ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа

КРАВЧЕНКО. Завершение карьеры, расизм, Динамоморец, Коломойский, Ярмоленко и Коноплянка. ПЧ №5

Опубліковано 29 лист. 2021 р. • Довжина: 9 893 слова

Короткий зміст

Новый гость ПЧ - один из главных ветеранов украинского футбола Сергей Кравченко! Как Кравченко начинал играть на область, ездил в Азербайджан и Италию, тренировался у Рамоса и Кварцяного, ходил на футбол в Лондоне и Валенсии - у нас для вас как всегда куча историй!

0:00 Где только не играл Кравченко
01:08 "В Азербайджане заканчивают, а я тут начал"
03:25 Вариант с Юве. Почему не сложилось?
04:26 Просмотры в Наполи
08:22 С Азербайджана в сборную Украины
10:38 "Меня отговаривали ехать в Полтаву"
12:36 Звонок от Суркиса
16:19 "Черный, и черный. Назовите тогда меня белым"
19:44 Шева в Дженоа. Получится или нет?
24:10 О том самом Днепре. История успеха команды Рамоса
25:49 Методы Кварцяного: тренировки в брониках
30:01 "У Рамоса был простой футбол "бей-беги"
32:54 Из финала Лиги Европы во Вторую лигу
34:46 "Логики в поступках Коломойского нет"
36:41 Без права на отказ или почему судьи берут взятки
40:48 Когда-то враги, а кто сейчас? О Динамо и Черноморце
46:22 Феномен Шаблия или полная монополия
50:16 Идеальный вариант окончания карьеры. Какой он?
52:07 Забьет ли Селя рекордный гол?
54:00 Когда Коноплянка повернул не туда?
58:27 РОЗЫГРЫШ
1:01:01 Воспоминания о Донецке

В этот раз Пряма Червона была в гостях у бара Nipper в Одессе -https://www.instagram.com/nipper.bar.od/

За футболки ведущих спасибо магазину Stunner - первый футбольный ретро-магазин в Киеве - https://instagram.com/stunner.kyiv

Слушать ПЧ можно здесь: https://podcasts.apple.com/us/podcast/пряма-червона/id1591911071

Присоединяйся к нам в соцсетях: 
Instagram ПЧ - https://instagram.com/priama_chervona 
Telegram ПЧ - http://t.me/priama_chervona 
TikTok ПЧ - https://vm.tiktok.com/ZM8YEaCdo

По всем коммерческим вопросам - priamachervona@gmail.com

Ведущие в соцсетях: 
Фоззи - https://instagram.com/metamorefozzey 
Микола Васильков - https://instagram.com/vasmykola

#Кравченко #прямачервона #Черноморец

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Speaker 1]

    Чорний, чорний, називайте мене білим. Починається як казка така.

  2. [Speaker 2]

    Казка закінчується тим, що ми з мамою на кухні плакали. Я вже цілими днями про це думав. Галочка є. Це як з кокаїном, мабуть. Лондон-Сіті на углу, спросіть. Ні, я стільки не вип'ю. Я перепрошую.

  3. [Speaker 1]

    Тебе взагалі кормили. Я вважаю, що це неправильно. Мій один тейнер каже, що тебе треба кожен день ходити на тренажерну ногу. І нам розповідає, а я й тому, хто розповідає, кажу, я тут грав, але він не здивувався і думає, що зовсім хворий. Футболіст, і ходиш по турам.

  4. [Speaker 2]

    Інвоку Хьюзену не ентер на Лимовській. Вища ліга. Збірна. Єврокубки. Перша ліга. Друга ліга. Сергій, в мене питання. На область грали? Так. На яку?

  5. [Speaker 1]

    Звичайно, в такому віку вже взрослим. У 21 рік я грав на область. Донецьку. Рідну область. І потім поїхав в Азербайджан. Звичайно, говорять, що там закінчують, а я там почав. І потім вже після Азербайджану півроку там і в Полтаву. Тобто такий нелегкий в мене путь був. Ну, область. Там же ж ноги відривають. Я так розумію. Ну, якщо швидко збавлятися від м'яча, то можна встигнути. Особливо молодих там. Ну, такий. Ну, як це. Батько мій футболіст. Він завжди мені бажав тільки хорошого. Був такий період, що без команди. Було багато варіантів розмов, поїхати в Європу. Там їздив на просмотри і в Наполі, і в Шальки. Це трохи раніше було. І потім після «Шахтера» теж намагався поїхати в Германію. Агенти обіцяли, як звичайно. Це вам 21 рік тоді був?

  6. [Speaker 2]

    Так. Після «Шахтера-2», «Шахтер-3»?

  7. [Speaker 1]

    Так, «Шахтер-2», «Шахтер-3». Контракт закінчився особо. Ну, не був нікому потрібен, грубо кажучи. Там були варіанти «Централіга-2», «Централіга-1». Але хотів дождатися в Германії. І пів року грав на область. Виходить, що кожні три дні ігри, ігрова практика.

  8. [Speaker 2]

    Ну, давайте вип'ємо чаю, згадавши першість Донецької області.

  9. [Speaker 1]

    Раді бачити тебе, Крава.

  10. [Speaker 2]

    Ти знайомий з нашим Фозі? Він говорить репом, тому ти сильно риму тут не давай. На будь-яке слово буде вірш. Так, ось чайочок. Наполі? Це який рік був? Два рази я туди їздив.

  11. [Speaker 1]

    Два?

  12. [Speaker 2]

    Ух ти! Наполі з футболістом Ді Наполі?

  13. [Speaker 1]

    Перший раз, мабуть, років 16-17. Інтересна історія, я грав. Ми там були на морі, в сім'ї, де я жив. Я їздив в Італію багато разів. Раз 10, мабуть, з 10 років і до 16. І що ви там робили? Два рази в рік, зимою і літом. Їздив в сім'ю, жили просто в сім'ї. Вчили язик, впитували європейський менталітет. Дихали свіжим повітрям. Але в Наполі там спеціфічний менталітет. Це ж мафія. На морі ми їздили туди. Южнія, Калабрія. І там грали футбол, можна сказати так, у дворі. І мене зустрів Касали. Чесно, не пам'ятаю Антонію. Касали, він навіть був чемпіоном Італії. Це в складі Наполі з Марадони. Він мене побачив. Якби йому подобалося, він сказав, що можу організувати десь просмотри. Починається як Каска така. Каска. Навіть говорив спочатку, що в нього є зв'язки в Євєнтусі. І Євєнтус може організувати. Але, мабуть, потім зрозумів, що це Євєнтус.

  14. [Speaker 2]

    Каска закінчиться тим, що ми з мамою на кухні плакали.

  15. [Speaker 1]

    І їздив, пам'ятаю, смішна така історія. Приїхав на просмотри, одразу на гра. В Наполі це, я не пам'ятаю, Ю-17 або Примавера. Це вже як Дубль. І товаришка гра. Мене завели в роздівалку. Сказали, що там парень з України. І вони, мабуть, думали, що я італьянський не знаю. І почали мене обговорювати. Я слухаю, мені так цікаво. Я пам'ятаю, що він не 17 років, а 13 років. Що я до... не знаю. А ти мовчиш, так? Так, так. І вони так сміялися. Дійсно, я був дуже маленький, худий. І віси у мене було не знаю скільки, 50 кілограмів. І, ну, грав непогано, знову ж таки. Усі ці розговори, знову ж таки. Якби я, дійсно, був там якийсь супер-пупер, звісно, мене б залишили. А так почали сказати, так, техніка, голова є. Ну, там, фізично, плюс не страна є. Тяжко, то, сьо. І, ну, ось так, ось така історія. А вдруге? Це перший перегляд в Наполі. Так, а другий раз теж їздив, тренувався, там, п'ять-шесть днів, запам'ятав, що там це був Флора Флорес, футболіст, який потім грав в Удінезе, в серії А, багато грів, зіграв з Билл. Він там виділявся. Це вже було точно Примавера, дубль. Ну, теж так потренувався. Мабуть, не сильно, прямо сильно впечатлив. Єдине, я пам'ятаю, мені один тренер говорить, що тебе треба кожен день ходити в тренажерний зал. Качатися, бо щось, так.

  16. [Speaker 2]

    Мені це Фоск кожен раз каже.

  17. [Speaker 1]

    А тато мені завжди казав, що не треба тебе качатися, прийде час, окріпнеш, тому що…

  18. [Speaker 2]

    І ви послухалися тата? Різні стратегії для України і для Італії. Ти розумієш, в Італії не буде такого часу, що тобі дадуть розкачатися, там одразу так…

  19. [Speaker 1]

    Ну і навіть в Полтаву я коли приїхав, то вже мені було майже 22 роки, я пам'ятаю перші слова доктора Полтави, сказав, тебе взагалі кормили, ну що про це? В Азербайджані? Так, так.

  20. [Speaker 2]

    Ну дійсно, ви самі сказали те, що ми готувалися сказати, що всі зазвичай їдуть, ну як там, з Азербайджана вийде чи ні. Ніхто не повертається у великий футбол. А хто вас туди засватив?

  21. [Speaker 1]

    Соколовський, знаєте, легенду Шахтера. І його син там іграв, ми дружимо, до сих пор дружимо. Дініс зараз працює в Дубаї, Дінамо Дубай, кстаті, Дінамо, створив клуб, так. Дітей тренує. Ми з ним в хороших відносинах, дружимо всю життя, теж, кстаті, фанат Італії.

  22. [Speaker 2]

    А чому Дінамо?

  23. [Speaker 1]

    Шахтер Дубаї потрібен був? Хотів. Хотів, розмовляв, спілкувався, хотів, Шахтер, але хотів як франшизу, там щось таке. В Дубаї немає Шахтерів. Дінамо це все-таки не тільки… А МВД є? Шахтер – це тільки Донецк, Шахтер Донецький. Дінамо – це і Дінамо Мінс. Ні, а Шахтер Солігорск. Так, вибачте. Аматірана, Дрезден, Берлін. Загріб. Загріб. Так, так, так. Ми вже не кажемо на М. Він там грав в Азербайджані, в Карабахі, кстаті. Але не треба путати. Тот Карабах і сьогодні. Сьогодні це дуже сильний клуб, Ліга чемпіонів, Ліга Європи. А тоді це був середній клуб, але базувалися ми в Баку. Баку. Я там пів року побував. І правильно ви кажете, там, я пам'ятаю, друг мій Пуканич сказав, коли я потім повернувся, і дійсно мені приємно, я там спілкуюся іноді з Преса Таши, він тоді був в Карабахі. Зараз він, не знаю, віце-президент, чи хтось, він каже, що тебе до сих пор згадує, що ти єдиний футболіст в Азербайджані, який після Азербайджана грав в Дінамо, Дніпро, збірно, і там Ліга Європи.

  24. [Speaker 2]

    Він єдиний за весь час в Азербайджані.

  25. [Speaker 1]

    Він мені так каже, що після Азербайджана нікуди не поїхали на повищення таке, щоб там грати в збірну. Ну, по крайньому, так.

  26. [Speaker 2]

    Азербайджан просто людей розхолоджує, знаєш, там одразу там красиві фрукти, смачне м'ясо, смачна нафта.

  27. [Speaker 1]

    Підсів на гранат, там дуже смачний азербайджанський. Там час класний був, я там грав постійно, пів року там все побув, і навіть були розмови, що паспорт дати в збірну, пригласити. Ну, я думаю, там на то втім я завжди так був, трохи засвітився. А як ви опинилися в Полтаві після цього? Хтось порекомендував? От я там грав, я пам'ятаю цю історію, я сказав, ні, я не азербайджанець, я хочу грати в збірну України. Ну, до мене усі посміялися, як ти. Чемпіонат Азербайджана, ми там йшли на восьмому місці. Це який рік був? 2005.

  28. [Speaker 2]

    А 2005 рік, це значить збірна України – це Воронин, Шевченка, Шовківська, Києвщина.

  29. [Speaker 1]

    Ну, взагалі, Азербайджан, чемпіонат Азербайджана, там десь середина таблиці, і яка там збірна України. Ну, я так сказав, не знаю.

  30. [Speaker 2]

    В збірні України переможці Ліги чемпіонів двоє, там золотий м'яч один.

  31. [Speaker 1]

    Мені саме цікаво, не знаю, не пам'ятаю, я реально вірив в те, що в збірну, або просто так сказав для краси, для інтерв'ю.

  32. [Speaker 2]

    Давайте так, шановні діти, ось вам приклад людини, яка вірить в себе.

  33. [Speaker 1]

    Або принаймні вдається вірити. Так, так, так. Я не знаю, я взагалі по житті оптиміст, і тоді, не знаю, завжди вірив, що все буде добре, що треба працювати, і все буде добре. Ну, так воно і вийшло. Приїхав в відпуск після Азербайджана, зимовий відпуск, і, як звичайно, зимове переможцівство Донецька, я за всі команди можливі граю, і був на грі селекціонер Ворскли, друг сім'ї, царство небесне Ашкадеря. Теж футболіст? Так, так. Був з татом, грав разом, і був у Носова в штабі як селекціонер, як допомогник. І він побачив, знову ж таки, зимове переможцівство. Це зимове першість, коли люди спочатку бігають, а потім бухають? Так, але ми на той момент граємо або з Шахтаром Ю-17, або з Шахтаром-2. Такий суперник. Правда, по-моєму, ми грали 6-1, моя команда. Але він, що він сказав? Він знав мене, що там є якісь задатки, техніка, бачення поля, мозки. Але фізично я був завжди такий щуплений. І потім, коли він бачив це відео, він каже, «О, по-моєму, ти підкріпився, візмував пів року взрослого в футболі». І каже, давай приїжджай на просмотри. І я поїхав на просмотри. А контракт в Азербайджані вже закінчився? Я підписував на рік, бо менше не можна підписувати, але була договірність, що якщо через пів року щось у мене з'явиться, то я можу піти. Тобто я відмовився. Мені тоді запропонували ще дві команди такі багатші. Хороші умови. Можу навіть озвучувати. 10 тисяч доларів в місяць, це на той момент. Я, до речі, хороші гроші, бо в Полтаві я підписав контракт, але в три рази менше. Але я розумів, що Україна, перспектива, тренер мене хоче. Носов, дякую йому за довір'я. Мабуть, дякую йому я і... Плюс я пам'ятаю розмови, що мене відповідають їхати в Полтаву. Там агенти, друзі. В Україні там агенти, всі свої. Нові люди. Там тебе вже знають. В Азербайджан. Хороші гроші. Я кажу, ні, ні.

  34. [Speaker 2]

    Агенти бачили свої відсотки.

  35. [Speaker 1]

    Тут з трьох, тут з десятки. У мене агента не було. Мій тато усім займався. Були такі розмови, що чому воно ти, ти в Полтаві, там же свої. Носов збирав команду молодих хлопців, і він дав дорогу футболу і П'ятову, і Ярмашу, і Чижову, і мені. Я пам'ятаю, що перші гри, там вища ліга. Я грав, дійсно, мягко сказати, не дуже. Але довір'я було. Я так, пам'ятаю, по собі чувствував, що я там нічим не виділяюся особливо. Але мені довіряли, значить, він щось бачив.

  36. [Speaker 2]

    Взагалі він легендарний людина. І для Донецька, і для Полтави. Це такий капітальний... Звичайно, можна порівняти з тією школою, як Кучеревський, як Обановський, які щось вже вибудовували під себе. І, ну, про Носова може багато хто розказати. Всього доброго.

  37. [Speaker 1]

    Так, і чоловік. Ну, я б, знову ж таки, дуже вдячний, тому що це він, можна сказати, мене повернув.

  38. [Speaker 2]

    Теж йому там було вже, напевно, років під 70 тоді. Ну, Зазербайджану випустили. Тобто домовленість... Ну, чесно. А потім, коли ви з Полтави переходили до Динамо, вас не хотіло відпускати.

  39. [Speaker 1]

    Там з Бабаєвим був якийсь конфлікт, сподовжування... Скандальчик, так, був. Але, знову ж таки, моя позиція, що... Значить, мабуть, мені так здається, не сильно мене цінили в Полтаві, що у мене залишилося пів року контракту, і мені не запропонували новий. Потім, коли вже з'явилося, мене викликали в збірну, з'явилося цікаво. Динамо, і були російський клуб, був «Локомотив», «Рубін». І тоді вони почали, давай, підпишемо, і потім ми тебе... Суркіс був найстойчіший, одразу, можна сказати, зі мною договорився.

  40. [Speaker 2]

    А як це відбувалося? Суркіс, просто, я знаю, він же дзвонить сам.

  41. [Speaker 1]

    Так?

  42. [Speaker 2]

    Він дзвонить сам, і ти так, о!

  43. [Speaker 1]

    Я знаю, що Динамо мене бачила десь рік-півтора. Мені Іносов об цьому каже, що приїжджають селекціонери, бачать...

  44. [Speaker 2]

    А хто саме приїздив?

  45. [Speaker 1]

    Мабуть, Лозінський. Я не пам'ятаю точно, мабуть, втрачаюся, але приїжджали. Бачили, але, як я зараз, і потім мені об'ясували, з Полтавою я там виділяюся, це не означає, що я буду в Динамо на ведучих ролях. І вони, можна сказати, дождалися моменту, коли мене викликали в збірну, викликали мене на матчі з Голландії та Швецією. З голландцями вийшов на 15 хвилин, і вийшов непогано. Не знаю, я пам'ятаю, у мене таке... Я виходив... Ейфорія? Ейфорія навіть від того, що ми, до речі, на той момент вже 3-0 проігрували. Тобто, тиску нічого не було. Ну, 3-0, 4-5. Тобто, ну, таке яке-то у мене було відчуття, ще молоде, що, от, я пам'ятаю, вийшов і думаю, це пофіг.

  46. [Speaker 2]

    Це, мабуть, з Голландії, почекай.

  47. [Speaker 1]

    Так, 0-3. Там з Вандервардтом, це вони були готові до чемпіонату Європи. І шведи, до речі, теж. І я вийшов на таку ейфорію, що просто думаю, навіть якщо це буде один матч у мене в кар'єрі, все одно вже чогось я достиг. Галочка є. Так, галочка є. Олег Владимирович Садибов? Ні, Михаліченко. Михаліченко, Михаліченко. Так, це він мене викликав і теж при ньому я більше всього гри зіграв. І от 15 хвилин з голландцями непогані, потім зв'язки наші роз'їхалися. Шева, Воронін, Тимощук, вони на другу гри вже не залишилися, бо Україна на чемпіонат Європи не грала тоді у 2008-му. Цікаво, що б сказав Петрахов на цю ситуацію.

  48. [Speaker 2]

    Ну, за Петрахова. За Петрахова. Поклавши руку на стійку, обіцяю вам, клянуся, божуся, це дійсно вода. Ух, і добра в тебе водичка, Фози.

  49. [Speaker 1]

    І от зі Шведами я добру гри провів, дійсно, ми виграли 1-0, ну і дійсно дуже здорово. Назік тоді забував. Назік з моєго пасу, але пас був 40 метрів від роту, він провів 10 метрів і забив. Ну, голівий пас є. Я, між іншим, віддав... Віддав ти назад?

  50. [Speaker 2]

    Ні, попереду. Я згадав, що ви дуже красивим дальнім ударом забили Шахтарю в Полтаві. Це поштовх, розумієш, і всі кажуть як звати цього хлопця? Кравченка, як це ім'я Кравченка? Саша? Костя? Костя? Костя Шульга. А ти кажеш, ні-ні, я стільки не вигулю. Я перепрошую. Ви ж святкували тоді ворота Шахтаря.

  51. [Speaker 1]

    Тобто не було такого, що я там... Така я в Шахтарі в першій команді не був. Я був во вторих, в третіх. І...

  52. [Speaker 2]

    Запиши, запиши святкував. Я пам'ятаю цей удар. Я пам'ятаю цей удар. Цей удар так був реально. Тебе метрів може з 30 з чимось. І так воно йшло такою трохи другою. І точно в самий кутяк. В самий куточок.

  53. [Speaker 1]

    Це ці голи. Мені завжди питання. Зараз. Як я додумався взагалі бити туди? Тобто і за чим бити туди? І йде атака. Ну от.

  54. [Speaker 2]

    В сучасному футболі контроля м'яча з такої відстані не б'ють. Ми з хлопцями сидимо тепер у барі Ніпер в Одесі. Дуже файне таке атмосферне місце. Щоб от так от побути, потеревенити. Це на Катерининський бар Ніпер. Нещодавно у нас теж була історія Шапаренка. Коли він сказав чорний. Назва ранги а-ля чорним з Дворскли. Ось як ти ставишся взагалі? Тут теж потрібні якісь... Треба бути чіткі правила гри. Як називати людину темношкіру? Це він же не скаже цей темношкірий афроамериканець?

  55. [Speaker 3]

    Афроамериканець. А він афробразилиць.

  56. [Speaker 2]

    Це коли падає цегла, цегла тобі і ти кажеш Расілій ти не прав. Ну тобто це сказати темношкірий афроамериканець отак от в запалі. Повинна тоді бути яка штука? Як ти до цього ставишся? Що повинні говорити?

  57. [Speaker 1]

    У мене тут слішком все роздуто і... Не знаю. Чорний-чорний. Назовіть мене білим.

  58. [Speaker 2]

    Тобто я сказав би він білий, це було б іще образовіше.

  59. [Speaker 1]

    Це була б тоді іздьовка. На полі коли йде... Там такі слова звучать, що там навіть мавпа і чорний, це все і мама, і папа. Ми ж не виходимо після гри білий і говоримо ой нас там назвали або ще якось. Тому я вважаю, що це все трохи слішком роздуто. Расизм це погано. Я впевнений, що той же Шапаренко в Динамо-Києві є чорний футболіст і отлічний. Ми спілкуємося. І от у нас сьогодні Кадірів-Чорноморці і ми шутимо і чорний, і нігер. Це все шутки. Треба розуміти який контекст. Я вважаю, що це все слішком роздуто.

  60. [Speaker 2]

    Давай Фос, я пропоную нашу пропозицію від програми ПЧ. Ми внесемо до комітету арбітрів. Нехай вони регламентну норму випрацюють. Тобто ось є якісь термінування, терміни. І нехай ці терміни будуть тоді відповідати міжнародним зараз програмам, які є. Антирасизму і всьому решту. Що треба називати їх, наприклад Т А М. Ні, ТАА. Тебношкірий афроамериканець. ТАА. А він тебношкірий південноамериканець. ТАА. Якщо ти хочеш сказати і щоб це було правильно звучало в усіх громадах, то ти кажеш оцей ТАА. Тебношкірий афроамериканець. ТАА. Правильно? ТАА. Ой важко. ТАА. Я гадаю, що нас пішлють і в клуб Добісєдіна відправлять з такими жартами. Давайте все ж таки про футбол. Добісєдін, здається, не розділяє темних і білих. У нього є інша доктрина. Це прийти до нормальні і ненормальні. В клуб Добісєдіна зайдемо. Отже, Дніпро. Виходить так ключовий клуб у вашій кар'єрі. Так, 11 років. А ти з Дніпром, до речі, знову не потрапив в Наполі, в Ніаполь, до Адісона Кавані, де ти і був.

  61. [Speaker 1]

    Я, как жаль, на тих іграх не втратився. Коли ми іграли ще в групі з ними, з Перірамасі.

  62. [Speaker 2]

    Який Кавані тоді був в Наполі?

  63. [Speaker 1]

    Чотири нам забив. Чотири забив. Чотири-два. Я тоді був на заміні. При Рамасі, а при Маркевичі, коли полуфінал, у мене була травма колена після операції, але я їздив на ігру. Якраз на ігру, і до своїх друзів, до своєї сім'ї. Виходить, що у мене був двічі шансів грати з Наполію.

  64. [Speaker 2]

    Але це не правда. Тебе просто використовували як передслідача на прес-конференції. Ти був передслідачем на прес-конференції у Рамасі і Маркевичі? Ти знаєш італійську? Ні-ні.

  65. [Speaker 1]

    Там є Макс, переводчик. Він знає всі язики. І французські, і італійські, і іспанські.

  66. [Speaker 2]

    Ну, а ти стежиш взагалі за Італією зараз. Шевченко прийшов в Дженуа і кожна митця стає новиною. Шевченко вийшов із машини. Бах – це новина. Шевченко з'явився на базі. Шевченко протворив ці дверця та жовті тренувального поля. Він провів треші тренування, Андрій Шевченко. Він на презентації, він обійняв тренера. І зараз там же працюють з ним тепер наші, мої особисті друзі, знайомі, і Мауро, та Соті, і Луіджі на Чентині. Ти повинен Луідж знати дуже добре.

  67. [Speaker 1]

    Так, так, ми з ним працювали в Дніпрі. Пів року він був. І зараз я з ним на зв'язку. Вчора розмовляв з ним. Обговорювали перший день роботи. Ну і як, розкажи. Не буду давати в тактичні нюанси, або ще якісь. Говорить, що дійсно важка, цікава робота і відповідна, тому що всі вже виложили в інтернет календар Мачі Дженуа. На Шеву це давлення. Але я думаю, що руководство і президент, і все розуміють календар Мачі, розуміють, що потрібно час. І я думаю, дадуть це час, сподіваюся. Тому що дай Бог, щоб був добрий результат одразу, але з такими суперниками дай Бог, щоб вони...

  68. [Speaker 2]

    Без зборів, без якихось покупок хіба тренер може щось кардинально змінити в команді? Так?

  69. [Speaker 1]

    Кардинально, думаю, він не буде, ні, тому що це буде неправильно. Я думаю, що він має зараз розібратися, які у нього футболісти в наличі, яку схему, який футбол. Ці футболісти можуть грати, тому що я знаю Шевченка, знаю його збірну клубу, він любить домінірувати, але не відомо, як там в Дженуа, який состав підходить, для цього футбол не підходить. Ми знаємо у Боларді який був, то не секрет. Я маю на увазі, що він має розуміти, чи ці футболісти можуть грати, а той не може. Я думаю, що він розбереться. І Шева, який вже опит, плюс його допомоги. Я сподіваюся, що будемо боліти.

  70. [Speaker 2]

    Але Мальдера не пішов працювати в Діною. Що каже на Чентені?

  71. [Speaker 1]

    Ну, сказав, що поки його немає, і Мальдера, я знаю, що він може і в Шахтері оказатися, а у Дед Зербі. Ну, знову ж таки, це розмови, які не знаю, наскільки це правда, але поки його немає в штабі.

  72. [Speaker 2]

    Якщо, як каже Сережа Кравченко, Мальдера вспливе в Шахтері, це буде звичайно фокус. Я ще поговорю з Андре, безумовно, але одне можу сказати, вони з Дед Зербі знайомі.

  73. [Speaker 1]

    Ну, це все ж таки стара школа. Павлов, фактично, і президент, який іноді так сприймається.

  74. [Speaker 2]

    Він все.

  75. [Speaker 1]

    І голуби, які літають в небі. Шевченка теж, відзначаю, теж. Шевченка не був. Не був я при Шевченка, але, думаю, якби був, то відзначав би, так. От інший рівень. Підготовка до ігр, як люди готувалися до ігр, скільки нових ігр просматрували, як вони нам все це розповіли. Ну, взагалі, ми зрозуміли, що таке, як воно має бути. Що таке європейський футбол. І зараз це є український тренер, той же Міхалєнко. Він дуже... Це людина, яка вчиться. Він не стисняється вчитися. Ні у Рамаса, ні у той же Луїджі приїхав. Італьянець молодий, але всі, можна сказати, у нього вчитися теж. Знову ж таки, може тебе щось подобається, може щось не подобається, щось підходить, щось не підходить, але для вчитися і для інформації це ти маєш це все збирати і потім приймати, як ти вважаєш. Ось Міхалєнко, це людина, яка постійно вчитися, дивиться футболи, спілкується, розмовляється. Я з ним теж люблю спілкуватися, розмовляти, тому що теж багато нового, цікавого можу дізнатися, поговорити, обговорити ігри. Цікавиться футболом. І ось Рамас і його команда. Не тільки Рамас. Рамас, я думаю, один би сам. У нього були дуже сильні допомогники. Той же Муніз, який потім в Ліванти працював у Лігі і виводив команди з Сігунди. Марко Сальварес, який тренер по фізичній підготовці, теж дуже сильний. Він... Фізично ми були дуже... Дніпро дуже сильні. Плюс підібрав команду ось, знову ж таки, це все майстерство тренера, вважають його штаби. Ось у нас була така колектива і ось дисципліна і плюс конкуренція. Вона була якась така чесна, прозрачна, ось всі були рівні. Не було якого-то, знаєте, як часто... Так часто буває тоді в житті. Основний герой, к ньому таке відносиння більш лояльне чи яке-то таке краще, ніж у запасному. А потім, коли запасний потрібен тобі, ти вже к ньому будеш. Ось у Рамас такого не було. Ось були там зв'язки... Коноплянка, Ротань, наприклад. І були люди, які в заявку через раз потрапили. Абсолютно однакове відносиння. Хтось грав менше, хтось більше. Це ясно. Всі, хто не грає, ображаються. Але саме відносиння... Цьому теж треба було вчитися, дивитися. Це теж дуже важливо для колективу, для мікроклімату.

  76. [Speaker 2]

    Це ж на контрасті між тим, як було у Біссоново, виходить. Був же Біссоново, а потім Рамас. Ось контраст... Називаємо так, радянської школи і контраст сучасної іспанської... Ну Іспанія ж рулить зараз всім в тренерському. Іспанія, трохи Португалія. І сучасна іспанська школа.

  77. [Speaker 1]

    Це взагалі був контраст з нашим представленням, як у нас. Ми думали, що так має бути. Але насправді ні. Але зараз вже настільки все відкрите, всі ютуби, всі інформації можна збирати, їздити, бачити. Зараз і наші тренери теж становяться більш...

  78. [Speaker 2]

    Нам ютубери не вибачать, якщо ми не згадаємо прізвища Кварцяний. Ні, Кварцяний – це легенда.

  79. [Speaker 1]

    Був у вашій кар'єрі і Кварцяний. І що? З Вівчаркою бігали просто? Ні. Звичайно, багато шукають, що я приїхав, і що там хлопці з Дніпра, чи він так стиснявся ці методи перед нами.

  80. [Speaker 2]

    Коли він заходить в роздягальню, кидає тенісний м'ячик і Вівчарко закриває, а потім каже, ось як треба відбирати м'яч. Ось як відбирати м'яч. А не те, що ви скочите перед ними, танцюєте.

  81. [Speaker 1]

    Були приколи, але, допустим, я за рік не потрапив ні разу на тренування тільки на двосторонку з бронежилетом. Не знаю, мене жалів, або не потрапив. Хоча це часто було. Були свої, можна сказати, приколи, його відення, які, допустимо, я не розділяю. Але, знову ж таки...

  82. [Speaker 2]

    А де він брав броніки отреані?

  83. [Speaker 1]

    У Луцьку. У кого? У прикордонників. Я думаю, не проблема, якщо заходить.

  84. [Speaker 2]

    Ніяк не проблема. Броніки вже треба 20 штук, чи скільки там на тренування вийде? 25? Це теж фокус?

  85. [Speaker 1]

    Допустимо, сторонки з дублем нас 11. І всі в броніках? Ні, дубль без броніків. Я взагалі цей рік, який я був, я не потрапив на броніки.

  86. [Speaker 2]

    І там без дублю такі, так?

  87. [Speaker 1]

    Ну... Жені Хачаріді. Але це все одно як спроба. Я пам'ятаю цей період дуже добре. У нас був колектив класний.

  88. [Speaker 2]

    А хто був тоді у тебе?

  89. [Speaker 1]

    Та, у нас був і Богданов, і Діденко, і Герасимюк, і Шуст, і Неділька, і Несимінин вже в броніках. Я вже пішов на той момент, коли я прийшов і Політиле, і Матей...

  90. [Speaker 2]

    Ну тоді команди Коломойського вони так ар-фар ходили, в мікроавтобус їздили.

  91. [Speaker 1]

    Коли я їхав туди, мені багато друзів казали ну, чому вам це треба? Ну, чому? Я кажу, смисло мені в дублі сидіти або там, знову ж таки, буде якийсь гарний варіант я поїду кудись. Але тоді мені вже було 3-4 тисячі. Це ж тоді, коли прийшов Маркевич і сказав, що ви йому не потрібні, так? Так, там була ситуація, прийшов Маркевич не проведя ніякої тренування ось після Рамоса, я там, як би, не те, що там віце-капітан команди і грав у Рамоса, може, не там прям не постійно, але був в команді. В обоємі? Так, в обоємі уж точно. Він прийшов і мені передали навіть не він сказав, що я не потрібен. Я поїхав на збори в Волуцьк.

  92. [Speaker 2]

    А ти так тихо сприйняв, ти не прийшов, сказав, як це я не потрібен?

  93. [Speaker 1]

    Ну, в душі так, так воно так і було, але що ти робиш, не потрібен?

  94. [Speaker 2]

    Ну, на розмову з тренером можна запитати.

  95. [Speaker 1]

    І що, якщо він не захотів, не знаю, не захотів? Ні, серйозно, просто твій характер такий не скандальний. Ну, не сказав б, іноді можу поговорити. Не пам'ятаю такого. Ну, це в особистих розмовах, я не виношу за... Я ховаю бланш зараз. Ні, я так, я не скандальний, я не скандальний, але я можу з тренерами, особливо, коли повзрослею став, можу поговорити, я такий борець за справедливість, мені все хочеться дізнатися, все розпитати. Ти пий чайочек, пий.

  96. [Speaker 2]

    Там вкусний конячок туди додає. Та, додаш вам конячок.

  97. [Speaker 1]

    Отже, Коломойський.

  98. [Speaker 2]

    Орбіта Коломойського.

  99. [Speaker 1]

    І потім ситуація з Ротанем, з Рубіном, коли Ротань там, це все, і мене повертають до Дніпра. До Маркевича? До Маркевича, от він мене відправив, я дві тижні на зборах з Луцком, з Ротанем, це ж страшні збори, мабуть. Ну, такі нелегкі, ну, мабуть, допомогли. І я повертаюся, я пам'ятаю, спеціалістка мені, знову ж таки, дзвонить, говорить повертайся, я кажу, ну, якось странно, дві тижні назад не потрібен, я не хочу просто приїхати і лиш би, щоб був. Та ні, ні, от Маркевич хоче. Думаю, ну, странно. Ну, приїхав, і саме дивно, що я грав, мабуть, навіть оцей пів року, коли я повернувся, я грав більше, ніж при Рамасі. І той же Маркевич, я грав, і він мені запропонував продовжити контракт. Але в цьому футболі така штука, інтересна.

  100. [Speaker 2]

    Але знову був, як би сказати, така рефлексія, тепер уже система Рамаса помінялася на стару радянську систему, яку в собі особливо бісоном, швидше скажу, біс, Господи. А прийшов Маркевич на українську систему, і це теж трохи не так. Рамас був дуже, як сказати, інвольвований, в усі тренування. Маркевич все-таки стоїть трохи з боку на тренуваннях, правда?

  101. [Speaker 1]

    Маркевич не руками водить, менеджер, але у нього теж допомоги. Але, знову ж таки, він прийшов, Маркевич, я пам'ятаю, теж розмовляв. Знову ж таки, я і не спорю з цим. І у Рамаса, можна сказати, був такий простий футбол. Як? Можна навіть назвати бій-біги, але він був організований бій-біги. Ми знали, куди бити.

  102. [Speaker 2]

    Я знав, що про Рамаса буде йтися, тому я в Холстені. Це ж футбол із Тоттенхема, із Лондона.

  103. [Speaker 1]

    Тобто, коли він прийшов, він хотів нам ставити іспанський футбол, але потім він навіть нам якось так... Зрозумів все. Що з нами тяжело.

  104. [Speaker 2]

    Типові англійці, типові брити.

  105. [Speaker 1]

    Тяжело з нами. Він якось там говорив, ну от ми тримаємо м'яч 15-20 разів, все одно ми його втрачаємо. Тому давайте попроще, туди, підбор. Але це все було організовано. Ми все це тренували, цей футбол. Були тренування підставлені під цей футбол, фізичними були готові. Це давало результат.

  106. [Speaker 2]

    А ти пам'ятаєш ту гру з Тоттенхемом? Дніпро-Тоттенхем? Ну коли Зозулю... Так, коли Зюзю. Я не грав тоді, але пам'ятаю, звісно. От там був шанс реальний, так? Хороша команда у нас була. Вертонген тоді зробив... Спровоцировав. І спровокував він, Вертонген-Зюзю. Але його легко було Зюзю спровокувати.

  107. [Speaker 1]

    І от такий футбол був. Маркевич прийшов і каже, ні, ні, я не люблю такий футбол. Я люблю більше пасік, але, знову ж таки, коли ти маєш Шав'єр, Соса, Тайсон, то, мабуть, трохи легше в цей футбол грати. Він хотів змінити, потім теж, мабуть, зрозумів, що це. І можна сказати, ми почали грати в звичайний Рамасовський футбол. Нічого він... Ну, не можу сказати, що це... Я так, образно кажу, бігай-бігай. Вертикальний, від вратаря ми не розіграли, як зараз це модно. Всі там від вратаря намагаються... Не розіграли. Туди підбор, на тої половині агресивний футбол. Два нападачі завжди грали у нас при Рамасі, було чотири нападачі. Зараз, як пам'ятаєш, аж страшно за сопері.

  108. [Speaker 2]

    Могли б з цим футболом ви запросто з Європи угоріти тоді, якщо б не в останньому турі Ліги Європи в групі. Оця ситуація з Карабахом-Інтером, так? І знову Карабах, як все пов'язане.

  109. [Speaker 1]

    І тут знову такий футбол, якщо б, якщо б, ну, значить десь заслужили свої роботи. Я вважаю, що так. Повезло, вийшли і дійшли до фіналу. Це такий успіх. Тому, ну, опять же, потім Марківич це зрозумів, ми почали теж грати більш простого футболу. І, опять же, це рішення тренера. Ніхто не говорить, що такий футбол правильний, такий неправильний. Треба зрозуміти, які у тебе футболісти, який... Все одно у футболі найголовніший результат. Як би там об'єлся, не говорив, що результат не важен, для мене головна краса.

  110. [Speaker 2]

    Так об'єлся і результату немає. Якщо не брати вихід з чемпіоншипу нагору, то результату немає.

  111. [Speaker 1]

    Все одно у футболі все опреділяє результат. І мені здається, мистецтво тренера добитись цього результату. Як, якою грою, це вже...

  112. [Speaker 2]

    Ми щойно згадали фінал Ліги Європи, і тут бац, друга ліга. Перемикаємось.

  113. [Speaker 3]

    Був Дніпро, інший Дніпро. Ну, я розумію. Так.

  114. [Speaker 2]

    Але валитися почало, що вже походу. Ви розуміли, що воно вже... Фургончик, водоклончик. Аскільки вам Коломойський винен?

  115. [Speaker 1]

    Щось винен. Не так багато, тому що ті долги, які великі, які от хлопці називають Фідецькі, Ротань, теж йому не віддали, хоча він потім повернувся. Півтора мільйона? Я не знаю. Суми мені... Хтось залишився в Дніпро, ще в тому вищій Лігі. Коли багато походили, залишився я, полетила Чебирячка. Нам віддали. Часть грошей. Потім ще якісь долги накопилися. Не така велика сума, і я не жалуюся. Я, можна сказати, на Коломойського, можна сказати, розвалив команду. Це його... Це частний клуб. Він що хоче, можна сказати, то і робить. Тобто, звісно, неприємно. Така історія. Я сподіваюся, що все одно якось вирулюється ця ситуація.

  116. [Speaker 2]

    Так не можна міркувати частний клуб? Ну добре, що ми зробимо.

  117. [Speaker 1]

    Ми зараз можемо розповідати, говорити. Він так захотів, на що я або хтось може повіряти. Болівці на мене говорили, от ти там граєш за Дніпро один, предателі, або ще щось. Що я можу на це все відповісти? А як ти вважаєш, чому він так вчинив Коломойського?

  118. [Speaker 2]

    Щоб не платити гроші на долги. Ні, чому він взагалі поставив хрест на цьому? Вони ж дійшли до фіналу Ліги Чемпіонів. Чому він не бачив проспекту Ліги Європи? Якщо б вони дійшли до фіналу Ліги Чемпіонів, то хто б не підав?

  119. [Speaker 1]

    Тут багато нелогічного є. Ми дійшли до фіналу, навіть якщо можна було всі ці долги віддати за рахунок Калініча, Дугласа, всіх. Коноплянки, всіх. Це можна було зробити? Не зробили. Я не знаю. Логіки в цьому немає. Можливо, навіть в той рік, коли ми грали, потім Дніпро зайняло третє місце.

  120. [Speaker 2]

    Наторгувати мільйони на 20 можна було.

  121. [Speaker 1]

    Отдати навіть частину долгів Рамасу чи комусь. 2-3 мільйони – це копійки. Ми зайняли третє місце, а не ми. Я був якраз в аренді в Волині. Цей рік команда зайняла третє місце. Потрапити знову до Ліги Європи, знову тебе дають гроші, знову когось продати, молодий хто. Тобто можна було з цієї ситуації вийти. Але він так не зробив. Я не знаю, чому. Треба його приголосити і запитати, і все розізнати. У мене відповіді немає, бо можна було, як я бачу, ситуацію. Те, що, знову ж таки, це всі слухи, розмови. От він принципіально, просто принципіально не захотів платити Рамасу, іспанцям, агентам якимось. Просто принципіально не захотів заплатити.

  122. [Speaker 2]

    Я просто пам'ятаю слова Коломойського. Він же публічно багато чого казав. Він казав, я зараз даю Рамасу, наголошую, три роки, якщо за три роки ми не зробимо чогось видатного, типу, виграємо чемпіонат України, кубок, не дійдемо кудись, все. Три роки, і далі я не вкладаю. Він не три роки, він більше. Чотири роки був Рамас.

  123. [Speaker 1]

    Але він вже готувався, він сказав, що я три роки фінансую, а далі ні. Я не думаю, що в цьому сенсі. Ми мали щось видатне зробити, коли мали стати чемпіоном, але нам не дали стати. Хто не дав? Наша країна, наш футбол, наша країна, це я і Фост.

  124. [Speaker 2]

    Ми ж це завідували. Ви маєте на увазі федерацію футболу?

  125. [Speaker 1]

    Не федерацію, це все, всі ми це все прекрасно знаємо. Суддівство, всі ці підводні течення, якби це всі теж, коли ми там Дніпром жалувалися, що вони там ноють, це було. Я не кажу, що нам треба було допомагати, нам треба було не помешати. Я пам'ятаю вбивство в Одесі, я пам'ятаю, я навіть, знову ж таки, це все розмови, не хочу озвучувати, я знаю навіть суми суддів. А звідки ти можеш це знати? Ну, ось розмови, розмови між суддями, між людьми.

  126. [Speaker 2]

    Давайте називаємо просто суму...

  127. [Speaker 1]

    Ні, не буду називати, тому що, знову ж таки, це все багато. Суми такі, що стоя на місці суддів, я б теж, мабуть, врятувався, грубо кажучи.

  128. [Speaker 2]

    Ти б заплющив очі і так би рахувався.

  129. [Speaker 1]

    Тому що у нас така система, що він не може відмовитися, навіть якщо він хоче, він не може відмовитися. І оце все...

  130. [Speaker 2]

    Ви хочете відмовитися?

  131. [Speaker 1]

    Я вважаю, що ми через це не прогресуємо. У нас немає такої конкуренції, яка повинна бути. Чесна конкуренція.

  132. [Speaker 2]

    Це ти кажеш про старі часи, а зараз у суддям все гаразд. Це не сказав би. Зараз уже є місцелійські куратори у судді, слава Богу. Не сказав би.

  133. [Speaker 1]

    Це не тільки стосується футболу, це стосується нашої країни. Вона корумпована. Це все, якщо у нас в політиці везде так, то і в футболі так. Поки ми це не змінюємо, наш футбол не буде. Що говорити, якщо в дитячому футболі там теж ці скандали, там суддя... Це ж смішно. За скільки? За 500 гривень? Це ж смішно. В ті часи суми такі ходили, що страшно стає. Ви, мабуть, бачите, як наші судді живуть після кар'єри. Непогано, так? Якщо тільки футбольні судді... Якщо тільки футбольні судді... Я ж кажу, є життя і є футбол, а це все відображається в футболі.

  134. [Speaker 2]

    Нам потрібна суддівська реформа в футболі, в гандболі, в волейболі, в баскетболі і взагалі. Так, почалася політика, а я хочу сказати важливу річ про те, в чому ми з Хозом сьогодні вбралися. Я в Холстені, а він в чудовому, файному такому втішному мастерку. Коли ти кажеш, що ми вбралися, я не тіпаю. В мастерку київського «Динамо» 98-го року, «Золоті часи». І зверніть увагу на наші розміри. Все це надав магазин «Стандарт Київ». Унікальна конторка, де є все. А якщо там чогось немає, вони замовлять і вам доставлять. І зверніть увагу на розміри. Мені колись Тьома Яшкіна розказував, коли вони прийшли, а в київському «Динамо» замовили все XL. Тому що не було таке, що під кожного підбирали. І маленький Яшкін, і маленький ребро в цьому XL. Ось так. Рукава коротка. Це до колін. Ось так заправляються тут такі парашюти. Пузо.

  135. [Speaker 1]

    Ось у мене старі фотографії всі такі. Я потім, коли вже підрос, підходять до міста, і кажуть, який ти розмір? Я думаю, яка дикість. А коли я був з Полтавою, чому у мене така футболка?

  136. [Speaker 2]

    Як в армії. Мінялися там. Але це ознаки того часу. Рибров теж прийшов тоді в Тотенем. Вона була завелика на нього. Ось я теж дивлюся.

  137. [Speaker 1]

    Я ж розумію, що це Риброва.

  138. [Speaker 2]

    Ось як Станіславович. А Станіславович прийде і ще не веде порядок. Ви що, досі на нас не підписалися? Не відморажуй. Ти же у Ковальця починав грати у Чорноморцю?

  139. [Speaker 1]

    Ну, 2 тижні. Я прийшов при Ковальця. А потім у Ковальця пішов. І Антонов.

  140. [Speaker 2]

    Наскільки я розумію ситуацію в Одесі, я тобі скажу, що все-таки Краву вболівальники добре сприймають в Одесі. Тому що навіть у Ковальця він був таким мідіатором між штабом і футболістом. І, можливо, між штабом навіть і вболівальниками. Тому що це людина, яка вже пограла. Ми з тобою по-різному розуміємо значення слова мідіатор. Фоз мідіатором переважно також крибе, але я маю на увазі посередником. І така твоя ситуація, такий твій статус, він залишився і далі. Коли прийшов, після Ковальця, Антонов? Після Антонова, так? Тобто, між тренерами і футболістами є. А чи є ти посередником, таким, як би сказати, лобістом між командою і вболівальниками?

  141. [Speaker 1]

    Ні, я не близько з болівальниками. Я сподіваюся, вони до мене добре відносяться. Там є свої ситуації, особливо зараз, коли ситуація з Дінамо. Болівальники не приймають цю ситуацію. Я вважаю, що в принципі вони праві. Тому що історично історичні Чорноморець і Дінамо це не Кривбат Дніпро, це... Вороги? Так. Тобто, це важко їм приймати.

  142. [Speaker 2]

    Тобто, це неможливо. Історично, знаєш, коли це пішло? Історично це пішло в 70-х років, коли Щербицький тоді, коли почав під Лобановського формувати Київське Динамо, примусово з Одеси, він там... Забрав футболіста. Він забрав там, я не пам'ятаю, не тільки Боряка, а Рамінського, і там Головіна, Морозова він забрав. Потім Біланов поїхав. Пасулько хотіли в Динамо, він в Спартак тоді поїхав. Ось тоді, уже в Одесі не любили Київське Динамо. Вони навіть не пам'ятають... Чорноморець асоціювався зі Спартаком в них якось. Щербаков тоді поїхав там, так. І я, наприклад, вболіваю за радянськими своїми ультрасовськими лікалами. Я проти металіста завжди був в радянському Союзі, тому що Динамо було завжди з Дніпром. Не з Один, а просто з Дніпром. З Карпатами, з Зенітом. А проти нас були Спартачі, проти нас був Чорноморець, проти нас був Харків. Завжди так було. І Шахтар, наприклад, коли зараз ультрас Динамо проти Шахтаря не розприймався в радянському Союзі як суперник Київському Динамо по своїх групуваннях. Ми з Шахтарем не товаришували і не проти були. Був Шахтар, просто, знаєш, по ультрасах, то не було так сильно. А зараз, виходить, люди в Одесі живуть по поняттях, по тих болівальницьких, і по цих поняттях розвалилася вся історія. Коля, ти чайок краще. Так і є. Ну от молодь в Чорноморці, вони насправді слухаються, чи так?

  143. [Speaker 1]

    Я нікого не заставляю в мене слухатися. Ніже?

  144. [Speaker 2]

    Ні.

  145. [Speaker 1]

    Опять же, я не сильно якийсь такий тиран. Я підсказую щось, не сильно, я там умничаю. Але хто захоче, той сприймає і послухає. Тобто ні. Зараз така молодіща.

  146. [Speaker 2]

    Назвай, хто хоче, хто слухається.

  147. [Speaker 1]

    Ні, слухаються, слухаються. Вони можуть послухатися, що він розповідає. Пройде час, вони скажуть, а він, мабуть, був правий. Або зараз вже розуміють це. Я відчуваю, що уважливі стосунки до мене. І добре відноситься хлопці. Я до них нормально відношусь. Усі ми пройшли цей період, коли ти молодий, починаєш перші шаги у футболі робити. Тому їм теж треба допомагати.

  148. [Speaker 2]

    Так. І от вони всі забиті. І всі такі церковні. Про Бога. А церква ж, до якої вони, мабуть, належать. Вона ж православна проти. Вона гріхом вважає татушки. Ви, можливо, спитали? Мені самому цікаво. Ось ці діти, які там ту-ту-ту-ту.

  149. [Speaker 1]

    Мода. Так, зараз. Я теж. Я не з цих побуждень. Я вірую, що все, ходжу в церковь. Але мені якось, я не знаю, особливо не хотілося робити тренування. Хтось каже, що одне зробиш, затягнеш, будеш робити далі. Пам'ятаю, коли дітей не було, думав, будуть діти. Чоловік з кокаїном, мабуть. Будуть з'явитися діти. Думав, може, діти з'являються, що ти там дітей зробив. Ну, якось чесно.

  150. [Speaker 2]

    Ну, Кано показав, що він зробив пару штук в юності, так сказати. А потім... Хто пожалів. Так. А потім думав, блін, нафіга саме це я не бував. І він почав затирати, щось на поверх, це обити. Ну, це так.

  151. [Speaker 1]

    Затягнути. Тут вже треба щось робити. Іноді подобаються такі татуировки. У Інсіні дуже подобається. У нього як... Мічта. Він так сидить на м'ячі, такий маленький мальчик. Ну, як більше... Не те, що прям він мальчик на м'ячі, 24-й номер стадіон Сан-Паулу. Він сам з Няполя, хотів там грати. Це як мічта з ним йде. Він її досяг. Така символічна. Це подобається. Десь там у нього, мабуть, на ікрі. Мабуть. Не пам'ятаю.

  152. [Speaker 2]

    А де набойка? Ось роздягнути до плавок, де набойка? На Інгаланд, там прямо. Не знаю. Ну, а Інсіні, якщо зараз піде з Наполя, що він добивати буде? Знаєте, був...

  153. [Speaker 1]

    Ні, ні, це його мічта. Він досіщий.

  154. [Speaker 2]

    Був такий в Москві чувак. Займався... Бо Дідасі був менеджером. Займався фестивалями цими хіп-хоперскими. Мітя Радуга. І ми до нього їздили, і там Ранді Емсі, Куліо, тидич, тидич. Дідас стрітбол, і він набив собі три полоси на всю руку. А потім пішов в Аеропорт свати в Пуму. І він набив собі тут Пуму. Ну, Даслер.

  155. [Speaker 3]

    Даслер, Даслер.

  156. [Speaker 2]

    Татушки, татушки. А в Загаліо празднували чути Динамо Морис тепер? Ну, я розумію, тобі ні.

  157. [Speaker 1]

    Ні, ні. Ну, оп'ять же, болельщики, оп'ять же, футболісти. Я теж, як... Я, оп'ять же, понимаю болельщиков, і я, можна сказати, на їх стороні, що це, ну, якось трохи ненормально. Прямо Динамо із Чорноморцем зробили фан-клуб. Але для футболістів ті ж от Динамо, там, претензії к ним, от, а що ви тут приїхали? А вони не вибирали. Їм сказали їхати, вони поїхали.

  158. [Speaker 2]

    А це українська футбольна традиція. Всі клуби, які на морі... А до кого? Вони з кимось амфільовані. До кого претензії ставити? Вони ж не підуть...

  159. [Speaker 1]

    Ця ситуація для Динамо, вона ідеальна. І футболісти грають в вищій лігі, набираються опиту. Ну було ж таке, Закарпаття було. Та звісно, завжди це було, і я вважаю, що це неправильно.

  160. [Speaker 2]

    Ідеальна ситуація, зокрема, і для Шаблія. Скільки Шаблія футболістів тепер в Чорноморці?

  161. [Speaker 1]

    Футболістів з Шаблія не всюди, тому тут не тільки з Чорноморця.

  162. [Speaker 2]

    Можна на першості писати. Першість України Шаблія. Ти футболіст Шаблія?

  163. [Speaker 1]

    Я з ним спілкуюся вже багато років, ще коли він даже агентом не був, ми з ним в хороших відношеннях. А як ви з'явилися? Він був в дублі у Ворсклі, а я грав у Ворсклі. А, просто? Так, пересікалися, потім спілкувалися, коли він став агентом. Ну, я можу тільки сказати, як, знову ж таки, мені здається, що це, як сказати правильно, ненормальна ситуація, коли в нас один агент, можна сказати, він контролює там... Ну це не його проблема, це проблема різких агентів. Так, в тому тому, що я тільки йому можу віддати різкість, то він віддав. Такої династії, що він контролює, не знаю, 80-90% ринку.

  164. [Speaker 2]

    А поясни мені, в чому його феномен? Я від багатьох чув в збірні, що Шаблі просто хороший людина. Ось вони просто йому довіряють. Він багато чого робить для багатьох і для легіонерів, для наших тупарів. Ти знову починаєш рекламу Шаблі? Прими червоні.

  165. [Speaker 1]

    Я з ним гарю в хороших відношеннях, ніколи він мені не підводив. В чому феномен?

  166. [Speaker 2]

    Чому так сталося, що він монополіст?

  167. [Speaker 1]

    Хороший людина. Хороший спеціаліст у своєму справі. Бо якби він був поганим спеціалістом, мабуть, не пам'ятав.

  168. [Speaker 2]

    І що, індійський процент?

  169. [Speaker 1]

    900? Трансфери. Плюс зв'язки. Знову ж таки зв'язки. Чому? Бо вихований, ерудірований, знає в цьому справі і спілкується. Вистроює ці зв'язки. У нього зв'язки завжди, з усіма. І хороші відношення. Мабуть, в цьому залог успіху. Тобто може.

  170. [Speaker 2]

    Це теж талант в цій сфері.

  171. [Speaker 1]

    І всі розуміють, що Шаблі має, як би мовити, вес в нашому футболі, не тільки в нашому. І, звісно, звертаються до нього.

  172. [Speaker 2]

    А ви ж їздили до нього в Лондон, і тоді ж ви сказали, що Єрмола зізнався вам, що задихнувся, коли вийшов на зовсім інший чемпіонат, навіть після Бундесліні. Це ж ваші слова були, що Єрмола задихнувся. Я з ним не пам'ятаю.

  173. [Speaker 1]

    Я був з ним в Лондоні. Сиділи ми часа 4-5 в ресторані. Ти приїхав до нього? Ну я в Лондон був. Ну як до нього?

  174. [Speaker 2]

    Лондон-сіті на оглу спросити.

  175. [Speaker 1]

    Ну як, в принципі, так. І теж, як з ним побачитися. А з ким ти їздив? З жінкою. На якийсь футбол пішли? На всіх, які там були. Таня сміється зі мною. Я коли вибираю поїздки, в мене... Він думає, о, він поїхав. О, йому повезло, він на такий матч потрапив. Ні-ні-ні. Там поїздки вибираються через матчі. На всіх футболах ходив. Ми були, виходить, ми поїхали, якраз, по-моєму, Рождество, Новий Год.

  176. [Speaker 2]

    А, у них там... Так, боксінг-дей.

  177. [Speaker 1]

    І я от там щось за чотири дні в Лондоні сім футболу сходив. Чотири дні, сім матчів. Мрія. І Таня, я зрозумів, що незачем їй сєм, вона на парочку сходила, а так я сам раз в метро... Золота жінка на парочку.

  178. [Speaker 2]

    А ви там всім підбором породичалися тоді, що кожен у когось кум, сват, а ти з ким? Ти хрестив комусь? Твоїх дітей хтось хрестив?

  179. [Speaker 1]

    Ні, виходить зараз. Ні, ні, ні. А, це Мандзюк. Мандзюк хрестив малого моєго, так.

  180. [Speaker 2]

    Тобто ти теж в цих тенетах.

  181. [Speaker 1]

    Ні, ми спілкуємося, з Коноплянкою спілкуємося. От їздили відпочивати минулого зиму. З ким? З сілами спілкуємося. Ну, нормально, не можу сказати, що дружимо. А це, ну, коли бачимося, коли переписуємося іноді. З Ротанем спілкуємося. Недавно з Калінічем переписувався. З Острінічем спілкуємося.

  182. [Speaker 2]

    З Жулеманом, з Матерсом. А вихід з кар'єри, як зробив Руслан? Ну, кінець кар'єри футболіста, пів року, і ти вже стартуєш як тренер.

  183. [Speaker 1]

    Це ідеальний би варіант був би. Ти думаєш про це? А я не те, що думаю, я вже цілими днями про це думаю, бо розумію, що і коленки вже шалять, і особо я тут не потрібен в тому же Чорноморці, і в такому віку знайти команду. Я хочу ще грати.

  184. [Speaker 2]

    Але в Чорноморці вже є і Гай, і Леша Антонов, вже помічників у Морозе.

  185. [Speaker 1]

    Я думаю, що в ближайшому, не знаю, або зараз зима, або може трохи пізніше, але близько кінець кар'єри, це ясно. 38 років, якби я не любив футбол, для мене, мабуть, це буде найважливіше вирішення в моїй житті, що цих емоцій я розумію, що я не отримаю навіть. Сподіваюся, що коли тренером стану, може так і вийду, але думаю, що все одно цей драйв, цей кайф від футболу, і тому, звісно, можна сказати, що мені страшно, але все одно, що цей момент надійде, і я думаю, надійде в ближайше часі, і як ротань ідеально було би одразу окунутися кудись в роботу, помічникам, головним тренерам, не знаю, довірять чи не довірять, але я вважаю, що якщо мені довірять і пропонують, я, думаю, не боюсь.

  186. [Speaker 2]

    Але треба вчитися.

  187. [Speaker 1]

    Треба на ПРО. На ПРО от іду. Наступний у збір ПРО, іду на ПРО, а в мене вже є, і звісно треба вчитися, але, знову ж таки, перша, друга ліга, не треба ПРО. Я думаю, вийшов і мені одразу ніхто не приїхав. Ні, я думаю, що найкраще це десь допомогти комусь хорошого тренера, вчитися, це мені подобається. Я вже, можна сказати, готуюся до тренера, бачу кучу футболів, аналізую, читаю, спілкуюся, представляю, як, що, куди, чому. Туди я вже погружувався. В принципі, не тільки зараз. Це вже десь останні п'ять років.

  188. [Speaker 2]

    У мене є питання для вас двох. Скажіть, заб'є Сєля рекордний гол? Тобто ти можеш зробити ставку, Фост, або ти?

  189. [Speaker 1]

    Мені здається, ні.

  190. [Speaker 2]

    Сєля, заб'є рекордні голи чи ні?

  191. [Speaker 1]

    Мені здається, ні, тому що 8 голів – це не так мало. Це добрий.

  192. [Speaker 2]

    З ким?

  193. [Speaker 1]

    З рухом. Не так це легко. Це ж рухатися треба. Скільки здоров'я дозволить, як їм потрібно, як не потрібно. Мені б хотілося, щоб він побив, тому що він цього дуже хоче. Але ні. На правах друга коноплянки. Мені здається, що цього дуже багато. Рекорд, рекорд, рекорд. Доброжувателів у нас завжди багато. Тому, мені здається, треба було, мені здається, спочатку поскромніше, потіше, і тоді може це. Тому що це рекорд, рекорд. Чуть не розумію, ти граєш в команді, ти маєш допомагати команді, ти маєш побігати, виграти. А він говорить тільки за рекорд. Можливо, він хоча б правду говорить. Нападники всі кажуть, що я про команду, про команду. Ми завжди з цього сміялися. Я знаю його. Ми його завжди травили. От 4-3 команда програє, він 3 заб'є. Він найщасливіший людина буде. Це навіть краще буде, якщо ми виграємо 1-0, і він не заб'є.

  194. [Speaker 2]

    Коноплянка. На правах друга коноплянки. Все ж таки, де його кар'єра пішла не туди? Нам же так здавалося, що в нас нарешті, як тоді казали, в нас є свій азар. Азар, правда, теж такий самий, приблизно. Азарів не один. Азарів принаймні три. Ми про старшого. Коли кар'єра Євгена? Коли треба було йому? І що робити?

  195. [Speaker 1]

    Це... Немає відповіді на це. Я думаю, що і так у нього кар'єра хороша, відлична. Могла би бути. Він по таланту, по всьому, це десь як азар. По рівні таланту, по рівні мастерства і всього. Але... Він, я вважаю, досягнув багато. Він має відличну кар'єру. Поіграти в Севілі, в Шальці, в Дніпрі, в збірні, в Шахтері. Тут не можна казати, що у нього кар'єра не вдавшися. Це смішно. Але в Данії для більш високого рівня. Може і Реал, і Барселона, і Челси. Але не вийшло. Відповіді немає. Я впевнений, що у нього все... Можна зараз розгадати. У нього було пропозиція від Ліверпуля.

  196. [Speaker 2]

    Так, там же щось на флешку.

  197. [Speaker 1]

    В останній момент вирішувалося. Так, на флешку. Якось там не договорилися щось. Він тоді дуже хотів. Йому писав і Роджерс, йому писав Джерард лично. Приглашав. Він тоді хотів, не вийшло. Знову ж таки, не знаю, як би воно все складалося. Може по-другому.

  198. [Speaker 2]

    А є стадіони, на які ти хотів потрапити, і потрапив, де ти не грав, знаєш?

  199. [Speaker 1]

    Там багато таких стадіонів.

  200. [Speaker 2]

    Під час твоїх подорожей. Такі просто розважальні.

  201. [Speaker 1]

    Дуже багато таких стадіонів. В Англії. В Англії, в Англії. Я, мабуть, взагалі нікуди не грав. А був і на Уемблі, і на Стенфорд-Бріджі. Хочу доїхати до Ліверпуль, бо там, кажуть, атмосфера. Енсел. Енсел, так. Манчестер-Сіті, Шкзінченка. Я взяв гості, був на стадіоні. Так, багато чудових стадіонів. На Тотенхемі був. Старому стадіоні. Де отакі проходи, що хтось з лишнім весом може і не пройти, і не потрапити на стадіон. А зараз новий стадіон. На новому ще не був. Там, на багатьох стадіонах, я вибираю так поїздки. Люблю Іспанію, Італію, країну. І тому що подобається. І плюс чемпіонати подобаються.

  202. [Speaker 2]

    Атмосферка сама на стадіоні.

  203. [Speaker 1]

    Був, виходить, у мене один рік, коли ми поїхали спочатку в Лондон. Теж там на кучу футболів походили. А потім в Іспанію. І от всі кажуть, що в Англії краще всіх боліють. Не згодуюся. Ми були в Лондоні, і на Тотенхемі, і на Челсі, по-моєму, і на Уемблі. А потім поїхали в Валенці, і Валенці грала якраз з серіалом. Ну, бабка з сім'ячками, оре, кричить.

  204. [Speaker 2]

    І на Мисталі ще такі вертикальні трибуни.

  205. [Speaker 1]

    Тобто, мені здається, більш гарячі, більш такі, ну, не знаю, мені здається, в Іспанії.

  206. [Speaker 2]

    А вони знесли цей стадіон Мисталі вже чи ні? Чи планували? Ні-ні, грають зараз. Вони ж хочуть в центрі його забрати. Це просто квартал.

  207. [Speaker 1]

    Квартал, і там недостроєн нова Мисталія називається. Ну, і поки ні. Ну, Мисталія – класний стадіон. Кстаті, ось цей питання, що я там і грав свій перший матч у Єврокубках за «Динамо» з Валенці, і потім був… І, кстаті, теж смішно було, я поїхав, виїхали в Валенці із жіною, і ми пішли на тур по стадіонам. І нам розповідають, а я тому, хто розповідає, говорю, я тут грав. Він здивувався, думає, що зовсім больний. Футболіст, ти ходиш по турам. Ну, от, не люблю я такого. Він каже, ти тут грав? І я говорю, так, так, але я, по-моєму, фотографії не знайшов. З Валенцію у мене є фотографії з Давидом Сіви, з Альбельди.

  208. [Speaker 2]

    А ти ж не віддавав на Краву тоді? На Краву не віддавав. Карія віддавав. Обидва? Ну, перший точно. А другий там прохід Крави. Не знаю, хто віддав.

  209. [Speaker 1]

    Розрізний пас Карія.

  210. [Speaker 2]

    Крави, іншого Крави.

  211. [Speaker 1]

    Так, так, так. І він такий, ти тут грав? Я грав, але зараз ходжу по турам. Робимо, дивимося стадіони.

  212. [Speaker 2]

    А в Стамбулі? Там шалено вболівають. Я коли їздив в Стамбул, тури по стадіонах.

  213. [Speaker 1]

    Хто от грав, і, за 40 хвилин виходиш на розмінку, вже там гул. А до матчу, я не пам'ятаю, хто мені розповів, що так, розмінка йде, фанати вже всі зібрані. Зовуть по одному людину. Підбігаєш до трибуни. Був, до речі, я на цьому стадіоні.

  214. [Speaker 2]

    Цей стадіон називається Шахрюсераджеглу. Стадіон, на якому збірна України виграла у Туреччини 3-0. За Блохина. За Блохина. Рекун віддавав на Дмитру, а забив Шевченка.

  215. [Speaker 1]

    Так ось ці всі історичні моменти. Довбік забив Швеції. Так ти був на цьому стадіоні? Так, ми відпочивали, не відпочивали, поїхали на вихідні в Стамбул з Шахером. І побачили десь рекламу, що Турція – Бразилія. Думаю, нічого собі, як це ми так? І по інтернету, пам'ятаю, купили білети і ходили на цей стадіон, повний стадіон. Правда, Турція 0-4 виграла на Бразилії. Були, були. На найверху десь сиділи, білети знайшли.

  216. [Speaker 2]

    Ми можемо поставити цю футболочку зараз на розігри. Давай. Питання буде таким. Порадьте, будь ласка, Сергійові Кравченкові, на який ще стадіон світу йому треба завітати і чому? Сережа, ми виберемо найкращу відповідь. Той, хто цю відповідь дав, отримає від нас футболку, а ти отримаєш гарний туристичний дестинейшн. Де тобі ще поїхати? Потримай, будь ласка. Ось буде такий футболочок Фанера Бахче нашим цьоговим призом. Ми заговорили про хороші стадіони і я не можу не спитати про Донбас-Арену. Крутий же стадіон. Крутий. Ви ж з Донецька давно були? Якось все. З 14-го?

  217. [Speaker 1]

    А у тебе залишився хтось з Донецька? Так, бабуся, тетя, дядя. Родителі теж одразу поїхали.

  218. [Speaker 2]

    Але живуть?

  219. [Speaker 1]

    Ну а як, куди можна переїжджати? Зачем?

  220. [Speaker 2]

    Вони до тебе приїжджають?

  221. [Speaker 1]

    Ні.

  222. [Speaker 2]

    І вони сюди ні, і ти туди ні. Вони за цей час могли б і побачитись?

  223. [Speaker 1]

    Хотілося б. Чи вони не мають бажання? Бабуся теж, мабуть, нелегко сюди приїхати, вже старенька. І теж не все. Це просто ці всі поїздки, дороги. Родителі мої там іноді їздять туди до бабусі. Але я так по початку якось було. Пару разів хотів поїхати, але відговорили. І, ну, не знаю, хочеться. Як хочеться? Я вірю, що тоді, якщо поїду, то ностальгія. Нічого хорошого я там не бачу. Ти з самого родини?

  224. [Speaker 2]

    Так, так.

  225. [Speaker 1]

    Варшавська. Центр.

  226. [Speaker 2]

    Варшавське не долітало.

  227. [Speaker 1]

    Центр там все нормально. У мене там квартира стоїть.

  228. [Speaker 2]

    Ти знаєш, я теж 14-го року там якраз був дуже добрий наш знайомий Марк Юрійович Лівицький, він був прес-атташе Шахтаря, багато з чого з ним пов'язане. Ми його конфліктували свого часу. Просто, ну, це людина епохальна в Шахтарі була. І він помер тоді. І я хотів летіти в Донецьк. Це якраз 14-й чи кінець 13-го року, коли оце все починалося. І мене відмовив просто канонав. Він каже, ти не розумієш. Ось зараз я тут і я розумію, що тут відбувається. Ти можеш прилетіти і тут далі непрогнозовано, що буде. І він відмовив мене. І я от думаю, чи я зможу колись до Лівицького приїхати на цвинтар, хоча би там квіти покласти колись в житті. І я щось не впевнений, що такий час не стане. А як ти взагалі оцінюєш ці перспективи? Фост, ти думаєш, що все колись скінчиться? Мені все кажеться, що... Все колись скінчиться.

  229. [Speaker 1]

    Просто чи доживемо... Тобто, коли це все починалося, то ж говорили, полгода, год, два. Уже скільки? Сім. А зараз як при Дністрові? Сім років і, не знаю, перспектив, мені кажеться, особих немає. А так, Донецьк Донецьк взагалі супер місто, для мене це найкращий міст. Ясно, що він родний, плюс навіть футбольна інфраструктура, від стадіону, що ми говоримо, і стадіон, Донбас-арена в самому центрі міста, сумасшедший парк, краса, рівень стадіону, п'ять зв'язків. Я думаю, що Ренат Леонідович зробив би так, що фінал Ліги Чемпіонів коли-то там би точно пройшов. Ліги Європи точно, я думаю, в ближайші години. Плюс стадіон, локомотив, РСК Олімпійський, потім стадіон Шахтєр, який хотіли зробити у вигляді Нежі Критого, потім стадіон Металург, Олімпік, база відлична, Гельзін построїв для дітей академію, інфраструктура, Кершах база, база Металурга такого ж рівня, як і Керша. Футбольна інфраструктура, плюс хокейна команда була задана на той момент, почали будувати арену вблизи моєго будинку. Думав, війна, хокей. Життя кипіло. Але хто веде, може подумати, що таке, навіть представити не можна було.

  230. [Speaker 2]

    Ти ж не дзвонюєшся з родичами, як вони кажуть, як життя? Трохи депресивно?

  231. [Speaker 1]

    Живуть і живуть. Що все гаразд?

  232. [Speaker 2]

    Вони бачать перспективи?

  233. [Speaker 1]

    Ні, ніякої перспективи. Але, знову ж таки, я не можу сказати, що вони за Росію, за Україну чи за когось. Ясно, що вони дивляться російські канали, і коли це все дивляться, я думаю, там... Але ми особливо це не обговорюємо, бо це безмислено. Але, я думаю, усі розуміють, що якась там була перспектива, це має бути або Росія, або Україна. ДНР це... Що це?

  234. [Speaker 2]

    Я хочу підняти на кінець цей килишок з чаем, який насправді входить, додає коньяк, за те, щоб колись вся ця історія закінчилася знаєте чим? Щоб збірна України зіграла матч на Донбас-Арені. Давайте за це. Замічательно. А це значить, що тоді вже все вирішиться. Якщо збірна України грає матч на Донбас-Арені, там не буде двозначності.