ГАЙ. Чий Крим, гра в Росії, історія з допінгом та з ким у Шахтарі спав Шевчук.
Олексій Гай
Опубліковано 22 груд. 2021 р. • Довжина: 7 644 слова
Короткий зміст
Микола Васильков залишив по собі лише футболку Дженоа, а замінив його біля стійки бару В'ячеслав Шевчук. Слава запросив у гості свого старого друга Олексія Гая, з яким ми обговорили далеко не лише футбольні теми.
⚽️ Як Маркевич продавав футболістів у Шахтар
⚽️ Історії про Віктора Прокопенка та Мірчу Луческу
⚽️ Спогади про перемогу у Кубку УЄФА
⚽️ Скандал із допінгом
⚽️ Який тренер та сусід по кімнаті В'ячеслав Шевчук
⚽️ Навіщо в розпал війни їхати грати до Росії
⚽️ Що залишилось у Донецьку
⚽️ Чий Крим
⚽️ Хто найперспективніший у Чорноморці
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Мірча був тренером, ми тренувалися в Швейцарії, на ньому вже там якусь комбінацію. Треба було розіграти, і лівий зазначений мав включитися. Слава раз не туди, раз не туди, містер йому, Слава, куди ти біжиш, Слава, та не можу я зрозуміти вашу там тактику і все інше. Містер йому кусить, Слава, пізда мама. А, все, зрозумів. Було в Швейцарії, все зрозумів. Тому іноді хороші слова не потрапляють.
[Олексій Гай]
Будуть одні старики, кожен свій.
[Фоззі]
То історія про пас. Товаришкою грали з Бенфікою. Була рідкість, коли ми з Славою разом грали, але реально я чувствував його і розумівав, коли йому дати, що. Там був такий ігровий епізод, я отримую м'яч у середині поля, подивився, нікого немає. Слухав з боку. Дай! Ну, я чувствую, що це голос знайомого до болі. Я просто його б'ю, напрямку 30 метрів на іншу половину поля, там нікого немає. Я думаю, куди я даю? І тут біжить паровоз. Я бачу і гриб'є. Але Слава не біжить, я не знаю. Ми бігаємо всі. Слава гриб'є, літає, не знаю. Реально людина швидкість велика. І він біжить. Ну, там ігровий просто підстрахував і не давав Славі ворватися в середину поля. Моя яка була річ, я вже зрозумів. Я просто давав 30 метрів. Йому просто не хотіло ще 10 метрів, щоб вигнати. Треба 40 метрів, щоб він мог. Я, до речі, цим завжди використовувався. Я знав, що я приймаю м'яч і Слава вже готовий бігати. Я просто так кидав його і Слава доганяв, проходив і подавав. Чий криль несправа вибора? Може, у мене нос великий такий, що я слухав. Будете сосати у пожилого зайця. Лівого захисника закривав.
[Олексій Гай]
Охреніло, скажімо так. Вперед, комбінація прийде. У мене залишилося два чимодани, жіна і дочка. Все, що нажить вони по сьогодні. І по сьогодні.
[Фоззі]
Сидиш на трипуні, в 19 номер і дивишся, як там всі грають. І тут біжить паровоз.
[Олексій Гай]
Тикучка барів, тикучка кадрів. Був Микола Васильков і кудись пішов. Кажуть, взяв трудову книжку і поїхав до Італії. Лишив після себе якусь футболку незрозуміло, що це за клуб, якісь кольори. Ну, Микола обов'язково повернувся. Хто ж його візьме на роботу в Італію? Кому він там потрібен? Він нам потрібен. Але у нас є постійні відвідувачі нашого віртуального бару. І сьогодні з нами знову на прохання всіх коментаторів. Гроза української поліції. В'ячеслав Шевчук. Знову здрасте, В'ячеслав. Знову здрасте. І він прийшов не один. Він взяв з собою сусіда, дав його сусіда по готельному номеру. Футболісти живуть по двоє, на відміну від артистів. Хоча заробляють більше. В'ячеслав Шевчук жив в одному номері в Донецькому Шахтарі з Олексієм Гаєм. Доброго дня, Олексій. Доброго дня. У нас чай сьогодні. І давайте почнемо з того, що 21 рік тому ви одночас прийшли до Шахтаря Прокопенка, так? Так, все правильно. Ану-ка, хто перший згадує, що було? Знаєш, я тобі скажу таку ситуацію. Це 2000 рік був, і ми з'явилися в Шахтарі з Лешею. Але до цього ми не пересікалися, якби, так? Ми не були знайомі. Ми познайомилися на базі Шахтара вже.
[Фоззі]
Так? Так, ти просто був тоді в «Металургії Донецької» в першій команді, а я тренувався з дубля. Ти ще в дитячому саді, так? Так.
[Олексій Гай]
Нам на двох, я тобі зкидував фото, нам було 36-37 років, так?
[Фоззі]
37 років, так. Коли ми прийшли до Шахтара. 18 років мені було, коли я вже прийшов до Шахтара. Тому в той момент ти з першої команди прийшов, а я якби з іншої. Ми так особливо не пересікались. Але вже як в Донецьку зрозуміли, що ми з одного клубу, то вже як тут, само собою, підрозумілося теж.
[Олексій Гай]
Так, ми поселилися, як би підрозумілося, там в Донецьку була половина вітка за Шахтаром, і в одній з квартир ми поселилися. Тобто не в одній квартирі, в одній квартирі, але в одній кімнаті ми поселилися з Лешею, там в іншій кімнаті інші люди були.
[В'ячеслав Шевченко]
З іншого кімната якась?
[Олексій Гай]
Ну, типу, як кімната називається, але це житловий будинок п'ятиэтажний, так? В центрі міста, там, де офіс Шахтара був. І на вітці дві квартири. На Артема? На Артема, так. Артема...
[Фоззі]
86А. У тебе прописка залишилася? У мене прописка, звісно.
[Олексій Гай]
Леша просто приватизував кімнату. Молодці. Ну, Бог запрошував Прокопенко, так?
[Фоззі]
Так, ну так, виходить, ми прийшли вже...
[Олексій Гай]
А ти знаєш, у мене дуже така забавна історія була, як я поювався в Шахтарі. Я грав за молодіжну збірну України, ми грали в Болгарії. Грали гарний матч 2-1, я віддав голіву і забив. І після цього матчу з'явилися пропозиції. Було Дінамо, Шахтара і Зеніт. І у мене на той момент був тренер Маркевич. І якби він розумів, що клубу цікавиться молодим гриком 20 років. І він мені рекомендував, щоб я пішов в Шахтар. Каже, це молодий клуб, який буде розвиватися, і в майбутньому реально буде грати в топ-клуб. Він якби відчував, що Шахтар в майбутньому буде на такому рівні, який зараз є. І тому він каже, дивись, з представників Шахтара хочуть з тобою зустрітися між Запорожєм і Донецьком. Це 220 кілометрів, там населений пункт був... Я вже погано пам'ятаю. Ялта. Та ні, Ялта. Ялта не турист ще. Ні. І ми договорилися там. У нас вранці тренування, і ми садимося з Маркевичем в машину. Я до сих пор пам'ятаю. У мене Opel Omega був. Ми сіли. Миром Богданович, він завжди мало розмовляє. І коротше, ми виїжджаємо з міста. Кілометрів 20 вже поїхали. І Миром Богданович каже, що ж ти, мені здається, Славко, ти не туди їдеш. Навігатора ж не було, мобільні тоді були теж великі. Якби не було в мене ще. Каже, давай, розвернись. Ми потім поїхали, зустрілись. На зустріч приїхав Яремченко з водителем. І ми прямо на капоті підписали контракт з Шахтаром. І отак відбувся моє знайомство, підписання з клубом договору.
[Фоззі]
А у вас? Так, у мене теж виходить, що історія пов'язана з Миром Богдановичем. Але, знову ж таки, що повертатися назад. Я був тоді ще молодий, 17 років, у другій команді. І виступав туди за юношній збір. Там мене зустріли представники Шахтарів. Впевнений, в частності Віктор Васильович Носов. Де він пропонував мені перейти в другу команду. Але коли я вже прийшов в клуб і з'явилися слухи, що я можу перейти в Шахтар. То Мирон Богданович відразу зреагував. Каже, подивись, зараз ми все зробимо і будемо в Шахтарі. І ми, виходить, поїхали з ним, з тренером мого і з моїм батьком. Тому що на той момент я не міг ще контракт підписувати самостійно. І ми всі разом поїхали на базу Шахтарів, де ми вже зустрілися з Прокопенко, Яремченко був. І в кабінеті підписали документи, і я так і вказався в Шахтарі.
[Олексій Гай]
Тобто Мирон Богданович Маркевич до Тайсона з Марлосом готував гравців для Шахтарії? Після Маркевича ви опинилися в Прокопенка. Ми зараз в Одесі, і ми не можемо не згадати цього чудового тренера. Я маленьку історію розповім вам. Коли Прокопенко опинився в Верховній Раді, це ще до весільних фотографій бувало таке, що футбольні тренери. Блохін балотувався колись. Так от, Прокопенко зібрав в Верховній Раді команду депутатів. Там був Данілов, Томенко, ще якийсь співчуваючий. І робить для них тренування. І він їх на розминці так загнав, що вони все сказали. Футбол все. Така розминка в нього була. Давайте згадаємо про Прокопенка. Чим він вам запам'ятався? Він же весело був? Тільки почали говорити про Віктора Євгеніча. Він завжди на тренування виходив. Він завжди в спортивному костюмі. Я згадую. І завжди... Оця кофта завжди розтягнута. Піднизу на футболці не було. У нього цепочка з великим крестиком була. Він завжди виходив. І в тапках завжди виходив. І завжди з ухилюванням, завжди. Якби не було настрою, він завжди спробував позитивно вести себе, ухилюватися, підтримувати хлопців. Для мене він завжди був такий іскренній, позитивний чоловік.
[Фоззі]
Звісно, вони згадують відчуття юмора, коли він міг ставити шутку.
[Олексій Гай]
Наприклад.
[Фоззі]
У нас можна матюкатися. Просто я не матюкаюсь. Дело в тому, що можна. Тому що мат не зовсім приємливий, мені здається.
[Олексій Гай]
Так, я вважаю, що навіть з Ютубу. І рекомендую, до речі, багатох вбирати мат. Тому що це не красить, це некультурно і неуважливо. Тому що нас буде дивити молоде покоління. І ми маємо їм теж передавати якусь естафету, як правильно себе вести в суспільності. Так, ми з того боку, барон.
[Фоззі]
Давайте, хорошо. Я тоді вже... Чому-то мені хочеться це сказати, тому що я думаю, ти теж помістиш ситуацію. Це були перші путішестви в Лігу Чемпіонів, здається. У нас там була одна гра. Ну, реально, якби на кону стояла знаменита якась збиття. Якщо ми пройдемо кудись далі, або виграємо, то нам щось буде. Я пам'ятаю, якби зібралися перед тренуванням. І він говорить, хлопці, в нас завтра серйозна гра. Можна там виграти, записати щось в історію, виграти гроші. А якщо ні, вона каже, будете сосати у пожилого зайця.
[Олексій Гай]
Я пам'ятаю, заруба була з локомотивом за вихід до Ліги Чемпіонів. Ні-ні, це було вже... Це зі славою. Зі славою?
[В'ячеслав Шевченко]
Зі славою, так.
[Олексій Гай]
Ми на виїзді в доповнені часи Андрій Воробей забив м'яч. І я ще на допинг пішов з старотехнічним стіком, пам'ятаю. Ми виграли м'яч, але це історичний момент. Шахтєр вперше потрапив у Лігу Чемпіонів. В нашій групі був Арсенал Лондон, Спарта, Фрага. І Лацу. І Лацу. Лацу, це як зараз в Манчестер-Сіті. Я пам'ятаю, Воробей забив першим.
[В'ячеслав Шевченко]
Так, пам'ятаєш, коли Андрій забив?
[Олексій Гай]
Звісно. Я на скамейці, у мене нос зламаний був. Оце фотографія, що я тобі зкинув. Викиньте цю фотографію, я з носом зламаний був. І в мене маску даже передали якусь з Європи, чогось. Бо в нас в Україні тоді ще таких не було. Це нонсенс був, що маску з карбона зробили. А от, що Андрій забив перший гол, і там Віталій. І до трибуни прибіжав, і тихо, тихо, говорить. Ми йому потім шутили. Андрій, ти показував, що ти типу спокійно. Другий там, все нормально, ви заб'єте. І один-п'ять потрапили. Весело було. Ну відчуття от Ліги Чемпіонів, це ж мрія, мабуть, футболіста, опинитися в такому турнірі. Ну звісно, я от чесно скажу, при всьому уваженні там всім там турнірам от УЄФА, ФІФА, ми все-таки Ліга Чемпіонів, це дім, коли він грає, це такі мурашки, не передаваємо емоцій. Плюс, коли ми грали вперше, той же Арсенал, Лацсо і Спарта, ну це топи були. Арсенал тоді чемпіон Англії був неоднократно.
[Фоззі]
Чоловік сонний. Він знав, допустимо, потренувалися, все, Леша, спать, закрив штори і все. Не спів, не тривожен друг другу.
[Олексій Гай]
Я завжди знаю, і дуже важливо, коли вдвоєм живуть, наприклад, якщо я ляг спати, партнер по кімнаті, Леша, він завжди поважливий. Він раз, тихенько, без звуку, все, там хочеш тихенько, все. Наприклад, жив селезневим, ну я раз заснув, а він шумить, кричить щось там, розмовляє там. Тому приходилося, і Женя теж... Ні, ну, бачиш, Женя зараз так, бокс добре прогресує, тому він шукає, як би, партнера.
[Фоззі]
З позиції сили хоче. Ні, ну взагалі, як би...
[Олексій Гай]
Просто Єзерський щось запитав за селю, я не знаю, от це хороший був спарінг. А Єзерський – боксер. А Єзерський – хороший, правильний. Ви знаєте, колись збірну артистів Кардаш постійно запрошував, коли він був нашим тренером, такі майстер-класи. І він каже, там, Єзер приїде, там, Гусін був, ну, багато. І я думаю, ну що Єзерський, ну, я пам'ятаю, Карпати, боксер, бангура. І він таке цікаве тренування нам дав. Зрозуміло, ми ж не грали в футбол, ми гралися у футболістів. Гіатри, опа. І тут виходить Єзерський, якого я ніколи б не подумав, що він стане тренером. Він дав вправи, які ми... Ну, просто перше його стання в житті виконували. Це було так цікаво, так неочікувано. Я тоді зрозумів, що, мабуть, з Єзерського буде тренер. Йому подобалося, йому подобалося возитися з нами. Ти правий, тому що Єзерський, він, правда, дуже, він великий професіонал, організатор. І тому він, ну, він хороший, вихований, інтелігентний. Це мій теж близький друг. Я скажу, що Єзерський молодець. Він завжди в команді робив дуже хорошу атмосферу. Він був як свого роду дядько, завжди потрібен. Він направляв, він міг і з руководством дати якісь правильні там рецепти розвитку клубу. Наприклад, це було і в Зарії, і в Сімферополі. Він дуже багато... Він руководив одягалками. Це дуже важливо. Багато моментів, все він вирішував. Тому його і вважає. І це вважаємий людина в нашому українському футболі. Хто з тих футболістів, з ким ви грали, було одразу зрозуміло, що з нього буде тренер? Між іншим, хороший тренер. Ще на полі. Воронін казав, що з клубу взагалі уявити тренера було неможливо. Вони ж грали разом.
[Фоззі]
Знаєте, чому він мій друг? Тому що постійно, коли я його бачу, коли він про мене говорить, я вже з'їду. Мотиватор. Мотиватор. Це дуже важливий мотиватор.
[Олексій Гай]
Нам потрібна ваша вписка. Вписка і підписка. Ви повернулися свого часу з Маріуполя, звідки майже ніхто не повертався на високий рівень.
[Фоззі]
Терпіли? Це була ваша ініціатива піти до Аренки? Тренируються інші лідії, я граю на іншій позиції, а я на той момент вважав, що я грач з середини поля. І я бачу, що тренер дає мені можливість грати, і в мене знову з'являється бажання. Тоді був Віктор Євгенович Прокопенко, коли я пам'ятаю, я прийшов до нього послідовуватися.
[Олексій Гай]
Спорт-директор позиції.
[Фоззі]
Спорт-директор, так. Я до нього прийшов послідовуватися, що робити. Говорю, Євгенович, така ситуація. Говорю, взагалі без проблем, підійди до Мірчева, все, вирішуйте питання. Я дійсно підійшов, по-черезськи поговорив, я хочу грати. Говорю, так, все, без проблем, будь ласка, йди. Так я прийшов до Маріуполя, і тим самим я там отримав ігрову практику, щоб, знову ж таки, показати, може бути, і шахтери, що вони, може, десь вбивалися.
[Олексій Гай]
Доказати.
[Фоззі]
Доказати, що я реально можу чогось втратити. В принципі, те, що я хотів, воно так і вийшло.
[Олексій Гай]
Скільки футболістів шахтаря приблизно? Ну так, навскідку, 50, мабуть, за всі часи шахтаря йшли в оренду до Маріуполя. Лічивця, Металурга, і поверталися одиниці. Чому не вийшло врешті? Вони що, думають, що я тут буду викладуватися?
[Фоззі]
Може бути, так, це одна зі стосів футболу, тому що, ну, не важливо, де ти знаходишся. Якщо ти любиш футбол, то ти викладаєшся по повністю, не знаю, в Азербайджані, на область, в місті, в іншій команді, у першій лігі, у другій лігі. Тобто ти маєш себе реалізувати. Знаєш… Це головний мотив має бути.
[Олексій Гай]
Я тобі скажу, Леша, чудовий приклад того, що хотів грати, пішов в Маріуполь, ось навіть зараз молоді, багато молоді, ну, давайте будемо відкриті. Маріуполь, це всі молоді грачі, це екс-виховники Академії Шахтаря. Це від Олексія чудовий приклад. Доказав, знову повернули. І що я хочу дуже важливу річ сказати. Там, коли Лешу повернули, в той момент був Фернандінів серед поля. Він травмується, він отримує велику травму страшну, перелом ноги. Олексій його заміняє, грая не тільки в чемпіонаті України, а в фіналі Ліги Чемпіонів. В фіналі Ліги Чемпіонів ти теж граєш.
[Фоззі]
Ні, ну, чекай, в фіналі Ліги Чемпіонів…
[Олексій Гай]
Кубка увійшла.
[Фоззі]
Ні, ні, не грав.
[Олексій Гай]
Ну, Леша був одним із важлих грачів, коли Фернандінів отримував травму. Бо, ну, реально, якщо зараз дивитися, я згадую ці моменти, він грав ключову роль в середі поля. Він був дуже важливим грачом. Конкуренція з бразильцями. За часів Луческу, все ж таки, це епоха Луческу, вважалося, що він може навчити голкіпера з українським паспортом, центральних захисників і там хтось ще на якісь позиції. Атака – це бразильці, але в нього і в півзахисті завжди були сильні бразильці. Фернандіні – один з кращих легіонерів за історію нашої першості. Як конкурувати з бразильцями, якщо іще тренер їх дуже любить?
[Фоззі]
Ну, як?
[Олексій Гай]
Чекати шансів?
[Фоззі]
Звісно, звісно, так. Є певне бачення у тренера, є філософія клубу, є направлення, яке не підходить. Завдання будь-якого, мені здається, футболістів. Мені подобається, як говорить Почетіна, він каже своїм футболістам, ви не приходите грати, ви приходите тренуватися. Тобто людина повинна розуміти, що він приходить не тільки грати, а для нього тренування – це таке розвиток. Тренування – це основна робота, яку ми робимо для того, щоб грати. Тому важко конкурувати, ніхто не говорить. Але тим самим ти і сам ростеш разом з ними. Тобто ти у них можеш чомусь набратися якихось елементів, якихось технічних можливостей, розуміння футболу, того, що є. Але, так буває, складається футбольна життя, що не завжди ти пробиваєшся в состав і повинен конкурувати і не тільки з добрим, звичайним футболістом. Ну і плюс тому з'являються інші моменти.
[Олексій Гай]
Ви ж на тільки в центрі поля грали, закривали різні позиції.
[Фоззі]
Так, лівого захисника закривав.
[Олексій Гай]
Льоха був різностороннім граєм, і він на багато позицій грав. За рахунок своїх грамоти. Льоха ніколи не був швидким граєм. Але він за рахунок виборів... Що дуже важливе, що в останній книжці я читав про Анчелоті. Він каже, що дуже важливий вибір позицій. Тому Льоха дуже добре займав позицію, як грав і з лівого, і в обороні, і з правого. Він навіть один раз, якщо я не вірю, здійснював і центрального захисника, при Улчецькому футболі.
[Фоззі]
Ось так, до речі, була перша гра у Улчецькому футболі.
[Олексій Гай]
Я бачив скільки вдарених футболістів, але в них не вистачало характеру, не вистачало...
[В'ячеслав Шевченко]
Наприклад?
[Олексій Гай]
Не хочу я бігати з хлопцями. Не хочу. Я їм лічно це казав, але не хочу це публічно. Добре, не будемо ображати, тоді згадаємо. От привозять знову кількох бразильських гравців. Хто з них складав найкраще враження, так, щоб ви між собою самі охоронялись, побачивши, що він виробляє на тренуванні. Хто з них був найкрутіший?
[Фоззі]
Не знаю, мені так хочеться сказати. Метузалем, його розуміння футболу, його техніка, його інтелект. На футболі він робив речі, які можна було сказати браво.
[Олексій Гай]
Для мене всі гравці-шахтери, давай я включу пальці. Фернандіно, Дуглас Коста, Тейшера, Луіша Адріану, Брандало, Віліан, Елано, Марло, Тайсон, Віліан, Жатсон. Ти посмотри, я не знаю, зараз на ногах буду вважати. А я питав про кращого. Дентіньо навіть. Дентіньо? Повір мені, Дентіньо, я дуже жаль, що він не до кінця свого таланту. Він дуже талантливий гравець. Дентіньо привіз з собою з Бразилії дев'ятьох людей, які допомагали його родині. Ти бачив дев'ять людей? Я читав бразильську пресу. Перестань, я близько з Дентіньо спілкувався. Він чудовий, як і Леша Сємєнін. Він має троє дітей. Він постійно в своєму часі, завжди з сім'єю. Наразі ми дуже близько бачили, спілкувалися. Мені трошки, знаєш…
[Фоззі]
Він мені більше зіграв.
[Олексій Гай]
Так, ну до цього були. Спочатку, мабуть, він був такий, не вистачало йому характеру. Потім травми відбувались. Але він дуже талантливий гравець був. Він може також грати на багатьох позиціях. Ну от Алан Патрік ми бачимо. Алан Патрік, дивись, забули. Приїхав, потім арендував.
[Фоззі]
Ісмаїлі, дивись, ОЗВ.
[Олексій Гай]
У кожного бразильця… Це просто база команди зараз, Патрік. Скільки років він йшов до цього рівня? Ні, ну розумієш, дивись. Сім? Дивись, в «Шахтюрі» як побудовано? Є грачі-бразильці, які в старт грають. І вже коли підпирають час або вони вже хочуть вийти, приглашаються молоді грачі, щоб ця заміна відбулась незамітною. І так завжди, як конвєєр працював. Так і зараз відбувається. Марус вже трохи виходить, раз, тете. Зараз раз, вже з українців Мудрик виріс, хороший грач. Бо давайте подивимося, у нас атакуючі грачі, українці, наприклад, дуже рідко вистрілюють. Саме в «Шахтюрі», так? Ну там ще були стики бразильців. Тому сподіваємось, що Мудрик з українським паспортом, він має всі качіства, щоб стати крутим, топовим футболістом. Ви дійсно вважаєте, що Соломон зараз слабший за Мудрика? Я вважаю, що Соломон для мене – це топ-грач, який дуже крутий. І між лініями супер все. Просто є хороша конкуренція. Тренер з Мудрика, Мудрик, тете, Соломон. Соломон може і з лівої, і з правої грати. Мудрик, наприклад, він тільки з лівої може грати.
[Фоззі]
Тут вже дивляться по тим качествам, які є у футболістів.
[Олексій Гай]
Соломон більш різносторонний, він може грати і десятку. А Мудрик, на мою думку, це тільки лівий вінгер, але він дуже швидкий. Зараз у сучасному футболі, якщо у тебе атакуючий грач немає швидкості, тоді ти не зможеш грати на топ-уровні. Мудрик і Фернандо, ви бачите, дякуємо їм за їхні швидкісті, Шахтер виграв у Монако, і зараз Фернандо адаптується на позицію дев'ятку, він вже був полузахистником. Тому що у сучасному футболі, якщо взяти бразильців, давайте скажемо, хто топ із бразильців, іменно дев'ятка нападаючих, хто? Ферміно, він як десятка, ниже, в глубину падає. Немає у грачів таких, як раніше Рональдо, Зубастик. Тому Фернандо для мене, він дуже швидкий, хороший пресінг робить, що не вистачає, в штрафному майданчику він має бути більш уважним. Завершення, і головою, і корпусом грати, зберігати. У Фернандо Трауре всі не допрацьовують скорості. Ви зараз тренуєте команду, ми її назвали «Деномаморцем».
[Фоззі]
Ну, по-разному можна назвати, так.
[Олексій Гай]
Як ви оціните рівень цієї молоді, і чи є серед гравців «Чорноморця» нинішнього, майбутніх гравців збірної України? Хто із них може вистрілити?
[Фоззі]
Ну, навіть, не зовсім етично з моєї сторони говорити. Є в нас головний тренер, який може...
[Олексій Гай]
А кого ж питати?
[Фоззі]
Ну, ні, однозначно є. Чому? Тому що, по-перше, вже багато гравців викликається в молоді. Там, де хтось чемпіон світу. Є гумний футбол, який присутній в цей момент, в цей час. Є футболісти, які зможуть на більше. І їм зараз потрібно ще... Я з протягом кількох часів можу сказати, вони вже більше адаптувалися до Вищої Ліги. І вже розуміють, що нічого страшного в цьому немає. Все одно, всі коли-то рано або пізно починають. І вони прийшли з того юного року, де у нас, скажімо, не зовсім так багато опітних футболістів, які можуть на полі підказати. Тобто, вони всі разом в кучі грають, молоді, десь набивають шишки, і в цьому плані важко. Але зараз з останніми іграми бачиться їхній прогрес. І я сподіваюся, що вони цим... Не те, що авансом. Це таке просто для них авансище, яке дає їм путівку життя. Просто використовуються тим, що зараз така ситуація, що вони грають у вищій лігі, де вони прийшли з такою більшою конкуренцією, в плані того, щоб добитися чогось. Просто хороший шанс проявити себе.
[Олексій Гай]
Була велика надія українського футболу, тепер, щоправда, грузинського Цитейшвілі. Що ви можете сказати про нього? Всі бачили в ньому потенційну заміну Циганкову в Києві і в збірні. Потім він вирішив все ж таки за батьківщину історично грати. І ці аванси якось губилися. Він виходив в Полтаві, він забив. Непоганий м'яч зламався. В Чорноморці теж травми. Чому саме не вистачає фізики, голови?
[Фоззі]
Однозначно, що в нього є гарне якість. Він добре виграє один на один. І у нас поруч вбудується гра, щоб давали йому можливість вигравати. Реально, в нього є гарне якість. Хочеться йому від себе додати роботоспособності. Щоб він більше займався індивідуально. Щоб він розвивався, стремився. Він вже оцінював гру по-взрослому. Не заігрувавши в ігрових епізодах, поруч в нього буває, що він хоче всіх обіграти. Навіть обіграв раз, потім ще раз хоче когось обіграти. В цьому плані, я думаю, сам розуміє. Останній грак, як би показало, він дійсно діював в темпі, вовремя. І в оборону повернувся. Це те, що каже, що якщо людина не буде цього робити, то йому буде важко заіграти футбол. А ці якісти, які він на даний момент виконує, вони йому допоможуть прогресувати далі. Тому в нього світла голова. Я думаю, що він хоче добитися футболу більше. Доказати і Динамо, і всім скептикам, які погано до нього стосуються, що він готовий дати більше.
[Олексій Гай]
В першу чергу, Луческу, мабуть.
[Фоззі]
Я думаю, так, звісно. Але для цього, знають требування Мірча, я розумію, чому в якихось моментах він не залишився в Динамо.
[Олексій Гай]
У Луческу в Шахтарі теж були гравці, які загравалися, бразильці. І не відпрацьовували так, як…
[Фоззі]
Так, в якийсь момент, звісно, вони не відпрацьовували. Але чому, не раз говорилося, чому вийшов Вілін Челсі і Фернадініо в Манчестер-Сіті, тому що почали працювати в обороні.
[Олексій Гай]
Я з ним на ігрі згадую. Я з ним так ругався іноді, що він мені потім пас в ігрі навіть не давав, тому що я його требував, щоб він низько садився. І потім я дивився, після цього Анже, потім Челсі зайшов, при Мауріні, він садився прямо в одну лінію.
[Фоззі]
П'ятим захисником.
[Олексій Гай]
Так, розумієш? І мені Мірча навіть іноді говорив, що я не можу з ним іноді в конфлікт піти, тому ти маєш з ним… Так. Підбиваючи підсумки епохи «Шахтаря», згадаємо пік перемоги в останньому кубку УІФа. Які відчуття тоді були? Вердер, фінал. Ви розуміли, що це, можливо, головний день у вашому житті?
[Фоззі]
Звісно, ми розуміли, що це історичне відбування, але я тільки розумію це, я вам серйозно кажу, тільки зараз, протягом 12 років, я закінчив футбол і розумію, коли я бачу це відео, цю історію, і реально я на це глядаю і думаю, що це крута річ. Для України, для країни, для клубу, це реальні речі, які залишаються на всю життю. Не має значення, в якому ти статусі був в клубі, грали ми, не грали, сиділи на трибунах, це взагалі ніякого значення. Ми були всі однією сім'єю, яка намагалася досягти чогось важливого. І ці речі, зараз я з спокійною душою кажу, що реально це круто було знаходитися в той момент і зробити велике справу.
[Олексій Гай]
Звісно, це велика історія. По-перше, це останній кубок УЄФА, який був, потім далі змінили назву. Тому дуже важливо було, це круто, це історичний момент, який на всю життю буде, це вже не вирізати. Тому кожен співробітник клубу, кожен гвоздик, кожен шурупчик, ми гордімося, що були в такому клубі і добилися разом такої перемоги.
[Фоззі]
Це все добре.
[Олексій Гай]
Ми зараз в барі. Нас цікавить, як ви святкувалися. Чесно сказати, я пам'ятаю, ми в Стамбулі були, після гра залишилися. Не було руху, я пішов номер спати.
[Фоззі]
Так, я пам'ятаю, так би сказати, я взагалі нічого не пам'ятаю. Ми тоді святкували, святкували.
[Олексій Гай]
В отелі.
[Фоззі]
В отелі, по-перше, вже пізно було, у нас там ужин був з командою, може, там чогось вип'ємого не було.
[Олексій Гай]
Я пам'ятаю, я поужинав, пішов в номер, і все спокійно.
[Фоззі]
Потім вже ми приїхали в Донецьк, де була зустріча фанатів, там вас в паласі ми відмічали.
[Олексій Гай]
Потім був сумісний ужин з президентом, і весь міст святкував. Звісно, це історичне відбування. Історія, що кучера поліція везла за кермом, щоб він не міг вже.
[Фоззі]
Відкуди, куди?
[Олексій Гай]
З аеропорту.
[Фоззі]
Ні, такого не могли, тому що ми всі разом їхали в автобус.
[Олексій Гай]
Ну, значить, після святкування. Ні, всі в автобусі були, автобус центр міста відвіз усіх. Ні, я не скажу, що... Ні, поліція спроваджувала автобус, зрозуміло. Скільки вам вихідних дали на погулять? Не пам'ятаєте? Ні, у нас же був матч через чотири дні, ми грали фінал з Полтавою, з Ворською. Кубок України, так.
[Фоззі]
І про Петровське проіграли.
[Олексій Гай]
А, Сачкоковий? Так, коли Василій забив, так.
[Фоззі]
Тому таких...
[Олексій Гай]
Знову ж таки, бачиш, теж після такого випадку, теж були... Я приймав участь у цьому матчі, я пам'ятаю, що команда... Емоціонально вижила. Емоціонально вижила, так. В будь-якому разі, ми були добре підготовлені до матчу, мали можливість виграти, але не в використанні, в ліце Сачко забили м'яч нам, історичний момент для них також. У обладателя Кубка УФА виграти фінал Кубка України.
[Фоззі]
Ні, подождіть, хто закінчив? Ні, ні, ні. Я не закінчив, в жодному разі. Я просто чекав моменту, де можна знайти команду.
[В'ячеслав Шевченко]
Я реально...
[Фоззі]
Так, я реально готувався до чогось іншого, викликнув. Ну, не викликнув іншої команди, просто не було варіантів. Але підтримував форму і чекав моменту того, що щось знайдеться.
[Олексій Гай]
Я скажу так, що я завжди, коли беру людей в тренерський штаб або у футболістів, я не беру якісь друзі, родичі. Для мене, на першу чергу, професіональне якість. Я одразу, коли прийняв команду, я побачив, що мені потрібен середовій полі опітний грач з якістю, який може...
[В'ячеслав Шевченко]
Дядько?
[Олексій Гай]
Ні, більше не дядько, який повинен показати свій приклад на полі, з'єднувати і показати свій рівень гри. У мене одразу впав... Я думав одразу про Лешу, тому я йому одразу набрав. Перед цим, звісно, я з президентом клубу, з Григорьовичем сказав. Григорьович був проти цього, не вірив в його рівень, що він зможе нам допомогти. Плюс Антон, мій асистент, дівчинка, не дуже був одразу за Лешу. Але коли Леша приїхав, він за дві тижні провівся в порядок і він став лідером Олімпіки як на полі, так і в БТУ. І це дуже важливо, тому що були моменти, коли ми іноді тренувалися, роздівалка, коли в нас було дуже маленько. Він виграв кубок УЄФА, іграв в «Шахтєрі» збірно, і ніколи я не чув плохого слова, що якісь погані умови. Наоборот, інші грачі іноді могли щось там фиркати. А він ніколи. Він своїм прикладом показував, що завжди потрібно залишатися професіоналом і порядочним людином. Для мене це дуже важливо. – Що там важкого було в цій ситуації? Холодна вода в душовій? – Ну, душ один був, здається, якщо я не вірю. Ви там практично половина команди був. – Вагон один. – Це вагончик. Ну, не проблема це. – Вагончик? – Так, але в нас не було навіть де теорію провести. Ми проводили теорію, я курточко закривав, окно, полотенцем якимось ще, щоб провести, тому що завжди потрібна інформація ігрокам донести. Потім вже, якби, появилися там якісь бази, орендували після моєго уходу, вже кращі умови були. Команда мала можливість заїжджати там. Але в той період, коли я був, були моменти, у нас не було куди заїжджати. Ми тренувалися, орендували іскусне поле на лівому берегу в Києві. Нормально, всі до цього відносилися з розумінням і з професіоналізмом. Тому для мене дуже важливо було, щоб Леха теж своїм прикладом показував. Знаєте, коли за спиною, там якісь речі могли би говорити. І Леха дуже важливо був у роздівалці, він був лідером, показував своїми прикладами, як потрібно відноситися на полі в тренувачному процесі. Знаєте, я пам'ятаю один тренувачний процес. Некоторі молоді грачі до мене підходили. «Анатолій, ну ви там ж ніколи гаю, нічого не говорите». У нас був тест йо-йо. Тест йо-йо, він показує не тільки фізичну готовність, він для мене більше показує характер. Ну, що це? Це для мене була тренування, щоб дати фізику трохи. І плюс я бачити хотів, як людина характерна. Що це за тест? Тест йо-йо, це ставляться дві фішки у проміжництві 20 метрів. І на час ти маєш пробігати там якийсь кусок часу. Типу тест Купера, тіпу тільки в іншій формації. Леша пробігав з великим відривом всіх інших хлопців. Це показує, що його фізична готовність хороша. Плюс в нього чудовий характер. Що він може терпіти. А багато хлопців, які я думав, що в них є характер, а в них і не було далі. Просто вони могли розмовляти, але насправді вони… Це ж терпіти, знаєш, через не можу. У мене теж такий випадок був. Коли в 2012 році, ти був, коли при Блохині, ми тест Купера, йо-йо бігали. Так, я бачив, що у мене, як би, Блохині не сильно мені довіряють, але я кожну тренувальність використовував, щоб тренеру доказати, що я достойний. Я ніколи не розмовляв, чому не запитав. Є тренер, він приймає рішення, я можу розповідати. Був тест. Ну, я вже там… Зійшли там минути 3-4 всі. Я не уходив, я терпів до кінця. Я би помер на полі. Але вони вже просто зупинили цей звук, щоб я вже не бігав. Тому що я хотів доказати тренеру, що я готовий померти на футбольному полі, і я хочу грати. Це був месідж тренеру, тренерському штабу, що я хочу грати. Тому я вважаю, що футболісти мають віддавати себе повністю на футбольному полі, щоб доказати тренеру, що він готовий грати на кожній тренувальністі. Ось нас з Хомі при Луческу. У нас кожна тренувальність була, як заруба. Кожна тренувальність для Луческу, він навіть іноді дивляться. Якщо ти погано тренуєшся, ти не будеш грати. Ну, це логічно. Ні, не логічно. Є футболісти, які в інших командах можуть грати спокійно, вони знають, що вони будуть в старті. У Луческу немає. Він оцінював, дивився тренування. Іноді бачить, що людина не дуже добре йде в плані техніки, щось не вийде. Але бачить, що він націлен, тренується, мотивован. Він йому дає можливість, справляючися в грі. Можемо не згадати історію з допінгом. Був такий мінімальний скандал, коли щось у вас знайшли. Там, я так підказав нас постійно відвідувати, що там лікар помилився з краплями від чого. Взагалі, професіональний футболіст, коли він не може заходити навіть в аптеку. Взагалі, апріорі. Він повинен завжди, якщо щось сталося у нього, він повинен одразу дзвонити доктору в будь-яке час. Ночі там, не важливо. Я чув, що і по контракту навіть нічого собі стригти не можна.
[Фоззі]
Але що то не сталося? Заходи може. Я купувати можу усе, що хочу. Але я маю показати доктору. Тобто є протокол. Тобто я купував препарат, показав. Доктор казав, окей, добре, використовуйся, без проблем.
[Олексій Гай]
Що то не сталося у вас? У тебе так сталося, так?
[Фоззі]
На той момент у мене був геймарит. Не знаю, раз в житті реально був. Звісно, що теорія така велика конкуренція. Тренування не можна пропустити. Пропустив все, ти сидиш на трипуні, 19 номер і дивишся, як там всі грають. На верстаті пропустити дуже важко. Тому, звісно, десь це сказується негативно, у плані того, що ми не бігаємо в здоров'я і тренуємося з проблемами, десь там з мікотравмами і все інше. Але на той момент я використовувався каплями, які були дозволені.
[В'ячеслав Шевченко]
Як воно називалося?
[Фоззі]
Ірина Фремуцил, здається так. Називалася капля. Тобто я використовувався, промував нос. Ці всі процедури не зовсім приємні, але усе одно використовувався без задньої думки, що це щось може привести. Тут лежу вдома, і Артур Линій згодом каже, що у тебе допінг. Я так, що, який, про що, як? Потім вже зрозуміли, що не можна було просто перевисити цю дозу, щоб не вивести всі ці процедури, які є. Чим це закінчилося? Звісно, це реально не те, що страшно, але серце колотиться, тому що це, по-перше, твій імідж, по-друге, ти теряєш в тренувачному процесі, в ігрі, тобто ти не знаходишся з командою. Це ділося, розбиратись цей місяць було, і прийшли до того, що, чому в мене так вийшло, мене не наказали, тому що я дійсно по протоколу, я знаю свої обов'язки, я знаю, що можна, що не можна, я знаю, що можна купити, мене повинен обов'язково показати. Хтось щось не досмотрив, і неправильно, може, поверхностно відносився, і так вийшло, що...
[Олексій Гай]
Ну, імідж, от Дар'я Осерна, теж допінговий скандал. Чомусь на іміджі не відбилося це. От він вважається... Дивіться, тут ситуація яка. Він довідав свою невинність через суд. Давайте згадуємо момент з Гвардіоли, в нього також був допінг на фінішній кар'єри, він також через суд. Я знаю інформацію, як усе відбувалося у Дар'я, наприклад, ситуація. Дар'я консультувався навіть з Гвардіолою, як це все. Тому для Дар'я дуже важливо було показати, що він чистий. І він насправді доказав, що це була враження. І не його враження, розумієте? Тому Дар'я доказав, тому він чистий і ніяких проблем. Таке відбувається. Зараз, наприклад, у нас в спорту Верняєв, олімпійський чемпіон. Також ситуація якась складна, непонятна. Я з ним добре спілкуюся, але це наш самородок українського спорту. І, знову ж таки, його версія, що у них в команді відбувся якийсь розкол, і хтось йому затулив туди. Все може бути. Реально. Тобто стукнув. Так. Переходимо до... У нас починаються такі... Менш приємні...
[Фоззі]
Нам було начинати з кінця.
[Олексій Гай]
З кінця? А що у вас залишилося в Донецьку? Слава розповідав, що у нього там квартира величезна і... Ні, у мене залишилося... Я вам розповів, що у мене в Донецьку залишилося все. Після того, як ми поїхали з Донецька, я приїхав тільки на... З Донецька, коли виїхав, у мене залишилося два чимодани, жіна і дочка. І все. І вони чекали сигнал. Вони були в Греції. Куди їдемо? Харков. Куди їхати? Ні. І вже осінь наступала. У нас тільки літні одяги. І нічого не було. Знаєте, дуже складно було, коли ми приїхали в Київ. Дуже багато конфліктових ситуацій було, коли бачили, що донецькі номери, оце все. Звісно, оцей період для мене дуже важко згадати, тому що з'явилися такі хлопці, які ми, українці, що ви сюди приперлись. Тому оцей період для мене дуже важко, тому що ми не знали, де ми будемо жити взагалі.
[В'ячеслав Шевченко]
Що залишилося в Донецьку?
[Фоззі]
Ну, як говориться, знаменита фраза, все, що нажито непосильним трудом. Непосильним трудом. Наша життя будувалося тим, що ми будемо жити і працювати в Донецьку. Сім'я в школі, робота. І пішло-поїхало. Друзі, родичі. Тобто, все зав'язано було на Донецьку. Тому ніхто не міг подумати, що до цього дійде. І думки навіть не було про те, щоб поїхати звідси. Всі, наоборот, хотіли. Місто працювало, будувалося і розвивалося. Тому не було ніяких предпосилок. Тому і вкладувалося все туди. Квартири, дачі.
[Олексій Гай]
Леша якраз перед цим збиттям зробив ремонт. Квартиру велику зробив.
[Фоззі]
І тільки заселився буквально. Ні, на Артема. Я не пам'ятаю вже адресу. Ну, від на Донецькій арені.
[Олексій Гай]
Зробив нову квартиру велику. Все для сім'ї. Вкладав багато грошей. І прожив буквально, ти скільки? Три тижні, так?
[Фоззі]
Ну, трохи більше може. Але якось це має значення.
[Олексій Гай]
Дуже скромно і бідно. Це все відражається на здоров'я. Це не просто те, що сталося з Сергієм. Це, мабуть, все переживання. Тому я вважаю, що клуб має підтримувати цих хлопців, які, легенда, Шахтера дістали. Це обов'язковість клубу вже підтримувати, я вважаю. Тому що вони віддали своє здоров'я. Клуб має можливість просто це робити. Тому тим хлопцям, які звали, вони мають давати їм можливість працювати. Я себе не тримаю. Слава Богу, що я чуть якось там. Жодного з потенційних своїх аудиторій і так далі. Мені здається, що не існує нічого поза політикою. Політика, на жаль, ми всі хотіли існувати в якомусь ідеальному світі, в якому живуть ельфи, і футбол є футбол, музика є музика, бар є бар. Все по-іншому. Кубань, дуже важке питання. Ви поїхали до Росії. Це був 2017 рік?
[Фоззі]
Ну, мабуть, 2017 рік.
[Олексій Гай]
Ви ж розуміли, як зреагують в Україні на це? Кубань, Краснодар. Це прямо червоно.
[Фоззі]
Ну, знаєте, у людини є таке фундаментальне право. Є право вибору. І ніхто не може заставити його так або інакше. Як він себе відчуває, як він бачить, є свої принципи, є свої погляди, і є відносини до того чи іншого випадку, епізоду. Ніхто нікого не заставляє, ніхто нікого не обвиняє. Але я зробив цей вибор.
[Олексій Гай]
Якби була можливість переграти? Були інші пропозиції, окрім Кубаня?
[Фоззі]
Якби були інші, реально конкретні, то, можливо, цього і не було. Це не означає, що я пішов в Кубань, і все. Чисто за якихось моїх вважень. Ні, це просто був один із варіантів, де можна продовжувати кар'єру.
[Олексій Гай]
Якби була можливість переграти цю ситуацію, ви б знов пішли до Кубаня?
[Фоззі]
Я вважаю, що в житті в мене сталося нічого, ніколи не можна жалити. І відбувалося так, як відбувалося. Це вже історія.
[Олексій Гай]
Дві конкретні ситуації пов'язані з вами. Та відома ситуація з футболкою «Слава Українській армії», яку ви не вдягнули. І потім ветерани Чорноморця грали тут, в Одесі, футбольний матч з ветеранами АТО, і ви брали участь в цій грі. Чи змінилося в вашому ставленні? Чи ситуація була така, ви могли відмовитися від цієї гри, не могли?
[Фоззі]
Ви знаєте, в будь-якому випадку спорт — це, не будемо говорити те, що ви говорили до цього. Я думаю, що спорт — це площа, яка повинна об'єднати людей. У мене немає ніяких питань до військових АТО. Вони такі ж люди, як і я, 100%, від яких взагалі нічого не залежить. Вони йдуть, і що вони роблять. Тому я залишаюся в тому пункті, що я вийшов на футбольне поле, у мене є робота, і я граю. З ким я там суприкасаюся вже, друг, ворог? Але так складається життя, що ми не можемо знати, хто кинзлядов, я по вулиці, з вами, з ним, з оператором, какі кинзляди. Ми жмемо друг в друга, ми не задаємося питань. Є у вас своя думка, ніхто не нав'язує, ніхто не заставляє вас думати по-другому. Це ваш вибір. І все. Батьки в Донецьку зараз? Ні, у мене батьки в Запорозі. Сім'я, жіна, батьки живуть в Донецьку.
[Олексій Гай]
Підбиваючи підсумки футбольної кар'єри, якщо б була можливість повернутися на якийсь матч, просто в своєму житті обрати одну гру, яку б можна було б переграти. Я не беру зараз куба Куєфа, то вже потрох. Його треба перегрувати. Це точно треба перегрувати. Яку б гру ви повернулися?
[Фоззі]
Ви знаєте, можна повернутися. Якщо б ми його перевернули, ми не знаємо, як би все сталося потім. Але якщо ми гіпотетично представляємо, що могло бути. Я, мабуть, зараз задав такий питання. Мені здається, що пам'ятаю, може бути, ігру збірної України, коли ми не вийшли на чемпіонат Європи, коли ми грали зі збірної Греції в Донецьку. В принципі, у мене, мабуть, в кар'єрі не було Європейського чемпіонату і світу, де я участвував зі збірною. Тому на той момент я був в команді і не приймав посередньо участь. Я думаю, що цю ігру мені, звісно, хотілося б запам'ятати, щоб наша команда потрапила на чемпіонат Європи. Вячеслав, яка ігра?
[Олексій Гай]
У мене до сих пор у пам'яті цей матч, який відбувся у 2000 році на стадіоні Хайбері, знаменитому. У мене до сих пор, коли я закриваю глаза, пам'ятаю, як ми вийшли. У нас маленька одягалка, а в Арсеналі в три рази більша. Це теж свого роду тиск. Тому що я після ігри заходив до Олега Романовича Лужного, ми помінялися футболками. І коли ми вийшли на розмінку, я глядаю, взагалі людей немає на стадіоні. У мене таке відчуття було, що фанати не знають, чи їм не цікавий наш актор. Ми зійшли з поля, і тільки виходимо на ігру, за 2 хвилини до початку матчу, я глядаю, весь стадіон забитий. Ми цей матч 2-0 вигравали. Усі були в шокі. Ми реально добре грали. У нас були хороші швидкі атаки. Але, на жаль, відбувся віддалення. Ми все одно терпіли, добре оборонялися, 2-2 рахунок. І в 93-й хвилині у них такий негарний захисник Мартін Кіо, він забиває.
[Фоззі]
Страшний такий, звірюга. По-моєму, він тільки свої 2 гали в кар'єрі забив.
[Олексій Гай]
Так, і 3-2 ми проіграли цей матч. Оцей матч, звісно, в моєї пам'яті навсегда залишився. Пірс, Кіо, це те покоління. Віра, Овермарс, Андрій. Це найкращі часи. Це топові футболісти. Це як Реал Мадрид в кращі часи були. Арсенал тоді був топовий. Арсенал і Латцел був також. Тому нам в той рік потрапила така група, яка у світі топова, і два клуби. І там була дуже маленька поляна, правильно? Ну, вона показала, що маленька, тому що фанатів буквально метр. Ти прямо чув, якщо б ти не добіжав, то фанат міг б дати тобі ляща. Чувство здихання. Чув запах візки. У нас тут теж... Як ти чуєш? Може, у мене нос такий великий, що я чув. Окей, окей. І останнє питання, яке я не можу не задати вам. Чий Крим? Український.
[Фоззі]
Крим. А чий? Наш. Окей.
[Олексій Гай]
Питати у футболістів про політичну позицію? За щось мене Бог наказує. Творчо підійшли. Творчо, творчо. Як боксерусик. Сподіваюся, що зможемо їздити туди далі і відпочивати. Я колись грав на першість Криму футбольно, там такі жахливі поля були, ну, в дитинстві. Крим, Крим, Крим. Ну, добре, давайте чокнемось чаем за те, щоб ми колись опинилися в Криму, в якому зіграє збірна України, і нехай вона переможе.
[Фоззі]
Будьте здорові.
[Олексій Гай]
Міра і здоров'я всім. Ну, і зазвичай мусимо згадати, що олдскульні футболки, в яких бармени і деякі гості в пече, нам предоставляє магазин Станер в Києві, в якого прекрасна колекція олдових справжніх футболок. Ось я сьогодні беру сі Дортмунд. Кстаті, ми грали, коли з Дортмундом, у них ось ця трибуна, яка, здається, зараз на поле свалиться. Атмосфера просто нереальна. Це найкращий стадіон? Ну, я би сказав, не на стадіон, стадіон, найкращий стадіон це Донбас-Арена. Це для комфорту футболістів, футболістів, футболістів, там ложі, паркинг, парк. Це найкращий стадіон. Але найкраща трибуна, це правда, у Барусі Дортмунд. Саме трибуна. Ось ця трибуна, яка з лівої сторони, це просто, коли вони починають підтримувати свою команду, це така атмосфера. От коли Вестфален кричить, вас це заводило чи лякало? Ну, коли дуже агресивно публіка до вас ставиться. Є ж гравці, яким це допомагає, є які прибувають?
[Фоззі]
Ні, от лічно мені не було такого трисогузки.
[Олексій Гай]
Це ж круто, але краще ж грати проти ворожого стадіону, ніж запорожніх трибун. Це адреналін, коли фанати, не важливо, ти на вижді, або вдома граєш, коли фанати підтримують, це вторе дихання відкривається, наоборот, стаєш більш мобільним, атмосфера просто нереальна. Як ви тоді зіграли на Вестфалені? Джуліус забив перший м'яч, 1-3 ми проіграли. Це 2001 рік, здається, був. У них команда, Коллер, російський, помню Коллер приїхав на гру в костюмчикі, у нього штани ось тут, як у мене тепер. Він вже відчував, що короткі брюки будуть в далішній моді.
[Фоззі]
А в мене з Брусія історія, я тоді ще не грав, тоді в мене був молодий і все інше, коли Шахтер грав. Ми грали з Габалой, коли ми вийшли в Європу з Брусії Дотман. І мені щастилося вийти на поле. Реально, я пам'ятаю, як зараз, я вийшов на поле, я радився за те, що є такий клуб і є такі болячки. Ну, реально, мені хотілося просто їм аплодувати, сказати, супер, ви молодці, але ми програли 5-0.
[Олексій Гай]
Ми традиційно розігруємо футболку. Це Дженуа. Здогадаєтеся, з трьох разів чий автограф може опинитися на цій футболці, якщо ви трошки почекаєте. Поки питання. Отже, той, хто хоче справжню футболку Дженуа, бірки, мірки і так далі, має дати відповідь на таке питання. Воно, звичайно, стосується нашого сьогоднішнього гостя Олексія Гая. Отже, назвіть в коментарях, італійський футбольний клуб, проти якого Олексій грав і скільки він хвилин зіграв проти цього італійського клубу.