ПЧПРЯМА ЧЕРВОНАОнлайн-медіа
спортфутболвійна

ГОЛОВКО. Війна, зустріч з путіним, батьки в окупації та підготовка до Шотландії.

Олександр Головко

Опубліковано 28 квіт. 2022 р. • Довжина: 8 856 слів

Короткий зміст

Випуск ПЧ з легендою київського Динамо та збірної України Олександром Головком планувався на 25 лютого, але росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в нашу країну і трохи сплутала карти навіть в нашому барі.

Та путлеру в ПЧ, звичайно, не те, що не налили б, а й навіть на поріг не пустили, тому ловіть випуск з Головком, від якого точно ПеЧе 🔥

Ще до агресії Олександр казав Фоззі та Миколі Василькову, що нікуди з України втікати не збирається, і свій вибір зробив ще в 2014 році. Головко стримав слово і вже через два місяці війни розповів ПЧ про те, як зустрів 24 лютого, як ховався від обстрілів та що відбувається в тимчасово окупованому Херсоні, де залишилися його батьки. Головко відверто висловлюється про позиції Ярослава Ракіцького, Анатолія Тимощука та особливо Івана Ордеця, якого він тренував в юнацькій збірній.

⚽️ ⚽️ ⚽️ Та не однією війною. Є в нас і про футбол. 
Головко згадує, як в 1999 році грав проти росії і зустрічався з путіним після матчу, розмірковує над майбутнім українського футболу та ділиться очікуваннями від гри з Шотландією.

 

Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст

  1. [Фоззі]

    Багато футболістів вивозили родини. Ну, не тільки футболістів.

  2. [Олександр Головко]

    Ви готували якусь ситуацію в цих випадках? Ні, не готував. Я готував цю ситуацію ще у 2014 році, коли треба було думати, де ти, з ким ти і як. Я сто процентів свій вибір зробив, я нікуди не збираюся. Я українець, при тому, що говорю на російському язику. І зі своєю сім'єю я взагалі не маю ніяких проблем, ураховуючи те, що зупинив мене кримчанка. Але, ще раз, нікуди ніхто не збирався не виїжджати. Є готовність, є цей тонус, який зараз вже довго йде.

  3. [Фоззі]

    Ми вчора з Васильковим перевіряли, чи грали ви в тих іграх з Росією. В тих самих? В тих. 3-2, 1-1. Так. І ви капітаном були тоді? Ну, було діло. Я зірвав голос. Я зірвав голос на цих 3-2, коли Скаченко забив. І наступного дня був концерт, а я нічим не міг допомогти своїй групі, тому що я...

  4. [Олександр Головко]

    Не найудачніші мої матчі були, я у себе відчуваю по тим часам. Я дуже сильно переживав за них. Дуже сильно. Є матчі, які спокійно, навіть з сильними суперниками в Лігі Чемпіонів спокійно проходили. А ці на якомусь такому зводі були. Багато вибухів допускав і не був спокійний. І тфу-тфу-тфу, дякую, що були інші, мабуть. Більш розторопні, ніж я. Забивали достатньо м'ячей, щоб вдома хоча б в м'ячі не грати. Ну, а «Гол шеве» — це різна пісня. Тому ми там грали не на 1-1 точно. Ну, скажімо так. Вони виглядали краще. Вони кращі були і в багатьох відносинах. Тому ще раз кажу. За себе це були не найкращі мої матчі. Особливо по психологічному настрою, по супернику, який був не тільки в Києві, але і ментально сильнішим, і по готовності. Він, як мені здається, на той момент. Навіть той гол, який пропущений був, там була стінка. Ми підпрыгнули, і він там мимо мене. Мені цей м'яч прилетів, по-моєму. Стінка розійшлася, коли нам забивали гол. А хтось з них? Хтось з них. І виходить, що там 80-ка кілька хвилин, а цей штрафний, що його забивають, Філімонов собі забрасує. Це чудо, насправді чудо. І ти приїжджаєш, звісно. Хоча так було все на тонкому.

  5. [Фоззі]

    Я тоді вирішив, що все, що не вирішую. Тому що і збірна вигадала. Так собі ще й пресинг цей. А програти після того заголовку про бій.

  6. [Олександр Головко]

    Бій Хохновського. Бій, запитаю, Хохновський. Найцікавіше. Нас тоді в роздівалку завели Путіна. І приставили як прем'єра. І там Мускул подарував нам часи. Вони в мене є. 2000-х років, здається.

  7. [Фоззі]

    99-й, 2000-й.

  8. [Олександр Головко]

    Тому, як би, ну, відлічно. Відлічно побачилися.

  9. [Фоззі]

    Знатиб, знатиб, знатиб. Зараз була Україна на кілька днів. Кілька днів стала футзальною Україною. Були ігра з Росією в футзал. Як ви вважаєте, треба грати в таких випадках? Я не зміг дивитися. Я зрозумів, що я просто не зможу.

  10. [Олександр Головко]

    Я не витримаю. Все залежить від конкретного людини. Чим ви глибше як особистість, тим у вас такі питання з'являються. Тому що у мене теж питання з'являються. Половина цієї збору грає в Росії. На цьому можна все закінчити. Тому політика, спорт – це політика. Чим вищі ставки, тим вища політика. Але відключається мова. Чому відключається в футзалі, а не в більшому футболі? Тому що футзал, я так розумію, ми дивимося раз в чотири роки. Ну, розумієте. Тобто цього емоціонального і обговорення футболістів, що вони пішли в Зеніт, а потім повернулися до збору, це було неофіційно, але всі відчували, що це правильно. І зараз, коли я ще раз кажу, багато хто виступає за такі команди, навіть КПРФ є команда в Росії, за яку хлопці грають. І капітан збірної графики. Приїжджаючи сюди, ми маємо цей когнітивний диссонанс кудись себе втягнути.

  11. [Фоззі]

    Тобто, якби ці футболісти висунулися на Євробачення, вони б не пройшли?

  12. [Олександр Головко]

    Не пройшли б. Я все ж таки вважаю, і по Євробаченню теж. Тобто, це площадка, про що ми говоримо. І вона однозначно має бути українською. І чим швидше вона буде українською, не радикальною, а українською, без язика, без різниці, на якому говориш, тоді будуть люди розуміти, що навіть думати про це не треба. Не те, щоб щось спробувати, провокувати, а навіть думати. Тому що там, де емоції, це значить управління. Там, де управління, значить зразу політика. Чим проще, тоді немає питань. Але якщо ви представляєте країну, вільно-невільно, у чоловіка, я думаю, у чоловіка, у якого є глибина, він буде запитувати ці питання. Тому немає повного переключення на те, що флаг, гімн поють. У нас багато є прикладів, мягко кажучи, хлопці, які були за Україну, били себе в серце, спокійно зараз працюють. Я це не розумію. І ти, хлопці, Тимощук. У кожного свої фамилії, ми можемо їх набрати, кожен робить свій вибор. Я кажу за себе. Якщо у мене така ситуація, я зразу вичерпнув собі 404, все відключив, що зв'язано з сусідом. І мені це попроще взагалі. Ніяких ділем не стоїть. Либо, коли є, то погано, що зараз відбувається. Я спокійно живу в своєму державі. Являюся не просто жителем, а громадянином. На кожен відповідь хочу отримати відповідь. Для мене питання, яке здаю, хочеться отримати відповідь. Звісно, я, як і всі інші, переживаю, боюся. Нічого в страхі немає. Це нормальне состояння людини. Друге діло, ти робиш шаг назад, або шаг вперед. У 2014 році мені вистачило пів року, щоб я цей шаг зробив вперед. І не скатився в те, що і так, і так, і так. Ні, це погано. Це погано і це агресія. Так що, це моя точка зору. Яка дивна у вас точка зору, як для футболіста? Чому? Я просто скажу вам, що у футболістів вся проблема, що спортсменів оцінюють по якомусь короткому проміжнику часу, коли він грає в чомусь, і він вас затрагує емоції. Він каже, що ти там будеш легендою. Я кажу, що чим старше буду становитися, тим буду легендою. Тому що ті емоції, які я у вас викликав як футболіст, вони потім ще вашими красками мозку додатимуться, і я через якийсь час взагалі суперлегенда буду. Я звичайний людина. Це означає, що я вихований правильно, в хорошій сім'ї, хороші гени. І є можливість вчитися. І це все вилетає в те, що я можу бути футболістом, а можу бути ще кимось. Але на цьому етапі я добре знаю футбол, я реалізувався в ньому, і зараз я намагаюся реалізуватися в управлінній футболу. Але це затрагує всю життя. А політика – це і є життя. Тому я про неї можу говорити. Я не розуміюся, але говорю про неї спокійно. Чому? Бо я знаю свої сильні і слабі боки. Це моє державище. Я тут, зокрема, тому що там плачу налоги, я не хочу нікуди їхати. А я вам за цей чай. Тут прикольно, і ми насправді дуже талантливі люди. А зараз дуже багато футболістів їде. В Угорщині вже два десятки наших. Це ж… Тут питань немає. По молодим хлопцям взагалі немає питань. Я ж спробував відповіти, що молоді люди в меншій степені думають про політику. Хоча вони і є. Це майбутнє країни. Але умови, які вони тут бачать і оцінюються у зв'язку з тим, що світ відкритий. Ну, скажімо так, якщо говорити про Венгрію, давайте так, Українське держави будують якусь академію на територію Венгерського держави? Ні. А у Горці? Чому? Значить, є стратегія, є можливість, є опевнена сила, пов'язана з тим, що є національне держави. Я так думаю, що Венгрія все-таки національне держава, де вона таку політику веде. І це політика сильної країни. Але якщо у нас буде політика сильної країни, то ніхто нікуди виїжджати не буде. Це, знову ж таки, самовваження. Ну, знову ж таки, я говорю про знання. Говорю про те, що треба. Ребята приїжджають в один клуб, в другий клуб, в третій клуб, везде можуть. Звичайних условій немає. Ще раз говорю, ми один манеж в Києві, один манеж в Динамо. Ми говоримо про розвиток, футбол, ми говоримо про те, що країна, яка пів року не грає в футбол, і країна, яка пів року грає в футбол, і в неї там три манежі в Києві, то про що, куди ми? Венгрія, звісно, буде забирати, Польща буде забирати, і все інше. Чому? Бо вони туди приходять, і там, на першому місці, в більшості випадків, качевне знання дозволяє качевні тренування проводити, процес, методика, і є стратегія, так скажу. Іменно у державі.

  13. [Фоззі]

    Ти багато часу в Криму провів, ти, напевно, класно розумієш це життя. Ти розумієш, чому ось саме Крим та змогли вони відтяпати русські налаштовування? Були такі там, може, завжди? Чи тоді це не відчувалося взагалі?

  14. [Олександр Головко]

    Та ні, ні, ні, ні, ні, ні. Та ні, ні, ні, ні, ні, ні.

  15. [Фоззі]

    Та ні, ні, ні, ні, ні, ні.

  16. [Олександр Головко]

    Та ні, ні, ні. Мені Тась. Харчу, чи мені gelirів. Насправді, я думаю, що 80% взагалі не думали про політику. Просто їх використовують. Їх використовують ті люди, які таким чином це зробили, і пропаганда насправді дуже багато робить. Але відчуваючи до останнього моменту, до 2014-2013 років, це смішно просто говорити про якісь речі, про те, що це росіяни, це Крим. Це одне слово можна сказати, де все таке. Говориш на будь-якому мові, все одно. Росіяни, не росіяни, все одно, це Крим.

  17. [Фоззі]

    А 2014 року для тебе це був удар, несподіванка?

  18. [Олександр Головко]

    Шок просто, з уваженням на те, що у мене сім'я супруги, вона російська.

  19. [Фоззі]

    І вся там вона.

  20. [Олександр Головко]

    У мене батько, царство небесне, сам татарин, але кримський татарин. Він з Казані, не кримський, з Казані. Булгар. Булгар, так. Батько теж з Дального Востока. Тобто вони приїхали туди в Радянський Союз і там живуть. Це радянські люди. І я це розумію, об'яснюю, як це працює. Але супруга моя тут зі мною, внуки тут зі мною. І у кожного свої шрами.

  21. [Фоззі]

    А ті там живуть?

  22. [Олександр Головко]

    Ну, батько помер в цьому році від ковіда. Мама, зараз будемо забирати її звідти, тому що сама. Вона одна вийшла? Так. Тому питання, у кожного свої шрами. Два роки. Реальна пропаганда, яка потім льотиметься так тобі, напряму. Це після анексії? Це після анексії, це під час анексії. Це розумне голосування за те, що прийде і буде краще. І це, звісно, я два роки просто з ума сходив. У мене були можливісти їхати, їздити туди. Тому що коли я закінчив футбол у 2005 року, тоді у Фідорчуках. Я починав в Таврі і закінчив в Таврі. Тоді в мене вже з'явилася можливість там купити нідвіжливості.

  23. [Фоззі]

    А, так у тебе там зараз і завийшлося?

  24. [Олександр Головко]

    Зараз очередна проблема, зв'язана з Аджимом і зі всіма іншими. Це така прикольна тема.

  25. [Фоззі]

    Тобто тебе міняти були документи на нерухомість українські, не російські?

  26. [Олександр Головко]

    Скажімо так, коли починаються ці речі, ніхто ж не запитує звичайних людей. Тому що ми може бути не звичайні люди, але у кожного своя неприємна історія є з нідвіжливостю, яка там є. Тому в мене вона є. На сьогоднішній момент вона зараз дуже спорна, через яку ведуться, мягко сказати, Газпромові війни. А війни мені з Газпромом, мабуть, закінчуються в сторону Газпрома. На сьогоднішній момент.

  27. [Фоззі]

    Почекай, ми ж сходимо за тебе. За Газпром Міллер, Путін, Пісков. І Ліга чемпіонів. Так, і Ліга чемпіонів.

  28. [Олександр Головко]

    А ми чемпіон України. Ми говоримо про те, що зараз ось таке. Є люди, я, звісно, підтримую контакти з усіма. У мене багато людей. Мій допомогник, кримський татарин, Антолій Шикаметов, який і там живе, і коли я тут працюю, він завжди приїжджає. Але я ставлюся до Криму як до України. І в мене немає ось цих... У мене взагалі немає жодних питань.

  29. [Фоззі]

    Я вже почув від Криму.

  30. [Олександр Головко]

    Я розумію, що це мій світ. Я розумію, що це анексія, що це добре продумана стратегія якимось державам, яка не переноситься на всіх людей, які там є. А ось, скажімо так, ось це озеро, яке є, воно таким чином поступило, віджало. Кооперативне озеро. Так, це територія, яка кримська знутрі мене. Я українець Криму. І навіть коли мені родні люди говорили, хто де народився, це ж наш був Крим. Я кажу, що в мене син народився в Сімферополі, в українському Сімферополі. Тобто у кого шооджал. Одразу якби все, руки опускаються. Ми розуміємо, про що говорити. Він повернеться до нас? Це все, я думаю, що при оцій владі – ні. При владі де? В Україні чи Росії? Ні-ні-ні, не в Україні. Україна, ну, при всьому вваженні сьогодні до України, ми тільки стаємо країною, мені здається, після крові, яка відбулась 14-го числа. Як би це печально не звучало, але зараз вже, мені здається, на цьому моменті, те, що треба, повзпливало. Треба було просто лопату хорошу брати. Ну, знову ж таки, я спортсмен. Я все-таки громадянин, я не житель території, не населення. Я все-таки громадянин, я вже знаю, про що говорю і хочу, щоб було совєнство з законом, незалежна преса, щоб ви спокійно говорили, спілкувались, щоб знання, яке є, цінилися. Розумієте, в чому я? Це ключовий момент. Поки цього не буде, усе інше, можемо поговорити.

  31. [Фоззі]

    Хтось вирішити цей шматочок, надійшли ті дружині Валеновського в директ, в інстаграм цей шматочок. Надійшли.

  32. [Олександр Головко]

    Хай знає, що бувають такі спортсмени. Я поки розібрався, хто це написав. Сидів, шукав, як це. Вона там видалила свій пост, дружина Валеновська. Давайте не людей. Давайте ідеї, це таке. Ми ж компанія хороша. Що ми будемо людей обговорювати? І коли в останній був в Криму? В Криму я був років три тому, мабуть. Ну там же почався ковід. І потім почався запрет. Тобто я, допустимо, був такий запрет з боку російських властей, що туди може приїхати тільки один родич. Тобто прямий родич. Тобто могла приїхати тільки дружина і з одним із дітей. Тобто в мене троє. Вона могла когось взяти і туди поїхати. І зараз також відбувається. Ну ще раз говорю. У мене там теща знаходиться в Криму. Ми зараз вирішуємо. Я думаю, що протягом пів року ми сюди перевеземо її. Як це буде? Буде супруга займатися, тому що в мене немає такої можливості.

  33. [Фоззі]

    Цей випуск мав вийти в ефір десь 25 лютого. Але дещо змінилося. Не тільки в нас. Кожного з присутніх. По будь-який бік екрану, а й в людства взагалі почалася війна. І ми зараз маємо змогу з Олександром Головко пограти в машину часу. Отже, лютий і вже квітень. Привіт, Олександре. Доброго дня. Давайте про найважливіше. Ми з вами говорили тоді в лютому про плани, якщо раптом станеться війна. І от війна почалася. Що відбулося того дня з вами?

  34. [Олександр Головко]

    Зрозуміло, що плани у всіх одразу зовсім інші стали. Я думаю, у кожного по-різному по часу. Тому що у мене перші три дні відбулися, мабуть, місяць. Бо не розумів час, що відбулось, як, що далі, які дії. Одно діло, коли ти один. Як би попроще. Друге діло, коли ти відповідаєш за багатох. У тебе велика сім'я, не тільки тут, а це, як це називається, великий табір, так? Ось велике стадо рідників, знайомих, яке положитивно влияє на тебе, або якимись панічними моментами. Ну, скажімо так, п'ять ранку – це таке. Определений треш, забігає старший син, мовляв, бомбять міста. У нас тут за містом живемо, спустилися на перший ліфт. І я думаю, що телеграм-канали, по крайній мірі, перші три-чотири дні – це те, що було у нас головним. Тобто практично не спали, речі всі зібрані на випадок, ніхто не знав, чого взагалі. Тому що представити це було не більше того, як поговорити про це. Те, що це відбувається, я думаю, що, по-крайній мірі, я точно не чекав, по-крайній мірі, в ці часи. Там десь якісь питання про восточні території, про Донбас, про Луганську, вони були зрозумілими, як мені здається. Тому що саме це таким чином буде на всю Україну. То це, насправді, не влазило в голову, по великому рахунку, до сих пор не влазило. А це тебе застукало на Київщині, 24-й початок війни? Так, так, я був вдома, і тут, ще раз кажу, вирішували, як, де, куди. Тобто в мене троє дітей, двоє зі мною, супруга. Я тут можу сказати «хозяйство», тому що живемо не в місті. А так, батьки в одному місті, старший син з сім'єю в іншому місті. Але в цих містах, звісно, теж не було спокійно. Вона, Ванна Франкова, одразу прилетіла ракета на аеродром, а син живе біля нього, супруга з мочкою. Ну, через якийсь час поїхали, поїхали, скажімо так, в Європу. Він залишився на місці. І ми вирішували, мабуть, протягом двох тижнів залишатися чи не залишатися. Тому що все залежало від того, як продовжували сірки, як у нас тут була обстановка. Ми з боку Абухова знаходимося. І, ну, знову ж таки, кожен день моніторинг, кожен день, що будемо робити, які рухи. Ну, прийняли рішення в один день, коли поїхали наші знайомі тут, щоб не по одному поїхати, а колонами. Я для себе рішення прийняв, я нікуди не збирався діргатися. Ось тут на місці, ну, не скажу, що там щось організували, по-крайній мірі, де живемо, зібрали таку невелику активну бригаду, яка, у кого є зброя, у кого є зброя, тому що питання диверсантів, питання меток, це все було актуально. І зробили, знову ж таки, групи, які постійно тут, на районі, скажімо так, ось якусь безпецію, по-крайній мірі, в ночні часи ми забезпечували.

  35. [Фоззі]

    Ну так, Сань, Саша, Саша, я теж, я зустрів взагалі не в Україні, я там повернувся з-за кордону, лише там на другий, в кінці другого дня, і те не в Київ, в Києві був пізніше, але потім ось коли почалося, що вже були ж росіяни, ж були на Оболоні, вони були на Мінському масиві, коли почалося, що їх погнали, вони роблять облогу, то була така тактика серед всіх наших військових експертів, що під час бомбардувань і потенційно замкненого кільця краще бути в Києві, ніж в області. Ну ось, і приклад тих місць, куди зайшли безпечніше.

  36. [Олександр Головко]

    Ти не думав, що краще заїхати в місце? Зараз всі аналітики. Ні, ну ясно, ясно.

  37. [Фоззі]

    І неплохі.

  38. [Олександр Головко]

    Ми теж заднім умовом лише, заднім. Так, всі неплохі, особливо на диванах класно. Як воно правильно, і хто його знає, як воно там правильно було, коли воно прилітає на кінець чи на початок військових дій, на кінець мирних тренувань, в Ішгороді з Деназом, ми там зіграли з Ковалівкою ігру, і перед цим буквально за день тренувалися на цьому полі на Аболоні. Вона там називається Озерна.

  39. [Фоззі]

    Так, на Багатест.

  40. [Олександр Головко]

    Так, і на Озерну прилітав снаряд в будинок. І поле, на якому ми тренувалися, через день воно все покоцане, школа побита, це те, що реально. І ще раз, по порівнянню з тими районами, які, м'яко кажучи, пройшлися, то тут фу, можна сказати, що нас на той момент пронесло, зв'язано з тим, що все-таки це навал Ашта-Севера. Мені здається, що в цій ситуації, ще раз, рішення виїжджати чи не виїжджати, якоїсь логіки не піддається. Просто прийняли таке рішення і все. Було би тут так, ну, це якась доля випадків, мені здається, не більше. Тому що, ну, помімо того, що тривоги рядом, тут рядом Українка, ну, нескільки обухів, і тут це Трипільська ТЕЦ, і тривоги, ну, вони кожен день. Я це розумію, вони автоматично. Тобто спочатку реагували, а вночі чути особо добре. Ну, і канонади, які були навколо, до цього складно було звикнути. Але, як не страшно признавати, ну, до всього звикаєш. Вже виходячи на вулиці, десь щось бахало, взривалося. Ну, вже так реагував, як частина життя, скажімо так.

  41. [Фоззі]

    Я наливаю собі чай і зверніть увагу, яка в мене чашечка з фотографією нашої роздягальної.

  42. [Олександр Головко]

    Вам добре.

  43. [Фоззі]

    Після Швеції на евро.

  44. [Олександр Головко]

    Я навіть не знаю, як показати. Так, мабуть, так?

  45. [Фоззі]

    Ось так, так. Все красиво. А давай я, Ніколя. А я тебе хотів спитати, ти на якому поверхні зараз? Я на другому. А, другий тобі, так. Ти можеш сіскочити в вікно, можеш. Що ти вікна ти маєш?

  46. [Олександр Головко]

    Не переживай. У мене знайома є там в Димірі, ну, питання буквально кілька днів тому ми з ним спілкувалися. Він каже, що у нас, ну, не так було страшно, як біля села, яке знищували, там і геноцид був, і все інше. А я кажу, там, звісно, а як врятувався від бомб? Дивись, я вікна відкривав. Вікна відкривав, і воно все проходило через будинок. Він каже, будинок невеликий.

  47. [Фоззі]

    А, це нормальна тема.

  48. [Олександр Головко]

    Він каже, там буржуйка працює, зато вікна це. Теж логічно.

  49. [Фоззі]

    А я знаю про диво, яке сталося саме в Димірському районі. Ми зараз туди збираємо гуманітарку. І розповіли мені, що там зібрали 300, на підвал орки зібрали 300 активістів, активістів, як вони зазвичай там це робили, атошників, колишніх, поліціянтів. І під час повітряної тривоги хтось з місцевих мешканців збив замок, і люди розбіглися, втекли. І от таке от приємне диво сталося саме там в районі Димира. Менше з тим, продовжуємо географію України. Олександр, ви ж казали, що в Херсоні хтось у вас.

  50. [Олександр Головко]

    Так, я така, я сам оттуда, і сім'я там знаходиться. Ну, це отдельна історія. Вона зараз в такому жаркому протистоянні, в розгарі, тому що, що буде там, і яким чином це все в окупації відбуватиметься. Ну, я, допустимо, можу тільки догадуватися, при тому, що кожен день на зв'язку, зранку і ввечері. А як насправді все там відбувається, це, мабуть, краще запитати у тих хлопців, які проходили це там на ДНР, в тих регіонах. Починається шука активістів, активних хлопців, полна мілітаризація там на берегу міста. Ну, скажімо так, якась катастрофа, зв'язана з налічними грошами. Зараз є вже питання про питання пенсії, про питання банків, про відсутність грошей. Тобто все по лекалам. Я думаю, це відбувається, як вони там робили це на Востокі. Але це зараз відбувається з моєю сім'єю, і як там будуть вони виживати, ну, будуть якось. А зв'язок є мобільний з ними? Так, є. Всю зв'язку є. Мобільне є, можемо поки ще і по ВАБі, інтернет є. Телевідення російське, радіо. Самого Херсоні, правильно? Так, так, так. Все, нічого українського там немає в плані інформації. Тільки інтернет, який можна там телеграм-канали якимось чином отримати. Ну, як би і все. Виїзд як таковий, ну, це лотерія. І офіційного його вроді як немає. Так, можна туди в сторону Криму поїхати, наскільки я розумію. Але це ж теж дорога водійна.

  51. [Фоззі]

    Тобто це виїзд, який пропонують руські після фільтрації, правильно?

  52. [Олександр Головко]

    Так, так.

  53. [Фоззі]

    Це не виїзд на територію, так?

  54. [Олександр Головко]

    Тому я тут, знаєш, можу так сказати, що будь-яке діяло, воно, мабуть, правильно, тому що його приймають взрослі люди. Одно діло, там, ще раз кажу, коли ти один, ну, там, за себе відповідаєш, може, там, ще десь один-два людини, але коли, ну, мягко кажучи, вже не молоді люди, і такі стреси, які можуть бути, знову ж таки, вони всі 50 на 50, я, ну, в мене є своє міння, але, знову ж таки, приймати рішення їм, виїжджати чи не виїжджати, це така судьба. Судьба, і вона, ну, мягко кажучи, така. Не дуже хороша.

  55. [Фоззі]

    Ну, так, ось, я зараз на зв'язку з батьком Караваєвом, Каром Херсоном, і у нього батько живе на острові, ну, в плавній, знаєш, острів, так? Пост, напевно, теж знає. Я його розпитував, як вони на острів сують, він каже, вони, так, вони не нехтують нічим, вони, звичайно, зачистку робили скрізь, і на острові теж були, повскривали хати, але, в принципі, то незручно в Херсоні, хто знає, на острів весь час туди-сюди, це потрібний транспорт водний, це ж не мости.

  56. [Олександр Головко]

    Хоча б є новості, ну, ми обговорюємо поки ці проблеми, ще раз, ну, стояли, от, проблеми острова, буквально, два дні, як це все буде до Великого дня, їхати треба, не треба, там, куди їхати, як, іли залишатися там, не залишатися там, ну, ще раз, мої, мої здесь, в відносно спокійних умовах, і в моєму розумінні, одні думки, інші думки, ще раз, дуже прості, тобто, закінчать оплачувати пенсії, далі що? Так, є якісь там средства, гроші, вони теж закінчаться, і потім все як звичайно, тобто, гуманітарка, ну, голодні, холодні, і потім, ніхто ж не знає, скільки це все буде проходити, і, ну, ще раз, питань більше, ніж відповідей. Ти знаєш, ми, якраз, що цікаво, перед, на вихідні, відпустили пару-трійку хлопців, хто поїхав в Одесу, хто був на просмотри, хто в Кремень, хто в Харков, там, п'ять або шість людей, і грали, ще раз говорю, ми грали з Ковалікою з U-19, і потім у нас, мабуть, два вихідні були, не можу точно говорити про це, і, ну, що? І все. І там, 24-го ззвони, що, як, і де, говорю, ну, ніде, нікак, чекаємо, тому що, як воно буде розвиватися? Два-три дні інформація поступала, ззванувалися я з Сергієм Стареньким, ну, з Ніколаєчем. Він, буквально, недавно був визначений президентом клубу, і, ну, на презентації, коли ми були в Ішгороді, з мером, з представниками Федерації футболу. І, як би, питання, я так розумію, що він був юридично, якраз, вирішувався по переходу його на комунальне підприємство в Ішгороді. І, ну, звісно, зараз це все дуже, я думаю, покрито туманом, тому що, ну, взагалі не зрозуміло, що з футболом, як таковим буде, тому що йде війна. Хочеш, не хочеш, тут кожен має бути на своєму місці, що він може робити, як він може робити. Я думаю, хлопці, кожен у себе, перше, що відповідає за свою сім'ю. Ну, і у кого є призвання, у кого є, там, можливість, зрозуміло, тероборони, ЗСУ, мабуть.

  57. [Фоззі]

    А ти володієш якоюсь статистикою? Хто з ваших куди пішов? Ви з ними ж на зв'язку, правильно?

  58. [Олександр Головко]

    На дроті? Я думаю, що, ну, в нас багато повиїжджали хлопці. Сказати тих, хто воює, не можу сказати. А ось, тому що з молодих хлопців рідко хтось та буде у нас. Ну, стариків практично не було. Хто з місцевих, ну, в основному повиїжджали. Повиїжджали з сім'ями. І старенький залишився, якщо не вірю, в Петрівцях. І займаються хлопці. Вони і там представники федерації футболу в Ішгороді займаються гуманітарною допомогою. Ось, навіть, ось, кілька днів тому він дзвонив мені, пропонував побігати. Я кажу, то я в паспорт дивлюся, я вже не бігаю. Я в свого часу побігав. Приїхав, ну, як би, постояти. Я кажу, ну, таке діло. Вони в тиждень і в четвер працюють, ну, працюють, грають футбол в Ішгороді. І ми договорилися, що після Пасхи зустрінемось, розмовляємо далі, які дії, взагалі, як це виглядає, і куди будемо рухатися.

  59. [Фоззі]

    Я був на Оболоні на матчі. На матчі я розкажу, що я був на Оболоні на матчі. Тобто ще організував «Хлус», «Ліон», там, «Сала». Ось, і так, і прийшов Міля, який прийшов і так, як Саня каже, що він прийшов не побігати, він прийшов постояти. Прийшов з бомбосховища, постояв, покоментував з краю поля, щось там покатав, і сфотографувався з загальною фотографією, теж не грає. Не знаю, до речі, чому. У нього паспорт не такий, як у тебе, у Мілі. Що ж ми дивитися?

  60. [Олександр Головко]

    Ні, ну, я це таке, не без того, що можна, но ще раз, є питання, і все-таки як це, фізкультура – це добре, а спорт, більшій спорт – це дуже добре. Тож, після якогось там спевненого, скажімо так, відметки в паспорті, іноді туди заглядаєш, тому що після футболу більше проблем, ніж до футболу. Тобто я спокійно. Великий спорт.

  61. [Фоззі]

    Великий спорт. В нас багато українських футболістів після 2014 року займали таку дуже обережну позицію, намагаючись не образити свої потенційні контракти. Тобто всі за мір у всьому мірі, проти всього плохого, за всього хороше, а конкретно підтримував військо і називав речі своїми іменами там, хіба що Роман Зазуля і ще кілька спортсменів. Зараз, коли війна набула вже трошки більшого обсягу, більшість футболістів українських нарешті проявила, нарешті згадала той герб, до якого вони прикладали руку співаючи перший куплет гімну і назвали речі нарешті своїми іменами. Краще пізно, ніж ніколи. Зінченко, Ярмоленко, всі проявили себе. Війна взагалі проявляє кожного, а футболістів особливо. Тому що, погодьтеся, всі дуже стримано висловлювалися проти війни і тренд новин дружин в інстаграмі про дружбу між двома братніми народами. Все це нарешті ми проїхали. Як вам, Олександр, здається?

  62. [Олександр Головко]

    Я думаю, що тут питання не у футболістів, а у людей. Футболіст — це професія по великому рахунку. Вона зв'язана з колосальними фізичними нагрузками. Ми ж говоримо про топ-футболістів. Ми говоримо про ті, які можуть там переступити. Це футболісти, які приймають рішення. Футболісти, які несуть відповідальність. Але це люди, в першу чергу. Я б не ставився до Наді, як говорити, от футболісти, і все. Ярлик. Бігає, приймає. Ще раз. Щоб добре грати в футбол, треба мати умну голову, треба мати характер, в першу чергу. Тому мені до цих питань не как до футболістів. Як до футболістів, у мене є питання, зв'язані з тим, що спорт — не політика. Цей бред, який багато несуть. Все, що зв'язано з емоціями — це політика. А тим більше з такими емоціями. Тому спортсмени — найперші політики, які можуть бути. Тобто це треба було розуміти. Але це ж не має розуміти плавець, велосипедист чи футболіст. Це просто людина. Він або, вибачте, тупий, або просто розвивається, думає, книжки читає і аналізує. І справа не у футболістів. Просто, ще раз кажу, це публічні люди. Це ті люди, які, знаєте, коли підходить до тебе чоловік, здоровається, а ти так себе неловко чуєш, він каже «спасибо за емоції». Він ж не каже, що там, звичайно, ти Головко, ми там Фозі, там Васильков. Він просто пам'ятає, що ці емоції ти йому зробив. І це круто. І ти несеш відповідальність як спортсмена, як футболіст вже за свої слова. Чому? Бо ти цим людям давав частину життя, вона тут стосується емоцій. Тому я не думаю, що це залежить від футболістів. Це залежить від людей. І, звісно, залежить від їх жін, мабуть. Бо це... Якщо ти живеш довго, то це спільна позиція. Ну, як я розумію. У мене супруга з Криму. І я в Сімферополі пробив, скажімо так, з 91 по 95 років, 4 роки. Через мене все це проходило, я все це бачив. І коли ми приїхали сюди, тобто зараз ми живемо разом, і вона українка по своїй суті. І по думках, і по всьому. Не тому, що я так, ну як би, заставив, знаєте, як чоловік. Ні, вона просто умна жінка. І це не залежить від того, відкуда вона родом, що у неї там батько, мама, у неї там отець татарин казанський, мать руска, розумієте. Вона українка по духу. Нікуди від цього не дінешся. Тому це висказування просто людей. І говорити там зараз, ну ми кілька фамілій назовемо, там Тимощук, мабуть, теж, Ракицький. Хлопці, які на якомусь етапі були ось так і тепер ось так. Це їх вибір. Ніхто не говорить, що знаєте як, я коли з хлопцями працював, молодими, я кажу, що вони мали право на вибори. Ну реально, вони просто ще багато не знають. Але вибори всі роблять. Просто ось ці шрами, які людина собі наносить, ну, мабуть, через них треба теж пройти, щоб потім, умовно, Ракицький стояв і тримався за серце.

  63. [Фоззі]

    А ти розумієш, як в чому тут ситуація, що, наприклад, що закитають Тимощукові? Що він нічого не робить. Тобто він фактично ж не робить зла, але його мовча позиція людьми сприймається як зло. Тобто не мовчи йому кажуть. Його, звичайно, це особиста позиція. Але йому закидають бездіяльність.

  64. [Олександр Головко]

    Коль, скільки цих книг написано про те, що, ну, краще щось конкретне, ніж, як ти кажеш, мовчання. З мовчального згодом усі біди і відбуваються. Ну, насправді. Просто це згодом не з'явилося сьогодні і завтра. Ти це рішення приймав, ну, мабуть, у 2014 році. Я повторюю там позицію свою, тому що в мене одразу відключилось все. Именно в 2014 році, і, по крайній мері, в моїй сім'ї не було дилем. Куди, що, як, які будуть працювати, не працювати, куди там їхати, Росію, не на Росію. Тобто просто відключена країна в голові. В цю сторону не повертається нічого, не цікаво. Все, починаю від фільмів, серіалів. Музика іноді дійшла, тому що у мене молоді хлопці, от вони її слухали. А все інше, ну, є країни, інші є, і тут можна заробляти. Тому, допустимо, поїздка того же Ваньки Орца була для мене не зрозуміла. Ну, в Москву, в Дінамо. Зараз кажуть, що він заручник, як би, свого контракту, що він не може. А слухайте, ну, давай, Коль, заручники, ти знаєш, зараз ми знаємо, що таке заручник. Це тоді зв'язано зі смертю, і капець. Все, це все так працює. Це все інше, це прийняття рішення. Ніякі гроші, у всіх є руки і ноги, молоді хлопці, заробляти гроші. Ну, зрозуміло, ти вмієш футбол. Ми зараз всі сидимо. І сидиш і думаєш, чим зараз займатися. Ну, насправді. Є навчання, немає навчання. Є тренерство, немає тренерства. Футбол як таковий. І що робити? Не будеш ти сидіти і кричати, що там всі погані. Або поїхати зараз в Росію, бо тобі дадуть якісь гроші. Не про це. Це дві цивілізації. Моє розуміння таке. Воно таке. І говорити про те, що футболісти, ну, скажімо так, чимось відрізняються від звичайних людей, ну, ще раз кажу, тільки в степені психічної нагрузки, на яку іноді, ну так, клинуть. А, чекай.

  65. [Фоззі]

    Не погоджуюся. Ніколя, тепер я. Не погоджуються, оскільки кількістю підписників вони відрізняються. Це люди популярні. Зрозуміло, що якщо вони грають десь в Європі, в них контракти з глобальними брендами можуть бути. Глобальні бренди, як ми знаємо з новітньої історії, завжди хочуть обирати гроші, а потім, розуміють, лише тиск. Що нового ми взагалі дізналися про Російську Федерацію з 2014 року? Всі знали, як вони ведуть військові дії. Всі знали, що це хвора імперія. Але футболісти, в першу чергу, більшість проявила свою громадську позицію тільки тоді, коли вже вдарили по Києву, коли їхні родини опинилися під бомбардуваннями. А до цього моменту якось можна було їздити в Росію на рибалку і прикладати руку до серця.

  66. [Олександр Головко]

    Це було комфортно. Дело в тому, що ми є частиною суспільства, ми ж не живемо на пустому місці. Як мені здається, 80-70% людей це просто люди, в яких живу. Один раз, може, зайшов, якісь новини почитав, щось сказав, і все. Його цікавиться конкретно, встав утром, холодильник має бути забитий, робота якась є, діти одягнуті, одягнуті, і все. Якась там війна, якась 8 років, все. Це ж, як би, не так остре, як вийшло. Коли до тебе прилітають, і у тебе будинку немає, люди гинуть на очах. Там, звісно, все одразу по-другому.

  67. [Фоззі]

    Але ж Арда і Тіма, вони ж вже не такі, як ти описуєш. Вони ті, які бачать всі новини, вони бачать пресинг на себе. Але Ракицький це зробив, окей, у тебе перемкнуло повністю 14-го, Ракицького перемкнуло 22-го року. Їх не перемикає поки. У нас є якісь перспективи, що, наприклад, їх перемкне? Чи все вже? Вони не перемикаємі.

  68. [Олександр Головко]

    А зачем їх перемикати? Я чуть не пойму. Я не можу зрозуміти. У нас суперфутболісти якісь. Головне, що ті футбіки, які є у нас, ну реально, давайте вперед бачити. Чого ми там будемо бачити назад? У нас, більш-менш, зрозуміло, є історія і всі, вроді, тьфу-тьфу-тьфу, з тих хлопців, з якими ми грали, хто до нас був, і вже, мягко сказати, ветерани, кажуть, ну, те, що треба, як мені здається. І, знову ж таки, вони, і багато з нас, висказалися тільки після тижні. Не раніше, мені здається. Чому? Тому що дуже багато залежало і від того, як будуть далі розвиватися всі ці випадки. Тому що кожен на першому місці ставить завжди свою сім'ю і свій род. І потім на другому місці йде уже соціум і всі інші побуваві речі. Але це просто заложено в людині. Друге річ, що зараз ці люди, які є, вони, як би вам сказати, вони просто футболісти. Так, для України, на якомусь етапі, вони давали, мягко сказати, дуже добрий результат і прославляли Україну. Але зараз таких хлопців по пальцям посчитати можна, ну, по великому рахунку. І прямо говорити про те, що Єрмоленко висказав позицію, Саня Зінченко, по-моєму, висказав позицію. По ньому у мене питань не було. Ну, ще раз хочу запам'ятати, в 2014 році займалися його взагалі сюди привозом в Україну. Там суфи. І це, мягко сказати, було не так просто, по крайній мові, з моєї сторони, тому що у кожного своя історія, як це все відбувалося. Але так, як це було, ну, у мене питань особових не було. І, знову ж таки, приїзд потім російських хлопців і висказування Селізньова, якщо ви пам'ятаєте. З Кубані, коли він приїхав. Ну, мягко сказано, так. І коли ти тренер молоді, і у тебе хлопці приїжджають, а тобі кажуть, що ні. І от, ваші дії. І ти маєш розповісти це хлопцям, але аргументів ніяких у тебе немає. Тому що це сказано просто на словах, і все. Тобто, я по ньому, по Єрмолі, там, ще по якимось хлопцям, у мене не було питань. У мене, ось чисто, це, знову ж таки, якщо брати якісь особливі моменти, ось по Ваньці, так. По Ваньці Ігорцю, чому так відбувалося. При тому, що він же етнічний грець, якщо не вірю. Так, по-моєму. А він твій, він у тебе ж був, так, в команді. Так, так, так. Це зборна 92-го року була. От. По... Ну, по Раку, по Ракицькому, ще раз. Ну, було. Є вваження і все. Тобто, це його позиція, і вона, як би, була зрозуміла, тому що він, ну, легше там, знаєте, як люди, які в Донецьку. Ну, хочеш, не хочеш, ну, життя є, потім життя немає. І правду теж не кожен шукає. І вона у кожного своя. Тому, там, категоріями ніколи не розмовляв. І зараз не буду розмовлявати їх. Але, ще раз, у кожного свої, от, ці, от, шрами, так звані, які людина через них проходить. Хтось не проходить. Є пару фамілій, які, ну, скажімо так. Ну, і все. Я не думаю, що це треба обговорювати. Ростуть нове покоління.

  69. [Фоззі]

    Зараз, згадали, знову доводиться бачити вислови щодо повернення Ракицького до Лавзбірне.

  70. [Олександр Головко]

    За що?

  71. [Фоззі]

    За все хороше.

  72. [Олександр Головко]

    За все хороше? Ні, ну, може бути. Я так розумію, що є просто футбольні принципи, по яких він зараз грає. Одну ігру грав, по-моєму, Лівим захисником, якщо не вірю.

  73. [Фоззі]

    Ну, він починав Лівим захисником і за збірну грав Лівим захисником.

  74. [Олександр Головко]

    Так, ну, одно діло. Одно діло, коли він починав, тоді я, по-моєму, закінчував. А ти ж, так, ти ж грав якраз. Це була команда Я говорю о том, що Задачі які? Тобто, куди ми, для яких задач? Тобто, треба потрапити на чемпіонат світа. Це задача номер один. Поможе чи не поможе Таракіцький? Ну, таке діло.

  75. [Фоззі]

    Треба ще дивитися на те, що цей центр це могло би бути гіпотетично, якщо б ми збирали, наприклад, з легіонерів збірну, і у нас немає там, Динамо Київ, нагадую, лише чотири захисники збірної України мають центральну.

  76. [Олександр Головко]

    Я думаю, що, знаєш, Коль, довело просто час пройти. Чому? Бо зараз все так остре, боляче, галяне. Ну, от, реально. Що навіть такий стоїк як Петрахов ну, реально. Йому складно буде вбрати футбольну частину від нефутбольної частини. Навіть йому. Я не говорю вже про самих футболістів. Чому? Ну, бо команда це дуже така тонка матерія. Реально. І яка тим більше зараз стоїть з суперзадачними виходами на чемпіонат світа, практично без практики. Нового футболіста, це точно, мені здається, не потрібно. По крайній мері Петрахову. В футбольному плані, чесно, я не знаю, як там грав Ракіцький, тому що, я ще раз кажу, в 2014 році у мене відключився просто, ось це як воно називається, північно-східне, напрямок. Голові, так? ДПРС перестав покривати цю територію. Тому я взагалі не бачив ні одного футбольного матча з участями російських команд, ні тренерів, ну, взагалі нічого. Просто. От відключилась часть МОЗа, знаєш, от туди. Тому я бачив тут, мені це було цікаво. Ну, тепер з'явиться футболіст, у якого гарна фамілія, і він гарний футболіст. Згодом з цим. Але треба ли він зборною? Знову ж таки, рішати не мені точно. От. Рішати майбутнім тренером, який буде тренувати, дай Бог, і футболістом, який в цю позицію займає. Ще раз кажу, центральних захисників, мені здається, вистачає, молодих достатньо. Флангових захисників, ну, можна спробувати, знову ж таки, ті швидості, які зараз пропонує футбол. Я його бачу, одну гру, ліворуч, бачу, є діагональ, є все. Тобто він на м'ячі постійно віддасть, прийме. Але якщо почнеться великий футбол, можуть бути проблеми. На правий, на правий його відсилаємо. Ми говоримо про те, що якщо захисник, то ти ж захисник все-таки. А тут треба оборонятися буде, і треба проти тих команд, з якими граємо. Ми можемо подискутувати, не більше.

  77. [Фоззі]

    Я хочу сказати, що зараз є дві точки зору на футболістів під час свого військового стану. Одна, її, здається, Богданов сказав, він сказав, що ви неєте, беріть, як ми, за лівим, типу гунтівки, беріть рушниці і йдіть в самоборону, йдіть в ЖСУ. І друга позиція була у Андрія Шевченка, у Шеви. Шева, він досі спілкується з багатьма зі збірною, і він говорив їм, коли вони дзвонили, вони часто дзвонять йому, Зіна, Ярьома, Ярмола, Мікола, він їм каже, хлопці, ваше завдання зараз, як публічних людей, краще грати футбол. Робіть те, що ви вмієте, і тим ви більше користі принесете, ніж якщо ви будете починати такий соціальний ліфт, не ліфт, а як соціальний трамвай туди-сюди. Зробіть те, що ви гарно вмієте на своєму місці, і це принесе користь Україні.

  78. [Олександр Головко]

    Я згодом з Андрієм. Я згодом з Андрієм, тому що ця позиція правильна. Другое діло, що є внутрішній стержень, і як то кажуть, ну, це призвання називається, лібо просто це перемикає, і ніякі аргументи не лізуть. Ти йдеш, лібо в ближайших тераборонах, лібо ти розумієш, що тобі, ну, просто це твоє. Ти береш винтовку і йдеш в СУ, і там, ну, знову ж таки, з іншої сторони, ти не вмієш нічого, ти там помешати будеш. Ну, це за тебе наданість відповідальність. Тобто, ну, не буду в подробності віддаватися, це все, знову ж таки, залежить, і теж, від людей, давайте так, тому що не всі ж воїни по своїй суті. І говорити, що я зараз там піду і всіх постріляю, ну, це так вважається, коли ось тут сидиш на дивані, і все зашибись. А коли там прилетіло, там вбило, і ти перший раз вбив людину, і там, я думаю, що це зовсім інші історії. Тому що все класно, але краще, дійсно, пусть люди займаються тим, що вміють робити. І на сьогоднішній момент вони несуть, мабуть, іноді більше, ніж навіть хлопці, які хотіли піти в тероборону, пішли в ВСУ, але десь знаходяться там не на передовій, а десь, як би, є резерв, так називаємо. Але ті хлопці, які наверху, ті, які публічні, публічні люди, назвали там того ж Єрмолинка, Саня Зінченко, однозначно, це їх качествена гра, це їх, якщо ми говоримо про медіа, то це інстаграми, тіктоки, обов'язково, все, щоб це культивувалося. Україна, Україна, ще раз Україна. Тобто це супероружник.

  79. [Фоззі]

    Є ж точка зору Вернидуба, який проти того, що Динамо і Шахтар грають товариські матчі, що їх випустили з України, Вернидуб вважає, що це неправильно.

  80. [Олександр Головко]

    Що сказати? Ну, це треба розуміти, що правильно, чи що неправильно. Є якийсь фронт. Можливо, це спортивний фронт, я не знаю. Давайте представимо, якби цього не було. Допустимо так. Ось зараз багато команд, навіть наша команда, просто розпустилися, і все. От Динамо розпустилось, і що? Ну, ніхто ж нікуди не пройде воювати. Ну, розумієте? Тобто просто будуть з сім'ями сидіти ось хлопці, і що? І що вони вміють робити?

  81. [Фоззі]

    Ну, випадки є. Він випадок при Карпатті, коли вони всі в гружо стали. А є випадок навпаки.

  82. [Олександр Головко]

    Давайте будемо.

  83. [Фоззі]

    У Собутського є випадок, коли його агробізнес не захотіли, переважна більшість не захотіли зі зборів повертатися до України, він розірвав з ними контракти. Тобто є такі діаметральні піки.

  84. [Олександр Головко]

    Є такі. Але, знову ж таки, ми не упираємося, мені здається, в конкретних клубах. Упираються в позицію керівництва, яке платить гроші, і в позиції людей. Не футболістів, а людей, а потім футболістів. Тобто, якщо він, шапаренко, говорить, ні, я нікуди не їду, ні з яким Динамо, я залишаюся тут і йду, хто йому що прикаже. Ну, по-більшому рахунку, він ж не мальчик, у нього сім'я є, я не знаю. Я беру условного. Я не беру тих хлопців, хто постарше, які теж свої є. І в одну сторону причини, і в іншу. Юра Вернедуп таке рішення прийняв, це його внутрішній позив. І хто б йому там запретив кудись, він каже, ні, я їду, я ось так бачу себе. Ну, це честь і хвала йому. Чому? Бо, знову ж таки, дякую таким людям, і в тому числі, як Юра, і як інші, які зараз воюють, ми маємо право зараз сидіти, в нас є світло, інтернет, і ми сидимо, вибачте, розмовляємо. І чай, в нас є чай. Ну, п'ємо чай, ми не маємо зараз там, вибачте, страдати і говорити про те, що нам не можна це робити. Тому я думаю, що футбол і гра футболу, це той же фронт. І те, що хлопці виїхали, ну, ніхто не виключав, знову ж таки, той же підготовки до чемпіонату світу. Ну, давайте так теж будемо відкровені. Другое діло, що ну, я не зрозумів трохи цей момент, зв'язаний з динамовцями. Ну, то викликали, не викликали, приїхали, не приїхали, це якісь...

  85. [Фоззі]

    Це більшовичне продовження давнього конфлікту.

  86. [Олександр Головко]

    Це качелі, так. Війна війною, а ніхто ж, знаєте, ніхто не збирається відступати і друг друга уколоти, завжди знайдуться моменти, час. Люди взрослі, люди на нервах. Одні, другі, треті. А ця боротьба, вона все одно ж продовжуватиметься. Що зараз, що далі, так світ устроює.

  87. [Фоззі]

    Які шанси збірної влітку? Ну, ми ж розуміємо, практики немає. Зінченко грає не так часто. Малиновський взагалі отримав травму. Ярмоленко теж виходить.

  88. [Олександр Головко]

    Фозі, ну, яка... Слухай, це кубок. Ну, реально кубок. Одна ігра, і я думаю, що іменно так це буде. Угадати з чим, з підготовкою, ну, практично неможливо.

  89. [Фоззі]

    Ну, підготовку я скажу, що зараз буде приблизно чотири матчі в травні, які Товариські зроблять. Чотири чи п'ять, вони зараз анонсують УАВ. І потім вже відповідно починається, після цих матчів, як би, починаються всі офіціали.

  90. [Олександр Головко]

    Ну, смотри, коли ми подивимося, хоча би... Хоча би два хороших матчі. Хоча би два хороших матчі. Ну, з Англії було б взагалі топчик, ну, якби вийшло. Коли вони туди поїдуть. Тобто цього, ну, по крайньому, щоб наіграти якийсь костяк, ну, хоча би. Якісь зв'язки десь наладити. Це все потрібно, але, знову ж таки, це все товарняки. І нерв, який є, цим нервом ти не зможеш все одно його іскусно, ти його не створиш. Чому? Бо грачі шотландські, так? В Шотландії же граємо. Якщо не вірю, у них там чемпіонат закінчиться, не закінчиться до цього часу.

  91. [Фоззі]

    До матчу, так, вже закінчиться.

  92. [Олександр Головко]

    Так. Тобто, ну, наскільки у них там все-таки це тонус був. Ну, все-таки тонус чемпіоната, децтонус чемпіоната. Ніякі товарняки к цьому точно не приведуть. Будемо сподіватися, ще раз, на те, що це кубковий матч, і перша черга, це психологічне, але не скажу, що якби там окачка, не окачка, але підводка вона буде правильна з боку Петракова і команди його тренерських. Тому говорити про шанси, ну, мабуть, менше, ніж 50 на 50 зараз. Ну, з урахуванням того, що був би у нас чемпіонат, і все було б нормально, ми б ще говорили про шанси, які є.

  93. [Фоззі]

    Навіть про фаворити. Ми б казали про себе навіть як про фаворити.

  94. [Олександр Головко]

    Ну, обговорювали ми, хто нам кращий.

  95. [Фоззі]

    Вонало це, вонало.

  96. [Олександр Головко]

    Але те, що буде 120 чи 90 хвилин активного футболу з боку Шотландії, це точно.

  97. [Фоззі]

    І в цьому сенсі правильно, що у нас немає людей, які серед легіонерів, що тут не мають наших практик ясного, а і вони теж не мають такої міцної практики. Може, Мікола зараз грає постійно, ось, із таких топорів, вірних топорів, а далі ніхто. Ну, тобто, або підгружати вже другий ешелон, другий поверх тих, хто там Австрія у нас, Греція.

  98. [Олександр Головко]

    Ще раз. Я бачу все-таки на цей матч, як на кубковий матч. Так, є проблеми, але кубки, вони, як говорить Луческо, вони там, вони виграються, ці фінали. Зараз два фінали, щоб потрапити. Перший фінал треба виходити, і що? Ну, хлопці повинні грати те, що вони можуть. І моменти, які будуть, вони 100% будуть, але ми, по крайній мірі, будемо хотіти, щоб залітало туди все, в нашу роту не залітало. Це, ну, таке неблагодарне діло. Хочеться вірити в це. Взагалі, було б здорово, якби нас туди там Петрахов говорить, що не треба нам на Чемпіонат світа, там, ну, можна було б одразу там, хтось запропонував, а чого не треба? Ну, чого не треба? Треба. Згодолосилися, ну, поїхали б одразу, і нормально. Така, така форс-мажори. Якщо б нас туди на шару пропустили, ти маєш навозити. Що значить на шару? Це не шара.

  99. [Фоззі]

    Це, ну, так, сьогодні... Просто замість Шотландії, замість ЮЕльсу.

  100. [Олександр Головко]

    Ну, замість, таке діло. Тобто, ну, можна було там десь щось, мабуть, якісь розгадати моменти. Ніхто ж не говорить про те, що, знаєте, коли приїжджали на якісь турніри, там виступала якась збірна Санкт-Петербург, там, знаєте, на турнірі Гранатків. Ну, якби вне конкурсу. Так, так, так. Ну, можна ж було десь якусь команду... Ну, зрозуміло, що це прецедент, так? Я, ну, такий... От. Але як якийсь шаг...

  101. [Фоззі]

    До того, що FIFA не така лояльна вже до нас в цьому конфлікту.

  102. [Олександр Головко]

    Ну, давай не будемо про лояльність. Тим більше...

  103. [Фоззі]

    Ну, ми не знаємо, так, як насправді. Ти знаєш, мені здається, що Лобановський в цій ситуації поклав себе на якийсь один клуб. Ось, наприклад, взяти збірну на основі Динамо. Вони ж все-таки хоч щось бігають зараз уже впродовж останніх двох тижнів. І зробити на основі клубу збірну. Але це не в нашій ситуації, безумовно.

  104. [Олександр Головко]

    Не у Динамо. Я думаю, футбол... Ти знаєш, коли футбол змінився на основі одного клубу, по-перше, було би складно це все робити. Ну, клуб також столкнувся в цих умовах, розумієш? Проти тебе грає... От зараз Київ грає. Ти назові мені, може буть, один, якщо вихов, вийшов проти нього стартовий состав клубу, проти яких вони грають. Ні, ні, я... Ну, тобто це як би товарняки, які ти граєш, всі прекрасно розуміють. Ну, так. Це виставочні матчі, це підтримка України, це фінансові якісь моменти є. Це все... Це топ. Однозначно це треба робити. Але про спорти, там, обов'язковому спорту там ніхто не говорить. Це як би... Це тренування з повищеною відповідальністю. І от скільки вони будуть йти. І це так відбувається. Чому? Бо підготовка до матчу йде лайтова. Після матчу знову зустрічі, переїзди. І... Це футбол. Але футбол, ось ще раз, такий підготовлений етап. Чемпіонату світу потрібні файтинги. Тобто це потрібні дуже класні спарринги. Особливо на високому уровні. Дуже краща підготовка самих, психологічна підготовка самих хлопців, які туди приїжджають. Тому що в збору ніхто нічого не вчить. Хочу наповнити. Там правильно, ну, мягко сказати, вгадати треба з тактикою і з функціональним станом, ну, можливо, буде якесь час для підготовки якогось, по крайньому, для кубкового матчу, наповню, час буде підготуватися. Ну, ще раз, ніхто не знає, яка роль буде тепер у одних президентів. Я беру Київське «Динамо» і ще одного президента. Тобто, які засоби, які гроші, буде ли тут взагалі це все. Тому, я думаю, що, якщо там хлопці вивезли туди на Захід, ну, що, продавати їх треба, що робити. Український футбол, ну, прикинь, ну, що буде? Ну, от грошей зараз, ну, практично не буде. Тобто, все знову запуститься до рівня молодих хлопців, які хтось краще б'є по матчу, ніж хтось інший. І довгі місяці, може бути, роки, будуть відновлюватися знову, знову знову, і все. Їхати сюди ніхто не буде особливо. Ну, як мені здається, знову ж таки, скільки війна продлиться?

  105. [Фоззі]

    Це головне питання. Говорю, згадуючи про футбол, ми все ж таки повертаємось у минуле життя, коли футбол був, в ньому були гроші, були ресурси, і він був явищем таким. Тут перше питання, що країну треба зберегти, і тоді, якщо буде економіка, буде і футбол, я і про себе скажу, і шоу-бізнес теж, як футбол ознакає.

  106. [Олександр Головко]

    Ти ж зрозумієш, по великому рахунку, футбол — це теж шоу-бізнес. Він просто зв'язаний з атлетичними можливостями, але і там, і там, ви, і спортсмени, і артисти, ви що, ви даєте емоції, ви розв'якаєте людей, коли все більш-менш.

  107. [Фоззі]

    Різні теоретики в інстаграмі. А так? Окей, окей, давайте сподіватися, що український футбол зможе зібратися з силами і як програма мінімум гідно себе проявити в цій пульті в червні. Давайте тримати кулаки за Україну, за Збройні Сили України. Головне, щоб перемогли Збройні Сили України. А футбол вже нікуди не подінеться.

  108. [Олександр Головко]

    Я думаю, що найголовніший фінал — це там, це ЗСУ зараз участує в цьому фіналі, так що ми маємо там, в першу чергу, думати про це з можливості, хто може там грошами, хто може підтримками, хто може, знову ж таки, виступаннями в фозі. Так що ти давай закінчуй. Давай виступай. Повір мені, це нормальне військо. Я вважаю, що це правильно. Кожен повинен на своєму місці бути чесним по стосунку до себе, в першу чергу.

  109. [Фоззі]

    Цей портретик ми розіграємо не вперше. Один отримав переможець на конкурсі з Хацкевичем, і вдруге нам його люб'ясно надали з магазину Станер. Вони у них декорують приміщення. Цим портретом ми реально зняли зі стінки. Унікальна річ, унікальна у своєму оформленні, і унікальна в тому, що тут є автограф у всіх футболістів. А отже, Фос, питання? Отже, питання буде таким. Хто з людей, зображених на цій фотографії тренерів або футболістів, закриваючись в номері в Кончазаспі, слухав хеві-метал? Пишіть нам в коментарях. Для цього треба бути підписаним на наш канал. Обов'язково. І можете назвати свій варіант улюбленої хеві-метал групи цієї людини. Нам буде цікаво. Сашко, а тоді з тебе правильний відповідь, добре? Так.

Схожі епізоди

спорт, футбол, телебачення

30 груд. 2021 р.

Віктор Леоненко

ЛЕОНЕНКО. Чому у Шевченка не вийде у Дженоа, кого послав у Динамо та пораду Селезньову.

🎄У Новий рік збуваються всі бажання - Фоззі, Васильків та Леоненко знову разом! 🎄 Чому Леон так довго пише свою книгу, як він конфліктував із Валерієм Лобановським, а Йожеф Сабо кидав у гравців чашки, що Леоненко обіцяли брати Суркіси, як він вечеряв з Рехагелем і жартував з Ба

Читати повний текст

спорт, футбол

20 трав. 2022 р.

Сергій Ребров

РЕБРОВ. Перемоги в ОАЕ, відносини з Зеленським, революція в росії та дружина Тимощука.

Як і у відомому заряді фанів Динамо Київ – Наш герой Сергій Ребров! Прямо зі спекотного ОАЕ Сергій розповів ПЧ, як не знаходив собі місця в перші дні війни, що думає про росіян та оцінив перспективи збірної України в матчі проти Шотландії. 🔥Миколенко віддав місячну зарплату на б

Читати повний текст

спорт, футбол

19 лист. 2021 р.

Олександр Хацкевич

ХАЦКЕВИЧ. Робота в Росії, ставлення до Лукашенка, хто з нинішнього Динамо грав би у Лобановського

Олександр Хацкевич господарював у центрі поля Динамо часів Валерія Лобановського, а потім виховував динамівську молодь, яка тепер сяє за Мірчі Луческу. За баром ПЧ Хацкевич згадував про легендарне Динамо Лобановського, гру в Китаї на початку 21 століття, роботу в Росії та прокоме

Читати повний текст