БАЙДАК. Збори, стендап, російський слід у Лізі сміху, чому не жартує про владу, Євробачення та Гіга
Василь Байдак
Опубліковано 30 квіт. 2024 р. • Довжина: 17 004 слова
Короткий зміст
Король абсурду, який перетворився на головного ідеолога креативних зборів для ЗСУ. Стендап-комік, який листувався зі Стівеном Фраєм. Юрист, який працював у РАЦСі, не веде весілля й не жартує про владу.
Гість Прямої Червоної — Василь Байдак!
🔥 Перспективи українського стендапу в Європі
🔥 Історії про Степана Гігу
🔥 Як Байдак потрапив на телебачення
🔥 Що не так із КВК і Лігою сміху
🔥 ТНМК — суперфанати Байдака?
🔥 Коли Василь запустить власне шоу на YouTube
🔥 Як Байдак вибирає, що рекламувати
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Пряма червона продовжує, що я казав, глибоке занурення в ашо. Всі аспекти життя воєнного часу. І щось останніми моментами ми почали вивчення кластеру, який є чи не єдиним зисконабувачем від повномасштабного вторгнення. Отже, це український стендап, який після першої ж ракетної влучної атаки кацапів на наші стратегічні і не дуже будівлі відчув себе а – українським, б – стендапом, він відчув запах грошей і почав витрачати ці гроші на смерть ворогами. Зараз в нас на барі людина, яка, мабуть, чи не найбільше витрачає гроші від гумору на смерть. Та саме такі реалії. Прямій червоній. Василь Байдак.
[Василь Байдак]
Привіт. Вітанічко. Вітанічко. Людина, чи не найбільшою пов'язана з грошима в стендапі, як ми з'ясували з підводки фаз. Запах грошей. Що тобі не подобається в фразологізмі «запах грошей»? Запах чи грошей? Ну, я прийшов не на запах грошей в український стендап.
[Фоззі]
Запах грошей. Отже, стендап нарешті відокремився. Ну, я так думаю, як недосвідчений глядач стендапів сьогодні зранку, я вперше в житті надіслав комусь відео зі стендапом. Це був твій стендап «О жовтневому палаці». Отак от скоро, може, зберігаю бороду, відпущу собі вуса, питиму фільтр кави і казатиму всім, що я вигорів. Так, так, так, стану хіпстером і буду казати, що я недолайканий.
[Василь Байдак]
Але, поки цього не сталося, давайте поговоримо з різних боків про стендап, який вистрелив. Так, стендап вистрелив, але завжди був. З першим пострілом, полномасштабним стендап вистрелив. Глядач стендапу вистрілив. Але несправді, напевно, тобі не подобається чути це? Бо Вася, я з'ясовував, в стендапі років 10, 11 пішов рік.
[Фоззі]
Василь Васильович, поки ти ще не тронувся, ми ще не почали. Давайте ставитися з повагою. От вип'єте зараз чаю і перейдете на Васю. У мене є прекрасна історія про твоє ім'я, прекрасна, ідеальна.
[Василь Байдак]
Про Васю?
[Фоззі]
Так, я прибережу її.
[Василь Байдак]
І прекрасна пісня у вас є про моє ім'я. Про Гупола? Так, Василь. Забувся. Скільки ти їх писав?
[Фоззі]
А в нас багато разів згадуються, Василь, в різних піснях.
[Василь Байдак]
Ну, я саме ту.
[Фоззі]
У нас є пісня, в якій, якщо ти не Вася.
[Василь Байдак]
Ну, це так, це шкільний булінг.
[Фоззі]
Ні-ні-ні, це буде не шкільний, але я прибережу, щоб ти був заінтригований.
[Василь Байдак]
Я, насправді, знаєш, був на двох концертах твоїх. Так? Так, в Ужгороді обидва були. Ого! А це зараз, після вторгнення? Ну, так, після вторгнення.
[Фоззі]
Філармонія?
[Василь Байдак]
Ну, другий у філармонії, а перший ти там був ще з двома коміками, тіпа, хедлайнером трьох коміків, якщо можна так сказати, в барі. Щось типу в бару це було. Довгий барчик такий, так?
[Валерон]
Так, так, так. Ага, ага.
[Василь Байдак]
Називається «Белфаст», здається. «Белфаст». Так. Цікаво, що ти там, виходить, що програми пересікалися, і вони врешті-решт вилилися в третю… Ну, це відео велике. «Світлу»? Ага, ага. Тобто, виходить, що ти одну програму відкатуєш, так?
[Фоззі]
Так, так, так.
[Василь Байдак]
І потім… Збираю матеріал. І це в фіналі має вийти такий великий концерт. І я що відмітив для себе, я про це, десь, десь вже казав, чим відрізняється, ось, що у тебе дуже багато такої імпровізації якоїсь актерочки. Або вона виглядає, як імпровізація. Так, або вона виглядає, і це не імпровізація. Але ми ніколи не дізнаємося про це. Ні, дізнаємось, зараз ти поп'єш цей чорнослив і розкажеш. Це ж фактично моноспектакль, правда? Так, на відміну, наприклад, Антона Тимошенко, який намагається максимально вкласти кількість жартів на одну секунду виступу і мало там якось відіграє чи не відіграє, то у тебе якось більше, як це правильно сказати, є такий термін в операторстві, коли дихає кадр. Більше дихає стендап. Ну, відіграш. А там же і жарт був про це, що відчути себе актором через ці паузи, як актор робить паузу. Оце, до речі, оця частина, я ніяк не міг зв'язати блоки між собою, тому що в мене були блоки різні. Там про міг, умовно, про «Укрзалізницю», і я не розумів, чим їх зв'язати. Про черівника, так, так, так. Я не розумів, чим їх зв'язати, і я зв'язав. Про черівника, оце блок оптімаліті. Ти навіть цю людину знаєш, я тобі ще більше скажу. Так, тому що це видатна людина в колишньому панк, як мені сказали.
[Фоззі]
Добре, добре, потім, потім, потім.
[Василь Байдак]
Ось. І я не знав, як зв'язати ці блоки, і оце придумав оцю таку дуже кустарну, топорну таку зв'язку, оце про акторство. І я її придумав буквально за... Я навіть її не перевіряв наживо, а вирішив зразу під зйомку оцю, про ці театральні паузи. Ну, і в принципі, мені здається, гарно воно так наче зв'язало.
[Валерон]
Так само гарно, як це відео зв'яже наша інтеграція. Війна, гроші, стосунки на роботі і вдома. А якщо ви ще й слідкуєте за українським футболом, то взагалі ховайся. Ми живемо в максимально стресовий час, і часто кукуху не рятує навіть стендап Васі Байдака. Тому у цьому випуску «Прямої червоної» розкажемо вам про лінію психологічної підтримки для чоловіків за номером 2345. Цей проект реалізує UNFPA, фонд ООН у галузі народонаселення в Україні у співпраці з ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки уряду Великої Британії. Мета проекту – допомогти чоловікам стабілізувати свій емоційний стан, знайти внутрішні ресурси для виходу зі складних ситуацій та усвідомити проблемні аспекти поведінки. Якщо вам тривожно, відчуваєте себе у віпчаї, не вдається опанувати негативні емоції, складно на роботі чи у стосунках – зателефонуйте або напишіть. Лінія анонімна, безкоштовна та працює з восьмої ранку до півночі. Дзвоніть за номером 2345 або пишіть в онлайн-чат на сайті проєкту у Телеграм, Вайбер чи Месенджер. Ви впорайтесь – професіонали допоможуть.
[Василь Байдак]
Якщо ми почали розбирати жарти з стендапа Васі, там є блог у тебе про…
[Фоззі]
Вже на ти, так?
[Василь Байдак]
Копчений улун почав приїхати. Блог про нікополь і томати. Ми з Фозом сперечувалися, чи реальна історія, чи все-таки додумана вигадка. Хочете зруйнувати цю магію стендапа, так? Ну, як у мене? У мене відбувається так, що я потрапляю в історію і потім комедійно її трошки гіперболізую. Тому що якщо я їй розкажу слово в слово, вона буде не смішна. Давайте висунутимо цю фразу і поставимо в анонс. Я потрапляю в історію. Я потрапляю в історію. Я казковий персонаж.
[Валерон]
Я потрапляю в історію.
[Василь Байдак]
Просто Фоз теж томатна людина? Коротше, про томати історії не було. Але дійсно була правдива ситуація. Те, що ми їздили по турам з дружиною автобусами, тому що між містами переміщалися автобусами. Залізниця працювала між маленькими містами не дуже гарно. І тут ми перший взяли потяг з Кривого Рогу в Запоріжжя. Ми сіли, зайшли. Дійсно, потяг був порожній. Ми дізналися, що він йде через Нікополь. Це була перша місія МГТ. Росіяни постійно обстрілюють Нікополь. Тоді інтенсивність ще була висока. Вони хотіли провокувати чим побільше, обстрілюючи цивільні об'єкти. І ми дійсно зупиняємось в Нікополі. Дійсно почався артобстріл. Ми дійсно були в паніці, побігли. Хотіли бігти в укриття. Дійсно зустріли провідницю, яка така анаша. І в мене є прям відео. Я ж там вставляв в кінці стендапа на титрах оці шматочки з відео. Дійсно вони зустріли спровідника. І вони розповідали різні історії. Правда, вони розповідали про дітей. Але в мене є прям відео чітко, де оцей сигнал тривоги кричить. Чутно вибухи, прям чутно. А вони не замовкають. Вони отак от тримають контакти. Кажуть, а в мене ж дитина на дачі. Шахет пролітає. А ми ось так оцініємо. Тобто вони психологи, так? Так, вони прям дуже заспокоювали цим. Просто я історію про томати вже заміксував, тому що томати люблю. У мене томати.
[Фоззі]
Реальні томати – це велика... Ми якраз з Клопотенком нещодавно. Він казав, що ми лохі, правда, і казав, що я лох, що є справжні томати. А я кажу, що зараз після подій на Херсонщині дуже важко знайти реальний томат, який добрався справжнього сонця і пахне за 10 метрів, бо тільки це правильний томат. Ти там про оболове серце розповідав. Так. Знайти зараз влітку оболове серце – це реальне. Ми колись придумали на Червоній Руті проєкт «Реальні помідори». Я розповідав про помідори пацанам, що це галіми, вони не пахнуть. І ми вирішили проєкт «Оползані» з альбомом «Реальні помідори». В нас важлива інформація. Сподякую всім тим, хто дивиться відео до кінця і знає, що наприкінці кожного випуску «Прямої Червоної» ми оголошуємо якийсь благодійний збір. Куди зараз ідуть збори? Зрозуміло, що на військо. І так сталося, що ми встановили рекорд. Ми постійно неїмо, що донати падають. Спочатку відзвітуємо про те, що під відео з Костянтином Трембовецьким ми зібрали майже 23 тисячі гривень на фонд «Згуртовані». Там, де я збираю тактичні аптечки.
[Василь Байдак]
Дрібничка, але враховуючи аптечки, 8 солдатів отримують якісну персональну аптечку. Можливо, комусь, не дай Бог, вона допоможе.
[Фоззі]
Але головний рекорд, абсолютний рекорд, ми тут неїмо про те, що збори падають, абсолютний рекорд встановлено під відео з Андрієм Аністратом.
[Василь Байдак]
Там, де ми збирали надрони для Андрія Аністрата. І виставили медаль Борена Баффета. Баффета для його підрозділу. Так. Було зібрано 301 тисячу гривень. Це наш абсолютний рекорд.
[Фоззі]
Ми пишаємося тим, що ви в нас є, тим, що ви нам довіряєте і тим, що ви довіряєте тим людям, які приходять до нас і сідають ось тут на банк.
[Василь Байдак]
Дякуємо дуже сильно. Все це тільки завдяки вам. Ти казав, що стендап український має право на існування в Європі, що можна виступати англійською і що можна вийти на цей ринок. Та, блін, українська історія має право на існування у всьому світі. І стендап як одна із таких вагомах еволюції. Ти настільки володієш англійською? Я настільки володію комедією, щоб перетворити своє незнання англійського в комедію.
[Фоззі]
З цього починав вечірній квартал, коли був ще 95. Їхній перший жарт, це про те, що Леонід Данилович Кучма вирішив спілкуватися з усіма англійською.
[Василь Байдак]
Я пам'ятаю цей номер, мені здається. Поки ще в вишкірених штанах. Це ще навіть 95 квартал, як це воно звалося? 95 квартал, коли вони ще в КВНі були, здається.
[Фоззі]
Це після КВНівській, перші їхні шоу.
[Василь Байдак]
У мене не про Славі Кінгліш, у мене просто про те, що умовно... Треба дивитися.
[Фоззі]
Це треба обережно? Квартал на Новий рік з цими мовними жартами?
[Василь Байдак]
З каламбурами треба взагалі бути обережними. Це хитка дорожка каламбурів. Можна підсісти і потім не злізеш. У вас по-любому є люди, які постійно каламбурять. У мене був один оператор, який постійно каламбурив. Це неможливо. Воно інколи бісить. Каламбур – це те, що воно зверху.
[Фоззі]
Оскільки гумористи, а якщо хтось поруч, це важко.
[Василь Байдак]
Це пауза. Ні, каламбури є класні. Є прям такі трьохітажні каламбури, коли за собі ховають там щось. А коли людина просто зверху фігачить, коли ти кажеш там... Каламбури мають бути не зверху, а він каже «О, а я більше люблю знизу бути». І це постійно.
[Валерон]
І от так.
[Василь Байдак]
Ось. Тому з цим треба бути обережним. Я виступав англійською, в Британії, в Лондоні я виступав англійською. І прийшли іноземці, що важливо було. Хоча прийшли теж багато українців. Там 60% взяли. А які іноземці дізнались про тебе? Це був їх клуб, в якому постійно проходять англомовні стендапи. І ми туди домовилися. Юлія Голош є така дуже класна. Вона домовилася в лондонському цьому клубі. А як же він називався? Боже, постійно. Ладно. Ну, коротше. Класний клуб. Там постійно проходять англійські стендапи. І там регулярно. І тобто вони на свої соцмережі кинули. І прийшли іноземці. І вони сміялися. А ти просто свою програму перевів? Дописав.
[Валерон]
Дописав жарти, розуміючи де я.
[Василь Байдак]
Тому що в мене там умовно був жар. Взагалі я хотів додати такого фльору. 20 секунд жарту, 70 секунд пояснення. Я хотів додати фльору, що я ось такий, як і ви абсолютно. Така ж людина, яка там на тих же, умовно, на тих же пумах стоїть. Але моє життя через Росію взагалі такий, який ви не можете собі уявити. Типу для них історія. Що ти хотів окунути в цю атмосферу? Через комедію це працює найкраще. То не секрет, що...
[Валерон]
Що таке відбувається?
[Василь Байдак]
Так, не секрет, що світ втомився вже там від... Як би це цінічно не звучало, але якщо ми не будемо розуміти цих реалій, буде набагато важче. Світ втомився від суму з України. Ну, типу, ну, втомився від трагедії. Для світу все просто. Якщо він втомився, він цього відвертається. Комедія має інший шлях. Комедія через гумор ці наративи дуже гарно працюють. Чарлі Чаплін, Адольф Гітлер. Ну, от. Ворог номер один. Великий диктатор. Нам треба стендапний десант відправляти. Ну, коротше.
[Фоззі]
Разом з льотчиками, які навчаються на F-16 нам треба зібрати підрозділ стендаперів, запрети закрити їх десь в Данії, і наївчать англійську мову разом з льотчиками, а потім наївчать.
[Василь Байдак]
Слухай, якби в мене було більше часу і сил, то я би зайнявся тим, щоб... Я вже виходив на Netflix продюсерів для того, щоб якось... Але все ніяк не можу зібрати це докупи, тому що це надто важливо. Для них історія, для іноземців, просто про наш сигнал повітряної тривоги, вона їм уже скручує голову. Тобто я кажу, ну да, у нас є там сигнал повітряної тривоги, а ІТ-шники роблять, конкурують, щоб в кого там прикольніше всередині. Це приложуха, яка сповіщує, коли ми можемо померти. І ми можемо вибрати сигнал, з яким нас повістять про нашу смерть, можемо вибрати голос, який нам подобається. Арестович нас... Арестович, так, був, до речі, ось.
[Фоззі]
Це одразу казало про людину, якщо збираються купа людей, у всіх тривога, і якась жіночка трапляється з голосами Арестовича. Так от одразу.
[Василь Байдак]
Ага. Акулу сюди, будь ласка, одну. Коротше. Якщо ми не хочемо спати, то ми просто ставимо цей додаток на безшумний режим. І для них це шокуюча штука. Вони коли починають це розуміти... Ну, що таке гумор? Гумор це така... Можливо, вони думають, що це видумка просто? Ні. Я впевнений, ні. Велика частина пласкоземільщиків думає, що це вигадана історія. Але я дуже просто це перевіряв. Ми ставили шапку після виступів, там ще два роки назад, коли ми їздили, були в Берліні, і там теж зробили англомовну вечірку, куди прийшли іноземці. І ми ставили шапку. Ну, просто, що там був фрі-донат, коротше, з вхід. І потім після цього ще можна було донатити. І я стояв теж на цій шапці, і багато хто приходив, і вони мені говорили, що дякуємо, це вау, ми навіть не уявляли, наскільки це. Тому що гумор це така штука-таран, який прошибає тобі цю, твій блок, твоїх всіх оболонок, через які ти бачиш все світ, відкривається дверцята твоєї душі, і ти туди ці наративи... І воно прям працює, я прям бачив. Тому через гумор... Гумор дозволяє рятувати. У нас був такий випадок, ми грали в Дрездені, перший благодійний концерт, ми вже в Дрездені разів чотири або п'ять були, і там ми якраз грали під будівлею директором, якою був Путін. Цей клуб, він же був директором.
[Фоззі]
Цієї алеї йшов, там був півняк, в якому він пив по четвергах, там був його еконостас, потім люди викупили це, еконостас нахуй, і там збирають тепер в тій півні, його улюблені збирають гроші на допомогу Україні, ми там сиділи, каву пили перед концертом, там знову, ну і коротше, в цей момент вскрили наш автобус, ворують документи, комп'ютери, гроші, слава Богу, що вони взяли тільки гривні, бо гривень було найменше, а в мішках спецсміття лежали євро і злоті, вони їх не взяли,
[Василь Байдак]
вони поспішали, так от. Як ТНМК ввожить гроші по Європі?
[Фоззі]
Воззеле! Гривня!
[Василь Байдак]
Гривня на світлі світиться, а євро в мішках спецсміття.
[Фоззі]
Але ви їх спрацювали? Так, нам дуже пощастило, бо була б смерть. І там, значить, балкони, напроти такий соцреалізм, це ще ГДРівська забудова, але не радянська, не радянська, все-таки рівень відчувався. І там балкони, і люди виходять, німці, подивитися на балконі, що там відбувається. І я починаю, я розумію, що в мене немає підводки під наступний трек, що треба щось говорити, бо перші концерти, це біженці, жінки, діти, це сльози, вони впізнають, починають перші 40 хвилин, це в пісочок, перша година в пісочок, тільки потім ти їх витягуєш, витягуєш, і я розумію, що треба щось в контексті, лупанути якийсь теж скетчик. Я дивлюся, сидить чувак, такий дідусьок, і виходить жінка на 4 поверх, щось протираючи, дивиться на натовп, під цим пам'ятником. Я кажу, до речі, дивіться, скажімо так, його звати Олаф, її звати Ангела. Випадково, всі спадіння випадкові, всі наркотики підкинуто, нічого. Хочете, я озвучу, що вони між собою говорять? Вона виходить зі сковорідкою, як в класичних анекдотах, і каже, що там відбувається? Він каже, там українці. Вона каже, боже, бідні, в них війна, гімн Вафлів. І що вони роблять? Ми якраз, це було перед пісною «Файне місто Торнопіль». І я кажу, що вони роблять? Здається, вони співають про наркотики, танцюють і сміються. І вона каже, бля, вони переможуть, треба дати їм ракети.
[Василь Байдак]
Я пожартував, і люди стій, оп, і пішла. Діджей влучно... Щось краде в цей момент. Зрозумів, і оп. І от тоді стало зрозуміло, що гумор рятує. Це класна штука. Коли англійською, ти спілкувався з залом? Імпровізував якось? Тобто немає теж цього бар'єру? Ні, немає. І там теж треба запитувати, ким ви працюєте? Ні, там інші питання, там все в контексті. Там ще класно було, коли я аукціон проводив. Я проводив аукціон, і там спілкувався більше з іноземцями, пояснюючи їм, що це шматочок, це російський танк, який знищений 14-ї ОМБР, і оце порізали на шматки, історія, як я провозив цей... А це брілочки, не дула?
[Фоззі]
Брілочки, брілочки.
[Василь Байдак]
Дула теж, але дула здоров'я. А брілочки класно, що ти кинув там, в рюкзачок набив, правда так цікаво було на одному, не пам'ятаю, десь, здається, коли ми залітали в Англію, от, і в мене питають, що це такий, я кажу, ну, російський танк, вона така. А я кажу, аукціон, we are from Ukraine, we need money. God bless you. А зараз не пускають, зараз митнеться, що польська, що словацька. Ну, польська... Та, коли гільзи ще бачать, ми кажемо, this is art.
[Фоззі]
No, it's military. І ми лишаємо нашим погранцям, кажемо, ми зворотний шлях будемо їхати, ми заберемо. Приїжджаємо, кажемо, так, а що з тими? Та вони у нас вже в музеї. Блядь, ладно. У нас цих гільз, шоу-дурка, пантикав.
[Василь Байдак]
Я цього року взяв автівку в оренду, от, і їздив, ну, туром, типу, між містами, автівкою. Чи автівку, тому що було дуже багато лотів, джавелін розмальований, коротше, там, картина. Дуже смішно. Нє, це не за кордон, це по Україні. І це, коли на блокпостах, я кажу, що наша реальність така смішна уже, що ти, ну, там, блокпост, питаю, там, документи, все-все-все, я вдаю все, відкривайте заднє, типу, вікно. Я відкриваю, і він просто дивиться на цей розмальований джавелін і такий, так, приїжджайте. Все, нуль питань, взагалі нуль. Я розумів, що, типу, якщо розмалювати зброю, все, вона ніяких.
[Фоззі]
У нас так на Полтаві підійшов патруль перевіряти, ми розвантажуємось. Центральна площа розвантажує щось, люди, ну, контора має перевіряти, і бачать гільзи. І я стою, вони розмальовані там, щось, і кажуть, що це?
[Василь Байдак]
Я кажу, це формочки на паску. Зерну, казав. Високі паски будуть у вас, схоже.
[Фоззі]
Так що можна через кордон Я потім на опціонах так, а зараз формочка від паски, калібру 155.
[Василь Байдак]
Блін, класно. А я завжди кажу, це і ваза, або кейс для спагетті, для зберігання. От тепер візьму твій жарт про формочки для пасок. А воно працює тільки навесні. Сезонний жарт. Щось мені підкасує. Тебе ще є. Про Роланду Блума всі чули у стендапі. Стівен Омфраєм ти ще бачився? Стівен Омфраєм листувався. Листувався. Я з Стівеном Фраєм листувався, і він мені допоміг допоміг мені записати подкаст із іншим видатним британським коміком з Річардом Хьоррінгом. Ось. І була така новина, що він приходив на підпільний стендап і дав якісь поради комікам. Що за поради? Ну, це було більше такі смол толки, questions and answers, бо це Стівен Фраєм. І ми йшли з ним по вулиці після самміту. Ми помінялися кроватками, він зайшов на підпільний, послухав жарти. А потім просто ми його питали про його життєвий шлях, про те. Ну, він там багато все. Наприклад, він розповідав про Клізе, Джон Клізе з Монті Пайтона, який тут намальований в барі Диктат з його легендарним міністерство дурацьких походок.
[Фоззі]
Як я люблю органіку, коли от так от приходить гість і сам каже, що ми в бермен-диктаті. Просто лишає нас без роботи, а так би нам довелося нагадувати, що ми на Хрещатику 44, класичному українському барі, в найкращому з усіх можливих.
[Василь Байдак]
А так, гість взяв і все здав. Тик-тик-тик. Ось, і розповідав, що, типу, от йому не треба нічого бути, щоб смішний. Він просто високий, смішний чувак. Він вже на сцені, а каже, а мені треба щось вигадувати, якісь жарти писати. Він каже, що я заздрю таким людям, як Джон Клізе, які просто смішні по собі. Ну, це те, що я так запам'ятав, а там всякі просто про... Ну, то більше було нам необхідно доторкнутися до легенди. Високі, взагалі, вони дуже рідко бувають смішними. Високі. Їм не треба прокачувати цей скіл, щоб боротися за увагу дівчат. Вони так. Ну, високі, так, ще зі школи, що їм було... Але якщо дуже високі, то вже важко. Ні, дуже високі — це Овердоз, дуже високі — то обрізання. Ось так. А чи Джим Керрі немаленький? Джим Керрі високий, дуже високий. Джим Керрі Бог. Серіал «Шучу». Так. Це просто концентрований піздец. Але я слухав подкаст твій... Ти прямо нормально... Я бігав просто останніми днями, коли вже знав, що ми домовилися, бігав під твої якісь подкасти.
[Фоззі]
Від ТЦК?
[Василь Байдак]
Ні, бігав по району. Блін, якби я знав, що ти будеш бігати під них, я б якось динамічніше. А ні, мені нормально. А він може на 1,5 тебе слухати. І я просто, на жаль, забув, хто був твій співрозмовник. Здається, режисер. Ви там обговорювали теж Джим Керрі. І він сказав, що він ненавидить Джима Керрі. Всі ненавидять Джима Керрі, але він Бог. Так, так. А хто ж це міг бути? Це, мабуть, якщо... От як кінорежисера звуть? Ну, є Паша Остріков. Ахтем? А, Наріман. Наріман Аліїв. То він був, так? Це, мабуть, був тоді його подкаст на кухні. Він ненавидить Джима Керрі. Може бути.
[Фоззі]
Дуже багато людей, які ненавидять Джима Керрі, але оцей серіал Кіддін це просто... Там є мій улюблений жарт, коли сестра Джима Керрі, яка займається... Він грає ведучого дитячого лялькового шоу, в якого ближніки, і один з них помирає. Тобто це драмеді сучасне. Це сміх крізь такі сльози. І там вона заходить до їхнього тата, який продюсер Family Business. І вона його питає, скільки в нас часу? І він про щось думає, переводить погляд на неї і каже, в нас, як у виду.
[Василь Байдак]
Ну він, якщо враховувати там взагалі контекстно, що Джим Керрі зараз, я так розумію, такий прям загружений дуже в собі людина, з проблемами, з внутрішніми диссонансами, з якимись новими відкриттями, там, перезріннями, то цей серіал взагалі важко. Ну мені трошки було важковато, бо я прям бачив... Ну я дивився, мені було смішно, але я немов дивився на Джим Керрі і такий, блін, йому дуже важко. Ну його ламає, ламає, це відчуває.
[Фоззі]
Але використати свою ломку для того, щоб створити контент, це дуже... Тому що музикал починається отак от ні з чого. Потім багато хто намагався відтворити, це такий хук.
[Василь Байдак]
Про індустрію ми трохи почали говорити, так?
[Фоззі]
Трохи, так, і закінчили зразу.
[Василь Байдак]
От мені цікаво було ось цей феномен, не те що феномен, а от саме існування підпільного стендапу. Підпільний стендап це що, ком'юніті просто? Так, це ком'юніті, це клуб, ну це клуб зі всіми, тобто, який дає майданчики, який збирає коміків. Кому твій концерт вийшов на підпільному стендапі, а не на твоєму каналі? Тому що підпільний стендап платить за зйомку? Ні, я би сам заплатив, це не проблема. Тут в тому, що у підпільного стендапу більше глядачів уже. Плюс підпільний стендап, я цей матеріал багато обкатував, перевіряв на підпільному стендапі. Плюс в тур я їздив український разом з підпільним стендапом. І я вирішив, що цей концерт я викину на підпільний стендап, тому що там буде більше переглядів. Але ж ти міг розвивати свій канал? Мене є сольник на своєму каналі. Два сольника на моєму каналі є. Я достатньо спокійно до цього відношусь. Немає у мене якоїсь гонки за розвитком свого каналу. Не пушиш, коротше. Зараз вийде скоро одна класна штука, дуже класна штука на своєму каналі, якщо я все-таки сяду за монтаж. А ти сам монтуєш? Є речі, які я сам абсолютно роблю і нікого не підпускаю, окрім Лізи. HR би сказав, що треба делегувати. Ну HR хай делегує, а я – ні. Я не можу створювати якісь продукти, які я називаю творчістю і когось туди ще притягувати.
[Фоззі]
Та жарта тобі не пише команда цих професійних гумористів, які невеселі зазвичай.
[Василь Байдак]
Я дуже запаяний по цьому. Навіть є такі штуки, як розгони, наприклад. Розгони – це там, де коміки приносять якісь напівісторії і всі інші розганяють якісь приколи. І багато з коміків, хто використовує, це така схема. Ти приносиш, коміки всі розганяють, і потім ти береш собі це в матеріал. А я щось приношу, якісь історії, і там всі добивають, і я потім такий, ну це ж не я придумав. І я якось не можу.
[Фоззі]
Використовуєш. Свята людина.
[Василь Байдак]
Ну якось воно мені… Верніть світло так, щоб німб був навколо голови.
[Фоззі]
Будь ласка, чпок.
[Василь Байдак]
А от багато дуже, і ти про це теж казав, що інколи закидають підпільному стендапу, що він дуже схожий на стендап-клап номер один. Це там, де… Це класно люди паляться. Насправді. Тому що у нас у підпільного є майже інтелектуальне шоу. Так, ну я цього не… Ну дивись, QI все зрозуміло, але це так класно, насправді.
[Валерон]
Пояснюю. Я теж знаю, що таке QI.
[Василь Байдак]
QI знаєш. Стівен Фрай, DWD, де смішно або правильно треба відповідати.
[Фоззі]
Британське шоу.
[Василь Байдак]
Коротше, там Стівен Фрай, це таке культове британське шоу. Задаються питання, треба відповісти або смішно, або правильно. І в залежності від цього ти отримуєш бали. Або факт, або хуй. Ну, да, це офіційне їх правило трактування. Потім був такий стендап, я не знаю, що з ним зараз, бо я не слідкую. Ось, стендап-клуб №1, московський клуб, вони зробили адаптацію цього шоу. Як завжди. Потім з'явилася адаптація ХТОЗНА ШОУ. Спочатку з Мусом. А потім майже не титульне шоу. Ось. І люди пишуть, ви вкрали нашу вкрасти у росіян.
[Фоззі]
Якщо можна вкрасти у першоджерела.
[Василь Байдак]
Не знаючи, що ми брали там із першоджерела. Ну, не ми, бо я прийшов там як учасник. Це лікується дуже просто, першою заставкою пишете надихано. Це все написано.
[Фоззі]
Але дуже класно, що люди паляться.
[Василь Байдак]
Що люди паляться, тому що вони дивились саме цю версію, а не QI.
[Фоззі]
Ось ці люди. Ось ці люди, які прийшли в український стендап через Росію.
[Василь Байдак]
Я цього і не приховую, що, як і більшість людей, до 24 лютого Підеш в Верховну Раду, тобі це відео згадають. Російський стендап, український стендап. Я теж намагався там дивитися, але мені... Ну, коротше, для мене до 24 лютого вершину українського стендапу це була Наталія Гаріпова. І все одно це були настільки жарти, де найсмішніше було там, де слово блять було. І там секс, блять.
[Фоззі]
Це маятник. Якщо ти багато років в медіа не даєш матюкатися. Хоча там Арнольд Шварцнегір в 80-х вже коли ми дивилися якийсь там Командос чи Красну Жару, там вже було фак! І це перекладали, оці Дагнасаві перекладачі ще без матів, але ми відчували, що нас наїбали.
[Василь Байдак]
Він сказав йоб твою мать, а дірмове дірмо! Хоча бачиш, і Вася вже був там, і Черков вже на українській навіть виступав. Але чомусь я цього взагалі не бачив і не помічав. Я виступав, почав виступати українською після 2004. Ні, я маю на увазі, що Черков вже виступав українською до 2004. Так от, як завжди у нас, починали ми з QI, але я мав на увазі не QI, а наприклад кіноклуб. Це ж, от, руснява штука. Я про це навіть не знаю. Ну, воно вийшло там спочатку. І це точно не американське. Ні, я впевнений, що є якийсь формат. Не знаю про кіноклуб, не знаю. Знаю про майже не то актуальний кіноклуб, якщо є там десь в Росії. Ну, я просто не слідкую, і тому не знаю. А є там прямо такий схожий, де...
[Фоззі]
А поясніть, пояснювальна бригада в студію.
[Василь Байдак]
Ти б міг дореже залетіти, до речі, на цей формат. Дивляєшся фільм? Ну, давай так чесно. Це російський формат? Ну, такий був в тому сценарію.
[Фоззі]
Ну, дивись, давай чесно.
[Василь Байдак]
От є збір коміків, і такий хтось каже, о, давайте будемо обсуждати фільми. Ну, це, типу, дуже якась глибока, геніальна ідея, яку хтось прийшов, думаючи в ванні, під амфітаміном. Ну, навряд чи. Я думаю, що це просто, о, як і книжкові клуби. Це існувало завжди. Ну, типу, ось, просто хтось зробив це перше, хтось зробив це після цього. Ну, а ти ходиш на багато каналів. Всі, можливо, і до нас.
[Валерон]
Не на всі, не завжди.
[Василь Байдак]
Ну, так, але на розважальні дуже багато. Разом з тим не робиш якісь шоу на своєму каналі? Ну, мені це поки що не цікаво. У мене вийшло «Давай зберись», один пілот мого серіалу, який, ну, більше, мабуть, не буде серії. Я кайфанув, дуже кайфанув. Ну, мені подобається робити такі формати. Це було дуже кайфово. Я, прям, дуже тащусь від цієї роботи. Ми її з дружиною зробили разом, і це, прям, кайф. От. А там якісь формати, там, розважального. Ну, яка задача них? Якщо їх задача набивати підписників на канал, мені це не цікаво. Ну, якщо я придумую якийсь розважальний шоу, який я, прям, кайфаную, я такий, блін, я хочу це зробити, я це зроблю. Ну, як підписники на канал, реклама, заробітка, збори?
[Фоззі]
І до чого це приводить? Ні, це приводить до творчої свободи, оскільки, якщо ти набиваєш...
[Василь Байдак]
Творча свобода є і з грошима, і без грошей. Я це вже перевірив, і тому я абсолютно в цьому впевнений. Тому що в Харкові ми були нашим театром абсолютно без грошей. Просто, ну, от просто без грошей. Де ми працювали на всяких халтурках, от. І творча свобода була набагато ширшою. Ти згадав про ось цей випуск «Давай зборись?» Так. Краще переходу на тему волонтерства і не знайдеш. В принципі. Багато хто каже, пише, що ти змінив підхід до зборів, змінив підхід до волонтерства. Разом з тим, не здається тобі, що от ми тут теж в нашому подкасті казали про те, що оці танці з бубнами, тепер важче стало збирати не просто збори, якщо немає якоїсь оці кліпу, пісні, креативної обгортки. Та ні. І ще чогось. Не стало важче. Ну, це взаємопов'язані речі, але це не причина того, що стало важче.
[Фоззі]
Мені якось пропонували з тобою співати пісню. Мали ми вдвох співати, блядь, для якогось збору Києва, волонтерського, чи то Степана Гігі, чи когось, чи його бабу...
[Василь Байдак]
Мабуть, Зіброва. Зіброва, мабуть. Хрещатик. Я закосив. Я сказав, що... А чого ти і Хрещатик? Блядь. Сумська би співали. Ну, Сумська, так. Я не знаю, не я був автор цієї ідеї. Сказав. Ні, перше мало бути, здається, «Океана Ельзі» якась пісня. Ні-ні-ні, мені пропонували щось таке, що я сказав, що... Це Сашкоборовський. Це він на Кейсивакі вони збирали. І там Хрещатик пісня. І ми її зняли. Зняли з Клопотенко. Ось... Ага, де ви їдете в машині, кабріолеті. Так, так, так. І це пісня.
[Фоззі]
Я сказав, що я так не зіграю.
[Василь Байдак]
Я не зможу. Я завжди думаю з точки зору, чи я зробив достатньо для своєї персони. Щоб десь цієї відчути. Ти такий, ну я ось зібрав стільки, для мене це багато. Бо якщо я почну думати, зрівнювати себе з фондами, з тим-тим-тим, ясно, що я десь програю, десь виграю, але порівнювати з кимось, це важка штука. Краще порівнювати з собою, так цікавіше, простіше.
[Фоззі]
А якщо порівнювати з собою за рік? Ти оцінюєш?
[Василь Байдак]
Ти вже як у фонду у нього запитуєш? За 23 рік більше зібрав, чи за 22? Ми знаємо ці синусоїди. Прогресивно йде. Не у всіх падають, це все міф. Їх стало більше, потреб стало більше. І потреби стали дорожчими, технологічнішими. Уже ніхто там не збирає умовно, зустрічаються на екіпірування там, але уже ніхто не збирає на одяг умовно. Уже це чітко там мавіки, пікапи, фпв-дрони, звичайно же, достатньо популярні. Вже якісь там засоби, ну реп дуже сильно зараз. Тому що у росіян купа-купа ударних дронів, і це прям, ті, хто спілкується, ти розумієш, що це реп, катастрофічно необхідно. І тому запити дорожчі. Я для себе прийняв, для мене взагалі не стоїть ніякого питання, що я там танцюю з бубнами, абсолютно. Я ще раз повторюю, я ніколи не бачив, щоб хоч одне якесь нитьо і скавчання зібрало достатньо коштів на ЗСУ. Ніколи не бачив. Коли оці люди, які, о, з бубнами стали. Я не бачу, щоб це монетизувалося якось. Я знайшов свій ресурс, як мені використовувати свій ресурс ефективно, на максимально. Тому що для мене там війна, це використання свого ресурсу на максимум. Ну, я не бачу сенсу такий, так, зібрати мені 15 мільйонів і танцювати з бубном. Чи зібрати 3, але щоб люди були задоволені. Ну, типу, я не скажу військовому вибачте, я не можу.
[Валерон]
Не хочеш танцювати ще раз?
[Василь Байдак]
На шарк я не зможу зібрати і на реп-систему, тому що, ну, я не хочу танцювати з бубном. Він такий, а, дякую. Дякую, дякую. Добре, так, звісно, звісно. Але щоб тобі було хорошо. Тому абсолютно ніяких питань.
[Фоззі]
Якщо ваше серце не крижане, якщо вижива людина, яка співчуває виробникам українського контенту, то вже, раді Бога, підпишіться ви на наш канал. Тому що нам треба, щоб було 100 тисяч підписників. Вас. Вірних. Впевнених. Могутніх. Красивих. Таких як ви.
[Василь Байдак]
А у тебе є улюблений...
[Фоззі]
Мій збір?
[Василь Байдак]
Ну, так, звісно. Я... Ми дуже кайфанули коли знімали цей Миколайчука під «Увтоплюся у річці глибокій».
[Фоззі]
Я завжди хотів на неї кавер зробити.
[Василь Байдак]
Зроби. Дуже кайфово. Вона така прям...
[Фоззі]
Оце от реагію могло би бути. Нагадайте мені, щоб я Фаготу знову запропонував. Чим добре мати справу з Фаготом, раз на три роки можна йому пропонувати як вперше.
[Василь Байдак]
Коли вийде цей випуск, в мене буде ще один креативний збір, який ще не вийшов, так що ми от в цей проміжок зі Степаном Гігою. Цей збір, цей збір мені щоночі сниться. І ми прям... Ні, не те, що... Ми зняли з ним. Тобто він погодився. І він переписав пісню. І він уже, коротше, Василь Жук, його звукоінженер, зводить зараз... Звукоінженер? Ну, я не знаю, як це... Діджей! Коротше, і це прям... Я такий... Блін, якби це було влітку, то я би ставив 10 лямів. Зараз ще не знаю. Подивлюсь, змонтую, подивлюсь на цю роботу. А чому так влітку?
[Фоззі]
Тому що для хіпстерів це... Співак №1.
[Василь Байдак]
Вони відкрили для себе пісню «На могилі моїй посадіть молодою варину». Все повертається. А от я, завдяки однокурснику з Волині, цю пісню знаю з студентських років. І у нас навіть були випадки «На могилі моїй посадіть молодою варину».
[Фоззі]
«Не плачте за мною, за мною заплаче рідня».
[Василь Байдак]
У нас були випадки, коли ми йдемо з клубу зранку.
[Фоззі]
Сині, ти ще бухав тоді?
[Василь Байдак]
Ні, але ми йдемо з клубу зранку, о шостій ранку, і співаємо цю пісню «На могилі моїй посадіть молодою варину». Ну ви були в такому стані, мабуть, що це було природно. А для мене «Золотий Карпат» – «Золота пісень». Пісня, яку я вже знаю давно, але правда в версії Івана Поповича. Тобто не замість «Еastside», «Westside».
[Фоззі]
Це люди, які на Західній Україні ти приїздив, і там завжди поверх афіші Степана Гігі і Івана Поповича ввішалася наступна афіша Степана Гігі і Івана Поповича, тому що це був… Стоп! Ладно, я розповім цю історію. Я якось її обіцяв розказати, і не розказав. От тут. Якось живемо ми в рівному, в одному готелі. І, значить, в нас є…
[Василь Байдак]
Вася, ти можеш музику якусь не класти? Тихо, тихо, тихо.
[Фоззі]
Живемо в одному готелі. І, значить, в нас є фанатка, яка з нами років 25. І вона приїхала зі Львова на наш концерт. І така. Будемо вас знову ночувати в когось. Я в такому випадку номер великий, і я там кажу, ну от диван, лягай. І, значить, вона співає в мене в номері. І тут починається, готель маленький, і тут починається таке джага-джага з таким звуком, що просто піздец. І стіни фанера. Зранку, на сніданку, весь гурт дивиться на мене. Кажете, совсем ебанулся уже, да? Я кажу, ви шо, йобнуті? Я з дитинства, і знаю, і завжди, коли їм нема, де ночувати, бо я на дивані. Це протягом 30 років бувало таке, що нема вам, де ночувати, ну окей. Матрас на пол. Це діти, які виросли. І мені було дуже важко, вони, блядь, задрачували мене. А це, вони знали, що це неможливо, але вони намагалися, і тут заходить Степан Гіга з тьолкою на сніданок. Я, блядь, я думаю, господи, дякую, дякую, дякую за те, що ви врятували. Сльози, сльози, сльози. Просто я, якщо я міг комусь більше зрадіти в той момент, це був би хіба що глашата, який би сказав, що помер Путін. Але в відсотках Степан Гіга тоді просто вирятував. Якщо я не плуту, я його зібру.
[Василь Байдак]
Ну? Він, напевно, да, у них є конкуренція якась. Не знаю, але Гіга суперчувак виявився. Або з Поповичем, вони всі з вусами, я можу помилятися. Ти вже почав бути схожим на Коуча з волонтерства. Коуч. Блін, мене дуже запрошують. Я вам розкажу зараз, як зробити збір.
[Фоззі]
Перші 10 кроків, якщо ви хочете зібрати 10 мільйонів. Та, та, та.
[Василь Байдак]
Будеш і звали на якусь вже маркетинг, СММ, там якась суперз'їзд всіх-всіх-всі, і кажуть, ти маєш приїхати розказати щось про збори. Я такий, ну, я не хочу. Мені це нецікаво. Знаєш, ми збирали на 15 окрему бригаду артилерійської розвитки Чорний ліс. О, Чорний ліс ви збирали? От випуску Спритулу ми розігрували прапор з підписом залуженого. Збирали на пункт управління мобільний і збирали 150 тисяч. Його вже ремонтують. Я просто от якраз реп буду збирати.
[Валерон]
Теж для них.
[Василь Байдак]
І от наш у нас редактор, можна так сказати, дівчина моя, колега, служить якраз в цьому підрозділі, і тому ми збирали на них. І вона каже, що ти прям один з головних волонтерів саме цієї бригади. Так, шарки там. Що дуже багато всього їм закривав, і що ти навіть виступав з їх бригадним оркестром. Так, це було. Офігенно було. Це от якраз з Пономарьовим, там в кінці твіст, де ми з оркестром от і співаємо Пес Патрон? Ні, ні, ні, ну куди нам? Нам не можна, це святині. От коротше, та оркестр був і ми там грали цю пісню.
[Фоззі]
З оркестром Пес Патрон. Ваня, Маруніч, ти думав про це? Чи вже зробив? З Ванєю Марунічем хер встигнеш.
[Василь Байдак]
Так, він, звісно, супер креативний тип. Вони виступали на Дні народження. Ну, це розрив. Пісня Пес Патрон, це та, яка буде постійно в часі запізнюватись і постійно його випереджати.
[Фоззі]
Це червона калина для дорослих, Пес Патрон для тих, хто ще не ідентифікує себе.
[Василь Байдак]
А ти не виступав для них? Для чорного? Ні, ніяк не склалось. Мало тоді ми мали зробити, але по часу не змогли. Ти всього два рази їздив? Саме на близько до першої лінії це два рази було. Це було на сході і на півдні. От зараз ще маємо в квітні їхати знову на схід. Як відчуття? Потрібен стендап там? Я не впевнений, що це прям потрібно. Там... Ну, коротше, як я побачив, що це з якої точки зору потрібно? Потрібно з точки зору того, що от ми і ми знаємо, і ми підтримуємо, і ми зв'язок є у нас. Типу ми переживаємо, ми тут, ми з вами, ми разом, ми допомагаємо. І друге, це відволікання. Я не бачав якихось там місій, великих місій. Ні, це просто ми приїхали до бригад, виступили і я побачив, як вони сміються, там щось відволі... Мені цього достатньо. Переключили. Я не скажу, що після цього вони їм... Ні. Тому що я не уявляю, як там взагалі. Не уявляю. І дуже було важливо туди потрапляти, тому що ти... Одне діло читати, бути начитаним стосовно читати всі новини зі всіх джерел від Стерненко до Цеплієнка, все-все-все знати. Але друге, це просто побачити, відчути. Це взагалі. Ми приїхали і ти одразу, як я казав, це одразу оця внутрішня мотивація на волонтерство, на робити більше, вона взростає X10 одразу. Ну і ідеї для стендапу з'явилися? Якісь? Ну ідеї. Я просто, так, хотів це зафіксувати, цей момент, для того, щоб його якось так вносити. Бо це теж... Це Сергак, хто б там, як не відносився до Сергію, умовно, але він там в цьому культурному десанті і мені здається, що він знайшов своє місце дуже прям чітко в ньому. Ось... Я супер поважаю те, що він зараз робить. І він, от, говорив, що нам важливо не тільки, щоб ви приїхали просто підтримувати, бо вони ж постійно культурним десантом їздять там до різних бригад. Але важливо, щоб ви теж приносили щось звідси, туди розказували. От тоді ця місія, типу, повністю якось так закривається. Ну і мені здається, я теж там зробив цю якусь правильну ноту, поставив правильне місце. Тобто, ну, воно немов працює, як я собі і задумував цей матеріал.
[Фоззі]
За гігантом. Та, Ярослава Мудрова, як ти без грошей туди потрапив? Там же ж...
[Василь Байдак]
Я потрапив в золотий час. Це коли тільки з'явилось ЗНО. Ну так от, я поступав в два університети. В Шевченка, ну, коли і поступив, і де вчився. І ще батьки чомусь вже на фініші ось цієї всієї історії подумали, що непогано було бути прокурором. І поступав в Ярослава Мудрова теж. Але в Ярослава Мудрова приїхав тільки на перший екзамен української мови, і потім вже переконав їх, що не треба більше їздити в Ярослава Мудрова і ставати прокурором. А ти на якому факультеті вчився? Четвертий. Це теж про... Ну, це юстиція. Ага, і ти мав відпрацювати десь уже. Так, я мав відпрацювати. І я теж в золотий час потрапив, коли цей закон відмінили. І тому ми пропрацювали два місяці в відділі реєстрації смертей, в відділі реєстрації шлюбів. В ЗАГСі? Так. І після цього написали заяву про звільнення. В Харкові працював? Так. Де? Ну, в ЗАГСі, центральний ЗАГС сумський. А, в центральному? Так, центральний сумський ЗАГС. Ходив, носив документи, паспорта наліво-направо.
[Фоззі]
Я знаю директорку цього ЗАГСу.
[Василь Байдак]
Ми тут часто говоримо про Харків, як ти розумієш, і багато у нас харків'ян приходили, але перша людина...
[Фоззі]
Так сталося, просто співпала.
[Василь Байдак]
Просто співпала, яка приїхала в Харків, але не була харків'янином. Можеш свої якісь враження?
[Фоззі]
Жадан приїхав в Харків, але не був харків'яним.
[Василь Байдак]
Точно, блин. Ну, ти другий після Жадана, це ще крутіше. Ну, Харків топ.
[Фоззі]
Василь Васильовична, другий після Жадана.
[Василь Байдак]
Третя пісня про Василя. Коротше, для мене Харків – це найкраще місце, де можна зростати творчо. От для мене це... От так я запам'ятав Харків. Я дуже шкодую і дуже радію, насправді, що от кажуть, чи ти хочеш повернутися в Харків. Я дуже хочу повернутися в Харків. Але Харків вже інший. Інший я. Ось в чому все. А як же це все червоний пояс, русифікація? Все одно це не заважало творчому зростанню Харківа. Давай почнемо з того, що я виступав російською. Так що я теж був русифікований. В чому Харків творчо? Він потужний в тому, що там дуже багато творців, які готові працювати забезкоштовно. Багато молоді, тому що багато університетів. І ми, типу, театром взагалі зростали надпотужно. Це були зв'язки зі всіма людьми. І ти можеш прийти кудись, щось зробити. В Києві вже не так. Моя механіка була, що ти умовно...
[Фоззі]
Ну і Харків голодний. В порівнянні з Києвом.
[Василь Байдак]
Так. Але там в якийсь момент у Харкова закінчуються ресурси, які тебе можуть там задовільнити. Я в якийсь момент розумів, що щоб мені досягнути якоїсь розвитку в стендапі, мені доведеться переїжджати в Київ. Я в якийсь момент брехав, підпільному казав, що я в Києві. І вони мене ставили на якісь вечірки. Я за свої кошти просто їхав потягом туди, виступав і їхав назад. На 15 хвилин виступав і їхав назад. А в Харкові не було? В Харкові були, але там був клуб Пентагон, в Пентагоні ми виступали.
[Фоззі]
У нас місяць згадувань Пентагона.
[Василь Байдак]
Так? Теж? Так, так. Клуб Корова, там в Мафії виступали.
[Фоззі]
Колись в Корові ми потрапили туди вночі, там вже африканців була, африканська точка. І ми відчули себе в Гарлемі. Синів в Зюзю. Це ж Олексєєвка, так здається?
[Василь Байдак]
Ні, ні. Корова це на Пушкінській. На Пушкінській. Значить я про іншу корову кажу. Це мабуть інша корова. Інша корова. Добре, добре. Або я не пам'ятаю, куди мене заводили.
[Фоззі]
Можливо.
[Василь Байдак]
Це Харків.
[Фоззі]
Я міг думати, я зараз в Вроцлаві думав, що я в Варшаві.
[Василь Байдак]
Чітко був впевнений, де ти, я в Варшаві. Три букви співпали, цього достатньо. Коротше, і я от їздив. Коротше, виступи були, але їх було не так багато. Ну і Пентагон. Пентагон маленький. І я розумів, що в Києві від Віжуха там був підпільний стендап, там було багато виступів, там були фестивалі. Я приїжджав на фестивалі, вигравав там декілька разів.
[Фоззі]
В двох кроках від Пентагона вперше з'їв я олів'є.
[Василь Байдак]
О, от ми і зв'язали. От ми і малюйте карту там уже, як подорожував в Озі за олів'є. А ти був після 24 лютого в Харкові? Ні, я був в Вінниці взагалі.
[Фоззі]
А після 24?
[Василь Байдак]
Так, був, був, був. Був разів з 4, певно, десь. Два рази ми знімали документальний фільм, який ще так і не вийшов, американці його знімали. Ми там були на салтівці, це дуже жахливо було відчуття. Але останній раз, коли я приїхав в Харків, я прям дуже був задоволений, тому що я побачив, це була весна, було сонце. Я пройшовся, я немов відчув той самий Харків, за яким я сумував, який був в студентські роки. Я пройшовся, там був цей пес легендарний, який ходить по Бікєтово, там з кроватками завжди є такий пес. Ми там зайшли в Кофі Мейкерс, супер-класна кав'ярня на Бікєтово, який вибило вікна під час якогось удару по центру. І там, в цьому центрі вибило, тоді по ОБУ. Так. І, коротше, і там прийшов Еміль з Емілем, і все так сонце світить, і всі так люди ходять, посміхаються, і такі, боже, це той самий Харків. Я прям захотів знову десь на місяць, на місяця-два повернутися в Харків, пожити там, у мене є плани це в майбутньому. Але зараз, звичайно, з цими обстрілами інтенсивними, це вже десь там потім в майбутньому, коли не треба буде думати, коли я зможу жити життя в своє задоволення, де такий хочу два місяці в Харківі жити, і шукати волшебника ходити, і пити каву, і все. Керівника з фляшкою. А хто твої однокурсники, я от зараз подумав. Є там якісь люди, які при посадах якихось? Там мабуть, я не знаю.
[Фоззі]
Перевзуті? Бо Академія Ярослава Мудрого, це цвинтар української ідеї. Там йдуть люди, ти шо, там династії?
[Василь Байдак]
Там багато, звичайно, юристи це там типу купа, було якихось, вже всередині ти бачиш, і там ці розмови про корупцію, ти бачиш, як вже студенти, вони вже себе так ведуть, що ти розумієш, що, блін, ну, він якщо отримає посаду, це буде дуже погано. Якщо, а коли? Ти не дуже давно на зв'язку? Ні, абсолютно ні з ким не на зв'язку. Я і тоді не був веселиво на зв'язку. Я ж кажу, що я поступив. Ті хлопці з театру, вони не з юрокадемії? Ні, з юрокадемії тільки один, Олег Свіч, і ми з ним товаришуємо, але він теж не по юридичному пішов. Ось. Ну, коротше, я був в юридичній, я вчився, тому що я прийшов там по балам, батьки сказали, давай, треба бути юристом, я такий, да, супер, все, погнали. Бо вони юристи, ось, і вони такі, треба, ми допоможемо там стати на ноги, там, бла-бла, та теж для Насті. А вони чим самі займаються? Вони адвокати, у них там своя приватна колегія адвокатська, там багато адвокатів працює.
[Фоззі]
Ну, в Вінниці, багато суддів, там же страгач, де сидять по житті навіть, це ж у нас.
[Василь Байдак]
Так, Стрижівська колонія, ми, до речі, виступали в колонію. Так, там є широкий фронт робіт. Ось, але, ну, мені то було не цікаво, я просто довчився, тому що освіту здобувати, ну, тупо не використовувати місце, де ти вже вчишся, тому що ти здобуваєш освіту, якаб вона не була, чи вона тобі треба, чи не треба, але все рівно якісь систематизація, знання, якісь там базиси, грамотність якась, от, я його отримав і закінчив червоний. Ти щось пам'ятаєш? Так, я з червоним дипломом закінчив.
[Фоззі]
Так?
[Василь Байдак]
Так. Ні, я довчився. Я сказав батькам, вам треба червоний диплом, вам буде червоний диплом. 2-2-9. 2-2-9, 115, 116. Коротше, от, вам треба диплом, диплом вам буде, але я паралельно вже, типу, коли вчився, я займався, я розумів, що я не буду юристом, але... Ну, це ж порідніні професії.
[Фоззі]
Адвокат, якого ми знаємо, це, там, якийсь Пері Мейсон, це ж...
[Василь Байдак]
Так, так, але... Це ж стендап. Але, тут, от, велика... Пробачте, пане суддя. От, я теж йшов, я теж думав, що ось так буде, але це в англосаксонській системі юриспруденції.
[Фоззі]
А в нас адвокат, це той, хто заносить за 20% своїх, доносить до судді, до помічника судді.
[Василь Байдак]
У нас романо-германська система. Чому ми не можемо, там, ми бачимо оці романтизовані фільми, де я був в бібліотеці Карсена і знайшов ось, старий Журнал.
[Фоззі]
А, Мажори.
[Василь Байдак]
Пам'ятаєте серіал, де нинішня...
[Фоззі]
Так.
[Василь Байдак]
Представниця королевської родини знімав? Ні, не пам'ятаю, але, мабуть, я розумію.
[Фоззі]
Коротше, це лінійка таких процедуралів. Так.
[Василь Байдак]
Та, блядь. Коротше, казуси. Тобто, умовно, в Америці можна знайти казус, де в якомусь штаті, в якомусь році було спрошено. Прецедентне право. Ось, і ти можеш його знайти, прийти, показати і сказати, от, оць, мого засудженого теж по аналогії, будь ласка, судіть, тому що вже був прецедент. І це спрацює, і тому адвокати потужні, тому прокурори потужні, тому що ти бачиш, знаєш, ти, типу, розумний, ти можеш... Суд присяжних, ти там, оце, всі. У нас цього всього немає. У нас є суд присяжних, але він...
[Фоззі]
Та, у нас прокурорів не обирають.
[Василь Байдак]
Ну, це якщо ми не говоримо вже про корупцію. Ось, а так, то адвокат, типу, в чинних... В цей, в рамках певної, там, санкції, може, там, ну, чи... Ти ж розумієш, що хороший адвокат заробляє більше, ніж найкращий стендапер. Середній адвокат... Мені нецікаві гроші. Ну, мені нецікаві гроші.
[Фоззі]
Пряма чорна. Пряма чорна.
[Василь Байдак]
Ну, блин.
[Фоззі]
А уяви адвоката, який зараз збирає донати? Такий, сьогодні від Олександра О, який мав бути засуджений, та-та, ми купили 314 FPV-дронів. І такий, зустрінемось завтра на моєму каналі. Підписка, лайк, лаве.
[Василь Байдак]
Я уявляю, такий, а зараз аукціон, продаємо ось цей доказ стартового цінного... Ні-ні, продаємо 2 роки з кащухи. Сьогодні у нас 2 роки з кащухи, посереднім.
[Фоззі]
Але тільки не державна зрада. Цим ідіть туди. Ідіть нахуй. Ми сьогодні з кащуха в 2 роки. Отже, ваша ставка.
[Василь Байдак]
Продаємо постишку. Ганяємо біз'яну. В TikTok зараз дуже багато юристів і адвокатів. Я постив одного.
[Фоззі]
Це антивакси, які перевзулися в анти-ТЦК?
[Василь Байдак]
Там чувак, який пояснює, де він виходить, такий чоловічок, і такий починає співати з митним кодексом. І він просто про митний кодекс. Ні, дуже багато, знаєш, вони проти ЦК.
[Фоззі]
Кроки на зустріч аудиторії. Тук-тук-тук.
[Василь Байдак]
Я розумів, що якби я був юристом, я б, мабуть, писав митним кодексом. Ми згадали про Театр Воробушик? Так. Що з ним зараз? Театр Воробушик зараз на паузі. Ось, я впевнений в тому... Я впевнений в тому, що Театр Воробушик повернеться. Це 100%. В іншому, якомусь модернізованому під назвою Горобчик. Горобчик, як мінімум, так. Так, як мінімум Горобчик. Ось. Але, ну, ми розпалися, типу, на даний момент. Типу, можна це назвати паузою, можна назвати розпалися, тому що там деякі актори вже почали відокремлюватись від театру ще до початку вторгнення. У нас там був великий план розвитку театру, як креативна агенція, як рекламна агенція, як там сценарії писати. У нас там дуже гарний був план, але воно все зруйнувалося. Ось. А потім нас всіх розкидало по різним містам і всі почали волонтерити на цих містах. І ми розуміли, щоб нам возродити театр, треба збиратися в Києві, знаходити гроші на існування, а щоб знаходити гроші, значить, треба відволіктись від волонтерства. Ось. А щоб це було ще якийсь там прибуток чи цей, це треба знімати квартиру комусь, ну, там, типу, всім. І ми, типу, зрозуміли, що ми не зможемо це зробити. Тому ми так. І потім вже коли ми почали занурюватись кожен в власні якісь справи, чи то творчість, чи то індивідуальна мистецька діяльність, чи то там роботи у акторів, чи то креативна агенція, як там у свіща, то все більше ми почали сепаруватися там один від одного. Але я от відчуваю, що все рівно, щоб я не робив, а от таких речей, які були з воробчиком, я, типу, ну, це колективна праця, яка, ну, хто був на наших виставах, той на всі вистави дивиться вже поінакшим. Ну, тому що це, це було феноменальна штука. Той в цирку не сміється. В цирку не сміється однозначно, але це просто тому, що зібрання творчих людей, які ставили перед собою амбітні цілі без ресурсу, ось, і які наслідували там британський гумор, і тому це були якісь такі штуки, які прям або закохували однозначно, або ненавиділи люди нас. І це дуже кайфово.
[Фоззі]
Мене, як молодого починаючого... Чого? Молодого починаючого глядача стендапів. Цікаво, чи є внутрішній або зовнішній редактор, який стопорить якісь дуже гострі жарти, але каже, це занадто. От, в Черкова цей жарт, який, як каже Валерон, признали, визнали найкращим, про Беслан.
[Василь Байдак]
Девілич. Девілич, Ярослав Друзюк. І внутрішній редактор мій би на цей жарт, в мене була пара таких жартів в Галопом по Європам. Якщо знайдеться ця касета, мені пізда. А чекай, Галопом по Європах? А ти був як гіст, чи ні?
[Фоззі]
Ні, я був другим ведучим Галопом по Європам 2, Галопом по Європам 3. Ми в парі працювали, коли конкурували. Ну, бачиш. Ну, все одно пам'ятають перший, бо це...
[Василь Байдак]
Я не буду скривати, я прямо зараз такий... Так, і Кузьмаш був там, так?
[Фоззі]
Ні, Кузьма був гостєвим ведучим.
[Василь Байдак]
Він...
[Фоззі]
Ми були першими гостєвими ведучими. Спочатку я, потім Кузьма. І вони зняли відео Кузьма в унітазі в Еміратах намазав шоколад. І потім казав, дивіться, в них навіть гімно смачне. І вони забоялися це вставити, оскільки діти, це був 2002 рік, за такою хуйню розстрілювали.
[Василь Байдак]
Блін. Яка красота. Як шкода, що це не встало.
[Фоззі]
Ну, можливо, десь і. Але я так боюся, щоб вискочать ці жарти, які ми... Я просто жартував для своїх на камеру, щоб ми поржали самі. Але я так сподіваюся, що це утилізовано. Так от, чи є в тебе такий внутрішній редактор? І раптом ти захочеш, як кажуть, на дуже розумні ведучі. А зараз яка смішна історія, якщо можна, пов'язана. У вас же багато цікаї історії. От в мене був жарт про Біслан, який я не вставив, але зараз, друзі, для вас...
[Василь Байдак]
Внутрішній редактор є завжди. Є завжди. У всіх є внутрішній редактор. Хтось його просто слухає, хтось не слухає, хтось розуміє, що це там буде гостро. Але все рівно скажу, мені цікава реакція, там бла-бла-бла, хтось там грає. От у мене він є, абсолютно точно він у мене є. Це внутрішній редактор. Спочатку в мене його не було, тому що я виступав в жанрі абсурду, і там мій внутрішній редактор був тільки зрозуміють-не зрозуміють. Зараз я тим більше в комедії спостереження, і є, звичайно, якісь жарти, які такі чи можна, чи не можна, чи можна, чи не можна.
[Фоззі]
Не бувають жарти, які ти вистрилив і потім так, наступного разу я це...
[Василь Байдак]
В мене був такий жарт в Миколаєві. Був такий жарт. Ми виступали в цьому клубчику, коли я був дуже на стресі, чесно кажучи, тому що ми прям чули вибухи. Я тоді ще не чув вибухи. Ось. І ми прям чули, як все вибухало. І була якась така квінтесенція цього...
[Фоззі]
Це ще тоді, коли Херсон був за ними, і вони діставали.
[Василь Байдак]
Так, так. Це коли росіяни ще в артилерії обстрілювали спальні райони. І це ж ми приїхали з Одеси, типу, в Миколаїв. Ніч обстріляли дуже сильно спальний район, загинули люди. І я, що це був запаяний, думаю, нащо ми сюди приїхали? Ніхто не прийде, ніхто там нічого цього не буде. І пусті вулиці, там тільки оці діти готували піцу. Я чую вибухи десь далеко, працює знов ствольна артилерія, якісь там сигнали тривоги. Ми спускаємося в підвали. Я був дуже сильно запаяний трошки по цьому. І прийшли багато людей, прийшли, і вони всі такі були задоволені, вони хотіли стендапу, тому що до них рідко хтось приїжджав. І вони такі, давай, давай, давай. І я був теж на цьому якомусь коражі, індорфінах. І трошки на стресі. І в мене там була частина, яка закулісна, я там ховаюся за глядачами, і немов презентую себе. Ну, типу, от. І я щось там спілкуюся з глядачами. І я не пам'ятаю, як точно був сформований жарт, але мені дуже було соромно і дуже вдячний, що аудиторія його, типу, ну, одразу зрозуміла. І вони щось там сказали, тут все в диму, бо там кальяни курили. І такий був цей ясний настрій. І я кажу, ну, ви то точно не привикайте вам до диму. І я зрозумів, що це, ну, такий жарт може бути неоднозначно прийнятий. І я почув, що хтось, оу, типу, так сказав. А мені було дуже за це потім соромно, тому що я розумію, ну, що я мав на увазі, що Цей жарт міг би пройти, якби ти з ними там живеш. Каже, ну, нам то привикати до диму. Тоді так. І якби вони мене вже бачили на сцені, якби вони вже розуміли контекст моєї особистості. Контексту моєї особистості ще не було. Тому хтось прийняв цей жарт, там, це. Але я зразу кажу, ой, вибачте, я, типу, сорі на стресі. Вони такі, звичайно же, посміялися одразу. Щось здобили про цей жарт вони же, а їм це можна. Тому що вони живуть в цих обставинах. Але я, типу, ляпнув.
[Фоззі]
Тільки негри можуть казати слово нігер, тільки євреї можуть казати слово жить і так далі. Так, так, так.
[Василь Байдак]
Коли цитує немов їх, кажучи це. А, я, так, так. Лобки, спасають все. А я згадав жарт, який...
[Валерон]
Коротше, я дай про це. А, вибач.
[Василь Байдак]
І я, ясно, що це під запис. Це ніде не було. Це я вперше це розказав. Тому що, зазвичай, такі жарти просто не виносять. Але це зрозуміння того, що я був, типу, в такому цих обставинах. Я пожартував. І, коротше, одразу вибачився. І вони посміялися одразу з цього. Це далі нікуди не пішло.
[Фоззі]
От тепер ми офіційно перейшли на ноти, оскільки ти видав ексклюзивний контент. Саме в прямій червоній ти видав жарти, за які тобі внутрішній варіант користало соромно.
[Василь Байдак]
Але, знаєш, є такі жарти, які люди хочуть спеціально вколоти і прощупати. У нас є такі коміки, які там... А ти б не написав такий от про Беслан? Про Беслан? Я не пам'ятаю, що там чітко був за...
[Фоззі]
Вони вже найкраще, що могли, зробили.
[Василь Байдак]
Ну, це не моя стилістика. Я думаю, що я б не написав би такий жарт. Але я розумію відчуття, за якими йшов Черков. І це, типу, цікаві відчуття. Їх можна досягати такими саме жартами, може навіть трошки іншими. Ну, там, я раніше, коли в абсурді, я відчував цю межу. Зараз в мене її такої немає. І коли я в абсурді був, коли я заводив глядачів уже в якусь таку штуку, яку, якби вирвати з контексту і їм показати, вони б сказали, що це за хуйня. Але, так як ми тянули довго, умовно, то вже вони в абсурді цьому їм дуже... І мені цікаво було, де може закінчитись грань цього абсурду. Умовно, там, навіть в першому якомусь моєму було після вторгнення про фаршировані перці. І це якась така абсурдна там штука, яка затягувалась довго-довго-довго. І на монтажі я вже порізав, але коли я виступав з глядачами, то... Не під запис. То я розтягував ці фаршировані перці, десь я розтягнув на 25 хвилин один блок. Дуже довго прожартував про ці фаршировані перці. І там був якийсь істеричний сміх. І це прикольно. Оцю саме межу шукати, куди можна довести людей. Такі всі були росіяни фаршировані? Ні-ні-ні, навіть так не. Хоча можна було і так. І плюс мене там, де я заганяв завжди в капканчик Януковича в першому своєму сольнику, я робив так, щоб люди просили мене розказати анекдот, який розказував Янукович у Шустера. Типу той жахливий анекдот. Ліття в самоліті. Я не пам'ятаю. Ну подивитися, це дуже смішна штука. І я його знаю на пам'ять, цей анекдот. Один? Ні, в нього два ще є, є ще про тумбочку. І я, типу, глядачів, оце мені цікаво, я робив завжди мені полював глядачами так, щоб глядачі мене просили розказати анекдот, але їм було соромно. А от чому зараз ми жартуємо, і коміки жартують про Януковича, про Порошенка, чому немає жартів про владу? Від стендапу він має жити в соціальному. А чому немає? Є про владу. Ну там Тимошенко жартує. Багато хто жартує про владу, насправді. Та ну це якось, ну я єдине, що чув, це у Яновича, тіпа, просмажка була, і то там такі дуже, знаєш... Ну я, наприклад, розумію, що там умовно є дуже багато і псо, яке зараз працює на владу, є дуже багато срачів всередині там, які, а зараз...
[Фоззі]
На часі, коротше.
[Василь Байдак]
Ну я чітко розумію це. Я там чітко розумію, що є якісь речі на які варто вказувати, для того, щоб їх одразу там закрити. Але просто там хує сосати владу, лиш би хує сосати владу. Я розумію, що типу за цим стоїть ще якісь там умовне розшатування.
[Фоззі]
Політика це співпадіння... Краще інтересів, тому якщо твої інтереси з цим жартом можуть співпасти з інтересами Російської Федерації, краще цей жарт не вживати.
[Василь Байдак]
І от ця межа, я типу її не розумію.
[Валерон]
Я не розумію, де ця межа.
[Василь Байдак]
Я не досліджував політичний гумор. Це типу умовно Тимошенко, він працює в політичному гуморі вже там скільки, 8 років чи 7, ну ладно, він там почав пізніше, ну там 5 років чи 4 саме в політичному. І він розуміє якісь ці штуки, як формувати, будувати жарти. Я працював в абсурді, зараз я працюю в комедії спостереження, в політичних жартах я типу не працював. Я не зовсім розумію, як правильно структурно там зробити, концептуально засунути там правильну думку. Ну коротше, це для мене важка задача. Ось... І я типу умовно не знаю, коротше, як її... І не можу знайти цю межу, де не грати на руку ворогу і де говорити речі, які мене турбують. Коротше, я не знаю. А ви як думаєте, можна жартувати про владу під час війни? Пишіть в коментарях. Ви перейшли дуже довгий шлях в кавеїні.
[Фоззі]
А ви знову на ви перейшли. Чай закінчується.
[Василь Байдак]
Ні, ви це команда.
[Фоззі]
В мене порожній чайник, я зараз тобі дві капельки.
[Василь Байдак]
Які тобі зараз враження? Достатньо, дякую. Я тобі спіною. Це все ще якісь термі спогади у тебе про ці часи? Чи ти вже остаточно розумієш, що таке КВН? Це знаєш, так... КВН? Да це хуйня. Я ще коли тоді грав, я розумів, що це залупа. І я руйнував систему зсередини. Ні. Ми грали в КВН, я бачив можливість реалізуватися на сцені і я не розумів, що це там типу. Потім ми поступово почали, коли зрозуміли цю систему будування, як це вся піраміда побудована, як вся вона йде вертикаль, Ти не відразу розумієш. Ти не відразу розумієш, коли приходиш в Харківську освобожанську лігу і тобі кажуть, ну, взнесок півтори тисячі гривень за гру. І ти такий, а куди? Ну, туди, просто щоб брати участь. Чи це тобі щось гарантує?
[Валерон]
А ви в Сочі їздили?
[Василь Байдак]
Ні, не їздили. До речі, я байкотував Сочі. Через що Тому що команда, дехто мене тоді ненавиділи, але зараз, мабуть, вдячні. Мінус питання Тобто, вирішив не вносити гроші, щоб поїхати в Сочі? Мінус питання на інтерв'ю для всіх. Ти просто відразу відмазався. Просто не хотів, тому що я чомусь не розумів, для чого. Плюс там спів Павла, що в нас ще мав бути з батьками, там ми мали зустрітися. І я якось розумів, ну, типу, Сочі. Сочі жахливий клімат. Це субтропіки.
[Фоззі]
Субтропіки. Фу.
[Василь Байдак]
Я не зовсім розумів, для чого нам Сочі, бо я прям, ну, я такий, нас воложенську лігу не прийняли. Нашо нам іти будувати якусь, ми що хочемо, там, телік попасти? Нас не візьмуть точно. Для чого це тут робити? Краще займатися якимось там, чимось власним. А як же ти тоді бачив розвиток в Кавені, якщо не... Ми тоді починали думати про театр. Ми починали думати про те, що Ну, нас в Кавені, ми чого розйобували в Кавені? Тому що ми робили щось те, що від чого кайфували, що не робив ніхто. Такого абсурдного. Нас кайфувало положення. Ми виступили перший раз на фестивалі. На фестивалі йде 10 класичних команд. А потім виходимо ми, плюс обставини на нашій стороні. А ми зібрались 4 капітана. І ми почали робити такий абсурд, прям, ну, дуже жорсткий абсурд. Тобто там все кардинально. Умовно, команди вибігали зразу в 4, там, умовно, під якусь музику. Гей, гей, ми команда, то-то-то. У нас вже починалися класичні музики. Виходив там коротший лізунер. Ось. І все втищи через паузи. Було дуже довго. І це, прям, розвалювало людей. От. Але ми прийшли в Собожанську лігу. Потім ми такі, ну, все, треба. Нас виходить. Ми можемо тепер рухатись далі. І нас там був дєд такий долбоєбський редактор, який каже, «Ребята, ну, оце уєзний город же є. Уєзний город. Персонаж, персонаж, персонаж. А у вас какая-то хуйня. Вам треба персонажа. Ви вийшли. Ну, да, да, всі сміялися. Ну, у вас було абсолютно. Ну, ану, нікуди. Не піде. Все. Міняйтесь, ілі ви ні». Ми такі, «Та пішов ти нахуй, дєд». От. І, коротше, ще й півтори тисячі гривень на кожну гру. І ми вирішили все. Ми там виграли ще один кубок, другий, третій, четвертий. Потім пішли в сезон Харківської ліги. Там не дуже все прикольно було. Вилетіли. І потім ми вирішили йти, власне, робити театр. І це було найкраще рішення. Оце Саша Сердюк був на той момент. Це був Олег Свійч. Це був я. Ось. Але ви вирішили піти в Лігу сміху потім. Повернутися. Так. Так. Ліга сміху повернулася. Тому що ми вже театром досягнули в Харкові висоти. Ну, типу, про нас вже знали. Знали. Ми вже там якісь фестивалі. Ми вже їздили з турами. Навіть Україною виступали там. Ось. І вже там збирали навіть якісь зали. Чисто без якоїсь медійної підтримки. Чисто, от, соціальними мережами. І слухом. От, прийдіть. Циганською поштою. Щось таке, от. І, коротше, да. І тут Ліга сміху з'являється. Ліга сміху, це була хто б ти не був, якщо ти смішний, приходь. І ми такі, ну, да. І ми такі всі команди КВН прийшли колишні. Театром. Театром. Ми прийшли театром туди. І ми перший сезон розвалили. Дуже сильно розвалили перший сезон Ліги сміху. Прям, ну, чесно, я там, у мене є моменти, коли я прям, от, розйобив. І це був розйоб. Ми теж вийшли. Ніхто не очікував. Нас мало хто знав. І ми прям розвалили цю гру. Бо що таке це Ліга сміху? Це з'їзд всіх команд, які бажають, в Одесу. І там підряд, от, сиділи всі і віддивлялися редактори, там, типу, ці всі команди. Ось. А їх було, там, сто п'ятдесят.
[Фоззі]
Ну, справді, це було сіточко.
[Василь Байдак]
Так, так, так.
[Фоззі]
Квартальне сіточко.
[Василь Байдак]
Квартальне драйв продакшнське сіточко, да, тих, от. І нас взяли в другий тур. Другий тур, це уже не редактори, це уже приїхав Зеленський, це уже приїхали, там, якісь тренери Ліги сміху. Там, на той момент, це був, там, Лірник, здається, Потап. Коротше, купа-купа людей. І от вони дивилися, і ми їх розвалили, і ми такі все. Гарбунов, мабуть. Гарбунов, так, так, так. Ну, плесійська. Так, так, так. Вся двіжуха, яких взяли. І це мав ще бути Кузьма. От ми такі, боже, ми так хочемо до Кузьми. І це ж він за день, чи до того, як він мав бути в Лізі, він розбився. От. А ми, ну, це такий супер. Він мав бути в Лізі сміху? Він мав бути тренером. Він мав бути тренером, і його, знаєте, позабігли. Ні, він мав тоді за кордон летіти. Але він мав бути тренером першої Лізі. Ну, він міг пообіцяти, що буде. Ні, ну, він прямо, ну, він прямо, от мав. Це прямо стовідсотково, що він мав бути, він розбився, і там, я не пам'ятаю, кого взяли, замінили. Але, коротше, ми прямо мріяли. Тому що у нас Саша Сердюк, це суперфанат. Ти його точно знаєш. Він по-любому, ти знаєш Сашу Сердюка. Сто відсотків. Навіть якщо ти думаєш, що його не знаєш, ти його знаєш. Тому що Саша Сердюк, це який досліджував музичні колективи, ось такі. Він, я впевнений, що він навіть знає, в яких шортах був фагот, коли ви виступали там на Червоній Руті на третьому концерті. Це прямо той тип, який каже, о, це ж кума, там, другого брата Ель Кравчука. Вона знімалась в кліпі, і ми такі, ну, на що тобі це все? Як тобі зараз, Ліга Сміхо, цей волонтерський десант? Ну, я дивився деякі речі, і мені здавалося, що деякі команди не розуміють там якихось реалій, які існують зараз. Ми попали в перший волонтерський десант, і він, мені здається, був супер на часі. А ви вже в волонтерському десанті? Це було півтора року назад, коли були блек-аути, і якось, я не знаю, мені здалося, що це було якось прикольно, але потім нас ще раз запросили, і ми вже, коротше, відмовились. Якось я зараз не знаходжу в собі там розуміння, для чого це зараз саме в такому форматі. Ну, коротше, якось воно не співпадає з тим, що відчуваю я. Тоді воно якось співпало з тим, що відчувала наша команда, і ми пішли. Зараз я дивлюсь і такий, ну, от саме так. Один з авторів ідеї цієї, чи творців, чи директорів, чи бенефіціарів, називаємо так, Ліги Сміху, Неум Баруля. У нього знайшли російське громадянство, майно в Криму, бізнес в Криму, ну, і ще у нього дочка, депутат від «Слуги народу», а зять, голова Вінниччини.
[Валерон]
Голова Вінниччини.
[Василь Байдак]
Так все закрутилося, і десь воно кудись ділося, і все. Яке цікаве слово «закрутилося». Ви коли в Лігі Сміху, ви ж з ним перетинались постійно, з Неумом Барулю? Ну, це чувак, який періодично заходив, щось говорив, і уходив. Це такий містичний, містичний. Сірий кардинал якийсь? Сірий, тому що сідий, так. Містичний сірий кардинал. Ні, я не знаю, сідий чи ні, просто сказав сірий кардинал. Ліга Сміху, це взагалі, це така штука, де ти прям, ну, ти не зовсім там себе відчуваєш умовно людиною, яка може робити, ми там в перші кардинально, коли нас взяли вже в другий сезон, тому що ну, коротше, ми хотіли робити абсурд, але редакторська група казала, ні, ми це робити не будемо, ми йшли в протест. Так, але все-таки дозволяли більше, і була український, це український продукт, який там був. І тому багато чого там залишалося в якійсь тіні, те, що ми навіть і не знали, тому що ми приходили і там на якихось птічих правах виступали, хтось мені цікаво говорив, це як Зеленського обрали президентом, і він каже у нас є проблема з земельним участком. Мені багато лігосмішників розповідали, що всі думають, що вони, типу, ти грав у лігосміху, ну, значить, ти з Зеленським, можеш вирішити. Ще другий нів, коли сказали, ну, що ти вже купив машину, я такий, а? Ну, ти ж був на телеку, ну, лігосміх, у вас там платять. Ну, погодься, що це не безподставно, тому що, от, якщо взяти, ну, Мабарулі, який влаштував і дружин, і син, і дочку, і зятя. Ще є лігосмішники, погодься, Руслан Ханумак, якщо ми почнемо згадувати, так? А ви вирішили, так, пройтися по... Ні, ну, просто ти зараз сказав, що ну, дійсно, зрозуміло, що це безподставно, але разом з тим є лігосмішники, які якимось чином використовували в кар'єрних цілях ось це перемогу на вагах. Ну, багато хто використовував там лігосміху як місце, де ти можеш засвітитися, і потім, щоб в тебе було більше там, якихось днів народження, весілля, отомовно, я знаю там, от, чого скривати.
[Валерон]
Ну, це челік, челік.
[Василь Байдак]
Відпочиваємо разом, ми там один сезон з ними провівали, і там, Саша Степанівський, вони працюють ведучими, і от вони чітко такі, більше ефірів, більше ведучих. Ми використовували цей майданчик.
[Валерон]
Весілля, весілля, весілля.
[Василь Байдак]
Нам це було нецікаво, ми це використовували майданчик, щоб зібрати... Дитячі дні народження. Аудиторію, ох, блять, не нагадуй, щоб зібрати цю аудиторію для театрів своїх. А театр Горобушик не запрошували на корпоративи? А у нас, ну, ми чітко робили корпоративи, тільки коли люди розуміли, хто ми, що ми, і ось так. А зараз тобі запрошують? Ох, після того, як був ведучим національного відбору. О, до речі. Ох, я прям почав писати в сторіс, я не працюю ведучим весільним.
[Фоззі]
Я розповідав, як у Юри Гарбанова було два телефони, в якому я розповідав. Просто Юра Гарбанов, на іншому телефоні, з економію, він був директором Юри Гарбанова, і коли в нього були ці однакові ноки, ці стальні, знаєш, що такі, ось, блять, піздє, дуже дорого. І ми сидимо в гримерці, тут телефонують на той номер, і Юрій Гарбанов каже, алло, та, та, ні, він не веде весілля.
[Василь Байдак]
Блін. У нас з Юрієм Гарбановим така смішна була історія, коли ми з ним були ведучим, він був ведучим, ми виступали там. І ми кажемо, ми тебе внідримуємо наші номера, і Саша Сердюк наш там, в нас в кінці була пісня «Пакруті крилом», я колись переписав на цей, на пароді «Shake that ass for me», типу, емінем. І я, типу, закинув строчки, типу, «Пакруті крилом, пакруті крилом», це в нас в кінці, що ми виступали тоді російською, і це от так от. І Юрій Гарбанов мав бути з нами, і ми, Саша Сердюк, коротше, по приколу написав «Пакруті єблом». Ну, а в кінці? І ми, коротше, завтикали і скинули, відправили Юрію Гарбанову цей сценарій, і ми прямо в якийсь момент подумали, а може все-таки його пранканути, щоб ми співали крилом, а він один почав співати «Пакруті єблом». Ні, це не про Юру. Ну, так, не про Юру, але це дуже була така... В нього дуже гострий гумор, це найкращий з партнерів, з яким я колись на телебаченні працював.
[Фоззі]
І він завжди тобі лишає місце, на відміну від дуже багатьох радіоточок. Гарбанов завжди об тебе обіграється так, щоб і ти не відчував себе покинутим, і щоб тобі приємно було. Гарбанов — це високий клас.
[Василь Байдак]
Ну, от після «Ліги сміху», коли кажуть «Гарбанов», я відразу... Мені хочеться його назвати «Гарбановіч Гарбанов». Так, так, так, Загарецька зробила це. Коротше, так, тому про позиції ведучими там, але мені не цікаво. Прикольно ти згадав про це Євробачення. Я от десь бачив відео, може це і ти постав. Їм дуже пощастило на цьому Євробаченні, що ти був ведучим, коли перестали працювати «Дія». Там є якась нарізка твоїх жартів про «Дію». Коротше, мені здається, що зараз український стендап виходить ще на новий рівень через те, що ми отримали глядача. Зараз ми будемо отримувати ще масовість, тому що мені здається, що телебачення і якісь великі проекти нарешті починають розуміти, що коміки та комікеси — це ті, хто можуть працювати з новими обставинами, тому що ми швидко реагуємо на якісь певні речі. Імпровізації, жарти, структура, те, що завойовує глядача. В Америці це вже типу база. Оскар. Джиммі Кіммел.
[Фоззі]
Вони всі починали з якихось п'ятничних шоу, потім кіно, зірка.
[Василь Байдак]
Дуже часто. Долучають будь-куди коміків та комікес, тому що розуміють, що вони можуть в будь-які моменти...
[Фоззі]
Ти з подивом дізнаєшся, що якийсь актор, якого ти все життя любив, він починав як комік.
[Василь Байдак]
Кевін Спейсі. Він виступав в цей... До речі, спростували, що зняли, щоб він вачився. Але Фльор залишився вже на все життя.
[Фоззі]
У цьому ця суть теж кінцева. Кевін Спейсі — це такий чувак, який... Я вам розповідав прикол про Фагота і про Кевіна Спейсі?
[Василь Байдак]
Ха! Ні, звісно! Фозі, останній раз, коли ми з тобою бачилися, ніколи.
[Фоззі]
Я до глядача і до Валерона. Коли Фагот в Лондоні біля театру, яким керував Кевін Спейсі, його завіла Катя Хінкулова пити пиво. І тут бац! Позаду Кевін Спейсі з якимось молодим актором п'ють пиво і щось говорять. Через два роки когось туди переводить і каже, не повірите. Так от сідує і... Блядь! Ха-ха-ха!
[Василь Байдак]
Дуже смішно. Блін.
[Фоззі]
Коротше, Кевін Спейсі виступав... Так, саме так. Саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь
[Василь Байдак]
Кевіна Спейсі саме на честь
[Фоззі]
Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі
[Василь Байдак]
саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь
[Фоззі]
Кевіна Спейсі
[Василь Байдак]
саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі Кевіна Спейсі
[Фоззі]
саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь Кевіна Спейсі саме на честь кди кінцтхап Я хотів допомогти, я думав, да ну вас нахуй!
[Василь Байдак]
Навіщо це? Зиску? Нуль. Ще одна штука є, так, так, так. І тут мені теж сказали, ми хочемо зробити щось нове, я бачив, відрізнялося. І я такий, да, да, да. Думаю, все рівно буде все. А потім я, але ж це прямий етер. Ви не зможете, ви нічого не зробите. Редактори йдуть лісом. І тому я розумів, що дійсно це така от штука. І да, я там був з прописаних сценарій, були прописані жарти, які я читав з планшетки, але були моменти, де була імпровізація, і я прям, аааа, коли ти закидаєш жарт якийсь. Блейз оф глорі. В моєму випадку це там не те, що жарт гострий, і чи він буде прийнятий ось так. Це жарт, чи мене зрозуміють, чи не зрозуміють, бо я там в якийсь момент вже відпустив себе і почав бути сам.
[Фоззі]
Для них це було або твій жарт, або чорний екран реклама. Шапку розганяємо знову.
[Василь Байдак]
Перериваємося на рекламу. Ну, коротше, і було прикольно. Я тому погодився на телебачення, і зараз я такий вже, після цього, як я попав на телебачення, тому що там той же Суспільний робили стендап, мене запрошували два рази, і я кажу, ні, я пас, не хочу, все, я не хочу на стендап. При чому, кажуть, це за Гранта було? Не знаю, можливо, скоріш за все. І я типу відмовився, але зараз я вже інакше, бо я розумію, що, блін, ну просто.
[Фоззі]
Суспільне – це загалом діти капітана Гранта.
[Василь Байдак]
Чого Гранта?
[Фоззі]
Наші понатки.
[Василь Байдак]
Але це гарно.
[Фоззі]
Він не знає цю книжку.
[Василь Байдак]
Та знає я цю книжку, що таке? Булінг якийсь віковий постійно відбувається. Але це російська книга чи ні? Не пам'ятаю. Ні. Не російська все. Це Жюльвер. А, Жюльвер, так, так. Бач, якби ще в них були Гранти з Франції, то цей каламбур мав би ще дві структури, і тоді це був би потрясаючий каламбур. Двоповерховий. Так, так, так. Сьогодні Фос згадував, що у тебе наче є німб, у тебе є образ просто неймовірно якоїсь правильної, доброї людини. Ось так. Ось так воно виглядає. Не п'єш. Не знімаєшся в рекламі геймблінга. Геймблінга, так, я ж тому до вас не прийшов. Ти до нас не хотів приходити спочатку, тому що у нас є офіційний партнер. Я сподіваюсь, що ви мене не обманули.
[Фоззі]
Я перепитав перед початком зйомки, щоби...
[Василь Байдак]
Ми тебе не обманули, в цьому випуску не буде цієї інтеграції. Але завжди вона є. І ти так написав в Твіттері, я навіть подивився для себе цю тату.
[Фоззі]
Ти зараз відповісти за свої...
[Василь Байдак]
Я давай перший. Що це за лупа геймблінга, так? Ну, не так. Написано, що онлайн-казіно, ставки на спорт, мікрозайми чомусь тут теж в одній категорії. Мабуть це я ретвітнув. Ні-ні, ти писав, це твоя цитата з Твіттеру. Та це я скопіював. Ну, мікрозайми це... А, да-да-да, це я писав, це я писав. Мікрозайми йдуть завжди разом з онлайн-казіною.
[Валерон]
Чого?
[Василь Байдак]
Мікрозайми це сердючка. Колись вони там були в цій рекламі. Полякова, це такі от. Чому я ненавиджу ставки... Ти написав, що ти відмовлявся в інтеграції раніше, а тепер ще й не хочеш ходити на шоу, де вони є спонсором. Так. Ну, по-перше...
[Фоззі]
Ну, по-перше... Дивись.
[Василь Байдак]
По-перше, йди нахуй.
[Фоззі]
Ні-ні-ні. По-перше... Пошов нахуй звідси. Маєш же вибір. Ось тобі ціна Євробачення. Тобто, а я...
[Василь Байдак]
Ні, але що мікрозайми тут...
[Фоззі]
Тепер ти собі можеш це дозволити офіційно.
[Василь Байдак]
Бетінг і мікрозайми це перше питання. Можемо його навіть не обговорювати, тому що це дивно. Не можуть вони стояти... Це ж банківські послуги, да, мікрозайми, в якійсь мірі? Ні. Це найстрашніша залупа у світі. Я тобі поясню, що таке мікрозайми. Мікрозайми. Ну, давай так.
[Фоззі]
Мене є товар. Адвокат Василь Васильович... Дозвольте.
[Василь Байдак]
Так. Мене є товариш, який погорів. Повністю погорів.
[Фоззі]
На цьому?
[Василь Байдак]
На цьому. Це була супертворча людина. Супертворча людина. На мікрозаймах? На онлайн казино. На ставках. Він... Ми його не впізнавали. Типу, це людина, яка просто займала в тебе кошти, мотивуючи, що це бабушка, це підроблені документи. Це хвороба.
[Валерон]
Це хвороба.
[Василь Байдак]
І багато хто цього не розуміє. Багато хто не розуміє, що це хвороба. Алкоголізм, така як наркоманія. Це хвороба. Бо багато хто говорить, ми дорослі люди, ми самі можемо вирішити, чого не розуміти.
[Валерон]
Ні, хтось так говорить.
[Василь Байдак]
Але те, що лудоманія – це хвороба, ніхто ж цього не... Ні, багато хто цього не знає. Я тобі клянусь, багато хто цього не знає. Багато хто думає, що це наш вибір. Ну, типу, що ти став дорослим, ти дитина, ти такий, ні, я ще не знаю, що робити. А дорослий, такий, все, його два рази поставили ставку. Ну, Англія дуже фахово бореться з лудоманією, вони створюють реєстр. У нас теж є реєстр лудоманії в Україні. Так, є, знаю. Коротше, і він погорів. Як йдуть мікрозайми, коли ти... Мікрозайми – це спосіб, де можна швиденько, дуже швидко. Вони раніше завжди були...
[Фоззі]
Отримати гроші під великі відсотки.
[Василь Байдак]
Завжди були біля казіно. Завжди біля казіно. Ааа, типу, отримати мікрозайм, щоб іти в... Тобі дуже зручно. Ти вийшов, тебе... І там дрібний шрифт, дрібний шрифт, дрібний шрифт. І це – мікрозайми. В чому їх прикол? В тому, що вони працюють по чорній схемі, які... Вони отримують... В них є підв'язані всі твої номера, і вони знають про тебе більше, чим ти думаєш. І тому вони мають номер твоїх родичів, твоїх бабусь, твоїх дідусів, твоїх, там, батьків. І коли ти потрапляєш на хіголку і не віддаєш, а в них там може бути під, там, одна тисяча відсотків, під десять тисяч відсотків. Це, дійсно, це прописано мілким шрифтом. І там, у такі умови, не заносиш через тиждень, то тебе там з тисячі гривень може вирости в п'ятдесят тисяч гривень. І там прям...
[Фоззі]
І там же колекторські контори, які їздять, добивають.
[Василь Байдак]
Так, які добивають. В чому колектор? Ні-ні-ні, давай я закінчу. Ось, і плюс, я там спілкувався, ну, теж з батьком, тому що батько постійно до нього приходить з мікрозаймами, і це все програшні суди. Програшні, тому що вони... А він працює адвокатом досі? Адвокатом, так. Ну, тому що вони підписували самі ці... Ні-ні-ні, програшні, якщо довго тягнути, то вони програють. Тому що там є багато шахрайських моментів, але багато хто про це не знає, багато хто не хоче йти в суд, судом налякання, бла-бла-бла. Вони дзвонять, кажуть, «Алло, от Валерій такий-то, такий-то ваш, у нього заборговані станом на цей дві тисячі гривень. Завтра буде п'ять тисяч гривень, він не виходить на зв'язок. Ось вам номер карти». Вони закидають, потушили. Людина, яка в залежності, вона бере мікрозайм. І що сталося з моїм товаришем? Він бере мікрозайм, йому кажуть, «Віддавай п'ять, або завтра буде сім». Він йде в наступний мікрозайм, бере там. І він зав'язався таким чином, що потім його телефон, коли його вже поклали в лікарню, де його гасили транквілізаторами, щоб його вибити, коротше, з нього це бажання, і потім вже всадили на антидепресанти, то його телефон був у батька, який просто декілька тижнів відповідав на дзвінки від мікрозаймів і записував, де йому що треба забирати, де йому що треба. І там сума була колосальна. І він підсів. Мікрозайми, зрозуміло...
[Валерон]
Наболіло, вибач, дякую.
[Василь Байдак]
Бетінг і гемблінг насамперед. Ти от написав, що не будеш ходити на... Ну, що тобі не подобається ця реклама, не будеш ходити на шоу, які це рекламують. Але ти ходив на ці шоу раніше, і щоб було з українським ютубом комедійним, якби не було такого спонсора, як Бетінг і гемблінг. Не було б каналу «Леви на джипі». Я думаю, ти погодишся з цим. Ні, вони були би. Це брехня. Це люд... Це просто йти за легкими грошима. Я прийшов в схему, де не було у нас грошей, і ми робили якісь речі. Ну, типу, це ж... Знаєш, це багато хто говорить. Ну, нам треба гроші. Ну, канал, на який ти ходив, ці «Леви на джипі», «ВКВ». Так, ходив. Ну, всі великі гумористичні українські канали, у них, або зараз ще є, або був, або... Ну, я думаю, напевно, буде якийсь бетінговий гемблінговий партнер. І не буде. Ось в чому прикол, що у «Леви» вже не буде. Вони сказали, що не буде співпрацювати з Олегом Казаном Бетінгом ніколи. І ветерани те саме. Я до ветеранів уже ходив, тому що у них теж вже немає цих реклам. Ну, буде ще багато кого... Я туди не піду.
[Валерон]
Добре.
[Василь Байдак]
Я починаю просто з себе. Але разом з тим ти ходиш на шоу, де рекламують алкоголь. Не алкоголь, можливо. Ну, на «Ібауті» ти був, там великий напис джину був.
[Фоззі]
Так, мені це було неприємно.
[Василь Байдак]
Більше того, ще якийсь був спецвипуск «Ібауту», де ти сидів, і прямо отак біля тебе була пляшка джина і стакан джина. Чим реклама алкоголю відрізняється від реклами бетінгу? Гарне питання. І, звичайно, що можна мене на цьому спіймати і сказати, ну, ось тобі три зла, і ти там не рекламуєш умовно одне. Але алкоголь, він, типу, має всерівну якусь, наприклад, басту на телебаченні, наскільки я знаю. Так, і бетінг теж має басту на телебаченні.
[Валерон]
Ні, чувак, ти давно не дивився.
[Василь Байдак]
Ти, значить, не знаєш законодавство наше. Ти дивився телевізор? Та не дивився телевізор, але…
[Фоззі]
Там рекламують «Маленька Зино».
[Василь Байдак]
Так, тільки після 23.00. Сто відсотків. А радіо ти слухав? Мені, значить, це порушення.
[Фоззі]
Для радіо це зараз єдине постачання грошей.
[Василь Байдак]
Так, я згоден. Є такі написані «Ранкове шоу тамта». Радіо, так, погоджуюсь. Але я що хочу донести? Дивись, що я хочу донести? Давай, давай. Те, що, по-перше, це легалізований бізнес в Україні і абсолютно законний. Не всі, звичайно, але те, про який кажемо ми, наприклад, це бізнес, який отримав всі ліцензії від держави, сплачує податки, білу зарплатню і так далі. Це перше. Тобто, держава це узаконила. Тобто, не можна сказати, що це щось незаконне. Чомусь у нас толерують більше реклами алкоголю, ніж цього. Хоча, на мою думку, це така ж самозалежність, хвороба.
[Фоззі]
І гади в барі, діти, ще й більше.
[Василь Байдак]
Яка сто відсотків існує. Ми ж не кажемо, що немає лудоманії. Ні, вона існує. Багато. Тому ми там за відповідальне ставлення до цього. Алкоголь те саме. Я бойкотую там у своїх рекламах. Але, так, дійсно, є шоу, в яких був реклама алкоголю. І це, мабуть, пройоб. Може, після цього, як ти сказав, я вже і подумаю, і буду не ходити там, де алкоголь.
[Валерон]
Дякую.
[Василь Байдак]
Багато глядачів через нього не будуть ходити, не будуть бачити зі мною якісь приколи, бо там ще й алкоголь. Спасібо тобі. Ми згадували про Левів. У Лузана теж запитували оце питання. І він, навпаки, казав, що, дивіться, ми вам даємо безкоштовний контент. Ви дивитесь його безкоштовно. Значить, за нього хтось має платити. От є такий рекламодавець. Він платить за цей контент. Ви отримуєте контент. Які питання? Те саме питання. Вам треба безкоштовно, ми даємо безкоштовний контент, ми беремо рекламодавців, але не казино. Добре, ти рекламуєш уклон. Кілька постів я бачив. Більш-менш системна співпраця, можна так сказати. Ти ж чуєш зараз новини навколо уклона? Ні. Це не те, що я захищаю те, в чому я був. Ні, я дійсно не знаю. Розкажи. По-перше, там дуже великий скандал, багато претензій до них. Перше, що вони працюють в комендантську годину. Вони це не приховують. Це єдине таксі, яке працює якимось чином і дуже сильно заробляє на цьому, як ти розумієш. Там якісь взагалі космічні цифри. Вони, тіпа, начебто і признали, що вони працюють в комендантську годину, але як? Всі розуміють, що це якась сіра зона. Тіпа, вони казали, ми возимо тільки в лікарні і з вокзалів. Але така собі відмазка. Це те? Ні. Ну, я не знаю. Я тут не експерт в тому, що дійсно... Я просто описую тобі, що навколо уклона.
[Валерон]
Що десь прочитав.
[Василь Байдак]
Що навколо уклона, які питання до нього виникли. Потім, у них взагалі немає кведу. Ну, як кведу? Кведу я так сказав. Немає в документах, що вони займаються перевозками. У них рекламна діяльність, консультативна програма. Я що не знаю. Вони не займаються перевозками офіційно. Вони як би програма тільки. Ну, і третє, це співпраця з якимось російським сервісом, який раніше був російським. Зараз цей сервіс каже, що він український. Ну, така якась претензія. Тобто, я тут що маю на увазі? Що так, як ти кажеш про бейтінг, можна до дуже багатьох спонсорів ставити отакі питання. Але там залежно. І уклон донатить, і бейтінг донатить неймовірну кількість грошей. Слухай, я фіксую. Той же там, умовно, Філіпс, колись я зрозумів, що він не вийшов з ринку Росії. Я тобі не співпрацюю з товарами, які не вийшли з ринку Росії. Потім я зрозумів, що він вийшов з ринку Росії. Сказали, що там вийшов. І я його прорекламував після цього. Уклон я рекламував півроку назад десь, коли я цих штук не знав. Зараз я розберусь з цими штуками. Почитаю, зрозумію. Співпідставлюю. До кожного бізнесу можна так знайти щось. Та й це круто. Хіба це не круто? Мені здається, що...
[Фоззі]
Є якась система.
[Василь Байдак]
Можливо, це конкуренція якась. Це вибивання грошей. Знаєш, у нас зараз дуже гарно працює на будь-якому ринку.
[Валерон]
Дуже легко.
[Василь Байдак]
Дуже просто. Треба розбиратися.
[Валерон]
Треба читати.
[Василь Байдак]
Треба співставляти. Про це я не знав. Зараз прийду, перед тим як буде заходити наступна реклама Уклону. Я подивлюся, співпідставлю, чи це співпадає з моїми цінностями. Подивлюсь, чи там достатньо доказів. Чи це хтось один закинув і просто хтось розповсюдив. А потім вони тебе скажуть, що за це заплатив болт. Так, наприклад. Тут питання уже репутаційне. Не саме компанії. А у нас питання саме по... Цінності. Ти хочеш сказати, що це для тебе цінностне. Цінність не співпрацювати з Бекінгами. Давайте я розрівнюю ваш спір.
[Фоззі]
Це питання особистого вибору.
[Василь Байдак]
Дивись, я розповсюджую це на свою мильну бульбашку. Я не ходжу з пікетом. Просто де я виходжу, там я розповідаю про свою систему цінностей. Ти там закинув про алкоголь. Гарна відповідь. Тому що я дійсно, коли там сидів шоу-ебау, там сидів цей ігір-мейстер, і я, джин там якийсь, джин там був, і я, типу, коли побачив, я такий, ну, чуваки, я, типу, не рекламую алкоголь, давайте його, типу, забирайте. Ось. І я його забрав там під час прямо шоу, і мені сказали, що там по умовам контракту треба. Я про це не був попереджений, я вже не буду бойкотувати, зривати там умов на шоу, я поставив цю пляшку назад, закрив хлебич і продовжив.
[Фоззі]
Поки ви обговорюєте Ніпрашов, нас виросли вже білі гриби на стійці, і тому я обіцяв на сам кінець, я врятую тебе, розповісти два маленьких факта, які стосуються Василя Васильовича. Є дуже наближене коло, в якому мене називають Вася. З чого це почалося? Це унікальна ситуація, яка тісно пов'язана з шахрайством. А коли шахрай...
[Василь Байдак]
Був діджеєм колись?
[Фоззі]
Це ще до діджейства. Я ставав жертвою на підмінні, коли підбивають через мусора. Коли ти стоїш в Харкові, Благбаза. Ти знаєш, що таке Благбаза? Центральний ринок. Благовіщенський базар. На Благбазі ми обмінювали з басистом гроші 50 доларів, щоб купити горілку і їхати через Київ на відпочинок. Ми не вірили, що в Києві можна купити. Думаємо, що тавтуля. Це Харків. Я на Благбазі щас візьму ящик і ми поїдемо. Опа! Мусора! В той момент тобі підбивають долоню і ти опиняєшся з одиничкою скрученою замість твого полтяжка. Але вони не знали, що і ми трошки бували з базара, і нас двоє або другий страхував на виході. І Костя Верхнєва хапанув. Ти розумієш, про що був базар? А там міська управа. Я в ній сидів колись. ГУВД. Йдемо в мусора, бачать, що ведемо когось за пояс, тримаючи. А це мусорська тема. Там підброс. Перекинув. Говорить, ну, якщо вазврата не буде, братан, приводі, ми його розкрутимо. І він починає вже. І ми виходимо на вулицю. Вона до Карла Марла вела. Від Благбази до Карла Маркса. Ми йшли на репетицію. Там, де в нас палац піонерів Ленінського району міста Харкова. Ми там репетували. І він почав кричати Вася! Вася! Це так називають на роботі. Щоби не спалити справжнє ім'я. Це перше. Друге є, звичайно, всі знають, що Василієм називають потерпєвшого. Тобто Вася, це ну лох, якого розводять.
[Василь Байдак]
Вони його так називають.
[Фоззі]
І разом із тим серед цих шахраїв в них Васінька, це звернення як дружочек. І тому в мене є найближче коло, яке я називаю звертаючим. Слухай, Вася, і до мене коли кажуть Вася, я знаю, що це означає, що я найближчий друг. Якби був мирний час, я мав і натхнення, я би написав наукову роботу про і я, Василь, яке воно різнобарвне, які різні історичні шари в тому імені. Я тобі дарую цю тему. Тому що ти, Василь Васильович, ти можеш цю шизофренюху покатати.
[Василь Байдак]
Я ненавидів своє ім'я після того, як вийшла пісня у нас на районі, Вася, що ти гониш? Тому що всі такі о, Вася, що ти гониш? А ще після того, як тобі казали, як тебе звуть? Я кажу, Вася. І такі, ну, а серйозно? А мені, знаєш, завжди своє ім'я подобалося, а от коли була теж російська тема А? Ні-ні-ні, там було про пістолет щось. А, твой вихід, пам'ятаєш? Чудак пістолет доставав. У мене є до тебе питання. Мені треба дещо зрозуміти. Дякую за книжку вам. Яку? Я так і думав, що ви не причетні до цієї книги. Мене привітали з днем народження і подарували книгу від Васи з підписом. І сказали, що ви мої фанати.
[Фоззі]
Можливо.
[Василь Байдак]
А яку книгу? Я так і думав, що це просто маркетинговий хід. Ні, там була прям дуже кайфовий мерч з моїми фотографіями роздрукованими.
[Фоззі]
А, можливо. Ай, не викручуйся. Можливо, можливо. Я часто підписуюся на чогось.
[Василь Байдак]
Мені сказали, що я прям рятую вашу кукуху. І я такий... Ні, кукуху ні. Враховуючи, що він подивився твій стендап вчора. Ні. Щось я думаю, що фагот теж.
[Фоззі]
За фагота питаю фагота. Фагот сучасніше. На один рік фізично.
[Василь Байдак]
Я так і думав. Але класно. Це спрацювало. У вас гарні піарники. Гарно працюють. Це найкращий подарунок, який я отримував від якихось супервідомих людей. Ну, я такий... Я настільки був вражений, що я... Але це так смішно було. Зараз крупно Фозе обличчя будемо показувати. Тому що я завали в гібало, якщо чесно. Мені дарують книгу. Кажу, от, вам інтерв'ю. Від Фозі та Фагота. Вони суперфанати ваші. Я такий, ну ні.
[Фоззі]
Фагот та може бути фанатом.
[Василь Байдак]
Це треба питати. Він просто зараз не говорить. Тільки пише. Я побачив, що ти не причетний до цієї книги. Клас. Але супергарні піарники. Ви маєте їм подякувати. Я, знаєш, коли... Знайомі... Пускайте титри, я пішов розбиратись. Я навіть питався у Сліпакова Вагоновожа. Він каже, що він вас знає гарно. Я кажу, от, отримав, що вони фанати мої. Він такий... Ну... Може, але... Клас. Гарна історія. Так. Можемо закінчувати. Я у знайомі своїй написав. Твоя знайома теж хотів дізнатися якісь інсайди про тебе. Щось там. І вона мені написала цитату. Та ти що, це божество в тілі людини. Враг Мапутра. Неправильно. Та ти що, це людина, але з тілом Бога.
[Фоззі]
Настає той момент, коли ми дізнаємося, що саме Василь Васильович принесли до нас на розіграш.
[Василь Байдак]
Це шкіряна барсетка. Мені її подарували на шоу на вікторині ветеранів. Ось. А я все думав, де її діти. І думаю, ой, якраз буде подарунок.
[Фоззі]
Але непросто.
[Василь Байдак]
Здихався, коротше.
[Фоззі]
Поклади щось туди. Не дарують барсетки порожньому. Там є.
[Василь Байдак]
Там є. Отож. Ну, там є, звичайно, ця чепуха. Це не те, що я самолюбив. І просто залишився мерч, який я думаю, о, буде прикольно. Тому що його більше немає. Ось. Це листівка із довільно хаотичного. Ось це набір стікер-паків, яких уже немає. Ось всередині буде.
[Фоззі]
Ексклюзив. Останній штучно.
[Василь Байдак]
Це дівчинка одна дуже класно зробила. Бет Стріт Бойс. Це наш цей вигаданий гурт, який теж збирає донати. Ось. І це таке на мисто. Ось тут всередині. І шо важливо, оце уже супер ексклюзивна річ. Я ж типу через день, через два пощу постійно в дописі в сторіз по вісім зборів типу різних людей, які перевіряю. Ну, бо крім того, що я збираю кошти, я ще допомагаю там типу просунути збори інших людей. Я от їх пощу. І я там завжди розміщаю песика такого, якого я випадково сфотографував. Я думав, ти хочеш збор поширити. Ні, ну збір само-само. Я щас розкажу. Коротше. І там песик, якого я прикріпляю, я сфотографував у Вінниці дуже твистого смішного пса. Він сидів. І я постійно його кріплю на всі збори. От. І я зробив патчі з цим песиком. Їх небагато. Тут цей пес, який я кріплю в сторіз. І написано пошир лайк донат. Тому що це культура, яку я дуже етику інстаграму в військовий час просував. Щоб типу збори треба не тільки донатити, а й активність проявляти, щоб вони типу цей. Оце тут буде оцей набір в цій шкіряній барсетці.
[Фоззі]
Отже, ми це називаємо бананка стартер пак.
[Василь Байдак]
А згодом на що збираємо? Супер активну збору до того часу, як вийде не буде. Ну типу, мабуть, якщо це вийде в квітні умовно. Тому в мене є гарний підрозділ, з яким ми співпрацюємо. Їм потрібна підтримка завжди. Тому що це українська добровольча армія. Підрозділ Удачники. Вони постійно там збирають на дрони, накомплектуючи. Я прикріплю їх активну баночку. Ось. Ні, ми створимо свою баночку. Будемо туди збирати, щоб ми знайшли переможця.
[Фоззі]
А, все-все-все. А потім вам перейти. О, супер. Поясню глядачам, бо ви можете не встигнути за цими гумористами. Ми робимо збір так, як завжди. Донат від 200 гривень, обов'язково коментар, щоб Ютуб думав, що наше відео популярне і що його обговорюють. І в такий спосіб ми обманули роботів суворих, які десь там в Англії рахують лайки, обираючи хто саме хуй з бугра. 200 гривень від вас. Це мінімально необхідна доза донатів. Ідуть донати на УДА.
[Василь Байдак]
На Удачники. Українська Добровольча Армія, а саме підрозділ Удачники.
[Фоззі]
Донати йдуть туди. І потім суворий білявий рандом обирає переможця, який отримає стартер бананка стартер пак. В якому буде багато всього. Патч на мисто і так далі.
[Василь Байдак]
І листівки, на яких розпишеться наш сьогоднішній експерт, який нам багато чого пояснив за стендап. Блін, але класно. Класно ми з тобою подискусували про бетінги, про алкоголь. Дякую.
[Фоззі]
О, тепер доведеться це вставити в випуск. Я так сподівався, що ми врятуємось.
[Василь Байдак]
Класно ще, що Берсетка з історією в Ютубі прикольна штука, що вона була на одному каналі.
[Фоззі]
Берсетка це те, чим ти вказуєш в машині, куди їхати. Де паркуватися.
[Василь Байдак]
Вона шкіра, а ти що?
[Фоззі]
Макнувся в чайок. А як це ти так, з такою активною життєвою позицією, ще шкіряні речі? Грета Тунбер знає?
[Василь Байдак]
Ні, шкіру не знаю. Це ж кожен коли вже була ця шкіра.
[Фоззі]
Не повірите, але це шкіра. Шкіра? Це натуральна шкіра. Глядач не перевірить, а мені під'їбнути тебе.
[Василь Байдак]
Дякую.
[Фоззі]
За Хенвей!