СЕЛЕЗНЬОВ. Перехід на українську, погрози з Донецька, дзвінки росіян, конфлікт з Йовичевичем.
Євген Селезньов
Опубліковано 26 серп. 2022 р. • Довжина: 6 635 слів
Короткий зміст
Цей день настав! ПРЯМА ЧЕРВОНА повернулась до бару!
Для цього, щоправда, довелося їхати в Ужгород, але там на вогник до Фоззі і Василькова заглянула людина, яка точно знається на барах, ЄВГЕН СЕЛЕЗНЬОВ!
Селезньов вже під час війни їздив грати в Кубань, подарувавши українському футболу вже крилату фразу "родину треба годувати". Але після 24 лютого позиція футболіста докорінно змінилася, він намагається говорити українською, активно допомагає армії і дивується зомбованості росіян і своїх земляків на окупованій Донеччині. Про все це, а ще, звичайно, про футбол Селезньов і розповів ПЧ.
🔥Як Селезньов продюсером став
🔥Дитинство в Макіївці
🔥Хто писав з росії з початком війни
🔥Історії про Закарлюку і Мізіна
🔥Протистояння Дніпро - Металіст
🔥Як Шевченко Селезньова в збірній називав
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Ми не припиняємо святкувати повернення прямої червоної офлайн. Боже, я знову в барі, я знову за стійкою. Це так прекрасно. І Васильков тут, футболці Шахтаря. І Шахтар – футболці НБА. І футболісти змінюються під час війни так само, як і артисти. Всі займаються різними справами. І наш сьогоднішній гість несподівано для себе і для людства загалом відкрив для себе професію івент-менеджера. Це Євген Селезньов, який нещодавно робив в Ужгороді, влаштовував благодійний матч. Євген, хто міг в січні уявити, що ти влаштовував благодійний матч? Що ти будеш концертний директор.
[Євген Селезньов]
Ну, я не можу сказати, що… Приїжджай. Доброго дня. Я не можу сказати, що це я зробив, тому що… Ну, ти був одним з організаторів. Який збоку? Це тільки ви зробили, тому що ви відгукнулися на мою пропозицію. Це, може, помилка українська, я вибачаюсь. Це абсолютно допустимо. Але мені дуже приємно, що у цей час мої друзі, мої знайомі, люди, які мене знають чи не знають, відгукнулися на те, щоб показати, що Україна буде жити завжди. Скільки ти зібрав на цьому матчі? Зібрав… Піньон? Я їх не зібрав, зібрали… Мільйон перевалили? Це було мінімум, якщо я поставив задачу. Не я, ми усі разом з командою «Зірок», «Легенд», людей в Закарпатті, людей просто у цій країні.
[Фоззі]
Я поясню. Отже, зійшлися на футбольному полі команда артистів, просто збірна артистів і збірна «Зірок» футболу. І Євген домовлявся про те, щоб приїхали зірки футболу, був контактером з космосом. І коли приїжджає Ігор Біланов з «Золотим мічем», в мене таке бажання було підійти, хоча б отак зробити, а потім я зрозумів, ну не треба.
[Євген Селезньов]
Дивись, от у тебе було, а я навіть дивитися на нього не мог, на цей «Золотий м'яч», тому що я не заслуговував його.
[Фоззі]
Подивитися? Це українська народна пісня, дай хоч подивитися.
[Євген Селезньов]
Дивись, це чоловік, який отримав «Золотий м'яч», в футбольному колі це… На брою.
[Фоззі]
«Золотий м'яч» приїхав до Ужгорода, дуже багато зірок, і Євген зіграв і за футболістів, і перейшов до артистів разом із Шовковським. Ну я їх зіграв, я помучався, грав Шовковський, ну Серна трошки пограв за артистів. Ні, а коли ми пригадаємо, коли в останній взагалі Шовковський брав участь в матчі? Чи коли Серна в останній грав? Ні було такого? Тобто що, заслуга Жені?
[Євген Селезньов]
Та не моя заслуга.
[Фоззі]
Заслуга Жені, як фанкмен. Ти бачиш, ти береш участь в матчі, ти піднімаєш рівень одразу, і підтягуються ці селеброті. Шовковський, Серна.
[Євген Селезньов]
Це піднімає рівень, наша армія, наші заслуги, це піднімає рівень нашої країни. А що ми можемо зробити? Я вважаю, що це мінімум, що ми можемо зробити, як люди кладуть своє життя у ці країни. За нас, за усіх. І це велика повага за те, що вони роблять. Я не займаюсь покупкою цього, я грошем ніякого не...
[Фоззі]
Ну а? Хтось... Вибач, я перший.
[Васильков]
Я бермен.
[Фоззі]
Хтось відмовився приїхати з футболістів?
[Євген Селезньов]
Ні, відмовились. У когось просто не вистачило часу доїхати. Не відмовились. Якщо... Дякую дуже Дарію Серні. Тому що він їхав, Бог знає, звідки. І доїхав, і одразу поїхав. Дуже дякую Мирону Маркевичу Богдановичу. Ротаню Русіку два дні не спавши. Він приїхав, тому що я запросив.
[Фоззі]
А Ротань приїхав одразу на поле?
[Євген Селезньов]
Він на поле, тому що не пропускали границю. І це, я вважаю, найважче було. Тому що як пропустити венгерську митницю?
[Фоззі]
А вони там злі на нас, ці венгерські митники. Вони щось ведуть собі так.
[Євген Селезньов]
Для мене, хто злі, хто не злі, для мене важлива моя країна. Я перший раз з моїми, з Феліксом і Ксенією у цій ролі. Тому дуже важко було. Сидіти на телефоні і спати три години на день. Тому що кожен дзвонить. Не можеш ні відповісти. Тепер я вас розумію. Вдалося розголосити і Копиловця, ось що важливе. Це моя помилка, тому що нічого нового я не побачив. І не почув, головне.
[Васильков]
Не почув, так що стоїть.
[Євген Селезньов]
Голів не забував, ти не забував. Якщо серйозно, то Міша – це легенда, як і Василь Кобін, як і люди, які з Акарпаті. Це легенди цього краю. І цей край нас приймає так, як ми родились.
[Фоззі]
На першій хвилині, якщо хтось дивився трансляцію, можна розглядіти, як Михайло Копиловець прокинув поміж ніх Сашку Підану. І Підан оголосив Копиловцю вафлі. Більше.
[Васильков]
А ми оголошуємо кінець кар'єри Підана.
[Фоззі]
Сказав, що Копиловчин... Підан же злий, злий. Його головне потім знімати з великих... Я пропоную стрілку забити Копиловцю з Піданом в церкві на неділю. Вони забили стрілку на форшеті. Кожну неділю. Вони забили стрілку потім на форшеті. І вони жартували з цього. І Копиловець сказав, що він тепер винен Підану.
[Євген Селезньов]
Та от сьогодні зранку Копиловець мене дзвонить. Каже, дивись, як я пробрасив. Та я вже бачу, це дводя. Ти мене на форшеті достав вже. На форшеті теж пробрасував, так?
[Фоззі]
Копиловець на форшеті показав Підану, як саме красиво він прокинув Підан. Та він не тільки йому показав, всі країни показав. Вже знають усі. Та що тут ще скажеш? Ну, крім того, що під час війни VBET все одно підтримує футбол і підтримує ютюб-проекти, такі як «Пряма Червона» і «Разом, тільки разом, ми сильніші». А ще тут в закріпленому коментарі від VBET обов'язковий для тебе бонус. Бонус! Професійним футболістам важче. Ось, наприклад, я зроблю якусь річ, вона ніхто не помітить. Робить Женя Свізняв щось корисне для нас і шкідливе для ворога. Його одразу що? Хочуть розстріляти в ДНР.
[Євген Селезньов]
Як так вийшло? Поясни. Я не розумію. Дивіться, мене там пишуть, що можуть розстріляти. Як мене розстріляють у краю, де я народився? Це з Макіївки пишуть? Я не знаю, звідки. Це мені не інтересно. Пишуть, там, де я народився, який отець вдав життя за шахту, дід, я цього краю. Це неможливо. Неможливо, тому що це Україна, це моя країна. Ти щось зроби для неї, а потім кажи.
[Фоззі]
В Макіївці залишилися якісь знайомі? Спілкування є якісь? Знаєш, що там? Чим вони дихають? Що в головах?
[Євген Селезньов]
Дивіться, знайомі є. Є різні люди, але обща маса, як сказати, я не хочу. То це неможливо, тому що, а що ви, як сказати, що ви самі себе бомбити, що ви нас бомбили? Хто вас бомбив? Навише русскі пішли. Навише ви пішли до мене, Надім, я вас питав, я вас запросив, то я який я фашист? Та, якщо можна, я буду говорити російською.
[Фоззі]
Такий же фашист, як Зозуля. Сувора ситуація.
[Євген Селезньов]
Але я, як футболіст, не можу на це повіяти. Я інший. Я можу допомогти іншим.
[Фоззі]
Сприяєш, можеш посприяти. Намагаюся. Ми говорили про те вчора, що поєднує футболістів і артистів, крім евентів в Ужгороді, в Закарпатському, поєднує те, що ми генеруємо, намагаємося генерувати якісь події, які привертають увагу до війни Росії проти України і не дають забути про цю війну, тому що зараз таке суспільство, коротенькі відео ще люди можуть подивитися, а так, щоб щось почитати. Сучасне людство не фокусується довго на будь-якій проблемі. І за допомогою таких футбольних матчів, от ти на баскетбольному матчі був в Польщі. Так, так, ми робили баскетбольний матч зі Славою Медведенко, там, з баскетболістами, з Ті Фестом, з українськими виконавцями, з реперами, і теж збирали, але не в таких розмірах, як ви з Фрутикім Фронтменом, ми зібрали менше. Але це наша перша спроба. Але ж і футбол популярніший за баскетбол. Це правда, абсолютно. В Україні. І в Польщі теж, до речі. І в Польщі теж. Шевченко брав участь у цей же час, коли ми робили це 23-го числа, він брав участь в Кракові на матчі «Швєнтик проти друзів», і там був він як амбасадор. Тенісний? Амбасадор, так, амбасадор. Це тенісний турнір, він амбасадор України-24 разом зі Світоліною, там вже був Стаховський, там теж були наші. Так, вони зібрали теж великі кошти. Ну, то там була «Швєнтик». Бачите, теніс, футбол, баскетбол, якісь концерти. Ми мусимо нагадувати, інакше ми випадаємо з новин, там якісь екологи так хочуть повернутися, Грета Тумберг мріє повернутися в новини, а щоб не розповідали про війну в якійсь Авдіївці, там де, я не знаю, скільки людей вже лишилось.
[Євген Селезньов]
Мені здається, немає різниці, це футбол, теніс, баскетбол, інтерв'ю, ресторан чи щось. Кожен має розуміти, що це наша країна. І що ти можеш робити, що тебе попросять, ти зобов'язаний. Тому що в серці тільки один флаг.
[Фоззі]
Це правда, але так можна нам легко казати... Звучить як тост, і я п'ю чай. Казати тут це легше. А в Макіївщині, ось, ти, наприклад, можеш розуміти, що то наша країна? Сидиш в Макіївщині під ДНР. Я розумію, що це моя країна. А вони там, ви з друзями там, і всі інші там знайомі.
[Євген Селезньов]
Я там народився. Я народився. У мене похорон. Там тато, бабуся, дідуся. Я розумію, що в серці Макіївка, це не завжди, це Україна.
[Фоззі]
Там багато тебе зависло чогось, майна. Ризикуєш зараз тим, що вона ж не повернеться.
[Євген Селезньов]
Я навіть не думаю.
[Фоззі]
Ну щось є, трохи є. А на якій вулиці ти народився?
[Євген Селезньов]
Народився в роддомі? Ні, ні, вже, ну, де жив ти? Жив відразу у Бажанова. Район таки Бажанова. І, до речі, була ситуація, я познайомився з чоловіком. Теж з Бажанова? Дивіться, спецназ ГРУ, я не знаю, можна так і казати, літуча миш. І його жінка жила рядом дому зі мною з Бажановою, і він там жив. А він у спецназі ГРУ? Був, так. Це, так. І як ми познайомилися, і мій дім, і її, і він так жив. І ми познайомилися в Узгарі, це як сопоставлення, тому що ми всі разом. Я пам'ятаю, в Макіївці церква була якась.
[Фоззі]
Я Базар пам'ятаю в Макіївці, з якого вийшов з Базара в Макіївці. Реаліст Сафер, реаліст Сафер. Так, так. І Борис Вікторович теж там причесний.
[Євген Селезньов]
Дивіться, це Базар був, тому що там пройшло суботове зустрічання, як царство, не бійся, тато мене брав. І я запам'ятав кожного воскресення, що треба було купувати мені, його жінки, моїй матері, дочки, мої сістрі, бабусі, дідусь. І в мене була одна мрія – сісти шаурму. Тому що для мене це був праздник. Я тебе розумію. А батя яким працював? 40 років в шахті. Це шахти, класика. Герой трьох слав шахтарських. Його кітель висить у мене у номері. І це для мене, я думаю, що це на мене найпевніша річ.
[Фоззі]
А тепер в Маківці вже там такі суміші.
[Євген Селезньов]
А там шахти працюють чи ні?
[Фоззі]
Я чув, що люди зупиняються.
[Євген Селезньов]
Я чув, що працюють якісь шахти. Копанки? Чашні, я не знаю, як українською.
[Фоззі]
Приважні. Потім всі вони завалили.
[Євген Селезньов]
То, що було раніше, цього немає. Я не розумію, чому. Може тому, що не хочуть гроші, то вони, вибачте за враження, спіздили все, що можна відтуда.
[Фоззі]
Це правда. І приїхала туди же в Донецьк, в Маківку поприїздила. Там купа всяких, ну типу зброди, як би сказати це культурніше. Я пам'ятаю, мені розказував оператор з України. Каже, ось перші події цієї 14-го року. Який рік? В 14-му зайшли, так? Він каже, я виходжу курити на ТРК Україна. На Сходи. Іде демонстрація. За Росію проти Кропи. Він каже, а куди йдете? Ми йдемо на ТРК Україну! Він каже, а ну давайте, давайте. Вони йдуть повз цю ТРК. Бо вони не знають, це реально привезені. Привезені автобусами якісь ті парики. Вони йдуть, дійшли до Леніна. А де ТРК Україна? Розвернувся до нього. Далі до кур'я дивляться. На демонстрації, типу, Донецьких. Донецьких, типу. Вибач, я додам. Аналогічна ситуація була в Харкові. Тоді взимку 14-го року мені знайомий із Салтавки каже, що так, діржим стрьом, тому що заїхала купа таких пацанчиків, які ходять, ну таких характерних. Російський акцент. І питають, де метро? Тобто... Це вже був сигнал. Ну, можливо, для СБУ це не було сигналом.
[Васильков]
Не знати, де метро.
[Фоззі]
Але... По Донецьку таких історій купа було у мене. Купа. Там вже лишилося. У мене у самого, ось я журналіст, у мене лишилося журналістів. Пам'ятаєш, скільки звов в Донецьку і скільки було журналістів взагалі?
[Євген Селезньов]
Я вам хочу сказати, це не секрет. Це подія. Як ми розмовляли, спілкувалися з російською, але ми розуміли, що російський, русский, різний язик, донецький.
[Фоззі]
Якщо люди туди приїжджають, це одразу видно.
[Євген Селезньов]
Ти чути. Ти по-другому розмовляєш. Навіть з Києва приїдуть, і вже чути, що він російський. У мене було день народження. Хочу розказати одну історію. Дзвонить на мене з Росії. Я не буду казати, хто. Це... відомо. В определених кругах людина. І каже, прости вас, що ми зробили це з вами, але це не ми. Є російський і російський. Я не буду казати. Це несправедливо. Буду к ньому. Я не буду. І мене треба підставляти. Я друзей ніколи не підставляю. Кажи лише мені, потім скажеш, я запишу. То потім не візнають усі. Через п'ять хвилин. Так на допиті і скажеш. І мені дуже було приємно, тому що люди, які дійсно розуміють, що трапилось, у які є серце, це неможливо не розуміти з зомбірованим людям.
[Фоззі]
Одна людина футбольна з Росії тобі зателефонувала за час війни? Чи багато людей?
[Євген Селезньов]
Перший мені зателефонував. Тож не буду казати. Це поважна людина в футбольних кругах. У світі. І ми дружили. Я не можу сказати, що він мене враг, тому що він не розуміє, що роблять ці люди. Каже, навіщо ви самі собі бомбити? Я кажу, до цього ми самі собі не бомбили, а з цього часу посели. Як ви зійшли. Давайте більше не будемо спілкуватися.
[Фоззі]
Та да. Я не розумію, як це можна.
[Євген Селезньов]
Ми з вами сидимо зараз, і я почну вас бомбити. Просто так. Ну це можливо? Що ти зробиш?
[Фоззі]
Ти почнеш себе бомбити. З логікою росіян ми сидимо і бомбимо.
[Євген Селезньов]
Я не бачу логіки. Дивіться, я ще раз вказую на це. Які я фашисти. Ну що таке фашист? У мене прадід герой Я тобі скажу, що таке фашист. Це людина, яка спілкується в українському офісі.
[Фоззі]
Будь ласка, тобі фашист.
[Євген Селезньов]
Чому мені не можна в своїй країні спілкуватися в українському?
[Фоззі]
Як змінився світ за буквально рік. Ось зараз, якщо відбувається по телефону діалог. Слава Україні, героям слава. Слава нації, смертю лагам. Україна, поно, все. Слава Ісусу Христу, новіки слава. Тут дзвонить З'юзя в селі. Просто з Іспанії. А З'юзя казав, що ти почав українську спілкуватися.
[Євген Селезньов]
З'юзя ще сказав, що в мене як шоловіна ці пісні. З'юзя за тебе сказав, мазу таку ти шов. Та ну я цього лепив, що попала. Тому що своїм українським тільки на квартири нападати. Ні, ні, ні. Я намагаюся, але я розумію, що це як у вас в мене не може зараз бути.
[Фоззі]
Тому що ви розумієте, а ви навіть не задумуєтеся. Це буде теж не з початку. Все буде. Головне, ми зрушили змістся. І футболісти, ну, була ж різниця вставлення. От ми з Зозулею, коли спілкувалися, всі одразу згадали 14-й рік. Зозуля одразу включився. А футболісти якось балансували. Якесь загал. Тобто є війна. Але це всі.
[Євген Селезньов]
Це не балансували. Просто хтось це намагається зробити іншої сторони. А хтось робить і не хоче, щоб його знали. Тому що це, дивіться, Зюза це, він усюди, це добре, це він показує, що здесь. А комусь не соромно, тому що хтось грибне, а хтось, комусь, ну, не соромно, але хоче допомогти, щоб його не чули.
[Фоззі]
У тебе ж була історія з Йовичевичем. Теж він тобі там, що ти, значить, мені, я не розумію тебе.
[Євген Селезньов]
Дивіться, я, я йому казав на англійській, я запитав на англійський, я розумію, що... А що ти спитав англійською? Я не помню, якийсь момент був. I think I say why you speak with referee every time? Я думаю, я... Так, так, так і було.
[Фоззі]
Ну, думку було донесено.
[Євген Селезньов]
Дивіться, я поважаю... Дивіться... Не, не, я поважаю його як тренер, я поважаю, як чоловіка, але... Ну, я не можу сказати, розгуляйся, спілкуйся тільки українською. Ну, як ти хочеш...
[Фоззі]
Ну, він зрозуміли... Це питання було за... А як ми в питанні це закрили?
[Євген Селезньов]
Я ж нормальна людина. Я попросив вибачення. О, ні, вже не. Дивіться, я завжди, як я український... Запальний завжди? Ні, я розумію свою ошибку, помилку. І для мене не питання. Якщо я не буду запальний, мене не буде. Я не можу жити без драйва. Це мой павер. Якщо життя розслаблене, то не моє.
[Фоззі]
А Ігор тепер тренує Шахтар, Ігор Йовичу. А ти тепер футболці Шахтаря. Я футболці Шахтаря. І він говорить тепер в роздягальні українською. В Шахтарі. Перший теж в історії. Того ніколи не було. Не було україномовного тренера в Шахтарі. Не було. Були італійськомовні, англійськомовні. Але Шахтар був... Ні, ну краще, коли два нормальні... Гості вертаються.
[Євген Селезньов]
Я просив, щоб його... Це вже... Уже вся країна знає. Уже Кополовець... На першій хвилині. Ребята, ну... У кабінет міністрів набрав, хто ж сказав.
[Фоззі]
А хто той хлопець, якому? Який? Який прокинув педан у міжніх? Я кажу, Кополовець. Вони записали. Але єдине, що я на Кополовця подивився, і на нього подивились рєбятки з боку, і кажуть, ти це зря. Я кажу, я ж включу режим Пікіннеса. А він каже, сорян, сорян. Чувачок, я не хотів. Я не хотів. І тут включилось перше, що я капітан не так часто, і не так давно, я виконав капітанську місію. Я не почав стартувати і включати режим Пікіннеса. А ти мене знаєш? Я люблю це робити. І мені здається, що це моя власна перемога насправді на полі. Дякую за те, що ти робиш це. Блін, а ще наступного року я такий заб'ю Шовковському. Блін, такий незакритий гіштальт, я не спав всю ніч.
[Євген Селезньов]
Головою. Ти не спав, тому що ти на фаршеті був.
[Фоззі]
Неправда, це ти. Я чув твій голос, коли ти повертався до готелю. Все, вам гарно.
[Євген Селезньов]
А ви нас почекайте, тому що є питання до вас, на вас чекають, зібрались люди, і президенти ждуть.
[Фоззі]
І президенти ждуть мене.
[Євген Селезньов]
Але не промежніх. Дивіться.
[Фоззі]
Я їм хліб теж їм.
[Євген Селезньов]
Юбку, юбку, давай подаримо. Треба, треба, треба. А ти вже з підниці? Ну що? Я опять помилкав.
[Фоззі]
Отже, отже, несподівано повертається, щойно ми говорили про Зозулю, тепер зайшов Підан, хто ще зайде? Поворознюк зайде. Офлайн відкритий бар, ти розумієш? Відкривається бар офлайн, і все. Тут всі, тут всі фози. Ми повернулися в бар. А ви досі на нас не підписані? Ай-яй-яй. Хто ще з Дніпра не заговорив українською? А я знаю хто, напевно Женя Коноплянка. Ще не говорить українською в Польщі. Польща, Польща. Я перепрошую, то нас не стиснуть. Ти можеш Женю трошечки вже теж дзвонити і сказати Женю? Я не можу...
[Євген Селезньов]
Я не можу нікого просити. Я знаю, що робить Коноплянка для країн. Скажи, що він робить. Це справа кожного. Я не можу піарити когось. Я просто знаю для себе і це мені достатньо.
[Фоззі]
Отже, з чого ми робимо прозорий натяк? На те, що Коноплянка бере участь у фінансуванні.
[Євген Селезньов]
Він дуже допомагає країні. Це не особо важливо, щоб ти казав, що я допомагаю. Але хто це знає, це, як до мене, це набагато важливіше, якщо ти кажеш більше і не робиш ніхуя. Я кажу, що так є, тому що є багато людей у цій країні, хто кричить на всі телевізії, на всі, я не знаю, медіа, що от я патріот. Ну, ти патріот. А те, що не говорить і робить, це що не патріот.
[Фоззі]
Як приклад Ракицького. Він взагалі майже нічого не робив, але ось його одна.
[Євген Селезньов]
Один його крок, де він розірвав контракт Дивіться, він не може казати, що він нічого не робив. Ні-ні, я кажу, не говорив так багато.
[Фоззі]
Майже не говорив, робив, але не говорив. Але один його крок Ракицького, показовий, мовчазний крок, те, що він взяв і розірвав суперовий контракт, можливо найкращий серед усіх українців контракт в Росії, він його під першим приводом розірвав і приїхав сюди. Як змінилося ставлення до Ракицького? Ти відчув це? Приїхав він на Закарпаття, до Тречі.
[Євген Селезньов]
У мене, у мене, ніколи воно не змінювалося, тому що я знаю, хто такий Ракицький. Я знаю, що він українець. Я кричав, що він не пеє гімн, а не пеє чому? Не там стримає руку. А чому? Тому що його почали штовхати, чому? А чого він має робити, що кажуть? Він личний, але він робить України гораздо більше, ніж деякі люди. І це важливо, і це позиція. Я знаю, хто у душі такий Рак, у серці. Я цього чоловіка, я знаю, що з ним у розвідку не побоюсь піти, тому що я знаю, що він своє віддасть. Як це должно бути?
[Фоззі]
Я так подумав. Це що значить, що ще вісім років і ти, Мощук, оговтаєшся? Чи ні? А, здається, Рак після тебе – це теж єдиний донеччанин, ну, якщо мотив.
[Євген Селезньов]
Павла України. З 1 травня. Дніпропетровського. Але він приїхав... Так ви з Харкою. Ви змінилися, любима команда. Так, так, так. Але зараз немає любими-нелюбими, є країна любима. Але я пам'ятаю, до 2012-2013 років, як ми до друга нелюбили.
[Фоззі]
Ти нагадав про 2012 рік? Я знаєте, що зараз гадав? Це ж наша не перша зустріч. Ми зустрічалися, ще один був. Ліонінка. Це був третій тайм, і тоді Молодин Селізньов приїхав. Весь в чорному, як зараз. Весь в чорному, знаєш так. На Мазераці Мілевського, я пам'ятаю.
[Євген Селезньов]
Якщо я розумію, це з Демитразія приїхали, алі сам?
[Фоззі]
І тоді штука цікава була. Ти розповів... Найцікавіше футболісти розповідають. Чому ми їх таскаємо по барах? Найцікавіше вони розповідають, коли камери виключаються. І от ти тоді розповідав, що тебе продали з Шахтаря в Дніпро. Ти приїхав за 5 мільйонів євро, якщо я правильно пам'ятаю. І отруївся несвіжим сирком перший день в столовій Дніпра.
[Євген Селезньов]
Як це так? Не сирком я приїхав. Я повинен був їхати в «Металіст». Там ми розмовляли з Касько. Це була зборна, там вже був мій номер 10, я просив. І повинен був їхати в «Металіст». Тому що на той час я хотів грати дуже. Я не хотів сидіти. Шахтар чи Барселона, чи будь-яка інша команда. Я хотів грати. І я їхав в «Металіст». Довжен був їхати. І тренувався, насправді, в Дніпро. А на другий день граємо між собою друге коло. І я поїхав в Дніпро. Приїхав, з'їв щось. Було хріново. Але я побачив цю атмосферу «Металістам», цих фанатів. Що вони роблять. Я сказав собі, це моє серце. Я не можу їх підвести. Це було. І 2-0. Хлопнули. Пас. І я забув. Забув. Ага. 2-0. Майором Богданович того часу сказав, що не може грати у цей консерн.
[Фоззі]
На який час?
[Євген Селезньов]
Я його дуже люблю, Богдановича дуже люблю.
[Фоззі]
А, він про стадіон там грає. Отак от треба робити, щоб побачити, що там. Що побачити до очів, треба відкрити. Нема чого дихати.
[Євген Селезньов]
Та це було, чуєш, це ми щась розуміємо, сміємося. А на той час, що це було? Від ножа, від ножа було. То на наступний день ми. То що він каже? Що він робить? Ми дихаємо, а ви ні?
[Фоззі]
Ну, дома і воздух помагає. Як ти так міг потравитися? Розумієш? Ні, тоді це було. Я не на базі Дніпра, це я їхав на заправці. Тоді ти розповідав, що на базі Дніпра. Я нічого не плутаю. Я нічого ніколи не плутаю. Кожне слово реально.
[Євген Селезньов]
Може бути, але я сів хот-дог на заправці. Це...
[Фоззі]
Ти розповідав про сироки. Ми тоді дивувалися, що Дніпро.
[Євген Селезньов]
Може це був не сирок?
[Фоззі]
А можливо тоді, ти нам сказав тоді неправду. Можливо, але неможливо.
[Євген Селезньов]
Ні, ні. Там щось було, я не пам'ятаю, але щось їв, може сказав сирок, ну щось їв, таке, що хреново було в туалеті, сідів.
[Фоззі]
Але ви що, ви що, ви забив? А тоді ти про два нулі, мабуть, я був в футболці.
[Євген Селезньов]
І сказав.
[Фоззі]
Тобі привіт. А ти знаєш, Ліон зараз, як після, до речі, після, після, після, хочу сказати, після того, як розвелися футболи, скажи, тобі шкода футболів? Каналів. Каналів футбол один, два, три, чотири, п'ятого каналу футболу.
[Євген Селезньов]
Тобі шкода? Шкода, що кусається взагалі спорт. Тому що спорт повинен бути. Це канал футбол. Канал ТРК.
[Фоззі]
Ні, не можна футболи ставити з кимось поруч. Футболи — це топ. То топ. То засніжена маківка.
[Євген Селезньов]
Це не, це вони ані строїли, вистраювали цю систему роками. Роками. Вони вийшли на той рівень, це так. Але я не розділяю різні канали, тому що кожен має працювати, як він має, на який є power. Уявити, що будуть закрити ці канали, я б поставив будь-які гроші, я б казав.
[Фоззі]
Статуя свободи впаде у Дніпро. Інтер зачиниться, а футбол, тому що це ж улюблений бізнес.
[Євген Селезньов]
І тепер їх немає. Перше як назвали? Футбольний уікенд. Це який рік був? І це пішли в топ. Там пісня була ще на футбольному уікенду, догадаєш? Я її автор.
[Фоззі]
Я чекаю на уікенд, я чекаю на уікенд.
[Євген Селезньов]
Дні рахую, годину мотаю, чекаю на уікенд. І це було як у неділю. Якщо я не помиляюся. Дивився, Дениса у вас сидів.
[Фоззі]
Кожну неділю. Це неділя.
[Євген Селезньов]
Це не обговорювалося. Потім переключав на профутбол. А потім на гол Олександра Глевінського. Олександра Глевінського. Це раніше було, так? Це раніше було. Я не переключав, тому що не могла. А ще було на Олімпійському. Це передача була. Якийсь ввіл на Олімпійському передачу футбольну. Виявляється чемпіон спановані. Не це? А, Шустер. Ні, у возрасті чоловік. Він звічав у стадіоні Олімпійського. На першому національному напевно, так? Напевно, так. Савєлій.
[Фоззі]
Дерепа. Щербачов. Валік Щербачов. Валік Щербачов досі. Валік і досі Щербачов.
[Євген Селезньов]
Так я ще малий був. Але це спогади настільки приємні, розумієш? Що у цей час я пам'ятаю, як це Олімпійський, це Україна. Як ДНК футбол, це Україна. І все в мене асоціюється з країною. За національним? Так, за національним. Це було на після Арсенала на день свадьби. Це коли ти забив 19 мічів? 17. 17 не дали 2 забити, тому що мене удалили. Я не знаю, за що мені шанс.
[Фоззі]
Тобі ті 2 до рекорду.
[Євген Селезньов]
Я не розумію, на вище мені дали цю картку. У мене було 7 карток. Якщо я отримую 8, 2 гри я пропускаю. Я не робив нічого. Мені підходить, дає шандр, і дає картку. Я кажу, що ти робиш? Що ти робиш? Та я нічого. Підходить до мене захисник і починає щось блатувати на мене. Та я мовчу. І він дає мені картку, я кажу, на вище. Ну і що ти зробив? Це справедливо? І все, і 2 гри я не грав, а і 9 став.
[Фоззі]
А тому у мене відклалося, що 19 мав забити?
[Євген Селезньов]
19-9. Було 2 гри в запасі. Я забив закритими очима. І вночі? Як Олег Анатольевич Гусєв каже, на піске, на заводі.
[Васильков]
А, так, так.
[Євген Селезньов]
Бате. Пів заводу. Царственна пісня благодаря Закарлюк... Карлу. Карлу, але це Володимирович і для мене. Ну, Карло це між нами, бо я дуже вдячний, що цей мужчина, не простежусь такого слова, що виспитав в мене найкращого футболіста, яким я мог бути.
[Фоззі]
Ти вважаєш, що його своєму вчителем?
[Євген Селезньов]
Я не вважаю, так воно є. Серйозно? Я вдячний йому, так. Буду до останніх своїх днів. Він тобі чого вилучив? Відкриватися? Ні. Це було кожен день, але була одна ситуація, яка зробила в мені стереження. Не знаю, може це буде неправильно. Останні хвилини гра з Полтавою, пенальти б'є найопітніший герой, хто може це бити. Він підходить, бере м'яч і кидає в мене. Я не візьму. Там була премія. Переможний м'яч. Я заберу у людей, у дитини, у їхніх жінок гроші. Я не можу це зробити.
[Фоззі]
Ти міг забити і потім гроші віддати йому.
[Євген Селезньов]
А мені було 21-22 роки. Розумієш? Я не хочу. Я знаю, що він заб'є. А в нього удар ще такий був. Те, що він забив, не обговорювалось. І він так бере м'яч і каже, де тебе нос, якщо ти не візьмеш. Я говорю, я заберу гроші, я не можу це зробити. Ти що, обісрався? А який ти футболіст, якщо ти обісрався? Навіщо я в тебе влажував? Навіщо я тебе розповідав? Ти мій час втратив. Я говорю, я не зможу. Він бросає м'яч і каже, прямо тут юшка пилється. Я взяв м'яч, у мене коліні труться, як в фіналі чемпіонату світу. Я не можу не забити. На силу? На силу вдарив? Ні. Як Сергій Григорьович Мізін вчив мене, я вдарив так, як він влюбився, це дуже повага до нього. Я прошу, і Мізін, і Біньйо, і Віталій Рева, то вложили в мене якусь частичку. Як вчили?
[Фоззі]
Дітям буде цікаво. Як бити пенальти?
[Євген Селезньов]
Я не знаю, я вже не пенальтист, я вже дід. Ну, дід пенальтист. Буває, якщо на коляскі вийдеш. Не, це не можна казати. Тут треба показувати. Так ти не навчився. Я рік його вчився бити. Я не забивав. Рік бив вчитися пенальти. Так. Але Мізін стояв і казав, роби так, роби так.
[Фоззі]
А Мізін 90 м'ячів забив. Мізін навчаючи Хава.
[Євген Селезньов]
Він унікум. Хава, це ти кажеш, він каже, що центральна захистка. Я кажу, час від часу.
[Фоззі]
Я не знаю, як я забив. Скільки грошей вратарям платив. Так, а як тебе в збірну викликало? Знаєш, кожен перший виклик в збірну унікальний. Це було в Арсеналі.
[Євген Селезньов]
В Арсеналі. І свадьба, весіля було у Заварова сина. Валерія. І так ми сиділи. Мене вже, як знав, але не було офіційного запрошення. А звідки ти знав? Вже були розмови? Заварова сказав мені, тому що Михайличенко не знав. І ми сиділи. І тут, може я неправильну історію розкажу. То сиділи, сиділи в кунці, і заходить Михайличенко. Я так дивлюсь на нього, як на Бога. Це Михайличенко, як сам Доріа, Рейнджер.
[Фоззі]
Він з клики рекордів Гіннесу.
[Євген Селезньов]
Це не просто унікальний футболіст. Це харізма, це голубі очі, це, блин, ну риже не просто, для Лобановська це був номер one. На фарт? Не просто на фарт. Він доказав, що це не фарт, що він робить на полі. Я дивлюся, я не знаю, що мені сказати, я заїкатися наче. Я кажу, навіщо ви мене визнаєте? Я можу тільки допомогти вам помереться. Ну, мереться. Знаєте, є споговорка. Могу тільки допомогти помереться. Він тобі сам і сказав, так? Я сказав йому. А скільки років тоді було? 21 чи 22? І ти заходиш в роздягальню з бігами? Куди я заходив? Я стояв в бовзанеті. Ти не зайшов в роздягальню в результаті? Ні, я зайшов, але я чекав, як там Шевченко, Воронін, Тимащук, Рибровський, Ребро... Ні, Реброва не було. Єзерський, ну це Карніченка, Вік... Ні, Вікторича теж не було. І я дивлюся, а я не знаю, як поздороватись. Як? На коліннях, наприклад. По телевізору я вас бачив. І це, може, мене, як, теж заколіло, тому що я перший раз в Голландії опомінував Шевченка. На другий раз ми обіграли Швецію 1-0. І для мене це стало, що до мене відносяться також, як і до усіх.
[Фоззі]
А як вони тебе прийняли? Хто що сказав? Може, Шева до тебе підійшов? Чи підійшов Тіма? Та він не знав, хто такого ще лізнув. Ну, все одно ж якось. Ти ж перші слова одне одному сказали колись? Якісь? Ой, я не пам'ятаю. Це був...
[Євген Селезньов]
Можливо, щоб паніка була.
[Фоззі]
Буває, твій колишній роботодавець часом не знав гравців, які грали за збірну. Він питав, що за чувак з Туреччиною йому накинув на Дмитрулю Шева.
[Євген Селезньов]
Так, про Рекона.
[Фоззі]
Був про Рекона ця історія, так. За Рекона.
[Євген Селезньов]
Ні, це таке було раз, я пам'ятаю, мене на що-то не визвало. Коли з Англією ми грали, і Шева, Андрій Ніколаївич сидить у роздягальні. А де Циля? Не Циля, а Циля. Що за Циля? Циля в Одесі? Циля ж в Одесі. Його треба визвати, визвати. І мене довизвав. Санеч довизвав мене. Ну, я Санечу дуже вдячний за те, що він мене терпів. Я такий був розбушака, що... Ну, це ти зараз, спокійний такий, так.
[Фоззі]
Ну, почекай, Шева ж тобі казав про західний західний менталітет потім. Він же казав тебе про західний менталітет. Не пам'ятаєш цю історію? Та я пам'ятаю.
[Васильков]
Західний менталітет.
[Фоззі]
Я запам'ятав це сполучення. Західний менталітет стосовно... Але я йому відповів. Ти йому відповів? Ну, розкажіть мені, що відповів. Це ви міжнародники ганяєте?
[Євген Селезньов]
Це була п'ятьдесятбірня вже, коли я... Тому що Канопа був включений, що він зробив. Ну, як тут трохи не треба. Він мені сказав, що як ти граєш західний менталітет, і почав крикати на мене. А я сказав... Ну, я промовчав. І потім підізнався. А я говорю, що західний менталітет — це як говориш одне, а робиш друге. Ну, так.
[Фоззі]
Тож так у вас була маленька розмовка.
[Євген Селезньов]
Ну, я просто не розумію, як для мене, як може у цей час, де якісь люди, країни казати, не робити. Це для мене не соромно. А як сказати правильно? Несправедливо. Неприйнятно. Неприйнятно. Я ніколи так не жив. Тому навчила жити по-іншому, що чесно, точно, справедливо. І правильно.
[Фоззі]
У нас сьогодні буде коротенька розмова, оскільки Євген Данас заїхав у вас зараз щось типу зборів між двома тренуваннями. Вчора ми грали цей... Ну, грали цей матч, і ти був в датчиках. В шоу-матчі бігати... А яка система? Треба набігати якусь відстань?
[Євген Селезньов]
На катапульті ні? Але мені мій тренер сказав, що треба набігати. То що я зробив, якщо... Алексій Олександрович? Ні. Богданович. Володимир Богданович. Володимир Богданович. Ти один, щоб ти працював. Тому що він зранку дав мені відпочити, щоб я набігав там. І якщо мені тренер сказав, скільки уроків мені не було, то я не можу не послухати.
[Фоззі]
І потім шоу-матч, і в мене питають, а чому Селізньов так бігає? Спочатку за футболістів, потім за артистів, туда-сюда, чим накатить.
[Євген Селезньов]
А ти набігав взагалі? Є ще час підготуватися.
[Васильков]
Підготуватися?
[Євген Селезньов]
Так, підготуватися. І цей матч, він вплив на процес тренування команди для мене. Тому що я мусив бути з командою. Але цей матч теж подія, і мені треба було так зробити цю роботу, цю працю, щоб це не було воріт команді.
[Фоззі]
Так, дякую тобі за це.
[Євген Селезньов]
За що? За те, що я бігав, а я ні?
[Фоззі]
За те, що ти робив роботу для команди.
[Євген Селезньов]
Тому що ми не бігали.
[Фоззі]
А надто дякую за цей удар, який у тебе вийшов, як на віз, і влучив випадково в голову Фозі.
[Євген Селезньов]
Ні, то він просто позицію правильно вибив.
[Фоззі]
Я просто, спочатку, я його спродюсував. Збили нашого, теж героя, нас сьогодні суцільні герої прямої червоної. Збили Ласточкіна, збив Федецький, і суддя сказав Ласточкіну.
[Євген Селезньов]
Ласточкіна не збило, то вітер подув. Так, так, так. Як його можна збити? Вітер подув Федецького. Але ти бачив, як я на тебе подивився? Подивисься ще раз на нього так. Подивисься. Я поставив, я сидів, так, сподівався на нього, де він стоїть. І я чекаю, ставлю м'яч і чекаю, куди він зробив шаг. А він? А він зробив правильно. Він показав, діяв два кроки вправо, потім два кроки вліво.
[Фоззі]
І я сподівався, що Євген проб'є, голкіпер відіб'є, і я підберу собі халявний м'яч. А тут мені фотку скинули. У мене там такий вираз з обличчя, я вам зараз її покажу. Робочий. Я обіцяв, я обіцяв, нікому її не показую, тому що я виглядаю, як повний дебіл, який так от дивиться.
[Євген Селезньов]
Дивись, ти виглядаєш так, як сітка тріпіхалася, я не знаю, як українською.
[Фоззі]
Це найважливіше.
[Євген Селезньов]
Так.
[Фоззі]
Це найкраще, що може бути. У футболі. У футболі. У хлопчиків нашого віку. Потім допілка питав на спіданам, а хто це головой забіл? І я так... Я дивився цей гол в прямій трансляції, коли стояв на митниці. Я жину машину зараз для засуву. Якраз я проходив митницю в Криківці і подивився три голи. Перший, а потім вже як пройшов митницю, подивився оцей останній гол вже в запису. І зацінив. Євген був футболцею в ФОЗі. Тому що футболок надрукували на артистів. І тут Селізняк каже, що він...
[Євген Селезньов]
Я дуже хочу подякувати ФОЗі, тому що він зняв футболки. Це я розумію, що їм важко було бігати. Це було так, що три чоловіки з футболістів зайде за їхню команду. Серна ні за тих, ні за тих не грав, то бігати там треба. Шовковський і ти? Шовковський і я. Ну, Русік п'ять минут. Дві. Так от.
[Фоззі]
Було так, що гравець, у якого на спині написано ФОЗі, пробив штрафний, а гравець, у якого на спині було написано циганик, підставив голову, але це був я. І циганик, він же їхав на Київ, попросив в трансляції сказати, забив на прізвищі циганик.
[Євген Селезньов]
Дивись, всі лаври бере циганик.
[Фоззі]
Є три правди. Одна правда фактична, друга, як в трансляції сказала, а третя, як написано на футболках. А давайте її розіграємо, це унікальна футболка. Більше такої не буде. Циганика, да. Давайте розіграємо. Та, а нам потрібно...
[Євген Селезньов]
Давайте все циганика розіграємо.
[Фоззі]
Циганика зараз розіграє. Доля розіграє. Підписники, футболку циганика труси і гетри, тобто комплект збірної артистичної України виграє той, хто першим дасть правильну відповідь на наступне питання. З ким Євген Селезньов, єдиний футболіст, з яким би він міг жити вдвох в номері? Зрештою, не міг би, а тільки з одним компаньоном він міг би жити. Ось такий комплект. Показуй спиною. Футболочка абсолютно унікальна. Я бачу, що вона іще пахне цигаником. It smells like a flower. Які варіанти? Ну, Кубань проїхали, добре. Ми всі...
[Васильков]
Що там після Кубані?
[Фоззі]
Нове життя, нове життя. Які забогорні ще варіанти були, які не здійснилися? Запрошували ж кудись? Я чув, що з Арсеналу навіть тоді міг кудись поїхати. Міг. В Болтон. Болтон? Болтон. Англія. Був би ти Болтон.
[Євген Селезньов]
Ні, там грав Анелька, там грав люди. Але мені було 21-22 роки, я не розмовляв, не спілкувався англійською.
[Фоззі]
Так, як зараз.
[Євген Селезньов]
А зараз я теж не спілкуюся. Тобто я так поблокував. І треба було міняти своє життя. Я був, тому що Шахтар, це я наважав, що більше кубців було. Потім були команди, і я не хочу за це говорити, тому що Ну чому? Ну нам цікаво. Ну які варіанти були? Ну не хочу.
[Фоззі]
Я потім за камерою вам скажу. А у нас зараз... Міг би грати за гімназію Де Хохуй в Аргентині. Ти що? Ти вже туди поїхав би зараз. Гімназія Де Хохуй, це ж навіть краще, ніж гімназія Лохлата. Про Чемпіонат України, скажи, ти чекаєш на Чемпіонат України? Дуже чекаю, і його не можна не погладити. А немає, знаєш, осього остраху, що це ж сирена, це ж ракети? Я казав...
[Євген Селезньов]
Я казав свою думку, я не знаю, це правильно чи ні, але я казав, якщо гібнуть люди, то маємо грати до кінця під сирену. Прилетить, так ж і погібнемо, і це буде справедливо. Прилетить ракета і всіх... Це буде справедливо, тому що гібнуть люди на передовій. І я казав, але я розумію, що хтось хоче, хтось не хоче, але це моя думка, вона може бути неправильна, але я на це пішов.
[Фоззі]
Ну, добре. Незабаром ми дізнаємось, як саме відбуватиметься першість України. Так.
[Євген Селезньов]
Дуже важливо, щоб вона була, тому що, дуже розумієте, це хуй, хто нас ламає.
[Фоззі]
Пускайте титри, які краще вже не скажеш.