ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
музика

ONUKA. Чорнобиль, відновлення Чернігівщини, продовження справи діда, радянські культурні травми

ONUKA / Наталія Жижченко

Опубліковано 31 жовт. 2024 р. • Довжина: 11 359 слів

Короткий зміст

Ми мали випустити це відео ще цього серпня, але жорсткий диск із матеріалом підступно вирішив зламатися на самому початку монтажу. Нарешті запис відновлено — і ось для вас неперевершена фронтвумен гурту ONUKA Наталія Жижченко @ONUKA

Вона першою з українських зірок потрапила на Таймс-Сквер. Вона змінила великий та бентежний Київ на спокійну садибу на Чернігівщині, тому що це її край. Вона почала грати на сопілці ще задовго до того, як це стало мейнстримом, а свою музику їздить писати до Зони відчуження.

Новий випуск ПЧ про Чернігів, створення серіалу «Чорнобиль» від HBO, Зону відчуження, Євробачення, байрактарщину, виготовлення музичних інструментів і, звичайно, про українську музику!

🔥 Навіщо ONUKA переїхала з Києва до Чернігова 
🔥 Українізація Чернігівщини через російські ракети
🔥 Популяризація сопілки та байрактарщина
🔥 Чому ONUKA не хоче представляти Україну на Євробаченні 
🔥 Спадщина її талановитого діда
🔥 Як ентузіасти відновлюють Чернігівщину після російських обстрілів
🔥 Написання музики в Зоні відчуження
🔥 Як створювався серіал «Чорнобиль» від HBO
🔥 Навіщо ONUKA вивчала угорську мову

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Фоззі]

    Пряма червона зростає над собою. То в нас людина, яку можна представити як актор з Нетфлікс, то в нас людина, яка висіла на Таймсквер. От так просто в нашому барі, де колись грав Блінкін, зайшла внука, людина, яка висіла на Таймсквер. А це? Це Рівень. Це Рівень, привіт. Дякую, що прийшла. І як там на Таймсквер?

  2. [ONUKA]

    Повисілося трошки. Для мене це було важливо, тому що мені було важливо минулого року якось знову встрахти в публічний простір. У себе, в самої голові. Тому що в мене тільки народилась дитина, друга. І от мені це було вкрай важливо. Тим більше, що це було присвячено саме новому альбому. І якесь, ну типу, встигнути в останній вагон. Ну я так для себе це сприймала. Насправді це круто, що є можливість в цей плейліст потрапляти. Це Спотіфай, так? Такий, типу, плейліст про рівність. Не тільки про рівність гендеру, про взагалі всі можливі рівності, які можуть бути. Я як представниця українського музичного простору, жіночого простору. Насправді, коли ти потрапляєш в цей плейліст, вони дивляться більше навіть на всі соціальні, там, різні ініціативи, які ти створюєш. Рівнясько якесь. А в цифрах це відображається якось? Оскільки тоді вийшов новий альбом, то це одразу великі цифри. Можливо, воно якось там триггериться. Але, насправді, думаю, що...

  3. [Фоззі]

    Ну це ТСН вже точно поставили новину про Таймсквер. По-любому. Ми ж в новинах все прочитали. Там можна або народити, або померти, або...

  4. [ONUKA]

    Або повисіти, народивши.

  5. [Фоззі]

    Можна сказати, що ми в новий час української музики живемо зараз з 24 літра.

  6. [ONUKA]

    Насправді для мене новий час української музики – це 2014 рік. Воно дуже співпало з тим, що це початок проєкту «Онука». І для мене якраз цього року, це десять років, я спостерігаю ціле покоління, яке народилось, і яке частково відмерло, частково прижилось, частково переформатувалось, і вже народилось нове. І я от розумію, що сьогоднішні артисти – це нове покоління. І артистів, і слухачів, і аудиторії в цілому. З одного боку, це класно споглядати, з іншого боку, цікаво бути у витоків саме цього витку, розвитку, але і, напевно, досить сумно розуміти, що твоя аудиторія вже не та, що зараз головна, молода і так далі. Це такі, взагалі, складні розмови. Хтось цим переймається, хтось на це працює, хтось тільки на це працює, а хтось, як я, споглядаю і роблю якісь рефлексії, і переживаю, і інколи радію, і дуже часто озираюся назад.

  7. [Фоззі]

    Але я от що мав на увазі. В 17-му році вже вийшло «Це моє місто»? Чи? Раніше, раніше.

  8. [ONUKA]

    Чотирнадцять років.

  9. [Фоззі]

    Чотирнадцять років «Це моє місто», це прям такий прорив, як на мене. Я пам'ятаю, що це прям з кожної машини, я чув в Києві, у всякому разі, це прям суперпопулярний, правда, суперхіт. Теж бікборди, здається, були якась реклама. Були і оці етномотиви, це так було тоді, ново, свіжо, оця сопілка.

  10. [ONUKA]

    Зараз, я думаю, важко знайти трек, Це мій біль, це мій великий біль взагалі про сопілку, тому що я, наприклад, сопілку в руки взяла у 89-му році, без перебільшень. Я з чотирьох років на ній граю, тому що дідусь майстер навчив, зробив, і, в принципі, це профільний інструмент мого життя. І те, що він потрапив в онунку, це через етапи його відкидання, прощання з цим інструментом, як з дитинством, як з фолькскладовою мого життя. І онунка – це повернення до своїх витоків. І в 14-му році ми не планували робити такий фольктронічний проєкт, або воно склалося само собою. І так вийшло, що я завжди була фанатом електроніки, хотіла собі електронний нішевий проєкт. І якось так склалось, що тут бандура, її треба було записати, і вирішила вставити бандурний семпл. Потім треба було в куску цього треку міста якийсь селяк, і я просто на кухні мала сопілку, кажу, давай награю, от типу щось таке, і оцей лейтмотив так склався. І вже від цього ми відштовхнулись, що всі складові, і вони обратались навколо оцеї етнічної музики, але насправді це є я, тому що я в цьому провела все своє дитинство, і можливо «Онука» там, це не перший проєкт, що поєднує етніку з чимось, в Україні маю на увазі, тому що існувало безліше проєктів, але саме з такою електронною музикою, мені здається, ну і в такому публічному просторі, можливо, і вперше. Звісно, те, що це зараз так, ну вже, мені здається, трошки віджило, але там роки два, тому це було прям такий суперпопулярний метод.

  11. [Фоззі]

    Супермасматик.

  12. [ONUKA]

    Я би навіть це там не шароварництвом назвала, а от мені сподобався термін «Байрактар-Корщина». От для мене це «Байрактар-Корщина». І мені здається, що вона трошки віджила, слава Богу, але не тієї причини, чому вона з'явилась, навіщо вона з'явилась, і ну це добре, що вона з'явилась на противагу всьому тому, чому вона з'явилась.

  13. [Фоззі]

    А тобі не було такого? А де ж ви були в 2014 році?

  14. [ONUKA]

    Ну я своїх всіх слухачів і так отримала, я на них не розраховувала, взагалі не очікувала, що це проєкт там якось вистрилить, що він стане публічним. Я собі на ніжний проєкт націлювалась там супер такою аудіофільською аудиторією, якою там була аудиторія проєкту «Tomato Joe's», який був до цього. Тобто я якихось амбіцій не відчувала і не вкладала. Те, що воно так вийшло, це не те, що проти волі, але трошки всупереч моїм уявленням про те, як це все буде. Мені, я рада, що є проєкти, які займаються в такому режимі, скажімо, музикою, і вони круті, і вони затребувальні. Це, наприклад, «Даха Браха», «Go A». І тут дуже важливо, щоб всі ці музиканти, вони знають, про що вони це роблять, тому що вони це вивчили, вони це дослідили, вони в цьому народились, вони в цьому жили, вони це вивчали. Частково вони всі дослідники, етнографи, експедитори і так далі. Це ті, кого я називаю. А мені прикро за ті моменти, коли це просто семпли набрані з бібліотек, щоб було для галочки, але це все чудно, і мені здається, це як з'являється, так і відживає. І це важливо, щоб проєкти, які тручно, скажімо так, це роблять, залишалися і мали вплив на аудиторію, у якої є запит на оцю саму ідентифікацію. І круто, якби вони черпали дійсно, ну не поверхневі якісь такі шари, а шари з-під тексту, і з ізнанням, і з-під ґрунтям.

  15. [Фоззі]

    Це прямо дуже солодко звучить. «Сапілка» – так, була ситуація, коли ми готували один трек, і я Фаготу кажу, ну блін, зараз скрізь ці «Сапілки», може ми не будемо вставляти? А Фагот каже, ну якщо ми це вставляли у 2000 році, чому ми не можемо вставити в 2024? І «Сапілка» – це ж геніально. По-перше, ти щось робиш, в електронній музиці це важливо, щось візуалізовувати на сцені. По-друге, її зручно возити.

  16. [ONUKA]

    Це факт. Ну вона завжди зі мною. Перший тривожний рюкзачок, я там мала ліки, і документи, і «Сапілку». І це круто, що можна з собою її брати всюди, і якби там фігово десь не було, ти дістав, пограв, все, відпустило наче трошки. Ну і дійсно, з перельотами, коли вони були ще у нас в гастролях, це зручний інструмент, що не скажеш про решту нашої апаратури.

  17. [Фоззі]

    В кліпі «Це моє місто – Київ» показаний.

  18. [ONUKA]

    Так.

  19. [Фоззі]

    Але дуже багато ти в інтерв'ю кажеш, що тобі більше подобається Чернігів, і приїхали ви зараз в Чернігів. Була така історія?

  20. [ONUKA]

    Насправді в Вікіпедії навіть написано, що я народилася в Чернігіві. Це не так. Я народилась в Києві, але весь мій рід музичний, глибокий. Він з Чернігова, тому що дідусь з Чернігова, бабуся, мама, і все, що онука – це Чернігів, скажімо так. І якщо душевно, то, звісно, Чернігів – це моє місто. Але місто встановлення, народження, навчання – це Київ. Я Київ також дуже сильно люблю. Але зараз мені набагато душевніше, затишніше в Чернігові, тому що там реально інший плин часу. І я не відчуваю цієї сюрреалістичної, дуалістичності буття. Тому що там я якось так законсервована в нашому будинку, в нашій садибі. Тим більше, що ми її зараз розвиваємо як простір. Про це також багато можу розповісти. І це як такий острівець небуття у цьому-всьому хаосі. І, напевно, це головна моя зараз така мотивація продовжувати далі жити і заземлятись саме там.

  21. [Фоззі]

    Ну, і, напевно, це ж комерційний розрахунок теж був якийсь – знімати Чернігів у 40-му році?

  22. [ONUKA]

    Та, ну, насправді, я зрозуміла, що про кліп. Насправді, я не скажу, що ми там думали про якусь комерцію, тому що це кліп, знятий Женею з вікна нашої машини через, боже, аноморфотні лінзи, які він купив десь на OLX, старовинні, до яких він випилював лобзіком якісь там кріплення, тому що у нас навіть не було там коштів взяти це в оренду. І, насправді, це трошки до епохи того, як аноморфотні лінзи ці з'явилися там в кожному ренталі. І це знято потім якось перекодовано. Там купа матеріалу не ввійшла, купа запоролась. Ну, я пам'ятаю, як...

  23. [Фоззі]

    Декілька разів їздив, так?

  24. [ONUKA]

    Ну, насправді, ми цей міст переїжджали, і я кожен раз починала сміятись через те, що він тримає всю цю фігню. Він на мене злився, я вже плачу. Ну, коротше, я пам'ятаю ці моменти, бо вже іншого часу. Але, насправді, знімали, тому що безвихідь було. Можна було зняти так, виїхавши з дому, про Чернігів планів не було. Ми, взагалі, там не думали про розрахунок того. Знову ж про цю пісню, що вона там якось спрацює. Ну, це цікаво, що всі там, ну, хіти, грубо кажучи, вони всі супереч всім прогнозам завжди відбуваються. І навпаки, так.

  25. [Фоззі]

    За це ми і любимо музику, за те, що неможливо все прорахувати.

  26. [ONUKA]

    Прорахувати взагалі неможливо.

  27. [Фоззі]

    Оце люди, коли починають продюсерів давати, казати. Особливо, коли діджеї, що зараз 88. Кажу, 88 що? Чотирнадцять? BPM, BPM. Це гарний жарт. Я так подумав, у нас є пряма червона, крива жовта, пряма чорна на похорон, пряма синя алкогольна, не вистачає тільки однієї, якої? Зеленої? Холодної зеленої. Ммм. От тепер всього вистачить. Дякуємо Єгір Майстру за цей крижаний шот, за підтримку українського Ютуба і української музики.

  28. [Валерон]

    Амінь. Єгір Майстр ідеальний, коли крижаний.

  29. [Фоззі]

    Добре, ось про цей переїзд виходить, що всі намагаються поїхати подалі від Росії, скажімо так. Під льотний час. Ну прикордонний регіон, так, дійсно. Ми, наприклад, от виїхали аж в Ужгород, а ти поїхала з родиною, як розумієш?

  30. [ONUKA]

    Ми живемо на два міста, але в садочок Саша ходить і там, і тут. Тобто у нас два садочки, це дуже зручно. А насправді це досить так якби безрозумно, як сказати, не досить відповідально як мамі. Ну і взагалі залишатись в Україні і переїжджати в Чернігів частково, але я так розумію, що доля настільки непередбачувана, що ти можеш виїхати в Німеччину і там попасти просто в якусь халепу, типу там в ДТП з потягом і загинути. Ну тобто коли...

  31. [Фоззі]

    Ну фаталізм певний якийсь.

  32. [ONUKA]

    Ну екзистенціалізм і фаталізм – це мої другі два імені. Але насправді є будинок, який належав ще моїм прадіду і прабабусі, потім дідусю і бабусі, там народилася мама, я провела там все дитинство і в цьому будинку в майстерні мого дідуся була, в якій я з дитинства проводила час. І ця садиба, вона в центрі міста, вона дуже старовинна, сам будинок В центрі Чернігова?

  33. [Валерон]

    Так.

  34. [ONUKA]

    Він в 1904 році обудований і виходить, що мої діти – це п'яте покоління на цій землі. В цьому будинку дерев'яному, в якому все це мереживо чернігівське, яке просто, ну, це я, типу, закарбована візуально в цьому будинку. І коли почалась блокада Чернігова, для мене це був якийсь найбільший жах. Ну, до речі, просто Чернігів першим все це зустрів, вже в 1924 році маю на увазі, в 1922. І ще не відкрилася буча і ще не відкрилися всі ці звірства і ми не знали, що там відбувається. Ми знали, що немає газу, води, електрики там, зв'язку і так далі. Ми знали, що міст підірваний, що місто в блокаді, але насправді не знали всіх тих жахіт, які там відбувалися. І якось я думала лише про те, що буде, ну, ясно, що з містом, з будинком, що я попрощаюся з усіма спогадами дитинства. І мені якось подруга сказала, що це не стільки намолений мистецтвом простір, що він так просто не може зникнути сто відсотків. І я якось за цю думку зачепилася, і насправді так і вийшло. Там повибивали знову ж таки всі вікна, не всі частково в майстерні, ми їх замінили.

  35. [Фоззі]

    Це коли по театру прилетіло?

  36. [ONUKA]

    Ні, по театру прилетіло вже минулого серпня.

  37. [Фоззі]

    Він не в тому центрі до театру?

  38. [ONUKA]

    В тому центрі, 800 метрів, насправді. І ми були вдома, і все це бачили, насправді. І там було реально 8 хвилин до того, як... з тривоги, я маю на увазі. Але це відбулося, коли артилерія обстрілювала місто в самі перші тижні, найперші тижні. От нас там не було. Ми переїхали в Чернігів влітку 22-го року, доробили там всю реставрацію, яку ми розпочинали, і там залишилась майстерня з усіма інструментами, матеріалами дідусевими, тобто так, як вона в дитинстві і виглядала, в якій він і робив ці інструменти. А дідусь, насправді, був серйозний майстер, він, наприклад, реставрував Турбан Шевченка, тобто він був головою експериментального цеху Чернігівської музичної фабрики. Він такий потужний інженер, інтелектуал, інтелігент, фольклорист, музикант, мультиінструменталіст, взагалі супер така важлива фігура не тільки для Чернігівщини. Я думала робити музей, передумала, думала потім робити музей-кімнату, але все це якось замшело і не потрібно звучало. І так от думки, коротше, вирували, як колись з Онукою, коли все склалося в один пазл. Так само тут з цим простором я вирішила, що буде офлайн-онлайн простір, в якому будуть там творчі вечори, лекції, події, заняття, виготовлення освітнього контенту. Знову ж таки там типу як лекції такі просвітницькі, але не супер за як би такий більш-менш поверхневий для школярів, типу для підлітків на різну етнічну і музичну тематику. А другий, дуже важливий для мене ракурс, це відновлення, виготовлення інструментів за дідусевими кресленнями. Зараз це відбувається як етап. Це виявилось капець, як складно. Я не думала, що це буде так аж складно. Це дорого і це такий виклик. Тобто я не хочу, щоб по цим кресленням робили майстри, тому що в цьому я не бачу сенсу. Я хочу, щоб це був процес, який називається made by man and machine. Це взагалі в світі нове таке явище, що це напівавтоматизоване, дрібне серійне виробництво із серії. Тобто залучення купи сучасних верстатів типу ЧПУ і там 3D принтерів, фрезаків і так далі, але по старовинним кресленням і два види дерев'яні інструменти. Це як типу майстрові, в сенсі для музикантів. Та із пластику, але із пластику переробленого. І це, як по мені, повний меч, тому що Софілка, тому що перероблений пластик і тому, що 3D-друк і можливість надрукувати інструменти для купи громад, для дітей по дуже низькій собівартості.

  39. [Фоззі]

    І там у всьому цьому ви ще і живете?

  40. [ONUKA]

    Ми у всьому цьому живемо, а саме виробництво, бо ми не відмовили ці верстати ставити в майстерні. Воно там поряд в просторі, до речі, в який прилетіло в останній прильот, який був вже в цьому році, але, слава Богу, всі живі. Тобто зараз виходить робота над тим, щоб ці верстати вже зібрали, зробити дерев'яну версію Софілки за дідусовим кресленням і потім так само на цьому ж верстаті із брусків переробленого пластику. Тобто, друкувати виявилось, ну, не вийшло, скажімо так, тому що там дуже складно налаштовувати, є свої баги, коротше. І я вирішила, що просто треба з брусків, які так само там виробляються в цьому просторі, робити, виходить, такі більш бюджетні, перероблені, екологічні, автентичні інструменти. Ось зараз це оголовний напрямок. Це виявилось великим викликом для мене і для всіх там науковців, які над цим працюють. Але це класно, прикольно, і мені здається, що це і є переосмислення. У мене велика ціль в житті це відновити Чернігівську фабрику музичних інструментів, але ясно, що це має бути переосмислення, тому що вона нема.

  41. [Фоззі]

    Малі гітари.

  42. [ONUKA]

    Найбільша фабрика Радянського Союзу. Вони робили 500 піаніно на день. Ну, ясно, що 500 піаніно на день.

  43. [Фоззі]

    Україна.

  44. [ONUKA]

    Україна, так, і рояль навіть Україна робила, але це повний треш.

  45. [Фоззі]

    І це, напевно, не тільки в Радянському Союзі, кудись ще експортувалося?

  46. [ONUKA]

    Експортувалося і в Швеції, і саме оце піаніно, яке в мене там стоїть в будинку, воно експортований варіант, і воно відрізняється. Воно реально набагато гарніше, ніж ті, що в музичних школах стояли. Але це велика мета, вона багато крокова, тобто це не так просто, я все це розумію, але оце виробництво, це перший такий маленький крочок до моєї великої мети.

  47. [Фоззі]

    А змінився Чернігів от з 24 липня?

  48. [ONUKA]

    Так, змінився. По-перше, в Чернігів ніколи не звучала українська мова. Це важливо. Дуже рідко.

  49. [Фоззі]

    На Червоній площі?

  50. [ONUKA]

    На Красній площі вона так називається. Ну, скажімо так, там завжди стояли маршрутки на Москву біля Макдональдсу, тому що дуже швидко, дуже близько і дуже багато людей там працювало. Тому орієнтація міста також я не узагальнюю, але пекторно було зрозуміло про що. І після того, як де окупували, де блокували місто було не в окупації, а в блокаді. Це різниця. Було відчуття, що люди дуже поєдналися і от таке витало, що ми вже ніколи не будемо такими, як були. Нас це змінило. Почали з'являтися клуби спілкування просто в кав'ярнях, на касі, в магазинах зазвучала українська мова, на дитячих майданчиках. Звісно, я не будую якихось таких наївних про тотальну українізацію і так далі. Багато російської мови і в Києві, я чую, знову ж таки, і в Чернігові також. Але в цілому це штучним якимось там законом, реформою неможливо було настільки тригернути людей і звернути до української мови, до українського слова.

  51. [Фоззі]

    Як ракети, де допомогли?

  52. [ONUKA]

    Як блокада, це перше, потім, звісно, і обстріли. Чернігів взагалі на себе взяв величезний удар і мені здається, що взагалі виратував Київ від початку. Тому принаймні є така думка і взагалі я її розділяю. І насправді місто змінилось, але оцей казковий, старовинний вайб, він нікуди не дівся. Я так про це переживала, коли перший раз їхала, просто завжди якщо ви були в Чернігові, ви в'їжджаєте і там є Катерининська церква. І от таке, будь-яку погоду, я не знаю, якесь супер небесне сайво, ну маю на увазі таке атмосферне, що ти в'їжджаєш одразу в якусь старовинну казку. Тому що це одне з тих міст, де ти в'їжджаєш одразу в центр. Взагалі з траси ти тупо потрапляєш в центр, там навіть проїжджати не треба. І тут старовинний вал, там старовинний цей Чернігів комплекс дитиниць, там де тисячорічні монастирі, храми і так далі. Ця площа, якась казковість. І от коли ми вперше після деблокади в'їжджали, я зрозуміла, що цей вайб зберігся. Ще там є дуже класна річ. Там такий плин часу, от він точно відрізняється від Києва. Він сповільнений. Ніхто нікуди, ну в цілому, не поспішає. І це настільки круто. Це не те, що там він йде в зворотньому боці.

  53. [Фоззі]

    Знаєш, що ніхто нікуди не поспішає.

  54. [ONUKA]

    Але тут ну якось ти просто насолоджуєшся інколи життям, що ти прокидаєшся, можеш приготувати там, наприклад, сніданок, вийти на двір, і в повітрі витає не нервовий вайб, що я вже запізнився, а що ще попереду весь день. Ну, типу, от у мене таке є. Можливо, це якісь рефлексії там і реверанси в бік дитинства, де мені було дуже затишно і класно саме там. Але я не ідеалізую. Є багато нюансів, є дуже багато розбомблених місць, які поки що не реставруються. Передмістя. І не відновлюють стадіо. Стадіо. Ну, до речі, над ним робота почалася. Краєзнавчий мост. Там взагалі так цікаво, що всі будівлі, в які потрапили, вони мали супер радянські назви. Я не знаю. Це таке співпадіння. Бог римує співпадіннями, скажімо так. Ну, передмістя, наприклад, воно взагалі стерте. Тобто, як це буде відновлюватись? Це великий біль і є така класна волонтерська організація Repair Together. Можливо, ви чули. Це взагалі такі чуваки. Я їх фанат. Вони зробили таке поняття, як рейф толока. Дуже багато такого в світі, що якесь там будівництво, запрошують молодь, запрошують діджея, грубо кажучи, і танцюють, прибирають завали, таким чином розчищають територію і рейфують. У нас зробили типу рейф толоки після прильотів. Вони почали з Ягідного, де був просто жах, із Іванівки. І от ми там мали можливість виступати. Це ще 22 рік. Саме для волонтерів, після того, як вони розібрали цьому чергові завали зі школи і будинку культури. І у них вони розрослися, там дійсно це молодь, дуже класна, красива, яка знову ж таки на волонтерських засадах все це відновлює, будує, безкоштовно, ясно, що для жителів. При цьому вони запрошують суперавангардних музикантів, там якийсь авангардний джаз, авангардну електронну музику. Це все так, ну типу виглядає, ну дійсно, як рейф. Це все суперзавзята, свідома молодь. І у них є такий типу батальйон дівоцтво. Ну, типу там, де тільки дівчата. І я от один раз також їздила на цю відбудову саме дівчачого цього, ну я не знаю, не батальйону, відділу, де принципово будують лише дівчата. І ми клали там газоблоки. Я, по-перше, офігіла, наскільки це складно покласти рівно цей ряд газоблоків. Я просто офігіла. По-друге, я була там вагітна на сьомому місяці. Ну, це було також дуже тупо з мого боку. Я там ще якось це приховала, типу. І от я потім звідти їхала на машині. Я не знаю, я не могла кілька днів в себе прийти, тому що мені настільки наочно... От я якось, типу, відволікаюсь від контексту дію, обираю там творчість, донати і так далі. І якось сублюмую всі свої переживання в якісь кроки конкретно. А тут мені, ну типу, стрілкою вже показало, що у нас дівчата, блін, своїми руками кладуть газоблоки. А тут хтось один натискає цю срану кнопку і просто прилітає в театр, наприклад. І оце несумісне на терезах можливість якось це ну не то що, то тож не те, якось порівняти, урівняти, співвіднести. Мені так воно наочно було зрозуміло тими руками, що у мене тримтіли після цих газоблоків, що я, я не знаю, кілька днів тупо не могла прийти до тями. Ну такі моменти мене дуже сильно якось опускають в прірву. Але тим не менш у дівчатах хлопці займаються цими далі. Там у них уже просто купа проєктів. Це нове явище, наприклад, ці рейф-толоки, як на мене, це просто нове явище в мистецтві, яке потім буде, ну не дай Боже, десь мати продовження в якихось інших країнах. Але це той досвід, це реально нова схема, це реально винахід мистецтва от такий трагічний, але ну це нове явище, яким я просто захоплююсь.

  55. [Фоззі]

    А навколо Чернігова і от знаєш у нас там про фортифікації з часу атаки на Харківщину почали багато розповідати?

  56. [ONUKA]

    Насправді я особисто на свої очі не бачила, але знаю, що там все класно.

  57. [Фоззі]

    Щось буде?

  58. [ONUKA]

    Ну там прям класно. Ну, знову ж таки, я довіряю людям, від яких я це чула, але довіра тут вже в принципі не передбачуване явище, тому коли взагалі все це починалося і всі писали, що все це буде, я не те, що не вірила, коли все почалося навіть, я ще не вірила, спочатку подумала, що салют, потім подумала, що це гроза і вже потім, коли прочитала і бачу в мережі, тільки тоді і то якось пару днів.

  59. [Фоззі]

    А ти поїхала з Києва тоді?

  60. [ONUKA]

    Ми поїхали через тиждень десь на два тижні в Трускавець. І це було взагалі для мене великим уроком, що треба слухати інтуїцію, нікуди не треба було їхати. Це реально панічна реакція всіх, тому що сусіди, друзі, вони чомусь всі зібрались у нас вдома і треба їхати, треба їхати. Я дуже не хотіла їхати, але ми поїхали, всі якось в інші боки, витримали ми два тижні. І так вийшло, що їхали ми машиною, а назад ще машиною не можна було повертатись, тому що взагалі не було ясно, що це. Ще до деокупації Київщини і Чернігова. І ми просто машину там кинули, типу в Трускавці і сіли на потяг, на який були всі вільні квітки в цьому боці. І доїхали додому і я зрозуміла, що завжди треба...

  61. [Фоззі]

    На схід Паражніком.

  62. [ONUKA]

    Треба слухати свою інтуїцію. І це, до речі, була перша поїздка потягом для сина і для собаки. Така повністю затемненій. Це було цікаво.

  63. [Фоззі]

    Колись йшлося про те, що наша мета євро-2012. З того часу дещо підкоригувалося і тому тепер наша мета 100 тисяч підписників каналу Пряма Червона. Не спиняйтеся. Прямо зараз. Давай про Чорнобиль поговоримо. Давай. Він просто за алфавитом. Я, Чорнігів, Чорнобиль.

  64. [ONUKA]

    Правильно. Все правильно.

  65. [Фоззі]

    Не могло... Не міг би цей випуск пройти без розмови про Чорнобиль. Ти була в Чорнобилі після його деокупації?

  66. [ONUKA]

    Ні, не була. Дуже хотіла. Дуже хотіла зробити там лайф. І хотіла зробити його в Градирні. Градирні – це отакі величезні ці споруди охолоджуючі. Але там все заміновано. Там точно не можна і не можна буде ще дуже довго. Але я планую просто поїхати. Поки що не склалося. Але я хочу поїхати і зробити там лайф. Такий типу Unplugged. Це вже давно в моєму плані. Я вже знаю там трек-ліст. Я вже знаю, як це буде.

  67. [Фоззі]

    Можна біля того мосту, де саме їдять буханки хліба і найстрібають з води. Це буде дуже красиво.

  68. [ONUKA]

    До речі, я не знаю, чи той міст...

  69. [Фоззі]

    Тому що там, схоже, жодного мосту не залишилося.

  70. [ONUKA]

    Ні-ні, це такий мост, якщо там він точно залишився. Я не була, але я спілкуюся із тими людьми, що на станції працюють. І з керівництвом, і з науковцями. Тобто моя якось ця тема і зв'язок, вони підтримуються і якби я тримаю цю тему на контролі, і душею я все одно якось... Вона не стала мати менше значення після того, як почалась повномасштабна війна. Навпаки, ця зона для мене стала ще більш сюрреалістичним місцем. Тому що, от якщо подумати, що з цієї землею стало в 1986-му, потім до 1922-го року. Це неймовірний досвід на планеті тільки в рамках цього місця. А те, що сталося після 1922-го, мені здається, що найбільш йобнутий сценарист ніколи би не міг взагалі от такого написати.

  71. [Фоззі]

    Про роди, ліс, які там закопувалися?

  72. [ONUKA]

    Та про все. Тобто про те, що людина може зрадити. Людина, я маю на увазі не Україна, це взагалі як істота, що настільки може багато разів зрадити взагалі якесь місце, землю. І те, що ця земля знову пробачає певним чином мені, це дивовижно взагалі. Там дійсно інша властивість. Мені здається, що там і взагалі фізичні закони по-іншому діють. Я дивилась дуже цікавий фільм, він ще не вийшов, документальний про те, як відбувалася окупація на станції, взагалі про те, як персонал себе поводив. І там так це яскрабо, що наскільки тупі були ці окупанти, як вони, в сенсі ми, маніпулювали науковці будь-якими науковими загрозами, як це все тонко відігравалось, ну наскільки от цей людський фактор тупизни їх взагалі зіграв нам на руку, особливо в такому контексті. Ну і дійсно там, наприклад, вони повідривали з унітазів кришки, вони варили на станції зайця в каструлі, ну, на станції, яка пережила…

  73. [Фоззі]

    А зайця просто зловили в ліс?

  74. [ONUKA]

    Так, в лісі зайця зварили на станції, типу, зерна з кави вони їли, типу, ну, тобто, можна уявити, ну, здається, що це якісь міфи, ні, це не міфи, це з перших хвост і зрозуміло, що придумати таке складно.

  75. [Фоззі]

    Так, якось, щось вони погано в школі, мабуть, вчилися, якщо вони розуміли.

  76. [ONUKA]

    Ну, і те, що вони потім там закопались і поздихали, це, звичайно, просто фінал, ну, типу, на 10 балів.

  77. [Фоззі]

    Але виходить, що, ну, туди зараз не пускають, да, у цих туристичних історій немає. Туристичних немає, вона вся замінована. Ну, але замінована ким? Не нами, ну, ними ж замінована.

  78. [ONUKA]

    Ну, ними, звичайно, так.

  79. [Фоззі]

    Та я думаю, що і нам.

  80. [ONUKA]

    Ну, і нам, я думаю, що так, ну, тобто, це, я думаю, що туристичної історії не буде ще дуже довго. І, взагалі, ця ситуація дуже сильно вплинула на те, як буде далі розвиватися зона, тому що, от, наприкінці, там, 20-х років була велика наукова розмова з тим, що буде з зоною, вона класно вивчалася.

  81. [Фоззі]

    І серіал, як спрацював.

  82. [ONUKA]

    І серіал спрацював, і як вона переосмислювалась. І, ну, це, що, як вона інкапсулювалась, як культурне, урбаністичне, наукове, демографічне, етнографічне, взагалі, середовище. Ну, це був просто прецедент, ну, світовий та вселенський, насправді.

  83. [Фоззі]

    Ти знаєш, до речі, що режисер цього серіалу? Музикант? Музикант.

  84. [ONUKA]

    Звичайно.

  85. [Фоззі]

    Я коли дізнався, я тоді рецензії писав. А я так обожнюю цей альбом «Греть блондіно». Ми коли їздимо вже, не знаю, скільки років в такі виселені місця, я завжди при повороті на Бобріцю, тобто в мене рефлекс, мають починати грати перші акорди «Греть блондіно» з «Така Бога».

  86. [ONUKA]

    Насправді, вони коли знімали цей серіал, вони просили, щоб я дізналась на станції, кому належать права на одну штуку. Я дізналася на станції через Держархівце, дізналася, їм передала, і, коротше, я маю таку якось причетність до цього утворіння. Ну, в мене до нього є, знову ж таки, питання.

  87. [Фоззі]

    Тобто, не одним там сквером.

  88. [ONUKA]

    Ну, типу, так.

  89. [Фоззі]

    Могла і ім'я святкувати. Є питання, так? До достовірності?

  90. [ONUKA]

    Ні, не те, що питання, я розумію, чому воно так знято, чому там є, ну, поняття такої трошки радянської клюкви, тому що також я дуже класну думку почула, що якщо ця історія показує... Ну, ми якби люди ненормальної системи, ну, із серії типу ненормативних якихось механізмів. У нас взагалі трошки викреплена свідомість, тому що ми нащадки совку, грубо кажучи. І коли ми намагалися цю історію кінемат фільмувати, наші режисери, вони показували це через призму нашої ненормативної свідомості. Західному глядачеві це було чуждо, скажімо так. А коли це зняла людина з тої системи, цінностей, через призму своїх нормальних, ну, типу, я маю на увазі нормальних чи нормативних алгоритмів пропустила і вже показала рефлексуючи своїми цими нормальними механізмами, тоді це зайшло. І оця клюква важлива, тому що це вже така традиція, так, це показувати. Там якісь такі, ну, деякі сюрреалістичні, непотрібні мізинсцени, чи якісь там гіпер були такі, ну, для нас гротескні, типу, воно все потрібно, воно все спрацювало. Але головне, наскільки там був грунтовний підхід, наскільки там було вивчено все, і це круто, що вони звернулися до Олексієвич.

  91. [Фоззі]

    Літа Снова.

  92. [ONUKA]

    Так. Тому що і вона, до речі, коли згодилась з ними співпрацювати, вона не вірила, що вийде, тому що вже була не одна спроба це екранізувати, і кожен раз це виходило якась, ну, незрозуміла фігня, скажімо так. І вона сама була дуже здивована результатом. І мені дуже класно, що от вони її вплили як персонажа, ну, типу, що ця науковиця, насправді її ж не існувало, всі реальні персонажі, окрім неї, вона вигадана. І мені здається, що вони саме її, Олексієвич, отак от вплив цю історію, надавши їх оцю роль, ну, типу. Ну, я так думаю, я почула цю думку, я з нею повністю згодна. І музика, звичайно, просто крута. У мене історія, що я купила в собі цей вініл, забула його в машині, і він на сонці повністю отак от викривився, і я його потім дома слухала, і це викривлення, воно довело цій музиці насправді якоїсь такої обробки, що в реал-таймі, ну, на музику, скажімо так, це...

  93. [Фоззі]

    Підпливає?

  94. [ONUKA]

    Плинуло непоганим чином, так. І це вініл є у мене.

  95. [Фоззі]

    Це якраз приклад того, як...

  96. [ONUKA]

    Хепенінг, так, як працює мистецтво у поєднанні із реальним життям.

  97. [Фоззі]

    Лампа з цифрою.

  98. [ONUKA]

    Реально.

  99. [Фоззі]

    Ну, я, чесно кажучи, вражений абсолютно твоїм пристрастю до Чорнобиля. І... Я цю історію десь бачив, що ти їздила там ночувати. Так.

  100. [ONUKA]

    У мене була...

  101. [Фоззі]

    В закинутому готелі.

  102. [ONUKA]

    Не в закинутому, він працював, але...

  103. [Фоззі]

    Та мене жінці багато працювало.

  104. [ONUKA]

    Так. Вони жили в іншому готелі. Типу, модному. Він був беззайнятий. Це саме в Чорнобилі. А я залишилась в тому, що, типу, радянський, і насправді в ньому жили ліквідатори. І він, я не сказала б, що змінився з тих часів особливо. Там так само потребували паспорт при в'їзді. Там, типу, чоловік, жінка, ну, з Євгеном там залишались вдвох. Я хотіла сама, але мене там, коротше, не дозволили мені залишити. І, насправді, це та ніч, яка дуже сильно змінила моє, взагалі, враження до Чорнобиля. Наскільки воно було не до катастрофи, не до зони, не до станцій, саме до міста. Воно настільки в мені було романтизоване, що там люди герої, що, ну, дійсно, що це мрія моя, там, бути, жити, творити. Я хотіла там пісню написати, хотіла погуляти. Ну, все почалося з того, що в якийсь момент місто перетворилося на місто, не знаю, ну, як повкулаків, тому що, ну, реально мені стрьомно було вити, тому що всі на підпитку жорстко. Там були якісь комарі, які, насправді, ну, я не боюся комарів, в принципі, але, ну, от, я не пам'ятаю, щоб в мене сліди від комарів в чотири місяці взагалі не сходили. Ну, от, боже, наскільки це жахливо, гротескно звучить, але, ну, насправді таки є.

  105. [Фоззі]

    А на підпитку хто був?

  106. [ONUKA]

    Ну, місцеві люди, військові якісь.

  107. [Фоззі]

    Місцеві, ну, це ж на відчуження, правильно?

  108. [ONUKA]

    Так, але там живуть ті, хто обслуговують зону. І не тільки станцію, але взагалі зону. Тому працюють просто в магазині, в архіві, в бібліотеці і так далі. Знову ж таки, я не хочу узагальнювати, але це цікавий досвід, як ти сам собі щось романтизуєш і як ти потім ці всі романтизовані ідеали просто перевертаєш до гридригум і, ну, там же і комендантська година діє, поза тим, що це не було ще повномасштабно. Це 17-те рік.

  109. [Фоззі]

    Тобі треба було в якусь відеогрупу грати їх багато дій, яких і буваються в Прип'яті. Якийсь Call of Duty і потім ти вийшла до п'яних людей і сказала би I love you.

  110. [ONUKA]

    Ну, коротше, це цікаво зустрічатися зі своїми мріями, з ними взаємодіяти і робити висновки, які взагалі ти не очікував. Ну, тобто, сама зона – це одне, місто Чорнобиль – це інша, станція – це третє, Прип'ять – це четверте. Славутич – це взагалі такий прецедент класний. От там, до речі, ми провели свій медовий тиждень. У мене своя історія. Нормальні люди проводжають медовий місяць десь, а для мене була мрія попрацювати над станцією. І так вийшло, що в мене ця мрія здійснилася. Я два тижні працювала на станції. І ми знімали там відеоматеріал, але я повністю була як практикант. І Євген також. І ми все це знімали. Ми жили там в Славутичі. Кожен день їздили на потязі на станцію. Я з жінками в автобусі через роздягальню. Це все форма, це дозиметри. Через Білорусь їде. Зараз же, що ж такого немає? Там взагалі зараз якась така інша система. Тобто не так просто це все зробити. У них зараз вахти по два тижні, хто в Славутичі живе. Тому ці два тижні були дуже такими сюрреалістичними, романтичними. Я єдина жінка, яка була там в одному місці серед ненауковців взагалі на станції. У мене була мета туди зайти. Я зайшла. Мені дозволили. При цьому доза моя нормальна.

  111. [Фоззі]

    От ніколи не думав, що розмови про Чорнобиль можуть бути настільки апетитними, що захотілося прям туди поїхати і не в відеогрі, а наживо. Дивні відчуття. То може якась книжка написати про себе?

  112. [ONUKA]

    Ну, я думаю, що написано все обґрунтовано, цікаво. І найкращі твори, вони вже є якимись взірцями. Не думаю, що комусь буде цікава моя книжка. Там був дуже класний момент, що мені знайшли на станції, типу, подарунок. І подарували, коли ми вже їздили, ну, коли ми вже їхали назад. Це була особиста справа мого папи. Тобто, папа – мій ліквідатор. І вони знайшли заяву, з якої він поступав на станцію у 1986 році. І там, типу, написано, його фотографія, прізвище, ім'я по-батькові. І написано, діти, від руки, там, син Олександр 7 років, дочка Наталя 1 рік. І от з цією заявою він туди поступав і там в кінці доза. Ну, і він не мав цього документа, вони не могли це знайти на станції. Воно було не дигіталізовано. І вони це знайшли в архіві в Чорнобилі рукописно. Я не знаю, як вони це знайшли. І мені подарували це. Я приїхала, подарувала папі. Це був такий момент кінебантографічний. Шкода, що цей епізод не вставили в серіал. Ну, я шучу. Але це був такий класний момент. Тяглость і часу, коли ти розумієш, що є якісь такі штуки, які сильніші, ніж твої уявлення про причини і наслідки.

  113. [Фоззі]

    Читати в тебе і ходити по Чорнобилю писати демки? Це що, значить, писати музику просто на станції? Тобі приходять якісь думки про текст якісь?

  114. [ONUKA]

    Ну, там приходить натхнення. В принципі, я вже все це написала. Я все це видала. І я просто сприймаю, що якщо я буду ще щось робити про це, це вже буде спекуляція повна на цій темі. У мене була рефлексія, переживання, думки. Я їх всіх втілила в реліз, у відлік. І, насправді, на цьому закрила гештальт, просто, Господи, за це слово, от творчості з приводу цієї теми. Потім була відеоробота. Можливо, буде далі якась інша, там, частково наукова робота. Все ж таки, я за фахом етнограф. Моя дипломна робота, до речі, була саме порівняння... І порівняння з тими, хто залишився в рамках експедиції. І з тими, кого виселили, там, в Черкаську область і ще, як ця культура десь капсулювалась, екстрагувалась, десь асимілювалась.

  115. [Фоззі]

    Тобто, тут мається на увазі, що як змінилися ті, хто виїхав?

  116. [ONUKA]

    Ну, куди ділася архаїчна культура тих, хто повиїжджав? Чи вона зберіглась, чи вона трансформувалась? Чи вона зникла, чи вона...

  117. [Фоззі]

    Які прямо їздили туди, куди виїхали, там опитували їх.

  118. [ONUKA]

    Так. І в саму зону. Ну, зона, вона ж, якщо один раз зачепила, вона вже не відпускає. Я знаю, це з усіх, хто хворіє зоною, це от одна та сама хвороба, один той самий діагноз і симптоми, що вона тебе чіпляє назавжди. Воно може бути хвилеподібно, відступати, заступати, але це назавжди.

  119. [Фоззі]

    Зараз буде ще одна хвиля, коли вийде гра Сталкер 2, вона ж виходить у світі і це буде новий виток. А я згадав о той страшний... От зараз згадав, і мороз пішов по шкірі, аудіоперемований диспетчерів, які їх 26 квітня щороку хтось засобів масової інформації виставляє, і щоразу коли я почув це в серіалі...

  120. [ONUKA]

    Алло, вип'є 2? Горіть шо там в станцію. Поднімай вісь состав.

  121. [Фоззі]

    Так, оце от... Як я кажу, в таких випадках мурашки не наїбеш. А дітей би повезла туди?

  122. [ONUKA]

    Я планую сина повезти якраз зараз, ну в сенсі наступна моя поїздка вже буде з ним. Ясно, що я не ходжу без дозиметра. Ясно, що я не ходжу в якісь там карколомні місця непередбачувані. Я не самогубця своєї дитини, чи як сказати, не вбивця своєї дитини. Але показати, що це розказати, обов'язково буду.

  123. [Фоззі]

    Мабуть тоді, коли вже не забудуть?

  124. [ONUKA]

    Так, поки ще ранувато однозначно, але планую обов'язково. Я знаю, що всі провідники своїх дітей водять, і показують, і зберігають цю пам'ять в дитячій свідомості.

  125. [Фоззі]

    А чорні, як їх називають? Археологи. Археологи, там, зараз, як ти думаєш, ще існують? Чи їх там все перекривали?

  126. [ONUKA]

    Вони вже в себе ставлені. Там є, так, ну, то, що розмородили все давно, є нова хвиля для мене дуже дивна. Є такі типу сталкери, які там живуть і в деяких квартирах, чи будинках, чи в дитячих садках роблять ремонт. Це для мене, ну, така нова, цікава тема. Тобто...

  127. [Фоззі]

    Реєстр лока, номер два?

  128. [ONUKA]

    Так, але...

  129. [Фоззі]

    А як вони туди завозять щось?

  130. [ONUKA]

    От, реально, вони ховаються від патрульних, ховаються від охорони, вони знають, там, лази. Ну, вони такі супер екіповані, там, такі, скажімо... Кроче, люди, мені здається, з абсолютно такими іншими і цінностями... Він був в розвитку. Ну, певні маргінали, кроче, повні. І те, як вони в цьому всьому наводять, типу, в хатах роблять, ну, я розумію, вони зробили ремонт і там самі живуть. Але я розумію, коли це як арт, якийсь проєкт робиться. Був дуже крутий проєкт з польськими митцями, коли вони засвітили Прип'ять. Вони поміняли в вуличному освітленні всі ліхтарі, під'єднали це до генератора і 26 квітня, там, о першій годині 23 хвилині 46 секунді, вони запалили місто. І це зняли. Це красиво, це класно, це нагадування, це, ну, мені здається, ну, це красивий реально проєкт. А коли ти... Ну, я не засуджую, але мені якось дивна мотивація, що вони там проникли в одну квартиру, відновили там, принесли килими, типу, все пофарбували, пожили там, поки їх не знайшли, виїхали там, типу, інші роблять. Це прикольно, що ти перепроводиш час. Для них це, ну, стиль життя, переосмислення, ну, це також, ну, це цікаво, скажімо так.

  131. [Фоззі]

    Я чув, що ти шукаєш по світу закинуті місця. Чи цікавилось?

  132. [ONUKA]

    Ну, по світу я давно не їжджу, і, якби, планую жити найближчі роки в Україні, але... Вони мене реально магнітять дуже сильно. От якби в мене була можливість мати якусь суперсилу, я би хотіла мати таку суперсилу, що ти заходиш в приміщення і, типу, як в таймлапсі, бачиш все, що відбувалося, як в кіно. Ти, наприклад, швидше відмотуєш, ну, дуже швидко, і там, ремонт, як все змінюється, типу, які люди були, і от побачити просто, там, п'ятихвилинну історію якоїсь кімнати, якогось приміщення, мені здається, це так класно, ну, як це було насправді, побачити це. Ну, є якийсь такий біль в цих місцях закинутих, особливо, якщо це, там, якісь, типу, закинуті старовинні курорти з якимись ваннами, там, ну, в цьому є і моторошне, і красиве, і страшне, і тяглість часу.

  133. [Фоззі]

    Я був на Північному Кипрі, є там таке місце, Фома Густа називається, в ньому є район Нове. Будь-який район на Кубі виглядає так, що ніби... Вароша, о, район. Ніби його захопили, і 50 років не мили. Ну, там Кіпр, він же поділений, зараз на дві частини, є грецька, є турецька, окупована, як прийнято вважати за міжнародними стандартами. Міжнародними стандартами, тимчасово окупована. І там ось цей район, він був найелітнішим, найкращим, Лас-Вегас кіпрський називався, там були всі зірки світові, туди приїжджали відпочивати і так далі. І коли турецька армія зайшла, всі люди виїхали. Але турки теж не можуть його заселяти, тому що по ООН, рішення ООН це належить цим грекам, кіпріотам, які виїхали. І ось це дуже красива набережна, море дуже чисте і просто закинуті готелі, які там були п'ятизірковими, суперлюкс.

  134. [ONUKA]

    Це не суперстаровинне, але в цьому також є ракурс, і це супер. Я споглядала купу фотографій, я би дуже хотіла походити там, подивитись. В мене була мрія потрапити в Одесу і в цей закинутий готель, який на набережній стоїть високий, Річпорт. Тому що це був якийсь мережевий готель.

  135. [Фоззі]

    Філіппінський, здається.

  136. [ONUKA]

    А він закинутий? Прилітало зараз. Але там, по-моєму, пішла тріщина і вони звідти виїхали. Я маю на увазі, як мережевий готель, потім був якийсь інший і вони його закинули і законсервували. Я знаю, що так ось з білизною, з посудом, і в мене була велика мрія туди потрапити. Я домовлялась, щось передомовлялась і так у мене і не вийшло туди потрапити. Дуже хотілося.

  137. [Фоззі]

    А от, до речі, ви на Кіпрі, знову ж таки, є ще столиця Нікосія. Вона розділена на дві частини. Там є аеропорт, який теж закинутий. Там якраз все покинуто, є касси, прямо видно, є літак, який мав злітати і не злітів. О, ух ти! А ти ще раз скажи, мав злітати і не злітів, заодно і дізнаємось.

  138. [ONUKA]

    Є лангальєри.

  139. [Фоззі]

    Вони на щось перемикаються, так, походу? Угу, лангальєри. Мій улюблений персонаж лангальєрів, чувак, у якого був Бадун, який проспав всі події, тільки потім...

  140. [ONUKA]

    Там був тип, який рвав ще папір. Я дуже боюсь цього звуку. У мене від нього болить голова, ну, фізично одразу. І для мене це один із таких найбільш моторошних персонажів взагалі.

  141. [Фоззі]

    Перігірок.

  142. [ONUKA]

    Ну, такий страшний, так.

  143. [Фоззі]

    Загалом книжка така, ага.

  144. [ONUKA]

    Є таке.

  145. [Фоззі]

    Тому проспає. Наче зупинився час. В аеропорту, так. І в той літак стріляли, ну, щоб він не злітав, намагався його зупинити. Там є дірки від куль. Ну, теж, наче, люди вийшли. І він так і стоїть вже 50-60 років. Ну, є купа таких місць на землі. Абхазія, усі ці. Зараз нові китайські міста.

  146. [ONUKA]

    Там взагалі нереально. В Китаю ці райони такі закинуті.

  147. [Фоззі]

    Місто, в яке просто людей немає. Побудували нещодавно. Так, в Україні теж, до речі...

  148. [ONUKA]

    Їх використовують для весільних фотосесій тепер ці міста. Там якийсь новий, типу, спосіб їх використання, щоб хоча би так вони... Хоча я не знаю, що буде.

  149. [Фоззі]

    На Кипрі цей аеропорт не пускають. Там миротворці ООН стоять. Але в Україні ж теж є пару таких місць? Є, але ми колись шукали, де кліп зняти. Я розглядав якусь колонку надибав там. Типу, 10 заброшок України. А про Нікосію колись програму «Галопом по Європам» ми знімали. І наш герой вирішив вночі поїхати на турецький бік на велосипеді. Його біля Нікосії прийняли. Такі були. Це таке, знаєш, дуже сильне враження розділення міста. Бо в Нікосії прям по місту проходять розділення. Тут ще Кіпр, а там вже турецькі прапори висять. І вони так дивляться один на одного постійно. І прям посеред міста проходить ця огорожа. Якщо ще згадати, що йдеться про обидві країни є членами НАТО. А я чого туди їздив взагалі? Ми знімали сюжет, що така ситуація, такий конфлікт. Це був 20-й рік, здається. Нам не довести до цього, бо там вже 60 років, скільки це продовжується. Ну і через 2 роки... І там фіналу не видно. Там навіть не пахне фіналом. Принципова позиція. Добре. А які ви знаєте цікавість закинуті місця в Україні чи у світі? Пишіть в коментарях. Мені завжди здавалося, що твій проект ідеально би вписався в Євробачення.

  150. [ONUKA]

    Ну, він частково був на Євробаченні.

  151. [Фоззі]

    Ми щоразу, коли готувалися, ми згадали, коли це було. Але це ж не зовсім... Мається на увазі не в конкурсі.

  152. [ONUKA]

    Для мене це ідеально було тим, що в мене не було жодних рамок. Таймінг пісні, серії, кількість музикантів на сцену.

  153. [Фоззі]

    Женя ж якось робив трек, з яким мені дуже сподобався Сан. Він йому зробив трек, і Сан помилився його засвітивши раніше, порушивши...

  154. [ONUKA]

    Насправді Женя написав 1944 Джамалу.

  155. [Фоззі]

    Ні-ні, я про той трек, який мені подобається. Love Manifesto.

  156. [ONUKA]

    Дуже класний трек.

  157. [Фоззі]

    Дуже шкода, що вона тоді не спрацювала.

  158. [ONUKA]

    Але тоді, по-моєму, Джамала виграла.

  159. [Фоззі]

    Мені здається...

  160. [ONUKA]

    Так. По-моєму, так. Це один з перших оцих нових витків у нацвідборах. Для мене це реально серпентарій якийсь. Мені здається, що людина, яка йде на нацвідбір, вона готова, в принципі, вислухати про себе все, максимально принизитись. Не те, щоб принизитись, а витримати максимальне приниження, хейт.

  161. [Фоззі]

    Ну, тоді б ТСН ставив будь-які.

  162. [ONUKA]

    Мені здається, що в мене...

  163. [Фоззі]

    Гордон, ТСН, обозрюватель, всі б.

  164. [ONUKA]

    Для мене, на цьому гостювальному виступі, крапка, тому що всього хорошого по трошку, більш класного для мене формату складно в цьому проєкті побачити. Тому що, знову ж таки, що хотіла, зіграла. Яким хотіла складом, зіграла. І це мій, ну, такий, типу, зоряний виступ на Євробаченні в моєму таймлайні, і на ньому все про Євробачення.

  165. [Фоззі]

    Це виквілене Євробачення на своїх умовах.

  166. [ONUKA]

    Так, так, дійсно. Це побачила велика аудиторія. Я зіграла, що хотіла. Трек «Відлік» мені б ніхто не дав на нацвідборі грати. Ну, в сенсі. Тому для мене це класно робити щось всупереч. І це всупереч в черговий раз спрацювало.

  167. [Фоззі]

    Ну, але дуже шкода, оскільки в мене таке було двічі бачення таке, откровіння. Спочатку з бумбоксами, ну, Хлебніка дуже хороша англійська. Ну, і голос божественний. І це було б так, якби це було б Євробаченням здорової людини, це був би для них...

  168. [ONUKA]

    Це хороший, хороший момент здорового людини. Євробачення – це взагалі, ну, якби трошки про тенденції. І дуже часто, що саме ці тенденції, вони, якби, і впливають на те, яка пісня перемагає, який артист перемагає, яка країна перемагає.

  169. [Фоззі]

    Ну, і це не про музику, будемо відвертити.

  170. [ONUKA]

    Однозначно. Хоча, ну, в цьому році музично мені сподобався переможець, ну, саме як пісня, саме як виконання. Я вважаю, що це класно.

  171. [Фоззі]

    А я... Минулого року був обердос, я мав дурість вийти до журі, і я цього року, я навіть переможецем не дивився, бо...

  172. [ONUKA]

    Я колись була ще спікеркою від України, по-моєму, у 2018 році.

  173. [Фоззі]

    Ти оголошувала...

  174. [ONUKA]

    Так, бал від України. І я пам'ятаю, що це все залишилося.

  175. [Фоззі]

    Що ви там, в Росію йдете, напевно?

  176. [ONUKA]

    Ні. Це був після 2014 року. Не пам'ятаю. Взагалі не пам'ятаю.

  177. [Фоззі]

    З 2014 року це ти слухав російський реп, а Євробачення вже росіян на лижі ставили. Немає випуску, де б вас не згадав, що я слухаю російський реп? Вибач. Ти дивишся ці випуски, як звучить місто?

  178. [ONUKA]

    Женіни? Ну, я чую, як вони робляться, скажімо так, раз по 120 тисяч. Тому... І, до речі, дивлюсь, так.

  179. [Фоззі]

    Ну, я якийсь улюблений, може, що найбільше сподобалося? Я про Харков дивився, бо мені було цікаво. Чи записали базар?

  180. [ONUKA]

    Там насправді з Харковом так вийшло, що це був пілотний випуск. І він був знятий російською мовою. І він був знятий в 19... Ні, в 21-му році. Почалась повномасштабне вторгнення. І цей проєкт, ясно, став на паузу. Відновили формат, зняли всі решту міст. І потім вирішили перезняти цей Харків, переозвучили. І він був... Ну, він відрізнявся, як на мене. І музично, і там... Виходить, що... Тобто там немає воєнної рефлексії. І це... Я зрозуміла, чому. Але, ну, якби... Ну, цей випуск можна дивитися з припискою, що це знято до 22-го року. І от зараз би його зняти, звичайно, це була би вже інша музика. Інші зйомки. Інше все. Мій улюблений випуск – це Чернігів. Тому що він вийшов якимось... Ну, ясно, що для мене він якийсь такий душевний. Цей трубач крутий. І цей лейтмотив малого з семплом в парку. Якось так він звучить. Наприклад, «Закарпаття», як звучить, всі знають, вже тисячу років. Тому що всі ці семпли, про які ми казали, в цілому це все про одне.

  181. [Фоззі]

    Там така каша намішана саме в «Закарпатті». Мені здається, що... Це взагалі унікальна кількість культур.

  182. [ONUKA]

    Я маю на увазі, що це в принципі для нас знайома музика. Коли там електронна музика міксується з етнографічними і етнічними звучаннями. Завдяки купі артистів. Всім артистам. Зараз, скажімо так. А Чернігів там взагалі немає етнічної складової саме в цьому треку, в цьому випуску. Лише те, що я просто цю мелодію граю на сопілці, але вона там звучить академічно. Тому для мене Чернігів, і взагалі по коментарях, і я читала, що людям воно так відгукнулося, можливо через те, що це ще перший випуск цього сезону. Він якийсь такий трепетний і такий... Дуже душевний. Як на мене. Можливо, що це і особиста історія.

  183. [Фоззі]

    Та, мабуть, в першу чергу особиста. Тому що ти ж не можеш вимкнути...

  184. [ONUKA]

    Є таке.

  185. [Фоззі]

    Вимкнути відчуття часу і міста. Ми всіх музикантів, які до нас приходять, розпитуємо... Ну як розпитуємо? Вкидаємо шайбу. Це ж подкаст з прогнозом на розвиток української музики. От нещодавно говорили, що можливий відкат, що з'являться люди, які знову заспівають російською, оскільки прикриватимуться якимось соціологією, запитом і так далі. Я, чесно кажучи, думаю, що це буде прикриття самогубства. А деякі колеги кажуть, що це вже починається.

  186. [ONUKA]

    Я точно знаю, що буде відкат, але не те, щоб саме Україну мовної музики, а взагалі оцього такого сплеску. Тому що я його споглядала перший раз. Цей сплеск в 2014 році.

  187. [Фоззі]

    В четвертому він був.

  188. [ONUKA]

    В четвертому це для... Я була ще таким зеленим артистом. Скажімо так, я не настільки... Я не була максималісткою, для якої існувало лише попсай, авангард і все. А от в 14-му був конкретний такий фонтан класної україномовної чи англомовної музики. Це ще було із правилами на радіо, дуже пов'язане. З квотами. І те, які артисти зазвучали і багато з них залишилися зараз флагманами, це круто. І потім ми споглядали великий спад великої частини цих артистів. Або розпались гурти, або якось просто припинили існування. Там Пані Валькова, Ерайст.

  189. [Фоззі]

    А що, немає зараз Пані Валькова?

  190. [ONUKA]

    Вони розпались. Ерайст розпались. Для мене це вже просто крутезний гурт. Ну, коротше, багато. Насправді не тільки вони. Хтось там тримається. Хтось в топі. Хтось існує, там, як мій, наприклад, проєкт, мені здається, трошки окремо від всього. Ну, є і є. Типу, на своїх правилах супереч. І це має і плюси, і мінуси. Після 2022 року, звичайно, новий, бурхлилий суперсплеск. І як класної україномовної музики, так і тої Байрактар-Корщини, про яку ми казали.

  191. [Фоззі]

    Це новий термін, до речі. Всі кажуть Байрактарщину просто.

  192. [ONUKA]

    Ну, мені супер подобається, як це звучить.

  193. [Фоззі]

    Байрактар-Корщина?

  194. [ONUKA]

    Так. Хардкор? Байрактар-Кор? Ну, так, Байрактар-Кор, типу. Ну, якщо Сароващина, то Байрактар-Корщина. Клас. Мені здається, що безліч у тих пісень вони якось, слава Богу, розчинились в просторі, залишились якісь такі, ну, є класні рефлексії. Що буде далі? Мені складно прогнозувати. Я точно знаю, що свідомі артисти будуть свідомими артистами, гнучи свою лінію, виховавши вже аудиторію. І, ну, насправді, якщо там порівнювати четвертий рік чи 14-й і 22-й, то кількість свідомої аудиторії воно все одно збільшилась. Мені сподобався нещодавно допись Саші Кольцової про те, що вона там написала, що коли ми були, реально все, ну, в сенсі, коли вони, там, Томейта Джоус, наприклад, пробивалися, то все було російськомовне. Там, ти читав Булгакова із серії, ну, і був естетом. Ну, в цілому, в середньому. Зараз ти, ти почитаєш Стуса. І це, ну, так само, як колись було. Ти україномовний.

  195. [Фоззі]

    Хоча Стус тоді був, можна було тоді почитати.

  196. [ONUKA]

    Є ж тенденції. Не можна прискуратись. Є молодь, ну, є тенденції. Є те, що вона здогоняє. І от зараз така реальність. Мені здається, що цієї молоді набагато зараз більше, в який запит є лише насвідомий, україномовний, глибокий, автентичний, з корінням, з підґрунтям для того, щоб ця самоідентифікація чимось класним підтверджувалася і всьому класному реалізувалась. Мені здається, що цей запит, він буде, аудиторія ця буде. Вона є. Артисти ці будуть і є. Те, що це буде якийсь відкат, ну, завжди є ті, хто грають типу по своїх, ну, типу правила, хто виправдовують. Завжди є кого не типу своє на це бачення, яке вони виправдовують. Мені здається, це буде залежати від того, що які події нас чекають насправді. Це буде дуже пов'язано. От я думаю, що якби все було як в ідеальному сценарії, то не було б цих відкатів, звичайно. Їх просто не могло би бути. Це, як на мене, буде дуже отожнюватися з тим, що відбувається.

  197. [Фоззі]

    Я от зараз чомусь подумав, що найкращою оптимальною локацією для проведення всеукраїнського диктанту був би Бермендиктат. Бар на Хрещатику 44, класичний, в якому ми зазвичай говоримо і зустрічаємо з людьми. На один день можна було би змінити назву. Бермендиктант. Написав речення. Є пісні якісь у вас, які асоціюються з незалежністю з цим днем?

  198. [ONUKA]

    Для мене це Тарас Петрененко і вся його музика. Я просто його обожнюю. Я перед ним просто схиляюся. Мені здається, що він музичний геній. Його гармонії – це єдиний прецедент, коли я слухала пісні з такою посвідомністю гармонії, власною, впізнаваною. От якщо у мене зараз мороз по шкірі.

  199. [Фоззі]

    І тембр же.

  200. [ONUKA]

    А тембри синтів, хоча вони своєрідні представання тому часу, але в них все одно впізнаване звучання.

  201. [Фоззі]

    Ми зараз семпл взяли там, де він грає на синтє. Візорунок шляхів, ансамбль називається. Мені здається, він тоді грав на синтезаторі. Це 70-ті.

  202. [ONUKA]

    Не здивуюся. Я знаю про нього класну історію, що він навчався в консерваторії з однією з моїх знайомих. І коли вони по гармонії вирішували задачки, то педагоги просто прозрівали з того, як він їх вирішував, що це непередбачувано, правильно і просто по-новому. Це ж класичні задачки. У нього мислення гармонійне, окрім того, що він геніальний сонграйтер. Це ще одна така штука, за яку я просто обожнюю всю цю епоху його звучання. І ще в мене з ним така історія. Всі знають пісню «Україно». Ну, Україна. Взагалі. В якій і кожне слово, і все пропитано любов'ю, болем. Всім тим, що ми зараз проживаємо. Але є ще одна пісня «Боже Україну збережи». І це перше моє соло, яке я вибила собі в ансамблі, яке мені дали. Тому що, якщо ви знаєте, там дитячі ансамблі, і у когось ходять туди діти, то отримати соло, це якби, ну, треба пройти, ну, це типу нацвідвіри Євробачення. І коли тут мені, ну, я просто завжди грала на сопілці, вважала, що ти вже граєш на сопілці, тобі окей. А от заспівати, типу, будуть інші. І це моє перше соло, яке я просто вибила, скажімо. І це таке перше хвилювання, і така молитва із-за України. Я пам'ятаю такий момент, що ми виступали, по-моєму, в Палаці Україна, типу, цим ансамблем, і там «Божу Україну збережи». І я отак от ще руку підняла. Це перший раз, коли, типу, мені не показували, що треба зробити, а в мене відущий був цей рух, ну, типу, мені там 9 років з серії. І я так пам'ятаю цей момент.

  203. [Фоззі]

    Ну, зазвичай же мали стояти в залі викладателька і показувати.

  204. [ONUKA]

    Так, вивчили, що тут такий рух. Ну, ні, до речі, в мене був власний ансамбль. Це я так вже трошки перебільшу, але із цією піснею це ще якась така перша хвилююча, успішна сповідь на сцені. О, завжди в якийсь важливий момент. І в літак не злетів, і сповідь на сцені.

  205. [Фоззі]

    А у тебе теж? Може «Червона калина»? Ні, «Червона калина» це зараз вже саундтрек війний. Для мене «Незалежність України» мабуть це гадюкіни.

  206. [ONUKA]

    Це класно, я згодна, що це...

  207. [Фоззі]

    Це гадюкіни, тому що це був...

  208. [ONUKA]

    Та там обкладинки альбому, це просто окремий витвір взагалі візуального мистецтва.

  209. [Фоззі]

    Ти чула там прикол, що було не любити там, де жінка з людьми, це була дівчина якогось бандюгана, який намагався з них гроші за це отримати.

  210. [ONUKA]

    Капець. А що до «Червоної калини» це цікаво, що мій малий, ну він в садочку там десь вони її там слухають і він просто сидить в душі а ми тую ну типу, і я просто знімаю це на відео ну що це не десь там в садочку він на святі співає або там на відео віршик він просто сидить з душем і наспівує цю пісню підіймемо, ну типу і ну...

  211. [Фоззі]

    У мене теж є відео, як в машині їде і сам співає типу ну син теж червоного Та вони цього точно не забудуть Я зараз пішов на «Золотих воротах» і там якийсь чувак грав такий дідусь грав пісень і він співав саме дохлебніковську версію Тобто так вперто-вперто а реакція людей, що вони йдуть вони ж тепер всі знають її А там, а що ти не то? Ну це ж повстанські пісні Це дуже цікаво Це її співали тоді, коли Акт Незалежності мені здається Чорновілу її співав саме в тій версії Десь навіть в відео було Але це не випадок сучових странців пісні Так, так Класно Тому мабуть Гадюкини Тому що це був приклад того що українське може бути гострим реактивним реактивним і правильно американське А Кузьма тоді щось, ні? А що? Мені до речі снився Кузьма на тому тижні Тоді ще Кузьми Ні, не тоді ще Я маю на увазі принципів Оця пісня про про кеди, шузи там де Ну як вона? Відома дуже Ні, хіба вона зараз не лягає в сучасну українську дійсність Виріжемо це просто Не знаю Гадюкини це був пласт, який згинув Не стидайся, це твоя земля, не стидайся, це Україна Ну може бути Просто їх же кілька було Був діпішмот Був потім не діпішмот І що Кузьма у сні робив?

  212. [ONUKA]

    По телефону зі мною говорив Це так дивно Просто такий от епізод Я люблю їхню пісню Клей Я взагалі люблю Кузьму Це якраз синтюшний, синтюшний Це брат мені ще на косетах покупав І ми це заслухали На магнітофоні На розкладках купували Ось такий рюкзак від нашого партнера Від наших друзів Ягер Майстер Україна Три зуби, кольори А що в рюкзаку?

  213. [Фоззі]

    Ти ж завжди робиш анпакінг Та я заначки шукаю Це до речі крута колаборація Бренд Гуд і Ягер Майстер Непогано Пляшка, що ще може бути? Пляшка і мерч Рюкзачок пішов в лі Так що в коментарях Які пісні у вас асоціюються З українською незалежністю І можна виграти ось такий подарунок От ми згадали, що діти не співували Чорну колину Це дійсно такий Більш-менш масова історія була Особливо в 22-му році Але в цілому дитячого контенту Дуже не вистачає Україномовного На нашу думку Наприклад Все одно Ютуб підкидає Якщо так взяти з мультиків Російський контент Є з мультиків хороблі зайці Не бачили?

  214. [ONUKA]

    Афігенний мультик

  215. [Фоззі]

    І Пес Патрон

  216. [ONUKA]

    Є канали з любов'ю до дітей Там можливо Для маленьких воно прямо зроблено Потім Ладонький-ладонький

  217. [Фоззі]

    Я на нього підписаний

  218. [ONUKA]

    Це класно

  219. [Фоззі]

    Ми західні мультики якісь дивимося

  220. [ONUKA]

    Мене також дивляться Англомовні Та україномовні мультики Все одно якось підкидають Російський, я блокую-блокую Воно все одно якимось чином потребляється

  221. [Фоззі]

    А от наприклад, як Лінґокідс У нас ж немає такого Аналогу

  222. [ONUKA]

    Взагалі дитячий контент Це величезний пласт Яким вражцій Нормально так

  223. [Фоззі]

    Звичайно, синій трактор

  224. [ONUKA]

    Все до того що відбулося Тому що це просто геніальний хід Роками Програмувати Не те що сталося Насправді у нас це величезно прогалено Вона взагалі була відсутня якийсь момент Мені здається, що зараз воно нас доганяється Зараз багато таких є Просто як блогерок Які там для найменших Пісеньки пояснювати Такі калькування Із того що є в зарубіжному Дитячому контенті Це потребує Величезного часу Засобів, інвестицій І тим, щоб хтось цим займався Я думаю, що це реально Але не треба Це час, ми не можемо нас догнати Те що було Якби пройобано, ну як сказати По іншому За один рік Це все має відбуватись поступово Головне, щоб було Була можливість Це не здоганяти Було для кого це не здоганяти Можливо І люди, які цим би горіли І робили, воно є, я точно знаю Головне, щоб всі були умови Щоб це могло відбуватись Добре, хай із пролонгацією в часі Але для наступного покоління Окей

  225. [Фоззі]

    Треба скорочувати дистанцію І Це має бути Основна, взагалі, державна програма Немає сенсу боротися за дорослих Ну, вибачте Боротися треба за Тих, хто народився І кому ще В голову Не заклали якісь Наративи Зовсім не наші Це дуже важливо І з дитячим контентом у нас Величезна проблема Яку Не думаю, що це Прямо Державна програма, але Грантова так точно

  226. [ONUKA]

    І державна, і грантова, це має бути взагалі Супер обширна історія В мене є люди, які готові цим займатися Максимально класно, ефективно Дійсно, це все чекає якихось інвестицій Або Державних, якихось Якихось

  227. [Фоззі]

    Не страшно народжувати Було війну? Це ж в 23-му році

  228. [ONUKA]

    В 23-му Так, ні Не страшно, було цікаво Тому що, якщо порівнювати Там першу вагітність, вона майже Вся співпала на пандемію І це був такий період, типу Ми після супергастроли В нас був тур в Китаї, потім Тур в Штатах, і потім Наступила пандемія, і я якраз там Майже останні місяці просиділа вдома Вперше за все своє життя Це було Типу романтично Ліс, собака, готувати Коли згадують ці часи Це просто найбільш Безхмарний, щасливий час Хоча там лякали пандемією Коли ти ще не знав Піна з легені, і так далі Коли це згадую, просто думаєш А Друга вагітність, вона пролетіла просто так Ми писали альбом І більшість часу я провела В Чернігові, в майстерні Куди ми перевезли в студію Ми там просто писали вокали Писали партії, писали музикантів Малий був у садочку, а ми Між тривогами оце все писали Тому що там тривога постійно, і вона там дуже чутна І, коротше, це альбом Такий весь Натхненний, легкий В сенсі, він мені легко дався Тому що це просто така рефлексія Всього, що сталося, він Відбувся, і я знала, що мені треба Народити, через три дні починати репетирувати Розкладати нову програму Я от жила цим, і Все таки відбулося Тобто Ліна якби була просто супутником Мого, ну, це, напевно, супер Егоїстично звучить, але Вона вже була Тим, тій складовою, яка просто Приєдналася до нашого Всесвіту Якщо в першому випадку все Крутилося навколо Саші, то в другому Випадку, то Ліна вже приєдналася і Крутилася навколо нас І це велика різниця, ці діти Дуже різні, але вона Прийшла в цей світ сама, вибрала Цей час, цю країну, вона вирішила Народитися в ніч в пологому Києві, коли був обстріл Провести першу ніч в бомбосховищі Ну, я вважаю, що це певний Вибір дитини, тому що там, якщо Саша ще народився, коли нічого не було То вона конкретно знала, куди приходить Коли, там, взяти 10 років тому, я вважала, що народжувати дітей в сучасному світі з перенаселенням Це взагалі гріх, тому що Треба всиновлювати, тому що Людей Human traffic, скажімо так Зараз, бачучи демографічну ситуацію Саме в Україні, я розумію, що Все виправдано в моєму Кейсі І що двоє дітей Окей, це якийсь певний Вклад до того, щоб Народжувалися українці, якщо Вони тут взагалі Виживуть І стануть Фундаментом майбутньої України

  229. [Фоззі]

    І загалом, чим більше Наших, тим менше їхніх

  230. [ONUKA]

    Сто відсотків, тому якось я вже за Human traffic відповідальності Не відчуваю, навпаки це Переосмислилось в плюс

  231. [Фоззі]

    Знаєш, що ще хотів Спитати?

  232. [ONUKA]

    Я прочитав, що Ти перекладачка з угорської мови Ну, не те, щоби перекладачка, але В університеті я вчила і вред, і угорську мову Це ж неймовірно складна мова Найскладнішого в світі 28 відмінків Ти сама обирала це? Ну, чесно кажучи, я закінчила школу Дуже складну, із золотою Медаллю, і я зубрила Десь років 8 без Зупину, і мама сказала, що я в складний вуз Не піду. Мама сказала, будь ласка Не треба, вибирай будь-які Я вибрала кульок, і Так вийшло, що на той час

  233. [Фоззі]

    І вийнав людина з золотої медалі

  234. [ONUKA]

    Ні, не можна було поспівбесідів Все одно треба було здавати всі іспити Я вибрала

  235. [Фоззі]

    Спеціальність

  236. [ONUKA]

    От саме кульок, от в той рік Не знаю, 2002 рік, і я вибрала Факультет, на який Був найменший конкурс Етнокультурологія Я подумала, що звучить якось знайомо Культурно Так, вступила Був конкурс, 42 людини на місце Це ті часи, коли Не можна було просто взяти і вступити Або без блату

  237. [Фоззі]

    А це вже Поплавського?

  238. [ONUKA]

    Поплавського, звісно, що я здала Всі ці іспити, вступила Вступила, і побачила, що там Десь 6-7 разів на тиждень Історія України Чого я не планувала Тому що в мене якось складно з цим було Але насправді Етнографічні дисципліни Вони багато в чому Взагалі визначили потім моє майбутнє І я дуже довго переживала, що я просто Просрала, по-іншому не сказати П'ять років свого життя А вийшло, що років через сім Воно повернулося, і все частково Нас догнало І взагалі все не так випадково Як здається

  239. [Фоззі]

    А угорську мову як там опинили?

  240. [ONUKA]

    Там можна було вибрати польську, словацьку і угорську Всі розібрали польську Потім хто залишився Національні речі І залишилася тільки угорська На яку ніхто не хотів йти Мені довелося йти, але насправді Мені мови даються дуже легко І я могла навіть вільно Спілкуватись, коли вчилась Потім все це стерлося під нуль І зараз я знаю, що таке Міу-ку-чу-у-ку-чу-а-ла Що таке собака? Собака це тварина І мені здається, що нині угорська мова Якби не супер потрібна Я знаю єдине слово угорське, але я вам його не скажу Я теж знаю йогош Сіґіт?

  241. [Фоззі]

    Ні, Сіґіт я теж знаю. Острів Я знаю йогош Як завжди наприкінці подкасту Ми оголошуємо про розігрош Лоту Від нашого гостя Ми маємо платівочку Навіть вже з автографом Люблю професіоналізм І навіть тут є автограф Професіоналізм І мінімалізм в дизайні Отак ось це виглядає Виставляємо на розігрош Для фонду Це моє місто Він займається червніхівськими справами

  242. [ONUKA]

    Так

  243. [Фоззі]

    Благодійний фонд Можете погуглюють, можете повірити на слово В нас амбасадорка Поки з бару не йде Як ми це робимо? Як завжди Донат від 200 гривень Ми повідомляємо про цей радісний факт В коментарях Ставите плюсик Якщо 400 гривень Якщо 1000 поставте 5 Тільки не помиляйтеся І не припиняйте донатити Оскільки якщо ми припинимось Росіяни будуть дуже радіти А так би не хотілося Цього Тому альбом називається Колір Це подвійний? Ні Дуже по багатому Люблю коли він є один А враження що два Це тут друг Друга версія Другий тираж Тут кольорові платівки За які борються ці кольори Тут червона Ціній і зелений Фахово вмієте продавати Робіть донати Підтримуйте чернігів, підтримуйте Україну Підтримуйте всіх кого любите І вбивайте всіх хто не любить вас

Схожі епізоди

музика

29 квіт. 2026 р.

Євген Філатов / Манекен

ЄВГЕН ФІЛАТОВ / МАНЕКЕН. Євробачення без Jerry Heil, робота з Джамалою, успіх ONUKA, трек з Шахтарем

До нас завітала людина з Донбасу, яка не тільки вболіває за «Шахтар», а ще й має спільний трек з одним із його колишніх гравців. Він виступав на розігріві в Лани Дель Рей і Jamiroquai. Його мрія — попрацювати в Голлівуді, а більшість українських зірок хотіла б попрацювати з ним.

Читати повний текст

музика

16 бер. 2026 р.

FIЇNKA

FIÏNKA. Хіти на діалекті, гуцульська культура, розквіт Івано-Франківська, Ліжник TV, Євробачення

Вона не виграла «Євробачення», але це не заважає їй збирати повні зали по всій країні. На її концертах можна поспівати, навчитися діалектної лайки та посміятися краще, ніж на будь-якому стендапі. У нас за барною стійкою — співачка, акторка, гумористка, а також посолка, амбасадорк

Читати повний текст

музика, військо

27 вер. 2023 р.

Женя Галич

ГАЛИЧ. Шоу-біз спекулює на війні, медичний канабіс, відмова від алкоголю і фестивальні історії

Всі знають куражного та епатажного бувальця фестивалів, лідера гурту O.TORVALD Женю Галича. Але мало хто знає військового Женю Галича, який брав участь у бойових зіткненнях і вивозив із гарячих точок тіла загиблих побратимів. У Прямій Червоній Женя згадав, як шалені рок-н-рольні

Читати повний текст