ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
політика

КУЛЕБА. Чого очікувати від Трампа, переговори України й росії, загроза Руїни, фанат Динамо й сигар

Дмитро Кулеба

Опубліковано 26 лист. 2024 р. • Довжина: 11 829 слів

Короткий зміст

Пряма Червона виходить на міжнародний рівень, бо після цього випуску лише одне рукостискання відділяє нас від більшості лідерів планети Земля. Завдяки йому в Раді Європи з’явився «клуб борщу», а Ентоні Блінкен тепер знає, що найсмачніший МакДональдз розташований в Україні.

Сьогодні в нас у гостях Дмитро Кулеба — дипломат, колишній міністр закордонних справ, фанат київського Динамо, тревел-блогер та головний амбасадор кубинських сигар.

Новий випуск ПЧ про Трампа, Байдена, Блінкена, силу української дипломатії, київське Динамо, призначення послів, політичні серіали, сигари, «Чорну раду» Пантелеймона Куліша й майбутнє України.

🔥 Трамп — президент США
🔥 Перемовини з Росією 
🔥 Як обирають українських послів
🔥 Чому будь-який екзиль влади погубить Україну
🔥 Що відбувається за зачиненими дверима міжнародної дипломатії 
🔥 З дитинства за Динамо (Київ) та улюблений гравець команди 
🔥 Як правильно курити кубинські сигари
🔥 Чим займаються міністри закордонних справ на пенсії
🔥 Чому всі повинні прочитати «Чорну раду» Пантелеймона Куліша
🔥 Що провозять дипломатичними шляхами

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Дмитро Кулеба]

    «Пряма червона» зростає над собою. Знаєте, що згадалося? Якось сидів я біля радіоли, якщо ви розумієте, що це. Класика. Біля радіоли і слухав репортаж з президентських виборів США. І це був той випадок, рідкісний випадок, коли радіола не стринділа. Оскільки вона казала, що це дуже важливо для нашої подальшої долі, то були вибори Джимі Картера проти Рональда Рейгана. Переміг Рейган і так це мало великий вплив. Це був 80-й рік. І от знову вибори в США, мабуть, впливатимуть на нашу з вами подальшу долю. І з ким ще обговорити це питання, як з нашим сьогоднішнім гостем. З Трампом доводилося знайомитися? Ні, до речі, я особисто не був присутній на якісь зустрічі. Тобто за одне рокотискання від президента США, хоча з Байденом вже було? З Байденом було. Ми за одне рокотискання від дітей. Було і не раз.

  2. [Валерон]

    Така підводка ледь не зіпсувалася.

  3. [Дмитро Кулеба]

    Українці дуже глибоко, до серця прийняли зараз вибори в США. Всі боялися, всі нервували. Купа прогнозів. І ось помиральна яма. Глобальна українська, Трамп переміг. Оскільки ви вже ексміністр, ви можете сказати трошки більше. Ну відсотків на 4-5. Правду всю ми дізнаємося в мемуарах якось потім. І не факт, що вона нам сподобається. Тим не менш. Який ваш прогноз? По-перше, я думаю, щоб американці так хвилювалися через українські вибори, як українці торгуються через американські. І жарти жартами, але я постійно говорю одну річ, можливо вже навіть набрид. Дивіться, насамперед треба займатися з собою. Тобто, може це дивно звучить від людини, яка все життя присвятила партнерам і зовнішнім справам України, але це той найбільший урок, який треба винести з міжнародних відносин України. Партнери – це важливо, це добре мати. Черчилль казав, що немає нічого гіршого за союзників, ніж їхня повна відсутність. Але сила країни насамперед знаходиться всередині України. Якщо ми всередині не є сильними, то жодні партнери нам не допоможуть, а якщо десь частково і допоможуть, то потім все одно нав'язуватимуть нам рішення, з якими ми будемо не погоджуватись. Бо якщо тебе хтось врятував, то він має право потім і говорити тобі, як жити далі. Хто годує, той і танцює. Відчувається, що людина ближча до народу. Тому я хочу, щоб ми всі дуже спокійно ставились до того, що відбувається. Ми один раз Трампа пережили, хоча всі казали, що це кінець, під час першого президентства, що зараз нас точно зілють, ляжемо всі в домовину і всі про нас забудуть. Буде важко, однозначно, але мені здається, хто в країні думає, що буде легше найближчим часом. Але все буде нормально. Головне, оскільки ми живемо в такому волатильному медіапростері, головне поменше берегти емоції, коли читаємо новини про якісь заяви. І звертати увагу на реальні рішення.

  4. [Валерон]

    Про інформаційний фонд влучно сказали, тому що один з найпопулярніших заяв передвиборчих – це оця історія про закінчення війни за 24 години після вступу на посаду. І зараз вже різні світові ЗМІ розмірковують на тим, як це реально утілити в життя, чи нереально і так далі. Ви що думаєте про ось це? Це такий передвиборчий лозунг яскравий в більшій мірі?

  5. [Дмитро Кулеба]

    Ну, як будь-який досвідчений політик, Трамп сказав про 24 години, але не сказав, коли вони почнуться. Як в анекдоті, побачимося в січні, але не сказав, в якому році. Тому це була електоральна заява, безумовно, що цю війну неможливо зупинити ні за 24, ні за 48, ні за 72 години. Ми це вже все проходили і зараз шалена кількість запитів до мене зробити інтерв'ю через вибори США. Я 90 відсотків відмовляю, вам не відмовив. А в нас не інтерв'ю, в нас подсказки. З поваги до вашого першого альбому і внеску ТНМК в розвиток України, але, дивіться, є заяви, а є реальність. І всі ці інтерв'ю, які я давав, або журналісти присилали мені запитання, на які хочуть відповідь, там в кожному запиті було, на які поступки піде Україна, на який мирний формат погодиться Україна. І я їм всім відповідаю ввічливо, хоча іноді хочеться не ввічливо, але ввічливо. Ви маєте розвернути, ви маєте запитувати, а як ви Путіна змусите піти на поступки, а як ви його змусите зупинити війну, тому що причина війни не в Києві, причина війни у Москві. Ну і знаєте, такі заяви-заяви, але звертайте увагу всі на історію, на факти. Пам'ятаєте, другий Мінськ, який мав зупинити бойові дії миттєво, але поки росіяни не дотиснули Дебальцева, війна, активні бойові дії все одно тривали. Тому це все, будь-який мирний, я так скажу, будь-який мирний план він зараз написаний вилами по воді. Я розмовляв в Америці з українцями, мені здавалося, що ніби зрозуміло, що Трамп непередбачуваний і так далі, що вони мають, тут хоч щось дають, а там може все зупинитися. Я і зрозумів, що в них зовсім інше бачення, воно їм ближче, оскільки хоча вони українці, але громадяни США і мають право голосу. І там в них зовсім інша картинка щодо допомоги Україні, що дуже велика польська діаспора в США була за Трампа і дуже велика частина української діаспори в США теж взагалі не обговорювала. Та які демократи? Тільки Трамп. І коли ти їм кажеш, а якщо зупиниться допомога Україні? Та не зупиняться.

  6. [Валерон]

    Тому що, мені здається, вони вірили в цю обіцянку зупинити війну. Я ось вчора навіть читав, там футболіст. Я вчора на ринку чув, як бабусі між собою обговорювали, що от. Трамп прийде, порядок не вийде.

  7. [Дмитро Кулеба]

    Ну дивіться, давайте об'єктивно. А що, хто не хоче, щоб закінчилася війна? Я думаю, всі хочуть, щоб закінчилася війна. Тому тут у нас між Трампом і українським народом повний альянс і гармонія, бо ми всі хочемо, щоб закінчилася війна. Питання, на яких умовах вона закінчиться. І це те, що насправді є ключовим. І те, що в суспільстві українському немає розуміння, згоди щодо того, а в чому саме полягатиме перемога, це велика проблема. Тому що, по суті, народ делегував право визначити параметри перемоги своїй владі і партнерам, залишаючи за собою право потім бунтувати проти того, як виглядатиме остаточна перемога. А це насправді на руку Путіну, тому що він витратив десятиліття на те, щоб зруйнувати Україну зсередини, розхитати через своїх агентів, там Медведчутів, Сівковичей і вся інша шобла, яка тут тусувалася постійно і користувалася соціальними благами і політичними. І тому якщо ми дозволимо ситуацію, коли він не переможе на фронті, але граючись з цією темою, що є перемогою і що є поразкою, хитне нас зсередини і у нас тут почнеться колотнеча і повстання через те, що комусь не підходить параметри перемоги, оце і буде тоді його найбільшою проблемою. Так було, на жаль, всю нашу історію, тому коли я чую таке кліше, яке, до речі, впровадив президент Байден, який був тоді віце-президентом, але він дуже був близький до України і як віце-президент, по суті, відповідав за український файл. Бо Обама, Україна була десь за обрієм його радару. І Байден тоді зробив оцю формулу, що в України є два вороги, Росія і корупція. А насправді в України, на мою думку, дійсно два вороги, але звучать вони трошки інакше, це Росія і руїна. І я всіх закликаю, мене в інстаграмі запитали нещодавно, яку книжку обов'язково треба зараз прочитати. Я відповів Чорна Рада Пантелеймона Куліша. Тому що Росія постійно користається, розхитує нас середини і користається з цих внутрішніх наших чвар, для того, щоб нас знищувати. Це починається з Андрія Боголюбського і його плюндрування ним Києва в часи Русі. Це абсолютно повністю так викладено з 1654 по 1795, здається, коли Катерина Розігна знищила Запорізьку Січ. Кожна внутрішня боротьба, кожна внутрішня незгода завершувалася зміцненням позицій росіян. Це було те саме в 18-21 роках, коли була ОНР. Тому це те, чого ми маємо уникати в будь-якой ціні. А корупція – це лише частина руїни. Це не є окреме явище, від якого все залежить.

  8. [Валерон]

    А як от народ може визначити параметр перемоги для себе?

  9. [Дмитро Кулеба]

    Давайте уточнимо народ, якого розігріли тезами про кордон 91-го року. Ну це тема розігрівання тезами дуже складна, тому що давайте повернемось в 1922 рік після того, який завершився звільненням Харківщини, звільненням Херсона, правобережної частини Херсонської області. Ну давайте відверто, ми ж тоді всі вірили, що зараз ще один поштав, і ми тут завалимо цього ведмедя. Але імперія зібралася, вивчила свої помилки. І в принципі, я, чесно кажучи, аналізуючи ці два з половиною роки, можу сказати, що головна відмінність України від Росії в цій війні в тому, що імперія все-таки швидше вчиться на своїх помилках. Менше часу імбалансу треба зберігати. І тепер ретроспективно ми дивимося, що нас перегріли. Але в 1922 році це було найбільше природне явище. Це ж не жарта. В першій історії ми встоїли під ударом. Нам всі казали, що нас знищать. Абсолютно всі. А по дипломатичних каналах, коли у вас особисто вже зникли всі сумніви, що ось буде... Попереджали ж, мабуть, постійно, а от коли для себе ви зрозуміли, що це буде? Ну, я дійшов в висновку, що буде війна в середині жовтня 2021 року. Але це не тому, що мені хтось сказав, що буде війна. Я такий, о, ну буде війна. А тому, що я просто включив мозок і співставив всі фактори. Я все одно вагався, бо було багато конфліктної інформації. Ви маєте зрозуміти, що тобі з Вашингтона кажуть, буде війна, а з Парижа, Берліна, Рима тобі кажуть, не хвилюйтесь, війни не буде. І ти щодня живеш в цьому інформаційному протистоянні. На всіх рівнях, дипломати, розвідки, експерти, всі тебе завантажують в такий абсолютно світ внутрішнього конфлікту. І ти маєш на цьому тлі обрати, кому вірити. Я пішов провідати батьків, тоді в жовтні ми з батьком сиділи, це якраз було скупчення величезних військ. Він вже був замміністра свого часу. Так, але головне, що він має великий життєвий досвід. І він мені сказав, синку, дивись, ця армія не може стояти на місці. Вона кудись піде. І вона не піде назад. І власне оця батьківська життєва мудрість остаточно схилила в моїй голові шальки терезів на користь того, що буде війна. І я прийшов в МЗС, зібрав всіх керівників підрозділів, своїх заступників і виголосив таку, тому що я не міг людей шугануть з ходу, тому я виголосив таку дуже промову дипломатичну. Дивно було б, якщо б на цій посаді з цими людьми розмовляти. Була б прямо лінійна. Ну і не можна було дозволити це собі навіть політично в середині країни. Я кажу, колеги, давайте уявимо собі, що сталася якась така супер криза, в якій ми втратили зв'язок з посольствами, ми втратили зв'язок з іншими міністерствами, ми маємо тут забарикадуватися в будівлі. В будівлі американського посольства, в підвалі, мабуть. Ні, для мене це, дивіться, в мене є травма читання книжок з історії України, в якийсь момент я свого життя, я навіть відмовився читати історичні книжки і почав читати виключно футуристичні, про технології і майбутнє світо. Тому, дивіться, будь-який екзиль – це кінець України, будь-який. Тому, що екзиль в Києві в підвалі американського посольства – це кінець України, що екзиль в середині України в інше місто – це кінець України. Зазвичай в Парижі. А то кінцева точка, і потім тебе там вбиває агент московської розвідки.

  10. [Валерон]

    Але ж Кабмін їхав, а не Франківський.

  11. [Дмитро Кулеба]

    Так, і це був для мене дуже болісний момент, тому що я 22-го числа був в Вашингтоні, 23-го в Нью-Йорку виступав на Генасамблеї ООН. Це був такий останній публічний на весь світ крик чи відозва України щодо війни. І коли я 23-го ввечері сів в літак летіти в Україну, то, власне, побачив, що це було різниця в часі, в Києві була вже глупа ніч в Україні, і закрили вже Бориспіль. Я зрозумів, що в Бориспіль я не потраплю, що почалася війна, тому мені треба було добиратися через Польщу. І от коли я приземлився в Стамбулі, а потім в Стамбула перелетів в Варшаву, стрибнув в машину їхати в Україну, мені прийшло повідомлення, що ухвалено рішення, половина уряду виїжджає в Івано-Франківськ. А я такий думав, ну куда, ну яке, оці знову екзилі Житомир, Рівне, Кам'янець-Подільський. У мене просто всі книжки з історії одразу вигулькнули в голові, починаючи від Мазепи і Орлика, які доскакали до турецьких володінь в нинішній Молдові. І закінчуючи урядом УНР, який мандрував там по половині України, і зрештою всі опинилися в Парижі, в Празі, в Мюнхені. І мене, чернікаючи від цієї думки, ледь не знутило. А мене ще добили і сказали, що ти маєш їхати в Івано-Франківськ і приєднатися до тієї частини уряду, яка виїхала. Але для мене це був дуже болісний момент, бо я такий, ні-ні-ні, тільки не це, тільки ніяких внутрішніх екзилів. Ми маємо сидіти на своїх місцях і триматися. І коли я приїхав в Івано-Франківськ, вже було так поночі темно, і одразу поїхав в цю будівлю, де сиділа половина уряду, приїжджаю, стоїть окрема будівля, обкладена шинами, якісь люди там навигають туди-сюди в формі. Я стою перед цією будівлею і думаю, ну офігенно просто. Зараз просто одна ракета і половини уряду немає, ну в одну секунду. Ну я зайшов, там сиділи мої колеги, всі вони були глибоко замислені про те, що робити і що відбувається. Ми поговорили і власне я вийшов з цієї будівлі і знову ж таки переконався, що щось не те. Тобто я розумію логіку, навіщо це було зроблено, але це настільки було таким флешбеком в історію, що воно викликало у мене просто страшну відразу, бо я розумів, що це неправильно історично неправильно. Може воно тактично виглядало як правильно? Ну про це в пабліку не повідомлялися? Ну тепер вже, потім вже це було вже публічно відомо.

  12. [Валерон]

    А ви поїхали в Київ?

  13. [Дмитро Кулеба]

    Ні, тому що мені сказали сидіти в Івано-Франківську, а потім поїхали міністр закордонних справ інших країн у Львів. Почали приїжджати. Першим був литовець, звісно, хто ж іще. Другим був турок, до речі. Ну Мивлют отакий був.

  14. [Валерон]

    До Ватаглу, так?

  15. [Дмитро Кулеба]

    Ні, ні, ні. То був Ахмед до Ватаглу колись, а це був Чавушаглу.

  16. [Валерон]

    Чавушаглу?

  17. [Дмитро Кулеба]

    Так, до Ватаглу, Чавушаглу. Плюс-мінус. Але приїхав Мивлют, Габріеліус приїхав, потім низка посольств, які геть не втекли з України, теж евакуювалася у Львів. Тому я перебазувався у Львів, бо там були всі, потім Блінкін приїхав на кордон, я зі Львова їхав, а паралельно я весь час вів перемовини з Києвом про своє повернення, ну і зрештою я повернувся в Київ. Я був першим з евакуйованої частини уряду, хто повернувся в Київ, і уже працював звідси. Там був такий момент, коли я приходжу в МЗС, в будівлю на Михайлівській, як ми її називаємо, будівля на Михайлівській, з якої видно весь світ. Охорона відкриває двері, я заходжу і я усвідомлюю, що я єдиний дипломат, який зараз перебуває всередині Міністерства закордонних справ України. Це був такий історичний момент, будівля, яка кишить постійно дипломатами, які там ходять, папери на ранку, зустрічі. Ми ж цю будівлю евакуювали за інструкцією і туди зайшли військові, вони зробили боєві позиції, готуючись до вулиць. Там все казирно. Я прийшов в кабінет, сів. Там снайпер. У мене був резервний кабінет на першому поверсі, бо кабінет міністра на шостому поверсі. Охорона сказала, дивіться, це дуже небезпечно, тому будемо сидіти на першому, а на першому поверсі в кабінеті… Без вікон? Так, там було мішками, все закладено, була бійниця така зроблена і потім я пройшовся по міністерству і на кожному поверсі були кабінети, де була та сама історія. І до підвіконня підведений стіл робочий, на столі стояло крісло, тобто сідав боєць на цей стілець, автомат, снайперська винтівка, гранатомет, що там треба, висувалося у вікно і він контролював свій сектор. І вони ж там, ясно, спали, їли, стояли тарілки змівіною між ковбасами недоїждженими. Це було таке трошки всесюрне, але потім я піднявся все-таки в кабінет, тільки я так сів і почалася стрілкотня така конкретно. А я кажу, а що відбувається? А хлопці кажуть, то це там дрон намагаються збити. Ну коли пам'ятаєш, що висіли над Києвом всі дрони і пацани там по ньому. Або міг бути хрендлі файл, який тоді в Києві траплявся. Траплявся це все, цього всього було багато, Київ був абсолютно пустий. Сомалі, як сказав один наш герой, Київ перетворився на кілька тижнів на Сомалі. Всі, хто дивилися падіння Чорного Яструба, можуть собі картинку уявити. Якщо ви досі не підписалися на наш канал, хоча я сумніваюся в цьому, але якщо є зараз хтось, хто не підписався, то вже зробіть. Якщо не сьогодні, то коли?

  18. [Валерон]

    Ви згадали про жовтень, місяць 2021 року. Я раніше журналістом працював на «Фактах тижня» і ми з вами кілька разів знайомі. Мій останній афос завжди поправляє. Крайній сюжет в журналістиці. Я робив з «ЄС» у вересні і ми теж записували коментар. Ви сказали, що маєтник історії хитнеться і тоді ми вийдемо з цього глухого кута. Як я тоді подумав, я думаю, глядачі, хто подивився, що він хитнеться в нашу сторону, а вийшло так, що через місяць ви вже зрозуміли, що він хитнеться трохи в іншу сторону.

  19. [Дмитро Кулеба]

    Якщо ми з вами не віримо і не працюємо на те, щоб, зрештою, маєтник історії хитнувся в наш бік, то ми з вами не варті цієї країни. А чим ми тоді відрізняємося від всіх попередників протягом століть? З іншого боку, я читаю зараз книжку Ушульгіна, першого міністра закордонних справ Української Народної Республіки про 1917-1918 роки. Він дуже розумна людина, дуже глибока. Він цю книжку написав в 1935 році, тобто вже був час все осмислити. Але він теж пише про те, що навіть коли вони там виїжджали, уряд евакуювався в екзиль в Житомир, перша точка в них була, то вони все одно вірили і знали, що все буде добре, що таке було піднародне піднесення. І всі вірили, що нарешті Україна після вікового сну прокинулася і тепер себе здатна буде захистити. Тому ти треба трошки залишатися тверезим реалістом, але якщо ти в щось не віриш, ти просто не повинен цим займатися. Тому коли почалася війна, я для себе за принципи, якими я керуюся під час війни, взяв дві фрази. Одна належить Байту Айзенгаверу, який командував військами в Європі під час Другої світової війни. Він казав, що песимісти не виграли жодної війни. Тобто якщо ти хочеш перемогти у війні, ти маєш бути тверезим, але оптимістом. А друга, я не знаю кому вона належить, вигулькнула в мене в голові, що в кінці все буде добре, а якщо все не добре, значить це ще не кінець. Тому ми маємо вірити в це, але дуже важливо працювати на це, а не просто вірити і сидіти в соцмережах і клацати по кнопкам. Коли почалася війна, мені подзвонив один дуже великий друг України, дуже розумна глибока людина, історик. Я йому кажу, слухай, я до тебе одне тільки запитаю. Ти ж історик, ти ж шариш світові історії. Кажу, а от ти впевнений, що ми, він американець, ми з вами, українці, американці, що ми з вами на правильному боці історії. А може ми вже в історичній перспективі не на правильному, може час демократії добіг кінця і оця гідота тепер на правильному боці історії. І він мені сказав, я не знаю, в мене немає відповіді на твоє запитання. Я поклав слухавку і такий собі, ні, ні, ні, так ми слона не продамо. Тобто ти маєш вірити, що ти на правильному боці історії, що ти докладаєш зусиль для того, щоб схилити її на свій бік, що це імперія, яка помирає, це її останні рефлексії. І вона хоче затягнути свою улюблену колонію. Тут же в чому прикол, який всі мають. Дуже багато людей обговорюють мотивацію України, чому наша мета, кордон 91-го року, чи не важливо який кордон, аби була держава. Ми ж не політики, ми можемо визнати, з того боку Барлу, я можу визнати, що збереження державності це є перемога. Я по той бік Барлу, ми всі по той бік Барлу, і це насправді росія своїм існуванням якраз доводить оцю тезу, якщо в тебе немає держави, то в тебе немає шансу і здобути нові території, або здобути нову силу, новий економічний міт. А у Росії це звучить інакше, якщо в тебе немає імперії, тоді ти не можеш здобути… Імперія помирає, якщо не переростає. Ну ясно. І Путін, треба ж розуміти мотивацію Путіна. Вона страшна, але ми маємо теж тверезо на це дивитися. Якщо Путін не підкорить Україну, він стане першим царем в російській історії, якому це не вдалося. Всі його попередники, включно з тими, на кого забігали очі, комп'ютер почав перебирати російських царів. Олексій Михайлович підписав Переяславські угоди. В результаті нашої внутрішньої руїни кожна нова домовленість з Москвою позбавляла Україну ще більшої свободи. Петро І розгромив шведів і мазепу під Полтавою і вбив на століття надію на звільнення. Катерина ІІ знищила Запорозьку Січ, стерла її з лиця землі і почала розбавляти населення на півдні Тавлії, щоб замістити українців іншими. Вона ж оголосила, що зараз борються американці з міграцією. А що зробила Катерина? У них же не було в Росії достатніх кількості людей. Ну і там були ще економічні чинники, не будемо заглиблюватися, чому росіяни не дуже охочі їхали освоювати землі півдня України. Тому вона там притягнула всіх сербів, німців, релігійних... Можна маленьку ремарку, вибачте, коли в Миколаївській, в Миколаїв, Херсоні йдеться про жіночу красу, вони кажуть, що в них тому найкращий гінофон, тому що і Катерина відсилала красивих губернанток в популярному напрямку, щоб її фаворити не відволікалися. Мудра, мудра, ну що сказати, жінка була розумна. Державниця. І так далі можна в Микола відправив Шевченка на 10 років в Микола перший в заслання для того, щоб придушити поширення від відродження української ідентичності і так далі і тому подібне. Далі там Ленін, Сталін і всі інші. І от тобі маєш. Тобто він же себе там ставить на один щебель з Петром першим, Катериною другою і він хоче бути Володимиром третім, мовно кажучи. Ще одна маленька ремарка. Якось ми знімалися в новому році на РТР.

  20. [Валерон]

    Так.

  21. [Дмитро Кулеба]

    З Софією Михайлівною Ротару ми співали Червону руту. А хто без гріха? Так. І значить нам. В мене десь є фотка, якщо нагадаєш Єйськін. І там все мало виглядати якісь екатерінінські часи і нам привезли з фоготом кафтани. Сказали, що це з дворця, що на які свята Путін і Медведєв їх вдягають. Так, якби ми знали, можна було б звичайно якийсь цей нідік. Я думаю там перевіряють.

  22. [Валерон]

    На що вони їх вдягають?

  23. [Дмитро Кулеба]

    А на нас вдягали, бо всі з буклями там. Ну в них там, знаєте, збоченці, ролеві. Так, і нам розповідали, що вони дуже люблять, перевдягають весь персонал цієї штуки і вдають, що в них п'янки відбуваються в такий ролевий спосіб. Так, так, так. Гралися в царів. Це було дуже давно, але вже тоді хвороба прогресувала. Вибачте за це. Ні, ні, це все в одну копілку. Тому для нього ставки ось такі. І він розуміє, що втрата України – це кінець Російської імперії. Так само, як і його статус лузера в історії цієї імперії. Тобто він з топа падає одразу на дно в історії Росії. Так само це не є унікальним. Так само Франція колись не могла відпустити Алжир. Так само Британська імперія хапалася ногами і руками за Індію.

  24. [Валерон]

    Але вони не були такі близькі, не мали спільний кордон з цими країнами.

  25. [Дмитро Кулеба]

    Але насправді це другорядний фактор, тому що будь-яка імперія вона базується насамперед на моделі управління. Тобто що таке Росія? Росія – це континентальна імперія. Тобто вона не має заморських володінь. Але вона вважає Аляску своєю. Але якщо подивитися на те, як імперії управляють своїми територіями, чи вони за океаном, чи вони під боком, це завжди одна та сама модель. Частину еліти знищуєш, частину підкуповуєш абсолютно і вся наша еліта, яка не продалася, але інтегрувалася в Російську, стали там не полковниками і писарями, а граф'ями і баронами. Третє, ти придушуєш національну освіту і починаєш вчити, що література білої людини вища за літературу чорної. Знов таки купуєш і тоді Тарас Бульба отримує другу редакцію. І ти висмоктуєш економічний ресурс з колонії на користь центру, будуєш бізнес модель, в якій ти просто заробляєш на цьому гроші. Від останньої, до речі, колоніальної території Велика Британія відмовилася місяць тому, щоб ви розуміли. Це маленький архіпелаг біля Маврикия, просто, 2024 рік. А вперше вони визнали суверенітет Маврикию над цією територією. Тобто вони ж апелюють до якихось дій, два століття тому, три. Чому вам тоді було можна, а нам зараз не можна? Будь-яка імперія зациклена на своїх історичних правах. В цьому плані ми, звісно, не є імперією, тому що ми не зациклені на своїх історичних правах. Бо якби ми були, ми б зараз висували територіальні претензії і на Суджу, і на Стародуб, ну і головне Кубань. Бо Кубань — це запорозькі казаки. Але питання в іншому. Дивіться, давайте трошки знову про себе. Що таке війна? Війна — це протестування двох систем. От я знаю, що Хозі фанат футболу. Ви теж. Я теж, так.

  26. [Валерон]

    Ми просто ще поговоримо.

  27. [Дмитро Кулеба]

    Ні, просто дивіться. Вийшло на поле дві команди. Якщо буде одна команда з 11 суперзірок, але гри між ними не буде, то середня статистична команда, у якої поставлена гра, вона переможе. В порядок є клас. Абсолютно.

  28. [Валерон]

    Це буде в одній грі. А якщо вони зіграють 10 ігор, то, скоріш за все, велика вірогідність таланти все-таки зберуться рано чи пізно.

  29. [Дмитро Кулеба]

    На прикладі легендарного двобою «Динамо» з «Барселоною» можу спростувати це твердження. Хоча перед другим матчем там «Барселона» просто всі казали, що з моїх первим таке буде. Я пам'ятаю цю обкладинку, на якій Луїш Фігов у хутряній шапці, знову ж таки, як Україну через російське кирліше сприймали.

  30. [Валерон]

    Це коли 5-1 вийшли? Ні, 4-0. На виїзді теж?

  31. [Дмитро Кулеба]

    Ні, на виїзді 4-0.

  32. [Валерон]

    4-0, це після 3-0 в Києві.

  33. [Дмитро Кулеба]

    Це Рибров коли забивав, так? Шевченко, Хепшерід. Треба матчасть підпитувати. Головою перестрибував голкіпера. Так, унікально. Голкіпери ще маленькі були. Для якого, тому що Шевченко там головою не сильно. Це в Мілані вже підтягнули йому голову, йому ногу.

  34. [Валерон]

    Головою підтягнули в Мілані.

  35. [Дмитро Кулеба]

    Він ще піддавався дресуванню.

  36. [Валерон]

    Чим він піддавався, що там Рибров багато забив голів?

  37. [Дмитро Кулеба]

    Ні, Рибров забив вдома один м'яч і на виїзді 4-й м'яч забив. Так.

  38. [Валерон]

    Як все-таки приємно знаходитись в компанії справжніх друзів «Динамо Київ». Тим більше, що і партнер «Прямої Червоної», «Вібет Україна», офіційний спонсор «Динамо Київ». Разом сильніші.

  39. [Дмитро Кулеба]

    Тому, подобається це комусь чи ні, але на класі, на патріотизмі війну не виграти. Потрібна система. І Росія цю систему... У Росії є більший досвід побудови системи. Імперський, в тому числі радянський. Але ми абсолютно можемо перемогти в війні, якщо ми побудуємо всередині країни свою систему, яка буде здатна протестувати цій. Сили не рівні, але перемогти все одно можна, що доводили і «Динамо», і «Металіст», і інші команди, коли вони виходили на, ну, коротше, система, і навіть дещо це удача. І коли в них була система і були гроші. Це святе. Гроші, знаєш, таке... Черчиллю приписують дуже багато фраз, половину з них він не говорив. Ну, вони просто... Черчилль це такий мем просто своєї епохи. Але кажуть, що одна з його фраз була, що для війни, для перемоги в війні потрібно три речі. Гроші, гроші і гроші. Але ще одна цитата, яку, скоріш за все, він говорив, що Америка обов'язково прийме правильне рішення, допоки не спробує решту варіантів. Решту варіантів. Ну, Америка... Ми зараз, до речі, в кращій ситуації, ніж Черчилль і Британія в 38-му там році, в 39-му, в 40-ому. Тому що Америка тоді взагалі морозилася. І Черчилль приїжджав і казав Рузвільту, ну, давай щось робити, давай мені... Перша військова допомога, яку Британія отримала для боротьби з нацистами від Сполучених Штатів, це були, якщо я не помиляюся, два або три стареньких, ледь жилих корабля бойових. І то не безкоштовно, а в обмін на невеличкі морські бази Британії десь там по світу, які він віддав американцям. Тому ми тут крутіше за Черчилля і Британського. Де ми ще могли зустрітися з паном Дмитром, як не в Бермендиктаті, в залі Блінкіна? Хрещатик 44. Все навколо нас історичне. Кожна пляшка, кожен відбиток, кожна розмова. Є точка зору, що Україна в найкращому випадку зможе стати в наступній світовій війні Іспанією. Тобто з неї все почалося, і Іспанія потім зіскочила. Казали, а далі самі. Франко, 1936 рік, фактично такі самі прокси російські. А потім пощастило іспанцям, якщо так можна. Але Франко потім нав'язав внутрішнє і глобальне сприйняття цієї війни як громадянської. Хоча вона не була громадянською. Реально на боці Франко воювала велика кількість підмоги з Німеччини, з Італії. Комуністам допомагали Радянський Союз. Це не була громадянська війна. Я був в Іспанії і з'їздив спеціально в храм висічений в скелі. Епічне місце з точки зору архітектури монументальної. Там був довгий час похований Франко. Я говорив з іспанцями про їхні ставлення до Франко. Тому що до 70-х років Іспанія була фашистською диктатурою. Фашизм не був лайливим словом до нацистів. Але вони йому вдячні за те, що він їх уберіг від Другої світової. За те, що він утримав країну в моделі розвідку. Але при цьому ціна – це придушення демократії і відсутність свободи. Так влаштоване життя за все доводиться платити. Дещо схожа ситуація і в Португалії. В Португалії селізар, але я проти цього сценарію. Скажу відверто, тому що нам буде дуже важко. Тому що будь-яка така модель в Україні з огляду на специфіку вольнелюбність і українського і анархію, закладену в кожному порядному українці, призведе до, знову ж таки, руїни. Тому що частина країни не то що не сприйме, а просто буде проти такої моделі повстане. І це призведе нас до розвалу.

  40. [Валерон]

    Це таке цікаве питання, тому що, здається, за останні три роки все-таки українська демократія теж трохи, як це, коректніше сказати, відкотилась в певний напрямок.

  41. [Дмитро Кулеба]

    У нас демократія воєнного часу. Чи ми перетворилися на монокраїну, де існує тільки вертикаль влади і більше нічого не існує? Ні, не перетворилися. Чи є влада чутливої додумки народу? Є, ми бачимо, рішення, які ухвалюються під тиском соціології. А соціологія – це і є прояв. Хоча в останній якраз вибори США демонструють, що соціології вірити не можна. Бо в мене є один знайомий політолог, який працював все життя в низах на виборах, в громадах. В полях. В полях, так. І він казав мені ще багато років тому, ще до війни, каже, що люди брешуть. В опитуваннях, навіть в закритих опитуваннях, люди завжди брешуть. І ти базуєш аналітику на одному, а потім він іде і голосує зовсім інакше.

  42. [Валерон]

    А голосування в Молдові зараз? Взагалі, це ж там соціопитування…

  43. [Дмитро Кулеба]

    Молдова – це дуже крихка країна. І нам не можна її втрачати, тому що це буде повноцінний Східний фронт. Тому зараз вони пропитляли. Там ще карлановські папери пропитляли.

  44. [Валерон]

    Це дуже вручну пропитляли.

  45. [Дмитро Кулеба]

    Пропитляли зараз, на саплях, вибачте, але попереду у них будуть парламентські вибори. Але, знову ж таки, якщо ми всі на правильному боці історії, то все буде добре. Після Молдови слід згадати поразку в Грузії. Ми ж йшли в трьох. З Грузією ситуація дуже проста. Єдиний рік, який ми можемо з неї винести – це, щоб в перспективі якихось років самим не перетворитися на Грузію. А Росія на це розраховує? Розраховує. Хтось прийде і скаже, що таке бензіна, Іванішвілі. Він прийшов і сказав, що це, по суті, влада реакції, як такий історичний термін. Тобто, це перший урок з Грузії. Якщо ти занадто швидко і насильницькими методами змінюєш країну, то реакція неминуче настане. Я розмовляв з таксистами в Тбілісі перед тим, як грузійська мрія. І вони розповідали, що Іванішвілі буде і всім буде. Порядок налади. Ні, навіть не про порядок. Що все буде дуже багато грошей. Він такий заможний. Він всім все купує. А тепер уявіть, просто вибачте, уявіть, що та матеріальна, ну і по економічності не гаразд для нашої, збільність людей. І прийде хтось, хто скаже... Ось хліб. Ось хліб. Все, що треба, це просто відновити торгівлю з Росією. Це супер-ринок, на якому ми там втратили багато грошей. Ми без них не живемо. Давайте, ми там завжди будемо на кожному кросі розказувати про агресію, про окупацію, але на наших територіях, про відповідальність за жертви. Але ну що, треба жити. Але just business, так? Так. І це буде, це сценарій, якого Україна не повинна допустити, точніше не Україна, а конкретно український народ. Не купуватися на наглий популізм.

  46. [Валерон]

    А я от нещодавно якраз спілкувався зі своїм знайомим одним, і він теж про Грузію, і він приходить до висновку, що вони навпаки уникли ось цього повномасштабного вторгнення такого, ще одного.

  47. [Дмитро Кулеба]

    Як воно було?

  48. [Валерон]

    Вони були біля Тбілісі. Він має на увазі, що після цього зараз це таке замирення відбувається заради того, щоб не було нової війни. І разом з тим намагаються якось розвиватися, що ця полупозиція краще, ніж те, що ми зараз переживаємо.

  49. [Дмитро Кулеба]

    Частина правди в цьому є. Тому що Грузія при всій повазі до грузинського народу неспівмірні можливості. Тобто ми можемо там армію, мільйон людей сформувати. Грузія... Вони зазвичай, так як кажуть, нас занадто мало. Вони просто фізично маленькі, і вони розуміють, що ніхто би не прийшов їх рятувати, бо вони теж пам'ятають дуже добре 2008 рік. Буш тоді проявив себе, хоча б флот був. Так, але мир все одно був... Умови миру були написані Ніколя Сарказі, президентом Франції. Ніколя Сарказі. Який, по суті, підіграв росіянам за мовчазної згоди американців. Це ж це теж якби гра. Те, що ви говорите, це супер важливе питання, про яке страшно навіть говорити. Тому що, по суті, це запитання, чи могли ми уникнути війни, чи могли ми її запобігти. Я думаю, що... Зараз треба бути дуже дипломатичним. Я думаю, що, в принципі, існують дві моделі відносин з Росією Путіна. Перша у нас закінчилася на Віктору Андрійовичу. Її найбільш яскравим представником був Кучма. Ющенко, насправді, він теж намагався все-таки балансувати і тримати якось це все. Тобто, стратегія стримувань і поступок. І це стратегія Грузії і Казахстану, наприклад, де мета твоя полягає в тому, щоб просто тупо пережити цього покруча. Тягнути час. Тягнути час, так. Зараз не момент. Зараз вони кризі, сильні. Давай тут ми переводимо навчання на казахську мову. А тут клянемося вірності російській імперії. І допомагаємо купувати верстати. І допомагаємо... Тобто, така стратегія має право на існування. Але чи могли ми продовжувати цю стратегію після 2014 року? Було дуже коротке вікно для цього. Це 2019 рік, коли Путін вважав, що новий український президент буде більш лояльним до його вимог.

  50. [Валерон]

    Ну, новий президент теж казав, що він закінчив війну для себе, побачив...

  51. [Дмитро Кулеба]

    Ну, дивіться, щоб стати президентом в цій країні, ти маєш пообіцяти мир і гроші. Так само Порошенко за два тижні...

  52. [Фоззі]

    Абсолютно.

  53. [Дмитро Кулеба]

    Всі ж забули, що Петро Олексійович обіцяв саме це. Мир і процвітання. Задовго до Аристовича. Ми живемо в такому інформаційному просторі, що ми ввечері, читаючи новини, не пам'ятаємо ранкові новини.

  54. [Валерон]

    Ні, ми це пам'ятаємо.

  55. [Дмитро Кулеба]

    Але у вас професійна підрозділка. У нас просто бар для розумінь. І це ми ще не пили. Тому в 2019 році, коли Путін зрозумів, що Зеленський є насамперед українцем і патріотом своєї країни, то і президентом. Мабуть, з певним подивом. З великим подивом, коли він це усвідомив, я думаю, що це був все. Це був поворотний момент.

  56. [Валерон]

    Він в Парижі це усвідомив?

  57. [Дмитро Кулеба]

    Я відчув, що вікно зачинилося десь наприкінці січня 2020 року. Тому що ще після Парижу були газові перемовини, коли домовились, причому домовились на вигідних для України умовах. В січні ще в Мінську обговорювалися якісь розв'язки, а потім буквально був умовно день, коли все розвернулося. Я навіть скажу вам, який це був день. Це був січні, я побачив по змісту розмов і інтенсивності діалогу, що вікно зачиняється. А потім, вже всіма забутий скандал, коли в Мінську підписали папір, в якому залучили представників ДНР і ЛНР до розмови в іншому форматі. В Україні розгорівся скандал і Україна зупинила цю історію. Тобто він, на мою думку, зробив висновок, що Україна, їхнє улюблене слово, недоговороздатна. І з тих пір, я вважаю, що, в принципі, уникнути війни вже було неможливо, але можливо було намагатися і далі відтермінувати, щоб просто краще до цього підготуватися. Але, на мою думку, рішення остаточне воювати з Україною, тобто знищити Україну силою, він ухвалив у 2020 році. Я не ґрунтую це все на якихось даних розвідок або фактах. Це моє відчуття і ретроспективне відчуття. Тепер, коли я зложу всю картинку докупи, в мене вибудовується така історія. Тому, не в дусі українського народу м'яко і послідовно кудись іти. Ми зайшли в такий режим, як нація, ми зайшли в режим, спіймали кураж, що називається. Зараз про кураж вже якось не дуже йдеться. Конкретно в моменті кураж абсолютно закінчився і не зараз, а ще трошки потому, трошки часу тому назад. Але, якщо ми зробимо такий зум-аут історичний, то в принципі з 2014 року по кінець минулого року це був кураж. І саме в цей період сталися всі ключові історичні події. Зараз вже ціна війни настільки тисне на людей, що про кураж дійсно не йдеться. І це значить, що ми наближаємося до моменту, як народ, коли нам доведеться ухвалювати рішення. І я, не будучи вже міністром і не маючи можливість говорити більше, ніж я міг говорити до цього, я вирішив для себе, що все, що я можу зробити як громадянин України, всередині України, це говорити людям про абсолютно недопустимість руїни. Другої руїни. Тому що це призведе нас до знищення. Можна з чимось не погоджуватися, не любити владу. Любити владу – це право кожного. Але якщо ми почнемо воювати один з одним, тупо у нас було 30 років руїни, коли українська державність побудована на крові Хмельниччини і жертва Хмельниччини просто була розмазана вдрузки, розбита через те, що ми воювали один з одним. І з кожної битви між собою вигравали росіяни. Тому я всіх і прошу читати Чорну Раду, щоб не повторювати. З деякого часу у прямій червоній з'явилася додаткова опція. Подивитись отам от знизу є кнопочка спонсорства. Натиснувши її, ви зможете отримати доступ до зовсім секретного контенту, який всі решта не побачать. Вам же цікаво?

  58. [Валерон]

    Виходить, що влада може цим дуже вдало маніпулювати. Де межа цієї критики влади і, як ви кажете, вже якогось протистояння? Тому що це дуже просто. Ми ж це бачили вже всіх, хто критикує владу, називати російськими агентами, розповідати про розвал всередині і так далі.

  59. [Дмитро Кулеба]

    Я би навіть так поставив запитання, а де межа між урядуванням і маніпуляцією? Тому що, в принципі, будь-яке управління, воно не позбавлене елементу маніпуляції тими, ким ти керуєш. Чи ти керуєш колективом бару, чи ти керуєш країною. Ти маєш грати на психології людей, спрямовувати їхню енергію в правильне. Демократія – це якраз і про визначення межі. Абсолютно, це щоденно. Колись Кандаліза Райс, вона була державним секретарем США на той момент, опублікувала з нагоди Дня Незалежності Сполучених Штатів статтю в усіх провідних газетах світу і в Україні. Вона теж вийшла в одній газеті тоді, дуже авторитетній. І там я нічого не пам'ятаю, окрім першого рядка. Там було написано «Сполучені Штати здобули незалежність і почали будувати демократію 1200 років тому, але ми все ще щодня вчимося, що таке право, що таке демократія». Тому це щоденна робота, абсолютно. І тут це мистецтво, для якого немає рецепту, як ми, як народ, пройдемо цей період, щоб зберегти демократію і свободу, і не дозволити владі перетинати межу. Я дотримався цієї позиції і коли був міністром, і коли, тобто частиною влади, і тепер коли я не є частиною влади. Але це наша щоденна робота.

  60. [Валерон]

    Добре, от ви згадали про те, що всі зараз мирні плани виломі по воді писані, але разом з тим, рано чи пізно, вже скоро народу треба буде визначити ось цю межу. От зараз «Уолстріджорнел» пише, що серед цих пропозицій в команді Трампа, як вирішити питання, є, наприклад, така, достатньо конкретна, це зафіксація нинішніх ліній фронту, демілітарізована лінія і відмова від вступу НАТО на протязі 20 років взамін отримання військової допомоги від США. Як вам здається, от така конфігурація?

  61. [Дмитро Кулеба]

    Неробоча історія. І Путін вже відповів на цю пропозицію, коли сказав, що він готовий до завершення війни на умовах повернення до Стамбулських домовленостей плюс визнання реальності на землі. Тому це все, те, що пропонує Трамп, насправді не задовольняє російський пакет. Я вам скажу, ніхто зараз, ні в Києві, ні в Москві, ні в Вашингтоні, ні в Брюсселі не скаже вам реальні параметри, як все закінчиться і що спрацює. Це буде якийсь дикий коктейль, просто, різних інгредієнтів, гарантій. Але, ну так, щоб нікого не лякати, я чітко сформую свою думку. Путін буде воювати до кінця своїх днів. В нього вже немає іншої моделі. Питання, з ким? Питання, з ким і з якою інтенсивністю. Ви пам'ятаєте, що до лютого 22-го року, ті перестрілки, які відбувалися там, вздовж так званої розмежувальної лінії для Донбасі, загибель одного-двох українських солдатів на тиждень. Ну, в Україні це все було, як правило, порхливо дуже сприймалося, негативно. Тепер у нас абсолютно інша кількість територій в зоні бойових дій. Гинуть сотні людей щотижня. І зараз прийти і сказати, давайте повернемося, навіть з цими всіма окупованими територіями, давайте повернемося просто, щоб гинула одна-дві людини на тиждень. Вздовж лінії там намальованої. Ну, я думаю, що люди в своїй широкій масі вважатимуть такий варіант цікавим, скажімо так. Тому йдеться тільки про інтенсивність війни. Але поки Путін сидить в Кремлі, він буде воювати з Україною. Якщо він побачить, що НАТО перетворюється на фікцію, він піде далі. Країни Балтії. Країни Балтії піде, він піде в Польщу. І я розкривав, розкажу одну історію. Просто колись я сидів в жовтні минулого року в кімнаті з міністрами закордонних справ північних країн Балтії. І це найближчі друзі, особливо зараз. Про Балтійців ми завжди це знали, але після 1922 року північні країни теж згадали шлях зварягів у Греки і всі наші історичні зв'язки. Те, які королі з Росії ставали королями у них в Норвегії і в Данії. І я їм кажу, дивіться, ви всі свята вірите, що Путін не піде, тому що НАТО. Тому що не належить. Можна я запропоную вам одну версію подій, а ви мені скажете, реалістична це версія чи ні. Кажу, от є прекрасна одна балтійська країна, Естонія, яку ми дуже любимо, яка реально робить більше, ніж багато хто інший. У відсотках, мабуть, літра. У відсотках вона номер один. І от Путін вирішив в прекрасному місті Нарва перетнути річку і піти вперед. Там силами, припустимо, дивізії однієї. Всі місця, в яких розташовані НАТО підрозділи, просто їх буде оминати. Даю 200%, що буде у вас там така ситуація, як у нас в Криму, коли вони розводитимуть руками і казатимуть, а де наказ? Не було наказу стріляти. І він окупує, нехай, навіть половину Естонії. За цей час НАТО війська розгорнуться. Там два тижні, здається. Так, на розгортання. Зараз вже швидше, вони змінили доктрину, але все одно, навіть тиждень нехай вони там розгортаються. І вам телефонують штаб квартири і кажуть, завтра починаємо контрнаступ. Почався контрнаступ, в результаті супер важких боїв, Росію НАТО війська вигнали з території Естонії. Ви розумієте, що оця половина Естонії перетвориться на Бахмут, Авдіївку і Маріуполь? Вони ж по-іншому не вміють. Так, абсолютно, інакше не буде. У вас половина країни перетвориться на місячний сайво, на місячний пейзаж, точніше. І всі мовчать. Я кажу, ну ми ж друзі, ми можемо відверто говорити. А він потім на Фінляндію піде. Тобто ваше відчуття безпеки базується не на тому, що ви переможете в кінці всім НАТО проти Росії, а на тому, що він не наважиться. А я вам кажу, що він наважиться. Бо він знає, що ніхто не буде бити по ньому ядерною бомбою через те, що він відправить одну дивізію, яка йому взагалі пофіг, навіть якщо вона там вся ляже у вас в Естонії. Для того, щоб просто показати, що він може і вас хитнути всіх. І вас всіх просто розхитати. Ви до цього сценарію готові? І вони були всі шоковані. Це реально друзі, але потім підійшов мій друг, великий міністр закордонних справ Естонії, який отакий чувак, просто дуже багато для України зробив, Маргус. І каже мені, не трогай, ти все правильно сказав. Вона каже, йди на прохання, а можна не на прикладі Естонії це все пояснювати? Норвегія, я бачив їхній серіал, «Окуповані», здається, називається. Там, де вони якраз розкривали сценарій, як російські війська, враховуючи відстані норвезькі і спільний кордон, як вони методою, відомою нам з іншого серіалу, господин пан прем'єр-міністр, так такою селями, як вони заходять. І норвежці, мені здається, цей сценарій серйозно розглядали, враховуючи кількість нафти, газу. Ні-ні, там все, всі стоять на вухах. Я бачив в новинах, що поляки почали копати окопи вздовж кордону з Білоруссю. Це все дуже мудро, дуже правильно. Просто зараз настане критичний момент в найближчі роки. 2025 рік буде тестом для НАТО. Путін буде їх там, що називається, пульпірувати, для того, щоб відчути, наскільки нахліб от поглядів Трампа це все робоча історія. Тому я не хочу всіх там ганяти в депресію, але мета, якої реалістично досягнути, це суттєво знизити масштаб і інтенсивність бойових дій. Це такий консервативний сценарій. Але Путін, поки він в Кремлі, він буде продовжувати свої спроби знищити Україну.

  62. [Валерон]

    А як ви думаєте, якими можуть бути мирні домовленості? Де межа компромісу? Пишіть в коментарях. А от ви вірите в історію з саметами миру? Кажуть, що ви трохи скептично до цього ставилися під час роботи.

  63. [Дмитро Кулеба]

    Я коли ще до того, як став міністром, пообіцяв собі ніколи не говорити те, що я не вірю. І ніколи не займатися тим, що я не вірю. І я, в принципі, цієї позиції дотримувався. Іноді дотримувався по голові, коли я казав про щось, що це неробоча історія. Бо люди різні і деякі люди вірять в неробочу історію. Але формула миру на момент своєї появи восени 2022 року це був супер правильний крок. Тому що тоді всі виходили і говорили, що в мене є план. У мене є план. I have a plan, почувся голос. Не dream, а plan. У мене є план, у мене є план. І Україна мала виступити зі своїм планом. І треба віддати належне президенту. Президент це все дуже гостро відчув. Придумав оцю конструкцію з 10 пунктів. Тому що я сказав, що в США є український план. Будемо працювати за українським планом. І з часом саме формула миру дозволила погасити всі інші плани. Зараз у нас є насправді з серйозних пропозицій на столі тільки альтернатива у вигляді китайсько-бразильського плану, який оформлений і довкола нього щось відбувається. Чи є заява, я за 24 години все вирішу планом? Це не є планом. Це гасло. Це гасло, абсолютно. І так само з'явився план перемоги Зеленського. Бо він бачив, що в Америці розгортається оця історія у мене є план, у мене є план. І треба було вкинути історію, що у нас в Україні є свій план. Але формула вже не могла так спрацювати. Тому з'явився новий план.

  64. [Валерон]

    Але, дивіться, ви ось весь час кажете, що треба вірити, займатися собою, не сам передпочинати з себе, якщо ти сам не займаєшся, ніхто тобі не допоможе і так далі. А оцей, так називаємої, план перемоги, він же повністю заснований не на наших діях, а на тому, що хтось інший має щось зробити.

  65. [Дмитро Кулеба]

    Я на той момент вже, коли цей план був представлений в Верховній Армії, коли президент тільки придумав це, я був залучений, я знав, про що цей план. Але потім мене звільнили. І на момент, коли цей план був представлений партнерам і Верховній Раді, я вже спостерігав за цим ззовні. Але, дивіться, що відбулося. Коли український народ, якого ви зараз цитуєте, сказав, секундочку, а де тут наша домашня робота, що ти все на партнерів спихуєш? То президент це почув. І що він зробив? Він сказав, зараз буде для вас ексклюзивна пропозиція, буде другий план внутрішніх змін. Але ви з цього починали чомусь. Дивіться, моя тут позиція така. Президент, Верховний, головнокомандувач і керівник країни в умовах війни на вживанні. У нього якесь своє бачення, він має право його реалізувати, народ має право реагувати на це, висловлювати свою згоду чи не згоду. Влада може висловити згоду або в соціології, або на виборах.

  66. [Валерон]

    На виборах не може висловити згоду.

  67. [Дмитро Кулеба]

    Це тема політично чутлива, але Україна має провести вибори. Тобто, скажу так, взагалом. Тому що, коли це станеться, це вже інше питання, але ми маємо зберегти цю демократію. Але я вважаю, наприклад, що дійсно починати треба завжди з себе. І я колись був на зустрічі з одним прем'єр-міністром однієї центральноєвропейської країни. І кажу йому, ви такі молодці, ви просто так круто розчехлили Європейський Союз на гроші і правильно їх використали. Назвемо цю країну Чехією. Давайте, ти залишися дипломатом, хай люди здогадаються. Ну, молодці прям. Ти скрізь їдеш, там дорога європейська, європейські кошти, будівлі історичні відремонтовані за історичні кошти. Бо це ж мало отримати гроші. Їх треба ще нормально, правильно використати. І от вони все це використали. Я кажу, ви прям красені, ну просто повага вам. Він каже, Дмитре, дивись, дякую, що ти нас хвалиш, але гроші у нас в країні з'явилися, коли ми відремонтували митницю і податкову. А потім на додачу до митниці, до тих грошей, які у нас свої внутрішні з'явилися, ми додали європейські гроші, і тепер живемо, багатіємо і кайфуємо від життя. І це і є, ну, та модель. Можна там кількість завгодно спиратися на зовнішній ресурс, але в Україні дуже, ну, не дуже, але в Україні достатньо грошей. Я завжди ще до війни висловлював непопулярну думку про те, що ми не бідна країна.

  68. [Валерон]

    100%, так це видно по трьом рокам повномасштабного вторгнення, власне.

  69. [Дмитро Кулеба]

    Тримаємось, ну, важко, і ми все бачимо.

  70. [Валерон]

    Але це дуже влучно, що податкова митниця в Україні, хоча з іншого боку, може, тому і тримаємось, що це не пофіксено, і ось за рахунок сірих схем країни і живе.

  71. [Дмитро Кулеба]

    А це є така теорія, що корупція допомогла Україні вижити в 1922 році, тому що система не працювала. Сутоукраїнське гасло, ми не проти корупції, ми за національно визвольну корупцію.

  72. [Валерон]

    Ні, це дуже правильно про митницю повідомити. Фост згадав про Чехію. Є в Чехії президент, який дуже нам допомагає. Ось ця, наприклад, формула з пошуком снарядів, взагалі геніальна річ, здавалося б. Але і він 100% друг України, був на концерті ТНМК.

  73. [Дмитро Кулеба]

    Він ходив з одним охоронцем, фоткався з усіма техніками, просто стояв в черзі за кавою.

  74. [Валерон]

    Він вже більше року не дуже конкретно говорить про перспективи війни.

  75. [Дмитро Кулеба]

    Він завжди казав з моменту обрання, і він казав дуже непопулярні речі. Вибачте, він казав, там де Україна контрнастроп зупиниться, там, в принципі, і буде Україна. Ми з ним навіть посварилися на одному публічному заході, коли він зробив отаку контраверсійну заяву, я йому відповів, і всі там затамували подих. Але ми як посварилися? Тільки сидячи на панелі. Він за Україну, але він дуже твереза людина. Він військовий.

  76. [Валерон]

    Військовий, так. То ви думаєте, він не має рації все одно в таких заявах? Він практично закликає домовлятися, можна так же сказати?

  77. [Дмитро Кулеба]

    Будь-яка війна закінчиться тим, що доведеться домовлятися. Коли я їздив в Азію, в Африку вирішувати наші питання, і мені сиділи ці колеги і розказували, ну, треба ж домовлятися. Я кажу, так ви щось неправильно зрозуміли. Ну, звісно, треба домовлятися. Але моя задача як міністра, щоб Україна прийшла за стіл переговорів в максимально сильній позиції. Задача ж в цьому. Задача не в тому, щоб не домовлятися. Задача в тому, щоб бути в сильній позиції.

  78. [Валерон]

    Але здається, що наші позиції тільки слабшують за останній рік, півтора року?

  79. [Дмитро Кулеба]

    Зараз в нас однозначно негативна тенденція. Ми бачимо це все в новинах. Ми ж щодня прокидаємося і читаємо про ситуацію на фронті. У нас там був спалах оптимізм, пов'язаний з Курською операцією, але загальний тренд війни ми бачимо. Це ж якраз була спроба з ліквідації, офінзіві вийти на нову позицію. Назвимо речі своїми іменами. Курс, сформований президентом Байденом з Україною і європейськими партнерами, допоміг Україні вижити під ударом, але весь останній рік він показує, що він не допомагає зупинити російське просування. Тобто цей курс, ця модель, вона вичерпала себе. Про що це говорить? Можна мати ще більше снарядів на фронті, можна мати ще більше дронів на фронті. Напевно це допоможе сповільнити рух росіян, підняти ціну просування, яка, до речі, для них є дуже високою, тому що коли всі там стрибають через... Я казав одній людині, кажу, а як у тебе в голові вкладаються дві тези, що у Росії безмежні ресурси і тому її неможливо перемогти, і поява північно-корейських солдатів на фронті. Ну хіба йому були потрібні північно-корейські солдати, якби у нього були безмежні ресурси? Ну ви, ку-ку, сидите там, аналізуєте ці всі конструкції. Це вони роблять, тому що вони просто все ще не вірять Україну, ну це інша історія. Тому стабілізувати фронт, напевно, завдяки нинішньому курсу можна, якщо збільшити суттєво постачань. Але чи здатно це в короткій перспективі розгорнути, як англійською кажуть, розгорнути стіл і вигнати нинішній курс партнерів на обсяг підтримки України? Він цю задачу не вирішує.

  80. [Валерон]

    Я тут читав, ви, напевно, теж, не знаю, ви, напевно, не будете коментувати, але я все одно запитаю, бо мене так цікавиться. Frankfurt Allgemeine Zeitung, достатньо авторитетна впливова німецька газета, вона написала про перемовини наші з партнерами і про те, що президент Зеленський та його голова Офісу президента не завжди використовують перекладачів, і це створює певні проблеми.

  81. [Дмитро Кулеба]

    Ні, президент, до речі, ще... На захист президента скажу, що він, англійська мова його супер просунулася, і ще до війни у нього таке дуже, ну, він має хист до мов насправді, і він просто спілкуючись, він суттєво прокачався, особливо після війни, коли там кількість спілкувань англійською мовою почала зашкалювати. Але чи достатньо це для перемовин? Його англійської цілком достатньо для перемовин. Я кажу це абсолютно відповідально не як чинний міністр Зеленського, а як колишній міністр Зеленського. А я як колишній глядач, секунду, я як глядач згадую жарт Зеленського про Кучма, який вирішив спілкуватися з партнерами англійської мови, і тоді Зеленський виходив і казав, от Кучма вирішив спілкуватися англійською. Who is on duty today?

  82. [Валерон]

    I am on duty today.

  83. [Дмитро Кулеба]

    Це був жарт Зеленського. Це ще в КВН, мені здається. Ні, це не КВН, це перший вечірній квартал на один плюс один. Вибачте. Я пам'ятаю вирішив цей жарт. Насправді у нас зараз люди кажуть, от Україна не змінюється, все погано. Це не правда, але одна з трансформацій, яка буквально за останні 10 років на моїх очах відбулася, кількість людей у владі, які говорять пристойно англійською, зросла до критично-позитивного… У Грузії це було поставлено на принцип, щось не дуже воно допомогло. Але це не змінює цінності. Неважливо, якою мовою ти говориш, якщо у тебе немає правильних цінностей, то ти будеш говорити лайно і українською, і англійською, і будь-якою іншою мовою, скільки ти їх не знав.

  84. [Валерон]

    Ну, скажіть, Єрмак знає англійською чи ні? Чи гірше?

  85. [Дмитро Кулеба]

    Єрмак знає англійською.

  86. [Валерон]

    Хотів ще поговорити про історії з послами, якщо дозволите. Така, виходить, за останні пару років призначення послів перетворилося в якусь таку почесне зіслання, не здається вам. Тому що є приклад, я наведу приклади, що я маю на увазі. Є приклад Андрій Таран, військові експерти кажуть його найгірший міністр оборони. Напевно, з 2014 року провалив там все, що можна було, відправили послом в Словенію вже під час війни. Ірина Венедіктова, як казали, прийде весна, нікого не посадила, поїхала в Швейцарію і Ліхтенштейн послом. Олеся Іллащук, Болгарія, хоча теж така важлива країна, найбільші запаси радянської зброї в ЄС, великий російський вплив. Ну і Валерій Залужний, можна там окремо це розглядати, хоча б оці три, наприклад.

  87. [Дмитро Кулеба]

    Тут якраз і не можна нічого розглядати окремо. Тобто, якщо в нас є один стандарт, то ми всіх повинні судити за одним стандартом. Призначення послів – це завжди суміш політики і зовнішньої, внутрішньої політики. Це ще ж традиція. Давай так, ти йдеш, щоб все було нормально, ти йдеш вон туди, посидиш там. Знаєте, хто стає послами США в найпрестижніших країнах світу? Спонсори компаній президента Сполучених Штатів Америки. Тобто, ти був спонсором, тебе вже в Америці все зашибість, все класно, багато грошей, ти нудьгуєш, стаєш спонсором, отримуєш посла в гарні країни.

  88. [Валерон]

    Кажуть, що в Трампа крипта дуже багато вклали.

  89. [Дмитро Кулеба]

    Ну, я думаю, криптоборони ще не відчувають цінність побути пословом. Але та стара бізнес-еліта, це абсолютно в них поширена практика. Тому, в принципі, посли – це завжди суміш професійних дипломатів і політичних призначенців. Тепер судити політичних призначенців за принципом – ось цей нам на попередній посаді подобався, тому окей, що він став послом, а ось цей нам на попередній посаді не подобався, тому не окей, що він став послом – це неправильно. Я не підписав жодного подання на посла, якщо я по людині не розумів, що ця людина може стати нормальним послом. В Словенії Андрій Таран як посол коди українсько-словенських відносин не завдав. Я був в Словенії, мені розповідали, що за допомогою він якраз проводив якусь штуку з танками. Словенія передавала танки, якраз Таран цим керував. І Лащук, ну давайте по списку, Таран робив речі, які міг робити як військовий в маленькій Словенії, дуже непроста, до речі, країна. І Лащук, наш завтик, після історії з нею, ми запровадили тотальний моніторинг соціальних мереж, всіх архівів в глибину. І всіх курсів, які вели. А можна там як завгодно до неї ставитися, з публічної точки зору через це. У нас є в Болгарії, хтось пам'ятає, якісь великі провали чи проблеми, які в нас в Болгарії. Зброя їде? Їде. Снаряди, всі болгарські заводи законтрактовані, всі снаряди їдуть. Вона вивчила болгарську мову, працює. Я розумію, зараз вийдеться інтерв'ю в фейсбуці, там на строчах, захищають. Я просто дивлюся на це з точки зору реальності. Я б дуже хотів бути все життя в білому пальці і ухвалювати виключно біблійські рішення. Але життя інше, і ти маєш враховувати, що ти працюєш в команді, і в цій команді ти маєш враховувати думки інших людей. Проблема починається, коли ти перетинаєш червоні лінії. Але найбільше, і не можна говорити, що залужений політичний призначений – це гарний посол.

  90. [Валерон]

    Ні, це ж не кажуть, що гарний посол.

  91. [Дмитро Кулеба]

    Це ви не кажете.

  92. [Валерон]

    Я мав на увазі чому окремо, тому що це масштаб зовсім інший у цього було конфліктом, а масштаб історії з його звільненням з однієї посади. Біда в іншому, чесно.

  93. [Дмитро Кулеба]

    Біда в іншому, і теж розумію, що це викликає якісь реакції, що от ви поставили питання про послів, новили там чотири прізвища, і все сприйняття послів України формується довкола оцих політичних призначень. І цим нівелюється робота до офігенної кількості людей, які посли, деякі з них не з системи, які реально класно працюють, яким я дав поштовх для того, щоб вони стали послами, щоб вони рили землю. І у людей формується оце уявлення, що там з цими послами це якесь. Але якщо ви візьмете відсоток цих кейсів, які суспільство вважає проблемними, і кількість від загальної кількості послів, ви побачите, що це несправедливий обвинувачення. Мені все одно, я все розумію, так працює суспільне сприйняття, але майте повагу до тих послів, хто може і не дає інтерв'ю, але реально працює, хто за ці 4 роки, що я був міністром, став послами, за кожного посла там треба було боротися. У нас дуже сильна дипломатія, одна з найсильніших в світі. І не треба зациклюватися на окремих людях, які прийшли в дипломатію в результаті тих чи інших політичних рішень, тому що дипломатія не стала від цього слабша. Я якось спілкувався з послом, який був в декількох країнах, мені здається в 4, і він так сумно мені зізнався, це якраз були вибори Тимошенко проти Януковича, і він сказав, що якщо не забезпечить хоча б одного з президентів цих країн на інаугурацію Віктора Федоровича, йому доведеться йти, повертатися, або в якусь погану країну, бо це в принципі закриті. Або ще щось, а я намагався…

  94. [Валерон]

    А це були 4 гарні країни, так?

  95. [Дмитро Кулеба]

    Так, теплі. Але мене цікавило інше, я дізнався тоді, що, скажімо так, транш за одного спортсмена йшов в країну, з якої спортсмен їхав в Україну через дипломатичні канали. Ого. Я намагався в нього випитати, наскільки це правда. Мені було цікаво, пам'ятаєте ту історію, як вантаж наркотиків в російському літаку? На Аргентину. Тобто ви ж тепер на 4% можете більше сказати, ніж раніше. Наскільки часто використовується дипломатична пошта, дипломатичні канали для, скажімо так, руху, круговобігу грошей, наркотиків, чогось такого коштового в світі? Я пам'ятаю кейс за часів Януковича, коли вони робили, літак його робив, транзитну посадку на дозаправку в Ісландії, а Ісландія славиться двома речами в кулинарному плані, печінкою тріски і вершковим маслом. Ісландське вершкове масло, одне з найкращих в світі, тому що там, ясно, корівки пасуться в раю і в прекрасному гуморі дають прекрасне молоко. І літак на зворотньому шляху з Америки під час дозаправки був завантажений, ну, ледь не тонною вершкового масла, яке везли в Україну, і був використаний дипломатичний літак для завезення вершкового масла. На початку війни, перше про це, напевно, скажу, на початку війни ми використовували дипломатичні бусіки для того, щоб везти броніки, ну, зброю там не проведеш, але броніки возили, дрони возили. Потім, коли ситуація трохи стабілізувалась, партнери кажуть, ну, давайте вже якось попристойніше, і ми цю історію згорнули. У нас був кейс до війни, коли спіймали бусик дипломатичний з цигарками і золотом, я всіх одразу звільнив. Ну, звільнити-то таке… А це ж я готовий, це ж не я, я ж не можу це зробити. Я просто мав в системі показати, що навіть якщо хтось цим паралельно займається, то я прикривати це все не буду. Бо в мене був вибір, я міг сказати, ну, хай буде рішення суду, потім буде рішення суду, тоді ми ухвалимо. Там юристи ламали, коли я сказав, що звільнити, юристи ламали голови, як це правильно зробити. Потім після цього ми змінили правила всередині використання бусіків, щоб це все накрити. Тому тут це життя, є люди, які завжди намагаються зловживати. А я питав не про Україну, я про світові євреї. Ви ж точно знаєте про такі випадки в світі? Ну, я знаю про, не публічно, але дивіться, воно завжди крутиться, якщо не брати тему наркотиків, це взагалі шокує, коли це в новинах вилізло, що рашени возили наркоту дипломатичними багажами, це вже просто. Але в принципі там набір дуже традиційний, це сигарета і алкоголь, це те, чим зловживають різні країни, використовуючи дип-пошту. І третій елемент, найбільш зашифрований, але це також має місце, це історичні артефакти. Тобто археологія, живопис. Був один кейс, про який мені достеменно відомо, коли в сейфі одного посла лежала історична річ, і спецслужби місцевої країни знали про те, що вона там лежить. І послу сказали, дивись, ми знаємо, ми не можемо, якщо ти нормальний, поверни, але якщо ти можеш повернути, просто знай, що ти будеш під нашим, кожен твій рух, кожен твій транспорт, кожне відкриття цього сейфу буде під рентгеном. Віддав? Ти це з країни не вивезеш. Ну на момент, коли я розлучився з цією історією, ще не віддав, але на той момент це вже декілька років там лежало. Я не дарма згадав про серіал «Окуповані» норвезький, я дуже люблю два серіали, в яких йдеться саме про уряди і так далі. Це «Боргін», уряд, данський серіал і серіал віце-HBO «Янучі» про віце-президента США. Як би ви радили якийсь серіал чи фільм про цей напрямок, який би ви порадили, з огляду на те, що оце дуже схоже на правду? Я позавчора прийшов додому, а Світлана дивилася на Netflix серіал «Дипломатка» і я сів з нею, подивився 10 хвилин і кажу, що це все неправда. Я знав, «Деплюкс». Мені просто важко дивитися. Вчора ми дивилися «Дедпул» і «Росомаха», при абсолютній казковості сюжету і просто сценаристи вимикають твій мозок в якийсь момент і просять тебе насолоджуватись картинкою, то мені дивитися такі фільми легше, ніж фільми про політику. Я вважаю, що я всі фільми про політику ділю, це близько до правди чи це зовсім неправда.

  96. [Валерон]

    А що найближче до правди, як вам здається?

  97. [Дмитро Кулеба]

    Про політику? «Хвост» вірсід «Собаки»? «Хвост», так, це безумовно класика. «Картковий будинок»? Так, «Картковий будинок» був доволі реалістичний. В першому сезоні, поки Фінчер займався. Ну, поки вони серйозно до цього ставилися. Але дуже прикольний, не згадаю назву, навіть не зможу порекомендувати, дуже прикольний південнокорейський фільм про політтехнолога, можу знайти потім, прислати там, поставити плашку. Або нам підкажуть в коментарях. В коментарях. Або ви прийдете в коментарі. В коментарі підкажу, теж варіант. Про політтехнолога, який створив взагалі південнокорейську політику. Ну, дуже-дуже крутий. Дивлюсь. Вчора дивився «Динамо Ференс Вареш». Ну, перший тайм, молодці, красені. Ну, там червона абсолютно була, чесно кажучи, на емоціях, поза межами поля. Ну, дурацький поступок. Влетів йому в ногу. Другий тайм, звісно, просто злетіли. Це, до речі, теж історія про війну. Ти можеш якийсь період відіграти, і тобі кажуть, ну, красені, на характері, єдність, воля. А потім другий тайм, і ті ж самі люди, повний, їх розмазують просто. Це ж футбол – це життя. Футбол, як кажуть, армія – це зріз суспільства, а футбол – це теж політика, це зріз суспільства. А футбол – це теж зріз того, що відбувається кожного дня в громадах, в сім'ях.

  98. [Валерон]

    А в дипломаті він вам допомагав? Було багато футбольних болів?

  99. [Дмитро Кулеба]

    Ріброва до зустріх з Орбаном. Ні, ну, оці всі історії, там, футболка з прізвищем, з номером – це все регулярно відбувалося, ми там дарували, передавали все це, але футбольний досвід один раз допоміг мені перемогти в дуже важкій битві в прямому ефірі італійського телебачення, тому що… Вони дуже люблять футбол. Так, і там був я і двоє італійських експертів, ну, обидва просто упороті до неможливості. Ну, окей, один до можливості, а другий до неможливості. І той, що до неможливості, почав мені розказувати, що там, тіпа, проти кого ви взагалі воюєте, вам кінець, вас, ви маєте зараз, ну, оце вся риторика.

  100. [Валерон]

    Мені здається, я знаю, що ви сказали.

  101. [Дмитро Кулеба]

    Погоджуйтесь зараз, подивіться на фронт, погоджуйтесь зараз, бо все одно Росія переможе і тоді буде вам набагато гірше. Я йому нагадав фінал Ліги чемпіонів Мілан-Ліверпуль. 3-0 в першому таймі, просто розмазали Ліверпуль по полю, не було взагалі Ліверпуля. А в результаті по пенальті в другому таймі Ліверпуль забуває три голи і по пенальті виграє.

  102. [Валерон]

    А я думаю, ви йому нагадали Чемпіонат світу 2006 року, хто вірив в Італію, де була Італія взагалі.

  103. [Дмитро Кулеба]

    Оскільки я хотів зробити йому боляче. Я думав про Лестера, скажете. А що з Лестером було? Ну, що став чемпіоном.

  104. [Валерон]

    А хто вам зараз в Динамо подобається?

  105. [Дмитро Кулеба]

    Я вчора дивився вперше футбол зі Світланою, вона розпитала мене, а наші білі чи наші темні, а чому оцей в воротах не вибігає на іншу половину поля, ну це було комедно. Але вона звернула увагу, каже, коли вона зрозуміла, хто наші, і дивилася, вона каже, боже, вони всі як діти, це не серйозно, куди їх випустили, маленькі, худенькі. Мені дуже імпонує насправді Шапаренко, я вважаю, що йому бракує стабільності якоїсь, але коли він в ударі, він тримає гру, і вчора, до речі, в першому таймі він такий, нормально відіграв. Хороший хлопець, як на мене, ванат такий гострий, але мені здається, їм всім зараз не вистачає саме, не то, щоб характеру, вони хочуть, але не вистачає якоїсь дорослості футбольної, не фізичної, а саме футбольної.

  106. [Валерон]

    Ванат, до речі, не диво, гарно знає історію України.

  107. [Дмитро Кулеба]

    Серйозно? Рано чи пізно перевіримо. Традиційно в кінці подкасту ми виставляємо на розіграш благодійний, на військо, який слот від гостя. Це Каїба, це Куба. Між іншим, я не впевнений, що вони можуть офіційно продаватися, оскільки ембарго ніхто не скасовував. Це подарунок. Так, це подарунок. Ви запитували про контрабанду в ДИП? Я вам не сказав головне. Якось в Гавані стоїть чувак на вулиці, він робить постійно так. Це означає, що він продає кокаїн і сігари. Під кокаїном, як нам розповіли, там дуже часто беруть туалетний папір, заматують його в 10 шарів скотчу, поки лох розмотав, продавець вже пішов. І він передає тобі, якщо ти кажеш, сігари, ми казали сігари, в мене була повна сумка грошей, ми знімали два кліпи, я дуже переживав, фаготу було все одно. Він передає тебе на вулиці другій людині, друга людина, третій, тебе ведуть, ведуть, ведуть. І потім в підворотні виходить чувак з великою сумкою і ти в темряві починаєш обирати коробки з коїбою якраз. Ми сторгувалися до 30 доларів за коробку і в Паріжі на пересадці я пішов перевірив 740 євро, тобто різниця отака. Ви виставляєте отаку от коїбу, ще й з дуже гарною коробочкою. Розкажіть, будь ласка. Ну, Фозі, я вимушений вас розчарувати. Вам впарили фейкову коїбу. Ну, я знаю. Вона курилася, вона дуже смачна. То була солома, ну, сила самопереконання завжди працює. Ні, ні, курилися вони нормально і тягнулися нормально. Це не була коїба, це коїба, це дорога серія, вона пакується в таку перламутрову коробочку красиву. Це маленькі сігарки. Тут вбудований хумідор, тобто ви можете їх одразу...

  108. [Фоззі]

    Це сігаріли чи сігарони?

  109. [Дмитро Кулеба]

    Ні, ні, це все сігари. Коїба не виробляє сігаріли, сігара просто розмір тут не впливає. І ви бачите, я хочу по чеснаку, що коробка розпочата, але десь 10 відсотків, бо вона стояла у мене в кабінеті, і коли в мене було дуже мало часу, а хотілося покурити, то я курив цю коїбу. Ці гроші, зібрані на цей лот, підуть на тактичні аптечки, фонду згуртовані, і я займаюся ними сам. Все робимо, як завжди, до нас від 200 гривень і один плюс коментаря. 400 гривень, два плюси. Двічі більше шансів виграти коробку сігар Коїба з автографом нашого сьогоднішнього гостя. Це, мені здається, дуже ексклюзивний лот, і ми сподіваємось зібрати багато грошей, про які ми вам повідомимо обов'язково. Отже, сьогодні... Пахне. Воно пахне.

  110. [Валерон]

    Бачу фазу, можливо, мінус одна там буде. Ні-ні-ні, все буде пораховано.

  111. [Дмитро Кулеба]

    Якось з Куби я віз татовій блок цигарок якихось, а чим вони цінні, в них немає технології. Тобто це табак. Ти розумієш, чому люди починали корити? Це смачно. Свята людина, слухайте мудрого людину. Я до тата довіз з блока дві пачки, тому що я починав корити, і на мене сходилося так. Це харківське запитання, що ти куриш і де б'єш. Ану дай. А розкажу вам на останківець прикол. Коли я був на Кубі, я був тоді помічником міністра і супроводжував його в візиті, і нас поселили за радянською традицією на державній даче. Ну там такі савок-савкони. Але не схромні там. Там все суперпримітивно, просто, але просто будинок окремий якийсь стоїть. Це, звісно, не зрівняється з... Конче Заспів. Ні, з будинком, ну найекстрімніша резиденція була в мене в Малаві в Африці. Але це таке ремеслере. І я ж дістав свою сігару, і хожу, і думаю, щас я на Кубі покурю кашерно сігару. І тут з'ясовую, що в мене немає ні сірників, ні запальнички. Хто знає сігари, знає, що коли приїдете в якийсь клуб, вам там людина в рукавичках буде цілу окрему церемонію. Облаштує, обрізав, потім там запалювати треба під певним кутом, на певній відстані від вогню. Якщо це запальничка, вона має бути тільки отака. Якщо це сірники, то треба, щоб перший цей спалах випарувався, щоб не було сірий, а чисте дерево. Вони там заморочуються, сто проблем створюють на пустому місці, щоб подарувати вам ідеальний смак сігар. Я приходжу, хожу по цій віллі і шукаю, де прикурить. І відкриваю двері, заходжу на кухню випадково. В кухні сидить кухар, і там співробітники, обслуга цієї резиденції, вони так на мене дивляться. Я їм показую, що треба прикурити. І тут ламаною російською кухар мені каже, супер ламано, вони ж там всі ці агенти місцевих спецслужб за світою в Москві. В Москві, так. І він на мене дивиться і каже, хочеш прикурити як справжній кубинець? Я кажу, звісно, хочу, давай, підкрив мені цю таємницю. Він підходить до газової плити, запалює камфорку і каже, прикурий. Я схилився над камфоркою газової плити, прикурив сигару, він каже, тепер ти справжній кубинець. Отака історія. А потім звідси сказав, що зав'язав стосунки з об'єктом.

  112. [Валерон]

    Поглибив. Говорили б з вами і говорили.

  113. [Дмитро Кулеба]

    Ну, якщо буде шанс, ми коли-небудь зробимо друге коле, тому що дуже багато питань не підняли. Давайте всі виживемо і будемо мати на снаху змогу зустрітися на барі і договорити про те, що сьогодні не встигли. Дякуємо. Дякую за прекрасну розмову. Прочудово було.

Схожі епізоди

політика, бізнес

13 бер. 2025 р.

Михайло Федоров

ФЕДОРОВ. ДІЯ й вибори в ній, чи відключать Starlink, листування з Маском, дрони та лазерні системи

«А Дію приймаєте?» — запитання, яке стало частиною життя кожного українця. Армія дронів нищить ворога, і він перетворив це на справжню гру, де дронарі отримують єБали. Він обіцяв державу в смартфоні — і вона з’явилася. Спілкується з Ілоном Маском, а паралельно вже думає, чим замі

Читати повний текст

освіта

15 вер. 2026 р.

Оксен Лісовий

ЛІСОВИЙ. Корупція в освіті, вчителі тіктокери, заборона соц.мереж, вибори ректорів і дефіцит учнів

Скільки заробляють вчителі? До якого вишу краще подати документи? І що робити з ChatGPT? Наш гість знає відповіді на всі ці запитання, а також усе про корупційні схеми в освіті. Сьогодні разом із нами за барною стійкою — колишній міністр освіти і науки України Оксен Лісовий 🔥 Як

Читати повний текст

політика, військо

11 серп. 2023 р.

Юрій Гудименко

ГУДИМЕНКО. Український Моссад, розпад росії, робота сапера, 17 операцій і як ставитися до ветеранів

На історика, письменника, політика, сапера ЗСУ Юрія Гудименка чекали в Прямій Червоній дуже давно. І ось після поранення, 17 операцій і реабілітації в США він таки дістався нашого бару! Гудименко зупиняв русський мір у Запоріжжі, протестував проти Зеленського, зустрічав 24 лютого

Читати повний текст