ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
театркіно

РУДИНСЬКИЙ. БАФТА, Агентство, росіяни в Голлівуді, український театр, зйомки у Сенцова, хейт збірної

Олександр Рудинський

Опубліковано 20 черв. 2025 р. • Довжина: 13 623 слова

Короткий зміст

Його сторінку на IMDb переглядають топові західні режисери, а квитки на вистави за його участю розкуповують за лічені хвилини.

Він мріяв опинитися з Кейт Вінслет на «Титаніку», але й не проти знятися в одному фільмі з Мішою Лебігою. У нас у гостях — заслужений артист України Олександр Рудинський.

Новий випуск ПЧ — про західне кіно та росіян у ньому, акторство та український театр, премії BAFTA та «Оскар», Веса Андерсона та Олега Сенцова, український кінопродакшн та голлівудський підхід, гру Леонардо ді Капріо та перформанс Дані Повара, «Динамо» Київ та донецький «Шахтар».

🔥 Рудинський про зйомки в американському серіалі «Агентство»
🔥 Промова на премії BAFTA та респект від Кейт Вінслет
🔥 Чому російські актори такі популярні на Заході
🔥 За що росіянина юрія борисова номінували на «Оскар»
🔥 Чим відрізняється знімальний процес у західних режисерів від українського
🔥 Дружба з Олегом Сенцовим і робота над «Носорогом»
🔥 Вплив російської театральної культури на світ та Україну
🔥 «Конотопська відьма», «Макбет», «Калігула» і розквіт сучасного українського театру
🔥 Чому Рудинський вболіває за «Шахтар», а не за «Динамо»
🔥 Чи повинен Забарний відмовитися від трансферу в ПСЖ через росіянина
🔥 Невиправданий хейт на адресу збірної України з футболу за її результати
🔥 Що такого є в акторській грі Леонардо ді Капріо
🔥 Яке кіно дивиться Олександр Рудинський

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Олександр Рудинський]

    Пряма червона не вимикає ані радари, ані рентгени, продовжуючи сканувати український медіапростір. Як ми могли не заманити на бар людину, яка має власну сторінку на АМДБ? Вау! Хоча, ти знаєш, у нас були вже люди, які рахуються як актори з Нетфлікс, але справжнього актора ще не було. Справжній сварщик. Привіт. Добрий день. Дякую за запрошення. Ти, напевно, ще не давав таких інтерв'ю після того, як отримав бафту, правда? Всі були до цього. Так. Це ж перша українська бафта. Ні. Перша українська бафта була минулого року.

  2. [Фоззі]

    Мстислав Чорнов.

  3. [Олександр Рудинський]

    Документальний фільм «20 днів Маріуполя». Україномовний художній фільм перший. І дійсно, щоб брав там участь актор сам, це перший фільм, який виграв бафту. Бо до цього документальний фільм Мстислава Чорнова. Так. До тебе підходила Кейт Вінстуд. Це правда. Говорила про Україну. Так. Що саме? Ти її в позицію ставив? Тітанік. Ні, було б прикольно, до речі. Одне прохання. Давай стонем. Я люблю дікапері, можна? Насправді, я вам скажу. Я от робив пропозицію дружині. Це найзворушливіша мить в моєму житті. І оце друга. Ні, ще дитина народилася. Дитина народилася. Це третє початне місце Кейт Вінстуд. Бо як це сталося? Спочатку була церемонія. На шостому поверсі. Півтори тисячі глядачі казали. І потім всі ці люди спускаються по сходах. На третій поверх, де йде фуршет. Де всі ці люди посідають за столики. І ви спілкуєтесь між собою. Я йду зі своєю командою, з режисером. Ми так носимо цю бафту. Режисер, продюсер, оператор, команда вся. І ми спускаємося по сходах. І просто спонтанно мене хопає за руку жінка. Я вам клянусь, це моя улюблена актриса. Але ти її не впізнав. По-перше, образ, який я бачив в Тітаніку. І який я її зараз побачив. Це різні люди. Очевидно. По-друге, я не міг собі повірити, що таке може зі мною саме трапитися. Клянусь, це правда. І вона мене так хопає за руку. Ми спускаємося по сходах. І вона дивиться мені в очі. В неї так набираються очі слізьми. І вона так йде і каже, Such a great speech. Well done, man. І щось починає казати. І я просто йду, іде її поруч чоловік. У нього, до речі, такі довгі волосся, так хвост. І він так посміхається поруч. І вона так заглядає мені в очі. Каже це, тримає за руки. Мене так отрусить. І тут ти прокинувся.

  4. [Фоззі]

    Ні, я не прокинувся.

  5. [Олександр Рудинський]

    Я йду, і єдине, що я додумався, це робити так. Thank you. Я просто клянусь. Я навіть їй не сказав, що вона моя улюблена акторка. Як я міг не сказати це? Незвичайно. Я ваш big fan. І я не сказав. І вона так спускається далі. Ми попрощалися. Це тривало секунд 40, може. Після цього я так повертаюся до своєї команди. Вони дивляться на мене. Я кажу, хто це був? Я вам клянусь, я кажу, хто це був? І Франс, режисер, каже, якщо я зараз скажу, хто це був, то ти впадеш. І я просто так дістаю телефон, телеграм, кружочок і записую дружині своїй Марії повідомлення, відео. У мене є це відео, що я їй розказую, хто до мене тільки що підходив. Там всі на рівних. ТВ, СДТ, Дані Вільняв стоять поруч з тобою. Я з Едвардом Нортоном чекав ліфт, стояв. От як ми зараз спілкуємось, там подібна атмосфера. Там немає статусів. Ви якщо вже потрапили туди, то на рівних. Можливо є такі люди, я не спілкувався з ними, які там пиха якась у них є там зверху якось. Але підходили кастиндиректори дуже відомі. Там Мартін Вейеру, він зараз один з топових британських кастиндиректорів. Він робив конклав якраз цьогоріч. Він робив конклав, він робив Седді Рейдманом серіал Шакал. Шакал не бачив, конклав, гарне кіно. Шкода, що йому не дали. Він виграв Бавту, але Оскар не виграв. І Рей Панц нічого не отримав. Хоча це його так, ну така робота. Просто в кожному цьому крупному плані ти розумієш блін, яка це робота. Просто так. Скільки років людина йшла до того, щоб видати такий рівень. Я впевнений, що йому дуже прикро насправді. Бо у Броуді вже є Оскар. Але... І він сам підійшов. Він бачив кіно, і він сам підійшов до мене. І він Оленя робив серіал на Netflix дуже-дуже прикольний. Про хлопчика сандапера, якого переслідувала жінка. Багато-багато прикольних проєктів робив. І він підійшов до мене, каже, а де ти живеш взагалі зараз? Як ти потрапив в цей фільм? Де ти живеш? У тебе є агент? Ну ми з ним розпілкувалися, ми нещодавно з ним вписувалися.

  6. [Валерон]

    Бориспіль?

  7. [Олександр Рудинський]

    Бориспіль, так. Сам з Миколаєва. Ти знімався в цьому серіалі Агенція. Так, так. Мені, якщо чесно, серіал не дуже зайшов, коли там почалися знову ігри в Толстовщину, Ростова, якісь паролі. Тобто, ну, здавалося б, вже ж не 80-ті, не 90-ті, не Іван Драга, а все одно в них так штамповано вони до цього ставляться. Але те, як вони висвітлили нашу війну, це багато чого вартує, оскільки широкий загал, він же через кіно фактично дізнається, що вони, новини дивляться. Майже неможливо зізнатися актору, що ти не додивився серіал, в якому він знімався. Дуже важко. Це як пісню, яку не дослухали. Тобі здається, це що, хайпи такі навколо України? Ну, з їхньої точки зору. З їхньої точки зору, так. Просто намагання дотркнутися до війни, на популярній темі зіграти. Актуальність, звичайно. Хоча, можливо, у когось є бажання допомогти. Навіть, бути на боці України, називаємо це так. Бо режисери, з якими я працював, це ж знімають п'ять режисерів. Такі серіали великі, вони знімають багато режисерів. Я працював з трьома. Два британці. Джо Райт, який знімав «Темні часи» з Гарри Олбана про Черчилля. І один з них знімав Мартін... Фільп Мартін, він знімав «Корону» серіал. А третій, американець, Ніл Бергер, дуже класний режисер, він знімав «Фінальний блок», 9-10 серію. А там якраз я фігурую. На мені побудована лінія. На мені, моєму напарнику. Ось. І ці люди були максимально трушні. Максимально трушні. Типу, для них я маю бути в першу чергу. Вони зі мною працювали. Вони, ну, для них надважливо, щоб все не вдалося. Саме-саме-саме з українцями. Тому я не думаю, що вони зараз сидять такі, думають, як там Саша в Україні, цікавий обстріл. Ні, напевно ні. Але робили свою роботу. Вони дійсно дуже відповідальні. І максимальний їм респект за це. І я зашов дячний їм за те, що я там знімався на Netflix, наприклад. І багато фрагментів було вирізаних. Не через те, що вони були невдатні. Ти там придумав щось, оп, він не зайшов, оп, не прийшло. Бо акцент на головний героя. А тут так сталося, мені пощастило, що весь акцент був на мені, особливо в 10 серії. Ось. І жодного кадру вони не прибрали. Навіть ба більше, вони додали кадри. От Ніл Бергер, він підходить, каже, слухай, придумай зараз якийсь віршик такий про міністра оборони. Давай щось придумаєм, що ти бачиш, що він в броні. Засав, він засав приїхати сюди. Давай щось придумаєм. Я кажу, давай. Зараз я подумаю, я там кажу, що спод нос буркачу, тіпа, стародіт, дягнув бронежилет, бо йому лишилось мало лет. І сам собі наумі, бо я в цей момент вже планую операцію, як мені зараз піти там сховати пістолет, як мені вистріл зробити. Ось. І він прямо каже, тебе влаштовує цей дубль? Влаштовує. Все, супер, рухаємось далі. Давай такий настрій зробимо в туалеті. Тобто не він вирішує, щоб дубль було. Йдемо далі. Він радився. Оце режисер, розкішний дядько, американець. Якщо пам'ятаєте, такий фільм з Береллі Купером «Область темрів» Так, «Область темрів».

  8. [Фоззі]

    Там, де він таблетки... Так, так, так. Оце він знімав цей фільм.

  9. [Олександр Рудинський]

    Дивергія, антилізіоніст. Він багато таких касових фільмів, він багато знімав. «Один плюс один», але з Брайаном Кренстоном.

  10. [Фоззі]

    Американець.

  11. [Олександр Рудинський]

    Оце він знімав. І він підійшов після зйомук. Останній знімальний день якраз знімало моє вбивство. Я там раз сорок падав на колі, бо там постріл спочатку в спину. І він допрацьовував, каже, давай зараз я візьму монтаж. Провзи ще на колінах. Останні твої секунди, давай доробимо. Я кажу, я тільки за. Давайте, давайте, давайте. Але не взяв. Ні, взяв, взяв. Мало бути просто постріли, мене нема. Вже все, випав з кадра і їдем далі. Ні, там ще є цей момент поранення. І там три секунди є. Але три секунди це вже багато. І він підійшов після зміни до мене. Каже, давай мені внеси номер. Оце мій помічник. Це мій номер. Ми ще обов'язково попрацюємо. І Джо Райт класний. От він робив проби. От який знімав темні часи з Гаррі Олбаном. Він дуже поважений режисер в Британії вважається. Типу, це його перший серіал. Він там один, здається, з лінійних продюсерів на цьому ж серіалі. Там стільки продюсерів, там мільйони їх. Із Paramount, із кінокомпанії. Там їх мільйон. І він знімав перших дві серії. І якраз там в другій серії фігурує. Весь екшн він знімав з нами. От він класний дядька, теж так само. От він проводив проби саме. Я йому надсилав селфтейп. Селфтейп, типу, в кастинг-директорсі. А потім у нас був зум-кол. Вони Україну знімали? В Польщі? Ні, в Естонії. В Естонії? Так, ми спочатку знімали в Талліні, а потім знімали в Нарві. Знаєте, це місто? Так, так, в Росії видно. Так, так, так. Ось сусідня будинок. Ну це часто, як Чорнобиль в Літві знімали. В Україні теж знімали Чорнобиль. Там здійснюють місці, по мосту можеш вже в Росію прийти.

  12. [Фоззі]

    Звичайно, звичайно.

  13. [Олександр Рудинський]

    Це місце треба мінувати. Він є в цьому серіалі, здається, це місто. Там це місточок. Там все дуже... Я навіть на карти, коли ми їхали на локацію, ти проїжджаєш, дивишся, і ти от написано РО-СІ-Я-З. І ти їдеш поруч. Там багато російськомов... Там всі російськомовні в Нарві. Просто в Естонії, ой, в Талліні, не знаю. По-перше, ти там бачиш багато українців, і працівників в закладах, і в готелі, і в супермаркетах. Але молодь, спілкується переважно. Я не скажу, що здебільшого, але є. Ти чуєш російську мову. Але в цілому, там вони за Україну до останнього. А в Нарву ти приїжджаєш, ти наче от в 70-ті роки приїхав. Не в 90-ті десь. Згадали вже про це. Поряд з актуальністю України залишається в кінематографі світовому багаторосні. Більш того Оскар, Анора отримувала Оскар. Російський актор. Дауні-младший. Каже, що це найперспективніший актор у світі зараз. Я не знаю про кого йдеться. Юрій Борісов. А ти дивився Анору? Так, звичайно. Маю дивитися те, що зараз номіновано. Мені цікаво самому подивитися, за що його номінують. Ти думаєш, за що? Чому в них є такі п'ятьдесят до сімдесят? Нам важче пробити собі шлях. Бо я вважаю, що в нас є десятки українських акторів, які можуть скласти гідну конкуренцію навіть на голову на дві вище за них. Просто дуже важко потрапити. А стосовно Борісова, я клянусь, я не знаю, за що його номінували на Оскар. Чи він цікавий актор? Дійсно він цікавий актор. Ти не можеш казати, що це неправда. Це дійсно правда. Мене більше харив другий. Цей молодий актор, який, слава Богу, не був номінований. Просто у них така політика, вони можуть собі це дозволити, щоб номіновати російського актора, який живе в Росії, який повертається і працює там. Така політика, що кінематограф його зараз підписали в одне з найбільших агентів світа. United Talent, здається, якось так називається. Ти бачиш, наприклад, в спорті вийшло їх якось обмежити? Не в усіх спортах. Не в усіх, але в певних точно. А тут зовсім не виходить. В кіберспорті, якщо я напам'ятаюся, вони всі грають. В тенісі так само грають. Просто натиснуть руки. В тенісі хоча б прапори прибирали. Слава Богу. Слухайте, насправді мене це навпаки підбадьорює. Я вам чесно скажу. Це певний азарт. Мені присутні. Акторська гра, це не просто класно створити образ. Ти коли в кадрі, ти так само. Це гра в шахі, я так завжди казав. Я не можу собі дозволити з цією людиною ніколи зіграти. Як забарний. У нас є паралель. Спортивний подкаст. Бачите, така ж ситуація. Ти як вважаєш, в цій ситуації він має переходити в великий клуб. Тому що це круто, перейти в великий клуб. Це великий шанс для його кар'єри. Чи має зважати на оці фактори, що там є русні очі. Саме ж можна і в кіно переховати. Чи грати тобі в якійсь крутій картині. Зараз Борісов отримав декілька ролей. По тому ж IMDb Pro я побачив, що він зараз отримав Лука Гуаданьі. Дуже класний італійський режисер. Який зняв Call Me By Your Name. Назвив мене своїм іменем. З тими тішалами. Квір він зняв. Потім він зняв оцей останній фільм. До цього він зняв Челленджер. Здається фільм. І зараз Андрій Гарфилд і Юра Борісов отримають одну з головних ролей. Ось я зараз побачив. Його підписало одне з найбільших американських агентств. І ти розумієш, що ця мить потрапити взагалі на церемонію Оскар це вже дає тобі зелений квиток. Тобто ти вже в центрі уваги. Зараз виходить серіал. Він в топах у Netflix. Адаптація данської франшизи. Відділ Q. Локалізований як відділ нерозкритих справ. І там дуже гарну роль зіграв теж росіянин. Там вони ховаються, що він зі Швеції. І що він курт за походженням. Взагалі грає сирійця, але все одно він росіянин. Я дивлюся і не можу. Гарно грає. Але я не можу його сприймати як актора. Я не можу сприймати цього персонажа. Для мене тут долго. Кацап, кацап, кацап. Навіть якщо він зі Швеції. Я намагався гуглити, що він казав про війну. Нічого не вийшло. Я з цим Борісом отак от стояв він на виході на перекурі. Отак от як ви зараз стояв. Отак от він поруч. І отак от стояв я. Це дуже цікава саме по собі ситуація. Я коли казав про мову, він отак от сидів переді мною. Я йому в очі дивився. Отак от сидів переді мною. Я дивився до останнього типу. Яка його реакція буде. Тому... Він хлопав. Але питання в іншому. Вони ж розумієте, що вони приспособленці. Вони зараз поводять себе так, що де я при чому? Я війну починав? Чи що? Я її починав? Вони взагалі не вілюють таке поняття як війна. Ніде про це не говорять. Вони просто слідкують за цим. І все. Нічого абсолютно. Але повертаються в Росію. І податки. І працюють там. І мабуть знімаються в якихось проектах і в Росії. Звичайно, звичайно знімаються. А в Росії, наприклад, в СПЕСЖ чоловік, він зі збірною грає. Вона там десь грає ще. Так, з якимись африканськими командами. Але так, я знаю. Господи, ну... Не знаю, просто дуже прикро, що зараз ведучий український футболіст не може грати за один з найкращих клубів. Найкращий? Де Юре. Але мені здається, зараз інший клуб найкращий в Європі. Просто він в полуфіналі б не прийшов. На жаль. Не пощастило йому трішки. Не фортануло. Я не фанат цього клубу, але я вважаю очевидно, що він заслуговує, як на мене, бути в фіналі сто відсотків. Це Барселона. Та я здогадався. Це сто відсотків, на мою думку. Це був би значно цікавіший фінал. А як ти думаєш, якщо... Це таке, звичайно, як би, де коли, але якби була пропозиція в супер-крутий фільм, але з російським партнером. Ні, якщо б його затвердили, я б не пішов в цей фільм. Ти розумієш, що послідовно затверджують. Ти можеш одразу задавати питання, чи буде російський актор якийсь. А якщо б тебе раніше затвердили, а потім... Я б спілкувався, казав би, чому саме його. Хай його зіграє українець. Спокійно. Ти думаєш, що за Барнему не переходити тоді? Ні, я думаю, що за Барнему переходити, звичайно. За умови, що Сафонова відправлять. Вони ж класну альтернативу запропонували. Закриваючи тему з росіянами, як це добре звучить, закриваючи тему з росіянами, вони всі летять на Марс, беруть це за руки і дихають азотом. Голівуд, це ж все-таки бюрократична така велика структура. І як будь-яка бюрократія, вона дуже довго перелаштовується. Як авіаносець розвертається в море. Дуже довго. І дивишся фільми і бачиш, як вони з гарних росіян переводять вже росіян вороги. Я так думаю, що в наступній Бондіані Джеймс Бонд буде вбивати росіян. В них був період, як там в відеоіграх. Якщо ти воюєш з росіянами, є хороший руский, який воює з тобою, щоб влаштувати революцію. Тепер вони вже в це не вірять. Тобто дуже довго. Їм треба 5-10 років для того, щоб змінити вектор. От зараз виходить серіал скандинавський. Абсолютна така дурня, але там на одну секунду, коли черговий персонаж стає підозрюваним у вбивстві, про нього збирається якась інформація. І там вискакують заголовки якихось статей про нього. І там маленький такий на секунду з'являється заголовок. Цей герой відмовився коментувати свій спільний бізнес з росіянами. Це просто такий штрішочок, яким вони, тіпа, а чому глядач має його не любити? В нього бізнес з росіянами. Це стає частиною масової культури. Так, але на це потрібен час. Але вони все одно не припинять шукати когось як в шутері, якогось хорошого русского. Бачите, це ж режисер, який знімав Онору. Він же не робив проб. Він його побачив в фільмі, він його запросив. І він його запросив через кіно. Але... Це не дуже розповсюджено, так? Цього персонажа спокійно міг зіграти би і українець. Я не про себе кажу, я в цілому кажу. І боротися за цей ринок треба, треба, треба боротися. Потрібне лоббі. Потрібне Кейт Вінслідж. Але ж там російська мафія, правильно, в фільмі? Це не принципово. Просто батьки приїжджають з Росії, живуть там в Москві чи де вони живуть. Але насправді... Ми маємо змагатися з ними. Сто відсотків. І це було дійсно... Це було... Ну, уявіть. Я сижу, оголошую, коли я на бафті був. Вони ж коли номінантів представляють, вони на екранах показують фрагменти з фільму. І я сижу, показую 5 коротких метрів фрагменти. По 15 секунд з фільму. Один, другий, третій. Наш був останній. І коли показую фрагмент, там ще такий фрагмент, я забігаю весь знервований. У мене все тече з обличчя. Я забігаю до батька і кажу, там підірвало наш автобус евакуаційний, на якому мали перевозити людей, дітей. І він каже, ти русських там бачив? Я кажу, та ну, я бачу взриви. І він каже, ти русських там бачив? І я сижу в цю мить і думаю, господи, дякую, що ви вибрали саме цей фрагмент. Бо зараз, в цю секунду, вони сидять і дивляться. А ми про них і показуємо. І ще їй кажу, типу, добавте гостю, і все. І я думаю, боже, це найприємніше, найпрекрасніше мить. Я йшов з таким трепетом, мене отак от розривало. Навіть не від думки тієї, що там багато голливудських легенд сидять в залі, а саме від тої думки, що, типу, а ви подивитеся зараз, пару секунд, я скажу пару слів. Тому моя думка така, що це не битва тільки починається. Я вам кажу. А ти готував промовуватися? Думав, що скажеш? Я в день, коли прокинувся, в цей день я ходив, я сам взяв каву, ходив просто по центру Лондона, я просто думав, що в першу чергу я маю сказати. Типу, про свого друга. А дівчат не було, не казали, що є шанси? Ні-ні-ні. Дві людини тільки знають. Я завчасно питав, мені цікаво було. Ніхто про це не знає. Дві людини тільки знають взагалі, в цілому, хто-хто яку премію отримує. Я взагалі їхав туди, у мене навіть надій ніяких не було. Я вам чесно скажу. Бо я розумію, що це один україномовний із п'яти фільмів, а всі інші британські фільми. Всі інші британські, англійською мовою, зняті в Британії. Зрозуміли їм. Так. А тут єдина історія. Я їхав, у мене особливих таких надій не було. Ти бачиш, я ж кажу, минулого року у «20 днів Маріуполі» був досить тріумфальний фільм «20 днів Маріуполі», тому якось у мене надій певних не було. Але, бачите, склалося так, як склалося. Фос, так. Я розумію, що тобі серіал «Агенція» не дуже сподобався, в якому знімався Сашко. Порадь тоді нашим глядачам і мені якийсь серіал, який тобі сподобався з останнього. Ну, за цей рік я б виділив чотири серіали. «Юнацтво» на Netflix. Там різні переклади. «Первісна Америка» теж, здається, на Netflix. Вестерн такий. Потім «Студія». Його локалізували як студія, кіностудія. І «Відділ нерозкритих справ», якщо любите детективити. От чотири таких шоу. А «Юнацтво» — це ж там, де про вбивство в школі, так? Так, міні-серіал. Моя дружина дивилась, це точно цікаво. Рекомендаційно. А під будь-який серіал ідеально смакує піцца від наших друзів «Піцца Дей». Завжди гаряча, завжди багато начинки, доставлять швидко, куди завгодно. Все, як ми любимо.

  14. [Фоззі]

    Алілуя!

  15. [Олександр Рудинський]

    А от ти кажеш, без проб, по фільму так часто беруть акторів? Чи це вже хай-левл? Ні, в Україні. Я думаю, під багатьох пишуть сценарії. Але от на «Рок Пес Сизерсу», це короткий метр, у мене проб теж не було. Це було взагалі... Мені написав один британський актор, з яким я працював. Каже, британський режисер, якому я дуже довіряю, буде знімати фільм, хоче українця на головну роль. Скинув мені матеріал, я йому написав, кажу, привіт, ось тобі шоу-ріл. Він каже, давай зізвонимося по зуму. Я сказав, так, я хочу, мені цікаво. Вона діслала мені англійську версію сценарії. Я просто побачив в його очах. Йому 23 роки було на момент зйомок. Вони вже півроку годувалися до цього фільму, тому я побачив в його очах. Це дійсно один з найпрофесійніших людей, з якими я працював. А звідки гроші в них? Це якась гранта? Це випускний фільм взагалі був. NFTS. Це одна з найбільших в світі академій. Там 10 студентів на рік вчиться. Їм виділяють великий грант. Там коротке мета. Це не тільки, скільки в нас на дліний. Там досить великі кошти виділяються. І там вони готуються дуже довго до цього. Там два роки вони вчаються. І вони випускаються дійсно готовими вже. Майстрами. Тотально готовими. І ось я приїхав. Але такого я ніде не бачив насправді. У нас спочатку були 10 днів репетицій. А потім, коли ми приступили до зйомок, щоб ви розуміли, ми знімаємо сцену якусь, спершу ми заходимо в локацію. У нас спочатку репетиції були в локації, спочатку за столом, потім в локації. А де знімали? В Лондоні, а потім в Ельсі. На туру всю Ельсі знімали. Ну, шахтарський регіон.

  16. [Фоззі]

    Типу так.

  17. [Олександр Рудинський]

    І у нас починалася репетиція, уже коли знімальні дні почалися. І от ви спочатку репетируєте з режисером, він тебе заводить в локацію, ви сидите в локації, повністю він тобі каже малюнок, як ти хочеш зробити тут, як хочеш взяти цю чашку, так, так, так. Я йому показую свої варіанти. Потім ми з акторами репетируємо. Без перекладача.

  18. [Фоззі]

    Так, звичайно, звичайно.

  19. [Олександр Рудинський]

    А у нас дві людини всього. Актор і режисер. Нікого в локації немає. Пуста локація абсолютно. Потім ти обживаєш локацію, ви проробляєте план, ви репетируєте, потім він запускає повністю всю команду. Ви показуєте цю репетицію для всієї групи, вони в тиші просто стоять, дивляться. Ви показуєте цю репетицію, потім актори відпускають, вони всі готуються, буквально там 20-30 хвилин, вас запускають і ви знімаєте. Такого досліду я ще ніколи не мав. Щоб актор був вперше на майданчику, він все робив, це було... А як у нас, звичайно, це відбувається? Дивлячись, як у Олега, дійсно, Олег дуже авторитетна людина, Сінцов, і він знав кожен крок так само. Але він тобі казав, ти будеш лежати так, ти будеш стріляти звідси, це твоя точка, ти звідси. Ти просто, ти слухаєш те, що тобі пропонує режисер, а як ти це будеш робити? Мені дуже сподобалося в «Носорозі» картинка «Ітьюд» в РОВД. Тобто, для того, хто колись бував в РОВД, в обіз'янніки, це таке о, та, вірю, вірю, вірю, і коли ти там п'яти віриш, ти думаєш, все, продавайте мені «Інопланетян», все, що угодно зараз з'явиться. Там класна сцена, там ще дядька якийсь, він так точно зіграв. Дуже-дуже-дуже-дуже прикольно, так? Тому, а, ну, є ж іще… Ти сам знімався в сцені, в сауні під… І не тільки в сауні, там у мене персонаж…

  20. [Фоззі]

    Ну, я про ту сцену, а там наші пісні. Так, там ж пісня «Теймінг»?

  21. [Олександр Рудинський]

    Так, так, так, в сауні. А от коли ви знімали, теж цю пісню впомикали, чи не було? Ні-ні-ні. Взагалі не було? Не було пісні ніяк. Ні-ні-ні. Олег, до речі, теж нюанс такий скажу. Прийшов, в нас цілий день на цю сцену було. Нас привезли десь в третій часині дня, а ми знімаємо до восьмої вечора. І треба ж теж зайти в цю сауну, вона така холоднюча була, треба було купатися в тому басейні. І Олег каже, типу, дівчата будуть з вами зніматися, вони не акторки, але вони мають себе почуватися як акторки. А з нас, з банди, з п'яти людей, два актора тільки, я і мій найкращий друг Жека Григор'єв. А інші хлопці не актори. Ну, але вони вже, ну, ми дуже здружилися тісно. І вони кажуть, але дівчата мають почуватися як у себе вдома. Окей. Носить пиво, ставить отак от, каже, все, репетируйте. Ось. І ми трохи пили то пиво, обговорювали, як будемо що робити. І теж в монтаж не все війшло, бо там були такі смачні етюди, там був такий етюд, я там з черепахи танцював на столі, давав їй курить. З живої, справжньої черепахи. Ну, але це кіно. І ти маєш все-таки тут історія про одного героя. Носорог. Типу Сережа Філімонов. Тут історія про його герої. Виключно. Акценти мають бути тільки на ньому. А не на тому, хто скільки придумає собі в сцені. Бо ми ж актори, ми ж ані люди, нам треба багато напічка, звичайно, звичайно, звичайно. А як тобі грати от з непрофесійними акторами? Чудово. Це той випадок, коли боже, чудово, це не завжди працює добре. Не завжди працює на користь фільму. Але не в цьому випадку. Покажіть мені серед акторів такий типаж, як Сережа Філімонов. Коли на пробах ще нам Олег казав, що мені треба людина, по погляду якої я буду бачити життя. Таке життя має бути насичене в такому віці вже. А знаючи біографію Сережи, з 18 років майдан шумів якраз 13-14 рік. А потім коли вже здружилися, ми там проводили разом час у Кровоморозі, ти вже починав слухати історію, думаєш, боже, я ще молоко пив. Ну, умовно кажучи, в порівнянні. В гуртожитку. Коли ти вже в такому віці. Жека Світлична, наш друг з Кривого Рогу, який загинув. Теж. Він взагалі боєць ММА був. Взагалі спортсмен. І Олег його знайшов у тренажерному залі. Ось. Просто, ну, Сергій, він дуже-дуже такий любознательний. Він йому треба було, він дивився кіно, він слухав референси, про які Олег йому казав. Він готувався дуже, він набрав вагу. Ну, занурювався. І порадився. Ну, він був максимально відкритий до цього досвіду. А от коли, типу, блогери грають в кіно, у тебе ж теж був такий досвід там, не знаю, з Мішей Лібіга. З Мішей Лібіга, ну, Міша, я Міша дуже люблю. Міша дуже органічний фільмник. Ну, я маю на увазі, не здається тобі, що от хтось в професію влазить, типу, немає якоїсь ревніщі? Чи не знаєте, Даня Повар теж знімався в кіно. Ну, і дуже-дуже-дуже смішний епізод з ним вийшов, як на мою думку. Дуже смішний епізод. Дивіться, є просто люди артистичні від природи своєї. От людина артистична. Ти в житті з ним спілкуєшся, тобі постійно ну, кайфово. От людина, яка цей сценічний простір і час заповнить від Ада Я. Він не зробить так, що ну, людина цікава. Як я завжди казав, що от пан Данілка, типу, він ну, він від природи артист дуже. Тому Андрій Данілка? Так, так. Ні, ну він вже закритий в житті, от такий. Так, але на сцену ті, які дають можливість вийти. Знаєш, як він виходить зі сцени? Я бачив нещодавно. Його накривають рушником. Данілка. Менеджер його розповідав. Тобто, він виходить, от тут він Вірка Сердючка вийшов. Йому треба вдягнути на голову рушник і вести його, щоб він не бачить, куди, і вести його в гримерку, щоб він ні з ким поглядом навіть не зустрівся по дорозі. Тому... Так, але я маю на увазі, ну, на сцені... Синічний і... Абсолютно різні люди. Я з ним бачив інтерв'ю, я от з ним бачився нещодавно, на днях місяць тому, і я бачу, як він наживо виступає, як він за куліси заходить, як він готується, як він прогоняє свій виступ. Але він все одно артист, де цього не обрати. Це театр Компот, звідки він вийшов. Полтавський театр. І як же його прізвище? Любченко, мені здається. Це той чувак, який вигадав всі ці полтавські акварельні анекдоти про Галю Баловану. І серед іншого він вигадав і Данілка. Прикольно. А потім Данілка його кинув. Такі історії від Фоза. Не завжди це працює, коли непрофесійний актор, але бувають випадки, бувають... Це вже на... Коли режисер-автор сам свого фільму багато-багато практикує. Але він сам бере відповідальність за це. А ти з Сінцова спілкуєшся зараз? Так, звичайно. Він приходив щодня до мене на вистави. На Калігулу, на прем'єру Макбета приходив. Так, звичайно. Чудово. Я Олега дуже люблю. Він великий приклад для мене. Авторитет. Я знаю, я знаю. Я сьогодні навіть їхав сюди і дивився фрагменти. Буде знімати він ще, чи ні? Сподіваюсь, так. Я б дуже хотів цього. Ну він мені сказав, що буде. Але там подивимось, як буде. Я думаю, що він би вже зняв фільм, якби не війна, мені здається. Він би вже зняв фільм. Ну зняв документальний. Зняв документальний. В тих умовах, в яких він був. Але мені здається, він би вже зняв. Ви ж розумієте, де зараз брати фінансування? Сєнцов знайшов би гроші враховуючи, як гучно боролися тоді і світові зірки і так далі за його звільнення. Сєнцов би знайшов гроші. Тут би я не переживав. Можливо особисте бажання поки в таких умовах. Я можу собі уявити, скільки друзів, знайомих, товаришів, побратимів воюють зараз. Не знаю, подивимося. Я б дуже, звичайно, вявив. Я катірую Олега дуже. Ми теж стоїмо. Мені здається, це така постач. Епохальна. В нього класне почуття гумору, до речі. Я вам швидкий приклад скажу на виду. Ми стоїмо на кайтеринг в Переві на зйомках. Я стою перед ним, він просив тільки на ти і Олег. Каже, Олег, тільки на ти і до мене. А між собою, щоб ми тільки по іменах персонажів. Рижі, плюс, носорог, нос. Тільки так спілкуватись. Я стою перед ним і кажу, Олег, проходь. Він каже, ти стоїш, ти бери перший. А ми стоїмо вже довго в черзі. Я кажу, та ні, та проходь. Він каже, ти стоїш, ти переді мною візьмеш. Я постою. Я кажу, та Олег, мені незручно, ну проходь. Він каже, я вже своє від'їв. Каже, в мене був момент, я вже своє, я наївся добре. Просто тоді це прозвучало дуже-дуже лучно до контексту. Прикольно. Саме іронія така хороша. Ну, як завжди, з нас контент, з вас підписка. Right now! Окей, але, давай з Руснею не закінчимо, давай закінчимо точно, остаточно. Одна тема, я про неї не знав взагалі, але поки готувався, дізнався, мене це супер вразило, що ти дуже дивився, да, на оцей бік під час студентства свого, на ось російських акторів, російський тіатр, Євгена Міронова, і так далі. Міронов, да? Я забув уже, хто це. Та ладно, ну я дивився інтерв'ю твоє, Маше Єфросиніне, ти з таким захопленням розповідав про те, що ти зайняв гроші у Поріша. Дві з половиною тисячі гривень. Поїхав в Москву, для того, щоб потрапити. Ну зараз це просто, зараз це звучить прям... Дивіться, зараз у нас дійсно, при тому це не тільки я такий був, ну в цілому, я коли приїжджав в університет театральний, збиралася банда людей, студентів, які просто кажуть, ну розкажи, просто саме ця людина, він створив театр, прийшов, там очолив, я не знаю там їх історію, до якого приїжджали, він запрошував найвідоміших, найбільших режисерів театральних з цього світу. Емельмунта Сніокріошус, Робер Лі Паш, Роберт Уілсон. Ну про таких режисерів, там, ну там, понятно, що він, коли ти вже дорослий, що ти розумієш, що ці театри не, ну, живуть за рахунок держави, там, пропитані такі гроші, там, ну це буржуазні театри, вони живуть, там, такі величезні гонорари, щоб такого режисера запросити. І перші імена режисерів світу, вони приїжджали, ставили туди. Ось, і... Ти виховував, ну, тебе з першого курса Станіславський, такі прізвища, Мірхой, Тавстаногам, Єфраз, Чехов, ти тільки ці прізвища і знаєш. Я не про свою майстерню і викладачів, які мене, типу, наче, ні, ні, ні, ти, ну, це культ цього був, культ російського театра. Це культ був, так, скільки років тягнувся, поки до 24 лютого. Кіно, я ще з Миколаєва, ну, я нічого не дивився, окрім Отечественного кіно, про Втору мірову, про Отече... Ну, Отечественна війна. Всі фільми, які були, я всі передивився. Всі, я всіх знав акторів, і радянські фільми, і не тільки радянські, і російські, типу, я навіть не знав, які там кінематографи вдалі Польщі, я нічого не знав. І тільки вже, коли я приїхав в театральний, типу, я почав досліджувати, бо мені стало цікаво. Але, там, Ріма Стуміна, перший режисер, на той момент, про який я знав, Томас Остермайер, зараз, ну, типу, грант театрального режисура, німецька режисера, він ставив на нього виставу. І не всі ставили на нього вистави. Тому мені хотілося, типу, я дійсно дуже сильно шалений в нім, як актором. До моменту, от він поїхав. Він при тому, парадокс в тому, що почалось повновставне вторгнення. Він же написав там лист відкритий, типу, там, і своєю подругою, Чопан Хамаатове, хто там ще, там, Лія Хіджак, вони всі підписали лист, типу, зупиніть війну, не продовжуйте це. Приходить там, я не знаю, скільки місяців, як окупували Маріуполь, і він приїжджає туди, з лідером фракції «Єдина Росія», ходить по Маріуполю, каже, жорстко тут, жорстко, ми ж актори, ми такі люди, знаєте, ми ж творчістю займаємося, а тут бомбять, тут страшно. І мені просто мільйон людей це відео прислала. Я так сижу, думаю, ну, пока. Я просто скидую, типу, мені було настільки байдуже. Мені просто похєр. На всіх клянусь. Я не подивився, ну, не те, що навіть задля цікавості, що у них там відбувається, ні. Оце єдиний фільм «Анора» з російським актором, але це американське інді-кіно взагалі, за 6 мільйонів доларів взято. Ну, ти думаєш, що це оцей спадок, радянський, російський театр, оце все? Ні, це зброя їхня. Вони ніколи на цьому не іконувалися. Ну, так, я маю на увазі, чому у нас воно так було. Телевізійний, кіношний і театральний світи України, вони завжди дивилися на Москву ось так. Сторисово-позичайно. Знизу на гору, Москва. Типу, ми колись виступали в Амхаті, лабали на якісь церемонії 2001 року. І, блядь, якась в Росії. І, типу, нам ви виступали в Амхаті, ходили там, дихали цим. Я кажу, ну, чим ми там дихали? Филом? Типу, під залом, під сценою. Ну, в мене не було такого п'єття. Амхат, їбать, як вам пощастило, що ви були на цій сцені? Мені кажуть, це друзі якісь актори. Ти думаєш, ну, блядь, ну, Амхат і Амхат. Їх там багато було театрів. Я розумію, 80-ті, 90-ті якісь під час перебудови з'являлися якісь прояви людськості. Можливо, і здавалося, що вони зможуть змінитися. Але зараз... І слід віддати належне. Вибачте, що ніколи вони на цьому не економили. І в величезні кошти завжди все вкладали. І тримали за допомогою цього кого? Тримали хлопчиків Миколаєва з Миколаєва в своїй орбіті. Мало того, я вам кажу, в Миколаєві починав Новий рік, ти зустрічав. І не тільки, я вже коли переїхав в Київ, дізнаюсь, що і в різних районах таке було, що ви зустрічаєте Новий рік за розсійським часом. Ось у нас в Запоріжжі, в Харкові так само робив. Харкові. В Івпаторії є знайомий, який засікав кількість фейерверків на Новий рік за російським часом і за українським. І він протягом 10 річ цим займався. І він вів тренд, був такий, що все більше і більше людей святкували за українським часом, аж потім сталася анексія, тому вони і поспішали так з ним. А от на українських акторів ви тоді не дуже згучали? Ступка знав, звичайно. Ступка грав у росіян. Пам'ятаєте, був у них такий фільм з легким натяком на Путіна, тоді ще це було, Дом. Непоганий фільм про велику родину. Тарас Бульба. Тарас Бульба – це чиста робота. А Дом – це був такий трошечки незвичний фільм. Там Ступка просто давав майстер-клас. Там був один епізод, коли його герой, батько великої родини, прокидається, виходить, там щось бачить, що його донька біжить до якогось хахаля, і він о 6-й ранку випиває 50 самогончику і закусує тим, щоб палець в масло. І от так. І це такий був акторський тют. Просто Ступка за 4 секунди всім решті сказав, оце от реальне, оце от майстерність, а те, що у вас, тут вже граєтеся. Я зараз закрию цю тему. Знаєте, чим дійсно для нас ці актори, театр, в першу чергу, які можливості я бачу там? Там тільки в одній виставі Робера Ліпажа куб, який коштував мільйон доларів. Куб, який коштував мільйон доларів. Він постійно так от по осі крутився, цей куб. А Міронов грав сам всіх персонажів Гамліта. Він типу фух, провалювався оце куб. Куб продовжує крутитися. Він вже на канаті з'являється згори типу в іншому образі просто. Де я такі речі? Там дійсно вмивалися мільйони доларів в театр. І так, я думаю, у них так це і продовжується. В келік, театр, кіно, безумовно. Балет.

  22. [Фоззі]

    Балет, балет, балет.

  23. [Олександр Рудинський]

    Опера, так само. Я врітую все. Кожен українець є прихильником російського великого балету. Тому що ми хочемо побачити, блять, лібідіне озеро, коли Путін здохне. Амінь. Так, але тільки, но коли але зараз ти усвідомлюєш, що ми зараз були в Польщі на дуже відомому театральному фестивалі «Контакт». Туда дуже важко потрапити на цей фестиваль. Туда збираються топові режисери з різних країн і там був, на цьому фестивалі був, типу, російський режисер. Він, типу, опозиція Ніер виїхав там в 2022 році. Йому не можна в Росію. Тімафє Кулябін. Він ставив на Міронова виставу теж. І... А... І ми брали участь. Але він нічого не взяв з Жона Малковичем і Інги Борде Дабконайда. А ми взяли. Так що... Ти просто розумієш, що... Так ви знаєте, що продовжувало зніматися в Росії Та мені... Я ще їх не сприймаю. Я вам чесно кажу. Мені байдуже. Просто це певна перемога для нас і усвідомлення того це, в першу чергу, майбутнім студентам. Малкович грав в нього спектакль? Так, так, звичайно. У росіянина? Так. І це от... Я до того, що ми тільки краще. Так, а тепер у сучасних студентів хто? Комири? Сподіваюсь, ну, як мінімум Дікапріо. Ну, може, для когось і Саша. На Руденській. Ну вони ж, мабуть, весь театральний світ, він же ж в голові зазвучав голос Дмитра Гардона. Замечительний режисер! Весь театральний світ був пропитаний навіщо далеко ходити? Ми зараз вийдемо на вулицю, повернемо до театру, і там намолено. Так, але... Я не договорив. І як ти думаєш, злам відбувся в цьому погляді? Звичайно. Так я ж про це й кажу. Я про те, що я кажу своїм студентам, і не тільки своїм, і всім іншим. Я кажу, що взагалі треба... Більше по Чехову не вчитися? Ні, по Анто... А, по Михайлу Чехову. Та ні... Господи... Я сам можу методологію вигадати. І навчити людину через пару років бути хорошим актором. Можна стати хорошим актором і без театральної освіти. Просто передивитися тисячі фільмів і вистав. Я ж кажу, це... Це дуже індивідуально, але... Ні, не треба туди дивитися. Повірте. Тобто потяг умовного збирального такого Арістовича все, пішов. З любов'ю до російського світу. Для мене саме, чи в цілому? Для школи. А, для школи. Так, звичайно. Ідіть в театр Франка, я вам пораджу 10 вистав. Якщо вдасться купити квитки. Це правда. Театр на Подолі, на лівому березі Дніпра, в Лесю Українку. Ідіть, подивіться вистави зараз. Справжній бум українського театру. З чим це пов'язано? З тим, що росіяни перестали викашувати? А росіяни сюди давно не приїжджали. Можливо, гастролі якісь вистави приїжджали? Ні. На мою думку, це пов'язано в першу чергу з... Я вже чув дуже багато думок, і не хочеться їх повторювати, просто чужі думки. Але, я скажу, свою думку можливо вона з чієюсь думкою повторюється. Але мені здається, це безумовно, це це талановиті режисери вони і були до цього. Але у мене, наприклад, як у глядача, який не розбирався в театрі, більше з'явилося бажання побачити цього режисера і що він може. Більше захотілося і з'являється бажання подивитися на акторів, які у нас є. Давайте розглянемо, які у нас є варіанти. Так само, як і я. Чому з'явилося бажання? Мені здається, вибачте, я тебе перебив, що просто в загальному інформаційному полі пішов весь контент, називаємося так, який створював Росія. І прийшло і засудження того, що якщо ти це слухаєш, або ти це дивишся. 100%. І відбувся пошук, а який контент є у нас. І от виявилось, що... А потім ти розумієш, що цей контент... Так, що в нас весь час і був театр, чому б не подивитись цікаві вистави. І не лише в Києві. Лише в Держпільській Україні. Так, так. Для того, щоб, наприклад, зняти якесь українське кіно, треба великі гроші, а взагалі потрібні якісь гроші. Театри і так існували, вони і продовжують існувати. Театр потребує величезних коштів. Тобі здається, що... Я думаю, що непорівнянно, правда? З кіно? Дивишся, з яким? Бачиш, короткий метр, форма... У них є якесь державне фінансування, комунальне. Якщо це державне театр, то так. Звичайно. Але... Чому це сталося? Гранти подаються. Але це великі кошти. Втримувати театр, це не так просто. А, стоїть театр, їсти не просять. Мені б хотілося, в першу чергу, подякувати режисерам, які у нас є. Бо... Це дійсно... Дуже талановиті люди. Дуже талановиті. І завдяки цим режисерам... Ти розумієш, що ці люди, вони суперконкурентно спроможні на європейському рівні. На мою думку. Але ж у 21-му році вони ж теж були. Правда? Були, звичайно, були. Але такого було, здається, як зараз. Такої уваги... Вона була, просто... Така увага була. Щоб люди питали, чи є вихід якийсь, купити квиток на Канутопську відьму. Не тільки, так. Та сама історія. Я на свої вистави сам інколи купую квитки, щоб дати родичу, другу, або куму, або свату. Бо ти не можеш... Немає квитків. А акторам, музикантам дають? Два запрошення можу дати.

  24. [Валерон]

    Футболістам теж.

  25. [Олександр Рудинський]

    Якщо я роблю якісь збори, звичайно, навіть не питають. Навіть є ці запрошення. Хотілося б, щоб давали, на кожну виставу було б добре. Це ж театр. Прийшов, стільчик заставив. Це отак зараз Артема Півоварова посадили. Я його запросив на виставу. Він давно не був в театрі. Я хотів побачити якийсь вистава. Я кажу, давай на Калігулу приходь. І я приходжу в адміністрацію. Кажу, так немає запрошення. Куди ми посадимо? Стільчик. Слава Богу, що в першому ряді. Слава Богу, що в першому ряді. Дивіться, безумовно, такого... Просто вже це слово бум, воно вже мене...

  26. [Фоззі]

    Привілося.

  27. [Олександр Рудинський]

    Це вже як мовітон. Всі кажуть про це слово і хочеться якось так... Градус понижувати. Я теж розумію, що це теж, можливо, не вічно. І люди можуть теж втомитися. Це все питання... Поки... Я мріяв про це, коли був студентом. Я мріяв, щоб театр був не менш популярним, ніж кіно. Я мріяв, щоб мене впізнавали по акторським роботам з театру. В першу чергу. Я, ну... Я обожняв дуже театр. В студентські роки. І так сталося, що мрії збуваються. Ось. Але... Але якою ціною? Звичайно. І це правда. І тому... Ну, слава Богу, що є так. Подивимося, як воно буде далі. Це великий повштовх для цілого великого кластеру культурного. Відбулася... Хочеться вірити в те, що відбулася заміна на посадах кумірів. Почали придивлятися до своїх. І, можливо, це спрацює потім. Я в 21-му році вийшов на хрещаток з камерою і з мікрофоном і ходив. Кажу, кого ви знаєте з українських акторів? Єдине прізвище, яке лунало там декілька раз, це ступка із Оля Сумська. А, здається, потім мені починали казати артистів естради. А ти кудись вийшов? Я на хрещаток ходив. Випустив десь чому? У мене в інстаграмі навіть є. Я в масці ще ходив, бо якраз тоді карантин був. І я такий думаю... Блін, ну нічого, настане. До речі, ця думка дуже сильно мотивувала мене. Дуже сильно. Дуже сильно мотивувала, щоб українських акторів знали... Ну, щоб... Блін, щоб... Ну, а як можна дізнатися, через шоу «Холостяк»? Сьогодні, ну, в принципі, як і майже завжди, ми в «Бермендиктаті». Хрещаток 44. El Classico. La Klumba. Panorama. Perfecto. «Бермендиктат». Через Євробачення. Давай поговоримо про якісь... Завжди цікаво були такі якісь закулісні штуки професії, так? Чи от гроші, наприклад. Я бачив у якомусь інтерв'ю, ти в 2022 році казав, що у вас зарплата в театрі 20 тисяч гривень в місяць. Навіть менше. 19 щось. І зараз так само? Ні, ну, збільшилося, бо ціни вже зростають. Ти бачив, який курс євро? Трішки збільшилося. Мені дали звання, і воно трішки піднялось на 20 тисяч. До речі, ми про це теж хотіли поговорити. Ти ж заслужений актор, актор-артист. Актор. Заслужений артист України. Там є заслужений діяч. Був хороший жарт, що засракуля далі. Заслужений роботник культури. А, і це теж, так, якусь індексацію? 20% надбавка. До пенсії потім буде. Тобто ти вдячний Володимиру Олександровичу, так? Ну, що вон мене провокує, так? Про Володимира Олександровича поговорив. Ні, ні. Поховають потім на байковому. Розумієте? Якщо б дожить ще до пенсії в таких темпах. І проїсть, напевно, там є якийсь? А? Проїсть? Та ні. Просто 20% до зарплати. Ні, повірте. В шоу-бізнесі цих заслужених, ну їх сотні. Ти виступаєш на якомусь збірному концерті. Я майстер спорту. Це народний. І оголошують там. Заслужений артист України. Я не співаю такі всі так між собою. Хто це? Наступний.

  28. [Фоззі]

    Заслужений артист України.

  29. [Олександр Рудинський]

    Так само є. Так само є багато народних, і заслужених артистів, яких ви просто апріорі не знаєте. Так само як я міг ніколи не знати і не бачити. Раніше коштувало 5 тисяч доларів. А артиста, якщо хочеш бути заслуженим, то... Прийшла думка стосовно, чому зараз таке бажання піти подивитися в театр, в виставу. Мені здається, дуже банальну річ скажу, але це бажання розділити з кимось емоцію поруч. Особливо після таких ночей. Наприклад, як сьогодні була. Бо театр може подарувати тобі безліч емоцій, і це все наживо. Тут і зараз. Якщо ти вже один раз запустив це в себе, ну, і попав на на хорошу виставу, то це бажання роздражнює тебе витратити хіля і хєгер. Тобі втюз пригнали, ти подивився погано в виставу, і більше ніколи. А ви теж намагалися знайти квитки на Конотопську відьму? З чим пов'язуєте таку шалену популярність театру? Пишіть в коментарях. Окей, оці такі ще практичні, приземлені питання, але цікаві. А от від кількості спектаклів ця твоя ставка вона залежить? Чи ставка? І ти можеш хоч 20... Ні, від вартості квитка. Його можуть продавати хоч за 100 тисяч гривень. Ніяк не впливає. І кількість спектаклів теж, да, виходить?

  30. [Фоззі]

    Що, 7 у тебе? Що, 10? Там якісь розряди були.

  31. [Олександр Рудинський]

    Там вже є перший, другий, третій. Там є, да, кількість вислуга років є, рахується, звання, і там за кількість вислуга років впливає твоя, як це називається, я забув. Типу, актор першого категорії. А стосовно Лесі Українки, до речі, я ж прибіг сюди з Лесі Українки, бо ми почали репетицію нової вистави «Земля Івана Уривського». Ось. І я зайшов в театр, там стільки молоді, стільки студентів. Там зараз дуже-дуже-дуже-дуже оновлюються репертуари, оновлюються взагалі такі нове дихання в цьому театрі. Іван зараз репетирує виставу, Андрій Жолдак репетирує паралельну виставу. Так ти будеш і у «Франкаїв» в Лесі Українки грати? Так, але я одну виставу гратиму. Недалеко. Недалеко, так. Давід Петросяну телевипустив, ось. Тому дуже-дуже-дуже бурне театральне життя насправді в Києві. Я, ну, в «Франку» так само, у мене там багато друзів, граю і у Львові так само, і в Заньковецькій. Так що приходьте в театр. А зміна знімальна в тебе подорожчала? Подорожчала. Я чув, що ти казав 10 тисяч гривень. Це було давно. Подорожчала. А ти як собі зараз називаєш найдорожчим актором, чи не українським? Ні. Ні-ні-ні. Баклан, мабуть, найдорожчий. Мабуть так. Він лупить такі ціни в кліпах зніматися. Мабуть так, так. 20 тисяч доларів. Я думаю, що... Ні-ні-ні. В кіно... Не те, що в Україні. В світі такі гроші за знімальний день ніхто не отримає. Знімальний день – це прекрасно. Я якось знімався в серіалі, приїхав, в них щось наламалося, їм якусь локацію відмовили, я отримав гроші. І коронавірус ще був. І я так розвертаюся, так думаю, блін, запрошуєте ще? Так, якщо ти приїхав на майданчик, це рахується як знімальний день. Можуть відмінити твої сцени, але так. У мене таке було, так і за кордоном таке було. Але на інших... От, наприклад, на айджинсі у тебе є акорд. Тобто ви погоджуєте умови завчасно по контракту. Це, наприклад, тобі платять за work week. За робочий тиждень. Ти отримуєш гроші не за знімальний день, а ви завчасно домовляєтеся про вартість робочого тижня. І за тиждень ти можеш мати 5 знімальних днів. А можеш мати один знімальний день, наприклад... Одно рахується як тазно. Так, так.

  32. [Фоззі]

    А можеш...

  33. [Олександр Рудинський]

    У мене був випадок. Останній тиждень мені порахували, я приїхав на ADR, це тонування. Центр Лондона я приїхав в дуже прикольну студію. Там Чорнобиль робили звук, писали. Там джентельміни серіал робили. І от agency там робили звук, теж ADR. Я годину попрацював. Тонування своїх реплік. І мені порахували за весь work week, бо це був понеділок, я відпрацював, я полетів додому в Київ. Скажи, а звук же ж... Це якщо брак якийсь по звуку? Брак, або... Так, так, так. Або хочуть додати якісь... Ні, ні, або хочуть додати якісь репліки, або хочуть... Ще ж монтаж впливає. Або хочуть... Інколи то навіть в кадрі інший актор, але тобі додають якусь репліку, наприклад, щоб сюжет там змінити. Так, так. А зазвичай це брак. Це брак. А от актори не обурюються, що є ось такий великий попит? Квитки не можна купити, все таке, а у них ставка... Обурюються, звичайно. Звичайно обурюються. При тому, як я знаю, в театрі Франка там, мабуть... Ну, бо це національний театр, одна з найбільших зарплат. А в інших театрах, міських, там люди отримують ще менше. А можуть працювати і 15, і 20 вистав щомісяця. Уявіть собі. І отримують там 10 тисяч, 12 тисяч на місяць. Це жах. Ну, насправді це жах. Знаєте, який прикол згадав Женя, коли був міністром культури. Ми грали концерт симфонічним оркестром.

  34. [Валерон]

    Це керівник... Так.

  35. [Олександр Рудинський]

    І, значить, граємо концерт симфонічним оркестром в театрі Франка. І мама мене набирає, знає, що я буду нервуватися перед концертом. І тут виявилося так, що я сиджу за Женіним столом, і він заходить, каже, а ми футбол грали разом в футбольній команді майстра, якраз в парі лівих відпадаючих, в Амплуа. І він такий «Фос, дай я туфлі заберу». І він забирає свої туфлі зі столу. Мама, що там у тебе таке? Я кажу, нічого, міністр культури туфлі забрав. Все добре. Двічі, здається, міністр культури. Я сьогодні бачив його, бо я проведжав дружину на потяг, а вони полетіли в США з «Конотопською відьмою». Ось то. Дружина поїхала на 10 днів. Мені здається, він нарешті на своєму місті, бо міністр — це все-таки прачечна... Треба спитати. Дуже демократично. Дуже демократично працюємо, ребята.

  36. [Фоззі]

    Дуже.

  37. [Олександр Рудинський]

    Ти казав, що в рекламі не знімаєшся, але вже знімаєшся, так? Ні, ну це контракти просто з брендами, з двома. Але такі разові реклами, так, ми відмовляємося. Немає в мене часу погоджувати ще щось. І телевізійні реклами, так, я відмовлявся. А що пропонувало, що ти відмовлюєшся? Ну, «Київстар» пропонувало один раз. Але я скажу, я відмовився тільки... В таких великих брендах дуже хороші гонорари. Це було давно. Це було 5 років тому, я пам'ятаю, що я... Ух, як я вислуховував від дружини, що я відмовився. Але я відмовився тільки тому, що виходив серіал «Перші ластівки». І він виходив... І він виходив тільки... От-от-от мав вийти. І я розумів, що зараз вийде реклама і типу... І вони приїдуться на серіалі. Ні-ні. Думка була інша, що глядач буде зосереджений дивитися в мене в кіно. Ну, зараз в серіалі. А тут я ще буду в рекламі. Буду весь час мількати. І мене ця думка чомусь... Ні, ну ти кажи, що просто тебе лайв. Так, все таки є. Ніяк не можна було рекламувати «Київстар». Але від дружини отримав. Отримав. Не завжди ж ти весь час знімаєшся, можеш нормально це робити. Про вибір, так? Ти з одного боку знімаєшся в короткометражці, яка отримує бафту, а з іншого в зборах ОСББ. Чи це теж про гроші? Ні, дивіться. Це синтез всього. Не тільки про гроші. Ти не в їх копах. Це та сама кампанія. По-перше, тоді я був... Це було до бафти, явно. І до, назвемо це так, початкової міжнародної кар'єри. Це було. А по-друге, це повний метр. Що стосовно буштиної копів. Це повний метр. Це комедія. Тим паче, я подивився, у мене дуже-дуже вигідна, цікава роль. Я там мав створити персонажа, який не подібний на мене в житті. Плюс команда, дуже класні актори. Ніна Петрівна на боку, Ігорь Партянко. Там був великий каст Вовик Ревчук. Люди, які в комедії можу тебе навчити добряче. А комедія, це ж найважче.

  38. [Фоззі]

    Драма важка.

  39. [Олександр Рудинський]

    Зараз ми гнали серіал комедійний. І знімали його півтора місяці. І я у такі ходи був останній раз у студентські роки. Паралельно, плюс ще вистави, репетиції в театр. Що за серіал? «Сім'я понедільник». Це для нового каналу, комедійний серіал. Але там теж каст Астап грає, Ступка. Ми про батька говорили. Віталій на бібліо грає маму. Тарас Симбелюк грає друга сусіда. Класна команда акторів. Класний режисер. Все добре. Просто комедія потребує великих затрат. Ти приходиш о сьом'я ранку на майданчик. О сьом'я сорок п'ять або о восьм'я ранку ти вже маєш грати сцену якусь. А комедія не грається під нос, як я це називаю. Ти її не можеш грати документально. Комедія, це завжди на градусі. Це завжди дуже експресивно. Це значно гучніше. Я не про награвання кажу. Ти повірили. Але просто питання в іншому. І ти граєш сцену. Ох, сільонки пішли. Треба далі грати сцену. І в тебе таких сцен може бути і десять за день. Тому комедію грати непросто. А ще вміти розсмішити людину різного віку. Оце вже перевіряються твої скіли акторські. Ну добре, якщо Брусіною Копи це ок, ти кажеш, а не є таке, що ти знявся і думаєш, блін, ну... Можна було не зніматися? Дивіться. Можливо є. Особливо там на початках. Можливо і серіали є якісь прохідні. Але щоб стати хорошим актором, я знявся в Тітаніку і на наступний день отримую пропозицію Звільбірга від Тарантіна. Ти не поспішай. Ді Капріо до Тітаніка вже... Багато серіалів грав. Що дратує Єльберт Гребрій? Безумовно, я просто кажу, що максимально. Йому там років 12, а він грає вже... Ні, йому там 19, а грає наче йому 12. Я обожнюю цей фільм. Я всю його фільмографію знаю. Там зіграно так, що я зараз гадав. Він номінант на Оскар був в 19 років. Мурашки не наїб'єш. Я нещодавно навіть передивлявся. Я обожнюю його фільмографію. Але питання в тому, що все-таки світову увагу, славу йому приніс фільм Тітанік якраз. І після Тітаніка пропозиції від паунд-фо-паунд людей в цьому світі він отримував. І досі отримує. Зараз вони зняли з Полом Томасом Андерсоном мій улюблений режисер. Один з кіно, яке вийде у вересні. І це їх перша колаборація. Який зняв Нафту, Майстер, Магнолія. І от вони зараз вперше попрацювали. Він з усіма режисерами працював. З топами, з усіма. І набивати руку. Ти ж не можеш одразу прийти і зняти себе в Rock, Paper, Scissors. Операція Дизертири така. Був фільм. Вчора, наприклад, загинув актор Юра Філіпенко. Чудовий актор. Ми грали. Я зараз би сказав, що я шкодую, що я там знімався. Але я не шкодую, бо це єдиний проєкт за всю мою фільмографію, де я з ним в парі працював. Я вчора лежав і просто так дивився фотки, які в мене з ним на телефоні, в інстаграм. А якби я не мав такої можливості, я б не дивився. Тому я там теж, розумієте, там, до речі, присутні культи Другої світової війни. Радянські солдати. Ми порвем за родину, за Сталіна. Там це є. Для фільмів про Другу світову під Києвом побудували приходька. Студію, яку вони хотіли назвати Хархлібут. Причому серйозно. Секундочку. Я не знаю. В цій студії знімали цей серйоз. І там привезли з Білорусі дірєвню. Перевезли і поставили. З берегом річки. Для того, щоб знімати Другу світову. Ми там записували з братами Гадюкіним пісню. Пісня називалася Гострі ножі. І нам потрібен був звук шабель. Для цього. І цей хазяїн студії. Ну пішли. А там у них танки. Автоматів сотні. І шаблі. Вибирай будь-які шаблі і записуй звук. Друга світова це те, на чому годувався весь російський стиль. Причому я сьогодні синопсію прочитав. Сектор З. Тобто вони вже тоді. А ви дивилися на Західному фронті Безмін? Дивилися, так? Так. І от набавте до речі. Ми книжку читали. Саме фільм. Це Мендес? Ні, Мендес зняв у 1917. А це німецький. Він номінант Оскар. І там є саундтрек. Дуже відомий. Remains називається. Я вам включу після випуску. Послухайте. Це в фіналі? Він продюсував фільм декілька разів. Там прикольний дуже альбом. І я стою набавте. Саме за день до церемонії вони робили в National Gallery збір всіх номінантів. Там церемонія була. Ти дивишся картини Ван Гога. І отак ви спілкуєтесь. І підходить до нас. Ви Ван Гог де Миколаївський?

  40. [Валерон]

    І обидва Руді.

  41. [Олександр Рудинський]

    І підходить до нас компанія. Підходить чоловік. З пляшкою пива. І Марчин, наш композитор, який писав музику до нашого фільму з Польщі. Він підходить і каже, Саш, познайомся. Це дуже відомий світовий композитор. Він писав музику зараз до Конклаву. Я кажу, дуже приємно. Він каже, а ти актор? Я кажу, так, з України. Вау. Ми почали з ним говорити про Україну. Хвилин 15 говорили. Він пив пивашку. Я просто стояв з ним, слухав, спілкувався про все. Я не говорив про кіно. Я приходжу в отель, 12-та ночі. Я дивлюся, хто ти такий? Айм Ді Бі? Айм Ді Бі Про. І я дивлюсь. І це композитор, який писав музику на Західну. А у мене альбом на телефоні є. Всі саундтреки цього фільму. Я їх заслухав до дир. І він отримав Оскар за цей альбом. І я думаю, це був він. А я просто обожнюю цей саундтрек. Я так люблю саундтрек до фільму «Ін Брюгє». Те, що в нас... Марта Макдона. Ох, я обожнюю. Ні, я про композитора. Просто божественний фільм. Я прикалував вам, що ми виступали в Брюгє під цією вежею. Ми лабали, вуличний концерт. І в цій вежі мавала відбутися якась вечірка для бельгійської еліти. Ми граємо для біженців. Це перші 40 хвилин. Треба їх розбуркати. Очі бембі. І тільки-тільки ми вже їх берем-берем, нам кажуть «Все, стоп, концерт переривається, тому що ви будете заважати еліті. Еліті заходите сюди. Все, ваш дозвіл анульовано». І ми почали жартувати, що «Вибачте, концерт перерваний, тому що зараз когось будуть викидати». А я якраз співав на тому місці, де падало тіло. Клас, обожнюю. Я Макдоналу обожнюю. Як я вийшов в кіно і не тільки в театр. Він же драматург. Він написав всім, здається, п'єс. Найкращий жарт про футбол у світовому кіно. Про Тетенхен? Так. А це в якому фільмі? «Дерьмом ти висоти не достиг, ну і дерьмом щось там».

  42. [Валерон]

    А ви дивилися «Банча»?

  43. [Олександр Рудинський]

    Останній фільм. Дивилися «Банча»? Так, так. Той же самий дуєт. Так, так. Легендарний. Ну ти ж з Арсеналу. Тому ми і хотіли принизити Тетенхен. Я зрозумів. Ну я з Арсеналу, я вам скажу, тільки через те, що там Олександр Зінченко. Ну так зараз в Міланку. Тільки тому, що там Олег Желужний. Міг би, але… Та ти був за «Мент Сіті»? Тепер і за Арсеналу? Ні, за «Мент Сіті» не був. До речі, тоді, коли він грав за «Мент Сіті»… Блін, ми зараз можемо прийти. У мене був етап, я був максимально в професії. Я навіть не слідкував, що відбувається. У мене якось так, я перескочив цей етап. Насправді. Бо у мене почалося з того, що з таких колекцій, з журналу «Матч» і «Футбол». Що це журнал «Матч»? Це журнал «Матч». У нас тільки футбол був. У мене два були такі журнали, я вам клянусь.

  44. [Фоззі]

    Команда був ще журнал.

  45. [Олександр Рудинський]

    Це газета. Був журнал. Мені здається, «Матч» — це російське видання. Неправда, не знаю. Коли продавалось, не знаю. Є в тебе один мінус, звичайно. Це те, що ти вболіваєш за «Шахтар». Все одно, в Єврокубках і ти вболіваєш за «Шахтар». А як так сталося? Чому «Шахтар»? Це дуже просто. 2008 чи 2009 роки. А, ти казав, що на фінал кубка? Так, я включив просто голову. Там ж була одна нормальна команда і «Шахтар». Чому ти не вбрав її? Ви знаєте, що робити. Хто був тим триггерним гравцем, через який ти полюбив «Шахтар»? Не знаю, мабуть, Дар'я Сарна. Серйозно? Не знаю, але я його дуже любив. Хто там не легенда? В ті часи. Всі легіонери. Тут були наші українські хлопці. Багато? Звичайно більше ніж зараз. Багато легіонерів теж було. Могло грати 8 бразильців і 3 українці. Тут грало 5 бразильців. Або не бразильців з різних країн. Грало теж багато легіонерів. Значно більше, ніж зараз. Зараз їх немає. Зараз немає. Я дуже радію. Дійсно, це абсолютно заслужено.

  46. [Фоззі]

    Перестаньте, перестаньте.

  47. [Олександр Рудинський]

    Зараз повернеться металіст і вам всім гайки. Які твої очікування від Дар'я Дейторана? Новий етап якийсь? Цікаво, дуже цікаво. Багато турецьких підприємств. Буде знову набровка палати. Як Дедзербі провокатор, як Будулай був професійний провокатор. Цікаво. З'являться ж, напевно, і турецькі футболісти якісь. Напевно. Зазвичай з Шахтаря до Туреччини їздять. Так, так, так. Важко мені повірити, що якісь праймові турецькі футболісти зараз під час війни, але... Він великий авторитет в Турції. Те, що не роблять гроші, роблять великі гроші. Ну, слухай, вони такі гроші платять за бразильців зараз. Вони ж приїжджають. Що не заплатити за... Дуже-дуже великі гроші. Ми будемо шкодувати по Маріну Пушничу. Будемо згадувати його. Незлим тихим словом. Кажуть, що зараз буде... О, до речі, така цікава історія, що... Кубок, кубок, кубок. Де кубок, до речі? Ми вдвох були на цьому матчі.

  48. [Фоззі]

    Ми були на цьому матчі. Це в Житомирі?

  49. [Олександр Рудинський]

    Я в Німеччині був на зйомках. Я дивився прямо ефір. Знаєш, коли ти так довго приїхав в цей Житомир, вже і основний час. Пенальти, додаткові пенальти. Комендантська година. І тут ще і програєте. Нічого страшного. Я що хотів сказати. Як футболісти, готуються, ми знаємо, в день матчу. Як вони проводять день. Що роблять.

  50. [Фоззі]

    Що їдять.

  51. [Олександр Рудинський]

    Ти так само приїжджаєш, наприклад, в день спектаклю, в театр, як на стадіон, за якийсь певний час? Так, звичайно. Останній місяць це було значно складніше, бо я мусив приїжджати з німального майданчика. Я знімався шостого ранку, потім приїжджав. Якщо встигали робити технічний прогін, виставив шоу. Ну, наприклад, якщо у мене калігула зараз була на п'яту годину, то я десь в 2.30 був в театрі. Я був в 2.30, десь в 3. Після знімального дня це овердос. Це дуже складно. Внедодачу, мабуть, спектакль, спектакль сил, мабуть. Буває таке, що це може спрацювати взагалі так, як ти не очікуєш, що в тобі з'являться якісь такі сили. У мене була така одна вистава, я навіть не міг згадати, що відбувалося, як я ввів виставу. Бо, ну, типу, на останніх інстинктах ти працюєш. А зазвичай, звичайно, я не люблю такого. Це просто дуже складне. Дуже багато знімальних днів було за місяць. І вони мали строки, дедлайн. Вони не могли зміщуватися. І тому я не мав іншого вибору. Ну, це ж може бути каша в голові. Текст можна забути на сцені. Ні, текст я точно не забуду, бо я готуюся там ввечері.

  52. [Фоззі]

    Зараз же не підказують?

  53. [Олександр Рудинський]

    Ні, ні, ні, сценарів немає. Я готуюся, але немає такого інеєра. Типу, немає, немає, немає. В чому ризик професії в театрі? От 800 людей на великій сцені, або 170 на камерній сцені. І ти не маєш права на помилку. Окей, ти забув текст, вийшов.

  54. [Фоззі]

    Імпровізую.

  55. [Олександр Рудинський]

    Ніхто ж не знає, як слово ставити.

  56. [Фоззі]

    Це ж не пісня.

  57. [Олександр Рудинський]

    Ніхто не знає. Головне, щоб я партнеру подножку не підставив. А так я викручувався і не з таких ситуацій. Дві години десь треба, так? Бажано, звичайно, дві години, бо ти маєш підготуватися, ти маєш зробити технічний проєкт вистави, ти маєш розігрітися, ти маєш розігріти дихання, ти маєш голос розігріти, ти маєш тіло в першу чергу розігріти. Так, як музиканти, вокалісти. А ви що, самі гримуєтеся? Самі гримуєтеся? Є гримери, звичайно, є гримери. Дивлячись, яка вистава теж. Хоча я чув, що дуже багато західних акторів, їх одразу вчать самих гримуватися. У нас теж були уроки гриму в університеті. Просто... Я бачив на відео, що ви перед колігами самі гримуєтеся. Так, там дуже все просто. Ти маєш нанести собі тон, підвести очі, і потім вже... У мене колігула ділиться на три акти, на три зони, коли я можу бігати, перевдягатися. І я там вже доробляю, наприклад, трішки підмальовуємо зморжки, щоб я виглядав більш помилено, і дорослі, бо це вже перед смертю. І він вже, у нього така ліхарадка, він вже помирає фізично, і ми трохи підмальовуємо. Але це дуже прості речі, які зробить кожна людина насправді. Нічого складного немає. І у тебе є якісь плейлисти під кожен спектакль, так? А є якась музика, може, яка налаштовує тебе? Так, але це теж від настрою залежить, насправді. Бо інколи ти хочеш... Тобі треба себе так взбадьорити, інколи ти можеш включити рамштайн, але здебільшого перед останньою коліголою я слухав композитора, я його дуже люблю, Арман Тамар. Ось, і є такий документальний фільм, я дуже вам раджу подивитися, Human. Він зняв два документальні фільми протягом декількох, трьох чи чотирьох років. І от Human, це дуже проста форма, людина сидить перед камерою і апартам каже історії свого життя. І ми бачимо таких людей, людей 70, мабуть, різної національності, різної статі, раси. Вони розказують дуже страшні історії своє, свого життя. І він писав музику, я кажу, що це дуже класна композиція. Але мій улюблений гурт, називаємо це так, The Blaze. Французи, два брати. Навірняка ви щось слухали, щось чули, по-любому. Інколи я слухаю це, інколи музику з вистави. А це є десь плейлист Popular Music, може його міг би хтось... От у нас був практика, Вова Брашко з нами подивився, там на іншому проекті, своїм плейлистом перед матчем. Там техно, всякі такі.

  58. [Фоззі]

    Серйозно?

  59. [Олександр Рудинський]

    Ні, у мене є плейлист Caligula. Я можу просто його показати так, звичайно. Там здебільшого музика з вистави саме. І дивлячись, яка вистава теж. Коротше, Атоя ти не слухаєш перед виставою? Перед виставою ні, не слухаю. Вже як вертаюся додому, я можу послухати. Слава ж теж у вас був. Сезон української відбитліги закінчився. Давно. Нам з тобою дуже подобається як? Тому що перемогла одна команда з Києва, у якої тепер три зірочки, на відміну від команди, за яку волює Сашко. І, але головний підсумок сезону, він же не тільки в цьому, а ще й в голах, наприклад. Знаєш, скільки забили голів за сезон? Ми робили ставки, щось я не пам'ятаю. Я не вгадав скільки забивається за сезон. Ну, скільки? Півтори тисячі золотіло? Півтори тисячі? Ні, не золотіло. Скільки? Три чи менше. 547 голів забили футболісти протягом сезону. Я знову не вгадав. Української відбитліги, а це 547 голів, це 2 мільйони 735 тисяч гривень від відбитків на відновлення стадіону на ДЮСШ-21 в місті Києві на лівому березі на районі ДВРЗ.

  60. [Фоззі]

    Ми обрали ДЮСШ-21 на об'єкті в столичному регіоні ДВРЗ, для того, аби діти мали змогу тренуватися, займатися спортом на сучасному футбольному полі.

  61. [Олександр Рудинський]

    Так по 5 тисяч гривень за кожен гол забитий в першості України пішло на відновлення стадіону, колись і я на ньому бігав. Дякуємо ВІБЕД за цю ініціативу, дякуємо футболістам за те, що вони забивали голи і сподіваюсь, в наступному сезоні вони будуть забивати ще більше. Півтори тисячі, будь ласка. Про алкоголь. Я вже втретє забиваю. Сінцов дав вам пиво для сцени. Завжди викупається. Мене завжди дротувало ще з дитинства, коли тверезі люди грають п'яних, і це завжди читається. Чи не стикався ти в професії з режисерами, які давали пити, коли треба було п'яних грати. Це тільки один випадок, насправді. А я і п'яних ніколи не грав. От зараз в цьому серіалі «Комедіна» я вперше грав п'яного. Грав п'яного і в польському фільмі в авторському «Дві сестри». Він нещодавно вийшов, був в прокаті. Але дивіться, ти ж теж розумієш, яка стадія п'яніння людини. І кожна людина, теж є стадія п'яніння. Тобі починає воно... Кровушка починає тільки кипіти. Чи це вже стадія, коли ти вже все митий і все, ти мертвий. Чи це... Через що ти можеш це грати? Це теж... Ти можеш грати через буйність, наприклад, п'яного. І у мене була така сцена, у мене там декілька сцен була, де я грав п'яного. Він просто любить пити, це чувак, якого я грав. Постійно бухає. Але він такий, сам по собі, неспокійна людина.

  62. [Фоззі]

    Нервований.

  63. [Олександр Рудинський]

    Він шукає постійно пригоди. Тому це виразити його п'яніння, ти працюєш як людина дивиться, як вона сприймає інформацію. Інколи актор може зіграти так, що ви скажете, чувака, алкаша привели на майданчик. Може бути і так. Але, щоб прямо просили випити. І то він просив не для того, щоб було пиво просто. Він не хотів, щоб ми набухалися і зіграли п'яних. Він просто сказав для настру. Вам зараз треба обжити цю сцену. Я маю побачити тут Кокоджамбо. Я маю побачити Кокоджамбо. Це Кокоджамбо, дружина в Вінниці моя 10 хвилин за мною не говорила. А ти її не попередив, так? Не попередив. Але я був впевнений, що ми з Сергієм ми просто мали вечір і ми отак от стоїть Сергій і я, Фільмонов. Лєра, дружина його, і моя Марія. І ми почали про це казати, але вони якось так не хотіли може це слухати. Я просто був впевнений, що я попередив. А під наркотиками ти грав? Ніколи. Я ніколи не вживав наркотики. Героїв такого не було, так? Ні. Не було. Не було, ще не було. Проби я робив. Я записував проби. Але мені здається дуже-дуже... Я дивився фільм Веса Андерсен. Другого Андерсена. Фінікійська схема. Дуже мені сподобався. Останній, так? Так, останній. Дуже мені сподобався. Я розповідав корешу, з яким пішов про Беніціо Дольторо. Я йому кажу, що не дивився страх і ненавість в Лас-Вегасі. Він каже, ні. Ти що, це ж легендарний фільм, там де наркош угашених, коли грають угашені наркоші, це просто, ну, оптимальність. А в страхі ненавість вони ще були під чимось? Так, так. Там вони вживали. Є люди, які люблять рушність тої же Гаспарної. У нього є фільм «Любов». Там перше з реального акту починається мастурбація, а потім вони займаються сексом. У Трієра є перший фільм «Ідіоти». Він... Я дуже люблю режисера, Томаса Вінтеберг, теж датський режисер. Вони були два друга. Ларс фон Трієр і Томас Вінтеберг. Томас ще поодній з Матсом Мікіссіном. «Полювання», «Охота». Шикарний фільм з Матсом Мікіссіном. А, там де він вчителя грає. «Дитяча додочка», розкішне кіно. Клас! І вони створили такий маніфест. Він любить відкрити шинали. Що там, що там, відкрити кіно. Розкішний фільм. Я обожнюю ці фільми. І там і там Матс Мікіссін. І от вони почали... Вони самі придумали маніфест, називався «Догма 95». Типу, як ми будемо вбок знімати. Вони вбок придумали свій власний кодекс, як знімати кіно. І вони зняли по одному фільму. Потім забули. По одному, може, хтось більше. Я дуже раджу подивитися фільм Томаса. Я ще давно дивився. Він на російському прикладі «Таржество». А «Ідіоти» це Ларс фон Трієр зняв. І там теж є акт сексу. Просто там він наймав порноактрис. Які погоджувалися. А ось в «Любові» у Гаспара Нуе то чувак актор, а дівчина взагалі, він її знайшов в нічному клубі і запропонував таку роль. Вона сказала, що готова. Тому хтось бачить таку дружність. Комусь це дуже-дуже треба. Кіно. Знаєш, акторів багато поступово хтось стає, починає сам знімати, стає продюсером, режисером. Ох, мені в цей клуб балісти, які стають тренерами. Я думаю, що Ді Капріо зараз продюсер усіх фільмів. Дуже багатьох звичайних. Якщо затихнути на той же IMDb ти в препродакшені вже бачиш у нього проєктів. Але отой же сам Ді Капріо у «Оксло Стріт». Пам'ятаєте сцену? Я навряд чи думаю, що він там щось живав перед цією сценою. Але як він колапком крутився в «Картезах», в «Найках», крутився по сходах, як ліз до машини, як він дзвонив. Це геніальний етюд. Як він діставав ці таблетки з рота. Як його звати цього? Друга його? Мені здається, його етюд фінальний в легенді «Хьюглас» все одно перебиває Вовка. Тобто це руйнування четвертої стіни, яке ми постійно робимо. Оцей ось погляд в кадр. «Ви що, досі не дали мені Оскар?» Так, так, так. Там він перебив. Ти дивишся легенду «Хьюглас»? Звичайно дивився. Фух, мені ж полегшило. В цілому це цікаво. Але я ще не доріз до цього. Хто з футболістів українських міг в кіно зіграти? Ого! З футболістів? Я думаю, що Жора Бущан. Що всі кінорежисери і режисери реклами мають мріяти. Кополовець? Кополовець про львівську посмішку. Кополовець вже знявся. Бачите, усіх знявся.

  64. [Фоззі]

    Усіх знявся, так.

  65. [Олександр Рудинський]

    В кіно він буде. Вінні Джонс став вже актором. Так, знявся. Фух, яким виразним. Але не знаю, дуже цікаво. Ерік Кантана грав в кіно. Причому грав. Є прекрасний французький фільм «Діти природи». Ерік Кантана грає такого ж, як він нервовував тільки чемпіона світу по боксу. Який постійно пиздається з усіма. Чистий Кантана. Кантана, Вінні Джонс, хтось ще. Хтось був ще, здається. Уталійців хтось був. А з наших? Бушавець знімався в фільмі, який пролежав на полці, бо всі п'яні знімалися. Я з цього фільму купляв права в нас в альбомах завжди інтермедії з кіти. І я купляв права у Міністерство культури чи у когось на фільм «Дід лівого крайнього», там де Бушавець грав футболіста. Діючий футболіст Бушавець. Бушавець. Український, мабуть, Бушавець. В Росії він Бишавець. А на Атолії Бишавець. Це все вплив російської культури. Те, що не знаєш ти? Не знаю. А у вас є варіанти ще? Ще варіанти? По фактурі? По фактурі, хто б міг би... У нас зараз брутальних таких нема чоловіків. Денис Попов брутальний, ну він вряд що міг би десь щось зігратися. Він просто як у Голдона такий, тіпа... Тобто він брутальний, але не як той же... Насправді, я ж кажу, можна в кіно... Заварав міг би.

  66. [Фоззі]

    В кіно можна зняти.

  67. [Олександр Рудинський]

    Коли Заварав накатує, ти би послухав, як він розповідає про Лобановського, про Італію. Він показував як ось отюд, як його дружина тримала маленьку дитину. Валерія, здається, він на честь Лобановського назвав. А голкіпер Ювєнтуса... Хто ж там був? Непалівка ще раніше. Сказав, що ти, Саша, в Ювєнтусі виглядаєш як лох. Ну, італійці ж вони ж всі. Ухожені. Він його повіз до якогось майстра, і Завараву зробили там якусь зачіску. І дружина ловила дитину, і він показував це отюд, якщо коли він зайшов додому, вона тримала дитину і руки в неї опустилися. Заварав міг би. Анатоліч міг би зіграти. Да, я ж кажу, можна будь-кого зняти, насправді. Але, типу, теж це фрагмент фільму, чи це головна роль? Ну, камео.

  68. [Фоззі]

    Звичайно, звичайно.

  69. [Олександр Рудинський]

    А от зіграти щось про футбол? Ніколи не було у тебе в европозиції? Я ж кажу, от я нещодавно у мене якраз «Шахтере» брало інтерв'ю, і я... Просто спікпало. Так, і я сказав, от мені прийшла така думка, що, можливо, я б хотів би зіграти, але якщо б це був надскладний якийсь етап в житті людини і футболісти. І от мені б цікаво було побачити сцену фільма, коли на людину йде такий суцільний тиск. Від вболівальників, от, типу, умовно кажучи, беремо за ситуацію, Караваєв не забуває панальтів. Бо Бекхем видаляється в матчі Аргентини, це більший тиск.

  70. [Фоззі]

    Так, так, так.

  71. [Олександр Рудинський]

    Так, так, так. Ну, ви ж дивилися цей документальний фільм Томі Красин про цей епізод багато чого на Нетфлікс розказує. Там його відміняли максимально. Так, і от що з людиною відбувається в цей момент, коли вона вдома? Коли її кличе рідний син, типу, пішли гулять надвір, давай, мама, приготувала вечерю. Типу, а у тебе думки зовсім не про це. Це мені було б цікаво зіграти. Типу, бігати гали забивати? Краще за них я точно це не зроблю. Це ж майже вся історія збірної України, ти описав. Кудись поїхали, програли. Блін, ну насправді це занадто грубо спільствити себе від наших підходистів. Це занадто грубо, занадто несправедливо, бо по суті ти маєш кожну гру бути на пікі своєї форми. Кожна людина, яка це пише в своїй професії, ти постійно на пікі своєї форми. Я сам інколи не справляюся з виставами, і я сам в свої улюблені вистави, улюблені ролі, я вчора міг зригати, зіграти, наприклад, добре, я задовільний своєю роботою, і я дійсно це відчуваю, як я тримаю зал, на наступний день у тебе, ну, ти не знаєш чому, ти настільки ж готовий, ти максимально включений, але ти не можеш контролювати. А магії в пальцях немає. Тут напевно, знаєш, більше в тебе хороших гнів, чи поганих гнів, оце починає грати роль? Так, так, так, ну, і знову ж таки, я ніколи собі не дозволю вийти на сцену, там, з холодним носом, або непідготовленим, або розраховувати все на свій талант. Не розігрітим? Так, це, ну, з певною мірою байдужості, називаємо це так, ні, ніколи в житті, для мене це сприймається дуже буквально, і я, ну, це зрада професії, називаємо це так, я дуже наївно на це дивлюся, це зрада своїй улюбленій справі, але, ну, я не думаю, що пацани так виходять грати, ну, може, може, інколи, типу, ну, немає хімії в команді, немає, ну, не складається, або опонент просто перевершує тебе в рази, але, прям, кожна гра, 2-1 можуть виграти, блять, 2-1, 2-1,

  72. [Валерон]

    2-1, 1-5-0,

  73. [Олександр Рудинський]

    в нас, типу, занадто великі очікування, ну, блять, ви тільки подзадумайтеся, наша збірина ні разу не зіграла вдома за три роки, ні разу не зіграла вдома. Які неймовірні кількість людей трохи важче ніж ним в Україні в цей же час, але, але, от, якраз, наподумати про ось таку роль Андрія Миколаївича, але просто ми не про людей, пробач, будь ласка, але опоненти грають вдома весь час, а їм і людям там живеться значно краще. Да, ну, вони на Євро всі грали не вдома, крім збірної Німеччини. Да, ну, на Євро, ну, ми тільки про Євро, Євро, да. Ні, це приклад просто, я тобі вірю. Я плакав сильно. Да, про те, що в 2016 році, коли вони тричі програли, да, три матчі. У Франції. Я плакав і тоді сильно. Єрмоленко розповідав, що він приїхав додому і там щось 34 дні бухав, не виходив з кімнат. От тобі, якраз, важка доля. І тюдік. І тюдік, так. Це жахливо було, Євро, я пам'ятаю. Я в університеті, в мене ще, мені, боже, з Північної Ірландії ми грали, так? А я ще поїхав на матч з Польщею, Остаді. Ужасно. А я ввів перегляд матчу з Північної Ірландії в ресторані. Ужас, просто. Та ні, так я згадував, як ігру з Румунії зразу згадувати. Та ні, ну це б дуже болісно. Я уявляєте, я ще, коли ми грали з Бельгією, я був в цей момент в Румунії на тетральному фестивалі. Останні п'ять хвилин я сиджу просто, я не знаю, всі молитви, які знаю, я просто їх вслуху так от промовляю. Будь ласка, дайте забити гол, я умоляю. Де Брюнь? Те, що він на флангі, біля кутового, я просто бігаю, так от бігаю, і просто це фінальний свисток, і ти думаєш, і це знову чекати чотири роки? Я так все життя своє прожуляю. Але я був на Євро-21. Ви пам'ятаєте? Це саме класна подія, яку нам подарувала збірна.

  74. [Фоззі]

    Я теж був на Євро-21.

  75. [Олександр Рудинський]

    Причому я був якраз, напевно, на тому ж матчі, що і ти, на матчі з Північної Македонії. Так, я теж був. З Північної Македонії і з Австрії, бо ми програли.

  76. [Фоззі]

    З Австрії я не був.

  77. [Олександр Рудинський]

    Так, з Голландії я не був. Але, що я хочу сказати, коли ми програли 0-0 з Бельгією, і я просто виходжу на вулицю, і всі румуни з прапорами, крики, сигналять. Я так сижу на сходах, і в мене просто, ну, таке спостошення, таке спостошення. Це ужас, це було так жахливо. От реально саме ця митя, я її ніколи не забуду. Але були класні миті, коли ми виграли, коли ми прийшли в 1-4, на Євро 21. Коли Довбік забив. Це ж розкішно. І я ще дивився гру. Я був на зйомках якраз в Бухаресті, дивився гру, був актор з Швеції, був актор з Британії. Ми тоді вийшли якраз на Англію. Але це було класно. Я пам'ятаю, як я йшов в готель, і я просто сіяв. Я думав, Боже, дякую, хлопці, що я такий очевидний. Лівчик Довбіка. Мем-мем. Та ні, все буде добре. Ну, я ж кажу, просто вони ж теж не роботи. Бачите, що я йду в адвокатуру, але я просто порівнюю з собою. Ти не можеш бути постійно на пікі. Треба інколи трішечки давати і іншим. І зіграти.

  78. [Валерон]

    Самохвати і Румуна.

  79. [Олександр Рудинський]

    Я не про себе це казав. Окей. Румуна дать. А що ти приніс? Я приніс, звичайно, я вам зараз покажу. Я приніс таку іменну футболку свого улюбленого клубу. Ну, якого ж, якого ж, цікаво. Звичайно, це клуб. Ось тут це написано. Ось тут, зрозумійте. Ось така, 23 номер. Це моє улюблене число. Я народився 23 липня. Ось така футболечка, донецького шахтаря. Хочеш? Ми можемо підписати разом. А також два квитки на виставу в Калігола. На неї дуже важко купити квитки. Ну це супер, Лодзі. І на вересневу виставу на вересневу виставу будемо раді, щоб ви задонатили. Отже, в нас сьогодні футболка донецького шахтаря. До речі, 23 номер дуже прикольний, тому що знаєш, хто ж грав під 23 номером? Хто його зробив супер легендарний? Сирнік? Майкл Джордан. Це ж його номер 23. Я думав, мені здавалося, що Сирна під іншим номером. Сирна 33. Отже, у нас футболка 2 квитки з відкритою датою на спектакль Калігола в театрі Івана Франка в Києві. Якщо в тебе є якийсь актуальний збір, на твій збір. Якщо немає актуального збору, тоді ми збираємо на тактичні аптечки. У мене збір буде зараз через пару днів. Але я ж прийшов до вас в гості, давайте для вашого збору. У мене зараз буде збір через пару днів, я буду робити, теж є лоти. Я вже не збирав лоти. Отже, ми збираємо на тактичні аптечки для військових. Він в фонду згуртований. Одним з основників цього фонду є я. І можете бути впевнені. 100% грошей, які прийдуть сюди, все робимо, як завжди. Донат з кроком в 200 гривень. Повідомляєте про це в коментарях. Якщо 400 гривень, 2 плюси ставите, і відповідно тоді ваші шанси подвоюються. Якщо ми зараз розігрували іксбокс, чувак задонатив замість 200 гривень щось 1040 і не виграв. У нас дуже часто таке буває. А у вас немає такого за найбільший донат? Аукціонна форма? Ні, але ми насправді робили за найбільший донат, присилали мерч ТНМК, так що можливо і цього разу так зробимо. У нас один раз на кепку Андрія Хлебнюка мені писали люди, скільки треба закинути, щоб закрити збір? Скільки треба закинути, щоб ця війсьболка була наша? У нас так не працює. В будь-якому разі донати. Все по-чесному. Підтримуйте Збройні сили України. Підтримуйте Україну. Будьте обережні. Бережіть себе. Ходіть в театр. Ходіть в театр, там є де сховатися. Ходіть в театр і в укриття. Дякую величезному за запрошення. Дякую.

Схожі епізоди

кіно, військо

12 лют. 2025 р.

Олег Сенцов

СЕНЦОВ. Перемовини з росією, надії на Трампа, провал контрнаступу, улюблені фільми та кіберспорт

Він не любить, коли його називають символом. Але легендарність цієї особистості просто зашкалює. Він пройшов російську в’язницю, витримав місяці голодування й взяв участь у найзапекліших боях російсько-української війни. Йому до снаги як розібрати M2 Bradley, так і зняти кіно, що

Читати повний текст

кіно, театр, ютуб

30 трав. 2025 р.

Віталій Гордієнко

ГОРДІЄНКО/@zagin_kinomaniv: Івасюк, документалка про хіп-хоп, топ українського кіно, меми та Трінчер

Його документальні фільми збирають мільйони переглядів, а відео про меми — ще більше. Українські режисери мріють, щоб він зняв огляд на їхнє кіно, а він і не проти. За нашою барною стійкою — Віталій Гордієнко з каналу «Загін Кіноманів». Новий випуск Прямої Червоної про Івасюка та

Читати повний текст

театр

30 лип. 2026 р.

Іван Уривський

УРИВСЬКИЙ. Конотопська відьма на Бродвеї, бійки глядачів, українська Одіссея і вистави у ТікТок

Поки ми питали наших гостей про український театральний бум, він стояв біля його витоків. На його виставах солдаути, але він усе одно вважає, що люди не ходять до театру. Уперше в нас за баром — заслужений артист України, режисер Іван Уривський. 🔥 Вплив «Конотопської відьми» на

Читати повний текст