ГОНЯ. Львів, конфлікти з реперами й блогерами, порівняння з Оксимироном, ФК «Карпати», Паліндром
Ігор Гоня
Опубліковано 17 квіт. 2025 р. • Довжина: 10 852 слова
Короткий зміст
Його називають незручним. Його музика — це протест. Його тексти — ляпаси. Його ім’я — Гоня. Він — голос гніву й неспокою, репер, який не боїться ні сцени, ні хейтерів, ні системи. У нас на барі — Ігор Гутник!
Новий випуск Прямої Червоної — про Львів, Садового, "Карпати", Паліндрома, Enko, Kalush, OTOY’а, Емму Антонюк, Оксимирона і, звісно ж, про український реп!
🔥 Дружба з Паліндромом та "Глава 94"
🔥 Конфлікти з Kalush, Enko та Alyona Alyona
🔥 Російськомовні українські виконавці
🔥 Як відкрити власний барбершоп
🔥 Повернення "Глава 94"
🔥 Чому Розовий наїхав на ультрас "Карпат"
🔥 Родинні зв’язки з OTOY
🔥 Репери, які хочуть робити бізнес
🔥 Чому Емма Антонюк не прийшла на Пряму Червону
🔥 Конфлікт Гоні з львівською владою
🔥 Життя в Луганську
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Speaker 2]
В ЗМІ його називають гомофобом, расистом і ксенофобом. Ніби бронепоїзд пре, я так пру за реп, відповідає він. В Україні, мабуть, вже не залишилось реп-артистів, з ким би він не конфліктував. Прямій червоній, з самого Львова, Ігор Гутник, більш відомий як Гоня. Що не так з українським репом, львівською владою, Емоє Антонюк і фанатами львівських Карпат? Як відкрити барбершоп і українізувати Луганськ? Злої Гоня, історії Фоза, пече про реп. Любим таке!
[Speaker 1]
Не зовсім наукові досліди українського культурного, спортивного, мистецького, який ми ще простори досліджували. Музичного. Культурного. А що музика — це не культура? Ну, можливо. Ти думаєш, що музика — це бізнес? Зараз, зараз. Прямо червоного одразу тобі. От так і почали, бач. Валерон дуже любить, коли в нас з'являються справжні репери на барі. І сьогодні ми вітаємо людину, яка є, на мій скромний погляд, особленням того, яким в своєму статусі має бути реп. Людина, яка наїхала на всіх і наїде ще на тих, хто досі не в курсі. Отже, у нас сьогодні Гоня. Добрий день. Був Паліндром, тепер Гоня. Якось ми… Міша правильний, який то херків'янин, то львів'янин. Ми якось львівську школу досліджуємо останнім часом.
[Speaker 3]
Львівську школу репер.
[Speaker 1]
У мене є, мабуть, теж підводка реперська. У нас в гостях людина, яка як бронепоезд презареп. О, я написав це для того, щоб розминуватись перед концертами. Та-та-та-та-та. Є духовики, які ходять перед оркестром, а репери розминають. І ще ти сказав про… У нас друга частина глави 94 більш зла. Хоча я злий, пісня є у Паліндрома. Так. Але всі кажуть, що ти більш злий. От фосний приклад мій казав. Я коли готувався до ефіру, послухав. І з чого відбулося моє знайоміся з тобою. Я, на відміну від Фагота, він знає сотні, мабуть, українських репоканавців. Тому що їх фактично сотні. Всіх дізнатися неможливо. А в мене не так багато треків, які я зберігаю. Бо послухати можна. А так, щоб я захотів послухати ще, це як з жінками. Якщо ти прокинувся і хочеш ще прокинутися, це вже щось та означає. Ти зрозумів, на якому ти рівні? На якому ти рівні? Ваше покоління називається панчами. Правда, транзитом через Москву. Ви там почали це. А для мене гвоздіком стала фраза про… Та в смислі через Москву? Панчи? Це ж так. Це спочатку кацапи почали. Це заходи, панчлайн. Це вони спіздили. Кацапи завжди все піздять. А наші потім транзити. А ми не піздимо від них, ми піздимо звідси. Краще працювати з першими джерелами, чим українська культура нарешті і займається. Так от, гвоздик, на який я накинув крючок, це була фраза про Бремен. Про музикантів з Бремена. Про… Що там, хоч не вилучимо. Блін, я не пам'ятаю своїх текстів, у мене хард забитий повністю, і це дуже важко. А ти ще стоїш з цією штукою? Ну, блін, де коли треба. Блін, я можу ще одну таку людину, репера, російського. Фост мені забороняє називати їх імена, я не буду казати, що це. Спочатку з жовта. Добре. Блін, я себе де коли картаю, тому що я пишу багато тексту, прямо в треку, у мене дуже багато тексту. А в мене дві години. Як це вивчиш? Ми музиканти не вуличні. Але зберемо навіть у Бремен. І думаємо, о, про бременських музикантів. Це добре. І я там почув, про Антенюк ти зачепив. І я такий думав, о, це те, з чого вийшов реп. І чим він був. Це вулична перебранка. Ти, твоя мать, прийшов, твій час погибать. Це ж вийшло з дозенс. Маленькі наркотаргівці стояли, стріт-корнери. Там же за канонами треба було в третьому рядочку виїбати маму опонента. І якось це красиво. Частину лекції про реп я вже вивчив. Я його виховую. І от нарешті думаю, Антенюк до нас не прийшла. Відмовила нам. Давайте будемо закопуватись. І думаю, так, це тема, яка не дуже пішла в наших широтах. Це от там біг і тупак і так далі. Кацапи намагалися це відтворити досить активно. Я тоді ще за ними слідкував. Тобто діс такий заход по всіх. Ти такий зли, зли, зли, зли, роздав, роздав, роздав. Думаю, блін, ну красиво роздав. І цей трек, він в мене збережений по лісті. Коли я чую його вступ, думаю, о, зараз буде. Тому дякую. Казав про ось цю культуру дісів, біфів, яка в Україні не пережилася. Ти кого тільки не дішив, ніхто не відповів. У підсумку, так? Так, це і є відповідь. Тіпу, просто вони вже далі, ну, тіпу, а що я їм там говорити? Це вже буде виправдання і вони розуміють, що це програш. Навіть ти ж казав. Я сьогодні йду, слухаю, думаю, хто це Антон про якого ти там... З основного крипій. Ну, він репер? Да хуй пойме, ну, тіпо... Думаю, красиво, красиво. Щоб зрозуміти, хто це Антон? Та там контекст треба розуміти. Я ж не просто беру собі, блядь, персонажа... Ой, давай я, блядь, тебе йобну десь своєму треку, тіпо. Це, блядь, реальні конфлікти, тіпо. Навіть Ема Антонюк мене просто заїбало, коли вона оцю повістку прям несла вже, тіпо, не суразіцу якусь, тіпо... Каже, тіпо, от, блядь, всі контори, які придумали поски безпеки, там ще одна контора, тіпо, в автомобільні поски безпеки, тіпо, це, сука, сексисти. Через то, що вони, тіпо... Груди? Та, блядь, жінок груди, тіпо, або там вагітна може бути, воно не... Блядь, та там куча експертів, вони зробили цей посок безпеки, щоб він підходив для всіх. Ну, тіпо, що ти несеш? Звідки ти це взяла, тіпо? І, блядь, і воно так несеться, несеться, думаю, та ні. Ти образився за поски на їх у нього? Та куча всього воно там Блін, а я пам'ятаю, я був в трекі якийсь, блін, на жаль, російський, але там було теж про посок безпеки, що людину навіть в машині прив'язали. От такий, тіпо, панч. Не гвоздік, не гвоздік. Називайте панчами, що хочете, але це не гвоздик. Я взагалі проти пропаганди. Ну, тіпо, блядь, вони спочатку борються, щоб, тіпо, були всі рівні, тіпо, і в людей був вибір, і право на власну думку, а потім кажуть, ні, це хуйня, якщо в тебе така думка. Блядь, хай оприділяться, а потім вже не суть щось, тіпо. Ну, слухай, тебе ж там окрестили гомофобом, расистом, сексистом. Все, як ми любимо. Довго, так, з 19-го чи 20-го року воно тянеться. Але, знаєш, зараз прийшов твій час. Тому що Дональд Трамп, він же каже те саме, що більше немає. Гендера єдва. Так, що гендера єдва, гендерно перероблених людей, як ти казав, немає. Та це з контексту вирізано. Ми наближаємось до сотків. Так, наша мета 100 тисяч підписників каналу Прямочервон. Тому нам не подобається, коли більшість присутніх дивляться це відео, не підписавшися. Зробіть це, нам буде легше і одразу, щоб два рази не вставати, подякуємо тим, хто став спонсором нашого каналу. Ось там ось є внизу кніпочка, натиснувши її ви можете підтримати нас фінансово. Дякуємо будь-якому випадку, але підпишіться. Як думаєш, зараз найкращий час українського репу? Да немає такого, щоб найкращий, не найкращий. Просто час українського репу. Зі стендапом, тобто вони якраз зникнення, ну, зникнення хоча б зафіш гастрольних російських колег, вони фактично весь ринок забрали під себе. В нас не виступають, слава Богу, російські репери, хоча вони все одно, судячи з показників, все одно малолетки їх слухають, але малолеткам що ти поясниш? Вони, тіпа, шахет в небі проводили і включили людей, на чиї податки ці шахети виробляються. Їм важко щось пояснити. Але час настав. Тобто хіп-хоп з контркультури, з американського шансону. Тобто два американських шансони. Кантри для білих, реп для вайгерів і етноспільноти. І він нарешті став знов таки, на жаль, транзитом через Росію, тому що все якось в Кільватері відбувалося. Він набув черт такої мейнстриму, ну як з рок-н-роллом. Масштабно. Грали, потім їх почали показувати по телевізору, дівчатам показали нових демонів, потім вони, ці демони почали носити лисини, фарбуватися, і це вже перетворилося з контркультури на говно. Реп починався як контркультура, я пам'ятаю, як ми, коли в Репобоймі, це програма, яку ми вели з Фаготом в 96-му році, вона закрилася на УТ-2, коли ми ставили якийсь там паблік енемі, я розумів, що це контркультура, це протест, це дихай, вони ненавидять, вони за Black Power і цінності їх не важко поділяти, але ця ненависть, коли люди там плювали в камеру, блядь, я пам'ятаю, як ми з Степаном так одягалися, і ми слухали Даз Ефекс, і ми прямо пускали щось, блядь, до кісток, і запихалися в берци. Це був розв'язок. Це була контркультура. Тепер реп став шансоном, слухають пацанчики, кальянчики, все це, машиночка. Але якийсь відсоток контркультури він зберігається, він культурується, і є люди, які продовжують ставитися до чистого жанру, як до контркультури. Тому ти тут. Так. Я тут. Теж так думаєш? Блін. Я не знаю, чи залишилися репери, які не просто хочуть робити бізнес.
[Speaker 3]
Чому? Діти читають щось?
[Speaker 1]
Коли пройдеться юнацький максималізм? Питання часу. Вони дивляться на старших, які читають про бабки, тьолки, як мені піздато жити, у мене нова тачка, хоча я там працюю на офісі, і читаю потім після того реп. І кажу, я хастер. Всі думають, що він випустив цей піздатий кліп, стрельнув, заробив, я теж так буду. Мені треба робити таке музло. І всі переходять на хуйню каліану. Ти бачиш, яка кількість кліпів з'являється в світі щодня, в яких дівчата трусять сідницями, а хлопці їдуть в автомобілях і щось показують, якісь гроші. Це не змінюється роками. Так, це не змінюється. Просто в когось воно вистрілює, особливо в тих, кого підпушують. А в когось там, бачиш, якогось американську групу, там, блядь, геніальну групу, в якої там 16 тисяч переглядів на ютубі. І ти такий, блядь, а чому ніби ж те саме, але не спрацьовує.
[Speaker 3]
Працюють лейбли.
[Speaker 1]
Лейбли. Цей штамп про найкращі тьолки, найкращі тачки в нас, це ж рекрутинг, насправді, до наркобантів. Це починалося так. Блац, Кріпс, вони хто імсі, вони хто імсі. Діти торгуються від нас. Лейбли — це компанія. Та-та-та. Персоніфікація бренду. Та-та-та, персоніфікація бренду. І вона спрацювала. І тепер підлітки всього світу хочуть виглядати круто. А круто виглядати — це їхати в машині в нічний клуб. Але робити якусь літературу. Тому нам треба працювати, блять, з освітою. Ну якось в країні. В країні взагалі. На таку хуйню звертають люди і свято вірять, що це реально так працює. Неосвічені люди. Все людство неосвічене. Ми ж про Трампа щойно говорили. Яка в... Так ми ж його не знаємо, а вдруг він, блять, геній. І просто угорає зі всіх. Боїться, що пригорім ми. Але от погодься, що з 2.4 лютого глобально українські репи стали слухати більше. Правда ж? Так, бо це заміна. Так. Якась частина відкололась від... А ось вона. Ну а ти ж слухав російський реп до 2.4 лютого? Я дивився просто, що там відбувається. Це така демократична... Щоб слухати, слухати там буквально двох артістів. І то я дивився, як вони, блять, пишуть. Бо мови ж похожі відносно. Я ж коли слухати американське, треба бути в контексті американському. Наш контекст... Ти як Симірону слухав? Ну так. І дивився, що він, блять, там виписує. Конечно, потім там вже Крінжатіна почалась. Слухай, ну от «Inferno» трек, да? Угу. Я коли перший раз почув, мені здалося, що просто Аксимірон українською мовою почав читати. Казали тобі, да, вже? Червону картку покажи. А, ні, жовту. Ти ж на правах гості. Покажи, покажи. Розкажи, було вже таке? В TikTok-ці просто відпускають відоси, блять, зі звуком моїм. І пишуть «Український Аксимірон». Блядь, я його перестав слухати ще під час... та до ковіду, блядь. Ну, типу, я забув вже навіть, як він звучить, типу, і що він пише. Навіть якщо я б слухав кожен день наушниками, може там би воно відгукувалося. Типу, але я хуй його знаю. Ну, тембр, блядь, похожий чи що. Ну, от саме цей трек. Інший ні. Але цей трек дуже схожий. І мені ще дуже зацепився за оцей Данс Макабра, да? Тому що у нього є в треку... Я перший раз взагалі Данс Макабра сполучення почув у нього в треку «Тентакли». І більше в жодному в жодному треку реперському я про цей «Танець смерті» не чув. І тут, типу, і схожий, і перша, буквально, друга творочка, да? Так це ж слова. Ну, да. Ну, якимось таким. Я собою в рюкзаку ношу, блядь, орфографічний словник. В рюкзаку. Щоб часом відкрити, почитати, перечитати. Мені колись твой женский на день народження подарував, щоб я його не заєбавав, не телефонував вночі, тоді ще сайтів не було, онлайн словників. А він же носій. Тому що, Саня, я тут, блядь, воно... День народження, два томи таких, блядь. Не заєбав. Воно деколи працює. Типу, просто для того, щоб ти витащив якісь слова, синонім до якогось, і воно ж, блядь... Це, з одної сторони, і поезія, блядь. Нецікаво просто, буквально, хуярити текст в лоб, тіпу, як, не знаю... От як Міша Правильний. Тож у нього може бути просто пост з цього, з фейсбука, тіпу. Але він, блядь, це запакував в трек. Але заримував. Так. Як зробити так, щоб у російських реперів ніколи більше не повернулись в Україну? Треба зробити так, щоб всі росіяни полетіли на Марс і подихали азотом. Або зробити більше українських реперів, підтримати українських виконавців. І саме цим займаються наші друзі з Jagermeister. Вони запровадили премію Jagermeister Music Awards. Серед інших номінацій в ній є номінація Youngblood для молодих артистів. Це можливість для молодих артистів заявити про себе, отримати фінансову підтримку для розвитку кар'єри та стати частиною музичної спільноти. Ідеально. Ну от погодься, що молодому артисту дуже потрібні гроші. Молодому артисту потрібні гроші і увага, і премія. Сто відсотків. Так от, фіналісти Jagermeister Music Awards в номінації Youngblood вони зможуть отримати по 50 тисяч гривень для реалізації своїх ідей. Всього буде таких аж 9 гуртів, або артистів, або виконавців. Красиво, підтримую. Дякуємо Jagermeister за таку потрібну ініціативу.
[Speaker 2]
Jagermeister ідеальний, коли грожаний.
[Speaker 1]
Як думаєш, зараз багато розмов про це, перемир'я, перемир'я, після закінчення гарячої фази, скажімо так, війни, повернеться знову російська музика, російський реп сюди? Блядь, я боюсь, що да, але я так не хочу цієї хуйні. Не знаю. Ми будем піздитись з ними. І ті, хто приїжджають, які повиїжджали раніше і роблять за кордоном в Польщі, чи де російськомовний реп продовжують українці, вони ж намагаються потім повернутися, коли все закінчиться, їм ж треба буде виступати, і далі нести цю хуйню. Я, блядь, буду приходити на концерт і буду бити йобла. А хто це? Є такі? Та й умовний Тіффест, блядь, і всі його молоді, я таки, тіпа, збираю всіх в лейбл. Збирав їх і прибиваю їм мозки. Ні, поки знаком буде, якщо Міша Крупін перейде з українського. Тоді російсько можна буде закінчувати взагалі. Виходити і тушити світло. Та в нього все добре, мені здається, з української мови. А є такі, хто читав російською і почав читати українською? Окрім Міші Правильного і Міші Крупін? Та багато хто. Ярмак. Ярмак раніше почав, трошечки повномасштабки. Мені якось... Він один трек просто випустив. Мені якось якийсь чувак намагався плюнути в обличчя. Плюнути прямо? Це фігурально чи фізично? Ні, буквально. Я вів концерт десь на західній Україні. Ми грали футбол з маєстра. Я був ведучим, а пацани виступали. І виступав Ярмак. А пісні... Той ефект від пісні Повірні, Душа України. Це був ефект...
[Speaker 3]
Моя країна...
[Speaker 1]
Маєстра Нада не паде на колі. І це був дуже цікавий ефект, коли російськомовний, по суті, трек працював на українські інтереси. Тому що є величезна частина аудиторій на той момент, яка російську все одно сприймала як пріоритетною. І тут, коли їм російською мовою співають про те, що Україна не ставлена коліна. Перед ким, блядь? Перед Естонією? Ні, перед Росією. І, коротше, я оголошую. І щось там кіпіш. Якийсь синій місцевий депутат ломається під сцену. Я не хвиляюся щось йому сказати, а він мені намагається в обличчя плюнути. Тому що Ярмак співав російською. А я капітан команди, я можу всіх захищати. Та був так... Треба казати, засуджую. Ні, я так. А тебе немає такого відчуття, я когось запитував вже, що ти ж завжди українською писав, чи ви починали російською теж? Ні, ми там один трек попробували. Хуйня, блядь, на закцент. Сільський. У вас сербська мова була така? Немає у тебе такого відчуття, що «Ах, ви ж тепер прийшли всі до української». Дуже щасливий, блядь. Я тішусь кожному українцю, який переходить на українську мову. І читають українською. Чи співають. Будь-хто. Не тільки репери, але взагалі. Люди, які... Цікаво, з історичної точки зору буде подивитися, хто повернеться, а хто ні, якщо дежував. Угу. Цікаво буде, з ким піздитись прийдеться. Так, ти вже анонсував. Ну, а ти оцю всю історію відпустив вже з Енко, Альона Альона? Так, це неактуально, їх щось немає. Вони... Енко зараз рухається на Захід. Вони розуміють, що тут бабок нема, а Кліменко комер сплять. І зібрав свій секту. Вони там свято вірять. І вони його називають батько, ментор. Алілуя. Алілуя. А що, значить, на Захід з українською музикою, так? Та ні. Тепер Арпедмен там них зараз хуярить англійською, і вони на Штати прям двігають. І він нехуйово там набирає. Я думаю, зараз вони помаленьку всіх артистів туди інтегрують. Будуть писати... Ну, ті, хто роблять тут, вони і лишаться, і через там рік-два заглохнуть. Бо в них перестануть ділитись бабки. Вони там будуть зі своєю аудиторією. А решту вони будуть пихати вже англомовно, напевно, робити. Ну, для якоїсь пісенної форми, такої естрадної, я ще можу повірити. Але ж, якщо ми беремо чистий жанр, чистий реп, він же весь на знані мови, і грубо кажучи, такого низького наречення. Тобто, це сленгові. Якщо хтось бачив серіал «Прослушка», там мачилі намагалися з'ясувати, хто з наркоторговців, не з Балтімора. І вони ходили, опитували їх про місцевих реперів. Якщо не знав пісні якогось балтиморського репера, вони його ввалили. Тому, якщо ти не знаєш вимови, а в Америці зараз був, ти, по-перше, не розумієш їхньої англійської, вона скрізь різна, вони ковтаються і, по-друге, там басист каже, я стояв там, афроамериканець з дружиною спілкувався, це був реп. Просто він говорив з нею. Він каже, ну, це був реп. Був такий за радянських часів, за пострадянських прикол, є такий, а можливо, був, я не знаю, давно не слідкую за росіянами, сексофоніст Ігорь Бутман. І він ще у Гребінчикова вісімдесяти грав, такий джазер популярний. Якщо живий, мабуть, салініст-путініст. І він поїхав в Америку тіпа, двігать джаз. І прийшов в якийсь джазовий клуб, мені розповідали, це джазер, пішов в якийсь джазовий клуб щоб показати себе. Його прослухали, потім свіснули з кухні якогось Штимпа, Штимп вийшов в передній клуб, все, взяв сексофон і вбрав Бутмана нахуй. Вони кажуть, ну ти, тіпа, тому... Так, я не думаю, що вони реп будуть там толкати. Вони ж йдуть, тіпа, арнбіш на попсову історію, тіпа, отаке. За вони не казахські піснопєні? Мабуть. Не знаю, пишуть. Так. Що вони реп будуть, ті, блять, полурепи? Це Калуш і... і все, блять. Ну, сковка. Але я бачу, що Калуш, Альона-Альона їдуть в Тору Україну. А, блять, Альона-Альона точно ж. Їдуть в Тору Україну. Калуш навіть в Ужгород приїжджає. А в Ужгород зараз не всі готові. Блять, ми сьогодні їхали на потязі, який називається Стефанія, нахуй. Та, я теж їжу цим потягом постійно. Це якраз ідея. Вигнали, щоб ви, блять, їздили в мамі, блять, Псюка. Та-дам! Це же третій рядок, мабуть, виїбати опонента? Та-та-та, в Дозенс в третьому рядочку треба було зареумувати. Це ідея нашого потенційного гостя Олександра Перцовського. На той момент голови пасажирської «Укрзалізниці». Це він запустив цю тему на хайпі Євробачення. «Укрзалізниця» теж хотіла бути в тренді, та? Та, вона і є в тренді. Коли ти, мене, поліз на ринку, дуже просто бути в тренді. Ти щось робиш, і кажеш, а це тренд. Ну, бач, в цьому випадку інакше він не поступив. З пісню «Стефанія». Так. Але це ж, і він, тепер під неї відправляється потяг, та? І приїздить. Потяг називається «Стефанія». А ще на вокзалі, цьому, блять, Франківську? Чи в Калущі? Франківська. Тому що ця Панама величезна, це в Калущі, мені здається. Прямо вони влупили здоров'яну, рожеву Панаму. Ти теж виступав в рожевій Панамі, я бачу. Та, ну, це я її бачив діз на Калущі, і я потім викинув цю Панаму в зал. Люди тішились. А врікольно, коли весь зал кричить «Нахуй, Калуш!» Хвилини дві. Довше, ніж третій день. Це я не про місто, якщо що. Це як в школі, коли вони в школі говорять правильні речі, а потім виходять за школу і починають говорити російською і слухати щось. Я б на твоєму місці подумав, що, можливо, в них в плейлистах така лиш є. Нічого проти не маю. Ти навіть про ОТОЯ казав, що він щось перебрехує. Так. Ще один представник львівської школи.
[Speaker 3]
Який був?
[Speaker 1]
Репер, блядь. Як Міша казав, репер піздуний. Ні, ну, блядь, просто в нього є, я не знаю, чи це, блядь, хвороба чи відхилення. Сорі, Слава. Коли він любить допіздіти щось. Нам вже не вперше кажуть, що в нього синдром недостатку.
[Speaker 2]
Він у вас був.
[Speaker 1]
Я не дивився цей подкаст. І що, розказував, як він там десь в Англії ходив з хуліганами, блядь, і піздився. Я вам рекомендую просто неформально зустріч з ним посидіти. Музика — це не культура, неформальна зустріч. Без камер. Щоб потім не тягнув. Але у вас є якісь родственні зв'язки? Так, це брат моєї колишньої дружини. Слава? Бачиш, в українському репі все як маленьке слово, блядь. Всі з одним прізвищем. Але, ну, як на мене, той прикольний чувак, але він трохи блогер більше ні, ніж репер. Він такий шоумен інфлюєнсер. Пацанку в спіху шов. І хай йде. Ну, краще він, ніж якісь... Я тримаю за нього кулки. Я вважаю, що він рухається у правильному напрямку, і в нього все получиться. І я от коли теж готувався, щось мені потрапилось, дуже смішна його пародія на Калешу. Коротше, всі намагалися передівати Калешу. Ну, тому що Калеш виграв Євробачення. Ну, так. І він там десь... Блядь, це, не знаю, ця кружка би виграла Євробачення. Тоді. Ну, так казали і про... Гринджоли. Та ні. Це не була війна. Типу, весь світ просто хотів підтримати нас. А тоді була поворачувана вакуція. Та й так само казали. Так вони навіть не в курсі були про поворачувану вакуцію. А вони там в Солбі виходили з цих наручників. Кайдани. Браття. Ми наближаємось до сотків. Так. Наша мета 100 тисяч підписників каналу Прямочервон. Тому нам не подобається, коли більшість присутніх дивляться це відео, не підписавшися. Зробіть це, нам буде легше і одразу, щоб два рази не вставати, подякуємо тим, хто став спонсором нашого каналу. Ось там є внизу кніпка. Натиснувши її, ви можете підтримати нас фінансово. Дякуємо будь-якому випадку, але підпишіться. Є така тема у реперів українських зараз. У тебе, у АТО, у Міші це наявність основної роботи, помімо репу. Так? Так, це зараз дибало. Розкажи про це. У контркультурі тільки так ти і міг займатися тим, що тобі подобається. Але наш редактор каже, що зараз ці барбершопи, всі твої сторінки в них закриті. Я доб'ю. Це якби ти журналістикою займався не туди, куди тебе посилали брати інтерв'ю, а ти сам би вирішував, що хочеш. От тоді б ти був репером, а так ти був естрадним журналістом. Тобто тут без перечень. Та от запускаємо зараз заново барбершоп. Просто ринок наїбнувся. Це чоловіча аудиторія. Куча барбершопів, куча барбершопів. Всі почали забирати, або хтось виїжджав і посипались на 60% бізнес весь. Зараз жінки повертаються в барбершопи. Вимили їх? Чоловіків немає навіть на стрижки. Я стрижу 11 років і в мене є база, навіть якщо я перестану стрижти рік, потім вернусь і в мене прийдуть мої клієнти. Ми зробили паузу на 2 роки. Зараз запускаємо заново, беремо нових майстрів і будемо далі двігати. Попит величезний. Вчити будеш? Будемо підівчати, майстер-класи давати. Як ти вчився? Я ще працював графічним дизайнером. Пішов постригся, тоді якраз відкрився перший барбершоп.
[Speaker 3]
Почналася ця культура?
[Speaker 1]
15-й рік, мабуть 14-й. Мене так хуйово постригли, що піздец. Я такий кажу, блядь, у вас всіх так стрижуть? Вони кажуть, та поки да, це тільки навчання пройшли, будемо вчитися. Я кажу, окей, вам пізда. Пішов вчитись. Я знаю одного артиста, який теж, але він, здається, музикою вже не займається. Дмитро Бабак переможе Циксфактора, став барбером. А футболіст був, який став барбером? Відкривав свій барбершоп разом з Мензюком. А як його звали, не пам'ятаю? Ну Мензюка, доглянуто бородає. Мензюк, і от він цей другий. Він виглядав, як раптор. У них був спільний барбершоп. Фургони відкрили барбершоп в Харкові. Ну їхання, аудиторія якраз. Хто? Курган. Північ має свій барбершоп. Тобто всі репери мають барбершоп? Ні, не всі. Північ — це харківський, здається? Ні, з Варви. А як же ж харківський? Теж щось про... Я думав, що вони співнічні. А, можливо. Так ти теж не з Харкова? Ні, а значить в Харкові хтось є з такою назвою. Ми колись згадували, як ця культура у нас зароджувалася, барбершоп. Це теж африканське. Воно прийшло приблизно... Теж транзитом через Кацапів. Як я прийшов до нас, воно прийшло з Англії. Також. Барбер, я знаю історію цієї хуйні. Почали перше шоу, коли починався цей подкаст. Перший випуск з президентом футбольного клубу «Інгулітс» якраз знімався в барбершопі. Я дуже хотів знімати в барбершопі проект. Тому що подивився, як Ліброн Джеймс знімає подкаст.
[Speaker 3]
Це невідомо. Дуже круто. Дуже стильний.
[Speaker 1]
Останнє, коли ми були в Москві, у 2013 році, знайомі якраз реперіони казали, що зараз відкриваються в Москві барбершопи. Що ще будуть є якомеріці. І прийшлося про якісь виступи в барбершопах прийти.
[Speaker 3]
Виступи?
[Speaker 1]
Так, у 2013 році. Так от, сказав Валерон, а я... Давай відкривати барбершопи, там подкаст знімати теж. Давай, ми вже в тестовому режимі. Так, ми що згадували? Я якось прийшов в слон Карси, там був чоловік парикмахер, і я відмовив, сказав, «Та ні, я не буду стрихтись». Хомофоб ти, блядь. А потім через буквально рік-два це стало взагалі такою нормою. Тобто, всі стріжуться в барбершопах, стріжуть чоловіки, і все. Ну, припущили сюди культуру. Пояснили всім, що це. Внідрили її в нашу культуру. І це, ок, працює. А от я чув, що барбершоп твій на початку повновішовного вторгнення, там ви благодійністю займалися, був як шелтер, так? Угу. Ми були в будівлі. У нас була одна кімната з 12 кімнат. Це чотири поверхи. Будинок у нас староєврейський, це тіпу майже на площі ринок. І у нас там були пацани, мали свій магаз з шматом і з мерчухою. Інші мали культурний клуб, там де бонги продають, і всякі штуки для куріння. Барчик. Чуваки бібої, тіпу, мали свою студію. Вони там танцювали, займалися, навчали дітей. І оце, тіпу, як хаб був. І все, тіпу, починається двіжуха. Нам, ну, блядь, повсюду зарішовувалася війна. З Рашкою, повноформатно. Тіпо, я думаю, пізда, все, блядь. Думаю, щас треба буде виходити і реально просто забивати патакомку, ось, тіпу, уйобувати десь, от, никатись під заборами. Я собі уявлявав, так, це війна. Потім ми вже роздоплилися і зрозуміли, що не так. Люди почали їхати, і ми, так, треба щось зробити, ми пішли в чатку ТЦК. Там такі черги були, блядь, а я кусив, тіпо, від срочки моїх документів, поміні, блядь, ніхто не бачив. Думаю, ладно, йдемо реєструвати гуманітарну допомогу, щоб ми будемо там пунктом гуманітарної допомоги. Зарегались в адміністрації і все, пішли, написали в спільний чат будинку, що ми хуярем ТЦК. Тіпо, люди почали звозити гуманітарку. Ми там душовій зробили на кожному поверсі, кухню. Почали приймати людей. По 300 людей в день приймали. Кипів, він став основним головним хабом гуманітарки з кордону. Найзручніша логістика просто була. По 300 людей в день? Вони ночували і далі їхали кудись, так? Ми старалися на ночівлю приймати тих з дітьми, якщо вони не мають куди йти. А дорожці могли себе десь перешати. Ми співпрацювали з іншими шелтерами. Плюс допомагали їм знайти квартири. Ми просто як перетримка. Таке. Було важко, але весело. А ці часи? І Бербіршоп вже якось функціонував? Спочатку ні. Ми просто забрали все. Просто все в матрасах було. Ми розуміємо, що нас закінчуються бабки. Ми кожен там свого кармана лив. І я такий, блядь, на банку багато не приходить. Думаю, окей, треба почати працювати. Ми в день складали ці всі матраси назад до робочих місцях. Хуярити стрижки. Ввечері прибираємо. Знову розкладаємо на ніч, щоб люди ночували. І коли прийшла через місяць рахунок, блядь, 300 тисяч комуналки, я такий, блядь, хуя, я все вліз. І на наступний день я оце нею вже. Думаю, піздець, де знайти бабок. Вже там дзвонив, щоб позичити в когось. І просто повсюду кажуть, тіпа, всі зареєстровані шелтери, пункти гуманітарної допомоги звільняються від комунальних плечів. А ми вже там банку відкрили, вже якусь сотку назбирали. Тому ще пацанам позакуплялися якихсь прикорів. Двіжували, як могли. То ти зараз не радиш входити в барбершопний бізнес? Якщо ти без досвіду, то ні. Якщо без досвіду взагалі, будь-який бізнес, ти б ще в крипту зайшов?
[Speaker 3]
В крипту...
[Speaker 1]
Я в Вожню, ми з дружиною відкрили для себе рілси. Те, де чувак підходить до бомжа якогось, ну, безхатька якогось, і каже, ось, мій ученик з курсу криптовалюти. Тіпа, скільки ви заробили? А той, ну, він, напевно, дав щось. І той каже, да, заробляв по 20 тисяч доларів. Зараз там кожен місяць. Мені якось знайомі оператори розповідали, як вони знімали в Дубаях чувака, який якраз розповідав, знімав відоси, що він введе вас в світ криптовалют, що вони на одну добу зняли номер, що він введевав, що він там живе. Блядь, який... Ну, мені все одно цікаво. А як ти оціниш з свого досвіду, от, наприклад, який проход, от скільки коштує відкрити барбершоп? Його можна і за 4 куска баксів відкрити. Головне, кадри. Що ти знайдеш охуєних майстрів? З трьома дітьми? Та. Або з другою групою. Блін, можна брати тих, кому нема ще 25. На заметочку. Блядь, головне, що майстри стриглись. Бо, типу, важливо не то, чи хто до тебе і скільки людей прийде, а скільки залишиться. Типу, це... А 4 тисячі, ти кажеш, це, типу, оренда якась? Ну, все одно... Та, купити крісла, мойку, дзеркала поставити, світло, і вперед. Можна прям в лов форматі це все робити. Ну, там же ще приладі. І в Ужгороді новий барбершоп відкривається? Зараз дуже багато за кордоном наших майстрів, ну, коли там тури відбувалися, я мав змогу перевірити стан там... Перше, ти не розумієш вимову людей. Ти намагаєшся англійською щось пояснити. Я був у Арабії, в Амстердамі. Вони такого дерзкого з мене зробили, що я... А я не дивлюся на себе в дзеркало. Я думаю про щось там. Типу, я потім... Єбать! Донька така старша. Ой, кла-та-та! Думаю, мама! Коли я зараз тут? Потім у Франції, в Бордо чи в Тулузі ми пішли до африканців, таких, які взагалі... А фагота не було? І там вони англійською не розуміли. І там... Зробили... Типу, а таку хуйню нам понаробили. Ми приходимо на концерт, і тут кажуть, дівчинка з Одеси, чекає всю групу, хоче безкоштовно... І всіх, хто не пішов, красиво постригло. І я такий, як лох. Типу... Блядь! Потім ще в Америці ми втрьох пішли. Я, звукач і світловік. І світловіку пощастило. Ну, теж... 70 доларів. Там це коштує. Ну, дорого. Чекай. У нас вже теж середня ціна — 800 гривень. 800 гривень доларів — це скільки? Та ні. 70 доларів — це 3 тисячі. Це 3 тисячі, так. Ну, це ж у нас зовсім інша валюта. Ти ніхера не можеш пояснити. І це вгадав, не вгадав. І найкраще роблять наші, в Польщі. В якій ми все в порядку. Але чемпіонкою в мене була тітка в Кракові. Вона чи то білоруська, чи то росіянка. Я це зрозумів по вимові, але ми не могли говорити. Я не хотів з нею говорити російською, вона не хотіла. І ми англійською не могли... А польською... Припрашу. І ми англійською там якось... При тому, що ми могли за 3 секунди все з'ясувати і обидва це розуміли. Принцип. Ніхуя. Відмучився. Підійшов до дзеркала, вся група мені. Ти що, красавець. Фоткайся, я завжди так показую. І я потім в Амстердамі цю фотку з Кракова. А, окей, like this. Хуйню якусь. Ти пояснити нічого не можеш. Навіть якщо ти поясниш, все равно вони постражують як вміють, а не як ти хочеш. А як ти зараз оцінюєш фото? Лінію маси забрав би я трошки. Ось тут десь, так? Де стражаєшся? Це в Києві. Це в Києві. Барбершоп. Мабуть, йому до 25 років. З Кривого Рога. Приходь на мастер-клас, догониш. Добре, приходьте. Легко. Але я, до речі, теж знаю чувака в Польщі, який у Познані відкрив барбершоп-українець. Ну, тіпу, намагається інвестувати. А от в Варшаві динамівці ходять просто в барбершоп якийсь, в Варшаві. Бачив, це відео? Там намагалися підколоти їх. А, з Чахтаря?
[Speaker 3]
Це в Варшаві?
[Speaker 1]
Зараз такий тренд є, що коли сідає хтось, йому надягають цю штуку, як воно правильно дізнається. Інюар? Це ж іночі. Там футболка іншого клубу. Ну, наприклад, динамівцям... Пишіть це, вроді, по-іншому. Пеньюар? Ну, коротше, неважливо. І там динамівці сідають, там Брашко, Ванат, а їм футболка Шахтаря. Ну, і вони там здирають. Це ж американська тема. Було років два тому. Доїхало.
[Speaker 2]
Безумово.
[Speaker 1]
Блін, от що воно так довго доходить. Реюніон глави буде? Блін, нас всі це питають. Та ні, напевно. Ми вже прямо настільки відійшли один від другого... Пан казав, що ми за донат на концерті співали. Та, ми свій трек виконували. Нам цього року 15 років. Можна як оазіс в тур. Може, ми щось і зробимо. Але поки це ще невідомо. А я правильно розумію? Я б хотів. Ти з Патона теж. Він з Патона. Але ви не були знайомі. Ви познайомились вже десь в іншому місці. В школі. Ми в одній школі. А, і в школі познайомились. Та, він на 2-3 класи молодший від мене. Я вже закінчував. І якраз ми тоді і познайомилися. Якась там непонятка була. Якісь пізділки. Блін, наш малий, нахуй, з нашої школи. Я бачив, що він на футбол грає. Кажу, куди ви, блять. Вписався? Супер. А ти граєш футбол, так? Зараз ми спільно з Urban Camp запускаємо лігу 3х3. Вуличний футбол. У нас ще її немає. Але от тепер буде. Я чув. У Львові, так? Поки у Львові. Я збрав участь теж у Фелікса цій штуки в Карпатських відмиттях. Ти ж був. Я бачу, що і ви в одній команді будете грати, так? Ми з Патона. Реюнів? Хоч десь будемо в одній команді. Так, а ти займався? Ні, я грав баскет. Але футбол, я думаю, всі б вбавилися в дитинстві. Я шарюю, що це таке. На плоті і баш. Головне тренування. Тренування і ти вже окей. 3х3 це більше така баскетбольна тема. Так, як стрітбол. Це якраз тема, яку Фіфашка пошилювала, ці вуличні варіанти футболу. І це в рамках того, що Львів молодіжна столиця Європи. Але ми, помімо неї, будемо це двігати. І там вже з Ригою ми домовляємось. Поляки прийдуть в нас грати. Ми зараз створюємо команди локальні. Ветеранські команди зробимо. В першу чергу це для того, щоб запустити дитячу і підліткову лігу. Ми дійкуємо це, прокачаємо. Далі буде запускатись будуть будуватись майданчики, будемо залучати бабки якось. А яка там поляна? Це будується такий корт. Як для панни, так? Ні, панна це взагалі маленька. Це буде на один. А це тіпу, щоб лізло три на три. Стрітбольний майданчик. А воротарі хокейні чи гандбольні? Менші, ніж гандбольні. Хокейні. Такі, як на водному полу. А воротаря нема, так? Там є якісь свої правила. Руками не грає? Ні. Руками взагалі не грає? Ні. А ти з-за Карпати? З-за Карпати. З дитинства? Так, ця тусовка, наші ультраси, вся хульганська двіжуха. Тренд на цю хуйню подивитися не має балу. Чого? Ре-юніон, а юніон. Рух Карпат. Вони ще не об'єднані, там ще непонятно. Там чисто львівська двіжуха якась. Вони щось рішають. Я не думаю, що це буде виглядати так, що це об'єднаються дві команди до купи. Знаю точно, що медійку списали, що там, що там. І подивимось, що буде. Але в мене є панч на новому треку, якраз альбому з Мішою Правіним. Мені поплечі гори будуть, я зарух як розовий. Ого! Як ти кажеш, гвоздь. А що ти думаєш про це? Це його особиста двіжуха, якась непризнінь до фанатів Карпат. Я вважаю, що він міг це собі сказати, дозволити. Я вважаю, що він може все, що завгодно дозволити. Чуваки і бачились, коли там стінка на стінку, в цих двіжухах, на виїздах, вони ж там могли кожної секунди загинути, від піздюліни навіть. І всі супернаціоналісти, більшість половини, не мобілізувались. Тому його це курвить, я його прекрасно розумію. Це того груповання, там де солдат? Я колись знайомився з ультрою Карпат. Такою старшою. Там багато хто пішов воювати. Так, багато пішло, але багато і не пішло. Я думаю, що він про них і говорив, бо вони напевно йому розказували. Ми, блядь, як тільки починається повномасштабка, ми, блядь, підемо хуяритись. І всі пішли працювати на офісі. Ну, в Харкові ультра себе проявила так, ну, кракін. От як Рух це використав? Рух же це спробував використати якимось чином? Та вони це, блядь, прямо і використали, так як воно є. Ну, блядь, це їхні справи. Але я розумію, чого він це сказав, але це, блядь, мені можливість написати панч просто. Ну, панч панчем, а яке майбутнє? Я так сподівався, що нарешті Мирон Богданич. Ну, ти що, зараз у Карпат супер майбутнє. Думаєш? Ну, в них є дуже гарне фінансування, гарні можливості. Знову побили горщики по-львівськи. З ким? З Маркевичем. Раз у нас сьогодні в гостях фанат Карпат, то чим не привіт поговорити про львівський футбол? У тебе львівський футбол з чим асоціюється? Кубок СРСР 1969 рік. Карпати виграли, так? Так. Федецький Галатасарай. Кінець кар'єри Райкарда. 100% у мене теж Федецький Галатасарай. Це 2010 рік. Легендарний сезон тих Карпат. Кононав. Вихід в Лігу Європи. А ще раніше перша ітерація або друга Маркевича. Теж тоді дуже симпатично було. Ну і постійні якісь перетурбації. Якось вони не можуть стати і стояти. А ще багато мемів. Кополовець. Про те, що кому молитися, що ми кожен день, перед кожним матчем ходимо в церкву. Щоб Бог до нас за щось наказує. І ти правильно кажеш, що якісь були перетурбації. Була пісня Гадюківних про те, що Карпати знову програли у футбол. Але тепер ми сподіваємося, що все налагоджується. Тому що Карпати відновлюються. В них зараз достатньо потужний клуб. Йдуть в першій частині таблиці. І претендують на Єврокубки навіть. Дай Бог стадіон є. Ми з тобою були на тому стадіоні. Так, були на арені Львів. Точно, точно. На арені Львів завжди дуже круто грала збірна. Тим більше Карпати зараз підсилились не тільки кадрове втрансферне вікно, а й новим партнером. Новий преміум-партнер ФК «Карпати-Львів» – наші друзі компанія «Вібет-Юкрейн». «Вібет» і «Карпати» разом сильніші. Та й, можливо, настане час, коли брати Гадюківни змінять текст. Хоча б до фрази «Карпати знову не програли у футбол». Віримо. Є у тебе якісь… Легенько. Окрім розбитих гібальників? Ну де ви були? Що? З ким? Хто вороги? У вас друзі, значить, «Динамо» і «Дніпро»? Вороги «Шахтар»? Не було в мене ворогів, ні. Мені просто подобалась ця двіжуха. Футбол я не особо любив. Тасувався з пацанами. Ми ходили просто тренуватися разом. Справжній аутра рахунку не знає. Мені не дивляться. Вони стоять спину. Мені просто подобалось піздитись. Куди ви їздили? Які виїзди найприкольніші? Я тільки в Київ їздив. На виїзда не можна було. Я ж не в фірмі там був. Просто з ними приходив. На дурці на тренування ходили, ще тоді були біркота, то ми з ними навіть тренувалися. Прикольно було. А в Київ це ж якісь дружні виїзди, так? Ви там якось підтримуєте стосунки? Я зі своїми просто їздив. Вони кажуть, що ми їдемо до цих. Це молодь. Їм теж казали старші не їхати. Зібралися і поїхали. Десь там циган хуярили. Це не расизм, якщо що. Ти про це згадав знов? Про це своє інтерв'ю? Цигані і так далі? Це знов про пропаганду і пов'язку. Коли портал не формат, робиться піздец форматним. І все. Не можна пернути, дихнути на когось перегаром. Давайте тащити оце. Бо ж не формат, нахуй. Я їм в інтерв'ю і так далі. Тебе з якогось фестиваля викинули? З якого? Франківську. Я назву не пам'ятаю. Андерхіл? Великий? Ні, не дуже великий. Там було шість гуртів. Нецепотворно виступав. Всесвіт, походу. Це який рік? Це вже після початку повномасштабного? Не пам'ятаю. Або рік до, здається, до. До повному масштабу. Ти, до речі, про бодіпозитив кажеш. Я буквально вчора прочитав якусь заметку про те, що бодіпозитив виходить з моди. Ну, маєтник знов... Скільки пояснювати? Він туди... Все, що немає логіки з реальністю якоїсь зв'язку, воно відсіється.
[Speaker 2]
Природний відбір.
[Speaker 1]
Тренд на худих дівчат. Ця колонка вийшла на новому врімені. Можливо. Блін, який бодіпозитив, якщо термін зайва вага, це лікарський термін, це ж значить, воно шкодить здоров'ю. Як тут ти себе приймаєш? Ти, блять, свої хвороби приймаєш? Найбать. Йдеться про взаємини більшості і меншості. Так само, як з ЛГБТ. Так само, як з бодіпозитивом. А бодіпозитив в Америці це більшість. Це більшість. Ти йдеш по вулиці і думаєш, як вони збираються? А тепер зрозуміло, чому вони запускають... Стільки іммігрантів набирають... Це фізично важко уявити, що ці люди будуть щось народжувати і так далі. Тому це була реакція. Те, що в медіа знову відкаток, це знову ефект маятника. Поїли цього, поїли цього. Просто цей же маятник може когось прибити, пролітаючи над головою. А ти від чого тут не відмовляєшся з пливем часу? Може, через те, що я жорстко це говорив? Ти репер, а як ніякого? Я називаю речі своїми іменами. Приплели циган, що я ненавиджу ромів і я шовініст. Ти кажеш, трохи расист, мене бісять хачі. Я на диктофон записував ці інтерв'ю. Вони переписували. Я трохи расист. Не жартую. Воно ніякого відношення до расизму немає. Це до конкретної категорії людей. Расизм і є упередженим ставленням до конкретних певних етнічних груп. Якби циганами на вокзалах були білі, такі як я, я б їх теж ненавидів. Розумієш, про що я? Тобі Великобританія, ірландські, те, що циганами називають. Це ірландські. Так це ж відношення до циганів взагалі ніяких немає. Це ж просто вони кучівники, і вони себе називають циганами. Блять, білий. Чи хтось там, ірландець. Він не циган. Ні, це ірландські. Це пішло з фільмів Гая Річі, бо перекладено було кацапами з Кіровоградської області. Гобліном. Як цигані, а насправді вони не цигані. А в Пікі Блендер теж цигані? Так знову ж таки, це кучівники. Це не ті цигани, яких ми називаємо циганами.
[Speaker 2]
Це не роми.
[Speaker 1]
Та й ті цигани не роми, про яких я говорю. Це бомжи, блять. Які граблять людей, найобують. Вони зараз дуже активно псують імідж України в Європі, оскільки вони побачили шанс і виїхали, заховали угорські паспорти, дістали українські і поїхали на соціал, не хочуть нічого робити, і в мене є знайомі, які якраз відповідають за переклад. Поліція запрошує їх, там кажуть конфлікт, громадяни України когось пограбували. Вони приходять, а ці громадяни України українською не говорять, в них просто паспорти, і вони якраз з тої соціальної групи, про яку ти говорив. А для суспільства вони сприймаються як українські злочинці. Ти ще прикольно так цікаво сказав, що зараз епоха ображених людей. Зараз зручно бути ображеним, тоді ти правий завжди. Тобто тебе не можна вже далі рухати, бо ти образився і все. Далі переходять межі твоїх кордонів, і погано впливають на твою менталку. А це тяне за собою наслідки, безнаказаність, подивись в соцмережі, люди дозволяють собі такі речі, які я зі своїм вихованням собі б не дозволив. А в соцмережі це лише... Так, можна не звертати увагу на цю хуйню. Але це ж може перерости в офлайн режим. Скільки відсотків того, що якийсь конфлікт... Міжнародний конфлікт. Ми рано чи пізно десь зустрінемось... У мене там був конфлікт з Тучою. Вона думала, що вона героїня всього інтернету. І зараз до неї ставлять всі жінки, вся ЛГБТ-ком'юніті, і так далі. І вона щось похоронить якогось тупого репера з під'їзду, який водяро закушує чіпсами за вона. Це цитата. І, блядь, не там то було. Треба вгрібати за свій базар. І я вважаю, що люди мають все одно відчувати за собою, що треба відповісти за те, що ти робиш. Навіть якщо це на словах. В списку нагальних проблем українського суспільства... Не перший у цій питанні? Це точно не перший. Якби в нас політики відповідали за свої слова... Можливо... Жилося б трохи легше. Просто я розумію, що стан... Творчий стан постійного гостроти і конфлікту він вимагає гострої реакції і тимчасової реакції. Ці ж конфлікти, вони ж в часі пролонгації їх не буває. Вони дуже коротко живуть, але дуже яскраво. Можливо, це як повштовх до чогось творчого. Якщо ти зможеш з цього зробити гвоздик, то роби. Ну, так і воно виходить. Це випадковість цього переважно. Я ж не планував собі конфлікт з тим чи з тим. Не було в тебе такого? На дощці виписано прізвище?
[Speaker 3]
Так, наступний, може, в фейсбуку... Стрибаю на цього. Ні.
[Speaker 1]
Дуже радикальні погляди у гоні. А вам як здається? Фос гадав про політиків. Давай поговоримо про Львів. Ти не любиш мера Львова. Андрій Строу багато разів казав, що він продав Львів. А зараз у вас, я так розумію, спільні проекти з цим. Ну, блять, треба в системі співіснувати. Якось, блять. Я проти того, що робиться і того, що я знаю, що не можна навіть говорити. Але, блять, нам все одно прийдеться співпрацювати. Скажи так, щоби тобі не могли пред'явитися за це. Блять, я не вмію говорити. Я не вмію давати інтерв'ю. А це не інтерв'ю, це подкаст. Ми вкинули тему і пиздимав. Ну, от, ми пиздимали. Мені треба, щоб класно все виглядало, треба написати, блять, ручечкою, по листку. Ти шо, шульга? Лівою рукою показав писати. А, так. Це просто напроти мене стоїть. Багато було історій про сміття львівське, так? По всій країні їх обговорювали, і в тому числі політичної там. Горбовичі, чи як вони? Так, та там куча конфліктів за цю штуку. Але от зараз в останній всі бачили, вся країна, як там красиво все зробили, по-європейськи, що цей звалище роблять, і що з цього буде. Він, тіпо, одною ногою на виліті, тіпо, куда, йому треба що зробити. Він і в культурний кластер заліз, і помагає, і його дружина, пані Катерина, також бере участь у ініціативі, тіпо, допомозі там, з ветеранами і так далі. Працюють. Але, блять, ну треба піздячити, щоб працювали. Це, тіпо, його обов'язки. Не треба кожен день нагадувати, пане мер, нахуй, вам треба зробити щось, і має зібрати 10 тисяч людей, щоб він сказав, ну, ладно, щось зроблю. Ми завжди з львівянами говоримо про те, як змінився Львів після, по-моєму, на масштабі. Дуже багато людей приїхало, і певна кількість людей поїхала, хоча Львов, ну, скажімо так, не Харків, не Херсон, не Запоріжжя, в цьому плані. Змінився, як моє рідне місто, Харків змінилося етнічно, соціально. Мені здається, вже назавжди Львів теж змінився, але, можливо, ситуативно. Бо, можливо, частина людей вийде. Твоя оцінка як людини, яка критично ставиться до міської влади і, відповідно, критично ставиться, мабуть, і до приїжджих, якщо я правильно розумію? Ну, якщо вони хріново впливають на моє місто, то можна ставитись позитивно. Хріново — це як? Ну, засирати там все, блять. Якісь свої правила туди носити. Але ж можете позитивно впливати. Гроші точно. Львів, Ужгород, можливо, Івано-Франківськ, стали бенефіціарами повномасштабні. Були такі рєбята, які, кажуть, приїхали з Харкова, відкрили заклад, ми там допомагали їм, і «Блять, вас тут ніхто нічого не вміє, нахуй, ви, блять, долбайоби. От Харкові, блять, роблять нормально бізнес. Ну, камон! Ми б ти приїхав, блять, сюди, ми тобі допомагаємо, тіпо, чого холі ти нас, блять, хує сусить?» Це ж сусична історія Харків'ян, розповідати, як в Харкові класно, чисті парки. Хоча тобі центр Львова як зараз? Пустий. Пустий? Навіть немає блогерів, які підбігають? Я був три... Ми грали концерт в театрі. Багато людей? Ну, може, в будні дні мало людей. Ми вчора от ходили, просто назвував гастротур. Дівчина день народжувала, і ми вирішили прийтись по центру. Перше за, там, піврок. Пусто. Ще нічого нема. Але заходиш в заклади, люди тасуються. Може, це через ТЦК, тіпо, перебіжка, вони якось там хуєрять. «А ну, давай, скажи тоді гастротур якийсь. Три заклади, чотири, п'ять». Бо в нас був амбасадор кафе «Надія». Ага. Я, до речі, там їв. Кон'як, що там ще? Деруни. Кон'як від Деруни в «Надії». Він мені обіцяв відвезти мене. Ви де були? Не в кафе «Надія»? Ні. Ми пішли... Ти шаурму якусь підгодовував. Та, «Тесті Тейл». Тесті Тейл, так. Це в рапи. Це, тіпо, не то що шаурма, це мексиканська кухня. Мені здається. Я сказав шаурма, шауварма, вибачте. Арабською треба. Це, до речі, смачно. Рекомендую «Тесті Тейл». Добре, ми вже зрозуміли. Отже, гастротур, бо Валерон буває у Львові. Ми так собі вирішили піти в гастротур, і ми були тільки в трьох закладах. В Макдональдсі, «Тесті Тейл» і гастротуру. Як він називається? Кім чи? Кім чи? А це, мені здається, мережова штука. Без поняття. Мені здається, що вона була... Блін, я не пам'ятаю. Коротше, це азіатська, корейська кухня. Це не те, що маленька на два столика така? Ні, там два поверта. Як йти до площі ринок від Данила, зліва. Я вон там зараз після концерту був, дуже круто було. Мені в шаломі зараз подобається. Хоч це і київський заклад, і львівський. Норм, я в ньому разочок був навіть. А оце корейська кухня, і там можна смажити барбекю за столиком. Така прикольна. Фондю? Я таких слів не знаю.
[Speaker 3]
Я зі Львова.
[Speaker 1]
Якби я був з Харкова, жартую. Потім ми пішли в Старі Мури. Це друзів заклад. Чайна. Але ми пили не чай. Вирішили по 50 собі влупити. І вернулись... Куда ми вернулись далі? В Хаїм. От бач, я жодного не знав. Це єврейська кухня. Небажко здогадатися. А от правда же, що місцеві не ходять у ці всі штуки, популярно туристичні? Місцеві не мають часу взагалі кудись ходитися. Всі працюють. Та ні, ходять. Я думаю, що... Не знаю, куди вони ходять, чесне слово. Та ні, все одно великий потік туристів. Я якось зайшов в бар. Я зайшов в бар. А я не хочу... І люди розступились. Ні, я зайшов в бар у Львові. Від форуму до... Туди... Зайшов в бар по дорозі на потяг. Я був єдиний українець в ньому. При тому, що в барі було людей 15. Іноземці. Англійська, англійська, англійська. Десь рік тому, минулої зими. Це, може, Клопотенко бар не був? Іншого ходить.
[Speaker 3]
Іноземці.
[Speaker 1]
Іноземці, іноземці. Тобто місто приростає грошима і людьми. Я казав у франківську людям, які криво дивилися на біженців, я кажу, ви ще будете згадувати ці часи, коли приїхало багато людей. Часто густо з грошима, часто густо з освітою. І це одразу підтягує, піднімається капіталізація міста. Сто відсотків? То що? Це от золотий час Ужгорода.
[Speaker 3]
А будівництво?
[Speaker 1]
Люди місцеві кажуть, що вони ніколи в житті, як от, наприклад, весною 22-го року, коли виходили на набережну, набережне не було видно. Все було в людях. Такого ніколи не було в історії міста. Мабуть, коли Сакура... Навіть коли Сакура... У мене з'явився чувак, який розповів, що Ужгород зараз розбудовують, навіть ці алеї, які все переробили, повністю... Розбудовують максимально, будують житло. Хоча здавалося б, хто там будуть жити? Люди з Харкова? Спочатку куплять житло, потім побудують парки. Піздець, піздець. Харківська армія не залепить. Та якийсь. Слухай, ти в «Кафе Надія» дійсно смачний? Ти там був? З нас трьох єдиний? Був. Я вас можу зведти за місце. Я буду в квітні. В Львові знову буде концерт. Треба все-таки Степана добити, щоб він... Ну, правда, збільшилось після виходу пісні? Там перші два місяці прям нормально. Биток був. Нормально спрацювало. Така от історія про Балтимор. Наше, наше. Вкотре. Сподіваємось, не востаннє. Дякуємо Хендрік Збару, Хмельницького 42, якщо що, це Київ, за прихисток, за те, що пускають нас сюди з гостями і потім випускають. Дякуємо. Ти знаєш, що ми дізналися ще? Що ти багато разів був у Луганську в дитинстві. І у тебе, правда, ще у Луганську був? Так. І як тобі Луганськ? Це 2000-х. Просто великий базар. Ми жили за містом. Я не пам'ятаю, як ця вулиця називалась. Це мій тата, рідний брат. Дружився. Його дружина родом з Луганська. І там жив мій брат і сестра дворідні. І більше того, у мене брат там і похований. Він помер, коли мені було 5. І ми туди часто їздили. Потім з ними катались на моря. Прикольно. Зі Львова в Луганськ. Це потяг був якийсь, так? 222, я про нього пісню написав. Найжахливіший потяг в історії. Це потяг, в якому скрипка Олег вийшов з туалета і сказав, тут знімали фільм «Транспотінг». Ну, наскільки я пам'ятаю, так. Циханський, якщо ти розумієш, про що. Вибиті вікна. Скільки він йшов, пам'ятаєш? 20 щомось годин. 24, може 25 годин. І він якраз йшов через Харків, тому якщо в нас були концерти у Львові, коли ми жили в Харкові, це якраз оптимально, щоб без пересадки в Києві. Та, це єдиний потяг, який без пересадок, хірячо. А я, до речі, не пам'ятаю, в якій пісні ТНМК згадується потяг №222. І ФОС не зізнається. А ви пам'ятаєте? Пишіть в коментарях, хто знає. Ну, як тобі було, хлопці зі Львова в Луганськ? Тобі чогось кардинально? Блядь, я думав, що вони мене не розуміють. Я ж україномовний. Мене послали в магаз, і продавчіся з мене сміялися.
[Speaker 3]
Ха-ха! Що?
[Speaker 1]
Я не розумів, чого вона рожає. Я не розумів, в чому причина. Я ж думаю, щось не так, я, блядь, питаю. Я її повторюю, повторюю, і вона мені там дає, що є. Все, оце я, блядь, запам'ятаю на все життя. Ну, Луганськ він такий, радянський, радянський. У нас був футбольний матч. Ми двічі грали в Луганську, в прямій трансляції на День Луганська, на стадіоні великому, футбол, все. Піздец, піздец. І після того нас вигулювали, якийсь шашлик. Тут команда велика, 30 людей, артисти, після концерту, до Дня міста, на стадіоні. Це 2010, 2011, 2012 роки. І якийсь, я пам'ятаю, сидить хазяїн цього закладу, і щось зі мною спілкується, всі випивають. Він каже, ну нам тут, армянин, і він каже, ну, ти знаєш, ну тут з Німеччиною важко, ми ж тільки не російські. І я йому починаю казати, ну, ти ж розумієш, що це неправильно. Кажу, з трьох причин. По-перше, расізм — це хуйово. По-друге, ми теж не російські. Він каже, так які? Ми українські. Блядь, це складно, братан. І це була, Донецьк був більш інтегрований завдяки Шахтеріу, там більше грошей. Для мене це був як Нью-Йорк, нахуй. Приїздом ми їздили через Донецьк, я такий, їбать, от де вона цивілізація. Київ, тіпо, блядь, село проти Донецьку для мене було. В центрі, можливо, так, коли там чух-чух-чух. Не знаю, у мене навіть такого враження немає. Український був відний родич при Донецьку. І завжди вони від Донецьких опрацювали. Ну, це відносно зрозуміли достатньо. Радянські радянські. Зараз був на Донбасі, вже після початку вторгнення? Так. В яких містах? Богданівка, Часов'яр, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ. Часов'яр, так? Так, якраз ще перед цією піздячкою жорсткою. Що робив там? Волонтери. У нас була акредитація. Ми з журналісткою американською, польско-американською. Вона каже, що люди не сприймають цю війну так, якого хоєм маємо допомагати, українським військовим. Її ціль була доказати, що це цивільні люди, які просто пішли воювати, бо у нас нема армії. І вона їздила з нами і знімала. Пробила нам акредитації, і ми могли прямо на самій бойовій позиції їздити до посадівок. Ми підвізлися з американською конторою, яка давала дохуя сухопоїв, теплі речі, флійські, хуєйські. Все, що хочеш. І ми розвозили прямо попередку. Аби не мілітарку. Без зброї. Ми кружили дрони, але в тих харями їм взяли, тоді ще не можна було. Треба було все реєструвати, віддавати в частину, а там вони вже розпоряджали, куда, що, кому. Тіпо ми так. Які враження у часі об'єднання тебе справи? Ніхуя там не було посадки. Ми по тій дорозі розбиті просто, але проїхали це розбите місто наполовину, бо ми їхали в Богданівку. А там, кіздєц, нам весь час щось прилітало. Бах-бах-бах-бах-бах. І ти наскільки звикаєш, за 3-4 дні, ти вже не замічаєш, що щось прилітає, ти вже викопаєш. І чим більше в нас росте, час, блять, десь біля тебе, або по тобі. Тоді, так, вихід починаєш розрізняти. Так. І що прилітає, і так далі. Ну, таке. Хреново, що звикаєш. Інстинкт самозбереження якийсь зникає повністю. Там навіть американці ми з цим легіоном їздили. Інтернаціональним. Так, і їм взагалі похуй. Там чуваки, блять, цукерою, блять, пі**и вмочили. Тіпа, ми дивимося, блять, на відосах, там, з дрона якісь знімали. Тіпа, до нього приїхали. Я не знаю, чи він там, блять, стріляв, чи не стріляв. Тіпа, він не зачистив окоп. Тіпа, я просто пригнув до нього. Це йому, блять, топором поїбало х**ну. І сів далі щось там робити те, що він робив. Тіпа, це американець, блять, його позваний Козак. Такі історії, тіпа. І ми сиділи там. М'ят, блять, та що ти? Не пізди. Він показує нам відоси, ми вахуємо. Отакі там куча історій, як, тіпа, вивозили людей, які кажуть. Тіпа, та ні, ми ніколи не... Кажуть, та зараз ми тут, тіпа, в місто, нахрін, з лиця землі. Тіпа, не буде нічого. Тіпа, кажуть, а куди я, блять, свою худобу діну? Тіпа, ти що, йобнути й все життя, блять, куди? Ви ж мені не заберете свиню, блять, з коровою, тіпа? Так їх не буде. Ви разом з нею, блять, і помрете. Тіпа, людям поїбать. Та, це відома історія. Мене друзі вивозять в Харківській області, з того напрямку, де в Кацапи намагалися. Ну, Ловчанськ. От туди. Вони вивозять людей, приїздять за ними на мікроавтобусах. Люди виходять на станції метро, не знаю, як воно називається колишнє, Пролітарське, йдуть в супермаркет, використовують, як безкоштовну маршрутку. Тобто, їх... Так, я от бачив в інтернеті відео, що в Покровську, здається, там прямо на коліна перед жінкою, вона сама замовила, тіпа, евакуацію, приїхали, і вона відмовилась їхати. Її там прямо упрошують, ну, тіпа, давайте, поїдемо вже звідси, і вона... Ну, у нас, бачиш, люди якось дуже демократично, толерантно ставляться до тих, хто відмовляється. А в Мерикосині, вони, блядь, тебе за шкварку закидують і кажуть, ми їдемо, блядь. Ну, у нас задача, тіпа, не питають і не просять, тіпа. Тебе нема вибору. Тіпа, нам треба зберегти життя. І я вважаю, що ми маємо теж не питати людей, як хочете вилишити сіня, а забирати їх. Ну, там вистачає, будемо відверті... Ждунів? Ждунів. Більша частина з них потім дуже швидко розчаровується, але, можливо, певна справедливість в тому і є. Вони хотіли, але отримують. Шорстока, але схоже на правду. За даними моїх джерел, авторитетних, у нас є якийсь подарунок для глядачів. Та, ми з порожніми руками в ефір не виходимо. Це рюкзак. Сам по собі непоганий. А давай-ка пересвідчимося, що він містить в собі. Капелюк. Шапка Ice Cold Shot від Jagermeister. Бас. Вона буде холодна. Щоденник. Шкарпетки. Фляжечка. Для язеря. І ковдра. Ну, і ще там фляжка. І все це ми віддамо за... Дуже багато йшлося про те, що я називаю гвозді. А ми називаємо панчі. А по цю сторону бару називають панчі. Тому давай така... Напишіть, будь ласка, гоні панчі. Якщо ми оберемо найкраще, обиратиме Валерон як експерт в панчах. І, можливо, гоня використе цей панч в якомусь з наступних треків. Це буде непоганий ваш внесок в розвиток української культури. Дуже круто. Можна і подарунок отримати, і в трек залетіти. Ідеально. Так, знаєш, що ще хочу поговорити? Про дві строчки. Мені сподобались вони. Два рядочки. Я не розумію, як робити так, щоб не здавалося, що ця країна – карцер. Я громадянин суверенної держави з відчуттям, що з мене знов поржали. Напевно, з Мішем Правильним у вас розходяться позиції щодо чинної влади з огляду на ці строчки. Та-та. Ми з ним деколи, коли випиваємо, можемо посратись. У нас табу є. Це, як в барбершопі, правило – не говорити про політику, релігію. Ще якусь штуку – ми говоримо про все. Але ми доходимо до того, що у нас розбігаються погляди. Це ще було до повному штабки, написав цей трек. А чому до повному штабки? Країна на карцер була, схоже? Бо, блядь, економіці пізда, бідність працівтає, агрохат зростає. Люди не можуть навіть нікуди виїхати, бо нема баблок. Мовний бар'єр. Ми світу нахуй не потрібні. Ти залишишся тут навіки.
[Speaker 3]
Я усмірую, звісно.
[Speaker 1]
Але, так я відчував. Неможливо повернутися творчо в той час. Це відчуття часу. Хочеш, дам тобі жовту картку, покажу? Можеш сам. Скільки я не збирав за сьогодні? Поки одну червону і три жовтих. Без видалення виходить, автоматично? Куди тебе видали? А про останній рядок? Це вже під час повномасштабки. Це про весь піздец, який відбувається навколо України. Як всі піздять. Дуже співчувають нам. Занепокоєні. Були гості, які пояснювали на пальцях, що окрім занепокоєння було ще дуже багато дій і грошей, які допомагають нам зараз сидіти тут, а не лежати. Тому я розумію цей максималізм і злобу, але все-таки іноді підгружаючи, підвантажуючи якісь дані, розумію, що... Ну чекай, це довга історія. Це причина і наслідки. Нас розброїли, нас під санкціями заставляли здавати все, що у нас є. Піздец, яка велика країна в Європі. Будапештський меморандум. Вся цього наїбало. Так само, як Порошенко підписував цей Мінський домовленості. Це ж якась фікція. Вона нахуй не працює. Але для чогось треба було це зробити. А як ти це бачив у 2014 році без підписання Мінських домовленостей? Ніяк не бачу, я не компетентний. Але я як громадянин суверенної держави знаю на логічному якомусь рівні, підсвідому, що очевидно хуйове, що можна міняти. І я хотів, щоб мій комфорт відбувався в цій країні. Я, до речі, спілкувався колись в журналістські часи Вистрадно-журналістський період. Вистрадно-журналістський період, так. З одним з... Блін, я вже забув, на жаль, як його прізвища... З одним з тих дипломатів, які розробляли цей Будапештський меморандум. Він таку фразу мені цікаво сказав, вона мені прямо дуже запам'яталася в голові. Він казав, що розумієте, які тоді були часи? Розпався Радянський Союз, закінчилась Холодна війна, і у нас попереду були тисячоліття миру. Ми взагалі навіть не могли собі уявити, що колись будуть відбуватися ось ці події, які, власне, відбуваються зараз, і що ця вся зброя колись знадобиться. І колись вона полетить... Тому вона з неї забрала, так? Мені не розпадається. У нас не було ані ресурсу, ані можливості утримувати ядерну зброю. Так, я там чув, що в нас було на той момент більше, ніж зараз, бойголовок, ніж у Китаю. Зараз. Але утримувати їх... Та можна було це все утримувати? Чого? Просто бачиш...
[Speaker 3]
У нас були ресурси, продавали багато чого.
[Speaker 1]
Я був в Миколаївській області, в місці, де вони утримувалися. Там єдине зберіглося, там музей зараз. Можна навіть спуститись там. Дуже глибоко можна спуститись. Коротше, там перебували ці люди, які мали натиснути на кнопку, щоб вилетіло і полетіло. Тобто якась інфраструктура була. Просто бачиш, бачення було зовсім інше. Воно потребує шалених коштів. Так у нас були ресурси, які і так Жиражка забрали. У нас був свій газ. У нас чотири атомних електростанції робочих. Ми ж зараз про ядерну зброю, а не про... Чекай-чекай, це ресурси, ми продаємо. Ми торгуємо на ринку нормально, як і всі решта цивілізованих країн.
[Speaker 3]
Це зараз.
[Speaker 1]
В 94 році ви не застали, а в 94 році вижити, якось прогодувати дітей, це було головною, нагальною проблемою. І уявити, що в той період ми не могли собі дозволити буквально нічого. Це таке, коли Зеленський каже, він же не до нас каже, хоча, можливо, і до себе, менше з тим. Він звертається до Західної аудиторії, який, простіше сказати, била, стала. Причина, наслідки. Але об'єктивно дозволити собі зберігати ядерну зброю, ще й під тиском Америки, Джордж Буш, коли виступав тут, у Верховній Раді, він же умовляв, не йдіть, не йдіть, бо простіше контролювати одних скажених, ніж багатьох. Ніхто тоді при владі був. Ну, коротше, це дуже важке питання, і такий обсяг мозку потрібен, щоб хоча б прикинути відсотки рішень, які могли бути. Тобто, можна сказати, так, ви в нас забрали ядерну зброю, але... Так, воно ж веде до того, якщо ви, тіпу, забираєте і обіцяєте там, блін, захист, і так далі, що сувернітет, ніхто нахуй не читав Будапештський меморандум. Постарався почитати. Треба було нам виписувати в людей, які мали на той момент повноваження, бо населення за них проголосувало, склався такий, довелося згодити ось такий текст. В першу чергу, ми маємо адресувати, їх вже на землі немає, але самим собі і батьками, які голосували тоді. Коротше, треба дорослішати. Світ інфантильніша є з кожним кроком, а треба якось дорослішати хоча б в своїй голові, хоча б для себе. Ти прийшов з пакетом в реп. Якщо ми візьмемо найбільш вживані слова за історію репа, окрім там «pussies», «hello» і так далі, дуже багато грошей, дуже багато буде всього, буде устойчивий фразологізм «money in my pocket». І ти як справжній репер прийшов з пакетом. Ось тобі мої відбитки на ньому. Покажи, що ти приніс. Діставай. А я чашечки приберу. Є. Це з останнього дропу. Гоня, як вутенг. Лонг власного виробництва. Лонгслив, так? Далі. Стікерпак з малим моїм. Хто не знає, що таке мій малий? Це мій син, який і придумав цей логотип. Він його намалював на вікні по конденсату пальцем. І ми його просто зробили вже векторі. Серйозно? Так. Прикольно. Це творчо. І запальничка, і інферно вона не заправлена, бо нам не можна перевозити всякі такі речовини. Передавати поштою. Оце ми розіграємо за донат. Так? Так. Чи є якийсь актуальний збір, на який би ти хотів? Я ще до тепер у мене є висить для Da Vinci. Давай. Але я його закрию. Так що я би хотів зібрати для Нахтігалю. Бо ми в батальйон, так? Так. Отже. Збір на батальйон Нахтігаль. Наш сьогоднішній герой Гоня виставляє свій пакет з автографом. Зараз автограф з'явиться, буде монтаж. І все робимо, як завжди. Донат від 200 гривень, про який ви повідомляєте в коментарях, щоб ми не заплуталися. Там вже буде в описі посилання на банку. Можете потім онлайн спостерігати, як та банка наповнюється. І потім за кілька тижнів ми цю банку розіб'ємо, і валерон натисне кнопочку, яка рандомно обере переможця. Якщо 200 гривень, це один плюс. Якщо 400 гривень, ваші шанси подвоюються. 600 гривень, ваші шанси потроюються. Тому не стримуйте себе. Дякуємо, що прийшов. Дякуємо, що підтримуєш українське військо. А ще забув сказати один слів розміру ла. Окей. Дональд Трамп, не забувай чудити, і тоді до нас, можливо, повернуться гоня. Дякую. Вам дякую.