СЕНЦОВ. Перемовини з росією, надії на Трампа, провал контрнаступу, улюблені фільми та кіберспорт
Олег Сенцов
Опубліковано 12 лют. 2025 р. • Довжина: 14 053 слова
Короткий зміст
Він не любить, коли його називають символом. Але легендарність цієї особистості просто зашкалює. Він пройшов російську в’язницю, витримав місяці голодування й взяв участь у найзапекліших боях російсько-української війни.
Йому до снаги як розібрати M2 Bradley, так і зняти кіно, що підкорить серця прискіпливих критиків. Режисер, військовий, автор книг та громадський діяч Олег Сенцов у Прямій Червоній.
Новий випуск ПЧ про провал контрнаступу 2023 року, 47 бригаду, помилки військових командирів, російську пропаганду, Трампа, перемовини, кіберспорт і, звісно, про кіно й режисуру.
🔥Причини провалу контрнаступу
🔥Доцільність операцій у Кринках та Суджі
🔥Що відбувалося 2023 року в 47 бригаді
🔥Ставка чинної влади на Трампа
🔥Перемовини з росією
🔥Про що розмовляв із Макроном
🔥Зустріч із Петром Павелом та його погляд на війну
🔥Що не так із західною технікою, яка поступає на фронт
🔥Фільм «Реал» та кінофестивалі
🔥Улюблене кіно Сенцова й режисерська мрія
🔥Минуле кіберспортсмена зі StarCraft
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Пряма червона в ефірі. Війшов я зараз зимово-дощовим майданом незалежності сюди, в Бермен-Дептат. Згадалося, не просто так, як колись, приблизно за таких самопогодних умов, на майдані незалежності відбувалася акція на підтримку одного політичного ув'язненого. Ми читали тоді його оповідання, бачите, і отак плівка-бобінка назад покатилася, і ти одразу згадуєш, наскільки давно ти хотів, щоб ця зустріч відбулася. Олег Сєнцов у нас сьогодні на барі. Привіт. Я тоді був одним з декламаторів, якісь оповідання про школу було. Давно, не згадаю, про що. І назгадувалось багато чого в процесі підготовки. Головне питання, яке мене цікавить, бо я боюся забути, деменція вже туди-сюди. Я колись писав вам листа тоді ще на кічу. Не отримували? Я розумію, я би впізнав.
[Олег Сенцов]
Ні, не доходило, я би згадав. Взагалі там листи з України доходило дуже важко. З Росії доходило більш-менш, там теж люди, які її підтримували, але небагато. І з Європи підходило тому, що боялися щось кудись важливе. А з України дуже-дуже сильний був, скажімо так, відкидав. Але кудись вони, і я їх не бачив, тому не отримував, на жаль.
[Фоззі]
Ну, менше з тим. А про що писав? Та щось до якогось...
[Олег Сенцов]
Не важливо про що, слухайте. Ви там сидиш, будь-який лист, особливо з родини якісь, із людини, особливо віддома або просто від людини, це велика підтримка.
[Фоззі]
Ну, шкода, що я не відсканував, але це так давно було. Зараз би так, оп, передав. Непрофесійно, не фахово я вчинив. Але, менше з тим, ми дуже довго за вами ганялися, оскільки з початком повномасштабки ви пітнулися не просто в війську, а з часом в бригаді 47. В нас тут на барі сидів Олександр Євгенович Положинський, який свого часу брав участь, і багато знайомих, які разом з вами служили, і я спитав, сказали, що ви бог тактики. Так, сказали, що як комзводи та потім комроти, просто одним з кращих були, цінували людей, а це для 47-ї бригади свого часу дуже важливо, і просто суцільні компліменти на вашу адресу.
[Олег Сенцов]
Просто я бачив набагато більше фахових людей, ніж я на війні. Мені є з чим порівняти. Режисура, це теж режисура війна? Ну так, я ж про це теж якось казав, що люди в цивільному житті, які мали досвід праці з людьми, управління, якісь такі процеси, на війні достатньо швидко адаптуються, і переважно всі вони приходять добровольцями, якщо немає офіцерських званістей, вони якось висуваються на комендантські посади, тому що там, в принципі, та сама історія з людьми, просто інша специфіка. А бойовий досвід набувається в будь-якому разі, якщо ти вживаєш, то ти більш фаховий. Ви минулого року запитували про те, де ми зараз знаходимося в плані цієї війни, і ви сказали, що це 42-й рік часів Другої світової, ще до Сталінграда. Пройшов рік, яка зараз ваша оцінка, де ми знаходимося в цій війні? Це часто питання задають, я намагаюся якось відповідати, але завжди ці прогнози, вони завжди не вдячні. Я дуже люблю історію, особливо військову історію, особливо військову історію Другої світової війни, тому для мене там дійсно тема одна із найблизьких і важливих в житті, тому я багато часу поділив на вивчення цього і досі вивчаю, тому що це безмежна кількість матеріалу. І завжди паралелі вони некоректні. Тобто історія ніколи не повторюється. Будь-яка подія, вона схожа на щось, що було, але ніколи не повторює один в один. Є певна розбіжність і певні різні моменти, скажімо так, розвитку. Тобто ми, якщо порівняти з довгістю відповідної, ми Чехословакія, яка не здалася, сказала ми будемо воювати, яку підтримали країни, але не об'явило війни. І от нас, грубо кажучи, нацистська Германія відкусує від нас, нам допомагає судити і проче, і все. А ми тримаємось, ми тримаємось. Але, можливо, велика драка, вона ще попереду. Коли кажуть, що третє світова війна, вона вже йде. Тобто я завжди кажу, що вона ще не йде, тому що жодна велика із держав, яка зараз дійсно, вона не об'явила війни, державна війна не об'явила. Тобто це така гібридна війна продовжується. У нас є СВО чи що там у них. Ось, а судді це не змінюють. Тобто для нас це головна трагедія, наша головна подія. Все, ми в центрі цього, іншого в нас немає. Але якщо дивитися трохи з боку на Google Earth назад, подивишся, то це такий локальний конфлікт, якому якусь країну тривають. Ми допомагаємо їй, але саме туди ще не вкидаємося, тому що є, ми хочемо, щоб баланс порушився і почалася вже загальна драка. А що ви думаєте про це порівняння ситуації в Україні з Чехословаччиною 1938 року? Пишіть в коментарях. Тому якщо з якого боку дивитися. Все цікаво, але виходить, що все одно бачите північне Корея, Іран. Це не повна участь, розумієте. Так само можна звинувачити Швецію, яка колись на сільській Германії поставляла якісь там руду, розумієте. Це така підмога, яка не є повноцінною участью в війні. Тобто да, це додає допомогу нашим противникам. Іранські дрони, які насправді китайські дрони. Технологія вкрадена в Ізраїль. Тобто Китай через Іран впливає на світові процеси і через північну Корею впливає. Тобто і там, і там торчать уши Китаю, це можна розуміти. І допомога сіверної північної Кореї більше зараз для нас небезпечно і важливо не в місцях, які там приїхали, яких досі не бачили жодного вбитого полоненого. Тобто вони там є, але вони і поки не активно застосуються, можливо вони там катуються ще. А в боєприпасах мільйони снарядів вже приїхали, вони вже працюють. Тобто раз, якщо б не були тієї допомоги війна в ситуації була б набагато інша на фронті. Про це чомусь не кажуть, всі про це як солдат кажуть. А це не головний фактор, а БК. Тому що воно закінчується в світі, радянське БК, його мало, а в них величезний запас. І навіть в Росії з її запасами, які йдеш до кінця, воно закінчиться. Вона вже виграла майже всю свою бронетехніку і багато що вигріба з БК снарядного. І тому наш парітет в снарядах 1 до 10 був, то зараз там 1 до 2, 1 до 3, 1 до повтора. Різні оцінки, але порядок цифр приблизно такий, залишається від вчасника. І це навіщо чутно на фронті, що була раніше під Бахмутом, який не устраював вогневий шторм. І то, що зараз ми там пукають, розумієте. Завсім інша історія. Але виходить, що зараз все одно їх значна перевага в повітрі залишається, каби. Оце головна проблема тепер. Там декілька факторів. Нельзя сказати, що одна проблема, розумієте. Головна зараз, що в них більше людей. Це проблема №1. Тобто в них кількість людей не зменшується, а поступово збільшується, хоча падає їхня якость. У нас теж якісь новоборонців зменшуються, у нас і кількість їх зменшується. І тому зараз оцій розрив в людях у нас збільшується. І це проблема, через що починається відползати фронт. Людей не вистачає, піхоти не вистачає. Це головна перевага. Все досі є в артилерії, досі є в БК, досі є в бронетехніці. Во всьому є перевага. Просто вона не така, а вже зменшилася. Не в 10 разів, а в рази. І повітря, зрозуміло, це дрони, тому що вони їх роблять в великому масштабі. І їхніх дронів в повітрі більше, ніж наших ударних, розвідувачних. І каби. Тож ми взагалі не можемо нічого проповідавати, розумієте. Тобто, F-16 все класно, ми про це багато говорили, але в нас проблема в суспільстві, ми всі чекаємо якійсь вундервафлі, яка прийде і щось рітує. Або місія рітує Україну, або вундервафлі переможе в країні. Розумієте, що це тільки один із факторів дуже великого складного процесу, який може трохи чогось почати змінювати, розумієте. Але треба, щоб все інше працювало. Цікава аналогія. Застаріться восьмим роком, але разом з тим у нас, погодьтеся, зараз дуже багато розмов вже не про те, що попереду, що 7-10 років війни, а про перемовини, новий формат перемовин. Разом з тим ви ще влітку, в одному з інтерв'ю БІБІСІ, здається, казали, що немає у нас зараз умов для перемовин, тому що не найкращі ми позиції. У порівнянні з літком позиція наша, напевно, ще погіршилася, на жаль. Але розмов про перемовини стали ще більші. Позиція наша на землі погіршилася, не критична, але погіршилася. В нашому військопотенціалі теж ми не стали сильніші, може стали слабіші, теж не критичні, але стали слабіші. Це правда, треба дивитися її в очі, а не намагатися всі ці лозунгами закліти вони в Радянському Союзі. Ось, змінилася готовність до перемовин і нашого керівництва, і наших людей, тому що в тому від війни, небезпека, що призовуть військо, вб'ють і так далі, або що втратимо більше, вона наростає, скажімо так. Але я не бачу, щоб Путін на це був готовий. Змінилася розстановка з приходом Трампа і якісь спроби перемовин точно будуть. Чи будуть вони, відбудуться взагалі, це питання. Чи будуть вони вдали, це теж питання. І чи будуть вони вдали для нас, це питання. Тому що вдала вона нас, через що будуть, розумієте, які фактори можемо мати. Курскоби стримаємо, там все достатньо важко, я тільки відсі приїхав, тому там не так все добре. Тому постійно проблема наша, ми живемо в очікуванні хороших новин, в очікуванні, що зараз все відбудеться, тому що зараз ми цього хочемо і думаємо, що так воно і буде. Ми так в початку війни, розумієте, людям про 2 тижні, 2 місяці і все, і все прийшло до цього. Люди не евакуювалися, люди не готувалися, країна не готувалася і досі маємо ці проблеми. Зараз ми ководжимося, галізовим плануванням в нас інаугурація Трампа, зараз якось воно не буде. Тому що Путін поставив навіть на цю гру на ставку все, в покірі all-in пішов. Тому тільки перемога повинна, а його перемога це знищення України як держави, повний розворот його від європейських напрям поруху, окупація земель як можна більше, повторення буферних зон, условних щонових ДНР і до Збручак мінімум де йти, розумієте. Щоб Київ впав на ноги, всі вокруг країни, які намагалися смикатись, Грузію затягують, Молдова ще якось намагається рипатися, щоб не підіймала голову. Ось його мета. І щоб його сприймали у світі, як дійсно такого великого лідера і стали робити. Це те, що в нього в голові. Це не треба бути великим стратегом, щоб це не зрозуміти. Десь 40 разів зрозуміти, що він грає. І в нього така гра, отакі горизонт планування, а в нас отакі. І ми намагаємося тут якось щось зробити.
[Фоззі]
Коли почалася історія в Росії Вагнерівська, коли вони почали вербувати, набирати людей в тюрмах. І в нас це так сприймалося. Тоді хвиля була така інформаційна. О, вони вже там ЗК набирають, яка це буде якість. Я тоді говорив з друзями, я кажу, насправді це дуже сильний хід, оскільки вони нічого не втрачають. Вони витрачають просто кошти людей, на яких вони і так не розраховували, які є асоціальними елементами. І вони набирають людей, яких швидше, простіше, ніж якогось айтішника навчити вбивати. Ви колись сиділи в Росії. Якщо оцінювати людей, з якими доводилося там стикатися, вони б воювали добре проти нас?
[Олег Сенцов]
Ну, по-перше, досвід використання заключених на війні не тільки в Росії, а й в інших країнах, коли прижимають, це не ноу-хау. Я не вважаю, що ми копуємо рашку. Я вважаю, що це теж правильним було кроком, бо я бачив їхніх людей на фронті, і вони добре воюють. Переважно. Тихий не зустрічав, хоча там багато прикладів рашки, мені було цікаво, що може хтось перетекнеться, але ще не перетекався, ще не бачив. Наші колишні арістанти воюють добре, це правда. Не всі, не 100%, не може бути 100%, що всі там не елітний підрозділ, але переважно вони мотивовані, вони пройшли закалку таку по життю, і у них є розуміння оцього єдності. Тому що єдність арістантів вона сильна, тому що тоді ти сила, коли ти разом, і те ж саме на фронті дуже важливо. В підрозділ знаєш, що ти йдеш з кимось, що він тебе накине, що він тебе підставить плече, що там секторами буде тримати, а не в течеїні буде сидіти в норі своїй. Це одна історія. Стосовно російських арістантів. Катаржан, як вони себе назвали. Вони, я і ми називали друзів арістанти, це коректне слово. Можна друго назвати і зеки, але це, знаєте, тільки внутрішні може бути. Коли хтось зовнішній, це називається вже образа. Слово на літеру Н можуть дживати тільки… І там головний момент, коли треба знати про в'язницю, про тюрму взагалі, що там сидять такі самі люди, які ходять по вулиці. Просто вони опинилися в'язниці. І це головне треба знати. Тому що ті, хто займався кримінальними справами, хто був в тюрмі, називають таких преступників. Тобто всі преступники, а в тюрмі… Преступник – це того, хто займався кримінальною справою до тюрмі і вважається це престижно. Тобто я преступник, я цим жив, а ти тут взагалі заїхав просто лопатково. І цей трохи розрив, зазор він єснує там однозначно. І такі тисячі відсотків. І інші заїжджають по яким статтям. Наркомані різні. Хто-то дійсно продавав, хто-то просто другом косячок їх запустили в космос. Це у них звичайна історія. Ну і плюс 105 – це вбивство або тяжкі тілесні наслідки того, що людина загинула. Таких я бачив. І це зріз суспільства. Тобто хай трохи знищу його отакого рівня, тому що ти там професоров особо не зустрінеш. Хоча я б бачив одного банкіра. Тобто люди попадаються. Це просто одинички. А переважно такий нижній зріз суспільства. Але це зріз з усіх. А я проїхав майже всю Росію туди і обратно. Я це бачив. Воно приблизно однаково. І ось цей зріз суспільства, він такий самий, як на волі в голові в них. Тобто у когось є така образина Путіна на систему, хто більш широко бачить. Ну переважно люди бачать вузька. Це суддя там хірує, прокурор там, слідчий там, крок, струбіла і так далі, мусора. А царі гарні. Так, царя гарні, він молодець, просто він не знає. Це класична історія. І це не тільки врешті. Ми теж хворіємо цією хворобою і не тільки ми. І ось. І от настрій росіян такий, що є частина агресивна, пропутінська, антиукраїнська. 10, 15, 20 відсотків можливо. Є частина дуже маленька, яка адекватна, яка антипутінська. Я не знаю, як сказати проукраїнська, але вона нас підтримує, тому що вони борються так само, тобто багато хто чеченці ілі інгуши, тобто однозначно вони наші союзники мінтальні, тому що у нас є великий внутрішній ворог. У нас зовнішній, у них внутрішній. Ось. Є інші люди, навіть росіяни пересічні, вони ненавидять Путіна, цю систему і підтримують Україну. Ось такі, ти бачиш, один на двісті людей. Тобто вони є, їх дуже-дуже-дуже мало. Інша більшість, це болота, яке, в принципі, вона, як все російське населення, вона байдуже в плані громадського якого-то, у нас є поняття громадського суспільства. Росія не має такого поняття, не існує, не має громадського суспільства. Якщо воно було якось з початку, воно зараз вже майже повністю знищене, бо виїхало. А поважне болота, яке сидить, йому це не цікаво, десь там країна, десь там держава там, в мене життя тут, воно ніяк, ну у них нема поїхати. У нас є розуміння, що від нас залежить, якщо ми пішли на Майдан, ху-гу, поїхали, поміняли. У них такого нема, у них розуміння, що я нічого не зміню, тому моя хата з краю, це не про українців, це про росіян. Однозначно, там не хата, там вся країна з краю живе, розумієте? І коли їм кажуть щось в телевізорі, ти ж запитаєш пару питань, вони тобі такими скажуть наративами з телевізора. Вони кажуть, всі так говорять, всі показують по телевізору, тому тільки так. Але ця болота воно нашло проти нас пасивно-агресивно. Вона нас не любить, ми для неї менше вартість і так далі. І вони постійно це болото підігрівають, щоб воно було більш-більш-більш агресивно. І цей градус, я 14 років був по 19, включаєш телевізор, там кажуть тільки про Україну. Будь-який канал, будь-який час кажуть тільки про Україну. Більше ні про що інше. Тобто, що відбувається в Росії, ти не можеш розуміти взагалі. Таке враження, що ти живеш не в Росії. Тобто там про Європу все погано, про Америку, де там поїхав Путін з кимось, там домовився, коли він мог їздити. І як в Україні там все рушиться, коротше. І Донбас воює за щось незрозуміло. Про Росію взагалі новин нема. І цей нагрів, воно змінює людей, тому що про себе тебе кажуть вже багато років. І тому оце, і кількість людей вона є в тюрмах те ж саме. А люди просто тут воювати за те, щоб сорватися з тюряжки, щось інше. Але зараз вже нема. Там покисіло багато зеків, вони теж спілкуються, знають всю інформацію, тому вже бажаючих нема, тому в них такого же притока нема.
[Фоззі]
Я вважаю, що це був сильний хід з їхнього боку. Ми зробили так само. Ну, ми зробили пізніше. І не в такому обсязі. В нас нема такого ресурсу.
[Олег Сенцов]
А зараз вони робили як? Вони скатуються в якусь безумію повну. Вони кажуть, що куди більше, а вони просто катяться в цей ад, де нема дна. Що ти будучи підслідством, може ти заявив про вступлення в армію і на основі цього закінчується кримінальне спровадження. Закінчується. Можеш піти вбити людину, при цьому написати заяву про вступлення в армію і нічого не буде. Для нас це далеке, розумієте. А коли трохи, я не сильно слідкую за цією тематикою, але приблизно все одно дивлюся, що там так, тому що треба знати, які там стану ворога. Тобто це відкриває ящик Пандори, який для мене, ну з одного боку тактична зараз, це для нас погано. Тобто вони більше збільшать кількість людей, які підуть воювати і можливо будуть більш агресивні, не хочуть братися додому і будуть тут воювати до кінця або робити якісь злочини. Це так, це дуже погано. Але в перспективі того, як ми можемо перемогти і що ми добиваємося, щоб Рашка перестала існувати і почала робити роздрай громадянської війни і повну деконструкцію країни, це добре. Тому що потім все це піде туди. В Руський бунт, безпощадний який він там. Чекає з нетерпінням, коротше. Попкорн. Довжині купити квитки в перший ряд. Я пам'ятаю, що я слідкував за ось цим походом Вагнера на Москву в режимі онлайн. Трохи не визнаєшся, ми всі вболювали.
[Фоззі]
Неймовірно вболював, я вже там бачив, як я в Київ повертаюсь, переїжджаю і так далі.
[Олег Сенцов]
Це можливо не було б прям перемогою. Але з двома танками. Ну там більше було. Це можливо не було б перемогою в плані повного контролю над владою, зміни, але це могло б стати великим триггером для початку у них повношмасштабних.
[Фоззі]
Чорний лебідь, який зміг би.
[Олег Сенцов]
Прилетіти.
[Фоззі]
Гадки-бредки, чорне качення. І не забувайте, що саме ваша підписка допомагає нам створювати прямочервону і запрошувати цікавих людей.
[Олег Сенцов]
Це так само, як Курська область. Для нас фізично ця операція вона важка. Ми втрачаємо людей, технику, ресурси.
[Фоззі]
Найкращі бригади.
[Олег Сенцов]
Ми це знаємо. Але ми розуміємо, для чого це робиться. Для того, щоб дати ляпаса Путіну. Прилюдно він отримає дуже добрий ляпас. Він досі, вже пройшло три місяці, він досі не може контролювати частини своєї Росії. Це для нас і для всіх це показово, розумієте. Це робота непряма, але більш стратегічно показує, що не треба боятися. Нічого не відбулось.
[Фоззі]
Але ж те саме болото, ви ж перебували. Те саме болото, воно ж, мабуть, про Курську область мало кажуть по телевізору.
[Олег Сенцов]
Це для зовнішніх впільств, взагалі світового, яке бачиш на пути, що Путін слабкий. Що він постійно бльфує. Що це постійно понти і загрози. Гопника. Що коли видають йому ляпаса, гоп, і він присів. Тактично він нас обіграє. Він не кинувся до війська, він потрохи-потрохи більше, а тут продовжує. Тактично він це виграє. Але стратегічно це дуже велика для нього ляпаза. Воно того варте. Воно того варте було, однозначно. Не вважаючи на всі втрати, не вважаючи на все. Тому що це війна. Втрати є, але війна не завжди відбувається лінійно. Пішли захопили, розумієте. Так само може бути з Кримом. З війни до Криму так пішли і захопили Крим, заїхали туди на Бредлі. Можливо буде по-іншому. Можливо буде яскрава комбінація. Коли кажуть дипломатичний шляхов, це завжди... Значає, що ніяк. Ні. Це значає, що ця комбінація може бути більш складною, ніж просто... Ми то, що бачимо зверху, в новинах, це завжди верхушка айсберега. Багато що відбувається внізу. Багато процесів, які можуть запустити і привести до нашої перемоги. В тому числі непрямим військовим шляхом.
[Фоззі]
Чекай, я займуся. За мужчини будеш. Такі досвідчені люди доводилося слідкувати за їхніми думками. Я, як колишній учень середньої школи. Не довгий, але колишній. Середня школа №2 міста Євпаторія. І перше місце роботи.
[Валерон]
Землячок.
[Фоззі]
Дітський лічебний пляж міста Євпаторія. Прибиральник. Так от, я якось слідкую. За Євпаторію? За Кримом взагалі. Євпаторія часом буває сниться. Слідкую і такий був прогноз, що не переживайте, доля Криму вирішиться потім в Російсько-Турецькій війні. За Крим. Я так спочатку так само. Подумав, що це за фантазмагорія. А потім відмотав. І це ті ж самі люди, які казали, що після Криму він буде прибивати, відрізати нас від моря. В першу чергу думаю, блін, а може і правда, що Росія знову з Туреччиною за Крим зійдеться.
[Олег Сенцов]
Слухайте, казати, що Крим – це такий військовий плацдарм, для якого не можна робити наступ на південь України, не треба бути в Великій міській області. Там один шлях. Немає іншого. Це зрозуміло. Питання в тому, чому ми там оподобали таку лінію оборони, яку не можна було пройти вузькому шляху. У мене це одне питання. Скажуть, а чому там підібрали мости, там не підірвали мости, ці качелі. Та там не було потрібної лінії оборони, яку не можна пройти. А там точно місце для цього великолепне зробити.
[Фоззі]
Але там був паспортний стіл для того, щоб кримчани отримували паспорти України.
[Олег Сенцов]
Тому що ми не рятувалися до того, що він може наступити, розумієте. Наприклад, Північна Корея, ми зараз часто Північна Південна Корея, теж зрівняється на 36 паралель. А там така лінія, яка не пройде, що вони там підкопують, розумієте. У нас що, не війна була? У нас що, не захоплена територія? У нас що, не вбиті люди? Чому так? Чому так? Боялися спровокувати, мабуть? Це постійно бояться спровокувати Путіна ще з першого РНБО після захвату Крима. Там виступало багато аргументів. Жодний танк не має виїхати. Юлія Володимирівна і інші, вони казали, що не треба провокувати Путіна. Я вважаю, що це РНБО одне було з перших, яке прийняло неправильне рішення. Я кажу про зраду, неправильне рішення. Злякалося, не зробило, як треба зробити. Та було важко, та було те, але підтримує тих, хто бореться. Чому перемог Майдан? Бо ми боролися. Мене просто писали пости в Фейсбуці. Ми виходили і сказали, ми будемо тут боротися до кінця і готові за це померти, за наші убіждення, які ми хочемо бути виконаними. І нас підтримували. І внутрі країни, і зовні ми перемогли. Чому зараз ми можемо боротися? Тому що ми не спустили прапора. Ні на Донбасі, ні на заразші масштабки. Хоча нам всі давали 2 дня, 2 тижні. Ми боремось, ми ще контратакували. Путін дуже вдало, але ми постійно показуємо зуби і кусаємо нашого ворога, пусть навіть він міцніше. А в Криму тако не відбулося. Це була велика помилка. В Криму під час окупації гібридної вони казали, головне щоб не було крові, щоб все, все, все. І так нас тик-тик-тик витихнули. Ми пішли, а потім вони кажуть, а що Крим, а ви там навіть не боролися, ви не спротивувалися, ви були спротив. Це є гібридна війна, коли втідуть тебе одному в голові. Ти все приймаєш, тому що для тебе це якась легший варіант, такий простий, але йдучи по легшому шляху не завжди приходиш, куди ти хочеш прийти. Це вже таке вічне історичне питання для України буде. Бо багато хто каже, що краще було воювати за Крим, ніж потім за Донбас. Одразу спитають ім воювати. Ми б все одно програли битву за Крим.
[Фоззі]
Ми б все одно програли битву за Крим.
[Олег Сенцов]
Але вона б відбулася. Вона б відбулася. І потім була б битва за Донбас, яку ми теж, можливо, програли. Можливо, програли б іще одну битву, але б ми вигнали війну, тому що ми все бачили. Оце питання, коли була ситуація в АТО, коли я вийшов в тюрму, і до цього інформація трохи володів, що питання Криму вже не можна підняти, тому що вони якось його так технічно віджали, Донбас ще можна вірити, а Крим не підіймається. І коли Путін... І це була така ситуація трохи патова. А коли він зробив широкомасштабку, це дуже жахлива трагедія для нас. Найбільша трагедія, наприклад, 21-го століття і взагалі в усій історії України. Це не одна із великих трагедій. Але він, приєднуючи по Конституції ще 4 області до Росії, так само як Крим, він поставив знак равенства між Кримом, Херсонська область, Запорізька, Донецька. Це все області, які отак були приєднані. І, опять же, зрозуміння всіх в світі, людей, які впливають, ігроки політичні, що це ага, а насправді те ж саме було. Тепер що ми казали. Тому що Путін завжди від'єднував це питання, а зараз він поєднав це питання з тим, що нові області, які він захватив військовим шляхом, і що не контролює, він же вважає своїми разом з Кримом. Значить, Крим так само був захоплений. І це знак равенства означає, що ми підняли ставки. Опять, як в покери кажуть це. Але ми включили Крим знову в ігру. Тобто він був як поза грою, і карта знову пішла в ігру. І ми можемо це зараз грати, хоча ставки набагато більш високі в існуванні країн. Але коли ми переможемо в цій війні, питання Криму буде вирішено більш швидко, ніж була можливість до цього. Ви вірите? А навіщо сподіватися, я не розумію. Без віри. Перемога. Не віриш в перемогу? Пойди в здоров'яність в туалеті. Ви вже згадали про контрнаступ. Не дуже вдалий, як самі назвали. В принципі, це вже достатньо така публічна історія стала. Ось цей контрнаступ, який очолювала 47-ма бригада в червні. 47-ма не очолювала контрнаступ, а приймала участь контрнаступ в одному і самому главному напрямку. Очолювала контрнаступ, наші локоматочки розробляли цей план і видавали нам накази. Ваш колега Микола Мельник, теж командир роти 47-го бригади, він трохи... Командир 4-ї роти в першому бою йому ногу відірвало. Ось він, наприклад, розповідав про те, що задача перша, яку поставили перед ним, перед ротою, вони мали пройти... 17 кілометрів. Так само задача була для всіх. І у вас теж, так? Так само задача була для бригади. І у підсумку за 4 місяці, на жаль, ми великими втратами, ці 17 кілометрів тільки... Не зовсім в тому місці, але пройшли. То, що виходить, це така величезна помилка планування, недооцінка якась? Ну, так, так. Я нікому не хочу розвинуватися, тому що вона, це дуже складна історія. Я бачу нижню ланку, розумієте? Я не бачу всього цього. Але... І тоді я, як майже всі, вірили в це, що це вдасться. Вірили в наших полководців, які нас ведуть. Ми виконували накази. Нам казали тоді, так, ви повинні зробити дирку. Лігти кісті. Зробити дирку, в яку підуть всі. І ми пішли робити цю дирку. Ми не змогли робити дирку. Тому що, розумієте, взяти 17 кілометрів за ніч і 17 кілометрів за 30 – дві великі різниці. Тому що коли ти проламуєш дирку в обороні, вона всі затікає. А коли ти потрохи рухаєшся, постійно перед тобою воно збільшується. Ти просуваєшся, але оборону не ламаєш. Ось в цьому, в цьому історії. Тому на другу ніч, коли нам не вдалося це пробити, зробити, я зрозумів, що контранспорт вже не вдався. Але навіть за 4 місяці... Я це озвучив, але сказав, що все одно нічого не зміниться. І ти що, там ще нічого не починалося. А я ж розумів, тому що я був безпосередньо в самому напередньому. Впередньому нема куди. Перед нами тільки їхав машина розгородження, яких знищували пачками. Але ж всі читали про цю от лінію Суровікіна, лінію Суровікіна. І все одно виходить, що ми вірили в наші спроможності. А як ви собі уявляєте, оскільки лінія Суровікіна в вашому розумінні? Розкажіть мені. Ні. От ви про це говорите. Значить, як ви собі уявляєте... Ні, я маю на увазі, що протягом кількох місяців перед початком контернації оближуться, наприклад, аерозйомки, де видно було три якихось лінії. Тобто зрозуміло було, що це буде важко. Я оце маю на увазі. Чому тоді все одно план на 17 кілометрів пройти в перший день? Виходить і першу, і другу пройти ці лінії в першу ж ніч? Я тому задав уточненість запитання. Як ви собі уявляєте, що таке лінія Суровікіна? Мені просто цікаво. Я уявляю, що це комплекс фортифікаційних споруд, і траншеї, і якісь протитанкові рви, ще щось.
[Фоззі]
Мінні поля.
[Олег Сенцов]
Мінні поля, бетон. Це більш схоже на правду, тому що багато хто уявляє собі, що лінія Суровікіна – це як лінія Маженополя, бетонний доти. Це не зовсім так. Це комплекс споруд, який… Ти побачиш, тут траншея, тут траншея, тут… Вона розмазана, виходить. Тобто ти увізаєш в цьому, виходить. Тобто немає там такого – о, оце доти бетони взяли і далі пішли. Нема. Це ж без енергії маленькі. До бетонних не дійшли споруд. Вони десь там є далі. Ми взяли першу лінію, виходить. І перед першою лінією була ще предполя, розумієте, яке теж можна було розмінувати, можна було трохи просуватися, розмігчати це. Це не робилося. Тобто була така режим кіша. І коли ми поїхали на рекостаніровку і бачили, да, со свого рівня командир взводу був тоді, я не бачив, але я завжди був активний, намагався бачити більше і робити більше, ніж я можу. Можливо, через це просувається моя військова кар'єра, тому що я знаю, що я можу розуміти трохи-трохи ширше. Я кажу, а чому ми це не розміновуємо, щоб у нас потім легше зайшли? Ні, щоб не те саме. Ні, ну, не зробити… Ну, так, щоб було несподівано. Я кажу, а якщо ми тут встанемо? Якщо ми не пройдемо? Це пройдемо, це проблема інженерів. Це проблема буде наша, коли інженери встануть. І так воно відбулося. Не тому, що там супер-пророк, розумієте, я теж до кінця не свідомий, як воно буде. Просто це ув'язли, розумієте. Ув'язли, тому що ви маєте розуміти, що таке велика армада бронетехніки, яка робить, коротше, марш-бросок 50 км за ніч. І нам сказали задачу, що ми повинні за дві години зробити цей марш-бросок, вийти на лінію 10 вечора і за ніч проїхати 17 км, проломити. А до цього ми робили переказ. Попереднє наші бази, ми там стояли в лісочку, на точці старту, де ми там ще чекали декілька днів, бо були дещі. І оцей переказ 10 км ми робили 4 години. Тобто моменту наказу ми готові рухатись, всі готові, і момент, коли ми встали на поліцію, у кого 3, у кого 4 години, 10 км. Я кажу, командире, а дивіться, давайте порахуємо, от ви тут проїхали 4 години, а ви тут хотіли проїхати 50, коротше, за дві. Як ви це собі уявляєте? Тобто те саме людина, те саме техніки, те саме рідні організації. Не тому, що люди тупят. Люди тупят, це правда, але багато факторів, розумієте. Того, того, того стало, і воно все вже не може. Як в кіно, наприклад. Група велика, все працює, хтось один тупить, і ми не можемо почати зйомку, всі от чекають, коли він там вирішить свої питання. Те ж саме тут. Коли хтось щось не зробив, ми всі не можемо поїхати в якусь частину. Вони мені казали, ну Бредліш їде, 25 км, значить виглядно можна проїхати. І ми такі були розраховані. Микола Тисюк сказав, що сказали їхати 40 км по поліції. Він, типу, каже, що я казав, що ми не поїдемо 40 км по поліції. Ми не поїдемо 40 км на поліцію, тому що коли всі поїхали, це полюка підіймається, ти вночі їх бачиш, ти просто бачиш пілюну. Два фонаріка, за ким ти їдеш, за передньої машиною. А якщо ти передня машина? Тебе треба проїхати по тому самому. Ми вночі проїхали на пікапах, подивилися, як воно приблизно один раз. Але потім ми їдемо, полюка, нічого не видно. Люди міняють. Там кіта ставляє плашки. Повернули не туди головну машину. Всякого воно поїхало не туди. Розвинути колону. Розвинути колону бронетанкову на вузькій дорозі. Це година часу. Просто розвинутися і в іншу сторону поїхати. А там іде інша колона, наприклад. І вони з тебе або вбиваються, або стоять за тобою, або твій одна техніка, або якийсь важливий елемент, наприклад, машина розмінування. Воно їхав-їхав і встав за іншу, і поїхав взагалі в іншу сторону. Ти ось чекаєш, зав'єш, а його немає. Він уїхав з іншими чуваками. Він запутився. Або загло. Падали леопарди в річку, коротше там. Ну, все було. Це водивалося тільки дня. І поки ми їхали, доїхало. Там, звісно, наша була арт-підготовка. Я такого в житті не бачу. Там просто все горіло туди. Але воно горіло, а ми не могли їхати. Ми навіть не доїхали. Коли доїхали, вже почався смітанок. І ми поїхали. Там було 8 смужок для восьмироту. У кожного була своя смуга. Ну, посадка. І все. Він поїхав. На перший вже підрив. Ми ще не доїхали. Вона вже почала хірачити. Їхня артилерія. І тоді кабів так сильно не було. Було птури з вертушок. З К-52. І кажуть, вертушки. Я вирішував, ну, відникую. Просто в першій машині. Дивись, дивись. Вертушки. Вони піднімають башню вверх. Починають з собою дивитися. Я кажу, ні. На горизонті маленька така камашка. Це буде К-52. І ми десь шукали. І наводилися на нього з лазерного прицілу. Бо він пускає птури 5, 6, 7 КМ. А в нас б'є 2,5, грубо кажучи. Ми просто наводилися на нього. Бо є лазерний словоуказатель. Він бачить у себе, що на нього навелися. Він розуміє, що на нього навелися. Що навелися, він не знає. На нього навелися лазером. Він не знає, що це. Але він небагато знищували. І саме перша машина розгородження. Бо машина розгородження ламалися. Машина розгородження була проблемою з розв'язком. Була проблема з... Ну, він не бачить. Наприклад, у мене хороший... Як воно? Ну, начальник в Брейдлі. А у нього поганий. Або взагалі немає. І він не знає, куди. І я їдучи за ним, я його коректую, куди їхати. А це здорові два трактори, розумієте? Куди? Направо. Куди? Направо. Там всі кричать, коротше. Розв'язок поганий. І він може стояти отак. І півгодини вправо, не знаю, повернути чи не повернути. А потім доїжджає, у нього перший підрив. Каже, є підрив. І тікає, убігається в машину. І ми вся колона стоїть. А там артилерія працює. А там все пророслює. Ми просто стоїмо в кучі, а там все працює. Все, що може бути.
[Фоззі]
Брехати не буду. Є відчуття, що у нас тут трошечки дитячий садочок, з якого діти роздивляються доросле життя.
[Олег Сенцов]
Все. І тільки одне ротів могло прорватися. І то там була проблема. Тому що вже був світанок. Їх підбили в задню машину. Там почалася паніка. Паніка від командира. Він віддав неправильника. Замість того, щоб сказати «вперед-вперед». Нам постійно кажуть «вперед-вперед». І насправді це не треба робити. Тому що це завжди приводить до зайвих загибелі. А от тоді точно треба було бути «вперед-вперед». Тому що воно вже було поруч. Вони майже прорвалися. Але він сказав «все». В нас всіх ще раз'єбурять. Паніка, хаос, підриви. Замість того, щоб вони доїхали. Бо їхній танк розгорошений доїхав і повернувся. У них була стежка проїхати. Вони почали тупити на мінних полях, підриватися. Там відео є. Це Прохоровка нас потім називав.
[Фоззі]
Пам'ятаю, пам'ятаю.
[Олег Сенцов]
І все. Замість того, щоб проїхати. Потіряти одну машину. Потіряли майже всі машини. І була пробка. І була все. І іншого ти не зміг заїхати. І все. Оця каша пішла. Тобто це тактичний рівень. В чому були проблеми? Їх було багато. Які були не вирішені при владі цього. Але все одно. Я вважаю. Навіть якщо ми прорвалися і дійшли туди. Ми просто би загинули там. Тому що далі все це продовжується. Історія. Розумієте? І глибина. Глибина. Тому я вважаю. Головна проблема нашого контрнастства в тому, що він взагалі відбувся. Ми не були до нього готові. У нас не було стільки сил. Для того, щоб робити те, що ми хотіли зробити. Тому треба бути там. Де тебе не чекають. Там до нього слабше. Вони там на тебе чекають вже три місяці. Всі про це знають. І ти от чекаєш, коли це відбудеться. Розумієте? Є там радянський мультик був. Аграбління по-американську. Аграбління по-італійську. Італьянське аграбління. Тобто він йшов грати в банк. Усі про це знали. Коли він прийде в банк. Усі про це знають. Те ж саме про наш контрнаступ. Та комедія.
[Фоззі]
А тут нічого смішного. Там ти навчався на хороших нових Бредлі. А потім приїхало інші Бредлі.
[Олег Сенцов]
Не зовсім інформація коректна. Там Бредлі теж були старі. І там люди, які нас навчали, їм дали для навчання не їхні Бредлі, а ті, котрі після складу. І все. І вони їх не бачать. Ми їх теж взагалі бачимо перший раз. І щось не працює. І багато було тупіжеї через те, що то не працює, все не працює, все не працює. Ми дуже це рестайнировали, тому що треба вчитися. А ми там щось фіксуємо. Але це був дуже хороший досвід. Це потім нам дало дуже добре, що люди стали краще змінювати техніку, коли вона ламається. Там просто була в чому велика різниця. У той Бредлі стояла система для командира управління. Тобто в навідника своя система. Він повертає башню, веде вогонь. Він має свій моніторчик. Такий, як в ігрі, дуже схожий на морський бой радянський. Періскопчик. Він не періскоп, він виглядає просто так. А в мене такий екранчик. У мене є можливість подивитися, що бачить він, і що бачить моя система. Моя система дає 360. Наприклад, воно віде, що бой, сектор вогню тримає свій. Я подивився на ліво-право, подивився, де мої машини, де що. Побачив якогось ворога, або дав йому голосом, або нажав кнопку, і башня перебуває сама туди, і він починає від нього працювати. Тобто, двійного цієї системи було. І от на Бредлі, який приїхав до нас, не було цієї системи, командира. І не було... Ви бачили тільки той сектор. Я бачив тільки екранчик, що бачив він. І треба було башню повернути. І так, щоб сказати, що повернути башню, в цей час перебуває сектор вогню. Це було не дуже зручно, розумієте. Це не було прям таким фактором головним. Тобто, на тактичному рівні головний фактор, я б сказав, що це була проблема з міними розгорювань, щоб вони могли проїхати, розумієте, туди. Якщо б ми підготувалися, і це було б більше, цих машин використовувалося більш якісно, і були переважно на управлінні, без людей. Я їду в Бредлі. Це легкий танк. Мене підбивали двічі. Я живий. І загиблих в Бредлі в нас випадків не так багато. Тому що це, дійсно, машина, яка тримає удар. А там їде якась... Добре, якщо це Вінсент на базі Леопарда-2. Це офігєнна машина. Тобто, просто як Леопард, тільки він з граблями їде. Їх було мало. Їх пожили. А були менш броньовані, розумієте. І коли пролітає поруч з нами... Тут я навіть знаю, що це було. Чи Буптур, чи Капр, розумієте. Нас просто підтрихнуло, а людей там всі вимерли в смятку, розумієте. Тому що вони менш броніровані. І вони це бачать, і відчувають, і вони... Хтось одразу відмовився, а хтось каже, я їду, їду, їду, а потім каже, у мене нема зв'язка, у мене то, я поламався. Можливо, поламався, можливо, нема зв'язка, можливо, він не сполняє. Або доїхав, і при першій вже, коротше, кипіші, що він просто, коротше, бросає машину, бо його зладу, розумієте, психологія. І я розумію, чого. Люди не хочуть помирати. І люди, які от були там, тоді, ну, слухайте, я чотири ночі ватакував, чотири ночі я їх їздив, перші машини, це машина розгородження. Тобто, їх було знищено вісім у мене в колоні, в різні дні, в сумі. І чотири екіпажі не вижило. А якщо б це була роботизована історія? Яка різниця? Сидить, сидить, він десь управляє, коротше, ну, підірвало, а рада поїхала наступній, поїхала наступній, поїхала наступній. Ми так робили потім пізніше, бо все це приходить на війні. Хороший екіпаж, той самий екіпаж, який в першу ніч пробив цю, коротше, доріжку, яку не змогли використатися інша рота. Ми його дали мені, нам треба було іншу робити штуку, я вам пропонував. Давайте ми так робили раніше, десь в АТО, чи на іншу напрямку, не робив уже шикомаштабки. Візьмемо танчик, такий самий-самий старий, обвісимо його для цих катків, даю до мінного поля, я його включаю на першу передачу, воно їде, я виприклад сіжаю вас, і ми поїхали за ним. Бомба. Ми так зробили, його їде, по ньому все летить. Він пробив, ми поїхали по його слідам. Ось, тобто це теж не було прораховано. Це, опять же, тактичний рівень. Стратегічний. Я вважаю, моя точка зору, що була помилка його взагалі починати. Якщо ми тримали росіян більш в підвищеному стані, постійно накопичуючи цей потенціал, обстрілюючися бригади, розумієте. Тому що 47, що була проблема? 10% людей мали бойовий досвід. Інші не мали. А полігона ти не набудеш. Треба поїхати. І я завжди казав керівництву, треба нам пігати порот, напкатуватися, щоб люди відчули. Ні, ні, ні. Там все, всі знають. Поспішали, так? І це було... Ні. Часу було вдосталь. Це не було зроблено. Тому що вважалося, що, я не знаю, хто про це думав, і ще це рішення, що, мовляв, тим бережемо, а потім разом напійдуть. Не може людина, яка ніколи не воювала, почати сразу воювати добре, особливо в такій важкій смузі, особливо ще штурмоводі. Штурмоводі – одна із найскладніших операцій на війні. Одна із найскладніших. Сидіти в обороні – набагато легше штурмати. Штурмати – набагато складніша історія. Більше треба злагодженості, більше досвіду. І від цього досвіду не було. Людей послали, які були мотивовані, але цього мало.
[Фоззі]
Це достатньо, щоб померти, що кнопка спонсорства ось там. Це означає, що ви можете допомогти створенню «Прямої Червони», ставши її спонсором. Маленьким, але ставши.
[Олег Сенцов]
Ви казали про стратегічний, тактичний рівень, але ще у контрнаступу був один рівень інформаційний. Ви часто говорите про інформаційну політику держави. І погодьтесь, тоді, як ФОС каже, дуже перегріта була інформаційна повістка щодо контрнаступу. Ми самі всім вийняли, тому що ми вже стали заручниками цієї історії. Всі стали. І головковий, і президент, і військовий. Всі стали. Ми ж всі сказали, що ми ще зробимо. І треба було йти робити. Хоча, як казав Наполеон, дуже хороший вислов, що на вищий рівень полководця правляться не в тому, що він здійснює свої плани якісь, які вгорять вдали, а вчасно відмовитись від невдалого плану, коли він зробить, що він не вдалий. Оце величезна якість полководця. Тому що тоді ти ламаєш свої амбіції, ламаєш якісь стосунки, ламаєш якісь очікування. Але ти бережеш армію, бережеш людей і потім перемагаєш. А не зараз торчаєш. Тобто я це, ну, опять ж, можу тільки по історії дивитися, на маленький рівень я бачив по операціям. Дають якусь 200-ю задачу, потім щось взяти. Я кажу, ми це не візьмемо. Ми там всі загинемо, або нас загине багато, будуть трьохсоти, ми статимемо техніку, ми нічого не зробимо. І по ітогі у вас не буде виконувати ця задача і ніхто не зможе виконувати іншу задачу. Навіщо ви це робите? Тобто я вам сказав, так скажу, що це неможливо. Не тому, що ми не боїмось, ми не боїмось вже. Ну, страшно, звичайно. Готовий йти. Але немає з ним ніякого сенсу. Іноді слухають, а іноді ні. Тому що задачі там всьо, там вже починають такими вже казаряти прізвищами, приїжджають тобі генерали і кажуть, ось тут, ось тут, ось тут, треба взяти. І все, війна закінчиться. 47 бригад великі втрати понесли протягом цієї операції того року. Ви казали, що з тих, з ким починали, залишилось людей 10. Чи це образно? Я кажу, ні, це не образно, можливо там 20. Я кажу про перший бат, який був в такому складі, який я знав, який набрався, і коли поїхав контрнаступ, був один состав, і зараз цього составу залишилося 10 людей. Це не значить, що загинуло там 400-лічні люди. Положинський живий, просто він служить в іншому місті. Хтось перевівся, хтось в бригаді або, або, ну, в інші, внутрі бригади перевівся. Хтось поранений, хтось важкий як мільник, хтось більш легкий там, хтось писався через сімейні обставини, а хтось дійсно загинув. І, можливо, це військова таємниця, і що, але ті втрати, які бригада і БАТ понесли під час контрнаступу, вони менші, ніж втрати, які були після. Тому що задачі залишались такі саме, важкі, і штурмові, і оборонні. Але кількість і якість людей і техніки зменшувалися, і через це більше вистрати. На жаль. Останнім часом дуже знало, що в інформаційному полі піднялась тема СЗЧ. Там був такий публічний виступ одного військового, коли він там інтерв'ював. А, Гніздилова. Гніздилова, так, то що інтерв'ю давав один, здається, про СЗЧ. А потім була якась певна реакція влади з прийняттям цього закону, що перший раз можеш повернутися без кримінального провадження. Ви особисто стикалися з цією проблемою? Я не стикався безпосередньо з СЗЧ своїх бійців. Мені ця доля минула. У мене були історії, коли люди переводились з, ну, скажемо, штурмової роти, або взводу в інші, не штурмові, і сказали, ми, типу, це не вивозимо, це не для нас, я нікого не засуджую, таке може бути. Головне, щоб сказати, коротше, до виходу, а не в траншею. Сказати, знаєш, я туди зараз не піду, а ти вже з ним тут, немає іншого. Ось. Така історія була. СЗЧ, щоб хтось біг, у мене не бігало СЗЧ. По-перше, я стараюсь людей підбирати, дивитися і тримати. Але 120 людей, це дуже багато. Ну, умовно кажучи, не було у мене, не кажу, що я такий, прям, суперкомандир, і всьо то та це. Історія, яка стала набувати, ну, як, накопітельний ефект, і він набагато більше зараз, ніж було там в 23-му року або в 22-му, розумієте. Тобто, розумієте, чому, чому люди біжуть в СЗЧ. Хтось вставився від війни, у когось дійсно якісь сімейні проблеми, або психологічні проблеми, які він не може вирішити, не може допомогти, робити йому там відпуск, просить, наприклад, дайте мені відпуску. Ну, я теж робив відпуск, а ми там і що, там ще якісь проблеми, так далі. Кажуть, ні, нам треба воювати, у мене немає піхоти. Він бросає зброю, фух, пішов. Все. Це, опять же, я ни в коньку разі не звинувачую. Ні бійців, які пішли в СЗЧ, ні командирів, які, кажу, командирів є свої задачі, треба виконувати. Ти в армію прийшов, ти чого, дівський садочок чи що. Але є різні ситуації, проблематика. Це одна історія. Друга історія, що ми, я постійно це кажу, це не дуже хороше слово, в цивільному житті, але в військовому сленку це нормально. Якість людей. Якість людей, які приходять на війку, вони впадають. Вони більше віком, більш больними, менш мотивовані. У них більше проблем. І менше бажання воювати. А вони все бачать, розумієте. Війна не стала легше. Ми всі багато говоримо про контрнаступ, про контрнаступ. Це був дуже важкий епізод в нашій країні. Але багато було інших епізодів. Був бахмот, були кринки, операція, якої я не приймав участь, в якому багато що можна поговорити. Були інші операції. Не тільки сенс, але і втрати, і як воно все було організовано зроблено, і доцільність. Доцільність воно було, просто на кому-то моменті ти розумієш, що, як казав Наполеон, треба вже, а воно не робиться. Що в нас була проблема? Ми не робимо цей відкат вчасно, розумієте? Якщо б я не робив вчасне відкати на своєму рівні, тактичному, я би і не виконав ці задачі, і вже б сам загинув, і загинув пані люди, розумієте? Тому що мене це маневр. А, пішли сюди, був, ні може, тут злі, а може сюди, а може тут, бам-бам. Головне є задача зробити, і ми зробимо. Просто не завжди треба робити в лоб біжати в ура, це не працює.
[Фоззі]
Відповідальність командира. Була така ситуація в вашій бригаді загинув знайомий, ну і там поширене явище, коли родина просить підтримати петицію, бо це там більше виплати і так далі. Я поширив ту петицію, бо я знав його, і я отримав повідомлення від солдата, який служив під його керівництвом, ну і там таке було, що ти підтримував? Ти що знаєш, що там відбувалося? Ти знаєш, як він ставився до людей? Скільки людей загинуло через його накази? І тут важко це просто уявити на відстані, а от відповідальність режисера, ви ж все-таки режисер, відповідальність режисера, який раптом керує персонажами їхнім життям, наскільки це я просто намагаюся хоча б уявити, наскільки це важко приймати такі рішення.
[Олег Сенцов]
Ну на війні буває багато важких рішень, я буду не зовсім коректним режисером, персонажем, це не зовсім коректно. Я зараз військовослужбовець, офіцер і керую людьми. Режисер це професія, яку я відклав, розумієте? Вона тільки дає якийсь досвід керування людьми, але точно не спосіб керування людьми, це зовсім інше. Це зовсім інше, тому що за цю помилку платять люди життям, здоров'ям, і тому це дуже важко. І дублів нема. Так, і дублів нема, так точно. І тому командири, які керують як в комп'ютерній ігрі, я так і бачив, сидять собі там, ну переважно комбати на КСП, і парадійки там вперед, назад, туди, сюди, як юніти, розумієте, в Старкрафті там вони бігають. І оце дуже-дуже хіровий спосіб керування. Тому я завжди намагався пояснити командування, що тут як все краще зробити. Я ніколи не відмовився жодного разу від виконання будь-яких наказів, будь-яких задач, але завжди аргументував, як це краще зробити, або коли ще зробити, і так далі. І мене прислуховувалося, тому що я давав результат. Не завжди був успіх, тому що тебе, я, наказ, командира твого є, командир вище, командир вище, командир вище, командир вище, ми доходимо до самого верху.
[Фоззі]
І так побудована армія.
[Олег Сенцов]
Так, і так побудована армія. І мене спускається на цей наказ. Все, що я можу на своєму рівні, або відмовитися, ми на це не підемо, або намагатися сгладити цей наказ, щоб виконати його правильно з меншим втратом, або взагалі без втрат. Я намагався це робити, не завжди це спрацьовувало. І в цілому завжди на тебе. І коли був у нас важкий бій, там один із перших загинув, наш близький побратим, в моєму взводі. Точніше загинуло троє, але один загинув на позиції, і про нього була розмова з іншим побратимом моїм. І розмовляв, чомусь так відбулося. Там треті ті. Вони кажуть, ну наказ ти мені відбував. Я від тебе це почув. Я тобі довірюв, що ти сказав, і ти туди робити тета. І все. І оце відповідальність твоя на тому. А з іншого боку, ти не можеш воно не виконати. Розумієш, що є люди, які зверху думають, і треба робити це.
[Фоззі]
І з ними не завжди є зв'язок, щоб пояснити.
[Олег Сенцов]
Але з досвідом в армійській, я розумію, що у нас не всі хороші доктори в медицині, як саме ми колишні знайомі, що не всі хорошо вчилися в медінституті. У нас не всі хороші командири. У нас багато хороших командирів. У нас багато хороших бійців. Не всі командири хороші. І виконання наказу ради виконання наказу, це буває часто. І приводить не завжди до хороших наслідків. І оцей баланс між тим, що треба виконати задачу. Тому що є ширша картина робити своє. І між тим, що робити дурню, яку просто спустили зверху, тому що вистрелює на загибель. Цій от вибір не завжди може бути правильним. А взагалі ОСТА не дає такого вибору. Його можна просто зробити і все. І тому я теж про це кажу. Про якість управління нашими військами на всіх рівнях. На ставлення задачі, на виконання, щоб чули знизу реальні ситуації, реальні можливості. Тому що проблема? Генерал дивиться на вимагання о вас тут сука всього. Вперед! Туда! Взяти! Я сказав. А це так не працює. І потім, коли все це відбулося, продовжувати. А що ж було не так? А хто де натупив? А що було? Ні то, щоб шукати винних, а щоб зрозуміти де ми натупили, щоб цього не відбулося. Ми багато, опять же, говоримо про ось цей конурнас, який я вважаю одно із подій на фронтах, який багато було і багато відбувається. І є не менш трагічний, а можливо більш трагічний. І якийсь з більшими втратами. Просто там було велике очікування і не дуже результат получався. Тому про це багато говорять. А є інші задачі. Те ж теж дуже важкі. Дуже важкі просто. Це теж не єдиний епізод військового в моєму житті. І от даже якщо б казали, що конурнас, в який було таке очікуване все, після цього на жодному рівні всі вертикалі не було нормального After Action Review. Ніхто це не розбирав. А чому ж так відбулося? Що потім сказали? А вона просто дала малого збройня, тому так вийшло. Ні. Це один із факторів, який повліяв. Ви вже бачили, скільки збройня. Ви бачили, що там. Розуміли це там. І проблема є в цій придачі інформації адекватний взагалі і в війські, і в державі, і в цій системі. Тому воно так не працює. Тому ми продовжуємо жити в брехні. Кількість брехні, які я бачу в армії, я не бачу ніде в житті. І це велика проблема. Тому що люди не відповідають правдиву інформацію, не хочуть. Її не хочуть чути. А хто починає з командирів качати, не важно, в якого рівні, що там, комбрігатів, на навчання. Ну це, вважаємо, зняло. Розумієте? І так виходить і з суспільською комунікацією. Так точно. Я кажу, це взагалі система нашого. Наша армія не існує, окремо, від суспільства. Це не роботи, не інопланетяни. Це такі самі люди, просто одягли піксель. І армія існує в рамках всієї держави. Це проблема є. Я представлю вас, згадується «Хрещений батько 2», де вечірка в Гавані продовжується, поки в місто не війшли війська Кастро? Поки що не настільки все погано, але тренд такий самий. І це поганий тренд. Я би не хотів, щоб ми дошли до вечірки в Гавані. Тому я про це говорю. В мене є, скажімо так, певна уже фахівість на своєму рівні про це говорити. І є можливість це говорити. Я вам про це говорю. Можливо, це комусь не подобається.
[Фоззі]
Це про відірваність.
[Олег Сенцов]
Відірваність. Так. І небажання знати реальну інформацію, приймати рішення. Продовження жити вигодним у світі. А потім не розумію, а чому так відбулося? А чому там на Донбасі втрачаємо? Хто винний? А, ось цей. Так, але це така ж, погодьтеся, тут цікаве питання. Має знизу йти, чи згори вирішення цього питання? По-перше, армія це суто іерархічна система і система з першого початку єдине на початку. Тому там не може бути якийсь реформ знизу. Можна просто туди нам давати. Тому що Україна, все-таки, це країна побудовано перша на сильному громадському суспільстві і на те, що люди беруть до себе ініціативу і відповідальність за себе, за свій шматок роботи, за свою країну. Оце ми відрізняємось від росіян. Принципово. І тому російська армія, вона більш керована в плані того, що накази, але менш ефективні, ніж ми. Ми, в цьому плані, більш махновщина. Тобто у нас там може, а, сказали, ладно, ще з ділопасом і так далі. Але це притаманне, мабуть? Це притаманне нам. Взагалі притаманне. Це такий козацький дух запоріжський. Це є плюси і мінуси, але можливість є, щоб хтось на своєму рівні щось робить. Я навіть читав статтеї, я цим теж столкався, що там деякі командири роблять те, що вважають запоріжним і дають це робити, тому що вони дійсно бувають ефективними.
[Фоззі]
Більш компетентні.
[Олег Сенцов]
І оці моменти, я не призиваю до цієї махновщини, але щоб це дійсно давати людям більш неацітиву. Дальшому задача така. Що тобі треба? Зроби, ага, не зробив. В чому була проблема? Тут, тут, тут. Зібрались, поговорили і зробили. Це ж нескладне робити. В армії нічуть не складничені будь-які інші підприємства. Просто там всі будь-які прості процеси настільки ускладнені, що просто воно так працює. Але от, дивіться, Ви кажете, що Курськ – це правильні дії. Але разом з тим в ЗМІ була інформація, що якраз один з високих офіцерів відмовився виконувати Командир восьмістятої бригади. Командир восьмістятої бригади відмовився виконувати і, тіпу, зняли його. Залужний теж був проти цього. Контрнаступів? Ні, не контрнаступів, проти Курська. Тому що він казав, а що далі? Який шаг? Тому що в нього військовий погляд. І в плані цієї операції Курська, я назначу згоден з Зеленським, що він це правильно зробив. Питання, що поначалу це було все добре, а потім воно затягнулося і вже ми там тримаємо, нам важковато, мягко кажучи. І ось це для мене приклад, що яким повинен бути наступ. Швидким, несподіваним та ефективним. Те ж саме, там кажуть, що ці операції керував Сирський, і те ж саме, що він керував операцією тоді на Харківщині. Це була його операція теж. Для мене це приклад двох успішних операцій. А контрнаступ в принципі приклад неуспішна операція. Тому що кількість ресурсів, яких задіяно було в контрнаступі, була на порядки більше, ніж задіяно в Курському операції.
[Фоззі]
Ну і очікування від західної техніки були залишені.
[Олег Сенцов]
Те ж саме. Ну в Курське теж учався західна техніка.
[Фоззі]
Ні, ну це вже зараз.
[Олег Сенцов]
Я кажу, що це був приклад контрнаступальних дій Курщина і Харківщина. Коли ворог дійсно нас не чекав. Витіка інформації не було. І ми вдарили там, де слабше, нанести максимальну урону і максимальну ефективність. І переміянність 7, де цього не було зроблено. Це такі великі операції. Є такі операції на меншому рівні. Ось. Що ефективно і що неефективно. Але Крім того, треба розуміти, коли речинку треба закінчити. Коли треба видірнутися. А, стіпан, тримаємо. А Курщина надає на гарації Трампа. Ну і що?
[Фоззі]
Якщо ви раптом не знали, нагадаю вкотре. Ми знімаємо в Бермен-Диктаті. Класичному, мабуть, найкращому барі в Україні, який розташований за адресою Хрещатик 44. El Classico.
[Олег Сенцов]
Ми говорили про рожеві окуляри перед цим. У нас був Дмитро Колєба, колишній міністр закордонних справ, тут також в барі. Він був в якості міністра?
[Фоззі]
Ні, вже в якості футблогера.
[Олег Сенцов]
А чим він займається? Та зараз він, до речі, в Гарвард його взяв працювати. Або Сенфорд? Ні, в Гарвард.
[Фоззі]
В одоленці.
[Олег Сенцов]
Скорішний футблогер, а тревел-блогер. Тревел-блогер. Я просто бачу, що там щось таке у нього. Слухайте, у людини може бути різне хобі. Пане Дмитра, я його дуже поважаю, це такий був легкий тролінг. Він дійсно дуже фаховий і багато що зробив. Він дуже цікаво сказав про те, що українська нація протягом 2014 року зловила такий легкий кураж в історичній ретроспективі. І що, можливо, зараз, заднім умом, бачу, що десь цей кураж в 2022 році треба було приймати якісь інші рішення щодо перемир'ї і таке інше. Що має на увазі інші рішення щодо перемир'ї? Щоб робити перемир'ї по Санбульському Соглашенню? Ну, наприклад. Кожен має право на свою думку. Я не вважаю, що ми приймали якийсь кураж. Я вважаю, що ми живемо в одному з найважких періодів встановлення України. Тобто, не було періоду, коли треба було зупинитись? Що, ще раз? Не було моменту, коли можна було зупинитись? Чи треба було зупинитись? Це люди, які напали на нас, знищили купу українців, купу моїх друзів. Хотіли знищити мене і мою державу. Про що мені з ним домовлятися було в цей період? І взагалі. Тобто, розумієте, Росія — це цільне зло. Я вам зараз час розповідав, що в голові Путіна, що він хоче робити. Як можна з ним домовитися? Голденмейер сказав, що не можна домовитися з Львом, який крокодилом тримає вашу голову в пасті. Путін — це крокодил, який тримає голову України в пасті. Якщо ви хочете в пасті, хочете з ним домовлятися, то ви просто домовляєтеся, яке з вас блюдо він приготує на вечері. Але ви ж теж казали, що все одно будь-яка війна закінчиться перемірою. Будь-яка війна закінчиться перемірою або мирною угодою. Питання в тому, чи заключаєш ти її з точки зору переможця чи з точки зору переможця. Зараз, якщо щось там буде підписано з Росії за проводом Трампа, то це буде Мінськ-3. Якби наша влада не казала, що цього не буде. Туда вже все іде і катиться. Але це буде тільки передишка, як було Мінськ-1, Мінськ-2 — передишка більш широкомасштабна. Путіну треба привести трохи духа, а ми за цей час що будемо? Весело сратися, як завжди. Знову нічого не будемо будувати. А треба будувати? Треба було давно будувати, якщо це не будувалося. Ти не можеш змінити минуло. Ти не можеш зараз на Чонгарі побудуватися фрикційним спортом. Це вже поїхав поїхав. Будуйте там, де можеш будувати. Там, де ми можемо дійсно тримати сталу оборону, робити свою лінію бажаного, лінію суровикіна, якщо завгодно. Щоб це дійсно була оборона, яку вони не зможуть пройти. Зараз ми кажуть завжди ми відійшли на самопідготовлені позиції і все це тупий піздеж. Я там був і відходив. Нічого немає. Ти відходиш в посадку і треба копати там. Якщо накопана траншея якась, то накопана десь поруч. Не там, де тобі потрібно. Копали люди, які взагалі ні з ким не говорили, де треба копати. Будують такі бліндажі двохэтажні дома, щоб танчик не промазав. І все. Це йдуть маневренні бої. Ми відкатуємося і просто хто прибіжав, десь у вас буде спешка. Прийшов, накопав в норку, сидиш в норці. Оце твоя оборона. Нема нічого. Тобто вона є якось. Це нема системної оборони. Нема пробудови. Ага, зрозуміло. Так, тут нас дають, тут нас дають, нам треба тут встати. Тут ми робимо оборону, до сюди доходимо і далі не йдемо, тому що тут вже все готово. Нема такого. Вона десь очагова є, якусь таку кривокасує. Десь воно є. Десь воно нема суцільної, розумієте? Тобто нема лінії Суровікина. Ми про це багато кажемо, але у партійника треба вчитися, розумієте? Правильні інженерки, Русня, на деякий ріголос, більше, ніж ми. А навколо Запоріжжя теж ми зараз цього не робимо? Я не можу сказати, я там не був зараз, тому що я говорю загальну проблему. Вона завжди була, є і залишається. Нема стратегічного, суцільного плана фортифікацій, тому що нема суцільного стратегічного плану оборони, тому що нема суцільного стратегічного плану нашої війни, нема стратегічного плану на нашу майбутнє бойові дії. Про реал, давайте поговоримо трохи. А от ми з Фозом сперечалися, це ж по назві позиції, правда? Так точно. А назва позиції від футбольного клубу чи бачиш? Це не я придумав, це нормальна взагалі практика, коли часток бойових дій або назви оборони називаються якимись іменами, які мають іноді загальну якусь тему, щоб було швидше це часто робиться. Це був якийсь вболівальник? Ні, я вам покажу, що це названі було футбольний клуб від багато позицій, які були навколо. Там Барселона була позиція? Барселона, Тотенхем, там десь 40 позицій по назві футбольного клубу. Виходить, це записне GoPro? Так точно. Трохи підмонтоване з різних GoPro, так? Ні, бо з одної GoPro ти без монтажу. З одної GoPro. Думаєте далі робити такі ж самі штуки? Це випадкове відео, розумієш? Як ти не можеш планувати випадкове відео, розумієш? Я іноді знімаю, якщо не забуваю про GoPro або одяги, або заряди або включування заряд там півтори години. Тому що коли починається двіж, тобі не до GoPro ти ж там не кіноаператор, розумієш? Треба керувати людьми або самому там ховатися під якийсь двіжок. І тому це так з'явилося. Чи буде ще, я не знаю. Можливо, не буде. Було інше відео, де ми там монтували про бої під Роботіно, де ми полонених брали, потім під Авдіїв, куди ми були в оточень. Були такі відео, я їх вкладав в інтернет, розстаряв трохи. Інше, ми там вклалися в звуки, він таке дає. Він не схоже на щось інше. Тому це таке кіно і не кіно, але дає такі відчуття війни дуже сильно для людей, які його подивилися. Спілкувалися з президентом Чехії, коли його презентували в Каролу Хварах. Президент Чехії, він такий реаліст. Дуже реаліст. Він якраз каже такі непопулярні в Україні речі про те, що треба. Тобто він стоїть по реальності. Так. І його прогнози якраз відбуваються. Маша Берлінська постійно пророчить якісь темні нам майбутнє, а вона постійно наступає нашим. В нас теж була так. Як ваше враження від спілкування з ним? Він дуже толковий. І я бачу, що у нас дійсно не вистачає таких політиків, які можуть так тверезо оцінити ситуацію, так тверезо бачити вперед і щось з цього робити. Його дуже поважають в Чехії. Ім пощастило з президентом. Я би хотів, щоб у нас було таких політиків більше. Або щоб вони взагалі у нас були. Ну у вас є з ким порівнювати? Ви з Макроном спілкувалися? Ну це короткий зустріч. Я багато з ким спілкувався. Це не те, що я спілкуюся і знаю добре моїх побратимів або моїх друзів. Зустрілись, поговорили. Мене було пів години з Макроном. Фотографування. Дві хвилини всі війшли. Я йому 30 хвилин про Путіна, про Росію. Він вже такий від мене. Я йому запитую. Пане президент, ви довіряєте Путіну? Він такий ой, що починаєте цю політичну штуку. Я людина проста. Я ще раз задам питання. Скажіть, будь ласка. Він жодного разу мене не обманував. Ще буде попереду. Не переживайте. Момент, який потім прийшов. Тобто я не кажу, що це вплинуло в його позицію. Але Росія багато де його обдурила. Потім в Афріці були свої історії. Тому що треба розуміти, що мір, він великий. У нас не тільки Україна і ЮНЕСЕ головна. Але треба намагатися дивитися на події трохи збоку. Тобто будеш краще розуміти якийсь процес. І після цього у них пішов уже роздрай. Тому Макрон, ну плюс що прийшла Меркель, що Шольц слабкий. І Макрон хоче бути такий, будує собі кар'єру такого. Мачу, Мачу. Тимчинський історій, не тільки французський, а загальнеєвропейський. Він такий себе вважає. Тому він став такий більш ястробний. Можливо, я в це вклав маленьку зеленку, розумієш. Але я вклав. В мене була можливість, я це зробив. Якби зараз ви з ним зустрілися? Ви б сказали, я ж тобі казав. Це позиція така, знаєте, не дуже конструктивна. Я тобі казав. А я ж казав. Я ніколи це не говорю. А пам'яті я вам попереджав. Я тобі казав. Це нічого не веде, розумієте. Людина і так, якщо вона зрозуміла свою пам'ятку, вона все зрозуміла. Тільки ти в неї отак от катав обослані тапки, розумієте. Це нічого не приводить, розумієте. Є інші теми, які можна поговорити. Крім того, щоб розбирати. Їх треба розбирати в помилки, але тикати в них і помагатися, за що підняти свою якусь історію, мені це немає. Бажання немає, потреби в цьому.
[Фоззі]
Ми на цьому місці кілька разів намагалися згадати спроби України показати свою позицію за допомогою кіно. Достукатися до мовного фермера в Техасі за допомогою фільму, який би показав, що українці не росіяни. Росіяни це хвора імперія, яка завжди з покоління в покоління намагалася свою улюблену колонію знову пригнічити. І на вашу думку, повертаючись до кіно, який це міг би бути історичний персонаж, чи яка історія за допомогою якої ми могли би достукатись. Я тоді наводив приклад хороборого серця.
[Олег Сенцов]
Фос вважає, що треба блокбастер про стушу зняти, наприклад. Хороборе серце, це дійсно дійсно, коротше, хороше кіно, дійсно важливе, дійсно показує боротьбу, але між хороборим серцем і подіями там, пройшло скільки, ну-ка, нагадайте, 700 років, 800, можна плохо порахувати. І як це впливає на ці події? Вона ніяк не впливає на боротьбу цих людей. Тому, коли до вашої землі їздять танки, пісні співати вже запізно. Тому я не приймаю участь в культурному форумі, хоча я вважаю, це теж важлива робота. Просто це софт-паур. І коли йде гаряча стадія війни, вона вже так не працює. Вже працює або реальні бойові дії, або пропаганда, документалістика, щось таке більш таке швидке, розумієте. Кіно, це пряме, більш пряме. Кіно, це плакати, вставає там ця історія. Кіно, це більше софт-пар. Це більше час, розумієте. Воно буде працювати потім. Потім можна це вбудовувати після нашої перемоги історії цієї війни. Щоб її знали. Щоб не забули, щоб знали, як воно було, що воно було, як воно було. І щоб коли через 30 років десь там Рашка показала свої, там, оп'ять такі історії, у нас вже в світі було чітке розуміння, що це відбулося. А на жаль, на цьому культурному фронті, так званому, фронті пропаганди, фронті впливу, ми програємо дуже сильно. Ну там гроші. Так точно. Гроші і бажання це робити і вміння це робити. А вони ніколи на цьому не економили? Так. А у нас нема на це грошей, нема розуміння, як це правильно робити і ми це не робимо, розумієте. Простий приклад, більш простий. Росіяни на війні, відомий фільм, який був зі скандалом показаним тут, показаним в Венеції. Знаєте такі, так? Знімала колишній росіянка, яка живе вже в Канаді, тримала канадський паспорт, забула канадські гроші, приїхала сюди і три місяці жила з росіянами на Словакії. Знімала приклад. Просто хлопці на війні, вони теж страждають, там вся історія. І вона зайшла. Ну, по-перше, ви розумієте, що Росія, країна ФСБ, там все це контролюється.
[Фоззі]
Колишніх росіян не було.
[Олег Сенцов]
І ти не можеш, ось вона може, ментально, вона залишилася, потягність на кілька відсотків, 50, 60, 70, воно є, тому що там, має чинніший паспорт, вона залишається русиною внутрі, і ти не можеш три місяці бути в зоні бойових дій, в бойовому підрозділі, знімати, і тобі за це, якщо не прилетить, не подивиться, що ти там робиш, і куди ти воно робить. Тобто вони, русиня, хорошо використовує кілька таких користих ідіотів, розумієш, вона там туди, все, воно туди, туди, самоїде, розумієте, не те, що там це операція ФСБ, просто ФСБ контролює, і контролює, воно не вмішалося в цю історію, її це влаштувало. Є інший, як я його називаю, коротше, останній руский, коротше, Аскольд Куров, мінтаважкий, знімав про мене кіно, як був в язниці, зараз він же мигрував, він там в Турції, в Німеччині живе, знімає кіно, у нього російський паспорт залишається, і вони по фестивалям, і в ньому в голову не прийде, що Аскольду Курова треба кенселити, або заборонити, тому що він знімає правду про рашку сейчас, він підтримує європейські цінності, він підтримує Україну, він це знімає, розумієте, отак от. Якщо б він поїхав знімати, його би через два дня вже прийняли, розумієте, там, тому що він би знімав те, що він не знає, що він з ними, він навіть нічого не знає, що він з ними так, що це не сподобається Русні. А вона зробила те, що сподобалось, і проблема зараз не тут, це проблема Русні, як вона бореться. Що робимо ми? В Венеції іде показ, відбувається показ, вже відбувся, вже все, поїзд поїхав, Дар'я Басир пише в Фейсбуці пост, дивіться, що відбувається, от Русня таке кіно пропіхнула, ми починаємо, громадську суспільство починає теж писати, реагує наша держава, МЗС, там, Мінкульт, о, все, там, в Торонто виходять на протести, з показу під приводом безпеки, неважливо який привод, головне зняли, він по інших фестивалях починає кататися, розумієте, він приїжджає там, в Амстердамі, я от зараз їздив, було відпуск, їздив на фестиваль в Стокгольм, і в Амстердам з Ріалом, і вони теж мені кажуть, ну а що буде цей показ, що будете робити? Я кажу, нічого, сяду перед вашим фестивальним центром, коротше, з плакатом, об'ювлю голодовку, буде жгати свої волоси, я вому стою такий фейерверк, як ви там все життя запам'ятуєте в фестивалі, якщо ви його покажете. Ну, вони його зняли, може, не через це, не мої погрози, а просто через те, що кумулятивно. Але, для чого я так довго заповідаю цю історію? Тому що ми не робимо ці, не то, що навіть культурний наступ наш, ми навіть не робимо культурного оборони, яке робити завжди легше. Тобто, де наше Міністерство культури, де наш культурний атташе, коротше, в Італії, де є декілька ключових культурних міроятніств за рік проходять, і Венеційський фестиваль один із найвеликих, я там просто був, я це знаю, це величезний фестиваль. І програму, вони її озвучують за два місяці до початку фестивалю. Ти вже мог побачити, просто побачити в інтернеті, який буде той фільм, прочитати про нього, зрозуміти, що це проблема, зробити доповідь, держава якось почне реагувати, якось ми з фестивалем починаємо комунікацію. Я був у Венеції з Носорогом і Філімоном, і русня робили все, щоб нас зняли з цього фестивалю. Вони писали листи, всім членам журі, вони писали в інтернеті, вони заколиштовували якісь проплачені газетинки, вони телефонували, посол телефонував, голови фестиваля, показують кіно терорістів, нацистів і так далі. Вони робили все, щоб нас зняли. Нас не зняли, дали приза, тому що вони теж такі, знаєш, трохи, але нас не зняли. Вони робили все. Оце вони робили, розумієте?
[Фоззі]
Ключове слово в фразі «Банда займалася тьомними ділами» – займалась. Вони це робили.
[Олег Сенцов]
Ми це не зробили навіть на такому рівні, розумієте? Ми вже постфактум зареагували, як зареагувало суспільство, розумієте? Тому про яку загальну таку культурну політику можемо зараз говорити?
[Фоззі]
Це реагують, в першу чергу, все залежить завжди, якщо у війську все залежить від командира, то в таких ситуаціях все залежить від активістів. Ситуація в Торонто з цим фільмом, вона дуже показова. Я трошечки стикався там. це ставлення до хороших русських. Є люди, які вперто не полишають надій побачити хороших русських. Вам приклад. Канада. Український ресторан. Відповідно, це емігранти з України. Не знаю, якої хвилі, брехати не буду. І відбувається акція, в якій беруть участь Пусі Ріот. Телеконіка, я їх вже не пам'ятаю. І український ресторан пригощає. Тобто, годує. Хороших русських. Типу, вони ж проти Путіна. І так далі. Тобто, вперто є частина українського суспільства, яка намагається під мікроскопом роздивитися хороших росіян. І, мабуть, тому не придивлялася до цього фільму, бо там режисерка з Канади думала, ну, мабуть, там покаже, що вони погані. Не прораховуючи наперед, не маючи ресурсу і не маючи на місцях людей, які здатні аналізувати дії русні. Мабуть, так. З тими кіношними фестивалями. Ще один же фільм був про кохання росіянина і українки, які намагалися закенсувати... Це, мабуть, художній фільм, так? Так, художній.
[Олег Сенцов]
Про хороших руських, до речі, вони ж там писали листи на вашу підтримку під час арешту. У вас є якісь контакти зараз, спілкування з кимось? Ні. Там, я пам'ятаю, Шевчук підписувався, ДДТ, ще хтось? Ні, я так, з Хартунко Куром тільки спілкуюся. І то не так часто. Ви казали, що є п'ять сценаріїв вже про війну, які ви читали? Некоректно, коротше. Є п'ять готових сценарій, які були готові ще до війни. І ще є сценарій з заявки, сценарій у першому драфті про Азовсталь, тобто це такий, коротше, одна із ідей моїх. Вони всі живі, і я би дуже хотів їх зняти. Свій час про війну я точно не готовий зараз знімати, і про війну це, може, не вісім столітів, але трохи більше часу, щоб це я могу це знімати, а інші залюбки, але зараз немає такої можливості. А є отакий якийсь фільм про війну, не про нашу, може, в принципі, про війну, який ви вважаєте таким ідеальним в цьому жанрі, хрестоматійним? Ну, ідеальним немає такі слова, як би, намагаюся не використовувати. Я, п'ять, люблю військову тематику, я люблю кіно, тому розуміло, що багато дивлюся військових фільмов і з дитинства, і пізніше, зараз дивлюся, і передбачаюся, їх не так багато хороших, і можна сказати, що хороший фільм про війну, воно дійсно показує як воно є, достатньо близько, розумієте, тому що, ну, ну, близько, близько, по суті, це воно, і це не завжди режисери, які приймали участь, боївих діг, але переважно, які все-таки були доречні, розумієте, тобто, якщо говорити, прям, ну, один фільм, я завжди, коли кажу, щось треба визначитися, представь, що ти летиш на Марс на два роки, що візьмеш з собою, яке кіно, або якусь книжку, або якусь річ, це, дивіться, вибір, все, один у тебе буде, який найголовніший, розумієте, якщо мені було казати, якщо ти летиш на Марс на два роки, який візьмеш кіно про війну один, я б взяв «Апокаліпсис сьогодні», Франциска Форда Копполи, тому що це я його дуже люблю, і він, вісно, такий масштабний колокол. Там не тільки це.
[Фоззі]
А я б вбрав, я по серіалах про війну, мені дуже подобається ця ідея Спілбірга і Хенкса, Бенсон Бразерс. Їх же там чотири, взагалі, в цій лінійці.
[Олег Сенцов]
Перший був вдалий, а потім вже було не дуже.
[Фоззі]
Ну, чому, вони, це береться мемуари про конкретний підрозділ, і від старту, від навчання до кінця війни брати по зброї, потім «Тихий океан», потім про іракську кампанію «Покоління вбивць», і зараз, виходив, «Королі Неба», мені здається, про авіацію, але це вже не HBO, а Apple був. І оцей концепт мені дуже близький.
[Олег Сенцов]
Я не впевнений, що «Generational Kills» спілбівський продюсер.
[Фоззі]
Ні, там просто ідея, на якій проїхалися HBO.
[Олег Сенцов]
Це одні з найтоповіших, але «Бенд Образер» найярший. Там по книжці зробили, по книжці одного з командирів 101-ї перешупної десанту.
[Фоззі]
І коли в кінці тобі показують реальних цих дідів...
[Олег Сенцов]
В Америці можуть це робити, однозначно. Вони треба цього вчитися, і коли кажуть, а, це Голлівуд, це Голлівуд. Це треба бути з поваги, тому що люди вміють робити кіно. Інше питання, що там багато робиться такого кіно, скажімо так, для пересліджених підлітків, американських, але умне кіно прийшло в серіали, і треба цього вчитися. Тому що у нас нема такого рівня кіно. Треба це визнати, що у нас нема. У нас тільки воно трохи почало піднімати голову, потім широка масштабка. До широка масштабки у нас вже була зміна, якщо ви знаєте, всі скандали з головою Держкіно, з Радою і все, і що зараз, що де фінансування. Всі адекватні люди відмовляються зараз прийняти участь в Пічинку, не хочуть приймати участь в цьому лайні, розумієте. А Нова Рада підтримує попередній Пічинк, де отримували всі прибліжені до кормушки люди, які до цього знімали до 22-го року зрозумієте, з російських серіалів. А зараз вони будуть знімати документалки про злочини з росіян на війні, це дуже зв'язок з Росією хороший, розумієте. І все. Не буде зараз кіно. Буде великий у нас пробіл, тьомна яма. Нікидь через те, що жака масштабу на війну. Гроші виділяно, там 600 млн. Великі гроші, але вони пішли, скажімо так, ні туди. Не на наше кіно, а на якісь такі поділки і на розпіл. А якщо б не одно, а три можна було взяти на Марс? Та я не знаю, там в Заланді тільки одно можна брати. А?
[Фоззі]
Останні колеги цікавився, можна було одно.
[Олег Сенцов]
Взяти подказ, кіно про війну. Всьо, ми поїхали, ми там будем дуже довго говорити про це.
[Фоззі]
Ми будемо сподіватися, що рано чи пізно ми дійдемо до ситуації, коли можемо...
[Олег Сенцов]
Мені просто в голову приходять тільки такі попсові достатньо варіанти, тіпу там Чорний Ястроб чи Целенаміталічне ручко.
[Фоззі]
Чорний Ястроб, отлічне кіно. Целенаміталічне ручко.
[Олег Сенцов]
Райан, отлічне кіно. Я дуже переоцінюю зараз свій взгляд на кіно, не то, що в мене став більш попсовий погляд. Просто був момент, що я там дивився радянське кіно, потім дивився відики 90-х років, потім Голлівуд, потім викривав для себе авторське кіно. Коротше, почав дивитися коврісьмяки всяких і так далі. А зараз я занадто себе відкриваю Голлівуд. Старий Голлівуд, більш новий. Ну, після 2000-х років там вже мало фільмов хороших в прокат. У них переважно в серіали пішло більш розумне кіно. Але дивлюсь і я просто занурившись в цю професію, розумієш, як воно складно робити і особливо в сценарну професію. Тобто я дивлюся і в які моменти я просто знімаю шлях перед тим, як вони це якісно роблять. Це треба вчитися однозначно. Вчитися однозначно.
[Фоззі]
Можливо, нам допоможуть з грошим на кіно про війну, але я знаєте, що зараз згадав? Ви про авторське кіно заговорили. Я згадав фільм «Мандарини». Естонці його фінансували. Про те, як ти точно його не бачив.
[Олег Сенцов]
Це грузинське кіно про абхазський конфлікт. Ні, естонське кіно естонці фінансували. Я розумію, про грузинське кіно. Грузинський режисер там, там грузинський режисер. Якщо бачили на фестивалі «Мандарини», я знаю хорошо.
[Фоззі]
Дуже хороший фільм. Так, якісний фільм. Там знімався чувак, який коротше, естонець. На таке кіно дадуть грошей, щоб там примирення. Я одразу згадав оповідання, як воно, «43-й», Леоніда Андрєєва про примирення. Вони грошей дадуть, якісь росіяни. На проукраїнське кіно вони... Про європейські фонди.
[Олег Сенцов]
Тобто, так, цей определений тренд, скажімо так, є. Але я просто стикався з європейськими фондами. Там немає такого, що ви про кіно, про війну, ми вам не дамо, тільки про таку історію. Це більш складний процес, розумієте? Це більш складна історія. І для нас зараз більша проблема, що ми не можемо прийти в ці фонди європейські. У нас немає шматка українського, розумієте? Тобто, коли є українське фінансування, якесь базове, розумієте, ти на це починаєш надавати інше. У нас було фінансування українське, там менше половини, потім на це прийшов Немецький фонд, прийшов Польський фонд, і прийшов Євреймаж, європейський фонд загальний, який там нам, по моїх, пану Колебу, по початку своєї каденції Колумбища віце-прем'єром, що цей закон прийняли про вступ Євреймаж, ми вносимо фонд, кожен річний вклад цей фонд, а фонд потім справляє гроші по Європі. Ми їх отримали на багато більшому обсязі на Носорог і на інші фільми.
[Фоззі]
Якщо згадали вже Носорог, там є сцена, в якій під нашу пісню в сауні під пісню зробив...
[Олег Сенцов]
Там проїходять всякі штуки.
[Фоззі]
Так, проїходять всякі штуки, і це було настільки оптимально, що мені багато людей казали, ну от коли оце, ну блин, ну от, Blaze of Glory.
[Олег Сенцов]
Просто хорошо легло. Ми там просто, якщо ти слухав, це ми подмонтували трохи, вона не йде як варіантно. Там, розумієш, под картинку була, коротше. Вона прям легла, як хорошо так.
[Фоззі]
Мені найбільше сподобалася сцена в райвідділку міліції. Той, хто був в райвідділку міліції... Ти колоси не забуди. Оце, я казав, оце, оце шматочек, оце прямо оптімаліті, оце воно. Ми старалися. Дякую. Дякую вам.
[Олег Сенцов]
Є час грати в комп'ютерні ігри? Був би, грав би. Це насправді хороша психологічна розгрузка, перевантажитися.
[Фоззі]
Та, якщо я не можу спати під час війни вночі, я лягаю і вбиваю комп'ютерних персонажів. Не факт, що я після того засинаю, але...
[Олег Сенцов]
Я просто не знав, що у вас було кіберспортивне навіть. Нам Вілата розповідав, він тут був. Ну, так, я грав професійно в Старкрафт. Грунтник, нікнейм отуда, виходить. Потім у мене була кіберспортивна команда, клуб, сайт. Я був в Криму один із лідерів. І в Україні теж. І з Вілатом ви брали участь в якихось курнірах? Курнірах з 1999 року до 2000 року. Це було 25 років тому. Так, в Старкрафт. І потім просто я вирос до менеджера такого кіберспортивного, коли це тільки починалося. Потім мене завлакло кіно. І я просто в один день припинив свою цю діяльність і повністю кинув в кіно свої сили. Потім був Майдан, тюрьма. Коли я вийшов, подивився, як красиво кіберспорт. І коли там навіть продали з 10 мільйонів. Ну, знаєш, як ці хлопці. Я радий, що це вийшло на якийсь такий рівень. Тому що ми тоді все це вірили, коли це ще були турніри за 100 доларів.
[Фоззі]
Окей, якщо на Марс один фільм про війну, яку був гру на Марс? Старкрафт?
[Олег Сенцов]
Та ні, це ж тімплейна ігра, я не знаю.
[Фоззі]
Ні, я не знаю. Я б Максапри на якогось катав.
[Олег Сенцов]
Гаммер. Він же про кіберспорт. Про ті часи. Тим часам. І виходить, що «Ґрунт» теж позивний з нікнейм. Це юнік з второго Варкрафта. Такий дурак з топором. 800 хп. Ну, нема думок. Ти розмовляв зараз про якесь повернення в кіберспорт? Та ні, це поздно. Воно поїхало вже. Я навіть не слідкую, на якому там етапі це знаходиться. Я кінував. Це найкраще заняття на світі. Набагато цікавіше, ніж строїти пізика в Старкрафті. Якщо війна закінчиться, я сподіваюся, вона закінчиться нашою перемогою. Або доострованим перемір'єм з перемогою. Дипломатичне щось таке. Якщо буде тільки нагода, тільки буде можливість по часу і по бюджету, я одразу буду знімати. Можливо, навіть залучаючий військ, якщо буде така можливість. Такі варіанти ми теж попрацьовуємо. Залежить зараз то, щоб був час і були бюджети. Я завтра почну знімати. Сценарій є. Про Азосталь? Ні. Я ж казав, що я про війну зараз знімати не буду. Зараз оце, а потім про Азосталь. І це ще не факт, що буде про Азосталь. Тому що, можливо, хтось вже знімав про Азосталь. Це може бути якась жазняла. Зачем вона лізти? Один фільм про цю війну я зніму. Це точно. Але це буде дуже-дуже не скоро. Супер.
[Фоззі]
За це і вип'ємо чаю.
[Олег Сенцов]
У нас є ще така штука. Традиція певна.
[Фоззі]
Я вчора писав, що ми виставляємо лот на благодійний розіграш. Є у вас якийсь актуальний збір? Для частини?
[Олег Сенцов]
У мене зараз нема. Тому я...
[Фоззі]
Ну, в такому випадку ми збираємо на такм'ят. Ви не против? Кілька років, як ми їздимо з благодійними концертами, збираючи гроші на військо, і нам дають усілякі благодійні лоти. І кілька років я його возив, так і не виставив цей ніж. Його мені передав волонтер Богдан Старіков. Це ніж виготовлений з лопасті сушки літака російського, збитого в Харківській області. Отака от ручна робота. Отакі от з піхвами. Не лякайтеся, я сам сьогодні тільки дізнався, що правильно це називається. Хотілося б якісь слова там, ніжний. Піхвачка. Правильно, піхва. Ніжній піхва. Ми попросимо вас розписатися і виставимо на розіграш. Будь ласка, автограф. На піхвах. Отже, сьогодні ми виставляємо на традиційний благодійний розіграш ніж ручна робота волонтера Богдана Старікова. Ніж виготовлений з металу лопасті. Мабуть, двигуна. Лопасті. Які там ще лопасті.
[Олег Сенцов]
Лопасті такі великі, які вращаються. Піднімайте в повітря.
[Фоззі]
Літака сушки збитою над Харківською областю. Отже, цей ніж з автографом нашого сьогоднішнього героя виставляється на розіграш. Традиційно робимо донат. Кратно 200 грн. Один короб 200 грн. 200, 400, 600 і до мільярда. Хочете трильйон. Це збільшує ваші шанси. 200 грн. Один шанс. 400 грн. Два шанси. За тиждень чи за два наш суворий рандом волірон оголосить переможця. Всі гроші йдуть на тактичну медицину. Цей ніж вперше в історії прямої червоної ми переходимо від гуманітаріїв до зброї. Хоча б ніж, але який принесе користь, який принесе ресурс, який принесе смерть ворогам.
[Олег Сенцов]
Дякуємо гарно.
[Фоззі]
Вибачте за компанію.
[Олег Сенцов]
Нічого, нормально.