СИДОРЧУК. Перехід на українську мову, війна та конфлікт з ультрас Динамо.
Сергій Сидорчук
Опубліковано 20 черв. 2022 р. • Довжина: 8 613 слів
Короткий зміст
Збірна України не змогла вийти на Чемпіонат світу 2022 року. Словенія, Греція, Франція… тепер Уельс. У полку прикрих поразок збірної нове поповнення. Фоззі каже, що матч з Уельсом був вирішальним для цілого покоління українських футболістів. Один з них – Сергій Сидорчук і завітав в ПЧ.
🔥 Як збірна переживала поразку від Уельсу
🔥 Стан Андрія Ярмоленка після гри
🔥 Як тепер українці будуть називати суддю Лаоса
🔥 Перші дні війни з вагітною дружиною
🔥 Чому жаліє про відносини з ультрас Динамо
🔥 Де проводити чемпіонат України з футболу
🔥 Чого навчив Луческу
🔥 Як теща Сидорчука автограф у Джерарда брала
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Війна триває, але і життя триває. І «Пряма Червона» на відстані продовжується. Сьогодні з нами Сергій Сидорчук. Привіт, Сергій. Привіт. Капітан збірою України в крайньому матчі з Ірландією. Але, як багато хто відзначає, матч з Ірландією не затиняє нам гру покоління. Гру з Уельсом. І давайте одразу про це. Чи є життя, чи існує життя після матчу Україна-Уельс? А я, до речі, вперше чую таке формулювання, що матч покоління. Йдеться про те, що покоління одне закінчує, інше приходить. Сережа, ти згодний з формулюванням, що матч покоління може бути так назвати?
[Сергій Сидорчук]
Я думаю, що так. Тому що декому, напевно, це вже був останній шанс, який ми не використали. І він був доволі близько. І не можна сказати, що по грі ми не заслуговувалися, щоб потрапити на Чемпіонат світу. І саме прикро, що це була не тільки мрія тих футболістів, які знаходились на стадіоні, а я думаю, що і всіх жителів країни. То це дуже важке потрясіння було. Після матчу, на наступний день після матчу і ще, якщо чесно, навіть коли просто виходиш на поле чи на тренування, згадуєш той матч.
[Фоззі]
А розкажи, будь ласка, справді, там була тиша в роздягальні? Як це було оці перші години після гри?
[Сергій Сидорчук]
То були не години, то було десь хвилин 20-30 зразу після гри. Я вже казав, перед матчем в Випускній Туреції, ще десь, повторюю, казав, що за всю мою футбольну кар'єру такої тиші в роздягальні не було ніколи. Це, напевно, не тільки за те, що не вийшло вийти на Чемпіонат світу, мені здається, що дуже важливий самий фон, знаєш, які події відбуваються зараз в Україні, і як всі хотіли, ну всі в Україні, всі напередку дуже сильно хотіли, щоб ми потрапили на Чемпіонат світу, але це саме може бути і за фону, що такий психологічний фон був, що дуже важко було.
[Фоззі]
Мені цікаво, у вас реально є зв'язок із цим передком? Ми з Фозом обговорювалися, що, напевно, були прапори якісь, може бути, приносили з розписом з передка.
[Сергій Сидорчук]
Прапор привіз президент Федерації футболу, а сам зв'язок з передком, я думаю, що у кожного він свій, тобто я спілкуюсь з хлопцями, які були ультрасам, вони ними залишаються, вони зараз на сході країни. Не знаю, можна це казати чи ні, зараз вони мають трішки вихідних, ну я не знаю, можна це казати чи ні.
[Фоззі]
Так, так, всі знають.
[Сергій Сидорчук]
Вони мають вихідні, тому зараз вони знаходяться в Києві. Так, підтримуємо зв'язок.
[Фоззі]
Та ситуація, яка склалася з підготовкою до матчу, що ви не мали регулярної практики, тільки товаріські матчі, чи відчували гравці, може, в тому якусь там після, як зазвичай кажуть, 65-ї, після 70-ї хвилини?
[Сергій Сидорчук]
Чуєш, Фозі, то тобі треба спитати у тих хлопців, які грали весь матч. Я не відчував того, але, звичайно, коли ти маєш певний гровий тонус, і ти граєш навіть через 5 днів на 6, чи через 4 на 5, то ти маєш гровий тонус, і тобі легше дається. Але я десь бачив висловлювання Стіва Кларка, після нашого матчу з Вельсами, і він казав, що десь несправедливо те, що зробили матч через 3 дні на 4, тому що мало часу на відпочинку. Десь були не в рівних умовах.
[Фоззі]
Так, але я теж з одного боку згодний, а з іншого вони все-таки і так багато в цьому пішло в Україні на зустріч, ми перенесли матч і так, як вже було зручно, і ще на цей третій день. Ніхто просто не розумів, наскільки у нас буде ситуація, ось саме ця функціональна готовність, наскільки цей місяць буде завантажений товарняками, я не знаю, агральною навантаженням, наскільки ні, ми так десь половину, могли б виконати це, може бути і більше, але могли і менше, могло взагалі не знайтися партнерів терміново на матч.
[Сергій Сидорчук]
Я вважаю, що в збірній команді важче не знайти товариські матчі, тому що, як ви пам'ятаєте, ще грали деякі чемпіонати, і збірні не могли чисто фізично зібратися, тому це було важче зробити. Клубам мені здається в цьому плані легше трошки. Давайте поговоримо про пенальти.
[Фоззі]
В Україні тепер є власний арбітер Педерсен.
[Сергій Сидорчук]
Я тебе переб'ю, він вже другий, напевно. Кашає ще першого.
[Фоззі]
Ну, Кашає, там все ж таки я є прихильником того, що там був офсайд Мілевського. Але почекай, ні, так він тоді повинен був реагувати на офсайд Мілевського, а мені цей пенальт якось затиняє навіть той незрахований гол Девича. Тобто підстава була, як зазвичай кажуть арбітери, ти б свиснув таке в центрі поля, свиснув би. Отже, порушення було. Що ви між собою, як ви обговорювали цей ігровий момент? А я ще додам, знаєш, що я зараз ось тільки в інсті, в сторіз, подивився повтор саме заворіт, я не знаю, чи вболівальник знімав, чи камера, і ось є один повтор, на якому видно, що не було пенальтів. Це такий дивний повтор, може там нога ногу перекриває, а там видно, що Єрмола прибирав ногу раніше, ніж ударило. Хоча всі решта повторів, базові повтори трансляції, якщо б він пішов на трансляцію дивитися на ВАР, то в нього б не було шансів не призначитися. Якби арбітер пішов до того вболівальника, який, як ти кажеш, знімав заворот і подивився в нього на телефоні, можливо, так він навіть не ходив дивитися, а з його ракурсу там чиста точка.
[Сергій Сидорчук]
Чистюча. Мені також здається, що це було пенальт. Але коли ви бачили у трансляції, напевно, також потрапили, коли він підбігає до Андрія і каже йому, дотик був, але він був незначний. Як трактувати це?
[Фоззі]
Дотик був, але він був незначний. Тобто він має на увазі, що той і так би падав? Андрій і так би падав?
[Сергій Сидорчук]
Ні. Розумієте, я граю тільки у чемпіонаті України, я не маю такого європейського досвіду.
[Фоззі]
За збірну?
[Сергій Сидорчук]
За збірну це трошки інше. Я маю на увазі, коли ти граєш в іншому чемпіонаті, і ти бачиш, як судді ставяться, то у нас, я впевнений на 100%, у нас це в пенальті поставили б, і була б жовта картка. Ще я пам'ятаю гру, коли ми грали відбірковий матч до лісів чемпіонів проти Young Boys, ми грали на виїзді, був такий самий момент, коли Морозюк так само. І нам поставили пенальт. Тому мені здається, розумієте, я бачив, як судять в Англії, припустимо, коли йде стик якийсь, і є прямо нога, вони також дивляться на силу удару, нас на це не дивляться. Може з цієї точки він десь мав рацію, але з іншого боку, я вважаю, що це пенальт.
[Фоззі]
Якби, наприклад, йому асистент в ухо сказав «Іди подивися», і він приходить, і ми дивимося, як він бачить цей вар, і ми в трансляції це бачимо, одне те саме його очима бачимо, яка йде уповільнена нога в ногу. Людина, яка щойно заволоділа м'ячем першого в тортному майданчику, тоді він не відкрутив себе простим таким, що «Я тобі не поставлю, тому що дотик був незначний».
[Сергій Сидорчук]
Я думаю, що він також побоявся йти дивитися. Розумієте, тут справа в тому, що це фолиф Аллен, і в нього була би вже друга жовта картка, розумієте, якби матч перевернувся. Тобто, може ще це зіграло якусь свою роль. Для мене то пенальт. А суддя Педерсен? Суддя ООС тепер.
[Фоззі]
Педерсен для наступного покоління. Ти вже з бородою сидиш, і ніхто не пригадає, що саме зробив Педерсен, і все чесно. А я кажу молодшому поколінню, він не зарахував Голкасовського свого часу 1998 року в матчі Україна-Хорватія. Традиційно звертаюся до тих, хто ще не підписався на «Прямочервону». Нам потрібна ваша підписка. Все рахується в підписниках зараз. Хто підписався за нас, той має вписку і підписку. Ти брав участь в таких невдалих. Є невдала у тебе історія в збірні, коли ми тоді не пройшли на Францію. Ти був в команді Фоменка, 0-3. Це було образливіше, ніж зараз. Зараз є про що інше думати, а тоді був шок. Які ще були?
[Сергій Сидорчук]
Євро-20-16.
[Фоззі]
Євро-20-16, без одного м'яча, без жодного очка. У тебе є погана історія збірної. Є гарна історія збірної, а є погана. Як ти можеш порівняти цей вельс, наприклад, з тою Францією? Франція був в шок такий. Для мене це останній найвищий шок.
[Сергій Сидорчук]
Це для мене був дебютний виклик тільки у національній збірні. Я розумів, що в мене все життя в збірні ще попереду. Для мене це був досвід перебування в тій команді. І я бачив цю домашню гру на Олімпійському. Я її, напевно, ніколи не забуду. Цей стадіон. Потім хлопців після цієї гри супроводжували. Три дні носили на руках. Я це все пам'ятаю. Потім було 0-3. Але я думаю, що там мало хто вистояв. Я пам'ятаю, той стадіон. Коли тільки виходила на гру.
[Фоззі]
Знаєте прикол, який згадав. Вибачте, переб'ю. Я дивився ту гру вдома. На третій хвилині я побачив, що Хачаріді поплив. І думаю, якщо поплив Хачаріді, нічого хорошого не буде. Я зараз помру просто. Я виключив телевізор. Зрозумів, що зараз буде щось погане. Вбивав, включив собі іксбокс. Вбивав комп'ютерних персонажів. А дружина з донькою дивилися футбол у сусідній кімнаті. І час від часу виходило. Я розумів, дивлячись на них, що я правильно зробив, що виключив телевізор. Я б цього не пережив. Я досі не дивився огляд того матчу. Я боюся, навіть огляд не пережив. Я був в Парижі, зрозуміло.
[Васильков]
Зрозуміло.
[Фоззі]
Я був на всіх матчах збірної. Я їхав в метро, і в метро тиснуло. Я запізнився на 15 хвилин, тому що тиснуло в метро. Вагон стоїть і не їде. Такий ажіотаж був в Парижі тоді. Я прибіг на стадіон, дивлюся, і ще 0-0. І повертаюся до Федечко. Федя сидить, там ложа преси і місця для збірної. Я кажу, Федя, ну як тут? Він каже, що як? Я кажу, як гра? Він такий, раз, і пішов. Безвідповідній пішов взагалі вниз.
[Сергій Сидорчук]
До 10-ї хвилини вже мало бути десь.
[Фоззі]
А я ще при 0-0 пробіг. Я потім посидів, подивився. Я зрозумів стан Феді, що як гра. А Федя ж тоді не брав участь. Він пропускав. Перебір у нього був. Можливо і через це. Там все було такі випадковості. Теж трагічні випадковості для нас.
[Сергій Сидорчук]
Потім був 2016 рік. І він був такий якийсь комканий. Можливо, і підготовка в нас була така якась. Не така, яка потрібна була. Я все одно розумів, що ще буде шанс, який, знаєш, тобто, ти же вмрієш та надієш. А от вже зараз, тобто, ти розумієш, що для тебе, напевно, не буду забігати далеко вперед, що, напевно, це для тебе був останній шанс. Це найголовніше. Для тебе теж? Ну, я не знаю. 35 вже буде.
[Васильков]
Не знаю.
[Сергій Сидорчук]
Подивимося, як здоров'я буде. І ти розумієш, що в тебе залишився останній крок. Це було найважче. Те, що діються на підкорочення. Так, останній крок. Я казав ще на початку інтерв'ю, що і сам фон, знаєш, зараз саме той час, коли ти бачиш, що дійсно, знаєш, українці, всі люди в Україні, які на Україні, вони об'єдналися, спілкуються вже по-іншому трохи. І сам фідбек, який був, знаєш, з України, теж багато що значить. Зараз розповідаю тобі. Знову, знаєш, повертаюся туди. Ну, найважче було.
[Фоззі]
Після УЕЛЬСу Ліга націй. Це, знаєте, як концерт після концерту. Знаєте, ще вночі піти поспівати десь. Ставитись до цього серйозно, мені здається, ну, вкрай важко. Ніби такий момент. УЕЛЬС. Позаду шанс вийти на націю. Вийти на Чемпіонат світу, і тут вас примушують ще грати Лігу націй. Хоча ви звикли, мабуть, і хотіли б трошки відпочити від цих зборів і так далі. Моральний тонус найкраще. Як це, виходити на концерт в барі після виступу в Палаці України?
[Сергій Сидорчук]
Важко, але ж ти бачив наш склад, і там було багато дебютантів. Я думаю, що для них це був дуже типовий матч. В тому плані, тому що кожна гра за збірну, ти не знаєш, коли вона в тебе буде останньою. в цьому є свій кайф. Тобто ти повинен у збірні грати матч як останній. Тому, а що ти кажеш, що як концерт в барі після концерту на Олімпійському, то можна так порівняти. Було важко, але розумієш, коли сказали, що в Ірландії три з половиною тисячі українських вболівальників, то ти якось про це не думаєш, тобі приємно, що прийдуть люди з України. Було дуже багато, і на наступний день після гри було відкрите тренування з хлопчиками. Є така команда «Динамо Дуплін». Зараз, знаєш, ми як я читав інтерв'ю, хтось дуже правильно сказав, що спортсмени зараз як посли в Україні. Ми зараз виконуємо саме ту місію. Плюс в тому, що було, як ви пам'ятаєте, з тієї ліги нації нас можна так сказати, я маю на увазі з ліги, а нас просто викинули через суд. Зняли з потяга. Так, можна і так сказати. Хочеться повернутися туди, тому що вже зі свого опиту можна сказати, що грати матчі, коли ти граєш проти Іспанії, Німеччини, для молодих футболістів це дуже великий підспір'я. Дуже великий експір'я. Тому я вважаю, що ліга націй потрібна.
[Фоззі]
Дуже вважаю, що ліга націй потрібна. Дуже вважаю, що ліга націй потрібна. Дуже вважаю, що Дуже вважаю, що ліга націй потрібна.
[Сергій Сидорчук]
Дуже вважаю, що ліга націй потрібна.
[Фоззі]
Дуже вважаю, що ліга націй потрібна. Дуже вважаю, що ліга націй потрібна. Дуже вважаю, що ліга націй потрібна. Повертаючись до УЕЛЬСу, можливо, футбол Жеппі Тракова, він вимагає більше фізичної активності, ніж футбол Шевченка, там де м'яч ходив, в принципі, більше. І, можливо, ми з вами зараз посеред такого експерименту, що другу гру збірна Україна грає завжди гірше за першу, третю краще за третю, третя краще за другу і зараз дізнаємося, якою буде четверта. Можливо, ми зламаємо це і треба буде вибудовувати так календар, щоб ми з сильними командами грали, допустимо, третю і п'яту гру, а не другу і четверту.
[Сергій Сидорчук]
Вмиємо фахівців. Якщо ти пам'ятаєш, мені здається, четверту гру на Євро ми грали саме проти Швеції. Вона була дуже непогана. Тому давай четверту гру теж не будемо списувати з рахунку.
[Фоззі]
У нас вже є гарантоване п'яте. Вона також була.
[Сергій Сидорчук]
Коли хлопці грали проти Шотландії, вони грали такий футбол, який притаманний. Був нам ще два роки тому. І поміняти склад на наступну гру, я вважаю, що це було б десь не дуже справедливо відповідно до тих хлопців, які грали проти Шотландії. Чисто фізично, я гадаю, що вони відновилися і гра показувала те.
[Фоззі]
Це ж тренерський забобон. Переможний склад не міняють, так?
[Сергій Сидорчук]
Тут немає такого, як тренерський забобон. Це забобони є у кожного чоловіка чи людини. Вона сприймає їх чи не сприймає. Є забобонні чоловіки чи жінки є незабобонні?
[Фоззі]
Ну, футбол весь забобонний. Скільки родних футболістів Динамо чули історію про Михайліченка і так далі, що обов'язково має бути хтось один родий.
[Сергій Сидорчук]
А що це, якщо не забобонний? Забобонний, я тобі більше скажу. Ми зараз живемо в тому готелі, в якому жила Ю-19 збірна, коли перемогла чемпіонат світу.
[Фоззі]
А, Ю-20. Тоді вона просто Ю-20 так всі називали. А ти зараз, знаєш, ми з Хозом говорили, що Ярмоленко ж не дає інтерв'ю після того всього. Ну, він, ясно, його ситуація, коли він взяв участь в двох ключових і невдалих епізодах цієї гри, коли він забив автогол, і на ньому ще й не призначили пенаті, який там міг все врятувати. Це теж не його правина, звичайно, в іншому. Але ти багато говориш за Андрія, тому що ти ж із ними близький. Ти живеш, я знаю, це я знаю, ти живеш на базі часто з ним, може і зараз жив на базі разом з ним. Ти бачиш його стан, наскільки справді він вже зараз, я кажу, вже відійшов від того всього. Ти побув на школу Даблінг-Київ, ірландська. Тобто, ну, якось трохи вже виходить з піке.
[Сергій Сидорчук]
Тим футбол люблять тим, що через 2-3 дні в тебе є наступний шанс, щоб трохи забути про те, що відбувалося. Але мені здається, що так, як він хотів потрапити на Чемпіонат світу, напевно, жоден не хотів. Тому для нього це було в рази складніше. Я думаю, як би йому запропонували одразу після Уельсу роз'їхати додому, щоб не було матчів, він би погодився, не вагаючись. Але зараз він вже цілком розуміє, що є новий турнір, і в нього є не завдання, а таке, як стимул.
[Фоззі]
Завдання? Завдання чому? Це завдання? Шевченко ставив сам це завдання перед ним, що він повинен в нього обійти?
[Сергій Сидорчук]
Ні, я не назову це завданням, знаєш, на все його життя. Я думаю, що він не засмучиться, якщо він не побігає цей рекорд, тому що для нього Шевченко – це топ-форвард. Він займає саме те місце, яке повинен займати. Тому є в нього якийсь стимул, я думаю, що в цьому стимулі він буде сильніший з коли матч. А що до морального, він вже трохи відновився, тільки тренуванням допомагають.
[Фоззі]
Я хочу і до тебе, Сергій, і до Фозі звернутися, що я не пам'ятаю взагалі у Єрмоли отакого чорного дня. Тому що він завжди навпаки, він найважкіші епізоди тягнув. Він тягнув з Голландію, тягнув скрізь, він витягував ситуацію, сам міг перевернути ситуацію, як Діага Марадона в свої часи в Аргентині. Міг перевернути ситуацію для збірної, ну це просто аналогія популярна. І ось зараз вийшло так, що він теж робив те саме, він намагався, і бив, і все. Але насправді отакий чорний день для Єрмоли, я не пригадаю. І його бажання потрапити, і останній шанс, і блін, і все. Як так сталося з ним, я не розумію. Реально неважко. Його особистий, особистий, персональний такий недень, нульовий день.
[Сергій Сидорчук]
Я б не хотів відповідати за нього. А що до персонального нефарту, я б так не персоналізував саме ту гру. Тому що, ну, як ми бачили, що програла команда тільки. А персоналізувати чиїсь помилки, я б не хотів.
[Фоззі]
О, ні, ні, звичайно. Просто він теж, розумієш, він опинився, наприклад, в центрі штрафного майданчика при ударі БЛО. В Русі, на півооборти. Ну, тобто він взагалі не в притаманні собі ситуації. Якось так вийшло з ним. Ти ж не забуваєш, що у БЛО ще і м'яч летить. Так, він з таким наклювом завжди є. Це низка таких маленьких ланцюжків, які призвели до невдалого. Ланок, який невдалий ланцюжк склівся. І що він в Русі вже не знав ставити голову, не ставити. Для Ярмоленка, який приймає миттєво ідеальні рішення, ми бачили все. І в цій грі теж, зокрема. Просто, я ж кажу, це б чорний якийсь нефарт у Ярмоленка. Хтось його, може, наврочив в цій ситуації. Саме я маю на увазі з Автоголом. Далі у нього все було, як і завтра. До речі, а хто за кого буде на Чемпіонаті світу? Ось, ну, хоча б на груповому.
[Сергій Сидорчук]
Там же ще на сто відсотків не... Я не знаю, яка ситуація з Еквадором. Для тебе це принципово, так?
[Фоззі]
За Еквадор чи проти Еквадору? Фоза, ти за кого? Ти знаєш, для мене Чемпіонат світу вже не має значення. Оскільки Україна навіть в Катарі був з ним. З цією спекотною корупцією. Це був би один турнір. А тепер, ну, можна симпатизувати. Вболівати можна за своїх. Я, скажу вам відверто, обидва матчі збірної зараз якраз співпадали з нашими гастролями в Європі. Ми їздили на благодійні концерти, збирали гроші для армії. І я мав змогу дивитися в телефоні. Ми в літаку приземлилися. Перше, що я відкриваю, я бачу, Ярмоленко забив. Я включаю і думаю, так, якщо зараз наші притисниця до воріт, я цього не переживу. Я віддав барабанчику, кажу, дивись, тільки не зойкай на весь автобус, щоб я не нервував. Сів до нього, думаю, не подивлюся, як гра, бац, ми запускаємо. Мені весь гурт каже, Фозі, вон. Я пішов, ліг в кінці автобусу. Так само друга гра приземлився в нас концерт. Я відчував, що я зараз з глузду з'їду, ти просто, і так нерви такі оголені. І ще дивитися цей матч, ну, просто страшно було. Я знову віддав барабанчику телефон. І тепер, після всього цього, казати, що я вболюватиму за когось у Чемпіонат світу. Була б точна команда, проти якої я вболював би, але вона не потрапила на Чемпіонат світу. Я сподіваюся, вона вже ніколи там не гратиме. А так симпатизувати можна, я не знаю. Ти будеш за Голландію? Ну, окей. Я за Англію буду. Сергій. Я навіть не знаю.
[Сергій Сидорчук]
Сергій за Еквадор.
[Фоззі]
Сергій за Еквадор.
[Сергій Сидорчук]
Ні-ні, не за Еквадор. Я навіть не знаю.
[Фоззі]
Окей, а кого ти вважаєш, взагалі, прогресивним по грі зараз? Хто розвивається в класному напрямку, яка збірна? Знаєш, типу ось Англію. Англію називають командою душною. Вона команда зірок, але з грою у них не завжди цікаво.
[Сергій Сидорчук]
Ні, мені подобається, як те, що було раніше. Сам тема була душний.
[Фоззі]
Коля душний – це якийсь брендний для шансон'є такого. Сизрані якось. Коля душний.
[Сергій Сидорчук]
Дуже настойчий Коля. Ще років п'ять назад, я гадаю, що зараз вони саме грають як команда. Ну, мені так здається. Я бачив ігру з Німечною, і мені дуже сподобалось, як і німці грали, як і англійці. Насамперед, англійці останні хвилини 20. Ми, ясна річ, дуже багато спілкуємося на тему футболу. І, якщо чесно, вже прийшли до однієї думки, що футбол якось, розумієш, вже... Якщо раніше можна було казати, це чисто бразильський футбол чи чисто англійський футбол, зараз футбол дуже асимілював, розумієш, що німці грають, в них є специфічні моменти якісь в своїй ігрі, але вони завжди нам'ячі. Так само, як італійці грають, теж нам'ячі. Вони дуже багато сил тратять на преси, на ці всі рівки. Так само, коли граєш ще п'ять років тому назад, на них би казали футбольні карлопи. Якщо в них якийсь європейський тренер, я не маю на увазі якийсь іспанець чи італійець, дивіться, як грають в Енгри зараз. У них тренер італійці. Я вважаю, що футбол дуже, повторюсь, асимілював дуже багато залежить від того, хто тренує команди. І він вже перебуває в своїй команді. Зараз важче грати, ніж було на уровні збірної, ніж було ще 7-6 років тому.
[Фоззі]
Є приклад Косова, команда яка взагалі лише організувалася, а вона з нами тоді потрапила в одну групу, і ми вже побачили наскільки вона непрохідна, чесно сказати. І далі вона довела своїми виступами, що вона вже на рівні важливої нашої дивізійної ліги нації скоро буде.
[Сергій Сидорчук]
Таких команд зараз дуже багато.
[Фоззі]
Я пам'ятаю, ви розповідали історію, як випадково спізнали, як там Таджазілі знав по ноге Стивена Жерарда в Еміратах. Що стояли поруч десь на рецепшені чи там…
[Сергій Сидорчук]
Ні, побачили футбольні ноги. Могу ще раз.
[Фоззі]
Ти голодний був, якщо ти по ногах його визначив, то голодний, значить. Я по ногтях. А, по нігтях? Ну так, по нігтях. Ну так, футбольні ласти.
[Сергій Сидорчук]
А що там було? А як там були роки? Ну, це було… Мене з жінкою 16 грудня… Ну, одружилися 16 грудня. Лічниця. Лічниця, так. І ми полетіли, у нас вже була Кіра, старша донька, і ми полетіли з батьками з усіма до Дубаї. Полетіли в ту зону, де не Пальма, а Бейн називається. Ті летять на Пальму, а ми вирішили… Пальма це такий, як затоп.
[Фоззі]
Штучний острів. Так, так.
[Сергій Сидорчук]
Мене дуже подобається, як Лягуша. І ми полетіли в інший отель. І прилетівши, ми йшли вдвох снідати зазвичай, а батьки поки сиділи зі старшою донькою. І потім ми спустилися рано, десь в 8 годину, чомусь в 8.30. Спустилися, я ще тільки очі відкрив і стою, чекаю омлет. Попростово. Дивлюся на пальці, якісь футбольні, здається. Я піднімаю голову, і Джерод стоїть з жінкою, і в нього було тоді, напевно, три дівчинки. Я чуть не впав. Потім ми розповіли батькам, вони знали, що Джерод – це мій улюблений футболіст.
[Фоззі]
А ти навіть не звернувся до нього?
[Сергій Сидорчук]
Ні, я не підходив.
[Фоззі]
Ну кому?
[Сергій Сидорчук]
Серйозно, ну як? Засоромився. Справа в тому, що ти знаєш, батьки, насамперед, мам, вони взяли перший рік річниці. Це є сіцева свадьба. Вони взяли ці сіцеві серветки, принесли до Джерода, і він розписав нам. І вони подарували нам на річниці. Вони зараз вдома в Києві.
[Фоззі]
Да, класно. Мама взяла все-таки ініціативу своїх рук. Ось це не соромиться.
[Сергій Сидорчук]
Мама і ти. Рухає. Вони вдвох. Щоб ти розумів, вони на англійській мові можуть лише сказати «thank you» і «hello».
[Васильков]
Я не знаю, як вони це розповіли.
[Фоззі]
Я пам'ятаю, Артем Федецький розповідав нам в ПЧЕ, як в еміратах Гуліт до нього підійшов, дивився на його тіло і сказав «nice body».
[Васильков]
А, Райкарт.
[Фоззі]
Райкарт, Райкарт. Райкарт, якого він вибив з Ліги Європи. І тут теж контакт подібний, тільки Сергій не дочекався від Джерода. Такий портал такий. Улюблений футболіст. Хто зараз вас вражає на позиції, умовні центрального півзахисника? На позиції Джерода.
[Сергій Сидорчук]
Ну, Джерод трохи змінювався під кінець кар'єри. Він вже грав чисто опорно. Зараз мені подобається, я граю Кіміг, Гюндоган. Саме на цій позиції.
[Фоззі]
У нас в збірні, ти знаєш, на цій позиції виступають лише із Запоріжжя люди. Щоб потрапити на опорну зону, тоді повинен бути… Треба мати прописку. Або однокласником Кривцова, або Сидорчуком бути в одній спортивній школі. Зараз Ігнатенко теж, знаєш, ще одне правило, яке підтверджує всю цю, здавалося б, випадковість. Чому так виходить? Щоб в Запоріжжі, а так от якраз, знаєш, центр поля, це по-запоріжському, бачити все навколо, допомагати там і спрямовувати туди.
[Сергій Сидорчук]
Пітлофори, мовить, не працювали. А, так. Якщо чесно, до того моменту, як в мене була відповідь на це питання… Яка?
[Фоззі]
Розкажи.
[Сергій Сидорчук]
Ну, ми потрапили десь в один період. Всі я, Степанемко, Кривцов, вони трохи раніше, я вже трохи пізніше, але ми були всі при одному президенту, починали всі.
[Фоззі]
Дворецький, так?
[Сергій Сидорчук]
Так, Дворецький, так. І він, це вже роками, я зрозумів, він хотів, в нього, знаєш, ідея фікс була, щоб ми були як Барселона, як Атлетико, Більбао. А, Атлетико, Більбао, так. І свої випускники, і в цьому, ну він гадав, це вже роки пройшли, дивись, скільки хлопців грає Запоріжжя, і грали. Тобто він так настаював на цьому.
[Фоззі]
Але зараз, коли з'явився Сокол, Соболь, господи, Сокол, потім Ігнатенко, то вже це якби що?
[Сергій Сидорчук]
Ну, так, вже моя теорія не працює. Тобто, знаєш, я вже не можу, ти в них вже будеш запитувати. А так, я думав, що в цьому, в цьому річ. Тому що ми дуже рано потрапили у великий футбол, знаєш, і в ньому борилися. Тому, я думаю, що в цьому була справа. А зараз мені важко відповідати на ці питання.
[Фоззі]
Твої стосунки зі Степою Скрівою всі знають? Зі школи, з двору там. А ось з Ігнатенком ти теж перетинався, виходить, так?
[Сергій Сидорчук]
Ну, як перетинався? Він молодший за мене чоловік.
[Фоззі]
На чотири, так? На скільки? На п'ять років?
[Сергій Сидорчук]
На п'ять. На п'ять. На п'ять років. Тому, так, я його пам'ятаю візуально. Дуже добре пам'ятаю. Але, щоб так ми товаришували. Ну, ти з кимось товаришував, то на п'ять років молодший тебе в школі.
[Фоззі]
Навіть з Шевченком не товаришував. Там три роки, а так.
[Сергій Сидорчук]
Були діла. Тому, я його пам'ятаю чисто візуально. В нього дуже гарний був саме рік цей, 96-й. Вони обігрували і «Шахтар», і «Динамо» обігрували. Сінувала в такий тренер.
[Фоззі]
Ну, а Ігнатенко, це не визвіз Тепаненком. Це ще жорсткіше, як би. Це все, це значно більше таф. Я розумію, що ти буваєш на полі заводний, але він такий, знаєш, вбився без посмішу, здається.
[Сергій Сидорчук]
Може ще молодий, може трохи теж. А Соболям, щоб ви розуміли, ми Соболям. Наш класний керівник, він випустив мене, і потім взяв, ну, не мене, а наш клас, і потім взяв клас Соболям.
[Фоззі]
Унікальне все складається. Запоріжжя, це ж мільйонне місто, мільйонне, реально.
[Сергій Сидорчук]
І ще, якщо ви пам'ятаєте, був такий футболіст Геннадій Перепаденко. Вона ще його, вона ще й у нього була класним керівником.
[Фоззі]
Ну, це ж школи, Перепаденко у вас. Це би я старший на десятку, точно.
[Сергій Сидорчук]
Та, які десятки? Більше. На 20? Так, там 70 якогось, напевно.
[Фоззі]
А, ну, так, так, так. Да, унікальне, унікальне. Запоріжжя – це база. Фос, ти ж поруч з Запоріжжям. Де ти зараз розташований? Я в Дніпрі зараз, неподалік. А скажи, Фос, у мене завжди, знаєш, питання. Ми ставимо питання це футболістам. А як ти зустрів оцей день, 24 лютого? Де тебе заступило? Бо ти кожен раз включаєшся з різного міста. То ти в Берліні, то в Парижі, зараз в Дніпрі. Де ти був 24 лютого? 24-го я був в Києві. А в Києві, ну, Слава був в Києві. Хоч щось схоже на мене. Я був в Києві, а потім намагався вивезти маленьких дітей. Дуже довго. Ну, я, в принципі, і більшість знав, що може банкнути. Але сподівався, що не банкне. Ну, дарма. Дарма. Сергій, перший день війни ваш. Завжди всі зараз всіх про це питають. Але цього не оминути.
[Сергій Сидорчук]
Ну, в мене жінка була вагітна. На наступний день, 24-го, вона дістала м'ясо з морозилки. Хотіла суп варити. Ну, ми покупали, як зазвичай, малих. Склали спати. Я ще пішов спати. Вона чи до двох, чи до трьох дилилася ці новини. Казала, що бачила, що казав Путін. І якось вона погано спала. І в мене якісь сни. Я зараз пам'ятаю, у мене сни. І ранок, десь о п'ятій, трохи за п'ятій, я почув перший вибух. Я не знаю, що це було. Може ПЛО, чи щось. Ми живемо неподаліку Жулянка. Перший вибух почув. І вже коли другий, в мене випала ця, знаєш, на вікні ця ручка. Випала.
[Фоззі]
А так нормально гапнула?
[Сергій Сидорчук]
Ми живемо на 23-му поверсі. Мені здається, що саме... Ну, у нас ось так, ось злітна полоса. Це Жулянка. І забігла старша донька. І почала казати, що війна почалася. Ну, ти розумієш, паніка, все. Ми даваємо хватати документи. Все є, щоб склали одну сумку якусь. Я подзвонив Кривцову. Ми живемо, я у першому. Я у 60-му дому, а він тут неподаліку в одному комплексі. Я подзвонив йому, кажу, що будемо робити. Вирішили спускатися на паркінг. Спустились на паркінг. Я зателефонував до президента. Він сказав поки що... Ну, сам нічого не розуміє, не знає, що робити. Сказав залишитися спокійним і бути завжди на зв'язку. То ми приїхали, прийшли до Кривцова, прибігли. Потім спустилися на паркінг. Піднялися, коли закінчилася тривога. Дуже багато людей бігають, машини зупиняються. З машин виходять якісь військові. Ворожі якісь. Таке все. Ми піднялися, щоб діти покушали, поїли. Тільки піднялися — знову сирена. Тобто ми знову вниз на паркінг. Так і першу добу на паркінг. До нас потім приїхав П'ятов, приїхав Матвій і я. Тобто в нас дуже багата компанія була. І ми сиділи на паркінгу. Було дуже багато людей, якщо чесно. Знаєш, вони почали вже якось... Принесли перини якісь, стільці, столи, стулья. Принесли навіть піч, мультиварку. Готували їсти вже там. Важко саме те, що, ти знаєш, діти... Перший день вони ще якось не все розуміють. Ми день побули, другий день... Ніч переспали в паркінгу. Наступний день вже вирішували, що робити. Хлопці вирішили їхати на Західну Україну. Ми не хотіли в'їжджати з Києва, тому що, ти поїдеш, така ситуація, жінка вагітна. Не дай Боже, по дорозі десь станеться щось. І не хотіли їхати далі. Приїхали на базу, були на базі. В п'ять, напевно, на динамічній базі. Там було досить спокійно, спокійніше, ніж у місті. Тому що ти, знаєш, завжди бігаєш з поверху до паркінгу. Для дітей це, ну, стрес такий. Знаєш, коли ми переїхали, вони спускалися вже усередині. Так було чудно, якщо чесно. А на базі є сховище? Ну, підвал може якийсь? Ну, підвал є, так. Як такого сховища немає, підвал немає. Сховище там немає. Тобто, розумієш, я вже казав десь, коли ти... Я не знаю, якби я сам, сім'єю чисто сам, і сім'я, і діти, якби я сам це все пережив. Знаєш, коли ти знаходишся з кимось поряд, тим, кого ти знаєш дуже добре, і дівчата, за що їм велике спасибі, коли вони... Ну, знаєш, як дівчата допомагають вагітній дівчині. Вони допомагали їй дуже. Юлія Кривцова, Юлія П'ятова, Аня Матвія. Вони, ну, дуже допомагали. І потім на базі, знаєш, ми приїхали, і на базі вже стало трохи спокійніше, тому що там є врач. Ну, все ж як-ніяк. І потім вже, коли почало це все, воно дуже добре, і Динамо запропонувало виїхати до Бухаресту. Вона не хотіла, я не хотів дуже їхати. Тому що, знаєш, народжували всіх дітей в одній лікарні, в одній больниці.
[Фоззі]
Так, я знаю, як це було.
[Сергій Сидорчук]
Ну, це важко. І їхати кудись, не знаю, куди. Ну, ось так ось. 24, 25.
[Фоззі]
А, почекай, дружина у тебе ж не народила ще?
[Сергій Сидорчук]
Народила? Народила вже, так, вибач, я трошечки… Березня. 23 березня.
[Фоззі]
23, і народила вона вже за кордоном?
[Сергій Сидорчук]
В Бухаресті, так. В Бухаресті, так. Ну, це вже інша історія, з цим дуже допоміг містер. Ну, що стосується саме перебування у Бухаресті і у Румунії, це сто відсотково тільки його. Він дуже допоміг їй зняти квартиру, допоміг з лікарні, з пологовим будинком, зі всіма там моментами.
[Фоззі]
Він там своя людина, я це зрозумів. Ну, так. Він Келвіс для Румунії. Мені Морозюк розказував про тебе, що ти йому сказав, що містер – це, можливо, найкращий тренер в твоєму житті, і шкода, що ти не потрапив до нього раніше трохи, тому що багато чого він прояснив так, як ніхто раніше і не робив. По знанню футболу, по конкретних позиціях, по подіях.
[Сергій Сидорчук]
Я сказав, один з кращих, тому що в мене є перечінь. Не те, щоб перечінь, а від кожного тренера ти береш щось своє. Тобто я з Рибровим вигравав перший чемпіонство, перші кубки, які можна, я з Рибровим вигравав. Перший тренер був у мене збірник, це Бузник, потім був Григорчук. Тобто від всіх тренерів ти береш щось добре. Так само, як і від Андрія Миколаївича Шевченка, коли він був тренером збірника. Рибров, Луческо. Саме Луческо, чому? Тому що він дуже добре показує тобі, розказує тобі, де ти можеш внести користь якусь, і те, що тобі робити не треба. Чому я саме його так виділив? Тому що у нього є чіткі завдання, що я маю робити і що я не маю робити. І він мені говорить, а я просто це виконую. Я навіть за інше ні за що не приїхав.
[Васильков]
Це як режисер.
[Сергій Сидорчук]
Тут зіграло, знаєш що? Він трохи по-іншому ставиться до футболістів, яким за 28 років. Тобто до молодих у нього відношення трішки… Товариша. Товариша, так. Футболіст вже сформований і йому вже тільки треба щось підсказати. Його вже перевчити неможливо.
[Фоззі]
Ну, правильно, це досвід. Про нього так багато хто каже, що він дуже чітко пояснює, правильно, чітко, без зайвого пояснює, що ти повинен зробити в конкретному епізоді. Без зайвих слів. Ти знаєш, ти на полі як посередник між захистом і нападом. І мені здається в цій ситуації у Луческу фанати, ти теж був трохи посередником між тим негативом, який був до Луческу з боку саме ультрасі. Це, можливо, твої друзі теж серед них є. Можливо, вони зараз і напередку. І ми знаємо їхні ставлення до Лучески, вони не помінялися багато. Попри успіхи «Київського динамо», то було у тебе таке, що ти там трошечки розчеклявся ситуацію?
[Сергій Сидорчук]
Якщо чесно, це моя помилка дуже велика. Тому що я не робив це так, як можна було це робити. Серйозно? Ну, да. Я маю на увазі, що, може, потрібно було більше зустрічатися з хлопцями. Ми з ними зустрічалися, спілкувалися. Були моменти, коли ми домовилися про дещо, після півфінальної ігри в Тернополі. Про що?
[Фоззі]
Про що ви домовилися?
[Сергій Сидорчук]
Ну, що ми не переходимо якісь червоні лінії.
[Фоззі]
Тобто вони не їздили... Я вони чесно кричав «Ви не динамо».
[Сергій Сидорчук]
Так? Так, вони йому кричали, ну, те щось, я не пам'ятаю вже. І ми домовилися, що ми просто не переходимо ці червоні лінії, які... Ну, просто не переходимо на... На особисте? Так, на особисте. Щоб на особисте не переходили. І вони десь прислухались цьому. Потім ми домовилися зустрітися вже перед наступним чемпіонатом. І так і не зустрілися, знаєш. Потім я сам їздив з ними, говорив про ситуацію, про все. Ну, розумієш, в чому великий... Ультрас, вони якісь справжні. Я не знаю, чи умісне це слово. І вони дуже ультраправі. Ну, напевно, на те вони ультрас. Тобто, вони дуже реально відстоюють свою позицію. І за це їх люблять дехто. Я вже казав, що я десь не такий, може, типаж саме людини. Тому що я можу на щось закривати очі. Я дуже не конфліктна людина. А вони такі. Тобто, їх треба сприймати такими. Там 80-90% дуже розумних хлопців. І вони дуже добре розуміють, що зараз відбувається не тільки у футболі, а взагалі у світі. Тобто, з ними цікаво спілкуватися. Це, напевно, була моя помилка, що я так мало в цьому приділяв увагу.
[Фоззі]
Давайте від ультраправих до ультралівих перескочимо. Я знаю, що так само ви зустрічалися з нашим знайомим Віктором Євгеновичем Леоненком. О, з Віктором Євгеновичем. Дякую.
[Сергій Сидорчук]
Так, це було десь, я не пам'ятаю. Точно більше року тому.
[Фоззі]
А як тобі спало взагалі на думку зустрічатися з Віктором Євгеновичем Леоненком?
[Сергій Сидорчук]
Він мені почав телефонувати на карантині, якщо чесно.
[Фоззі]
На Ярід. На Ярід. По вівторках?
[Сергій Сидорчук]
Ні-ні, я не пам'ятаю. Але почав телефонувати. Ми з ним спілкувалися, знаєш, я не звертаю увагу, ми з ним вже 25 хвилин чи 30.
[Фоззі]
Це ще мало, повір мені. Спитай у ФОЗа, це мало.
[Сергій Сидорчук]
Ми з ним просто не знайомі тоді ще були, я думаю. І потім ми стали чемпіонами, і він каже, приїжджай в мене, для тебе є сувенір. Ну, я кажу, я з пустими руками не приїду. Вов, Вов, Вов, Вов. Віктор Євгенович, що ви будете? Він сказав, мені нічого не потрібно. Я заїхав, купив йому шампанськи. Ні. Я купив шампанського, привіз йому. Ми вийшли, посиділи у мене в машині, ще десь хвилин 30 поспілкувалися. І все.
[Фоззі]
І про що ви говорили? І як це було? Це ж не тільки він говорив, а ти слухав. Якщо спілкування, це значить, ми так розуміємо, що ти теж щось як би...
[Сергій Сидорчук]
Ні, тоді це не було спілкування. Це, мабуть, була трохи лекція тоді.
[Фоззі]
А, монолог. Так, монолог. Ясно, Віктор Євгенович. Фоз, до речі, ти можеш скористатися тим, що зараз Фозі на зв'язку. Він може з Запоріжжя з'їздити до твоїх батьків, щось теж привезти. Це не проблема. 80 кілометрів він на машинку сів. Якщо є якісь завдання, то ми, значить, Фоза попросимо. На тебе ж батьки в Запоріжжя.
[Сергій Сидорчук]
Вони зараз у мене на дачі, батьки. І потім в Києв. Я знаю, якщо ми просто їдемо потім на Західну Україну. Я з жінкою і з дітьми. І туди батьки приїдуть, і мої жінки. Тобто зараз готують продукти якісь. Тому що замовили і все. І борщ замовили, і котлети, і перець. Вони трохи збирають чимодан.
[Фоззі]
А скільки днів тому ви поїхали від родини на збори? Спочатку з Динамо. Може, скоро 50 буде десь.
[Сергій Сидорчук]
Якщо. Ми поїхали 4 травня, напевно, ми поїхали. Чи 5. 5 травня ми поїхали до розташування збірної. А ще до цього по Динамо було? До цього, так. До цього було. Ну, коли Динамо, то моя ж сім'я...
[Фоззі]
Це з дружиною.
[Сергій Сидорчук]
Так, якось дружина. Але справа в тому, що у нас були ці ігри, знаєш, коли ти граєш там сьогодні, потім ти граєш післязавтра, і ти... Ми вже налітали стільки, що Німеччина, Хорватія, там ще щось. Туреччина якась. І літаєш, тільки літаєш. Приїхав день дома. Три на виїзд, знаєш, тому важко. Ми почали це наприкінці... Ні, на початку квітня, десь 10-го, 11-го була перша гра з Лейдією. І потім ось це весь цей час, по суті, ми літаємо, їздимо і граємо. Тобто без родини.
[Фоззі]
Ну, це два роки такі. Той рік були збори довгі в Андрія і Чемпіонаті Європи. Цей рік теж вже з іншими умовами, вхідними. Ви вже більше половини часу точно не бачите рідних. Я маю на увазі ключових футболістів, які є в клубі і в збірні.
[Васильков]
Ще і після Пологів.
[Сергій Сидорчук]
І після Пологів.
[Фоззі]
А як назвали?
[Сергій Сидорчук]
Дем'ян.
[Фоззі]
Дем'ян.
[Сергій Сидорчук]
Вона зараз сама з сестрою, зі своєю рідною. І сестра теж у тебе має.
[Фоззі]
А ти кажеш, що батьки у тебе на дачі в Києві, не в Запоріжжі, а в Києві? Під Запоріжжям, в сторону Дніпра.
[Сергій Сидорчук]
Фозою коротше їхати трохи. На 60 кілометрів.
[Фоззі]
А це ж фронт там дуже близький від Запоріжжя саме. Фронт від Запоріжжя, там є місця, де кілометрів 30 на Мелітопольський напрямок.
[Сергій Сидорчук]
Так, це там 40 кілометрів до Васильівки. Вони ж у Васильівці стояли. Може долітати і без ракет.
[Фоззі]
А батьки стикалися з чимось таким ось прифронтовим, з війною? Вони чули вибухи, вони там, ну...
[Сергій Сидорчук]
Ну, Запоріжжя ж прилітало. Прилітало і на, я не знаю, можна так сказати, район Хортиці. Ну, в мене вже не було його, його тільки будували. Тобто в мене вже не було, в Запоріжжя його будували. Його повністю, повністю раптом було. І плюс там було теж у новинах, це такий у нас район вчасних будинків. І там те, що я читав, там 50 будинків. А саме батьки? Слава Богу, ні, з чимось таким взагалі не стикалися. Ну, вони чули ці вибухи просто. Чому такого?
[Фоззі]
Ну, Кара, ти знаєш цю ситуацію, яка у Каравайу? Вони ж сидять у нього на острові, там, в цьому. Кара теж не остання людина в Запоріжжі. Ми тут обговорюємо зараз трошечки вже наперед про осінні справи. В Україні, принаймні, не знаю, до вас це доходить чи ні, дуже велика дискусія, чи проводити чемпіонат України і як його проводити, якою формулою. Мені, наприклад, сподобається ідея проводити в Польщі, де наших фанатів буде багато, як буде зараз на матчі з Вірменії, із Ірландії. А ти, взагалі, ось ти, якщо не брати там, ну, я маю на увазі, що не брати позицію клубну, збірну, просто для тебе самого цікавіше, щоб це і як правильніше, на твій погляд, щоб як це відбулось?
[Сергій Сидорчук]
Знаєш, якщо ми якусь місію повинні нести, то це стовідсотково потрібно грати в Україні. Я так відчуваю, я так це бачу. Але як це проводити, як ці матчі проводити, як грати, я не розумію поки що до кінця.
[Фоззі]
Але ж якщо в Україні, то без вболівальників. Якщо в Польщі, наприклад, то будуть вболівальники. Але знаєш, Фосо, ти кажеш без вболівальників, а все одно грає 11 футболістів на стадіоні, який повинен бути облаштований з бомбосховищем, правильно? Луна і Сирена, вони перериваються, вони перериваються грою і всі там 11, плюс запасні, плюс арбізери, плюс техніка у персонал, вони всі з бомбосховища. Раз, потім вийшло. Не можна нехтувати Сирену. Тому що прилетить бомба прямо в стадіон, хто буде відповідати? Може прилетіти, знаючи опонентуру, можна уявити, що вони якось спробують.
[Сергій Сидорчук]
Ми коли грали з Динамо, з Динамо Загреб у Хорватії, ми розмовляли з Ігорем Нєвичевичем, він приїхав, наше тренування перед матчем, ми з ним спілкувалися, він питався, що ми знаємо щодо відновлення чемпіонату, тоді, що взагалі нічого ніхто не знав, то був квітень. І він розповів, коли була війна на його терені, коли Йогославія розпадалася в Хорватії, і вони грали чемпіонат у Словенії, там, де було тихо. Це також може бути позиція. Але ж ви ж запитали мою позицію. Не те, щоб позиція, а сторону. Просто я не знаю, як це робити, взагалі це важко. І в Польщі, я вже читав, що хочуть зробити, щоб деякі клуби грали в Польщі, деякі в Україні грали. Це позиція шахтаря, який хоче з іноземцями все ж таки заграти. Знаєш, а хто потягне, припустимо, Польщу, хоча б раз, це все ж таки... З маленьких клубів ти маєш на увазі? Так. Це важко буде зробити. Тому що і логістика не сама проста буде, тому що треба перетонати кордон. Потягом чи чим їхати. Я знаю, це зараз питання номер один, але футбол повинен бути стовідсотково. Навіть не обговорюється, в якому форматі йде. Тут же може бути дискусій багато. А ще ж є Єврокубки. Так. Ну, ось ми граємо 19-го вже перший матч.
[Фоззі]
Так, 19-го перша гра вже буде.
[Сергій Сидорчук]
Вона за кордоном. Ну, стовідсотків. Я ще не знаю навіть, де. Кажуть, чи Польща, чи Бухарест, де ми будемо грати.
[Васильков]
Я не знаю.
[Сергій Сидорчук]
Але ти кажеш, що будуть у Польщі ходити на футбол. Ти не впевнений в цьому? Ну, хоча б хтось буде.
[Фоззі]
Ну, хтось може бути ходити. Я чому-то кажу, що в Польщі було 2 мільйони ще перед війною наших, тому що вони працювали. Зараз кількість збільшилася принаймні вдвоє. Але теж, з іншого боку, я розумію, що ці матчі не поставлять у уікенд, тому що там поляки грають у уікенд. Тобто її будуть ставити в мідвік. В мідвік, коли там наші вже працюють. Єврокубки. Так, наші працюють. Це буде як Єврокубки. Тобто так, це такі компромісні варіантики. Не знаю. Ти думаєш, не ходитимуть? Ну, залежно від ціни на квиток. Хоча наші скучили за футболом, чоловіки. Чоловіки і жінки, правда, вже треба так казати. Мені здається, що немає іншого виходу, ніж фіксувати хоча б там перші 10 турів, грати за кордоном, з вболівальниками, без ризику бомбардувань. А далі подивимося, як піде, так? Так, а потім вже сподіватися на якісь зміни. Грати в Україні? Ну, наприклад, можна в Ужгороді пограти, там менше шансів, що щось прилетить. Але же команд у нас багато, поле не витримає, якщо на ньому грати. Одне, яке є в Ужгороді. Одне. В Ужгороді одне поле. Ось, скажи мені, знаєш, Сережа, про дані, що ти зараз в збірній, а довіряєш в збірній? Дивляться взагалі Арестовича, наприклад? Ти ще дивимося, ми ось по телевізору кожен день. ФОЗ, може, менше ні.
[Сергій Сидорчук]
Ми. Ми ніколи не дивимося. ФОЗ не дивиться, так, не дивиться. Так, я казав вже, що на початку я дуже чекав, коли Арестович щось каже. Зараз вже якось спокійніше до цього відносишся і фільтруєшся. Знаю, що хлопці дивяться фейгінг-лайв. Так, читаємо новини. Я читаю українську правду, тому що телеграм, канали, якщо чесно, вже як зомбі, знаєш. Просипаєшся вранці.
[Фоззі]
Можна вічно, вічно просипатися.
[Сергій Сидорчук]
Сидиш, сидиш, сидиш. Я собі сказав, що досить. Поки що не заходжу до телеграму. Читаю тільки «Унян», чи «Укрнет», чи українську правду.
[Фоззі]
Це теж небезпечно. Від русських відмов?
[Сергій Сидорчук]
Від русських чого?
[Фоззі]
Ну, блогерів чи інформації. Там же теж фейгінг.
[Сергій Сидорчук]
Фейгінг росіянам. Фейгінг росіянам. У мене не було телеграм-каналів русських. У мене був «Дудь», але телеграм «Дудя» був і все. Я зараз дивлюся тільки інтерв'юєрів, які ще залишилися нормальними, знаєш.
[Фоззі]
Це тіпа Гардієвий? Типу «Дудя»? Так, Гардієвий, «Дудя» і «Дудя». Ну, ти розумієш, що зараз їхня популярність в Україні тане дуже сильно. Просто люди не тому, що вони згодні чи не згодні з їхньою позицією, а люди відмовляються дивитися русське. Ось яка позиція. Відмовляються дивитися русське.
[Сергій Сидорчук]
Це правильно. Ти звернувши увагу, що я спілкуюся на українській моїй з вами. Я на прес-конференції якось намагаюся спілкуватися. Вона в мене не дуже гарна, але я намагаюся. І в нас в сім'ї зараз ми перейшли на українську мову. Тобто спілкуємося.
[Фоззі]
Я тільки хотів спитати, що, мабуть, практика є, тому що роблю комплімент.
[Сергій Сидорчук]
Це школа. Це українська школа просто в мене була добра. Так, ну, з дружиною домовились, що ми дуже хочемо, щоб діти розмовляли тільки українською мовою.
[Фоззі]
А ще є Сашко Гливінський, правильно, при СТШ, який теж просуваний з цієї ідеї. Він же не говорить з тобою російською. Немає ж такого, щоб він тобі російською заряджував. Ні, Сашко, в усі часи, в усі часи. Ну, це логічно, оскільки в нас було дуже багато російського контенту. Я розумію, що я не можу до цього ставитись неопереджено, оскільки, наприклад, українська музика, вона завжди виборювала собі місце навіть в Україні. Тому що був великий сусід, який вважав цей ринок своїм, вивозив звідси гроші, нічого не вкладаючи. А ми тут, як бідні родичі з Сибири. Ця ситуація змінюється і, мені здається, і контенту стане. Просто ми програвали завжди в якості цього контенту, будемо відверті. Людям подобалося дивитися щось яскраве, величне. Тому, наприклад, українські талант-шоу перемагали. Люди дивилися українські талант-шоу, тому що на них витрачалися величезні гроші. Мабуть, і не заробляли телеканали на них нічого. Але такі лід-проєкти привертали увагу. Тому, мені здається, що буде більше і ютубчику українського. І на цій хвилі, коли люди відчувають, що навіть ліберальні російські проєкти, вони все одно... З них не вижене ж імперії. Вони все одно хочуть... Вони все одно російські. Тільки мирно і на їхній погляд. І без корупції, і без кризанутих дідів-привлаків. Але все одно їхня ідея про велич Росії, вона протилежна нашій ідеї про незалежність України. Це важливо розуміти. І тоді, можливо, буде простіше відмовитися з часом від російського контенту. А український футбол, він же завжди... Якась певна частина незалежності в українськості радянського футболу була. Пам'ятаєте, коли збірна СРСР складалася, виходив там якийсь Шмаров і 10 киян? Ну, це було і в 70-х, так і в 80-х. Так, і в 70-х це було. Тобто для ставлення незалежності футбол свого часу спрацював. Спрацює зараз. І саме матчі футбольної збірної України вони об'єднують. Я пам'ятаю. Знаєте, який прикол? У 2006 рік вихід по пенальті проти Швейцарії, рука Вороніна, оце-оце. І мені таріша телефонують з Харкова, кажуть, Харків гуляв там доранку. А я, ну, тоді вже ніби українізація починалася в Харкові, все ж таки червоний пояс. Але уявити, що в Харкові гулятимуть всю ніч, їздитимуть по вулицях, святкуючи перемогу збірної України, тоді ще було важко. І я думаю, о, спрацювали. Так, я ж слідкував, я завжди фіксував це. Наприклад, там чемпіонат Європи 2008 року, чи, можливо, пізніше. Я їздив, якраз в мене турчик був Україною. І там в тому ж самому Дніпрі сидимо, ми там... Росія з кимось грала, я чую, як під готелем Гарланді. Раз, і я, раз, і я. Там в Донецьку я їду, дивлюся в машинках російські прапори, тобто вони і футбольні м'ячі. І тут українська збірна проходить Швейцарію, і моє рідне місто Харків гуляє доранку. Я думаю, фух, ми нарешті проїхали цю станцію, нарешті збірна України допомогла цілому великому місту відчути себе нарешті українським. І футбол в цьому робив дуже багато. А може ви «Калуш» слухаєте, Сережа, там? Ні? «Калуш» не підслухали?
[Сергій Сидорчук]
Звичайно.
[Фоззі]
«Калуш» зараз всі слухають, мабуть.
[Сергій Сидорчук]
«Калуш», так. «Ковка», ще вони фіто співають. «Калуш», «Ковка». Зараз є в ютубі такий, знаєш, 100 українських пісень. Ми зараз слухаємо взагалі тільки ці пісні.
[Фоззі]
І зараз в нас традиційно конкурс. Ми сьогодні маємо фіфашну картку. Як я скучив за «Фіфа». Фіфашну картку Сергія з автографом. І її отримає той, хто дасть правильну відповідь на таке питання. Що саме Віктор Євгенович Леоненко подарував Сергію Сидорчуку під час їхньої першої офіційної зустрічі? Вони дуже давно з'ясовували стосунки телефоном, потім зустрілися, і Віктор Євгенович прийшов не з порожніми руками і подарував Сергію дещо. Той, хто правильно відповість в коментарях на цю закладку, отримає картку Сергія Сидорчука з автографом колекційно. Така буде тільки у вас. Дуже добре у вас виходить українською. Найкраще з усіх, хто у нас був, футболістів.
[Сергій Сидорчук]
Я зараз Єремчуку розповім, це коріново.
[Фоззі]
Я про Єремчука забув поговорити. Ми взяли обіцянку, що він на зборах з Єремою буде лише українською говорити, потім Єремчук приїхав, він стежив за тим, щоби Караваєв з ним лише українською говорив. А ти можеш так пригадати? Не було там у нього відходження від доктрини? Не було таке, що він російською промайнував з Єремчуком у Караваєвах? Не буду займатися цим. Добре, добре. Ні, ні, це не для запису, щоб ви зрозуміли. Добре, все, Сережа, подякуваю наразі. Гарного дня вам всім.