СТЕПАН ЄРАНОСЯН / ЧУШ. Сварки з шефами, продажні огляди, расизм в Карпенка, МастерШеф, бест шаурма
Степан Єраносян
Опубліковано 29 вер. 2026 р. • Довжина: 16 660 слів
Короткий зміст
Він проїхав майже всю Україну, щоб знайти найкращу шаурму. А його історія — яскравий приклад того, як із YouTube може вирости власний бізнес. Сьогодні в нас на барі зі своєю власною шаурмою — Степан Єраносян, фудблогер, а тепер уже й ресторатор із YouTube-каналу «ЧУШ».
🔥 Як створювався YouTube-канал «ЧУШ»
🔥 Відкриття власних закладів у Києві та Вінниці
🔥 Скільки можна заробити на ресторані в Україні
🔥 Де в Україні найсмачніша шаурма
🔥 Конфлікти з Клопотенком та Ярославським
🔥 Захоплення Іваном Ургантом
🔥 Робота на «МастерШефі»
🔥 Кінокар’єра Степана Єраносяна
🔥 Расизм та секс-скандали в університеті Карпенка-Карого
🔥 Спортивні досягнення та змагання в Криму
🔥 Ініціатива «Тисячовесна» та гроші від держави для блогерів
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Так, «Пряма Червона» ще не розпочиналися. Ось «Пряма Червона», «Пряма Червона», «Пряма Зелена», «Пряма Зелена», «Пряма Синя». Що це, Степане? Це види шаурми. Види шаурми мої, з мого закладу. Це одесо. Мені що, розказують про кожен? Та ні, ну... Ти казав, що щось жіноче. Ні, жіночий дівчатам більше сподобається Київ. Він трошки легший. Я тобі так скажу, що не з порожніми руками до нас всі приходять, але з їжею ще, мені здається, ніхто не приходив. Окей. Що я їм?
[Фоззі]
Одесу. А що ти любиш?
[Степан Єраносян]
Я спробую одесу.
[Фоззі]
Я їм.
[Степан Єраносян]
Ти любиш трішки гостреньке, щоб було? Так. І трошки фрішки буде там. Давай. От одесу беріть. О, це схоже на дьонер берлінський, да, виходить?
[Фоззі]
Ні-ні, не думаю.
[Степан Єраносян]
Дьонер ми теж робимо зараз. Просто я єдиний, де їв шаурму з картоплею, це в Берлінській. В Дніпрі, в Одесі дуже часто шаурма з картоплею. Дивись, я з Запоріжжя. В Шаркові колись, ну це дьонер називалося тоді ще. І це вже після того, як я поїхав з Запоріжжя, виявилось, що Запоріжжя – це ж столиця шаурми в якійсь мірі. Ну, так, але там взагалі доволі непогана шаурма в Запоріжжі. Але не топ-3, так? Ну, як я казав, в топ-3, думаю, Запоріжжя вийде. В топ-5 – сто відсотково, сто відсотково. Так, ну це ми операторам віддамо, так? Вони будуть щасливі. Ти вже їх улюблений герой. Так, ти вже найкращий герой, прямий червоний для команди. Так, що я їм? Одесу. Ти їсь Одесу. Харків їсть Одесу. Харкову, до речі, найбільше чекають дві шаурми. Найбільше чекають Харків і найбільше чекають Запоріжжя. Стільки Запоріжжя в нас вже є розроблений. Ми його запустимо в іншому місці. Ми будемо щас відкриватися в іншому місці, не в Києві. Це буде Вінниця. Вінниця, а чому Вінниця? Тому що... Серветки є в Києві? Дивись, до речі, насправді, це, да, мають бути. І серветки, і вологі, і все, ми нормально все пакуємо. Взагалі, знаєш, чому Вінниця? Насправді, перше місто, в яке я поїхав знімати шаурму, була Вінниця.
[Фоззі]
Чому?
[Степан Єраносян]
Бо в мене брат живе в Вінниці. Чого брат живе в Вінниці, я поняття не маю. Він, коротше, жив в Кривому Розі, ну, як і я. А це не той брат, який боксує? Ні, ні, ні, двоюрідний. А, це рідний брат. Це рідний брат. І він, коротше, він працює там в ІТ якійсь серйозній конторі. І, коротше, я в тому не розбираюся. Але суть в тому, що він приїхав з Кривого Рогу, приїхав в Київ. І каже мені, а він такий, каже, знаєш, тіпа, я, каже, приїхав в Київ. Я кажу, офігеть, ну, міг би попередити, тіпа, і що? Кажу, ми приїхали з дівчиною, там, хочемо з Кривбасу, тіпа, виїжджати. Це було до повномасштабного вторгнення ще. Що, де радиш дивитися квартиру? Я кажу, братан, ну, тіпа, де завгодно, дивись, головне не... Пох. Попазняк є, сакарки-харки. Ні, ну, з Кривого Рогу всі, в основному, на Банковій. Ну, вибачте. Загально, я йому, тіпа, сказав, що тільки не туди. А так, кажу, от глянь, що, тіпа, по адекватній ціні буде, і плюс-мінус центр, якась червона гілка, тіпа, політєх, не оверпрайс, і щось таке. Він такий, добре, почув. Ввечері мені теле... Я кажу, дивись, братан, шукай, щоб хороше знайшов. Скільки хочеш, залишайся в мене, тіпа, все, тіпа, окей. Ти не напряжеш. Він такий, добре, добре, добре, почув. Ввечері телефонує, я кажу, ну що, ти їдеш до мене? Він такий, та ні, ми зараз вже будемо речі завозити. Я кажу, в сенсі? Він каже, та от ми знайшли хороше. — На Педніках? — Так. — Так? — Так. На Асакарка. Асакарка — це ота сторона біля озера. У мене прямо крайній дом, з вікна краса, озеро, а він рибалка, жорсткий. — Там асфальта нема? — Так, так, так. Я кажу, офігенно, братан. Через три місяці успішно він звідти. Кажу, я не можу, не можу ні запаркуватися, ні... Він ще не звик щось, знаєш, з міста в якому ритм отакий, приїхати одразу на Пазнікі, де просто, ну... Кам'яні джунги.
[Фоззі]
Там треба в Міджі.
[Степан Єраносян]
І він каже, ми їздили на вихідні в Вінницю, нам так сподобалось, ми поїдемо в Вінницю. Фонтани. А йому що, він може з будь-якої планети працювати взагалі. Не дивно чути про ритм від людей з Кривого Рога, там ритм простий. В понеділок виїхав з одного кінця міста, всередині припаркувався вдома. Це насправді перебільшено. Тому що, якщо подивитися, 126 кілометрів Кривий Ріг довжина, але по факту десь 80, якщо з Даманського і до Сівгока. Балірон теж з міста, в якому проспект Ленін, наприклад.
[Валерон]
Так, він найдовший. Найдовший.
[Степан Єраносян]
Але, а чому тоді не писало 126? А там якось рахується міська лінія. Типу, умовно, якщо міську лінію ось так обітнути, то це довжина міста. Не так, як ти проїжджаєш його, а так, як ти... Але 80 теж немало. 80 дофіга. Дуже багато. Дуже смачно, насправді. І соус згори був... Я, як трохи футблогер, уявлю себе. Соус згори, не сухе. А в нас з тобою однакова, точно? Так, у вас однакова. Як людина, яка їсть... Ти їси шаурму, взагалі? Раз на рік. Я теж шаурму. Десь на гастролях на вокзалі. Я щасливий, дякую. Це не вокзаль. Коротше. Чому Вінниця? От. І якось воно так склалося, що і зараз, тоді Вінниця стала для мене. Бо я такий думаю, куди поїхати? Ну, поїду до брата, у нього заночую там. Зніму... Це ж таке, січень 22-го року, напевно. Або грудень 21-го. Ну, коротше. Це доповно масштабки буквально. І ми там зняли Вінницю. І зараз місто, яке ми будемо відкривати, це теж Вінниця. Тому що якось, дивись, хочеться піти в інші міста. Є міста з важким дуже ринком. Це там Одеса. Там важкий дуже ринок, насправді. А що мається на увазі важкий ринок? У всьому, в будь-якому сенсі. Дуже великий. Ні, це дуже легко. Там просто багато свого об'єкту. Там ходять по певних закладах. Там дуже багато шаурми. Давай почнемо з того. У мене інший трошечки формат шаурми, який в Києві підходить і заходить. В Одесі всі звикли до зовсім іншого. Там звикли за дешево, до великих розмірів. І там більше не про якість, а про кількість. Хоча там багато смачної шаурми, дійсно, це факт. Але, умовно, коли ми розробили цю, коли я почав її їсти постійно, я після цього уже поїхав в Одесу, мені вже там не така смачна шаурма. Фос, як думаєш, скільки можна проїхати на одному баті такого ось Nissan Qashqai Power, як у нас з тобою? Судячи з питанням, щось буде велике. Ну добре, почну зі скромної ставочки. 900 кілометрів. Ха, а ось і ні. 1980 кілометрів. Нещодавно, в липні буквально цього року, такий самий Nissan Qashqai E-Power, який у нас з тобою, проїхав в Колумбії. А, ну в Колумбії, це зрозуміло. Це ж на чистому колумбійському повітрі. І на чистій колумбійському бензині. Проїхали вони отак от від Боготи до узбережжя Киримського моря. Я б теж так проїхався по Колумбії. На одному баті 1980 кілометрів. Це що, Київ-Харків, Київ-Харків? І виходить, що це навіть записали офіційно в книгу рекордів Зіннеса. Це рекорд. Ну круто. Все це завдяки інноваційній системі E-Power, тому що це не звичайний гібрид. А тут колеса в автомобілі E-Power приводяться в рух виключно електромотором, що забезпечує миттєву реакцію та плавне прискорення, характерні для електромобіля. Фактично, E-Power поєднує продуктивність електромобіля зі зручностю традиційної машини і традиційної заправки. Це ж який розхідний від'ємник, чи що? Він виробляє бензин? Можете самі спробувати таку економну, стильну, сучасну машину. В описі до цього відео буде запис на тест-драйв. Взагалі, раз ми вже почули про бізнес, я хотів про це поговорити, про бізнес, я подивився випуск, довго їхав за кермом, послухав випуск Федорова з Купером. І Купер каже, що... На фудмаркеті, і ні слова про нас не сказали. Ні слова не сказав про вас. Сказав, що це найгірший бізнес, який може існувати в світі.
[Валерон]
Це класно, звісно.
[Степан Єраносян]
Ніхто не відкриває ресторани, ніколи в житті. Це ж саме вам кажу. Ні, ні, ні, не відкривайте. Тільки я буду відкривати. Насправді бізнес важкий, але люди постійно їдять.
[Фоззі]
Так, звісно, є.
[Степан Єраносян]
Є партнер, якийсь інвестор?
[Фоззі]
Ні, ні, інвестор.
[Степан Єраносян]
Ви у вас співрозмірні долі?
[Фоззі]
Так, так, так.
[Степан Єраносян]
Партнери з ресторанної сфери, які займаються операційним закладом. Окей. Ну там просто дуже... Дивись, це бізнес першочергово операційний. Там дуже багато операційної роботи. Дуже багато. Тобто ти відповідаєш за медійку, мовляв, операційну бренду? Я відповідаю за продукт, за просування, за смак.
[Валерон]
За маркетинг.
[Степан Єраносян]
А операційно, як налаштовані процеси, веде наш дапартмент. Зараз, виходить, у вас є фудмаркет і доставка? Доставку ми тільки підключили, бо дуже-дуже просили. Доставка — це невигідно. Всі, у кого підключені доставки, розуміють, що це не дуже вигідно. Чому? Розкажи. Тому що сервіси доставки, будь-який сервіс, вони всі однаково забирають. Плюс-мінус, однаково. Як домовишся, 2-3 відсотки — різниця, комісія. Ну скільки? 10? Та ні, там 30-35. Ого! А маржинальність бізнесу — 20-25. Ну так. Оце втрата. Тобто ти втрачаєш половину прибутку, мовляв? Та які? Ти все. Весь прибуток? І зверху ще віддаєш. Це цікаво першочергово тим, у кого немає бренд. Знаєш, умовно просто зробити якийсь Dark Kitchen без закладу, без нічого. Крутити якісь суші, вигадати бренд. І тільки голова чи болт тобі дасть трафік. Тому що про тебе ніхто не знає, а доставку замовляє багато людей. І тобі там просуватися, башляти їм гроші за те, щоб тебе совали вище. І тільки так тебе почнуть замовляти. Суші, ладно, привезли. Шаурма взагалі не для доставки. Вона вже втрачає половину смаку. Ви поїли, не половину, 30% смаку точно втратили. Це факт. А якщо зробити доставку? Можна. Думаємо над цим, але це не має сенсу, коли у тебе один заклад. Пізніше, побачимо. Це не так важко, насправді, як здається. Але там є свої нюанси, які теж треба вникати. Окей, ти довго йшов до цього. Два роки тому сказав, що цього не буде вже. Спеціально, просто щоб не бути... Я не люблю бути балаболом. Так, так, так, от зараз. Потім, коли я не знав, як воно буде, і всі такі, ну що, ну що, ну що, то я міг отак пожартувати звісно. Довго шукав приміщення, так?
[Фоззі]
Довго.
[Степан Єраносян]
Взагалі, це дуже круто, що з Ютуба, я дуже люблю такі історії, виходить, з Ютуба вийшов бізнес ще якийсь. Він вийшов з Ютуба, і він вийшов прям, тіпа, по приколу, з самого початку. Але знаєш, багато було, ну, я так розумію, серед твоїх фанатів, підписників, що, тіпа... Не люблю злого фанатів, мені здається, фанати можуть бути у Фозі. У Фозі можуть бути, звичайно.
[Валерон]
У нього можуть бути фанати.
[Степан Єраносян]
Ну, глядачів, звичайно. Серед твоєї аудиторії, так. Що, тіпа, не дуже трушно, бо в такому достатньо дорогому місці відкрився заклад. Ну, що це не дуже трушна шаурма, тому що вона на фудмаркеті. Так, є такий момент. Чи боюся цього моменту? Ні. Ні, тому що я зараз думаю про, знаєш, новий стріт-фуд. Щоб це було, ну, прямо... Щоб це було точно безпечно. Насправді, дійсно, без перебільшення, ти зараз зайдеш в будь-який більш-менш цивільний маф, де ти зрозумієш, що тобі... Ну, що там є вода, каналізація. Бо в мафах, яких ти готуєш, в яких ми звикли шаурму їсти, там вже немає навіть каналізації, і по факту це не можна їсти. У нас, коли взимку були обстріли і не було води на фудмаркеті, ми не працювали, тому що це санітарні норми, всьо, ми не можемо. І ми не мали права навіть набрати води, просто отак от і працювати. А зараз ти зайдеш в будь-який більш-менш сучасний маф з шаурмою і побачиш, що ціна відрізняється від моєї на фудмаркеті на 30 гривень. Не так і багато. Не так і багато. Тіпа зараз вся шаурма, ось цю шаурму, яку ви з'їли, коштує 279 гривень. Я знаю скільки, у мене записано, 279.
[Фоззі]
Готувалося.
[Степан Єраносян]
А найдорожче 379. 399. Вже 399. З креветкою. Там немає креветки? А, є, 399, рейтерська. Рейтерська з креветкою, але там 10 креветок отаких. А за ціну те, що, напевно, прилітало тобі, так? Дивись, прилітало від людей, які очікували, що це буде шаурма за 150 гривень. Але такого вже немає і в МАФах, по-перше. По-друге, там неможливо це зробити. Там просто, якщо люди дізнаються, скільки грошей взимку заплачено з комунальними, з орендею, з сервісними різними історіями. Ти ж приходиш туди, забрав шаурму, поїв, встав і пішов. За тобою прийдуть, приберуть цю тарілку. Це як в ресторані. Я, взагалі, дуже люблю супермаркет. Буквально тиждень тому був. Не їв шаурму, правда. Визнаю чесно. І так ти цільова аудиторія, хіпстер такий, класичний. Ти їв у Кацуріна, так? Ні-ні, не їв у Кацуріна. Я їв бургер Купера. А мама їла… Що вона їла? А, ні, вона була у Кацуріна. Круте місце, мені подобається фудмаркет. Але коли ти не асоціюєш його з шаурмою, я розумію, чому тобі не влазиться прилітати. Але вона там треба. Її там їдять офігеть. Її там люблять. Тому що шаурма, насправді, один з улюблених продуктів українців. А чому ти вирішив там відкривати, а не в окремому місці якогось? Тому що дешевший вхід інвестиційно. Тобто дешевше пододекуперування. Не дешевше. Це перший заклад, я не знав, як воно піде. І інвестувати. Дивись, побудувати ресторан зараз коштує мінімум мінімум дві тисячі євро квадрат. Ресторан. Кафе, кав'ярню теж. Ну, типу будь-що. Заклад харчування, кафе. Щоб там були витяжки, щоб там був більш-менш прийнятний дизайн, а не просто ти зайшов після когось, львівські круасани були, написи львівських круасани постирав і туди зайшов ті ж меблі. Бо такі думки у нас теж були насправді. Мінімум. А так, по-хорошому, дві-триста. От рахуй по мінімуму, по дві євро рахуй. П'ятдесят квадратів – сто тисяч євро. П'ятдесят квадратів – це мало. Бо там кількість людей нормально не сяде. Це тільки кухня. А зараз ми працюємо так. Зараз ми працюємо на дванадцяти з половиною квадратів. Там маленький корнер. Але весь інший фудмаркет – твій. Розумієш? Люди гуляють. Навіть тобі, якщо шаурму, коли багато людей чекати пів години, ти прийшов, розрахувався, взяв пейджер, пішов гуляти собі, пішов, взяв в «Арварі» пиво, пішов, там щось ще взяв, на бар. Ну, зрозуміло. Це магніт, це відоме місце. От. І там я розумів, що на початках, як там було перші два місяці, там стояла черга до виходу. А якби це була не зима, там би і на вулицю стояла черга. Просто люди тут стосувалися, на маркеті. І мені знайти заклад, в якому відкритися, побудувати заклад, в якому відкритися, це або було б щось дуже маленьке, або щось дуже велике, щоб вивести оцей об'єм на початках. Ну, коротше, воно тіпа... Ну, я розумію, що ти вирішуєш це оптимально. А ти можеш сказати, скільки коштує оренда у нього? А я не знаю, чи можна говорити, чи ні. Ну, оренда коштує, як у великого закладу. Для 12 квадратів це дуже дорого. А порядок інвестицій, що ти витратив? Порядок інвестицій — це Nissan X-Trail в самом топі. Дуже гарно сказав, дякую. Це твоя доля, чи це комплекс? Це загальна. Тобто твоя половина. 2,78 млн грн. Це якщо говорити про футмаркет. А зараз це додаткові інвестиції більші? Це буде, знаєш, скільки квадратів. Але там не так рахувати. Там просто є вже посадкова зона. Це кафе вже буде. Це ТРЦ. І це фудкорт ТРЦ. Але там тільки ми. Поняв. І там буде ширше меню. Там буде і боул з рисом, з овочами, з м'ясом шаурми. І там будуть гірос, тантуні. Тантуні знаєте, що таке?
[Валерон]
Гірос я дуже люблю.
[Степан Єраносян]
Гірос у нас, до речі, є. Я його не привіз. Я зрозумів, що для мене тема шаурми вірменська. Ага, вірменська. Тому що в нас був друг і є. Він тримав точку. І він мене навчав, що правильно казати, шауварма. Шауварма. Ізраїльська якась. І ми кацапів тролили в Санкт-Петербурзі. Групу кирпічів. Шавєрма, шавєрма, шавєрма. Ми казали правильно, сарабською, шауварма. Це було дуже давно. І в нього була точка. І ми заїздили постійно з Черкас на Черкаси до нього. Я йому написав, придумав слоган. Він його написав, поки йому не спалили точку. Написав «Скушай шота у Ашота». А, ти розповідав себе. Так. Він потім став організатором байкерських фестивалів. Сальвадор такий. Дуже крутий. Можливо, у тебе теж корні якось повтрувалися на шаурму? Є, звісно. На захоплення шаурмою. Дивись, в Україні шаурма — це не про вірмен. Ну, напевно, так. В Україні зараз це в основному... Зараз здебільшого узбеки. Чомусь здебільшого узбеки саме залишились і розвиваються дуже сильно. У них дешевий сегмент. У них більше, звісно, проплови всі у цій історії. Але шаурми у узбеків теж є. Це, до речі, взагалі теж така тема. Щепітильно. Чому? Тому що, знаєш... Тому що вони з Росії, мабуть, приїхали. Чого? Хіба? Я не знаю. Порядоку поняття немає, звідки вони приїхали. Я думаю, вони туди були. Просто вони зараз гарно розвиваються, тому що у них працюють всі свої. І їм за рахунок цього легше розвиватися. Тому що українців знайти на роботу зараз важко. А узбеків — ні. До речі, це я про те ж теж хотів поговорити. Це ж, напевно, виклик, правда, для бізнесу? Знайти людей зараз. Для будь-якого, взагалі. Зараз, взагалі, будь-якому бізнесу в Україні дуже важко. А скільки у тебе людей працює? Слухай, дивлячись, в яку зміну, загально дуже багато. А якщо рахувати людей, які на зміні, які крути... Ні, не зміни, а, я думаю, можна, ну, комплексно. Дивись, якщо почати рахувати операційних директорів, маркетинг-директорів, івент... Можливо, маркетинг-директор? Всі є, так. Івент-директор? Так. Ну, тіпу, якщо почати рахувати оце все... То ти, серйозно, не будеш мерсити, правильно? То це, ну, тіпу, дуже багато. А якщо просто порахувати тих людей, хто працює на КФМ, це... Ну, в одну зміну, це два-три кухарі, хазяюшка, бо постійно треба чистоту підтримувати. Менеджер, він же касир. У нас зараз нова система. У нас не просто касир, а у нас як менеджер закладу стоїть на касі, і він є зв'язком. Це як в Макдональдсі. Хостес? Ні, не зовсім. Він контроль якості теж слідкує. Вони навчені всім процесом. Мене менеджер знає, як готується кожна шаурма, і може приготувати будь-яку шаурму краще, ніж кухар. Просто його завдання – це контролювати. Якщо щось не так, він дивиться, контролює процес готовки, передає, тіпа, далі пакувальник теж все контролює. І з залом зв'язок має менеджер. Колись щось не так, до тебе підходять, і він повністю знає про всі проблеми. А це не просто, тіпа, дівчинка на касі, умовно, яка щось пробиває. Ну, а в Вінниці, напевно, більше людей буде, так? В Вінниці? Це ж більший заклад. Більше, але не кратно. Тому що тут міг бути теж більший заклад, і працювало ж би стільки людей. Просто в них було би більше повітря. Але бачу, ви йдете там, де є люди. От така стратегія виходить. Ну, в фудмаркеті є люди. Терця теж є люди. Ні, там не зовсім, просто... Бо мені здається, що це важлива точка. Просто пробує новий концепт. Точка важлива, але важливіше продукт і сервіс. Ось і все. Тому що, ну, дивись. Ну, реально, давай, вправді, в очі подивимося, де відкрилась перша намілака.
[Валерон]
Я не знаю, не там?
[Степан Єраносян]
На Межигірській. А, на Межигірській. Тіпа, подивіться, що там було і що там зараз.
[Валерон]
Її зараз там нема, правда? Є. Є, так?
[Степан Єраносян]
Нормально все. І там, допоки не відкрилась ця, там стояла черга постійно. На Межигірській? На Межигірській. Скільки? Ну, там три роки? Чи коли вони відкрились, я точно не пам'ятаю. Ну, давай так, роками, кілька років, там стояла черга стабільно. Хоча це Межигірська, метро Почайна. Що було зараз, там поклали плитку, зараз там гарно, симпатично.
[Валерон]
Метро Почайна, Межигірська, де мені це падало. Ой, Почайна, Тарасовщенка.
[Степан Єраносян]
Тарасовщенка. Я перепрошую. Зараз там, тіпа, все цивільно, гарно, бізнес-центр чи якийсь там гарний. Я нічого не пам'ятаю, де там.
[Валерон]
Все симпатично.
[Степан Єраносян]
А до цього там були розбитий поділ і намілака, і все. І там нічого не було. І все, де там були люди? Та були люди. Там реконструкція оця сталася от, тіпа, пів року тому. Окей, ну ти себе відчуваєш ресторатором вже? Ні. Ти все ще блогер, у якого є бізнес? Ще трошки. Ще трошки, ще не відчуваю. Фос, знаєш, чиє прізвище в мене на футболці? Ну, здогадуєш, що не Мауріній, не Трубін, це не веретарка, значить, там в тебе Судаков. Точно, Георгій Судаков. Бенфіка, нова форма, дуже мені подобається, до речі. Оріджиналс. В цьому сезоні Жора грає в старті майже всі матчі, поки що. Серйозний підсилений для збірної. Але Трубін не грає. Трубін, на жаль, не грає. Так, можливо, нарешті Судаков перестане вдавати в Збірній Україні лівого інвертованого Вінгера і повернеться в середину поля, а Мудрік повернеться на своє законне місце. Якщо дійсно нам знову пощастить, він набере форму. Абсолютно точно, тому чекаємо на виступи Георгія на своїй рідній позиції в Збірній України і вболіваємо за збірну. Разом з преміум-партнером збірної України з футболу компанією VBET. VBET і збірна разом сильніші. Ще одна згадка про Кривий Ріг. Опа! Був такий напів-мем, напів-скандальчик, коли Зеленський до Дня Києва писав привітання якесь, і воно базувалося на тому, що запах шаурми на Київському вокзалі. І почали люди реагувати про те, що тоді не було шаурми на Київському вокзалі. А я не знаю, є шаурма на Київському вокзалі? Є. На центральному, так? Навіть я там крутив шаурму один раз. У моїх друзів був там заклад. На центральному саме, так? Ні, в них на південному. На південному є купа. Ні, йшлося про ті часи, коли... А коли це було? Коли він тільки приїздив вперше в Київ. А тільки став президентом? Та ні, приїздив тільки. Він згадував свої приїзди в Київ. Але це європейська історія, тому що скрізь воно там по-різному називається, але ж фактично це одне і те ж саме. Але в Європі вона теж емігрантська. Так, так, і в нас вона емігрантська. Вона в принципі емігрантська. Так дивись, оцей в Берліні дьонор, найвідоміший в світі, напевно, він знаходиться на станції метро. Просто на метро люди їдуть спеціально на це метро. Я так їздив. Ти їв його? Так. Вона величезна просто. Ти знаєш, як там працюють? Ти звернув увагу? Ти в черзі стояв? В черзі стояв, так.
[Валерон]
Скільки?
[Степан Єраносян]
Ну, недовго. А ти звернув увагу, що там сильно вони не поспішають? Не поспішають, напевно, так. Вони штучно роблять чергу? Я не знаю. Вони зароблять гроші і їм побарабан. Воня, в мене друзі там картопляє. Я з дружиною був, дружина половину з'їла, половину ще проносила, півдня, і потім ввечері ще не їла. Вона була, в принципі... У мене друзі були там місяць тому. Я не знаю, в якому саме, але в самому популярному цьому. Кажуть, ось так. Чоловік ось так готує, у нього стоїть черга. Висять зустрічки, типу, чекай, розумієш? Стоять люди, чекають. І він замість того, щоб скрутити, віддати людині, у нього наполовину повні ємності. Ну, ці саладети. І він дуже повільно починає наповнювати саладети. Ну, можливо, я не звертався у вагу. У нас би так не було. У нас або б їх наповнили швидше, або б ще допрацювали. Або б його звільнили. Поняв? А потім, каже, ми підходимо, і він нам робить шаурму, і він, тіпу, соуса так наливає. Не поспішай, Дмитро. Знаєш, я, може, був в окути цією туристичною історією, що це... Це, як в Україні, шукати саме італійську піцею. Я не кажу, що це погано, я кажу, що це по-іншому, ніж у нас. У нас дуже вибагливий споживач, дуже вибагливий. І сервіс високий. Поняв? А там, тіпу, всім по барабану на те. Там, тіпо... Ну, так. Це багато давів. Тіпо пояси, що ти переживав. Ну, так. Це ж їжа, це все. Окей, ну, а що, у тебе є плани якогось, ну, після Вінниці? Що далі? Який план? Ще якісь міста?
[Валерон]
Так. Франшиза може?
[Степан Єраносян]
Ні, франшизу поки не планую, тому що це складна історія. На цьому можна нормально заробити, але дуже сильно втратить якість. Ніколи не кажу ніколи, поки я франшизу не планую. Коли зрозумію, що це можливо, може, і зроблю. Тобто, питання не всього. Дивись, а тебе співвласник той самий в Вінниці? Чи, може, ви місцевий? Ні-ні-ні, ми в партнерстві. Так як почали, так і пішли. Це партнерство склалося, братан. Не просто, що, тіпа, мені запропонували. Поняв? Це я запропонував. А може, місцевих залучати, знаєш? Чи це вже франшиза?
[Валерон]
Ні-ні-ні.
[Степан Єраносян]
Дивись, може бути. У мене є друзі, які хотіли відкриватися у Львові, поки не відкрились. Ще. Не знаю, відкрилися чи ні. Вони в Києві такі, доволі популярні. Шорма, так? Так. І вони кажуть, що, ну, ми якщо у Львові, то от у нас є, тіпа, львівський там партнер, з ким би ми це хотіли робити. Тобто, ця історія теж можлива. Але, ну, ми пробуємо своїми силами. Цікаво. Ні, просто вдруг, якщо ти в Ужгороді захочеш, то, може, ми з Хозом би розглянули. Важливість відкриття. Окей. Хоча Ужгород — цікаве місце. Звичайно. Але його треба вивчати, кожен ринок треба вивчати. Я просто, перед тим, як заходити в Вінницю, я трошки вивчив ринок. Я пішов і подивився, скільки там людей і скільки там реально смачних закладів. Людей там багато, люди там люблять смачно їсти. Ну, ще біженця додалися. Але всі, хто там любить смачно їсти, вони їздять їсти смачно в Київ. Ну, так. Ну, з Ужгорода в Київ не поїдеш поїсти. Може, в Будапешт цю башу, щоб брати славу. Точно не в Київ. А ми все ближче до мети. 100 тисяч підписників прямої червоної. Після цього офіційно Валірон не буде нікого перебивати. Ніколи. Давайте прискоримо цей історичний момент. Окей, давай поговоримо про Ютуб. Давай. З цього все почалося. Завдяки чому з'явилася можливість робити ресторан. Але це ж почалося з «Що у ліці шепчать». Чудова українська шаурма. Мені насправді подобається, що це все отак саме склалося. Тому що в цьому є свій прикол. І цей шлях є на Ютубі від початку і до сьогодні. Зараз ці випуски висять на каналі.
[Фоззі]
А що мені приходить?
[Степан Єраносян]
Російською ти якісь опитування на вулиці робиш. Я дивлюсь пошук форматів. Це взагалі, мені здається, річна річ. Я постійно в цьому знаходжуся, в пошуку форматів. Тут у нас стабільний формат. Але на спортивних каналах я теж постійно намагаюся вигадати, хоча здавалося, що можна вигадати в футболі. Футбол, граєте футбол, показуєте футбол. Були опитування, потім були професії. Ну, воно теж все переростало органічно. Це не було «а тепер я пробую знімати професію». Це не так було. Це було просто, як ковід вийшов, людей немає, ніхто говорить зі мною не хоче, каші не звариш. Одні кур'єри. Тоді навіть заклад ти не міг піти поїсти, тільки кур'єрами їх везти. Я це розказував вже тисячу разів. Я бачив, що ти в цьому році знімав, наприклад, доставки. І зніму зараз знову ще. Перше, просять. Друге… Просять в коментарях просити? Так, звісно. Друге, це зараз вже є часткова піар-кампанія закладу. Твого? Так. Ти ж свою доставку знімав. Я бачу, ти знімав і голову, і болт. Ну, сервіси якісь. Але доставляв свою? Так, так, так. Свою. Окей. Я бачив якийсь подкаст, ти два роки тому казав, що не хочеш вже через два роки знову знімати бургери. Ну, я вже зняв всі огляди бургерів. Не хочеш знімати суші. Ніколи не буду знімати доставки суші. Потім у тебе в цьому році доставка суші… Суші на доставці. Спеціально ми спробували цей формат, бо я в нього дуже сильно не вірив. І це було, ну знаєш… Найдорожчі, найдешевші суші. Ні, ну то чуть-чуть інше. То чисто ютубний формат, найдорожчі, найдешевші. А суші, конкретно суші, я знімав останнє це на доставку, коли мені приїхали. Все, що я зміг замовити в голову, чи десь в голову, по-моєму, все отак от наклацев, і все мені приїхало. Я все їв. І я просто не вірив в студійний формат, тому що для мене це… Ти так і казав в подкасті, я не буду вдома сидіти і знімати суші. О, так, так. Ну я сидів не вдома, я сидів на студії. Мені цей формат, конкретно мені, не подобається. Я його зробив. Я ж кажу, ми сперечались, чи набере він нормальні перегляди, чи ні. Я програв. Бо він набрав там. Бо вони по 200 тисяч понабирали. Але я казав, що тіпа… Там тіпа… Сто тридцять, це тіпа… Стелі? Так. Тобто ти йдеш за бажанням глядача, в якийсь мір? Ні. Не йду за бажанням глядача. Це я з глядачем сперечаюся. Ні, я розумію, що ти з командою умовно. Чи за тим, що може набрати перегляди, хоч я… Та звісно, ну дивись, першочергово тобі треба, щоб… От у мене, наприклад, можна я зараз відкрию Ютуб і подивлюсь скільки переглядів на одному відео? Що ж, Одеса… Зараз неможливо знайти людину, якої не стоїть в Ютуб-студіях. У мене залишилось чотири тисячі переглядів до першого мільйона. Я дивився сьогодні найпопулярніше відео про Одесу. Але цьому відео два роки, розумієш? Тобто, у мене немає відео, яке набрало мільйон, умовно, за пару місяців або за тиждень-два. Але це більш-більший формат, що вони добирають відео. Так, так, так. Нас теж добирають, але не в таких масштабах. Я теж знаю, коли є… Тобто це вічний контент, він вічно… Ну майже, тому що неактуальні ціни стають. І я стараюся, мені часто кажуть, чому ти ціни не назвав? А я розумію, коли я розумію, що це відео не в секунді, то, умовно, коли я там замовляю головою, отакий формат знімаю, то там першочергово треба назвати ціни. А коли я знімаю, умовно, смачну Одесу, як у цей відос-мільйонник, я там називав ціни, але коли я зараз знімаю схожі формати, я часто, коли ціна не є ключовою, що це супердорого або супердешево, коли це, умовно, в середньому по ринку кошту, ми ціну даємо внизу цим графікою, ціни робимо, але я її можу не озвучити, просто, щоб вона не різала вухо, коли через два роки ти будеш дивитися це відео, бо це не про ціну, це про культуру їжі в Одесі, в принципі. Ну, в цілому їжа популярна штука. Я завжди хотів робити формат, до речі, щоб футболіст готував їжу і до нього приходив інший футболіст, і вони про щось говорили. Ну, можливо, колись і зробимо. Треба футболіста ліки знайти. Ти думаєш, вони вміють готувати? Ну, я бачив просто в НБА в баскетболі був такий тип, який готував.
[Валерон]
Що вони, на барбікю стояли? Так, на барбікю стояли.
[Степан Єраносян]
Ну, в цілому їжа популярна штука. Тому що всі їдять. І багато хто ж намагається повторити за тобою, правда? Так, є. Я бачив, але вони щось швидко здуваються, ніхто боютупщиться. Не знаю, я не слідкую. Слухайте прикол про бургер. Ти сказав, і я згадав. Ми зараз каталися Америкою, і місяць це було жахливо. Я пробував готувати, ми там будинок знімали, треба було пересидіти, їздили в маркет, щось я готував, воно все не те, все не альовано. В кіно вони красиво їдять, а в житті, коли місцеві тобі показують, там є лінійка закладів, італійський, безкоштовний суп. Замовляєш пасту, і тобі носять суп, поки ти їдеш. Або ще щось, там в Чикаго, там, де знімали серіал «Відміть», і діджей нас потащив на ці італійські... Я дивився «Відміть», це про кухню. Про ресторан. Коротше, сказати, що воно смачне? Точно ні. Там та черга стоїть, але серіал працює. І водій, звукорежисер Святослав, він з Тернополя. Живе в Чикаго вже 20 років. І він нас возить, ми їдемо по Америці, думаємо, нам треба вбити чотири дні, і ми там вигадуємо, куди ми заїдемо. В Гарліан, ночувати ще кудись. І, значить, якийсь бургер, і я кажу, блін, ну воно все не таке. Ну в кіно красиво, в житті не смачне. І тут цей Свят каже, «Та це тобі не вагончику у Франківську».
[Валерон]
І я так...
[Степан Єраносян]
А я вважаю бургер з вагончика у Франківську у найкращому світі, тому що ми там поруч аптечки збираємо, в п'яти метрах від... Коротше, і відкрився там промприлад, величезний фудкорт, дорогий, хіпстерський.
[Валерон]
У Франківську? Так, у Франківську.
[Степан Єраносян]
Я поїду знімати у Франківську.
[Валерон]
Пиши. Так ти вже знімав мені. Ні, я знімав шаурму.
[Степан Єраносян]
Я тобі скину. Там дорожезна шаурма, і я думав, що цей вагончик завернеться, бо прямо біля нього відкрився невеличезний фудкорт на закладі в 15-20. Там як він називається? Промприлад. Промприлад чи вагончик? Ні-ні-ні.
[Валерон]
Фудкорт Промприлад.
[Степан Єраносян]
І він вижив. І чувак мені в Америці з Тернополя, я не знав, що він ще і у Франківську навчався на медицинському і там бував. І ми десь в Америці, в Глибинці, в Алабамі, ще десь, ще щось їмо, і раптом з'ясовується, що ми обидва вважаємо найкращим бургер з вагончика отакого, от у Франківську. Я з Харкова, живу в Києві, він з Чикаго, з Тернополя. І ми раптом згадуємо, і ми починаємо, знаєш, такі... А ти який береш? Я кажу, я подвійний з яйцем безсолоного огірка. А він, а я там такий, такий... От і уявіть собі, і в нас слюні починають тикти, тіпа ми їмо в Америці, не зрозуміло, що там на запраці чи ще щось. Це ж аутентичне місце. Отак же, напевно, цей дьонор в Берліні так само став знаменитим. Ні, це через те, що там в таких місцях стабільна якість, тому що воно невелике, і там зазвичай готують одні й ті самі люди. І коли там великий потік людей, чи ні? Ні, там готує один хлопець. Він в тому вагончику. От-от, от і все. Бо він готує, як для себе, кожен буде. Тут питання бізнес-складової цього. Понятно, він там для себе щось заробляє, бо він не отримує купу людей і величезну аренду отого промприладу. Він має поруч ІТ-шка масово. У нього є постійні клієнти стабільно, стільки, скільки він встигає готувати, і він отак на себе і працює. І тому воно і смачне. Мені здається, канал тобі полюбили за отакі аутентичні місця. Я люблю сам такі місця. Я сам таке місце створити не міг. Бо якби я сам стояв і крутив таку шаурму, кожному як для себе, то це б не було ні там, ні там. Я, наприклад, бачив якусь пельмєнну на борщагі, на борщагівці ти її знімав. Це пельмєнна була? Такий дуже аутентичний заклад теж. Там і в коментарях було. Варенична.
[Фоззі]
Чи варенична.
[Степан Єраносян]
Але я туди зайшов там страшно. Щось ти знімав на борщагівці? А, а, ні. Не пельмєнна. Я там вареники їв. Така вона. Там два заклади однакові поруч. Ну, коротше, дуже аутентичні. Там просто така, тіпу... Як столова. Щось таке. Є такі заклади. Вони прикольні. По-своєму. Чи от я пам'ятаю, що ти знімав в Запоріжжі піцці. І там була піцця з мого району, з космоса. Так, це з твоєго району?
[Фоззі]
Так.
[Степан Єраносян]
Дуже смачна. Вона мені нагадала піццю з дитинства. Знаєш, вона така, як от було. І вона там, ще коли я там жив, вчився і так далі, вона там була така сама. В кожному місці є такі прапіцци. Змінюється за 30 років. Це взагалі класно. От у мене випуск такий є. Культова піцца України. У Франківську теж є піццерія.
[Фоззі]
Стара піццерія.
[Степан Єраносян]
В пластикових стаканах томатний сік. І в Тернополі. Але у мене Тернопіль випуск. У мене не Франківськ. Бо вони дуже схожі. Майже однакові. Чи в Чернігові є така ж. Але зараз я бачив у тебе випуск про найкращі італійські ресторани Києва. І там якраз в коментарях, перші коментарі, тіпа, блін, це вже все не то. Що за дорогі ресторани. Дивись, і те, і те є, і те, і те буде. Все. Це тіпа єдина моя відповідь. Да, італійські ресторани дорожчі, ніж піцца у Франківську. Але в мене є на каналі піцця ця, і вона буде ще. Але ти хочеш якось розвиватись, тому от такий контент, наприклад. Ну, звісно, закривати всі ніші. Просто ти розумієш, тут ще такий момент. Я не хочу зараз якось, знаєш, розвести і зробити, як це називається, ну, зараз ти зрозумієш, що я маю на увазі. От дивись. Є під кожним випуском банка. Збір на село оборона. Під кожним випуском. Я не сумніваюся. Я розумію. Я зняв Луцьк. Там недорогі заклади, класне місто. І надонатили от стільки. За випуск цих італійських закладів надонатили от стільки.
[Фоззі]
І що погано?
[Степан Єраносян]
Тому що цільова аудиторія більш заможна. Можливо. Дивись, там такі ж перегляди, які на тих. Просто, можливо, різні люди по-різному реагують на такий контент. Але під випуском, де у мене є різотто по 700 грн і все таки інше, і три заклади реально дорогі, але реально дуже смачні. А три заклади нормальні, в які ходить більшість Києва. Це Хвиляста на Подолі. Там 300 грн коштує паста. Зайди в будь-який заклад, в будь-яка страва, в будь-якому кафе коштує 300 грн. А там шикарна смачна паста коштує 300 грн. Або 8,8, або щось ще у мене було доступне. Ну як, відносно доступне. Знову ж таки, не шаурма. У мене є і випуск, до речі. Знову ж таки, бачиш, наскільки я палка двох кінців? А у мене є випуск «Як поїсти безкоштовно». Так? Благодійка. Самий недооціненний випуск на моєму каналі, я вважаю. А «Як поїсти безкоштовно»? А от подивись. Це там якісь благодійні організації?
[Фоззі]
Ні. Кравти?
[Степан Єраносян]
Там прям фановий випуск. Ні, не крав. Не крав. Просив. Війшов і не платив? Ні, такого не було. І там прям, я вважаю, афігенний випуск. І там, повір, друже, на моє велике здивування, незадоволення аудиторії набагато більше, ніж під італійськими закладами. Ну і дякуємо за підтримку нашому прекрасному партнеру. З нами ж Nissan. Не забувайте. Ну коротше, я зрозумів, що ти намагаєшся закрити всі сегменти, які є навколо фуду і контента. Подивись західний фуд-контент. У них там, взагалі, тип їзд в ресторанах від одного до ста тисяч доларів. А ти на когось орієнтуєшся? Ні, я ні на кого не орієнтуюся, я просто відкриваю. Ти дивишся, так? Які мені потрапляють в рекомендації. Я не повторюю за ними, я просто дивлюся. Я не повторюю, просто бо я цього не зможу фізично повторювати. Коли Фос сказав про США, я, знаєш, перше подумав, що у тебе ще є величезний пласт в найкращі часи, коли європейською їжі якоюсь, західною, японською ще якоюсь. Шаурма Паріжа, це просто розвал.
[Фоззі]
Шаурма Паріжа!
[Степан Єраносян]
Ще 10 років можеш. Ні, можна взагалі продатися і знімати по світі, наприклад, огляд Макдональдсів.
[Валерон]
Вони живуть різні в усіх країнах.
[Степан Єраносян]
У мене є план, коли, десь Бог, поїду знімати за кордон отакий от контент, фуд-контент, паралельно в кожній країні зайти поїсти Макдональдс, по-перше, бо це цікаво. І прикинь, ти зняв в цьому місяці Францію, в тому місяці Португалію, ну я не був, я не знаю, подивлюся, якщо десь Бог. І отак поїсти всюди Макдональдс, у тебе паралельно виходили-виходили випуски, а потім через півроку ти зібрав всі Макдональдси і випустив випуск Макдональдс і Європу порівняно. Це розвал, мені дуже цікаво, самому цікаво. Бачу, фуд-контент ще немірно, але ти намагався й шоу знімати. Так, намагався. Викаве в першому випуску. Так, так, аудиторія так відреагувала, там були факапи, там були проблеми і зі звуком трошки, ну коротше, це важко, коли ти такий не думаєш, що я віддам все на аутсорс, а думаєш такий, я спробую зекономить. Хоча не можу сказати, що вийшло зекономить, бо це дорого. А ти хотів пару випусків з нього? Ні, один, один пілотний. Ну дивись, я не через це, я закінчив не через те, що там це фінансово дуже затратно, я закінчив через те, що зробив паузу, давай так, знову ж таки, може ми колись знімемо якесь шоу, але це буде чуть інший формат. Я просто зрозумів, що це алгоритм Ютуба не зрозумів... Не зрозумів, чому з'явився новий формат. І він зовсім інший. І я зрозумів, що якщо мені знімати формат шоу, то там треба їсти, щоб всі їли. А у нас їли мало, у нас було багато викторини, у нас було ще щось таке. І тільки ближче до кінця ми щось поїли. І я зрозумів, що зараз мені або продовжувати знімати шоу, щоб Ютуб перебудувався, він у цей формат додав. А потім я такий думаю, а чи не засадить мені Ютуб формат мій? А потім я знімаю основний.
[Валерон]
Ну можна окремий канал відкрити.
[Степан Єраносян]
Це була інша теж думка, але знову ж таки, окремий канал відкрити. Я, наприклад, не знаю, де, блін, беруть гроші всі, хто знімає в галізницькому контроле. Ну це дуже дорого. П'ять тисяч. Ну як нам казав Женя. Ну так, прикинь, п'ять. У нього це закривають рекламодавці. Чи закриють мені рекламодавці п'ять на новий канал, на якому одразу не було. Типу, Ваня, ну тут таке все. П'ять не важко закрити. Самому з телефоном. Самому з телефоном взагалі шикарно. Я взагалі трохи був в шоці, коли перший раз дізнався, що ти сам знімаєш на телефон. Сто тисяч підписників на моєму каналі. Монтуєш на телефоні? Було, ну вже ні. Сто тисяч підписників на моєму каналі, на айфон одинадцять, не про просто айфон одинадцять, сто двадцять вісім гігабайт, без мікрофона додаткового. Це сто тисяч підписників на моєму каналі. Ніяких більше. І це яке здиво таке. І Гоупро. І Гоупро, але Гоупро використовували здебільшого, коли екшн. А оці стендапи всі, якісь еті, це айфони. Коротше, айфони Гоупро. Гоупро коштувало. І то Гоупро з'явилася, ну напевно, тисяч п'ятдесят там було. Ну а що ти думаєш, якби ти курси продавав, вдруг вирішив продавати курси по Ютубу, то ти, ну, це... Дивись, я зараз... Я думаю, що харізма твоя. Я зараз продам курс безкоштовно всім. Знімай собі. Всі, хто хоче займатися Ютубом, дивіться багато Ютубу. І намагайтесь зрозуміти, що ви цікавого можете туди привнести. Всьо. А що, до тебе ніхто не оглядав їжу, так? Давай так, хто? Ну от я не знаю. Ну, заклади оглядали. Хто? Ревізор. Хто? А, Фрейму Фрейму. А вона їла там? Я просто не сильно дивлюся. Вона ходила з таким виразом обличчя, ніби її ображали. Да, ну це я знаю. Я просто не пам'ятаю, щоб вона там їла. То що вона оце все, я знаю. Да, да, да. Ну може її їла. Може її їла. А тобі на території ще не пропонували продати? Продати? Ні, саме на канал? Ні, пропонували ставити на Мігого, як знаєш оце всі історії. Нам теж пропонували на Мігого. Окей, ну бачиш... Там головне ж не втратити аудиторію на Ютубі, поняв? Щоб там треба все прорахувати. Хоча, я думаю, у мене друзі заходили туди і нормально сьогодні продали. Ну якісь вже архівні випуски, наприклад? Ну так, вони такі є. Там ти не зобов'язаний віддавати прям перший випуск якийсь. На телі я зараз на Мастершефі. Ти будеш? Так. Суддів? Ні. Яким? Ведучим бекстейджу. О, прикольно. От Фоз у нас теж намагався ж бити, так? Ведучим бекстейджу. Я не намагався. Був чи був? Ні. Вони просто не запустили. Ні, ні, ні. Вони не запустили його в останні дні. «Ікс Фактор» — це якийось осьо? Ні, який перший був. Перший. А це ти будеш з неї з тебе, так? Ну так, де Мастершеф. Прикольно, прикольно. Ну це виходить, ти будеш говорити з учасниками після… Знімай, я знайомлю глядачів з продюсером, з режисером, з шоуранерами, з фуд-продюсерами. Їздив на ферму. Може не спойлерити. Ну коротше, я показую за куліся повністю, як це знімається і спілкуюся з учасниками.
[Валерон]
Окремо шоу?
[Степан Єраносян]
Це окремий бекстейдж.
[Валерон]
Це окремо.
[Степан Єраносян]
Це перший досвід, так? Тобі виходить неділюка? Ні. Ну я ж актор. Актор ти зрозумів, ти був з серіалами, всі знають. Боже, кошмар. Ні, я маю на увазі в програмі якісь. Запевно, так. По-моєму, так. Так, так, так. Ну і як тобі телік? Дуже сподобалося. Ну дивись, я не знаю як телік в цілому, але команда… Ну телефон носити з собою не треба, гоупрошку тільки не треба. Так, якісь люди ходять знімати. Але команда Мастершефу шикарна. Там всі як, ну просто, стосунки шикарні між всіма з усіма. Вони тусять, вони відкриті. Ну, шикарний колектив. Там би я готовий був працювати, знаєш. Це така штука, це всі телевізійники розказують. Буває, там залетиш на якесь шоу, і там всі отак. А буває, на якесь залетиш, і там… Це залежить від хто набрав, воно складається.
[Валерон]
Це організм, так.
[Степан Єраносян]
А ти клопотинки знімав вгляд?
[Валерон]
Так, звісно.
[Степан Єраносян]
Тисячі… Сто років тому вперед. Сто років тому вперед. Так, у мене є. Я з ним в хороших стосунках. Він мені завжди відповідає. Хоча я б на його місці переставив. А ти концентруєшся з ним? Він мені дуже багато допоміг. Євген взагалі класний дуже чувак. Як тільки я щось не розумію і хочу спитати, я йому просто втупу записую голосове. Через дві хвилини у мене відповідь отаким голосовим. Ну, тіпа, Євген, моя повага.
[Фоззі]
Про ресторанний бізнес.
[Степан Єраносян]
У мене просто був не зовсім про ресторанний бізнес, а про більше культуру української кухні. Бо він в цьому дуже сильний. Бо він її вивчає, як ніхто. Він їздить по всіх цих селах. Всі, що там з нього глузують, я вважаю, що ці люди не вігласи. Коли він щось робить, знаходить якісь нові смаки, люди не розуміють, що ці смаки запозичені з якоїсь, дійсно, історії української кухні старовинної, що це все було. І він про це розповідає. Дуже круто, як ніхто. Але у мене був... Мені не смачно приготували борщ в його закладі один раз. Ви 100 років тому? Я про це розказав, так. Я про це розказав, бо я не міг не розказати, бо це був, типа, знаєш, я якось звик. У мене був випуск, де я один раз знімав його борщ. Він обіцяв, коли був у нас, що покличе мене, щоб я навчився варити борщ. Я йому зараз бачився на одному фестивалі закордонному, я йому нагадав. Кажу, ну що ж ти, проотвічався. Якраз про борщ. Ну бачиш. У нього був смачний борщ самого початку. Ну не самого початку, а там, коли я їв. Я прям такий, блін, хочу борща, все, йду в 100 років, їв. А потім я знімав випуск. От у мене з борщем не склалося з двома шефами. З Клопотенко і з Ярославським. Хоча Ярославського взагалі вважають одним з найсмачніших шефів України. Але я прийшов їсти його борщ в шефстейбл. І він мені, тіпу, був... Ну так, ну... Ну давай так, я впевнений, що і ви би не сказали, що, тіпу, вау, який офігенний борщ. Ну це непогано приготовлений борщ, але, ну, тіпу, так. Ярославський каже, а ти розумієш, він, тіпа, там кожен кубик, кожен овоч нашинкований по міліметражу. Там, тіпа, там то, то, то. І я кажу, пане Володимир, так, а може це не головне, що має бути в борщі? Може в борщі важливіше інше? Тому що коли у вас вдома ваша мама чи бабуся готує борщ, ну, там про інше, про те, щоб, ну, поняв, душа там була. Бездушний борщ. І він мені, тіпа, так, я коли прийшов на Мастершеф, і пан Володимир мені, так, перше, що каже, він такий, я вітаю з ним, а він був після цього, він був у мене, це я зняв на Ютубі, це борщ, випуск борщі шефів. Він прийшов до мене, я прийшов на Мастершеф, і перше, що він підходить до мене, вітається і каже, «Да-да, Степан, я пам'ятаю борщ». Я кажу, пане Володимир, а то, що я потім… Образити артиста. А потім то, що я ще був в Лакі. Це у нього ж в Ходвайні два ресторани його. Один нагорі, а один внизу, у Лакі. І Лакі дуже смачно. Ну, тіпа, там дуже багато смаків. Ти навіть, от ти візьмеш там, умовно, пюре з лисичками, ти будеш їсти, і тобі аж буде, ну, забагато смаку. Це дуже смачно. Це підсилювати смаку називається, навіть я знаю. Так, це називається глютамат натрію. Це в усіх китайських закладах. Але він там не використовує. Це, напевно, єдиний заклад, де ти відчуваєш смак, ніби там тобі нахерачили глютамати, але глютамату там нема. Тому що, першочергово, інгредієнти високоякісні, максимальні якісь, гудвайновські. По-друге, вміння, от дійсно, зробити по-домашньому. І він мені все, тіпа, каже, що так і так. Я кажу, пане Володимире, а то, що я потім прийшов в лакі, і мені все було дуже смачно, кажу, то ви не запам'ятали, а то, що борщ мені не дуже сподобався, ви запам'ятали. І він такий, ну, ти ж знаєш, як українці, тільки погане пам'ятають. Ще треба, ще одну тобі натирку, коли будеш знімати в Анафранківську, спробуй журик. Ага, де саме?
[Фоззі]
В Десятці. В Десятці журик їсти.
[Степан Єраносян]
Оце така місцева класика. Ну, Десятку я знаю, але що там саме журик їсти. Думаю, там Дерун якийсь. Дерун також є, і пиво є. Обов'язково журик спробувати. І пиво є. Ну, це мої згадки про Десятку. Десятка для мене завжди була, знаєш, як раніше Анафранківськ був, це просто перевалачний пункт в Буковель був. Ну, ти приїжджаєш... Ти малінмажори, так? Типу з Буковеля чекаєш поїзд, ідеш, щось їш. А, поїзд, ти не трансфером їхав в Мерседес? Ні, ні, ні. Чекаєш потяг у Франківську, їш в Десятці, або, я ще знаю, там піццерію біля вокзалу, можливо, вона досі існує. Там якась італійська, тіпо пізанська вежа, щось таке на вході. Дуже смачна піццерія, ми завжди туди заходили і чекали потяг в Київ. Тому Десятка, це... З'їм журик там. Легендарне місце. А ти в Ужгороді знімав вже шаурму?
[Валерон]
Теж тільки шаурму.
[Степан Єраносян]
Зараз, другий тур, зараз ми... По-угорській кухні. Найкращі заклади. Я так зробив, найкращі, ніби не найкращі. Ну, це має...
[Валерон]
Ну, в оцінах вони як найкращі виглядають.
[Степан Єраносян]
Оціни все одно ще залишились трохи в Ужгородській.
[Валерон]
Але Франківську доступно, насправді. І у Франківську теж.
[Степан Єраносян]
Я пам'ятаю, як я з Буковеля приїхав у Франківськ. І я такий... Та мені щось не порахували, мабуть. Ні, все є. Як 600 гривень. А, там було дуже. Ще є такі точки. Ну, в Ужгороді вже і такі київські теж... Так, я ж про це від'являюся. Так, а ти розумієш, що це не просто закладам по приколу підіймати ціни? Ну, подивись ціни на пальне, на бензин. Це ж все від цього залежить. Ну, ти вже як власник бізнесу, кажеш. А ти розраховуєшся? Так, так. Показати? Ні, ні. Ніде тебе не пригощають, так? А, ти маєш на увазі заклад? Я думав, ти скажеш в моїй шармі. Так, звісно, розраховуюсь. Всюди і завжди. Але в мене часто буває, що виносять десерт потім. Оце буває дійсно. Але ти не все з'їдаєш, правда? Ти ж куштуєш просто, якщо ти б все з'їдав. Не завжди. Ну, іноді все, іноді не все. От в своєму закладі, бачиш, теж плачу. Та й мене проти. Я згадав, як Сергій Сівоха, завжди заходячи в якісь заклади, в яких він ще не був. А ти, наприклад, ідеш за ним. Він зупинився в дверях, дивився і казав, куди ти мене прив'язав? В нас що, немає скидки в цій банілі?
[Фоззі]
Банілі!
[Степан Єраносян]
І одразу несли, і оскільки він жив в Донецьку, а у нас фалота в наземній хаті. Коли знімався в Києві, в мене був отакий от стос. Карток? Карток там на 50, на 30 відсотків. Який він залишав нам в Києві, щоб ми до наступного візиту користувалися. Оце тактика була така, залізобетонна. В мене є пару закладів, які мені роблять знижку зараз. Але це їх подяка. Куча кіношків привез? Ні, я ніколи ні з ким не співпрацював, ніколи нікому не робив рекламу свідомо. І це дуже легко перевірити, просто якщо у вас є заклад, напущіть мені, я вам скажу ні. От і все. Тут же репутація. Але, насправді, твій багатьом закладам якесь нове життя дарувалося. Так, і за це мені багато хто вдячний. Але я це роблю не через те, щоб мені були... Я роблю контент. Моя задача – зробити цікавий контент, щоб у мене були перегляди, і щоб у мене були задоволені мої рекламодавці. Ось це моя задача. А я випишу, де ти ходиш і кожне погане місце, кожний хейтаж.
[Валерон]
Так, я найгірший заклад.
[Степан Єраносян]
Ну, понякай, що ти там кожний хейтаж. Ну, не хейчу, я більш фаново до цього ставлюся. Ну, тіпа, відкрий його і подивись. Бо там треш відбувається. Тобі віддають щось, блядь, зіпсоване чи гниле. Ну, там віддають речі, за які платити взагалі не треба. Абсолютно повного серйозу. А як ти їх знаходиш? Рейтинг, аудиторія, ну, ті пацани. Наводички, так? Зайдіш туди, там погано. А стьоб, я їв тут, таке жесть. Але вони ще не існують. Та існує. Не знаю як. І там не виганяли тебе нічого такого? Ні, не виганяли. Непрямий же ефір був. У мене найгірше склалося ситуація. Я знаю, в шорми в Луцьку. Взагалі, в Луцьку, в принципі. Не тільки в шорми. За один, за одну поїздку, не, я тоді шорми знімав, за одну поїздку в Луць, один чувак забрав, отак мені почав готувати шорми, я отак от роблю під зйом, а у чувака, сиріць якийсь чоловік, розкладено все дуже гарно, ну, тіпа, помідорчики, ідеально, ну, просто ідеально, красиво все, овочі, ну, прям красиво, красива вітрина, приємно дивитися. Це мавщик, простий, чистий. Я такий, я раз роблю під зйом тих помідорів, а він мені якраз збирає, клав лаваш, викладає овочі, і він вважає, і він такий, що ти знімаєш, ти там, я кажу, я не вас знімаю, вас не буде в кадрі, я стараюсь людей не знімати, бо мені вони не треба, мені треба продукції повсякі. Ні, все, вийшов, і отак от забрав помідори назад, лаваш отак відкинув, все, а розвернувся, отак став, каже, ти мене знімаєш матюками, ти, ти, ти, я кажу, ви теж мене знімаєте, от, от, у вас камера. Ну, так, ти розповів цей...
[Валерон]
Можливо, він не легав.
[Степан Єраносян]
Так, і що, виходить, що в цьому ж... Дивись, про це б ніхто не дізнався. Про це б дізналися, дізналися б, якої смаку, якості там шорма. А виходить...
[Валерон]
Перший, так.
[Степан Єраносян]
Другий, якимось дивом я зняв, хоча теж там чуть не виганяли, я з собою забрав на ринку. І третій прилетів потім, коли я біля вокзалу зняв. Прилетіла уже потім, мені отакі от повідомили, а там була шорма, ну просто ж, ну просто, ліноліум, ти їв ліноліум колись? А я їв, на вокзалі. Ліноліум залили кетчупом. От уяви собі, ліноліум взяли, наклали капусти і залили кетчупом. Я бачив. Мені там погрожували прямо. Ну там погрози прямо були, що ти там все, тебе там... Не приїжджай більше. Я кажу, так давайте хоч завтра приїду, хочете? Я чекаю. Ми тебе там, я кажу, завтра я у вас. Обіцяєте? Ну там все, повний треш. Луць вже славиться чим? Авторинками? Так, авторинки я теж знімав. Так? Так. Там ж є на авторинку така доставка.
[Фоззі]
Тесла.
[Степан Єраносян]
Чи в них якісь знамениті чебуреки? Є в будинку, в якому живе Тріо Мареничев? Це я не знаю. На Рівненській? Ну на центральній цій вулиці. Рівненська. Дуже смачні чебуреки. Ми якось Віктором Франковичем Павліком чотири кульки з чебуреками на футбольну команду забули в таксі а від нас досі пахне чебуреками. І чебуреками теж. Ми заходимо в потяг, сідаємо їхати на Київ ну і пацани там після концерту футбол плюс концерт тіпа ну де чебурек? А вони лишилися в машині. А від нас пахне чебуреками досі. Я і не знаю, чи це ці чебуреки, але там є доволі старі чебуреки. Там був прям заклад якийсь?
[Валерон]
Наливай.
[Степан Єраносян]
А потім вони перетворилися на чебуреки. Це вулиця Рівненська. І я смачніших чебуреків не їв давно. Я бачив рілси з цим Тесла і випічка в Теслі. Класний пацан. Класно готує. І я не знав, хто це. Я бачив, ну там же він знімає від першого обличчя. Я поняття не мав, який він має вигляд, але мені попадались як вінети. Мені дуже багато попадалось. Я їду щось знімати, якийсь випуск. І в Хмельницькому на заправці просто до мене підходить чувак і такий, тіпа, «Я дивлюсь там, кожне відео, можна фотку?» Я такий, «Да, да, звісно». У мене це часто історія. Ми з ним фоткаємося, він такий, «Радий бачити». Я такий, «Да, да, дякую, дякую». Я все, сідаю в машину, від'їжджаю, ввечері в готелі просто відкриваю інст. Дивлюсь, той чувак відмічає і написано «Булка в Теслі». Дивлюся, а це він. Я такий, «Чувак, я якраз збирався тебе знімати в Луцьку, прикол». Він такий, «Клас, приїжджай». І все. Але це не була домовлена зйомка. По продукції там нічого не помінялось і по моєму ставленню до продукції нічого не помінялось, через те, що він зі мною сфоткався. — А ти не знімав «Кафе Надія» у Львові? — Ні, не знімав. — У Львові? — Так. Ще в «Поліндроме» трек я про нього. Про це кафе. — Культовий такий заклад. — Щось у мене там є, але у мене перешколи. Не знаю, не хочу брехати. Може і ні. А ще нам розповідав Хлоднюк про Чеберечну в Черкасах. Десь там в центрі. — Треба буде спитати. А він Черкас? — Так. Біля цієї Чеберечної з нього кросівки зняли. Він нас водив. На мій день народження ми виступали. Там центральна площа і там в Мінчці. Це Чеберечна. Така класична. Чебереки і горілка в пластикових стаканах. І такі всі персонажі. Але Чебереки були дуже смачні. — А Харківське місце може звільняти? — Давно не був. Треба їхати. У мене є випуск абсолютно шикарний з Харкова. Там, де всі... І буфет, і білочка. Не білочка, а як вона називається? Кришталь. Як в парку. Ці стікляшки якась. — Кристал. — Кристал. Морозово. — Ще в дитинстві нас всіх мами туди... — І піцерія там якась теж в парку. Не пам'ятаю. Теж дуже старовина, 30 років працює. Абсолютно шикарний випуск з Харкова у мене є. Я прямо зараз хочу знову поїхати в Харків і не розумію, що там саме зняти. Бо все ніби саме відоме і культове знято. Мені треба в першу чергу концепт. Давай так. У тебе є останнє можливість з'їсти дві шаурми в житті? — Так. — Які це були шаурми? Свою не називай тільки. — Серйозно? — Так. Зараз. Зараз, зараз, зараз. Це важко. Це дуже важко. Це офігеть яка задача. Ставиш якусь рекламну інтеграцію. Драматургічно. Дві останні шаурми в житті. Дві останні шаурми звучить як назва реп-альбому. Крута камбейна. Ось так. Поки ти думаєш сказати, я почув просто це у одного чувака. Спитали сьорфера. Це він казав. Якби у мене було дві останні хвилі в моєму житті, де ти їх хочеш прокатати? Він сказав місце, де він народився, де він живе з Португалії. Ерісейра називається. Може ти Кривого Горога називаєш? Ні, там не було смачної шаурми. Прикол в чому. Смачна дуже шаурма, яка мені запам'яталася на підкорку була в Одесі. І там є момент прямо у випуску, де ми так їмо з кентом. Офігєть нам смачно. І ми отак от дістаємо, чи я, чи він, з тої шаурми отаку довгу жіночу волосину. Ми отак от дістаємо та пофіг взагалі. І ти далі продовжуєш їсти. Оце було настільки смачно. А як воно називається? Через рік. На генерала Петрова я приїжджаю туди через рік, я беру її, а вона якась скисла. І волосся не має. У мене є відзнятий епізод, я почав знімати випуск «Найкраща шаурма України», де я в кожному місті, де мені запам'яталася найкраща шаурма, і роблю підбірку. Я хотів, щоб це був випуск, де 7 чи 5 міст України, і там в кожному якась найкраща, такий перетест, шукаємо найкращого в Україні. І я беру ту, їм, і я це навіть не закинув на сервер, не смирив собі, тому що це було погано. Я відзняв, і я такий, я ще поняв на цьому бензині пам'яті, що вона була смачна їду, і розумію, що а ніфіга не їде. Це ж треба бути голодним, щоб смачно з'їсти шаурму. Я не пам'ятав, голодний я був, не голодний. Я пам'ятаю, що це було щось неякісне. Треба ж бути голодним. Ти ж, напевне, не доїдаєш, так? Шаурму чи не доїдаєш? Ну, і страви якісь. Страви теж не доїдаю. Дивлячись, коли, якщо я в Києві, то я випуск знімаю чуть подовше, бо живу в Києві, і я зазвичай здебільшого, якщо немає гарячки у мене по часу, то доїдаю. А от коли я їду в якесь місто, то майже ніколи не доїдаю, тому що тобі за один день треба зняти хоча б чотири заклади, а це, тіпу, не дуже. І показати якийсь більш-менший асортимент. Я не можу придумати шаурму, чесно тобі скажу. Ну, доведеться своє назвати. Давай так. Давай так. Давай заперечу якось. Я би з'їв, напевно, з такої трушної і звичайної, простої. Султан був у Вінниці. Зараз його немає, там з переходу всіх вигнали, але вся Вінниця сподівається, що султан повернеться десь, кудись. І з'їв бенуну, напевно. Це якого? Київська модна. Це така з рваним м'ясом, не зовсім шаурма, але, знаєш, щоб у мене залишився смак і чогось шефського, концептуального, супер смачного, з горішками зусім. І залишився такий смак супер простий, трушний, якийсь східний. Розпаковка! Що тут в нас за подаруночки сьогодні? Люкзачок з термухою. Це що? Набір келешків. Це що? Футболка Ягермайстер. Термо? Мабуть. Це фляшка. Тихо. І зимові окуляри. До речі, це футболка, так? Так, футболка. Як ти її називаєш? Цей крий називається кимоно. Кимоно від Ягермайстер. І весь цей набір ми розіграємо за що? Напишіть, будь ласка, де ви їли найсмачнішу шаурму, оскільки в нас сьогодні така тема незвична випуску. І, можливо, Степан за вашою нотиркою поїде на вашу улюблену точку і зніме огляд. І в такий спосіб ви допоможете людству і нашому сьогоднішньому гостю. Пишіть в коментарях, а ми вже передамо Степана загонимо до нас коментарі. Тобто найкраща шаурма в вашому житті? Чи якщо б вам сказали, що ви зможете з'їсти тільки одну? Яка це шаурма? Де вона знаходиться? Маленький опис, найбільше лайків, і ви отримаєте цей рюкзак з пляшкою «Єгір Майстер» всередині. Так. Чомусь завжди хочуть з тобою поговорити про згадати випуск із тобою Кацуріна і Птушкина. Я прямо помітив. Заради Бога згадити. Але мені здається, що ніхто не хоче. Мені здається, що це ти вигадав. Та ні, оскільки дивився, ну як, напевно, порівнюють, що більше ж немає в цій міші ще якогось компонента. Ну давай так, Птушкин і Кацурін не знімають зараз це? Так, так, до речі, вже річно пам'ятаюся. Хто почав це знімати першим, можна подивитися, посперечатися? Так, так, є в Ютубі все це. Ні, по-любому тут почався. Те, що, ну, у них був зовсім інший контент, максимально якісний, максимально крутий, і в мене зовсім інший контент. Ми в хороших стосунках з Кацурінем, з Птушкиним теж знайомі, руки тиснемо. Тут немає заклади через стінку. Бачимося часто на фудмаркеті, спілкуємося по бізнес моментах. В якому контексті згадувати? В тому, що це ледь не єдині дійсно ще якісні фудблогери в Україні. І, чесно, коли вони сказали, що закривають свою програму... Ти зрадів? Ні, я не зрадів. А тобі здається, що ніша не закрита? Можна ще заходити туди? Треба. Просто всі, хто заходять туди, роблять рекламу закладам. А хочеться, щоб заходили люди, які популяризували якось культуру. Стрітфуд. І, взагалі, і ресторан. Тому що, ну, немає зараз. Ну, зараз фудблогери — це, в основному, тікток, і, в основному, продаж реклами. А Бідняков теж рекламу робив? Бідняков теж не робить... Бідняков не робив рекламу, але він не робить свій контент «Зараз приїжджаю». Я не робив його випуску. Ми платили, я пам'ятаю, як він платив. Ну, дивись. Там же ми ходимо в заклади, які ми радимо. Тобто тут Бідняков вирішував, що там буде зніматися. Ми пішли конкретно, куди сказав за нашим випуском, куди сказав я. І ще один заклад він залишив на платній основі, бо там відбувалось неподобство. Ні, жартую. Ми були в трьох закладах, залишили випуску два. Да, у нього і у хлопців у Антона, у Міші, чим відрізняється дуже сильно, принципово, контент їх від мого, тим, що вони попереджають про зйомку. А я ніколи нікого про зйомку не попереджав. Вони хвалять завжди. Це інший формат. Вони беруть найкраще. Найкраще, так. У мене зараз теж випуски «Найкраще в місті». У мене є перший випуск цієї серії. Це, наприклад, Вінниця, де у випуску дев'ять закладів, а зняв я дванадцять закладів. І три заклади я не дав, тому що я такий це, тіпа, не дуже. Ну як? Через півроку після туру можна і «Макдоналдс» викласти. Три поганих закладки. До речі, не вишиті епізоди, які не увійшли в основу, виклав Птушкин з Кацуріним останнім випуском. І мені цей випуск прям не зайшов. Я не дивився всі їх випуски, я дивився деякі. Але цей випуск я таки спеціально подивився, тому що такий, це офігенна ідея, це має бути цікаво. Там де вони взяли всі епізоди, які, тіпа, не залишили в основі. І я такий дивлюсь, подивився, і такий... От чому вони це не залишили? Мені, от, як ютуберу з точки зору ютуба, трохи дивувало, що вони ставлять їх на рекламу, але, напевно, я розумію, що всі випуски були на рекламі. А, до речі, я теж помічав, що можна, але я не хотів самі рекламувати. Але я розумію, що, напевно, вони обіцяли рекомендаціям мільйон і намагались добити до мільйона.
[Валерон]
А ти впевнений, що на рекламу?
[Степан Єраносян]
Я прям впевнений, так. Я бачив, як там умовно трималось, ну, не знаю, я бачив по цифрам скачки, але щоб мені висвітилось з надписом реклама, не було. Мені висвітилось, так. Окей, поговоримо про спорт нарешті. Ну, що ж ми про футблогинг?
[Валерон]
Спорт нормальний.
[Степан Єраносян]
Базарія Васетепон. Є така тема. Це щось про боротьбу? Це дзюдо. Так ти ж і дзюдоїст, і борець. Ну, дзюдо – це боротьба, є. Просто дзюдо – це більш благородний, Ти б кинув жанр біляніка олімпійський? Ні, з прогиба точно не кинув би. Бо в нього інша вага? Можливо, я б його кинув, хіба якби він вдяг кімено. Бо без куртки я з жанром біляніком не зроблю абсолютно нічого. Максимум – красиво впаду. Я можу не в боля чи впасти, коли мене кине білянік, бо я вмію впадати, як і всі борці. Щоб здолонькою. Так, здолонькою. Сама страховочка це називається. Окей, ну, ти би міг потенційно, так? Ти ж що, по цьому шляху? Міг. У мене сталися проблеми зі здоров'ям, після яких я випав дуже сильно зі спорту. А потім ще, я мав їхати в складі збірної України на чемпіонат Європи, але вступив в Карпенка. З греко-римською боротьби? Ні, та якою греко-римською?
[Валерон]
Я не займався греко-римською.
[Степан Єраносян]
Я займався самбо і дзюдо. Джудаїсти теж виставлялися на самбо, там різниця на ногу і душить. Дивись, дуже просто поясню. Коли я почав займатися дзюдо і самбо, різниця була тільки в тому, що в дзюдо можна душити і робити бойові на руку, а в самбо не можна душити, але бойові на ногу. Це була ледь не єдина різниця. Плюс ще в дзюдо більше наказували, коли ти в якійсь міській стійці, бо самбісти могли отак стати, а в дзюдо ти отак стоїш, тобі щідо. Борись гарно, борись красиво, борись як самурай, я не знаю чи хто. Потім, через декілька років, в дзюдо прибрали ноги. Тобто ти брати за ногу можеш тільки другим рухом. Мовно кажуть, що одразу схватити за ногу ти не можеш. Ти можеш потягнути за руку і вже коли чувак уже летить, вже ти можеш підхватити за ногу і здати. Першим рухом ногу не можна трохи. Тобто в дзюдо прибрали ноги, проходи в ноги, щоб боротьба стала ще більш красивою і більш складною. В самбо цього не прибрали. От і все. У нас в дзюдо, ви ж знаєте, розумієте, з чим асоціюється? З Путіним? Але це спорт. Путіна спорт більше самбо. Тому що це російський самооборона безоружня. Він якраз з дзюдо там був. Бо він красивий. Але турнір його був. Побіда в вітері по самбо. І наші хлопці їздили туди. І всі, я тобі так це був турнір, де міста-герої Київ, з України їздили. Радянська історія чисто. Київ, Одеса, Керч. Це три міста, які я точно пам'ятаю. Я, наприклад, третє місце на чемпіонаті, серйозному, не на турнірі. Є турнір України, чемпіонат України, а є чемпіонат України, там, де ти отримуєш звання і все таке інше. Я отримав кандидата в майстрі спорту. Я зайняв третє місце на чемпіонаті України в Керчі в 13-му році. Окей. Останній раз був в Криму, напевно, так? В 13-му році. Так. А в дзюдо, здається, чи то на олімпіадах бронзу дають? Ні, ми ще після того могли їздити іще в Крим на просто турніри по дзюдо. В Гаспрі був, напевно, ще в 14-му ми були там. Тобто на Євробаченні тобі вже не можна виступати. А в 14-му була вже? Так, наче почалось в 14-му. Ні, в літку 14-го. Ні, значить в 13-му ми були. Ми були в останнє, але крім цього, по самбо ми їздили по дзюдо. Там був турнір. Щоб ви розуміли, хто були учасниками цього турніру. Українці і росіяни. Адігея туди приїжджав. Адігея? Адігея. Це не зовсім росіяни, але оце прям був... Він називався, здається, «Тайфун на татамі» чи якось так. Це в Гаспрі. Кипариси, відкрите небо, в плані, що це не спортзале, не навіз, дуже гарячі татами під сонцем. Ти прям виходиш, вони і так, якщо ти просто, знаєш, у тебе буде, бо це така історія, знаєш? Царапаєшся опік, садина. А вони ще прям гарячі, розпелені. І ти оце виходиш на ці гарячі татами, і ми боролись там в Криму проти росіян. Тоді, коли ще ніхто не думав, що вони туди попрутся. Так, так. А тепер велоспорт. І вигравали їх. Тепер ти їздиш на велосипеді. Для душі. Я заїжджав навіть на тумбочки якимось дивом. В змаганнях тільки?
[Валерон]
Так, в змаганнях.
[Степан Єраносян]
Чим швидше з'їдеш? Міні-даунхіл. Прикольно. Ти їздиш на гори на велосипеді. Так. Дуже зараз така синтетивна тема з цим джипінгом, з джипами в горах. От я бачив, наприклад, ти на гімбі був. Я теж був на гімбі. А багато хто на гімбу заїжджає на джипах. На гімбу ми заїжджаємо на велосипедах. В нас велосипеди гірські. Я розумію. Як ти ставишся до цієї історії з джипінгом? Не дуже добре. Але дивись, в чому прикол. Є люди, які не зовсім розуміють і просто нам, ну, лише б похейтити. У мене є випуск з Карпат, де я поїхав на Драгобрат. На екстрелі я заїхав на Драгобрат і мені там пишуть, ти що, ти псуєш гори, джипінг все погано.
[Фоззі]
Я кажу, ні, ви не розумієте, це не джипінг.
[Степан Єраносян]
Це дорога на курорт Драгобрат. Людям навіть це не подобається. Але на гімбу це джипінг. На гімбу не можна заїхати по закону. В принципі, в Карпатах зараз це дуже актуальна історія. Там в Єремче зібрали всіх цих людей, заборонили їм їздити. Вони там протестували. Так, депутатські слухання. Проти того, що їм не можна їздити. Дивись, якщо і коли заборонять джипінг, так він вже заборонений. А він вже заборонений? Так, а чого не дрючать? Почали дрючати, вони протестують. Я теж погоджуюся. Я зіткнувся з депутатами. Головне, щоб на велосипеді не заборонили. На велосипеді точно не заборонили. Тобі ж не комфортно, погодься. Ти їдеш на велосипеді. І їде джип. Ну, не дуже подобається. Слухайте, знайомий віддав джип в армію. Через два роки той джип опинився на джипінгу в Єремче. Це треба саджати в тюрму. Вони ще, знаєш, приходять і щось вимагають. Бізнес. Для них це бізнес, дійсно.
[Валерон]
Але це незаконно.
[Степан Єраносян]
Я ніколи не їздив в гори. Я не так часто взагалі їжу в гори, на жаль. Але коли їду, то це підйомник. Велосипед на підйомник. Підйомник тебе підняв. На Захарберкуті. На Захарберкуті, в Пилипсі. Але це офіційні в Україні гірські байкпарки. Тобто це не то, що там. Щось таке. Бачиш, ми записували рекламну інтеграцію про те, чи зможе Ікстрейл заїхати на Драгобрат. Ви теж записували? А ти заїхав на Драгобрат. Дуже легко. Взагалі так легко. І прикинь, нам там, до речі, в коментарях писали «Та ні, старий Ікстрейл міг, а новий цей точно не заїде». А ти заїхав. Ні, я заїхав. А ти ще одягав колесо чи ні? Я ж їхав влітку. Але ти знаєш, я заїхав дуже легко. Я їду. І спускаюся вниз Субару. А Субару дуже має гарний повний привід. Це єдине, з чим вона може конкурувати, наприклад, з Нісаном. Бо по інших сегментах ні. І їде вниз Субару. Високий, кліренс, класно. І я такий, перепрошую, а я вперше їду. «А що там? Ви як, нормально приїхали? Ви спускаєтесь?» Він такий, «Та я доїхав до середини і щось, тіпа, мені щось, тіпа, не подобається, там, важко». Я такий... Напрягся ти, да? Я вилетів отак, як нічого не бувало. Але дивись. Я, можливо, через те, що звик по цих речах їздить на велосипеді, я бачу, де, що, як, які траєкторії. Найважливіше, що брати правильно траєкторію. Траєкторію я обирати вмію. Я коли на машині, я пам'ятаю, ми їхали з Харкова в районні... Не пам'ятаю. Де? Валки. В районні Валак. Жахлива була дорога, все в ямах. І я їхав, я просто отак от об'їжджаю. І я розумію, що я ці ями на хорошій швидкості отак от об'їжджаю. Просто через те, що я звик в горах об'їжджати якісь каміння, прірви від дерева на велосипеді. Бо я читаю наперед траєкторію. Швидко. Найбачніше, що виглядає прикольно. Виглядає 10 разів легше, ніж воно є насправді. Тому що... Виглядає легко. Камера повністю вбиває нахил. Ти дивишся, от тебе ніби там отакий нахил, а насправді там отакий нахил. От в чому прикол. Ну що? Тільки заговорили про гори і Єгермайстер тут як тут. Зима близько.
[Фоззі]
Єгермайстер ідеальний, коли крижаний.
[Степан Єраносян]
Ти Одіссею дивився? Кого? Одіссею. Ні. А цього... Я з останнього в кіно дивився. Про Кузьму. Страшно веселий документал. На допрем'єрному показі. І я дивився теж на допрем'єрному показі Червона Рута. Такий наш франшизний...
[Валерон]
А, Потяг Червона Рута.
[Степан Єраносян]
Я дуже... Я ходжу майже на всі, коли у мене вистачає. Коли я розумію, що я маю можливість піти по зайнятості на всі допрем'єрні покази українських фільмів. Щоб трошечки робити промоушн. Виставити в сторіс і сказати людям, клас, йди. Тобто ти космос дивився? Так, двічі. Як тобі? Класний фільм. А ти як кар'єра закінчувався? Ми грали з Володієм в виставі. В дикому театрі? Він Карпа грав у нас. Ми в одній виставі з ним. Вистав, я не знаю, не перелічити, скільки зіграло. Ти закінчив кар'єру? Кіно кар'єру? Ні. Ти ходиш на проби? Ні. Мені приходить мало проб, тому що у нас в Україні досі кіно — це про... Якщо, умовно, в Одесеї і в Голлівуді вже занадто перебільшують, умовно, якихось персонажів беруть типажно інших. Де чоловік беруть жінку. Тому що вони там роблять, що хочуть. То в Україні мені зазвичай відсилають проби — це Вірмени, це прізвище персонажа Наян, це якийсь шашличник, це якийсь там, я не знаю. Я бачив цигани.
[Фоззі]
Чеченці.
[Степан Єраносян]
Оці всі історії. Стереотипні. Тобто мені відправили нещодавно непогані проби. Прикольний персонаж, теж Вірменин, теж там все. Але я отак от подивився їх, думаю, я це запишу, бо там невелика сцена. Думаю, я це запишу, окей, надійшлю. Але я уже тоді побачив, хто це зіграє. Я такий, ну це буде Артур. Мій друг один Вірменин, дуже крутий актор, Артур Арамян. І він отакі характерні ролі Вірмен вивозить. У нас є ще Арама Розуманян, то взагалі зірочка. А з таких менш відомих — це Артур. Але він шикарний, грандіозний актор. І я прям прочитав ту сцену, і я такий, я зроблю, звісно, максимально все, наскільки можу, але Артур це зробить 10 з 10. І, умовно, якщо у мене це було 8 з 10, напевно, може і навіть 7, то у Артура це точно було 10 з 10, і от зараз він затверджений. Ти б хотів робити цю сцену, зіграти когось?
[Фоззі]
Та ні, дивись.
[Степан Єраносян]
Щоб всі ролі були з національностю якось пов'язані? Більш, здебільшого, так. Ну, напевно, 9 з 10 ролей, так. Напевно, 9 з 10, так. Шори. Шори, такий тимпер. Ну, раз так, то так. Мені своє робити. Я YouTube хочав робити, через те, що я розумів, що так буде. І що я до цього не готовий. Щоб багато ролей не було. Мені хотілося в своєму житті щось, ну, жити не в общагі всю житті, знаєш? І їздити не на метро всю житті. Хоча метро це класно і зручно, але, тіпо, знаєш? Все одно. Ну, якось якісь, тіпо, амбіції були. І розуміючи це, почав робити YouTube. Бо коли... У мене був дуже крутий майстер Карпенко Каров. Якому я вдячний, взагалі, за все. Він покійний вже. А з ким ти був? Може, є і відомі якісь з твого курсу? З мого курсу, напевно, прямо дуже відомі. Ну, Аліна Ковалєнка у нас була. Рода така, красуня, висока, шикарна акторка. Ну, вона з тих, що ти можеш знати, вона в «Захар-Беркуті» знімалась. Ну, і в багатьох різних фільмах. Але вона не сильно знімається, бо вона така, вона, знаєш, вона дуже вибаглива. Вона, от, вона така прямо, вона на Голлівуд дивиться туди. Вона в Європі часто. Вона така, от, в ту сторону. На паралелі Слава Хастікоєв. Це паралельний курс. Це син Сумської, Наталії Хастікоєва. Дуже прикольна в нас історія зі Славою. Ми коли вступали в «Карпенка», ми коли ще вступали, «Карпенка» ще був ух, зрозуміло? Зараз сюди вступити дуже легко. Мені здається, що зараз вступити в «Карпенка» треба просто бути… Прийти, так? Не прийти, але бути більш-менш плюс-мінус харизматичним і риторику якусь мати. Не гічать отак, розумієш? І в тебе вже є багато шансів. Тоді, коли ми вступали, було 60 людей на одне місце дівчат і 30-40 людей на одне місце хлопці. Коли ми вступали в 2013 році. І я поняття не мав взагалі, що я туди вступлю, що в мене є якийсь взагалі шанс. Я вступав і в «Поплавок», щоб просто, бо я не здав ЗНО, точніше, не склав, а я склав всього два іспити. Я склав українську мову і «Історію України». Бо знав, що в «Карпенка» треба тільки два, бо третє замість ЗНО у них творчий конкурс свій. І я тільки це здав і коли батько мій про це дізнався, він каже, ти що, дебіл? Ти не перестрахувався? Ти не вступаєш в «Карпенка», ти будеш у мене в піцерії працювати. Офіційно, значить. Бо ти в будь-який інший університет не вступиш. Бо в тебе немає з НО, з математики, чи чогось іншого. Він каже, ти взагалі на приколі? Я такий, пан, я якось не подумав, мені ж не треба, мені сюди. Не знаю, що в мене зіграло. Ти поставив все і перейшов? Ні, це не було так, воно так склалось в результаті. І я потім прийшов в КІМО на Житомирській. Це приватне університет. Київське міжнародне університет? Так, можливо. Там був акторський факультет. Я його закінчив. Акторський? Ні, журналістка. На Житомирській? Але я туди навіть не захотів вступати. Бо я прийшов і мені таки... Там теж вірмени приймали його. Там супер якась історія про бабки. Це ж приватне університет. Я прийшов і мені таки... Щоб подати документи, треба 150 гривень. А на той час це як зараз там 750. Треба 150 гривень, щоб подати документи. Я такий... Окей, добре, дам 150 гривень, щоб подати документи. А щоб скласти іспит, щоб прийти на іспит, треба от таку іще суму. Я такий... Ні, до побачення. Я не знав, що там акторство з'явилось. Потім я приходжу в Поплавок, в університет культури. Там отакий от килим, червоний, отакий от килим, що я іду і в мене аж ноги підкашуються. Ну знаєш, провалюються макасіни. Червоних? Ні, не в червоних, в коричневих. У мене аж типу... Ідеш як на каблах. Не питайте, звідки я знаю, як ходити на каблах. Акторська професія, така от важка. Я такий, думаю, офігеть. Все так гарно, все красиво. Я заходжу в кімнату, де подавати документи, а там одинадцять макбук про таких. Аймаків. Аймак про таких. Я такий... До тебе прищепили людину. Це студенти. Він там заставляє студентів працювати, які хабатиця з тобою ходять. Ну сервіс просто офігіть. І я потім такий, це буде майстер, який буде набирати ваш курс. Добрий день, дуже приємно. Він мені отак дає листочок, ручку, каже, пиши свою програму. Я пишу, там, байка, Леонід Глібов, проза, там, така-така, вірш такий та такий, та все. Даю йому, він отак от, дуже хороша програма, ми вас беремо. Я кажу, а прочитати може? Він такий, ні-ні, ми вас то все навчим. Це ж не на бюджет. Я такий, я поняв, братан, дякую, я пішов звідти. І я приходжу в Карпенка, і я розумію, що там на той момент, я не знаю, як зараз, точніше, я знаю, але не хочу говорити, там просто зараз всюди важче через війну. Але ми тоді, це були ті часи Карпенка, коли ми там днювали і ночували, коли ми світу білого не бачили, коли ми просто тренувалися зранку до ночі, тренінги акторські, все, ми там провели своє життя. Перші два роки ми звідти просто не вивазили. Так Ародинський виходить же теж? Ародинський навчався трошки раніше, навпаки, молодше. Ми були, він або на курс молодший, або на два, по-моєму, на курс. Тобто, мовно, я був третій курс, Саня другий. Ми в гурточатку всі разом жили. У них дуже класний курс, у них багато зірок. А за Славіка я не розказав історію. І ми ж приходимо вступати, і ми якось так вийшло, що зі Славком одразу знайшли спільну мову, подружились, поїхали дивитися в кінотеатр. Ми в чотирьох поїхали. Я, Славік, Женя Ламах, український актор, доволі відомий. Зараз він, якщо не помиляюся, в лавах Збройних сил України. Жека Ламах і Карен Варданян. Карен Варданян зараз займається у Вінниці студією дитячою, акторською, дуже сильно розвиває цю театральну культуру там. І ми поїхали дивитися якийсь фільм в Київську Русь, кінотеатр, в чотирьох. І потім на оголошення результатів. І вийшло так, що ми зі Славком вступили, а хлопці не вступили. Ламах кудись віще поїхав, а Карен вступив на наступний рік. Рік він займався. Але коли ми вже кієнтувалися між турами зі Славиком, я отак от приходжу там в Карпенка, це ще ми не знаємо, хто вступить, хто не вступить. І просто за куліцню серед абітурієнтів іде розмова. «Ти знаєш, син Сумської вступає, його по-любому візьмуть по блату». І я такий, от підарастів. Він все тут, це ж все, і він прийшов. Я такий, ну мрадь, ну просто підтримав розмову, кажу, да, звісно, да. Я коли це казав, я не знав, що цей син Сумської, цей Славик, з яким ми кієнтуємо, я не знав, хто ти такий, мені побарабанило. Слухай, от зараз всі ці сексскандали. Ти помічав це? Бачив? Ні, я не помічав, не бачив, але всі, хто навчалися на курсі, у тих, з ким ці сексскандали пов'язані, всі це помічали, бачили і мовчали. Це поширена ситуація. Ну, але мої, конкретно, мої друзі, близькі, з якими ми не один рік поспіль святкуємо Новий рік і не один рік поспіль святкуємо Дні народження, вони наші, ми їхні, ну прям близькі наші друзі, вони були безпосередньо учасниками ось цього. І безпосередньо вони розуміли, що, ну, як там отримуються ролі, і їх, ну, коротше, вони були, і що, я, ну, буду їм не вірити? Да, я на свої очі не бачив цього, але, ну, от, прикинь, твої близькі друзі. Ми якраз всі віримо, просто питання в тому, що, чому це роками, знаєш, не існувало. Не знаю, це питання ваші, це питання от воно от жіноча оця психіка, вона якась зовсім інша, для них це важко. І, бачиш, вони, коли стають отакими жертвами, вони якось по-іншому це сприймають. Бо я думаю, що якби до хлопця хтось поліз, вони б сказали, що дляща дав, чи щось таке. І це, ну, треба більше, частіше про це говорити, але зараз дружа уже йде в іншу сторону. Не в Карпенка, а в деяких інших університетах, я знаю, що іноді студенти просто користуються цим уже. Можуть просто не приходити рік на пари і потім сказати, а я не ходив на пари, тому що, блядь, на мене якийсь викладач косо подивився. А то викладач її в очі не бачив, ту людину, поняв? І просто, щоб їм ставили ну, просто це вже починається, це перерастає в маніпуляції. Тобто тут треба знати. Але вони не виправдовують себе, якщо там були дійсно якісь... Ні, звісно, ні. Може, знаєш, я подумав, що щоб зніматися, може, треба за кордоном тоді зніматися, що за кордоном не будуть так тебе сприймати, як в Україні, ось, що це тільки національність. Щоб за кордоном зніматися, треба бути дуже класним актором. Щоб бути дуже класним актором, треба мати постійний тренінг, тому що це тренування. Рудік актор європейського рівня. Один з небагатьох акторів в Україні європейського рівня. Я йому про це сказав, коли подивився «Тиху нау». Ми погоджуємося, щоб він у нас був гостяш. Бо, от умовно... Є у нього один мінус, чесно скажу тобі. Він вболіває з Донецьких шахтар. Я йому теж це казав. Неймовірний мінус. А як актор? Але Саня був такий, дивись, по ньому було все зрозуміло. Ще в гуртожитку. Але, до речі... Він фанатик. Так, фанатик. Ну і в нього ж була оця російська тема. Він сам про це казав. Їздив в Москву, чекав цих людей. Так, так, так. Ну якщо казав, то добре. Я ніколи не хотів поїхати в Москву. Ні зніматися в Москві. Ну а як ти до цього прийшов? Ти от спортсмен. Ти ж навіть в інтернеті був, так? Трошки був, так. І такий, типу, буду актором. Теж є... Ні, я не актором хотів бути, я хотів бути Ванєй Ургантом. Ти теж вплив в Росію. Я дивився... Хотів бути шоуменом. Я хотів бути конкретно, я про це теж неодноразово розповідав, і не соромлюсь цього. Включали нам... Були в Україні російські канали, на яких показували якісь передачі. І були й українські канали, ведучі шоу. Ні, дивись, я дивився і... Давай так, я не забуваю про Шиканемо, я не забуваю про Галопом по Європах. Я є фанатом цих програм. Це абсолютно шиканне. Ургант ввів і в Україні проєкти. А, велику різницю. Велику різницю, так. А що ще він ввів? Цікаво. Велику різницю. Ну, коротше. Конкретно, я, типу, перше, що я... Велику різницю. Перше, після чого я захотів бути, типу, ведучим, називаємо це шоуменом, це «Прожектор» Перріс Хілтон. Бо я такий... Чотири тіпа сидять, розганяють приколи і мають мільйон доларів. Колись «Один плюс один» пробував таку штуку. Гарбонов, Потап... О, Господи. Хто ще? І я.
[Валерон]
А, так?
[Степан Єраносян]
Так. На старті. Але далі пілота не пішов. Ну, я от пішов на бікстейдж мастер-шефа, непогано спрацював. Але ж це інший шлях. Дивись, це ж інший шлях. Це там, от, КВН, Ліга сміха, та-та-та. Ні, ні, ні. Ну, дивись. Всі два з чотирьох, хто сиділи з Ургантом, вони працювали у цей шлях. А Ургант-Доктор? Ну, то ти вирішив... Та ні, я не вирішив, воно так склалося. Я прийшов вступати до Талашка, з яким теж було багато скандалів, секс, в тому числі. Я прийшов вступати, взагалі, на диктора-телеведучого в Карпенка, до Талашка. Ну, тоді набирав Талашка. То це такий, я не знав. Це чувак, який знімався «В бої йдуть одні старіки». «В бої йдуть одні старіки», я не дивився. Перепрошую, її дивитись не збирають. Тим не менш. Всі такі «Це там у такий відомий чувак, який там...» Я такий «Ну окей». Я прийшов до нього вступати, він мені каже «Все супер, поміняй байку». Це прослуховування до того, як тобі в Карпенка мають видати допуск на іспит. Я приїхав на допуск ще втра. «Поміняй байку». Я поїхав в Кривий Ріг. Мені тиждень там був, поміняв собі байку. Приїхав, поміняв байку, розказав йому. Він каже «А тепер вірш поміняй». Я кажу «Блядь, ну вам же вірш...» «Ну от поміняй тепер вірш». Я поїхав. І там на третій чи четвертий раз я приїжджаю, нема Талашко, сидить його помічник, ну, другий педагог на курсі, не пам'ятаю, така руда молода пані. І каже «Ти ж уже був в який раз?» Я кажу «Ну да». Він каже «Та він, блядь, знущається над тобою, він ганяє йому по приколу». Він... Типа... Вона тоді мені так відкрито це і сказала, що він чуть-чуть не в собі, він... І він вважає, взагалі, що на українському телебаченні, ну, умовно там, двірмен не має бути. Він тебе на курс не візьме. Моя тобі порада, іди на акторський. Іди на акторський, ти класний, талановитий, в тебе є шанси. Я прийшов на акторський, це інший корпус, то на Коновальце корпус, а це на Ярвалу наш корпус. Я прийшов на акторський, мені сразу допуск, допуск, допуск. Прикольно. Ну як, неприкольно. Расизм неприкольно, історія прикольна. І скільки ти казав людей? 40 на місце? Так, а оцей Талашко, може, він багатьох так заробив, будучи не в собі? Дивись, зараз вже, по-моєму, він не набирає, його чи перебрали, чи що. У мене на курсі потім навчалася дівчина, яка прийшла до нас на другий, по-моєму, курс, чи в кінці другого віка, і яка навчалася у нього тоді. Тобто я не вступив, а вона вступила. І вона звідти втекла. І потім, як виявилося, вона нам про це одразу не розказувала, коли пішли скандали про те, що у Талашко теж були якісь сексуальні домагання, що вона була теж учасницею цього. Поняв? Що ти, Nightlight, будеш робити? Так, звісно, звісно. Ну от якраз 5 тисяч доларів ти ж казав, можна не збирати. Не знаю, я б такий, що швидше кудись на телек залетів спробувати ведучим десь. Ніж своє. Хай телек тобі зробить, Nightlight. Ну в цьому свій час, я не кажу, що ті пазають.
[Валерон]
Щі-чуть.
[Степан Єраносян]
Найпровальніша історія українського телебачення. Бо було спроб 5 десь, і всі прям жорстко в мінус. Ну хто би у нас зміг? Бідняков, напевно. Це мріє його, він мені казав особисто. Бідняков би потягнув Nightlight. Я б поки ще не потягнув. Я б щось простіше начав, але Nightlight б бідняков би потягнув, я думаю. Більше ніхто, так на думку, не спадає. Хто ще є? Нема бюджетів зараз на телебаченні. Ну бачиш, і на інше йдуть бюджети. Телемарафон. Про бюджети. Ти чув цю штуку «1000 весна»? Так, чув. У мене друг там в жюрі. Дуже сильний. Сильний? Ну своєму другу там в жюрі я довіряю повністю. Окей. А ти подавався чи не? Нє, я про неї почув тільки коли роздавали вже. Нє, ну ми такі тіпа приїжджає до моєї дівчини на день народження типа ми його, ну це наш друг такий тіпа «Ром, ти будеш?» Він такий «Я буду на 1000 весні». Такий «Це шо?» Він такий «Це ось, це і ось це». І це дізнали. А що ти думаєш зараз про це? Я нічого не думаю, бо я не знаю, що це таке. Я не в питання, не не занурювався. Ну ти б хотів у держави гроші взяти на контент? На контент? Нє, мені вистачає, у мене не так дорогі випуски. У мене не такі дорогі. От я теж підтримую таку точку. Дивлячись на шо? На фільм? Якби я захотів зняти класний фільм, якби я розумів, що у мене крута команда, крутий режисер, крутий сценарій, круті актори, я би хотів у держави взяти гроші на фільм. Злегко і без питань. Ну фільм, напевно, це окрема історія. А там що, на ютуб давали? Та ми на ютуб давали, так. А я не знав, що, серйозно? Але є, дивись, є, якщо говорити про ютуб, то я думаю, що є. Мій проєкт просто не такий коштовний. Але є проєкти, які більш коштовні, які можуть бути крутими, і які якби держава виділила гроші на це, я б взагалі слова не сказав. На ютуб, якщо б держава виділила гроші на якийсь проєкт, то я б теж, якби Хащи, Володимир Кохан, якби йому виділили гроші, я б теж слова не сказав. Але їм же виділяли гроші. Ну їм виділяв Ісаїд. Держава виділила, але я сумніваюсь, що в державі візьмуть гроші. Дивись, я не знаю, це така тема. Ще під час війни не забувайте. Я тобі так скажу, якщо, умовно, є ось стільки грошей на ютуб, їх по-любому треба витратити на ютуб. Почекай, що значить по-любому? Немає такого, що десь є гроші на ютуб. Це значить, що хтось вирішив. там були категорії різні. Дивись, те, що треба гроші на поранених воїнів, на зброю, на реабілітацію, на снаряди, сто відсотків. Те, що, окрім цього, треба гроші на культуру, це дуже треба. Тому що ми культурно програємо. Тому що у нас має бути своє кіно якісне. Свої серіали, по типу «Тихої Нави», по типу «Ховаючи колишню», по типу такого всього. Дивись, я б кіно тут взагалі не брав, бо кіно — це дійсно коштовна річ. Я тут більше маю на увазі, що... Але ти все можеш закривати рекламодавцем. Абсолютно, що це має бути комерційна історія. Можливо, так. Я просто не знав, що там є гроші на Ютуб. Треба подивитись, кому дадуть. А є результат? Не хочеш обговорювати це? Я хотів би обговорити, але я не знайшов саме Ютуб і соцмережі. Є фільми, наприклад. Дивись, я знаю класні фільми. «Бертеп в хату». Як тобі? Думаю, що повна шляпа. З Цимбалюком? А гроші дали. Цимбалюк просто притягує гроші. Хто винен, що людина отака пруха? Але з іншого є, наприклад, кіно «Все чітко» про фронтмена гурту Бертига Дюкін. Це книжки Рокецького. Проти НМК буде кіно? Ми ще не заслужили. Чому? Вона стала книжкою року. «Все чітко». Я її вимутив в автора. Я був за кордоном і захотів для рецензії прочитати. І такий випадок, що я знайшов автора, написав йому, я за кордоном, книжка ще не вийшла електронно. Дайте файл. Я вважаю, що про кожен український гурт має бути кіно. Це я так сказав про кожен. Пошли емолі зараз. Давайте, це наш гурт. Ні, про кожен гурт, який, на мою думку, заслужений. Є культові гурти. Про братів Гадюкіних це прямо правильно-правильно. Тобі видніше, бо ти всі прям віжуки.
[Фоззі]
Я вважаю, що скромно.
[Степан Єраносян]
Козмінський вокаліст. Вам треба померти, щоб про вас фільм був? А я вважаю, що ви вже заслужили. Я вважаю, що ви свій шлях пройшли дуже круто і гідно. Ми намагаємося його йти далі. А про Козмінського, те, що держава виділала гроші, це якраз not bad. Not bad, безумовно. Я взагалі вважаю, що на кіно це важливо, тому що кіно – це дійсно затратна річ. І от, наприклад, коли дали гроші на «Ти Космос», круто, що дали гроші на «Ти Космос». Це державні гроші всі? Ні, там не всі. Він окупився. «Ти Космос», ти знаєш? Він був в нас Остріков. Він тоді не знав. Зараз вже окупився. Бо треба ж повернути державі гроші. Я до того, що кіно – це дуже затратна річ. Але на YouTube, на запис альбому Артему Півоварову, на Reels, на TikTok. Думаю, у 2026 році дала гроші Артему Півоварову. Це якраз музика, яку я б взагалі не слухав. Тіпа мені. Вона дуже популярна, і дивно, що для оркестрування я знаю, скільки коштує це, бо ми це робили неодноразово. Зараз знову зробимо. В Києві, як ви знаєте, не вистачає укриттів. Давно і серйозно. Але ми зараз в найкращому з усіх можливих варіантів. Бармен, диктат, підвал на Хрещатику 44, в якому завжди затишно і завжди раді всім нашим людям. Дякуємо. Знаєш, що я в кінці хотів би обговорити? Ти все-таки лідер Думок. Погоджуєшся з цим? Ну, ні. Ну як ні? Не знаю. Щоб бути лідером Думок, треба бути в більших сферах. Є лідер Думок абстрактно. Коли це умовно якийсь Я не знаю. Женя Янович.
[Валерон]
Лідер Думок.
[Степан Єраносян]
А ти не лідер Думок? Бо у нього багато думок. Питання інше. Які це думки? Комусь вони відгукуються, а комусь ні. Але він намагається і хоче бути лідером Думок. Це коли ти виходиш в трец.
[Валерон]
Це коли ти там такий.
[Степан Єраносян]
Оце лідер Думок. Я більше контент-мейкер. У тебе більше переглядів і більше підписників. Ніж у Жені Яновичі. Хіба. Я думаю, що десь схожі. Ні. Ну окей. Якщо так, то класно. Але виходить, що ти не хочеш іти в цю історію? Бо ти гарний приклад на ВІВ. Що значить не хочеш іти в цю історію? Я не бачив, щоб ти висловлювався про якісь події актуальні. Я тобі скажу чому. Хочеш? Бо я можу говорити за людей, тільки коли я на 100% впевнений в цих людей. Я, наприклад, знаю людей вже в політиці, в яких я впевнений на 100%. Але я не хочу їх називати, тому що це буде виглядати як якась пропаганда. Але я знаю. На увазі, що Федорові ти не впевнений на 100%? Я ні в кому не впевнений, крім декількох людей, яких я знаю давно і особисто. Ну як, я можу бути впевнений? Ти бачиш, ми кожен раз в комусь впевнені, а потім якийсь прикол. Тому ти абстрагуєшся. Тільки через це. Це розумно з точки зору рекламодавців. Причому тут рекламодавці? Рекламодавці всі якраз таки рекламодавці всі на оці історії їдуть. Завжди. Думаєш? Так, дуже часто. Я це роблю не через рекламодавство. Це синтетична штука мені здається. Я просто не люблю бути балаболом. Тобто ти маєш на увазі вписуватись за кого? За щось, що потім обернеться?
[Валерон]
В чому я не впевнений?
[Степан Єраносян]
Я тобі потім виключу камеру і скажу в кому я впевнений. Ні, окей. Я маю це не робити на аудиторії. Ми зараз в такий період знаходимося. Історія країни в такому негативному постійно фоні. Це дуже важко. Тому треба нести першочергово позитив. І тому треба підтримувати першочергово людей, від яких залежить все це військо. Безумовно. Є люди, які не те, що не мають політичних амбіцій, які навіть не знають, що на них чекає через хвилину. Але конкретно від цих людей залежить зараз українська Україна.
[Фоззі]
Безумовно.
[Степан Єраносян]
Ми тут знаходимося завдяки ним. І це абсолютно якісь очевидні речі. Ви розумієте, що відбувається так, що поки ці люди тримають все це на своїх плічах, в середині країни відбувається повний піздец. І як ми це зрозуміли за цей рік, якщо на це не впливати, якщо суспільство це не буде помічати, то буде ще більше піздець. Ну і тому лідери думок, популярні блогери. Коли я читаю трец і бачу, що замінити треба навіть до прибиральниць, це думка, яка найбільше імпонує. Але на кого? Ми зараз дійдемо до питань космічного. То президент Швейцарії приїде? Парламент? Ну, але замінити. Давайте про розіграш. Так, взяв щось якийсь? Так, взяв. Слухай, дуже неочевидно різь взяв. Згадав, що я малював колись. Я взяв картину, яку я намалював. Настільки багатогранна людина. Працмен, артист, який ще і малював. А де ти малював? Вдома. Цю картину конкретно я малював в гуртожитку Карпенка Карого. Ця картина, я просто вирішив, що першу, яку я дістану з моїх, воно так співпал. Мене багато. Як у Карлосена. А як у Карлосена? Ну, я вже малював. Серйозно? Карлосен то, який на пльонках Міндіча? Ні.
[Валерон]
Гарне.
[Степан Єраносян]
Гарне. Раз ми вже пішли. Коротше. В цей момент навчання наш майстер нас не заставляв. Він нас взагалі виховував дуже багато на західному контенті. А, то ви малювали в університеті. Ні, це я просто намалював. В університеті малювали? Ні. Ні, я малював. В університеті ми не малювали. Хочу зрозуміти, чому ти почав це робити. Бо я все життя малював з дитинства.
[Фоззі]
Я ходив в художню школу.
[Степан Єраносян]
Але я ходив в художню школу дитиною. Там з шести до десяти років. Чотири-п'ять років я ходив. І ми ходили на європейський театр в кіно. В кінотеатрі Київ показували. Бритіш сіатр. Лондонський театр. Ми ходили постійно на все це. Ми дивилися якийсь типу Монті Пайтон. Ми дивилися Монті Пайтон. Бо він розумів, що нас, молодих, уже ніхто цьому не навчить. Треба рятувати. А це дуже серйозна, впливна культура. Ми дивились Маппіт Шоу. Я на честь персонажа Маппіт Шоу отримав ім'я, яке я ношу вже. Прикінь! У нас була дуже сильна культура. І один з, лише один з таких моментів, які ми дивились, це вже не такий культовий був серіал Доктор Хто. Британський. Ми дивилися його з точки зору, як грають британські актори, як вони поводяться в кадрі, бо це зовсім інша школа, зовсім інша культура. І там є така будка, Тардіс. І я намалював оцей Тардіс.
[Валерон]
Круто.
[Степан Єраносян]
А мені? Я думаю, що я його заберу і оформлю, щоб це не віддавати просто на холсті, щоб це було гарно оформлено. Але бачиш, там мій підпис. І це намальовано у році 2015-2016. Найпізніше, напевно, це 2016 рік. Ну, Доктор Ху, це культова штука. Доктор Ху. Це культова штука. Я не знаю, чи багато фанатів, чи багато людей дивилися цей серіал саме серед ваших глядачів, але якщо ви погубнете, то дізнаєтесь, що це Тардіс з Доктор Ху. Їх дуже багато акторів грало. Так, кожен раз змінявся актор. Окей, якщо є, якийсь твій актуальний збір, на нього гроші. Якщо нема, на аптечки тактичні. Обирай, тобі обирати. В мене завжди є актуальний збір, але так як це ваш канал, давайте на вашу зробимо.
[Фоззі]
Окей.
[Степан Єраносян]
Мені здається, що це правильніше. Отже, сьогодні ми розіграємо картину Степана. Як ми її назвемо? Доктор... Доктор Куди? Не знаю. Тардіс, так? Це Тардіс називається? Ну, давай. Так, Тардіс з автографом художника.
[Валерон]
А я там ще напишу позаду щось.
[Степан Єраносян]
Так, і позаду щось напишемо. Оригінальна річ існує тільки в одному екземплярі. Ми її розіграємо за донат. Від 200 гривень. 200 гривень, один крок. Кидаєте 600 гривень, ваші шанси стають втричі більше. Всі, абсолютно всі кошти підуть на тактичну медицину. Аптечки для військових від фонду згуртовані. Я є гарантом, оскільки я один з засновників цього фонду. Ми займаємося тим, що збираємо аптечки і, повірте, черга на них, на жаль, досі велика. Тому, все як завжди, повідомляйте про це коментарем, про те, що ви зробили ставочку. І потім наш суворий рандом Валірон натисне кніпочку, яка назве переможця. Підтримайте військо, підтримайте український Ютуб, підтримайте все українське, а все неукраїнське не підтримайте. Пішли вони нахуй. Дякую. Дякую.