ЗОЗУЛЯ. Звинувачення у фашизмі, конфлікт з Шевченком, пошуки нового клуба.
Роман Зозуля
Опубліковано 1 серп. 2022 р. • Довжина: 10 776 слів
Короткий зміст
В гостях у ПЧ той, кому легше всього відповісти на питання, де ти був останні 8 років, той, чиї слова тепер повторюють всі українські спортсмени, той, хто першим з футболістів почав допомагати армії! Роман Зозуля відверто розповів Фоззу і Василькову про відносини з іспанськими фанатами, волонтерство і навіть доньку - тенісистку.
🔥Революційна ідея фонду Зозулі Народна армія
🔥Як Ротань і Зозуля з легіонерів гроші на АТО вибивали
🔥Історії про Хачеріді, Селезньова і Лаштувку
🔥Установка від Блохіна, яку Рома запам'ятав на все життя
🔥Війни з іспанськими ультрасами
🔥Образа на Шевченка
🔥Дружба з Ярмоленком
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Шановні глядачі Прямої Червоної, ви не повірите, хто до нас сьогодні наєднався. Початком війни ми почали виходити в ефір не одразу, але все одно танцюючи навколо футболу під час війни, під час футболу і так далі. І нарешті, нарешті в нашому подкасті з'являється людина, яка давно вже казала про війну. Першим з українських футболістів, хто відкрив очі на те, що відбувається навколо, став Роман Зазуля. І нарешті, в Прямої Червоної, я не вірю просто. Алєлуйя. Роман Зазуля, привіт, Романе. Добрий день. Салют, Роман. Ти зараз в Іспанії, правильно? Так, так. На які ти стадії, що там з контрактом, так швиденько розібратися по пунктах?
[Роман Зозуля]
Бо контракт зараз закінчився, шукаємо, шукаємо нову команду, агенти шукають, тому зараз відпуска також закінчилась, працюю сам, ну, шукаю варіанти. Варіанти є, але не дуже мені подобається, тому що якось зараз не сильно мені до футбола, але я розумію, що треба. Бо чим більше граю, тим більше допомагаю. Тому, з одного боку, не до футбола, а з іншого, розумію, що потрібно ще пару років грати.
[Фоззі]
Ну так, потрібен контракт. Бажаємо тобі хорошого контракту. Я щодня бачу в Інстаграмі твою активність, коли я заходжу в Інстаграм. Перше, що я бачу, це активність Романа з народною армією, бачу якісь броневики, аптечки, усі знайомі опції. В нас, між іншим, на трьох, три благодійних фонди. Скоро по вулиці не можна буде пройти, щоб не зустріти... У мене арестувати. ...щоб не зустріти когось, хто не має благодійного фонду. Такі вже часи. Розкажи, чим зараз займаєшся там, що з народною армією і давай, так, перший блок провинув.
[Роман Зозуля]
Дивіться, ну в принципі займаємось, у вас також фонд є, в принципі всі фонди займаються одним і тим самим. Заявка прийшла, ти з хлопцями пропрацював і поможеш, і закупаєш, на що є фінанси, на що є потреби. З 2014 року мені трошки було легше, бо, можна сказати, хлопці все робили. Ми кожен день зустрічалися з ними, тілкувалися, заявки також. Тільки я був на місці, розумієте, і закупки, все робили вони. Я був, як медійна особа, яка... Амбасадор. Можна сказати, амбасадор, так. А зараз це вже все по-іншому. Тому що я тут, я не можу бути з ними поруч, тому я вже після 24 числа я вже почав дуже добре розбиратися у всьому, що треба, що як. І дрони, і тепловізери, і бронежилети, і каски, і машини, і скорі, і бронь. Тому мені вже дзвонять і питають, Ром, що краще, це чи це?
[Фоззі]
Займатися гуманітаркою з Іспанії складніше, тому що це плюс, і ще дуже складна логістика. Я теж ось в мене переходила з Іспанії, з Португалії, швидкі там допомоги, але то йде довго. І піти знайти ще фури, які витратять бензин за європськими цінами, дизель по 2 євро, це з Польщі одна справа.
[Роман Зозуля]
Це 100%, перше було, це логістика. І це дуже важко. В принципі, зараз ми вже так поставили все. Тому да, ну допустимо, дивіться, машина стоїть скоро. Якщо брати скоро, ну ми брали різні ціни. От брати останню скоро, вона стоїла десь около 11-12 тисяч єврів. Це зразу ти маєш додати сюди бензин, бо бензин десь півтори-дві тисячі буде. Плюс ти додаєш, щоб її трошки, щоб тут в Європі зробити СТО. Знаєте так, як в нас в Україні, там завіз весь СТО там до волонтерів. Вони тобі там все безкоштовно зробили.
[Фоззі]
Та якщо вона сама їде, правильно? Чи не волонтери їдуть?
[Роман Зозуля]
Вона сама їде. Я так не працюю. Та я працюю як? Ми покупаємо машину. Условно, скору, швидку. І ми підбираємо, швидку вибираємо, покупаємо і там трошки її ремонтуємо. Потім інші заявки. Тепловізор. Ми все запаковуємо в одну скору. І тут діаспора. Хлопці там, ми кажемо, хто може довезти її до границі. Тут величезна діаспора. Вони її везуть до границі. Звичайно, ми вплатимо там бензин. І так само ми вплатимо, щоб вони повернулися. Вони довозять її до границі. Мої хлопці її забирають і везуть вже у розташування з СОУ, кому ми відправляємо, в 25-ку чи в інші батальйони і везуть. Тому вона не проходить не через інших волонтерів. Вона все йде і доходить прямо до рук хлопцям і доходить до... Нічого не пропадало, нічого не оскальзало. Тому ось так. А логістика дуже важка, бо зараз іще ж там вже теж скоро і на баланс треба на кордоні декларацію. Там дуже багатько бумаг. Ну вже якось за ці місяці ми зрозуміли, як це все працює. Тому в принципі питань нема. Питання тільки зараз вже більше, де знайти скору чи де знайти бронь машини, бо вже їх залишилось. Вже і нема.
[Фоззі]
Ми теж займаємося схожими історіями, переганяємо машини. Я можу промовити, в чому там складність. Потрібно мати чіткий прописаний запит від ЗСУ, щоб вона йшла як допомога, яка потім стане на баланс самої частини на час військового стану, який оголосив Зеленський. Це все правда. Тут треба витримати ці документи. Але якщо вже є конверт, є потік, то... Ти знаєш, я читав твоє інтерв'ю, ти зараз даєш уже частіше, то у вас оригінальні ідеї дуже. Мене вразило те, що можна туди справді, чомусь не подумали про дирчики, мотоцикли, що можна туди не тільки квадрокоптери і швидкі пікапи, а можна квадроцикли. І це справді буде якийсь новий функціонал для Збройних Сил. Кому прийшла в голову ця ідея? Ось мені цікаво.
[Роман Зозуля]
Це у мене в фонді хлопці, так? І так само, як і з мотоциклами. А, супер. Так, всі закупали машини, і там в Польщі вже, я знаю, хлопці приїжджали. Ми ж також машини передавали. Небагаті, але ми десь, не знаю, може 5-6 машин ми передали. Але потім зрозуміли, що машини вже... Дуже важко з ними. Бо приїжджає фонд Притул і одразу каже, там 50 машин, 60. Такими масштабами беруть. Тому з машинами дуже важко було шукати. І наші хлопці сіли в фонді, сказали, ми купили один мотоцикл, відправили хлопцям з СУ, і спитали, ну як, дивіться, ми вам відправляємо, а ви нам скажете, добре чи не добре далі працювати з мотоциклами чи ні. Вони були в захваті, і ми поставили так на конвейера, тому зараз вже не дуже багатько, я вже даже збився, ну може 30, може 40 мотоциклів передали. Тому і заявок на мотоцикли зараз дуже багатько. І я вже бачив інші люди також, інші фонди також вже мотоцикли, і Притула я бачив також, там пару мотоциклів відправив.
[Фоззі]
А все через вас, значить, ви дали тренди, вони вже підхоплюють, бо це функціонально по-іншому, це, ну, ясно, що...
[Роман Зозуля]
Тому, так, тому так ж само наші хлопці в фонді сиділи і казали, Ром, ну дивись, там на збройнах НАТО є такі, є такі і мотоцикли, є такі, як і квадроцикли. Тому, розумієте, коли йдуть бої, не завжди швидка може доїхати до місця, де є поранений наш. І тому дуже важко поранених вивозити. Тому ми придумали такий, такий, можна сказати, такий, от, що квадроцикл, і до нього причеп, і він заїжджає, і вивозить хлопця до скору, і його вже везуть в госпіталь.
[Фоззі]
Я був в тому гаражі в Дніпрі, коли ми були з концертами, заїжджав до твоїх пацанів, подивився, мене навіть покатали, я був в ролі, хоч як сказати дівчина, щоб не сказати дівчина, я був в ролі VIP багажу, на мотоциклі сидів позаду, і ми поїхали в поле неподалік цих гаражів, і там мені показали, я зрозумів, в чому сенс. В першу чергу це корисно для аеророзвідки, тому що швидко пішов, швидко поїхав, і важко засікти, важче, ніж машину. От товариш наш в аеророзвідці зараз поранений, їх одразу накрили, тому що вони щось розслабилися, приїхали двома машинами і їх випасли з безпілотника. А мотоцикл – це швидко, це одна людина. Приїхав оператор, підняв коптер, і зник, і дороги не треба. Я відчув, мій хребет знає, що цим мотоциклам дороги не потрібні, дуже швидко, дуже зручно. Це оригінальне рішення, і твої хлопці з народної армії – великі молодці, тому що за цим майбутнє, мені здається, цієї війни. Аеророзвідка потребує таких рішень, тому, шановні глядачі, наскільки я зрозумів, фонду «Народна армія» потрібні мотоцикли десь приблизно класу індуро, якщо я правильно, я не байкер. Звертайтеся, будь ласка, знайдіть координати фонду, якщо у вас є якісь живі мотоцикли цього класу, будь ласка, зверніться, фонду вони потрібні, і вони потрібні війську. Дякуємо, шановні глядачі мотоциклісти. Для решти продовжуємо, продовжуємо про війну. Правий фланг, діагональ. Про мотоцикли, чому це свіжа ідея, і вона реально допомагає. Ми зараз ходимо до ампутантів, тут в Києві у нас є шпиталь, і переїхав з Ерпіня шпиталь імені Богомольця, тепер він теж в Києві. Є наш шпиталь головний, київський. Я хожу з футболістами, тобто футболістів, ми спробуємо їхнє ім'я використати. Футболісти трошки, це не про тебе річ, Романе, футболісти трохи апатичні, їх треба спрямувати, і вони використають своє ім'я для допомоги. Ампутантам треба пофоткатися, поспілкуватися, ходить там Максимов, Ващук, Будко, Нагорняк, ну всі, хто є в Києві, там Едік цих міструк, ясно, Яшкін поки не поїхав тренувати зараз, він уже тренує в Грусі в академії, а тренував в Динамо був він. Багато футболістів. Салєнка теж ми затягуємо. Просто я кажу про те, що ампутанти часто говорять про те, ось в Харкові саме один був без ноги, і він каже, що мене врятували на велосипеді. Якщо б, ми ж не пішки мене тягнули, без двох ніг він. Він каже, ми би не дійшли, а так на велосипеді мене витягнули, і я там уже під Солідаром, під Лісичанськом, на гору затягнув, і там тільки була карета швидкою, за горкою ховалися. А так, кажу, було б в оцей час, якщо б не використали швидко, то там уже накрили і зайшли рускі.
[Роман Зозуля]
Квадроцикл чи мотоцикл, мотоцикл, квадроцикл, вони би швидше його доправили.
[Фоззі]
Так, так. Це виходить, що і для порятунку, що не лише для таких речей стратегічних, а конкретний порятунок, що можна швидко забрати людину. Ми багато історій наслухалися. Один мене вразив, абсолютно хлопець. Я розкажу, ми були в останньому цьому шпиталі. Він з-під Харкова, у нього ноги немає. Він каже, я сам родом із Харкова. Я кажу, а батьки твої? Він каже, там же в Харкові. Я кажу, а що вони роблять? Я кажу, ні, ну а мама? Всі воюють. Він каже, що вся родина воює. І тато, каже, був 100 метрів, хоч коли я підірвався на міні на цій. Він мене теж витягнув. Ну, він витягнув вже, ясно, без цього, без цього. І я там йому почав, і всі стоять сумні дуже, а вони веселі амбутанти. І всі кажуть там, ну ти розумієш, що нам трохи соромно, що ми живі, здорові, з двома ногами, поїдані. Він каже, ні, ні, ні. Не всі повинні воювати. Ви повинні робити те, що ви вмієте. Це ось до футболістів все стосується. Я підтримую, що вони грають. Нехай краще роблять те, що вміють. Ви волонтери-волонтери, ви футболісти. Він таке рятівне коло кинув. Нам тим всім, у кого, ну, зацикленість. Тут є в Києві таке відчуття провини постійне, знаєш. Воно є. І він, оцей хлопець мене дуже надихнув. Він каже, ви робіть те, що треба. Не можна, щоб всі воювали. Це хибна думка. І це трохи так, знаєш, надихає. Ми робимо все більше і більше після цього.
[Роман Зозуля]
Не знаю, як воно зараз буде так виглядати. Дивіться. Він каже мені, Ром, дивись. У вас гра фінал Ліги Європи проти Сивілі. Кажу, так. Це ж найголовніша була твоя гра. Ну, я не грав, бо в мене була травма. Кажу, ну, у футболістів днів правді. Я кажу, ну, так. Він каже, ну, дивись, я воєнний, так. Я приходжу до Маркевича, кажу, випускай мене на другий тайм.
[Фоззі]
Ну, так, так, так.
[Роман Зозуля]
Що мені каже Маркевич? Ну, я кажу, не знаю. Він каже, ну, правильно. Він мені каже, ти воєнний, ну, займайся своєю справою. Я... тут футболісти грають, розумієш? І також він каже, я також хочу допомогти вам. Я розумію, ви там програєте, чи ні, чи я. Я б вийшов, я б бігав би. Я би там старався, я б душу віддав. Але була б від мене польза, чи ні? Розумієш? Він каже, це те ж саме. Не знаю, як приклад, це добре, чи не добре. Але це слова воєнного, це не мої слова. Він каже, розумієш, Ром, тому... тому краще хай роблять справи професіонали. А ви, як публічні особи, ви повинні це все казати, ви повинні допомагати, ви повинні робити фонди. Ну, то, що, в принципі, зараз всі роблять. То, що ніхто не робив з 2014 року, зараз всі роблять. Тому... тому... тому так.
[Фоззі]
А ти спілкуєшся зараз з Васією Кравцем? Він там з Мілованом в одній команді. Трохи є контакт у вас?
[Роман Зозуля]
З Васією Кравцем так. З Васією Кравцем, от як почалася війна, він мені зразу 24-го позвонив. І все, я й сказав, все, ми їдемо, я за тобою заїду зараз. Тому із цього дня ми почали дуже близько спілкуватися. Так ми не спілкувалися. Ну, так в мене не було ні інстаграму, нічого. Знаєте, на мене було важко вийти. І, в принципі, я так... Після 14-го я мало спілкувався з футболістами. Так, є парочку, з ким там дружимо. Ну, а так, в принципі, ні. А от зараз, після 24-го, вже більше не хочу спілкуватися.
[Фоззі]
Ну, Васі, від мене особисто, будь ласка, привіт. Тому що ми теж тут часто на контакті були. Він там забив. Забив, мені здається, нещодавно. Так, записали, так. Шедеврально, шедеврально забив. Просто забив, ти що. Повертаючись в 2014 рік, от ти зараз сказав, що менше спілкувався з футболістами. Я розумію, в чому справа. Тому що для футболістів, для більшості, як, чесно кажучи, і для значної частини наших співгромадян, війна це була десь щось, і вони завжди знаходили на що образитися. На те, що ця війна названа АТО, а не війна. Тому воно їх не стосується. На те, що воно десь в Донецькій області, вони самі винні, це теж їх не стосується. І це був, можливо, такий психологічний захист. Вони не хотіли опускати війну до себе. Вони її називали різними словами і знаходили сотню причин, щоб війни не торкатися. Ти перший, мабуть, серед футболістів. Була історія і про пісенку про Путіна. Була історія, багато дуже історій. Зараз згадували матч, в якому ти не грав, фінал Ліги Європи, пам'ятаю, ти медаль виставляв. Тобто тебе це зачепило на відміну від багатьох. І тепер нарешті за допомогою, як це сказати, не можна казати, що за допомогою ракетних ударів, але достукалися. Наші вороги нарешті достукалися до українців. Я бачу це по артистах, ви бачите по футболістах, що всі нарешті вже ця стіна зламалася і всі нарешті опинилися в реальному світі. Проковтнули синю пігулку, жовту-синю замість червоної і welcome to real world. І футболісти тепер розуміють, хто наш ворог, футболісти переходять на українську, футболісти починають знову, мабуть, витрачати гроші. До чого я вийду? Тоді в 2014 році, мені здається, тільки ти і Лаштовка в Дніпрі якось фінансово вкладалися в ту боротьбу. А решта?
[Роман Зозуля]
Ну, повністю згоден, повністю згоден. В принципі, краще пізніше, ніколи не дійшло. 100% Мабуть, раніше, мабуть, пізніше, але дійшло. Тоді в Дніпрі, я не кажу, що я і Лаштовка, тоді в Дніпрі був колектив. Дніпро завжди славився своїм колективом. І раніше, і потім при мені. Тому там я не кажу, що ми тільки вдвоєм з Лаштовки. Ні, там багатьох хто допомагав. Там і Шахов, і Русов, і Ротен допомагав. Федя. Федя Федецький, звичайно. Розумієте, як було, я підходив, бувало, підходив до Ротеня, він капітан був, ну, не такий капітан з відстеженням, знаєте, зараз, якщо ви там у нього інтерв'ю візьмете, він такий добренький, ну, на полі, в колективі він був дуже жосткий, настоящий капітан. Я приходив, кажу, нам треба зібрати на швидку. Він каже, Рома, скільки? Я кажу, там, 15 тисяч. То наступний день всі, хто там, по 200, по 300, всі бразильці, всі приносили. Не було такого, що там Лаштовка, тільки я. Ні. Ротен сказав, там не було такого, що хочеш, не хочеш. Якщо Ротен сказав, то сказав. Також було багатько, коли хлопці тоді на передовій просили дуже багатько Ви знаєте, Дніпро тоді була, Дніпро тоді був, ну, як емблема України. За Шахтар болювали більше там, там, ті регіони, за Київ якось, а за Дніпро всі болювали.
[Фоззі]
Так, фінал Ліги Європи.
[Роман Зозуля]
Вони вже більше навіть просили форму. Також ти приходиш і кажеш, хлопці, треба форма. Всі бразильці, адміністратори, доктора, всі давали форму. Той дав кофту, той дав штани. Ми такі фури тоді відправляли одягу, знаєте, вони б більш раділи, що ми відправили форму, чим ми відправили б там, не знаю, берці їм чи каски, розумієте. Тому ні, всі допомагали, всі. Просто Лоштувка це робив, знаєте, як там, Лоштувка це сам робив. Це не треба було йому нагадувати, це не треба було йому казати. І там, хлопці, ми збираємо, давайте. Ні, Лоштувка сам приносив гроші, або Лоштувка казав, Ром, ти сьогодні куди? Я кажу, ну, сьогодні треба заїхати в госпіталь, хлопцям їжу завезти. Він, я з тобою, знаєте, його не треба було підштовхувати, його не треба було йому казати, що треба, дивись, у нас війна, як це треба було казати іншим легіонерам, що дивись, ми тут граємо, тут спокійно, тому що там є люди, які нас боронять. Ти зрозумів? Так, зрозумів. Ну, розумієте, треба було їм пояснювати. А Лоштувким треба було нічого пояснювати, бо він сам і в госпіталі їздив, і воєнник привозив, і на базу Дніпра, і, ну, дуже багатько допомоги давав. Кожен місяць він там якийсь процент зарплати приносив на фонд.
[Фоззі]
Я пам'ятаю, що потім ми зустрічалися, вже після 2014 року, тоді, коли запал, це і спав трошки, коли менше стали збирати волонтери, ти казав, що от Лаштовка досі допомагає, навіть коли вже…
[Роман Зозуля]
Так, так, так, так, так, так. І навіть коли ми там робили якісь акції, він перший, хто одразу в них включався. Ми там робили акцію «Я допомагаю українській армії», так треба було сфоткатись там, перевести тисячу гривень на фонд. Тоді дуже багатько людей, тоді, і дуже багатько артистів, все. Потім, якщо не помиляюсь, ви також були ж на велопробігі цьому, у нас в Дніпрі, теж Лаштовка, тоді…
[Фоззі]
Так, маленька історія, маленька історія. Отже, Роман Зазуля та народна армія запрошують футбольний клуб «Маєстро», в якому я на той час був капітаном. Ми приїхали в Дніпро, там виступили в шпиталі перед військовими, це не така проста справа, тому що пораненим зазвичай не до пісень, але виступили, потім був футбольний матч, в якому в нападі за Дніпро грав Лаштовка в кросівках, забив нам два м'ячі і пішов. Хоч не в тапочках. Так, так, і мені здається, якби він вийшов в тапочках і його протримали ще хоча б хвилин десять, ми б згоріли там ще, тому що, як з'ясувалося, а наші не впізнавали його. І мені кажуть, що це за лось такий в кросівках, що в меморч поля такий, оп, що, пацани, граєте? Коли Рібров у нас був, я теж згадував таку історію, що кончив заспах, граємо з телеканалом «Футбол», вже покійним, і мимо Рібров, головний тренер київського «Динамо», їде на велосипеді на базу, такий, з ким граєте? Я кажу, перерва якраз, футбол один, футбол два. Рібров, можна за вас? І от тут така ж історія про Лаштовку в кросівках. А ми все чекали, що він в ворота стане, слава Богу, що він не став, але…
[Роман Зозуля]
Ви бачите, ви грали тоді проти військових, і хто тоді з футболістю був? Тільки Лаштовка грав, якщо не помиляюся, за військових. Це також показує його позицію, показує, що він приїхав, приїхав на цю гру і грав за військових, розумієте? Тому, я ж кажу, там велике серце. І коли все почалося, він набрав, сказав, що якщо є переселенці, то я прийму, скільки зможу.
[Фоззі]
Він взагалі такого не футбольного темпераменту унікального. Він такий вихований, дуже ченний. Треба сказати, що партнер нашого запису, нашої програми – це Fibet. І не дивлячись на складнішість, Fibet підтримує спорт, футбол, підтримує YouTube. І, як бачите, ми лише разом, ми синіші. А в закріпленому коментарі, ось під цим відео, на тебе, як і на мене, на нас всіх чекає бонус від Fibet. Зараз футболісти, знов таки повертаючись, відкрили для себе на нову війну. І джерело фінансування народної армії. Футболісти скидаються, тому що в нас був Стаховський, він розповідав, що Рибров, наприклад, з друзями, вони акумулюють гроші. Багато осередків футбольних стали волонтерами. Зараз футболісти якось допомагають народній армії?
[Роман Зозуля]
Дивіться, тоді коли це все почалося, 24-25-го, ми зробили чат і додавали тоді футболістів, ті, хто грає в Європі. Перший місяць трошки більше. Ми все, дуже багатько їм давали. Потім, розумієте, коли вже йдуть твої близькі, твої родичі, коли йдуть батьки. Я розумію, що вони допомагають. Перший етап був, вони не знали, що, як. Я їм трошки допоміг в тому плані, як це все робиться. Тому зараз я знаю, що вони всі допомагають. В принципі, моєму фонду, щоб так зараз, на даний момент, футболісти кидали, як було це більше 2 місяці, нема. Я їх розумію, я вже їй не звоню, я вже нічого не пишу, бо я розумію, що зараз я напишу пословного Ярмоленку, я знаю, що він дуже багатько допомагає. Нереально багато допомагає Чернігову, там є свої бригади і все інше. Я не маю права на це, бо я знаю, що хлопці всі допомагають. Тому так точечно ось два дні назад набрав на череді. Каже, Ром, Юзя, привіт. Я кажу, привіт, Жека. Там я бачив, ти щось збираєш, я зараз дам там 30 тисяч, потім ще переведу, потім ще переведу. Я кажу, Жека, дякую велике. Він каже, що я нікому не довіряю, довіряю тільки тобі. Я кажу, дуже приємно. Тому якось так точечно бувають футболісти, знаєте, набираються. А от вже як перші місяць-два, вони вже самі там, під кожним є якийсь батальйон чи якась бригада, ну це сто відсотків.
[Фоззі]
Ну Кум трохи активізувався. Я його тут у нас, я сижу в «Бесті» в ресторані. Він тут уже був в «Бесті» після якоїсь футболу, бо я його тривалий час не бачив. Ну і Хачирідія має на увазі. Він зараз трошки ожив, знаючи темперамент Хачиридія, то він вийшов трохи зі свого панциря. Бо він так, знаєш, до нього, і поспілкуватися з ним теж важко. Тобто ти йому пишеш, він цілий тиждень може відповісти на WhatsApp. Ну таке, людина. Але тут зараз він активніший.
[Роман Зозуля]
Набрав сам, і поспілкувалися. Я вже якось завжди з Хачирідією добре спілкувався. Він класний пацан.
[Фоззі]
Мелітополь, він з окупованої території фактично. Він переселенець з окупованої території зараз. Ну хоча і переселився раніше. Ну Мелітополь капітально там застряв. Ну як і все, власне, як і все. Те, що говорив ти, те, що говорив Притула фактично 14-го року, зараз повторюють всі. Ось всі ці наші наративи, всі ці наші правила життя, зараз публічне спілкування українською. Оце, що для вас було очевидно тоді, зараз і в збірній. Збірна Україна починала це іще при Шевченкові, але так, поступово. А тепер у Петрахова фактично ми не чуємо жодного публічного слова російською мовою. Сам Петрахов говорить, всі пресконференції і футболісти. І, наприклад, скажи, будь ласка, можна чекати, що буде спілкування навіть особисте, теж трошечки поступово українською. Ось Тихач і Рідді, наприклад, ясно, що це складно. Але поступово ви... Є таке, що ви переходите, ну без уже публічного розголосу, в своїх комунікаціях на українську мову? З Ротанем, я не знаю, з ким.
[Роман Зозуля]
Ні, ну, я думаю, що звичайно. Це не зразу, але, бачите, вже коли публічні виступляють хлопці, то вже всі...
[Фоззі]
Публічна кілька, так.
[Роман Зозуля]
Кілька, практично, так. Тому, я думаю, по трохи буде. Ну, дивіться, я завжди розмовляв російською. Ну, завжди. І, ну, коли зі мною хтось розмовляв українською, я переходив на українську. Навіть якщо це було трошки таке... Цужик якось так, бо не було практики, розумієте? Тому я думаю, що да. Ну, є такі випадки. У мене є кум другий, це Льоха Догін. Він зараз перейшов в рух війників. І ми завжди з ним спілкувалися російською. Ось недавно він мені набрав на український. Каже, кум, давай тільки розмовляти на українську. Без питань. Тому зараз він набрав мені, каже, все, я російською не розмовляю. Якщо ти хочеш, будемо розмовляти українською. Придумавши без питань, звичайно. Тому є такі випадки. Бачите, до мене коли дзвонить Селізньов, він десь не кожен день дзвонить, але десь в неділю раз за три-чотири ми з ним спілкуємося. Тому він дзвонить і розмовляє українською. Слава Україні, він починає розмови. Слава Україні! Так, розумієте? Тому я не кажу, що Селізньов тільки на камеру розмовляє українською. Він мені дзвонить, я вам чесно кажу, він мені дзвонить і розмовляє українською.
[Фоззі]
Та, ця трансформація безумовно, знаєш, ну от Селізньов, Хачерідді, це ж люди, як би, ну з регіонів традиційно. Київ, ти іще з Києва, тут все-таки мову частіше було чути, а в Мелітополь, ну ні.
[Роман Зозуля]
Тому відповідати на твоє питання, тому мені здається, що потрошки-потрошки і перейдемо.
[Фоззі]
Якщо вже згадали Київ, я знаю, що твоєю кар'єрою там дитячою багато опікувалася мама, що вона виховувала тебе там. Так, частину життя поклала на твою футбольну кар'єру. Що зараз з родиною, хто де, де зустріли 24 лютого, це традиційне питання.
[Роман Зозуля]
Ну так, мама все вклала в мене, тому в мене не було батька, тому в мене мама і дідусь, які виховували мене, які зробили в мене людину і футболіста. Де вони були, вони залишилися в Києві, і я їх хотів вивезти, але вони сказали, що будуть бороти свій домік. Мама в Києві, дідусь в Києві, тому я їх умовляв, я не зміг ні дідуся, ні маму умовити, щоб вони виїхали. Тому сказали, що ми боронимо свій домік.
[Фоззі]
У мене така ж ситуація з мамою в Харкові. Не забувайте. Він ходить в костюмі збірної України весь час. В шпиталі він був в костюмі збірної України. Він так, так, він росіянин, але ну що ж, за футбольним громадянством. І ми перелічували всіх там. 28, 28 гравців українських. Блін, 28, раніше, 28. Чиї гра? Ну ні.
[Роман Зозуля]
На мою думку, Коноплянка, ну серйозно.
[Фоззі]
Ну може бути просто по тих рівнях матчів, в які він брав участь. Він все-таки грав у фіналах.
[Роман Зозуля]
Він там зіграв, він за рік зіграв. Він не шукає 40 чи 50 ігор. За перший рік. Чемпіонаті України, 50 ігор, це три сезони, блін. Це три роки в одній команді ти повинен бути. Це без травм, без нічого. Якщо там якась травма чи щось там іще, то ти... Ну я в Дніпрі був 5 років, я не зіграв за 5 років 100 ігор. Може там з євроступками, може зіграв. Чемпіонаті України не за дніпро. Я ще не помиляюсь, не знаю. Подивіться, там може 78, може 80 ігор. Це за 5 років. Перші пів року я не грав, а потім я... Був основним, можна сказати, не основним. Бобойний був, розумієте? А тут за один сезон 50 ігор. Забив там, він багатько забив. Блін, 14 чи до 20 голів. Його не хотіли.
[Фоззі]
Його, мені здається, менше. Я пам'ятаю ті голи Ліга Чемпіонів там з Кутового.
[Роман Зозуля]
Але ж... Всі іспанці, навіть футболісти, згадують коноплянку. Кажуть, блін, ну то машина. Як він так? Як він вийшов з Сибірі? Знаєте, я, ну... Я, ну, тоді... Я тоді колись підписав з Бетісом. І він там, може, неділю-дві побув, потім поїхав в Шальки. І ми спілкувалися. Я кажу, ну, Женьок, блін, тут круто, тебе ж все. Ну, він хотів бути, як в Дніпрі, знаєте, відчувати себе основним на 100%. Але я не кажу, що він мало грав. Для мене він дуже багато грав. Тому, не знаю, якщо моя думка, то... Якщо більше йому рік, два, три він залишився, то в нього була кар'єра тут дуже-дуже класна.
[Фоззі]
Ну, мені здається, він залізно переїхав.
[Роман Зозуля]
Для мене точно рік... Класична проблема. Для мене точно той рік його, це не провал. Ну, не знаю, у кожного є своя думка. Можу по собі сказати, ну, за мене, ну, дуже багатько вплинула моя позиція. Ну, то мені дуже... А ці скандали з Раю Валікана? Так, оці всі скандали, бо коли я в Альбасете грав, в Альбасете дуже в перші два роки, я, ну, я... Ну, я був кращий, мабуть, в Сегунді як нападаючий. Ну, мене всі команди хотіли в Сегунді. І було три предложення з Лалігі. Ми тут на руках були контракти, ну, всі боялися за фанатів, розумієте? Я ніяк не міг вирватися в команду Лалігі, тому що директора всі боялися, що буде повтор, як з Раю Валікана. Тому, якщо брати це, якщо б не було скандалу, то, ну, я б грав був у Лалігі. І з Бетіса я б не входив, бо у Бетіса також...
[Фоззі]
Жінка, ну, камон, це ж, напевно, косяк якогось агента, чи хто ввів цей контракт з Раю, розуміючи, як вони налаштовані?
[Роман Зозуля]
Ти не вгадаєш, ну, ти не вгадаєш, ну, ми ж того не знали, ми ж не знали, як вони налаштовані, ми взагалі не знали, як... Ну, я не є ні правий, ні левий, ну, байдуже, ну, немає в мене ніякої позиції там, знаєте, як дивитися тут в Іспанії, що я там ультралевий чи ультраправий, я тому навіть взагалі нічого не розумів. І коли ми підписували контракт, підписали, потім зразу вийшло в інтернет, я написав, мене позвонили президенту Раю, кажемо, блін, що тут за скандал, такий вони пишуть. Я, ні, не переживайте, все нормально. Я кажу, ну, добре. Я на наступний день приїжджаю вже з контрактом на базу багатьох людей, знаєте, де мого зустрічають новий футболіст. Він з Лалігі приїхав, знаєте, я їм, тіпу, по-іспанськи, добрий лук, добре рано. Вони мені, як не починають матом, я тоді ще іспанську дуже не знав, але мати всі знав, знаєте. Я щось агенту кажу, я не поняв, що я щось чую, мати на мене. Ми в офіс заходимо, тіпа, він, директор каже, президент каже, все добре, все нормально, тут нам 10 чоловік. Ну, добре. Потім 10, 20, 50, 100 вже такі, вже і файра, і вже пішли. Я до них виходжу, кажу, давайте, ну, вирішимо проблему, що не так, що вас не подобається, я все розкажу, давайте сядемо. Знову не ні, тіпа, ми з тобою не будемо спілкуватись, а потім вийшов агент мій, спілкувався з ними, і вони сказали, ми не можемо його прийняти, бо наші п'ять хлопців воюють за БНР, а ми допомагаємо гуманітарістів, всім в той стороні. Тому, тіпа, він нацист-фашист, чого? Тому що, ну, з тої сторони кажуть, що Україна – це нацисти і фашисти. Тому, ну, так все пішло, а потім вони почали там ще щось кричати, ну, так все і пішло. Дивіться, як останній раз я приходив в Алькорхон. Я їм казав, що, ну, у вас вони дружать з Райо, президенту. Він каже, не переживай, це рік тому було, не переживай, все буде добре, ми з ними поспілкувалися, все круто, все класно. Ну, добре. Вроді би вже все рішили. Я приїхав, підписав контракт, приїжджаю в Мадрид їхати на збори з командою. Тут виходить мер Алькорхона, мер цього пригороду, і каже, забирайте геть з бази, забирайте геть з стадіону, а якщо Зозулю підпишете. Ну, хто вмог це? Які агенти? І вони кажуть, ну, все, що нам робити?
[Фоззі]
А з ким з агентів ти працював? Ти з Германом? З Ткаченко?
[Роман Зозуля]
Ні, з Германом Ткаченко ні. Ми останній раз, коли він мене в Дніпро перевів.
[Фоззі]
А і все? А далі які агенти були? А, у тебе там українець є, так? Українець.
[Роман Зозуля]
У мене, дивіться, я просто такий хлопець, ну, я кажу агентам всім, ну, ти принеси мені контракт, і все, поїхали. Яка різниця? Навіщо мені підписуватися з якимось агентом якісь бумаги? Ну, навіщо? Якщо ти агент, хочеш мене, принеси мені контракт, я підписав, ми поїхали, ти заробив гроші, я заробляю, граю гроші, все, ми з тобою друзі. Ти підписав на 3 роки, ти це заробив. Навіщо мені з тобою щось підписуватися, розумієте? Бо в мене так агента не було. Потім, коли це Дніпро розпадався, мені почали там, ну, був контракт на руках від Демштата, куди Кадетський пішов. Від Катару був, там, на руках, там, там, і потім дзвонив чоловік, розмовляє по-російськи, каже, хочеш бетіс? Ну, так вийшло, що він мені зробив бетіс. Да, умови, може, були найменші з тих, що в мене було. Бо там Катарам сипали, Демштат також давав більше. Ну, все-таки Лаліга взяла своє, Лаліга, і... Бетіс – хороша команда. 26, та, і я розумів, що то буде круто в 26 переїхати в Лалігу. Тому він набрав, дав мені контракт, мені сподобалось. Ну, як сподобалось? Нормальний контракт, все, я приїхав, і з ним підписав. І то 3 роки був з ним, 2 роки чи 3. І тоді вже, коли з бетісом ми розірвали контакт, було багатсько також підложень, але я хотів уїжджати з Іспанії, сказав, все, я тут не залишуся, у мені після тих скандалів, дуже важко. І я кажу, нє, все. Тоді жінка включилася і сказала, блін, ти ж в мене не слабак, ти ж в мене, ну, кричать. Ти зараз всім покажеш, що ти втік. Що, значить, вони були правішими, тебе ось так всім неправдою так тебе от зламали. Я кажу, добре, тоді залишаємось. І тоді були і предложення з Лалі, але вони були неконкретні, вони боялися. Вони запускали такі штуки, як, тіпа, ми інтересуємося Зозулею. І дивилися, як реагує фанат. І тому фанати там, нє, нє, нє, ну, не хочуть. Тому вони казали, бачиш, ми хочемо, але ми так запустили слух, побачили реакцію. Реакція не дуже добра, тому нє. І тому в Іспанії на той момент ті, що не забоялися, то було Альбасеті. Тобто гунта була.
[Фоззі]
Взагалі ти відчуваєш, що в Іспанії країна така достатньо лівих поглядів, така достатньо про-соціалістична, про-комуністична. У них є такі, як ви, ну, воно романтичне. Я розумію, що комунізм у світі раніше був романтичним, як Чигівара, щось іще. Ось у них іще на цьому рівні застрягло. Вони не розуміють реалії.
[Роман Зозуля]
У них вже є і в парламенті, у них там більшість уроду була, якщо не помиляються, в Півторолєвії. Тому, да, тому вибагацько, я думаю, даже, може, більшість.
[Фоззі]
А ось було, твій скандал тримався, я пам'ятаю, десь, можливо, півроку, коли весь час в пресі було, що фашист, він фашист, це підхоплювали інші преси. Наскільки тобі складно було? Як реагувала взагалі наша діаспора? Все почалося...
[Роман Зозуля]
Все почалося з того, що я без задньої мисли приїхав в Бетіс і приїхав в футбольці, в біла футболка з гербом. Це я прилетів перший день в Сирію. Я прилетів, мене прилетів, там, ну, зустрічають в аеропорті там журналісти, там, то, то, то. Я поки доїхав до Баси, вже сказали, що я фашист, нацист, бо я приїхав з гербом Азова, що я підтримую Азов, а герб був такий же самий, як Рома Яремчук зараз забив голову і зняв футболку.
[Фоззі]
Так, так.
[Роман Зозуля]
Розумієте? І це в 16-му році це, ну, люди не розуміли. Вони думали, що то. Я поїхав, об'ясняв, що то наш герб, то не є ніякий Азов, то не є нічого, то є наш герб нашої держави. Тому, ну, все спочалося перший же день і почався якось не так в Іспанії. Тому, по поводу скандалів, так, ну, діаспора звичайна. Та ні, багатько іспанці мене підтримували. Прямо багатько. Я думаю, що всі. Тільки від того погляду, який Якура і Валікана, то тільки ні. А так, ну, навіть 70% іспанців підтримували і цифролісти, і всі.
[Фоззі]
Але не будемо забувати ще й про долю тієї злочасної фотографії з баскетбольним рахунком. Цей жарт обернувся потім.
[Роман Зозуля]
Все почалося не з фотографій, а все почалося з того, що вони сказали, що що ці, що наші ультраси воюють. Потім, коли ну, знаєте, я це сказав в пресу, вони почали шукати щось інше. Вони зайшли в мій Фейсбук чи там куди і внаходили фотографії, так. Я вже їм все це розповідав про ті фотографії. То був благодійний матч. Була преса.
[Фоззі]
Я знаю, бо я питав.
[Роман Зозуля]
Був 2 плюс 2 на грі. Було багатько футболістів і всі там фоткались. І ми грали на виліт. Там було 5 чи 6 команд. Були ультраси наші, ну так, не ультраси, фонд мій був, ультраси, футболісти, військові. 2 плюс 2 тоді був. Бебех тоді Рома був. Все це записували, розумієте. І там всі фоткались. І ми грали на виліт. І якось так вийшло, що рахунок такий, бо ти ж на виліт граєш, а на табло пишеться. Може, хтось нарочно, не знаю. І мені кажуть, сфоткайся, тіпа, рахунок на табло. Ну я так сфоткався. Я тоді не знав, що таке 18, бо в мене був 18-й номер. Я прийшов в Дніпро, мені дали 18-й номер також, це ж якісь там їхні там. І там 14-88. І на футбольці 18. Розумієте, як це все? І тому я тоді взагалі не знав, що таке 18, 44, 88, 14. Тому я якось на це навіть не звернував увагу. Розумієте? Якщо б зараз звернути час назад, то, звичайно, я б не фоткався з такими цифрами. Але то було якось неспеціально.
[Фоззі]
Яка все ж таки велика ціна помилок в життє футбольних, а іноді навіть і баскетбольних.
[Роман Зозуля]
Ну, Аліїв грав під 88-м номером, так що. В Києві багать, хоч і там в Україні, чи навіть тут в Іспанії я бачу номера 88-14, 14-88. Чи ти живеш на вулиці, тебе там вулиця, там не знаю, як називається там, і номер вулиці 88-14 тобі спалити треба вулицю, чи що зробити?
[Фоззі]
Ні, в деяких країнах це сполучення заборонене, так само, як і сполучення деяких літер. Ну, шкода, що так вийшло. Мені все ж таки, от зараз ти сказав про Німеччину, про Дармштадт, а, можливо, Німеччина з твоїм обсягом роботи на полі, з твоїми бійцівськими якостями, природніми. Це ж ти себе не примушував бігати за ними усіма такий обсяг робити. Можливо, в Німеччині це мало в попит. Але, тим не менше, сталося, як сталося. Я в збірні України працював з 2016 року. Якраз я застав ось те, що як ти поїхав в Іспанію, як спочатку там, ну, це вже було, початку Шевченко тебе ставив і викликав, коли ти не грав. Вийшло так, просто парадоксальна ситуація з Зюзі. Він викликав, Зюзя грав, забивав навіть. А потім у тебе з'явилася, почалася з'являтися практика, а уже Шева тебе не викликав. Ну, так, я не знаю, обставини життя склалися, але факт такий, що коли ти був сидячий на лаві, ти грав у збірні. Коли навпаки, коли ти вже отримав практику, то тебе там не з'явилося. Чому так сталося? Як ти дивишся на це історично зараз, поглядом на зараз?
[Роман Зозуля]
Ну, дивіться, коли в мене були проблеми з Раю, ну, і у нас була гра з хробатами на виїзді, коли ми 0 програли, так?
[Фоззі]
Так, так, так, 0-1 Матвіенко відбувався.
[Роман Зозуля]
Перед грою, перед збором він мені набрав, каже, тіпа, Ром, я хочу тебе викупити, але ти не будеш ти не будеш з'являтися. Що я кажу? Ну, я йому сказав, у мене був тоді суд якраз Раю, я тільки в суд шов чи вийшов, я кажу, я перенабору, коли закінчиться суд, після суда я йому набрав, кажу, давайте, ну, можна якось по-другому, я хочу, ну, доказати, показати, що я, ну, що я можу грати, можу на заміні, можу, ну, я хочу бути в команді, але я хочу вимагати на полі. І ми домовилися з ним, що я приїжджаю, і якщо я добре тренуюсь, він дивиться, що я в добрій формі, тоді, да, я граю, чи взявся. І я приїхав, відпрацював, він в день гри, у нас була прогулка в цьому там гри, у нас прогулка була, потім я вернувся, я вернувся в готель, він мене викликав, в холі я сидів, кофе пив, так, і він мене викликав, і не викликав, підійшов, і каже, тіпо, ми там сьогодні довго розмовляли зі штабом своїм, і ти не, ну, ти не попадаєш за як. Ні, вроді би Кравець грав, чи ні?
[Фоззі]
А потім сіли на заміну.
[Роман Зозуля]
Вроді би, так, я вже не пам'ятаю. І тоді він, так, сьогодні утром була дуже дискусія, одні тренера кажуть так, інші – ні, тому ми прийняли рішення, що ні. Ну, теж така ситуація вийшла, не знаю, це вже Андрій Шевченко розкаже, тому що він тільки, я сказав, ну, добре, то ваше рішення, звичайно, ну, я завжди, я ніколи там з тренерами не ругався, я завжди підтримував їхні рішення, бо він відповідає за результат, тренер відповідає за склад, розумієте, бо, ну, і я підійшов до адміністратора, кажу, дайте мені мої дві футболки, я подарю там хлопцям, що мені була відповідь, що, Ром, на тебе не робились футболки, я кажу, ну, як не робились? Ну, ми вже до збора знали, що ти не попадеш за явку. Тому якось так, мені трошки було образливо, що, ну, якось так вийшло, тому... Не знаю, ну, я ж коли переїжджав в Альбасетте, я дзвонив головному тренеру національної збірної, ми з ним спілкувалися, на що я йому казав, мене є запропоновано повернутися в Україну, чи поїхати в Туреччину, чи поїхати в Бельгію, чи куди він міг, і сказав, є Іспанія, ну, в Іспанії є Сегунду. На що він сказав, що, ну, в Сегунду треба їхати, це кращий чемпіонат, чемпіонат України надавний. І він каже, їдеш в Сегунду, їдеш у Альбасетте, граєш 5-10 ігр в составі, заб'єш пару голів, і я тебе одразу викликаю, бо для тебе відкрита дверь збірна. Я сказав, добре, ну, я поїхав, і перший рік я добре зіграв, другий дуже добре, ну, якось так. Ну, я думаю, що може він образився на мене за мого поста, що я зробив пост, що перед тим постом, це після гри, я приїхав після Хорватії, коли я це, мав заявку і узнав адміністратора, що футболки не готувалися, я приїхав в Іспанію, набрав йому і кажу, і поговорив з ним, з Шевченко поговорив, сказав, що Андрій Миколаївич, давайте, я хочу написати пост пресу, що поки у мене не буде ігрової практики, поки я не буду підходити під збірну, щоб мене не викликали. Я не хочу, щоб мене викликали за якісь заслуги, раніше, знаєте, тому на що він мені відповів, ти мужик, ти клас, це дуже круто, я поважаю твою думку, ти дуже-дуже-дуже супер, запомни, двері завжди відкриті в збірні для тебе і тільки у тебе буде практика, я тебе виключу. Я кажу, ну я могу цей пост виставити, він на що він сказав, так, звичайно, можеш виставити пост, це мужська позиція. І тому я виставив пост і сказав, що на даному етапі у мене немає практики, я розумію, що я не хочу викликатися в збірну за якісь там інші заслуги, тому коли буде практика, коли я буду, як сказати, коли я буду достойний виклику до збірної, я завжди з радістю одіну цю майку збірної і буду захищати на полі. Такі були розмови і після цього більше не було виклику в збірний, якби я не грав і за Альбасете і мене потілила ліга, ну не знаю, бачите, таке бачення у тренера, тут нема на що ображатися, бо завжди тренерський штаб і тренер відповідає за результати.
[Фоззі]
А як ти, взагалі, ставишся до роботи Шевченка, цікаво, ти нічого не суперечував, в принципі, ставленню людей до самої роботи Шевченка, те, що він провів з 16 по 21 рік, наскільки змінилася команда, як ти відчував ці зміни, взагалі, як ти це бачиш?
[Роман Зозуля]
Ну перший рік там був важкий, перший рік чи два, воно нікуди не вийшло. 16 і 17, так. Було важко. Завжди важко, коли ти перероблюєш гру повністю з ног на голову, розумієте, бо ти не можеш уявити, що українці будуть грати в пас, будуть контролювати м'яч.
[Фоззі]
По-іспанському, так, як іспанці грають.
[Роман Зозуля]
Так, так, знаєте, там, наскільки 70% завжди було володіння м'ячем, з ким би не грали, там, 60, 60, 70, тому, дуже важко, звичайно, переробити гру. То, що вийшло на фінал, ну, як сказати, вже картинка була останні два роки, всі казали, і що тут казати, ну, була гарна гра, може трошки мені не вистачало, може трошки характеру, але хлопці так грали, мені подобалося, я кайфував від гри, коли вони Сербію розбили, пам'ятаєте? Тому, ну, звичайно, вже потім, перші два роки було важко, але потім, ну, круто грали хлопці.
[Фоззі]
Знаєте, нам всім бракувало і зараз бракує в збірні нападників. Пішли зі збірною ті, хто зарекомендовані були і раніше, і перед Шевченком викликалися і Кравец, і ти, і Сєля, і зараз, ну, фактично, постійно є лише Яремчук. І те, ну, якщо він не в формі, у нас практично безвихідь, у нас немає лави, немає опції цієї нападники, як би такого слова навіть нападники збірної, якось ти так втрачаєш, а які нападники збірної? Там Яремчук, Довбик в ряди годину, тобто, Бєс, ну, їх тепер немає. Чому немає нападників? Раніше їх було повно. Нападників ти грав вибіру Фоменка, наприклад, в «Нападі».
[Роман Зозуля]
Чемпіонат, ну, раніше, слухайте, ну, раніше чемпіонат другий був. Ну, кожній команді тоді був, ну, дивіться, раніше як було, Митлур Донецьк, Мараєвськ, там, не знаю, Металіст, Девік, Шахтар, Адріано, Дніпро, Калініч, там, Зозуля, Селізньов, Динамо Київ, і Бакані, Ідея, Кравец, ну, тут чемпіонат був інший, звичайно, раніше, а як там в той же Арсеналі київському його Манюк грав, його викликали. Ну, раніше просто чемпіонат був. Круні. Розумієте, просто чемпіонат був інший, тоді була конкуренція набагато, набагато вища. Ну, я не знаю, ну, зараз, зараз, ну, треба брати, навірно, з молодіжної збірної, дивитись, хто там впереді, молодіжної збірної попереду, хто там грає.
[Фоззі]
Топряга, Сікана.
[Роман Зозуля]
Ну, бачите, ну, Сікана ж викликали.
[Фоззі]
Вони вже під національною збірною. Сікан вже.
[Роман Зозуля]
Ну, треба час. Бачите, Рома грає, довго, як можна сказати, на заміні. Ну, я думаю, що прийде час, довго буде грати. Хтось підтягнеться. Ну, то треба чекати. Бо зараз такий рівень чемпіонату, зараз нема такої конкуренції, як було раніше, розумієте, на стільки фінансів. Ну, нема того. Ви ж пам'ятаєте той чемпіонат, коли повні трибуни, коли грає Дніпро, Міталіз, Шахтар, Дімнамо, любе дербі, коли не береш. Приїжджали до Луцька, ніхто не виїжджав, знаєте, як на прогулянку. Без крові. Без крові, так, не хотів це казати, але тоді ти їхав, як на бойню, знав, що, блін, п'ять днів будеш відходити після цієї гри, бо будеш перебити і побити.
[Фоззі]
Часи 9, 10, 11, 12 років. Золоті часи українського футболу, клубні.
[Роман Зозуля]
Ну, десь так. Я десь, я вже, наче, виратив Дніпрі, це був 12, 13, 12, 13, 11 ще Дімнамо був, тоді також було, я вже почав тоді, то був 12, 13, 14, так от плюс-мінус. То був чемпіонат, чемпіонат, звісно, ну, мені дуже подобався.
[Фоззі]
Будемо сподіватися, що це станеться. І Ярмоленко повернеться, щоб повторити шлях Шевченка, закінчити там, де почав. Як вам здається, ментельмени? За рік. Чи логічне це рішення Ярмоленка?
[Роман Зозуля]
Дивіться, ну, ми ж не знаємо, як це було. Може, Дінамо його не хотіло. Може, Дінамо чекало, поки Циганкова продадуть, і тоді може бути конкретика якась. Розумієте, ну, також буває, багато хто казав, Рома, ти ті не повертаєшся. Там тебе ж ті хочуть, ті хочуть. Я кажу, хто хоче? Ну, ми там Дніпро хоче, я кажу, почекайте, ну, то слухи. Знаєте, то слухи. Якщо брати про мене тут, від Дніпра коли я йшов, ні разу не було контракту на руках, чи сказали, Рома, ось, дивись, такі і такі условия повертаєшся. Ніколи не було. Завжди мені писали, ти повернешся, ти в Дніпро, в Дніпро один, чи в Дніпро, розумієте. Тому, я не думаю, що там була якась така конкретика. Може, вони спілкувалися з Ігорем Михайловичем, і той каже, ти повернешся, той каже, ну, не знаю, так, так, так. Ну, так якось не дійшло. Якщо була пропозиція, то, ну, розумієте, не знаю, він вибрав, знаєте, як сказати, поїхати до свого тренера, до Риброва, і спробувати себе в новому чемпіонаті. Так, це є принадлежність. Є, він хотів щось новеньке, розумієте. Тому, ну, я нічого не бачу поганого, чи що. Тим паче, ми не знаємо взагалі. Ну, дивіться, як Дінамо, що Дінамо йому казало. Тримає контракт, він питає, коли чемпіонат. Я не знаю. Де жити? Я не знаю. Що робити? Я не знаю. Де грати? Ми не знаємо. Якщо сирена? Ми не знаємо. Якщо то? Ми не знаємо. Розумієте? Ну, якщо б йому сказали, дивись, так, так, так, так, так, я думаю, звичайно, він обрав би Динамо. Розумієте? Ну, то звичайно. Ви знаєте. Тому він більш вибрав, знаєте, на рік туди, туди, тому що він не може розрозуміти, що буде, як буде.
[Фоззі]
Невизначеність. Ми заговорили зараз про Динамо, знаєш, а я пригадав, що зараз і Ігор Михайлович Суркіс заговорив українською. Знаєш, хто іще тут, хто іще шукати, хто іще українською заговорив. Ігор Михайлович, будь ласка, є такий дзеркальний подкаст, у нас фозом називається програма ЧЕПЕ, ПЕЧЕ, пряма, червона, а є ЧЕПЕ. Чесний підкаст, який? Чистий підкаст у Бурбаса. І там мене дзвонили Ігор Михайлович Суркіс, Ігор Михайлович Суркіс солов'яною мовою, знаєте, шлях трафик заговорив, заговорив українською. Я просто про нього згадую зараз чому. Тому що це ж в принципі домовленість з Суркісом. З Суркісом часто буває така трошечки невизначеність у цих домовленостях. Він як би і пропонує, і трошечки може через пресу, але реально там все такое воно.
[Роман Зозуля]
Я думаю, що ми домовили, що війти на рік туди і потім повернеться. Не знаю, я ж не сидів з ними. Я вважаю, що Єрмолов каже все правильно. Він все зараз знаєте подивився, де сім'ї буде комфортніше. Де то, де то. Він... Я не погоджуюся.
[Фоззі]
Не погоджуюся з вами. Сім'ї в Дубаях точно не буде комфортніше за Європу. Раз. Мені здається зарано йому ще. Почекай, за опалення там не треба платити. Нормально, це комфортно.
[Роман Зозуля]
Почекайте, ми ж не знаємо, ми ж не агенти. А може не було пропонування з Європи чи то, що йому подобалося? Ну, я такий футболіст, і мені кажуть Рома, та ще грає, Рома, там то. Так, а що то? Рома, та не їдь туди, Рома, то. Ну, ви ж не знаєте, які були які у нього були пропозиції.
[Фоззі]
Але ще місяць, ще місяць вікно трансферне в Європі, а тут вже контракт. Мені здається, зарано. Ну, зарано він пішов збиратися, тому що ми спитаємо, ми спитаємо, якщо він погодиться, ми будемо стукати.
[Роман Зозуля]
Чому він так вибрав, розумієте? А може у нього був Катар, Саудоскарабія, Катар, Японія, Чіна і Америка. Всьо, більше не було пропонування. То що ми читаємо в інтернеті, що там його хотіли в Англії, то ми тільки можемо читати в інтернеті, розумієте?
[Фоззі]
Ну, Америка зараз, там чемпіонат вже значно цікавіший, ніж раніше. Якщо були пропозиції з Америки, мені здається, можна було ще пограти. Бейл поїхав.
[Роман Зозуля]
Бачите, Бейл поїхав в Америку і мені теж не каже. Блін, рано, Бейл. Рано, ти ж з реалії.
[Фоззі]
Бейл поїхав гольф грати, а нам потрібен ще гравець для збірної. Бейл на відпочинку. Послухай, я зауважую, що Ярмола міг просто і психонути, знаєш, тому що Ярмола нещодавно пережив один з найгірших днів в своєму житті. Матч з Уельсом. Я взагалі не пам'ятаю, коли у Ярмоли так все не складалося в цій грі. Він до цього матчу сам збірно, можна сказати, і вивів. З його зусиль там більше ніж 50%. І хлоп у нього, у нього, блін, дві такі катастрофічні речі, як він заробляє автогол і на ньому не дивить ще й незаслужено пеналь. Після цього, знаєш, після цього можна чекати будь-яких рішень. Будь-яких, навіть якщо він вирішив трошки відпочити в Катарі, кажу, в Еміратах, нехай я в лапках скажу відпочити. Але він має на це право, тому що пережити отаке, коли останній шанс в житті, і на Чемпіонат світу був реальний крок, і ми ще і цю гру мали в руках, по-чесному так, знаєш? А у нього все вивелося. Після цього, ну, людина має право на психологічний, як би такий, провал. Я не знаю, як він там пережив. Мені Головінський розказував, що він важко. Сашко Головінський.
[Роман Зозуля]
Ярмолий характер дуже-дуже сильний. Ми друг друга знаємо, навіть, з років 12, вже років 20 знаємо. Тому, ну, там може там пару днів щось переживав, ну, то нормально.
[Фоззі]
Але погодься, такого чорного дня у нього ніколи не було, як цей день. Я не пам'ятаю, на моїй пам'яті ні.
[Роман Зозуля]
При Газаєві було, ні?
[Фоззі]
Ні, ну, ясно, при Газаєві. Не таке ціна питання була матчу.
[Роман Зозуля]
То футбол, розумієте? Ви ж бачили, що зараз переписали не автогол, а гол Бейла.
[Фоззі]
Так, так, так. Я всім казував, Бейл гарно подав. Не забувайте, що там все правильно Бейл зробив. Зараза така. Ну, окей. Ти дивився ту гру? Ти мав контакт з футболістами після гри? Чи ні?
[Роман Зозуля]
Ні, ні. Я написав, не пам'ятаю, я футболістом комусь написав, я не пам'ятаю, кому я написав, футболістом, що, а, Єрмолі написав. Написав, що, ну, не засмучився, красавці, дуже добрі. Тільки підтримка, бо, ну, хлопці реально круті. Круто грали після всього, після, де вони були, як вони все пережили. Ми ж не знаємо, хто як пережив. Ті сиділи десь в подвалі, ті ще десь. Той там, у Єрмолі сім'я була в Києві на той момент. Він там переживав, розумієте? І потім приїжджаєш з бійно, тебе треба переключатися і грати. Тому після цього всього, як вони грали, ну, тільки респект і, не знаю, я задоволення получив, не від результату.
[Фоззі]
Знаєш, у цій збірній є, можливо, двоє залишилися з тої команди Паши Яковенко. Я вважаю, що це Паша Яковенко команда, яка перейшла в збірну. Це Степа і Єрмола. Оце покоління, ваше покоління. І ось зараз піде Єрмола, і ця збірна неповоротні зміниться, тому що збірна з Єрмоленком і без Єрмоленка це абсолютно дві різні команди. Скоро стане час, що Єрмола зав'яже, вже вік такий, що зав'яже з футболом.
[Роман Зозуля]
Я ще можу сказати, роки, не знаю, три, може, я не міг уявити собі збірну без коноплянки.
[Фоззі]
Або без пари коноплянки і Єрмоленко.
[Роман Зозуля]
То для мене, то кращі хави, які були за всю історію, то для мене.
[Фоззі]
Для всіх. Це було золоте таке покоління.
[Роман Зозуля]
Молодішки ми перейшли в націоналку, тоді ж ми перейшли якраз пачкою і коноплянка, і Єрмоленко, і я.
[Фоззі]
І Будко, і Рак, і всі там.
[Роман Зозуля]
І Гармаш, і Будко, і Кривцов, і Степаненко, і Маразюк тоді, знаєте, тоді така банда нас вийшла дуже, дуже, і Жека Сєлін, перший в Євро 2012 грав, тож молодішки з нашої, Травець, ну багатько хто. Тому така, наша молодішка тоді добре дала. Золоте покоління. Плоди дали, так, тому що тоді, звичайно, тоді багатько тоді хлопців було. А зараз, так, залишилось Степа, Єрмола, так, кого там ще, якщо там когось...
[Фоззі]
А вважаєш, що це покоління ввів великий футбол уже Блохин після 2012 року, після Чемпіонату Європи, він першу гру в Англії грав тоді, конопи ще забувалися, він почав активно водити товарняк з Чехією.
[Роман Зозуля]
Я тоді перший раз, так, тоді...
[Фоззі]
Грав з Англією, оце Блохин почав виновлення команди, він потім спітляв... Це 1-1 коли? Так, так, так, 1-1 на Вемблі.
[Роман Зозуля]
Тоді в день гри, вранці, ви викликає мене Блохин і каже щодня в основі. Ха-ха, так. Там по-другому, там все по-другому було, не з'явся на камеру казати, блин.
[Фоззі]
Кажи, кажи, ну що, це на камеру не можна, а в телефон можна.
[Роман Зозуля]
Це в основі на Вемблі. Так, він викликав і каже сьогодні граєш в сеставі, якщо зіграєш погано, більше в збірну не приїдеш. Я так стою. По-простому, мотивація по-простому. Так, по-мужськи. Забігає Бальда і каже, Володимире, що ти покажеш? Ромчик, все буде добре, все не переживай, то-то, то-то. Добрий слідчий і злий слідчий. А я з Ярмоленко, ми жили в одній кімнаті, я прийшов, мене колошматить, він каже, ти заспокійся, а мене, знаєте, до гри я ходив так, я ще вийшов, тросило мене, знаєте. Тому, блін, на Вемблі, з Англії. А вийшло так, що, як я не помиляюся, 9-я щось там насмір був. У нього ж коли насмір, то не можеш грати. Ні, ні, ні, ні. Тому щось він там сказав, що у 9-я насмір, чи щось горло болить, що ти граєш. Тому ми вийшли, і грали, тоді перша гра. Тоді він якраз Блохін, потім Блохін вже вийшов в Динамо і взяв Фоменко.
[Фоззі]
Ну не одразу, там спочатку трохи заварив, з Балем, так.
[Роман Зозуля]
І тому, так, ну, я так вважаю, що дуже більше Фоменко почав так, ні? І Гармаш, і всіх уже такий, уже кликати молодих, так, більше.
[Фоззі]
Ну, перша гра Фоменка, це твій триумф, здається, в Варшаві. Ви тоді 3-1 виграли, твій гол, абсолютно несподіваний виграв, що поляки після такого провального станту в Чорноборі.
[Роман Зозуля]
Так, і ми потім вже пішли до плей-оффу, так. Тоді ми, так, так, так.
[Фоззі]
Це один із знаменитих циклів. Один із знаменитих циклів. Причому, я ж теж був навколо команди Крутивці і я розумію темперамент Фоменка і ось моя теорія оцього прориву Фоменка в тому, що він навпаки не сильно завантажив голову футболістів, він трохи дав їм самим порішать.
[Роман Зозуля]
Тоді, так, тоді в збірну ми коли їхали, не було такого, що ой, там, то, то, Фоменко якось так розв'язав руки, знаєте. Колектив був в збірній крутий. Крутий. Ну, в збірній завжди крутий колектив, так. Коли я був, я кажу, за той час, коли я був, мені дуже подобалось. І він не дуже навантажував, так. Він більше, знаєте, як сказав хлопці, давайте, виходьте і розгрібайте.
[Фоззі]
Сумові, що в обороні повинихідливіше в нападі. Класика.
[Роман Зозуля]
Ну, так, тоді такий період був. Нам нельзя було тірати очки не з однієї команди. Потім Молдован.
[Фоззі]
Пішли на виживання.
[Роман Зозуля]
Одеса, так, і пошло. Чорногорія.
[Фоззі]
Але, але, у нього, особливість Фоменка, я вже просто так, я ж фільм зняв про збірну Україну, то в мене все в голові. Все, вся послідовності. Що у Фоменка була така одна штука, він довгі теорії робив. Розбирав, хто помилився. А хатчер спав там. Ззаду. Початку грав телефон, а потім засинав. Мені продав, це, хто один із збірників, теж каже.
[Роман Зозуля]
Я дивлюся, хатчер спав. Як це ви уявляєте? Та багатько хто там казав про хатча, розумієте? Хатч завжди такий був.
[Васильков]
Розумієте?
[Роман Зозуля]
На той момент він був кращим захисником в країні, розумієте? У нього такий менталітет. Як і у Гармаша був, розумієте? Така парочка була. Вакуума. Вони класні пацани, розумієте? Просто для них... Коли ти тренер, у тебе в колективі є 30 футболістів. Ти не можеш робити один підхід під всіх футболістів, бо кожен футболіст має свій характер, своє то, своє то. Тому ти повинен підлаштовуватись під кожний характер. Це моя думка, розумієте? На кого треба кричати, щоб він краще грав, а кого усім серізньова, в нього не можна кричати. Якщо ти будеш на нього кричати, все, він не вийде на гру, він погано буде грати. Якщо ти будеш його гладити по головці, він вийде і буде забувати тобі голи. Розумієте? Тут кожен менталітет, у кожного футболіста свій підхід. Тому Хачику треба було знайти свій підхід. Коли в ньому підходили підхід, він грав. Він грав, він грав чудово. І за Динамо, і за збірник, розумієте? А там буває, кажуть, він там спав, там на теорію запізнився. Та він завжди так і запізнився. Виходив і грав, розумієте? А то, що спав на теорії, я думаю, що це неправда. Може так, хтось там щось бачив. Я не уявляю собі, що на теорії міг заснути. Як? Йде теорія, а ти хропиш.
[Фоззі]
Не перетрафовано це.
[Роман Зозуля]
Так знаєте, може, очі закрива, хтось там щось придумав. Ну, ви ж знаєте, ти ж був в колективі у збірній футболі. Ти знаєш, там стільки приколів, гурбух, історій. Там серіали можна записувати на всіх. Тому, ну, я не думаю, що це така справа.
[Фоззі]
Маленька історія. В тебе, Роман, був вже паб в Дніпрі. Я пам'ятаю. Я там якось з артистами відпочивали, і мені було подаровано футболку. Ну, звичайно, після футболу, третій тайм, знайома назва. Після футболу. І, значить, там на стіні висіла твоя футболка. Ну, і мені її подарували. Вона багато років лежала в мене як головна прикраса моєї колекції футбольної форми. І тут війна, друзі роблять аукціони футбольної форми. І я вирішив виставити футболку Романа. Тільки я переплутав. Я всім все життя казав, що це футболка Бетіса. А це була футболка Альбасети. Так, і футболку розіграли, і зараз я знов маю футболку. І знов від тієї самої людини, від Нікіти з Дніпра. Тільки зараз я точно знаю, що це і не Бетіс, і не Альбасета. Це буде футболка народної армії. І нам потрібно, Роман, від тебе якесь запитання. Отже, питання сьогодні буде таким. Футболку від фонду народна армія на хаті з тризубом вашого розміру отримає той, хто правильно першим відповість в коментарях на ютубі або в інстаграмі на таке питання. Роман Зазуля з дитинства був бомбардиром. Найкращий його результат в дитинстві вам треба і вгадати. Отже, першість Києва, 10 ігор. Скільки тоді за 10 ігор забив Роман Зазуля, якому на той момент було десь 11-12 років. Отже, 10 ігор. Динамо Київ. Першість міста. Скільки м'ячів забив Зазуля? Камон, вгадуйте або згадуйте. В будь-якому випадку коментуйте все це і буде вам футболка прекрасна від фонду народна армія. Що ж, відповіді треба традиційно, нагадую, залишати в ролику, в коментарях під цим роликом. Обов'язково підписка для цього всього. А відповідь на це складне запитання Фоза і Роми Зазулі можна буде отримати вже на нашому каналі в інстаграмі. Ми розвиваємо інстаграм. Там навіть буде відео відповідь самого Зазулі на це складне запитання. Ну і...
[Роман Зозуля]
А Яковенко в тіорії було, то Фоменко взагалі відпочивав.
[Фоззі]
Так, так.
[Роман Зозуля]
Яковенко там по 3 години ми розбирали і хто жінка його, де батько працює. Ну коротше, там взагалі жесть. Там жесть кожного футболіста. Всю сім'ю ми знали. І ми дивилися. Дуже багатсько на різки було про Алькантара. Тягу, який зараз лежить у Дірпулі. І він каже Білому Максу, каже, ти проти нього персонально. Поняв мене? Це ж перша гра на Членті Європи. Друга гра. І він каже, поняв. І він там, коротше, місяць тому показував Білому, як той вмирає, як він уходить, як що, поняв, поняв. Виходимо в гру на 15 хвилинів Макса заміна той малий, як почав крутити. Каже, блин, я дивився, він завжди під праву. Ну я місяць дивився. Ми почали грати, а він подліво почав брати. 15 хвилин, але він його міняє, знаєте? Отак місяць готувався.
[Фоззі]
А я ще пригадую, що по своїх молодих часах було відбувающе за Юнацьку грав, за молодіжну збірну Павла Яковенко. З Озуля найбільше стикався, здається, з Дехе. Вони грали проти Англії, проти Іспанії дуже багато. І колись програвали. Тому 1-3 і за молодіжкою, і за цю збірну до 21-го року Павла Яковенко на чемпіонаті в фінальній частині. І весь час стояв Дехе. Але Зозуля Дехе не забивав. Тобто, звичайно, ні до чого. Просто такий факт вплив у мене був. Нам добрі люди підказали, що дочка займається тенісом і ви покладаєте великі надії на неї. Розкажіть, будь ласка.
[Роман Зозуля]
Дай Бог. Чотирьох років займається. Почала в Дніпрі, потім переїхали в Севілію, потім аж в Басети і зараз в Мадриді. Зараз в Мадриді якраз підібрався такий у неї тренерський штаб. Дуже мені подобається. Тому що екс-тренер Вардаско. Даже зараз на тренування до Кароліни Вардаско приїжджає. І другий тренер у неї працює з відомими тенісистами в офісі підготовки. Тому власний штаб працює, тренується. Саме найголовніше, що вона хоче, їй подобається. Тут бажання найголовніше зараз. Дай Бог, що все вийде. Не хочу перехвалювати. Те, що трудяга, це 100%.
[Фоззі]
А яка доля вашої академії з Ротанем? У вас ж була академія перед війною. І з Русолом там на трьох.
[Роман Зозуля]
Русолом в трьох, так? Так, так. Русол як голова, як також співзасновник. На трьох, так. Просто він ніколи не світився. А так Русол всіх займався. Просто називалось Зуля і Ротан. А так, якщо брати так, то Зуля, Ротан і Русол. Тому працювала. Зараз, звичайно, не працює. А так працювала до сьогодні, до 23 сентября.
[Фоззі]
Ну, будемо сподіватися, що дитяча академія Ротаня, Зазулі під керівництвом Русола відновиться і чемпіонат. Будемо сподіватися на те, що ну, правда ж на нашому боці. На нашому боці історія, правда. Ми мусимо перемогти, ми мусимо встояти. Можливо, не одразу, але відновитися. Ми мусимо заявити, що ми є незалежні так, як прописано в нашій Конституції. І тоді, коли Україна встоєть, буде все і дитячий футбол, і дорослий футбол. До того моменту нам ще багато чого треба зробити, багато чого треба зібрати. Шановні глядачі, не забувайте, що треба донатити волонтерські фонди. Знайдіть в коментарях. Ми обов'язково залишимо посилання на фонд «Народна армія». Вірте в ЗСУ, допомагайте ЗСУ, а сьогодні в пече був Роман Зазуля. Скільки років ми про це мріяли, і нарешті це сталося. Романе, бажаємо контракту, бажаємо, як кажеться мовою оригіналу, ще попеліть по якісних полях Іспанії. Найдочка зростає гарною тензісткою. Вона буде за Україну грати?
[Роман Зозуля]
Так, вона сказала, що тільки за Україну. Прекрасно. Це 100%.
[Фоззі]
Дякуємо. Сьогодні з нами був Роман Зазуля. Роман, на зв'язку. Ми ще будемо стукати до вас з різними питаннями. Добре. Мочо граціс.