ПРИТУЛА. Чесні підсумки року: мобілізація, хейтери, нові розробки воєнпрому, Зеленський vs Залужний
Сергій Притула
Опубліковано 28 груд. 2023 р. • Довжина: 16 627 слів
Короткий зміст
Сергій Притула - перший хто вдруге прийшов у Пряму Червону. Але зараз це інший Притула та інший подкаст. Старі друзі Фоззі і Сергій Дмитрович згадали молодість та навіть зізнались чому колись не подружились... романтика. Але головна тема розмови - це звісно волонтерство та війна. Притула був не делікатним у своїх твердженнях та прогнозах, тому градус розмови багато кому може не сподобатись. Але все ж більшість у словах Притули може почути відповіді, на питання, що хвилюють.
🔥 Підсумки року з Притулою
🔥 Яка сума грошей пройшла через фонд?
🔥 Моторошна медійність війни
🔥 Технічні інновації
🔥 Що дратує Притулу у волонтерстві та зборах?
🔥 Рекрутинг і мобілізація
🔥 Комунікація Зеленського і Залужного
🔥 Гумор і контент, Притула в темі
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Ну от і настав той історичний момент, коли в «Прямій Червоній» ми пішли по другому колу. Але, оскільки ми дуже красивий і файний подкаст, ми пішли по другому колу ідеально. Колись в нас був гостем Сергій Притула як футбольний вболівальник. Тоді ще був футбольний подкаст, але повномасштабка внесла певні зміни в наш ефірний рядочок. І сьогодні в нас Сергій Дмитрович Притула не як футбольний вболівальник, а просто як гість. Доброго дня, Сергій! Доброго дня! Валерон!
[Сергій Притула]
До речі, футбольним вболівальником я не перестав бути, просто футбол дивлюсь набагато рідше, ніж два роки тому.
[Валерон]
Але дивитесь все одно, так?
[Сергій Притула]
А я останній раз дивився матч збірної з Італією. Воно так ввечері було, після роботи. А я вирішив не дивитися, бо… Бо серце вже не витримує.
[Валерон]
Вік бере своє. Так що, був пенальти на Мудрику?
[Сергій Притула]
Був, звичайно. Ну, а який українець каже, що його там не було. Якщо ви кажете, що на Мудрику не було пенальтів, у вас немає серця.
[Фоззі]
Ну, якби італієць пав, це був би пенальт. А якщо українець, треба більше. Це як в війні. Там мала бути зламана нога, щоб повірити. Так, так, так. Як казав один класик, перелом желательно відкритий, щоб я бачив. Кінець футбольного старту, переходимо до гандболу. Переходимо до гандболу, оскільки кінець року, а ми все ж таки засоб масової дезінформації, як і всі, треба підбивати якісь підсумки. Всі люблять, фейсбуці пишуть, моє відкриття року, моє закриття року, людина року, пісня року, кіно року. Мені страшно навіть уявити, якби мене примусили це робити, але в нас є гості. Для цього є гості, і тому Валерон підготував ряд номінацій. Структурований, має бути, ряд номінацій. Я про все випадку гугл відкрию.
[Валерон]
Щоб згадати, що було в тому році. Ну знаєте, це як з минулого життя, правда, ці спогади? Раніше завжди так було, що підбивали підсумки, я там то зробив, це рік запам'ятався тим, хто. Минулого року ніхто підсумки не підбивав, здається, правда?
[Фоззі]
Окрім волонтерських фондів, які звітують про надходження грошей.
[Сергій Притула]
У нас виходить так, що ми звітуємо не так під кінець календарного року, як ближче до 24.02. Тобто рік по тій даті якось виходить. І оглядаючися на рік поточний, 23, можна відверто сказати, що рік був лайно. Це короткий підсумок року.
[Фоззі]
Пускайте титри, краще його не буде. Сергій Притула в ефірі подкасту «Пряма Червона» дав вичерпну характеристику року.
[Валерон]
А це, маєте на увазі, перевірено з попереднім?
[Сергій Притула]
Попередній був теж максимально лайно. Край важко робити будь-які підсумки в часі війни, тому що ця тема, ця трагедія, ця біда, вона просто прихлопує все-все-все. І тому будь-які номінації, будь-які премії, будь-які рейтинги, будь-які вшанування. Тобто це право до Дня Волонтера премії? Я не знаю. Наш фонд якось нікуди не кликали до Дня Волонтера, тому нам не приходиться розговорювати цю тему. Я просто маю на увазі, що якийсь сенс робити підсумки по номінаціях, казати «кращий в цій», «кращий в цій», «кращий в цій», якщо насправді всі найкращі люди на фронті, а нам залишається тільки робити все, щоб вони відчували за спиною потужний тимп.
[Валерон]
Ми кращих і не збиралися обирати. Просто цікаві Ваші особисті враження. От, наприклад, відкриття року. Було щось таке, що в цьому році вразило?
[Сергій Притула]
Для мене, мабуть, якщо говорити на військову тематику, відкриттям року це буде той проєкт, який ми ведемо з одеськими колегами-технарі, які придумали реально офігенну тему, як тепловізор правильної моделі з правильним кріпленням прикрутити до ПЗРК «Ігла».
[Валерон]
Я бачив це відео. О, я у Вас, здається, його і бачив.
[Сергій Притула]
Так, тобто це просто якась фантастика. Я обожнюю там переглядати. Часом мені скидають відоси, я зараз покажу. «Ігла», чи «Перун», чи «Стінгер», вони ж не засадничо, не працювали в темну пору дня. А зараз, коли ти дивишся на ось це, ось темна нічка, окови коли. В ній летить чорний шахід. І мінус шахед. Ми оснастили такими гаджетами, будемо це називати модним словом, 250 одиниць на південному напрямку. Тому що в великій кількості випадків шахеди летять з півдня. Південь не є дуже насичений сучасними засобами ППО. Тому ось мобільні групи, які мають там крупнокаліберні кулемети і ПЗРК, зараз отримали там додаткові можливості для збиття і шахедів, і ракет. І, в принципі, з першою ж ракетою, яка була збита бійцем мобільної групи, цей проєкт по цих 250 гаджетів окупився одразу. Тому що вартість ракети і вартість інфраструктури, по якій вона не прилетіла, вона, звичайно, кратно більша, ніж та сума коштів, яку ми взяли з донатів людських і відправили на цей проєкт. Ми його масштабуємо. Військові, коли дізнаються, що з'явилося щось реально хороше, одразу вишиковується черга. Ми там на півдні тихесенько-тихесенько, ми нікому про це не розказували, щоб подивитися, як воно тося робить. Коли ми побачили ефект, ми такі, ну що, давайте, може, будемо якось виходити в паблік і просити у людей гроші, щоб ми ще тепловізорів цих правильних накупили. І поки ми тилилися уже 900 черг, а в нас є амбітна мета забезпечити, в принципі, весь периметр, включно з стаціонарними об'єктами критичної інфраструктури, біля яких також чергують мобільні загони ППО. Тому це тисячі. І, відповідно, так, плюс-мінус на око.
[Фоззі]
Скільки коштує один?
[Сергій Притула]
Це нам обходиться, завдяки тому, що ми дуже грамотно там провели політику перемовин, ми пробили виробника безпосередньо, напряму, і цей теплак нам обходиться один, тепер не 2500 євро, а в районі 1600. Ось, це, ну, страшена економія, але мова йде про мільйони-мільйони євро, для того, щоб ми, ну, повністю це все оснастили. І є певні успіхи, я зараз, ну, там, я не знаю, коли вийде подкаст.
[Валерон]
В кінці року, прямо, 20-х числах.
[Сергій Притула]
Ну, от, можливо, до того часу нам вже дозволять сказати, там, цей, розказати про цей успішний кейс. Ми за кордоном надибали досить серйозну суму з 6 нулями після одинички, які нам дали безпосередньо цілеспрямовано на закупівлю ось цих теплаків. Тобто, оцю першу чергу 900 одиниць ми з допомогою західних донорів маємо закрити. Але ще раз кажу, збирати ми, по-любому, будемо під цей проєкт більше і більше, тому що треба їх тисячі.
[Валерон]
Але прикольно, що там, от, я так розумію, теж важливу роль відіграло те, що придумали, як прикріпити його. І оця деталька, так?
[Сергій Притула]
Та, там просто штука, там буквально дві моделі тепловізорів підходять, тому що все вперлося в якусь дрібничку, в якісь болтики, в якісь винтики. І от, на одному теплаку їх один, а на іншому їх, там, умовно, чотири. Треба той, що чотири. Так. Я в тих технічних деталях не дуже розбираюся. Моя справа – наколядувати по людям гроші і купити того, що треба. А там уже хлопці вміють це все правильно прикрутити.
[Валерон]
Ми в рамках каналу теж вирішили підбити певні підсумки року. І тому сьогодні пропоную поговорити про тих гостей, які найбрали найбільше переглядів у нас на відео протягом 2023-го. Вигадаєш, що це за люди? П'ятірку назовеш? Топ-п'ять.
[Фоззі]
Ну, Жадан, мабуть. Так. Жадан точно став персоною року.
[Валерон]
Для «Прямої Червоної»?
[Фоззі]
Для мене. Тобто нарешті осягнули його велич, вибачте.
[Валерон]
О, джесь. Ну і випуск класний вийшов, мені теж сподобався.
[Фоззі]
Янович, бо він, скажімо так, дуже фахово вийшов з важкої ситуації.
[Валерон]
Абсолютно так.
[Фоззі]
Наєм?
[Валерон]
Ні.
[Фоззі]
Положинський? Положинський, так. Положинський, бо він завжди...
[Валерон]
Тому що у вас класна хімія вийшла.
[Фоззі]
Я не люблю, коли кажуть про цю хімію, це щось відділо вайбу.
[Валерон]
Це просто нам було що згадати. Так, було що згадати. І останні два, підказка вони були вдвох.
[Фоззі]
А, Бампер Ісус?
[Валерон]
Бампер Ісус. Бампер Ісус. Така п'ятірка у нас виходить. І у вас же зараз новий вертеп у ТНМК виходить.
[Фоззі]
Так, так.
[Валерон]
Давай спробуємо, що якщо б у цих п'ятьох людей взяти ваш вертеп? Кого б вони могли зіграти?
[Фоззі]
Ну, оскільки ролі в нас вже розписані, лише маленький Ісусик.
[Валерон]
О, так можемо Жодан чи Янович.
[Фоззі]
Янович маленький. Так, Янович, так. Женя міг би бути маленьким Ісусиком.
[Валерон]
Є.
[Фоззі]
Жодан міг би бути трибуном. Ми б ввели трибуна в канонічний український вертеп, все змінюється. Жодан міг би бути трибуном. Олежинський Олександр Євгенович міг би бути…
[Валерон]
Якась сувора роль є там?
[Фоззі]
Сувора. У нас базгітаріст грає Ірода і він займався боксом. Я його не посуну з Ірода. Фагота з чорта теж не посуну. Тому Олександр Євгенович Олежинський міг би бути військовим комісаром в вертепі.
[Валерон]
А там немає? От мені знайомий казав, що там мають якісь скармохи, тіпа от такі бунти.
[Фоззі]
Скаморохи, скармохи. Скаморохи.
[Валерон]
Немає там Олександра Євгеновичу? Так. Так що, військовий комісар в вертепі?
[Фоззі]
Так, військовий комісар в вертепі, тому що військовий комісар виходить в кінці вертепу і питає, чи всі мають при собі документи.
[Валерон]
Чи всі стоять на обліку, так?
[Фоззі]
Питає, чи всі стоять на обліку. І бампер Ісус? Бампер Ісус були би веселими, веселими зарядженими, тобто їх би запускали в НАТО, щоб відігрувати з ними якісь сценки, щоб люди думали, що вони…
[Валерон]
Ага, підставні тіпу, так?
[Фоззі]
Підставні, так. А в напірськах це називається верхній. Якщо ти, ти пограєш, ніжній – це той, хто катає колпаки, а верхній – той, хто удає гравця, щоб люди підтягувалися.
[Валерон]
Цікавий у вас вертеп, що ви там робите.
[Фоззі]
Хочете – дізнаєтесь.
[Валерон]
Народ, як вам ось такий вертеп від ТНМК і прямої червоної? На коліду поки у вас не просимо, але навпаки даємо. Кожен, хто зайде в закріплений коментар під цим відео і перейде по посиланню, може отримати 2,5 тисяч гривень від нашого партнера – компанії VBET. VBET – разом сильніші.
[Фоззі]
Для мене гаджетом року став ФПВ. Ось якось всі збирають на ФПВ, всі надсилають ФПВ. Це розходник такий, як вода.
[Сергій Притула]
Це дуже крута штука, але знову ж таки має побічний ефект. Всі збирають на ФПВ, а ФПВ дійсно – це вкрай важлива номенклатура. Тобто штурм Авдіївки в жовтні, а 110-та бригада і суміжники, у них не було достатньо арти, і фактично ось цю от тотальну атаку кілька бригад, сотні одиниць техніки, відбивали не в останню чергу ФПВ-хами і спалили там до 100 біса танків, бетерів, БМП і так далі. Проте наш фонд також зараз збирає на ФПВ. Ми закрили з уклоном один проект на 50 мільйонів гривень. Зараз ще добрали в компанію Львівський ФЕСТ. І в нас бюджет 100 мільйонів гривень на 5000 ФПВ, плюс там супутня номенклатура, ретранслятори і все таке. І непогано збирається насправді. Тобто зараз, коли ми пишемо це інтерв'ю, у нас третій день збору. Ми вже 36% закрили.
[Фоззі]
Коли починаєш, наприклад, зі сцени розповідати про донати, тема ФПВ одразу сприймається публікою, оскільки коли ти говориш про маленькі донати, потім сидиш в готелі, ці дві гривні до двох гривень, до двох гривень, до двох гривень, пояснюєш людям, що ми оперуємо в плані ФПВ маленькими сумами. І маленький донат може призвести до того, що прилад летить і вбиває танк, який коштує 3 мільйони.
[Сергій Притула]
Я закінчу просту думку, чому палка двох кінців і є побічний ефект. Збори на ФПВ вбили всі інші збори. Тобто у нас зараз триває актуальний збір, у нас проект такий, є 2000 планшетів для ТРО, він на півмертвому стані. Ну планшет не вбиває. Насправді планшет вбиває. Для артилерії. Ти ж коли пташкою летиш, маєш же кудись дивитися, що та камера показує. І планшет прошитий круповою іноді вирішує питання для якогось цілого підрозділу. Але цей планшет, він, вибачте, не сексуальний в очах донора, тому обираючи між ФПВ і планшетом, звичайно, 99% буде донати на ФПВ.
[Фоззі]
Це можна вирішити тим, що додавати комплекти.
[Сергій Притула]
Планшет до ФПВ.
[Фоззі]
Планшет в 10 ФПВ.
[Сергій Притула]
Так не працює, тому що для того, щоб ФПВ полетіло, сам по собі оцей ФПВ-дрон, це верхівка айсбергу. Насправді для того, щоб він полетів, треба організувати цілу інфраструктуру. Треба антени, треба пульт управління, окуляри, треба ретранслятор, треба вивчити пілота в кінці кінців.
[Валерон]
Пустити в машину його, щоб його кудись не розлавили.
[Сергій Притула]
ФПВ – це розхідний матеріал, а все решта – це грунт, база, на якому все робиться. Тому, власне, ми в травні цього року, бачачи, як розвивається ринок ФПВ в Україні, розуміючи, яке буде масштабування, ми спільно з військовою школою «Буревітер» відкрили школу підготовки операторів, пілотів ФПВ. Вона дуже показує хороші результати. Тут уже сотні людей випустилися під час попереднього збору на ФПВ. І ми заклали туди спеціальний бюджет, для того, щоб вивчити ще 420 пілотів. І це буде розвиватися. Зараз вже, окей, є семидвіймовки, восьми, дев'яти, десяти. Наступний крок – це термовіжн-оптик-девайси з теплаками, щоб по ночах працювали. Росіяни, на жаль, випередили нас у цьому. Але у нас є свій хідовідповідь, який вже кілька місяців триває, і росіяни з ним ще не роздуплилися. Це певний спосіб застосування певних моделей ФПВ. Вони ще тут не нас догнали. Вундервафля? Получилась вундервафля. Не всі оператори ФПВ вміють так застосовувати, але є групи досвідчених асів, які, скажімо так, коротко, знизили собівартість смерті Мускаля до непристойного рівня. Знижки. Акція.
[Валерон]
Чорна п'ятниця, так? Про ФПВ. Якщо подивитись, наприклад, телеграм-канал Сергія Стерненка, то він кожен день звітує, що ми закупили 10 тисяч, ми закупили 5 тисяч, ви скинулися на таку суму. І може складатися враження, що у нас так багато ФПВ. Ваше відео, коли подивитесь, що ми збираємо 100 мільйонів. А потім, наприклад, той самий Стерненк написав, що росіяни одне замовлення зробили в Китаї десь, і там сотні тисяч просто за раз купили.
[Сергій Притула]
Сергій, по-перше, дійсно є флагманом, який штовхав тему ФПВ. Він звузив спеціалізацію, тому що, якщо подивитися його збори півроки тому чи рік тому, в нього був дуже широкий асортимент, на яку він збирав. Зараз він рубає чітко в одну точку по ФПВ, і в нього це, звичайно, круто вдається. Мені так само кішить око, коли я відкриваю його телеграм-канал і дивлюся, як буквально нещодавно наші спалили С-350. Це прямо дуже дорога цяцька. Сотні мільйонів доларів двома ФПВ. Це круто. Але так, ми оперуємо кратно меншими бюджетами, ніж собі можуть це дозволити росіяни. Плюс у них немає непорозумінь з Китаєм. У них там просто відкриті двері, бери що завгодно. Весь минулий рік український волонтерський рух грався в перегони з Кацапами. Не можна так казати, запікаєте, так?
[Валерон]
Ні, ми не запікаємо. Банять в Ютьюбі зараз. Ну, ми про це не переживаємо. У нас і матюкатись можна.
[Сергій Притула]
Були такі перегони, хто швидше висмикне партію ФПВ-х у китайців. Ми чи росіяни. Слава Богу, що зараз залежність від китайських комплектуючих з кожним місяцем спадає, спадає, спадає. Тобто, з тих компаній-виробників, з якими ми співпрацюємо, декого уже локалізація комплектуючих 70% тут на місці. Звичайно, що це там корпуси, гвинти і так далі. Електроніку досі тягають з Китаю, часом з Тайваню. Але на останній зустрічі з Мінстер Техпромом, коли нас запросив, боже, Олександр, комейшн. Комейшн, так. І там була волонтерська грядка. Аня Гвоздяр, яка була директоркою нашого фонду, вона зараз заступниця міністра, вже озвучена була інформація, що є в Україні виробництва, які на 100% незалежні від китайських комплектуючих. Тобто це реально масштабний, величезний крок вперед. І я сподіваюся, що історії, плани про те, що в Україні буде створено хаб комплектуючих для виробників, щоб вони не залежали від доброї волі чи недоброї волі Китаю, що це буде здійснено і це реально вплине на ситуацію.
[Фоззі]
Я навіть брав, ну як брав, купляли за донати, була тема така, що є партія варованих в Китаї з заводу.
[Сергій Притула]
Це мені нагадує зараз, коли в Криму на пляжі до тебе підходила людина з півторачкою вина і казала, що моя сестра працює на тому заводі, де розливає чорний доктор, тому це не шмурдяк, а реально просто злили з бочки.
[Фоззі]
Ні, ну там дрони були взагалі без написів, не фарбовані, але працювали. Не бита, не крашена. Так, так, так.
[Валерон]
А великий можливість того, що на одних заводах купують комплектуючі для України і росня для себе, ну в Китаї?
[Сергій Притула]
Ну, а який в нас є варіант? В них він, він. Ну, то ці ситуації, хто виграє, правильно, китайці. Ну, можна сказати, китайці, ви погані, ви продаєте росакам, ми не будемо у вас брати, кому від того стане легше. Ну, це десь приблизно таке саме, як влітку цього року, в липні, оце от понеслася хвиля, незадоволення людей в Україні тим, як розпоряджаються бюджетами, чиновники на місцях, там мери якісь там стадіони будують. Мої улюблені підземні переходи на Абелоні. Ну, ось, так, і я дуже добре пам'ятаю, ну, то очевидно, що русня вкладалася тоді в трафік, що їхні іпсови, вони дуже примітивні, але вони слідкують за українським інфопротором, і коли тут з'являється нативно щось таке, що убурює людей, вони розганяють це просто шалено. І в мене якраз на фонді Мегазбір, ми розпочали, по-моєму, в інтересах Гура, і просто така хвиля хейту. Ми не будемо донатити, іди забери в мера того, іди забери в мера того, забери в Юри Гарбунові 33 мільйони гривень з серіалу, і таке. І чому я кажу, що це трохи неправильна була модель? Тобто мер якоїсь територіальної громади нераціонально розпоряджається бюджетом, людина цим убурена, але свій гнів вона спрямовує не на мера цієї громади, а просто каже, я не буду донатити. Тобто, вибачте, мудак мер, а недоотримує необхідне майно солдат на фронті. Я цієї логіки, чесно, не розумію, але в таких реаліях живем.
[Валерон]
Ну, бачите, не хотіло, а про відкриття року гарно вийшло. А от ви вже показали відео з Іглою, так? От якщо казати про контент року, мені здається, що відео з дронів, з фп-віддронів, це одне з найпопулярніших, найпопулярніший контент, який є в Україні зараз.
[Сергій Притула]
Недійність і контентність цієї страшної війни є водночас великою перевагою і великим недоліком. Не пам'ятаю, хто про це перший сказав, але я підписуюсь під кожним словом. Тобто, точністо так само, як нас надихають всі ці відео, де наша арта розносить руских, де фп-віфи влітають безпосередньо в окупанта чи в бліндаш. Як Хаймерс накриває якусь колону. Це все круто. Але один чудовий момент, недійність цієї війни показує тобі відеорозстріл українського беззбройного бійця і народ цепеніє, і народ перебуває в стані шоку. У нас дуже ментально травмована нація. Ми не маємо перепочинку останніх 110 років. Нас просто постійно хтось ментально добиває. Перша світова, голодомори, три, друга світова, депортації, виселення, переселення, розстріли, геноцид в чистому вигляді народу, а потім Чорнобиль, потім три революції, ковід, окупація Криму-Донбасу, повномасштабне вторгнення. Ми не встигаємо вибігнути.
[Фоззі]
Де ця третя революція?
[Сергій Притула]
Перша на граніті, друга помаранчева, третя гідності. І оця контентність війни, вона насправді добиває ментальне здоров'я українця, тому що ми не тільки там бачимо якісь позитивні відео, ми бачимо відеокатування наших людей, ми бачимо відеорозстрілів наших людей, ми бачимо дуже багато горя, і це не може не відкладатися десь на підсвідомості.
[Фоззі]
Ось так воно якось. Ну і не забуваємо, що дзеркально контент аналогічний є з того боку. Тобто вони своїх так само.
[Сергій Притула]
Мені здається, що цінувати людське життя як безцінний дар божий там так і не навчилися. А там не закладено, в парадігмі цього немає. Чесно, їм насрати просто глибоко на те, як їхніх людей розматоює на кишки на фронті. Їх посилають, посилають, посилають. Насправді російська пропаганда дуже сильно прогресувала за останніх 25 років. Ми можемо це побачити в розрізі, знаєте, чого? Вони ніколи не економили. Перша, друга Чеченська, насправді, мали такий епізод як солдатський матерік. Які приїжджали в Чечню, які забирали своїх дітей, які об'єднувалися, які висували претензії військовому і політичному командованню. Вони впливали реально на ситуацію, з ними рахувалися. Зараз руска мамка відправляє сина вбивати людей в Україну і пишається ним.
[Валерон]
Зараз максимум вони пишуть листи Путіну, начебто. Я зараз читав, що через штурм Авдіївки, що їх там посилають на обій. Вони там пишуть листи.
[Сергій Притула]
Пест патрон набагато впливовіший, ніж всі російські матеріки.
[Валерон]
Про медійність війни. От погодьтесь, зараз так вийшло, що кожна бригада перетворилась на медіа. У кожної бригади є ютуб-канал. На жаль, ні.
[Сергій Притула]
Чому кажу на жаль, зараз поясню. Є в мене одна з улюблених бригад, з якою співпрацюю дуже давно. В комбригації бригади я питаюся, друже, чому я не бачу ніде відосів вашої роботи. Ну тому що ці контент пиляють. Це мабуть йдеться про старі бригади, олдскульні. Так, олдскул. Олдскул, він каже, я або воюю, або контент пилю. Я не маю часу контент пилю. Я кажу, так тобі і не треба. Там ж мобілізовані люди є. Серед них багато талановитих людей, які вміють монтувати, це все клепати. Ні, категорично люди не впираються, але, як показала практика, ті, хто реально заморочився цим питанням, вони додатковий ресурс отримають.
[Валерон]
Мобілізаційний митинг?
[Сергій Притула]
Ні, і мобілізаційний теж. Тому що, наприклад, Азов. Третя ОШБ.
[Валерон]
Я от дивлюсь на ютубі.
[Сергій Притула]
Рекрути, у них працюють грамотно. Я спілкувався з другом Калиною з Азову. Ми говорили про їхню рекрутингову програму. Я запитував, чи є ще приплив добровольців. І так, є, як він сказав, він складається з двох основних компонентів. Перша – це молодь. Реально там хлопці, 18-20 років, вони йдуть, тому що вони бачать сильних, вони бачать зухвалих, нахабних в хорошому сенсі цього слова. Вони хочуть вливатися в їх ряди. І друга – це діючі військовослужбовці, які переводяться з інших частин в цю структуру. Так само є один з улюблених батальйонів Ка-2 – Кирило Кирилович Верес. Перший в історії Збройних сил України, повний кавалер ордену Бонана Хмельницького, плюс зірка-героя України. Він недовго в цьому статусі один побув, потім комбриг 55-ї долучився, і ще там ряд людей. Але от у них люди працюють над створенням контенту. Це Голівуд. Це не просто там вже відос під музичку. Ні, це якщо їде танк, то чути двигун. Чути, як лязкають гусениці. Це коли танк заїжджає в лісопосадку, чути, як ламається дерево. Якщо вогонь горить, то воно тріщить.
[Фоззі]
І фікси, і фікси.
[Сергій Притула]
І ти реально залипаєш на це все, дивишся. З одного боку, це круто, і люди донатять під подібний контент. Прекрасно. З іншого боку, мені видається часом, що це нас трохи відволікає від того, що це не кіно. Це реальне життя, це те, що відбувається тут і зараз.
[Фоззі]
Але гроші, ресурси за допомогою цього кіна?
[Сергій Притула]
Гроші вирішують дофіга, відверто. І їх нам, як воюючій стороні, страшенно не вистачає. Зі всією повагою до наших західних партнерів, без них було б вкрай важко. І вони дійсно багато помагали, помагають. Але ми не стягуємо в цьому протистоянні саме з фінансової точки зору. Тому завжди намагаєшся на пальцях пояснити людям, які мені там закидають. А що то держава хай то має робити? Що ви у нас там гроші просите? Не вистачає у нас цих бюджетів, щоб тягатися з мускалями. Не вистачає навіть за підтримки заходу. Тому кожна людина, яка може хоч щось від себе додати, має усвідомити, що від твоїх там 20 гривень насправді залежить життя українського бійця, чи смерть нашого ворога. Тому працювати далі не покладаючи рук. Тенденції з донатами відверто жахливі. Я думаю, що ти так само, як людина, яка веде проект з аптечками і так далі. Так, черга на аптечки. Аналітика нашого фонду говорить, що кількість транзакцій в місяць стабільна. Середній донат сплющується. Відповідно, зменшення в періоді півроку надходжує на 25%. Ламає нам хребет, тому що запитів менше не стає.
[Фоззі]
Вони стають дорожчими. Середня вартість запиту. Це вже не казки, не броніки. Так, так. Зараз була цифра, що 100 мільярдів донатів спочатку повномасштабки. Ну, умовно.
[Валерон]
Через волонтерів прийшли.
[Фоззі]
Цілком може бути. Скільки з тих 100 мільярдів прийшло через твою картку?
[Сергій Притула]
На кінець жовтня. Зараз десь плюс-мінус 1-2 дні і в нас буде аналітика вже по листопаду. На кінець жовтня на усі рахунки фонду, які виставлялися, ми перетнули по значку 6 мільярдів. Це було 6 мільярдів 18 мільйонів і тисячі. І це реально якась така колосальна сума, яка по сутнішній день не вкладається в голову, тому що за 8 років, які я волонтерив сам, я акумулював 52 мільйони гривень на підтримку Збройних Сили. Курс був вищий. Дуже з собою пишався, бо більше акумулювали тільки ПЖ, але вони були фондом, структура, департаменти, купа людей, а я був самонький. До речі, це ж 5 грудня День волонтера. І Фейсбук мені спогади викинув, 14 рік, 5 грудня, коли ми з тобою, з Яріком і з Фоготом їздили в третій бат 80-ки.
[Фоззі]
Та, та, та, в Майдар.
[Сергій Притула]
Та, та, і там оце розвалена школа. Мінус 20. Мінус 28. Ярік грав, поки не розвалив кровпалець, а Сергій потім врятував наш виступ тим, що вийшов частушки якісь, колобийки, з матюками, і вони зарухалися.
[Фоззі]
Ми їм якісь пісні. Та ти шо? Люди стоять, мінус 28.
[Сергій Притула]
Стіни немає, стіни немає. Стіни немає, підсвітка, ліхтарики на телефонах. Отакий концерт був.
[Валерон]
А Фогот згадував про морську піхоту, як ви ж.
[Фоззі]
Та, ви знаєте, що? Ми їздили влітку з вуличними концертами, де мене підійшов чувак і сказав, що він був тоді, коли ми влаштовували ніч анекдотів, пам'ятаєш? В 73-й морському центрі. І він підійшов і каже, я тоді змінився, я кажу, так шкодую, що я їх не записував, а от скажи, там був про папу Римського.
[Сергій Притула]
Ми, коротше, поїхали раз з Сашею в, ну, в принципі, це був виїзд, викад по Донбасу, і там в лісах, під Маріком, було розташування кількох загонів 73-го морського центру, і ми приїхали туди, так само, якусь допомогу привезли і просилися, щоб на ніч залишитись.
[Фоззі]
Ні, ти віз допомогу, я просто... За компанією. Був свідетелем сестрин і женів, так.
[Сергій Притула]
І, ну, сіли ввечері з офіцерами, а ми такі з Сашею, ну, вечеря, хлопці, все, і ми такі пляшечку віскаря на стіл так, пульк, і всі такі сидять, кажуть, пригощайтеся. А у них був, ну, тотально сухий закон в їхньому таборі. Коля Ніканов, царство йому небесне, командир одного загонів, він там просто дуже жорстку дисципліну, нараховуючи того, що...
[Фоззі]
Нам тоді пояснювали, що за запах командир б'є в яму на добу, і на виході ще профілактично б'є.
[Сергій Притула]
Ну, так воно працює, як виявилося. Ось, Коля, в принципі, ну, один з кращих офіцерів, яких я зустрічав, тоді його якраз не було, і бійці розказували нам про свого командира якісь там речі, про які ми не знали, але які, дійсно, дуже вражали, надихали і так далі.
[Фоззі]
А ми їхали з Харкова, по-перше, пробили колесо, був рейнджуровер, всерій, ще був рейнджуровер. Це машина... Це ще була там багата жизнь. Так, так, так. Не дуже розумних автомобілістів шоу-бізнеса. От, пробили колесо, і на трасі... Два гуманітарі намагалися зрозуміти, де в рейнджуровері впирається цей домкрат. Я телефонував своєму колібіну, він каже, ну, BMW тут, а в рейнджуровері... Та ні, хочеш, мац-мац, там пластик. Коротше, ми дві години стояли на трасі, поки якісь роботяги з Дніпра, які їхали з Москви, при тому, що вони були такі суржикомовні, не впізнавши нас... Що виручило, що дуже виручило. Просто, чувак, ми одному намагалися пояснити нашу проблему в цей час, другий, мовчки, вийшов, вийняв. Чінь-чінь-чінь, чінь-чінь-чінь. Ми поки закінчували оформлювати тих задань, вже все було вирішено.
[Сергій Притула]
Чувак все зробив.
[Фоззі]
І Сергій вирішив, що треба ж візко купити. Ми купили тоді пляшку візки і пляшку горілки. Шоу беруть. В результаті кажуть, ну, пийте, нам цікаво.
[Сергій Притула]
В результаті ми з Сашою сиділи перед офіцерами, вживали і розказували їм анікдоти. Ми сіли в сьомій вечора, вечеря, так як зараз пам'ятаю, і півчетвертої ранку хтось сказав, ну, може поспать? Чуть-чуть, хоча просто час так летів.
[Фоззі]
І зміни в них були, нові заходили поїзд.
[Сергій Притула]
Ротації.
[Фоззі]
Ротації, а ми грали в паспоанікдоту. І знову, і знову, і знову до нас приходять у гості люди, про яких я знаю і пам'ятаю дуже багато веселих історій, пов'язаних між собою. І ці історії не всі, на жаль, можна розповідати. Але ми ще розподіваємось, що Сергій Дмитрович прийде до нас і втретє, коли йому вже буде все одно, і ми розкажемо нарешті всю правду про нас.
[Сергій Притула]
Анекдоти зникли як клас, Сергій Дмитрович. Анекдоти зникли як клас і вже давно. Тобто це жанр гумору, який насправді українцям засадничо не є притаманний. А меми притаманні. Меми це вже нова штука.
[Валерон]
У нас в гуморезкій пісні якісь віршовані.
[Сергій Притула]
А український гумор, якщо подивитися в історичній перспективі, це насамперед віршована форма. Він не позбавлений сарказму. Український гумор є достатньо вдідливий. Але він якийсь такий добрий. В ньому немає шовінізму. Навіть якщо ми говоримо про те, що в українському гуморі були жарти про поляків чи про юдеїв, то вони не містили в собі шовінізм виключно з одної простої причини. Тому що, наприклад, звідки я похожу, Галичина-Волинь, це було Україно-Польсько-юдейське середовище ще якихось 100 років тому. І це таке саме було, як про свого сусіда жартуєш, ти ж не закладаєш там якийсь негативний аспект національний. В росіян, як у імперії, гумор є шовіністичний. Він притаманний будь-якій імперії, яка підкорювала інші народи. І тому, коли Україна почала після Помаранчевої революції поступово виходити з російського інформаційного простору, тікати від нього там на всіх парах, у нас кудись зникли анікдоти про тупих молдаван, затурможених естонців, про шатопішів, чупчів, про грузинів, бульбашів, і так далі, і так далі. Тобто ось воно в правильному руслі ми рухаємось. Оце ж класично було, пам'ятаєте?
[Валерон]
Там американець, німець, і русики десь сидять.
[Сергій Притула]
Та все, вже немає у нас цієї історії. Я не сказав, що дуже гумореска розвинулася, на яких я, наприклад, зростав свого часу. Вишні, сови, глазового. Це така була класика українського гумору, називаємо це так. Зараз український гумор викристалізувався радше в західну модель його розвитку. Це стендап, меми. Але все одно воно транзитом через Москву прийшло. Воно зайшло транзитом через Москву, як і комеді-клаб. Тобто стендап в кацапів почав розвиватися набагато раніше, ніж у нас.
[Фоззі]
Вони при всьому своєму показному антиамериканізмі ріжуть... Камон!
[Сергій Притула]
Це... Русських логікою не можна трактувати чи пояснити. Але якщо раніше якісь російські стендапери були не кумирами для наших, а якимись взірцями, можливо, хотілося їх повторити, скопіювати чи наздогнати. І український стендап розвивався в принципі в російськомовному руслі. То зараз я дуже хотів би побачити російськомовного українського стендапера. Тобто ти просто закупаєш себе самостійно і прикольно, що український стендап з кількості почав переростати в якість. І сольник Антона Тимошенка в Палаці України, головний майданчик держави, якщо не брати Палац спорту, це квінтесенція розвитку українського стендапу.
[Фоззі]
Ми знову в Бермен Диктаті. Хрещатик 44. El Classico. Дякуємо вкотре за дах. Якщо ви жили в Києві, або живете, або буваєте часто в Києві, і лише одного разу були в Бермен Диктаті, то, скоріш за все, вас звати Сергій Дмитрович Притула.
[Валерон]
До 24-го лютого тут збирали всі зали росіяни, а після 24-го лютого ось такий поштовх отримав саме український стендап.
[Сергій Притула]
Я не хочу перетворюватися в людину, яка зараз має сісти і сказати «Ну, я ж казав». Я пам'ятаю те Євробачення, на якому я намагався донести людям, що артистка, яка, вибачте, з голим задом виступає перед росіянами в Росії, в той момент, коли росіяни вбивають людей в Україні, не має права представляти Україну на Євробаченні. Аліна Паш? Ні, це Маруф.
[Валерон]
А, з Харкова, до речі.
[Сергій Притула]
Це не важливо. Важливо просто те, що мене так тоді не зрозуміли, і мені казали, що музика вне політики, в мене був концерт з варіантами в Кам'янському, тоді ще, може, вже Кам'янське було. Після того ефіру здали 10% квитків, які були попередньо куплені. Це був цей акт гражданського неповиннення.
[Валерон]
А в нас це дається родом звідкись? Поняття немає.
[Сергій Притула]
І зараз вийдеть на вулицю і запитається, може український артист зараз гастролювати в Росії? І кожен перехожець каже, що ні, звичайно, ви що, це неприпустимо. А що змінилося? А яка різниця між 2018-м умовно, і 2023-тим? А тому що коли вигідно, так дивимося, коли не вигідно, так. А що, у 2018-му росіяни не вбивали українських військових і українських цивільних? Чи треба було просто, щоб нас почали вбивати тисячами і десятками тисяч? Ракетами достукалися, як це називається. О, блін, так. Але, ну, я все одно є прихильником того, що під час війни не ходити з виразом обличчя якогось сибарита і повчальника і казати, ну, дивись, я ж тобі це пояснював п'ять років тому, ти мене не чув. Ні. Вже як сталося, так і сталося. Був один випадок, другий день, по-моєму, повномасштабного вторгнення. Я відео якесь записав і мені в коментарі приходить один персонаж українського шоу-бізу і там прапори і слава Україні і все. І я сижу з своїми хлопцями і кажу, дивися, подивись на нього, кажу, що мені зайти під цей комент і написати йому, що мудило тобі нагадати, як ти буквально чотири місяці тому з рускими вдісно лупився, якшався, виставлявся в себе там в інстаграмах і так далі. І сидить Паша, зараз в Ульвії в 59-й бригаді, Паша мені каже, Сергій Дмитрович, хіба ми не для того на Майдані стояли, щоб він зараз писав славу Україні? І минуло мене так розчуло, тож він сказав, бо так, нехай хтось з інстинкту самозбереження, нехай хтось реально переосмислив, покаєвся, і я таких знаю, але вони перейшли на правильний бік, на бік добра, ми по один бік барикад,
[Фоззі]
але Сергій Дмитрович, здавалося, що цей крок вже зроблений остаточно, а потім ми бачимо, що на першому місці пісня з серіалу, я не слідкую,
[Валерон]
я чув про цей серіал, я його не бачив,
[Сергій Притула]
а ніхто не бачив. Дивись, наша буйбашка не розуміє, чому ось таке може бути. Мені здається, що просто ми мало спілкуємося з молоддю. Точно цей серіал не дивиться моя мама, точно цей серіал не дивиться мужик, якому 50 років. Швидше за все, що серіал з такою зухвалою назвою слово пацана дивиться молодняк. І тому нас зараз фонд робить такий проєкт офлайн звіти. Тобто я приїжджаю по обласних центрах, збирається громада і я звітую про роботу фонду. Нам це треба для того, щоб перше, було більша прозорість роботи, кожна людина може прийти і поставити запитання. Друге, це ще один шлях збору донатів. Коли я приїжджаю в ці обласні центри, неважливо чи це Житомир, чи це Івано-Франківськ, Ужгород, Львів, Тернопіль, ми зараз по тій стороні викатували, я в кожному місці зустрічаюся з студентами. У ЖНУ... А це ж такі про школярів йдеться. Це більш... По школах я не можу розірватися ходити, але там Львівська політехніка, чи Західноукраїнський національний університет, чи Ужгород...
[Фоззі]
А ти знайшов, де питати про російські серіали?
[Сергій Притула]
Друже, ти не повіриш, буквально 4 роки тому, 4 з половиною, я вже був у Львівській політехніці, і сиділо 1200 студентів на зустрічі зі мною. І коли я запитався, підніміть лапку, хто дивиться Дудя? 80% підняли руку, що вони дивляться цього блогера. І мені довелось на пальцях пояснювати, чому не можна це робити. І ми собі чомусь думаємо, що певні речі зрозумілі на автоматі. Бо це таке, як, не знаю, 2 на 2 – 4. Але є дуже багато молоді, з якою не спілкуються. Лідері громадської думки, вони не читають того чи іншого українського блогера, який може їм правильні наративи дати. І вони досі залишаються в певному інфопроторі, який використовує ці козячі стежки, щоб до них добратися російська пропаганда. Тому треба з молоді зустрічатися, треба з молоді говорити, треба їм так само чесно казати, що їх чекає в майбутньому.
[Фоззі]
Вони тобі скажуть, школярі, що слава Україні, смерть ворогам. А потім будуть в телефоні дивитися той серіал, бо там те, що їм близько. А ми такого контенту не виробляємо.
[Сергій Притула]
Після того, як ти дитині кажеш, людський, з світлими учнятами, що твій перегляд російського контенту чи прослуховування російської музики монетизується, сплачуються податки, податки йдуть в бюджет, з бюджету гроші на війну. Ти прослухав руську пісню, куля полетіла в українського солдата. Питаюся ще раз, ти будеш слухати після цього російську музику? Ні. Мені залишається вірити на слово і я вірю в українську молоді.
[Валерон]
Але все одно залишаються тренди Ютуба, які ж не брешуть, в яких постійно з'являється на перших місцях російський контент. Залишається Apple Music, в якому в топ-100 України теж стабільно з'являються російський реп, Асті.
[Сергій Притула]
Я все одно вірю в неохильне зменшення відсотку російського контенту, споживання його в Україні. Це все йде на паралельному курсі з зменшенням відсотку вжитку російської мови. Це дуже взаємовповязані речі, вони корелюються. Тобто, коли ми говоримо, піднімається час від часу в Україні мовне питання, раніше воно піднімалося, зазвичай, політиками для мобілізації електоральних сил. Перед виборами. Зараз, зазвичай, мовні питання піднімають збиті льотчики, щоб нагадати про своє існування.
[Фоззі]
Але ці збиті льотчики в трендах?
[Сергій Притула]
Ні. То до чого я веду? Якщо подивитися на статистику вжитку російської мови в Україні в 90-х, в нульових, і зараз, то це неухильна крива вниз. І вона спостерігається у всіх колишніх республіках Радянського Союзу, окрім Білорусі.
[Валерон]
А в Казахстані теж спостерігається?
[Сергій Притула]
Та там, ну, російська, ну, вони навіть на латиницю перейшли, щоб втекти від русского міра.
[Валерон]
Ну от, про українізацію цього питання Фос, пам'ятаєш, ти якось сказав, що вона йде зі швидкістю 100 км на 10 років?
[Фоззі]
А тут прискорилася, прискорилася, але не можна вважати, що все це незворотні зміни. Так само, як люди, які на другий день лишали патріотичні коментарі під твоїми постами, вони знайдуть потім, на що образитись. Це все одно піде отак, от, хвилями. Не можна очікувати від людей того, що вони все зрозуміють. Росіяни якраз і діють на тому, що вони свого лаха знають. От мені здавалося, війна, ну хто буде за війну? Мені здавалося, що вони, ну, зреагують якось, що він вже їх дістав. А вони свій, як казав там Сурков, «глубінний народ», так, щоб лахо в лахамі не називати. От, вони все ж таки його вивчили, вони його знають. Вони йому показали гроші, і він пішов. Вони йому сказали, що він частина імперії, і він пішов. І поки не мав в них проблем, таких, на які б ми могли очікувати 24 числа, ми думали, що йобнути, вам же в вафлі. А вони якось прораховували. І з контентом це теж, вони ніколи, ще раз кажу, ніколи не економили на цьому. І в радянські часи, які в них бюджети на все були, література, кіно важніше із іскусств. І якщо вони достукалися до нашої молоді, яка сидить під тривогами з цим серіалом, ну, стукали вони в свою молодь, а достукалися до нашої.
[Сергій Притула]
Це небезпечно.
[Фоззі]
Це означає, що я завжди казав, якщо ми не нагодуємо свій ментальний воронеж нашим контентом, вони будуть слухати воронеж. Нам потрібен свій воронеж. І тому, коли кажуть, що ти ж, всі ж медійники, коли кажуть, що не треба виробляти серіалів, або ще чогось підвинули, ось вам відповідь. Тоді вони будуть дивитися шлак.
[Валерон]
Але там така концепція, я подивився трейдлери, це як бригада. Пам'ятаєте, бригада була?
[Фоззі]
Ну, бригаду пам'ятають, бригада...
[Сергій Притула]
Бригаду пам'ятаю, ми всі її дивилися. НТВ. Але зараз це...
[Валерон]
Там приблизно те саме, що от ровні пацани б'ються між собою, б'ють поліцію і так далі.
[Фоззі]
Це... Знов таки відповідь на Америку. Скільки такого контенту в Америці?
[Валерон]
Грудень 2023 року. Майже два роки повномасштабної війни. А в Україні дивляться серіал «Слова пацана». Чому так відбувається? Як ви думаєте? Пишіть в коментарях.
[Фоззі]
Я пам'ятаю там серіал «Прослушка», в якому реальні наркоділери грали реальних наркоділерів, тому що в них не було бюджету на акторів. Весь бюджет пішов на «Сопрано». Їм казали наберіть на вулиці. Вони реально набирали. Люди не грали. Люди не жили. Я цим живу. Там була дівчинка дуже страшна. Кіллер, що грала. Вона реально відсиділа. Потім когось мочнула. І це мала такий попит, що в них як під час в Радянському Союзі приступність падала під час серії «Місто зустрічей змінити не можна», стрімилася до нулю. В них так само переставали торгувати наркотиками. На своїх плилися. Барак Обама сказав, що це улюблений його серіал.
[Валерон]
Про контент ми якщо вже почали говорити, погодьтесь, в цьому році контентом року теж були ось ці кліпи і пісні про збори, що збирати так важко стало, що почали вигадувати танці з бубнем.
[Сергій Притула]
Не я сказав, але погоджуюся, що волонтери зараз перетворилися у аніматорів. Це жахливо, звичайно. Відбулася якась не зовсім правильна еволюція донора. Тобто перші кілька місяців після вторгнення люди донатили за замовчуванням. Якщо говорити, наприклад, про системні фонди, люди розуміли, що ось це фонд, в ньому волонтери, які знають, що робити, кому робити, в них налагоджена комунукація з військовими і тому подібне. Далі почали відбуватися якісь такі пертурбації, типу, окей, доведіть, що це дійсно треба, потім покажіть, як воно працює. А потім люди кажуть, я самостійно буду вирішувати, що потрібніше. І тому, так само, знаєш, як пташка має мати яскраве пір'ячко, для того, щоб інша пташка не звернула увагу. Так само і волонтер. Тобі вже недостатньо просто зайти в фейсбук, написати друзі, будь ласка, скиньтеся грошима, бо треба там щось купити. Ні, здивуй, ти якусь там ділянку головного мозку, яка відповідає за емоцію, під бадьор, і я тоді там тобі задоначу. Тому там еволюція з боку волонтерів. Ось вам контент, ось вам подарунки за донати, ось вам розіграш, ось вам ще якась біда, ось я вам тут станцюю, ось ми зібралися, будемо співати зараз пісню, щоб до вас достукатися. Раніше просто вистачало фрази, будь ласка, дайте донату, бо ми щось маємо з вами купити.
[Фоззі]
Нічого, окрім смертності, решта має погрішність.
[Сергій Притула]
Я це з одного боку розумію, з іншого боку, люди також мають розуміти, що це відволікає нас від основного завдання. Я не хочу час витрачати на розважальний контент, на вигадування.
[Фоззі]
Ти не вигадуєш зараз командира олдскульної бригади? Це олдскульні волонтерські плейди і, тіпу, олдскульні волонтерські.
[Сергій Притула]
Я тобі говорив про бюджет понад 6 мільярдів, який фонд зібрав. Якщо ми з структури фонду приберемо людей, в хорошому сенсі цього слова, які не менеджерять проекти, не займаються закупівлями, фінансовою звітністю, бухгалтерією і так далі, а це у нас технарі, водії, логісти, колдцентр, дронщики, такмет, військові координатори в Дніпрі, в Краматорську, філія гумштабу в Миколаїві, гумштаб в Києві і так далі, то бюджет у 6 ярдів за 20 місяців відменеджерила група людей з 12-13 чоловік. Запитається в будь-якого системного бізнесу, який має оборот 100 мільйонів євро в рік, який штат людей у них це робить. І, ну, ми хочемо займатися безпосередньо тим, що ми вміємо, що нам вдається найкраще, але ні, чорт забирай, треба сидіти і дуже довго кропотліво обирати, який саме віжуал краще підійде.
[Фоззі]
Але це конкуренція, так працює ринок, це теж ринок.
[Сергій Притула]
Волонтерство не передбачає конкуренції. Я буду над цим битися доскону. Бляха, не вживайте ніколи в одному реченні слова волонтерство і конкуренція, тому що волонтерське середовище є синергійним. Тому що минулого року військова школа «Буревітер» приходить до нашого фонду і вони з нами підписали меморандум, а не з кимось іншим, виключно тому, що ми були фондом, який не збирався їх поглинути. Ми не сказали їм «Добре, ви війдете департаментом в склад нашого фонду». Ми підписали меморандум як рівні партнери про спекуляцію, тому що у нас були бюджети, а у них були інструктори. Ми масштабували, вони мали шість напрямків, по яких вони вчили військових і випускали в місяць 500-600 курсантів. Завдяки нашій співпраці зараз це 12 напрямків. Ми докупили апаратури РЕБ, РЕР, відкрили ту саму школу навчання операторів ФПВ і так далі і зараз у нас, по листопаду, я ще не маю статистики, в жовтні 1530 курсантів, які повернулися на фронт з прокачаними скілами. Синергія, не конкуренція. Це тоді, коли у нас з фондом «Поверніть живим» були спільні криптогаманці. Це тоді, коли під час боїв за Києв не стояло питання «наше-ваше». Якщо у нас було достатньо дронів, ми відсипали їм. В них достатньо теплаків, вони відсипали нам. Це таке саме, коли інші фонди до нас часом зверталися. Паляниця, я пам'ятаю. Чуваки, ми знайшли німецький вектор. Їх підізнайти було дуже важко. Це БПЛА, дуже хороший, німецького виробництва. І ми такі «О, круто!» Закуто бригали. Добре. Що? Нас є 2,4, а треба 7,1. Питань нема. Це неважливо, що не наш фонд розпорядився потім цим майном. Ні. Цей БПЛА треба було вже і зараз українському війську. Вони його знайшли, швидка логістика, ми відсипали. Ось як це працює. А коли люди заходять у волонтерство з метою виграти у інших волонтерів, ну, чесно, все. Це мене настільки демотивує.
[Фоззі]
Але це правда. Було багато на початках. Було дуже багато волонтерських одиниць, які не спілкувалися. Тіпа, у нас є казки і ми не здамо контакт.
[Сергій Притула]
Не можна так себе поводити. Я не хочу називати прізвища чи структури. Колись після війни, дай Бог, доживемо, поспілкуємося. Але не можна волонтерська якась організація, як вона себе так називає, казати, ми кращі, ніж ось ця волонтерська організація. Це засадничо дебілізм чистої води. Наш фонд ніколи собі не дозволяв критику на адресу інших волонтерських ініціатив. Навіть про Червоний Хрест нічого поганого не скажеш? Про Червоний Хрест я відгукуюся не дуже добре. Але це не волонтерська ініціатива. І на адміністрування себе Червоний Хрест бере дуже нехілий відсоток. Я не пам'ятаю. А ми ходимо отак ось протягнутою рукою для того, щоб на фонд, на операційку, на інституційну діяльність мати гроші, на зарплати людям, на канцелярську скрепку і так далі. Ми ходимо, дай Боже здоров'я Чечоткину, дай Боже здоров'я хлопцям Зуклону, клініка Гарвіс. Багато різних бізнесів донатять нам. І це дає нам можливість не брати ні копійки з донатів. Тому що людина, яка кинула 100 гривень, вона хоче знати, що на допомогу армії наш фонд використає 100 гривень, а не 96, 84 чи там 80. Тому, вибачте за надмірну емоційність, але я просто на будь-якому майданчику і на вашій платформі подкасту так само, буду закликати людей не мірятись, перепрошую, пісками, хто краще допомагає армії, хто більший, хто менший. Ми всі маємо одного ворога і одну мету. Перемога України. Якщо ми почнемо між собою розборки якісь робити, ну, від цього, так от, кацап стоячий. Він і вже так робить.
[Валерон]
Грутом і вщент, як називається педкаст, правильно? До речі, от про контент. Теж ви вирішили зробити педкаст з найхайповішим коміком України?
[Фоззі]
Навіть я дивився, а я дуже мало дивлюся такого.
[Сергій Притула]
Можна ваш автор? В якийсь момент мені захотілося виговоритися, тому що 100% того, про що я говорю, кожен день це робота фонду, це потреби військових.
[Фоззі]
Ти ж робив постійно відоси себе з балкона, такі от гуморні.
[Сергій Притула]
Я їх не виставляв. А, я їх бачив. Тому що ми з тобою товаришуємо на закритому аккаунті. Не там, де півтора мільйона людей, а там, де сто п'ятдесят. Ось. І я кілька разів натрапляв на стендапи Тимошенка. І мені сподобався стиль. Мені, ну, зразу видно людину з хорошим почуттям гумору і високим рівнем IQ. І я його набрав і кажу, слухай, в мене є така думка зробити педкаст. Це буде ще один ресурс, яким можемо доносити інформацію про збори і так далі. Давай спробуємо з тобою це. І от з першого ж випуску, як каже зараз молодь, замечилась. І залетіла. Відчули, що, типу, ок. І, в принципі, педкаст розвивається по тій лінії, по тому вектору, який і був заздалегідь продуманий. Тобто ми випустили чотири чи п'ять випусків для того, щоб назбирати аудиторію. Останній набрав випуск в районі 450 тисяч переглядів, що є досить непогано, як для мого ютуб-каналу, на якому 640 тисяч людей. І зараз у нас вже є черга бізнесів на інтеграцію. І я сідаю, менеджер з партнерств каже, ось ця там компанія, ось ця компанія. Ці мають ось такий бюджет, ці мають ось такий бюджет. Я на це дивлюся і розумію. О, добре. Я зараз з цих двох бюджетів закрию 100 планшетів, на які люди не хочуть донатити.
[Валерон]
Тобто це не комерційна історія? Тимошенко нічого не буде отримувати?
[Сергій Притула]
Тимошенко немає зарплати? Ні, про це навіть мови немає. Звичайно, що ми би, мабуть, хотіли би собі щось, але поки війна, для нас це можливість ось з цим контентом, цим подкастом, додатковий ресурс добивати там, де можливо, ми просіли по донатах, окей, з комерції заберемо.
[Валерон]
І це можливий спосіб залишатися в формі такій інтертейменту?
[Сергій Притула]
Та ні, насправді мені ніч в тому плані не бракує. У мене дуже гарний колектив, в фонді дуже багато молоді, там, люди по 25-27 років, вони вже на мене так дивляться, як на дінозавра, то я часом там вийду там поґартувать з ними, та й вони там з поваги, хі-хі-хі, але, ну, відверто, я так дивлюся, там, з точки зору людини, яка все життя заробляла гумором, особіно на шмат хліба, слава Богу, що в українцях садить та жилка, навіть крізь біль, крізь жах, десь посміхнутися, десь пожертвувати, тому що не в останню чергу завдяки цьому не плаве ця кукуха.
[Валерон]
Так, а за рахунок цього ж стендап стартанув в минулому році. Мені здається, що зараз він вже трохи український стендап вниз пішов, тому що дуже багато їх стало, вони об'їздили вже двічі чи тричі всю Україну, от Вася Байдак за рік другий раз в Ужгород приїжджає.
[Сергій Притула]
10 жовтня минулого року ракетний обстріл всієї країни, ми сидимо всі по бомбосховищах, я так з паркінгу чуть-чуть так виліз, так руку з телефоном виставив, щоб інтернета зловить, стрічку обновити і допис це якась там 11 ранку, хтось пише треба дотягнути до вечора, там підуть меми, стане легше.
[Фоззі]
Це такий класик. Так, коротше. Це як про Ківу, тіпа так, а тепер... Бляха, Ківу завалили, це істерика, я... Які меми підуть.
[Валерон]
Ні, а оці всі сапіотівки, всі ж запостили Ківу. Сільпо там, я навіть підписаний на велосипедний бренд, Pride називається, прорекламували. Вони теж запостили типу велосипед і доньку Ківі.
[Сергій Притула]
А я написав, що в день ЗСУ не гріх подякувати і СБУ.
[Фоззі]
Вибачте, але я знову про підписку. Нас вже з вами 51 тисяча. Я ж теж підписаний на пряму червону. Але... Дякуємо, по-перше. Але! Все, що кажеться до але, не має жодного значення. Наша мета 100 тисяч. Не зупиняйтеся. Не відмовляйте собі в задоволенні підписатися на наш канал.
[Валерон]
А за колишніми стежите? Колишніми медійними проектами?
[Сергій Притула]
А, господи боже. Ти питаєшся, чи я переписуюся з колишньою дружиною?
[Валерон]
Звичайно. Хто зверху? Новий сезон, новий ведучий?
[Сергій Притула]
Буду чесним. Я не дивився, не дивився, не дивився. Але якось приїхала мама моя і Дмитро, син. Ми повечеряли. І вітальні. Знаєте, як в старі добрі часи. Ми сіли на диван всі разом.
[Фоззі]
А телевізор розведений на новий канал?
[Сергій Притула]
Плазма. Включили. Включили телевізор. Перший раз я включив цю плазму там. І попали на хто зверху. Ми подивилися, мабуть, хвилин 20. Я потім приходив до Лесі Іванівни на новосілля. Вона переїхала в ту вистраждену свою квартиру, яку давно купила і так довго ремонти там робила. І ми трошки поспілкувалися на рахунок того контенту, який я бачив. Мені не все сподобалося з побаченого. Але... Не було б дивно. Моя думка, в принципі, вже мала би бути до одного місця продюсерам, редакторам, шеф-редакторам, режисерам програми. Я не побачив пінг-понга трохи. Але це нормально, тому що це перший сезон нового ведучого. Він дуже старається, це очевидно. Молодий, харизматичний. А пінг-понг не приписують в сценарій? Ну... Ти від себе там можеш додавати? Не можна прописати пінг-понг в сценарії. В Америці можна. Хімія або є, або її немає. Вона може прогресувати, це очевидно. І просто, ну, там один критичний момент, який був, це, типу, ну, я ще просто там, можливо, ментально недозрів до того, що українське телебачення може цей контент так видавати, це коли Оля Палякова під час програми просто підійшла до Лесі Іванівної і влупила з нею підйосном. Це був такий дорослий поцілунок, як цей, як вона, американська така співавчка. Мадонна з Брітній Спірс. Ось, і я так... А я з сином, з мамою в цей момент, така порядно галузька родина. Галузько-Волинська. Переглянулися між собою, ну, зробили вигляд, та чи нічого не трапилося. Я кажу, Леська, що то було? Ну, вона мені пояснила, що то було.
[Фоззі]
Ну, це хтось фахова запам'ятався.
[Сергій Притула]
Всім, що запам'ятовується. Або постріл, або поцілунок. А так, я не дивлюся зараз дуже сильно якогось розважального контенту, чи в принципі, там, телевізійні канали, які показують якісь кіна, чи ще щось. Не дуже слідкую за творчим шляхом. Олі Полякової? Навіть Олі Полякової. А ТЕСАМЕ ШОУ? ТЕСАМЕ ШОУ? Я нещодавно був у Львові, в відрядженні. І так втіпало, що в цей самий день у хлопців, які колись були варіати шоу, зараз вони називаються ТЕСАМЕ ШОУ, ми пояснимо людям. В них був виступ в Палаці Залізничників у Львові. Я приїхав до них. Це якраз з Ужгорода в Львів заїжджаю. А що таке Закарпаття? От я приїхав в відрядження службове. Це публічний, там, звіт перед людьми, зустріч з студентами, зустріч з бізнесом, участь в конференції Reopen Закарпаття. Якщо я приїжджаю в будь-яке місто, я звідти їду, ну, там, з сувенірними подарунками, які мені студенти там вручають, якась кружка, футболка. Це дуже мило, дуже приємно. Тортику жарити? Значить, Валентин Штефанів, 20 тортів. Господи боже, організатори Reopen Закарпаття це нога. Ну, камон. Плюс я в Виноградівському районі заїхав на одне з двох найбільших виробництв кормів для кишків і собак. І мені просто в багажні загрузили палєт того всього. А, і ще якось крафтового пива.
[Валерон]
Так, а дивіться, ви могли б в Берегове, там вина.
[Сергій Притула]
Я заїжджаю до своїх хлопців, а я їх називаю своїх хлопців, попри те, що ми вже не працюємо, тому що жогло мені кум, вальон мені кум, полупан мені кум, тильний мені кум. І я приїжджаю і ось ось вам, хлопці, крафтове пиво, ось вам, хлопці, в тебе кіт-кіт, на тобі, тебе пес-пес, на тобі, дав тортів, бо ж похресник і то все. Ми більше спілкуємося ось крізь призму кумівства, аніж крізь призму творчості.
[Фоззі]
А назва в тебе лишилася, варіантно?
[Сергій Притула]
Так, ну, тобто авторські всі і так далі.
[Фоззі]
Вони просили про назву коли?
[Сергій Притула]
Вони, зараз тобі розкажу, в 21-му році, це був серпень місяць, я вже не працював рік в структурі, але вона залишалася в управлінні нашої сім'ї, дружина займалася, а цим всім, і, в принципі, хлопцям від того точно було не гірше, тому що 20-й рік, якщо ти пам'ятаєш, це рік ковідний, 21-й так само, і відмінялися постійно виступи, якщо були концерти, дозволяли тільки півзали і так далі, але хлопці справно отримували зарплату в серпні 21-го року, а вони сказали, що вони хочуть піти у самостійне плавання, що їх не дуже влаштовує менеджмент процесу, я сказав, питань немає, давайте зробимо, ну, або так, як ви хочете, бо вони засадничо хотіли переназватися, і Валік був біля керма цього процесу, а я кажу, дивіться, хлопці, якщо ви візьмете іншу назву, це буде дуже погано, тому що ви втратите відсотків 10-15 лідачів, які будуть приходити просто на бренд, який їм вже, зрозуміло, відомий за 10 років існування. Прокатаний. Я сказав, ось цьо, будь ласка, вам бренд, ось вам всі соцмережі, ось вам вся інфраструктура, ройалті за використання того всього, тому що, даруйте, так, ми куми, але ми говоримо про певний бізнес, який я розвивав, вкладаючи на свої кошти.
[Фоззі]
І вони захотіли тобі долю лишати.
[Сергій Притула]
Це, ну, доля, голосно сказано, це був розмір гонорар одного концерту. В місяць. Не зійшлись, хлопчики зробили свій бренд, пішли в самостійне плавання, зі скрипом, але мають вже свою аудиторію. Як вам?
[Валерон]
З точки зору медіаменеджера, контентмейкера?
[Сергій Притула]
Я не дуже сильно, відверто слідкую, ще раз кажу, за творчістю. Ну, мені, звичайно, час від часу там видають якісь чирілз, чи ще що-небудь. Ну, в принципі, вони самі знають свою проблему. Я в «Аваріатах» був не тільки очільником, ведучим, я був ще редактором. І от редакторської руки їм в матеріалах відверто не вистачає. Заносить? Але відкотилися трохи до певних речей, які я нещадно вирізав. Але, ну, ще раз кажу, що з телебаченням, що з гумором?
[Валерон]
Моя думка немає значення.
[Сергій Притула]
Люди мають свою аудиторію. Якщо те, чим людина займається, дає їй шматок хліба, а часом з маслом, значить, людина все робить правильно. І я точно не є критиком, чи людиною, яка має давати оцінки творчості будь-якої структури, яка працює в креативній індустрії. Бо я з неї вийшов з акторства в 20-му році, з гумору, спочатком повномасштабного вторгнення. Стало зрозуміло, що кар'єра на телебаченні швидше за все тежку. Я просто дуже довго не насмілювався сам собі це сказати. Тому що, відпрацювавши 18 років в телеіндустрії, дуже важко самому собі сказати, чувак, це все. Але, ну, десь там з літа я вже зрозумів, що повернення не буде остаточно. А в грудні минулого року я вперше про це сказав голос в інтерв'ю Маші Єфрасійній. Мені аж сльоза на очі викотилася. Викотилася. Ну, це треба було зробити якось так, щоб люди почули. Тому не в кулачок же сказати все, кар'єра закінчена. Я тому і кажу.
[Валерон]
Але є Ютуб? Може, одна кар'єра закінчилась? Почалась Ютуб?
[Сергій Притула]
Ну, ні. Це, типу, подкаст я не вважаю як продовження якоїсь там медійної кар'єри чи ще ж. Але це реально там один з майданчиків, де я можу донести якусь думку не в сенсі інтертейменту, а донести якусь думку, яка мені видається важливою і, можливо, її так само почують і сприймуть інші люди. І ще я скажу, ми за нещасних, там, вибачте, 5 випусків розкачалися до рівня. Нас же, насправді, комерційні партнери вишикувалися в чергу після третього подкасту. Але ми не поспішали заводити інтеграцію, тому що потрібно було набрати все-таки трохи обертів і аудиторії, яка буде спрагла до цього подкасту. І ще це вдається за рахунок того, що ми не дуже часто маємо вікна, які співпадають з Тимошенко. Він постійно на колесах в нього гастролі. І в мене тут, чесно кажучи, не завжди є час, бо навіть перебуваючи в Києві, ти такий сидиш, дивишся на свій графік і такий, там, блін, давайте вже після свят. Дякуємо, між іншим, що ти в цьому графіку знайшов. Це все від великої любові. Не до Валєрчика, звичайно, а до Фозі. І я просто не хочу іноді втрачати ні хвилини можливості спілкування з людьми, які мені близькі, яких я люблю і поважаю. Ти і так через незнання певних речей просрав два роки спілкування зі мною. Тому ми не будемо більше повторювати таких дурниць. Та було, було.
[Фоззі]
Це не йдеться про ситуацію. Якось, це Львів був, та? Та. Та, Львів. Ми з тобою прикордонники ж, відмінники прикордонної служби.
[Сергій Притула]
Я ввів концерт, хлопці виступали там, і потім погранці на Високому замку нам накрили поляну. Ми молоді, зухвалі, там, келішуємо. А мені завжди страшно подобався «Тернопільна Майдані Конго», і я там з першого альбому фанат, і в Тернопіль, коли вони приїздили, вони виступали на фестивалі Нівроку. Я з прапором, на якому Тенемека писало, там, стрибав нафіг.
[Фоззі]
Це 98-99, і завжди у вас вітер такий здіймався, і не в останнє. У вас чомусь Тернопіль, саме та зона, під час фестивалів сцена може поїхати, полетіти, провалитися.
[Сергій Притула]
Потім в парку мінти прийняли з цим прапором, і вимагали від нас хабар, бо наругана державною символікою. Ну, коротше, таке, розвеселе. І я, як та песеня, мені тоді скільки, 26 років було, і я, як та песеня біля Фозі і Фогота, я дуже хотів з ними дружити. А той на мене дивився, як на шмат лайна, і я не можу зрозуміти чого, я ж нормальний пацан. І потім минуло аж два роки, після тої зустрічі у Львові, коли ми об'яснились.
[Фоззі]
Та, я думав, що ти брав участь в виступі на Майдані Незалежності Кам'яні Клабу на підтримку Януковича. Думав, ага, блядь.
[Валерон]
Ну, фашкин циповий людина.
[Сергій Притула]
А я був якраз один, який не виступав на тому концерті. Запотрійний гонорар. І потім, це була ситуація, коли ви вже тоді до мене звернулися з проханням написати, як воно називається? Скіт. Ось. І ми сіли з Фозом в якомусь Генделі. І десь після третього по сто Нарешті розговорилися. І вияснили ситуацію, що Саша був непроінформований про деякі речі в моєму житті. І після того, як то кажуть, душа в душу.
[Фоззі]
Я, до речі, буду до тебе знов звертатися. Один з альбомів, які готуємо, один буде пісні написані під час війни. Там інтермедії, мабуть, не треба. А другий, який ми готували до, я до тебе...
[Сергій Притула]
Я боюсь тебе розчарувати. Мені здається, що я трохи здаю в цьому плані.
[Фоззі]
А я тебе не боюсь розчарувати. Ні. Пам'ятаєш той анекдот, коли, дуже люблю Робінович, говорять, ви бросили Піті. Я вам більше скажу. Ні. Тому я тебе більше скажу. Ні. Буду звертатися, оскільки там була така ситуація, нам запропонували кавер на Скоряблін для фільму «Я, Побіда і Берлін». «Я, Побіда і Берлін». Ми там робили пісню. Я думаю, якщо вона буде в альбомі, треба якийсь жарт, скід ставити. Я переслухав. Я тоді був в декреті. Тобто, пляшечки, оце, оце. І я, в мене постійно стояв, правий навушник, і я слухав десь в районі 20-30 годин жартів Кузьми. Я все намагався знайти той жарт, який... От той, от той. Я знайшов два. Причому прикол в тому, що один з тих, коли я, ну, я ж слухав, потім так, за рубочку, оцей може бути. І, тіпа, я дивлюся, сміх знайомий, а то я сміюся. Він на зйомках у Бахматова розповідає нам сфаготом анекдот. А я ж не бачу, я ж ля-ля-ля-ля-ля. Тобто я бігаю по хаті, в мене постійно Кузьма вузь. Потім я знайшов інший скід, який переміг мій сміх. Все одно ми його ставимо, і я все одно принципово зроблю зі скідами, і я буду до тебе стукатися. Я тобі більше скажу, ні. Ти зможеш, тому що скід Сергія, ми колись проводили опитування, скід з альбому... А ти вже був, так, в якомусь альбомі скід? Два. Теодорія був в альбомі Spam, і той, який обрали найкращим...
[Сергій Притула]
Той, де Бонієм... Бонієм від Сатани.
[Фоззі]
Це інтермендія з альбому Дзеркало перед кавером на файне місто Тернопіль. І його обрали, а в нас багато скідів, і дуже багато людей брало участь за всі роки, і сказали, ні, оце... Ми навіть футболку думали вставити, тільки Бонієм від Сатани.
[Сергій Притула]
Це дуже приємно, і потім оця ржака ж, яка була, цей скід, виявився дуже пророчим, про те, що рок-н-ролл, то є добре, а Бонієм від Сатани, і в Чорному дзеркалі. А, так, так, так, я теж гадав.
[Фоззі]
З Бонієм.
[Сергій Притула]
В одному з епізодів Сатана прийшов на землю в образі соліста Бонієм. І просто ми там порвалися.
[Валерон]
А про футбол теж якийсь скід вийшов пророчим, так?
[Фоззі]
Що Україна стане чемпіоном світу, що Україна виграє. Я запросив тоді Басянок і Джулай, це був 2004 рік, що Україна виграє в Китаї. Ну, жарт такий був, виграє, стає чемпіоном світу. А виграли в Південної Кореї. Я тоді був в Маріуполі, ми дивилися, у нас був концерт, і такі, а ми дивилися футбол. І тут, як грузин-вінгір.
[Валерон]
Так, я зрозумів.
[Фоззі]
Цітає Швілі тікає, забиває третій і в мене починає телефон, як Крищана Ронадо, бзим-бзим-бзим-бзим. Я думаю, ми ще не дограли, ми ще не дограли. Але Україна порубала шоволі. Так, потім починає всі писати, а я і не подумав.
[Валерон]
Ну, і з Херсоном там пісня потім вийшла, теж прикольна. Чув, видається, пісня про Херсону.
[Фоззі]
Можна? Пророча. Та, чув, ти мені щось про неї писав. Мабуть. Хер вам, а не Херсон, а не озеро Саркіс. Та-та-та, була. Військовий попросив, він сказав, що харківський, навіть незнайомий, він сказав, що нам нічого пити, братан, зроби таке, щоб ми могли. Я йому написав, відслав, а потім щось, тин, думаю, я на балконі в себе запишу.
[Валерон]
І там потім коментарі зараз, коли Херсон звільнили, там купа коментарів, я це слухаю в 22-му році.
[Сергій Притула]
Херсон, звичайно, це окрема тема для розмови, і мені здається, що Миколаївці колись мають поставити пам'ятних Херсонців. Херсон зараз, насправді, став щитом, який почав захищати.
[Фоззі]
Так воно діставало до Миколаєва.
[Валерон]
Так класно все пішло, але давайте трохи до щось серйозного повернемось наприкінці.
[Сергій Притула]
Я ж бачу перед собою людину, з якою хочеться серйозно поговорити.
[Валерон]
До речі, я двічі записував інтерв'ю у вас. Напевно, ви це не пам'ятаєте. Перший раз, ну, обидва рази під час мерської кампанії для «Фактів тижня» ICTV. А я думаю мерської кампанії.
[Фоззі]
Вік Склярський йому жартував, він працює на радіо Київ, я кажу мерське радіо.
[Валерон]
Перший раз на алеї, там на костюмі.
[Сергій Притула]
А, все, я пам'ятаю, ви тоді з Шарфом були. Ну, можливо, з іншої зачинської точки.
[Валерон]
І другий раз на радіо НВ, що ми приїхали прямо після виборів, там теж про щось говорили.
[Сергій Притула]
Я того вже не пригадаю, а на костюмі я просто один раз давав інтерв'ю, і ви були тоді в пальто з Шарфом.
[Валерон]
Можливо. Запитали у Кирилла Буданова в лютому минулого року, згадуючи, що ми футбольний подкаст колись був, якщо порівняти війну з футбольним матчем, де ми зараз знаходимось. І він в лютому 23-го сказав, що 70-та хвилина матчу рахунок 1-1. Якщо так само використати зараз 69-та цю ж футбольну термінологію, як думаєте, зараз ми де знаходимося?
[Сергій Притула]
Я думаю, вибачте, будь ласка, у мене для вас немає хороших новин, у нас ще перший тайм не закінчився. Все насправді дуже складно, я не є людиною з категорії наш воєнний експерт у нас на лінії. І я не володію повнотою інформацією, зі мною не ділиться Генштаб, але в нас дуже тісна комунікація з підрозділями, з військовими, і ми можемо, умовно кажучи, певну картинку свою скласти. Так, вона буде дещо поверхнева, але певне шапкозакидання, яке відбувалося навесні цього року, під час підготовки до контрнаступу, зіграло з суспільством злий жарт, і зараз дуже багато людей розчаровані і демотивовані, саме з тої причини, що певні говорящі голови, яким дозволяли виходити в публічну комунікацію з суспільством, припустилися страшної помилки. Своєю тріпологією вони поставили між словами контрнаступ та перемога знак дорівнює.
[Фоззі]
Все.
[Сергій Притула]
І це була величезна проблема, якщо не сказати, що це катастрофа, тому що не потрібно було робити таких завищених очікувань суспільству. Зараз люди такі, капець, ну от у нас був контрнаступ, а ми там, ну просунулися на роботу, ну там кліщівка, так далі, але це, очевидно, не відповідало тим запитам в суспільстві, які були, і тому нас чекає, по-перше, зараз буде вкрай важка зима, а навесну хто сказав, що ми підемо в контрнаступ, а не рускі. В них мобілізаційного ресурсу як гною, і промисловість їхня військова набирає обертів, санкції по ВПК працюють так через кін, копито, коліно. Військ зла, Південна Корея, Північна, перепрошую, наші партнери, майбутні, сподіваюся, Північна Корея і Іран як добрий день співпрацюють з рускими. В Китаї двері для російської промисловості також відчинені, і тому це буде вкрай складний рік, 24-й. Трошки розуміючи, як виглядають справи в нашій оборонці, скажу, що ми теж молодці. Держава не зовсім вміло комунікує свої успіхи в цій царині, але поступ є, він хороший, і тут Направо, приватний сектор, чи державний? Приватний і державний. І тут дуже раціонально вжити слово кратно. Тобто, в 23-му році по багатьох пунктах було вироблено кратно більше номенклатури, аніж у 22-му. І, відповідно, в 24-му буде виробництво кратно більше, ніж в 23-му. Ми чітко зрозуміли, що західні партнери це дуже добре, але не завжди надійно. І коли тобі кажуть, ми дамо в 23-му році з'їзд мільйон снарядів, а не дали навіть пів, проти мінітрали обіцяли одну кількість, дали від неї 10% і багато чого іншого, то доводиться розраховувати в багатьох випадках тільки на себе.
[Фоззі]
Ну, і мають ще на увазі вибори.
[Валерон]
Ви згадали комунікацію влади, на мою думку, теж провальну. Як її треба змінити?
[Фоззі]
Ця комунікація влади дуже вкладалася в їхню парадігму.
[Валерон]
Так, може не став часу? Багато хто про це каже, про таку дорослу розмову, розмову як з дорослими людьми, бо постійно протягом останніх років влада комунікує як з дитиною якоюсь, з народом.
[Фоззі]
Будь-яка влада комунікує з бабусю.
[Валерон]
Боїться сказати правду наче. І ось ця брехня, як і ви кажете, привезла до таких наслідків, розчарувань і так далі.
[Сергій Притула]
Я боюся зараз нарватися на хейт, але перепрошую, з суспільством говорили в той спосіб, який суспільству був прийнятний. А давайте називати речі своїми іменами. Суспільство до вторгнення і на жаль після нього має достатньо високий рівень патерналізму та інфантильності. Люди там виходили і казали на весні минулого року, 2-3 неділі і боєвий потенціал спаде на нет. В цей самий момент я виходжу там в паблік і кажу, що ми контрактуємо БПЛА, дрони і так далі, на 3-4 місяці вперед. Це війна надовго. Давайте записатися. Мені казали, ти дурак? На що ти таке говориш? На що ти людей демотивуєш?
[Фоззі]
Але якби люди знали, що це триватиме 2 роки, можливо їхня реакція була б інша.
[Сергій Притула]
Я не кажу, що цей новопосід був шкідливий саме в той момент. Людей може дійсно треба було заспокоїти. Але мала відбутися певна трансформація меседжів. Я в Косудів дивився на екран телефону, на якому я дивився відео минулого весни цього року, на якому цілий цілий генерал, замміністра оборони сказав, коли ми підемо в контрнаступ, росіяни здригнуться. Братан, літаки є у нас сучасні, підтримка з повітря. Ну повітряним силам насправді треба ставити так само пам'ятник на кожному кросі. Вони дуже стараються. Вони пашуть, вони роботяги. Але ми розуміємо, що таке там літаки 2-го покоління, 3-го, 4-го. Вкрай важко в небі тягатися з росіянами.
[Фоззі]
Ми думали, що ми дуже досвідчений гурт, поки нам не показали наймолодший літак, який в одному підрозділі.
[Сергій Притула]
Наймолодший літак був переданий повітряні сили України за, здається, 2 місяці до здобуття незалежності. Там в тома металу і, коротше, про що ми говоримо? Тобто, паритету навіть в повітрі немає. Бронетехніки не вистачало. 70% особового складу, наприклад, 47-ї бригади, не мали бойового досвіду. І багато-багато чого іншого, включно з тими самими протимінними тралами, яких страшано не вистачало. І не вистачає. І ти такий думаєш, а нащо ти таке робиш?
[Валерон]
Ви таку цікаву річ колись сказали, що ви трохи залежені від, чи не трохи залежені від народної любові. Ну, як і будь-який артист, правда? Напевно, він підпитується цим. Ну, це, так, це ж дуже мотивує.
[Сергій Притула]
Ну, відверто там, я чому не дуже люблю соцмережі, а більше люблю офлайн. Тому що за 21 місяць повномасштабної війни, от якщо зайти в коментарі до мене на фейсбуці, ви там прочитаєте гірісі, стільки, ну, просто, рука устала колоть. Ну, серйозно там, я можу там за вечір, коли в мене є там вільний час, я собі сідаю вечеряти там, і я просто там баню. Ну, вже трошки око напрацьоване, ти бачиш, де бот, де жива людина в основному. І просто там, баниш, баниш, баниш, це ніяким чином не впливає на кількість підписників. Просто там, нищиш ботоферму. Так от, за 21 місяць, один раз у місті Філадельфія, старе, добре Волинське місто Філадельфія, я зустрів людину хейтера. Це чувак, це грудень-місяць, ми з владикою Борисом Гудзяком маємо зустріч з громадою Філадельфії українською, і в кінці залу стоїть мужик отак от з телефоном і такий «ТО ДЕ ТАМ ТІ БАЙРАКТАРИ?» А ми їх вже в вересні передали повітряним силам. Три красивих трясця ковінька і халепа в вишиваночки такі зашиті. І люди почали обурюватися в залі. Чого ти кричиш? Ну, люди щось говорять. І я громаді кажу «Я перепрошую, будь ласка заспокійтеся, людина поставила запитання, дозвольте я дам відповідь». І мужик каже «А ЯКЩО Я НЕ ХОЧУ ТЕБЯ СЛУХАТИ?» І я, коротше, просто починаю вгорати. А це ж, ну, Філадельфія і хлопці, хлопці далекобійники, такі знаєш, такі крепкі хлопці, встали просто, взяли чоловіка під рученьки і десь там викинули на вулицю. То було раз за 21 місяць. А, стоп. І ще один раз зараз було в Львові. Це був не хейт. Це був не хейт. Це було зрада. Я звітую громаді про роботу фонду. Я розказую про мілітарний напрям, про гуманітарний напрям, про два освітні напрями, центри готовності цивільних. Ми зробили найбільшу мережу в Україні центрів підготовки цивільного населення. Військові навколо військової справи. 82 центри, 18 областей. І співпраця з військовою школою беруть. Я так все розказую. Стоїть жіночка, каже, а цікаво це послухати. Так, цифри вражають. Я, правда, навіть не здогадувався, що ви в Херсоні там помагаєте людям, бо я постійно в Херсоні і я ніколи не бачив ані вас, ні вашої допомоги. А в Херсонській області всі територіальні громади на деокупованій території, ми з ними співпрацюємо. Причому це не тільки там базові історії, там, їжа, гігієна, чи ще що-небудь. Це там насоси якісь, водоочисні якісь там апарати, генератори, старлінки, гаджети дітям для навчання. Це три машини для відкачування мулу після підриву дамби. Це чотири автоцистерни. Дві на Нікопольщину пішли, дві на Херсонщину. 37,5 тисяч людей мають доступ до питної, чистої води. Це співпраця з заступником керівника голови Херсонської обласної військової адміністрації по лінії гуманітарної роботи і з керівництвом всіх територіальних громад. Ну, коротше. Тобто, поставити це під сумнів, це вже так. Ми на так трошки, думаю, жінка, щось ви не те робите. І тут людина каже, а я взагалі, я волонтер, я волонтерка, і я з хлопцями балакаю. І ніхто, скільки до вас не звертались, ніхто ні разу не отримав допомогу. П'ятьсот людей взагалі аудиторія. І ти попросив встати. Ні, я попросив... Підняти руку. Я попросив, назвіть, будь ласка, цю жінку попросив, номер військової частини, якій ми не допомагали. Вона каже, ну, вона так не сказала, але це звучало як гарний вопрос. І дає два номери військової частини з військовослужбовцями, з якими вона спілкується, яким ми не допомагали. В чому там сила фонду? В базі даних. Тобто є СРМ-система, якщо нам заходить запит, від якоїсь військової частини, він там залишається, висить навічно. І ми бачимо його історію. Виконаний запит, невиконаний запит, частково виконаний запит, коли виконаний запит, коли він задоволений, і так далі, і так далі. Дає два номери військових частин. Перша, це льотчики, і ми заходимо з СРМ-системи, тут же звідти скрін виставляємо, і там десь відсотків 55-60 ми задовільнили заявок, це навіть вище, ніж середній відсоток, за підсумками цього року 44 відсотки заявок ми в тій чи іншій мірі задовільняємо. А по другій військовій частині, вона навіть номер їй неправильний дала, але ми знайшли правильний номер і ту військову частину. Це дуже смішно, тому що жіночка сказала, що ми не допомагаємо Державній службі спеціального транспорту. Так, просто, щоб пояснити, четверо наших працівників фонду отримали нагороди з рук командуючого Державної служби спеціального транспорту, це працівники нашого департаменту тактичної медицини, і допомагаємо їм добряче, що з минулого року почалося знайомство з цією структурою, достатньо великою, з того, що заступник командуючого звернувся до нас з проханням забезпечити їхні підрозділи певним переліком номенклатури. Як завжди. Яка, на секундочку, пасує не так підрозділам, які прокладають колію, ремонтують мости, охороняють мости, а це тупо, як це називається, стартер-пак штурмовика. І я такий кажу, я перепрошую, звичайно, але ви так, наче, трохи не з тої парафії. І чоловік каже, все вірно, ви все про нас вірно думаєте, але у нас там, не буду назвати, скільки там, тисяч військовослужбовців, з яких є хлопці, які сказали, ми не хочемо прокладати колійку, ремонтувати мости, чи ще щось. Ми хочемо на війну, ми хочемо воювати. Каже, ми не могли не підтримати цей запал. Було сформовано дві штурмові роти. Каже, одна вже на бахмуті воює, друга готується. Ну ми ж так зразу там, гоп, по своїх канальчиках, це матрушним штурмовикам кажемо, а ви знаєте таких хто? І нам просто взахлеб починають про цих чуваків розказувати. Що просто рекси, ніхто не чекав такої прийті від пацанів, пацани красавчики. І ми, зразу їм постачання. Коротше, запакували тих, тих. І з тих пір, прекрасна комунікація, ми навіть зараз агітуємо їх. Класне слово це от молодняк приніс. Замечитись, там, по одному проекту, який стосується бомбосховищ. По кейсу не можна говорити, Ірина Дмитрівна, Фаріон казала, що які дебіли вживають таке слово. От.
[Валерон]
У вас теж є таке слово, вайб, він любить.
[Фоззі]
Вайбом називають всі ті, кому не вистачає словникового запасу.
[Валерон]
Виходить, що жінка не дарма. Прийшла і підняла питання.
[Фоззі]
Але ти розумієш, що це таке? Якби ти був політиком, ти би їй заслав, цю жінку, якби ти був Джастін Притуле, ти би їй заслав. Трюдо. Трюдо, я про трюда жартував. Ти би їй заслав, вона б з залу виступила і ти б сказав, хвилиночку. Пані. Пау.
[Сергій Притула]
Насправді там все так виглядало дуже кумедно, тому що одразу після того, як ми її, перепрошую, присутній силі помакали в неправду, встав чоловік і вручив мені грамоту, нагороду від бригади Луганського Терева. І сказав, що не знаю, як там у вас, а нам фонд Притуле помагав. Я вже просто звик до подібних речей. Просто завжди потрібно мати аргумент на подібні звинувачення, бо бувають випадки, коли я мушу мовчати. Навіть коли я бачу тотальну брехню, я не можу вийти і сказати, люди, люди, дивіться, дивіться, це нас обманюють. Я, в принципі, для нашого з Тимошенко подкаста цю історію тримав, бо вона дуже болюча, але можу і тут поділитися. Рівень довіри до військових в Україні зашкальний. Тобто, якщо би зараз Ісус Йосипович Христос вийшов на хрещатик і почав проповідувати, йому б вірили менше, ніж солдату-стрільцю окремого стрілецького батальйону. Мені скидають посилання на відео в Тік-Току. На відео боєць знімає на телефон, він стоїть біля буханки, ржавий, розбитий, розкуроченої, там коробка передач, все назовні, і каже, ну що вам скажу, це нам треба було транспорт. Звернулися в фон притули, ну Сережа, звісно, не підвів, от прислав, не бита, не покрашена, трошки підрихтуємо, будемо кататися, спасібо, так сказати. На момент, коли я це дивлюся, 365 тисяч переглядів. Я не знаю, як працюють алгоритми Тік-Тока, чи воно нативно несеться, чи хтось може вкластися в трафік, але зазвичай у воїна, а це був воїн, людина в формі, пікселі, зазвичай у нього на сторінці було 500, 700, максимум 800 переглядів. Тут 365. Звичайно, воно не склало великого труда за буквально пів години вийти на цього воїна. На момент, коли він видаляв відео, це вже було 400 тисяч переглядів. І потім ми поспілкувалися і просто запиталися «Скажіть, будь ласка, для чого ви це зробили? Ну це ж брехня». Він каже «Так це шутка». Ну, я вже не кажу там, що це не смішно, а я просто кажу, що це страшно. Тому що 400 тисяч людей, які подивилися це відео, більше ніколи не задонатять УжФонд.
[Валерон]
Воно ще переслали всім.
[Сергій Притула]
Та, і воно ще, мабуть, розліталося. Одна людина, яка записала це відео, повне неправди, зробила так, що сотні військовослужбовців, бійців, не отримають допомогу, тому що відвалився цілий шмат донорів. Боєц потім записав розкішне відео. Мені його так само скинули, бо ми попросили, ми кажемо «Слухайте, а ви можете людям сказати, що, ну, тоді, що це жарт, бо…» — Скільки переглядів було в поясненні?
[Фоззі]
— П'ятсот.
[Сергій Притула]
А знаєш, як виглядало пояснення? Я оце, може, ви бачили, я недавно відео записував, там шофон Притули нам машину передав, яка навіть не їздить, це по ній було видно, вона там розбита. Так от, ну, це ж була шутка, і мені дуже шкода, що так багато людей її не поняли. І мені кажеться, що перемога буде швидшою, якщо таких людей стане менше. Скромно закликав до геноциду боєць Збройних Сил України. Ну, і, звичайно, тому що треба було зняти відео, де Сергій Дмитрович бере це відео, каже, це брехня, цей солдат, він нехороший. Я не можу під час війни людину в формі звинувачувати і виставляти там в якомусь непереглядному світлі і так далі. Тому що армія недоторкана і священа. Але подібні речі дуже сильно б'ють по репутації фонду. І в часи, коли за кожен донат треба його вимолити, випросити і так далі, це все просто жахливо. Але ми живемо в суспільстві, ще раз кажу, дуже ментально травмованому. І іноді ті відео, які розраховані на те, щоб десь там знищити чи мене репутаційно, чи підірвати довіру до роботи фонду, вони мене дуже-дуже сильно веселять. Цього ви не бачили, а можливо ти бачив, я виставляв себе на Фейсбуці, а дивіться цим українцям, які признаються від війни.
[Фоззі]
Українцям, які вміють думати, аналізувати і складати палку.
[Сергій Притула]
Зазвичай всякі аферюги і поплавлені в публічні реториці, не тільки на низьких частотах, Вони завжди видають інформацію людям, які вміють думати, аналізувати. Зазвичай, це аудиторія з дуже галімим критичним мисленням. Але, дивися, що далі відбувається. Я просто обличчя не буду показувати, бо там смішне закінчення цієї історії.
[Фоззі]
Сьогодні мова піде про відомого. Що в мене сріб.
[Сергій Притула]
Так, перепрошую, хтось дзвонить. Ну, Сергій Притула, це я, як ви розумієте.
[Фоззі]
Чи мали вися цього народиста збаражки? А у нас в збаражковому районі київське СБУ накрили теплиці, де вирощували маріхуану самоконоплю.
[Сергій Притула]
Ви запитаєтесь, який зв'язок між теплицями і протилами? Розказую. Тернопільський кортель ще з самого початку спонсор.
[Фоззі]
Тернопільський кортель?
[Валерон]
Тай славнозвісний тернопільський кортель.
[Фоззі]
Медельїн і Тернопіль.
[Сергій Притула]
Два кортелі. Я одразу попереджаю, не заривайтеся до мене, в мене за спиною тернопільський кортель. І я це перекидаю брату, своєму старшому, а в мене брат-адвокат. І брат мені присилає смайлик і каже, потім розкажу. Приїхав до Києва, і зранку в нас така традиція, ми з братом каву завжди п'ємо на терасі. І він каже, знаєш що найсмішніше з цим чуваком? Я просто обличчя не показую, якщо там буде видно, заблюрте, бо по закону не можна. А його судять зараз за продаж і розповсюдження наркотики, і він сам на салях сидить. І я просто вже задовбався колекціонувати за останніх пару років ось цих поплавлених людей.
[Фоззі]
Якийсь чувак був, який дуже емоційно на тебе наїжджав, ще весною, мабуть, минулого року. Навіть я, не розуміючи, що кількість таких відео тобі надіслав, а ти так зреагував.
[Сергій Притула]
Просто цей чувак, він був заарештований в 20-му чи 21-му за те, що взяв у чувака гроші, обіцяючи йому, що призначить його на посаду голови Миколаївської ОВА. Його прийняли, закрили, потім чомусь випустили, а зараз він проходить по справі в СБУ. Це не державна зрада, по-моєму, але, коротше, чувак працює тупо на руску пропаганду. Тому, ще раз кажу, час розставляє крапки над «і». І виявляється часом, що людина, яка обріхувала і так далі, з цим чуваком, про яку ти говориш, вона пізніше не хоче називати, тому що вона слабеньке. А він постійно казав, що фонд «Притули» повернись живим, відмиває гроші Пінчука і так далі. І ти такий сидиш і думаєш, блин, ти хоч якусь матчасть вивчив чи що. Але, на жаль, такі люди також мають свою аудиторію. А в очах частини людей вони правдоруби, які не бояться називати речі своїми іменами. Їм пишуть, будьте обережні, влада такого не попускає, молимося за вас. А там просто нема де підчатки на людині ставити, така фірюга.
[Валерон]
Це Жогл розповідав, як йому таксист львівський теж казав, що от «Притули», там щось не то купив, не ті справи.
[Сергій Притула]
Кількість людей, які знають, що купити, де купити, за скільки краще купити і кому передати, в країні зашкалює. Але, зазвичай, вони не мають жодного стосунку до волонтерського середовища, або більше вони і не донатять.
[Валерон]
Але починали ми всю цю розмову про народну любов. Може ви до цього хотіли вийти якось через цю жінку?
[Сергій Притула]
Мені не бракує. Я на вулицю виходжу, до мене підходять люди і кажуть, дякую вам за вашу роботу.
[Валерон]
Тому влада не хоче казати погані речі, наприклад, президент Зеленський, щоб не втратити народну любов, що це ось такий артистичний бекграунд.
[Сергій Притула]
Коли ти йдеш у владу, ти маєш внутрішньо вже бути готовим налаштувати себе, що тебе не будуть любити. Це норма речей. Ніхто ніколи в Україні не любив владу. Це у нас певна така спадкова хвороба. Тому що ми молода держава, нам всього 30 з копійками років, і до цього українці, які жили на розірваних шматках землі, не були єдиною Україною, у нас завжди була влада неукраїнська. У нас була чеська, у нас була мадярська, у нас була румунська, у нас була польська, у нас була російська, у нас була яка завгодно влада, тільки неукраїнська. І українцям не було за що любити ті влади, можливо, за певними винятками певних коротких відрізків перебування в складі Австро-Угорської імперії. І тому, коли прийшла вже українська влада, яка нам дісталася від совка в більшості своїй, її теж не було особливо за що любити. І це триває по сьогоднішній день. Ми не вибудували стосунків між суспільством і владою, як ті, хто наймає на роботу менеджерів і платить їм зарплату, і ті, хто підзвітній суспільству. Це завжди були якісь дві відірвані від однієї реальності, і є в цьому величезна проблема. Тому що я спілкуюся часто з людьми з великого корпоративного бізнесу, які раніше відривали від своїх структур певних менеджерів і віддавали їх державі. Тому що це фахівець толковий, він вам налаштує систему ось цього органу влади або допоможе вам в стосунках з західними партнерами по якихось проектах і так далі. Люди йшли, умовно, з зарплати в 20 тисяч доларів на державну службу на копійки, але робили це, ну це таке було, волонтерство бізнесу на держслужбі. Зараз вкрай важко знайти умовного добровольця, який з бізнесу захоче піти у владу, тому що суспільство досить неелектризоване і ми живемо в суспільстві, яке не дає права на помилку. Від слова взагалі, управлінець має приймати якісь рішення, він може помилитися, в його рішення, за кожним рішенням стоїть якийсь бюджет на реалізацію того чи іншого.
[Фоззі]
Або ресурс якийсь.
[Сергій Притула]
Або якийсь ресурс. Для чого людині з бізнесу, при нормальній зарплаті, повазі, любові колективу, визнані колеги, партнерів, піти на державну службу, де тебе а – ніхто не любить, б – як би ти не старався, тобі ніхто не подякує, в – там немає грошей, г – крок ліво, крок вправо, стаття. Вони просто закриють.
[Валерон]
Амбіції, бажання потрапити в підручник історії.
[Сергій Притула]
От раніше це було масово. Зараз цих амбітних не так багато. І це насправді велика проблема. І я не зовсім розумію як її виправити, у нас не сформований суспільний договір в країні. І він сам собою не сформується.
[Фоззі]
Це проблема молодих демократій. Потрібен час, тут не прискориш його ніяк. Хотілося б дожити, але…
[Сергій Притула]
Колись такий Віллі Токарєв співав в 80-х. Хочеться, надіється і вірить.
[Валерон]
Ви казали про величезну довіру до військових. Особливо, мені здається, до головнокомандуючого. Є в суспільстві величезна довіра. І погодьтеся, що от комунікація головнокомандуючого і влади, вона відрізняється. Ось ця стаття в економісті, те, що нам кажуть у зверненнях президента – це різні речі.
[Сергій Притула]
Дивіться, комунікація головнокомандуючого. Мені дуже нагадує комунікацію Верховного головнокомандуючого, але… Старшими класами? Чотири роки тому. Ні. Там максимально низький антирейтинг Володимира Олександровича Зеленського. І такий величезний рейтинг підтримки. Був не в останню чергу тому, що він… Мало говорив? Так. Він практично нічого не говорив під час передвиборчої кампанії. Він дав одне, може два інтерв'ю, а все. І просто кожного разу, коли ти відкриваєш рот, щось говориш, це комусь може сподобатися, а комусь може не сподобатися. І регулярно від тебе може хтось відвалюватися. І тому там комунікація головнокомандуючого ЗСУ, вона зараз мені трошки нагадує той період, але викликана вона трохи іншим. У нас немає зараз якихось виборів передвиборчої кампанією і так далі, а Валерій Федорович воює. Ну трохи занятий. Йому і субординаційно нема сенсу про щось аж дуже розказувати, тому зрідка в ряди годи він може дати раз в півроку інтерв'ю, а два рази за два роки десь написати якусь статтю. Плюс він ж вчиться зараз в академії майстратурі, може пишеться науковою роботою. Сесія. Але те, що якась порушена комунікація між двома головними персоналіями зараз в країні, мені видається очевидним фактом, але я пропоную не смакувати зараз цей факт, не обговорювати його, а просто схрестити пальці, щоб військове і політичне керівництво України стало знову військово-політичним керівництвом України. У нас, наприклад, фонду гасло «Непереможні, коли об'єднані». Ми дуже стараємось, ми кожен день робимо все для того, щоб об'єднувати українське суспільство своїми проектами, своєю роботою, своєю риторикою. Але еліти мають показувати приклад єдності. Ми не дозріли ментально, як молода демократія, до того, щоб після паномасштабного вторгнення утворити уряд національної єдності. Як в Ізраїлі, так? Наприклад, коли немає поняття влада-опозиція, коли всі, ким би вони були, стають на один бік, а не займаються внутрішніми чварами, політикою і так далі.
[Валерон]
Ну у нас вже починав займатися, правда? Здається, політичний сон почався.
[Сергій Притула]
Він почався з квітня минулого року, як тільки вишибли руслю з-під Києва, з півночі України в цілому. Сюди повернулися дуже багато патріотичних політиків, які воювали перед цим клавіатурою в Фейсбуці. Потім, мужні, вийшовши з мукачівських котлів, розпочали свою бурхливу діяльність ротом вже в столиці, працюваючи собі якусь майбутню політичну перспективу, заробляючи якісь бали і так далі. Зараз це просто дійшло до певного апофеозу. Виглядає це жахливо, гидно, деструктивно. І максимальне призирство в мене особисто до тих людей, які, борючись за своє політичне майбутнє десь колись там, опосередковано допомагають росіянам вбивати наших військових вже і зараз. Не можна такого робити. Треба мати трохи царя в голові, Бога в серці.
[Валерон]
Якщо разом сильніше не вийде бути у військово-політичного керівництва, наслідки звільнення Залужного вони якісь неймовірні?
[Сергій Притула]
Не хочу цього обговорювати. Давайте не будемо нагнітати. Я нещодавно давав інтерв'ю. Нам не треба робити як всі. Нам треба бути мудрішими. Як моя бабця колись сказала, я прийду там заюшаний в Кроваці, ну в селі як малий. Коли кортелі були в Тернобільській. Коли кортелі були в Тернобільській. Що сталося? Ну побився. Чого бився? Він хотів зі мною битися і ми побилися. Маєш бути мудріший. Хочеш битися – вступися. І так само тут. Я б ніколи не дізнався, що Безугла говорить про Залужного, якби моя бульбашка не реагувала на те, що Безугла говорить про Залужного.
[Фоззі]
Я б навіть про Залужного відрізав з цього речення. Я б ніколи не дізнався, що говорить Безугла.
[Сергій Притула]
Так само я б ніколи не дізнався, що Ірина Дмитрівна Феріон щось говорить про військових, якби не реакція моєї бульбашки, в якій я живу, на слова Ірини Дмитрівни. Тобто, друзі, а давайте ми людей, які ні на що не впливають, не будемо нагороджувати своєю увагою, реакцією, емоцією, рефлексією і обговоренням в медіапроторі. Якщо щось скаже Залужний, так, я послухаю, буду якось на це реагувати, рефлексувати, тому що я розумію вагу слова цієї людини. Якщо щось скаже президент держави, я також на це маю реагувати, тому що це президент держави. Якщо скаже прем'єр-міністр, так само. А пам'ятаєте? Навіть мені на що впливає конкретно, окрім того, пустий стілець в парламенті чи не пустий, Мар'яна Залужного.
[Фоззі]
Я сформулюю зараз твою точку зору. Сергій Дмитрович Притула, щойно порадив всім людям, в яких більше за 500 підписників, якщо ви маєте в собі силу не реагувати на безуглу Ірину Дмитрівну Фаріон, не реагуйте. Знайдіть в собі сили не йти за хайпом, тому що своєю реакцією ви поширюєте інформацію, яка шкодить Україні. Правильно?
[Сергій Притула]
Ну, розколює суспільство, як мінімум. А значить, шкодить Україні. Це таке саме було, як пару місяців тому цей Новопосід. Арістович?
[Валерон]
Давайте так його називати. Гарний Новопосід.
[Сергій Притула]
Натрусив там щось на мене, брехню, що Притула, на секундочку, забороняє камбрігам приймати волонтерську допомогу від Арістовича. Тобто, от, зі всього от twist in my sobriety в голові Арістовича, це один з найгеніальніших висерів. І три дні після цього мене всі питають, чому ти не реагуєш? Чому ти на це не реагуєш? Дивися, він там наклеп на тебе, він таке всяке. І я тоді, це в подкасті з Тимошенком, я сказав, чому я не реагую, і я таку аналогію провів. От, коли ти йдеш по вулиці, і на тебе сернув горобчик. Ви жінешся за горобчик? Я маю, що, прийти в Фейсбуці, писати свої рефлексії на те, як на мене сернув горобчик, як, з якої висоти, чи варто мені догнати горобчика серник на нього, і так далі. Тобто, я не пам'ятаю, хто про це сказав. Він сказав, енцефалітний кліщ кусає не тому, що в нього є якась до вас неприємність, просто його така природа. Тобто, є люди, які, ну, говорять якусь дурню, причому роблять це регулярно. Наша з вами задача, як людей, гомосапієнців та розумних, подивитися, перехрестити і піти собі далі. Все.
[Фоззі]
Але 400 тисяч переглядів відео про Боханку не дадуть збрихати, що суспільство все ж таки не доросле. Навіть ракети, навіть війна, інформаційна гігієна – це питання дуже довгого часу.
[Сергій Притула]
Зараз ми просто вперемося в питання освіти в Україні, як наслідок того, про що ти говориш, і проговоримо тут ще 4 години.
[Валерон]
Цікаво, що ми починали з цих рубрик, а є у вас якісь найпам'ятніші знайомства цього року? Ви ж постійно їздите, знайомитеся з новими людьми.
[Сергій Притула]
Так, мабуть, найпам'ятніші – це якраз те, це навіть не знайомство. Це про що я писав 5 грудня в СБФБ. Я там фотку виставив, я обіймаюся з воїном. Така фотка, там голова обрізана, бо вона Марія Пресек просто вирішила зафіксувати цю мить. Тому що ми приїхали на Запорізькому напрямку до одного підрозділу такого крепкого штурмовики. Роботи брали разом з «47», такі от прям красавчики. І ми привезли допомогу, нас там пригустили, щось поїсти дали. Це ж волонтери, вони вже голодні. І ми спішили, тому що в нас там кількість підрозділів треба було. Він каже, слухай, почекай, будь ласка, командир зараз має приїхати. Командир підрозділу дуже хоче побачитися. І приїжджає командир, і я кажу, радий знайомству, Сергій, він каже, ми з тобою познайомилися в серпні 2014-го, коли ти нам в восьмірку допомогу привозив. І я пам'ятаю, що були…
[Фоззі]
Восьмий полк, ти ж їм не опікувався.
[Сергій Притула]
Хмельницький спецназ. Я просто цей епізод не пам'ятаю, а воїн запам'ятав, тому що тоді серед цього різного, що я бусом привіз, там були якісь берці крутіші. І пара офіцерів там стояла, і вже ділили їх, хто їх візме. А цього воїна, він був в порваних берцах. І я віддав йому, і йому це запам'яталося. Я вже того не пригадую, і ми не бачилися 9 років з ним. Мене просто на слізу пробило, тому що перше, він живий, 9 років цієї місорубки на Донбасі і повномасштабне вторгнення і так далі. Друге, він від солдата дослужився до командира одного з найкрутіших штурмових підрозділів в державі. Ліфт. І він береже свого солдата, він не ризикує, бо він сам пройшов окопи, штурми і тому подібне. Він знає, як воювати з максимальною турботою про життя свого воїна. І колектив в нього просто шалено крутий. За підсумками року, оце мені емоційно дуже запам'яталося, хоча, звичайно, знайомств всяких різних було дуже багато. З Васильом Васильовичем Малюком я тільки цього року познайомився, і справа на мене феєричне враження. Я його просив, скажіть мені якісь секретики. Коротше, всі ці серйозні дядьки в чинах, вони з мене угорають, бо я для себе теж залишаю невеличку долю інфантильності для того, щоб нікому не доводилось тримати мою кукуху в руках. Я просто іноді під час дуже серйозних розмов можу таке оце щось утнуть. Не завжди це розуміють люди, але іноді вони посміхаються. Одного разу з командування одного з родів військ, дуже високі чини, прийшли три серйозних таких офіцера до нас на фонт, домовились про зустріч, сіли. Один відрекомендувався, я такий то такий, другий каже, я начальник такий то такий, третій каже, я там керівник департаменту таємниці секретної інформації. Що це таке? Він знає всі секретики. Ми сидимо і вони кажуть, нам для виконання треба то, то, то. Ми таки подивилися, по бюджетах тягнемо, все гаразд. Добре, робіть заявку, оце питання ми вам закриємо. А це вже коли ти говориш з командуванням родів військ, це вже такі серйозні проекти, серйозні бюджети. Вони кажуть, ще в нас є, ось така робота, ось такі потреби, ось таке то, то, то. Ми подивилися, кажемо, добре, можемо, закриваємо цю номенклатуру. Вони кажуть, і третє, нам треба, я кажу, секунду, ми вже вам раз закрили, два закрили, а ви ще ні одного секретика не розказали. Але військові такі на мене, я кажу, та я, типу, пожартувати хотів, не вийшло.
[Фоззі]
Шутка із непрошедшого.
[Валерон]
Круто було б, якби ось цей командир був в берцах ваших, що ви подарували.
[Сергій Притула]
Ні, було б дуже не круто, якби він дев'ять років у них проходив.
[Валерон]
Нічого, вони все одно, типу, було б цим величезнім.
[Сергій Притула]
Ні, ми там їм іншим серйозно допомагаємо.
[Фоззі]
Я пам'ятаю, тоді ти в восьмий полк привозив тулупчики універсальних розмірів, було дуже холодно, і вони брали з машини ці куртки, і просто кому як за яким розміром.
[Сергій Притула]
Взагалі не було ж тоді там, щоб дуже перебирати, закуплялося, по максимуму привозило, що там хлопці мінялися між собою, кому який там розмір підійде. Але вісімка, це назавжди там велика любов. На жаль, цього року загинули кілька чоловік, якими я був знайомий з 2014 року. Це страшні такі втрати, непоправні. Але хлопці рубаються далі, і ми останній раз, коли приїжджали теж на Запорізький напрям, якраз з хлопцями з вісімки перетинався, яким ми ефпівіхи передаємо. І там прям такі аси аж гай шумить. І це в кожній бригаді, полку чи батальйоні є свої оці винахідники.
[Валерон]
Хулібіни, так?
[Сергій Притула]
Ну, я не хочу це слово вживати, бо воно зараз щось таке, має певний шлейф. Рушнявий. Та, але коли тебе заводять в майстерню, і показують, як розбирають боєприпас, щоб зробити йому апгрейд, і зробити найсмертоносніший боєприпас, що хочеш. І ти в цей момент просто, господи, тільки щоб не гахнуло. Бував я в місцях, де були подібні прецеденти, але люди хочуть похвалитися. Дивися, як ми вміємо. І моя задача, як цивільного пацюка, сказати, дякую вам за службу. Це геніально, і ви великі молодці. Тим більше, що вони дійсно великі молодці. Показують мені боєприпас, руський, за трофеї. Каже, знаєш, в чому прикол цього боєприпасу? Ми про це, ну, це такий секретик. Вони напхалися в ці вибухівки, що уражаючий елемент плавиться під час вибуху. Тобто він не розлітається, не січе. Каже, от, ми на це подивилися, поняли, в чому прикол. Ми дозвоїмо менше, наше працює дуже круто.
[Фоззі]
Командуюч зайнятий, але він вперто розписується на прапорах, на марках лікачей.
[Сергій Притула]
Я думаю, що колись треба буде порахувати, скільки грошей залужний приніс своїми автографами волонтерам. Так, в нас є прапор.
[Валерон]
Жартували, знаєш, що навіть, може, у нього є один день, коли він тільки розписується.
[Фоззі]
Давайте на це сподіватися. В нас є прапор, підписаний Валерієм Федоровичем залужним. Ми збираємо донати на 15 окрему, як там?
[Валерон]
15 окрему бригаду артилерійської розвитки «Чорний ліс». І збираємо не просто так, а на ремонт мобільного пункту управління. Це забезпечить беззупинне управління діями бригади і підвищить живучість особового складу.
[Фоззі]
Два шеврони на додаток. І така от урочиста коін. Монетка, медалька від цієї бригади. Що ми робимо? Ви робите донат, шукаючи посилання в описі цього відео. Донат стартує від 200 гривень. І ви не забуваєте, ви всі скромні, шляхетні. Але, будь ласка, не забувайте написати про це в коментарях, поставивши якийсь плюсик, щоб потім наш не то сивий, не то білявий суворий рандом обрав переможця, який отримає, нагадую, коін. Два шеврони. І прапор. Прапор з автографом Валерія Федоровича Залужного.
[Валерон]
Так, і у нас особлива ціль цього разу, так як збираємо на ремонт мобільного пункту управління, ціль 150 тисяч гривень. Ми ще не збирали стільки на наших відео, збирали там 100 щимось, у нас, здається, рекорд був. Але у нас тепер і особливий прапор, і особливий гість Сергій Дмитрович.
[Сергій Притула]
І треба просто ще розжувати додатково важливість того, на що ви збираєте, тому що мобільні пункти управління дуже вкрай необхідні для того, щоб мати можливість маневрувати. Тобто, звичайно, є стаціонарні командні пункти, але їх дуже часто срісовують, і тому командири того чи іншого підрозділу, вони мають мати певний рівень мобільності. А командний пункт, вибачте, це головний мозок будь-якого підрозділу, з якого відбувається нарізання задач управління боєм, обороною і тому подібне. Тому велике прохання до всіх, хто зараз додивився цей подкаст до цього місця, будь ласка, зробіть донати, тому що на важливе діло хлопці збирають. Дякую.
[Фоззі]
Алілуя. Донайте тим, кому довіряєте, донайте в будь-якому випадку. Все має відбуватися зараз навколо цієї війни. Не забувайте про це ніколи, навіть якщо в вашому місті зараз не лунає тривога.
[Валерон]
Дякую. Дякую.