КАРАВАЄВ. Родина в Херсоні, обіцянка Яремчуку та любов до солодкого.
Олександр Караваєв
Опубліковано 10 трав. 2022 р. • Довжина: 7 764 слова
Короткий зміст
Олександр Караваєв міг стати першим гостем ПЧ, але дістався до нас тільки тринадцятим. Замість бару ми його застали в розташуванні національної збірної у Словенії. Але це не завадило Фоззу і Василькову записати чи не найщиріший випуск в історії нашого подкасту. Сашко відверто не розуміє, що російські окупанти забули на його Батьківщині, переживає за ЗСУ та вірить у перемогу!
При цьому всьому Караваєв ще і наша головна опція на правому фланзі оборони перед вирішальним матчем з Шотландією. Тож окрім війни, ми поговорили з Карою і про:
⚽️ Навчання у Луческу
⚽️ Вояж до Фенербахче і тренування з Ван Персі
⚽️ Дружбу з Миколенком
⚽️ Вернидуба і Маліновського
⚽️ Та навіть видалення сторінки в Instagram
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Музика Хоча триває в екзелі, в різних містах України, і не тільки України, ми зараз знаходимося, деяких навіть повітряно-тривого оголошено, але ми спілкуємося з людиною, за якою ми ганялися дуже довго від початку запуску проєкту. Ми планували, що першим гостем буде саме він, але він гравець збірної України, гравець київського «Динамо», і дуже важко було достукатися і вловити той момент, коли Олександр Караваєв зможе з нами поспілкуватися. Нарешті цей момент настав. Ура! Привіт. Олександр Караваєв. Привіт, привіт. Я весь час на зв'язку з твоїм батьком. Так, я знаю. Він мені шле, в найгарячіші епізоди, коли я бачу, чи там бомбування, чи наче знову в Жернобаїв перенесли, я йому пишу, що там відомо, він мені щось відписує. А так зазвичай він мені просто ролики якісь пересилає. Ти ж з ними ще більше на зв'язку. Розкажи, я знаю, що у тебе, і я і всім кажу, що у Сашо обидва батьки сидять зараз в Херсоні, в окупованому місті. Правильно? Я розкажу, що я познайомився з батькою Караваєва, з Олександром Васильовичем, тоді, коли ми знімали великий сюжет для телебачення про самого Саню Караваєва, про те, як він починав. Батько в нього такий, м'яко сказати, говіркий, дуже цікаво слухати. І він тоді нас поводив по двору, де жив Саня Караваєв. Показав воротя, на які він бив м'яча. І, як я й кажу, подарував мені велетенського кавуна, такого як я в житті ніколи не бачив, напевно, кілограмів 20. Я це на все життя запам'ятав і тепер в нас з ним стосунки.
[Олександр Караваєв]
Так, так. Я знаю, що після того, коли ми там сюжет знімали, і коли ти з ним зв'язувався з моїми батьками, що після цього ви дуже тісно спілкуєтесь.
[Фоззі]
Він мені такий кавун подарував, вибач, знаєш.
[Олександр Караваєв]
Приїхати до Керсона і не купити чи взяти кавуна, це буде, значить, марно поїхати. Так, я постійно з ними вписуюсь, кожного дня дзвонююсь. Було дуже важковато, коли зв'язок пропадав. Кожен день тато пише чи мати пише, що все добре, все гаразд, ти спокійніше це сприймаєш. А коли два дні не було зв'язку, то постійні хвилювання. Читаєш там всі новини, але коли зв'язок з'явився, батько одразу відповів.
[Фоззі]
Ми якраз про цей позум говорили, перед тим, як ти з'явився, що найстрашніше – це невідомість. Коли погані новини, хоча ти знаєш які, або добрі новини. А коли невідомо що, то дія, звичайно, невідомість страшна.
[Олександр Караваєв]
Просто зовсім не зрозуміло. Я не знаю, хто дасть на це відповідь. Вони самі не зможуть мені, здається, дати цю відповідь. Тому що їх ніхто не чекав, їх ніхто не сприймає. І вони просто прийшли на нашу землю, де просто живуть мирні люди. Так, вони там нікого не чіпають, так, окупація, вони там щось роблять. Але вони не знають, що робити. І це таке, знаєте, якщо вони хоча б можна було щось передати, то вони там, читаєш новини, закрили гуманітарні коридори, нічого не можна туди доставити. І то переживаю, щоб все було в них там, їжа, вода, лік. І звісно, ти весь час це у собі у голові тримаєш і чекаєш, щоб, поскоріше, це все закінчилося.
[Фоззі]
Ну так, ти кажеш, що вони нікого не чіпають, але ось, так, окупація Херсону була така, знаєш, без бомбування, але люди ж все одно загинули в Херсоні. Фос, скільки загинуло людей в Херсоні? Ну, ще невідомо, але територіальна оборона. Ще достепенно нічого невідомо про окуповані території. Це в Київській області можна в Чернігівській зрозуміти хоча б приблизно, хоча б порядок цифр, а в інших містах поки невідомо. Я дивився хайлайти гри з Базелем, ви забили м'яч, вітаю, і бачив, що таке святкування нетипове. Як це, грати у футбол, коли голова забита іншими?
[Олександр Караваєв]
От я пам'ятаю перший матч, коли ми грали з Легією у Варшаві, то перші 5-10 хвилин ти розумієш, що ти на футбольному полі, ти розумієш, що ти робиш те, що ти вмієш краще за все, що прийшли твої співвітчизники тебе підтримати, все наче гаразд, а себе піймав на думці, що не все гаразд, тому що ти не відчуваєш того задоволення, немає тих позитивних емоцій, тому що ти розумієш, що коїться в нашій країні, що люди гинуть, як таке можливо, і ти розумієш, що ти робиш добру справу, що збираєш кошти своєю грою, відправляєш допомогу, але все одно немає тих емоцій, щоб святкувати. І коли ти граєш ці матчі, то ти психологічно треба перемикатись з негативних емоцій на хоча б якісь позитивні, щоб показувати той результат, який треба. Тому і в нас була, нам містер завжди казав, що ми кожен матч повинні вигравати, тому що коли ти виграєш, це позитивні емоції хоч якісь, і люди також будуть бачити, що ми не просто виходимо, граємо, відбуваємо номер, але ми ще хочемо перемагати, тому що в нас є дуже гарний приклад, коли ти кожен день читаєш новини, що наші збройні сили відбили там, там відбили, там відбили, потім рахуєш вже 70 з гаком днів, і ти розумієш, наскільки вони сильні, мужні, потужні, який в них характер, психологічний стан. Я не розумію, як цим можна зволодіти собою, тому що ми тут сидимо, перехвилюємось, це в нас емоції шкалюють, а вони там на фронті воюють, захищають нас, то треба бути дуже готовим до цього. Великий муклін, вони для нас... Я сьогодні прочитав дуже гарну цитату від футболіста нашого, українського Пунтря, він писав, для нас в футбольному світі є кумири Месі та Роналду, а зараз для нас кумири ЦСУ.
[Фоззі]
А Юра Сапронов, ти ж знаєш Юру Сапронова з Харкова? Так, так. Він сказав, ми вже перемогли, тепер залишилося вижити. Я її теж собі використаю. Кара, я зараз подумав, що ти, напевно, єдиний з усіх, кого я знаю футболістів, принаймні вищого рівня, у кого батьків окупації. Такого нікого немає. Щоб батьки опинилися в Херсоні, в Ізюмі, в Курданську, в Луганську. Нікого такого ж немає. Ти один.
[Олександр Караваєв]
Так, я також не знаю. Але коли я розмовляв з батьками, там просто така ситуація була, що в мене рідний брат, на 2 роки мене старший, він поїхав. Він моряк, він їздить плавання, і він був у плаванні, і в нього залишилась також сім'я з моїми батьками, жінка, дитина, донька старша. І от 25 квітня народилась ще одна донька. Тому вони не могли ніяк поїхати, тому що жінка в положенні, треба було народжувати. Вона народилася, все добре. Щоб так і було далі.
[Фоззі]
А ти хочеш сказати, що вони, в принципі, могли б і спітлятися з Херсону, якщо б не ця ситуація, так?
[Олександр Караваєв]
Ну, я їм казав, але знаєте, моїй жінки в Запоріжжі, батько також сидить, там ще бабуся, їй 91 рік вже, вони також не хочуть нікуди їхати. І коли кажеш батькам, вони кажуть, що це наш дім, і чого ми повинні їхати. І так, коли буде там дуже складно, чи повністю все буде там повна дупа, як кажуть, то ми там вже будемо їхати. Але вони кажуть, поки спокійно, нічого такого немає. Вони вдома, і не хочуть нікуди їхати.
[Фоззі]
Та назавжди з батьками, з старими людьми це складніше. Я їх теж можу зрозуміти, що для них оці підйоми і невідомо куди, якщо б там були готові якісь місця. А це ж треба ще шукати, що йде, нова ситуація. Знаєш, я хотів тебе спитати, що ти через батька все знаєш. Як починалося для них в Херсоні? Що вони перше побачили, коли прийшли рускі? Як це було у вас там на острові?
[Олександр Караваєв]
Ну, там у нас в районі нічого особливого не було, тому що туди ще треба дістатися. А там можна їздити машиною, так? Так, але коли я там тільки бачив, та й татко казав, що бачив тільки в інтернеті, що місцеві жителі скидували, що вони там зайшли, їхали на БТР-ах чи щось, по місту їх ніхто там не чіпляв, вони просто зайшли, приїхали в центр міста, потім там намагалися роздавати гуманітарну «свою допомогу», в кавичках, ніхто її не брав і все.
[Фоззі]
Вони роздають наші продукти, українські, які вони потеряли з магазину. Що вони ще можуть зробити. А скажи взагалі, ось Херсон, він же вважався може бути достатньо, ну це ж південь, знаєш, достатньо таким може бути лояльним до русської мови, до русської культури містом раніше. Можна так сказати?
[Олександр Караваєв]
Я б так не казав, тому що скільки в мене там знайомих, скільки в мене там родичів. Ніколи не було, що там всі проти русського миру, як кажуть. Та і за ніхто не було. Всі були завжди за Україну, всі. Є в нас єдина країна, ми живемо в своїй країні. Так, є в нас свої проблеми, але вони наші, ми їх вирішуємо самі. І ніхто ніколи не казав, що ми хочемо туди, ми хочемо туди. Такого ніколи не було. Всі спілкувалися, хто як хотів. Хто на російській мові, хто на українській мові. В цьому не було ніколи жодних проблем. А хто з тими дівчинами застряг? Вони там собі напередумували, що когось там захищати, когось там ущемляють. Нікого такого там нічого не було.
[Фоззі]
Ну, якщо навіть і були якісь, можливо, у когось проросійські настрої, то тепер вони вилітучилися на остаточні. Скажи, а хто іще з ким ти на зв'язку з Херсоні? Може твої друзі шкільні якісь є, теж там сидять?
[Олександр Караваєв]
Ну так, вийшло, що в мене один друг, з яким я вже там понад 10 років. Ми дуже тісно спілкуємось, тому що ми вчились в одній школі. Але він на рік мене молодший. То він також моряк, і він ходить у море. Він не футболіст, але полюбляє усі види спорту. І він ходить також у море. І в нього там залишились також всі родичі, батьки, дідусь, бабуся. І також він переживає. І так вийшло, що в мене там також був двоюродний брат. Він спочатку був біля Чорнобайівки. 9 чи 10 днів сидів у підвалі. Потім вже він вийшов. Вийшло, що було тихо, вони виїхали з сім'єю, поїхали до Херсон, до моїх батьків. А потім вийшло, що вони з сім'єю переїхали в Україну, в напрямку Одеси поїхали. І так, і всіх моїх знайомих є, багато хто залишився в Херсоні. Є хто виїжджав, але є ті, хто і залишились.
[Фоззі]
І не забувайте, нам дуже потрібна ваша підписка. Підпишіться за нас ці складні часи. Аня, скажи, будь ласка, мені цікаво, ось в «Динамо», що в збірні, люди дивляться теж Арестовича, наприклад, що він говорить.
[Олександр Караваєв]
От ти дивишся кого?
[Фоззі]
Які ти канали дивишся, які спікері популярні?
[Олександр Караваєв]
Ну, я так і дивлюсь кожного разу звернення нашого президента, коли він каже. Також Арестовича дивлюсь. Хейгіна Арестович. Кима дивився, тому що він з Миколаєва, це поряд біля моєї військівщини.
[Фоззі]
Це завжди були ваші конкуренти, Миколаєвці.
[Олександр Караваєв]
Ну, зараз, я ж кажу, якщо ми у своїй країні, так, ми можемо бути конкурентами між собою, але ми ж конкуренти по якихось справах. Але коли нас зачепили, то ми всі разом, ми згуртувалися, тому зараз ми всі єдині. І зараз показує, той є хто. Тому цих дивлюсь і, звісно, аж душа радіє, що в нас, казали, немає наших цих спеціалістів, а в нас дуже багато спеціалістів у кожній сфері діяльності, і кожен може бути на своїй місці, і приносить дуже-дуже багато користі нашій країні.
[Фоззі]
Так і є. Ми тут, знаєш, як у фенфотейменти застрягли, то страшне. І, знаєш, я хотів про це сказати, ми вже йдемо так емоційно про цю прес-конференцію, коли ти трохи не втримав сліз. Я розумію, що те, можливо, якраз впало на той період, коли у тебе не було зв'язку з батьками?
[Олександр Караваєв]
Ні, ні, це було ще коли ми після матчу з Клужем, а зв'язку було буквально неділю назад, два. Але просто так вийшло, що я розумів, що я піду на прес-конференцію, мені сказали, що треба буде відповідати на питання, я розумів, що будуть питання про футбол, про матчі, про підтримку, про ситуацію в країні. І я розумів, що якщо не втримати сліз, деякі люди можуть сприйняти, що це постанова чи ще щось. І я це розумів і тримався до останнього. Я навіть не думав, що я можу там заплакати чи ще щось. Я казав відверто, мене питають, я відповідаю, мене питають, я відповідаю. Але просто був такий момент, що я сказав спочатку про ситуацію, про наших воїнів. І потім журналістка з Румунії сказала, що ви там хотіли передати нашим воїнам. І мені одразу перед обличчям, перед моїми очами, всі ті відео, які я бачу в інтернеті про ці звірства. І коли ти їх бачиш і потім бачиш ці ролики про наше ЗСУ, як вони боронять, і ти розумієш, як їм важко. І сльози самі пішли на очах. Я не зміг зі своїми емоціями нічого зробити, тому що я такий дуже емоційний, і я не зможу триматися, якщо буде такий момент, що він дарить мені емоції.
[Фоззі]
Треба берегти, ти нам потрібний, крім всього решти, тому що у нас нема кому грати на правому фландзі. На всіх позиціях є по 5 людей, а тут тільки ти і Фіма Конопля. І нам треба, щоб ти брався до рук, щоб ти так морально твердий був, будь ласка. Бо гра на правому фландзі – одне з проблемних місць збірної. Ви ж у нас універсальний солдат, оскільки фактично 4 позиції можете закрити.
[Олександр Караваєв]
Оце дуже гарно підмітили. Використовую на тренуваннях, я завжди тренуюся або лівого півзахисника, або правого півзахисника, або лівого захисника, або правого захисника. І мені містер підходи виказав, що йому треба такі гравці, і він дуже цінить, що я можу в будь-який момент вийти на поле, на будь-якій позиції, треба закривати, якщо є якісь проблеми. Так заставило мене життя. Почалося, я вважаю, при Андрію Миколаївичу Шевченко, коли я приїхав до збірної, і він сказав, так, я розумію, що ти правий півзахисник, але там є і Арболенко, і Циганков. Дуже велика конкуренція. Мені потрібно, щоб ти грав трішки нижче правого захисника. І після того я почав грати там. А зліва містер мене використовував, коли Миколенко був травмований. Тому так і вийшло, що на всі позиції я грав потрішки.
[Фоззі]
Залишилося тобі ще освоїти центр захисту? Систему п'ять захисників, чотири захисники на центрі, і все. Зараз вже в збірної наявна проблема лівого півзахисника. Ми розуміємо, що багато років виснував Коноплянка, потім... І тепер в нас немає інвертованого вінка з лівого, з правого ногою, який міг би робити змішання центру.
[Олександр Караваєв]
Зараз є наше майбутнє, як кажуть, що Мудрик головний претендент, але і Вітя Циганков дуже добре на ній грає, хоча він і лівоногий. Тому приклад останніх матчів, коли там грав, він віддавав голіві передачі. Дуже корисно грав. Вітя дуже сильний футболіст. Він вже протягом п'яти років показує стабільність на високому рівні. Тому він може зіграти там також дуже добре.
[Фоззі]
Петрахов не ризикне, мабуть, так активно вводити Мудрика на цю позицію. Я так в голос думаю. Я розумію, що все, що ви скажете, може і буде використано проти вас.
[Олександр Караваєв]
Я можу відповісти на свою думку, тому що... Я вважаю, що тут буде все залежати від кожного фізичного стану і хто як підійде до цього матчу. Хто буде здоровий, по-перше. По-друге, хто як буде тренуватись. Тому що більш-менш всі ми в однакових кондиціях, тому що в нас не було офіційних матчів у цьому році. Тільки тренувальні збори, тренувальні матчі. І там у нас і у «Шахтаря» були благодійні матчі.
[Фоззі]
А ти відчуваєш якийсь брак цієї практики гральної? Відчуваєш, що в ногах іще немає?
[Олександр Караваєв]
Ну, не дуже, тому що ми грали. Це все одно матчі. Вони хоча і не мають ніякого турнірного становища, чи якихось так завдань, але це все одно матч. Матч завжди був кращий, ніж будь-яке тренування. Тому цей тонус все одно дає плюс. Але все одно це більш психологічний такий стан, тому що ти коли виходиш на вірхопкові матчі або в чемпіонаті, в тебе завжди є такий стимул перемогти. В тебе є ціль, ти хочеш виграти цей матч, тому що він турнірне становище, ти борешся за трофеї, за місце в чемпіонаті. Тому це і спортивний інтерес. І коли він присутній, то, звісно, зовсім по-іншому. Але саме ігровий тонус, то дуже добре, що в нас з'явилася така можливість грати ці матчі. Тому все одно ми отримали цей ігровий тонус і зараз будемо його підтримувати.
[Фоззі]
Ми теж проводимо конкурси і часто буває так, що відповіді можна залишати під роликами відео в ютюбі і під відео або постами в інстаграмі. Завуважте. Шотландці не схожі на людей, які зможуть якось виключитися з гри. Вони будуть бігати, грузити.
[Олександр Караваєв]
Я вважаю, що цей час, який в нас є, місяць, місяць підготовки, ми його використовуємо дуже правильно, тому що ми зосереджені тільки на цій грі і будемо до неї готуватися. А в Шотландії поки там всі збірники ще в своїх клубах і вирішують свої задачі. Вони там, не знаю, колись зберуться там 15-20 числах травня і будуть вже готуватись. Тому хочу і я впевнений, що цей час буде для нас більш плюс, ніж мінус, тому що ми все цей час будемо зосереджені саме на цій грі і будемо до неї ретельно готуватися, щоб підійти 100%. І я впевнений, що в нас, як казали, 11-го буде гра і потім ще зроблять як мінімум дві ігри, щоб саме цей ігровий тонус підняти і вже в повній боєвої готовності підійти до цього матчу.
[Фоззі]
Я би звернувся, чесно сказати, через Європську спілку до Шотландії, до УЕРСО, щоб вони не рвали сильно в матчі проти України. Україна в складному становищі. Могли би так зіграти, як товариські, знаєш. Вони ще будуть шанси потрапити на чемпіонат світу, а Україні це важливіше. Ти не фантазуєш, Микола. Ну так не можна казати.
[Васильков]
Нормально.
[Фоззі]
Витання взагалі до нас лояльна в цьому конфлікті. Вона на нашому боці, можливо, найбільша з усіх європських країн, крім Польщі. Так що через Боріса Джонсона, через всіх наших. Звернемося. В Шотландії непрості стосунки і з Борісом Джонсоном, і взагалі з Англою. Тому ти забігаєш наперед. Я впевнений на 300 відсотків, що Шотландія працюватиме. До нас дуже лояльно ставилися, навіть під час гри зі Швецією в Глазго. Там був стадіон, багато було за нас болівальників в самій Шотландії. Не тільки діаспора, а сама Шотландія дуже до нас лояльна була. Проти Швеції, хоча шведи там для них теж, ну такі самі сусіди. Сань, скажи, будь ласка, оцей місяць травень ви зараз проведете в збірні. Це, можливо, будуть найбільші збори, на мої пам'яті. Взагалі, ти був стільки часу в збірні ось коли-небудь? Ну, може, перед Євро хіба, і тебе менше було, здається?
[Олександр Караваєв]
Ну, саме з початком Євро та всіма матчами, які були до останнього матчу, ми там підрахували, було 54 чи 55 днів.
[Фоззі]
Ти вже з фінальною стадією рахуєш, так, з фінальною стадією.
[Олександр Караваєв]
Так, з фінальною стадією. А тут саме підготовка буде майже 3,5 тижні тому. Такої підготовки не було, такої дуже довгої. Але найдовше було перед Євро, якщо не рахувати цієї підготовки.
[Фоззі]
Це просто я наводжу нас всіх на думку, що збірна ніколи не має такої шикарної логістики. А збірна завжди збирається на третій день гра. Навіть тренувань мало, вона зібралася понеділок, півторок виліт, там прес-конференція, і вже бах, всереду гра. Ось побути в збірні, як в клубі, це такий унікальний досвід у вас буде.
[Олександр Караваєв]
Я рахую і впевнений, що цей час, що ми проведемо всі разом кожного дня, у побуті на полі, в готелі, в тренажерному залі, на відновленні, це нас ще більше звертує, ще більше ми будемо розуміти, як ми граємо, наприклад, у клубі всі разом. І ми будемо розуміти кожен на футбольному полі краще ніж будь-хто. Тому що, коли ти приїжджаєш в збірну, ти приїжджаєш зі своїх клубів, і ти все одно кожен день тренуєшся у клубі. А в збірну приїжджаєш вже на свому багажу, який в тебе є, там свій рівень, ти показуєш. І треба вже за дуже короткий час знайти комунікацію між собою на футбольному полі. А тут в нас буде час, і думаю, що він зіграє на користь нам.
[Фоззі]
І звідти питання. Ось, наприклад, ти приїжджав з Динамо-Лучевську до Шевченка в збірну. Наскільки була велика різниця? І зараз приїжджаєш до Петракова в збірну. Наскільки теж велика різниця між клубними справами, звичками клубними, твоїми особистими скілами на полі і те, що ти робиш в збірну?
[Олександр Караваєв]
Ну завжди, коли ти приїжджаєш з клубу в збірну, навіть коли я був у Зорі, то завжди відрізняється. Ну від Зорі так, а від Динамо? Та також відрізняється. Ти професійний футболіст і ти повинен швидко перестроюватись зі збірної до клубних справ. І, як кажуть, як та губка в себе набирати те, що тобі кажуть. Тому коли ти приїжджаєш і нам кажуть тренера, що є у вас день, можете поспілкуватись про клуби, а от на другий день все, ви вже в збірні, ви одна команда і повинні вже мислити як одне ціло. Тому у нас буде дуже багато часу, щоб приділити саме ці комунікації, щоб ми розуміли співслова другого. Микола, почекай.
[Фоззі]
Микола хотів, певно, натякнути на ситуацію в Гріз Казахстану, коли після того Петрахов розповідав, що як так, зазор, зазор, треба не так. А тепер ця ситуація, взагалі, скривається після всього, так, знаєш, як в минулому житті реально. Як в минулому житті то все було. Не що там було, а як все змінилося. Після того, з Петраховим, ви взагалі обговорювали ту ситуацію?
[Олександр Караваєв]
Ну, саме ту ситуацію ні, але постійно на кожному зборі ми з ним розмовляли, що я повинен бути завжди готовий, що я можу в будь-який момент вийти на грі. І так вийшло, що його вибір впав на Саню Тивчика. Це його вибір, і Саня дуже добре грав. А зараз так вийшло, що Саня травмувався. Це ще дуже прикло. Я хочу, щоб він, якомога, скоріше віддавився, тому що в нього рік тому була травма, потім знову травма. Коли травма, травма, травма, це дуже б'є таки психологічно. І Петрахов казав мені завжди, що я повинен бути готовий. Я до цього вже звик, тому що я коли починав збірні грати, потім вже перейшов до «Динамо», завжди був готовий вийти на будь-які позиції, допомогти. Чи то у складі, чи з запасу. Я це розумів, не було жодних ображень. Я професійний футболіст, я розумію, тренер вибрав цього футболіста, а я в обоємі, і це його вибір, я мушу його приймати. Я повинен тренуватися ще більше і показувати ще більше на тренуваннях, щоб його вибір впав на мене. Я сприймав цю ситуацію як конкуренція, і що на даному етапі головний тренер вибирає іншого гравця, а я повинен допомагати цьому гравцю та команді через тренування, щоб прогресувало. Зараз, як падає вибір, це вже буде вирішувати головний тренер. Подивимося.
[Фоззі]
Я знаю, кого ти найбільше чекаєш. Ти Миколу, напевне, чекаєш найбільше. Так, Миколу Ярмолу, звісно. Без Миколи тобі сумнувато, так? Нема тобі кого притурити.
[Олександр Караваєв]
Йому ще важче, тому що я так хоча б в команді всі на одній мові спілкуємося. Він, коли ми з ним переписуємося, він каже, що логістика ще краще стала, і розмовляє, і може відповідати, і сам свої думки може висловлювати. Але все одно інший менталітет, зовсім по-іншому шарти сприймають, якісь дивні речі, каже, треба до цього звикати. Він казав, що за нами сумує, що йому вже хочеться цю нашу атмосферу.
[Фоззі]
Збереться він, збереться Рьома приїдне, буде йому назад. Адушена така буде. Чуєш, а ти не в зв'язку з Рушланом Милоновським? Наскільки в нього серйозна травма?
[Олександр Караваєв]
Я з ним так не спілкувався. Наш друг і агент Вадим, разом з Маліною ще з 2012 року працюємо і спілкуємося. Він був на нашому матчі у Борусі, я в нього питав. Він казав, що не дуже серйозно. Все добре, але, як я зрозумів, шкіру на коліні розрубало так сильно. Але нічого не пошкодило, саме не головне. Тому казали, що пару днів, чи неділю, щоб воно загоїлося, і потім він вже був у складі.
[Фоззі]
Ну, принаймні, не така, як у нього була грижа. Грижа – це була проблема. Треба просто перечекати. А скажи, Динамо, наші легіонери, вони трохи роз'їхалися по орендах. А у тебе немає варіанту оренди? І взагалі, як ти ставився? Бо якщо б був варіант поїхати пограти заради практики в оренді? Тобі це прийнято?
[Олександр Караваєв]
Я так не розмірковував над цим. Але в той час, коли це все почалося, і одразу взяти і поїхати в оренду на місяць, на два, я не вважав, що це буде правильно, тому що команди вже укомплектовані. Але просто їхати, тренуватися з іншими командами, і не факт, що ти будеш грати також.
[Васильков]
Тобто Вербич грає?
[Олександр Караваєв]
Ну, він іноземець, він може піти, він може легкістю вже влітку, якщо в нас все буде не зрозуміло, то він може просто піти і вже грати в інші команди. Тому для них це зовсім по-іншому.
[Фоззі]
Учний досвід у вас турецький. Тоді «Дікадвокат», ми згадували сьогодні з Миколою, коли обговорювали. І тоді згадали, що був варіант з «Динамо Москва», саме в ті часи, коли опанували вам.
[Олександр Караваєв]
Так, я був тоді після Турції, повернувся, і я був ще на контракті з «Шахтерем», але нікуди не міг перейти, не було офіційного запрошення, то іще щось. І виходило «Динамо Москва», але нічого до конкретики не дійшло. Коли прийшло це запрошення, я тоді ще розмовляв зі своїм агентом Вадимом. Кажу, ну як так? Які б гроші там не казали, що дадуть, я не зможу піти. У нас там на Донбасі з 2014 року таке твориться, а я зараз піду. Мене совість мучила. Хоча я розумію, що мої друзі, рідні, може якось сприйняли це нормально, що ти ж йдеш грати, заробляти гроші для сім'ї. Але не було такого, що мені сказали, я сказав, так, якщо буде офіційно, я піду. Я кожен раз сказав, що може ні, давай не будемо це роздивлятися. Пускай, якщо хочеш, кажи так, що ми не будемо, не будемо. І чекали до останнього. І в останні дні серпня з'явився варіант з зорею, тому що коли я повернувся після Турції, то Юрій Миколаївич повернув мені одразу. На наступний день, коли я приїхав після Турції, це було перше червня чи друге червня я приїхав, і він сказав, що буде радий бачити знову мене в своїй команді. Я сказав, що буду вирішувати все, тому що також хочу, але треба все поставити з шахтарем, тому що я вже там був чотири роки в оренді, я вже не молодий хлопець, і хочеться вже якоїсь постійної команди, де я буду не в оренді грати, а вже буде повноцінний контракт, що я буду розуміти, що мені робити далі. Тому я вирішував ці питання, і знову повторюсь, за великою нагодою, що саме мій агент договорився, щоб ми на повноцінний контракт перейшли до зорі, і я був повноцінним гравцем зорі, і через два роки зміг перейти до Динамо. Хто б міг подумати, що я вихованець шахтаря, перейду до Динамо. Хоча в мене завжди були цілі виграти всі кубки, які можна в Україні, і коли я був в академії шахтаря, я планував, що буду шахтарем, але потім, коли я перейшов до Динамо, так вийшло, що я саме з Динамо виграв, всі-всі троє. Велика подяка, що в мене повірив тоді і президент, і тренер, і я опинився в Динамо.
[Фоззі]
Слухай, ти про Вернидуба згадав. У нього одна з найрішучих позицій соціальних, що ти побери в руки рушничу і йди стріляй в москаліп. Взагалі, я не хотів так уже сильно про це казати. Тобто позиція Вернидуба тут навіть не рішуча, а категорична. Вернидуб, нагадую, каже, що всі футболісти зобов'язані обов'язково закинути свою професійну діяльність і, як він, взяти в руки зброю і йти захищати країну. Ну, що ти скажеш? Така позиція в людини. Теж поважаємо, поважаємо. А, наприклад, Арда сидить в Динамо-Москві, і якби тихо. Я не по персоналі, а взагалі, ти вважаєш, як ти ставишся до того, що деякі футболісти мовчать. Чи повинен футболіст, як публічна людина, бути активним соціально в цій ситуації? За наших футболістів, кажеш?
[Олександр Караваєв]
Ну, взагалі, так, за українських.
[Фоззі]
Ти з кого це стосуєшся?
[Олександр Караваєв]
Ну, звісно. Ти не можеш... Це твоя країна. Ти в ній виріс. Тобі ця країна дала все. Може, вона не дала тобі, як кажуть, що ти отримав. Ти народився на цій землі. Ти тут виріс, ти здобув тут навчання, якусь, не знаю, спеціальність. Ти виріс на цій землі. Чому ти не поїхав там в дитинстві, в іншу країну, не робився там? Ти все це в цій країні зробив в своє життя. Тому ти повинен хоч якусь маленьку пошану віддавати цій країні. Ти не можеш бути осторонь цієї ситуації, коли на нашу землю, тобто в твою домівку, прийшли якісь люди, якщо їх можна так назвати, захищати нас від чого? Від нас же. Ми ж не просили ніхто. І якщо стояти осторонь цього, то, як мінімум, це неправильно. Якщо ти хочеш бути осторонь, то, будь ласка, їзжай в іншу країну.
[Фоззі]
Я про Туреччину не договорив, тому що за Миколою встигнути він як молодий Мессі. Василько в нас як молодий Мессі. Прибирає і прибирає, під себе і під себе. В Туреччині, повертаючись до тієї історії з адвокатом, це ж був негативний досвід. Пів року, пів сезону.
[Олександр Караваєв]
Я так, 50 на 50, що і негативний, і позитивний. Всі вважають, що зламалась моя кар'єра в Турції через моє інтерв'ю, але я так не вважаю, тому що до виходу цього інтерв'ю я вже три матчі не попадав до основного складу, то навіть до заявки. Як казав тоді тренер, що в мене не ті кондиції, тому що в нас якась період, у українських футболістів, ми звикли, що в січні та лютому в нас ще збори, і ми тільки набираємо березень та квітень нашу форму. І він мене не брав до складу, що казав, що ти ще не готовий. Хоча перші матчі показали, що я її забивав і віддавав. Там красивий м'яч був, я пам'ятаю досі. Так, в офіційному матчі, в першому матчі на кубку... Дев'яточку, так. Головою ще випригнув з моїм Торостом. Ну, а потім, я думаю, що після того, і коли ще вийшло інтерв'ю, так, він побачив, так, він зробив свої виставки, але я до нього підходив, з ним розмовляв, він казав, що на цій позиції я хочу, щоб грав Ленц тоді, а зліва грав... забув того хлопця, він такий маленький, йому тоді було вже 30 років, і він, начебто, грав у збірній Турції. І він казав, що я хочу, щоб він грав, тому що йому треба, там, до Лавзбірної їздити, хоча він вже туди не їздив. Ну, то є, може, це було від маски, чи щось. Я для себе висновок зробив такий, що я все одно поїхав в такому ранньому віці, подивився, як грають у топ-команді у іншому чемпіонаті, тренувався з зірками, там, в Анперсі був шкартел, і вони такі ж самі люди, як і ми, як там кажуть, а як там зірки, як зірки себе поводять. Чим вищий рівень, тим людина простіше, так я з ними стовхнувся, тому що мені дуже добре допомагав шкартел, він трішки знав російську мову, тому що він грав в Росії. В Анперсі, зі своїм ім'ям, його всюди, ну, він був як недоторканий, все, що робив, він також мені допомагав. Плюс був Роман Шнеттер, який народився в Україні, в Дніпрі, він знає також російську мову, він також мені допомагав. І я взяв цей для себе висновок, що цей досвід тренування, хоча б, з зірками, та інколи грав з ними, перейняв до себе, і, ну, Ну, це футбольне спілкування, я тебе розумію, це дуже важливо, побути у діка адвоката, подивитися, як працюють люди.
[Фоззі]
І скажи, а ось можеш виділити взагалі, ось ти зараз в збірній, окей, ми не беремо Петрахова, тоді прибираємо Петрахова, з клубних тренерів тоді хто найсильніший тренер, на тебе справив найсильніше враження? От, наприклад, Сідар каже, що найсильніший, з ким він працював, це Лучевський, він взагалі не знав, що так можна працювати.
[Олександр Караваєв]
Ну, розумієте, в нього досвід 50 років в футболі, він був футболістом, потім тренером, він казав, що 35 чи 37 років він вже був як граючий тренер.
[Фоззі]
70, певно, восьмого, я зараз подивлюся.
[Олександр Караваєв]
Так, він закінчував граючим тренером. От, так, він закінчував граючим тренером вже в 37 років, а зараз йому буде 78. 50 років в нього цей досвід, ну, звісно, він дуже сильний тренер, тому що те, що він каже, на 90% відбувається на футбольному полі.
[Фоззі]
79 року він почав тренувати. Ну, розумієш, це ФОС народився в 79, чи ФОС в 80?
[Олександр Караваєв]
Раніше. Він дуже сильний, тому що він емоційно тебе може настраювати, психологічно, в тренувальному процесі, в дисципліні, в побуті. Він в усіх наприкладах тебе, він не тільки футболом тебе навчає, як треба грати, якісь там принципи гри. Він дуже велику це віддає дисципліні. Да, увагу в дисципліні та як ти поводишся себе у побуті і у світі. Він на це звертає також увагу, тому що якщо ти будеш дуже погано та халатно відноситись в житті, то ти і так і будеш на футбольному полі. У нього ці принципи грають дуже велику роль.
[Фоззі]
У Лучевську часів Шахтаря і Лучевську часів Динамо це трошки різні люди. Це як в нас зараз полі екрану. І Лучевську в Шахтарі це такий майстер- провокатор, це такий агресор. І Лучевську в Динамо, який вже дає такого спокійного мудрець. У вас ж унікальна можливість порівняти. Він втомився від провокації.
[Олександр Караваєв]
Це досвід, тому що коли він був в Шахтарі, він був трішки молодший та в нього були дуже великі трансфери, в нього був інший вектор бразильських футболістів. Йому треба було по-іншому з ними працювати, тому що це інша нація, інші люди. А коли він прийшов до Динамо, він побачив, що є дуже талановита молодь, з якої треба зовсім інший підсвід. І він правду казав коли там інтерв'ю, що я коли прийшов і почав розповідати все, розказувати, показувати, то всі молоді футболісти дивилися на нього, як з широко відкритим ртом, та все губко черпали в себе. Тому що він казав те, що я вам кажу, що я дуже великий маю досвід футболі, я хочу передати його вам, але в нас немає часу 5 років, 6, 7. Ви повинні це все за рік зробити, щоб через рік ви вже вийшли на зовсім інший рівень. Ви цього не зрозумієте, тому що ви будете в цій рівні плавати, але я це буду бачити, я вам це буду все давати, ви будете все робити, і потім ви побачите, що ви зробите. І через рік ми виграємо всі трофеї в Україні, зовсім інша гра в нас, зовсім інша гра, зовсім по-іншому молодь відкрилася, і в нього є цей, я не знаю, як може дар в нього, чи це з роками він наробив собі, що він бачить, що треба давати молоді, наприклад. Тому що, ну, зовсім по-іншому всі розкрилися на футбольному полі.
[Фоззі]
Це безумовно дуже велика особистість у футболі. 79-го року тренує. Я щось не знав, що 79-го, чесно. Засмучено констатував цей факт, а я подумав, якби у Динамо були гроші, Олочевського, мабуть, все одно купив би бразильців. Тому тут співпали, як в політиці, співпадіння інтересів, співпали інтереси збірної, і співпали інтереси Динамо. Це не так часто буває. Ну, так. А Вернедуп міг би тренувати? Скажи, Сань, Вернедуп міг би тренувати Динамо чи Шахтар?
[Олександр Караваєв]
Та я вважаю, так. Якщо, ну, то я думаю, більше в Динамо, мабуть, тому що більше українців, і в нього також мотивуюча сторона дуже велика. Він міг так, якщо ти також його слухаєш, емоційно, так як вижитий лимон міг зробити з тебе, але він з тебе діставав це. Що він бачив, що... Віддай свою душу! От дуже гарний приклад Маліновський, тому що він з нього прям так тряс цю душу, він в нього так це видобував, щоб він робив те, а не те. Так, Руся, може, був незгодний з чимось, але потім, коли він вже пішов і в Бельгію, потім в Італі, це йому знадобилось, тому що ну, в нього є це, щоб витихнути з тебе все, що в тебе є.
[Фоззі]
Ні, ну Русіки там давав, в мене перед очима його гол у Фейнорду, в тому матчі, суперматчі. Ах, який був повіршник, який шикарний вхід. Трошки не вистачило тоді. Там хтось на лівому фландзі обрізався. Як ти ставишся до того, що так от, зупинений чемпіонат України, цю таблицю визнали фінальну? Динамо постраждало від цього. Динамо взагалі, трохи несправедливо, з огляду на шлях Динамо у чемпіонаті, Динамо вело вперед, вело вперед, було попереду, останній тур воно пропустило поперед себе Шахтар, починається війна і хлоп, тепер Шахтар.
[Олександр Караваєв]
Ми самі винні, нам і містер казав, що самі винні. За своїх помилок ми зіграли в нічу та програли в матчі і тому опустилися на друге місце. Як є, так є. Ти вважаєш це правильне рішення? Це рішення правильне? Раз вирішили, значить воно правильне, немає різниці. Те, що ми там після останньої гри залишилися на другому місці, самі винні, тому що ми самі загубили ці бали з Ворску та з Зорея.
[Фоззі]
Чесно, у мене був варіант, мій варіант, фаворит, це просто зіграти один матч золотий за кордоном, де Шахтар і Динамо будуть, і це легко, і ми ще один товарицький матч, це став би в нагоді. Тобто не товарицький, а тепер вже офіційний.
[Олександр Караваєв]
Ми також це обговорювали і як би це було б правильно, але з іншого боку було б багато дискусій, що Шахтар не в повному складі, тому що якщо побачити Шахтар, коли грав в чемпіонаті, то там у складі три-чотири українці, а у нас два-три іноземці, тому ми майже нічого не загубили б, а вони б загубили основний склад, і можна було дискутувати, але з іншої сторони в нас такий шлях був, що у нас багато молоді і наших українців, в них такий шлях, і вже як є, так є, повертатися до цього, зробили, так зробили, будемо, значить, повторювати те, що ми там робили, коли прийшов Луччевський, ми також тоді ж через кваліфікації потрапили до групового етапу, тому...
[Фоззі]
А тепер після поразки Віллі Ріала Шахтар напряму потрапляє до групи Ліги Чемпіонів, і ми з ФОЗом звернемося до футбольної спільноти через установи, щоб і в Лізі Чемпіонів клуби теж поставилися до українських клубів стримано, не рвали кіхті на полі, тому що у нас в Україні складні ситуації, і треба нам принаймні на друге місце пропускати в кожній групі. Микола, стримуй свої бажання під час стриму, тому що за твоїми фантазіями не видно сонця. Ніхто не знає, що зараз буде наступним чемпіонатом України. Ну, в першу чергу ніхто не знає, що буде з країною, чесно кажучи. Ми сподіваємося, що все буде добре, ми всі боремося, але ніхто не знає. Коридор планування зараз там місяць, ми не знаємо, що буде за місяць. Якщо не буде чемпіонату, що думали ж? Мабуть.
[Олександр Караваєв]
Якщо нам дозволять, якщо у нас не буде чемпіонату, дозволять грати в Єврокубки, то будемо годуватись до Єврокубків і грати ці кваліфікаційні матчі. А там вже будемо дивитись по ситуації. Я вважаю, що ми як футболісти приїдемо в Україну. Чим ми зможемо допомогти? Зброю ніхто не може тримати. Навіть якщо нас навчать. Я вважаю, що ці помічники волонтерити, допомагати, ми можемо і могли б це робити. Але краще буде, якщо в нас буде можливість, як ці благодійні матчі грати, або якщо буде можливість грати і офіційні матчі, і грати на футбольному полі. Це те, що краще ми можемо робити. Я про інше.
[Фоззі]
Говорять зараз, що, наприклад, ті команди, які українські гратимуть в Європкупках, можуть брати гостєву участь, наприклад, в чемпіонатах Польщі, Словенії, Угорщини. Тобто так, поза конкурсом. Не думали про це?
[Олександр Караваєв]
Думали, також. Розуміли, що ми навіть коли були у Хорватії, бачилися з Євічевичем, тренером Ніправ-1. Також він казав, що коли була війна в Єгославії, в них також був чемпіонат, їх також бомбили, в них був чемпіонат, і вони грали свій чемпіонат, але в Словенії, якщо не помиляю. То в них було так. Як в нас буде, як це зроблять? Тому що треба ж також розуміти, що треба ж надзбирати команди, щоб зробити хоч якийсь чемпіонат і грати в інші країни. І це повинні вирішувати наші футбольні органи, скажімо так.
[Фоззі]
А взагалі, як ти бачиш ситуацію, як ти прогнозуєш, чим закінчиться ця ситуація з російсько-українською війною?
[Олександр Караваєв]
Термогу нашу. Я не бачу нічого. Я бачу, що всі цим живемо. Навіть ти не хочеш думати про гірше, що може бути, про їхні плани. То їхні плани, що вони хочуть. У нас свої плани. Ми хочемо жити в своїй країні, в своїй єдиній країні, незалежній, як це ми робили і до цього. Зі своїми проблемами, зі своїми суперечками. Але це наша домівка, наші проблеми. Ми самі будемо їх вирішувати. І, ну, я бачу тільки перемогу. Але перемога, в чому може?
[Фоззі]
Питання, в чому може бути перемога? Повернеться все на стан 24 лютого 2022 року? Чи на стан 23 лютого 2022 року? Чи на стан 2014 року перед анексією кримінському перемогам?
[Олександр Караваєв]
Я вважаю, що зараз вже така ситуація, що вже буде наше повернення до 2014 року і вже зовсім інший шлях. Ну, я так вважаю. Тому що, ну, це... Повернення Донбасу, повернення Криму? Ну, звісно. Це вже в ніякі ворота не влазить. Тому що, ну, вони там так гарно все обкрутили, що там Крим сам захотів. Донбас також самі захотіли. І там якась частина населення на це закривала очі і казала, добре, може, так воно і є. Тому що там російськомовне населення і все таке. Було багато дискусій. Але зараз, коли, ну, блять, школи, лікарні, будинки і там, ну, залізницю. Ну, це вже... Ну, я таке бачу тільки в фільмах. І думаю, все, це було вже там. Воно там залишилось у минулому. Ми все це пам'ятаємо. По історії це проходимо. Щоб такого ніколи не було. І тут на тобі, ну, таке виходить в нашому столітті. Ну, це зовсім. Тим паче, що ми ні з ким ніколи не воювали. Ні на кого нічого не претендували. Ну, собі жили. Хотіли розвиватись, а нам просто заважають. Я оцього не розумію. Зовсім не розумію.
[Фоззі]
Ну, так. Але, Саня, якщо закриється футбол, то на волонтерство я тебе візьму. У нас під твоїм будинком в Бестії штаб-хедквотер називається «Реставратор». Ми там і безкоштовні обіди, і місії відправляємо в Буча, в Ерпінь, на фронт віддаємо там.
[Олександр Караваєв]
Ми з жінкою постійно розмовляємо про те, що вже коли мріємо, чекаємо, живемо оцим, коли все закінчиться, і почнеться час відновлення нашої країни. І що ми чим зможемо допомогти? Ми ж розуміємо, що є люди, які там залишилися без домівок, які жили там в селах, і в них більше нічого там нема. Через родичів, знайомих, кому треба якась допомога, щоб допомагати якомого більше тим, хто це потребує. І вже такі думки, щоб допомагати. Так, ти розумієш, що в тебе сім'я, ти повинен сім'ї допомагати, своїм батькам допомагати, рідним, але вже й думаємо, щоб допомагати. Скільки в нас хвати можливостей допомагати і всім іншим?
[Фоззі]
Да, ми тебе з жінкою візьмемо, то без проблем. Все, на волонтерську роботу, можна парт-тайм, все, все приймається. Саня, скажи, будь ласка. Але перед тим треба зіграти на Чемпіонаті світу. Мало що могло б так підняти настрій, підірвати настрій Україні в гарному сенсі, як вихід збірного Чемпіонату світу і не за лікалами Василькова, як йому здається. Піддаватися чесно. Після двох матчів, вийшли, і тоді я не знаю, яке свято було. Я теж чесно пропоную.
[Олександр Караваєв]
Добре. Мені так передають в мене куми в Одесі зараз, кум в Києві, і ми постійно переписуємося, і вони там кажуть, що ті, хто воюють, воїни, кажуть, що знають, що через рідних, через знайомих є футболісти, які грають в збірні, і вони кажуть, що для нас це буде прям такий і моральний, і бойовий, такий емоційний настрій, підйом буде, тому що навіть в такій ситуації, в якій вони знаходяться, воюють, вони все одно про це думають, що вони хочуть, щоб ми зробили все, щоб вийти на Чемпіонат світу, і ти розумієш, як це важливо, тому що навіть в такій ситуації вони все одно про нас думають, переживають і вболівають. Це дуже сильно.
[Фоззі]
Так, це правда. Кара, я хочу з тебе взяти одну обіцянку, можна? Взяти в мене обіцянку? Так, щоб ти пообіцяв дещо. Так, давай. Можеш пообіцяти, що коли приїде Роман Яремчук, що ти всі збори будеш спілкуватися з ним отак от як з нами, тільки українською?
[Олександр Караваєв]
З Ромою?
[Фоззі]
Тільки з Ромою чи з усіма? Ні-ні-ні, тільки з Ромою. Я просто знаю, наскільки Ромі це важливо. Рома часто потерпає від того, що він говорить не і так він говорить російською, українською, але ось якщо ти будеш з ним українською, то знаєш, а для Рома людина психологічно все-таки знаєш, така трохи не те, що образлива, але для нього то важливо. Добре?
[Олександр Караваєв]
Добре.
[Фоззі]
Скажи, я обіцяю говорити з Ромою.
[Олександр Караваєв]
Я обіцяю говорити з Ромою на українській мові.
[Фоззі]
Дякую тобі, Кара. Погодьтеся, дуже приємно, коли діючі гравці збірною переходять на державну. Ти не зловживав солодким на вечері? Бо там у нас смачно готують збірно.
[Олександр Караваєв]
Сьогодні ні, але завжди... Хочеться, так? Ну, я так, їм солодке, я дуже полюбляю солодке, може навіть більше ніж... Треба, але не знаю, мені це додає сил, енергії та цього як заспокійливе.
[Фоззі]
А ще, Кара, ти закрив свій інстаграм, чому ти це зробив?
[Олександр Караваєв]
Так простіше у відносних з жінкою.
[Фоззі]
Та, комон! Ну, не до того, що прямо, щоб закривати свого інстаграму.
[Олександр Караваєв]
Без інстаграму життя не буде. Я робив інстаграм, коли перейшов пенебравче і казали, треба зробити інстаграм, тому що ти публічно людина, футбол в Турції прямо на високому рівні, там всі божеволють від нього, треба, щоб у тебе був інстаграм. Добре зробив, і я там постив ці фотки раз три або чотири місяці, і задоволення так особо ніякого не було. Потім були такі конфлікти з жінкою, і все. А в чому справа?
[Фоззі]
Ти ж можеш не постити, ти ж можеш просто лазити по інстаграму, сидіти, скролити, це класно. Можна всю ніч так, ну може ти і скролиш всю ніч. Так, так. Я всю ніч скролю, я тік-ток скролю, інстаграм, ось, чим я вночі займаюся, чесно вам кажу. Передавай привіт всім збірникам, нехай без крам, готуйтеся, ми всі чекаємо цієї гри, і сподіваємось, що Україна перемагатиме на всіх полях. І в нас буде зараз традиційний конкурс. Ми маємо в загашнику, оскільки ми планували це інтерв'ю ще восени, у нас саме з тих пір лежить ваша картка фіфашна за автографом. І ми її зараз розіграємо, а серед кого і що треба буде знати, розкаже наш знавець Микола Васильков. Отже, друзі, цю картку, яка зараз на екрані, повинна з'явитися, отримає той, хто скаже в правильній послідовності всі номери, під якими грав Олександр Караваєв у клубах та збірні. За порядком їх появи Олександра Караваєва. І ця картка ваша, будь ласка, залишайте відповіді у коментарях під цим відео, ми всі їх ретельно прочитаємо і знайдемо переможця, я в цьому впевнений.