ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
волонтерствополітикабізнес

@dima_maleev Як виїхав за кордон, Джозефіна Джексон та ставлення до росіян в США.

Діма Малєєв

Опубліковано 28 лют. 2023 р. • Довжина: 11 720 слів

Короткий зміст

Поки люди все частіше спілкуються з ChatGPT ми поспілкувалися з тим, хто розбирається в штучному інтелекті та інших сучасних технологіях і трендах.

Діма Малєєв — чи не головне обличчя українського IT. Він завітав до Прямої Червоної, щоб поговорити не тільки про ITшечку, а й про війну, волонтерство, США, корупцію, пропаганду, Ілона Маска і навіть порнобізнес!

🔥 Не тільки донати. Як айтішники допомагають армії
🔥 Перевзування після 24 лютого
🔥 Як змусити світ говорити про війну, а не Джонні Деппа
🔥 Чому квітне український YouTube?
🔥 Як Фозз ледь не став айтішником
🔥 Ставлення до росіян в США
🔥 Як Telegram зірвав банк
🔥 Чому українська держава не заробляє на порно?

⚠️ Це Пряма Червона — подкасти, від яких ПеЧе! ⚠️

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Speaker 1]

    Айтішка. Дай Бог здоров'я, Господи. Айтішка. Мільйони і мільйони кеш. Айтішка після перемоги просто вибухла.

  2. [Speaker 2]

    Вчився на програміста три курси, був вигнаний за бійку з викладачем. Україна зараз саме модна країна.

  3. [Speaker 1]

    Бізнесу незручна війна. Алло, алло. Ще боялись російського ведмедя, а вийшов, що він просто російський засереч.

  4. [Speaker 3]

    Гей, привіт, чувак, зроби собі американський ютуб-канал.

  5. [Speaker 1]

    Я тепер дивлюсь п'яних бухгалтерів, які напиваються і співають пісні. Щось хтось почув, одразу закинули, розбираєтесь, клієнт знає, бла-бла-бла. Так можна дійти до тікток. А я, блять, не вмію взятки давати. Всі мої прибутки, які зараз зробляю, вони йдуть на донати. Ти дивишся, ніби як, блін, бойовий. Гай річ. Ну, мудакі, ну, реально мудакі. Ну, а політичність вбиває. Він хворий тільки з іншої палати. Боже, яке кончено.

  6. [Speaker 2]

    Пряма Червона повертається онлайн. Ми знову в різних країнах. Знову дорога. І в дорозі ми сьогодні говоримо з людиною, яка мушить нам розповісти, що відбувається зараз з українською айтішечкою. Тому що саме айті-кластер є найбільшим донатором волонтерків. Воюють гривні, воюють ресурси, як ми завжди кажемо. І здебільшого волонтерство відбувається за рахунок айті. В нас сьогодні Діма Малеєв. Привіт. Всім привіт.

  7. [Speaker 1]

    Привіт. Радий бути тут.

  8. [Speaker 3]

    Не будеш казати привіт котусикі? Не будеш нам казати?

  9. [Speaker 1]

    А, привіт котусики. Рад бачити вас на іншому ютуб-каналі.

  10. [Speaker 2]

    Чим дихає зараз айтішка? Як справи? Чули ми, що там обшуки відбуваються? Якісь веселі історії?

  11. [Speaker 1]

    Та, вчора... Ми записуємося сьогодні. А вчора був обшук в офісі МАТПО. МАТПО — це одна з найбільших продуктових компаній з дуже такою світлою репутацією насправді. І я думаю, що причинки тому всьому додає те, що компанія МАТПО була резидентом, так називаємо, Діє-Сіті. І коли держава розказувала про Діє-Сіті, вона сказала, що членство в Діє-Сіті вроді як захищає тебе від обшуків. Але, як бачимо, так от сталося. До Касавана Дмитро, здається він Касаван, перейшли з обшуком. Обшукували. Вони колись купили ділянку таку туристичну і там зробили таку базу для МАТПО-уців. Тобто люди, які працювали в МАТПО, вони могли туди їхати і трошки відпочивати. І там якісь зараз... Держава каже, що розширили берегову лінію, але, знову ж таки, ні документів, нічого немає. Ну і до цього прикутили дуже багато уваги, тому що, по-перше, МАТПО це наша зірочка українська. Це дуже крута компанія. По-друге, вони величезні донатори. По-третє, в них не було зашкварів. І вони були президентами Діє-Сіті. І наш міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, він сказав, що сам займеться цим питанням. Так що спостерігаємо.

  12. [Speaker 3]

    Ну, реакція така була, і Федоров відразу прикоментував архамію. Тобто влада якось намагалася комунікувати цю історію. Що це теж дуже дивно, що одна рука не знає, що робить інша рука.

  13. [Speaker 1]

    Тому і було зроблено Діє-Сіті, яка мала б все це об'єднати під одною пересолькою. І якщо планують якісь обшуки, то вони мали би бути в якомусь більш правовому полі, ніж те, що відбулось зараз. Влада халатична. Я думаю, що останні звільнення, останні розборки за яйця на кілограми, це, вроді би, як і показує, що якась комунікація все ж таки поломана. Але треба віддати належне. Як спостерігачу мені, рада почала якось нормально комунікувати, держава почала нормально комунікувати, і сам рівень комунікації виріс в рази. Сподіваюся, що буде покращуватись не тільки зовнішня комунікація, а й внутрішня також.

  14. [Speaker 3]

    Ми, до речі, Федорову теж намагалися запросити на подкаст, поки він каже, що зайнятий. Але мені здається, це для нього така іміджова історія. Для держави, як ти кажеш, і тут до них приходять з обшуками.

  15. [Speaker 1]

    При цьому ця айтішка, вона не можна сказати, що вона якась величезна. Тобто там, звичайно, є розрахунки, що приблизно 300 тисяч айтішників в країні. Але в цілому всі-всі знають, і вона досить така дуже тісно комунікуюча. Небагато ресурсів, на яких айтішники комунікують. Тобто всі йдуть там або на DW, або на Sork.ua, або нікуди, насправді. І якщо щось таке трапляється, то всі про все знають. Тому, ну якби, айтішка вона досить згрупована. І якщо таке відбувається, то скандалять одразу всі.

  16. [Speaker 2]

    Там ж питання не в обшуку, а в тому, що додому прийшли. Це улюблений трюк контори, коли приходять додому. Мене завжди так дивує, хіба вдома хтось тримає якісь документи, тим більше, коли йдеться про людей з високими, які, будемо відверті. Але, ну, коли всі-всі говорять...

  17. [Speaker 1]

    Борються вже з депутатом. Нещодавно були ці демонстративні посадки, коли зайшли до різних мережувачів додому, і в них там просто мільйони і мільйони кеша лежать. Тому мені здається, інструмент старається той самий використовувати, але не для тої аудиторії.

  18. [Speaker 2]

    Так, так, з цільової аудиторії промажка. Мабуть, поліцію розігрівають інформацію саме про те, що АйТі є донаторами, найбільшим збройник сил України, і поліція каже, а ми? Хто? Алло?

  19. [Speaker 3]

    А як тобі здається взагалі, Дімон, чи змінилось прийняття суспільства АйТі після ось цих всіх історій про донати, про те, що найбільша допомога армії йде саме від цього середовища?

  20. [Speaker 1]

    Для мене, мені здається, що в принципі АйТі, якщо воно було іерархаїчно до великомасштабного вторгнення, то зараз в цілому все дуже схлопнулось. Всі працюють на одну ціль, всі разом працюють, всі разом якось це роблять. І якщо раніше, там у 2006 році, коли я пішов в АйТі, на нас дивилися як на задротів таких, щось там за комп'ютером робить, не зрозуміло, що робить. Хто-то такий, взагалі, очі тільки собі портить. Зір. А потім АйТі в 2013-му стало модно, і всі стали, треба АйТішника, хочу АйТішника, треба йти в АйТішника. Тобто зараз мені...

  21. [Speaker 3]

    Хочу заміж за АйТішника, так.

  22. [Speaker 1]

    Поважають своє обажання.

  23. [Speaker 3]

    Ні, я вже...

  24. [Speaker 1]

    Знайшов свого АйТішника?

  25. [Speaker 3]

    Так, так, АйТішник.

  26. [Speaker 2]

    Я вчитився на програміста, три курси, був вигнаний за бійку з викладачем. Нічого себе, я не знав такого. Я вчився на... Спеціальність називалася ПОВТАС, програмне обіцягнення вичлітньої техніки і автоматизованих систем. Але я пам'ятаю не всі навіть назви предметів. Мови програмування, турбо-бейсик, турбо-паскаль, мабуть, і все, що я пам'ятаю. Тому для мене АйТішники — це ті люди, для яких ми граємо веселі корпоративи, під час яких я завжди кажу «Дай Бог здоров'я, Господи, АйТішці, тому що... Що б ми без неї робили?» І військовий час так само АйТішка підтримує. За останній рік я про себе скажу, що в колі спілкування з'явилося дуже багато АйТішників. В Анафранківську ми зробили фонд і ми аптечки збираємо в АйТі офісі в великому. І я тепер вже познайомлений, в принципі, з цими закритими людьми. І найкращий день, який може бути, це день, коли раз на місяць в АйТішці зарплата, дівчата кидають потреби війська і починається кап-кап-кап.

  27. [Speaker 1]

    Може збори під це підлаштовують? Так. Але я не відносився до АйТішки тільки як до великих донаторів. Це дуже круто, що хлопці і дівчата, які працюють в АйТі, донатять, і вони дійсно багато донатять. Тож треба поговорити, що велика кількість АйТішників зараз спочатку займалась кібер-армією і атакували ресурс Російської Федерації, де досле і різне робили. По-друге, пишуть досить багато програмного забезпечення для наших військових. Тобто, в принципі, вони не тільки донатять, а й працюють по профілю. І кібер-війна це також війна, це також фронт, на якому відбувається дуже багато речей, і АйТішники це або стримують, або іноді навіть йдуть напад. Тому АйТішники самі, вони не тільки донатори. Бо дуже багато хто говорить про АйТішників, всі одразу донати-донати, але хлопці роблять набагато більше і також дуже важливі речі.

  28. [Speaker 2]

    Я з Харкова, і дуже багато харків'ян АйТішників виїжджає, релокація відбувається, і навряд чи Харків знову буде таким великим АйТі-хабом вслід Твереза, дивіться у майбутнє. І багато людей пробують виїхати за межі України, тому що роботодавці хочуть мати людей, з якими працюють в коннекті, без загрози ставлять умови такі, що або виїжджайте, або роботи не буде. Як зараз ти оцінюєш перспективи тих АйТішників, які знаходяться на території України? Чи не втратять вони роботу?

  29. [Speaker 1]

    Це цікаве питання, насправді, тому що знаєш, по однім даним АйТішка росте в Україні навіть військовий час, але насправді вона росте не із-за того, що багато проєктів приходять саме в Україну, а тому що АйТі компанії почали дуже швидко глобалізуватися і відкривати офіси там в Польщі, в Південній Америці, в інших країнах, де є таланти і їх можна, як би, купувати. Але в мене є велика впевненість, що після нашої перемоги і, звичайно, залежить, що буде нашою перемогою там, яке майбутнє в країни 404, також відомої як Сеногорії, в залежності від того, що буде відбуватися, я думаю, що люди будуть повертатися. І це по двом причинам. По-перше, я зараз на Україну дуже багато всіх дивлюся і в світі ще також треба розуміти, що йде економічна криза. АйТі схлопується не тільки там, наприклад, в Україні, а й в цих семи штатах. Тільки з початку цього року було звільнено приблизно 150 тисяч програмістів. А в нас всього 300 тисяч. Але криза закінчиться і після цього йде завжди підйом. І я впевнений, що на Україну буде... І так, Україна зараз саме модна країна. Вона саме трендова країна. І сюди будуть приходити великі графтфії для того, щоб показати, що а – ми підтримуємо, б – в нас дуже талановиті програмісти. Тому я думаю, що розвиток АйТі він зараз так призупинився, але далі він буде розвиватися ще більш стрімко. І це, звичайно, також залежить від геополітичних... Як наші друзі і партнери дивляться на майбутнє України? Наскільки вони будуть її відновлювати? Чи захочуть вони повторити цю історію, наприклад, Південної України? Або інших таких юзкейсів. Або інших таких прикладів. Але АйТішка... Програмування – це песенність 21-го сторіччя. І воно нікуди не дінеться, як буде розвиватися. Тому, якщо навіть зараз пауза, то після перемоги вона буде розвиватися ще стрімкіше. Мені... Я говорив колись з Максом Іщенко. Це голова DOUA. Джинні. Дуже-дуже такі... Компанія, яка дуже соціально відповідальна. І вони, мені здається, за тільки, де минулий рік задонатили 100 мільйонів гривень на «Повернись живим». А то і більше. І постійно роблять всякі збори. І він також погодюється, що АйТішка після перемоги просто вибухне.

  30. [Speaker 3]

    Партнер нашого каналу – компанія «ВіБет». Преміум-спонсор збірної України з футболу. В закріпленому коментарі під цим відео на всіх глядачів прямої червоної чекає бонус від «ВіБет». Слухай, а як тобі оцей образ, що ти головний амбасадор українського АйТі? Погоджуєшся ти з цим загадком? Я просто бачив, наприклад, в Інстаграмі, ти там проводив опитування, і там просто мільйон питань тобі запитують, що робити, як перейти з однієї позиції на іншу, куди піти працювати.

  31. [Speaker 1]

    Я би не називав себе головним амбасадором АйТі в Україні. Я, насправді, в якийсь момент трошки хотів віддалитися від АйТі-тусовочки, коли почав займатися Ютьюбом. Але як айтішник колись, ти все одно вкатуєшся в Ютьюб айтішно орієнтований. Напевно, з україномовних Ютьюбів у нас, скоріш за все, один з найпопулярніших. Я б не називав себе амбасадором прямо українського АйТі, але мені це приємно, що люди йдуть до мене за порадами. І, в принципі, всі проекти, які ми робили і робимо, ми все ж таки знаємо, як спілкуватись з айтішниками. Якщо б я знав, як робити Ютьюб для музикантів, можливо, я б робив Ютьюб для музикантів. Але єдине, що я знаю в цьому житті, це айтішка. І те, що мене дуже так цікавить. Тому якось так вийшло, що чи можу тим і займаюся, люди дивляться, і виходить, що це айтішники, в основному, дивляться.

  32. [Speaker 3]

    А можна порівняти доходи від Ютьюбу і АйТі? Там, не знаю, в твоєму місячному бюджеті.

  33. [Speaker 1]

    Якщо треба розуміти, що в мене ж доходи від українського АйТі, в першу чергу, тому що я вже, напевно, не працюю на українське АйТі приблизно шість років. Тобто я спочатку працював рік в Таїланді, і вже п'ять років я працюю в Штатах. І тому різниця така существенна. Але в гарні часи, коли в нас все прям до великомасштабного вторгнення все прям дуже росло, я думаю, що вони досить порівняні. Тобто в нас були досить дорогі рекламні інтеграції, і в першу чергу і за те, що в нас саме аудиторія АйТішники. Тобто ми не є величезний канал, але він дуже вузьконаправлений саме на АйКеа аудиторію, тому ми досить дорого продавали рекламу.

  34. [Speaker 2]

    У вас дорогий клік був.

  35. [Speaker 1]

    Так, у нас дорогий клік, це правда. Ось тут також треба розуміти, що в українського крієтора монетизація дуже-дуже мала. Наприклад, коли ми робили відоси англійською мовою для Штатів, то один відос приносив там відверто сильно більше грошей, ніж українське відео з таким же переглядом. І це, коли говорю сильно більше разів, це десятки разів.

  36. [Speaker 3]

    А скажи, наприклад, 100 тисячне відео скільки принесе в США? 100 тисячне відео з глибиною перегляду 20 хвилин.

  37. [Speaker 1]

    Слухай, ну треба дивитися в залежності від аудиторії, хто цікавий. Я нещодавно бачив скрін одного ютубера, який показував, що в нього є відос на 160 тисяч, і монетизація на ньому була 2400 баксів. Так, в нас би це було, дай Боже, 250. Тому, коли я говорю, що воно в рази, це в десятки разів. Тому, якщо є відео-мільйонник, можете самі порахувати, наскільки чисто ютубер може жити на саму монетизацію. В Кейсі Нейсота є інтерв'ю, де він розказує, що в нього, розвивавши ютуб-канал, він не включав монетизацію. А потім йому сказав, слухай, включи монетизацію, він включив, каже, перший місяць я дивлюсь, ютуб мені прислає чек на 16 тисяч доларів. І я такий, о, деді пейнг крент тудей. І він просто розказує, як він почав розвивати, що в нього там 16 тисяч, 60 тисяч, потім 160 тисяч. Тому, ну, монетизація американська, не американська, а з англомовною аудиторією, вона в рази більша, ніж з українськомовною, на жаль.

  38. [Speaker 3]

    А знаєш, мені постійно в ютубі інколи випадає реклама про те, що тіпа, гей, привіт, чувак, зроби собі американський ютуб-канал. Поки ти сидиш там вдома, ти можеш заробляти купу грошей на американському ютубі. Я тобі все розкажу, запишись на курси. П'ять кроків, і потім...

  39. [Speaker 1]

    Мало хто думає, що ютуб — це робота. Ютуб — це величезна робота великої команди, навіть для невеличких проєктів.

  40. [Speaker 3]

    Ну, я маю на увазі, що, тіпа, в принципі, це як ти згадаєш, реально? Ну, тобто, робити для американського ринку якісь, от, наприклад, ваших тих самих мемів, англомовних.

  41. [Speaker 1]

    Ні, однозначно реально, однозначно. Але конкуренція там також величезна. Тобто, для того, щоб предоставити щось американському ринку, тобі треба або харизмою, або якийсь цікавий контент, або якийсь цікавий стиль подавати. Тому що, ну, там же це давно. Ютуб-зірки в Америці — це більше зірки, ніж голівудські зірки. І там треба боротися, і туди треба вриватися. І це, ну, мені здається, набагато складніше, ніж в українському Ютубі.

  42. [Speaker 2]

    Оскільки ми зараз говоримо про Америку, кейс, який нас найбільше ранить, зараз це Ілон Маск. Читав, ну, цікаву штуку, що якогось росіянина йому ввели в ближнє коло, і той йому розповідає можливо якась спеціальна операція. В принципі, Лом — то великий Маск, один з найбільших на планеті, і якось в ближньому колі в нього кілька років тому опинився один росіянин, і ми бачимо, що ріторика Ілона Маска, якого всі звикли сприймати як одного з головних драйверів нормального людства, тепер він щось... Це Ілон Маск зламався. Що скажеш?

  43. [Speaker 1]

    Слухайте, ну, треба так розуміти, що Ілон Маск ніхерання здупляє, що відбувається з Україною, що таке український патріотизм, що таке... Чому український націоналізм — це добре, і чому російський... Те, що говорить Росія — це звіздець. Ілон Маск про це думає як бізнесмен. І за того він в Saturday Night Live шоу признавався, що в нього синдром Аспергера. Ми не знаємо, чи це правда, чи це не правда, але навіть якщо взяти до уваги, що це можливо правда, він говорить те, про що думає дуже багато в бізнесі. Ну, бізнесу незручна війна в Україні. І бізнесу взагалі забавно, якщо би війна отак закінчилась. Тому вони всі там можуть про це говорити, але на публіку всі говорять там «Підтримуємо Україну», і так далі. Але говорити і бажати чогось — це ж різні речі. А Ілган Маск валять, як є. Відверто, я не думаю, що Ілган Маск якось сильно змінився. Можливо, він просто почав говорити про теми, які він не розуміє. Ну і плюс, тут також треба віддати належність, що наші журналісти можуть взяти якусь тему, яка давним-давно вже була, і починати розносити. От нещодавно був цей приклад, коли журналісти вирішили всім розказати, що Starlink заборонили використовувати для дронів. Хоча, ну, насправді-то нічого і не змінилося. Starlink не можна ставити на дрони, щоб він літав з дроном, і можна було покривати де завгодно. Але ніхто Starlink не відключає. Плюс там в компанії Starlink йде реорганізація, від них від'єднується саме воєнний відділ, тому що мені здається, вони не очікували, що Starlink може бути таким ефективним у війні. Але журналістика не розібралася, і зразу Ілон Маск почав красне. Його твіттер, це завжди було щось незрозуміле. Він постить якісь старі меми, потім виражає якусь думку, яка взагалі дуже дивна. Якби, я не знаю, якщо б було на Маска не було твіттера, ми не знали, що Ілон Маск зламався. Тепер твіттер є, і ми знаємо, що Ілон Маск зламався. Тому, ну, якби, Ілон Маск говорить різні речі, але, ну, насправді, підтримка його не змінюється. Якщо дивитись саме на дії, те, що вони роблять, і те, як він робить бізняк, і навіть на те, як його компанії працюють з Україною, нічого не змінилося насправді. Він просто фаниться собі, мені здається.

  44. [Speaker 3]

    Ти сказав, Дімо, про те, що він дивиться на все з точки зору бізнесмена. Мені здається, що ось зараз якраз Старлінк показує, наскільки він може бути ефективним, і що з точки зору бізнесу це навпаки як, знаєш, така величезна виставка, яка принесе ще більше грошей Старлінку і Маску.

  45. [Speaker 1]

    Дивлячись на що, я думаю, що ніхто не очікував, що Старлінк може так використовуватись в воєнних операціях, відверто. Тобто ніхто цього не планував, тому, я думаю, вони зробили такий невеличкий півод. Але, ну, це Іллен Маск. Мені здається, що те, що робить Іллен Маск, не потребує реклами. Він би сам це приштовхнув, і звичайно для Старлінка це йде на руку, тому що в них великий контракт, в них велика кількість нових користувачів, і в Україні чи не найбільша кількість активних Старлінків взагалі зараз у світі. Воно, звичайно, дало якийсь буст. Але, ну, як би, але, так, воно дало буст. Але чи потребувався буст такою ціною? Ну, напевно, ні.

  46. [Speaker 2]

    Ну, були ж аналогічні розробки. У Старлінка були конкуренти, які раніше запускалися. Але Маск за рахунок своєї якоїсь такої харизматичної, харизматичного пушу якось зміг.

  47. [Speaker 1]

    Ну, такі високофункціональних, мені здається, не було, тому що в них був велика затримка. І в Старлінка і зараз є конкуренти, і конкуренти в державному секторі. От я зараз знаю, що Пентагон бореться за один контракт з Старлінком і ще якоюсь компанією, якщо я, чесно кажучи, не пам'ятаю її назви. Але це також приклад. От планшети, зараз планшет де-факто стандарт – це iPad. Але планшети спочатку випустили в компанію Майкрософт, вони її показали, але якось не змогли показати. А потім прийшла компанія Apple, повчилась, як всі решта погано показували, показали і закупили ринок. Те ж саме з телефонами. В першій тачі стріни той самий нещастий Майкрософт робив на смартфони, але вони не змогли.

  48. [Speaker 2]

    – Тільки Пакард робив.

  49. [Speaker 1]

    – Та їх багато було. Але потім вийшов Стів Джобс і сказав – це вам не треба, це вам не треба, от вам телефон, в якому тільки все, що треба. Але якщо хочете, поставте. І все, і закупив ринок. Тому так завжди працює американський ринок.

  50. [Speaker 3]

    – Згадали ми про США вже. Скажи, а як в суспільстві американському сприймають війну? Можна? Це реально там на перших шпальтах у телевізорі? Чи вже трохи звикли до цього? Немає такого нерву якогось?

  51. [Speaker 1]

    – Звикли. Благо, демократи з республіканцями там постійно сваряться, чи треба допомагати Україні, чи не треба. І це вносить знову ж таки Україну на першу стрінку газети. Але в цілому, мені здається, люди перестали так багато говорити. Якщо хтось там знає, що я там з України, всі такі – як там? І що там? І всі знають, що щось відбувається, але так, щоб був прямо такий інтерес, який був на початках, звичайно він зменшується. Це природне? Це природне. Хоча навіть, якщо чесно, воно зменшується і всередині українського суспільства, як би мені не хотілося це не признавати. Але я спостерігаю там з різними телеграм-каналами, і якщо раніше щось відбувалося, що зразу приносилось в телеграм-канал, і всі починали це обговорювати, а зараз там, сьогодні у Львів попали ракети по критичній інфраструктурі, раніше всі робили свій осінь і думали, де ж це впаде, а зараз так, а я тільки холодильник відкрив. Ну, то є, ми самі починаємо менше звертати на ці речі уваги. Напевно, це психіка так працює, напевно, ми самі себе захищаємо таким чином. Але, да, це по всьому світу менше.

  52. [Speaker 3]

    Вже в квітні новин про українську війну в США, у світі, була менша, ніж про розлучення Джоні Деппа і його судову справу з колишньою дружиною. Але в Каліфорнії ж багато росіян, в тому числі, є. Як зараз проходять зустрічі українців і росіян в Каліфорнії? Так само, як в Туреччині українських футболістів і російських футболістів?

  53. [Speaker 1]

    Вони сидять, тому що вони бояться. Вони бояться щось казати. І справді. Єдине, що я, в принципі, закрив всі коннекшни з росіянами, крім однієї сім'ї. Зі всіма решта я там або посварився, або якщо хтось заціпав ту тему, в мене є колекція відосиків, які я показую їм. В принципі, розмова не пішла. Але з однією сім'єю я все ще дружу, але вони вже взяли американське громадянство. Я з ними так, що, ребята, я з вами, як з американцями. І так далі. Плюс вони там дуже активно підтримують і таке інше. Тому, якби скандалів якихось таких, мені здається, немає. В Каліфорнії є така штука, яка колись назвалася російські магазини. Це магазини з їжею з Росії, Білорусі, Польщі, України, куди можна приїхати і щось купити. Зараз вони всі переименувалися в European Cuisine. Всюди порозвішували українські прапори. В цілому, навіть, якщо так, моє спостереження, навіть росіяни, які трошки довший час живуть в Каліфорнії, вони всі дуже проукраїнські. Вони стараються відхрещуватись насправді.

  54. [Speaker 3]

    Погашових драк немає? Зустрінемось в тому місці?

  55. [Speaker 1]

    Та ні. В принципі, дуже рідко бувало колись. Але так. Люди, навіть ФОС зараз в Польщі, там дуже багато росіян, а в Польщі в них русофобія така. Страшна. У мене є команда в Польщі, вони іноді починають русофобствувати, аж мені трохи незручно стоїть.

  56. [Speaker 3]

    Твоя русофобія недостатня?

  57. [Speaker 1]

    Ну просто реально, Сергій Стерненко порівняний з ними просто середній поляк якийсь. На порівню русофобії. Але в них також багато росіян, яких вони, в принципі, толерують, якщо росіяни нічого там не говорять і не кажуть, тому що в кожної людини все ж таки своя історія, ми можемо глобально відноситись до культури, нації, держави, людей, які там живуть. Дуже погано, але коли ти десь посеред цього зустрічаєш якогось там росіян на Одичалову, то якісь відношення по-іншому трошки починають будуватися. Хоч я там обходжу, але розумію, чому їх толерують в плані того, якщо вони нормальні члени суспільства, а не про що там, російських школ, прав меншин і так далі.

  58. [Speaker 2]

    Згадайте величезні маніфестації, які відбувалися з іранським ком'юнітієм в Європі, які виходили підтримати протести на своїй батьківщині. І щось росіяни не виходять, навіть якщо в них проукраїнські погляди, ми не бачимо якихось майданів підтримки.

  59. [Speaker 1]

    Я щось всі боялись російського там російського ведмедя, а вийшов, що він просто російський засіриш. Ну якби в цілому мені здається, відношення до росіян дуже змінилося. Очікування і реальність. І так, вони зовсім такі все, все закрили, все забули, не Росія, не Україна, нічого, не рухайте мене, я тут один живу. Неповага звичайно.

  60. [Speaker 2]

    Нічого нового ми про росіян не дізналися, але схоже світ відкрив для себе трошечки правди. цю тему треба постійно далі пушити, тому що ти бачиш, як реагують люди на новини про війну. От ви згадали щойно розлучення Джоні Депа і я якраз навесні летів з концерта на концерти, стояв біля стійки і там по телевізору показували всі актуальні новини. Це був, здається, травень, можливо червень і от України було там 15 секунд, про Джоні Депа було дуже багато. І ти дивишся навколо себе, розумієш, що людство не злякалося так, як могло злякатися. Тобто, можливо, трошки частина його видихнула, коли побачила, що Відмідь не такий вже і страшний, і Відмідь отримує люлей від набагато меншого сусіда. Але, мені здається, людство так в таких рожевих окулярах на все це дивиться, що час від часу слід з нього навіть збивати ці окуляри, стукати їм по головах, писати «Алло, алло, Джоні Деп, це прекрасно, ми за Джоні, ми за Джоні, але Україна, от тут вирішується доля цивілізації зараз, на стику тисячолітнього».

  61. [Speaker 3]

    Причому, знаєш, Джоні Деп – це ще не найгірше. От мені дружина розповідала, що вона в Словаччині бачила по новинам, як показують, наприклад, російських військових в госпіталі, знаєш, така емпатія, жаліють чогось, вони приїхали з війни, поранені, сюжети про них.

  62. [Speaker 2]

    В Словаччині?

  63. [Speaker 3]

    Так, в Словаччині.

  64. [Speaker 1]

    Ну, треба завжди от, завжди важко сприймати, що світ пішов далі. Ну, якби, так виявляється, що відчуття, що ми з тою Росією в якомусь болоті застрягли, а світ пішов далі. І, ну, як ми, як ті, хто захищається, відчувають цю несправедливість. Але, ну, якби, світ не може постійно дивитися, і це треба було очікувати. Я на початках війни у Львові проводив, був цим фіксером для одних журналістів з Ісландії. І він прийшов, і він прямо на... Це був, напевно, другий чи третій тиждень війни. Великомасштабної війни. І він говорив, рєбята, вам постійно треба привертати увагу. Вам постійно треба привертати увагу по-різному. Випускайте шоу, випускайте огляд мемів, випускайте що завгодно для західної аудиторії, тому що зараз ви на першій стрінці, потім ви там на третій, потім на п'ятій, а потім ви невеличкий блок біля анекдотів. І треба робити, і мені здається, в нас є цей проект United24, коли запрошують амбасадорів різних відомих, які проводять ці слова, вони ще плюс роблять дуже кльові відосики про те, що відбувається в Україні в дуже стильному форматі. І оцих продуктів треба якомога більше, тому що, як би ми не хотіли, світ в якийсь момент переключиться. Точно так же, як ми, як українці переключились з війни в Сирії, спочатку хтось там повирив, ми подивилися на страшні кадри великої кількості біженців, великі страшні кадри Алєпо, знов показали, о, росіяні засранці, і гандони, а потім переключилися і забули про Сирію. А там і далі звіздєц.

  65. [Speaker 2]

    Радалася одна тема, яку хотілося розкрити. В якості площадок для обговорення в інтернеті Фейсбук в цій війні як би здав позицію, а Телеграм зняв весь банк. Телеграм-канали — це зараз найпоширеніший, ні, є люди, які читають вайбер-канали, але ми все ж таки давайте орієнтуватися на доросле населення. Телеграм-канали виграли цю медійну війну між площадками в одну калітку. І ми розуміємо, що Телеграм, в принципі, створений вже росіянами. Який? Є в когось диссонанс у зв'язку з цим?

  66. [Speaker 3]

    Знову теорія?

  67. [Speaker 1]

    Ні, просто я вкидаю шайбу. Якщо вже дивитись там саму лічность Павла Дурова зі своєю сім'єю Дурова, якщо згадати, коли держава їх прижала і забрала Вконтакті, вони там переїхали і були дуже прям проактивні проти Росії. Якщо вірити в архітектуру Телеграма, яку вони кажуть, то якщо ви там створюєте секретні чати, то математика все ж таки на нашій стороні і якби говорить, що секретні чати ФСБ не мали б можливості зламати. Просто чисто з математичної точки зору.

  68. [Speaker 3]

    Була ж історія, коли вони відмовились передавати ключі якісь, пам'ятаєте?

  69. [Speaker 1]

    Їх там Роскомнадзор же блочив дуже сильно, заблочив пів інтернету і не змогли заблочити Телеграм. Але там теж не все так чисто, тому що потім все ж таки вони повернулися, вони щось там домовилися, вони якісь комунікації ведуть. Тому, ну, насправді, по-хорошему, якщо в нас не дуже багато такої інформації, яку там може використовувати який-небудь ФСБ для того, щоб робити свої висновки. Але якщо хтось якийсь там військові чи якісь дані розповсюджує, то напевно є сенс використовувати альтернативні програми, до прикладу, той ж самий сигнал. Хоча, ну, відверто, на початках війни, коли ми почали співпрацювати з бригадами, всі постійно переходили в сигнал. Зараз всі бригади вже...

  70. [Speaker 2]

    І частина війків заборонено мати на телефонах Телеграм?

  71. [Speaker 1]

    Ну, ми з такими не співпрацюємо, але, ну, мені здається, військові тепер досить комфортно себе відчувають, комунікуючи в Телеграмі. Я не знаю, чи це розпорядка якась, чи що я все менше і менше бачу саме запрошень в сигнал. Тому...

  72. [Speaker 2]

    Але, йдеться про Телеграм як для площадку. Телеграм-канали першими повідомляють про... про вибухачні атаки і так далі. Є люди, звичайно, які досі дивляться єдиний телемарафон. Як це не дивно? Хоча він... По-перше, він єдиний, по-друге, він теле, і, по-третє, він відстає інформаційно від Телеграм-каналів. Тут ще таке питання, що Телеграм-каналі все-таки тхне бізнесом завжди. Їх cross-promotion, коли після повідомлення про ракетну атаку ти бачиш рекламу якогось каналу з котиками. Ну, така платформа.

  73. [Speaker 1]

    Якщо люди її користуються, мені здається, людям окей, і вони будуть її споживати. Тут же завжди фішка, що виграє більша кількість великі цифри. Якщо людям окей дивитись на цю рекламу, нікби ж людям окей дивитись на цю рекламу, і вони продовжують використовувати Телеграм. Мені здається, що би ти не робив, якщо людство вибрало чимось користуватись, воно буде користуватися. І також, що би ти не робив, якщо людство вирішило не користуватися чимось. Пам'ятаєте Клапхаус колись був? Всі пішли туди. Всі. Ну, багато. Дуже багато людей старалися. Дуже багато людей старалися щось зробити в Клапхаусі, а потім в один момент Клапхаус просто пропав. Просто знить. Ми можемо скільки завгодно говорити, що Дуров співпрацював з ФСБ і так далі, але, як показує практика, без заборони, як зробили в «Контакті», ця штука не спрацює.

  74. [Speaker 3]

    Мені здається, що Телеграм виграв, в першу чергу, за рахунок швидкості своєї. Тобто, що в Телеграм швидко написати про те, що там чули вибухи, і швидко прочитати. Тобто, Телеграм, він вбиває сайти інформаційні, я навіть бачив статистику, що у нас 65% людей зараз, в січні 2023 року, 65% українців дізнаються новини з месенджерів, соціальних мереж, а сайти якраз падають дуже сильно, до 40-30%. Мені, до речі, ще розвився TikTok, як джерела новин з початком війни, тому що я ніколи серйозно не стався до TikTok, але я побачив, що мама моя постійно дивиться відео в TikTok і мені присилає. Тобто, реально навесні навіть відео, вони така вижимка 30 секунд, наприклад, до хвилини, все зрозуміло швидко, більш швидке споживання інформації. Власне.

  75. [Speaker 1]

    Я особисто помітив, що я новинні сайти вже перестав читати взагалі. Тобто, я... Лачин пишет, або що ще, прочитав і доволений. На рахунок TikTok я ніколи не знав, що TikTok використовують як ресурс новинний. Ну, можливо, просто в TikTok для кожного дуже свої рекомендації, в мене якась чуш, але мені подобається.

  76. [Speaker 2]

    Ну це TikTok, просто це ж не зовсім про війну, або про війну очима, ну, не знаю, людей. Які є танцюючі солдати, в мене є друзі з футбольної команди артистів, які там у війську роблять танцювальні відео, вони там мільйони збирають переглядів в TikTok. Це все ж таки трошки інша аудиторія, мені здається.

  77. [Speaker 1]

    Ну, TikTok прикольний тим, що він під кожну аудиторію дає свою рекомендацію. Тобто... В мене... Мені Андрій Капранов, той, що продюсує канал імені Тага Шевченка, порозказував про п'яних бухгалтерів в TikTok, які співають пісні, і я двічі відкрив біля нього TikTok. І я тепер дивлюсь п'яних бухгалтерів, які напиваються і співають пісні, і я шукаю їх відоси, тому що мені... Я підсів.

  78. [Speaker 3]

    А от ти сказав про Лачина, може давай ще там кілька рекомендацій і телеграм-каналів, які ти читаєш.

  79. [Speaker 1]

    Ну, я читаю... Насправді, для мене дуже важливі новини про війну, і мені здається, що всі канали один одного досить так активно перекривають. І, в принципі, якщо ти там підписний на Лачина, то 95% новин, які є з інших каналів, ти можеш вичитати. Мені вистачає там Лачина і Стерненка, я дивлюсь те, що вони пишуть, і в крайньому випадку, якщо щось цікаве виходить, вони там роблять лінку, кидають, я можу зайти і подивитись. Тому цим... Ну, от мені якось так, їх вистачає. Я знаю, що багато людей читають різного роду воєнних там аналітиків, але вони настільки багато помилялись постійно, і вони якісь такі... Вони, оці воєнні аналітики, якусь таку дуже дивну аналітку пишуть, яка ніколи не справжнюється. Тому я перестав слідкувати за цим. І, ну, Лачина і Стерненка.

  80. [Speaker 2]

    Є канал один. Я його давно читаю. В ньому там 5-6 тисяч підписників. І Лачина там мільйон сто, мабуть, зараз. Це все ж таки такий рівень доступний. А той канал, який я вивчаю, примушує у себе, тому що це важко. Він повністю перекладає на українського брифінгу і Пентагону британської розвідки щоденно. І там щоденні аналізи іранської ситуації, щоденний аналіз української ситуації з боку британців. На такі інформації, на таких лонгрідах, звичайно, не побудуєш аудиторію, але іноді треба примушувати себе до серйозної інформації, тому що дуже коротко можна підійти до... Так можна дійти до Тік-Току.

  81. [Speaker 1]

    Я, до речі, цю інформацію читаю в Твіттері в основному, тому що UK Defense Ministry вони пошлять всі свої презентації в Тік-Ток, і це відбувається набагато швидше, ніж в той самий Телеграм чи ще десь. Тому от саме аналітичну інформацію я стараюсь більше брати з Тік-Току. Твіттер, господи!

  82. [Speaker 3]

    Тік-Ток завоював ефір. Насправді Яна Стерненка, наприклад, теж підписана, але я ще підписан там на Цеплієнка, я такий військовий український кореспондент, який пише...

  83. [Speaker 2]

    Ми працювали з ним колись на одній телекомпанії в Харкові на приваті ВІЧ 90-х, так. Він військовим кореспондентом задовго до того, як це стало тривало.

  84. [Speaker 3]

    Я підписався, коли контрнаступ був, і він там одним з перших повідомляв, ну там, втеке село, зайшли втеке село. Я ще підписан на першу приватну мемарню. Перша приватна, так. Це, до речі, приклад того, що, дійсно, ну, у них же контент, як би, меми був, але зараз вони теж дублюють всі новини, фактично. Ну, ти про те, про що ти казав, що такі якісь загальнонаціональні всі пишуть.

  85. [Speaker 1]

    Ну, тут треба також дивитися. Є телеграм-канали, які новини відбулася, нічого не перевірили, запостили, хрен знає, що відбудеться, все, вперед. А от приватна мемарня, навіть не дивлячись на те, що на назви і так далі, вони якось дуже відно, дуже добре підходять до контенту, який викидають, фільтрують щось там, проводять якийсь факт-чекінг, і якщо обісрали, вони це признають. А от в цих великих, тіпа, в мемарні є душа, а в цих великих каналах, ну просто, в них така безконечна стрічка новин, ніхто нічого не вибачається, щось хтось почув, зразу закинули, розбирайтесь, хрен знає, бла-бла-бла. А от мемарня молодці.

  86. [Speaker 3]

    А російські канали ви не читаєте? Ну, щоб знати, що ворог робить, що ворог думає?

  87. [Speaker 1]

    Я? Ні. Я не знаю. В мене є російський канал, який називається «Дохлі росіяни», і там відточники.

  88. [Speaker 2]

    Якщо в росіян проходить якась інформація гостра, яка може нас зачепити, ті самі поширення, наші канали завжди ретранслюють якийсь, ну там хтось Береза обов'язково щось, або Фашик Донецький такий, фахівці лайневіди, тобто вони слідкують за російською лентою, там обов'язково якийсь, якусь тезу Гіркіна підсвітять.

  89. [Speaker 3]

    Я, до речі, не буду називати, але дивлюсь за двома каналами, які, ну всі знають, що вони ФСБшні, але вони тіпа маскуються підукраїнські. І дофіга підписників, але вони там постійно цю тезу російську намагаються просувати. Просто цікаво, що тепер, цікаво, як вони тепер будуть намагатися обманути українців. Вони там вже півроку розповідають про те, що повністю електроенергію вимкнуть, ну тобто такі штуки вкидають для розкачування суспільства.

  90. [Speaker 1]

    Якщо вже ми пішли на такі признання, то я іноді заходжу на «Медузу» почитати просто про що пишуть їх вроді як опозиційна медіа. Ну таке.

  91. [Speaker 3]

    Я теж заходжу на «Медузу», але мене вона бісить, знаєш, дуже сильно бісить мене дисклеймером, що ми всюди заборонені в Росії. Нас всюди закрили, але ми вам цей дисклеймер не пишемо. Тіпа ну камон, навіщо тоді. Слухай, для Фози, це людина, яка з 2014 року вимкнула все російське для себе і як виявилось, я поставив собі стіну, тому вони для мене всі не існують. Зараз всі підписані на безліч телеграм-каналів. Поділіться в коментарях своїми рекомендаціями. Кому ви довіряєте, кого ви читаєте. Нам дуже цікаво.

  92. [Speaker 2]

    Оскільки ми підійшли до розмови про ментальні і не зовсім ментальні кордони, давайте поговоримо про виїзд. В нас кілька прямих червоних тому був Тарас Чмут і він розповідав про своє ставлення до заборони про виїзд, про те, що не треба псувати армію людьми, які не здатні допомогти армії і так далі. Були такі спірні достатньо тези, які наголосу набули. ІТ стикався з кількома ситуаціями, коли людям кажуть, що треба для того, щоб продовжити роботу на новий рік, на новий цикл, слід виїхати за кордон. Компанія, яка говорила про це зі своїми співробітниками, натякала, що ми, звичайно, тільки за законні методи, але от є телефонний номер там Олексій Тагім, він допоможе вирішити питання, які можливо у вас з'являться. Тобто, ІТ-шка була дуже не проти виїхати, оскільки цей кластер завжди був вільний. Тобто, можна було сидіти, працювати як синагога, або як ти в Тайланді.

  93. [Speaker 1]

    Я в Тайланді працював в компанії в Тайланді, я в банкосі, в офісі сидів. Я не стих.

  94. [Speaker 3]

    Зламав систему. Так що, Дім, що ти думаєш про виїзд за кордон? Ми знаємо, що тобі теж багато писали, ти сам писав, що тобі багато писали після того, як ти вийшов з України. Яке твоє ставлення до цієї заборони, по-перше?

  95. [Speaker 1]

    Слухай, ну, я ось вчора дивився подкаст також ГПЗП, і ось в них також сталося, що один з ведучих, Міша, він виграв можливість навчатися в Ванкуверській кіношколі. І, в принципі, в нього там багато з Канадою пов'язано, і він рік працював на Міністерстві культури, і вони дали йому дозвіл, бронь, і виїхати. І в першу чергу він казав, що це дуже складний моральний вибір. І я, як людина також, яка виїхала, можу підтвердити, що в першу чергу, ну, морально це дуже складно, особливо якщо ти приймаєш досить активну участь там в якихось волонтерських організаціях, якщо ти співпрацюєш з якимись воєнними бригадами і так далі. Морально дуже важко. І заборона на виїзд мені здається, ну, вона є і, напевно, має бути, тому що, ну, в країні війна, і це, скоріш за все, правильно. Але з іншої сторони не можна зупиняти економіку як таку, і немає зовсім інструментів, як люди могли би виїхати до прикладу, до замовника, для того, щоб, ну, хоча би з ним зустрітися, або поговорити з командою, або прийняти проект. Я зараз говорю тільки про АйТішку, я впевнений, що в музикантів і в інших сферах є якісь свої окремі проблеми. Але все ж таки не можна закривати економіку на ключ. І в випадку АйТі це навіть більшість замовників у нас, до прикладу, з Америки. І от вони дають якісь замовлення, а потім кажуть, нам треба зустрітися з командою, а їм кажуть, рєбята, вони не можуть виїхати з країни, тому що є заборони. І для людей, для яких там свобода, переміщення і так далі – це такі дуже високі, дуже важливі принципи, для них це досить неприємно, і для них це «А чи можемо ми робити свій країнний бізнес загалом?». Тому як заборону я розумію, але все ж таки мені здається, що інструменти якогось виїзду не тільки шлях, який там по волонтерській, який став досить корупований зараз, але не тільки шлях. Я би так сказав.

  96. [Speaker 3]

    Мені здається, що найбільша проблема – це корупція на цій історії і відчуття несправедливості в суспільстві, яке пов'язане з цією корупцією. Що одні люди виїжджають постійно, користуючись своїми посадами, користуючись якимись впливами, зв'язками, чи просто грошима. А хтось не може цього зробити. Що не існують єдиних правил зрозумілих всім. Бо у нас там футболісти виїжджають як волонтери, політики проросійські біжуть з країни як волонтери. Всі виїжджають як псевдоволонтери.

  97. [Speaker 1]

    Я не знаю, які методи виїзду, відверто скажу, в мене немає контактів. Якщо вам цікаво, як я виїхав, я можу поділитися історією. Бо її завжди питають. Але мені здається, що люди, які хочуть виїхати і, наприклад, і окей, йти незаконним шляхом, вони і так вийдуть. Тому ця заборона, мені здається, в даному випадку, без інструментів проходження, наприклад, навіть в командіровку, скажімо так, вона тільки підвищує цей рівень несправедливості.

  98. [Speaker 3]

    І вона перше створює корупційні ризики, потім ще вона створює загрозу для життя. Тому що я виїхав в Ужгород, в Закарпаття з початком війни, і родина там знаходиться зараз. І я підписався на ужгородські закарпатські пабліки, скажімо так. І кожен день в новинах там «Суспільний Ужгород» є новина про те, що затримали когось на кордоні, хто намагався його перетнути незаконно, і затримали когось, хто за гроші намагався вивезти людей за кордон. Це реально кожен день. Потім там є річка Тиса, Україна, через яку ми живемо з Румунією, з Угорщиною. В ній топляться люди, там десятки людей вже втонуло, намагаючись виїхати. В Карпатах губляться люди, в лісах замерзають теж, через те, що вони намагаються виїхати. Один раз в річці врятували хлопчика, 19-річного, він там на конкурс станцій намагався поїхати. У нього чешки були з собою, і все, більше нічого. Він там дав гроші комусь, а тим, кому він дав, сказала йому, от річка, давай вперед. А вона ще дуже така стрімка, ну, коротше, ледь рятували його. Такі думки, що це створює безліч проблем.

  99. [Speaker 2]

    Ну, і якщо є інформація, що когось затримали, ми ж розуміємо про продуктивність даного кластеру, і розуміємо, скількох не затримали. Хто хоче, той завжди знайде.

  100. [Speaker 3]

    Так, як ти виїхав? Почекай. Цікаво, ти ж обіцяв розказати історію.

  101. [Speaker 1]

    Так, я розкажу. Ну, в мене ж, я скільки, я 5 років вже проживав в Сполучених Штатах Америки, в мене ПМЖ, грінкарта, я ніколи цього не скривав, в мене навіть там на Ютубі відео є про це все. І коли це все почалося, я вирішив залишитись, ну, тому що в нас було багато проєктів, багато волонтерських проєктів ми запустили. Але я би і не їхав, якщо чесно. Мені взагалі було дуже ок. Але є така штука, коли ти президент іншої країни, в тебе є законодавство, в тебе є обов'язки перед цією країною, і також один з обов'язків, що ти маєш знаходитись на території цієї країни якийсь час в році. І я працюю в фінансовій сфері, і на мене почав наїжджати податкова, так називаємо АРС, і казати, а як ти так податки платиш, а що то є, а тебе ще й міграційка, бо ти по правилам грінкарти маєш бути там півроку в році на території Америки, ну і плюс там в мене оренда квартири, ваш бит, і так далі. І от в вересні, ні, напевно середній місяць я вирішив, що, ну, бей, ну, пора і цей, пора і їхати. І в мене був початка штам в паспорті про тимчасову реєстрацію в посольстві Сан-Франциско, в консульстві, тому що я голосував за Петра Олексійовича ще тоді, і мені треба було перереєструватися.

  102. [Speaker 3]

    Скільки ж знань?

  103. [Speaker 1]

    Слухай, я відверто кажу, я, знаєш, туди їхав ще голосувати, а в нашій голосуванні через 10 годин після українського голосування, коли вже є там проміжні дані, і ми їдемо.

  104. [Speaker 3]

    А, тобто ти розумів вже всі пісінки.

  105. [Speaker 1]

    І це було дуже смішно, коли я приходжу, і там така жіночка, яка впускає в посольство, така, ну, за Гітлера теж ж голосували. Але, ну, не суть. І я попросив, щоб мій роботодавець написав прошення про мене в міністерство, написав наш цей не губернатор, а хто там, ну, коротше, якийсь політик про прошення, щоб мене пустили. І в мене були лиці всі документи, в мене було все нотаріально завернене, я взяв юриста, який мені допоміг це все скласти, і я реально тупо пішов, поїхав зі знайомою на кордон, нікого не було, і я просто прийшов і почав розказувати прикордонну ситуацію. От реально, я йому документи показував, показував грінкарту, поясняв ситуацію, каже, в мене там сім'я там, в мені там податки, бла-бла-бла-бла-бла, він там сидів, сидів, щось там дивився, щось мене слухав, і я вже, мене тоді нагородили цим за волонтерство, Резніков приїжджав у ВІФ і дав мені якийсь ордін, і кажу, я вам фотку з Резніковим зараз покажу. Він так, ви що, служили? Я кажу, не волонтерів. Він так, ладно. Коротше, він сидів, сидів, сидів, сидів і сказав, ладно, валі. І просто, ну, от просто з документів, там же прикордонник в результаті вирішує, чи пропускати тебе, чи ні. І чи то націй у нього був хороший, чи то він повірив в мою ситуацію, ну, я там йому документи аренди приніс, податкові свої якісь декларації американські, В-2 форму приніс. Він мене сухав-сухав і просто випустив. І він...

  106. [Speaker 3]

    Ти на першому ж кордоні, так? Ти там не їздив.

  107. [Speaker 1]

    Я не їздив, не шукав. Я просто зайшов, і тепер ситуація така, що я, як доказуючи, так, ага, ага, взятку дав. А я, блять, не вмію взятки давати. От є люди, які вміють взятку давати, а я не вмію взятку давати. І я просто його вмовив, і він мене припустив. Тобто якось так. Ну, насправді, якби я адекватно слідкував за своїми документами, в мене мала би бути печатка в паспорті, що виїхав на постійне місце проживання. І з такою печаткою вони випускають. Але коли це все почалося, реєстри закрились, і я цю печатку відверто, ну, просто фізично не міг поставити. Тобто таке...

  108. [Speaker 3]

    Збираєшся повертатись?

  109. [Speaker 1]

    Наразі я дуже хочу повернутись, але тут, знаєш, так цікаво, тому що коли в тебе весь побут там в тих самих Сполучених Штатах Америки, в мене там немає квартири в Україні, в мене немає роботи в Україні. Тобто мені повертатися і починати життя знов в Україні там майже з нуля, получається, ну, воно зараз не є ефективно. І для мене я просто практично подивився прагматично подивився на своє перебування в іншій країні, на можливість там мати нормальну роботу, нормально донатити і робити свої волонтерські збори. Ну, воно виглядає, що ефективніше саме бути в Америці ніж в Україні. Тому що там дорожчий клік. Ну, по-перше, дорожчий клік, по-друге, я можу більше на донати заробити. Бо, ну, як би всі мої прибутки, які зараз зробляю, вони йдуть на донати.

  110. [Speaker 2]

    Ми зараз збираємось, ну, запрошують з концертами, з благодійними в Америку. І в Європі тут часто ми граємо там в церквах, граємо на площах, граємо просто збираючи гроші серед українців. Мені самому цікаво, як в Америці ком'юніті відреагує. Дуже класно реагує. Треба їхати збирати гроші, бо потреби війська не зникають. Я про інше хотів поговорити. Ми от зараз там черговий тур в Європі, і здебільшого це саме біженці приходять до концерту. І в них усіх відчувається якась провина перед тими, хто лишився в Україні. І час від часу там підходять люди фотографуватися, і в них спрацьовує тривога в телефоні. Я кілька разів питав у вас, яка область? Тобто люди за кордоном слідкують саме за тими містами, в яких їхні родичі і так далі. Був випадок, коли спрацювала тривога в Харківській області, в мене і в один час у людини, з якою я фотографувався. Я якось намагаюся на концертах їм пояснювати, що ми так само відчуваємо це, коли виїхала на концерти, і там, де ми жили, тривога, там діти в когось, а ти тут дивишся на небо, по якому літають там літаки. Це так дивує. Не військові літаки це можна, це в них є. І пояснюючи людям, підтримуючи, підтримувати Україну можна будь-де. Нам головне втримати ситуацію загалом. І донати, це один з важелів, який працює. І не треба так винити себе в тому, що ти сьогодні в тому місці, в яке не може прилетіти ракета. По-перше, теоретично може. Зараз в Польщі спілкувалися вчора, вони казали, що вже скриньку відчиненого, якщо впала вже ракета, чому стали росіяни, то може впасти і далі. І люди, які перебувають за кордоном, я це називаю чима бембі. Вони приходять, і дуже важкі психологічні травми. Мені здається, і тим, хто виїхав, і тим, хто не виїхав, нам все це доведеться потім якось лікувати. І важливе питання, після чого ми зрозуміємо, що ми вже пройшли цю точку і можна відновлюватися? Що саме ми врахуємо собі за перемогу?

  111. [Speaker 1]

    Це якраз для кожного. Для мене перемога — в першу чергу, я думаю, закінчення війни. Мені здається, воно буде вже якоюсь відступною точкою перемоги. Хотілося б, щоб перемога наступила, коли Росія відійде до кордонів 1991 року і почне розвалюватися. Це план максимум.

  112. [Speaker 2]

    А якщо не почне найближчими роками, якщо буде фаза знову холодна?

  113. [Speaker 1]

    Відверто це здається не перемогою, але якщо це зменшить кількість людей, які гинуть, це вже буде як мінімум якийсь прогрес. В нас зараз кордони, якщо не рахувати, що відбувається в Бахмут, у Глидар, і так далі, активні бої рухаються, але хоча б почало менше... Блін, це важко казати. Перестали вмирати наші захисники, гинути наші захисники на кордонах там з тим самим Херсоном. Я знаю, що він бомбить, але вже не такі великі втрати. Для мене перемога — це зменшення втрат. Це шлях до перемоги, скажімо так. Мені б дуже хотілося, щоб активні бойові дії не приносили стільки незворотних втрат з нашої сторони.

  114. [Speaker 2]

    Вам не здається, що суспільство трошки перегріто очікуваннями перемоги такої, що це в маркетингу відчувається, коли я не знаю, там, ковбасу продають, обов'язково згадуючи щось разом.

  115. [Speaker 3]

    Він все ж таки перегріто очікуваннями контрнаступу. А як інакше, якщо весь там грудень розповідали з усіх каналів, що 2023 рік — рік перемоги, скоро ми підемо в контрнаступ, скоро-скоро-скоро. Скоро все буде. Тому дійсно є така історія, але мені здається, що просто так... Інакше і не може казати, напевно, держава, тому що важко говорити людям, де ні, це все ще на 3-4 роки. Всі хочуть осяжну якусь цифру бачити попереду.

  116. [Speaker 1]

    Просто важко. Я стараюсь емпатійно зрозуміти люди, які зараз на фронті, які захищають, які воюють. Що для них перемога, так? Для них, напевно, перемога — це мати можливість нарешті повернутися додому і їхати по ротації знов назад. До великої кількості жителів інтернету, як я там люблю назвати, вони всі дивляться це як... Ти все одно, навіть будучи в Україні, ти на все це дивишся трошки відсторонено. Ти дивишся сводку Гінштаба, ти хочеш збільшення кількості мертвих окупантів, при цьому десь всередині ти розумієш, що збільшення кількості мертвих окупантів, воно якимось чином зв'язано до збільшення кількості загиблих з нашої сторони. Але ти цю думку віддаляєш. І ти це дивишся, ніби як, блін, бойових, я не знаю, ніби це з тобою і не з тобою. І оці вимоги, мені здається, треба більше ставити себе на місце захиснихів і розуміти, в яких вони ситуації, і як ви кажете, не має бути перегнітих очікувань. Хоча хотів, звичайно.

  117. [Speaker 3]

    Сьогодні читав пост, є такий військовий, Білченя, Тарас Білка, здається, він теж блогер і військовий, він теж писав про те, що спільство трохи дивиться як на бойовик, але бойовик це ж вижимка, якихось подій. Нарізка. А у військових зовсім інакше це відбувається, інакше проходить день кожен. Знаєш, я дивився відео твої і бачив, що ти колись відповідав на питання про Крим і казав, що Крим, він звичайно український, але там було хреново відпочивати, хреновий сервіс, і я не відчув того, що анексували Крим. Зараз там змінилось якось твоє ставлення? Хочеш ти повернення Криму?

  118. [Speaker 1]

    Слухай, я відверто був дуже далекий від політики, дуже далекий від цього, і я згадую подкаст «Шитайнов», і для нас Кріз «Шитайнов» це якраз такий подкаст нашого внутрішнього росту. Бо ми реально, я колись навіть притихнув Кріз, що колись ми сиділи і казали «Блін, ну ми айтішники, ми так багато працювали, щоб нормально зробляти, щоб бути далеко від політики». Ну тіпа, ну мудакі, ну реально мудакі. І повертаючись до тої відповіді про Крим...

  119. [Speaker 3]

    А політичність вбиває?

  120. [Speaker 1]

    А політичність вбиває, і це дуже невірно, не робіть так, як я. Але говорячи про те, що там і Крим, те, що я тоді хотів сказати, що ну я вважав, я досі вважаю, це є так, що Крим — це частина України, але мене не було сентиментальних почуттів до Криму. Зараз в мене досі немає сентиментальних почуттів до Криму, але чисто з точки зору українців я хочу, щоб Крим повернувся в состав саме України. І тоді, знаєш, так цікаво люди починають нападати, хоча до 2014 року ні в кого там не було великих сентиментів по Криму. Тіпо всі там, ну автономна республіка і автономна республіка, і ти колись спілкувався з людьми, які були з Криму, вони також, я працював в компанії тоді Совцерф, і в компанії Совцерф був офіс в Сівастополі, і тут дуже часто кримчани приїжджали, і от ти з ними спілкуєшся, і вони самі не асоціювали, багато з них не асоціювали себе з Україною. Вони були культурно ближчі, напевно, навіть до Росії, в тому плані, що там був цей Чорноморський флот, там було дуже багато вояків, так само Росія дуже вкладала в той Сівастополь, розвивала, ну і пропагандувала там російську культуру. Україна не пропагандувала України в Криму. І...

  121. [Speaker 3]

    Ну так далеко можна зійти.

  122. [Speaker 1]

    Я розумію, але я все ж таки хочу, щоб ми також, як українці, признавали те, що на Крим ми також дивились досить так сквозь пальці.

  123. [Speaker 3]

    Так можна казати про багато областей, і от побувавши, провівши довгий час в Закарпатті, і вивчивши ситуацію там, то 100% можна сказати, що українського в Закарпатті мало українська держава вкладає в Закарпатті порівняно з сусідньою державою, яка намагається свої культурні, освітні впливи втримати. Банальний приклад, в будь-якому музеї в Закарпатті є найгарніший зал, найгарніший, який найкраще виглядає. І на ньому висить табличка, що це за кошти угорського уряду зроблено, і там історія Угорщини, королі і таке інше.

  124. [Speaker 1]

    Ну, так як же про те, що треба робити висновки в тому плані? Ну, знову ж таки, якщо дивитися, що говорить Угорщина, що говорить Орбан, який, в принципі, досить такий, ну, він проросійський, відверто проросійський, і дивитися те, що вони роблять, воно має нам, хоча би, щось має цикати, щоб ми бачили паралелі між тим, що відбувалося в Криму дуже довгий час, і між тим, що зараз відбувається там, що можливо промоутити Україну, українську музику, українську культуру, ідентичність як українця потрібна більш активно, і на рівні державних програм також. Ми на Ютубі можемо казати, що завгодно, скільки завгодно, але поки не буде державної програми і спонсорування цього всього, воно далі Ютубу не піде.

  125. [Speaker 2]

    Ну, є слід боротися за молодь. Так. Сенс є тільки працювати з майбутнім. Ну, Угорщина так себе проявила, так вона забула 56-й рік, що і не шкодає.

  126. [Speaker 3]

    Хоча, ви знаєте, в центрі Будапешта є музей терору біля парламенту Будапештського, меморіал у цьому 56-му року. Ну, тобто, вони максимально намагаються віддалитися від радянщини цієї, але разом з тим зараз на державному рівні вони артикулюють приблизно такі ж самі речі.

  127. [Speaker 2]

    А там вони в кожній війні ставали на бік ансора і програвали територію. Тому вони... Це імперський біль. Біль від втрачених територій, від втраченої величі. Коротше, ті ж хворі, тільки з іншої палати.

  128. [Speaker 1]

    В Естонії, яка була під окупацією радянщини, в них є оці всі радянські монументи. І їх дуже багато. Бронзовий солдат. Так, так, так. В них були дуже багато бюстів Лєніна. І вони що зробили з бюстами Лєніна, вони їх там не знищили. Вони їх всі просто в одну кучу зверли і як попало, розставили. Хоч Лєніна, йди дивися. І от в них є там якийсь меморіал. Хрен знає, чому цей меморіал був зроблений в СССР. А біля вони поставили меморіал терору радянської влади. І от вони не слідкують за цим монументом радянського Союзу, який розвалюється потрошку, ніщає і виглядає жахливо. І дуже слідкують за цим меморіалом саме терору, де написано імена естонців, які загинули від радянської влади, що це описано. І він такий дуже великий, гарний. І потім оця уйобічна, коротше, вибачте, я не знаю, чи можна вас матюкати, така розвалюваюча, оця монументальність радянського Союзу. І воно так. Ось естонці, вони зробили свій стейтмент. Вони, звісно, поставили, ми це пам'ятаємо, але ми супортити це не будемо. Ось дивіться, ось тут ми розповідаємо, які вони засранці. І я думаю, оце круто, тому що все ж таки в Україні ми, на жаль, не робили оцієї дуже активної декомунізації, дуже активної розповіді про те, що радянська влада не дуже там відрізнялась від іншої терористичної влади, як вона нас пригнічувала. І вона ще дуже-дуже далека дорога до цього.

  129. [Speaker 2]

    Але ця дорога прискорилася. Звичайно.

  130. [Speaker 3]

    За умовою самої Росії, так. Знаєш, зараз дуже популярний вислов, нехай квітне, україномовний ютуб, дуже мені подобається він. Разом з тим, мені здається, що ти один з першопроходців, серед тих, хто... Ну, дивись, ти почав робити україномовний ютуб до того, як це стало трендом. І причому сам казав, що ти ж російськомовний в побуті, так?

  131. [Speaker 1]

    Ну, я зараз стараюсь навсюди прийти. Просто нещодавно в мене в магазині хтось запитав російську, і я щось... Ну, просто... Почав відповідати російською, і я потім зрозумів, як мені вже було незвично, напевно, спілкуватися з російською. Я в побуті також стараюсь прийти тепер українською.

  132. [Speaker 3]

    У мене теж є така штука. Я в побуті 24 лютого теж перейшов на українську. Разом з тим, робити україномовний ютуб, коли ти почався, п'ять років чи більше назад, точно було непопулярно. Чотири. Чотири роки назад. Точно було непопулярно. Ти фактично сам звижував свою аудиторію тим, що ввів розмову українською. Чому? Ти передбачав, що будуть такі події, коли український... україномовний ютуб стане трендовим, популярним, чи... Чому прийняв саме таке рішення тоді?

  133. [Speaker 1]

    Я починав ютуб для того, щоб почати спілкуватися українською мовою. Я тоді їхав десь в Каліфорнії з Сан-Франциско, і мені хтось в сторіз написав, а чого ти не ведеш ютуб? Я думаю, а чого я не веду ютуб? Я в Америці говорю англійською мовою, в Побуті говорю російською мовою, я ніколи не спілкувався українською, і я вирішив спробувати вести канал українською мовою отак от з нуля, говорючи тільки з камерою. Це був такий челендж? Це не був челендж. Я просто хотів ютубу робити, але робити ще один ютуб росіянина російською мовою, ну, зачем? Навіщо? І я не робив його для грошей, я не робив його для того, щоб він розкачегарився. Я спочатку почав робити просто, щоб практикувати українську мову, потім мені почало подобатись, і я хотів... Тоді не було багато каналів української. Ну, там була ком'юніті, але канали були досить маленькі і величезні. Каналів на 100 тисяч було там менше десятка, мені здається. Але були там Чоткі Пати, ну ладно, Чоткі Пати це такий собі приклад. Був Падон, український геймер був, ТГ Шевченка, який дуже сильно розвивався. Коротше, було достатньо насправді каналів, але популярним український ютуб, напевно, таки не був. І після цього я знайшов свого монтажера, і ми вирішили зробити український канал на ІТ-тематику, який може набрати 10 тисяч підписників. Це була ціль, показати, що можна робити якісний контент українською мовою. А потім вже якось, ну, ютуб увійшов в життя, і я просто продовжив його робити. Після початку війни, звичайно, вобще почало буяти, дуже сильно розкачувалися канали на такій чудовій темі, як русофобія. Вони, взагалі, просто почали зриватися. Ми відверто зробили, ми так специфічно зробили, що ми не будемо робити русофобський контент, тому що навіщо? Є дуже багато і так людей, які це роблять, та й не хочеться лізти в то гівно. Але, так, він, звичайно, війна дала дуже сильний пуш.

  134. [Speaker 3]

    До речі, про русофобський контент, не дивно це виглядає, коли, тіпу, українці дивляться, його суть в тому, що українці дивляться російський контент і якось коментують.

  135. [Speaker 1]

    Ну, дивись, це залежить з якою цілью ти дивишся контент. Якщо ти включаєш ютуб, і там якийсь відомий ютубер говорить твої думки, ти такий, я точно так же думаю, росіяни дебіли, тупі, і тікток в них говно, і інстаграмери дебіли, і так далі. Боже, яке кончене. Люди на це дивляться, мені це не подобається. Я думаю, що на початках війни, напевно там, коли всі трошки оговтались через два місяці, і почався цей бум русофобського контенту, наш ютуб ніколи не був такий проросійський, тому що ми говорили тупо про росіян. Мені це не подобається, я це не приймаю, тому ми не робили такий контент. Але я розумію, чому люди це дивляться. І якщо люди це дивляться, креатори це створюють. Для того, щоб мати кращі цифри, краще охоплення, і так далі. Є попит, буде пропозиція завжди.

  136. [Speaker 3]

    Не здається, що трохи ставляться тепер до української мови кон'юктурно? Що ми переходимо на українську мову, тому що це тренд. От є такий канал «Підпільна гуманітарка» Остап Українець. Він таку цікаву думку написав в фейсбуці, що, ну він мав на увазі музику, до речі, ФОС, а не ютуберів, що всі, хто вважали українське там смішним, безперспективним, рафіновано-шарварним, перейшли на українську, записують тепер музику українську, але вона залишається такою ж такою ж гоц-гоц балалайка.

  137. [Speaker 2]

    Ну, я багато років казав, що якщо ми не будемо годувати свій внутрішній Воронеж, його не годує Росія.

  138. [Speaker 1]

    Не буде. І це насправді дуже правильно. Тобто, чого молодь слухає інстасамки? Тому що немає української інстасамки. Чого хтось там слухав якогось Маргінштерна? Тому що немає українського Маргінштерна. Люди завжди, якесь там покоління завжди шукає те, що йде для їх покоління. І можливо це, блін, кальян-реп, чи ще яка штука. Якщо цей стиль музики не покривати українським контентом, діти будуть його слухати російським. Тому що молодшого покоління немає в оцій там твердої самодієнтифікації, що я українець, і мені треба підтримувати українське, і так далі. Йому потрібен контент. І тому внутрішній Воронеж — це дуже кляко. Я не чув це, але мені подобається ця думка.

  139. [Speaker 3]

    А як ставитись до тих ютуберів, які працювали на російський ринок, але тепер перевзулися на українську аудиторію? Ти от, наприклад, я бачу в Інстаграмі підписано на Птушкина, наприклад. Яскравий приклад такого персонажу, скажімо так.

  140. [Speaker 1]

    Я не горжуся тим, що я сам дуже пізно переключився з російськомовного контенту. Я сидів і робив собі такі, тіпа, от, я дивлюся російськомовний контент не для суті, а для форми, щоб зрозуміти, як робити ютуб, бла-бла-бла. Я сам цьому помилявся. Я цим не горжуся. І я споживав контент з Росії, тому що я вважав, що це окей. 24 для багатьох стало таким вирішальним, коли ми перейшли з такого інфантилізму, що ну ми ж просто дивимося, що це ж просто вне політики, на те, що ми стали всі в політиці, і ми всі стали розуміти, що це треба. Я дуже поважаю людей, які робили контент для українців українською, промотили українців як персоналію, як націю, з культурою і зі всім. Це дуже круто. Але для багатьох людей, і в тому числі для мене, 24 стало таким отримуючим відром холодної води і внутрішнього морального гівна, яке треба було переварити і зробити для себе це вчинення. Я не вважаю, що цих людей треба робити героями, бо дуже багато хто перевзулись тепер. Я був раніше російськомовний, робив російськомовний контент, а тепер, от бачите, який я молодець, я почав робити українською. Мені, здається, не треба до них так багато уваги, так сильно героїзувати і так далі, але мені, здається, поняття простить, як колись там казали, то треба. Дійсно, багато хто працював на Росію. Дійсно, багато хто зробив для себе цей висновок і почали перевзуватися і працювати на український ринок. Але багато хто цього навіть і не зробив. Дехто і далі продовжує, знаходячись в Україні, робити контент для російської аудиторії. І, ну, є, знаєш, декілька степеней, як прожарка стейка.

  141. [Speaker 3]

    Як ти ставишся до того, що ти чотири роки робив YouTube, канал розвинув, але для масової аудиторії, я запитував, наприклад, перед зйомкою у одного свого знайомого, що думаєш про Діму Малеєва, а він такий, а, ну, це ж той, що шорт з порноакторкою, що найбільш відомим, скажімо так, ти став завдяки шортам з Джозефіною Джексон. Я взагалі дізнався завдяки тобі про неї.

  142. [Speaker 1]

    Слухайте, Юля дуже крута. Я в неї саме такої відповідальності набагато більше, ніж куча людей, які там можуть в Твіттері тобі гівна насипати. Я не знаю, чи, ну, напевно, мені не дуже хотілося вірити, що я став більш відомий за інтерв'ю з порноакторкою, але, ну, якщо людина мене так знайшла, то це нормально. Я не проти.

  143. [Speaker 3]

    Ну, слухай, я дивився відео це, ти так стидався, стиснявся на початку. Тіпо, от зараз я б хотів запитати про це, тіпо, ну, які твої відчуття були, як взагалі ви домовлялися про це інтерв'ю?

  144. [Speaker 1]

    Я вперше в житті бувачив реальну порноакторку, тому що я їх звик бачити через екран монітору. І, можливо, щось стидавши, тому що треба було ж якось допитувати про секс, а досвіду допитування про секс в мене не дуже там і було. А потім Юля прийшла на наше шоу там, де ми їмо гарячі крильця і допомогла зібрати дуже достатньо донатів, які ми збирали на якийсь там благодійний збір.

  145. [Speaker 3]

    Ну знаєш, у мене склалось враження, що ти хотів влаштуватись менеджером її. Тому що ти такий, давай, займайся порнхабом своїм, а чого ти не займаєшся онліфансом? Давай, займайся онліфансом, тіпо, давай, проводь лекції, підвищуй сексуальні освіти в Україні.

  146. [Speaker 1]

    Ну, бо тому що я багато читаю і деякі речі, які я читав, до прикладу, мені було цікаво, як зроблений, як організований бізнес по цьому adult-контенту. Я колись знайшов книжку, яка назвалась «Всім спасиба» Алекса Гоя. Це про тіпа, який був піонером так сказати, порноіндустрії, як саме, як робити цю індустрію після Радянського Союзу. А потім я ж працював в Патреоні і там дуже багато було моделей, які викидали свої фотки і якимось чином там спілкувалися зі своїми там фанами. Я просто, як зараз пам'ятаю, одну історію, ми знайшли, в нас був аккаунт одної жіночки, в якої на рахунках в Патреоні лежав мільйон доларів, більше мільйона доларів. І ми їй написали, а вона просто от постить свої фотографії. І ми їй просто написали тіпа, пані, а ви будете забирати гроші? І вона така, ой, я про Патреон взагалі забула. Так, треба забрати. І я от сидів і думав, ми можемо якось погано до них, знаєш, ми можемо відноситись до них якось так зверхньо, але ну ніхто, я не знаю, я не можу таким похвалитися. Важко ставитись зверхньо до мільйона доларів. Так, дуже важко. До мільйона доларів, який ти забув. Тут просто є така штука. І потім ми почали збирати...

  147. [Speaker 2]

    Я влетів в літаку поруч з чуваком, який, мабуть, це його бізнес онлайн і порн. І він розповідав мені, що з розвитком інтернету стало важче знаходити красивих акторок, бо вони знаходять себе... Ну, тобто, не доходять до тієї стадії, коли вже робота-робота, що вони дуже швиденько або самі полагоджують, або знаходять там собі якогось штимпа заможного і вже то не треба. І я казав, що у вас же інтернет, у вас ж, мабуть, не сеться, не сеться, не сеться. Він каже, що ні, коли касети були.

  148. [Speaker 1]

    Ну і от. І ми саме збирали статистику таку, і потім виходила статистика OnlyFans, який також в період пандемії в 2019 році вальнув. І там, я не пам'ятаю, мій халіф, не пам'ятаю, їх звали, одну з порнозірку, вона там заробляла 52 мільйони в рік. І мені просто було цікаво... Ляга тиждень. Так. І мені було дуже цікаво подивитися, яким чином це все зроблено. І я зробив якийсь там порісерчував, подивився, як воно все організовано. І мені здавалося, що ну, блін, якщо ця штука вже в цивілізованому світі, вона вже стала такою плюс-мінус-нормою, і люди цим займаються, то чому не робити це в нас? Ну, якби в мене немає там якихось моральних проблем з тим, що хтось буде таким чином заробляти гроші. Мені здається, це... Якщо в нас з'являться свої такі кейси, які можуть...

  149. [Speaker 2]

    До них постукається поліція, до дому.

  150. [Speaker 3]

    Була ж історія навіть, у Львові до англіфанщинці прийшли, чи десь в регіонах.

  151. [Speaker 1]

    Дуже багато. І це такий тукняк. Мені так здається, що це настільки неправильно. Бо навіть цей тер англіфан. Ну, прикольно ж, дівчата робили офігенну ідею. Фоткали ж, люди донатили. Ну, там, звичайно, різні дівчата були. Хтось просто розкачував свій англіфан, хтось дійсно займався благочинністю. Але вони робили це. Вони приносили якийсь там дохід, бюджет.

  152. [Speaker 2]

    Він рвали контент і гроші.

  153. [Speaker 1]

    Все, що треба в 21-му сторіччі. Так що, кажуть, що тепер порноавтори вже змінили чат GPT? Ну, не чат GPT, а unstable diffusion.

  154. [Speaker 3]

    Ну, штучний інтернет.

  155. [Speaker 1]

    Так, штучний. Ну, така тенденція проглядається. Але поки... Штучний інтелект дуже сильно розвинувся, звичайно. Але поки правильну кількість пальців і анатомічно правильних жінок він ще не дуже вміє генерити. Але, ну, шанс того, що реальні жінки будуть конкурувати зі штучним інтелектом в майбутньому дуже і дуже високий.

  156. [Speaker 2]

    Я думаю, що людство все одно буде казати, що... Ні, дайте лампове відео. Буде...

  157. [Speaker 3]

    Тобі так хочеться, щоб музика так була, Фош.

  158. [Speaker 1]

    А потім чат GPT напише музику і... Це як ти говорив, що треба боротися за молодь. Тому, мені здається, порноакторкам треба також боротися за молодь, бо їх може забрати штучний інтелект.

  159. [Speaker 3]

    Давай вже підсумовуючи таке запитання тебе, для тебе, як до інфлюєнцера і трендсетера. Такі серйозні слова. Як ти думаєш, у 2023 рік які будуть тенденції на Ютубі, в ІТ-індустрії, в що вкладати гроші варто в 2023 році, наприклад?

  160. [Speaker 1]

    Патрони. Так, ну точно. Тут, в принципі, відповідь буде одна. Особливо, якщо ми говоримо для України, то це втримати Україну, втриматись самим і перемогти ту кляту свіногорію. Чесно, 2022 рік навчив не робити якихось там прогнозів, тому що ми всі зрозуміли, що за один день все може змінитися. Тому я, відверто, на цей рік не став собі ніяких планів. Почитав про тренди в майбутньому, а от куди гроші вкладати? Або в ЗСУ, або, мені здається, зберігати в твердому кеші, тому що економічна криза все ще не пройшла, і куди воно піде, вважче, вниз не відомо. Тому я не знаю. Я і не будую планів.

  161. [Speaker 2]

    Заруйте ваші генішки, заруйте ваші генішки.

  162. [Speaker 1]

    Так. Це, напевно, перший рік, який я не знаю. У 2022 я хоча би входив з якимись планами. В мене були якісь ідеї до 24 числа. У 2023 рік я входжу без планів, без ідей і просто в мене все ще не закінчилося 24 лютого. Так, безкінечно.

  163. [Speaker 2]

    План один у нас – всіх вижити. Давайте будемо виживати красиво, результативно, і давайте будемо прискорювати смерть російської імперії.

  164. [Speaker 3]

    Так, як каже класик, добро закахає зло. Так? Так.

Схожі епізоди

телебачення, ютуб, медіа, мандри

16 лист. 2023 р.

Євген Синельников

СИНЕЛЬНИКОВ. Як звучить Україна, скандал з Фаріон, українська пропаганда та мародерства в Бучі

В гостях у Прямої Червоної справжній гуру контенту Євген Синельников. Він підсадив усю країну й найближче закордоння на тревел-шоу, ще до 24 лютого почав робити україномовний проєкт на YouTube, вижив в окупованій Бучі, а зараз із неймовірним оптимізмом дивиться в майбутнє країни.

Читати повний текст

кіберспорт, спорт, медіа, ютуб, бізнес

17 квіт. 2024 р.

Віталій V1LAT Волочай

ВІЛАТ. Бронювання футболістів, робота з росіянами, кримінальна справа, ІПСО в кібертрансляціях, НАВІ

Його можна назвати батьком українського кіберспорту. Він працював із росіянами, а зараз проти нього на болотах заведена кримінальна справа. Він коментував навіть сноубординг і конкур, а ще любить Ліверпуль. Віталій V1LAT Волочай у не тільки спортивному випуску Прямої Червоної! Ол

Читати повний текст

волонтерство, бізнес, ігри

29 січ. 2025 р.

Сергій Григорович

ГРИГОРОВИЧ. S.T.A.L.K.E.R 2, плани на екранізацію, 20 мільйонів на ЗСУ та коли чекати нових Козаків

S.T.A.L.K.E.R. 2 — головна гра 2024 року, яка досі не покидає глобального інфопростору. Її настільки обожнюють мільйони людей зі всього світу, що вона окупилася в перший же день продажів. Цей український проєкт несе в собі всю нашу сучасну попкультуру. Він розповів світу про Чорн

Читати повний текст