    Можливо. Я просто, знаєш, не дуже, там, ображаюся на слово «інвалід», ну, тобто, це вже... Ну, його поправив людина з інвалідністю.

  167. [Фоззі]

    Ну, це просто для людей...

  168. [Олександр Терені]

    Синя картка, щоб ти запам'ятав, що «інвалід» — це не можна вживати. Це, щоб люди розуміли, знаєш, все-таки, щоб потім не казали, що я там, ну, не виправляю. Знаєш, люди занадто вже вимагають, тобто... Ось мені навіть нещодавно яка жінка писала, «А чого ви не пишете про інклюзивний пляж в Одесі? Бо там їх щемлять, насправді. Хочуть там прикрити всіма можливими шляхами». Я постійно за керівництвом пляжу на зв'язку, завжди все виставляю і підтримую. Тобто, я за те, щоб пляж працював. Але люди, знаєш, вона десь там не відстрілює, вона ж не слідкує за мною 24 на 7. І це якась передява. Чого ви, як громадський активіст, зобов'язалися? Перед ким я зобов'язався? Взагалі, в моїй ситуації, міг би лежати зараз так вдома, отримувати свою пенсію і дивитись мультики, знаєш, які широка другого. Зараз би Слава Демін спитав про розмір пенсії. Добре, що розмір пенсії. Трошки драконять такі люди, знаєш, я нічого нікому не винен. Я все, що хотів, все, що маю, я вже віддав. Що ви ще з мене хочете? Тому я до того, що мене не дуже драктує слово інвалід, ось, але інколи можу поправити для загального розвитку людей. Бо, знаєш, це така ще радянське надбання, точніше, наших родичів.

  169. [Фоззі]

    Я сам себе ловлю дуже часто на цьому, що ти звик до якогось фразологізму і треба перевчатися.

  170. [Олександр Терені]

    Ми звикли, що інвалід — це коли чашку розбив мамину. Рахіт — це коли патіними друзіми не можеш підтянутися на турніку. Дебіл-брат. І таке інше. Тому це все, знаєш, такі слюри. Для цього треба пройти шлях, але правильно час від часу. Тому я, знаєш, так не влажу в діалоги.

  171. [Фоззі]

    Деякі вже не вживають. Людина з інвалідністю кажуть, що людина з обмеженим порушенням. З обмеженими можливостями.

  172. [Олександр Терені]

    Ну це теж, до речі, не зовсім правильно. Бо обмеження — це теж... Як подруга моя, мені подобається наводити завжди приклад. От, наприклад, ти можеш стрибнути на 10 метрів вперед. Я — ні. А ти? Теж, напевно, ні. Фізичні обмеження теж є. Тому тут не обмеження, бо обмеження є у всіх в принципі. Дійсно, якесь порушення. Якщо є порушення фізичного якогось апарату і так далі.

  173. [Фоззі]

    Більшість цих жартів, на жаль, не для ефіру. Ви ж розумієте. Тобнутряк.

  174. [Олександр Терені]

    А от можна поговорити про такі якісь побутові речі? Як я миюсь? Ні-ні, не настільки. Мені цікаво, наприклад, я люблю кросівки. Ти любиш кросівки? Ти от вибираєш собі кросівки? Вибираєш собі кросівки?

  175. [Фоззі]

    Чи змінилось твоє відношення до кросівок? Я пам'ятаю, коли перед тим матчем їм всім принесли такий мішок таких красивих бутсів.

  176. [Олександр Терені]

    Як вони вибирали, жартували. Я комусь подарував. А, так, я подарував собі бутси. Так, так, я ходжу, зазвичай купляю в Адідасі. В Цумі? В Цумі або десь на Оушенклазі. В принципі, зручніші. Я в цих вже другий рік ходжу. І насправді є теж момент тому, що взуття повинні бути... Добре, що сьогодні Адідас не тягнув. Так. В самбах мені не так зручно насправді ходити, бо там підошва більш плоска. А коли вже є ось така підошва, то значно зручніше. Бо, знаєш, там думають, якщо протест, то, типу, пофіг. Хоч босий ходить. Це не так. Все одно є момент амортизації підошви, є момент того перекату того ж самого. Є розмір якісь?

  177. [Валерон]

    Ну так.

  178. [Олександр Терені]

    Єдиний теж, бачите, що я можу брати розмір ноги під розмір взуття. Тому де-то тут у межені можливості. А, то ти, виходить, можеш будь-які взяти, так? Ну, я можу обрати там, знаєш, тобі все життя тепер якісь 43 носити. Я можу там на завтра замовити 42 і буду 42. Це означає, що ти обмежений.

  179. [Фоззі]

    Обмежений можливостей.

  180. [Олександр Терені]

    Прикольно. А це, знаєш, інколи у тебе нема розміру. Тобі сподобалось щось, а його розміру нема. Так, пишов собі. Ну, в мене, наприклад, є різні. Це 43, в мене є 41, якщо не помиляюсь. Ну, і десь теж, чи два 41, щось таке. Тобто я не прогадаю.

  181. [Фоззі]

    Це особливе відчуття, коли пацани... Коли пацани розбирають, ну, типу, протези, і починається спілкування, в кого, який там цей... А, вакуумничок. Та-та-та.

  182. [Олександр Терені]

    Це як з машиною, так? Та де ти береш, де ти береш, та я тебе відвезу, є тут в Києві гроші, я оцей от... Так, реально, це знаєш, як з тачками, це послухали, поговорили, а де обслуговуєшся, що там, яких використовуєш. Ну, і шорти, це ж топ-історія. Так, в шортах ходжу, знову ж, кожен раз пояснюю, але, знову ж, може, вас інша аудиторія пояснює, що вам, не для того, щоб там, похизуватись тим, що... Ні-ні, я для того, щоб взагалі зручно, що можна завжди в шортах поїхати. Так, так, зручно. Зручно, тому що, мені ось, наприклад, я якщо їду в авто, або їду десь довго там, в потязі ще десь, знаєш, зняти протези, я собі просто зняв, і все. А це, якщо я в штанах, це я знімаю штани, там сидять якісь люди біля мене, я там, або я там щось в колошву лізу, вошкаюсь там, ніхто не може зрозуміти, що я там шукаю. От, ну, така собі історія. Не дуже зручно. І я не знаю, може, це психологічно, насправді. От я помітив собі нещодавно, мені треба було одягнути штани, кудись я одягав. А, ми на мотоциклах, до речі, їхали ось в кемп, в Чернівецьку область. Тому... Мотоцикл приїхав з Києва в Чернівці? Ого! Так, у нас була така мото-виїзд перший. В гори? Ну, у нас там був кемп, якраз такий по БЖЖ, власне, по бразильському джи-джитсу, такий МСХ влаштовував. От, тому так, там був ще один клуб з ампутацією, тому ми так газанули своїм клубом. Клуб «Меморія» називається. Ветеранський клуб, мілітарний мото-клуб, насправді, перший, мені здається, в світі. Прикольно, це ж довго до Чернівців. Ну, так, ми так, нормально, ми ночували. Дорога так не така собі? Ні, нормально. Прямо, так. Єдиний варіант, що момент із після Житомирщини, після Хмельницького, чи як? Коротше, між Вінницем і Хмельницьким там одна смуга, тому там трошки напряжно. От, то щодо шортів, я завжди можу рознімати їх. А, про що я казав? Їхав в штанах, щоб не задувало і зрозумів, що мені прям мулює, тобто я щось не можу. Мені якось аж в ноги некомфортно, коли в штанах, реально, прям фізично некомфортно. І от я подумав, що треба проекспериментувати. Тому так, шорти вношу через те, що це практично, зручно, ну і набагато легше. Тобто у свій мотоцикл? Так, так. Прикольно. Окей. Гарві Девідсон, Спорстер 883. Ого. А так, ну, є машина, да?

  183. [Валерон]

    Так, так.

  184. [Олександр Терені]

    Ну, на мотоциклі там зрозуміло все, в принципі, да? Там же... Ну, ми адаптували все рівно під мене, тому що мені не зручно, коли отак, знаєш, особливо, якщо це спортивні там, то це взагалі отак нога має бути, ось, зігнута. Мені зручно, коли ноги я ставлю ось так, ну, як на чопері, да. Тому ми висунули трішки вперед підставки, ось, і замість, там ж на мотоциклі, знаєте, як передачі перемикаються? Типу вгору або вниз з одним важелем. Ми зробили таку качельку, тобто це є теж такий насправді важель перемикання передач. Тобто, отак, я сюди б'ю там вниз і сюди вверх. Тобто, така качелька, це теж під мене адаптували. Ну, і, в принципі, все з такого. Тобто, більше мені нічого не треба. Головне, щоб ноги стояли стабільно, ну, і перемикати передачі, все решта. А машина тобі просто автомат? Чи там теж є особливість? Ні, я не адаптовував. Є автомобілі, які, ну, всі автомобілі, в принципі, автоматичні можна адаптувати. Вчора ми теж, до речі, про це говорили в програмі своїй. Сталося речах просто. Ти від себе гальма, на себе газ, знаєш, це навіть прикольно не існує. Ну, так, рукою просто. Просто рукою газуєш або гальмуєш, от. Але це вже тим людям, в котрих там не функціонують там нижні кінцівки або не до кінця функціонують. Тому, ну, в моєму випадку я, взагалі, без проблем, ніяких аварійних ситуацій не ставалося що, зв'язаних з протезами. Тому я можу спокійно так керувати. Чуть-чуть. Угу. Ну що, давай присядемо до Джесика Паркера і розходимося. Ну, давай. Так, а у вас що? Так, бачились ви в Каннах? Ну, пару разочків. В Каннах? Ні, в Каннах ми не бачилися. В Каннах не було фестивалю. Чомусь фільм не прийшов. У нас з другом, з Олексієм, якраз така теорія була. Не знаю, наскільки вона правдива. Але ми щось собі так подумали. Фільм дійсно красивий. До речі, в Ужгороді буде... Чи в Чернівцях? В Чернівцях буде фестиваль Миколайчука. І там буде презентація фільму якраз цього фронтроу. І буду їхати на презентацію. Миколайчук він з Буковини, так? І ти там танцюєш, правильно, в фільмі? Так. Ну, не весь фільм. Просто на фоні. Тому не прийшов, ми думаємо, через те, що знову ж тематика війни. А це був 23-й рік. Фактично. Чи 24-й. І, напевно, вони такі вже, типу, все, хватить.

  185. [Валерон]

    Типу Україну.

  186. [Олександр Терені]

    Типу... Паркер-продюсер, так? Ну, вона як генеральний продюсер. Тобто, фільм продюсувала інша дівчинка. Але, звичайно, вона взяла... Є декілька, скажімо, виробництво. Як там вони називаються? Коротше, компанії виробничих фільмів. Продакшенів. Продакшенів, так. Голова материнки в ОЛЕї десь сидить і це, наприклад, я не знаю, чи вона голова чи ні, але Сара Джейска Паркер, типу, якось там директор, коротше, цієї штуки. Вона там дивиться по цих фільмах, які можна висмикнути. І, типу, бере на себе відповідальність його продюсувати далі. Тому вона обрала цей фільм. Ну, і, так, ми пізніше бачились на Бахті, ми представляли його. Потім, ну, і так потім. А фільм щось на Бахті отримав? Це був підчинок тільки. Це був тільки підчинок. На Бахту теж, до речі, не прийшов. Теж, ну, коротше, цікаво. Подивимося, який буде відео тут в Україні, бо в червні тільки буде презентація. Чи буде в кіно, не знаю. Анонсуй, шановні глядачі. Шановні глядачі, в червні у фестивалі Миколайчука в Чернівцях буде презентація фільму Фронт Роу. Дивіться, сподіваюся, пізніше буде або в Ютубі, або вже на великих екранах. Так що, чекаємо. І пізніше вже бачились в Нью-Йорку. А, ні, перед цим в Лондоні, потім в Нью-Йорку. Вже на прем'єрі фільму, там теж документальний фестиваль документальних фільмів. І там вже так. Ти дивився секс в великому місті? О, що знаєш. Так, з підпочатку до кінця ні. У мене сестра дивилась. Тому, я знаю, що там малише собі, поки сестра дивиться, заглядав. Ти для неї, для сестри сфоткався, так? Та ну як, знаєш, в мене немає якогось такого ідолопоклонства, тобто, до людей, ну, крім Фозі. Бо я ще знаю, що... У мене таким піздюком, типу, що я дивився журнали про хіп-хоп, як це вони називають? Що, стрім?

  187. [Фоззі]

    Екстрім.

  188. [Олександр Терені]

    Екстрім, точно. Там це тоді ТРМК, Тартак, вже знаєш, ти дивишся там на ці журнали.

  189. [Фоззі]

    Тартак же ще із Лучка.

  190. [Олександр Терені]

    Теж майже з Рівного.

  191. [Фоззі]

    А ні, ні, ні, в них там конкуренція. Рівне Луцьк — це...

  192. [Олександр Терені]

    Батли. Так, завжди. Поліське. Ну, можна так казати. Ось. Тому, так. Просто, ну, як би нормально поспілкувалися, не було такого, що там, о, Господи, там обморок і ловдюж, знаєш, приведіть мене до тями. Нормальна жінка, як би, ну, теж людина, шмій поводитись, тобто, вона ж не прийде, не скаже там, давай, мальчик, зробиш сьотій фото і йди додом.

  193. [Фоззі]

    Не вдало вийшла в тебе спроба долучити до перегляду Чан Базу, цей серіал.

  194. [Олександр Терені]

    Ні, просто мені дружина дивилась «Секс в великому місті», подобається їй цей серіал. Це ціле покоління, мені здається, жінок. Тут HBO просто зірвали джек-пот. Хороша людина, насправді, без ніяких там питань, підтримує Україну, тобто, готова там, і за книгами її ми говорили, тому така, тобто, відзивчова.

  195. [Фоззі]

    Та, нам зараз не на часі розкидуватися допомогою якихось медійних персон в Америці.

  196. [Олександр Терені]

    А ти на YouTube стендап не будеш знімати? Не знаю, не знаю. Чесно, така стендап-історія, це я ось недавно про це думав, чи варто цим займатися, трошки багато ресурсу забирає, знаєш, треба написати матеріал, виступати, обкатати його, виступати, ну, тобто, це якщо виступати на хорошому рівні стендапу, то треба суто стендапом займатися, як і будь-чим, в принципі. Тому я подумав, що нехай цей, типу, ще виступить. Ти ж виступаєш з мотиваційними. Тобто, просто ось, може, додаю його дійсно в якийсь там, навіть в інтерв'ю він коли що вставляє, знаєш, прокидую там якісь жарти, десь дійсно виступи якісь благодійні роблю. В основному, тобто, я виступаю, три виступи вже було зі стендапом цим, повноцінним, і всі були благодійними, тобто, це така, типу, історія. А тебе там, скільки хвилин, 20, да, матеріал? Ні, ні, десь на хвилин 50, мій здається. О, в мене цей фільм був. А тобі, ну, хтось допомагав? Так, так, були редактори, були теж чуваки, які, ну, фактично, гумористи, які все життя цим займаються, знаєш, бо щоб зайти на хороший рівень, то, ну, очевидно, що... Ну, так і скажи, Вася Байдаг написав. Ні, ні, Вася не допомагав. Тому, так, були люди, які допомагали. Так. Але вже, кажу, треба, напевно, закривати кар'єру стендапера, ну, можливо, десь там пізніше. А перед військовими це не має сенс виступи з стендапом? Я думав, я ще думав минулого року, тобто, зробити виступи по ЛБЗ, наприклад, ну, по лінії бойового зіткнення прокататись, тобто, суто по військових повиступати. Але щось ми так цю ідею не реалізували з командою. Можливо, я не знаю, подумай, можливо, зараз десь це зробимо. Але, знову ж, наскільки це актуально їм буде, наскільки зараз це, ну, знаєш, на часі, тобто, їм саме, коли ти приїжджаєш, там і активні бойові дії зараз, фактично, всюди, і потім, мабуть... Ну, ми от запитували, у нас же були там і Вася, і багато стендаперів, і вони, так, і... Бампери СУЗ, які... Так, бампери СУЗ, так.

  197. [Фоззі]

    Перемогли всіх, знаєш, їхній жарт, ми вже котре його згадуємо, що нам жогло з варіатів, каже, ну, як після них виходити? Вони, знаєш, яким жартом б'ють? Виходять, двох, кажуть, зараз будь-яке слово давайте, і ми будемо про це жартувати. І якийсь чувак, замкомбата, каже їм, бібліотека. Він, відбиваємо одразу, пішов ти нахуй за свій бібліотек. І починає просто вмирати зал, і з'ясовується, що це замкомбата, якого ніхто не любить. І всі такі, нарешті... І жогло каже, ти готуєш жарти там, ведеш кар'єр. А ти виходиш, кажеш, пішов ти нахуй за своєю бібліотекою. І все.

  198. [Олександр Терені]

    Зараз теж гумор, насправді, дуже змінився. Є інтелектуальний гумор все одно, людям прикольно, але зараз, мені здається, людям не треба роздуплятися в жарті. Чим легше ти даєш якусь вкидку, якусь тичку.

  199. [Фоззі]

    Ні, насправді, жарти теж треба вбити.

  200. [Олександр Терені]

    Обжартувати.

  201. [Фоззі]

    І момент вичекати, і реакції прорахувати.

  202. [Олександр Терені]

    Але це досвід, так, або-або. Ну, це ж досвід в плані спілкування з аудиторією, правда?

  203. [Валерон]

    Тримання...

  204. [Олександр Терені]

    Ну, стендап дуже багато дає, насправді, бо коли ти виступаєш, знаєш, коли ти просто мотиваційний спікер, людина там щось собі переживає, видно, що там якісь емоції, можливо, там забрідніла сльоза, і то це не завжди видно, бо сліплять прожектори, ти просто бачиш темно все перед собою. А стендап, навіть якщо все темно, ти все одно чуєш, ти чуєш, що люди сміються. Тобто ти чекаєш реакції. Тут є, фактично, є реакція одразу. Ну ти на їхні реакції вибудовуєш.

  205. [Фоззі]

    Ну так, реагуєш. З нею в пас граєш.

  206. [Олександр Терені]

    Тобто, якщо ти, типу, бачиш, що люди не сміються, раз, два, три, і ти такий, стоп, а що не так? Типу, я прям зупиняюсь, я розумію, що у мене такі там жарти, ну, там, наприклад...

  207. [Фоззі]

    Давай.

  208. [Олександр Терені]

    Чи думав я в серпні 22-го року, як я буду кататись на катамарані, важко сказати, от, що, ви знаєте, є така приказка, що якщо хочеш кудись повернутись, то потрібно залишити частинку себе. Ми впевнені, що в Харківщину точно повернусь. От, і люди, в мене там таких, там, 5-10 жартів, таких, от, бівка, бівка, бівка, і я чую, що люди, ну, не дуже реагують, і, ну, там, якась посмішка, і я зупиняюсь, наприклад, навіть коли там якісь там, ну, концертів у мене таких ще не було, були виступи там перед людьми. І такі люди, що не так? Типу, можна сміятися, о, типу, це ок, і для того я ці жарти кажу, щоб ви сміялись, тобто. І вони трошечки так розслабляються, бо зазвичай це просто за жарту. Типу, все відбувається, знаєш, вони такі, бляхотяка, можна з цього сміятися, чи ні. Це норм. Ну, про ви, навіть, бляхотяка. Ну, швидше за все. І тому перших, там, 5-10 хвилин, коли я валюю ці жарти, люди, ну, зазвичай тяжко прокачуються, не дають це насміх, але знову ж тільки через те, ну, я це підслідкував, бо я прям кажу, люди газуємо. Знаєш, я тут розповідав вже цю історію, я один раз був присутній на такому стендап-концерті, де перші 5-10 хвилин люди взагалі не сміялися. Це був концерт Антона Тимошенка в Ужгороді, і перші 5-10 хвилин були присвячені ракетам, там, шахетам, ще щось. Він там, тіпу, жартує, о, я відстрілюю.

  209. [Фоззі]

    Так, у них мемди немає.

  210. [Олександр Терені]

    Типу, я здохну від, там, газонокасарки, ну, такого плану жарти. Він такий потім зупиняється, тіпу, а, ви ж не чули, тіпу, ніколи, як воно звучить, тіпу.

  211. [Фоззі]

    Ну, а Тимошенко міг запланувати спеціально такий блок, щоб вони розкрилися.

  212. [Олександр Терені]

    Ну, можливо. Це було, знаєш, дуже очевидно, що ти, коли, тіпу, ти в аудиторію не потрапляєш. Поняв? Ну, тут просто широкий спектр. Тут, знаєш, не така ціліва, знаєш, якась там, політичний гумор чи що. Тут така тема, що, знаєш, завжди, ось, сидиш, там, не знаю, з кимось чай п'єш, закинув жарт, посміялись. Тобто, тому тут широкий спектр, і так. Тому люди, я вже десь разів, мабуть, ну, сім чи шість виступав, там, перед аудиторією, там, зі стендапом. І от така реакція, зазвичай, завжди. Ти на вейки катався? Так, оце вперше. Будеш продовжувати? Ну, це, скажімо, була частина проекту, тому, якби, ну, прикольно, класно, але, знову ж, знаєш, я би за все в світі брався. Футбол, вейк, крісло, колісне, баскетбол, все на світі.

  213. [Валерон]

    Сноуборд?

  214. [Олександр Терені]

    Так, сноуборд. Але, знову ж, розцінюю вже більш холодним таким розумом, приходиш до того, що, ні, чувак, ти похватить. Я би ще й на боротьбу знову ходив, але я і так. Зал, плавання, це фактично щодня в мене тренування. Тому тяжко трошки. Плюс свої проекти, ще десь плюс прийти до когось, хтось десь запросив, і хочеться ще й своє життя просто пожити, знаєш, просто відпочити, там, не знаю, дома почитати, пошпілити якусь гру, нічого не поробити. Або що ти шпилюєш? Та на телефоні якісь там стеблялки.

  215. [Валерон]

    А, телефон.

  216. [Олександр Терені]

    Та в мене макбук, там, нічого. А не на плейстейшені, так? Ні. Просто фастфуд. Проходить Макс Пейн, думав, може, з кимось можна поговорити.

  217. [Фоззі]

    Та там, третій. Насолоджуюся.

  218. [Олександр Терені]

    Окей? Супер, так.

  219. [Фоззі]

    Як завжди, наприкінці ми фіналимо благодійним розіграшем, оскільки головна мета будь-якого руху тіла. Зараз це збирати гроші для війська. Ти, бачу, приніс нам так, це книжка, яку прочитав вже Валерон.

  220. [Олександр Терені]

    Та я прочитав. Почав читати. Почав читати Валерон в потязі. Пиши автограф. А це? Це куксопримач. Це частина фактично мене. Це було раніше старий просто. Нога худна, коротше, з часом. І тому змінюється об'єм цієї штуки. Треба робити. Він ще не розтягується і не звужується. Тому робиться інший. А так як воно лишається, то я вирішив... Я вже майже всі продав. Найдорожчі, до речі, за 100 тисяч продавав. Ух ти. Тому не про всі шанси. Може бути і під три підставки, під що хочеш. І я зазвичай пропоную його як вазони садити. Прикольно. Якщо квітка якась росте. І стакан. Коротше, все, що хочете, можете використовувати. Дуже прикольно.

  221. [Фоззі]

    Я якось поліції розповідав, коли ще гіль завозили. Фарбовані поліція. Це що таке? Я кажу, вазони. Вони поражали. Чотири вазони везеш.

  222. [Олександр Терені]

    Кажу, так, вазони. А їх ще розфарбовували, так?

  223. [Фоззі]

    Так. Отже, сьогодні в нас подвійний приз. Це буде книжка з автографом. І куксоприймаль. Я вже вивчив це слово. Сподіваюся, запам'ятаю і ніколи більше не казатиму куксоприймаль, бо це не та частина тіла. Обидві з автографом Олександри. Ми збираємо, як це часто відбувається, на тактичні аптечки від фонду «Згуртовані». Я є одним з його засновників. Ми займаємося тим, що передаємо на фронт безкоштовно військовим тактичні аптечки і наплічники. Всі гроші йдуть на тактичну медицину. Як ми це робимо? Традиційно. Донат від 200 гривень з кроком 200 гривень. 200 гривень задонатили на банку, поставили плюсів в коментарях. 400, ваші шанси подвоюються, тоді просто арандом врахуємо. 2000 гривень у вас буде 10 плюсів, відповідно, ваші шанси вдесятеро вищі. Збираємо гроші на такмет, збираємо гроші на військо. В описі до цього відео є посилання, а потім наш суворий білявий арандом обере переможця, який отримає, нагадую, книжку з автографом та куксопримач. Ніхто ніколи не вимовляв це слово в цьому закладі так правильно, як і я.

  224. [Олександр Терені]

    У нас теж є подарунок для тебе. Приємно. Ось така футболка. Ого. Ти знаєш, хто це? Лідер Вереса. Так, клас. Дякую. Може, надягнеш у кого-небудь.

  225. [Фоззі]

    Прикольно. Будеш найкрасивішим на трибуні.

  226. [Олександр Терені]

    Це точно. Блін, класно. І там, до речі, як можеш побачити, у Вереса тут все дуже, як ти любиш. Прикольно ось теж.

  227. [Фоззі]

    Я буду жити.

  228. [Олександр Терені]

    Дякую. Дякую, що прийшов. І вам дякую за запрошення.

  229. [Фоззі]

    Завжди будемо раді підтримати. Сподіваємось, що зіграємо футбол і зберемо гроші.

  230. [Олександр Терені]

    Я тільки за. Дякую.

  231. [Фоззі]

    На зв'язку.

Схожі епізоди

мандри, ютуб, історія

24 жовт. 2025 р.

Володимир Кохан

КОХАН / @hushchi. Трушний тревел, бродяжництво Європою, «Антарктида» Птушкіна і занепад УПЛ

Він пройшов хащі Слобожанщини, степи Причорномор’я та донбаські терикони, а тепер опинився в нас на барі. У гостях у ПЧ Володимир Кохан — людина, котра знає, яка Україна без прикрас. 🔥 Рамштайн і ТНМК: що слухають в українському селі 🔥 Фіт Фоззі з Емінемом 🔥 Розкуркулення — го

Читати повний текст

мандри, ютуб, військо

26 лип. 2024 р.

Влад Хільченко

ХІЛЬЧЕНКО/@OdnoyPravoy. Подорожі під час війни, Драгобрат чи Буковель, українська і майбутнє Харкова

Поки на вулиці пекельна спека, ми вирішили покликати людину, яка любить холодні гори та сніг. До Прямої Червоної завітав Влад Хільченко, який знає все про сноубординг, Карпати й унікальні місця для відпочинку. А ще він бігає трейли та півмарафони, грає в баскетбол й американський

Читати повний текст

бізнес, військо, медіа, телебачення

1 лют. 2024 р.

Андрій Оністрат

ОНІСТРАТ. Штрафбат, догана за інтерв’ю, марафон в 50 років, мобілізація ув’язнених, Говард Баффет

В ювілейному 50-му випуску Прямої Червоної до нас завітав Андрій Оністрат @onistrataa, щоб поговорити про зміни в армії, біг, мобілізацію, марафони без росіян, комунікацію влади з суспільством та інші гарячі теми! Вийшло емоційно і щиро! 🔥 Тренування у штрафбаті 🔥 Профдеформаці

Читати повний текст