ГРИГОРОВИЧ. S.T.A.L.K.E.R 2, плани на екранізацію, 20 мільйонів на ЗСУ та коли чекати нових Козаків
Сергій Григорович
Опубліковано 29 січ. 2025 р. • Довжина: 9 753 слова
Короткий зміст
S.T.A.L.K.E.R. 2 — головна гра 2024 року, яка досі не покидає глобального інфопростору. Її настільки обожнюють мільйони людей зі всього світу, що вона окупилася в перший же день продажів. Цей український проєкт несе в собі всю нашу сучасну попкультуру.
Він розповів світу про Чорнобиль ще задовго до однойменного серіалу HBO. Завдяки йому українська музика тепер грає в навушниках тисячі геймерів. Сьогодні до нас завітав геніальний розробник та патріот своєї країни, який уже допоміг Збройним силам України на 20 млн доларів, Сергій Григорович.
Новий випуск ПЧ про Чорнобиль, S.T.A.L.K.E.R. і роль комп’ютерних ігор у російсько-українській війні.
🔥Де та як зароджувався український геймдев
🔥Розроблення S.T.A.L.K.E.R. і як він підкорив світ
🔥Чому люди звідусіль досі грають в українських «Козаків»
🔥Допомога Збройним силам на 20 млн доларів
🔥Навіщо Григорович носив георгіївську стрічку
🔥Як до України потрапила перша ферарі
🔥Що робили росіяни, щоб завадити виходу S.T.A.L.K.E.R. 2
🔥Коли ми побачимо екранізацію найвідомішої української гри
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Сергій Григорович]
Прямочервона продовжує тримати свічку. Прямочервону. Досліджуючи навколо українське середовище під час війни, ми намагаємось тримати руку на пульсі в звичний приємний спосіб. І сьогодні до нас на бар зайшла людина, яка стала автором однієї з головних подій року. Нам дуже не вистачає приємних новин, і однією з цих новин став вихід «Гри Сталкер 2». Сергій Григорович сьогодні в нас на барі. Привіт. Доброго дня, хлопці. Добрий день. Добрий день, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Доброго дня, хлопці. Д От хто зробив вас мільйонером? Та, я, я усіма двома копіями Сталкера, але це ж тоді було таке грандіозне явище і уявити, що українці можуть змагатися з якимись великими західними студіями, там, з Америкою, з Європою, з якоюсь Фінляндією, ми говорили про Ремеді. Це було таке досягнення, огого, вже тоді ми відчували, що ми щось можемо те, чого не можуть росіяни. Це не так яскраво формулювалося, але відчуття, що ось наші люди, які з тобою їздять в метро десь тут, ну не в метро, або вже на таксі, стоять з тобою в пробці на таксі, можуть зробити продукти, які вистрелять на весь світ. Це було круто. Так. Росіянам не повезло, в них ні одного тайтла на перше місце в чартах. Ніколи. Ніколи. А зараз же «Сталкер 2» на першому місці, так? Так. І більше мільйонів копій вже продано? Вже продано, не знаю більше ли мільйонів, але ми вже повністю відбилися, так. Кіно приблизно один до одного, маркетингові витрати до собівартості фільма? Згодом в якому кіно, якщо це «Аватар», то теж перший день, а якщо якийсь інший, то теж день більше. Яке це відчуття, коли ви ж маєте доступ до цифр, мабуть, наближено до реального часу, до продажів? Я знаю відчуття музиканта, коли ти щось випустив і сидиш, слідкуєш за показниками, думаєш, та що ж таке? Чи на ютубі, дивишся перегляди, як вони там рухаються, вони рухаються підписники. І ти ніколи не вгадаєш. Яке це відчуття, коли справа… Ну це ж таке ж. Адреналін? Адреналін? Ну так, ти просто дивишся, як цифри наросять і чекаєш, коли вони наросять там. До позначок? До позначок, коли вау! Яке це святкування, коли за першу добу ви вийшли в нуль? Що ви випивали? Та ні, чесно кажучи, я знав, що ми вийдемо в нуль за першу добу. Такі були очікування, серйозні, інформовані очікування. Не тільки мої, а й тих, хто розбирається в індустрії. Тому це не було б таке вау-вау. А як це замовляється? Якісь маркетингові дослідження, підписка? Так, є компанія, яка саме рахує кількість, вона видає цю цифру. Але ж мабуть такі компанії теж іноді помиляються? Вони помиляються до виходу. А по ходу виходу вони вже знають чітко цифру. В кіно є така стратегія, коли я бачу, я іноді маю одне з хобі, пишу рецензії на кіно і на серіали, коли я бачу, що режисер каже, що це найкраща моя робота в житті, в мене вже починається, так, значить, щось не дуже добре. Коли Рідлі Скотт каже, другий гладіатор, це найкраще, що я зняв в своєму житті. Так, думаю, все, шанси на те, що це нормальне кіно. Тобто вони вже виходять з якихось фокус-груп, і так далі, і розуміють, що треба додати. Збираються отак десь, п'ють чай. У нас трішечки не так було, тому що, коли Мікрософт побачила, що у нас кількість переглядів нашого трейлера більше, ніж у Halo, то вони зрозуміли, що тут все вже понятно. Цим хлопцям треба дати гроші. З цими хлопцями треба щось мати, щось спільне мати. Виходить, що в 2010 році ж оголосили про вихід другої частини. Про розробку, мабуть, оголосили. Початок розробки в 2012-му припинили. Тому що я закрив кампанію. Що пішло не так тоді? По-перше, надоїло. По-друге, то була гра не «Сталкер 2», а гривка не було б. «Сталкер 1.5» був би? Це був би «Сталкер 1.4» або «1.3». Тобто, що було б ще один аддон. А з назвою «2» то трішечки обманка, тому що ми не витягували тоді з нашими технологіями. Пройшли роки, ринок ріс кожний рік по 30%. І прийшло той час, коли ми взяли чужу технологію. Ми взяли Unreal. Двіжок? Двіжок, так, повністю готовий. І ще майже в шість років розробляли. З 2018-го виходить? Що? З 2018-го по 2024-й виходить? Ну так. Але в нас анука була і вона таку цікаву річ потім нам сказала, що гарна річ має трохи полежати. Виходить, так і вийшло. Це було точно так, як у... хто в нас зняв з «Зіркою війни»? З «Зіркою війни»? Лукас. Він 20 років витримав паузу. Тобто з 4, 5, 6 частин потім розумів, що він 20 років тримається, а потім першу, другу, третю. Ну або може він грошей не міг знайти? Ні, ну стільки, та ні, стільки, скільки вийшло 4, 5, 6, там грошей було на все життя. То це теж маркетинговий хід якийсь був, ні? Так, саме маркетинговий хід. Він спочатку його продумав і його реалізував. А в вашому випадку не маркетинговий хід? В моєму випадку я втомився і у нас не виходив проєкт прям з більшим шажком вперед. І тоді було вигідно витримати час. Якийсь час. Ну вигідно в якому сенсі? Вам же ж тримати офіс. Ні, так я ж всіх звільнив. У мене залишився тільки директор і бухгалтер. А потім в 2014 році набирали знов? Так. Тих самих чи інших? Ну наскільки я пам'ятаю, дві людини за весь час були задіяні першого сталкера. Тобто нова команда. Повністю нова команда. Це нове покоління програмістів яких виросло? Абсолютно нове. Які вже грали вперше, так? Дійсно вони грали, але що вони не розробляли. А от це скільки людей працює над ігрою? Яка команда? Ну зараз 300+. Як вторгнення вплинуло на розробку? Ще відтермінували? Це ж ви були на якійсь півфінальній стадії мабуть? Заздалегідь була інформація у нас, що війна 100% буде. І заздалегідь перевезли всю компанію, тому що була реальна інформація. Але ж я не вірив до останнього дня, коли перші приходи не прийшли, я не вірив. Я думав, що це все блєв ігра. Але ви вже вивезли всіх в Прагу, так? Так. А це було десь там січень, так от вивезли? Ну ми майже за півроку почали і десь за місяці три повністю закінчуємо. Які ж це витрати вивезти людей? Дуже дорого. Але що в мене вже були друзі, компаніони, які допомагали це все відтворювати. Мені страшно уявити, про які суми йдеться вивозити людей з родинами, селити. Дуже дорого і всіх треба вмовити і всім треба доказати, що війна буде. Це такий трішечки шажок складний. І що всі погодилися, чи був хтось, хто лишився? Декілька, дуже мало людей лишилося, майже всі погодилися. А зараз вони тут? Хтось, ну так, тут. А віддалено ви не погоджувалися, щоб вони працювали? Хтось віддалено працює, хтось працює з Кіпру, хтось працює в Чехії в основному офісі, в Празі. Ну, так воно відбувається. І в Празі 200 тисяч українців, йдеш по вулиці і ти обов'язково... В тому числі і оповнили. А самі не виїжджали, виходить, так? Ні, я виїжджав, але я виїжджав з точки зору безпеки, тому що за мною була ганітьба, і теж я виїжджав.
[Фоззі]
І хто польував?
[Сергій Григорович]
Там бандити різні, нехороші люди, так скажімо. Під час вторгнення? Так. На початках? На початках, так. Прямо додому приїжджали в Іспанію.
[Валерон]
Наші?
[Сергій Григорович]
Наші. Наші? Так, встраювали гендерів. Які веселощі. А що, іспанська поліція не хотіла допомогти в цьому? Ні, хотіла, але що іспанська поліція, це такі буділя, вони такі ніжні. Вони так, щоб...
[Фоззі]
Рожеві поні?
[Сергій Григорович]
Ти приходиш до них, заходиш з чорного входу, заходиш з людиною, яка за тебе тягне, вона тебе знає дуже багато років, і все одно вони так і тому относяться. Ну, будуть проблеми, тоді приходиш. По факту? По факту, так. І потім, коли я зрозумів, що вже проблема минувала, я тоді вже розслабився. А чим мені цікаво ці люди монтувалися? Під шум вокзалу? Під шум вокзалу, так, саме так. До початку війни до душі сильно працювала низькорангова агентура. І вона вичисляла всіх, у кого є гроші, і це був бандитизм, чистої води, теж там під керівництвом з телефону з плюс-сім номерів. Ну, таке діло. Про плюс-сім, так? Першу частину багато хто сприймав як таку пострадянську гру, розраховану саме на цей простір. Так, саме з цим сталкером, всі вже розуміли, що це українська. Так, а друга частина вийшла суперукраїнською, максимально українською. І вже питання не було, що це москарі. Вона ж навряд чи одразу розрублялася як така проукраїнська, зміни ж якісь певно вносили? Ні, доволі швиденько відштовхнулися, тільки початок війни. Якої, 14-го чи 22-го? 22-го, полномасштабною стороною. 14-го ми ще якось не серйозно до цього відносилися, і то якось так розрубляємо, на нас не чіпають. Ну от перша гра, ви ж точно знаєте цифри, у відсотках скільки було Росії, скільки України? Дуже багато було Росії, майже. 70? 1 до 6. Ви зараз бачили всі ці відоси, як у них горить від того, що українською мовою грають? Я не дивлюся на це. Я не розумію, що ти кажеш. Я не дивлюся на це, мені це все хариться, це тема.
[Валерон]
А субтитри є російські?
[Сергій Григорович]
Є. Субтитри російські є. Але ж, наприклад, музика українська. Музика українська. А Майкрософт ніяк не реагував на це, що повністю українська гра, що відмовляємося від російської мови? Він був тільки за. Для них же бізнес це теж? Так, але він був тільки за. А, тому що вони теж виходили з Росії? Вони виходили з Росії, вони розуміли, що тут треба вибирати, куди... Тобто Майкрософт... Ну що таке Майкрософт працює з Росією? Ну це ж абзац. Тому вони розуміли, що тут треба робити вибір чіткий. І одразу. В травні 23-го року хакери російські отримали доступ до... Билд якісь ранішні гри? Так, на 200 гігабайт. І шантажували вас там? Так, було там... Це інші бандити чи ті самі? Ні, добрі люди винесли з офісу, яка була проблема. Вже дізналися, які саме добрі люди? Ну так, звісно. Наказали? В Празі, в Празі з офісу, так? Ну як тут наказати, що людина винесла? Ти точно знаєш, що саме це людина, але... Ну просто звільнили і все?
[Валерон]
Ну так.
[Сергій Григорович]
А скільки просили? Вони? Так вони ж просили... Ні, не скільки, це був чисто теракт. А, ну я думаю, може там через когось... Ні, ні, ні, хитрощі в нього були. Це як той хлопець, який втопив в корабель, в рігат російський. Ну є у нас хлопець, який втопив в російський рігат, зробив це з волонтерською метою, а зробив холоднокровно, тому що... А, на півдачі десь щось було?
[Фоззі]
Так.
[Сергій Григорович]
Я ще з ним не зустрічався, зустрінувся обов'язково. Ну не тільки руку пожати, а ще й з'ясувати, як топляться фрігати. Де що відкривати.
[Валерон]
Де що відкривати, так.
[Сергій Григорович]
Як топляться фрігати, і де що відкривати. Скільки разів, ви ж точно знаєте, скільки разів переносили дату релізну? Ну шість. Шість? Ну можливо ще й внутрішні були переноси? Ну то воно, то романтичність кожного розробника. То ти впевнений, що точно цієї дати все буде гаразд, і впевнені вся команда, і ця романтика заважає поглянути в очі справдиво. І потім, ну треба відскладувати. Ну, так залишили. Тим більше йдеться про відкриття світу, а вони ж... Та багато тут про що, про кількість багів. Йдеться про те, що там щось недороблено, надепіляло. Ну в Пісочні це ж все одно, розумні люди грають через півроку після виходу, коли накатять купу патчів. Ну, я думаю, зараз буде краще, ніж через півроку.
[Валерон]
Чому?
[Сергій Григорович]
Краще ягість. Ви ж перший патч теж оперативно випустили. Так. І, ну, одразу мільйон аудиторій. Ага, і полізли баги, які не пам'ятали. Одразу баги повелазили ті, які ти не побачиш. А який такий найскравіший був, який баг, там, я пам'ятаю, там, з дитинства, де хтось застрягав і треба було, якщо підеш на третій поверху, там, не проходь, бо ти застрягнеш і доведеться спочатку. Та ні, ну, ви ж розумієте, я, генеральний продюсер, я не займаюся операційною діяльністю. Тобто, її займається мій брат. Він з цього компанії і він руководжує цю компанію. Тому я навіть не знаю, які там баги були такі, як критичні, що срочно їх треба було. Я все так, тільки розказали. А як народилося, де я зарадівав цим українським, з українськими піснями, там, виходить, 28 годин тривають. Так, там якась сумасшедша цифра. 250 встрічок. 8 пісень ТНМК, наприклад. Так, при цьому ми погодилися і забули. Потім, ну, вже де менше вік гастролювання. Молода харківська група. Так, молода харківська група. Потім нам кажуть, ваші пісні в Сталкері. Ми такі, так? Чого хочеш? А мені було цікаво, хто обирав, але ж ви, як генеральний продюсер, не знаєте, хто обирав. Брат обирав. Брат обирав, сам? Тоді йому привіт.
[Фоззі]
Гарний швак у нього.
[Сергій Григорович]
Ні, тому що я був здивований вибором щодо наших пісень, що, зазвичай, люди хочуть там якісь шлягери впізнавання, а там були треки... Ні, ми були впевнені, що нам ніхто війни не відкаже, ну що ж. Ні, були артисти, які відмовляли вам, і потім мене набирали, питали, так, а чому ви є в Сталкері, а не знімаєте? І зараз кисають лікарі, напевно. Ну, не знаю. Деякі треки, наприклад, вони стали дуже популярними зараз завдяки Сталкеру, там бум прям відбувається на них. Я останній час, я відійшов від музики, останній час там, наприклад, моя жінка мене познайомила з Цірамагою. Хто такий Цірамаг? Я його не чув з жодного разу. Тут вона мені ставить його, я обалдіваю від того, який співак. Вона багато мені ставить різних українських сучасних пісень, різних виконавців, і я в дуже захваті рівня. А група, яка там була, ДК Енергетик, вона ж прийшла на Євробачення на цій хвилі, тобто потрапила до шортлиста. Тож для мене це вдивлено. Там є дівчина взагалі молода, дуже антисимоза, пісня Хризантеми, одна з найпопулярніших зі Сталкера. В нього вже 2 мільйони на Спотіфай і на Ютубі ці пісні. Я майже в машині музику зовсім не слухав вже. Тобто все час лабала музика в повну гучність, а тут зараз я якось так охолоділо. Не радіо ж ви слухаєте? Нічого зовсім, мовчить машина, я їду на своїх думках. Залізна ви людина. Ні, мені навіть охорона везе. То я кажу, виключай, дай побути в тиші. Я б додав Сталкер пісню «Димною сумішою стіна». Якщо хочете, можете в коментарях підказати, які б ще українські пісні ви хотіли б почути в другому Сталкері. Як вам серіал «Чорнобиль» від HBO? Я його надивився, мені тільки переказували його. Це ж міні-серіал, можна було б подивитися. Це ж про нас і про ваш світ. Цікаво, де краща естетика показана, в серіалі чи в грі? Я знаю про свій серіал, який я зняв. Він був в мене не дуже вдалим. Тому що там була дуже гарна картинка, постановка. А сама гра акторів була така. Я планував її як серіал, я його взяв, відсняв, влетів в Москву, всіх проїхав, всім показав. А серіал теж Сталкер?
[Валерон]
Це коли було?
[Сергій Григорович]
Це ще було 12 років, 11. Я всім його показав, всі так подивилися. Кажуть, це не наш формат. Нам би Ржаку чи щось попроще. Це екранізація гри була виходить? Так. А як думаєте, кіно могло б бути? Зараз популярна просто з ігор повні метри. Я зараз передбачу, що там HBO знімало. По Last of Us? По Чорнобилю. А я маю на увазі, по грі може можна було б фільм? Фільм дуже напрашується на групу. Але ж який він повинен бути? Кінематограф дуже складна штука. Я сам писав сценарій. Я не один, нас троє було в групі. Ми самі знімали, я на сьомочній площаці був. Я контролював все, що там. Гошу Куценка ми пригласили, ще там відомих акторів. Це була така подія. Я зрозумів, що знімати фільм, це не легше, ніж робити гру. Зовсім не легше. Тобто рівень людей, які цим займаються, це не скандаж, просто взяв, зняв і забув. Ні, це дуже важка тема. Хоча ігри, мені здається, можуть жити довше за кіно. Звісно, довше. Рігравільність. Ігри можуть жити. У мене досі продаються «Козаки перші». На ПК? На ПК. Через стім? Через стім. «Козаки» — це теж культова історія? Я знаю артистів, які просто без «Козаків» не їздили на гастролі. А ви плануєте продовження? У мене зараз там маленькі проблеми юридичні з «Козаками». Термін вийшов? Повирішую. Трішечки віджали. То я зараз там готуюсь до бітки «Тітанів». Наші чи не наші? Чи не зовсім наші? Ну, наші. Як цікаво. А «Козаки» скільки їх було? Десять років ниже? Троє було. Троє. Перший зробив я, другий зробив я з братом. Помімо цього були два аддона до перших. До других було два аддона. Тобто доповнення. Я знаю. Це ваші авторські аддони були?
[Фоззі]
Наші авторські, так.
[Сергій Григорович]
Офіційні? І третій вже робив брат самостійно. Я вже не мішуюся зовсім. Я вже і грав, коли гра вийшла. Тобто, я коли закрив компанію, я жодної гри не грав. Окрім «Козаків», три дні просидів. Ну, було цікаво. А в другий «Сталкер» не грав? В другий «Сталкер» ще ні. Чекайте патчі. Зірки повинні скластися на небі. Але є таке відчуття, що студія завжди робила ставку на «Сталкер», а не на «Козаків». Ні, просто «Козаки» були дуже давно, а «Сталкер» був намного пізніше. Ну, і «Козаки», мабуть, продавалися самі по собі, а «Сталкер» треба було пушити, так, мабуть? Ні, а у «Козаків» продавалося як сарафанне радіо. Ну, там особовартість зовсім різна. Тобто, продажи йшли отак от, маленькі-маленькі, більше-більше, більше-більше, більше-більше. «Сталкер» продавався отак от. «Сталкер» і потім довгий-довгий-довгий спад. Є ще одна українська компанія «4A Games».
[Валерон]
Це ж ваші колишні.
[Сергій Григорович]
Вихідці з GSC. І виходить, що у них та фільм, ігри взагалі про Росію. Хоча і українська компанія, так. Зруйнована Росія. Ну, так. Ні, у мене у самого була ідея зробити ядерну війну в Москві. До того, як це стало трендом? До того, як вони з'явили за те, що вони таку гру розробляють. Це ідеї в повітрі? Ну, її зробили, це ж метро. А скільки їх? Чотири, мені здається, вони останньо пускали для VR ексклюзив. Чотири чого?
[Валерон]
Ігри.
[Сергій Григорович]
Ігри, так. А як думаєте, що їм зараз робити? Продовжувати робити ігри про Лужковських? Там письменник, здається, на вбитці добра. Лужковський. Так. Ну, так. Він такий розвинутий, правильний хлопець. Так. А там «Літоснови» ще вистачає, так? Тобто в нього там багато книжок, здається. Так, але ж яку вибрати, щоб зробити хіт? Ну, в VR я не грав, а оці от три попередні... У нас в VR є розробка першого Сталкера VR. Так, під яку платформу? Під PC. Ну, типу, який шалом? А я не пам'ятаю. Щось мені хлопці приносили, показували. От, кажуть, хочемо розробляти. Ну, ми поки що. Оце могло би надати подих такий, другий шанс. Але багато перемальовувати. Ні, треба робити там «Контерстрайк». А. Так. А не? Тобто не велика, так, зона, а наймаленька. Коридорні. Коридорні і далі «Контерстрайк». Ну, «Контерстрайк» теж живе, здавалося б, коли він з'явився, а досі... Не те, що живе, а процвітає. Процвітає. До речі, раз заговорили про «Контерстрайк», ви, я так цікаво, в якомусь інтерв'ю чув. А, Зеці, це коли з Аністратом ви нашим героям спілкувалися. Ви йому казали, що це ріків 4-5 тому було, що кіберспортсмени будуть заробляти більше, ніж спортсмени.
[Фоззі]
Ну, коротше, вірили, так?
[Сергій Григорович]
Я познався правий. Так, я ж хотів сказати, що ви явились 100% правий. Ну от у мене «Наві», «Брайван Лайко Україн», «Наві». «Наві», вони працювали в мене в компанії, як штатні сотрудники. Вони були під маркою «JC Game World» виступали. І Саша Кохановський, він був головою компанії. Я не знаю, який зараз в нього статус, але ж він дуже потужно підняв компанію. Коли я вже закрив повністю свою компанію, то на неї взялися інші люди, а вони вивели їх на Чемпіонат світу. У «Наві» зараз, так, бренд. Але виходить, що у вас один партнер. І у «Наві», і у вас Максим Кріфт. Так, один партнер. Це близькі сфери виходить, так? Він дуже потужно розуміється з ігровою сферою. Тобто ж він дуже розумний в сфері. Він почав з якогось там, може, геймбрингу, а потім далі зрозумів, що майбутнє за такими компаніями, як «Наві», «Кіберспорт», такими, як «Сталкер». Тобто треба брати бренди, в них вкладати і отримувати фідбек. Фос, ти так любиш комп'ютерні ігри. Скажи, а ти грав в «Контерстрайк» коли-небудь? Я пробував багато чого. «Контерстрайк», коли він ще з'явився, це було дуже давно, хвилин 15. А за «Кіберспортом» слідкуєш? Знаєш, що це «Контерстрайк» гра? Так, я знаю, там якісь версії. Тобто я не слідкую, але під враженням від того, що є мільйони людей, які грають. У 2024 році на мейджорі, це як Чемпіонат світу. Як в тенісі? Ну, як в тенісі мейджор-мейджорів. Вперше зіграла команда, яка повністю складається з українців. Уявляєш? Як думаєш, чия команда? Ти точно знаєш цю людину.
[Валерон]
Зеленський?
[Сергій Григорович]
Ні, команда Сашка Зінченка, футболіста.
[Валерон]
Літера в годах.
[Сергій Григорович]
Так, літера в годах. І при чому, щоб ти розумів масштаби, за її грою проти Wildcard в україномовній трансляції на Твічі одночасно стежили 34 тисячі людей. Тобто середній футбольний матч, приблизно така ж сама аудиторія. За цим некрасивим пух-пух-пух. Так, при чому наші друзі з «Вебят Україн» — це генеральний партнер Passion UA. Тому для всіх, хто слідкує за кіберспортом трохи більше, ніж ФОС, від «Вебят Україн» буде бонус. Невеличкий подарунок в закріпленому коментарі. Там такі гроші великі на цих мейджорах в кіберспорті. Та я впевнений, що за цим майбутнє. Тобто це зрозуміло. А в «Сталкер» не можна грати? А в «Сталкер» ми вирішили так не робити. Тому що вся філософія гри закінчується на тому, що ти не граєш з кимось, з партнерів. В нас же буде мультиплеєр. Що ти граєш, і хтось може щось купувати. І то ні, ти треба сам знайти. Все має бути чесно. А коли ти граєш, і хтось має більше грошей, це не зовсім чесно.
[Валерон]
Хітерство.
[Сергій Григорович]
Але ви менше заробили тоді. Оце відчуття трішечки лузить гру, і падають рейтинги. Тому ми вирішили, ні, ми так не робимо. Та з людьми страшно грати. Я колись приїхав з концерту, якийсь злий був. Думаю, я відійду, пограю у футбол, у фіфашечку. І якийсь турецький хлопчик вибив 9-1. Причому я чув, як він з якоюсь іншою дитиною обговорює турецькою. Я турецької не знаю. Я відчувся просто лохом. Ніч, я сиджу після концерту, я дихати не можу від поразки. І в мене сльози на очах, і діти наді мною знущаються. Я так, все, з цим я закінчив. Тільки, тільки, тільки боти. Тільки грати з комп'ютером. Ні, ні, ні, ні, я не винесу це. Про маркетинг ми говорили вже. В сталкері є прикольні інтеграції зараз, колаборації. Наприклад, там енергетик нон-стоп в самій грі, в середині гри. Це не колаборація, це продукт-плейсмент. Моно, здається, там вже якийсь звук. Тобто вони купують, домовились з нами. І вони є нашим продукт-плейсмент-брендом. Моно говорить, що без грошей зайшов. Так. Цей нон-стоп випустили. Я чув потім ще лімітовану версію зі сталкером банки. І всі розпродалися, дуже жутко. Тому що це цільова аудиторія, мабуть, та енергетика. А алкоголь не думали туди? А була ж водка козацька, козаки вода. Так як ми втратили бренд тимчасово, то поки не повернемо його, водки ніде не буде. Їгер-майстер можна було. Їгер-майстер. Сталкер-майстер. Сталкер-майстер. Спеціальний сталкер-майстер. Є працівники компаній, які пішли добровольцями? Так, є. Ви їх продовжуєте підтримувати? Якось з ними спілкуєтесь? Ні, вони не потрібні підтримуватися. Там у них все є. А виходить, що героям в грі теж з військових? Є людина військова. А як це правильно сказати? Його обличчя дали? Ну, навіть моє обличчя там є. Мене брали, виставляли крапочки, потім знімали. Я Стерненка бачив на скрінах з гри і так і не зрозумів, що це він там реально чи просто схожий. Може, я не знаю. Треба у Стерненка спитати. Теж ще один наш герой, бачиш?
[Фоззі]
Так.
[Сергій Григорович]
Там ще і Буданов є. Я сумніваюся, що Буданов поїхав десь там зніматися. Там куча камер, так от, на кругу, і тебе знімають, і всі ті крапочки, вони повністю повторяють твою міміку. Потім береться твій меш і підбирається на цю міміку. І ти коли розмовляєш, ну я з тобою розмовляю, от у мене є якийсь там міміка. Я там насупився, чи я там посміхнувся. Оце все про цю технологію. Мені, до речі, теж один раз запропонували підробити в студентстві. Треба було футболіста зіграти. І мене одягали в такий чорний костюм. З датчиками? Так, з датчиками. Я мав бити там поворот. Ну це можна з'явитися. Це інші трішечки. А тут саме. А, камери. Можна обличчя. Там на всі тіло. Тут рух обличчя. Там ще за моторика знімається. А тут міміка. Так, так, тут міміка. Я побачив в інтерв'ю таку інформацію, що ви витратили власних 20 тисяч доларів на волонтерство. 20 мільйонів доларів спочатку. Ну так вийшло. Нечайно. А що це в основному там? Дрони, мотоцикли, так? Машини 500+, мотоцикли 100+, там Екофло 600+, Дарлінки 500+, ну і куча різних дрібничок. Ми спочатку роботи фонду ми з Лесі Васильовною, це голова фонду, очільниця фонду. Тому у мене були гроші. І я кажу, що з ними робити? Давай все на війну спускаємо і по барабану нам все, що ми гроші зробимо. Вона каже, да, точно, давай робити. І ми вирішили все це витрачати, це саме по потребах. Однакож, стратегія була, мені там конкурувати з Притулою, чи з Ленинкою, чи ще з кимось, чи повернутися з фронту живим, було немало сенсу, тому що я деякий час ховався в Іспанії. Я потім повернувся. І тоді вже відкрив нашому фонду вже рік і три місяці. І я вже повернувся і зрозумів, що у всіх упали сильно донати. Тобто ж люди втомилися від донатів, а у мене киша. І я беру і починаю витрачати їх на різні речі, але ж все одно конкурувати з ними буде важко. Тоді ми взяли саме дрібнички. Тобто у нас на наш форум приходять різні запити, і ми потім в будь-який купить нам, не знаю, пляшек стокватоводи, чи там ремонтуєте нам машину. І в таких запитах легко загубитися. Їх багато, багато роботи, але ж ну то комусь треба робити це. Комусь там операцію зробити, бо там людина без ноги повернулася. Ну от такі речі дрібничні. Тобто то, що я перечислив з великого, то з великого. А так ми дуже багато. Тобто у мене список, за цей гік у мене список, ну він з сумасшедших розмірів. Я зіткнувся з ігровою ситуацією. Ми займаємося такмедом, аптечками. Такмедом ми займалися теж. Всі займаються, бо не стачить його. Так от і нам, коли ми збираємо на концертах гроші, або продаємо мерч на концертах. І ми привезли там 20 ящиків, протягнули за кордон, продали. Це гімарой багатомісячний. Тут виходить фонд Вана Франківку знаходиться. Є такий геймблогер Oldboy. І чувак просто виставляє плойку на розіграш. І сума 10 тисяч доларів, за якій ми танцювали з бубном 2 місяці, він її збирає просто за 2 дні. Тобто в нас така лампова діяльність. А в нього вже така цифрова, просто геймблогер. Це як ми заздримо стендаперам, що він поїхав, одна людина, один мікрофон. Зараз такмедом все краще, бо я купляв мотоцикли, і я сліва і справа робив кофри. Це такі чимодани. Так, я розумію. І я думав, що в один чимодан буде лазити БК разом з дронами, наприклад. Виїзна сесія, там 3 дрони поміщаються. З батареями. БК з батареями. А в інший медичний рюкзак? А в інший він трішечки менший, тому що там вихлопна труба. І туда-туда такмедовські. І я вивчав це питання, що як. До цього ми просто купляли. Хлопці кажуть, що нам це не треба. У нас вже у всіх є рюкзаки такмедовські. Не у всіх, судячи. Я бачу свої запити. Це ж розхідник. Розхідник. Можливо, якісь модні частини медійні мають наплічники. А є купа підрозділів. Я просто бачу аптечки. Аптечки, які їм видають офіційні. Чому вони звертаються до нас за аптечками? Тому що те, що їм видають, не хочеться ганяти зраду, але воно... Це також як в початку війни було, що всі броніки, всі були, ну, гівно-гівно. І то треба було. А то я поїхав в Іспанію, поїхав на завод броніков. Там вони закупляли англійську бронепластини. Саме відшивали їх, тому що там добре, з легкою промисловістю. І, грубо кажучи, коли я вже дійшов там, у них черга була на 4 місяці. Коли я вже дійшов, то я вже перезванював сюди, в Київ, і мені казали, ну, броніков навезли вже більш ніж достатньо. І я так, ну, окей. З броніками стало легше. Я якось брав для нашого, здається, гітариста, отати Кеплер, якраз про Бермен Диктат згадали. І вона мені дала бронік, я дивлюся, він мексиканський. Думаю, от ми доїхали вже. А в Мексиці знається на бронежилет? У нас броніков було дуже багато. Так, це зрозуміло. Зрозуміло, стрілюються, не стріляні. Дуже багато було. Тоді, коли передавали, зазвичай, один з партій брали і відстрілювали воїнами і так далі. І тільки з цим відео можна було в прилічний час зайти. Так. А ви ж дрони виробляєте ще, так? Так. Ми виробили за все весь час, купували і виробляли. Більше чотирьох тисяч дронів. Це і в півішки? І в півішки. Ми зробили ставку на самі дешеві, на сімки. Я відкрив школу свою в Луцьку по підготовці дронщиків. Наш директор пішов, на жаль. Ну він їздив то в школу, то на Нолікс. І всі його похоронили. Але ж школа працює, тому що я підготував там ще двох людей і вони там працюють. Відхопили? Так. І у нас там всі категорії від малих. Одинадцять років, який сам паяє, сам його обльотує, сам робить. Тобто він готов обоювати одиниці. Одинадцять років. Одна школа у нас з побратимами в Києві. Я їм трішечки допоміг з організацією школи. І далі вони самі вже свою бригаду, у них велика бригада дуже, то вони вже відпрацьовують самі. Одна в Полтаві, я туди закупив все обладнання. Але вона платна, це єдина платна, тому що перші дві безплатні. Та платна. Вони так організували там бізнес, вони по винах, що вони могли. Там якісь копійки вони заробляють. І туди я закупив все. Комп'ютери, дрони, маленькі дрони, ці одинички для тренування, літати отак от поміж стулом. Зараз я вважаю, що треба переходити вже з сімок на десятки, тому що десятка в нас летить вже 220 десь кілометрів на годину, і вона може бути ПВО. Тобто що в нас у мене є система до наведення ціль, але ж наземна. Та ж система зараз ще трішечки, і вона з'явиться, вона буде бачити шахет, і вона буде просто його доганяти. Так як відбувається з Орланами зараз, з Алами. Так. Оце все, будуть доганятися і бомбити. Ну вони мабуть будуть підіймати тоді шахети вище, щоб не діставали ФП-вишки, ну це вже інша. А ФП-вишка вона летить на 4 кілометри висоти. Куди вона далі, у них теж 4. І там головне попадати не в носик, і не ззаду, бо вінти обгорають знизу чи зверху. І от пишеться ця програма, яка так відпрацьовує. Догнати його, зверху зайти і бахнути. І все, і то, що вони зараз летять над Києвом незенько-незенько, то все закінчиться. Закінчиться це, почнеться щось інше, це вже дощ надовго, але можна не визнати, що Україна тепер попереду. Ці шахи надовго, вони трішечки випередили нас, зараз відпрацюємо, будемо їх маслати. А червона він майже завжди є, дякую Єгір Майстеру за підтримку. І ти знаєш, до речі, що це тривіний лікар №1 у світі? Так, папа, ти казав. Так, а знаєш скільки інгредієнтів? Багато. 56. Мені менше, ніж інгредієнтів. Точно, і пити треба в холодних килишках, як ти кажеш, ice cold shot. Поки не зігрілося, давай. За український продукт. Так. З німецькими нотками і акцентами. І щось у нас є від Єгір Майстера для найкращих глядачів у світі? У нас є подарунок. Ммм. Так. Карпетки теплі. Це що? Це ковдра. Ковдра зимова. Блокнот. Чудово. Це що? Пляшки. О, так це точно зимовий набір. Ще є шкарпетки. Баф. Баф. О, тільки ми бафи продаємо. І шапка. І шапка. І обов'язково буде пляшка Єгіра теж там всередині. І сумки. За що ми це віддамо? Оскільки у нас сьогодні випуск присвячений яскравій, одній з найяскравіших подій цього року випадку гри Stalker 2, то найяскравіша історія, яку ви нам повідаєте в коментарях про те, як ви проходили Stalker або перший, або другий. Не знаю. Грали на горищі, в лісі, вночі і злякалися. Щось таке. Поки ніхто не бачив. Так. Розкажіть щось яскраве про те, як ви проходили Stalker. І найяскравіша історія, за вибором нашого суворого рандома, отримує ось такий пакуночок від Jägermeister. Флягу я б сам собі забрав. Руки! Але ви думаєте, ну от, ви знали, що розпочнеться війна за півроку. Які тепер у вас очікування? Може знаєте, коли закінчиться? Нічого, треба лежати. Докаже те джерело, яке сказало, що точно. У мене було два джерела. Вони всі потужні. І то вони сказали, що треба 100% лінять, іначе вам тут капець. Це тоді? Так. А що зараз вони кажуть? Нічого не кажуть. Зараз я так не дуже, не прямо там по-братими, так спілкуюсь. Дощ надовго? Ніхто не знає. Як надовго? Ніхто не знає, як надовго. Тільки коли залежить все від одного людини, то ти ніколи не знаєш, що воно є. Якщо воно ще психічно хворе, то передбачити це… Так, якщо воно психопат, емоційний, ну куда, як це? Йому сьогодні прийшло щось в голову, він змінив програму і пішов в іншому напрямку. Ну в грі було б цікавіше, якась кавалерія його б знищила. Але 20 мільйонів, це ж, можливо, і найбільший донатор в Україні? Я? Як частний, думаю, може більший. Як частний, а як компанія, то ні, точно не більший. Є багато компаній, які донатять дуже багато користю. Публічно чи не публічно? Не публічно, вони ховаються, щоб не нерватися, щоб не прилетіло. А ви як думаєте, далі треба вкладатися в ФПВ, в цей напрямок? Треба переходити на десятки, треба їм робити стабілізацію, стабілізацію по картинці, треба далі по стабілізації по картинці вже атакувати, коли дрон летить, сам опреділяє ціль і сам бахає. Штучний інтелект вже далі його доводить? Штучний інтелект, так, ми зараз на грані штучного інтелекту. Єдине, що є жоднівська конвенція, яка забороняє атакувати дрони, коли сам дрон опреділяє ціль. Але ж це не проблема. Тобто ти отримав дані розв'язки, ти вже знаєш, куди тобі летіти, ти вже нажав «Ентер», віддав приказ «Ентером», кнопку «Ентер», і він вже сам долетить і сам б'є, це проти техніки. А проти цього, проти наземних бліндажів там і так далі, то треба оптоволокно. На дрони? На землянки, оборудовані землянки. А, це про наші дець. Коли береться там великий дрон, наприклад, вампір, корова, ну, «Немезіс», і вони вже летять з таким боєзапасом, що вони там, скільки ви там не зарилися, вони таку яму виривають. І головне, щоб їх не збили, тому що проблема з ремами. Ну, то в мене є розробка, а теж діяла, то коли нам дозволять, то зразу будемо працювати.
[Валерон]
Дай Бог.
[Сергій Григорович]
Так, а ви ще, я бачив, у Золкіну теж якусь, як скажімо, бомбу чи гранату розробляли, ну, наприклад, чи снаряд? Це з донаведенням. Це вона з полукілометра, з кілометра, вона відрізняє ціль, вона її опреділяє, ти крістиком просто б її помітив. Вона дуже з гарною оптікою, тому що дуже високо. Потім вона передає на цю бомбу, цю картинку, ці шість пікселей. І вона далі вже летить, розганяється. Зазвичай вітер уносить сильно, 50 метрів, 70. І вона далі розганяється до швидкості кілометрів 200. І навіть якщо ціль рухається, вона дуже маневріно долітає до цілі. В якійсь грі ми зараз знаходимося, обговорюємо речі, які важко було уявити? Ми над цим працювали, хлопці працювали, різні компанії працювали над цим майже 4 роки. А от треба це якось ставити на озброєння? Що? Офіційно ставити на озброєння оці розробки треба? Ні, навіщо. «Партизан» ніхто не отміняв. Ви дивилися кіно про «Партизан»? Колись. Це ж гарні люди. Прокси? Ні, якщо ти хочеш продавати в Міноборони, то треба продавати, проходити сертифікації.
[Валерон]
Можемо йти.
[Сергій Григорович]
Там вісім кругів ада. Тобі треба пройти, щоб продавати. І якщо ти хочеш заробляти. Якщо не хочеш заробляти, то ти… Просто як засіби враження передаєш? Так. Як волонтерська допомога. Ти навіть можеш їхати на Нолік і робити свою зверчатку. Тобі ніхто слово не скаже. Насправді зараз Україна є, на жаль, майданчиком для випробування багатьох… Є, є таке. От зараз бачиш новину, що там англійці вкотре випробували лазери проти безпілотників і думаєш, ну, можливо вони якийсь зразочок… Так де вони випробували? Може вони тут і випробували? Ні, є таке. Є? Так. І не забувайте, наша мета сотка. Сто тисяч підписників. Десь тисяч двадцять ще лишилося. Тому не відмовляйте собі в задоволенні натиснути на підписку. Вже. У вас такий цікавий експеримент ще був. В 2014 році на майдан виходили з георгійською стрічкою, щоб показати толерантність українців. Так. Я виходив, тому що я закусився з гобліном Дмитрій Пучков, який робив переклади. А я тоді сидів дуже багато. Він же з Кіровоградщини, здається. Він українського походження. Я от цього не знаю. Та, та, та. Він льовік, здається. Тобто міціонер. Він такий про імперський, до неможливості. Байтер. Ну, цього я теж не знаю. І я тоді з ним закусився. Він каже, там фашисти у вас. І ці фашисти там тебе грохнуть, якщо ти прийдеш на майдан з георгійською ліночкою. Я кажу, споримо на шоколадку? Я прийду з георгійською ліночкою, і мене ніхто пальцем не троне. І тоді я пішов з георгійською ліночкою на майдан. Не Йокола? Не. Уже не Йокола. Вона не пішла, а потім мене наздогнало. Я відчуваю цимісто, я відчуваю цю країну, ну так, в общих чертах країну. І що, ніхто нічого не сказав? Ну я до чеченської палатки дійшов, щось мені задавали питання, чого тут з георгійською ліночкою. Я кажу, ну в мене такі погляди. От і взагалі пішов.
[Валерон]
І шо Гоблін?
[Сергій Григорович]
Ну шо, я йому виклав. Він там подивився, якось там отерегував, не пам'ятаю як. Я давно не знаю, чим він живе. А ви зараз з кимось спілкуєтесь того боку? З росіянами зовсім не з кимось. Якихось бізнес-партнерів не було? Ні, от як відрізало. Ні з мотоспорту нікого в мене не було. Причому я знаю з мотоспорту тих, хто пішов на війну і помер, з мотогонщиків. Ну і зараз мотоцикли там поширені? А у нас теж поширені. У нас 11 мотоциклів доїхало до суджа, доїхало 11 мотоциклів. І повісило великий плакат фундації допомоги захисникам України над зданням суду. Це ваші мотоцикли доїхали? Ну я попросив хлопців, Мансура попросив, ну чеченців.
[Валерон]
А, Шейх Мансура.
[Сергій Григорович]
У нас з ними була смішна ситуація, ми виступали в Широкіна. Ну я і Буйенуса просив. Він же там домовився з кимось, і хлопці вже доїхали і напхали його. Там висить зараз. Вони раніше, наскільки я розумію, подорожували по фронту, там де кадировці були, вони переїздили і стояли напроти них. Як казав один наш герой, скільки добрих старих знайомих. Ми знову в бармен-диктаті, Хрещатик 44. Я сподіваюся не в останній. Це класична локація, класичний бар, мабуть найкращий в Україні. Дуже добре, що нас сюди пускають. А в мотоспорті ви яку швидкість найбільше розвивали? 311. Це на треку якого? На Рагоні в Іспанії. 311. І що відбувається на швидкості 311? Коли підіймаєшся, ти ж лежиш за втікателем, і коли ти підіймаєшся, то такий удар отримуєш в грудину, що ти тримаєшся, щоб не злітати назад. Все-таки мотоспорт – це і про фізичну підготовку теж, так? Вони ваги, мабуть, втрачають. Ні, дуже фізично. А ви брали участь в якихось змаганнях міжнародних? У мене два перші місця в Чемпіонаті Германії на витривалісті. А витривалість – це в чому там суть? German Endurance Cup. Суть – проїхати там… Найбільше по кілометражу? Найбільше по кілометражу. 8-часові гонки, 12-часові. І ти їдеш там з напарником, тобто ти змінюєшся, під'їжджаєш під стоп, він виїхав. Тепер він час їде. Потім він заїхав, ти час їдеш. І все це по колу? По колу. А як не збитись? Хтось рахує, так? Ні, ну ти його вже вивчаєш, доволі швидко там. З третього разу ти… І скільки ви проїхали? Ну, на два перших місця. А, там все одно не те, що найбільший кілометраж, а просто хто найшвидший, наприклад. Хто найшвидший. А в Чемпіонаті Іспанії у мене за 40. В ветеранах. В дідушках. В ветеранах за 40, перше місце в Чемпіонаті Іспанії. Ну, а там же кожен свою країну представляє, чи ви були тільки всій Іспанії?
[Валерон]
Це відкритий Чемпіонат, мабуть.
[Сергій Григорович]
Це відкритий Чемпіонат, повністю відкритий. На всій. А що саме мотоспорт? Тому що адреналін, швидкість? Та мені подобалося. Це технічно від спорту, тобто ти приїжджаєш, є фізуха, мотоцикл є, що подобалось мені дуже, і ти приїжджаєш, зливаєш телеметрію, а у тебе десь 30 датчиків різноманітних. І ти зливаєш, і потім аналізуєш датчики, смотриш, де ти як продав бував, і далі просто приймаєш рішення, і їдеш краще. І так ти кожну сесію треніровочну їдеш, зливаєш, дивишся, робиш висновки. Це технічно від спорту. Формула-1 не цікавила вас? Та це дорого. Навіть для вас? Так. Це мотоцикл мені обходився десь 1700, максимум, на рік. А формула-1 обходилася б 8 мільйонів. На команду? На команду на рік. Щогонечку знити треба? Поїзд туди посадити? Ні, назад не треба. Ні, не треба, в машину, в боліт. Ми коли готувалися до ефіру, вчора обговорювали різні етапи вашої біографії, там така красива історія старту, 16 років вдома, як з американськими стандартами, це називається гаражний проєкт, як там Google в гаражі придумав. Оскільки в нас в гаражах зазвичай люди бухають, і гаражі десь там, а не під будинком. У вас був такий квартирний проєкт. І є така теза, що про перший мільйон ніхто не розповідає, звідки він з'явився. От 16 років ви вирішили зробити... Я його, чесно, зробив. У мене нема питань. Звичайно перший мільйон ти якось схимичував десь. А я ніде не схимичував. Ну от квартира, вам 16 років, ви з молодшим братом вирішили... Не з молодшим братом, сам. Молодший брат в мене на 8 років молодший. А, тобто він ще... Він ще був маленький-маленький. І от ви вирішили зробити компанію. Так. От був якийсь день, коли ви вирішили, чи хтось підказав? Ні, це само собою. Я хочу бути директором компанії, мати свою компанію, бути СІО. І я хочу займатися всім, що пов'язано з комп'ютером. Тобто не лише іграми, а просто... Ні, я спочатку збирав комп'ютери, паяв АОНи, автоматичні... Переділітельні номери. Це була робота, так? І на кардачах продавали їх? Так, так, так, на кардачах продавали. От потім батько підключив до СІО. А батько в мене радіотехнік. Тобто ж він там переробляв монітори з ЦГА в ВГА. Ось. І весь пол в квартирі був у моніторах під заказ. А тоді монітори були? Ні, ні, ні. Ось такі був. Тобто ви батько роботу знайшли, так? Ну, я його підключив. Тобто ж я кажу, батько, ти дивись, я за перший день роботи заробив твою місячну зарплатню. Це з АОНами? Ні, це компактдиски. Я скопіював компактдиски пачку і продав її, і заробив. Там якась піратка була? Шо це було?
[Валерон]
Софт?
[Сергій Григорович]
Піратка, піратка, так. От, ну тоді не було рецензіонного нічого. Тоді все було піратка. І на Почайній, на Петровській продавали? Ні, не на Петровській, а на Радіоринку. А, на Кардач. Кардач, Кардач. От, і тоді неможливо було купити за 200 доларів Windows. От, а я його продавав там за долар. Це яка ще винда була? XT якась? Ну, продавати я почав з MS-DOS. Ага. Ось, а потім вже з'явилося… І намагаюся просто згадати. 95-та винда. Ну, це вже було значно пізніше. Починав у нас MS-DOS. MS-DOS, Pascal, Basic. Я, як колишній студент Харківського інституту радіоелектроніки, почув два знайомих слова, які єдине, що пам'ятаю. Turbo Basic і Turbo Pascal. Ось, все. Ну, а ви самі грали в якусь гру? Що вас надихнуло саме на роботі? Ну, я почав писати свої ігри. Ну, тобто, не була якась гра, яка вам подобалася, і ви такий, хочу собою… Ні, ну, я хочу там… У мене була там Tetris. Ой, не Tetris, а Arkanoid. Там маленька платформа їздить, і вона шариком вибиває. Я думаю, там намалюю я пушку, і на мене будуть летіти різні там речі, і я буду їх відстрілювати. Ось це касетний магнітофон. Касетний магнітофон, так. Пі-пі-пі. Так. А як вони називалися, ці ігри, я намагаюся згадати? Я грав таке. Ну, кежував. Як же, як же. Якщо в когось було, він по черзі приходив до тебе додому, і ти там підключав. Я пам'ятаю, ці космічні кораблі летіли. Це ваша гра? Ні, це не моя, але ж я зробив аналог. Аналог? Так. А я називався Атарі. Атарі, так. Іще якось називалися. Іще був Сінклер. Сінклер, ух! Ух! Було ще Командор 64, теж на базі процесора ЗТ-80. Я спояв свій перший Ленінград-1, теж на ЗТ-80. Скільки років вам було? Ну, то малий. Тому що шостий клас. Тому що в шостому класі. Це точно. От. І я його спояв, криво настроїв. Папа приніс осцилограф додому, і я його настроював, шукав і холодні пайки, і мікросхеми вбиті. Ну, тому що там завжди видно, коли правильно синусоїда, ілі правильно рібиста синусоїда, ілі правильний графік якийсь. Чи коли там просто хлам. Ну, коли хлам, то ти береш, випаїваєш мікросхему пам'яті, паїваєш нову, о, нормально. Ну, все просто було. Отже, піраточка, за один день продажу на кардачах заробили батьківську зарплатню за місяць. І далі, після АОНів, моніторів, ви рішили писати свою гру. Так, так. А компанія для того, щоб продавати, щоб легалізувати? Я ще пішов в фізмат-ліцей, у нас було там програмування. І нас там вчили програмуванню, я зайняв там друге місце. Я там просто вписав... А перше місце, це Фікірберг? Так, в київському фізмат-ліцеї. Перше місце є. Ну, він дуже розумна людина, але ж щось у нього не склалося в житті, я не знаю. І я написав, просто ти вбиваєш любу формулу, і він просто тебе малює графік по цій формулі. Який завгодно. От яку формулу впишеш, от нажмаєш ентер, і він тебе графічно виконує. Це для тригонометри якоїсь? Ну, для геометрії. Чот-чот геометрії. І я тоді зайняв друге місце, і далі після цього почав писати свою гру. Тому перший мільйон все-таки трошечки кримінальний, оскільки це піратка, але оскільки не було на ринку представлено офіційних... Не було майже закону правопіратства. Так. Пам'ятаєш ці часи, коли їдеш на базар, і ходиш там, шукаєш. Тобто не було відповідальності за це зовсім ніякої. Веселі часи піратської України. Так, веселі часи. А потім вже прийняли пірат. Палкер як гра для ПК, ну перша. Мабуть вже від піратки дуже багато. Сталкер то було настільки пізніше. Ні, я маю на увазі, що все одно були піратські версії, піратські диски продавалися. Я пам'ятаю їх на ринку. Ну то вже ми не піратили. Ну я розумію, скільки втратили, хоча б оцінювали приблизно. А багато. Може відсотків. Ключі активації були. Ну це дуже трудно порахувати. Я думаю відсотків піратки було відсотків 70. Але ж я відносився до цього філософськи, тому що 70 проданих піратських дисків, то ти робиш перший аддон Сталкеру. І з цих 70 відсотків, які купляли, дуже багато відсотків купить потім лицензіонку. Для того, щоб отримати аддони. Для того, щоб отримати аддони, для того, що ти вже там працюєш, ти вже красиву коробочку заробив, ти вже, будь ласка, не покупайте піратську продукцію, а спонсоруйте отечественного виробника. Але ж аддон теж можна спрацювати. І потім там теж була піратка, і вже второго аддону ще зменшалася піратка. Тобто тинь-динь-динь, менше-менше-менше. То ж саме було і з казаками першими. А який найщасливіший момент в кар'єрі був у вас?
[Валерон]
Blaze of Glory, Elvis. Навірно, коли зробив перші казаки. І коли почали грати люди? Типу якийсь фідбек?
[Сергій Григорович]
Так, почали з початку погано грати. Я найняв німецького видавника, і він мені організував по всій Європі престур. Це під вихід? Так, під вихід. І він мені купив... Я везде літав бізнес-класом. Тобто я не знаю, чому вони мені купили. Ну, у них, мабуть, так прийнято. Голова компанії літає по... Тому треба купити обов'язково везде бізнес-клас. Я після цього в житті не літав бізнес-класом. Хоча літав після цього ще раз 200, мабуть. І вони якось зробили всю цю... Я везде був. В Лондоні, в Парижі, по всій Мадриді, по всіх країнах літав по цим. І це було теж так дуже файно, тому що всі очікували. Я бачив, що всі глаза горять. Це козаки. А на чому базувався їхній інтерес? Гра тільки виходить, чи вони вже бачили результат? А вийшов Age of Empire. І тут ми виходимо з козаками. І в Age of Empire ліміт юнітів 50. І плоска карта. А у нас 3D-шна карта, майже 3D-шна, псевдо-3D-шна. І 8000 юнітів. Ось 50 і 8000. Це такий стрибок. Такі можливості. І я бачив, що я прямо там малював гімн-карту, все на ровному місці показував, як все це працює. У кожному. Тобто я прилітав в Лондон, і у мене за день 12 різних зустрічей.
[Валерон]
Це якісь ігрові журнали?
[Сергій Григорович]
Всі були ігрові журнали. Всі були печатні журнали. І інтернета не було. І кожен журнал... А це ж залежить ще від їхніх оцінок, що вони ставлять. Так, саме так. Хтось ставить тобі 8,4, хтось 9,10. І у нас були дуже великі оцінки. Це і спрацювало. А ви консультувалися з істориком якимось? Так, у нас в штаті. Ми ж зробили гру в чотирьох. Це я, головний програміст, головний дизайнер і ще одна людина, яка відповідала за історичну достовірність. І це історик був? Він був історик. Він малював всі ескізи всіх, хто там був того часу. Він був художник, але ж він все промальовував, пояснював, що, як, куди. Ми дуже сперечалися часто, тому що не можна зробити симулятор один до одного, до історичного. Тобто треба мати... Це шахи. Конь є з слона. Є отакі правила. Конь є з слона. І ми дуже сперечалися з приводу того, як краще зробити. Заволокин Андрій його звали. Він займався історичною достовірністю всі козаки, і перші, і другі, вплоть до третіх. А в Сталкері теж був історик якийсь чи не? Чи там вже достовірність? Ні, а там який історик? Навіщо він треба? Якась, щоб достовірність зони була, чи це не потрібно? Ні, ми просто виїжджали туди в зону, всі фотографували і все брали звідти. Ми же зараз. Приїжджала Мілковська. У мене є арт-центр в Луцьку. І приїжджала Мілковська і каже, слухай, ти так передав автентичність українського мистецтва. Тобто там вже на окнах правильні такі совєтські, але ж з українськими мотивами мозаїки. На зупинках. На зупинках мозаїки. Все таке українське автентичне. Вона така дуже націоналістична жіночка. Їй це дуже до сподоби прийшлося. А ви зараз не були там? Туди не можна зараз потрапити? Наскільки я чув, не можна, але ж мені в житті можна все. Ви були? Я не був, там нема чого робити. Ну подивитися, що вони... Анука була знову ж таки, для неї це взагалі особлива річ. Зона там пісні про це пише. В неї батько ліквідатор, і вона каже, що вони там, звичайно, дуже сильно розгробували. Ну, залишилися сліди зараз після початку. Розгробували наповністю. А чого ще від них чекати? Я хотів би ще зачепити одну тему. Почав, і ми з'їхали з неї, піратка, і обидві найбільші консолі, що Плейстейшн, що Іксбокс, значну частину свого життя, теж зазнавали втрат через піратство. Консолі ламали. Зараз вже, яке це покоління? Друге, мабуть? Консолі погано ламали. В смисле, погано ламали. А ПІСІ добре ламали. Ну, консолі, мені здається, тільки друге покоління, яке не зламане. Що Плейстейшн, що Іксбокс. А свого часу, так само, як ви колись продавали диски, так само продавалися диски. Ну, так, так. Зараз вони вирішили це питання. Це все гаразд. Тобто, тут технології спрацювали на те, що ігрова індустрія все-таки піратів прибила. Ну, так, так. А на ПІК ще... Хоча на ПІК все равно маскалі озвучку свою зроблять, зламають, вставлять. Ну, на те воно і ПІК. Буде маскальська версія. Ну, якщо ви... Як би ви оцінили зараз? Окей, тоді на початках десь 70 відсотків контрафактних копій. Ну, 70. А зараз, якщо на загал, на глобус? 10? Зараз, я думаю... Ну, це пальцем в небо. Ну, приблизно, щоб розуміти тренди. Може 20. 20? Так. Тобто росіяни... Китай, мабуть? Чи Китай, ні? А їх знають, де зараз друкують. Я друкував в Києві. Фізичні копії, тобто? А ви казали, що не можна зараз робити про війну гру? Що має прийти час певний? Ну, так, я вважаю, що... Можна робити симулятори. Є ж Light-Off, симулятор дрона. Може бути будь-який симулятор танка. Та чого... Симулятори. Симулятори, так. Сама іграшкова версія, де ти купуєш собі різні боєзапаси, танк, що різні. Ні. А взагалі, є така ідея зробити гру про ось цю війну з Росією? Я думаю, що багато буде. Ну, до років через 20. Коли все затихне в стартях. А в теорії вже можна зробити таку механіку, що ти... Ну, це стосується, в першу чергу, мультиплеєра. Коли ти щось... Як це називається? Багаті арабські діти щось хочуть купити, щоб випередити когось. Типу, купив там скін зброї, а гроші, ти бачиш, що вони йдуть на реальну війну. Це могло б спрацювати? Ні, не думаю. Паблішери були проти, так? Так. Ніхто не захоче робити. Щось, що... Окей, ветеранам на протези. Це б вони могли піти? Все одно, зділка з совістю. Шкода, враховуючи той обсяг грошей, який крутиться в іграх. Нехай роблять симулятори ті, хто вміють. Симулятор борьби з орланами, чому ні? І з різною літаючою гидотою. Чому ні? Чому не робити симулятор дронів морських? Нормальна ситуація. І це можна зробити масово. І то, і то, і то, і то, і то. І вже компонується якось. Назва хороша для гри. C-baby. C-baby? Ну так. Це як продажна. Наш дрон. А я не знаю про нього. Це оцей дрон, яким атакували, в тому числі, кримське місто, здається, так? Це одна з назв. СБУ розробка. Не знаю. Отже, наприкінці, як завжди, ми виставляємо якийсь слот від сьогоднішнього гостя на благодійний розіграш. Що це буде за розіграш? Футболка з надписом «Stalker 2». І з вашим автографом. А куди підуть гроші? Гроші підуть на збір на 500 дронів до наведенням, які ми з хлопцями фабрикативними розробили. Так, ось ця футболка. Це не футболка, а вонсліф. Вонсліф. Це не футболка. Так. Ось вам червоний маркер. Вроді художня. Так. Ось ця футболка, збір на дрони. Силання на банку буде в описі до цього відео. Робимо все традиційно. Крок в 200 гривень. 400 гривень – ваші шанси подвоюються. 600 гривень – ваші шанси потроюються. І десь за кілька тижнів наш суворий рандом-балерон проведе розіграш. І переможець отримає цю тепер вже унікальну футболку, оскільки ми знайшли дизайнерське рішення. Найшли дизайнерське рішення. І я пропоную вам підняти кому чашки, кому бокали. Давайте вип'ємо за те, щоб усі хороші українські проекти відбувалися в день релізу. Гарно. Алілує. І в Україні. Так, а от тому, хто потопив фрігат, ви подаруєте Роллс-Ройс? Так. Але він ще не доїхав до нас. Він в Іспанії стоїть. Роллс-Ройс? Так. А людина, яка потопила фрігат, вона в Україні ж? А я не знаю, хто з них, у кого вистачить яєць, подарити, потопити фрігат. А, це ще треба потопити. Так. Поняв ти. Він не потоплений. Він ще не потоплений. Глушко горів, а після того, як я об'явився, підпалили Глушко, фрігат, їх два Глушко. Але не потопили. Не потопили. От, і один, це Григорович, Мирало Григорович. Лічна неприязнь. Він видатна людина, він в 19-му році, у 19-му столітті ще був дуже видатним мореплавцем в царській Росії. Адмірал? Він адмірал, так. Дуже потужний хлопець, багато чого зробив для флота. Але ж він однофамілець, і там про нього вже мало хто пам'ятає. А в мене дійсно… Видача в гуглі. Брат, жінка його, шість дітей з моєю фамілею, папа, мама. Ну, тобто, як би, видача в гуглі з Григоровичем. Ну, відлічно. То ви вирішили стимулювати потоплення фрігата Григоровичу? Ну, якщо б він не стріляв по Одесі, то так. А так він стріляв по Одесі. І знаю ще, що у вас є якась прикольна історія про купівлю Феррарі. Ну, я поїхав і купив.
[Валерон]
Прикольна історія. Така історія.
[Сергій Григорович]
Тіпа, вам відмовляли там, так? Чи в чому суть? Ні, а мені… Я молодий дуже був, і до мене віднеслись. І я її теж буду продавати, буду встраюватися в аукціон. Тому що вона з ім'яними номерами. Вона перша офіційно розтаможена Феррарі в країні. І вона з номерами «Козаки», «Сталкер» і «Джісі». З ім'яними. З тих часів ще. А Роуз Ройс іміннітний тим, що він привіз до мене мою жінку в Іспанію. Хлопці попросив, хлопці, привезіть мені Роуз Ройс. І вони поїхали через Луцьк, забрали її. В нас Луцька. І привезли мені її з дитиною. В неї дитина своя є. Двоє дітей. Одну маленьку вона привезла. І все. Після того я кажу, давай жити на все життя. І на всьому бампері такими літерами написано «Байрахтар». З самого початку війни, коли Байрахтар показав, на що він здібний. Зараз про них значно менше чути. Тому що збивають. А тоді, ще початок війни, Байрахтари зробили свою справу. Так, а скільки вам років було, коли Феррарі купували? Її років 25, може. В машині? В машині. Тобто вам був 21? Десь так. І вони ж серйозно наразі глядали, як покупця? Ну, я підійшов до машини, тут схакать двері, а вона закрита. І мені підійшов хлопець, я купляв його на граніці Швейцарії. І він каже, мальчик, відійди звідси, будь ласка, що ти тут робиш? Дуже крута історія про Феррарі. Звучить, чесно кажучи, як анекдот. Я говорю, я хочу Феррарі цю купити. І я відкрив сумку, а там купа грошей. Це в грошах. І вона мені обійшлася в 430 тисяч доларів. І я її купив і приїхав на границю її розтамажувати. А хлопці з тої сторони мені підвезли гроші на розтаможку. З української сторони. Скільки тоді коштувало розтаможки? Ну, от 130 тисяч, це сумарно коштувало. 430? 430, так. А так вона стоїла, по-моєму, 236 копійків. А митники були здивовані? Митники мене тримали до ранку. Вони не вірили, що я чесно завожу цю машину, чесно її розтамажу. Вони таки бачили ці гроші, які йдуть в бюджет і плакали просто. Вони намагалися якось з'ясувати, чи це правда, чи не правда. Така ціна саме такої машини. Вони тримали мене всю ніч, і я вже зранку такий дохлий вже від'їжджав з розтаможньої. От, ну, все-все, проплатив, і наша машина. Наша машина. Офіційно. Прекрасно, краще вже не буде. Супер, дуже дякуємо. Дякую вам, хлопці.