ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
гумор

ФЕЛІКС РЕДЬКА. Заборони в стендапі, зйомка в Суджі, конфлікти з Тимошенком, Мінкультом і Фаріон

Фелікс Редька

Опубліковано 20 груд. 2024 р. • Довжина: 13 262 слова

Короткий зміст

До нашого бару завітав єдиний у світі стендапер, який на власні очі бачив усе, що відбувається в Суджі.

Майстер комедії, котрий їздив на відкриті мікрофони до Москви та мріяв побудувати там кар’єру. Артист, який обожнює обирати екстравагантні місця для реалізації творчих планів: бомбосховище, цирк та Курська область. Сьогодні в нас у гостях головний амбасадор міста Суми — Фелікс Редька.

Новий випуск ПЧ про Суджу, виступи в Москві, Антона Тимошенка, Ірину Фаріон, київське Динамо, Гордона, історію України, комедію під час війни, Суми й, звісно, український стендап.

🔥Запис історичного подкасту в місті Суджа
🔥Виступи на відкритих мікрофонах в Москві
🔥Конфлікт з міністром культури України 
🔥Історія міста Суми та народний мер Почечун
🔥Анатолій Трубін на концерті Фелікса в Португалії
🔥Відношення до Ірини Фаріон та реакція суспільства на її вбивство 
🔥Чому Цирк відмовив Феліксу Редькі? 
🔥Віктор Ющенко - найкращий президент в історії України

 

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Фелікс Редька]

    Пряма Червона продовжує свої польові застільні, забарні, називаємо так, дослідження України під час війни. І сьогодні в нас на барі представник кластера, який нажив трошечки від війни. Чому? Тому що зникли росіяни. Що ви хочете, щоб росіяни зникли так само, як вони зникли в стендапі? Давайте спитаємо фахівця Феликс Редька. Привіт. Привіт, фахівець. Дякую, фахівець стендапу. Дуже приємно. Мало того, що фахівець стендапу, ти в нас, мабуть, наймолодший учасник. Правда? Тебе могли айді попросити на вході. Серйозно? Мені 26. Десь, можливо, якось. Валеро, відчуйся. Трохи відчуваюся. Жодної дитини не було за цей час. Тому що в нас бар. Чужі тут не ходять. Ти повернувся з тура? Так. Це був такий коротенький відрізок. Маленький додатковий європейський тур, скажімо так. Я в липні їздив. Там 20 міст було. І зараз ми ще там додали 6. Доїхали? Доїхали, так. Куди доїжджали? Доїжджали у нас мав бути Балтія, Вільнюс, Ріга, Талін. Мав бути два міста Болгарія. Софія, Варна, Цюріх, Лісабон, Баленція і Барселона. Але половину ми відмінили. Бо Мінкультц цей раз мені не дав право на виїзд. А як же ти виїхав? А є інші легальні методи виїзду. Наприклад, як волонтер. Я оформив собі волонтерську. По шляху? Так. Так а що скасували? В Болгарії були? Були в Софії, були в Цюріху, були в Баленції, в Барселонії, в Лісабоні. Балтії не поїхали? Ми перенесли на січень. Не так багато людей. Вони є там, наприклад, в Таліні, в Естонії. Але так, щоб вони активно впливали і великі донати. Квитки були продані. Я про донати, якщо оцінювати. Зрозуміло, що Цюріх — це гроші, які в них приємні. Дуже приємні. Я перераховував, коли вночі на ліжко донати рахую, чомусь так в Швейцарії було, що... Чиновник з Хмельницького, так? Так, так, так. І я тричі перерахував, перебив. Я завжди двічі рахую. Але швейцарські франки, вони такі приємні. Думаю, я, мабуть, треті перерахую. Такі красиві гроші все-таки. Дорожчі, ніж франки, тільки, здається, фунти англійські. Франки дорожчі за євро. І в мене є... Завжди ношу з собою цю монету в п'ять франків. Вона ж найбільша регулярна зараз за номіналами. Якщо я хочу якось і виїбнутися, підкинути Орелу Решка. Кажу, секунду, найбільша монета в світі. Але кажуть, по шляху не випускають зараз, бачиш? А у тебе свій фонд виходить? Організатори у мене є свої, які займаються цими питаннями. Тобто трапилася така ситуація наступна, що в липні місяці, буквально 2-3 місяці назад, ми їздили по Міністерству культури. Завжди подавали певний... У Міністерстві культури є певний список документів, які ти маєш надати для того, щоб тобі надали виїзд. Коли вони перевіряють ці документи, вони надають тобі відповідний документ про те, що вони надали на прикордонну службу звернення, прохання, сприяння прийнятому кордону. І тобі ще додатково пишуть, чорним по бєлому, в твоєму договорі, що ми не сприяємо виїзду для комерційної діяльності. Тобто ти, як артист, не маєш права заробляти. Всі 100% прибутку ти маєш віддати. Ми подавали три рази ці документи, я три рази виїжджав, три рази в зазначений срок повертався. У нас додалося ще запит на декілька місць, у мене була звітність, ми кожен раз подавали їм звітність, прозору звітність, ось що ми купили, придбали, скільки ми заробили, контракти, договори. Тобто все прямо як треба. Через два місяці після липня ми подаємо ще раз документи, щоб виїхати на цей мінітур, і нам просто приходить лист, не відповідний відказ, але відрізняючийся від минулих. Там просто пишуть доброго дня, вашу заявку прочитали, інформуємо вас, що Міністерство культури має змогу звертатися до прикордонної служби.

  2. [Фоззі]

    Вирішує все одно прикордонна служба, щоб в тебе не було написано, але саме запиту немає.

  3. [Фелікс Редька]

    Ми зателефонували, сказали, може змінився міністр, і просто змінилось формулювання листа, ми якось неправильно все зрозуміли. Вони кажуть, ні, це відмова. Ми кажемо, окей, чому відмова, можливо новий міністр, тому змінився порядок подачі документів, ми якісь документи не донесли, давайте ми замінимо документи. Вони кажуть, ні, комісія перевіряла, з документами все добре, це рішення комісії. Ми питаємо, що за комісія і чому таке рішення комісії, ми не розголошуємо. Ну ти в публічної історії це зробив, написав пост. Я декілька разів звертався ще в процесі вирішення цього питання до Міністерства культури лояльно, ввічливо, без матюков, без агресії, просто з розумінням, що може бути якийсь факап, завтик, це ж бюрократична система, десь щось загубилося, міністр там не передав, таке буває. Двічі я опублікував відео, відмітив Мінкульт, один раз Мінкульт мені зі свого інстаграму навіть відповів. Доброго дня, зараз тіпо розбираємося, розбираємося з вашою ситуацією. І все, і далі ніякої інформації. Єдине, що вдалося дізнатися, вже по якимось там карішам, друзям, які десь щось там можуть спитати, сказали, що в мене перевіряли служби безпеки, і у мене стоїть статус ненадійний. Тобто ви сьогодні ненадійний гість? Є якісь теми, за що могли зачепитися? І в цьому є парадокс, що вони кажуть, що я ненадійний, мене не випустили за кордон, чисто тому, що я ненадійний, бо я не повернувся, і я все одно виїхав за кордон, повернувся, заробив грошей, і я так само повернувся, просто якщо б мені не зробили цю заборону, це було б плюс 5 міст, і це було б плюс ще стільки же грошей, плюс-мінус. Можливо, це після того стендапера, який не повернувся якось, переглянув, хоча це давно було. Але я після цього двічі виїжджав, після нього. Можливо, рандомно, знаєте, як кажуть, що іноді в візах так відмовляють, кожному десятому все одно треба відмовити. Ще міністр давав інтерв'ю, в якому сказав, що...

  4. [Фоззі]

    Новий?

  5. [Фелікс Редька]

    А? Новий? Так, що у мене тут ще сто заявок, сто заявок. А! Я з тих артистів, що лісо знаю, чи що. Вони половина не повертаються. Ну, він сказав 20%. Ну, от мені цікаво просто, що як це так, міністр культури, і не знає взагалі... Ну, в пабліку потрапляють на всі історії, там не поверталися якісь з театру, Львівського, не повернувся цей... Як його? Андрюха? Щегель?

  6. [Валерон]

    Щегель.

  7. [Фелікс Редька]

    З вашого класа. Можливо, за ці слова і тебе визнали. А я не знаю, за які слова мене вже визнали. Ну, отак-от просто. І я, звичайно, коли я повернувся, вже з грошима, у мене вже алібі, що я повернувся, я вийшов в паблік і просто зробив знову такий дуже вічливий, акуратний пас міністру, що ну, камон, може прокомунікуєте це? Міністерство називається Міністерство культури та стратегічної комунікації. Ну, може, це не стратегічне питання, Федерико. Це точно мої тури. Точно не стратегічне питання. Ми ніколи не зупинимось нагадувати вам, що треба підписатися на наш канал. 100 тисяч підписників прямою червоною. Ось така наша благородна, світла мета. Окей, знаєш, я ще побачив, що на початку повномасштабного вторгнення ти, виходить, був одним з перших чи взагалі першою людиною, яка зробила концерт стендапа. Ну, може, стендап хтось зробив раніше, просто я зробив саме в Бомбословусі і саме в місті, яке прямо тик-трик-трик. Мені здається, в метро хтось в Києві робив і в Харкові, але там, можливо, пізніше. Ну, так, і тільки я це зняв. Стаття The Economist розпочинається з того, що от Фелікс Редька в Бомбословущі зробив стендап. Ти думав тоді, що ти перший? Ні, ну ні, сто відсотків ні. Це просто розвага була. Хочу якось розважити себе і людей. Якесь інстинктивне бажання це зняти, викласти. Тобто ніяких не було, там, де розраховуватися. Але ще були налякання, да, ти там кажеш? Ну, знову ж таки, що я можу за всіх відповідати, не можу за всіх відповідати, але там моє коло і найближчі люди, було враження таке, що більше не налякання, а такий адреналін. І як, звісно, ти нічого не розумієш і як-то воно все. Ну, я знову, я такий молода людина була, у мене не було там неходячих мам, баб. А, ти зараз тепер дорослий. Ні, ну, я зараз теж не доросла людина. Ну, просто тоді я картину малюю. Ну, ж війна, ну, стримно, нічого не зрозуміло. Хтось до когось в гості. Йдемо купувати продукти. Їх немає, стоїмо в черзі. Блін, весело. Залишилися тільки креветки. Добре, купили креветки. А давайте відео якесь про Путіна знімемо. О, давайте знімемо відео. Зараз на принтері напечатаємо фотку Путіна. Я собаку буду ввечері вигулювати. І вона, типу, посеред на портрет Путіна. І я какашкою викину. Прикольно, давайте це зробимо. От таке було настроєння. І в потокі цього бреда і сознання ми такі. О, є бомбословище, там збираються люди. Мікрофон вімкнувся в колонку і можна виступати. Давайте виступаємо, давайте. Потім давай знімемо виклади. А виходить, це було той період, коли ще не відійшли російські війська від Києва? Ні, це от було, що вони були навколо міста. Були навколо міста. Навколо міста. Стояли блокпостами. Я не знаю, скільки там пройшло з того моменту, як я... Ну це 23... Ну там, тіпа, да, вони були по селам, навколо. А ти нікуди не виїжджав, залишався в місті? Залишався, да, весь час. Я, мабуть, перший раз поїхав з міста десь уже літом, в квітні. Там тур якийсь почався. Я от поїхав більше до літа. А так я все він час сумав. Я чув, що ти казав, що ви їздили кудись і проїжджали прямо блокпост бурятів, якихось.

  8. [Фоззі]

    Вони вас там перевіряли.

  9. [Фелікс Редька]

    Це був другий день. Ми проїжджали через бурятський або якутський, я вже не розбираюся, блокпост. Просто мамка нас вивозила в село, Верхня Сироватка, там під Сумами. І це ж, як завжди, куча тьоток в Вайбері, які пишуть, що там якийсь брат-СБУшник передав. Завтра з Білорусі ядерний удар. Тобто треба тікати. Ну все, добре. Нас зібрали в машини і, типу, в село виїжджаємо. Ми їхали через село і нас відразу тість попередив, що там стоїть на повізді село-блокпост. Все нормально, просто покажіть документи і приїжджайте. Типу, не бакуйте, не кричите на них там нічого. Русиня, здихайте. Мама посадила з молодшим братом, ми їхали, все. Вони зупинили, там стояв танк, збоку стояв якийсь костер. Вони грілись вокруг костра, у них поджопники були. І вони, я тоді ще не розумівав, що це таке, колотіли в бутилки пластикові, якусь розжеву жіжу таку. Просто всі стояли так колотіли цю розжеву жіжу. Нам потім почали в Сумах роздавати їх сухпайки, які вони кидали. У всіх там вдома по штуці лежало. Це якоїсь чаївки їхні, якусь кисель, коротше, вони болтали. Все, він зупинив, покажіть документи, покажіть, покажіть машину, подивився машину, все, типу, приїжджайте. Ми приїхали туди, на наступний день ми поверталися через них назад, а вже буквально через два дні це вже танк згорівший стояв. Наші терошники його заспалили. Було відчуття окупації якоїсь? Ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа Так само і в Харкові було. Мама бачила з вікна, що вони перебігають з цими, з білими пов'язками, стріляють і хтось їх ввалить. Така вона слабожанщина під час війни. Про що ти кажеш? Що там понимання окупації? Чи страховота? Я срал в російський танк в початку війни. У мене є Пачечуна Анатолій, це моє альтер-его, народний мер. І все, і просто тість дзвонить, якийсь 9-й, 10-й, що у нього під танком кинули росіяни, він заглох, дізель у них закінчився. Хочеш приїжджай знімай. Ми приїхали, придумали сюжет, що через обстріли не працює електроенергія, не працює каналізація, заселяються туалети, і мер вуличні туалети в розбитій, брошеній російській техніці. Поставили тетю, вахтершу, яка роздавала листівки. І це є відео, так? Так, це відео, як Пачечун насрал в танк. Мер сумно нагадів в танк, так воно, здається, називається. А він же теж українізувався, так, мер? Він же спочатку російською був? Пачечун. А він завжди був 50-50, до речі. Він державу нос по вітру. До речі, ти згадав про слобожанщину, Фелікс називає себе українцем, слобожанським українцем. Так, це моя регіональна ідентичність. У тебе є таке, чи ні? Ну, історично, так, Харків — це слобожанщина. Ти розумів, як в Італії, там, ми сицилійці, ми ніаполітані, оце, оце історія. Ну, ти ще скажеш, як в Лондоні, коли вони кажуть, ні, ми не з Лондона, а ми з там, з сейсайда. І в Італії в середині міста є... Так, так, так, вони не кажуть, що вони... Типа, ні, ні, ні, ні. Ну, це, до речі, не дуже характерно для українців. Ну, хоча, от, хтось каже, там, я у Волиняка, я у Карпаті... Ну, Галичіна, Галичіани і Закарпатці. Там просто важко розібратися, де Галичина закінчується. Тому що там, коли мені у Франківську кажуть, що вони там, свята Галичина, я думаю, стоп. Ми зараз про що? Про дивізію СС? Про... Про що ми зараз говоримо? Ви ж при Карпаті, яка ви Галичина? Кажуть, ми Галичина. Рахується, що три області Галичина.

  10. [Фоззі]

    А зараз?

  11. [Фелікс Редька]

    А от тут? Ну, да. Слобожанщина, вона включала в себе і Курщину, і Белгородщину. Сто відсотків. А ти от кажеш, я слобожанський українець. Ти що в собі відчуваєш? Якісь козацькі традиції? Ні, ні, ні, ні, ні, ні в якому разі. Просто це, ну, я розумію, що я зростав в регіоні. Ну, я проаналізував, там, наприклад, своїх, там, хто моя мама, хто моя бабуся, хто мій дідусь, хто прадідусь. Всі, ну, тупо всі зі Слобожанщини. Всі десь отут, біля міста Суми, в селах різних. Тобто в мене немає ніякого іншого коріння, взагалі, навіть національності ніяких і регіонів ніяких. У дружини мої точно так само. Тобто у мене прізвище Редька, у дружини сім'ї прізвище Люті. Прикольно. Тож почали копатися, тож всі там на місці на Слобожанщині. Я менше, моя родина менше зберігала якихось різних артефактів історичних. У дружини більше. У неї, наприклад, є глечик, який паночка подарувала їй там прапрапра бабусі на горище. Якісь там різні візерунки, вишиванки. Дружина мені почала показувати, що о, дивись, є вишиванки. У кожного регіону свої, у Слобожанського свої. І у нас, здається, ледь не єдиний регіон, в якому білими нитками по-білому шлють, бо у нас гречки багато. І у нас є вишиванки спеціфічні з білими нитками по білій тканині. І я почав все це переварювати, рефлексувати і я такий, о, так в моєму житті оце є, бо я зі Слобожанщини. Такі слова є, бо я зі Слобожанщини. Такі якісь культурні приколи, відмінності від іншої України, бо я зі Слобожанщини. Мені цікаво просто в цьому розбиратися. А які ти ще відмінності називаєш? Мова. Ну, тремпель, то я так і знав, що ти скажеш. Ну, так, звичайно. Ні, я ні в якому разі не хочу сказати, що це інша сумська мова. Будь-який лінгвіст візьме на сміх це. Але сто відсотків, що це діалектизм.

  12. [Фоззі]

    Діалектизм, так.

  13. [Фелікс Редька]

    І цей діалектизм, подивіться, з яким шармом захоплює український шоу-бізнес. Той самий Веллбой, наприклад. Він з Охтирщини, села Грунця, Слобожанщина. Там, я ж кажу, Буркулец, Кременчук. Так, це більше Полтавщина, але це теж за Слобожанщиною такий говор спеціфічний. Пацани, Амілі, Раміль, Кургана, Агрегат. Ні, ну, Полтавський... Ні, звичайно, воно все ж переходи одне в одного. Так, але це такі характерні риси, прикольні, цікаві. Що це завжди там було взагалі, як би, ні туди, ні сюди. Це була така... Це найбільше, що мені подобається в історії мого регіону, що це був регіон, який з самого початку був дуже сильно сшитий з Росією. Бо це по факту російські царі сказали, тут свободні міста, приходьте, заселяйте. Близький географічно. Але при цьому цільну... Ми страждали дуже сильно в Голодоморі. Регіон такий страждальний, дуже сильно вбитий росіянами і постійно з росіянами... Ти жартував вже про це. Про Голодомор дізнався жарту бабусі. Так, а в Другу світу у Харківці найбільше постраждали місто, по суті. І при цьому цей регіон зберіг свою українську ідентичність. Тобто він себе відділяє від росіян. Під таким тиском, під таким насиллям він не асимілювався. Вже легше було сто разів сказати «Та ладно, хер, ми як Курська область». І все. А ніхто так не робить. Чи в тому ж Конотопі, де було дуже багато радянських офіцерів, які лишалися. А це так само, як в Криму. Це така закладка. Звичайно. І це подобається. Ти починаєш задавати собі питання «А чого так?» Вивчаєш історію і дивишся, що гетьмани, слабожанські полковні, які таке робили, відділялися, не погоджувалися повністю.

  14. [Валерон]

    Мазепа ж там.

  15. [Фелікс Редька]

    Які там ще прізвища? Сумщина взагалі дуже багато вклала в розвиток української ідентичності і націотворення доктора Ющенка. Той самий Ющенко. Смішки-смішками, але перший президент, який взагалі задав цей вектор, направив. А пам'ятаєте, як вони жартували, що Ющенко народився східніше за Януковича? Ну, типу, коли була противага, типу, Ющенко, що... Ближче до Росії народився. Так, що Ющенко це прозахідний кандидат, а Янукович свій для Сходу. І вони тоді намагалися, що Ющенко народився східніше за Януковича, хоча там все одно не достукатися було.

  16. [Фоззі]

    Бермендіктад, скажу я вам, це настільки круте місце на хрещатику 44. Тут ми зазвичай спілкуємося з гостями. Тут отак от хтось грає на гітарі, а може це знову держсекретар США, може і не він, може якийсь Боріс Джонсон на басухі ла бе. Тут може статися все, що завгодно. От сьогодні, наприклад, нас пустили в таку ничку. Вона тут не одна. Висока довіра. Любов.

  17. [Фелікс Редька]

    Добре, ми згадали про Слобожанщину. І ти був в тій частині Слобожанщини, яка тимчасово окупована. Якщо можна так казати. Слава Богу, дуже тимчасово. Я маю на увазі, що в Суджі.

  18. [Валерон]

    В Курській області.

  19. [Фелікс Редька]

    Ти, мені здається, взагалі єдиний представник шоу-бізнесу.

  20. [Фоззі]

    Мабуть так.

  21. [Фелікс Редька]

    Журналісти, звичайно, там волонтери були. А так, щоб хтось... Хтось вкрай знав, що в музеї зняв випуск.

  22. [Фоззі]

    Ні, такого не було.

  23. [Фелікс Редька]

    Я і Євген, нас двоє. Перше, ти дуже впливував людинами, певно, тоді. Тому що треба було... А Міністерство культури знає, що ти єдиний був в Суджі?

  24. [Валерон]

    Тоді тобі дали виїзд.

  25. [Фелікс Редька]

    О, образився до Міністерства культури. Хлопці, я вам так скажу. З виїздом в Суджу я не проходив ніякі бюрократичні інституції. І саме тому я потрапив в Суджу. Бо я не проходив ніякі бюрократичні інституції. Це не з того, що я насміхаюся над українським законом і роблю як хочу. Там не було ніякого закону. Там закон дикого поля. Ти просто знаходиш людину, яка відповідає за ділянку і каже можеш, будь ласка, допомогти, чи не можеш? Він каже, можу, і все робиться. Як з прикордонником по виїзду. Тобто це навіть не на якомусь вищому рівні ви домовлялися? Я не знаю. Хм, яка розумна відповідь. Які тобі враження були, коли ви їхали? Ти там був до цього моменту? Ні. В Харкові всі були, в Бєлгороді. На КПП Суджанському я був. В самій Суджі ні. Ти зрозумів, що ви перетнули кордон? Чи ви проїхали прямо через оце? Ми прямо через прикордонний пункт, все офіційно. Ні лісами, ні нічого. Все правильно, як треба. А що, печатку якусь? Ну там вже немає інфраструктури. Скажімо так, для печатки. Просто проїхали. У нас спецнаміра якісь були, не знаю. Чи помітив я, що я пересік кордон? Якщо б не було... Це не те, що я Америку відкрию. Зрозуміло, що на всіх прикордонних регіонах так само. Але коли я пересік кордон, не було б там кордону, я б не зрозумів, що це інша країна, інший населений пункт. Хати наші. Перше, на що я звернув увагу, це ціле місто. Ну, на в'їзді. Тобто ти в'їжджаєш там, де взагалі не було ніяких боїв, це просто хати і сектори. Часний сектор. І ти просто їдеш, і все нормально, заборони не описані, не обстріляні, вікна цілі. Потім перше, ну, звісно, вау і шок, це ти їдеш, отак от поле починається відкривається, і пораються якісь бабушки, дєдушки просто в полі пораються, коняка стоїть, вони ходять якісь там вьодра носять.

  26. [Фоззі]

    Тобто життя продовжувалося.

  27. [Фелікс Редька]

    Ну і потім, коли ми вже в'їхали на територію міста, воно все плюс-мінус ціле, звичайно, що там, де були бої, там є сліди війни. Була ідея наступна, що я побачив, що це відбувається все, і я побачив, що там вже є перший журналіст, волонтер, не журналіст. Це почалося взагалі з просто отакої ось іскри, що, блін, там сто відсотків вже є якийсь сумчанин, який з кимось договорився і просто щось поїхав туди. Хтось є один, сто відсотків. Контрабандісти ти маєш там бути? Я не знаю, ну просто хто завгодно. Хтось вже точно є цивільний в місті, сто відсотків. Думаю, ну значить, скоро там з'являться якісь журналісти, з'являться волонтери. Якщо там з'являться журналісти і волонтери, значить, туди можливо потрапити. Все, і я почав включати мізки, як це можна питати там різних людей. Фу, слава Богу, все в результаті вдалося. А скільки ви там були? Ми там були години чотири, можливо. Ми, коли дізналися, що є така можливість, перше, що де знімати? Ну ти ж не сядеш просто на вулиці, бо прилітіти в півідрон, а в сповненій міщині сидяти понту як би не сильно, бо люди скажуть, ну круто, ти зняв у себе вдома, чи там десь в Житомирі в приміщенні, і що? Це тіпо, ну не суджа, сто відсотків. Треба ж важливо показати, що ми цей перформанс-акт робимо непосередчно в якомусь культурному місті суджі. Ми думали відразу в будинку культури, бо ми бачили на скрінах журналістів, що там є різні стенди, де оце там щось от культури Росії, які там нарисовані путіни. Ну що, ми ж не будемо дуркуватися всумово. І в результаті я просто на карті, коли ми вже планували поїздку, побачив пункт краєзв'язкового музею. Я спитав тих людей, які нас туди провозили. Кажу, можна, будь ласка, в краєзв'язковий музей забігти, якщо там якесь круте є місце. Ми там залишимося. Вони добре. Ми приїхали в краєзв'язковий музей, зайшли всередину і там прям був стенд. Історія города Суджі і така фортеця із дєрява зроблена, козацька, якраз де козаки яку будували. Ми з'являємося, що все, це знак. Ми бачили цивільного. Ми коли подивилися музей і такі давайте ще в будинок культури, якщо можна, він поруч, подивимося, може там краще якийсь є вид. Ми пішли в будинок культури, коли поверталися, біля п'ятерочки ми бачили, як мужик, просто велосипед, якісь сумки і він в п'ятерочку йде. І він бачить військових, які з нами, бачить нас. І мені просто було цікаво, як він зреагує.

  28. [Валерон]

    Злякається побіжить.

  29. [Фелікс Редька]

    На них сильно наші не ображаються, тому що, по правді говоря, там нема не магазинів, нічого, це для них окей. Ми йшли і думаємо, як він буде реагувати. Тобто він побіжить, чи сховається, чи якщо, військові з автоматами, ніхрена сібе, ну тіпо стрьомно. Він просто привітався, добрий день, на русском сказав, добрий день, йому солдати кивнули, і він спокійно пішов в магазин, все, ніхто його не чіпав. І взагалі не видалося мені, що ця людина якусь небезпеку відчуває. Оце мене дуже сильно і порадувало, і здивувало. І цей ніякий непропагандистський спіч, це от реально було таке відчуття, що наші солдати адекватно, нормально ставляться до місцевих. Ну і ви там якісь листи вже знайшли прям всередині, так? Ви там зачитуєте щось в подкасті, так, з якихось документах, архівних, чи книжок, це ви прям знайшли там? Ні, ні, це ми готувалися по цій темі, Євген, як спеціаліст по Слобожанщині, мій партнер, багато знав про Суджу, але там пасхалок дофіга, там, блін, просто ми сидимо у цьому музеї, і на фоні у Євгена у нас там стенди з різними виставками, різних пірамічних культур, і так далі, і просто за Євгеном, у нас на столі козацька фортеця, а за Євгеном просто такий козак фарфоровий стоїть. Тобто ти доходно відходиш по музею, і ти бачиш, що блін, чуваки, ну це тут багато української історії. А от Євген, він сидить в таких наліпках скотча на руках, тобто вас теж облюблювало скотчем? Так, це була одна з умов. Ага, і ви в військовій формі були виходити в комусь музей? Ні, нам тільки штани сказали вдягти. Ну у нас були каски, були броніки, і нам сказали штани вдягти. Забрав ти щось звідти? Ні. Я взяв, єдине, що я взяв, я зараз на відео запишу, що потім, коли відбулась така ситуація, у мене було виправдання, що я зарані це записав. Єдине, що я взяв, там лежав такий буклет про набираємо щось, не ми це починали, але нам це закінчує. Буклет агітації військової сили РФ. І там всередині, ну як би всі, приході, бабки, квартира, гражданство всім, хто воює. Я взяв з собою, думаю, блин, прикольно, візьму з собою, покладу в пакетик, в якому я ношу військовооблікові документи. А, якщо зупинять десь. Якщо воно зупинить, то це камера, а ти мені як показати свої військовооблікові документи, я просто достану. Блін, пацани, сорі, я вже загітірувався, не можу. Бумажка, така брошура. Звичайно, відразу мене пов'яжуть, тому я зараз записую це відео, щоб ви виклали, щоб потім, коли буде розбіратівство, це був прикол. А ви обумовлювали, що шоу будете знімати? Показували відео потім? Чи не було такого? Ну, ми сказали, що ми їдемо туди. Вас попередили, як це відбувається зазвичай в таких ситуаціях. Якщо вас поранять, тільки на території України ми зможемо вас... Якщо вас вб'ють, ми там тільки... Інструктаж екструдеса? Звичайно, провели нам інструктаж базовий. Стосовно того, перевіряли чи не перевіряли, що ми знімали, ні, не перевіряли, тому що я написав, що у нас є подкаст «Комік плюс історик», ми знімаємо історичний контент, у нас 120 тисяч підписників, 21 мільйон переглядів, будь ласка, ми хочемо зняти випуск в Суджі про українську історію Суджі. Дали витримку, що таке українська історія Суджі, про що ми хочемо поговорити, чому це важливо, що ми не просто от балди туди їдемо. І сказали, що ми можемо продати інтеграцію, за цю інтеграцію купить вам дрон. А є інтеграція в цьому випускі? Так, звичайно. Ми можемо продати інтеграцію і на цю інтеграцію купити вам... Називай, називай, не бійся. Всі зайдіть на випуск і подивіться, яка вам враження. Дайте нам переглядів, а людям, які купили у нас рекламу, гроші. І що ми продаємо інтеграцію і купуємо вам просто на ці бабки дрон і теж публічно про це оголошуємо. Ви отримуєте дрон, отримуємо цей документальний фільм і ми повертаємося додому. Окей, окей, по рокам, по рокам. Страшно тобі було там? А який страшно? Ми ж хотіли цього. Ну, звичайно, ні. Це в цей момент... Не було, коли ви повернулися, що таке фух, проїхали цей кордон наш? Та ні, та навіть просто в подкасті можна подивитися, як ми сидимо там за подкастами, я не знаю, разів 7-8, прямо такий плотний бубух відбувається, там ми в піввішки постійно літали. І, ну, не видно, у нас... Євгена, у нас все, шторка упала, і ми вже сидимо про цю суджу, про козацькі полки, і нам вже пофіг. І все-таки мені цікаво, як же вони тоді потрапили до суду? Не розкаже. Не той, що розкаже. А ти сторіш пилив прямо звідти? Чи вже, коли повернувся? Ні, коли повернувся, звісно. Ну як? Не можна. Були якісь росіяни, тобі писали щось? Ні. До речі, я здивувався, я думав, що ми попадем в якісь там списки заборонених, ненадійних артистів для російської федерації. Ще від одного міністерства. Ну, думали, що там... Ні, взагалі ніхто не звернув увагу. І ніякі російські блогери не звернули увагу. Щось якісь декілька писали, дайте коментар, я такий не хочу. Добре, але наші українські стендапери звернули увагу на цю історію. Вийшов, знаєш, такий маленький біф? Ну це нормально, правда? Ні, я очікував багато більшого. Я думав, ти там запишеш якийсь блог в виступі про Антона.

  30. [Валерон]

    А, це про Тимошенка?

  31. [Фелікс Редька]

    Антон запише про тебе. Ну якось, щоб індустрія розвивалася. Але якось у вас дуже тихо все закінчилося.

  32. [Фоззі]

    Спокійно.

  33. [Фелікс Редька]

    Ну так, бо ми дорослі люди. Він написав в коментарях, що ти його набрав, і ви все обговорили. Ну так. Бач, оцим відрізняються українці, коли мене питають, чому у нас неможливі були батли такі, як в Кацапі, коли всі захворіли цими батлами. Тобто, приїздиш на якусь зйомку, а вони там дивляться якогось одного кацапського долбойоба з іншим кацапським долбойобом. Ти так, ну думаєш, ну ладно, не зараз, не зараз все буде добре з цією Україною, окей. А чому в нас так і не можна? Ви ж розумієте, що через гостру критику соціальну, кажуть, ну в нас просто перші люди інші дірма якось менше, і бачиш, якось домовляємося. А навіщо ти його набирав? Я не набирав, я йому записав після цього голосові повідомлення, або відеоповідомлення. Це ж сучасне покоління, вони при цими колечками відмінюються. Це ж панічна атака. Один дзвонок – це панічна атака. Я йому просто, я спитав, ну там, це судоприватна розмова, але в двох словах, я просто звернувся до, я побачив, що він відкоментував, я ніякого негативу дійсно не ніс. Просто, ну він же мене уколол, і я як би зробив легку відповідку. І все, я побачив, що він засмучено відповів в коментарях, і я написав Антону, кажу, Антон, ну трапилось, як трапилось, понятно, що буває, ти мені скажи, як ми будемо бачити це на спільних виступах, що ми робимо, тиснемо руку, не замічаємо. Як в фільмі, як ми з тобою, не замічаємо. Так, не заміцяємо друг друга, просто і сразу б'ємо їбало. Ну, Антон сказав, що бити їбало, це не наші методи, ну все, коротше, і далі, ну все нормально, ми просто, тіпу, окей-окей, нам на якийсь момент так зійшлися, все. Ми вже бачилися на виступі, ми вже бачилися на виступі, в гримерці, потиснули нудову руку, розійшлися, все, тіпу.

  34. [Фоззі]

    Дітей крестить, маму не будемо.

  35. [Фелікс Редька]

    Ти можеш просто хотів хайпанути на тобі? Я не знаю, чесно. Це як заздрість якась, чому це не я поїхав, що ж він там робить? Ми будемо вважати, що все закінчилося мирно, ми будемо це було очікувано, зрозуміло, що з'явиться хтось, хто буде вважати це аморальним і некоректним. Ну, окей, добре, це в такій формі. Він написав щось про аморальність? Я маю на увазі, що загальна претензія тояка, що ну камон, чувак, ти ж якби не військовий, що ти будеш їздити там по суджам, розвлекатися, фоточки ділати? Це поверхневий погляд на речі, якщо заглибитись і почитати мою відповідь, то все зрозуміло стане, чому це було зроблено. Тимошенко там згадав таку історію, що ти після початку 2014 року їздив в Москву. Що це таке? Куди ти їздив? Їздив в Москву, ми тоді їздили на відкриті мікрофони. Супер захоплювалося індустрія. А, хотів стендап на ТНТ ти потрапити? Я не хотів потрапити стендап на ТНТ, мені хотілося саме побачити, як взагалі доторкнутися до зв'язків, до небажителей, до людей, які виступають в нормальні мікрофони, під нормальним світлом, за нормальні гроші. Тоді в основному українська стендап індустрія і ком'юніті були орієнтовані на Росію. А якби тільки вони? Ось, я оскільки до кордону досуджений, недалеко, я думаю, блін, можна просто поїхати, зняти собі хостел. Ми знімали хостел «Калінка» на Светному бульварі. І просто 14 днів ти кожен день ходиш на відкриті мікрофони. Відкриті мікрофони – це по черзі люди виходять і жартують. І будь-хто може записатися з ними? Так, і в Україні, я там, наприклад, в Сумах жив, тобто я сам ще собі організовував, тому в мене виходило якісь нормальні кількість виступів, тіпу три виступи в тиждень. Хоча по-нормальному для коміка треба виступати, може, з десяток, з 15 разів в тиждень, просто на самому початку, для того, щоб тренувати. Кататися? У тебе всього 5 хвилин, тобто ти не можеш відразу зробити сольний концерт, щоб годину тебе люди слухали. Тобі цю годину треба набирати ось цими 5 хвилинками. Ти робив матеріал, щоб 15 днів ходити? А це ж можна один раз саме читати. Люди ж завжди різні. І просто хотілося так от виступати. Ми ще тоді дивилися всі подкасти російських коміків, як вони розповідали про те, що, Полінда, ми в день виступаємо по три-чотири рази. Ой, знаєте, що згадав? Вибачте. Як звати цього, який в Comedy Club собі педаном працював. Ну який спочатку виходив.

  36. [Валерон]

    Воля? Воля?

  37. [Фелікс Редька]

    Так, Павел Воля. Якось Сергій Анатолійович Сивохо приїхав в Київ. Ми зустрілися дуже давно. І він каже, ти слишав альбом Павла Волі? Альбом? Так. Він же співаком. А тоді ще я після тринадцятого собі поставив такий бар'єр, що ні-ні-ні. А тоді... Я розумів, що це зовсім не моє. Я кажу, і що там? Він ставить першу пісню. І там Павел Воля починає альбом, першу пісню, з гегу, з жарту в пісні, що я не хочу Європу. Європа? Ну його в попу. Ага. Це що-то, по-моєму, те, що в нашій Раші грала ось ця ж його пісня.

  38. [Фоззі]

    Можливо. Я не знаю.

  39. [Фелікс Редька]

    Я кажу Сергію Анатолійовичу, я кажу, а ти розумієш, що це, блядь, робота? Це вони тепер і вийти пусті голови. Отже, норматі вкладають. Європа — це хуйова. Росія — це круто. Ти що, не розумієш, блядь, що це маніпуляція? Ну ми знову з ним посварилися, але оце отак той фльор, що камеді, камеді. Я через цей до українського камеді погано сталося, бо я їх всіх... Бачу, значить, на Феліксе спрацювало? Звичайно, це на мені спрацювало. Все, я приїхав туди. Чотирнадцять днів я хожу три-чотири рази. Який цей день? Дві тисячі, дай Бог, 18, 19, 10. Думаю, все круто. Я отримую досвід. Я бачу, як це відбувається. Зараз хтось мене підбере. Ну от, чесно, не було бажання переїжджати. Я з Сум не переїжджав до Києва до 25-ти. Я в Сумах хотів залишатися. Мені просто, щиро, було цікаво, як це працює. Нас потім запросили виступити в стендап-стор Москву. Це був, типу, за газпрома гроші побудований, найелітніший стендап-клуб, взагалі. А ти кажеш, ДАЗ, це з ким ти був? Не буду називати прізвища людей. І в мене і так проблеми із-за цього. На що я буду зрозтворювати проблеми для інших людей? Ну, попрацюйте. Це осінь журналістика. І, значить, ми їздили, все, виступали. Стендап-стор Москву у нас попросили. Це за газпрома гроші, в центрі Москви, побудований. Чегаль, тобто? Хуйових? Що? Сину, з ким ти їздив, що ти не хочеш його згадувати? Та лізь, партизани, не розкажу. Все, всі мої пацани за мною. Напишіть нам в коментарях, кого він має на увазі. І вам буде приємно. І YouTube вирішить, що ми популярні. І так, значить, все. Ми приїжджаємо в цей стендап-стор Москву, там просто жир, там гримірка з диваном, принта, щоб надрукувати текст, чашки, вода. Вибач, я переб'ю. Ці от європейські гастролі якісь, блядь, дежон.

  40. [Фоззі]

    Приїздимо, у нас 19 людей приїжджає, блядь, зі звуком, зі світлом, барабани, тадам-тадам-тадам. Заходимо, блядь, я кажу, блядь, знову гримірка на одного, блядь, стендапера, блядь. Диван, рукомойник, тільки покойник не сить в рукомойник, блядь. Холодильник на два стакани. І отак от, 19 людей, тіпа, кажу, блядь, ми шо, по стендап-точкам їздимо?

  41. [Фелікс Редька]

    Вибач. Да, і там, в общому, в гримірці показують відео з виступу, щоб ти відразу бачив, який комік зараз по рахунку. Приходять, кажуть, ніяких там об'явленій, ніяких дзвонков, є трек. Що такі об'явлені і дзвонков? Ну, щоб не буде виходити якийсь розрізгравчий комік і казати, сьогодні виступають, збирайтесь, через 10 хвилин початок. Чи там не буде якоїсь там дзвонка, як в тіатрі, дзидзинь, дзидзинь, дзидзинь, починаємо. Щоб просто ми вам, отакий трек, оцей трек, це сигнал для всіх, для охоронців, для офіціантів, для вас, що починається, слідучий трек, це буде вихід. І там Павел Воля в цьому треку, да? Ну, да. І ми, звісно, на все це дивилися просто з откритим ртом, і нам здавалося, що це вау, вау, вау, потім стався ковід, після ковіда ми вже туди не їздили, у нас потім сталася війна, і спісля війни, звичайно, також не їздили. Можеш сказати на ту камеру, що ніколи, ніколи, а, ти вже був у Росії, все, пізно. Тяне мене туди. Нічого не можу зробити. Зі своєю малоросійською душою. Ну, ти хочеш сказати, що от в 24-му, на початку ти вже не розглядав, да? Можливість туди поїхати.

  42. [Валерон]

    Звичайно.

  43. [Фелікс Редька]

    Вибач, що в третій особі присутній, що так не хочеться в Росію. В цьому-то і був мій диссонанс, що я викупав всю цю, я викупав політичну обстановку, що там Путін, єдина Росія, дивився всі ці розслідування про дворці Навального, я перебував всередині. Ти ж про це жартував, про хороших руських, про каплі сперми, і Нєвзорову. Я був в середовищі, росіян, ми спілкувалися, я пам'ятаю, я приїздив в Москву з жовто-аблакитною ліночкою, я себе повісив, думав, ходимося, проведемося. Я писав, блядь, Юлії Латиніної і Шендоровичу після ефірів на Ехо Москви, що, блядь, ну, чому так складно сказати в Україні, а не на. Я був такий дебіл. Ну, це було дуже давно, вибачте. Він і діктаву писав. І мені здавалося, що, типу, ну, отже ж, вони ж мені, типу, не плюнули в обличчя, не побили, ніхто, вроді, сильно, ну, я ніколи не відчував від російських коміків, щоб вони, там, хахли, ну, не було, типу, ну, я, що мені брехати. І я жив оце, ну, в ілюзії нерозумінній, я купляв квитки, в Укрзалізниці в касі ходив, просто з папою, з паспортом, в Укрзалізниці, вагон, суми, Москва. Тобто, для мене це було ось такий диссонанс, і в юношні годи я не зміг це розплутати, тіпу, я думав, що, ну, як, це ж політики плохі, це ж політики все, а люди, та, ну, що, ну, люди ось так ось, а це заморожений конфлікт, та нічого вже не було, так, як произошло. Вибач, а суми-Москва, це через Харків він їхав? А потім відсипали сумський вагон, уже був тільки Харків-Москва, а потім, взагалі, ковід, і його, взагалі, не було цього потягу. І тепер його ніколи і не буде. Ну, і слава Богу. У тебе був проєкт, оцей, про Анатолія Почечуна, чи він залишається?

  44. [Валерон]

    Почечуна.

  45. [Фелікс Редька]

    Почечуна, народний мер... Він скривається. А? Він скривається. Такі частини, він скривається. Ну, виборів немає, немає. Виборів немає, нема Почечуна. Дякую за слово. Ви сміював українську політику, ти, корупцію, ну, я митингував.

  46. [Фоззі]

    Ну, да.

  47. [Фелікс Редька]

    Чому зараз немає політичних жартів? Чому у мене є політичні жартів? Чому немає Почечуна? Тому що... Він скривається, ти сказав, так? А? Він скривається? Він скривається, так. А якщо серйозна, а не метафорична? Ну, просто мені в той момент, коли... Це чесно, мені дуже шкода, що я так думав. В той момент, коли ми його... Ну, не те, щоб закривали, просто мені здавалося, що пройдений етап, ну, тобто, все зробили, вже весело, поснімали купу випусків. Це ж багато було залупано. Звісно, так. Так, це...

  48. [Фоззі]

    Треба розуміти...

  49. [Фелікс Редька]

    Це був один з моїх перших таких проєктів, який приніс якусь впізнаваність, але важливий момент, це... Так, це було все, тіпу, по фану, ми з друзями зібралися, щось зробили, але це, звісно, не було поривом якоїсь геніальної думки, що я сидів, видумував, як придумати, і придумав персонажа, і такий, це геніально. Такого ніхто ніколи не робив. Це було, скоріш за все, це теж давно було, коли я зовсім юноший був, це було на фоні «Слуги народу», от цього вайба, от такого політика, все ми раптово зняли, пройшов етап, все познімали, і коли вже ми зняли останній випуск, я подумав, блін, війна, всі консолідувалися, в кризі ми зараз змінимося, мабуть, далі корупції місце в українській політиці немає. Тому, ну, тіпу, а як я буду...

  50. [Фоззі]

    Як я буду...

  51. [Фелікс Редька]

    Як я буду... Як я буду знімати Анатолія Пачуччина, якщо, ну, типу, тема корупції неактуальна. Тому, хай він спочиває. Що зараз не знімаєш? Та вже інші більш масштабні проєкти, якось руки до нього не доходять. Але я ніколи не виключаю, що, можливо, якийсь кейс, відео, щось трапиться, можливо, він поверне. Не знаю. Ну, тобто, але планів на нього немає. Я йду далі поки що. Не здається тобі, що не вистачає от політичного гумору зараз в Україні? Що взагалі його немає, по суті? Ну, чому? Коміки регулярно жартують, я також жартую. Взагалі немає... На Атласі нашого Сережу, не зрозумілий жарт, бачите?

  52. [Фоззі]

    Важко розуміється зараз політичні жарти. А це не жарт.

  53. [Фелікс Редька]

    Його за це покарали. Хіба можна казати, що слова президента, це жарт? Ти тому не робиш? Та ні, ні, ні. Це не прив'язано до цього. Якщо мені прийде якась ідея, я захочу зробити, я зроблю. Просто... Зараз тем для корупції дуже багато. Набагато більше, ніж тоді корупція. Я працюю по книжці «Есенціалізм», що я сокращаю, оця модна книга, яку всі читали, «Есенціалізм». Читали? Почитайте. Ти ще її сокращаєш? Ні, ні, ні. «Есенціалізм» — це робота така невеличка. Мужик написав про те, як бути для досягнення кращих досягнень в якісь області. Які історії спостерігати? Коли? Ти маєш викинути, якомога, більше зайвих відділів. Робити конкретно те, що ти робиш. Концентруватися на одному. Я розумію, що Пан Анатолій Панчичан це ще трошки кластер собі уваги на день від Віолекти на щось інше. Ти коли про Щеркова цю новину почув, про що подумав? Типічний Сережа Щерков. Вітаю його з цим кейсом. Сережа неудівлений. Чому він? Я дуже давно знайомий Сергею.

  54. [Валерон]

    Він острий пацан.

  55. [Фелікс Редька]

    Класний пацан. Я не до того, що я його призираю, що він лох, іли хорошо, що це з ним відбувається. Я не про це. Я про те, що це в стілі Сергія Щеркова попасти в якусь передрягу на сцені за своїм висказуванням.

  56. [Фоззі]

    Вибач, для коміка це ідеально.

  57. [Фелікс Редька]

    Еді Мерфі, мабуть, в 80-х це прописав, щоб його вивели мусора зі сцени. Давно з Сергієм знайомі, і я на свої очі бачив багато подібних ситуацій, коли Сергій виступав на сцені. Афігенних, крутих, емоційних. Тому я взагалі, Давиде, здивувався. А що саме він читав з промови Зеленського? Він просто читав промову Зеленського. Нечодавно була інша історія з жартом стендап-коміка. Стосувалася вона жарту про мусульман. В вересні цього року Чубаров звернув голова Медждісту Кримсендартського народу, звернув увагу на жарт Антона Стинюка про мусульман. Жарт потужний, як сказав би один колишній комік. Так, і Чубаров заявив, що це відкритий... Ну, важливий деталь, що відео опублікували в травні, а в вересні тільки Чубаров...

  58. [Валерон]

    Показали Чубарову?

  59. [Фелікс Редька]

    Так, Чубаров звернув цю увагу і каже, що це відкритий напад проти людей за релігійного знаку. І ще Дмитро Лубенець, є у нас уповноважений Верховний уряд справ людини, обуцьмен, написав, що він попросив національну поліцію перевірити жарт стосовно розпалювання релігійної ворожнечі та образи почуттів вірян. Я дуже обурився, дуже засмутився через цю ситуацію. Дуже обурився. Це мені дуже нагадало якраз наших поганих сусідів і їх риторику щодо жартів, щодо мусульман, щодо вибачень, бо цей комік вибачався відразу, записував звернення, видаляли фрагмент з відео і так далі. Хоча це ж всього-навсього жарт. Ну та не подобається, просто не включай.

  60. [Валерон]

    Як про музику.

  61. [Фелікс Редька]

    А інша моральна сторона? Він тут каже, що треба вбивати мусульман. Ну він же відразу соломку підстелив. Він же не каже, що треба вбивати мусульман, тим більше, що цим займаються люди. Ну, жарт... Жарт симпатічний. Ну здається, що цензура вже якась, от такі звернення... Ні, мусульмани, особливо, які воюють на нашому боці, муфті, там вже багато історій, вони і мають так реагувати.

  62. [Фоззі]

    І вибач, Лубінець зі своєї посади так має реагувати.

  63. [Фелікс Редька]

    Просто воно... Ні, ну це ж... Одна з найбільших зараз хоча би з тисячі наявних проблем для українців. Коли починають кінцеліть когось феміністки, і хочеться їм сказати Господи, я розумію вашу мотивацію. Вам теж хочеться, щоб ми жили як в Америці. Щоб ми теж цим переймалися. Щоб, блядь, для нас це було важливо. Або я дивлюся якийсь серіал про... Вони ж терміни, блядь, придумують щосезонно. Щотри місяці в них якась новий термін хорхінг, який, блядь, дуже небезпечний для людства. Хобі Хорхінг. Блядь, я не знаю. Коротше, я розумію вашу мотивацію, шановні феміністки України, що вам теж хочеться бути в трендах. Але, блядь, в Україні є тисяча більш наявних проблем, а не жарти про мусульман. Там просто, я причепився в тому жарті, що там щось було про два народи. Ну, що... Чому ми православні там було перед цим? Чому ми православні були перед цим? Ну, по-перше, це релігійно не досить правильно вважати православними. Тобі щось таке припишуть? Що значить, коли мусульман вбивають, то окей, а як православний я прицепився. Ні, що він вважає росіяни, українців спорідненими... Тобто це тебе зачіпає, а вбивство мусульманів ні? Але претензія стосувалася саме не цього посажу, а посажу про вбивство мусульманів. Я так скажу. Звичайно, жарт поганий. І мусульмани мали право наобразитися на цей жарт. Вони мали образитися, звичайно. Але цим нам треба зрозуміти, що кожен день в Києві відбуваються 2-3 вечірки стендапу. Тобто це на Україну за рік просто гігантська кількість вечірок, гігантська кількість людиногодин з мікрофона на сцені. Якщо... На жаль, це частина нашої професії, на жаль, трапляються невдалі жарти. Так буває. Якщо ви хочете дистильовану комедію, в якій взагалі не буде навіть натягу на можливість когось образити, ви не отримаєте ніякої комедії. Це буде чат GPT, це буде очень посна, жарт... Ситуація не чорнобіла. Жарт поганий, мусульмани можуть на це образитися. Антон, нормальна комунікація, вибачитися, пояснити, що він не мав на це ніяких там не мав враження, що вбивали. Він це питає про реакцію держави, а я пояснюю, що дивно, що а, воно не спрацювало в інший спосіб, що якого хера комік називає спорідненими народами нас з росіянами, росіяни нас вбивають. Могла бути зовсім інша реакція, і те, що реакція, і те, що воно всплило за три місяці, просто означає, що жарт не зайшов. Так він кривавий, так він поганий, але він чорний. Мені не подобається сам факт, що хтось замислюється про те, що можна якимось чином цензурувати жарти, чи взагалі звертатись до національної поліції через жарт якогось чувака, там 70 тисяч переглядів всього на Ютубі було, і то, напевно, вже після того, як жарт, ну, скандал утворився, і цього ще менше, напевно. Ти про Шегеля скажеш і, блять, знову. І що через, ну, в принципі, да, от, дозволяють собі думку про те, що от ми можемо зараз змусити і там вибачатись за жарт.

  64. [Фоззі]

    Тому що хочуть, блять, тому що хочуть так само змушувати вибачатися, бо так там роблять, от так от там от роблять, і ми так теж хочемо.

  65. [Фелікс Редька]

    Коротше, жарти, найвдаліший жарт, це ефірний жарт, який можна, так, і найвдаліший анекдот, це той, який не закінчується словами «Да пошоло нахуй», який можна розказати дітям. Я думав, це найкращий анекдот. Ти будеш обережніши тепер, Фелікс, чи ні?

  66. [Фоззі]

    А стосовно того, мусульман?

  67. [Фелікс Редька]

    Да, стосовно цього кейсу, скажімо так. Я не журсував ніколи про мусульман. Та ні, бо кожен комік, коли виходить, в сенсі, ні, що я не буду обережнішим, в сенсі, що кожен комік, який виходить на сцену, якщо він професіонал, він віддає собі раду в тому, що рано чи пізно ти десь якось неправильно сходиш.

  68. [Фоззі]

    Окей, а якщо імпровізація?

  69. [Фелікс Редька]

    В Стивіна Кінга було, чи в когось, що люди, які дуже швидко жартують, не в змозі прорахувати наслідок від жартів, якщо жарт, імпровізації теж бувають? Ти ж не катаєш все з однією паузою? Ні, чому? Я мало імпровізую, до речі, на своїх концертах. Ну, в тебе ще все попереду, тобі 26. Матеріал закінчиться, я розумію, почнеться імпровізація, але поки що матеріал. Люди люблять, коли в стендапі він питає, хто з вас тут не питає про окуляри, підійміть руки, хто в окулярах, а коли там... Ви викрали невраження про стендап. Мені здається, навпаки, людям зараз трішки вже набридло це, бо якість імпровізації не завжди гарна. А ми говоримо про якісні жарти. Я в тебе один якісний жарт почув.

  70. [Фоззі]

    Один.

  71. [Фелікс Редька]

    Дякую величезне досягнення. Це про спортзал. Спортзал це як спуск в сховище під час повітряної тривоги. Один пропустив, і все. А в нас має хозі, вітаю. Значить, про машинван ти б не хотів жартувати, а про галичан погано жартував. Ну, ти притягнув одне до одного, звісно. А хто тебе швидше заріже? Ну, давай.

  72. [Валерон]

    Нормально.

  73. [Фелікс Редька]

    Я прийшов до вас в гості. Дуже приємно. Ми дійшли до чого в кінці розмови? Хто мене заріже? Швидше. Швидше. Тобто, однозначно, є одні і інші все одно заріжуть, так? Ну, комік. Заріжуть слово. В твіттері. В твіттері вже просто, у мене обіскровлене тіло, я так скажу, в твіттері. Я вже залишився просто душа у мене тільки в твіттері залишилася. А ви не помічали, що останнім часом творчо молодь така прокачана вже в склизьких і гострих питаннях, що будь-хто з них може опинитися в наступній Верховній Раді. От просто будь-хто, тим більше комік. Ніяких рефлексій не викликав. Я хотів, щоб ти тепер вибачався перед галичанами, а ти дуже фахово це обрізав і підвісив це в повітрі. Тіпа, а, чаю нема, галичан, не будемо ображати. Що ще сьогодні у вас?

  74. [Валерон]

    А ти з нами українською розмовляєш чи російською?

  75. [Фелікс Редька]

    Дуже сильно стараюся якомога більше розмовляти українською, але коли, наприклад, втомлений, або коли дуже сильно особисто з дружиною, то, звичайно, бувають такі промішки часу, в які я спілкуюся російською. Коли не концентруюся, коли не концентруюся, коли не концентрую увагу на цьому і дуже втомлений, або якась стресова ситуація, я переходжую на російську. Зараз теж було, коли я сердився, то я на російську перейшов. Так, стресова ситуація – це дуже характерний показник, якого людиною все-таки спілкується мовою як першою рідною. От пам'ятаєте відео, де Бутусов Шуфріча побіг? Угу. У Шустра, так, це було, здається? І там, я сказав, видно, що вони всі там, Порошенко був, там всі були, коротше, всі ж там, ну, українською, все, там, все, і коли вони починають дратися між собою, то і Порошенко, і всі інші різко приходять і кажуть, Юра, Юра, все, все, все, Юра, ну, хваті, хваті, Юра, перестань, вбери руки, Юра. Або коли, сука, православний називають. Це вже така прошивка, це вже на платі десь запаєно, тут ти не можеш по-іншому запрацювати. Тут би врятувати наступні плати. Бачиш, ти зараз кажеш, що я вже так втомився від цього говорити, а колись, тіпа, їхав на лекцію Юрина Фаріон, щоб задати їй питання, щоб не стягнутися на відео. Це більше хейпова історія була, правильно? Ні, просто тоді це було для контенту. А як вона тебе тоді назвала? Жебрак Сум, Доконаний Раб. Жебрак Сум, Доконаний Раб. Якось, Жебрак Сум, Доконаний Раб. Абсолютно і не в розтені.

  76. [Валерон]

    А це як?

  77. [Фелікс Редька]

    Ну, я відкуда знаю, що вона назвала, а не я. Титул тепер мій. Я пишаюся всюди. Дякую величезне. Вибач, так? Ти починав казати, що це було, потрібно, для чого. Ні, не потрібно, просто тоді відчувалося, і мною так відчувалося, що це прямо в повітрі знаходиться, це актуально. Плюс це була відповідь, це не я приїхав сам до Ірини Фаріон, придумав і дав їй відповідь. Це була опися того, як вона мене назвала Доконаним Рабом, Жебраком і Сум, абсолютно не в розтенні. І я на фоні цього вже поїхав задати їй просто відчутно, якщо ви подивитеся відео, питання. О, я сказав, коли в нас був Черков, ми обговорювали ситуацію, коли ти розповідав, що зростав на кому? Богдан Тітамір? Ну це жарт. Ну це жарт, я утріжував звичайно. Але Черков сказав, що це вибір кожного, можна було в Сумах зростати і в українському середовищі. Я дзвоню Сережі і скажу йому, які там були вибори кожного. Наповню, з ким він вчився в школах, які у них були вибори. Не коментую, скажімо так. Були вибори. Були різні. Звичайно, ти вільна людина. Ніхто тобі в уші нічого не закладує. Але якось воно так складалося, що більшість людей отак ось, почому-то вибор робили в шостому класі. А ти знаєш, я дозволю тобі, дозволю Антону дозволю Сергію.

  78. [Валерон]

    Але нікому не дозволив, просто запішував автові сообщення.

  79. [Фелікс Редька]

    Ну а ти казав, що ти Санка Циманський прочитав. Звичайно, так. А вона другу ще називала? Борис Антоненко Давидович? Щось там про сучасну українську літературну норму? Ні, ні, це вже не заглиблювалося. Тільки Санка Циманський. Мені дуже подобається. Багряний, плюс він з Охтирки, Сумщини. І взагалі він так пише, він круто пише. Там теж казацький полк стояв.

  80. [Фоззі]

    Де? Охтирки?

  81. [Фелікс Редька]

    Звичайно. Охтирський, казацький полк. Потім гусарський. Але насправді ви так дуже толерантно. Круто, там же фестиваль був. Тростянецький дрог. Ти ж був? У нас Тростянецький дрог сто відсотків? Та-та-та-та-та-та-та-та-та. Тростянець, офігенне українське місто, яке якраз було в окупації. Там був круглий двір і в ньому влітку три фестивалі було. Один східрок, один фестиваль Чайковський фест класичної музики і один фестиваль реконструкції, де лицарі там одягалися, мужиків костюми і реконструювали. Я-то Тростянець вивчав під час ковіду я писав книжку і герой був з Тростянця. І оскільки я не міг поїхати, декрет і все таке, я ходив Тростянцем в Google Maps по вулицях. Я обирав маршрути, де він гуляє, герой з дитиною, вивчав патріархати різні. Мені треба було, щоб те, що його була з проросійської церкви, а мама героя з проукраїнської, там якась червона церква чи ще щось. Я такий лазив, лазив, лазив. Це в мене було два такі екскурси. Один я реєструвався на форумі Сідєліца. Мені цікава була жіноча тюрма в Росії. Я вивчав, писав, тобто в мене персонаж опинявся на кічі. Я не був в жіночій тюрмі, в чоловічій був на свіданки або на екскурсіях, або на футболі. В жіночій не був. Я реєструвався на форумі російському, там де вони спілкувалися, саме по цій зоні. І от точно так же ти маєш побачити там, що де, щоб ти ввів персонажа, не вигадував, а розумів. І так само в Тростянці я виступав, ми були одного разу. Я чомусь вирішив, що в Тростянці буде жити мій герой. Я там годинами ходив в Google Maps, обираючи, де він буде жити. Мені потрібна була якась назва радянська, ну радянськими назвами вулиць на Сумщині тоді. на початку 10-го століття в Тростянці відкрили шоколадний завод, де якийсь бельгієць, Леопольд, якось так його звали. І ця фабрика кондитерська, вона зберіглася. Я не знаю, чи зараз там так працюють, але до повноштабного вторгнення з цієї фабрики в Тростянці вся мілка робилась в Україні. Я думав, вся Бельгія кормилася. Тростянця, так.

  82. [Фоззі]

    Чекай, чекай, я забуду.

  83. [Фелікс Редька]

    Охтирка не була в окупації, вона відбувалася, а Тростянець був в окупації. В Охтирці теж були прильоти якісь великі. Але вони ввели бої, росіяни не захопили Охтирку, а Тростянець був саме окупований. Декілька місяців він був окупований. Я згадав, яка була ще одна надія з приводу Сумщини. Той мер, який повернувся з Франції, Глухів. Терещенко. А, ну його потім там з'їли. Так це було ще давним-давно, так, це був француз Терещенко. Я щось, Мішель Терещенко.

  84. [Валерон]

    Мішель Терещенко, так.

  85. [Фелікс Редька]

    Нащадок Терещенків тих, які там якісь фабрики відкривали. Я святкував, підписувався, мені так хотілося, щоб щось з того вийшло. Але ж твори реально української політики. Ну, Глухів також шикарний, наприклад, якщо ми про Сумщину. Я там не був. Глухові, навчався Бартнянський. В Глухові стоїть оця бежа, яка в столі слова полку Ігорю, ілі плача Ярославні, якось так вона описана, ця бежа. Глухів зараз теж дуже сильно страждає. Він же прямо на кордоні, там кожен день стрілюють кавами. Та вся Сумщина на кордоні, як і Харківщина. Так, так. Глухів офігенний. Там, це невеличке місто, районний центр, там 20, не знаю, може 30-40 тисяч населення було, і там було два вузи, вищих освітніх закладів. Це було дуже студентське місто, це був районний центр, але це було дуже студентське місто. Там був П'єд, і, здається, ще щось там було. Там єдиний в Україні... Скільки 40 тисяч населення займалося контрабасом, за твої оцінки? Та багато, ну, це нормально, у нас є... Не буду, навіть не можна. Думаю, підведу людину, не підведу людину. Ну давай, не буду казати. Є просто одна людина, яку всі ми знаємо, у якої батьки мільйонери доларами. Саме на цій темі? На контрабасі, так. Я потім вже дізнався, спочатку дізнався, що ми з одного регіону, цієї відомої людини, а потім я такий, а, ти знав. Це була нормальна історія поїхати в Суджу з пустим, трішки так розрахувати бензина, щоб вистачило до заправки. Їдеш, пересікаєш кордон, заправляєш повний бак в Росії, їдеш додому. У нас так, Діля з бас-гітаристом носили цигарки на Росію, пішки через кордон обходили, поки їх погранці не поп'ятили. Слухай, ну я можу багато щось сказати про Закарпаття. Ти з Запоріжжя, у вас кордони. В Запоріжжі контрабанди не було. Хоча, насправді, в Запоріжжі росіяни постійно намагалися щось вивезти з Митар-Січі, вкрасти щось, якісь технології.

  86. [Валерон]

    Двигуни.

  87. [Фелікс Редька]

    Лопатки якісь там для двигунів і так далі. Ми про Феріон згадали вже. Ти як відреагував на замах на неї? Це вже не замах, це вбивство. Кошмарно. Ну, по-перше, це вже я освідомлено був шок. Типу, блін, камон, що відбувається? Чому? Ніякої не посмішки, не сміху, не приколов. Наоборот, що відбулося? Потім мені відразу почали писати люди. І, звісно, бо я асоціююся, що ха-ха-ха, це ти вбив, а як тобі весело? Я відразу записав свою реакцію і відреагував, що, ну, камон, чуваки, якщо ви такою херньою займаєтесь, то відпуститеся від мене. Для мене це не смішна ситуація і не причина для Стьобу. Це дуже жахливо. Це дуже погано, що людей вбивають за слова. За будь-які слова. Так, мене теж це шокувало і реакція суспільства, в тому числі, що багато хто, як ти казав, почали робити відео про те, що ми це вже обговорили, про те, що цей чувак молодець, який там впевнений в собі, зараз підозрюваний. В TikTok'і дуже багато таких відео, де його восхваляють, скажімо так. Ну, тому що люди в такому стані, накручені, до ручки. І, звичайно, коли людина виступає в амплуа радикала, вона має віддавати собі очі в тому, що будуть як фанати, будуть як от такі ненависники. І, ну, на жаль, сталося ось так, що люди дуже накручені і ті, кого вона, наприклад, ображала, вони почали радіти цій смерті. Незважаючи на те, що ця людина мене ображала, я не радію цій смерті. Мені не весело від того, що відбулося. І, ну, погано. Людина має понести відповідальність, яка це зробила. А тобі не погрожував ніхто в коментарях? Ні, ну, чому? Ну, я... А вам ніхто ніколи в коментарях не погрожував? Ні, ну, різні ж бувають. Ну, так, розгорнуто, детально. Ми знаємо, де ти живеш, і підійдемо, і зробимо це. Ні, такого не було. Але в село може приїдуть і тобі, не знаю, ліцо наб'ють, і там «Халі, мій, ти дурак, ходи, оглядайся». Ну, звісно, це ж частина професії. Ну, як ти кажеш, там, малорос, московит. Так. Оце добра прям валом, мішками можу продавати. Тому, що слід і так відреагував на історію Сфоріони. А що ти маєш, новості? На її комент? Ні, на її замок спочатку, потім вбився у підсумку. Ну, тільки страху якогось не було у тебе за себе, там, ще за щось? Та ні, не було страху до себе. Було просто розчарування. Типу, блін, ну, це капець. Ну, це реально капець. Це вже, ну, too much. Це дуже погано. І потім наступна хвиля розчарування це купа насмішки і купа спекуляцій на цьому. Що відразу підхватили, людина померла, треба пособолізнувати по-хорошому. Просто, ну, типу, нормально поговорити адекватно, емоційно, один з одним. А замість цього одні насміхаються, а інші, тіпу, такі, от, вбили за українську мову, а за російську мову в Україні не вбивають. Ну, типу, щоб що? Щоб потім вбили за російську когось? Починають просто це експлуатувати. Причому це взагалі спецслужби її вбили? Ну, що, є якісь докази в результаті, що там спецслужби? А те, що знаєш, всі почали писати, що, ну, дивлячись на її неоднозначність, от така, не те, що сам факт, що вбили людину посеред дня, а ця приставка все одно про якусь там неоднозначність, одіозність і так далі. Ну, бо в житті якою це була людина? Неоднозначна одіозна, правда? Правда. Ну, а чому про це згадувати, якщо, в принципі, це не має бути? А я ж не знаю, я так не згадував, а ті люди, які згадують, от у них можна спитати. Ну, бо це, от, все, привичний клікбейт. Журналісти, коли пишуть статті, я не думаю, що вони сильно замарчуються над моральним аспектом. Як їм обозначать цю новину? Їм же треба просто, щоб було плюс 300 кліков. Інна, то ти за Гордоном просто слідкуєш? Та ні, хлопці, я слідкую за всіма і бачу, що школа Гордона все досі пахне до української журналісти. Чого тільки вартує рубрика ТСН в Рожаї? Ну, якщо, вони якраз все чесно роблять.

  88. [Фоззі]

    Вони кажуть, що наш клієнт Антоніна.

  89. [Фелікс Редька]

    А ти підписаний на якийсь телеграм Гордона? Чи на Ютуб? Ні. Молодець. Фух, принес. В сенсі, в інстаграмі підписаний. В інстаграмі підписаний. Я підписаний в інстаграм, тому що Дмитро викладає кожного дня супер прикольні відео зі слонятами, з весело падаючими людьми. Це умора. Підпишіться. Кайфані. Ага, отак. Звичайно.

  90. [Валерон]

    Спитай заходи. Ти хочеш щось спитати про Гордона?

  91. [Фелікс Редька]

    Ні, про Гордона я все для себе закрив в 99-му році, коли я не пригласив тебе на концерт Бульвар Гордона.

  92. [Валерон]

    А ти знаєш чому, до речі, Бульвар Гордона?

  93. [Фелікс Редька]

    Хтось пам'ятає, чому був Бульвар, а потім став Бульвар Гордона. Був просто Бульвар, так? Чому? Ну, я ж таки виріс Бульварне чтівання. Він піздив інтерв'ю з російського журнала «Караван історій» і викладав їх. А потім, коли «Караван історій» пред'явив Дмитрію Гордону, що ти піздите просто, блять, терабайтами, Гордон поміняв назву текста, текстових файлів, які килобіти важать, але терабайтами. Терабайтами, тому що він на цих інтерв'ю з замечательним режисером таке формулювання, коли вони йому пред'явили, йому було простіше поміняти назву, щоб сказати «А, це був щотижневий Бульвар, це він». Це не я. Про Гордона все було перше журналістське розслідування, яке я після 99-й рік «Колище Українська правда», це все, весь цей рок-н-ролл було розслідування, там, де чувак просто з подсадкою прийшов в цю структуру, там, де скляне око врізали в живіт. Ну, тобто, там же дивізія «Лох не мамонт, лох не вимрєт».

  94. [Валерон]

    Ну, тобто, так.

  95. [Фоззі]

    Твой друг возил по Україні контактера з космосом Петра і його говорящого кота.

  96. [Фелікс Редька]

    Так, а що скло? Стеклянний глаз врізали в попок, і у нього було три глаза. А, цього чоловіка? Він контактер з космосом Пьотр.

  97. [Фоззі]

    Це твій друг.

  98. [Фелікс Редька]

    Тому просто випуклий попок. Це способничний Армен, це... Ти хочеш сказати це? Це не стендап? Це стендап.

  99. [Фоззі]

    Підписатися за Слоніком. Так, так.

  100. [Фелікс Редька]

    Так, це чудово. Мені ніхто стекляний попок не вшивав. Ні, ти кажеш, що... Тільки ти в стосунках з інстаграмом Гордона ніколи не забувай додавати «пока». Ні, стекляний попок не врізали. І встало, пішов. Добре. Просто ти сам кажеш, що я дав чотири інтерв'ю, і там в кожному назві був Гордон. Тільки встав Гордона.

  101. [Фоззі]

    І сам пропонуєш цю тему?

  102. [Фелікс Редька]

    Ні, ми ж перші згадали, хлопці.

  103. [Фоззі]

    Відмотайте.

  104. [Фелікс Редька]

    Ми не перші, ти чекав, поки ми згадаємо.

  105. [Фоззі]

    Щоб ми головне Гордона взагалі.

  106. [Фелікс Редька]

    А тоді не гуйте, щоб ми перші. Щоб нас не було. Свят, свят, свят. Керамінська, Юрій Шинце, що там ще. 99-й рік. Я все зрозумів.

  107. [Фоззі]

    Позовішся, ти бачиш? Так от, що я хотів сказати. Мені був рік, ти розумієш? Мінус один.

  108. [Фелікс Редька]

    Коли починався твій стендап з цією ведучкою, я подумав, що це прямо мені, знаєш, що це відіслало? До вечірок Яна Табачника. На яких якраз молодий Гордон кручувався в цих кругах. Кучма, оце все. Ведуча в Бархаті. Коли починався твій стендап, я думав, зараз вийде Ян Баян. Ти розгадав режисера цього концерту. Так, це був він. Дмитро Гордон. Така естетика в тебе, так? Пострадянська? Так, це ретро естетика. Щепка. Вчителька, яка веде перший дзвоник. Такі подсилки. А що з цирком національним? Нічого. Заборонили мені виступ там просто. Сказали, що цирка... Ти давно там був? Там же запах не вивітрюється. Ну так, так це був і кайф. Звичайно. Я так і хотів. А прищепки видавав би людям?

  109. [Фоззі]

    Ні.

  110. [Фелікс Редька]

    Люди мали все це впитувати в оригіналі. Ну так, а що робити? А ти вже домовився, почав продавати квитки на це? Так, звичайно. Ми отримали дозвіл на продажу квитків. Все офіційно. Вони нам дали відповідь. А скільки цирків в місті? 1900 з гаком міст. Але ми закривали, мабуть, два яруси, щоб я не на круг виступав. Десь півтори тисячі місць. Як жовтневий, умовно кажучи, без третього яруса. Жовтневий теж не найкращий завод. І вони ж беруть гроші за оренду, правда?

  111. [Фоззі]

    Так, звичайно, звичайно.

  112. [Фелікс Редька]

    Я не можу сказати цифру, тому що, можливо, я підведу своїх організаторів. Тому що в них знижка була, а хтось потім їм набереть. Була така знижка, що ми платили X2, подвійну аренду в результаті. Вони метили воду просто з самого початку. Було видно, що це люди супер налаштовані на діалог, і нам буде дуже важко домовлятися. Нам взагалі почали називати якусь заоблачну цену, за яку можна зняти декілька паласів спорту. Ми почали якесь там нормально, адекватно комунікувати, показувати, скільки на ринку коштують зали такі. Вони вперлися. Ми їм запропонували X2 від риночної ціни такого залу. Вони сказали, добре, окей. Потім ми почали з ними вести перемовини. Може, просто на дроті їм не сподобалось? В результаті їм не сподобалося цирк на дроті. Вони сказали, цирк на дроті, нам не підходить. То, що ви називаєтесь цирк на дроті, це ображає циркове мистецтво. Ми сказали, хорошо, давайте ми в київському концерті приберемо цю назву, буде просто стандарт Фелікса в циркі. Циркна. Це зараз уже так концерт називається. Ні, звичайно, ні. Але дякую за ідею. І ми такі, ми прибираємо цю назву, буде просто у нас цирк на дроті. Це вже в Нафтогазі було. Це більше і більше інтриги. Та куди я тепер буду в Києві? В Нафтогазському палаці буде концерт. Розкажу. І в результаті всьо, вони тіпу, давайте поміняємо назву. Потім вони приходять, кажуть, нам не подобається назва в турі. А ми кажемо, яка різниця? Це концерт поза туром. Ні, він буде асоціюватися з нашим цирком. Треба тур тільки поміняти назву. Ми такі, камон, може що-небудь ще помінять. І в цьому процесі вони кажуть, іще треба буде програму затвердити, щоб ви прийшли. І взагалі Фелікс Рейнкер якось не дуже назвав. Ну от, і ми такі, ну, спасібо, наверное. Мені дуже важко якось з вами вести перемовини, ще й програму затверджувати. Острадне циркове. Це своя мафія. Знаєш, про що не поговорили? Ви, ми згадували про Віктора Андріяча Ющенка, про Масадора в Сумської області. Ви його запросили до себе на педкаст.

  113. [Фоззі]

    І Антона Тимошенко запросили. Якась мода пішла на Ющенка.

  114. [Фелікс Редька]

    Я перший запросив. Зафіксуйте, я перший запросив. Я перший.

  115. [Валерон]

    Я первіше за Антона Тимошенка запросив Ющенка.

  116. [Фелікс Редька]

    Так, образ у нього такий дуже позитивний, правильний, найкращого президента.

  117. [Валерон]

    Гуру, банкіру.

  118. [Фелікс Редька]

    Навіть у тебе запитували президентів по ранжиру поставити. Ти його на перше місце поставив. По моєму улюбленому відео. Блядь, де ніж. Було, було, а що? А що? Ми ж будемо його ще згадувати. А хто першим з президентів тоді почав? Мені здається, що це перший президент, який максимально не виправдав своїх очікувань.

  119. [Фоззі]

    Максимально не виправдав.

  120. [Фелікс Редька]

    Він і не міг, і він по кінцівці і перестав боротися. Один з найстарших президентів. І президент, який привів до влади Віктора Федорича Януковича. Ну він казав, що з нього зробить українці. І як? Ну якось не вийшло. Зараз був дуже гарний мем оці от знаєте Доміношки. За розміром, від маленької. І тут Третя світова війна. І тут маленька Доміношка кучма обирає Януковича наступником. Дуже вдало. Я прямо так. Так можна жартувати? Хтось, він не дарма їсть. Як у тебе враження від спілкування з Віктором Андрійовичем? Бодрий. Сильне рукостискання. Адекватна думка. От що я собі відмітив. Я думав, що я побачу якусь стару, ув'яжу чоліну, яка не дуже зацікавлена взагалі в просторі. І що відбувається. Ні, зайшов такий. Дуже приємна команда у нього. Дуже приємна команда. Охоронці, менеджери. Тобто. В чому приємність охорони? В тому, що в нас не шманали. І не вели з нами розмову як просто з якимись школьниками. До яких зараз приходить президент. Щоб ми знали, як себе вести. Просто дуже приємні люди. Зайшли, привіталися, обдивилися простір. Поговорили, про що ми хочемо розмовляти. Дали декілька порад стосовно того, як вести комунікацію з президентом. Запропонували нам кави. Але в нього ж ви знімали? Ні, в фотостудії. Там була фотостудія. У нього був якась дипломатична зустріч після цього. І вони сказали, що якщо ви хочете встигнути, треба, щоб локація була на Довженка. Ми зняли зранку там просто фотостудію і там знімали. Запропонували нам кави. Самі охоронці. Якийсь молоток невеличкий про Сумщину. Всьо. Привели нам президента. Пішли, потім прийшли, забрали. Ну а він не живе зараз на Сумщині, правда? Ні, здається... Десь він під Києвом живе. Але згадує про Малого Батьківщину. Він же теж десь біля кордону. Ні, це більше Полтавщина, Роменський район, Недригайлівський район, Хоружівка. Точно, ми все забули. Але я б його найкраще признав. Сьогодні? Все-таки Грушевський, я теж так думаю. Можливо, з плином часу це якось щось приймається. Це було просто дитяче щастя побачити цю людину.

  121. [Валерон]

    Ющенко, так?

  122. [Фелікс Редька]

    Це було одне з перших моїх дитячих спогадів, де я просто на ліжку стою, ми здивуємося з батьками ТСМ, що відбувається на Майдані, і я маленький, нічого не розуміючи, просто отак показую в телевізор, бо по телевізору отак показували, що зеків за грати. І от у мене такі враження. Ну і з дитинства, плюс кварталом сформований такий стереотипний образ, що Джоляр, про Україну, люди-друзі. Його, ледь не сказав, реагував, тобто реагував, коли мені пояснили, наскільки він важливі кроки на голові, на посаді голови Нацбанку тоді. Ну всі кажуть, що він був гарний голови Нацбанку. Толковий, толковий чувак. І коли ми виступали тури були, ми їздили за нього, і він Кременчук, здається, і він постійно говорив, не фагота мікрофона в МІ, чогось його тягнуло, що він стояв і в МІ цей шур SM58. Класик, стендап-комік. Це ж наш такий шнуровий. Це не ваш, коли вас ще не було, це мікрофон 58-го року, в ньому нічого не тягнеться. Я впевнений, якийсь... Я розумію, коли тут ще ніякого стендапу не було, це був канонічний мікрофон, легендарний. В радянських часах. Бета, там ще. Я такий постійно зі всіх задрачував. Мій мікрофон, говорить Ющенко. Добре. На останок, згадаємо, що ми починали як футбольний подкаст. І у нас в пістах захисник футбольного клубу... Фрунзеніс-Ліга 99. Це, до речі, той клуб, з якого Олег Гусєв. Була команда у нас, Фрунзеніс-Ліга 99. Це від заводу, я так розумію, Фрунзе. Ну чому він Фрунзеніс? І ти грав захисником, так? Ну в якій-то команді, так. Поправен, здається. Який Гусєв? Ні, Гусєва опустили, і він нещодавно втратив життя. Ні, він правий захисник. Було б дуже приємно. Прийшов на концерт, так. Сам прийшов? Ні медіа, ні СМНП. Зі своєю дівчиною. Він, здається, не одружений. Просто вони вдвох прийшли. Я кайфанував, подарував футболку.

  123. [Валерон]

    І він футболку собі приніс?

  124. [Фелікс Редька]

    Він такий завжди носить, так? Ну я не знаю, він підійшов, дякую за концерт, ось футболка, і ось для твоєї команди і сім'ї автографи на карточках. Ну це було так, коротше, дуже поєвропейське, дуже таке іміджове, приймальне. А ти з кимось ще з футболістів спілкуєшся? Може хтось підписаний на тебе? Ти ж точно знаєш? Ну я вболіваю за Дінамо, але якось так входить, що більше якісь контакти у мене саме з шахтарськими футболістами. Виступав у них на якісь конкурси? Ні, ніде, ніколи не виступав. Я дуже хотів би познайомитися з якимись футболістами, ну типу, я взагалі, я дикий фанат футболу, там Надім Крискев, ми один з одним підписані, Євген Канопля, ну і от Анатолій Турбін проходив на концерт. А сам ти вболіваєш за Динамо? За Динамо, так. Треба тобі допомогти, значить. А хто тобі подобається? Що це за футбольний скот? Хто тобі подобається? Зараз ми тобі Дубінчака достанемо. Алло, Віталій. Зараз Динамо якраз програє 1-0.

  125. [Валерон]

    Віталій Дубінчак.

  126. [Фелікс Редька]

    З Віталієм Дубінчаком я ніколи не був дружий. Він же не Віталій. Ну так. Тому прикол. Окей, а ти за кого боліваєш, крім Динамо? Динамо. З дитинства батько дивився, я пам'ятаю, що перший матч у «Веселому куті» не було у нас каналу, який показував це. Якийсь один чи інтер щось транслював. З ТБ тоді. Ну так, це село, Марсистський район, військова частина. І, батько, я просто не розумію, що відбувається взагалі. Був шипячий екран, але коментування футболу. Динамо-Нью-Касло. 2-0. Шацких, ближні дев'ять. Я ж кажу, це 2-0, Динамо-Нью-Касло, а що там відбувалося, я нічого не знаю. Я тільки слухав, сидів з батьком. А потім, я вже пам'ятаю, в більш дорослому віці, рік 2004-2005, якийсь фінал Кубку, Динамо-Шахтар. І в Сумах. Ні-ні, в Сумах я також був. Ні, ні разу такий не був на фіналах. Але був в Сумах фінал і Кубку, і Суперкубку. Я пам'ятаю, що я просто дивився по телевізору цей фінал. Можливо, через те, що батько все-таки вболівав за Динамо. Але інтуїтивно мені здавалося, що о, це тіпу біло-аблакитні такі ангелочки, а це, коротше, чорне і оранжеве, це дьяволи. Ну, такі якісь дитячі асоціації. А потім в 2004-му як все перевернулося, що помаранчеві стали оп, а біло-сині оп. От. Я вибрав Динамо і з того моменту її вболіваю. Це правильний вибір, бо ми й сходимо теж за Динамо. А як в Сумах з'явився стадіон такий гарний, без команди? Стадіон ювілейний. 10 років ювілею України Кучма приїжджав відкривати його. Відкривали його при підтримці губернатора Щербана. І по місту ходять легенди про те, що як, значить, збирали на цей стадіон. Щербань. Щербань, так. Такий з Донецька був губернатор у нас. І ходять, значить, байки по місту Суми, що збирали на цей стадіон всім містом просто податковці. Людей, кажучи, забирали бабки, збудували такий стадіон.

  127. [Фоззі]

    І, ну... Типу стояв, так?

  128. [Фелікс Редька]

    Це крутий стадіон. Він крутий стадіон. Він багато людей вміщає, 25 тисяч. Він критий, він зі світлом, з газоном, з табло. На той час там табло в якомусь 2002-2004 році. 2001 році ювілейний же. Це було просто вау. Але, да, не було ніякої інфраструктури в місті для того, щоб там могла хоча б грати... Ну, клуби різні були в різний момент, але не було інфраструктури для того, щоб там ніколи збірна не грала, наприклад. Елементарно, нема дороги, аеропорта, готеля, ну, якихось мінімальних вимог ФІФА, які мають бути. Єврокубки там також грати не можна, бо знову ж таки немає вимог по місту. Просто невиконані вимоги по місту. І він там стояв, там спочатку була команда ліквіроводочного заводу Гарабина, Спартак Гарабина, він так і називався цей клуб. Він грав у першій лізі, там поки було інвестиції, більш-менш там ще і грав. З цього клубу... По-моєму, Безсмертний його звали. Анатолій? Так, який загинув, вже у нього серце зупинилося. Там був якийсь сумчанин, який грав у Спартак Гарабина, а до цього він грав десь в Москві в якомусь станці СК, а до цього він грав в Байерлі Веркузенблі. В Лії Чемпіона навіть грав за цю команду. Потім була команда у нас Явір Краснопілля. Це Краснопілля зараз дуже прикордонне місто прямо при тих з Росією. Там було якесь лісництво багато і, відомо, була команда Явір. Фрунзенець лігам це не застав. І потім у нас створився легендарний клуб ПФК Суми. Це єдиний клуб в Україні, який дискваліфіковано за договорні матчі. Тільки їх паймали в результаті. Циганик розслідування робив. Ну, тіпа того. Це там Сєвідав працював, радником клубу ПФК Суми. І потім все. У нас в Сумах не було команд. Була якась команда під час війни, щось з другій лісі грали і розформували. Була команда Барса в Сумах. Боть Юрій Павлович Чмир побудував дитячий центр футбольний, який назвав Барса. Просто коротка історія футболу Сум від Фелікса. Так, він побудував Барсу. Так назвали. Реалфарма, Барса. І там було якесь поле штучне, і там заявили на другу лігу команду, щоб старші діти цієї академії грали, якби була команда Барса. А потім вже у нас не було сумських команд, у нас були команди наших місцевих аграрних мільйонерів. Як оце Паваразнюк, там у нього клуб Інгулец, а у нас був, я, на жаль, не знаю його прізвище, вони тримали команду Альянс Липова Долина. Така красива назва населеного пункту.

  129. [Валерон]

    Альянс була така команда?

  130. [Фелікс Редька]

    Липова Долина. От вони, Альянс, Липова Долина грали на стадіоні ювілейні, але були з Липової Долини, і зараз на ювілейному грає Вікторія в першій лісі. Вона також з села, воно називалося Жовтневе, і вони щось грали, грали в селі.

  131. [Валерон]

    Поле як там?

  132. [Фелікс Редька]

    Більш-менш?

  133. [Валерон]

    На стадіоні?

  134. [Фелікс Редька]

    Ювілейний? Да я не думаю, що гарний. Ну я не бачив, але я не бачив. Я просто, ми виступали, там концерти грали, мені здається, під стадіоном, а чи на стадіоні? І щось я звернувся. Грали на трибуні? Там під трибуна приміщення, там дуже прикольно, взяли в оренду хлопці просто під трибуне приміщення. Отак от стоїш, якщо ти може пам'ятаєш, от над горою тобою ступеньки. І тут просто як хол такий величезний, закритий кирпічами. І це під трибунки можна виступати. Ні, якесь свято було, і я так ще здивувався, так приїхав, а тут англійський стадіон, де Сума. Класно, що ти так багато знаєш про футбол з Сумського регіону. Хоч щось. Суми? Ну ми вийшли... Спамєнка, не Сум? Спамєнка із Сум. Спамєнка, я вам дарю унікальну. Але виходить в вищій лізі взагалі не було жодної команди. Була команда нафтового «Кукернафта» один сезон, якщо ви пам'ятаєте.

  135. [Валерон]

    Це ж «Ахтирка», так? Так це ж «Ахтирка».

  136. [Фелікс Редька]

    Я з Сумської області маю команди, які не грала. Про Хамєнка. Якщо ви будете копатися в біографії нашого капітана збірної України, захисника лондонського арсеналу Олександра Зінченка, уроженеця, якщо я не пам'ятаю, Донецької області.

  137. [Валерон]

    Ні, уроженець у Житомирській області, Радомащина.

  138. [Фелікс Редька]

    Ви знайдете в його біографії такий цікавий факт, що він закінчував сумський педагогічний державний університет. А він там хоч був одного разу? Так, я знаю. Я пам'ятаю, коли ми купляємо газету «Щоб баш шанс», вона так у нас називалася. І там на всю газету, на перше, що студент сумського педагогічного університету імені Макаренка Олександр Зінченко став чемпіоном англійської прем'єр-ліги в складі футбольного клубу Менчестер-Сіті. Фотографія, де він там теж з кубком англійським. І це студент сумського педагогічного... Треба знайти екземпляри цієї газети, щоб Зінченко на них розписався. І оце були благодійні лоти. Круто. Треба роздрукувати.

  139. [Фоззі]

    Ні, не роздрукувати.

  140. [Фелікс Редька]

    Знайти вигінальні екземпляри. Шановні глядачі з міста Суми. Користуючися нагодою, ми з амбасадором сумського футболу Феліксом Редькою просимо вас як називалася газета? «Ваш шанс», здається. Або «Данкор», або «Панорама». Там також може бути. Три газети називай. «Ваш шанс», «Данкор», «Панорама».

  141. [Фоззі]

    Ми вирішимо, щоб Зінченко на ній розписався.

  142. [Фелікс Редька]

    Ми стільки грошей на смерть ворогам назбираємо завдяки цій газеті. Гарна натирка. Як він попав в Сумський? Чому Сумський державний університет? Якщо ви згадаєте, перша людина, яка його викликала в збірну, це був покойний Михайло Іванович Фомєнко. Він з міста Суми. Ну, я думаю, не треба ім'яти сім'ї п'яті в албу, щоб розуміти, що...

  143. [Фоззі]

    Тоді Зінченко випустили не кілька хвилин, щоб заграти перш ніж росіяни.

  144. [Фелікс Редька]

    Контакти в університеті. І, скоріш за все, це Михайло Іванович влаштував Зінченка в Сумський державний університет.

  145. [Фоззі]

    Казав, давай грай за нас, ми твій інститут рішим.

  146. [Фелікс Редька]

    Так і було. Можливо. Ну це факт. Я знаю, що він не закінчив. Але дуже дивуюся.

  147. [Фоззі]

    Але студент.

  148. [Фелікс Редька]

    Я не знаю. Сумського державного педагогічного університету імені Макаренка. Я не знаю зараз, чи може вже не Макаренка. В Харкові була колонія імені Макаренка. А у вас? Ну він, знаєш, Макаренка. Той педагог, який вчив дітей. Колонія була його в Харкові.

  149. [Фоззі]

    Район колонії називається.

  150. [Фелікс Редька]

    Це його колонія була з дітьми? Фелікс так багато знає про сумський футбол. Це в місті, в якому не було жодної команди УПЛ. А ти слідкуєш за рідненькою УПЛ? Ну в оглядах в основному. Як думаєш, наприклад, скільки голів УПЛ забивають за сезон?

  151. [Фоззі]

    Триста.

  152. [Фелікс Редька]

    Триста, всі команди? Тридцять турів? Шістнадцять команд? Вісім матчів. Тридцять турів.

  153. [Валерон]

    А що вісім матчів?

  154. [Фелікс Редька]

    Вісім матчів в турі. Шістнадцять команд – це вісім матчів. Добре.

  155. [Фоззі]

    Підвищує ставку п'ятсот.

  156. [Фелікс Редька]

    Значить, ви в минулому році всього за тридцять турів забили п'ятсот дев'яносто сім голів. Ну, я не так далеко відповів. А в цьому за перші десять турів УПЛ забили сто сімдесят вісім. Тобто, в принципі, на такі цифри і йдуть. Так, десь п'ятьсот. Чому ми про це згадали? Тому що наші друзі з Вібет Фаундейшн разом з УПЛ запровадили благодійну акцію. Вона буде називатися «Сила голу». За кожен гол, забитий у чемпіонаті, Вібет Фаундейшн передасть п'ять тисяч гривень на відбудову інфраструктури Київської школи ДЮСШ-21. Тобто, виходить, тепер забивати треба буде частіше. У будь-якому випадку, українські футболісти, забивайте більше. Особливо в міжнародних матчах. Це дуже важливо для країни. А як бачите, якщо ви будете забивати в першості країни, то це ще й принесе неабияку користь розвитку дитячого футболу і відновленню інфраструктури. Це важливо. Отже, ми розіграємо унікальну скульптурну композицію «Брелок» з автографом Фелікса Редьки. Це пес Федір. Він в одному екземплярі? В одному екземплярі. Збори на дрони для частини батька Редьки-старшого. Робимо, як завжди, донат від 200 гривень. Повідомляємо про нього плюсом в коментарях. 400 гривень, відповідно, шанси вдвічі більші. Тоді два плюси. Валерон все одно все перевірить. Чим більше плюсів, тим більше дронів, тим менше живих росіян на планеті Земля. Чого ми всім вам і бажаємо. Алілуя!

Схожі епізоди

гумор, кіно, волонтерство, ютуб, телебачення

30 лист. 2023 р.

Бампер і Сус

БАМПЕР І СУС. Зменшення донатів, алкоголь на фронті, матюки, ЕЛІАС. Зеленський вкрав у них ідею?

У Прямій Червоній вперше «соображают» на чотирьох. Усе тому, що до бару завітали найнародніші коміки країни — Бампер і Сус. Їх критикують за величезну кількість матюків у творчості, але це не позначається на кількості концертів і переглядів. Їх називають улюбленими гумористами ві

Читати повний текст

гумор, волонтерство, телебачення

13 жовт. 2023 р.

Володимир Жогло

ЖОГЛО. Найкращий час для українського гумору, Солов’їне шоу, весілля у війну та неправильні українці

Справжнє сонце українського гумору, на думку наших захисників, гроза львівських караоке, на думку його друзів, майбутнє українського шансону, на думку Фозза… Володимир Жогло в гостях у Прямої Червоної! Солов’їне шоу, Те саме шоу, Вар’яти шоу, Шлягер краш шоу — у Жогла купа відоми

Читати повний текст

гумор, медіа, ютуб

28 бер. 2024 р.

Сергій Чирков

ЧИРКОВ. Стендап, російська сім’я, заздрість і конкуренція з Байдаком і Тимошенком, мовні суперечки

Український стендап збирає великі зали, їздить із турами по Україні та Європі й дістався Прямої Червоної. Сергій Чирков – комік, сценарист «Телебачення Торонто», співведучий шоу «Ебаут» і володар титулу «експерт із жартів» від Фоззі розповідає про шлях українського стендапу від к

Читати повний текст