РІЗАТДІНОВА. Боротьба з росіянами в гімнастиці, жорсткі тренування, Кабаєва, Крим та дитячі сльози
Ганна Різатдінова
Опубліковано 27 груд. 2024 р. • Довжина: 8 601 слово
Короткий зміст
Репери, стендапери, політики й блогери — це ж було вже, як казав один український президент.
А от Олімпійської призерки з художньої гімнастики в ПРЯМІЙ ЧЕРВОНІЙ ще точно не було. Вона перемогла росіян у виді спорту, у якому це майже неможливо зробити, брала участь у Танцях із зірками заради того, щоб про неї та її досягнення дізналися в рідній країні.
Сьогодні в нас у гостях легенда української художньої гімнастики й спортивна діячка Ганна Різатдінова.
Новий випуск ПЧ про корумповану художню гімнастику, боротьбу з росіянами, Олімпійські ігри, майбутнє покоління, жорсткі тренування, стереотипи, Танці із зірками й всі проблеми великого спорту.
🔥 Боротьба з росіянами у художній гімнастиці
🔥 Олімпіада в Ріо та бронзова медаль
🔥 Аліна Кабаєва та Віннер Усманова
🔥 Корумпований росіянами вид спорту і як він змінився після початку повномасштабного вторгнення
🔥 Що робить українська держава, щоб підтримати та повернути молоді таланти
🔥 Жорстокі тренування та зламана дитяча психіка
🔥 Як змінилася художня гімнастика за останні роки
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Ганна Різатдінова]
Пряма Червона продовжує цікаві досліди навколишнього українського медіапростору. І сьогодні вперше наш подкаст, який колись починався дуже давно як футбольний, а потім став зовсім не футбольним. Суспільно-політично-музикальним. Військовим. Перше, за свою коротку історію, приходить на територію художньої гімнастики. Так, ви не повірите, сьогодні ми будемо говорити про художню гімнастику і не лише. Наша героїня – чемпіонка світу, призерка Олімпійських ігр. В нас сьогодні тиж по інстаграму Анна, а по вікіпедії Ганна. І по паспорту Ганна. Ганна Різодіно. Привіт. Привіт. Дякую, що прийшла. Ми вираховували, що це був вже Ріо, 2016 рік. І перед тим анексія Криму, тиск Криму. Бувають вже поволжські татари, кримські. І я так думаю, ми всі тоді слідкували за подіями. Путін намагався Джиммільова завербувати. Забувши, що Джиммільов сидів тоді, коли що Путін вбігав. Оце от. Чи пропонували тобі? Пропонували виступати за Росію, пропонували. Але якраз два роки залишалося до Ріо. І це для мене навіть, не те щоб смішно, але це навіть не розглядалося в моїй родині. Тим більше татарка, кримська. Вони тоді пропонували, вони шукали тих, хто придасться в Криму, щоб показати їх. Такі були. Віце-прем'єр чи віце-спікер? Артура Івазян, Стрільба Кольова, олімпійський чемпіон. Він перейшов до Росії. Тобто були кримчані, які дійсно перейшли до Росії. І вони ще створили альтернативу, міджлісу свою, якусь там кримські татари, які за них тикли. Так, але ми навіть не розглядали це взагалі. А так могла б стати олімпійською чемпіонкою? Там же ж хтось щось раняв під час… Раняв, раняв. Це обруч? Булави, так. А, булави. Ну в нас як? Перше, друге місце – це завжди Росія. Я не знаю, чому так, якось так було заведено. Дивно, так, дуже дивно. Це дуже російські віце-спарки були. Тому що в нас ФРОМ і ВТБ Банк усюди спонсори в художній гімнастиці, як так вийшло через Віннери, через Кабаєву. Тому дивним чином перше, друге місце… Я думаю, що через Кабаєву, а потім… Так, от якось так, якось так завжди було. І, в принципі, коли я їхала в Рігу, об'єктивно я розуміла, що я буду боротися за бронзу. Чому я кажу, є така фраза – бронза на вагу золота. Це не просто красива фраза. От ми розуміємо, що за цю бронзу боролися і гімнастки, наприклад, з Кореї, які тренувалися в Росії і яким пообіцяли вже.
[Фоззі]
Відповідно, судді.
[Ганна Різатдінова]
Так, так. І все, що я не можу прям все розказати, тому що це такий суддівський момент. Я тобі зараз чаю такого не капаю, що ти розкажеш. Це дуже така конфіденційна інформація, тому треба багато чаю. Як завжди, коли в нас відбувається спілкування зі спортсменами, з футболістами чи сьогодні з гімнасткою, найцікавіше, на жаль, до ефіру не потрапляє. Але, скажімо так, мене не бачили. По рейтингу я повинна була так дійсно приїхати додому з медаллю, але мене не бачили. Тобто там вже було, знаєш як, все прописано, хто має бути перший, другий трейдер. Як завжди в Росії, все розказували. Про Євробачення так кажуть, що перше місце вирішується політично. Тобто другий фактично є першим вільних змаганням. Але в них, правда, це велика чітна пропаганда, саме художня гімнастика.
[Валерон]
Постійно там Путін до них приїжджає.
[Ганна Різатдінова]
Ну розумієш, це взагалі культ. Це культ і, наприклад, якийсь гімнастичний свят, якщо в нас воно проходить, ну я не знаю, на спортивну тематику, то там воно проходить на військову, політичну тематику. Дітей вдягають в військовий одяг, дівчат. І там ось ці всі, я не знаю, гаслу з літерою «З» ми бачили.
[Фоззі]
І, мабуть, лента Георгіївська на змаганнях.
[Ганна Різатдінова]
І все це є. Тобто там це чисто пропаганда. А от під Жамалу ти вже там виступала, на Олімпіаді? А у нас був показовий виступ під Жамалу на відкритті Олімпіади. І спочатку навіть не хотіли допускати нас, тому що, знову ж таки, трошки політична тема. А це 44 після? Так, 1944, але все ж таки ми виступили. Ну, розумієш, для мене було те, що я з Криму, і те, що я навіть виборола бронзу. Для мене це було щось таке взагалі вау, тому що дівчинка, яка посіла друге місце, вона дійсно зробила помилку дуже. Це така най-най-най помилка. Вона втратила дві булави. Це як у фігурному катанні для розуміння, коли впала.
[Валерон]
Так, коли впала.
[Ганна Різатдінова]
І тут дві булави вона загубила, і вона все-таки посіла друге місце. Ну, про що тут можна говорити? Так, це просто власне. Ну, так, то, що частина культу, пропаганди, і крім того, як правильно ти кажеш, ось цей Вінер, вона там голова федерації.
[Фоззі]
Федерації гімнастики, так.
[Ганна Різатдінова]
І чоловік Ольшар Русманов, один із найзамажніших путінських олігархів. І тільки через Проксі володіє Евертоном? Та вже ні, вже не володіє. Вже не володіє? Ні. Ну, колись володів, так. Одним словом, важко було. І виходить, що вони отак от все домінували, поки їх не вигнали, так? А ти знаєш, все змінилося, от вже почало змінюватися, от після мене, можна сказати, після моєї лімпіади. Коли ізраїльцянка виграла? Так, у 2020 році це дійсно був урор. Ізраїльська гімнастка Ліноя Шрам виграла золото. Ти не уявляєш просто, що робилося з росіянами. Вони просто, ну, це вперше. Але, знову ж таки, це вже були зміни, ну, скажімо так, там зверху. Просто, от мені здається, що ось ця мафія, вона дістала вже всіх. А судді були ті ж самі? Ті ж самі, але там були, скажімо так, голови федерації, техкому, технічного комітету, які просто захотіли щось змінити. І вони це зробили. І зараз гімнастика розширюється, вона масштабується. Географія, ми бачимо, що зараз італійка з медалю на Олімпіаді. Слава Богу, без руских і без білорусів у Європі з'явився шанс брати медаль. Тому що от ще навіть до Ріо шансів не було. Тобто змагалися тільки Росія, Україна, Білорусія. В принципі все. Три країни за медаль. А виходить, що зараз їх взагалі дискваліфікували, але вони їдуть в інші країни. Є таке в нас навіть в гімнастиці. Зараз вибрала золото росіянка, яка переїхала до Німеччини. І вона виступала в Криму. Це нібито, як вони кажуть, було давно, ще до війни вона переїхала в Німеччину. Але так вона виступала вже в окупованому Криму. І тут є питання. Тут є питання, але це питання до, знову ж таки, Міжнародної федерації гімнастики. Коли вони перевіряли, як вони казали, всіх спортсменів, хто там за кого, хто за війну, хто ні, як вони це пропустили. Тобто це вже не до мене питання, це до Міжнародної федерації. Тобто очистилися, але ще. Але, так, є там, є хвости. А ти ж спілкувалася з цими двома дівчатами, які перші дві стали? Зараз на Олімпіаді? Ну ні, ще тоді, в 16-му році.
[Фоззі]
Ви ж постійно змагалися, раді були.
[Ганна Різатдінова]
Ми суперники, ну як, ще з Маргаритою Мумун, це олімпійська чемпіонка, золота медалістка, з нею ми якось, розумієш, для нас війна почалася дуже давно. Тому що Альбіна Миколаївна-Дерюхіна, вона завжди нас якось, ми навіть десь ображалися, чому нам не можна спілкуватися з росіянками. Але в нас якось завжди це було протистояння. І нас навіть вчили максимум привітатися, все. От до такого доходило. Ще там у 2009-го. Не те, щоб без селфі, ну взагалі, типу, ось так. Тому спілкування взагалі-то не було. Після анексії Криму, яке спілкування? Ну, тобто, його, в принципі, нам ні. На п'єдесталі ти з ним не фотографуєш, так? На п'єдесталі?
[Валерон]
Ну, ти мусиш. На п'єдесталі це офіційна фотосесія.
[Ганна Різатдінова]
Ти мусиш, тобто, перше, друге, третє місце. Ти мусиш, але ми там руки не... А зараз ви не спілкуєтеся ніяк там? Після, може, 22-го тобі хтось писав? Ні, про мене тільки якусь гедоту пишуть про мене. Ну, це постійно. Наприклад, коли я щось скажу про Кабаєву, тож, можливо, навіть зараз це до них... Коли я, от, щось кажу про Кабаєву, або, от, я сказала про Кудрявцеву, що я, це, срібна призерка Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро, що я не згодна, це моє об'єктивне бачення, і я можу... Ми, слава Богу, живемо в незалежній країні, і можемо говорити все. І коли я там сказала, що я не згодна, ну, там прям...
[Фоззі]
Про булави?
[Ганна Різатдінова]
Там таке було, так. А ти Кабаєву вже сказала, да? Ви якось пересікали? Кабаєва виступала до мене. Це покоління Ані Бесонової, тобто це було до мене, але, а вже ж я дивилася, а вже ж я бачила, як це все відбувається, і що друга Олімпіада в Афінах, ну, це була, відверто, не її Олімпіада, але вона стала олімпійською чемпіонкою. Зараз мені буде там... Приліт. Так миш, на цій причині. Фос, на носі Новий рік. Ти вже всім купив подарунки? Мені, наприклад. Вибрав якийсь? Я тобі дарую тези. Тези? Тези. Тези виступів? Теж непогано. Так. А ти взагалі от щось колись купував за кордоном? Ну, час від часу купую. Є речі, які цікавіше купувати. Все футбольно, звичайно. Раніше, коли їздив, я завжди привозив собі якусь футболку, підтрусники, щіточки. Воно було в мене... Ну, а от так, щоб ти був в Україні і щось так вибрав в онлайн-магазині, було таке? Так, зараз я собі на Миколая костюм тренувальний Ювентуса обрав в Чехії, бо там дешевше між нас відсотків на 25-30. Це що, виходить, старий сеньорі? Де моя червона карта? Я готував цей жарт. А як тобі з Чехії доставили цей костюм на Оболонь? Достатньо швидко. Я отримав біля дому, днів за дев'ять. І що, дійсно вийшло дешевше? Та відсотків 25-30. Я був задоволений. Міст Шопінг – це сервіс доставки, покупок з інтернет-магазинів Європи, Сполучених Штатів чи Канади, які не мають своєї доставки в Україну. Ви самостійно купуєте товар в іноземному інтернет-магазині, оформлюєте замовлення, як вказано в інструкції на сайті Міст Шопінг, реєструєте трек-номер посилки чи номер замовлення, кілька кліків і відправляєте посилку в Україну. Гарно співпала, все так і було. Реєструйтесь просто зараз у Міст Шопінг. Посилання буде в описі до цього відео. По секрету кажуть, що за реєстрацією можуть давати якісь подарунки. Але це чисто між нами. Добре, знаєш, коли готувався, мені цікаво було, що мені здавалося, як ми правильно сказали, що дуже проникає в загальну політичну систему гімнастика. Так, дуже. І от, що Кабаєва, як всі кажуть, неофіційна дружина Путіна, я гуглив тих, з ким ти змагалась, чи може вони теж якось інтегровані в цю державну систему. Але замість цього я нагуглив інтерв'ю ось цієї Маргарити Мамун. Мамун. Мамун, так. Яка така скандальна по російським міркам. Вона зізнається, що ось ця Вінер дуже тиснула на неї, кричала, обзивала і так далі. І потім ще розповідає про дитячого тренера-чоловіка, який до дівчат… Залицявся. Ну, якщо можна так сказати, залицявся, да. Ну, краще таки, жахливі достатньо речі. Ну, напевно, що це не тільки російська історія, правда? З таким тиском, криками і іншим вихованням в гімнастичці.
[Фоззі]
Ти знаєш, там взагалі жахливо.
[Ганна Різатдінова]
Там взагалі жахливо, тому що коли є влада у тренера в руках, коли є повне, тобто ти не можеш не те, щоб там рота відкрити. Ну, ти не можеш нічого сказати, коли там в тебе тренер, він Росманова і так далі. Там я розумію. І там я багато чого чула, але, знаєш, як свічку не тримала. Я не знаю, казали, що там після Олімпіади цих дівчат навіть перед чоловіками, мол, там убирай будь-яку. Ну, тобто багато чого я чула і там на яхтах були…
[Валерон]
Глядали.
[Ганна Різатдінова]
Так, так, так. Ну, тобто вечірки, ось таке я чула, так. Ну і там, в принципі, якщо не кожна, то через одну там вийшла заміж за депутата або працівника влади. Як у нас? Теж такий тиск дитячих тренерів саме в цьому виді спорту на дітей? Ти знаєш, на щастя такого не було. Тобто в нас також вимогливі тренери, я не можу сказати, що все лейтово, але ось такого, щоб під когось там підкладали або навіть знайомили, ну знаєш, такого правда не було. Тобто нам забороняли спілкуватися з чоловиками. Тобто якщо там Ірина Деригіна бачила, що там хтось підвіз тебе або забрав з тренування, ну це вже, ну ти розумієш, дзвінок мамі, татові, там просто вже йде, ну ні. Такого не було. Але в цілому це такий жорсткий, правда, вид спорту? Дуже жорсткий, знаєш, я б сказала і недооцінений, і в плані грошей, і в плані спонсорства, і в плані взагалі масштабування, тому що цей вид спорту вимагає повної віддачі. Ми не можемо піти на канікули, як навіть там в легкій атлетиці або, я не знаю, ну фехтування навіть, бокс. Ти можеш взяти паузу на 2-3 місяці або там народити дитину, потім повернутися і це окей, це нормально. Або там ти заміжня і ти нормально виступаєш, це також окей. В нашому виді спорту це просто неможливо. Навіть там пауза, нас не відпускали у відпустку. Наприклад, я пам'ятаю, мама в мене тренер і вона дзвонила, альбіна Миколаївна, можна Аню у відпустку на 7 днів, ну тобто не більше. Ні, не можна, тому що, Оксано, ти знаєш, кожен день це пропуск, це просто крок назад, ну тобто не можна. Якщо ви хочете результату, ніякої відпустки. Все же починається все раніше, ніж в інших видах спорту. Так, фігурне катання, художні гімнастики. І якщо навіть цей аналіз провести, саме спортсменки, дівчата з цих двох видах спорту, вони, як сказати, з проблемою ментальною, з психологічною проблемою виходять. Бо дуже рано починають. Я хотів сказати, що ми всі клієнти психотерапевтів. Це, на жаль, так. Це, на жаль, так, тому що, знаєш, ось цей період там, 18 років я провела у великому спорті, він важкий, не кожен витримає це. А ще після, коли ти виходиш, ти нібито зірка, ну ти підняла прапор, ти молодець, півроку просто все гучно, ЗМІ, телебачення, проєкти. А потім всі про тебе забувають, у тренерів вже наступне покоління, наступна зірочка. А ти просто, знаєте, ну такий на крию айсбергу, я можу так сказати. І ти покинутий, ти не розумієш, ніхто ж не готує нас до нормального життя. Я вийшла зі спорту, я не знала, взагалі, що таке ФОП, це взагалі було? Як відкрити рахунок в банк? Ну я не знаю, тому що федерація все робить за нас. Це правда, тобто паспорти, всі документації, все за нас. Ми як продукт, нам головне класно представити країну, а все інше роблять за нас. І тому оце життя після спорту, я навіть думала, знаєш, якісь курси, щось створити для спортсменів, тому що це не просто важкий, це страшний момент в житті спортсмена, можна так загубитися. Для гімнасток алгоритм зрозумілий, він вже перевірений роками. Якісь засвідка в якомусь телевізійному шоу, відкриття власної школи, медійність, впізнаваність, і йдуть наступні діти займатися. Всі ж так робили. І так і ні. Я перша, ну це правда, хто відкрив свою академію, ну якщо ми говоримо про олімпійських чемпіонок і призерів, саме в художній гімнастиці, саме свою школу, я перша хто відкрила. Це, значить, спортивниці більше відкривали? Аня Бесонова працювала з мамою, Наталя Годунко, знаю, також працювала, але це не була прям її школа, тобто її іменем. Її Катерина Сереблянська так відкривала, але це більше було про здоров'я, тобто це не про професійний спорт. Вітриченко вона в Америці, тобто якось так складалося, я не знаю чому, але от я перша була. І було також страшно відкривати це, тому що всі люблять тебе як гімнастку, а коли ти вже становишся засновницю, ти становишся тренером, тебе ніхто не чекає, я можу так сказати. Та чому, всі ці танці з дзірками, спортивниця підкопає вас. Я кажу саме про гімнастичний світ, це ж всі жінки, ви ж розумієте, це ж… Дуже консервативна якась гімнастична історія. Мафія. І для тебе там місця також не було, і треба його також виборювати. Окей, ти призер Олімпійських ігор, але ти тут не гімнастка, ти тут, давай, доказуй, доводь. І танці з дзірками, вдячна цьому проєкту, тому що дійсно мене ніхто не знав, відверто. Коли я прийшла на проєкт, це от знову таке, якщо говорити про комплекси, я прийшла, ну така думаю, ну зірка, я ж на танцях з дзірками, все, від спорту. А потім мене так, знаєш, опустили один раз, типу всім дали там дві сторінки у журналі, комусь одну, а мені там ось так, знаєш. Типу, коли я прийшла там до продюсера, кажу, зачекають, а чому так, я настільки, ну настільки все погано, що мені так взагалі нічого не дали. Типу, ну спорт нерозвинений, непопулярний в нашій країні, ну типу, давай, роби щось. І коли так один раз, другий раз, то ти взагалі там два ефіра максимум ти типу підеш додому, ну тому що хто за тебе буде ж голосувати? Тут Маруф, тут там Дзідзі, ну типу імена, знаєш, шоу-бізнес, співаки, ну я дійсно так думала. І де зараз Маруф, так, розумієш, тобто, але ми дійшли, але я тоді сказала, я така була зла, це просто спортивний характер. У мене просто, я пам'ятаю, прийшла до партнера, у мене був Саша Прохор, і він просто, я кажу, Саша, ти не розумієш, ми виграємо це. У мене просто така злість була, ми виграємо це шоу, а ті переможці, фіналісти, вони потрапляють на обкладинку, не просто там дві сторінки, а на обкладинку. Я кажу, ми виграємо це шоу, я не знаю, як, але ми його виграємо. Розрізнули тебе абзацем. Так, так, так. І от ми дійсно увійшли у фінал і стали другими, і потрапили на обкладинку. І ти знаєш, от дійсно, зараз я б переробила все в цьому шоу, тобто всі ось ці підводки, щоденники так названі, я б все зробила по-іншому, але завдяки танцям мене дійсно впізнали. Це жах, от я чесно кажу, не можна, щоб спортсменів, які представляють Україну на Олімпійських іграх, не можуть люди дізнаватися через ось такий там холостячка, або там танці з зірками, ну не можна. І зараз, до речі, тенденція дуже змінюється, тобто зараз ми бачимо, що, знову ж таки, завдяки президенту дійсно спортсмени знову стали ось цією елітою. Під час війни хіба вам не порізали фінансування? Я не про фінансування, я про увагу, знову ж таки, спорт це інструмент, політичний інструмент, і увага до спортсменів була дуже прикута. Зараз, за допомогою спортсменів, ми можемо краще достукатися до міжнародної спільноти, це правда, тобто, кажучи грубо, інстаграм Олександра Зінченка дорівнює якимось там дипломатичним зусиллям. Так, це правда. Так, і ще Олександр Русік є. Я ваший сусід, как боксер Русік. Так, але мені здається, що це теж обмежена історія якимось такими більш популярними видами спорту і більш успішними людьми, тому що, наприклад, у нас є Борочиня, яка двічі срібна медалістка олімпійських. Марлені? Ні, от зараз. Ну, бачиш, якщо ми згадуємо без гуглу, а ми цікавимося. Ще давайте не забувати, що широкий загал, як Євробачення на простіший спосіб ознайомитися з собою всіх домохазяїв країни, так і танці з дзірками, приблизно ж таки. І спортом цікавляться тільки в той місяць, коли тривають літні олімпійські ігри. І от це, мені здається, дуже такий показник місця спорту, навіть масового в нашому суспільстві, що він не настільки розвинутий, як там, не знаю, в США, наприклад. В Америці, так, в Америці я працюю, як мій тато мені казав в дитинстві. Зараз ти працюєш на ім'я, потім ім'я працює на тебе. Я цього чекала-чекала, не дочекалася і пішла робити щось сама далі. Знаєш, дуже багато залежить від спортсменів. Ми дуже такі закриті, ми не любимо говорити, ми не любимо говорити про гроші, тому що, знову ж таки, чому? Тому що все життя нас вчили доводити, менше казати, якщо погано – не показуй цього, емоцій не показуй, доводь результатом на килимі. Чемпіонка, добре, наступного дня ти вже ніхто. Ось так нас, розумієш, налаштовували. І тому я дуже хотіла з дитинства бути успішною. Я хотіла бути медійною. Чому? Ось такий приклад. Була мала, 5 років мені було, ще в Сімфрополі починала. Я дуже, як зараз, пам'ятаю момент, коли Катерина Серем'янська, вона також з Сімфрополі, олімпійська чемпіонка Атланти 96-го року, і вона зайшла в зал. І тренування зупинилося. Просто от такий момент, знаєш, коли там щось робили, робили, робили, і все просто завмерло. Я прийшла додому, ну, тату кажу, що це таке було, чого так. Він мені пояснив, що вона там вже олімпійська чемпіонка, медійна, там реклама і так далі. І ось це був приклад, я така, хочу так. Між іншим, Серем'янська, ще один приклад поєднання художньої гімнастики та футболу, її тата футболістка. До речі, ми так згадували, до речі, так. Ми тут просто проводили паралелі. Так, дуже цікаво. Ну і нічого нового. З вас підписка, з нас контент. З вас підписка, з нас контент. У нас має бути 52 мільйони, з яких мінімум 100 тисяч, підписані напряму червоно. Тоді розкажіть ще трохи про цей турнір 28 грудня, який буде. Це буде змагання для дітей, очікуємо десь 400-500 дітей. Таке, знаєш, під Новий рік хочеться, щоб щось їм таке класне зробити, з подарунками. Кінець року, вони багато працювали, ну тобто, зробити це на класному рівні. Це все Український турнір, так? Так, так, всеукраїнський турнір, так. Перший рік, може потім? Ну, будемо, дай Боже, так, будемо проводити кожного року, так. А партнер Різодінова КАП – наші друзі ВіБЕД Фаундейшн. Разом сильніші.
[Валерон]
Серце – це джерело сили. Воно здатне на більше, ніж здається. Здатне на більше, ніж просто битися. Серце вміє пробужувати і живити. Творити зміни довкола себе та інших. Підтримувати тих, хто цього потребує. Знаходити можливості і надихати на нові. Дарувати надію і втілювати мрії. Такі серця не зламані. ВіБЕД Фаундейшн – благодійний фонд, створений сильними, задля незламних.
[Ганна Різатдінова]
Виходить, в твоїй академії теж такі жорсткі правила? Ні, мета академії я відкривала. Зараз мене запитують, це про бізнес або коли буде олімпійська чемпіонка. Мета академії більш така глибока, я б сказала. Цей пресинг, все що я пройшла ще у Сімферополі. Залишки радянського союзу виховання, будь-якою ціною. Це не залишки, це класика радянського спортивного виховання. Так, але зараз ми вже відходимо від цього, це правда. На своєму досвіді я хотіла зробити в першу чергу дітям такі умови. Ми працювали в збірній в Жовтневому палаці, і там умови, м'яко скажучи, це просто не умови збірної. В Жовтневий палац взагалі, знаєш, що там розстрілювали людей? Так, так, я знаю. В Жовтневому палаці, що на Майдані? Так, так, де кінопалац. Ось тут кінопалац, а в Ліворуч ми працювали там в підвалі. Це взагалі були не умови збірної, але отак ми працювали. І от я хотіла, знаєш, нормальний зал дітям, нормальні роздягальні, нормальне відношення. Коли дитина приходить, там у чотири, щоб їй не сказали, ти товста, ти не підходиш. А скільки ти збиралася разів зважувати, чи ні? Я не зважую, от чесно, я не зважую, тому що, знаєш… Тоді це не про спорт. Неправда, ні. Я дивлюся на дитину і я бачу, скажімо так, з кого, хто, не так, не з кого вийде, це неправильно, знову ж таки. Хто може потягнути саме характером збірну команду України, а хто ні. Якщо я бачу по характеру, так, по працездатності, я не дивлюся на талант. Багато хто дивиться на довжину ніг, ще щось на розтяжку. Я тільки на характер працездатність, тому що в мене, ну, правда, не було в мене ніякого таланту, але я настільки хотіла, ну, що я дійсно зробила собі все. А яким тут треба талантом? Ну, в футболі зрозуміло. Квастика. Виносливим треба бути, технічним.
[Фоззі]
Рахуй, давай, напевно.
[Ганна Різатдінова]
Розтяжка, гнучкість, зовнішній вид для індивідуальної програми, красива балетна стопа.
[Валерон]
Навіть це важливо, стопа?
[Ганна Різатдінова]
Стрибки, стрибки дуже високі повинні бути. Вертикаль, ти класно повинен крутити повороти, як в балеті, щоб зрозуміло було. Фуйте. Так, так, фуйте. Розтяжка, гнучкість, казала. Емоційність. У нас є окрема бригада суддівська, яка оцінює артистичність. Це взагалі, ну, це дуже суб'єктивно, правда? Чекай. Вміння виступати. Артистизм. Тобто, дуже багато гімнасток, які, знаєш, класні на тренуванні, але от змагання, і все, ось цей страх просто сковує їх, і вони не можуть показати, там, і 50 відсотків. Тобто, вміння ось це виступати, коли старт в плюс. Так, ну, що ще? Витримка, тобто, будь-яке навантаження, щоб гімнастка витримувала також. Тому що я, наприклад, була дуже слабенька. Скільки разів на день ти тренувалася? По два тренування з 9 ранку, і десь о 8, о пів 9 вечора ми поверталися на спортинтернат метро Лісова. А вчились ви коли? В обід? Навчилися. Взагалі? Чесно, дивись, я можу тобі розказати, що онлайн було, так, онлайн було, книги в нас були у рюкзаку, тобто, все це було, але, ну, ти розумієш, з 9 до 3 в тебе тренування. От в тебе година перерва. 6 годин тренування? Тебе година перерва. От ти будеш читати, ти там якийсь снікер заточив, в кінополад, ось так капюшоном накрився, поки там Дерюгіна не бачить, в кінополад за яким-то бутербродом заскочив, це все з'їв, і вже час йти на друге тренування. А потім ти приходиш, поки це кінцева станція метро Лісова, поки ти там доїдеш з Хрещатику, ну, тобто, це вже 9 там, поки там, ну, ще щось півдесята. Ну, тобто, так, ми щось там вчили, але, ну, ви ж розумієте, що це навчення, яке повинно бути у нормальної дитини. Але це не всі сюди потрапляли, правда?
[Фоззі]
В збірну?
[Ганна Різатдінова]
Це вже збірна Україна, так? Я про збірну кажу, так. І це з усіх регіонів? Збирали, так, збирали найкращих, пропонували, знову ж таки, дуже, це знаєш, як така, як фабрика, тобто, класна дитина, вона не витримала ворог. Скільки одного року дівчат було? Одного року, ну... Снарядів у вас там...
[Фоззі]
Чотири. Чотири.
[Ганна Різатдінова]
Чотири, так. В команді скільки, шість дівчат? А такого не було, були старші і маленькі юніори, ну, десь старших, ну, я не знаю, дівчат 20 було, ну, не дуже багато, дуже маленький зал. Ми не маємо умов, от як в Росії, наприклад, палац там уних художньої гімнастики, тобто, Ірина Віна Русманової, тобто, там це... В нас жовтневий палац, де килим не... Не мінявся? Навіть не підходить під стандарти килиму в художній гімнастиці. Тому ось в таких умовах, але все ж таки ми привозили ще медалі олімпійські. Зараз багато дітей виїхало з України, ми от про це в футболі казали, що... Можна втратити покоління. Так, що можна втратити багато покоління, не одне, скажімо так. В будь-якому разі, я думаю, виїхали і ті, хто займається художньою гімнастикою, і якось відслідковують їх, чи це вже все, якщо ти поїхав десь тренувався, то ти будеш... Це такий інсайт, але я знаю, що Ірина Дирюліна, це головний тренер збірної команди України з художньої гімнастики, вона повертала, вона особисто, тобто дійсно на початку війни ми втратили, ну десь 90, я б сказала, 8% класних дітей. Тобто от наступне, наступне, наступне покоління. І вона особисто дзвонила, навіть якщо не знала цих дітей, але отримувала інформацію від тренерів, так, що гімнаста поїхала в Італію, а там вже італійці захопилися, там вже документи, ну все ж це швидко, коли ти такий матеріал отримуєш, ну це ж просто. Ось як ти кажеш про дітей матеріал, тому вони й ходять до психотерапевти. Ні, ні, ні, ну тому що для тренера, ну це дійсно як, я не знаю, як пластилин, тобто це ти вироблюєш, ти робиш.
[Валерон]
Ліпиш.
[Ганна Різатдінова]
Так, ти ліпиш, я не знаю, ну як бріллянт, тобто це йде така огранка кожного дня, розумієш? І тому для тренера це дійсно, це як матеріал, так, з яким ти працюєш кожного дня і відшліфовуєш його. Ну от Дірюгіна отримала телефонні номери мам, мабуть, з мамами ж ведуть ці перемовини. Так, так, так, так, так, ну так, або мама. Мам не телефонує, каже, повертайтеся в Україну, бо що? Грошима ми не можемо змагатися. Ні, ну тому що ви українські гімнастки, тому що в будь-якому разі, навіть тими, хто ви сьогодні стали, це ви стали завдяки українським тренерам. Розумієш, це українська школа, тобто її… Ну авторитет брала, і скільки повернулося, 98 відсотків? І авторитет, і авторитет, так, і коли Дірюгіна дзвонить, а вже ж, авторитет. Ну так, для художньої гімнастики, мабуть, це не знають. Ну і навіть політично, якщо ми кажемо, от гімнастка виступає за Україну, чи гімнастка виступає за Італію, за Україну вона отримує більший бал. Ну розумієш, тут своя кухня, своя…
[Фоззі]
Мафія, мафія.
[Ганна Різатдінова]
Не мафія, це вже авторитет, знову ж таки. Але це суперсуб'єктивне оцінювання, правда? Супер. Що таке емоційність? Я ніколи от в дитинстві з бабушкою дивився фігурне питання. Нічого не розумів, так? По-перше, я не розумів, чому вони без клюшок і де шайба, ну абсолютно… Мені дуже нагадує це от Ліга сміху, чи КВН, вибачте. Оцінюють, хто як пожартував. Ну як це можна оцінити? Ні, хто як пожартував простіше, ніж артистизм. Тобто вони ж всі отак от… Ні, ну ладно, зрозуміло, коли там втратив предмет якийсь, ну вже хоч щось, правильно? Тоді срібло. Тоді срібло, не золото, так. Але дуже, ну дуже, знаєш, такий важливий факт, з якої ти країни. Це дійсно вирішує. Не все, але щось вирішує. Хто там в той Італії в художній гімнастиці? До речі, брат, за Олімпійські ігри, до речі, до речі. І що, повернули дітей? Повернули, повернули, дуже багато повернули. І зараз от дівчата виступають і в юніорській, і зараз в нас був чемпіонат Європи, і дівчата виступали, от саме тих, якого повернули, так. Шкода, що в футболі так не можна. Може, Блохін би набрав? Я думаю, взагалі, спрацювала. Якщо б Мудрик набрав, то може бути.
[Фоззі]
А Мудрик сам?
[Ганна Різатдінова]
Так, а Мудрик сам в Лондоні, так. Приїжджай там. Жалієм страшно. В Красноград, так. Як завжди, останнім часом ми перебуваємо в бермен-диктації. Найкращому з усіх можливих барів на Хрещатику 44 і загалом на планеті. Ти ж була теж в Барселоні, так?
[Фоззі]
Була, була.
[Ганна Різатдінова]
На початку. Ти була там, коли почалася, чи виїхала? Ні, ні, коли почалася. Ну, коли почалася, потім взяла дитину і поїхала. І ти скільки там пробирала? Чому вирішила повернутися? Скажу, сім місяців. Тому що було страшно, тому що коли в тебе дитина п'ять років, ти вже, ну як, ти дивишся вже з позиції мами, яка повинна захищати. Він не питає, чому виїхала, він питає, чому повернулася. Ну, я все розкажу. Поняв. Як сказати, ну не знаю, я от думала, що там я зможу, знову ж таки, з Іспанії також там говорити, там є наша аудиторія, дуже багато українців і так далі. Але, от, я витримала, от, сім місяців, десь півроку, і повернулася, тому що мені було, ну, чесно, погано. Погано морально. Малому було класно. Тобто, ну, умови, клімат, море, ну, в принципі все. Там класне відношення до дітей, майданчики, спорт просто усюди, який хочеш там. Дитині було класно, мені ні. І в якийсь момент я, от, трималася заради дитини, знаєш, в якийсь момент ти просто собі кажеш, стоп, а де тут ти? Ну, а де життя все ж таки, от, як ти хочеш? І я, я повернулася, в мене там почалися трошечки проблеми по здоров'ю, але, от, я повернулася, і все стало просто на свої місця. Ну, це про що кажу? Що так, не так, але коли ти, я не знаю, ну, для мене Україна – це, особливо, Крим, от, Крим для мене – це становлення, а, от, Україна, Київ, от, знаєш, в мене така асоціація – це можливості, і це, знову ж таки, я, там, чемпіонкою світу стала саме в Києві в тринадцятому році. Тобто, ну, це вже назавжди. Тобто, от, для мене поміняти країну, ну, це… Тобто там школу відкрити було… Я пробувала, я пробувала, я на місці взагалі не сіжу, тобто, я пробувала, я намагалася, я спілкувалася із консульством, тобто, там, якось ми намагалися, от, воно все не те, от, я навіть не можу пояснити. От, воно, ти пробуєш… Це ОФП, мабуть, там було, група здоров'я. Ну, там взагалі, там інтерес, мені робили пропозиції, там, стати головним тренером саме Каталонії, тобто, ну, класні були пропозиції, можна було, слухай, залишитися, і заробітна плата, і все, і безпека, але, ну, от, воно просто… Зал, мабуть, був. І зал, і не один, там стільки цих залів зі стелею, 8-9 метрів, ну, тут в Києві, спробуй знайти, а там, от, воно дійсно все є, але, от, не лежить, от, просто не лежить душа, і ти, ну… А висока стеля, щоб підкидати? Так, так, так, це умови, так. Так, а от, це Академія дитяча, це ж про бізнес все таки, чи не більше? Ну, можна на чомусь заробляти на дитячому спорті?
[Валерон]
Я заробляю.
[Ганна Різатдінова]
Мені здається, що дуже багато заробляють на дитячих всяких. В тебе донька? Ні, в мене хлопчик. Розчарував. А тоді? Тоді, так, не прийде в художній гімнастику, ні, але, ну, мені здається, що намагаються максимально, ну, це нормально, я не кажу, що це погано, але, от, експлуатувати бажання батьків. Побачити щось в дитині і великий шанс, що тренер скаже тобі, так, так, так, вже розуміючи, що ні, ні, ні. Я казав до зйомки, поки ми довго готувалися, що якщо ми зараз підійдемо до будь-якого гімнастичного залу в Україні і подивимося крізь вікно, там зазвичай вікна, в які батьків не пускають на ці тренування, це важлива відмінність художньої гімнастики від футболу. Це дуже правильно вони зробили, до речі. Та ти побачиш, що діти отримують по попі, тому що такий стиль. Ну, неправда, ні, ну, зараз такого нема, ну, все змінюється, ні. Зараз такі батьки, що можуть одразу піти в поліцію, все змінюється. Ні, зараз такі батьки, якщо вони побачили в дитині, вони скажуть, ну, мабуть, так треба. Ні, це ж неправда. А що ти думаєш, можна побачити в дитині, як це можна побачити? Батьки, я з батьками спілкуюся, і сьогодні зранку спілкувалася, і вчора, батьки дуже вимогливі, батьки в темі усього, навіть мої батьки ще в силу інтернету, вони не знали, скільки коштує, мій тато не знав, скільки коштує цей елемент, і там він не казав, Ірина Іванівна, дружина, поставте Ані ось цей стрибок, а не цей. Зараз батьки підходять до мене і кажуть, чому моя Маша робить ось це, а треба їй зробити ось це. Це вже дуже фанатична історія. Так, це не одна, а там дві мами. Це, розумієш, через доступ. Це прадитячий теніс, можливо, там, де інвестують в дітей. Це може реалізація власних амбіцій, нереалізованих через дітей. Є таке, є таке. Або чому ви поставили в категорію «ЦЕ», а не в категорію «А». І от батьки зараз, якщо дитина прийшла і, наприклад, трошки засмучена, я вже отримую дзвінок або повідомлення від мами, неважливо, 10 години вечора, 11. Я отримую, там, моя Таня щось засмучена, вона не хоче йти в зал. Ми можемо з вами завтра поговорити? Оце нормальна тема. Це моя тема. От ми, тіпу, засмучені з садка прийшли, ми теж відразу дзвонимо в садок, кажемо, чому засмучені. Ну, якщо це про спорт, то діти мають плакати після тренування. Ну, вибачте. Просто батьки, от моє відношення, знову ж таки, я як мама, знаєш, батьки повинні також розуміти, куди віддають дитину. Якщо це танці, це одна історія. Якщо, все ж таки, це професійний спорт, от художній, гімнастика, неважливо. Якщо йдеться про спорт, в якому активність починається в дуже ранньому віці. А вже ж. Тобто, треба бути готовим, що дитина буде приходити втомлена, що вона буде жалітися, і це нормально. Їй буде боляче. Вона буде казати, що мене сьогодні недолюбили, не поставили на прогон, ще щось. Ну, це діти. Але батьки, от я як мама, мені малий також прийшов і сказав, я не піду на бокс. Чому? Тому що ми ось так на кулаках віджимаємося. Я як спортсменка вже ж йому пояснила, що це просто хочеш, тобі складно, тобі не подобається. І просто ти через це не хочеш йти на бокс. Але я це розумію. А там батьки починають з тренера. Тобто, тренер щось зробив не так, що моя дитина зараз в такому стані. Розумієш? Ну, це неправильно. Але результат вони хочуть. От змагання потім мене запитують, а чому моя там восьма, а не на п'єдесталі. А ви б віддали свою дитину в художню гімнастику? Пишіть в коментарях. Тобто, Дірюгіна, коли з вашого покоління, не скажу, що знущалися, а пушили і тримали. Тобто, вони були праві? Можу сказати так. Результат саме Олімпійських ігор досягається дійсно ось таким десь жорстким. Ламанням обколіна. Але деякі моменти, наприклад, коли ми там в Алужці були на зборах літніх і там було по три тренування на день. Перші тренування було о 6.15. Тобто, я розумію, що якщо б воно почалося о восьмій, нічого поганого не вийшло. Тобто, деякі моменти, бо коли ми там 40 градусів була, просто це сонце палило і нас відправляли на стадіон. Там 40 кругів треба було пробіжати, ми були за щось там наказані. От цього можна було, напевно, якось відійти від цього. Нічого страшного не вийшло. Це в футболі покаранням? Але, знову ж таки, це характер. Ну, знаєш, от я розумію, що нас готували до цього добійні з Росією, яка в нас була і навіть на Олімпіаді. І щоб ми це витримали, напевно, Альбіна Дерюгіна вважала, що це правильно. Ти правильно, що сказала. А ти коли останній раз була в Криму? Та дуже давно. От на зборах і була. Ну, напевно, ще там пару разів, все ж таки, мама з татом мене просто випросили на відпочинок. Так, так, так. Чому я кажу, що Крим для мене це... Я навіть вже не пам'ятаю, як там що, знаєш? Ну, тобто, я квартиру там тільки пофотографувала. А мені буває сниться і в Петорі я запах згадую. А там хтось залишився? Так, бабуся. Ну, і мама там. Стоп, в мене мама там. Але вона ще де їздить, чи як? Вона не їздить. Це така і складна, і ні історія також. Вона в мене там. Але от в якийсь момент, знаєш, я спочатку війни намагалася якось щось там сперечатися, щось там доводити також. Але в якийсь момент, по-перше, я зрозуміла, що це моя мама. І це найближча людина. А по-друге, давайте не забувати, що, як ми кажемо, Крим наш, так давайте Крим наш буде не тільки на словах, знаєш, а на ділі. І якщо ми дійсно хочемо повернути Крим, то ми повинні відноситися до людей, які проживають навіть в Криму, як до наших людей. І ці люди повинні відчувати, що ми їх тут чекаємо, що ми до них нормально відносимося. А вона чого не їде? Через бабусю? Вона каже, що бабуся там. Хто буде допомагати бабусі? Я чую таку відповідь. Знову ж таки, це вибір кожного. Але, знаєш, я навіть в кожному інтерв'ю розумію, що через безпеку я роблю погані речі. Тому що кожного разу мамі там прилітає, може так сказати. Кожного разу, коли я щось кажу про Крим, про маму. Але, знову ж таки, я зробила цей вибір, я кажу про це. Я б могла замовчувати, але я відкрито кажу про це. Що в мене ось така позиція. Ось так. Для порівняння, от в мене дитина. І по емоціях, десь навіть Олімпіада, от саме медаль, коли ти стоїш на Олімпійському п'єнистані.
[Валерон]
Як на родині.
[Ганна Різатдінова]
Це навіть десь круче. У мене статуївання є з ініціалами дитини, так що. Ну, ти поклав на це все життя. Скільки Олімпіад могла встигнути художня гімнастка за кар'єру? Дві? Дві, я дві. Ну, от ми рекордсмени, там, Бесонова дві, я дві.
[Фоззі]
Бесонова навіть три.
[Ганна Різатдінова]
Зазвичай одна, так? Зазвичай одна? Ну, зараз одна, в принципі, так і все. Ну, тому що складно. Ну, дуже складно і фізично, і морально. Ну, без взагалі нормального життя жити. Ну, хто витримає? Який цикл тренувальний, щоб вийти на пік форми Олімпіаду? Враховуючи, що це головний турнір твого життя. Дуже індивідуально. Наприклад, от зараз у нас виступала Таїсія Онафрійчук на Олімпіаді в Парижі. Їй 16 років. І вона вже зробила фурор. От, правда. Ну, вона прям, так, не було медалі, але... А, це те, що відео завірусилося з нею.
[Фоззі]
Так, так, так, Джексон.
[Ганна Різатдінова]
Це про талант. От якщо ми згадуємо талант...
[Фоззі]
І про артистизм і медійність. Медалі нема. Так, так.
[Ганна Різатдінова]
Але про неї всі говорять. Весь світ, ну, ви розумієте, художні гімнастики. Просто, там, їй вже пророкують олімпійську медаль наступну. Тому що це така заява. Перша Олімпіада в 16 років. Ну, в 24, да? А вже, ну, в неї вона дуже рано почала. Тобто, в 16-тій такий просто рвок. Вона може і на три Олімпіади попасти. В мене все інакше. Я фурор довго. Ну, не робила. Тобто, мені було 20 років вже. 19. І я ще думала взагалі, можливо, мені закінчувати гімнат. Не йшло. Моє місце було в рейтингу 18. Я запитувала усіх. Судді.
[Фоззі]
Це в світі.
[Ганна Різатдінова]
В світі, так. Чому? Тобто, Дерюгіни хвалять мене. Кажуть, там, подивіться, як Різадінова, там, просто, паше в цій залі. Тобто, я була прикладом саме навіть. Ну, ви розумієте? Щоб Дерюгіна сказала, що вона молодець. Ну, це просто, як Лобановський. Просто, щоб ви розуміли.
[Валерон]
Як Олімпія.
[Ганна Різатдінова]
А результату нема. От в мене таке було. Тому що в мене було, як я казала, в мене не було там артистів. Ми дуже багато над емоційністю працювали. І казали мені, що я сіра, не емоційна. От покажи емоції свої. Через це, через це. А от цього замало. Треба образ. Тобто, там, це просто треба дуже багато всього. І в мене не було. І казали, от через це в тебе нема оцінки класної, добре. Я працювала перед зеркалом над цією емоційністю. Там потім, там, це в тебе, ну, в общому. І потім, десь в 21 рік, пішло. Пізніше. Ну, кожен розкривається по-своєму. А як думаєш, держава має спонсорувати, ну, фінансувати саме професійний спорт? Спорт високих досягнень? І дитячий спорт. Тому що без дитячого спорту, без ось цього, знаєш, як кажуть, ручки-ножки, ну, не буде в нас наступного покоління Олімпійських. Ми ж не знаємо, з якої дитини буде дійсно талановита, або, там, з характером, і яка буде представляти в майбутньому. На часі зараз от, наприклад, премії платити не за Олімпійські досягнення якісь? Наразі, коли війна... Ось дивись, коли війна, ось тут я б десь скоротила. Ось чесно. Якісь, там, заробітні плати, або, там, менше я б проводила якихось, там, заходів. Менше би давала бюджету, саме, на проведення, ось коли я, там, бачу щось, там, в Палаці спорту.
[Фоззі]
О, це ж знамена історія.
[Ганна Різатдінова]
Ось щось таке. Ось це б я взагалі прибрала, тому що я вважаю, що в умовах війни, ну, якщо чемпіонат України, там, проведеться, я не знаю, там, в іншій залі, ну, я думаю, що нічого страшного. Ти маєш на увазі чемпіонат України спортивної гімнастики? Так, так, так.
[Фоззі]
Але не тільки спортивна гімнастика.
[Ганна Різатдінова]
Незрозумілий фоб отримав від держави гроші, а дівчина знаходиться за кордоном, власниця фобу. Ну, є питання, скажімо так. Є питання до цього. Ну, і взагалі, от, я не розумію, тобто, знаєте, це як ось ці якісь помпезні, саме, якісь такі події, я вважаю зараз недоречними. Чи п'яту Україну ще без головних спортсменів? Знову ж таки. Знову ж таки. Ну, тобто, ну, я вважаю, що без цього, ну, тобто, це почекає, знаєш, там, до кінця війни, війна закінчиться, і, знову ж таки, там, можливо, буде на це бюджет. Наразі я вважаю, що краще б ці гроші пішли військовим. Це моя думка. Тому що практично, от, я, от, приклад. Практично кожного дня в нас є чат, там, в академії навіть, дуже багато батьків, саме військових, і практично кожного дня ми збираємо на екіпірування, або, там, на щось, знаєш, на ці ж дрони. Так, це ж може, от, якраз з цих грошей піти, розумієш? І, може, з премією цих, яких, за медаль?
[Фоззі]
Премії за медаль?
[Ганна Різатдінова]
От, дивись, олімпійська, от, ні, олімпійська медаль, саме премії, от, за олімпіаду, не сказала би, тому що, знову ж таки, навіть, саме спочатку ми казали, що дійсно, завдяки спорту, ми говоримо, ми відстоюємо свою позицію. Ми нагадуємо. Ми нагадуємо, так, по всьому світу. Розумієш, спорт, це ж міжнародний. Але мені здається, що це має бути більш комерційна історія, що, от, держава має вкладатися в масовий спорт, що вона, на жаль, не робить речі. Саме в... Це закінчиться російською ситуацією, коли будуть викликати бізнесмена виказати, а ти, от, будеш спонсор чемпіонату в Рязані, ти, от, будеш... Це примус до любові в будь-якому місці. А спортсмени мають мати спонсорів.
[Фоззі]
Дивись, спортсмена...
[Ганна Різатдінова]
Це американська модель. Там, де держава не платить... Спортсмена... Так, але там спонсори, там взагалі... Ну, а де в нас спонсори? А де вони в нас? Де реклама? Ти приходиш, і тобі кажуть, шоу-бізнес – так, спорт – ні. Обзац. Ну, я думаю, що... Ну, я тут теж не погоджуся. Ну, і знову ж таки, спортсмен не буде до Олімпіади. У спортсмена Олімпіада. Він не буде шукати, от, обігати рекламу. Дивись, для спортсменів дуже важливо знати, що ми потрібні державі. Те, що ми робимо, ну, практично, просто також кладемо життя на це, що нас десь оцінюють, і держава розуміє, наскільки це важливо. Розумієш, як Зеленський навіть сказав, що ми спортивні дипломати, тобто в своїй сфері. І навіть недопуск Росії і Білорусії, от, в Парижі, це завдяки спорту, розумієш. Тому на всіх фронтах треба битися. Дає їм шанс, вони якось проживають. Так, але мені здається, це така загальнополітична історія, не те, що спортсмени, там, щось від... Є федерації, які допускають. Міжнародна федерація тенісу чомусь допускає. Так, і так само...
[Фоззі]
Росія.
[Ганна Різатдінова]
І Росія. Я чув, що такі історії якісь були. Ну, знову ж таки, де Росія? От я, до речі, я дуже здивувалася, коли в художній гімнастиці був недопуск. Знову ж таки, дякуємо Ірині Дрюгіні, тому що вона просто, ну, билася. Вона реально билася от всі ці чотири роки, от саме за недопуск Росії. Це правда. Особливо враховуючи їхні позиції в федерації. Так. Страшне. Страшне і в художній гімнастиці. Як виявилося, Україна завжди воювала з Росією. А от, знаєш, ми щось ще пам'ятали, що у багатьох спортсменів є військові звання. Оце радянщина якась трохи. Чи ні? В мене також там якісь звання, але, якщо чесно, я не пам'ятаю. Я з Віннамо все життя вступала. Ще з Сімферополя, так. Ну, хтось я там...
[Фоззі]
Ми теж за Віннамо разом.
[Ганна Різатдінова]
Ціла. То це якось автоматично, да, виходило, що ти займаєшся і ти стаєш частиною якоїсь... Слухай, я була дитина. Ми тренувалися у Сімферополі, спорткомплекс Динамо. Я виступала за Динамо. Я не пам'ятаю навіть, хто мене туди записав.
[Валерон]
Я не пам'ятаю, чому.
[Ганна Різатдінова]
Так, чому. Це було класно.
[Валерон]
В якому званні ймала?
[Ганна Різатдінова]
Взагалі нічого не пам'ятаю. А потім вже в Київ я переїхала і також виступала за Динамо. Це радянська традиція, оскільки в такий спосіб фінансувався спорт. Вони отримували якусь зарплатню чи стипендії, щоб було за що жити. А ти, окрім спортивної гімнастики, ой, вибач, художньої гімнастики, ще подобаються якісь види спорту? Там займатися чи дивитися? Ну, Олімпіаду я обожнюю. Все, що з Олімпіадою, я обожнюю дивитися. Якщо ми говоримо про види спорту, нічого не вмію. Теніс не вмію. Футбол — було пенальти. Було дуже складно, страшно, нервово. Дивитися фігурне катання люблю. Плавання. Взагалі, де наші, там все цікаво. Саме я, інше від спорту — ні. Тому що, наприклад, фігурне катання мені було не можна.
[Фоззі]
Це спорідне не від спорту.
[Ганна Різатдінова]
Ти отримуєш травму. Лиже — не можна, ти отримуєш травму. Щось бігати десь, ти отримуєш травму. І ось так 31 рік, і ти тільки зі стрічкою вмієш щось робити. А теніс? Теж не можна? Теніс треба дійти. Щось я ніяк не можу. А фільми чи серіали про спорт дивишся якісь? Зараз ні. Я їх тільки передивилася. Я настільки була просто сфокусована на спорт, на мотивації. Знаєш, там хтось приходить, якусь там мелодраму, щось там, комедію. Я роки всі частини, Крихітка на мільйон і погнали. Крихітка на мільйон непогана. Я заряджалася на наступне тренування. Тому дуже багато фільмів я навіть зараз так по-перше прийшла. А про подорожній гімнастику немає? Про подорожній є серіал. Є серіал на Нетфліксі. Так, на Нетфліксі, але там як викрали гімнастку, тобто там такий трошки кримінал, але про гімнастку, так. Я дивився, ну це такий попсовий серіал гімнастки, називався він про спортивну гімнастику, американський серіал, там купа сезонів. Ну прикольно, теж про спорт, про травму. Про Симона Байлз також на Нетфліксі, тобто, але це спортивна гімнастика, так. Симона Байлз. А ти не читаєш там біографії спортсменів? Також читала, наприклад, книгу Джоковича. Це взагалі мене підштовхнуло до Олімпіади сісти на дієту. Він там про користь саме харчування, він дуже на цій темі такий зосереджений, там безглютенова дієта і так далі, як це помагає. Але ж він не дуже за Україну. Джокович? Ну це було, слухай, в 15-му році я читала. Я не думаю, що це була заборона про дієту. До речі, дивно, що він дієтою притримується, при тому, що він же такий антиваксер. Він відмовлявся робити вакцину. Мені цікаво було читати про все, як спортсмени досягають той же Роналду, як він став сильним, координованим і так далі. Тобто, що він робив. Роналду – це робота над собою. Він так само залишався після тренування, робив просідання і так далі з навантаженням на ногах. Тобто мені було цікаво, як інші досягають результату. Роналду – це якраз про роботу над собою. Ну і це про фанатичну любов до себе. Бути найкращим, але мати не просто бути найкращим, найкрасивішим, а через таку велику працездатність. І навіть так проникся, не можу сказати фразу, яку завжди вилетіла б, щоб не думав. А ти сьогодні художня гімнастика. Не матюкаємося, справду не кажемо. Культурне. Художня гімнастика дорогий від спорту для батьків? Порівняючи з тенісом – ні. Ну дивись, треба купити скакалку, я ж була в істрічку, десь в середньому це… Чешки. Купальник. Десь 100 євро, ну 70-100 євро кожен предмет. Далі там навантаження, тренувальна форма, ну це в принципі не так дорого. А от костюми, в яких ми виступаємо, скам'ями Сваровські, там вже тисяча доларів. Без скам'я. Можна, але, ну це знаєш так, типу, ну моя ж повинна бути найкращою, найяскравішою. Тому, ну буває там тисяча доларів, буває менше. Це валютно виходить? А це костюм один на рік, так? Чи кожен рік треба змінювати? Ну кожен рік десь, так. А от заняття? Заняття в нас коштує 3000 гривень.
[Фоззі]
На місяць?
[Ганна Різатдінова]
На місяць, так. Але дитина зайнята, в тебе, от якщо буде дівчинка, приведеш, і вона в тебе буде зайнята. У мене сусід просто... З четвертої до восьмої. Тобто це не футбол, знаєш, година, 45 хвилин і все. А тут чотири години дівчата займаються. Тобто, ну це для батьків, я вважаю, це взагалі круто. Круто. У мене сусід є, у якого троє дітей, і дівчину віддали в художній гімнастику, і це, по суті, заняття мами в більшій мірі. Так, розумію. Бо це неймовірно... Вона дуже багато сил вкладає в це, саме мами, саме батьки. Мами просто сходять з розуму, але це правда. В основному мами, просто, я не знаю чому, саме в художній гімнастикі, вони ці купальники, цей дизайн, вони просто, це, так, вони хворіють гімнастикою. Він мені розповідає, що вони там кудись їдуть, наприклад, треба у Львів поїхати на змагання, і вони там десь селяться, він просто спить собі цей чоловік, а вони там встають в якусь неймовірну в четвертій ранку,
[Фоззі]
для того, щоб робити зачіску,
[Ганна Різатдінова]
це ввозити постійно туди, ну ввозити це не собі відчув, ми там плаванням займаємося, ти все одно витрачаєш свій час, я от раніше цього не розумів, щоб привезти, посидіти там, потім забрати і так далі, тобто тут вкладаєшся, але це мінімально порівняно з зачіску четвертій ранку. Так, саме мами, ну, відіграють таку дуже важливу роль, дійсно. Як завжди наприкінці подкасту, ми виставляємо щось від героя, героїні, вибачте, фемінітивів, фемінітивів іноді бува замало, з благодійним збором. Під час війни ми збираємо на військових і сьогодні вкотре ми збираємо на тактичну медицину, фонд згуртовані, я є одним з його засновників і тому все контрольовано. Ми виставляємо що? Ми виставляємо стрічку, з якою я виступала ще, так, на чемпіонатах Європи і світу, так, ексклюзив. За автографом? За автографом, так, за автографом. А, ось як воно виглядає. Дуже красиво. А виходить, що ці штуки індивідуальні, так? Ну, так, ми покупаємо це індивідуально, така повинна бути палочка для стрічки і сама стрічка. Може треба обірок робити? Ні, ні, такого нема ще, але це гарна ідея. Отже, все робимо як завжди, донат від 200 гривень, 200 гривень зробили, це одна ставка, поставили плюс коментарях, якщо 400 гривень, два плюси, тобто ваші шанси подвоюються. Так. І наш суворий, білявий, колись, можете вже посивів, рандом обере переможця, про якого ви дізнаєтеся знов таки з коментарів під цим відео. Не забувайте донатити на військо, оскільки це те, з чого ми маємо починати день і закінчувати. Будь-якій точці світу.
