ТРЕМБОВЕЦЬКИЙ. Квартал 95, український стендап і ютуб - що з ними не так? Втеча українців закордон
Костя Трембовецький
Опубліковано 12 січ. 2024 р. • Довжина: 14 747 слів
Короткий зміст
Його сміливо можна назвати амбасадором україномовного ютубу! Мастхев для розважального формату - запросити у гості Костю Трембовецького. Він виробляє для нас багато різного контенту та достатнього його бачить, щоб мати небанальний і авторський погляд на інфопростір навколо нас. Ми обговорили актуальну повістку дня на старті 2024го року, оцінили медіа тусовку та невимушено сміялись.
🔥 Новорічний скандал Кварталу 95
🔥 Український гумор і стендап
🔥 Життя закордоном
🔥 Коментаторська кар'єра Трембовецького
🔥 Народний хейт
🔥 Про контент, контент, контент!
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
«Пряма Червона» булькає далі. 24-й рік. Ми вже люди досвідчені. Колись ми були футбольним подкастом. А якщо зазирнути ще далі, ну трошки після «Динозаврію», спочатку всі читали газети, потім всі слухали радіо, потім всі дивилися телевізор, тепер всі дивляться ютуб. Ходимо по колу, один до одного, розмовляємо про актуальне. І сьогодні в нас людина, яка закриє зараз коло, оскільки Костянтин Трембовецький був скрізь і лишалося йому для, знаєте, цього ігат Оскар, Еммі, Греммі, лишалося йому тільки прийти на «Пряму Червону».
[Фоззі]
Ось ти прийшов. Дякую.
[Костя Трембовецький]
А я був певен, що я на футбольній подкасті дошов. А це змінилося? Ну ми трохи про футбол теж можемо поговорити. Та-та, «Пряма» тобі «Чорна» за... Ні, я дивлюся. Мені прислали аудіоповідомлення, коли дізнали, що ти будеш у нас в гостях. Я не знаю, це якийсь теж подкаст був, чи може ти кимось голосове записував. Я думаю, не голосове. І там ти таку фразу кажеш, бо ФОЗ же тебе вже запрошував, ти там, у тебе щось не вийшло, якась у тебе була відмазка, розумієш? Ну я трошки депресив. Так, і ти кажеш, що «ФОЗ мене запросив на подкаст, але я не пішов, бо я знаю, що там буде, ми трохи попіздимо, а потім почнуться питання, яка національна ідея українців, а яким ти бачиш майбутнє України? Не затягнете ви мене в розмови, як правильно жити українцям?» Блін, Стап, мені треба дізнатися, хто з моїх друзів зливає інформацію про мої голосові. Я не можу сказати про... Ну, я думаю, що це не голосове. Це, скоріш за все, якийсь подкаст, я думаю. Ну, просто аудіоверсія. Можливо. Олександр Аркадійович, мені здається, ми ні в кого не запитували, яке ти бачиш в майбутньому України. В нас просто не було гостей, які могли б відповісти. Та ні, ви самі свої тік-токи бачили? Ви навіть упритули мене за самі. Ну, вже конкретного питання нема, але все зводиться до ось цього. Тік-токи?
[Фоззі]
У нас є тік-ток.
[Костя Трембовецький]
У нас є тік-ток? Я обіцяв Сергію Жадену, коли він був у нас, завести тік-ток, я його наїбав.
[Валерон]
Ні, у нас нормально тік-токи.
[Костя Трембовецький]
Я ж не сказав, коли.
[Валерон]
Ну, так.
[Костя Трембовецький]
Час притсований. Давай. Отже, ну, поговоримо. Ні, це просто скоріше про те, що у вас дуже такі, знаєш, останнім часом особливо, дуже люди такі, знаєш, важливі, корисні, потужні. На базі, що ті люди, які бачать себе в наступній Верховній Раді. Можливо. А я тут навіть не вписуюсь. Після притули? Я? Ну, добре. Окей. Ще цікаво у тебе в інстаграмі, такий насичений інстаграм у тебе. Так, так. І цікавий підпис там «Береть за власний суверенітет перед обличчям спільноти». Ні, Валеранд же сказав, що в тебе там єдина фотка, а ти ж якраз з покоління інстаграм. Як це так? Чистка? Мав би, мав би бути. Ну, я трошечки народився, я був вихований не батьками, а телевізором. А телевізор в 90-ті, відставав від 90-тих і показував в 80-ті. І тому, я думаю, що мій вік все-таки… Ні, якраз в 90-тих телевізор був прогресивний. Ні, це під кінець, це вже коли МТВ з'явилось. Але в мене не було ж ні МТВ, ні чого. Це було три канали, які показували… Це було «Просто Радіо», мабуть. По телеку. «Просто Радіо», до речі, так. Це було лігендарно. Так, «Одеса», «Просто Радіо». Якщо відкинути той факт, що вони були прихованим філіалом «Радіо Максимум». О, але це я не знав такого. Так, вони робили все. Але це така талановита радіостанція була. Ти не застав, але це те, що…
[Фоззі]
Ну, я тут дізнався, що…
[Костя Трембовецький]
Одеське «Просто Радіо», тоді це був зерець гумору. Я досі наводжу приклад найкращого жарту про український шоу-бізнес «Просто Радіо». І полетіли в космос две собаки, Білик і Стрілик. Іріна Білик тоді була Мадонною… Ну, я тут дізнався, ти розповідав, що все одно не «Просто Радіо». Я тут багато про що дізнався за цією стійкою. Сто відсотків. Звонили з Москви, пам'ятаєш, що ти розповідав? І казали їм, що ставити, що не ставити. Ні, вони шукали пісню з Міхеєм, яка в нас вийшла через Одесу. А з Одеси вже шукали в Києві. Тобто такі зв'язки були. Ну, коротше, Одеса «Просто Радіо», тоді це Вадим Сочинський. Найкраща українська мова на українському радіо була тоді. Там була українська мова. Там були новини, які читав Вадим Сочинський. І це був діктор вашого обласного одеського радіо з поставленою такою акторською українською, яку по радіо тоді, ну, промінь все-таки в нього такі ультра-частоти були. А то тут Вадим Сочинський, якісь новини спорту. Я все тоді слухав «Просто Радіо», я був фанатом. У мене була мрія опинитись на «Просто Радіо».
[Фоззі]
А дивно, що ти не опинився. Гумор бла-бла.
[Костя Трембовецький]
Я працював десь вісім днів на «Просто Радіо». Це вже часи Шабанова. Це вже пост-Шабанова навіть часи. Андрій Валерійович вже в Київ поїхав, стендапом налетів. І я працював десь вісім днів. І мрія взагалі так зруйнувалася, тому що я зрозумів, ага, тут взагалі немає свободи. Тут ти маєш втиснути щось в шість секунд між рекламами тортів. Я побачив, що це дві кімнатки в... По-перше, але мені це навіть сподобалося. Ти такий закритий, наче в шафі. Наче, знаєш, рок-волна. Ми ж робимо щось секретне. Романські золотих часів. Ранкове шоу. Двойное спресо. Там був... Гумор-гумор. Це була така не Одеса. Тобто, ясно, зрозуміло. Там Жванецький, весь цей пласт радянський. Потім якийсь джентельмен-шоу. Пост-КВН. Пост-радянський. І тут настав капіталізм. Ми просто радіолунало. І так, як ти хотів. Я теж працював на радіо тоді. І так, ух. Шкода, що вони були... Пост. Проросійськими. Зімфіра Деманський так виговорював, що еякуліровав в двох каналах. Але Океан Ельзи заходив через максимум. Саме так ставав мейнстрімом, тому що він шов, там, тіпа, мумі-тролі, як вони, блять. Зімфіра з рождення супернови. Зімфіра. В мене просто рефлекс такий, всі побіжали і побіжали нахуй. В мене дуже погана реакція на маркетінг, на тиск. Але вони робили це правильно. Вони робили це дуже фахово. Це, мабуть, перша така комерційна радіостанція, забуваючи про радіомаксимум, яка тягнула вперед. Решті радіостанцій доводилося підлаштовуватися. І, наприклад, коли з'явилася перша радіостанція, яка крутила тільки українську і альтернативну музику, а це було діти в 98-му році, радіостолиці там були ведучими. Ведучими були Кузьма, Пелажинський, Ігор Пелих. Отакі от люди були діджеями. А вони самі могли вибирати, що ставити, так? Так, так. Тільки українська музика або західна альтернатива. Жодного слова російського. Ну, якщо нахуй не враховувати. І вони тоді... Це було просто радіо для українців, а не для... А чого ти пішов в вісім днів, ти кажеш? Я не був наставшим. А сьомий день побачив він, що це хуйово. Ну, типу, так. Спочатку було слово. Щоб твій голос звучав, потім зрозумів, так, весь цей сміх, він награний. Всі ці теми, вони не з тебе йдуть. Ти розумієш, що я можу сказати в 3 секунди, в 12 секунд, в 14 секунд, просто під слот. І просто це реклами, реклами, реклами і підводки. Я ввів, якраз коли там виходило шоу, Етіпізамол. І це, до речі, було нормально. Тому що там, ну, це такий хіт-парад за всі часи. Ну, в них була ще реклама креативна. Я досі пам'ятаю кілька роліків. Привіт, мене звуть Аліна. Дитячий голос. Привіт, мене звуть Аліна. Я проходила мимо, очень хотіла сказати. Ми вчора з друзями ящикчик Хайнікін навернули. Кайф. І тут Доманський виривається в ролик. Ну, дівчинку ми для приколу всунули. Не подумайте, це ж діти-алкоголіки. Повторяю. Мене звуть Аліна. Проходила мимо, очень хотіла сказати. Це була така креативна реклама. Я там був багато креативний. Таку рекламу і слухали. Я просто підміняв, але спробував трошки своє ігри. Навіцький. Навіцький прізвище. Мабуть, коли я зрозумів, що Радіо Максимум, це все-таки Радіо Максимум. Це коли ти вже міг обирати. Я теж на радіо працював. І мене на радіо вразило найбільше це якийсь такий менший шлях до слухача. Що вони постійно фідбек тобі дають, дзвонять, пишуть. Настільки це близько. Тоді прямих ефірів на телебаченні ще було. Я до цього працював в інформаційному агентстві. Це який рік був? Я не пам'ятаю. Я просто колись працював в Одесі на телебаченні. І мої обов'язки входило дзвонити в студію, наче я глядач.
[Фоззі]
Ні.
[Костя Трембовецький]
Я маю історію. Я був в студії, просто відходив в іншу кімнату. Алло, а ось у вас. Які творчі плани у вашої групи? Так цікаво. Так, слухайте історію. Значить, коротше. 1995-й. Радіомастер. Мастер ФМ. В Харкові. Я ведучий програми хіп-хопора або 60 градусів в тіні. Ну, коротше. Музичний. І тут нам випадають бартером чотири пляшки кан'яка. Французький. Коротше. Ще й кан'як. Тоді, в 95-му році. Французький кан'як. Серйозно. Мали їх розіграти чотири тижні пляшка в ефірі. Ми ж не могли відпустити. Першу пляшку ми випадково опустили, тому що додзвонився не той. Ага. Я, Діля і котям. А втроєм ми, значить, мутили цей кан'як. Ну, і, значить, телефонна лінія одна. За стіною радіовишка. Зараз її бомбили в Харкові. Радіовишка. За стіною культове харківське Радіо 50. В них є телефон. Отже, одного саджаємо на Радіо 50. Він додзвонюється. Але на Радіо 50 не можуть включити ефір радіомайстер. Він не чує наших відповідей. І тому по периметру я ставлю ще двох людей.
[Фоззі]
Це була тактика?
[Костя Трембовецький]
Так, так. На куті і біля дверей. І тому я казав «Алло» в ефірі. Другий казав цьому «Алло». Ти казав «Алло». І людина там «Алло, так, я додзвонився Радіомайстер. Курвуазія! Блядь, Курвуазія! І, значить, запит був. 95-й, блядь, пацани рік. Назовіть, будь ласка, рецепт свого улюбленого коктейля з каніком «Курвуазія». В Харків. 95-й рік. Кожен третій. Базар Барабашова робив перші кроки отак от намацуючи лоха. І ми, значить, розігрували оце от. Розіграли. І, значить, Святков приїхав до нас на репетицію Палац культури Харківського тракторного заводу. Там, де ми репетирували. І, значить, давайте святкувати, що в нас А, нам одну пляшку Атката медалі. І одну забрала дирекція. В нас була одна пляшка каніку «Курвуазія». Місяць.
[Валерон]
Чотири ефіри.
[Костя Трембовецький]
Пляшка. Мабуть, «Курвуазія». Ми її несли. Палац культури Харківського тракторного заводу. 95-й рік. Я приношу. В мене просто все подовжилося. IQ виріс. Просто отак. Коротше. Закривалися ми самогоном на радостях. Ну, чим ще 95-й рік? Ніші музиканти. Це його такі бадуняра. Просто ми випили А ви пам'ятаєте, що перший був «Курвуазія»?
[Фоззі]
Та-та-та.
[Костя Трембовецький]
«Курвуазія». Розпробували? Що та галіма. І, коротше, у нас потім така ситуація була у Франції, коли людина подарувала, в нього було прізвище «Зідан». Подарував нам пляшку кальвадоса свого діда. І ми так її чекали, чекали, чекали. Потім поклали зверху на щось на природі. І теж, коротше, якщо вам трапляється гарний алкоголь, не мішайте його, а ще краще, нікого не кличте на цю акцію. Сядьте вдома, спробуйте максимум одну людину. Гарно ми про Ютуб розмовляли. Супер взагалі. Просто прізвище. Якщо ви досі не підписалися на наш канал, то в мене для вас погана новина. От така. Ти от до нас прийшов в якості, як тебе правильно зараз називати? Ютубер, автор подкасту? Подкастер, напевно. Мені не подобається, що люди самі собі ярлики навішують. І я розумів в якийсь момент, що це для мене була моя біда. І більше того, я навіть нещодавно зрозумів, що деякі питання тебе ось хвилюють. Ти там дивишся інтернет, і там, не знаю, якийсь там стендап-комік щось там виступив, і тобі здається, що він виступив ну прям негідно, неправильно. І мене починає це крипт. І я такий, а чому мене це крипт? Я ж не стендап-комік. І я зараз поволі, ну від усього, тому що це не те, чим я займаюся. Я не знаходжусь в цій площині. Тому що якщо мене зараз хвилюють стендап-комік, чому мене не хвилює якась співачка, яка щось не так зробила? Бо я ж не думаю сам про себе, що я співак. Коротше, ти по футбольному між лініями ходиш, так? Ну можна тебе назвати футбольним експертом сто відсотків? Між футбольними я ходжу. І мені подобається цей факт. А так, а з Кварталом тебе немає вже ніяких стосунків? Ні, давним-давно. Окей, все, це ми зафіксували. Тоді, якщо про подкаст почнемо говорити. По-перше, мені здається, вам вже багато це казали, але я скажу те, що це унікальне, як ви його зараз знімаєте. Наскільки це круто виглядає, що ніхто навіть не може помітити, що ви знаходитеся в різних країнах. Але, разом з тим, які в тебе особисті відчуття? Міша поїхав, ти знаходишся тут. Чи ви на одній хвилі досі? Чи є у вас спільні теми? Ви переживаєте ж різний досвід. Ти там сидиш під бомбардуваннями, він сидить в тихому, спокійному Ванкувері. Сидить під ньогою канадських цих прекрасних законів. Чи не впливає це на подкаст? Як ти думаєш? Я думаю, це могло б навіть позитивно впливати, через те, що це було б багато тем, які, ну, люди і так знають, як ми тут живемо. А так би люди могли знати, а як живуть там люди, які вчаться на режисера в Канаді. Але у Міші є якийсь трошки блок ділитися з українськими цими своїми повноцінними життями. Ось, тому він, але якби він міг, та не знаю, якось, мені навпаки, сидячи тут, більше хочеться знати, а як там там? А як там, де можна гуляти? А як там, де ось прям можеш сам вирішити? Але це розмова на 30 секунд, а подкасти вони довші. Ну, я розумію, треба якось пояснювати дві країни, але ж аудиторія-то українці? Ну, я конкретно, ось я завжди робив просто так, як я б сам цікавився. Мені, я чесно кажучи, в українській методі майже нічого не дивлюся. І напевно, ось моє це голосове, чи що це було, воно було б більше про це. Не те, що конкретно питання, яка національно-українська ідея, а просто про те, що ось в Україні обговорюють, як ми живемо в Україні. Тобто, я це і так живу. Мені це не дуже цікаво дивитися. Ось зараз серіали виходять якісь там, на Нетфліксі, перші дні. В мене немає жодної потреби подивитись серіал про перші дні. Я б пережив перші дні. Але він виходить на Нетфліксі, це для...
[Фоззі]
Я це зрозумів.
[Костя Трембовецький]
Дуже багато проєктів подавалося рік тому, саме Нетфлікс, на інші платформи, HBO, Юроп, щоб розповісти. Тому що за допомогою таких серіалів, як достукатися зараз? Серіал це сучасний роман. Це сучасна книга. Це найпростіший засіб спілкування і донесення до світової аудиторії того безладу, який, м'яко кажучи, збуває на планеті. Просто воно вже у нас в топі. В моєму топі воно б точно не було. Тому що мені тут... Я і так в цьому живу. Чому мені ще про це слухати? Заглиблюватись. А який досвід у тебе? А як ти зараз переживаєш те, що і я переживаю? А як Фозі переживає? Розкажи, як тобі Зідан Дорова в пляшку. Навіть якщо це не той Зідан. Ось що я хочу знати. Це конкретно я. А якоїсь заздріші до нього в тебе немає? Що от ти виїхав, я тут. Звичайно. Чувак вчиться на режисера в одній з найкращих світових кіношкол. Звичайно. Ну тільки заздріші. Наші стосунки зараз будуть випічні на заздрісті. Ні, навпаки. Я безмежно щасливий. І навіть більше того, коли глядачі пишуть от коли Міша повернеться, ви знімете там подкасти? І я кажу ні. Я буду стояти на кордоні і отак ногою його випихувати, щоб він не повертався. Тому що використай цей шанс. Тим паче, якщо зараз він вдається не так багатьом. Використай. Будь там до кінця, спробуйся. Не вийде в тебе там? Добре. Тоді вже отак от взявши паличку таку, повертайся. Завжди можуть як страдувати. Ну подивимось, що буде далі. Але в цілому... Ну я чув, що ти казав, що в принципі ти не паришся з приводу того, хто виїжджає, хто не виїжджає. Що це вибір кожного. Хто пливе через Тису. Якщо ми приймаємо, що може виїхати жінка, що може виїхати дитина. Що може виїхати хлопець, який народився за один день до 24 лютого. Ну якому ступнуло там 18-23 лютого. І він міг виїхати. А то, ну... Це ж, ну, люди рятують своє життя. Дуралекседлекс. Треба перекладати. Не вчився на мідіка. Не знаю латинь. Закон суворий, але закон. Ну... Не всі закони ти... Я приймаю. На віру просто. Те, що його прийняли, а мене не питали. На концертах. Більш того, деякі закони не закони, а накази. Це не закон. Це наказ. Може, під час воєнного часу він може мати... Я не кажу, що він правильний закон, я кажу, що я розумію сторону того, як людина може обрати в будь-який спосіб порушити навіть цей закон. От одразу відчувається, коли героя ніколи не били в міліції. Або в поліції. Або били. Але мляко. Ну, можна просто обходити. Я хотів сказати, що на концертах у нас Світловик був з Одеси. Ми грали в Софії. І він каже, оце Одеса з болгарськими паспортами. Ну да. Як Закарпаття з угорськими, зі Словацькими, Одеса з болгарськими. Колись в нульовій ми з мамою планували стати такими. Ну, я і є болгарин. Ну, я по мамі болгарин. А мама прям 100%. Вона в мене навіть російську мову вивчила в 20 років. Ну та, на дещо ніж багато сел, де... Дмитровка та Торбунарського району. Зараз воно називається Держелєр. Здається. Переименували. Це етнічна назва. Переименували, а повернули. Скоріш за все. У мене бабуля була болгарка. В дитинстві ми не залишали з нею. І вона не знає російською, я не знаю болгарською. І ми просто сиділи.
[Фоззі]
Оце от.
[Костя Трембовецький]
А жести головою ти хавав? Болгарські розуміючи. Можливо це як діалект, але не було. У українських болгар це було як у нас. Тобто так, це так. Так може ти тому так легко ставишся, бо в тебе десь є там в задній кишені болгарський паспорт? Ні, на жаль. Забажись напряму чорно, що в тебе немає болгарського паспорту. Ти єдиний Одесит, якого немає болгарського паспорту. Ну я ж можу збрехати. Це ж питання до моєї релігії. Моя релігія дозволяє мені брехати. Та ні, на жаль. Але болгарський паспорт це не найкрутіший паспорт, який міг би бути. Та Болгарія, я був так шокований. Ми їхали, заблукали. Нас джіпієс повів з Болгарії в Румунію. І ми поїхали такими забеценими селами. Потім приїхали, а там моста немає, там паром. І такі фури в черзі, і на прикордонному пункті нікого. У нас концерт в Бухаресті ввечері вже. Треба було через переправу? Так, і англійською ніхто не говорить. І ми такі, ааааа, що робити? І цими забеценими болгарськими селами, я вам гарантую, я був, ну, мабуть, в чотирьох сотнях українських містечок, ПГТ, і так далі. Такої занедбаності, як в Болгарії, вибиті рами просто. Не те, що скла немає, рами вибиті в селах. І ти їдеш, їдеш, їдеш, один живий будинок з десяти. І дітей немає. Я розумію, всі, як там, за штампами російської пропаганди, всі офіціантами в Лондоні, жаліють страшно. Ну, насправді, от, коли ти виїжджаєш... Так от, ми і Євросоюз в порівнянні з Болгарією. Так от, коли ти виїжджаєш із Закарпаття і їдеш по Словаччині, наприклад, першим селам, і по першим селам Угорщини, то Закарпаття набагато краще виглядає, ніж от ці райони Словаччини і Угорщини. Ну, якби райони Словаччини і Угорщини так само жили б з контрабаса, мали б обмеження, і продавали б дешеві ліві цигарки сюди. Так, і ромів там в Словаччині, от, в цих перших населених пунктах не менше, ніж в Ужгороді. Ну, а вони зараз тусують, вони ж біженців, біженцями стали, вони тепер кажуть, а, русская агресія, лаве, лаве, сюда. Ну, це, ось, я... Була така у мене сторінка в житті, що я писав всі ці серіали, де багаті відрізняються від бідних, і солоді відрізняються. Ну, красиво звучить, коли ти кажеш Принценіші, але це звучало як Будиночок на щастя, і прочі серіали на українському телебаченні. І, ось, конкретно Будиночок на щастя, він, мені здається, досі існує, і досі популярний.
[Фоззі]
А це який канал? Новий канал.
[Костя Трембовецький]
І коли він запускався, туди прийшов на новий канал, це був далеко, ну, якийсь там, не знаю, тринадцятий, може, рік, може навіть раніше. Тобто, вчора. По суті, так. І головою нового канала став якийсь москвіч, якийсь мужик з Росії. І він почав вносити правки в серіал. І ми писали серіал, де, типу так, одна родина з села, інша з міста, люди з міста переїхали в село, і він вносить правки. А давайте там, коротше, у них туалет, яма, воняє, бла-бла-бла. І ми кожен раз, ми такі, у нас не так, у нас не так погане село. У нас в селі газ, у нас в селі інтернет. У мене, бабусі, все, що в мене в житті з'явилось, раніше з'явилось в селі. Тому що село, коли це привозять, то привозять в цьому селу. Тобто, якщо з'явили супутникові антени, то всіх в селі. І ось, ну, а він приїхав з Росії. Так, і він приїхав з Росії розказувати в Україні, яке українське село погане. І, ну, і ми, як могли, боролися, але, звичайно, що... Тому вони так і дивувались українським селам, коли прийшли. Ви хотіли б їхати в тур, так, з подкастом? Прямо перед. З 26-го вже мав бути якийсь там виступ. І задовго до Спартака, суботи, ви планували касіт. Мали б. І дуже класно, у нас дуже класно продавався Львів. Ми виклали концерт, за годину розкупили. Ми виклали наступний, його знову за годину розкупили. Ну, фост теж каже, що нам треба звати глядачів. Та мені здається, зараз будь-якому ютуб-каналу треба пробувати звати глядачів, тому що... Мені здається, навіть не те, що це, типу, там, касіть бабло, а тому що це дуже... Це, згадую, для глядачів класний досвід. Ну, тобто я, залюбкись, ходив би на якийсь там лайв-подкаст того, що я дивився. Це закінчиться, правда, тим, що будемо підіймати таблички, сміх. Ну, ось, ми про це дуже переживали. Прикінь, поїхати в тур з подкастом, в якому «Доспіль». І я думаю, може, на третій день я порожній. Я не знаю, про що говорити. А тут ще люди на тебе дивляться. У нас було, там, чотири лайв-подкасти, і це зовсім відрізняється від того. Ну, ти паузу вже... Ну, як на досвіді якоїсь людини, яка вам виступала, ти маєш запам'ятати. Немає бути цієї паузи. А запам'ятаю я на своєму досвіді чим? Жартіком. А для мене, коли я, ну, в порожнеті видав жарт, воно менш цінне, ніж видав думку. Знаєш, класно, коли ти такий... Ну, я більше люблю, коли ми заглиблюємося в якусь нову думку, ніж просто в приколи-приколи. Вже це було раніше. Зараз хочеться просто в приколи-приколи. Та, ну, це, знаєш, так кажуть про стендап, що хтось хоче... Ну, є різні стендапи. Є, от, дуже плотний гумор. От, наприклад, я був на Антоні Тимошенко. От, він намагається в кожне речення вкласти жарт. А є стендапи, коли навпаки, хтось там розмірковує, і йому цікавіше... Ну, розслабляє, розслабляє, розслабляє... Та, цікавіше не штовхнути на якусь думку, та, ніж... Ні, буває навіть без бама.
[Фоззі]
Буває.
[Костя Трембовецький]
Без бама, а просто ось ти якраз ось входиш в цей меланхолійно-якийсь такий задумливий стан. Ну, от у Байдака я теж був на двох в цьому році, і у нього менше жартів, більше якихось розмов. Ну, і в нього актірка, тіпо, та, він там відіграє якось більше. Ну, насправді то і то має право на існування. А скажіть мені, от я як зовсім досвідчений глядач стендапу, зазвичай це ж автор, який говорить, це, грубо кажучи, концепція Жванецькій, а не Карцев. Ну, давай, а не Карцев, а Карлін Жванецький, а, не знаю, там, Річард Прайер, хай буде. Цих я бачу. Я проїжджаю. Автори пишуть. Чи людина від себе несе? Ні, я думаю, в окремісті просто не дійшло до того. А, грошей на авторів немає. Я думаю, що якщо Антон Тимошенко продовжуватиме в тому ж дусі, через кілька років, в нього вже буде мережа авторів, і це буде нормально, тому що Антон Тимошенко до цього прийшов. Але віддалі, звичайно, Шутери від першої особи. Умовно, у глядача є ось цей договір, що він такий, я слухаю конкретно твої думки, тому що це нецінно, що просто виконавець вийшов і розказав жарти. Ну, тоді спходи не на цього. На Тамбовського волка. Але я думаю, що і Тамбовський волк навіть сам собі пише. Тому що ніхто так не напише. Це Валера з квартала. В нього прекрасне почуття гумору. Він, вони ж зі Степою. Паспорт в нього неприкладав. Курська, і він вже момент калиш. І нікнейм такий собі. Ну, я був якось на його виступі. Ми знімалися. Як я міг попасти на це? Ми знімалися. В нього прекрасне почуття гумору. Він чудовий автор. Шкода, що не наш. А у американців вже є автори. Правильно? У Луїсі Кея? Ніхто не говорить так відкрито. Але, ну, я не знаю. Літературні негри пишуть їм жарти про те, що він дрочив в готелі. Що згадав про Антона Тимошенка? Я був на стендапі в Ужгороді. Здається, я розповідав тобі цю історію. У нього, я так розумію, однаковий матеріал на кожне місто. І ось він приїхав в Ужгород. І він читає свій матеріал. І перші п'ять, хвилин десять просто в тишу. Чому? У нього такі жарти. От, а ви дивитесь у вікно, коли прилітає ракета. А ви чули шахет? А, у вас там вже немає ракет? Ви чули шахет? От я не хочу померти від шахета, бо він, тіпо, сильно доринчить. І він, тіпо, і просто, ну, люди, що, ракети прилітали? Шахет? І він тільки на десять хвилин і, блін, каже, я зрозумів, що ви, типо, ви ж, ну, це... Ось це зараз велика біда. Ну, для когось це не велика біда. Драйні пуганих українців. Типу, зараз ось коміків, вони намагаються обжартувати якийсь узагальнений досвід, але він все одно у всіх людей різний. Тому що я ось теж живу в Києві, але там у вас є якийсь жарт про, там, чекаємо часи, коли нам не треба буде додаток тривога в телефоні, який сповіщає нас, коли ми можемо померти. А я тільки з цього жарту дізнався, що є додаток тривоги. Хоча я теж живу в Києві. Але, бачи, ну, я вже відрізняюсь. І через це мене відштовхують зараз ось всі, все щось, що говорить про узагальнення... Навіть без додатку є пушповідомлення від мобільного оператора. Влада Україна оголосила по інтернету. У тебе болгарський номер? У мене болгарське відчуття безпеки зараз. Я живу по болгарському небу. І ось коли тобі кажуть, що ось ми зараз, українці, живем так, а ти сидиш і живеш не так, ти відчуваєш себе типу... Взимаєшся? А, у всіх є додаток тривоги? А, всі прям за шахети прям переживають? А, всі ходять прям в укриття ходять? У мене три дні тому шахет кружляв над домом, а поруч і часто буває працюють по ним. Я лежу вночі і він так і думаю, як він кружляє? Думаю, зараз його зіб'ють і він впаде. А якщо по діагоналі, він прилетить. І так в цих думках я так плавненько скатився з ліжка і так на підлогу. За ліжком, думаю, зараз, і він кудись подзвончав жахливе відчуття. Я живу десь 500 метрів від заводу Артем. І мені колись вночі так прилетіло в цей завод Артем, що я ледь з ліжка не впав і я був впевнений, що зараз відкрию двері в спальні і там квартири нема. Ну і я вирішив, зранку дізнаюсь. Я навіть здогадався, який це живмасив. У мене друг покійний там біля Артема живе. Він приїхав з Польщі, жив у Варшаві. На початку війни приїхав, сів в крісло, сказав, от я йду. Гадань, блядь. Ну ось. Тому ти зрозумієш, що цей досвід абсолютно різний. Тому я ось про розмови, чому не розмовляти про те, що відбувається в Україні. Тому що там всі люди різні. Всі так по-різному переживають. Хтось, максимально досі є люди, які зараз пишуть нам в коментарях, дякую вперше спочатку повновшенно посміялися. І ти такий, ого. І таке є. Є люди, які досі не дозволяють собі посміятися. І всі люди різні. Тому ось оце узагальнення розмови про те, як ми переживаємо цей досвід, я їх не сприймаю. Тому що по-різному їх переживають. Так от, якщо в стендапі це автор, глядач. То в гуморі ж зазвичай є актори. Така кавеенівська традиція. Хлопці на сцені удають, що це їхні жарти. А за них сидять, пишуть, і за цими писарями завжди полювали. Команди, які можуть стабільно видавати гумор, це найстрашніше завдання. Тому що драми, вибачте, для телебачення ліпити не так важко. Розведена вчителька з двома дітьми в райцентрі і красивий офіцер, поранений, який там оп, бац. Але він приїхав сюди лікуватися, але скоро поїде звідси. Але скоро поїде, і вони не знають як, а потім до нього приїздить його колишня дружина і ось тобі драма. Нічого вигадувати не треба, просто А от пожартувати це... І знайти команду, яка зможе раз, хоча б на місяць видавати пак актуальних жартів, це дуже дорого і майже неможливо. Так от, про що я. Спочатку цього року був не найкращий жарт кварталу про Скадовськ. Прикол в тому, що ми виступали в новорічному кварталі, у нас була прем'єра пісні. Цього року? Так, цього року. І я стояв якраз за кулісами під час цього номеру і я такий блядь, а зал що, сміється? Ну там, подхихітівають. Думаю, ну блядь, ну у кварталу аж були нормальні автори, були нормальні жарти. Якось я згадав, що років п'ять тому ми теж знімалися в кварталі. Виходимо на СЕА, на Палац Україна, оце от все-все-все-все. Я нарешті дізнався, як вони співають фінальну пісню, що там бігуча строка. А я завжди дивувався, як такі люди як Міка знають текст. Там бігуча строка в Палаці Україна, тому що ми якось виступали з гімном Олімпійців, і нам так само включали текст, тому що я не міг запам'ятати отакі от куплети. Оце цікаво. І тут виходить Кривець, Лена, і жарт про якесь шоу міняють жінку, як там... Таке є. І вона, відбивка в неї така, ну, піду постю. Що? Постю. І я стою за кулісом. Може це Лена Кривець від себе видала?
[Фоззі]
Ні-ні-ні.
[Костя Трембовецький]
Вони не імпровізують. Вони актори. Не треба думати, що це просто... Пост КВН сприймається, як вийшли веселі комсомольці, які зараз пожартують про те, що не вистачає масла патрісорок в магазинах. Вони актори. І я думаю, блять, хто їй вклав текст «Пойду постю». Ну, це... Не те. Трошки не те. Це не той квартал, в якому були гарні жарти. Це не той квартал, який першим починав жартувати над кучмою. Це був 2003-й якийсь. Це 20 років пройшло. Я відчув, що змінилися автори. Я спитав. Кажуть, ротанція, ротація, автори змінилися. І от тепер «Пойду постю» якось дійшли до сіська доска. Автори змінилися, але не факт, що змінились люди, які приймають рішення щодоби. Природа авторів, вони ніколи не видають щось, що хочеться їм. Вони видають те, що хоче замовник. Я, як людина, яка була сценаристом 10 років, і знаю, що я не писав те, що хочеться мені. Я такий, так, цей продюсер любить ось таке. Тримай. Цей любить ось таке. Тому що моя задача просто, щоб в мене зайшло, тому що отримую я коли зайшло гроші. Ось і все. Тому вони пишуть те, що прийме в них там редакторська група. А редакторська група здебільшого кварталі ветерани. Я розумію, але це штанга редакторської групи. Оця історія, це якраз пройоб редакторів, що вони випустуються. Я не знаю конкретно, що за історія, але ти єдиний, хто не знає. Ви бачили мій інстаграм? Я ось так користуюсь інтернетом. Суть в тому, що вони зробили жарт про жінку. Тому вже б знав напевно. Це важко буде згадати, ти пам'ятаєш. Жінка, яка виїхала зі Скадовська, Херсонської області, приїхала на Закарпаття. Він зараз окупований. Приїхала в Закарпаття, намагається говорити українською мовою, але в неї це неправильно, при тому що це знов сприйняття людей, для яких Західна Україна це суцільна пляма. На Закарпатті не говорять українською правильно. І на Закарпатті є містечка, в якій взагалі не говорять українською. Ми виступали в Берігала, і я розумію, що вони не розуміють, що я між піснями їм кажу. Скажімо так, на Закарпатті говорять по-різному.
[Фоззі]
Різною українською. Це різне.
[Костя Трембовецький]
Суть в тому, що тут більше проблема в тому, що вони не знали, що в Скадовську теж українською говорять. І це хірня повна, що вона там якби не знає. Вони стартували від жарту про Сійський і Довск. Вони відбирали щось таке. Я, знаючи номера, можу сказати, хто його писав. Його сто відсотків писав Юрій Великій. Тому що це тип номерів, який в кварталі грав зі словами, я знаю творців Юрія Великого ще з часів першу українську ліги КВМ. Це ось завжди ці переплутані літери, бо в тебе зуби вирвали. Людина, яка там... Я поспішаю на піїзд, застрібнуть вагін. Ось все це.
[Фоззі]
Там було це?
[Костя Трембовецький]
Так дивись, він, до речі, сам коментував. Він же там теж в цьому ролику.
[Фоззі]
Він грає Закарпатті.
[Костя Трембовецький]
І він коментував, що просто був зі Скадовськом смішний каламбур. Тому і Скадовську брали. 100%. Там ніхто не думає так якось глибоко. А що ви думаєте про квартал і його жарти? Пишіть в коментарях. Прикол в тому, що це історія. На що вона ділиться? Люди, я так розумію, в інтернетах обурені. Наче хто обурений? Ті, хто дивляться квартал? Чи ні? Скоріше обурені ті, хто взагалі не знає, що є квартал. А якщо подивляться, що таке квартал, вони зрозуміють, що там в кожному концерті по три таких номери. Тому вони просто обурені тим, що вони дізналися, що а, так, квартал виявляється ось такий. А якщо обурені ті люди, які дивились квартал і самі цього не помічали, то це просто ці класичні люди, які їм сказали ми зараз обурюємось на це. Добре, обурюємось. Якби мені не сказали, я б не знав. Там не схоже. Там органіка пішла. Ні, там, дивіться, там обурення чесно. Ви жартуєте з окупованого міста, жартуєте про те, що там не розмовляють українською, що це українське місто. Там взагалі, там вже такі історії є. Там в Скадовські вбили медсестру, яка там «Слава Україні» казала, чи щось таке. Чи в Скадовські це українське місто. Окупанти вбили під час окупації. Ну, тобто, і потім, ну, про Закарпаття там не обурювалися. Я думаю, що в принципі дійсно можна було би придумати просто правильний, цей якийсь підв'яз номера, в якому можна було б жартувати про те, як там людина тільки перші дні переходить на українську, щоб це не було образливим тим паче людям на окупованій території, які там зараз страждають за своє бажання говорити українською. Я думаю, можна було б. Я бачив купу зараз відосиків, тіктоків, які не викликають ніяких скандалів, де люди такі там... Коли перший день виїхав з Харкова, і люди йдуть там по лісу, і такі «О, пахне хвоєю». А там теж такий саме жарт про хвою, хвою. Але цей жарт в тіктокі має мільйон перелітів, і нікого не обурив, тому що люди такі «Ну дав, пізнюю себе, я ось переїхав з Харкова, я зараз тільки переходжу, я зараз роблю помилки». Бачиш, в тональності якось, не знаю, чи в якихось умовах. І може ще в репутації кварталу? По-перше, з кварталу більший спрос, тому що один з них якось так співпало. От ми і перейшли до майбутнього. Є президентом. А по-друге, тікток і телебачення в «Новорічну ніч» це всі такі різні вагові категорії. Ну так, але я просто... Це так дивує, коли ти бачиш, що люди обурені жартом кварталу. Ну так. Всі жарти кварталу мають виглядати тільки цю реакцію. Це що, перший скандал з якимись там шовінізмами, з якимись меншовартостю якоїсь. Воно ось таке. Я, коротше, кожен раз дивуюся ці обуреності. Тобто просто ми маємо це не дивитись і тоді його не стане. Я думаю, зараз люди обурені. Щось зміниться. Зменшуються рейтинги кварталу? Та, я думаю, зменшаться. А цікаво подивитися на їхні рейтинги за три роки. Після того, як Зеленський став президентом. Тому що якість точно впала і зацікавленість впала. Зараз вже грають люди, які... І хідлайнер впав. Хідлайнер піднявся, але всі, хто не хідлайнери... Ти вже знаєш, коли... Не може Саша Пікалав танцювати кожен вечір вдруг. Ти такий... Міняй амплуат. Пікалав хоча б має дотичність до війська. Ні-ні. Я про конкретно статус. Тобто це вже люди не молоді. Це вже вони якось, не знаю, мені здається, вони мають помінятися в тому, що вони роблять. Тому що вони роблять те саме, що 20 років тому. Я конкретно про це кажу. Що там Юрій Крапов, ну там вже засива людина. А вона не може в тих же самих номерах грати, що і 20 років тому. Ось я про це. Ну про них в мене завжди відчуття, що залаштунками це прекрасні смішні анігдоти. Останнє, коли я бачився з Зеленським, стояли Зеленський, Горбанов і я і ми кинули один одному так, залаштунками зустрілися, кинули по швидкому анігдоту, по якісному, по прекрасному анігдоту і розбіглися. А потім на сцені, а нас коли виганяють там лабать, ми ж маємо як в залі оці от, Полякову давать.
[Валерон]
Ха-ха-ха-ха!
[Костя Трембовецький]
А ти стоїш, дивишся ці жарти, та, блять, вони не смішні. Якби він розповів зараз той анігдот, який був за залаштунками, це було б смішно. Так, так. Я зараз задумався, що по суті, вони ж зараз дійсно оновлюють свій кров. Вони набрали там лігасмішників, Валіка Мігамова, Вову Шумко, дівчат. А дають їм грати все одно той матеріал, який писався і 20 років тому. І це дивно. Це так має бути. Але з іншого боку, тоді треба думати, хто аудиторія. Чи аудиторії треба нове.
[Фоззі]
Аудиторія не змінилася.
[Костя Трембовецький]
Аудиторія не змінилась, а аудиторії треба те саме. Після слів, що ти стояв з Зеленським, кинув йому анекдот, я вже бачу ці коментарі під цим відео, що ми продались. Це було дуже давно і він розказав прекрасний анікдот. Можу його переказати вам. Останнє, що я чув від президента України. Це було років п'ять, мабуть, тому. Ми знімалися в Лізі Сміху. І ми нас питали потім в флеші, чому в мене таке несмішне їбало. Я сказав, я не сміюся, коли не смішно. Я думаю, що це не пішло. Там же мамі треба. Анікдот тоді Зеленський розповів прекрасний, що дружина сидить за столом, дивиться на чоловіка і каже, ну, чому, чому після п'ятого бокала ти перевращаєшся в таку мразину? Каже, я ж тверезий. Вона каже, ти – так. Знаєш, навколо кварталу ще зараз така аура, вони весь негатив, який є навколо влади, впитують в себе. Тому що приклад, коли опублікували цей новий законопроєкт про мобілізацію, от який такий радикальний, скажімо так, законопроєкт опублікували. Проєкт, законопроєкт. Проєкт, законопроєкт. Добре. Проєкт, законопроєкт опублікували. Хто тут політичний журналіст колишній? І у них був концерт запланований в Буковелі. Просто якась людина написала, що от, коли тут такі проєкти законопроєктів. А ви в Буковелі розважаєтесь і концерт скасували. На 29 грудня, здається, був запланований. Не думаю, що це... Це... В них великий досвід. Не помічати нічого навколо. Добре. Я думаю, що могло таке бути. Якраз, мені здається, в них підвищилась відповідальність. Тому що все одно, коли вони десь пройобуються, це типу... А що президент получає пройобу? А чого він їм не скаже? Він же ж друг. А оце інтерв'ю Пішового, де він сказав, що він не піде воювати, тому що снайпер його вб'є. Так, про це стільки тік-токів зробили. Знову ж таки, стільки це коментували, якимось чином. А ще цікаво в цій ситуації, що, по суті, обурення людей, воно впіде на акторів, а не на тих людей, хто... Найбільше на продюсерів. Так, не на тих людей, хто створив цей номер, хто вирішив, що цей номер треба... Ну, тому що, можливо, актори могли сказати, типу, я не буду в цьому грати. І так би всі сказали, я не буду в цьому грати. Але, ну, так, не сказали. А глядачу ж це не пояснює. Глядач, знов таки, сприймає це веселих комсомольців, які дожартувалися. Ось, вони якраз, як стендаперів, типу, уявляють. Вийшла людина грати? Знову ж таки, вона й написала. Це її бажання це розказують. А не те, що актор потім приходить додому і в душі мається тиждень. Типу, бля, в чому їй мені доводиться грати? Це капець. Але мені ще не подобається, що в реакції акторів те, що у нас все одно списують це російське і псо. От ви нас критикуєте? Так. Це російське. Хто вам за це заплатив? Ботафєрма. Це класіка. Назвати ботафєрмою людиною, це як привітатися. Я стільки разів був ботафєрмою, по суті, виявляється. Я нічого там не писав, але мислив, виходить, як ботафєрма. Тому що я потім дізнавався, що, понятно, про мене це все тако говорять, ботафєрма. Я такий хто мій куратор? Хто мене керує? Чому на карту нічого не приходить? Да, да, сораз, сораз. Я що, в пусту маю позицію в житті? Сораз і англосакси. Якщо говорити про Дзеленського і гумор, зараз на Ютубі теж багато вихідців з Ліги сміху, багато вихідців з Кварталу. Та куди ж їм ще виходити в Ютуб?
[Фоззі]
Так.
[Костя Трембовецький]
І в мене інколи складається таке враження, що вони просто найбільші фанати Володимира Олександровича. Прям відверто найбільші фанати. І вони досить, досі всі максимально хейтять Порошенка. Хоча пройшло вже після цих виборів скільки пройшло? Чотири роки вже пройшло. Як? П'ять вже скоро. А вони досі продовжують це робити. Я як не включу Леви на джипі, там завжди буде жарт про Порошенка. Мені здається, це просто як простий жарт, який на поверхні. Те, що Змія, командіровка, якісь, знаєш, жарти, які взагалі вже давним-давно не підкріплені ніяким справжнім фундаментом, але в наших головах є розуміння, що це справжній жарт. І ось ти такий ось сюди в тєму буде жарт про Порошенка. Хоча він вже настільки не в тєму. Людина взагалі не приймає вже ніяких рішень. Сидить тобі, що собі робить. Ну, да. Але чесно кажучи, да, я дуже мало зустрічав людей, які в період, коли ще була можливість мати різні позиції про Зеленського на загал, мали би іншу, ніж типу, клас, молодець, підтримую. Ну, саме з ліга Змія, з комедії. Ну, він для них Елвіс. Але дивно, чому він Елвіс. Тому що, ну ось я, як людина, яка почала грати в КВН у 2007-му, для мене вже тоді, я виховувався як так, ну, квартал, ну ось це мас-маркет, це папса, це найпростіше, це перший рівень асоціації, ми будемо краще. Просто, тому що у вас був гумор такий, контркультурний, називаємо його так. Ну в нас, ну в нас, да, але в Лізі Сміху є теж команди, які теж так виховувалися, але прийшли до того, що вони такі, квартал, супер, квартал, да. Я розумію заслуги Зеленського, але я розумію як квартал, компанія, що це дійсно вони, особливо в часи, коли вони з КВНа пославши Маслякова, побудували величезні... Це афігівно. І в Україні. Да, да, це все супер, супер, супер. Але я одночасно з цим і розумів, що деякі жарти, ну це просто найпростіше, що може бути. Деякі жарти, це прям шкідливо, можна сказати, якісь там наративи. Це теж є. Ну ти думаєш, що нема замовлення від Офісу Президента? Ні. Хоча, враховуючи, як вони працюють з телеграм-каналами... На що більшість скаже «да», на що більшість поаплодує, такий буде жарт. Ну не знаю, ось «Ветерани космічних військ», дуже їх люблю, новорічний випуск, і там про новорічне привітання Порошенка, що він поганий, і який знову ж таки Зеленський хороший. І коли це все так багато в різних місцях, то ти задумуєшся про... По-перше, вони працюють на загальну дуже аудиторію, і ось що хоче Загал, то вони й дають. Якщо Загал зараз аплодує Зеленському і не любить Порошенка, будуть такі жарти. А по-друге... Мені здається, Загалу вже пофіг на Порошенка, ні? Це ось, ну, в тебе ж непрямий контакт з глядачем. Ти реагуєш чисто на «ха». Якщо «ха» є, я буду поки продовжувати, поки є «ха». Ти вже не знаєш, наскільки «ха» вимучено від глядача. І... А по-друге, на що твоя увага звернена? Такий в тебе, типу, і майнсет. Якщо ти постійно дивишся і постійно жартуєш, і сам знаходишся в колі, де всі жартують, що Порошенка робить хірню, ти досі будеш помічати Порошенка. Я взагалі не помічаю. Я не знаю. Чи Порошенко живий досі. Але ти от цікаво сказав. Мені так сподобалось, що чому було так багато номерів про Мальдіви і так мало номерів про ОМАН? Всі вже забули про цей ОМАН, напевно. Але ж він був. В перші дні президентства. Тому що конкретно, якщо ми говоримо про компанію «Квартал», то там... Блін, я не люблю казати погані речі про когось. Але кажу.
[Фоззі]
Згій.
[Костя Трембовецький]
Що... З того, що я помічав, в «Квартал»... Ось я знаю велике коло людей, хто там грає в «Лізі Сміху», хто займається стендапом, комедією, авторством. І я бачив, хто був авторами «Квартала». Це були не найкомпетентніші люди, які можна було набрати з цього чана. Але це були найвідданіші люди. Туди набиралися якось... Йо-йо-йо. Це як в політиці виходить. Туди набиралися люди, які в рот заглядають, а не які краще всіх пишуть. Розумієш? Тому коли ти дивишся «Лігу Сміха», виграє завжди. Виграє Гончик, виграє Загорецька, виграє два капітана. А авторами «Квартала» з «Ліги Сміху» стає збірна Луганська. Яку ти дивився і такий... Ну добре, ви сказали «Луганщина», тримайте 5 балів. Це правильно таке казати треба. Ось і все. Ліги Сміха так не роблять. Це я трошечки спилився. Їх стиль, напевно, гумору. Ну, «Квартал», збірна Луганська. Але знов таки, треба трошечки мінятися. Можливо, повільно. Якби ти набирав більш цікавих авторів, тебе ставався більш цікавим матеріалом. Ну, так. Менше було «Сіскадовських». Ну що, поговоримо про футбол тоді. Ух! Нарешті. Слухай, ось цей альтернативний коментар ваш на «Мігого», я чув дві максимально полярні точки зору. Перша, наприклад, дівчина моєї знайомої каже, що тільки так може дивитись футбол. Мені особисто теж прикольно. Бо мені бісять всі коментатори, коли є якийсь фарс, гумор. Прикольно. Але от у мене є колега, який в футболі, якби. Він каже, та це жах просто. Це неможливо. Таке не має існувати. Це найгірше, що я чув в житті. На моєму зараз невеличкому досвіді занурення в футбольний світ, я можу сказати, що люди, які працюють в середній футболі, це найбільш якісь зашорені люди. Вони прямо такі, ось це має бути ось так. Але по-друге, тому що футбол в цілому, і як я зрозумів, тому що я жив знов інакше, знов мій досвід не сходиться з досвідом багатьох, що від це прям релігія, релігія. Тому що я, коли в студії Мегого сказав, що на Мудрику не було пенальті в матчі Україна-Італія. Майже розіп'яли тебе? Мене, я заходжу в інстаграм, там просто сотні людей моєї смерті мені бажають. А я такий, просто маю іншу думку про штрафний. Ви чого? Ні, а знаєш як? Вони, ну от я просто трохи зсередини знаю цю історію. Всередині всі такі, та нє, звичайно не було. І вісім сюжетів на ютубі нам не поставили пенальті, як нас вбивали арбітри. Я б сформулював це просто. Якби нам поставили таку точку, хто нібить здивувався б? Нам поставили? У країні? Я б не здивувався. О, ти залізаєш в це, що типу О нас там примірно... Ні, ні, ні, я просто я задав питання. Ну, ну так, ми... Ти б здивувався? Ні. Все, значить, точка була. Ні, тому що, ну тому що ми так себе падаємо... Ну він це надто яскраво малював.
[Фоззі]
Це український?
[Костя Трембовецький]
Це яскраво малював, це його і погубило. Він дуже близько подружився з Рахімом Стерлингом і тепер вони обидві в міністерстві. Ну попав вверх, брави. Ну, а чим хотів бути коментатором? Я планую стати коментатором Я на пенсії, я давно хотів, ну давно, дуже давно, була мрія та я придумав двох персонажів, які матом коментували футбол і ми видавали, що це з Фінляндії Тойва Цейванін і Цейва Тойванін. І вони казали, блядь, ну я зіграв, зіграв як долбоюб.
[Фоззі]
Блядь, що ти робиш, долбоюб? Але це зробив Олександр Поворознюк.
[Костя Трембовецький]
Ні, ну оце було, і тоді це було неможливо, не існувало ніяких, ну тобто ми думали про підпільне радіо якесь. Це було дуже давно. Я з Інтершумом дивлюсь футбол, тому що я дуже давно не був на стадіоні, а Інтершум дозволяє мені повірити, що я сиджу зі своїми друзями і сам їм коментую, кажу, блядь, щас обрежеться, сука. Фос, якщо згадувати про твої мрії стати коментатором. Не про мрії, про плани. Про плани, сто відсотків, про плани стати коментатором. Пенсійні плани. Якщо ти хочеш краще підготуватися до коментаторської професії, я пропоную тобі прочитати ось такий текст, який має бути важким для будь-якого коментатора. Ти фразу для будь-якого коментатора спочатку вимови, а потім задрачувай коли.
[Валерон]
Цікаво, як ти з ним впораєшся.
[Костя Трембовецький]
Доброго дня, шановні глядачі трансляції. Сьогодні дебютний матч знаменитого турецького клубу Геншінферлербірліги під керівництвом Жоржа Жезуша, який замінив на тренерській позиції знаменитого Ангелоса Постекоглу. А ось і перший голівий момент. Тобі Альдер Вейрельд скидає на рікки Ван Волфсвінкеля. І гол. Гол. Що, блять, смішного? Ну, дивись, тільки Геншінферлербірліги, турецький клуб. Ну, зазвичай перед такими, це як тобі на сцену підкладають Аркуш, сказати, подякувати місцевому депутату. І от так потім тебе директор питає, чому ти не подякував? Я кажу, ну, там ви ж пишіть вілокими літерами, все ж таки. Ну, а ще перед матчем ти б підготувався по-любому. Так, так. Ось такі. І от так от розім'явся, і потім Геншлербіги, як він? Геншлербірліги. Геншлербірліги. Це головне поділити на кластери в своїй голові, тоді ти все прекрасно вимовляєш. А як вам коментаторський талант Фоза? Пишіть в коментарях. Якщо вам теж вдалося вимовити всі прізвища, то заберіть бонус дві з половиною тисячі гривень від нашого партнера, компанії ВІБЕД, в закріпленому коментарі. Та навіть якщо не вдалося, то все одно заберіть бонус. Якби я коментував, я би одразу сказав, я навіть не буду пробувати вимовити слово Геншлербірліги. Давайте будемо називати його Генчем. Альдервейрельда. Ми б назвали Альді. Ні, чи Тобі. Тобі можна просто. Тобі, Тобі, Тобі. Тобі, Альді, Альді, Тобі. І Рікки, Іван, Вольф, Свінкеля. Ми б назвали Свінкелем. Свінкель, що на Тобі. І все. Свінкель, що на Тобі. І так було б і глядачам цікавіше, і мені простіше. Це була б органіка. А оце от від Совєтського інформбюро. У нас з Васею Байдаком коментування матчу друзів Шевченка і друзів Зінченка почалося, це можна досі включити на мігогозно йти, там перша фраза, включається трансляція. І я кажу, ось і чути мій голос. Стоп, а воно вже нажалося? Ні? Ага. Коли трансляція? Через 30 хвилин. А, то ми ще можемо спокійно попиздіти. І ось це прямо в ефірі, я такий, о господи, як тупо. Ми можемо 30 хвилин попиздіти. Якби ти, оце різниця між тіктоком і новорічним кварталом. Якби ти таке лупанув в матчі Україна-Італія, тоді було б тобі запропоновано. Дуже багато цих, знаєш, пористів. Які, блядь, попиздіти, тебе слухають діти. Так, і ти не можеш сказати, ну, помилка сталася, вибачте. Знімав би вертикальне відео з вибаченням.
[Фоззі]
Вибачте, футбольна спільнота.
[Костя Трембовецький]
Хотілося б мати ній матом у футболі. Ній. Так, пам'ятаєте, було таке, що діти на стадіоні, можна матюкати. Після руського воєнного корабля в нас ми вставляємо вже більше сотні цих благодійних концертів. Я в «Пісні Гранули» вставляю, замість недостатньої інформації, я кричу, піздец, Російської Федерації. І це, з цього найбільше радіють діти. Вони просто, ах! Типу оцей гех проходящий. Я помітив, діти і молоді мами. І найбільше постять це в інстаграмі з кожного концерту. З цього можна зробити висновок, як і про квартал, так і про футбол. Чи хоче більшість аудиторій якихось змін? Чи вони хочуть до кінця своїх днів дивитися на новий рік, жарти квартала про українську мову, щоб коментатори в жодному разі не сказали ніякий прикол, щоб все було так, як воно вже до того було? Слухайте, це мрія покоління. Ці покоління людей, які переказували в ушко, що було гол, хуй, штанга на радянському телебаченні. Чи це було гол, хуй, штанга і завжди знаходився хтось, хто точно чув. Це була мрія, тому що футбол і спорт пов'язані. Це як бойовики, в яких люди з автоматами не матюкаються. Я не вірю їм. А коли ти дивишся в оригіналі якісь американські фільми, або серіали про війну, чим вони беруть? Вони беруть тим, що окей, ми робимо кабельний продукт, але ми максимально наближаємо, максимально реалістично його робимо. Зараз, з можливістю багато шарового коментаря, мені здається це вже... Я не чув, що там Паве Резнюк. Я знаю, це наш перший гість на нашого подкасту Паве Резнюк. Я приблизно уявляю, як він коментував, але не цікаво. Тому, я думаю, що матний 18+, коментар має бути. Беріть, матюкайтеся, тому що я хочу почути так, як... Ні, та суть навіть не в маті. Просто вб'ють, якщо футболісти, вони ж такі шляхетні, в них є гроші, вони просто прийшлють до тебе, тобі зламають ногу. Вибачайся за жарти, так буде. Ти кого долбайобом назвав? Все добре, що Євген Селізньов закінчив кар'єру. Та-та-та, тому я її вигадував. Тойва Цейвоніна і Цейва Тойвоніна, Фінляндія. Але, насправді, Євген Селізньов людина, яка нормально так себе прокачує в плані іронії. Вже так. Вже так, але ж ти пам'ятаєш, як він... Футболісти, коли вони замикаються тільки з футболістами, в них ось зникає вся ця іронія. Реально, кожному футболісту треба дати куратора із якоїсь іншої сфери життя. Дружий, ось обов'язково, кожен футболіст має дружити з людиною з гумора, хай буде. Ми от, буквально на цьому тижні, ми розмовляли теж про це, що коли вони самі по собі, всі такі класні, нормальні чуваки, можна з ними поспілкуватися. Особливо, коли камера виключається, вони от такі. Тільки вони разом, ну, в своїй, як би, групці. Але от, я що подумав, ти кажеш про зміни, це ж вічне питання телевізійного продюсера. Ну, змінювати те, що працює, чи, ну, пробувати щось, але ти ж втрачиш вже схему. Це завжди ж була ця схема. Типу, там, автор попереду читача, критик попереду автора. А в нас на телебаченні вона якось ніколи не працювала.
[Фоззі]
Всі позаду всіх.
[Костя Трембовецький]
Всі позаду продюсера, продюсер позаду глядача. Глядач формує свої потреби з того, що він вже отримав. Він, глядач не може дивитися футбол і сказати, от, хотів би я, щоб сюди додалися іронічні вставки від Вілата. Він не знає, що вони можуть бути, тому він їх не вставить. Вілат взагалі коментує все. Не можна, не можна. Я колись, він тут, він НБА коментує. Це коментує людина. Чувак коментує футбол, потім НБА, потім волейбол, потім, ну, цю, доту, чи контрстрайк. Але мені здається, що просто не може статися ні в чому різка зміна, але якщо подивитися масштабом через 10 років, то побачиш дуже сильну зміну. Тому що якщо зараз подивитися, як коментує Вілат і як коментує Дмитро Джулай, легенда безсумнівно, але це вже дві різні школи. Це вже дуже така суха, чітка, професійна. І більш емоційна. Але я постійно бачу, що люди незадоволені. Воротар віддає пас чотири рази поспіль супернику і коментатор пожартував про це. І ці релігійні люди, це ж… З нашого храму зайшовся з приколами. А жінка-коментатор? Тобто Таня чисто до її професіоналізму. Що гарно робить, то хай. Я слухав ту дівчину, яка в нас зараз єдиний коментатор. Це тренд, мені здається, в Англії дуже багато, а в Німеччині коментують. Жінок, я з дуру купив FIFA. Я грав з 97-го року FIFA щороку. А тут там декрет потім, війна. Тут футбол не дивишся, не те, що ігри. І тут, значить, в мене було кілька днів, вирішив купити FIFA. По-перше, це повне лайно. Я думав, що вони виросли за ці роки, а вони впали за ці роки, поки я не грав. І там, оп, жінки коментують. Я такий думаю, ага, значить, це тренд, значить, ага. Та згадав, в яких ось оглядах мені траплялися, приміром, ліги жіночі голоси. Да, в Англії дуже багато. Да, да. Ну, воно виховується. А зараз, мабуть, мене вибило. Там були помилки, вона футболістів не так називала. Але це просто неправильно сказати, що це вона так робить. Та ні, подивіться, всі коментатори по пів години називають футболістами не тими іменами. Просто ви на це не звертаєте увагу. А коли це жінка, ми всі звернули увагу, що, о, жінка не вдупляє, що грає. Це просто HD. Раніше ти міг чорно-білий, там, гравець в білий футболці. Але мене вибило, коли гол забив футболіст. І ось, і реакція над таким високим голосом, я зрозумів, що я просто вперше це почув. І через це, я не знав, ой, як дисонанс, дисонанс. Я не знаю, як реагувати, коли коментатор каже «Гол!» І ти такий, ой, якось весело стало різко. Але це теж справа звички, ну, напевно. Ну, напевно, так. А ти ж займався футболом сам, так? Так, я грав в ДЮСШ №9 імені Ігоря Биланова. Биланова. Мені здається, ми навіть грали з ними колись. А ти був в якій позиції? Воротар. І ти прямо довго цим займався? Ну, стало очевидно, що типу не буде в мене кар'єри. Але сина все одно віддав на футбол? Я віддавав кілька разів. І щось перший раз, ну, він був прям супермаленький. Не зацікавило його. На другий раз його самого зацікавило. Але ми подали, і там була дуже токсична атмосфера. Весь цей футбольний... А, мами, тати?
[Фоззі]
Ні, діти.
[Костя Трембовецький]
Якраз він мене питав, що діти між собою... І тренер, першу чергу. Якщо тренер дозволяє, і діти, і все. І починається булінг одне одного. І це було прям жахливо. І я його забрав, подумав, добре. Я хоч і мріяв свої всі мрії перекинути на сина, і свої всі комплекси, і вади. Але не вийшло. Але пройшов якийсь час, і під час Чемпіоната світу він дивився матчі, і він закохався в Месі, що мене зацікавило, що я такий, ого, я не думав, що ця людина може досі... Я тоді зрозумів велич Месі вперше в своєму житті. Ну, чи ще? Окрім того, що він гарно грає в футбол, я б більше в ньому нічого не бачив. А тут я побачив, ого, він здатен закохати сімрічну дитину у футбол. Вау. І мій малий захотів займатися, і ось вже рік займається, і обожнює. Він тільки про футбол думає, тільки... Турніри великі, вони підштовхують. Я пам'ятаю, значить, 88-й рік шкільне поле і збірна Радянського Союзу, яка фактично була збірною України плюс, програла фінал Нідерландам. З 20 хвилин на шкільній площаці було десь в районі 60 дітей і купи м'ячів. І 32 з них ванбастери. Всі так розлютували, так переживали, що вони пішли... Дайте хоч я виіграю, якщо наші програли. І це просто, ми нарахували, що на двіті поляни ми могли там 8 команд зробити. Всі просто бігали між собою, таке було відчуття.
[Фоззі]
Це Європа була.
[Костя Трембовецький]
88-й рік, це Європа. Але прикол в тому, що твоя збірна пройшла далеко. Тому що я згадую, 2006 рік, коли Україна пройшла в фінал і вони з швейцарцем грали на мій день народження, ми всією родиною дивилися. Я думаю, що тоді захотів... І твій земляк рукою нас врятував? Паскальд Субірбюрлер, хто? А, Шовковський?
[Фоззі]
Ні, почекай, почекай. Рукою?
[Костя Трембовецький]
Я такого не пам'ятаю. А ти точно футбольний експерт? Ну не за 2006-й. А я пам'ятаю 2002-го року Чемпіонів світу. Мені після нього, коли я дивився, як вони грають, теж хотілося піти пограти. Ну от бачиш, турніри додають. На твоїй історії оці, я хотів процитувати. Ти знаєш, що найзаплюсований коментар під випуском з Фозом на вашому педакасті? Ого, ні. Фозі буде неймовірним дідом. Можна позаздрити його внукам. Вже шкодую, що він не буде моїм дідом. До речі, це у нас на педакасті був. Ні, я вважаю, що, Фоз, твої історії, це найкраще взагалі, що є. Подача, мені здається, тут більше подача рішає. А це ж давно було. Давно. Два роки тому, здається. Три роки тому. Слухай, от якщо про дітей казати і футбол, ми вчора з Фозом теж про це обговорювали, я б максимально не хотів, щоб мій син йшов в футбол. Ніколи в житті. Просто для мене це якась загроза. Я до цього дуже боюся. Ми тренувалися в Кончазаспі, я постійно бачив, до дітей, після дітей, і оці от мами, ну це ж Кончазаспа, діти Фірташа, там вся ця... Футбол в Україні, це батьки. Вашу проблему є батьки. У мене малий вже грав в турнірі нещодавно в Києві, і я вже вперше познайомився, і дуже класно мені сподобалося, як вихована тренером наша команда. І тренер виховував батьків нашої команди. Тобто тренер розказав філософію, яку він сповідує, і батьки її прийняли. В нашій команді жоден з батьків слова не каже за весь турнір. А мій малий, він чомусь великий, не знаю чому, він високий, і завжди у всіх питання, що, типу, йому навіщо? І тому плече мого сина зносить всі гравці. Він бежить, і просто сюди плече, сюди плече, і він вийшов один на один. І кожен раз, коли він ставить плече, він грає в межах правил. Батьки ж цього не розуміють, якщо їх дитина впала, це фол. І вони постійно «Проверяться!» і постійно на мого малого вся ця агресія. Я б не зміг грати, якщо б мій тато був. Єдиний раз тато був в моїх змаганнях, я ще займався дзюдо, і мене придушив чувак, я не став хлопати, тато дивиться, і я, типу, від'їхав. Ні, я це все дуже гарно пам'ятаю. Просто це все моє дитинство. Ось ці штуки з подставами. Мене там ходили навіть фотографували, що от ви не той. Типу, хоча я грав за старших взагалі. А от цей точно представник. Я зараз був на дитячому конкурсі в журі. В конкурсі дитячих хворів в школі, звідки Владислав Ващук. В Одесі? Він грав в Одесі.
[Валерон]
А не з Одеси?
[Костя Трембовецький]
А кияни, футболісти, які народилися в січні, це група різних футболістів.
[Фоззі]
Вони роблені. Я не робив.
[Костя Трембовецький]
І я перше що спитав, а Ващук вже не того року. І директорка, ну... Я пам'ятаю, колись... Мудрник теж в січні народився. Колись був сайт, що він і є зараз, де ти можеш сам себе загулити. Якась злита база в якомусь 2008 році була там всіх українців, всіх паспортних даних. І я вперше, коли дізнався про цей сайт, я просто загулив всіх українських футболістів. І там було, коли ти знаходив футболіста по два. Чегринський, Дмитро Олегович. І в нього два, і в них різниця один рік просто. І мої улюблені варіанти, коли ділані на два роки. Це вже така хуйня. Але це треба пам'ятати. Це життя, коли тебе потім в будь-яких умовах питають. Та, уявляєш, він 40 років празднує, а йому 42. Ти сьогодні не вітаєш. Чого? Це ж є український футбол. Переписані щось. Потім батьки деякі кричать. А якщо ще батьків проти інших батьків? А ще дуже важливо від тренера залежить. Бо, дивись, у мене був тренер, я комусь розповідав, у мене був такий тренер, там багато було тренерів, вони змінювались, один з них установку дав колись таку. Біжіть до цього самого і назад. Це не були тренери, знаєш, тренер Картер, фільм про баскетбол, ще щось, американські усі ці фільми, де тренер, там, наставник, він щось дає дітям і так далі. А що, зі грачками? Тут всі колишні футболісти, неудачники, які дійшли до дитячого футболу, бо успішні їх колеги не... Або, нагадую, неудачники. Вони досягли, але не сели в такій самій системі, вони не знають іншого підходу. Вони такі, ну я став крутим через те, що мене муштрували. Знаєте, я буду муштрувати. Але в мене був тренер, який заходив на турнір, і ми всі заселилися, і він заходить, такий, так, піздить можна тільки тих, хто в запасі. І пішов. І залишив нас в номері всіх командою, ну не в номері, а як це там, просто в спортзалі з ліжками. А в нас є група моєї дитячої команди, щоправда, в Вайбері. І там тренер, і вся команда, от в 89-му ми закінчили, це 35 років тому закінчив? Ні, в 90-му. 34 роки тому, і вони грали на першість Ю-50. Я навіть заїхав в Харків, під час ковіду зіграв одну гру. І от дитяча команда. А є хтось, хто футболістом став? Грали двоє в «Металісті». Один був за збірною Радянського Союзу, грав потім в Карпатах, Женя Назаров. А зі мною, знаєш, Тарас Степаненко? Вау! Я... З народження Кривцова і бачив там Степаненко. Це моя історія. Ти виступав? Так. Типу, дід. Я думав, що це може не Степаненко, бо вони такі схожі. Такі схожі? Всі люди з Запоріжжя. Вони з Запоріжжя одного року... Ні, вони два роки різні. А, серйозно? За документами чи справами? За документами. Це, ну, насправді, да, у мене малого тренер, він такий... Я такий, знаєш, трошки кришнеїд. Він не кришнеїд, але ось... Спокійний. Щось таке є в ньому. Ти, мабуть, з бодізмом.
[Фоззі]
Ні-ні.
[Костя Трембовецький]
Я кажу це конкретно через те, що я колись з ним пограв, у нього всі друзі кришнеїди. І я через це такий, а він трошки. Він, так, в ньому філософія. Він каже, ми тут не змагаємося, нас тут не голи. Більше того, в нам був момент, хлопці програвали на турнірі, зрівняли рахунок і побігли, ставить м'яч на центр і такий... А він такий, стоп, стоп, стоп, святкуйте, святкуйте гол, празднуйте, потанцюйте через те, що ви забили гол. Не цей, не змагайтеся, що рахунок, ми можемо відігратися. Це супер. Порадійте, що ви забили гол. Ми тут заради цього. Тому ж і проблема нашої системи, що в нас всі змагаються з дитинства. Не треба змагатись. Треба просто... І ось ми так щасливо... Коли до такого тренера, ось мій малий, який ходив на два інші футболи і йому там не зайшли тренери, тут з таким тренером це просто таке щастя. І ми не знаємо, яким буде український футбол через років десь. Може стане краще. Або просто треба дуже сильно сподіватись, що український футбол буде плацдарвом, трампліном. Коли я грав в КВН... Балканізація. Балканізація відбудеться в футболу. Гроші підуть, але для збірної це і краще. Супер, так. Тому що я коли грав в КВН, я ненавидів КВН. Я ненавидів кожен прояв КВНа. Але я знав, що я маю зараз пограти в цю гру, щоб потім опинитись в тій грі, куди я хочу. І ось тому просто треба вірити, що я як батько не втрачу вожжі над своїм сином і не перетвориться на стандартного українського футболіста. І якомога швидше він опинеться в Лейшоеше.
[Фоззі]
Це що?
[Костя Трембовецький]
Не знаю, щось португальське. Не знаю. Серйозно, ти прям ненавидив КВН, але все одно знав, що мені це треба грати. Взагалі, оцінка гумора. Ти виступаєш і тобі директор якогось табачного заводу встає і каже «Ну мені це... що ти мені розказуєш?» Але в гуморі ж завжди видно це, смішно чи не смішно. Змагання в гуморі. Оцінка гумора – це погодження. Це спорт. І футбол, і гумор – це спорт. У нас перше стендап-шоу на телебаченні українському з'явилося, коли Шабанов якраз його створив, батько українського стендапу. І там вже продюсери, телевізійні продюсери не змогли прийняти, що це просто будуть виступи людей зі своїми думками. Вони додали в це змагання, типу, хто з виступаючих набере найбільшу шкалу на сміха Лайзер'я, той отримує там 10 тисяч гривень. Ну це логічне рішення продюсерське. Ну а як ти думаєш? Але ж стендап – це такий жанр, де ось як ми обговорювали, у когось буде тищ-тищ-тищ-тищ-тищ по сміху. А як повернути людей після реклами? Ну так. Але зараз, коли це вже не телебачення, а ютуб, ти можеш собі… Як це телебачення побудовано на тому, що після реклами ти дізнаєшся, від кого дитина. У що там у нас Михайло Лайзерович? Триліони доларів на тому, що після реклами він чи не він. Так, я згадав, це ж моя попередня робота. У нас там були рекламні паузи, і треба було після рекламної паузи вийти з найкращим сюжетом, щоб він розігнав. Бо рейтинг на рекламні паузі падає, а якщо ти успішний проєкт, то у тебе дуже велика реклама.
[Фоззі]
А треба реклами гайно бити.
[Костя Трембовецький]
Реклама 15 хвилин блок, 16 хвилин блок. Колись в футболі була лінійка, до речі, сьогодні, блядь, буде виглядати як продакплейсмен, бо сьогодні я вже згадував.
[Фоззі]
Футболь є?
[Костя Трембовецький]
Ні, Хайнікін. Футбольна реклама, коли не переключалася ліга чемпіонів, і в них були гумористичні ролики. Мій улюблений, коли тьолка п'є пиво чувака, і він тайкома показує розрахуйте нас, нахуй нам не треба, вона п'є моє пиво. І знімаєте хорошу рекламу. Мені рекламу можна показати тільки коли вона в перерові футбольного матчу, і я біжу кудись біля телевізора. Ви знімаєте рекламу для дебілів? З римами такими? Про ліки від суглобів? Від простат? Якщо ви робите дебільну рекламу, не дивуйтесь, що у вас на півшостого рейтингу. На півшостого якраз. Це дуже чітко зрозуміло. Весь день ми сьогодні про це. Про квартал, про ще щось, про стендап, що у загальних глядачів ти постійно відчуваєш, що ти не він. Тому що кожен, коли я дивлюся футбол, про що завжди реклами, проста мол, проста тіт, проста бене, проста, ну і все. І я такий, та наче поки що це норм. Але дивлюсь футбол. Потім ти усвідомлюєш, ага, але більшість аудиторії ось хто. Тобі алкоголь запропонують. А алкоголь на заборонено. Алкоголь, мені здається, зараз чисто не заборонено. Ну, львівський по-любому буде після змін. Прямо по ходу матчі зараз коментатор постійно якусь горілку рекламує. Смерека. Ну, ставки і алкоголь теж запропонують. Ну, ставки, ну, тіхо, тіхо, тіхо. Ні, я навпаки. Мені трошки я дивуюсь, коли зараз багато хейту на цей лестці, тому що саме конкретно, коли це причетно до спорту, я такий, так вони створені були одночасно. Це дві невід'ємні частини. Ну, так. Гарно, що ти прийшов. Це подкаст про спорт, так? Так. Є такі моменти, що я розмовляю з командиром частини, в якій, там, три самостріли, один наркотики, один любов, один ігрова залежність. Ну, так, але ось те, про що я про виїзд за кордон казав, ось це моя в цілому позиція, що кожна людина сама на себе відповідає за своє життя. Кожен коварим власного оргазму, але є закон. Так, і по закону все нормально. Ти сам несяш відповідальність за те, на що ти спокусився. А я про рекламу на футболі продовжую. Є закон, який обмежує. Ні, ну, все ж в рамках закону відбувається на футболі. Це саме про моралізаторство. Мені ще чому моралізаторство не подобається, що, тіпа, от нас, якщо взяти, ми легальний бізнес рекламуємо, який платить величезні податки, який дозволений законом, знову ж таки. А ви от виходите і кажете, ну, тіпа, там. Більш того, ось ці, ну, я за що не люблю ось таких інтернет-моралізаторів? За те, що вони завжди дуже розмовляють якось з трибуни зверху вниз. Вони такі, я-то, на мене-то не впливає, я-то, подивившись контент, не пішов ставити ставку, але ж є ті люди, які пішли, ось вони-то не можуть за себе нести відповідальність. Я-то можу. Я-то, подивившись ваш подкаст, не пішов всі гроші витрачати на це. Але ж хтось подивиться і квартиру просре. Так, типу, да ну ні. Якщо він буде думати головою, не просре. Алєлуйя, пускайте новий амбасадор якоїсь компанії. Слухай, заговорили ми про Ютуб вже, ти був на всіх шоу, мені здається. Мені здається, знаєш, що коли щось запускають, там, в перших десяти кого запросити, ти точно є. Але це ніже. Якщо запускається хтось, кому достатньо сорока тисяч переглядів. Типу, я знаю, що я свій сорокет видаю. А там далі, це вже ваша додаткова вартість. Моя сорок. Якщо так згадати, може ми так пройтись, тобі подобається в цьому шоу, а щоб ти змінив? Ні, ну може в цьому, а можна і в інших. Можемо з цього почати. Мені подобається, тут розмова. Я люблю розмову. Окей, в левах на джипі. Ти б змінив щось? Ого, а цікаво, це треба думати. А, ти досі не думав, ні? На автоматі? Про це... Тоді я знав, про що казав. Ага, леви на джипі. Ну, дивись, у них канал просто дуже сильно говорить мені про те, що я не їх тусовка. Умовно кажучи. Ну, точніше, вони постійно запрошують когось, що я виявляю, я такий, а, то в Україні є ось людина, яка цікавить мільйони людей, а я про неї чую вперше. Виходить якийсь там, приходить бізнесмен якийсь, тіктокер якийсь, якийсь там... І я через їх канал розумію, що я дуже сильно відстав від цього потягу...
[Фоззі]
Від трендів? Від потягу трендів, так.
[Костя Трембовецький]
Мені йдеться вони прямо на астрі...
[Фоззі]
На вістрі. На вістрі.
[Костя Трембовецький]
Але одночасно з цим ось мені, як глядачу, що, типу, що, може, не подобається, що я коли бачу, коли мене... Коли кличуть ось цих якихось тіктокерів, які, типу, позавчора зняв популярний тікток і сьогодні став популярний, це ще не людина, яка здатна видати якісний контент. Вибач, я переб'ю. Це от благодійні футбольні матчі і збирають вони інфлюенсерів і виходить, блядь, 20 людей в мастях, блядь.
[Фоззі]
Я такий... Ну, да.
[Костя Трембовецький]
Без поняття. А вони мільйони. Нема проблеми. Це, типу, ти, твої проблеми, що ти їх не знаєш. Але просто часто це прям впливає на якість і ти такий... Коротше, ти б став... гостєвого редактора б змінив, да? Ні-ні, навпаки. Для того, що вони роблять, щоб закривати супермасово все, вони все роблять правильно. Вони кличуть того, хто зараз запалав, того, на кого зараз акцент... Вони все роблять правильно, просто вони більш... Вони прям корпорація. А я людина, яка з самого дитинства такий... Я проти. Я буду панком. Хай в мене буде мало переглядів, мало грошей, але це буду я. Я все втрачу, мене всі будуть вважати маргіналом, але це буду я. Але це буде органіка. Ну так. А, як ти казав, щоб була не маса, а спільнота, да? О, красиво. Так ти теж сказав. Ну так, їх задача, щоб була маса.
[Фоззі]
Я ледь не сказав, поцілуйтесь.
[Костя Трембовецький]
Ні, я просто вчора дивився, і мені теж сподобалась ця думка про те, що... Але ми все одно всі... Я не погоджуюся з тим, що ми все одно всі прагнемо до маси, до більше переглядів, більше цифр, більше... І моя мрія, щоб в мене з'явився один патрон, який платить мені 10 тисяч доларів, і я роблю подкаст йому. Ти про пса? Ні, хай буде кіт патрон, я прийму. Ну щоб просто одна людина, просто замовник, просто олігарх, купи мене.
[Валерон]
Та це ж олігархічний шлях.
[Костя Трембовецький]
Будь ласка. Ти ж іграшко-олігарха. Іграшко, але я не буду впливати на маси. Я буду тільки на свого олігарха впливати, може і позитивно. Може ви будете такі, не розумію, а що сталося? Що з Суркіс? Такий класний став! А це я просто потроху роблю його краще. Окей, в ветеранах космічних військ, в Вікторині, наприклад? Я не дивився, не знаю. В Вікторину не дивився? Ні, я дивився, де футболісти були. Мені було цікаво, як футболісти себе проявлять. Ну ветерани це ветерани, вони продають себе. Це вся суть не в форматі, а просто в конкретних персонажах. Це просто серіал про персонажів. Як наш подкаст, по суті теж. Тому, якщо любиш цих персонажів, будеш дивитись пофіг, які гості, який формат, що вони грають, взагалі не важливо. Було відео, де вони меблі збирали на каналі. Ну так все. Взагалі не важливо, що вони там грають. Але є загальна тенденція українського ютубу ставати більш телебаченням. І через це з'являються формати. Тому я ось люблю таке. Якщо зібрати просто 5 цікавих людей, посадити їх на диван, тобі просто буде цікаво. Але зараз нас 5 людей зібрало на диван. Вони мають попасти шариком в стакан. А потім, хто попав шариком в стакан, проходить в другий тур. В другому турі на вибивання бої.
[Фоззі]
Це, зрозуміло, що ти кажеш. Це телек.
[Костя Трембовецький]
Стадіум лайв. Стадіум лайв, так називається? Стадіум фемелі. Дуже по телевізійному. Це прям ТНТ українське. Вони прям такі. І вони ті ж самі проекти взяли. А ти був там на чомусь? Ні.
[Фоззі]
А ось ти де не був.
[Костя Трембовецький]
Так. Я ж кажу, я якась ніша. Бачиш, наша ніша зійшла. Але туди я там не знаю. Бо це напівквартал. Це ж напівквартал. Це кажуть, що там серед продюсерів... Вони кажуть там в кінці. Ті три коли їдуть, пишуть, що це продюсер Тімур Мінюк. І ти такий, може це не квартал, а навпаки. Але все одно це ось так. А щось кварталь не в тому є. А щось, так, воно ось таке. Навколо квартальне. Як около футболу. Це около квартал. В розмові з Сергієм Лиховидем змінив би щось? Можливо все. Можливо все. Тому що це насправді так дивно, що ось зі мною в інстубі є одне інтерв'ю. Ну не подкаст, а інтерв'ю. І це інтерв'ю було записано в момент, коли я лікувався від депресії, я був на ліках, я не міг знайти своє місце в житті, я весь такий розгублений. В цьому... Так і не скажеш, ти там такий позитивний, здається. Ну на ліках. Так виглядає моя депресія. Але, по-друге, я професіонал. Зараз ми закінчимо, кадр закінчиться, і я буду плакати. Професійно пий відсутність чаю. Будь здоров. Але прикол в тому, що я тоді... Та і в принципі це ж нормально, що ти змінюєшся по ходу життя свого. І, в принципі, ті засади... Навіть там ми з Сергієм обговорювали якісь речі з мого минулого, які вже помінялись на той момент. І зараз поміняли. Я зараз, відверто стало, майже на все пофіг. Ось прям по барабану. Поганий номер квартала? Добре. А ти не запарюєшся? Так, що там я досі ще казав якісь речі, як має бути. Ти лідером думок себе вважав. Я ненавиджу це, я не хочу, я завжди в ліках. Але так, я ось... Мені не подобається, коли люди розказують, як має бути. А раніше я був такою людиною, любив таке, шукав таке. І сам такий... Я ж все поняв! Я ж правильний! Чому всі неправильні? А зараз я розумію, що не існує правильно, неправильно. Це світ розгортається і... І ніколи не буде... Ніколи не буде...
[Фоззі]
Ти буддійний якийсь?
[Костя Трембовецький]
Ти ж тренером тим... Ближче до індуїзму. Тому я знаходжусь з того, що я зараз... Ну, я тільки... Я тільки кілька місяців як розумний. Дай мені розвиватися. Або почав курити ти. Ні-ні-ні, не курю. Але і не вважаю, що це погано, як раніше. Хочете курити – куріть. Не хочете курити – не куріть. Ваше життя. Ваше життя. Я живу своє життя. Ви жите своє життя. Не здається тобі, що є дефіцит гостей? Що от, як вас сказав, всі до всіх в Україні? Та по колу. Аж, ну... Невелика країна, втіскати. Але раніше це 5 років тому ситуація була гірша. Ні, просто є ж різні шаблі. Є ось цей естрадний, типу, де всі артисти, які потрапляють до Каті Осадчої. Ну, тобто там, всякі. Ні, це вони до Маші Фросініної, значить. А, ну так, якщо на Ютубі, то вони потрапляють до Маші Фросініної. Є люди, які вже конкретно в Ютубі, і вони ну, не знаю, якісь більш-менш справжні, не знаю, якісь незаплямовані, хоча я, напевно, заплямований. Але, ну, типу, ось сюди можуть потрапити, там, до нас. Могли б потрапити, якби в нас гості були. Але як три картинки склеїти, я поки не знаю. А ви думали... А у вас же були гості раніше? Раніше гості були, бо ми в одній кімнаті сиділи. А зараз складно. Між нами 5 тисяч кілометрів, і кудись середину... Ти можеш з гостем сидіти? Ну, я коли наші дві картинки клею, вони ж чисто на надії побудовано, що в нас ми виставили однакове світло на двох різних континентах. І я просто такий, дай Бог цього разу склеїться. Минулого разу я склеїв нас, і в мене стілось тут, в нього стілось тут. І я такий, як це зробити? І якщо придивитись, і придивитись пропорції, то я в півтора рази менше і замішую, а він просто великан такий сидить, ну, шукає.
[Фоззі]
Ось.
[Костя Трембовецький]
Треба запаси не знімати і вирізати. Ти сам монтуєш? А куд, куд, куд, висота. Це треба з рулєткою дзвонити одне одному. Кажуть, дивись, я поставив камеру на такому. А ти сам монтуєш? Я монтую, так. І знімаєш сам виконання? І знімаємо ми самі, так. Справжній ютуб? Як він має бути? Тру ютуб, бачиш, ось ніша Маша Іфрасійна, я ніша тру ютуб. Ще є ніша успішний ютуб. Ще ось туди можуть потрапити ветерани, Левен Аджеєвін, тут ніша. Інколи проривається цей континіум, я можу туди випусти інколи, оп, один ролік в мене там на мільйон, оп, назад. Назад свої 35 тисяч. І таке інше. Ну, просто це ніша. По суті, напевно, людей, людей багато. Просто, ну, ви ж не покличете настю Кам'янських сюди.
[Фоззі]
Сподіваюся, ні.
[Костя Трембовецький]
Ну ось. А людей-то достатньо, просто не всі вони цікаві. А про що ми будемо говорити? Мені здається, що ось якби якось змусити ось цих естрадних людей якийсь цей свій фльор навчений за роки прибрати, то всі люди цікаві. Вони так само цікаві анікдоти розповідають про росіян в Москві. Всі ці артисти, які співали російською, а потім залаштункані, блядь, ці кончені кацати. От так от. Якби вони тоді так, можливо, ну, якось по іншому. Всі люди, люди, і в усіх є людське. Ви покличете настю Кам'янських? Ні, для неї існує більш органічні площадки. Ну, що їй тут робити? Ну, і вас не стоїть розкрити настю Кам'янських. Слухайте прикол. Коли я в'їв підйом, привезли Жванецького на новий канал. Ого! Нічого собі. І він, значить, знявся, мені здається, для вечірнього шоу. І потім він стає, ну все, Катя Валя, і йому кажуть, що ж для утреннього? І Маша Ефросініна підходить до нього. Це був 2003, мені здається, рік. Підходить Маша Ефросініна і каже, Міхайло Михайловичу, що ж я? Я буду брати Жванецький. Оцінивши Машу, її красу неймовірну, одразу сказав, діточка, чого це вам потрібно? Я ж вас з'їм. І відмовив. Мені, до речі, ну ось, передивляючись свої дитячі спогади, бо я в дитинстві надихався, мені дуже подобалось, імпонувало. І Жванецький, Кар, це все.
[Фоззі]
Ну Одеса.
[Костя Трембовецький]
Я в дитинстві розставляв іграшки, ставив піпітр, на нього ставив журнал Фонтан і виступав з монологами. Але зараз, передивляючись, я зрозумів, що чому ці люди в якийсь момент перестали бути руперами сатіри, хоча по суті стало значно більше навіть приводів, що висміювати. Тому що ось Жванецький та інші, вони тільки ось пошепки, натяком, ось метафорою, ось як вони, їх інструментар був. А з'явились часи, коли ти можеш вже сказати все, як є, але чого обсміювати значно більше. І вони такі, ааа, вже треба прям як Джордж Карлін, вийти і сказати «Люди, здохніть!» І ні, так ми не можемо. Ми тільки натяк, а натяк вже не в початі. І ось мені здається зараз, ось, дуже мені хочеться, щоб ми не прийшли до того, що треба бути натяками. Так, дивись, зараз, я подумав про це, у нас ми, начебто, максимальна свобода, ну як всі прийнято казати було до 24-го лютого, про нашу країну, але разом з тим у нас сатири немає якоїсь жорсткої. Взагалі немає. Найжорсткіше, що я чув за рік, це, знову ж таки, Антон Тимошенко намагався прожарювати Зеленського, і там була шутка про татарів. Оце найжорсткіша шутка, ну, тіпа, що там як було, ну, про татара, який в Офісі Президента сидить, що Зеленський... Про татарава. Про татарава, так. А там була шутка, що Зеленський там щось любить Буковель, чому, а не татарів. А, тіпа, що Зеленський любить Буковель, Ярмак татарів. Ну, якась така. І це найгостріша, взагалі, за рік. Це зараз така можливість мати сатіру, коли ти кажеш не про Зеленського, а про оточення Зеленського. І ти такий, ну, я б'ю в оточення. Ось це в нього оточення. Погане. А він не носить відповідальність за своє оточення. Так, так. Ну, тому що це спільний час.
[Фоззі]
Воєнний час.
[Костя Трембовецький]
Але прикол в тому, що це ж не централізована цензура воєнного часу, яка могла би існувати і існувала раніше чи в минулому. Ні, це цензура. Це сама цензура внутрішнього суспільства. Яке суспільство тебе з'їсть, якщо ти щось скажеш. Ти не переживаєш за те, що тебе Зеленський посадить в тюрму, якщо ти скажеш погано про Зеленського. Ні, цього і не станеться. Але ти переживаєш, що тебе заклює суспільство. А більше того, багато ну, я, напевно, краще знаю саме про стендаперів, що вони побудували свій успіх на ось цьому правильному суспільстві. І тому, якщо вони самі десь оступляться, їх же це ж правильне суспільство перших із жере. Тому що, стоп, ми ж будували наше на тому, що ось такі, якщо ти не на секундочку неправильний, ти пам'ятаєш, що ми робимо з неправильними. Ми перші ж канцеляємо, ми перші ж заявляємо, що хтось сказав не те, і ми про тебе скажемо. Да, занадто правильний. Типу там, бетінг не рекламуємо, знаєш. Ну, рано чи пізно, ми всі сподіваємось, що ми деживимо до тих часів, коли гострополітична сатіра з'явиться. Повернеться. Ми дуже на це сподіваємось, оскільки це є ознакою демократичного суспільства. Немає сатіри, маєте Путіна. Маєте Лукашенка. Всі командні зі сміху зроблять номера про нову моборулю. Його статки. Так з'явився прозрачний гонщик. І бачите, що це розкручування. Прозрачний гонщик з'явився, чому це голос. Тому що чуваки, ну, мої колеги, друзі, які створювали його, вони вирішили заявитись на фестиваль, щоб не було зрозуміло, хто це робить, і просто роз'їбать все, що там є. 700 жартів про моборулю і таке інше. А потім зрозуміли, що стоп, так ми ж можемо не боротися, а очолити. А ти чув про нову моборулю розслідування? Бачив? Знов. Для мене нічого нового. Що в нього в Криму є будинки і бізнеси? Так. Я знав. Ну. І мовчав. І мовчав, так. Ніхто не питав. Ні, в тебе від маски можна сказати, я знав, мовчав, але я був в депресії. Так. І донька народних депутатів України від «Слуги народних». Оце я доруч не знав. І дядь голова Вінничкої ОДА ВДА чи як? Ну, очевидно. Для тих, хто там був, це очевидно.
[Фоззі]
А хто? Та хто?
[Костя Трембовецький]
А от і тут був приєднаний. Так. В смислі? А як так? А в нього ж кожна сміга «Слава Україні» починалася. Але не працює. Ми ж думали, я ж раз сказав «Слава Україні», ну значить все.
[Фоззі]
Значить нема бізнесу в Криму.
[Костя Трембовецький]
Слухай, ти був правда спостерігачем Вінничковича на виборах? Звісно. Ну ні, не з Вінничковичем, за партію регіонів.
[Фоззі]
На пароні?
[Костя Трембовецький]
На районних в Одеській. А, на районних в Одеській. І як це сталося? 100 доларів. 100 доларів, а ти перший курс, напевно. А ти на першому курсі. І в тебе ж немає цієї задачі фальсифікувати. Мені Янукович платить за те, щоб я прослідкував, щоб було справедливо. Та будь ласка. А в партію не треба було вступити? Може ти в партії? Може я зараз в партії? Я не знаю. Я не пам'ятаю. Виходить на полювання за інфлюенсерами Вікторе Феодоровичу. Зараз, знаєш, капнути там багато хто буде. А це просто вони на майбутнє, вони знали. Не треба в партію, але просто, що в майбутньому вони пам'ятають, що трошечки десь в мене є ось цієї лояльності. Вони просто вкладали. Треба будь-яке. Ти бачиш, він в КВН грає, можливо, виросте в лідера думог. 100 доларів тримає, далі лояльність буде. Я був членом обіркової комісії від Юлії Володимировної. А, ну так будь ласка. На президентських, коли вона програла. А, я тоді співав за неї. Я, до речі, заснув під час перегляду голосів. Я боганий був. А ми летіли в Аргентину на зйомки і думали такі, все піздец, в країні піздец. Були, Януковича брали? А я був членом комісії, так класно, що там же членів комісії вони сидять подвага за столом, щоб віддавати бюлетені. А є ще один, останній, який просто спостерігає за ящичком. І я от нічого не заповнював, нічого не відривав, бо це реально робота. Там мрока, подивитися не можна. Я тіпо контролював урни. Ні, я зараз розумію. Я був найгіршим спостерігачем у світі, тому що був момент, коли я з відділку вибіг. З відділку, з дільниці. З дільниці, так. Відділення відділок, так. З дільниці вибіг, по причині того, що там НЛО на вулиці. Що? Перемоглядуть, кажуть, НЛО. Зонд якийсь метеорологічний. Ну, щось літало, дійсно, щось дивне літало, але просто сам факт. Можете, ну, я покинув. Це ж взагалі напірськи які-то. Це знаєш, коли я розповідав, що коли спльовуєш, катаєш колпаки і робиш, і людина автоматично дивиться, куди ти сплювався. Так, що відсотково? Я ж тебе зараз розумію. Так, зонд мав відволікати. Може це якийсь перший Мавік політав, знаєш, вони такі прямо дійсно, може це дійсно відволікали від виборів якимось дроном. Поки ти вибіг, хтось у бюллетені. Я так і думаю, що так і було. Але я і следовник отримав, і на НЛО подивився. Про це була частушка, як над Харківським базаром пролітав аероплан, баби юбки подемали, а я спіздив чимодан. Ось такі. Окей. Ми виставляємо традиційно на розіграш, всі ці кошти йдуть на смерть ворогам. Вкотре, сподіваюся, не востаннє, ми збираємо на тактичну медицину фонду Згрутовані, я є одним з його засновників, ми збираємо тактичні аптечки та наплічники для українського війська. Робите все як завжди. Від 200 гривень донат, обов'язково повідомляєте про це в коментарях, тому що Ютуб тоді вирішить, що вам дуже сподобалося, що ви обговорюєте і вирішить, що ми дуже успішне шоу і поставить нас на пару щабелів вище. А це завжди приємно. Так от. В рейтингу Кості Трибовецького. 0,33 ефросійної показники. Так от, ми збираємо на аптечки, робите донат. Костя виставив свою ігрову футболку, оскільки він прийшов до футболістів як футболіст. Так, я прийшов на футбольний підкаст, тому я дарую футболку, форму, в якій я приймав участь в благодійному турнірі у Львові. Щоб ви розуміли, моїми партнерами по команді були Євген Свізнюк, Артем Федецький, Олександр Аліїв. Компашка, яка грає всіх благодійних матерів. Так, і прикол в тому, що вони не дали нікому іншому зіграти. Вони були на полі. Єдине, що мені почутило, що я вортар. І то, мені ще Аліїв понапихував, що я не ловлю. Ось, тому така пам'ятна футболка. І ви виграли, мабуть? Ми виграли весь турнір в усіх спортах. Так, 22-й номер, якщо магія цифр вам потрібна, 22-й номер там на форумі. Отже, оригінальна ігрова футболка з автографом, ти напишеш на ній індя-переможця, смерть ворогам напише, все напише. Це як завжди, робіть донат, коментуйте, пишіть плюсик, якщо ви зробите донат на 400 гривень, ми зарахуємо це подвійним плюсиком і поставити два плюси, у вас буде рівно в два рази більше шансів виграти оригінальну ігрову футболку. Такого навіть у Майкла Джексона не було, можливо, тому він і помер нещасливим. А ви залишайтеся щасливими, донайте на ЗСУ і не бійтеся посміхатися під час війни. Поки ми посміхаємось, ми з вами непереможні. Алілуя!