МАСЛЮК. Мер Києва, дружба з Яновичем, жарти Квартала про військо, п'яні виступи, коміки в футболі
Олег Маслюк
Опубліковано 13 серп. 2024 р. • Довжина: 11 987 слів
Короткий зміст
Кандидати в мери Києва на Прямій Червоній уже були, а от кандидат, та ще й актор із Netflix, — точно ні. У нас на барі актор Мамахихотала, співведучий Небезпечної передачі, футбольний експерт за власним покликанням Олег Маслюк!
Він майже не веде соцмереж, користується старим телефоном, фанатіє від Ліверпуля й Бондіани, знає секрети Євгена Яновича й пам’ятає купу веселих історій із гастрольних пригод. Одним словом, поговорили так круто, що Фозз аж шансон почав співати!
🔥 Як потрапити на Netflix
🔥 На що Маслюк готовий заради ролі в кіно
🔥 Чому в мери балотувався Маслюк, а депутатом став Роман Грищук
🔥 Ставлення з боку до захоплення Яновича Спартаком Субботою
🔥 Хто найкращий Джеймс Бонд
🔥 Як жартувати про військових
🔥 Що не так із Кварталом і чому не виходить Мамахихотала
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Прямая червона знову в ефірі. Якщо я не помиляюся, ми десь перебуваємо в районі 70-го випуску. Впевнено, рухаємось далі. Нам так здається. За цей час у нас було багато футболістів, багато артистів. Були військові банкіри, військові адвокати. Кого тільки не було. А от актора з Нетфлікса точно не було. Я-то за HBO, а Валерон якраз покоління Нетфлікс. Тому він попросив, щоб Олег тебе ми сьогодні назвали актором з Нетфлікса. Прямо так сказати. Я просто думаю, як ви будете мене представляти. Бо я сам не знаю, як себе представляти. Думаю, так це взагалі дуже приємно. Дякую. Дякую. Вітання. Отже, на Нетфлікс, що там, бурштиновий коп. Бурштиновий коп, так. І як твоє життя змінилось? Після бурштинових копів?
[Валерон]
Ні, після Нетфлікса.
[Олег Маслюк]
Ніт, чесно кажучи, я думав, що це відчуття, що ти на Нетфліксі, якось воно впливає. Але ж, ну, якось ні. Ну, складно сказати, що я там прокинувся, і мене там бабусі почали зі мною вітатися пальчі біля під'їзду. Ти сам себе шукав на Нетфліксі? Ні, нічого. Ні, не було такого?
[Валерон]
Молодий. Молодий, скромний хлопець.
[Олег Маслюк]
Коли вийшов бурштиновий коп, ми їх презентували, їздили туром-препоказ по Західній Україні. І я його подивився разів тридцять. Тому, я, чесно кажучи, знаю його наїзусь, тому мені не треба його дивитися. Ні, є хворі музиканти, які в машині слухають свої записи. Я доводилося таких знати. Ну, знаєш там пісня, яка тридцять років грає? Ну, не знаю, є психічно хворі. Ну, так, тридцять разів. Ще коли слухаєш і не попадаєш в свої слова, це може бути.
[Фоззі]
Ну, тридцять разів ти що, не міг вийти з залу? Ти сидів, щоб люди не пішли за тобою?
[Олег Маслюк]
Ну, так, ти ж презентуєш фільтри, з людьми дивишся, потім відповідаєш їм на запитання. І це якось було б, виглядало, що я привіз щось продавати. Ти мав досвід і міг сказати, що ти йдеш готуватися виходити на сцену з залаштунків, а сам на вулицю, в автобусі, подивишся щось хороше. Дякую, дякую. Я думав, коли ж наступить цей момент, коли будуть трошки ці підколечки. Ну, на тридцятий раз ти зненавидиш будь-які фільтри. Так, без сумію. Я, до речі, дізнався недавно, що Бушинові копи, окрім Нетфлікса, є ще в вільному доступі на Ютубі. А сенс тоді? Нетфлікса? Оце і питання. Просто в вільному доступі? В вільному доступі.
[Фоззі]
А на якому каналі?
[Олег Маслюк]
Якось називається канал, чи українське кіно, чи щось, я не знаю. Він без галочки, без нічого, там щось 600 тисяч переглядів, думаю, прикольно. Шановні представники, а є представництво Нетфлікса в Україні?
[Фоззі]
Я колись спілкувався, але це було дуже давно і їх не було.
[Олег Маслюк]
До речі, вони відкривали офіс в Варшаві, український офіс в Варшаві. І я навіть не розумію, а я бачу вакансію якусь, тіпу, от Нетфлікс шукає когось. Так от, шановні робітники Нетфліксу, що ж ви, як лахі, цимкуйте за трасою, посідьте за Ютубом. Ваші ж гроші. Але насправді, знаєш, ти першопроходить такої програми під назвою «Давайте будемо запрошувати відомих людей коментувати футбол». Чи коміків в футболі, що можна так і назвати цю програму. І виходить, що ти був перший, ніж, там, Трембовецький, Домницький і так далі. Вони пішли по твоїм стопах. Ти маєш на увазі про те, що я на нього почав ходити? На нього. Ти ж був ще не на каналах футболу. На каналах футболу? Ну, це ж просто була така розважальна передача, де ми вранці, ну, вона називалась «Халапний футбол», тому що тоді це було актуально.
[Фоззі]
А, Влахин, Мілевський.
[Олег Маслюк]
Так, так, ці халати. І ми от хотіли, у нас спочатку була ідея, щоб ми передачу вели в халатах. Тобто от ранок.
[Фоззі]
Ну, а чому халатний футбол? Мало бути з кружками халата.
[Олег Маслюк]
І ми сиділи, це була така розважальна, перша розважальна така передача, мені здається, футбольна у нас на українському ютубі. Вона проіснувала, по-моєму, рік. Я просто тоді, вона була прямоефірна. І я тоді паралельно знімався в серіалі «Куратори». А з дзвінки серіалу «Куратори» це у тебе п'ять днів знімальних, один вихідний. Ну, грубо кажучи, в головній ролі. І в мене субота-неділя, прямоефір. І я просто чисто фізично не встигав там бути в колективі, якось з ними тіпу працювати, штурмувати. І виходило, що я таке, ну, перетворився просто в гавлячу голову, які приїжджали, казали, що треба казати. І через це, мабуть, ну, я покинув цей проєкт. Десь півроку ми були, от до зими. І після зими вже залишилися там Костя Кількарян і Руслан. От. Але так, мабуть, це перша така розважальна передача. І потім же тебе кликали коментувати, ні? На НЛО ви там щось… Ні, на НЛО це кликали у нас Євгена Яновича. Він же великий вболівальник Роми. А тоді співпал новий рік і паска Рома вийшла. В плей-офф лігі чемпіонів, ще й камбек із Варсолоною. Тоді ж була яка історія. Футбол ТРК Україні був як би не цікавий показувати. А треба, щоб якийсь національний канал показував трансляцію лігі чемпіонів. І тому вирішила скинути на канал, який в структурі медіагрупи України був. Це НЛО-ТВ. І НЛО-ТВ почав показувати лігу чемпіонів. А ми ж, грубо кажучи, на НЛО-ТВ як би наша студія, всі наші продукти.
[Фоззі]
Резиденти.
[Олег Маслюк]
Так. І тому таким якимось чином, якимось булатом Євген Янович почав коментувати футбол на НЛО-ТВ. І ще співпала, що Рома. Тому я не коментував, чесно. Я ніколи... в мене просто не вистачає повітря. Правда. Мене буває такий момент, коли десь хвилина 30 вже. І я такий... «А! На! На того! Це! Да! Бу! Ааааа! Ау!» У мене от просто таке. Я просто не можу, ну, не встигаю вимовляти прізвище. У мене немає такого. Хто збирається коментувати на пенсію? Збирався. А вже ні? Після моєго речення, мабуть, ні. Колись я планував та на пенсію, тому що мені не подобається, як коментують український футбол. Тому я збирався трошечки… А от зараз…
[Фоззі]
Показати, хто тут…
[Олег Маслюк]
Так, показати. На Євро тобі жоден не подобається коментатор? А я слухаю з інтершумом. Серйозно? Ніхто не подобається? Мені навпаки здається, що зараз під час Євро, вони ж зібрали всіх коментаторів, яких можна, і пули. Мені от подобаються нові обличчя, такі як похвала. От мені сподобався, усі в парі працюють.
[Фоззі]
Я їх важко відрізнити за голосами.
[Олег Маслюк]
Ти сказав, я навіть не уявляю. Тобто Басенка від Жула, я по голосу відрізняв.
[Фоззі]
Або Лацка. Віталій Волочай, який підізвірний.
[Олег Маслюк]
Волочай з високими нотами, так, він у нас був, його я відрізняю, він ірудований, але це… Як тобі пояснити? Він веде якийсь стерео або моноспектакль на тлі футболу. Це от те, що було притаманно Кацапом, на яких активно надрачували на телеканалі футбол. І це моноспектакль, показати, який ти ірудований, оця от любов до термінології, оці от колонки «100 розумних слів про футбол, які ви маєте знати». Вся ця суха дроча трошки відволікає від футболу. Тобто, якщо я щось не знаю, я нагуглю. Це в епоху до інтернету було цікаво, коли така горсправка сидить і видає там щось. Хоча я подивився кілька матчів, я навіть Волочаю підказував, написав йому під час матчу, але це тому, що я дивився в закладі, де я не міг включити інтершум, тому що це як на стадіоні, от цього відчуття не вистачає. Тому, після того, як з'явилася опція слухати інтершум… Ну, мені подобається… Я не останній раз побачив Віталія і сказав, Віталій, ну, давай ми суха дрочиця. Ні, в нього якраз мокра дрочиця. Ну, мені, наприклад, тут альтернативну доріжку, коли Трембовецький і Байдак коментували, мені це ок, взагалі. А оцього я жодного разу не пробував. Мені так вище-ліше, тому що футбол, як на мене…
[Валерон]
А вони так матюкаються?
[Олег Маслюк]
Можуть, можуть, так. Тобто, від треба спробувати. Мабуть, ні, тому що оце все одно показується… Немігого, напевно, не матюкаються, так. Не матюкаються. Але все одно це хоч якось розмовляє, знаєш, нуль-нуль особливо. Вони там розмовляють голосом Януковича і інших цікавих персонажів.
[Валерон]
Можливо.
[Олег Маслюк]
Ні, я просто хотів би дивитися футбол з якимось коментарем такого авторитетного пабмена якийсь. Натані, йоп, твою мать!
[Фоззі]
Отаке?
[Олег Маслюк]
Оце, оце я б дивився. Куда ти, блядь? Тоді, мені здається, на телебачення ти коментувати не будеш. Та ну, хай телебачення зростає, зростає. Підтягується до рівня. Нам колись 20 років тому люди зі мною в одному закладі подивилися і тоді серйозно пропонували зі змінними голосами піратку в інтернеті, щоб був мат, щоб був реальний підсказ на футбольному полі. Так можна в барі так коментувати і людей запрошувати? Ні. Навіть штука запрошують відомих людей коментувати в барі. Це теж кацарська тема, вона звідти прийшла. Але вона не прийшла, я брав участь в такому. Так? Так, як ведучий, як відомий. Окей, цікаво, а хто для тебе тоді український коментатор, який менш подобається? Коли я їх слухав? Старай поядається? Ну, Басянок, Джулай. Оце була гіпер-іродована пара і в них різні тембри. В Басянка дуже красивий тембр з такою серединкою випуклою. А Джулай давав джазу. А Вацкому? Віктору Володимировичу? Вацкому мені менше подобався. Він якраз вискочив в такий період, коли в нього конкуренції не було. Мезозой, називаємось. Мезозой коментування. Так, і він розчавився у власній величі. А якби була конкуренція, вони би… Розчавився, так? Так, хоча коли він… Це ж він з Вакарчуком вів у 2006-му Іспанію 4-0 після того, що артистів вже довго не запрошував. Святослава Івановичу, як виявилося, не на фарт. Так, а якщо Янович за Рому, а ти за кого? Якщо брати так глобально, ну, Динамо Київ український, там Львірпуль. Інколи поглядаю я за Буванію Ювентусом. А ти фос-ВПЛ за кого? А мені імено Пенісуальна. Я раніше вболівав, там був Лужний, я вболівав за Арсенал. Був Канчельськіс, я вболівав за Манчестер Юнайтед. А зараз якось… Аби наші себе проявляли. Мені головне проти Манчестер Сіті. Я не хочу, щоб арабський долар все купив. Тому я проти Манчестер Сіті, проти ПСЖ. Оце головне. Проти Суперліги. Проти всього чемпіонату Саудівської Аравії. Та-та-та-та-та-та. Твій улюблений Крос, правда ж сказав, що вони всі їздять туди за Харшима. Крос просто… Так він, типу, відкриває моряку. Ну, це ж було, ясно зрозуміло. А їм, в них же і семерники сидять і кажуть, це такий виклик для мене, для моєї родини. Хоч би один сказав, тепер моя дружина буде сидіти в отелі. Ні, ну він жорстко сказав. Він, типу, написав ганьба. Там молодий якийсь… Та-та-та. Там пацан з чемпіонату Іспанії якийсь. 21 рік чи 22.
[Фоззі]
Переходить. Зрозуміло.
[Олег Маслюк]
Просто це коли вони там їдуть на два сезони, грубо кажучи, це зрозуміло там за Харшима. Тому що є один приклад. Оскар, пам'ятаєте, вчався в Європі. В Китай поїхав. В Китай поїхав. Він зараз легенда Шанхай-Сіпх. Він там у нього за 200 матчів. В нього там під 100 ліч.
[Фоззі]
Він там капітан.
[Олег Маслюк]
І що? І що йому? Це допомогло? Ні, мені просто здається, що він там залишиться жити. Це викликає якось зрозуміння. Ніхто там ніколи не залишиться жити. Навіть Шанхай. Інший приклад. Хто теж їздив в Китай? А, ну от. Інший приклад – сучасна збірна Франції, якій Нголо Канте. От він, як з'ясувалося, він не втратив майстерності.
[Фоззі]
Так насправді там зараз багато таких.
[Олег Маслюк]
Правду сказав тільки Бензима. Так дивіться, а в збірній Іспанії грає в основі Ля Порт. Він теж грає в суддівській раїві. Так от, виходить, що наш вибір з Олегом – твій підход. Бо я за Менчестера Юнати, а він за Лівірпуль. Ви червоні. Так ви побійтеся. Ви ж ненавидите. Ми ж тут якраз задумуємося. Так от, наше відео вийде якраз, коли сезон АПЛ буде стартувати. А де можна подивитись сезон АПЛ? Нативна інтеграція. На Сетанта Спорт. Точно, на Сетанта Спорт. А з промокодом ПЧ-40, якщо ви зареєструєтесь на Сетанта Спорт, то можна отримати 40% знижки на річну підписку. Так що, і крім того, подивитись ще НБА, теніс, формулу-1, Бундеслігу, АПЛ і інший преміум спорт.
[Валерон]
Реєструйся на Сетанта Спорт з промокодом ПЧ-40, який дає 40% знижки на річну передплату. Таким чином, ціна річної підписки на АПЛ, Бундеслігу, НБА, НХЛ, формулу-1 і інший спортивний преміум контент складе всього 654 гривні. Насолоджуйся крутим видовищем і підтримай кампанію Сетанта Спорт за антипіратство. Диви спортивний контент легально.
[Олег Маслюк]
Головне, що в цьому цікаве, що буде по понеділках огляд такий на годинку з усіма моментами. Тому що мені доводиться на гастролях дивитися цей огляд, піратку. Це часом буває через два місяці після туру. А на Сетанті є огляди для речної тубі? Ні, коли огляди матчів, в тебе там Nottingham Brighton, ти можеш пропустити якось, ну що там, якийсь 0-1. А коли в тебе огляд туру, ти все одно дивишся. Тому, користуючись нагодою, якщо вже нативний спонсор, шановна Сетанта, щоб достукатися до мого серця, будь ласка, зробіть по понеділках огляди туру нормальні. Можете нашого Олега запросити, він вам з задоволенням розкаже, чому саме Ліверпуль сьогодні програв. А для Ліверпуля взагалі буде сезон цікавий? Так, це зрозуміло, тому що в Ліверпулі вже прийшла та епоха, коли у Ліверпуля був стаканний склад. І зараз вони постійно знову починають підсилюватися якоюсь групою футболістів. Хтось підсилює, хтось не підсилює. І зараз новий тренер, звичайно, це трансформація, просто закінчився цей цикл Ліверпуля, який вони вже мали, який вони зробили, і зараз новий цикл з Луісом Гіосом, Нунісом і новими, ці Собослаєм. Це дуже цікаво подивитися і дуже страшно перед сезоном. Так, передбачити це. Але протистояння того Ліверпуля з Манчестер-Сіті, навіть я тоді пахував за Лівер, тому що скільки можна купляти собі? Ну так, просто вони раніше працювали по схемі, ми беремо торбу людей, хто залишиться, то вліз оцей пазл сюди, це нормально, всіх інших викинули. Потім вони почали робити точкові серйозні придбання в лінії, і це, звичайно, спрацювало. А пам'ятаєш, що Судакова сватили в Ліверпулі? Судакова сватили скрізь. Судячи з українською пресою, або пресою, до якої дотичні українські агенти, хлопець дуже гарний, враховуючи те, що він під харківським дахом, був дуже цікавий гравець, але до Ліверпуля там ще… Я навіть бачив розбір про те, що він точно не потрібен Ліверпулі, що Ліверпулі не платить великі гроші за гравців з цієї географічного положення, скажімо так, з цих чемпіонатів. З сірої політичної карти, як називаємо це так. І що вони там накупили в центр поля того ж Стабусла, якого згадував Олег. Це так, буде цікаво. Ну і не забувайте, що наша мета 100 тисяч підписників каналу «Пряма Червона», після чого офіційно настає щастя, здоров'я, свобода і смерть ворога. Якщо вже від футболу не відходячи, про небезпечну передачу поговоримо. Завжди був такий виклик, чи може існувати розважальний футбольний контент на Ютубі, бо, погодь, у нас його не було довгий час. Були огляди матчів, аналітика якась. А без оглядів матчів мені взагалі важко уявити, щоб я на щось повівся. Тому коли був третій тайм, мені було зрозуміло, від чого ми танцюємо. Зрозумілий був трикутник плюс гість. І головне, були свіжі огляди. Якщо хтось вигравав в тій лізній Європі або там, були захмарні показники. Для програми з собівартостю 18 тисяч гривень зібрати понад 20 відсотків від аудиторії. Це було дуже прикольно. Але тільки коли хтось вигравав. Якщо всі програвали, люди виключили. Бо я сам виключив телевізор, закинув пульт. Але зараз зовсім інакше в Ютубі все. Зараз, наприклад, збірна Україна на Євро. Після матчу з Румунією найбільш перегляди у всіх були. Тому що всі дуже хайпували на цьому. Я навіть бачив обкладинку. Типу, поразка покоління. Хоча людям по 21 рік, у них цих поразок і перемог. Не треба було як кацапи прокачувати. Робити ідеальну рекламу найкращим в історії. Всі хайпували в цих обкладинках. Типу, позор і так далі. І воно набрало велику кількість. А після перемоги і нічі набагато менше переглядів. Я не вірю в таке. І з Ютубом дуже важко. Оскільки ми не знаємо реальних показників. І ніхто нам, поки ми на кокона не накинемо провода, ніхто нам цих реальних показників ніколи не скаже. Я просто, це дуже логічна річ. Тому що Євро тільки почалося. І, зрозуміло, весь контент, який би він не був, будуть дивитися. Хороший, поганий. Враховуючи на качку, на качку, на качку. Безумовно, Євро, свято футболу. Всі чекали його дуже довго. Ми вийшли, ми пройшли цей складний шлях. Зрозуміло, що після першого матча, коли ми програли, ентузіазм пав. І зрозуміло, що перегляди будуть падати. Я про небезпечність кажу, що це безумовно складна річ. Тому що ми розуміли, що це нішова річ. Це дуже вузько-нішова. І дуже складно задовольнити. Треба, щоб ти любив футбол, по-перше. І, по-друге, ще, окрім того, що ти хочеш щось футбольне подивитися, як огляди в фозі. Я хотів посміятись. Подивитися, посміятися. Цю річ, це прямо, скажімо так, передача другого порядку. Футбольна. Тому це складна, ми розуміли, що це річ нішова. Але в нас завжди була мрія створити передачу розважальної річі про футбол. Щоб просто сидіти, тренувати про футбол, і там, без всіх цих чотири-три. Але ж, ну, закінчуються гості ж, правда? Це також проблема. Це проблема будь-якого ютубового проєкту. От бачите, я до вас зріз. Це для мене ознака, що гості такі закінчуються. Самокритично.
[Фоззі]
Жовта карта. Висиш на карту.
[Олег Маслюк]
От, тому, без сумніву. Але ж, ну, ніхто не забороняє по-другому коло. Якщо людина там... І хто ви там? Ви там запрошували Дашу Кубік, наприклад, говорити про футбол. А це, ну, розумієш... Хто це? Це блогерка. Даша, вона знімає тіктоки. Це поправляє на соцмережі зараз, до речі. Рік тому на твоєму місці сидів Сергій Жадан і розповідав нам, що треба йти в тікток. Виявляєш, що сидів на твоєму місці? Ого. Треба трошки серйозніший атмосфер. Прикольно. Саме тут? На цьому місці сидів і розповідав нам. Я йому обіцяв, що... І знімав тікток, до речі. Ну, от, бачите. Людина йде в нову часу. І з творчістю крізь час. О, от так скажу. Щось я...
[Валерон]
Про Дашу Кубік.
[Олег Маслюк]
А, про Дашу Кубік. Розумієте, щоб... Крім того, що це нішова річ, щоб затягувати ще якісь, ну, перегляди людей. Зрозуміло, щоб розширювати аудиторію. Нас завжди просять, давайте якогось футбольного. Ми дуже хочемо футбольного. Але є одна проблема, що люди футбольні, вони не завжди...
[Фоззі]
Вони не говорять.
[Олег Маслюк]
Ну, от, я якось хотів відіювати. Дуже мало людей, які можуть прийти просто, сісти на диван і розслабитись. І розумієте, що не треба переживати за кожне слово, яке ти скажеш. Бо потім тобі прилетить. Тебе все життя вчили, що м'яч круглий, і суперник сильний. От, і ми всі, ми аутсайдери. Оце всі казати ці речі. Тому це дуже складно. От, у нас був караваїв-брашкот. Мені сподобалося, що от люди самі відкриті, які... Ну, відкриті, які можуть щось говорити, які от не переживають. Але, ну, таких дуже мало, правда. Тобто, от. І коли ти кличеш футбольного, ти можеш задовольняти якісь, тіпа, запити якоїсь набагато бущої аудиторії, які хочуть, щоб от якийсь футболіст розповідав і свідався. Ніж коли ти кличеш Дашу кубик, і це просто весело, що вона прийшла, і просто... Ти підтягуєш її аудиторію. Але вона взагалі не в футболі. Не в футболі. Я хотів... Колись я побачив розклад, здається, когось з Невелів, з братів. Він працював якийсь сезон на BBC, і його розклад денний. От коли він з 8 ранку, він займається 3 години з репетитором по вимові, потім займається з тренером, який йому пояснює схеми, за якими гратимуть сьогодні дві команди. Потім ще один перегрів, потім чек, коли вони приганяють, і тільки потім ефір. Якби в такий розклад грошей вистачало настільки, то наші колишні футболісти за рік перетворилися би просто на спінос. Тому що вони всі там ворота, циграчками, гдє-то не повезло. Якщо б тобі платили гроші, щоб ти на 8 ранку, з 8 ранку займався з репетитором і так далі, вони ж розумні люди, є дуже багато людей з почуттям гумору. Це просто бідні. Оце гарний коментар. Це футбол. Суперник дуже сильний. Для мене це мем після Боряка, швейцарський футбол на підйомі, румунський футбол на підйомі. Кому б мене пересрали, ото і футбол на підйомі. Зараз кажуть, зараз всі навчились грати. Уже немає. Вони колись, пам'ятаєте, вилетіли від Кубса, по-моєму, у Фінського. І вони потім купили чувака, який їм забив. Оце не пам'ятаю, сезона три назад. Вилетіли вони від Кубса, і прес-конференція, по-моєму, Сачко був тренером, він каже Кубс — це дуже сильна команда. І ти думаєш, ну якщо Кубс дуже сильна команда, то швейцарський футбол на підйомі. А хто на прогибі? Я завжди люблю, коли футбол розмовляють трошки відкритіше, ніж ці фрази. У мене інколи це самого не виходить, але дуже хочеться, щоб якісь українські футболісти все-таки зрозуміли, що м'яч круглий і поларівний, всі знають. Аби казати не так. Мені навпаки хочеться завжди, щоб нові обличчя в футболі з'являлися. Ми цим намагаємося займатися на каналі Збірна. І інколи мені вражають порівняння Трембовецького, коли він говорить про футбол, а каже, що це не як якась фраза про Збірну Україну, що легше робити реформи, ніж революції. І якимось чином, він це поєднав з героєю Збірної України. Костю, так. Костю Молодець. Ми казали вже про Женю Яновича багато. Ну, згадували. Ви разом ведете цю небезпечну передачу. Здається, що він дуже впливає на твою кар'єру. В плані просуває мене? Так. Ну, можливо так, без сумніву. Просто Женю…
[Фоззі]
Дружання підтягує. А дружання підтягує його.
[Олег Маслюк]
Це ж такий пацанський буат. Просто ми ж з ним в житті майже не бачимося, а так в нас є місце, де можемо побачитися, поговорити про щось, про наше спільне. Насправді просто він у нас, мабуть, в студії зараз найбільш соціально активно відома людина. І без сумніву, що у нього своя передача, що є, 2023. А він не переименував на 2024? Ні, цьому фішка. Поки ні. Він теж у нас був. А може заставку дорого виробляти, ні? 24 дуже складно виграє вірш. Ну, тобто, 23 ще, 27 ще можна, а 2024 дуже складно.
[Фоззі]
Ми вирішили так.
[Олег Маслюк]
Можливо, чому ні? Я казав, знаєш, у тебе пісня, просто мантуль 2024 і все. Ні, нормально. Оця циферка оп, перевертається і все, і нормально. Але так одна дуже відома в Україні компанія зробила. Яка? 95-й квартал.
[Фоззі]
А, стало 96-го?
[Олег Маслюк]
Ні, там людина підтягується, я згадав. Получиться вкраде, так? Ну, нічого, ладно. У своїх крас ти то нормально. Я прошу. Це ж залишиться, мабуть, на початок. На анонс. У своїх країнах. Так, і тому, ну, взагалі ця передача, тіпа, задумувалася, що ми от будемо там вдвох розмовляти форматно, грубо кажучи, про футбол. Якось ми і не думали, хто ще там, може буть, ну, замість мене, або замість нього. Але може здатись, що притягує мене. А в 2023-й поколікав, бачиш? А ми були весь так, як студія. Я бачу, так. Ну, бачиш, це ж лейтнайт. В принципі, в лейтнайті завжди є друга людина, яка стоїть збоку. Там, мені здається, самодостатній лейтнайт. І мені здається, це може відволікати трошки. Добре. Коли ти... Ти ж бачила, як з твого боку виглядала оця історія з подкаст-терапією, з цим бурхливим розвитком? Не міг, може, другу підказати, з якою людиною він має справу? Я ж, дивись, я і з Партиком жодного разу не бачився. Не то, що я здаємий з ним, я жодного разу його навіть не бачив. Тому що у нас там були свої ці проєкти небезпечні, інші. У них свої. Коли подкаст-терапія стала таким ласковим маєм, в цьому сенсі, що вони могли пускати там двійників по різних регіонах, в них дуже стало мало часу, в них тури. Тобто тиждень вони тут, тиждень у них тури по Україні, грубо кажучи. Це, взагалі, феномен, тому що у них зали продавалися стандарти. Так, він розповідав про ці рекорди. Тому підказати, хто, ну, хто Спартак, я не міг, тому що я його не знав. Ну, в розмовах з Женєю... Або чи казали, що ти просто з Києва, як реагувати на людину з ім'ям Спартак? Тільки якщо ти не вболівав за жіночий гандбол. Тільки для тих... Не знаю. Ну, в розмовах з Женєю він був тіпа, ним, ну, таким, трошки причарований. Причарований, я розумів, тому що... Ну, або, як він каже, професійно працюваний бреханом. Не знаю, чи треба це наголошувати. Тобто він завжди... В нього були розмови такі про нього, як... Спійте там про нього.
[Фоззі]
Спартак.
[Олег Маслюк]
Гадне ім'я Спартак? Ну, так, як у римлян до Спартака. Тому мене, якби, не було відчуття, що якось... Ну, Женя, він людина наївна, така довірлива, але, ну, обманювати Женю також якось інколи рука не повертається. Тому я вірив, вірив, що, тіпа, така людина... А про успіх оце що думав? Ну, ви ж намагалися поговорити. Ні, я вважав, що це круто. Це було на той час потрібна річ, ну, для суспільства. І вона спрацювала. Дійсно там у них цікаві речі. Єдине, що вони ж там навіть на початку пишуть, що ми, лікарі, ми не носимо... Відповідальності. Відповідальності, навантаження. Але потім щось накинули, що ви ж лікарі. Ну, тобто, вийшла така річ.
[Валерон]
Про дипломи.
[Олег Маслюк]
Тому мені здалося, що це фантастичний такий кейс був. Здалося, що прям круто-круто. Нарешті... Це був настільки фантастичний кейс, що ти мене просив знайти його телефон, і я йому писав, а вони такі, напиши Спартаку Соботі. Такого не було. Я ж, Буратіна, був тупою. І я, тіпа, ну... Ти спитай в Іванова, а Іванов його знає. Я питаю у Іванова. Тіпа, Спартаку, на тобі контакт. Я пишу чуваку, взагалі не розуміючи, хто це, що це. Валера. Валера захотів. А тепер він, блядь, Валера той питає, як ти міг? А ти як міг? Хайп. Це хайп. Перегляди, цифри. Моє сприйняття його було таке, що я був на нього заочно дуже злий. У тій простій причині, що він своїми діями зробив мого друга слабшим, грубо кажучи. І це мене дуже сильно розізливо. Да дай Бог всім так стати слабшими. Було враження, що Женя якраз вийшов з цієї ситуації. Але з іншого боку він зробив його трошки сильнішим. Я пам'ятаю те відео, там, де Женя пив водичку раз на 20 секунд. Бо це було так... А ти на нього злився ще в процесу цього періоду?
[Фоззі]
Чи коли почалося?
[Олег Маслюк]
Коли почалося? Я його не бачу. Мені здавалося, що якась дуже полі, потужна людина, яка може все. Аристович №2? Такий Віталій Волочай у світі всього. У світі спорту. Віталій, сорі, що я тебе порівняв в «Спартаку» в суботу. Людина, це як... Грубо кажучи, як Лукашенко. Я ж служив, я ж футболіст.
[Фоззі]
Так, так.
[Олег Маслюк]
Це Аристович точно. Аристович №2. Я ж в космос літав, я ж водолаз. Я льотчик, я в танки горів. Мені здається, що вона на вас теж позитивно впливнула, за рахунок того, що Женя більш знаменитим вийшов з цієї історії, зробив свій лейтнайт, «Небезпечна передача» може теж якось підросла. І частина аудиторії. Можливо, так. Але я ж кажу, не дай Бог кожному переживати такі моменти. Тому що те, що зробило сильніше Женю, тому що мене то це якось не торкнулося. Це без сумніву. Те, що Женя, можливо, якось в собі трошки перекраївся, також.
[Фоззі]
Але Женю ми все одно любимо.
[Олег Маслюк]
Ми дуже любимо Женю.
[Фоззі]
Запокійся, запокійся.
[Олег Маслюк]
Давай про маму «Хихотала».
[Фоззі]
«Хихотала», так.
[Олег Маслюк]
Поки тільки одну букву поміняла, так що. Випустили ви новорічні випуски, потім знов щось пропало, так? Так. Мусили випускати випуски ще весною, десь на початку травня. Потім приносились на червень. Річ в тому, що ці ж випуски це така річ спонсорська. Тобто є пул спонсорів ми збираємо. І от під нього знімаємо. Тому що зараз контент робити заради себе, це якось... То зараз запиту нема, так? Ну так. Треба просто зібрати пул спонсорів. Трошки в нас не виходило це зібрати. І якось робити, знаєш, аби робити, також хочеться робити якось якісно, прикольно, щоб воно дивилося. Щоб, можливо, якийсь канал зацікавився і придбав цей продукт. Тому поки ми... Це точно буде, але трошки пізніше. А як би ти взагалі цей гумор назвав? Багато кажуть, знаєш, про якесь дізель-шоу з ним порівняння. Ще з чимось? Ти би як цю нішу гумора обозначив? Нашу? Мамі хотіло? Це гумор, який для всіх. Тобто у нас є номери, які більше для молоді. Є номери, які для людей середнього віку.
[Фоззі]
Чому ти на мене подивився?
[Олег Маслюк]
Я просто згадав, що я давно не дивився в цю сторону. Є гумор для молоді, для людей середнього віку. Є гумор для людей, які люблять експериментальний гумор. Тому «Мама Хахтала» — це такий ніша універсального гумора, я б сказав би так. От так. Ловка. Ловко сформулювано. Коли ми раніше знімали виходи на ГОТІВІ, у нас виходив півтори години випуск в тиждень. Тобто ми там по часу, який ми робили контент, ми займали перші місця серед всіх структур. Це ж головна проблема гумору автори. І це дуже складно писати. Півтори години гумору я не впевнений, що... Напевно не всі сильні випуски. Навіть стендапери якісь класичні. Я скажу так, не всі сильні номери. Безумово, що кожен окремий випуск збирався із номерів різного класу. Перший і останній.
[Фоззі]
Класика КВН.
[Олег Маслюк]
А ось те, що Роман Грищук став депутатом, вас якось вплинуло на вас? Так, безумово. Рома — це ж наш лідер, керівник студії. Просто це його рішення, воно якось було таке спонтанне. Хоча Ромчик завжди був... Роман Павлович завжди був людиною такими лідерськими якостями. Він ще з універу був, всякі студради, СРСК, він капітан команди КВН був. Тобто завжди він був в такому ентузіазмі щось робити. Лідерський. Тому його рішення було зрозуміле. І ми всі це зрозуміли, це прийняли, тому що був шанс пройти у владу. І Роман їм скоріше стався, і мені здається, що він з цим справляється дуже добре. Це як в борців. Є шанс пройти в ноги? Приходь. Є удар? Треба бігти. Тіпа він завжди думав про це, так? Ну ти кажеш, є шанс пройти у владу. Ні-ні. Він просто завжди був на цих лідерських таких соціально важливих якихось засадах. Тобто от вести, щось міняти, щось робити. І тут був такий момент, що можна було це зробити вже от. А зараз от з певним часом, як думаєш, це була помилка чи ні? Те, що він в Верховній Раді? Ні. Це абсолютно... З точки зору... О, дякую. Того, що він в Верховній Раді... Ми дивимося на те, що зараз відбувається зі Слугою Народу, як все це виглядає. До Слуги Народу дуже багато запитань у всіх. Окремо, конкретно до Романа Павлича запитань, мені здається, не дуже багато. У всіх. Тому що в нього комітет освіти і науки. І мені здається, він там працює, як може. Зараз ми от там в НАУ нарешті...
[Фоззі]
Ректор поміняли?
[Олег Маслюк]
Ректор поміняли, тому що там...
[Фоззі]
А здавалося, що цього не станеться вже ніколи?
[Олег Маслюк]
Ніколи. Скоріше літак пилотить оцей, чим ректор там поміняється. В КПІ зараз новий ректор. Тобто в нас же, яка була система, що ректори думали, що університет — це їхнє князівство. І вони там князі. Тобто, що ця посада не змінна. Але вийшло, що змінна. Так. Міністр освіти рано чи пізно прийде до нас. Сюди? Так. І будете казати, що на цьому місці сидів Маснин?
[Фоззі]
Так, будемо казати.
[Олег Маслюк]
Цікаво. Нам Женя розповідав, в багатьох інтерв'юх казали, що ви ходили на вечірній квартал, носили дивани, виносили на сцену, дивилися, як квартал працює, роздивається. Намагалися повторити це? В якійсь мірі? Ну, така модель, як у кварталу, вона шикарна, безумовно. Вийти з КВН і легалізуватися. І сам процес підготовки, сама робота, безумовно, трошки брали. Бачите, в них результативність. Один до президента дійшов. Хлопчик до депутата. В нас в кліпі ж грав, пам'ятаєш, 10 років тому в нас був кліп, якраз мама хохотала, і ти там був кандидат, здається. Та-та-та, пам'ятаю, пам'ятаю. Ти теж думав про політику? Ну, дивіться, в 2014 році я піктивно балотувався в Мар'як-Київ. В мене була предвиборча кампанія, тоді були вибори страшні. Я, Дарт Вейдер... А це коли Береза проти Кличка, чи ні? Ну, щось таке. Ти був технічним кандидатом, так? У когось забирав голос. Був таким. Ми до реєстрації не дійшли, але у нас була предвиборка, там Маслюк мер, я в піджаку, у мене завжди один піджак, жовта сорочка. В мене там була палатка біля КПІ. Я роздавав туалетний папір з написом «Досить це терпіти». У нас була така предвиборка. Це відлуння, скоріше, того приколу Кузьми. Кандидат Єгор Лупан. Залупана. А бампер? Так, але у нас було трошки по-іншому. Це було тільки в їхньому шоу, де вона там сиділа. А от ми це робили більше через Ютуб. У нас були зустрічі в ПМУ, я пам'ятаю. У нас були зустрічі із кандидатом. Приходили люди, які дійсно щось в цьому вірили. Я пам'ятаю, у нас була палатка.
[Фоззі]
Не шкодувала тих людей?
[Олег Маслюк]
Я потім пояснював їй, що це трошки на те. Була палатка, і де мужчина? В окулярах такий. А ви кандидат? Агітація.
[Фоззі]
Папірчик.
[Олег Маслюк]
Каже, а я можна запишусь до вашої команди? Кажу, зовсім, будь ласка, записуйтесь. Каже, я юрист, якщо треба допомоги. Кажу, ну добре, давайте. І він, каже, навіть приходив. Не треба допомоги? Кажу, поки ні. Добре, дякую. Дякую. Ну, тобто, деякі люди ввіли.
[Фоззі]
Совість.
[Олег Маслюк]
Ну, совіст не було, але що робити. А в компанії Романа ти брав щось? Ні. Абсолютно ні. Тому що це вже серйозна річ. Там вже обхохочешся. Чи там можна було, в принципі, на будь-кого написати слоган народу, і його вибрали, напевно? Ну, мені здається, можливо, і так. Можливо, деякі люди таки прийшли. Була величезна квоту довіри до цих людей. Тобто, це були якісь люди, такі нові, на те, що ми там звикли, і тому до них якась була довіра. А як тобі зараз Квартал? Ми ж від Кварталу починали. Є, чесно, дуже рідко. Дивлюся, розважали мені якісь передачі. Вони зараз називаються Єдиний Квартал, так, по-моєму? Так, ми йшли сюди на зйомку, я побачив лайтборд, здивувався, що вони називають, а потім думаю, ну так, це ж Єдиний Телемарфон. Може, Єдиний Телемарфон. Раніше був Квартал, жіночий Квартал. А зараз з шаброшеними перчатками? Так, Єдиний Квартал, так воно називається. Чесно, я не дивився їх дуже давно, і навіть на Новий Рік підфончики не включаю. А ми знімалися, ми співали в тому новорічному шоу, і я час від часу, коли ми в них знімалися, я слідкував. Ходив, тому що робота сценарістів мені була цікава. І в них на певному етапі були дуже гострі жарти. В цьому і полягала відмінність, як Леонід Данілович книжку, типу, випускав «Україна не Росія», тому що в них достатньо гострі жарти. Ми з ними гастролювали якраз в момент, вони зробили дуже багато для десакреалізації Віктора Федоровича, Януковича. Тобто він виглядав дуже… Десакреалізації. Мені здається, вони спочатку багато зробили для… Ні-ні, вони спочатку їздили за нього, а потім їздили проти нього. От. І якраз вони попрацювали. Але новорічне шоу, це ж має бути як, ну, на це треба попрацювати дуже добре. Це не півтори години. Це до Нового року дві години. Так, там має бути просто витяжка задрінахрома. А я дивлюся, номери слабкі. Навіть попри їхню там, непатріотичність, попри те, що вони гралися на якихось дурницях. Але гратися теж можна по-іншому. Це могло б бути хоча б смішно. А це не було смішно. І мені стало дійсно страшно, оскільки з їхньою історією, ледь не сказав, хвороби, з їхньою історією роботи, з їхніми авторами, які в них були, а там були гарні. Найкращі автори в Сіськодавській. І тут такі номери. Зрозуміло, що їхня аудиторія рже. Ну, їхня аудиторія рже, але вона б ржала просто. Найкращі автори пишуть номери про Сіськодавські і про Тайцкавиці. Ну, можливо, розумієш, після війни просто хтось там, можливо, поїхав, хтось там цей, але, ну, хтось не повернувся. Хтось поїхав, не повернувся. Річ у тому, що вони молодці. А, через те, що вони оновили трошки обличчя свої, ну, запросивши нових людей квартал. Тому що, коли вже трошки дивитися на них без цих обличчяв, вже так воно виглядає, ну, як ти кажеш, страшнувато. Тут вони молодці. Ну, і Б, я не знаю, ну, просто зараз складно. Я розумію, я пам'ятаю, коли вони тоді тушили всіх політиків, коли у них Ляшко заходив, тіпа, в елайфістінг, от, і справжній такий, ти думаєш, йома я, ну, це ж вже трошки, можливо, перебір. Ні, ну, їх почало заносити там теж дуже давно. Але, так, важко жартувати посеред війни. Важко, враховуючи їхній бейграунд і, якби, присутність на першій позиції в державі їхнього колишнього номера один. Але стендапери ж знаходять якось можливість вдало жартувати і тримати зали, і продавати ці зали, і виглядати свіжо. Чому квартал з усім цим своїм ніби скребом гомористів не міг на хоча б пару влучних жартів на новий рік зробити жартів, від яких людям стало би тепло, я не знаю. Це що, така настільки важка кадрова ситуація? Я тобі також не можу, правда, це пояснити, тому що, по-перше, стендапі, шоу, концертні це споріднені. Це споріднені річі. Чому? Тому що жарт в стендапі, в формі, коли ти вільно спілкуєшся, він може бути набагато рази смішніший, ніж ти його закинеш в номер. Я розумію, але жарти працюють, що там, що там. Просто в стендапі чи в схумі якось простіше жартувати. Ти вважаєш, що важко писати номери ніж в стендапі? Якийсь, так, якийсь ні. Це, ну, різні парадичі. Тобто є також різні стендапи, гумори різні. Ні, просто стендап як приклад того, що гумор в війну теж працює. Працює, так. Я просто, оце про російська ДОС і ще скажу на те, що я їх захищаю, просто раніше можливо вони думали, що у них такий статус, що їм пробачать усе, грубо кажучи. І до війни це якось і пробачалось. Ну, закривались якісь очі, не було цього. Ну, у них ще були такі жарти також і тоді. Завжди, завжди, так. Просто зараз якісь речі перестали їм пробачатися і дуже кропітка у вас зараз суспільство таких речей. Ну, і через те, що фронтмен де знаходиться до них, тим більше прикутував. Їм просто казали, що ми ж, якщо він навіть стане президентом, ми ж не змінимося, ми так само будемо всіх в пісочі і воно якось не вийшло. Ми просто давно знайомі, дуже добре ставимося. І це для мене був просто нокдаун, коли я блін, ну, якщо з вашою вишколою ви не можете... Ти так переживаєш до них, не обурюйся. Ні, просто ну, я здивований, бо це новорічне шоу, яке буде, ну, спраймніше. Мені здається, що жарт, ця сценка про Туцька це прям дніше, ну, от прям настільки дніше, наскільки це...
[Фоззі]
А про Рівне? А? Про Рівне, про Целутку?
[Олег Маслюк]
Про Туцька, про воєнкоми, який там передає шифровки. Розумієш, це, тіпу, договір самих з собою. Тобто, от ми, коли виходили у нас новорічні випуски, ми домовилися, що ми, а, не показуємо людей в формі на сцені, б, ми не жартуємо про такі от навколо ці теми. І тому, от, ми це домовили самі з собою. Вони вирішили, що зараз, ну, від цього не скриєшся, грубо кажучи. Від війни, якби, ти очі не закриєш. Ну, і дякуємо, звичайно, за дах Бару Хендрікс. Богдана Хмельницького, 42. Скільки хороших людей ми тут записали, скільки поганих жартів озвучили, майже історичне місце. Якщо тут з'явиться дошка пам'ятна, знаєте, це через нас. Хендрікс, Пряма Червона. Вибач, це з кавенівських часів. Ти засікаєш, що знаходить відлуння в соціумі. От пішла, вони подивилися там кількість лайків, перепостів в інстаграмі про того воєнкома. Вирішили це обжартувати. Це ж жіноча аудиторія, бо йдеться про цілунки. Це актуально, бо військово і війна. Чому ми не можемо обжартувати? Далі про смак, питання смаків вже. Так, але ж розумієш, тут вони не розуміють, що на фоні одного ТЦКшника, оцього, вони починають трошки ганьбити всіх ТЦКшників. Ну, розумієш, тут... Просто ТЦКшники, всіх людей в формі. Ну, людей в формі, грубо кажучи, так. Це не те, що конкретно цього вони висміли, і все, і на цьому закінчилося. Це ж ціпляє цю велику нішу. Людей в формі. Так, і при тому, що з ним-то теж там все, він наче там поїхав на фронт, і все з ним більш-менш нормально. Є там ще історія, що він поїхав на фронт, він там побував місяць, і зараз він десь в Закарпатській області знову там якась у нього посада. Щось таке. Ну, окей, тим не менше, це... Пішов на підвищення на Закарпатську область. Як на мене, все одно, такий... Не те, що нижчий пояс, а низькопробний. Можна сказати низькопробний?
[Фоззі]
Ну, низькопробний, так.
[Олег Маслюк]
Це була штанга. Вична штанга, а ми сьогодні згадуємо футбол. Це була штанга з вилітом бауту. Причому вже не перше у них. Якось їх трошки навчить. Граблів можуть бути не в одні. А ви що думаєте про квартал і їхні жарти під час війни? Пишіть в коментарях. Ти не дуже ведеш соцмережі? Не дуже. Чому? От я не знаю, якось я не соціально активний. Я використовую соцмережі для якогось переписки з якимись людьми. Ну, або якось просування... Продуктів. Небезпечної передачі, так. Не розвиваєш власний бренд? Не розвиваю власний. От через соцмережі якось ні. Я не можу це якось пояснити. Я розумію, що це правильно, що зараз без цього ніяк. Але я особисто якось не можу це пояснити. Чому? Моя повага. Повага. Може тому, що ти, кажучи, довгий час смартфоном не користувався? Там компас був?
[Фоззі]
Просто не було карти.
[Олег Маслюк]
Який номер? 28. Туди. В мене був... Ти не розумієш, який. В мене була Nokia, яка отримала зарядку там тиждень. Економія часу, грубо кажучи. Ти от там не сидиш на класі, щоб щас дивитися на природу, на людей. От. Ну, якось таке. І дійсно, можливо, звичка збігти пішла, що телефон – це така річ. Чую я вже давно із айфоном. Але все одно кажуть, що у тебе такий старий якийсь айфон.
[Фоззі]
Ми готувалися.
[Олег Маслюк]
Восьмий чи щось таке. Він, дивіться, він у мене помирає. Давайте, я сказав.
[Фоззі]
Давай його поховаємо офіційно. Я тобі зараз дам.
[Олег Маслюк]
Він у мене помирає. У мене 8+. Помирає, у нього вже розбитий екран. У нього вже все. Я думаю, коли ж ти зараз помираєш, щоб я купив собі новий, вже вільно. Тому що він працює, він вітає, все нормально. А він не помирає і не помирає. Я його вже добиваю-добиваю, а він вже виїжджає. Ну, не хочеш добивати сьогодні, доб'єш завтра. Це цікаве таке ставлення до сучасності, скажімо так. Ну, я ж бачу, я не зовсім відповів на твоє запитання, просто я сам не знаю, чому в мене не тянув соцмережі. Правда. От не знаю. Ця позиція достойна. Дякую, дякую. А ти не задумався про стендап? У мене колись було пара стендапів. Наша студія почала їх робити одне із перших. У нас були малі опері-вечірки. І ми там виступали з стендапами. Взагалі, що мама хокотала, вони на Лук'єві з'явилися як стендап-шоу спочатку. Тобто у нас був два номера, і все стендап перейшло. Але в мене там три стендапи, один з них називається Ясилюк. Всі чогось думають, що Ясилюк. Я народився в Києві, там початок такий, живу на такій експлуатувавчій образі.
[Фоззі]
Ваня Пасюк. Знаєш такого?
[Олег Маслюк]
Ні.
[Фоззі]
Ну от загуглиш потім, якщо телефон потягне.
[Олег Маслюк]
Чого я експлуатую? Ну дійсно, завжди я їду, там в таксі десь, а ви з Києва? А ви звідки? Кажу, з Києва. Кажу, ну так. А не думав, ніколи б не подумав. Думаю, чого? Я ж вроді одягнений більш-менш. Ні, не думав. Тому я тоді ще був, спілкувався українською, і, значить, приїхав. От було таке якось в Києві тоді вираження, що… Так, так. Або з області, або звідки звідти. І тому от був такий пара стендапів. Стендап – це така ж складна робота, мабуть, кажучи, які там написання номерів. Всі думають, що це якось дуже весело, що ти отам понакидував, полеселився, ох-ох, мав цього видав. Це складна офісна робота, де ти сидиш і от так думаєш над кожним реченням. Потім ганяєш по фокус-групах. Ну, для себе там, так. Перечитаєш. Тому стендап… У мене просто якось зараз в голові не так багато якихось ідей від себе, щоб щиро не придумувати. А що ти на Ютубі дивишся? Ти дивишся Ютуб? Безумово дивлюся. Зараз через те, що я там…
[Фоззі]
Кроме Жені.
[Олег Маслюк]
Ну, хотів сказати, що я його майже не дивлюся. Мені, Жені, я тебе дивлюся багато. На небезпечну передачу ставлю. От. І що я дивлюся на Ютубі? Я дивлюся зараз через те, що я ходжу там на мого футбольним експертом, то більше футбольного контенту дивлюся. Дивлюся, ну, Віктора Овецька. Дивлюся просто там якісь футбольні цікаві канали, які там випадають мені. Що ще дивлюся? Стальненка дивлюся. День Стальненком не подивився, день не розпочався. Інформаційні канали, якісь… Ну, а так інколи що попадає. Я не можу сказати, що в мене там підв'язані канали. І щось цієї розважальності. Інколи по настрій. Щось не захотілося. Включив дивлюся. Зараз, якувати Богу багато україномовного контенту. Про рибалку щось? Може і про таке подивитися. Про Сергія Рибалка? Вона же пряма червона на передачі з футбольним накелом. А що?
[Валерон]
Ухилом.
[Олег Маслюк]
Як думаєш, а чого не вистачає в українському Ютубу? Є якийсь такий формат, жанр? Ммм… В українському Ютубу я… Можливо, можливо, не вистачає якоїсь передачі. Я не знаю, чи зараз вона потрібна більш такої гостріх передач. Розумієш? Тобто все якось прикольно, придумано, все це. Але скрізь якось стерильно. Можливо, якогось жесту не вистачає. Гумористичного. Тому, що не конфліктують люди. А, гумористичний жест? Тобто, чорного гумора якогось? Ну, можливо, такого трошки. Чи от як були в… Хоча ні. Хоча ні, мабуть. Я просто не зовсім таке люблю. Просто, знаєш, мені дивиться передачі, вони якісь схожі між собою. От так от. Не знаю. Просто, можливо, це треба робити і перевіряти. І щось інколи, що людям зайде воно стерильно. Знаєш, навіть ти інколи не здогадуєшся, що ця віч може бути цікава. А от знаєш, кажуть, що у нас раніше була доповнена масштабна вторгнення, коли дивились російськомовний контент. Дуже популярна була у них оця передача «Що було далі?», «Що було далі?». І казали тоді, що у нас немає такого гумору, тому що у нас гумор не ображає. Не гнобить, як би. Підколює, але не без такого гнобіння жорсткого. І тому казали про жарко у нас, про смажка не буде у нас заходити. Хоча зараз зняли про смажку Юрія Ткача і, в принципі, непогано вийшло. Тобі теж гумор такий… Це прикольно, коли дозволяєш трошки більше, ніж заведено у нас. В Меморіасі взагалі всі гумористичні передачі, вони ж навіть питали візуру, йдуть, ніхто не ображається, все нормально. Тому мені здається так, що про смажки і такі речі прикольні. Але також, я ж кажу, не можу зараз якось чітко сказати, що нічого не вистачає. Можливо, якихось ще харизматичних людей не вистачає трошки, щоб дивитися. Тому що всі також хочуть бути…
[Фоззі]
Грошами для всіх.
[Олег Маслюк]
Ну так, бояться якось перетнути якусь межу. А зараз, якщо ти десь трошки неправильно її перетнеш, то ти себе помножиш на нуль, грубо кажучи, в медійному просторі. Ну що ж, якщо на нуль… Шоколадчі експреси у нас їдуть, катаються. Хочу запитати. Ти кажеш, що в соцмережах не проводжуєш час, зато є час на щось інше. А на що інший час? Та ну… Рибалка? В тому числі. Там в офіс трошки подивитися. Там якийсь серіальчик також можна. Почитати. Почитати. Що читаєш зараз? От зараз якось нічого. Піймав, не жорстко.
[Фоззі]
Це називається, як там по футбольному фазі, перехідній фазі.
[Олег Маслюк]
Та ні, просто якщо я читаю, то там, грубо кажучи, я беру книжку, щоб подивитися, то я взапої там її читаю. А що останнє ти прочував? Бальзак, Шерлін, Москвія. Ого. Ти прям художню, так? Ну, я різне читаю. Я починав читати… Він же ж був в Україні. До речі, ми починали з Нетфлікса, а я, значить, купив книжку про Нетфлікс, але вона стосувалась того, як…
[Фоззі]
Грецькою мовою ти її не прочитав?
[Олег Маслюк]
Ні, як Нетфлікс вибудовує команду. Нетфлікс свою, як вибудовує. Якийсь успішний успіх. Так, успішний успіх. Максимально для України… Старильна річ. Максимально нерелевантна для України історія. Але цікаво, так. Дуже принципи прогресивні якісь. Я десь половину зараз, на половині, і щось я перестав… Про туалет вже було, що мають бути всі гендерні? Ні, там не про то. Там про ставлення більше до співробітників, про те, що їм дозволяють максимальну свободу, платять багато грошей. Максимальна свобода і Нетфлікс – це, блядь… В наших умовах це буде офіс єблонів.
[Валерон]
Так, так, так.
[Олег Маслюк]
У нас важко це переламити на українській реалії. У нас це дедлайнова система. От коли підгорає… Нема дедлайна, нема роботи. Коли підгорає – от тоді треба. А так – це буде офіс. І от це вона в мене в Ужгороді була. Я був в Києві, їхав назад в Ужгород і купив дорогу книжку. Кажуть, що ти теж любиш історію України, дуже популярна зараз. Я історик з освітою, популярна історія знову стала. Всі хочуть якось згадати ці періоди.
[Фоззі]
Винайти себе.
[Олег Маслюк]
Винайти, так. Мур – це знову ж таки популяризація історії таким шляхом. Я купив книжку Радомира Мокрика про шістидесятників українських. Але щось не дуже вона мені. Вона така дуже наукова більше. Там матеріали справ? На основі всяких архівів, його інтерв'ю, бо все-таки шістидесятники, вони ще… Ліна Костенко, наприклад, слово жива. Справа в тому, що дуже, знаєш, все-таки це не зовсім якісь революціонери і проукраїнські люди, тому що вони всі були партійними діячами в якійсь мірі, всі писали. Ну, не всі. Ну, не всі, але більшість писала в рамках комуністичного цього реалізму. Це ті, хто вижив. Так. А потім трохи вони ще, він намагається довести, що вони все-таки українські націоналісти були із українською ідеєю. Але разом з тим, як би, існували в рамках Радянського Союзу і радянську обов'язкову програму, скажімо так, в своїй творчості теж використовували. Ну, так послухати Щербицький був український націоналіст. На секунду, я просто забув, як звати автора. От такий я потім, на очі літератури.
[Фоззі]
Та бував.
[Олег Маслюк]
Так, все, згадав. Юлій Яновський, це я про нього хотів сказати. Два творення відомі у Яновську, «Чотири шаблі» і «Варшники».
[Фоззі]
Так.
[Олег Маслюк]
Значить, «Чотири шаблі», це такий фільм, ні, спочатку вийшли «Варшники», це там про громадянську війну, про те, що в Україні там біда, такий більш проукраїнський твір. Потім почали «Розстріляне відродження», розстріляли і виходить «Чотири шаблі». Про комуністичні, про комуністів, це як треба, все поміняв трошки. Так, дуже швиденько. Тому просто складно проти часу казати, що ти 60-ти, якщо хочеш трошки більше бути, то вже дисидент або смішний. Або смішний, так. Можливо, тому так. І тому він все одно намагається, мені так здалося, що автор намагається винайти в них українське щось, розумієш? Але разом з тим цей радянський шлев у них все одно залишається. Він його виправдовує тим, що були такі часи, треба було бути серед цього і щось робити. Більше таке, про українське, що не було б помічене. Це я згадую, ти про цю книжку казав. Пам'ятаєш, коли вийшла книжка «Кіпіані» про Стуса?
[Валерон]
З правослужбові.
[Олег Маслюк]
Ви просили «Effects of Barbarous Treason». Але все також, мабуть, її читати дуже складно, там 400 сторінок матеріалів справи просто. Треба було бути величезним фанатом. Він якраз історик, вибачте. Це Радмір Мокрик, автор «Winter Historic». Окей, повернемось до акторства. Знаєш, коли думаєш про акторів голливудських, відразу ми з Фозом, коли говорили, згадуємо жертви, на які йдуть актори. МакКонахі як худнув, Кристіан Бейл. Бейл більше худнув. Хокінг Фенікс також там. Хокінг Фенікс, так. Ти от з такого боку на професію дивився, на що би ти готовий був піти? Розумієш, вони ж це роблять, по-перше, там є час підготовки на це, по-друге...
[Фоззі]
Оплачений.
[Олег Маслюк]
Ну, в тому числі так. По-друге, це гонорар, на який вони йдуть, і по-третє, це знімальний процес, який комфортний. У нас же це як відбувається? Є бюджет, через місяць знімає. І там за місяць я не схуду, як Хокінг Фенікс. Це неможливо. Я буду сутками бігати, це нічого не дасть. Тому, особисто для мене, якщо це цікавий проект, якщо буде час, і оці всі якісь умови, то, безумовно, можна щось робити таке. Але я готовий йти на якийсь... Я там на лосо стрихся, пам'ятаю. Ну, це таке. Це нескладно зробити. Тому, в принципі, я готовий. Це я пам'ятаю, я знімався в серіалі, і там ми скинули сценарій. Я читаю, там перших три серії є такий повненький хлопець, який там поїхав в табір для схуднення, потім там приходить в другий час, і через десять років він худий, успішний бізнесмен. А спробувавши догадатися, спочатку знімали там, де ти худий, успішний? Ні-ні, я докажу, я докажу. І я такий кажу, я оце прочитав сценарій, скільки би ласка, а я оце коли стану худим, там який буде період, щоб я погодався? Вона каже, не переживай, там буде інший актор. Ти за це не переймайся. Ти свої оці три серії відбиваєш, і все. Але ж ти відмовився, так? І я знявся, знявся. І хто наступний актор? Це прикольний актор з Латвії, Макс Бусил. У нас було навіть знімальні зміни в Ризі, тому що це була копродукція України і Латвії, і вони хотіли, щоб він там виходив, в цей серіал, тому усі прильоти, оці загальні кадри, це тепер я. Тобто Києва не так багато там. Він знімався російською мовою, я скажу, годиразу. Він знімався в 20-му чи 21-му році. Я такий був трошки безробітний, мені прийшла ця пропозиція. Я знявся, але його зараз дублювали українською, коли він виходив. Називався «Діета №0», він називався, по-моєму. А він вийшов вже після повномасштабного? Він вийшов, його дублювали українською, звичайно, за це прилетіло, безумовно. Але він на плюсах, по-моєму, вийшов, цей серіал. Але, я чесно скажу, я його не переживав усе. Тому що я знявся і знявся. Ну, я свої права збідався. Я якось знімався в серіалі, до якого я ще і сценарій написав. І грав, ну там, майже камео.
[Фоззі]
Почекайте, це камео?
[Олег Маслюк]
Ні-ні-ні, я писав серіал детективний. Писав сценарій. Такий ще й актор? Так. Але грав я там майже себе, якогось пранкера з шоу-бізнесу. І, значить, а там прикол такий, що тобі не показують фінальні правки в сценарії. Шоуранер може вносити зміни. Я прийшов на зйомку, відкрив першу сторінку сценарія. Все зрозумів. Все зрозумів, які там зміни, чого там немає. Знявся і навіть потім забув запостити, що воно вийшло. Тобто ти такий скритий сценарист. Я навіть не дивився, бо я зрозумів, що там... А зараз відбуваються кастинги якісь? Є проєкти запрошені? Насправді так, відбуваються. Просто я зараз трошки загальмовався цією штукою, тому що якщо ти активний актор, називаємо це так, ти мусиш міняти там свої шоуріли, контактувати з кастинг-директорами. Зараз, чесно кажучи, в мене небезпечна передача, зараз курс євро взагалі. Зараз літо, це якраз період, коли інтенсивні зйомки йдуть. Тобто всі ці кастинги, вони вже десь там взимку, весною були. А про що зараз знімають? Про війну також знімають, в тому числі. Я просто от ходив, не пам'ятаю, на початку чи в кінці зими, виходив фільм український «Панфіль», по-моєму. І після цього… Погод казав, що неочікувано гарно. Так, гарно, гарно. І перед фільмом йдуть же трейлери, кажучи. І я дивлюся із п'яти фільмів, один з них, по-моєму, «Дюна», з п'яти фільмів чотири трейлери українських фільмів. І я такий думаю, нічого собі. А що там найперше було? «Я, перемога і Берлін», так? «Я, победа і Берлін», «Я і Фелікс», по-моєму, називався. І п'яти фільмів, як «Крашенка» і ще якісь, не пам'ятаю. І, по-моєму, оцей там, де онлайн, там, де про ноутбук, коли захоплювали, будь на зв'язку якось він так називається. Чи на зв'язку, от щось таке. Ну, перший фільм, де по скайпу, грубо кажучи, там загубили тіпа ноутбук, і перший фільм, де по скайпу розмови. Тому я такий здивувався, індустрія трошки ожила, але зараз, мабуть, знімається про війну, без сумніву, і якісь речі такі більше про українське самопізнання, грубо кажучи. Хотів би про війну зняти в фільмі? Чесно кажучи, ні. Я не військовий. Це не тому, що я там якось цей. У нас є дуже багато акторів військових, і, мені здається, їм це буде пасувати набагато більше, ніж мені. А ти думав про якусь драматичну роль? Чи ти себе тільки в цьому жанрі бачиш? Розумієш, я то себе бачу в багатьох ролях. Люди бачать мене тільки в комедійних ролях, розумієш? І тому це, без сумніву, був би для мене такий виклик. Я хотів би, без сумніву, знятися в такій ролі, але, я ж кажу, якось я заходжу в кадр і не викликаю у людей сум. Правда. Це залежить, було ж дуже багато прикладів, коли актори, які вважалися прикладами гумору, скажімо так, широкого гумору, там якийсь Едем Сендлер, чи Бен Стілер. Так теж Джима Керрі є. Ні, о Джима Керрі там ніфіга собі є. «Кідінг» — це просто геніальний серіал, це навіть не драмедід, це іронічна драма. Керрі тут позадушками, тому що Керрі був відомий. Маржестік у нього ще такий драматичний. Так, і було дуже купа прикладів, коли люди, до яких ти ставився, а зараз будуть жарти про сперматозавров, а потім там виходять якісь достатньо глибокі речі. Тут все залежить, знов таки, від контактів і від того, від шоуранера, який повірить. Ну так, ми безумово так. А ти ж не закінчував акторське, правда? Ні, я економіст роговільного підприємства. Продаю товарі на ринку, товарів посух, виходить себе, своє обличчя. Так, я закінчував торговельно-економічний університет на Лісовій. Коли бюлет будинку, так? Так, я поступав в КПІ, поступав в народне господарство і поступив в торгове-економічність скрізь на бюджет. Я такий думаю, ким же я хочу бути, інженером? А, мене таки дав. Ти всюди поступив, і в КПІ, і в… В КПІ, щоб поступити на бюджет, мені то їздить. Я просто тести гарно написав. Ну, мені здається, що в КПІ, щоб поступити на бюджет, треба просто прийти. Не на всі факультети, не буду казати прямо всі. Але тому що вже було десь, по-моєму, 6 вересня, а мені дзвонили з КПІ, казали, ви оригінали, коли буде тест? У нас вже начитка почалася. Але бачиш, доля тебе все одно в КПІ привела. Так, якимось чином. Я просто тоді ще ходив на підготовчі курси. І зв'язало це мене, я грав у шкільний КВН, в КПДЮ в нас в Києві. І тоді там часто була команда КПІшна, там де Рома, грубо кажучи, був капітаном. І в них була ще своя команда шкільна, яка грала з нами. І ми тоді якось познайомилися і почали співпрацю, грубо кажучи, отак. У нас є інсайди ще про тебе. Ану, давайте. Є історія про тури. Про зеленки на турах, як з тебе знущалися колеги. Мені якось на концерті, на «Зеленому»… Давайте пояснимо всім спочатку. Так, я поясню. Зеленка – це немає жодного відношення ані до ліків, ані до… Ані до обсента. Так, так, так. Ні те, що до обсента, а й до посади. Це на сленгу гастролюючих людей. Це останній концерт туру, коли всі собі дозволяють будь-що. Трохи більше. Трохи більше. Коли все інколи може йти трохи не по сценарі. Тому цінуйте. Якщо ви маєте змогу побувати на останньому концерті туру, завжди будьте готові до несподіванок. Твої колеги казали, що постійно тебе з бухлом підставляли. Мені замість мінералки самогон наливали на сцені. Це ізі. Мені розповідали, що тобі батон вимочили в коньяку, бо ти мав його їсти. Там цілий номер, я стою і жую батон. Воно і так неприємно, що сок народу. А спочатку…
[Фоззі]
Це якщо батон не свіжий.
[Олег Маслюк]
Оціни підготовку взагалі. Насамперед, коли жувати батон весь час. Вимочуємо, потім сушуємо. А я виходжу перед сценою, я завжди в парікуму. Течу весь, мокрий. Кажу, де батон? Саша, де батон? Що? Що? Що? Кажу, я виходжу, де батон? Він на. Я навіть не дивлюсь, що там. Але чую щось важкувате.
[Фоззі]
Насичений.
[Олег Маслюк]
Я виходжу, роблю перший експеримент. Боже, ви не знаєте, наскільки це противно, батон з коньяком. Це наскільки їдота. Є люди, які люблять їсти батон з полуницею. Я стикався з такими. Це ж як одине йшло, я не знаю. А це ж ти його жуєш. І я от реально, коли ми грали в Кабана, в Кабана зазвичай там молоді, знаєш, трошки темата. І мене було завжди цікаво, знаєш, чи була людина, яка, ну, під час глядування, там, оригнула на сцені. Знаєш, чи ви такі? І я був на грані до того, щоб стати першою цією людиною. А в якому місці у вас це було? Я не пам'ятаю. Я пам'ятаю те, що тури, типу, вони, знаєш, коли там 10 місць, то вони якось накладаються один на інший. І я жую цей батон. Потім я зробив жорсткий виговор. Наступний раз, наступний день концерт. І мені... А це не зеленка була? Ні, це просто пасажиртура вирішила у різноманітних своїх людей, в селищі. І, значить... Підло. Кажу, Саша, де батон? Кажу, тільки дай, я сам подивлюся. Дивлюся, вроді нормальний батон. Значить, ну, починає кусати, а вони туди флягу ставили вже, щоб я міг пити і закусувати. Трошки попікувалось про мене. Я ще можу розказати, коли я трошки неспівдомо мотіхнувся на сцені.
[Фоззі]
Давай.
[Олег Маслюк]
Це було місто, чи Кременчук, чи Дніпро, щось таке. І в нас там був номер ліквізитний. Тобто там в чимодані ліквізит. І його треба діставати в правильну, типу, послідовності. Тому що там зав'язано одне на інше. І дістає Юрій Іванович. Це мій колега. І він дістає, відбиває жартами кожен предмет. І перший концерт Юра щось там забуває. Я щось там викручую, накручую. Нормально. Другий концерт. Знов щось забуває. Кажу, Юречко, ну, давай, пройдемося. Ну, ти розумієш. Да-да-да. Потім третій концерт. Знов я щось мокрий. Він знов щось не путає. Кажу, Юра, ну, давай, напиши собі якийсь порядок. І оце Кременчук чи Дніпро концерт. Він відкриває чиматок. І стояв не перший, а останній предмет. Типу, тобі треба прослужка. Я такий, яка, блядь, яка прослужка?
[Фоззі]
Мене як вирвалося.
[Олег Маслюк]
Я просто так щиро це ляпнув. Потім я усвідомив, ну, зал розривається. Я потім усвідомив, що я ляпнув. Такий, ну, просто оце хвилина, коли люди не можуть успокоїться. Юра не може успокоїться. Тільки я спокійній. Типу це. І це, от, єдиний раз так мені, що ж аж трошки стало стремлюватися. Один раз, звісно, ми було, що трошки ми перенабрали. Ми приїхали в місто. Блін, забув, як називається там велика компанія. Приїхали в місто, у нас концерт Грибакаючі на 19. Приїжджаємо, а тільки світло ставлять. А ви самі розумієте, що якщо тільки ставлять світло, це, ну, мінімум 2 години до всього цього. І ми пішли там якраз біля цього кафешка, щось там конячку, пообідать. І, коротше, приходимо через 2 години, а щось воно все так пливе, знаєш, оце сцена. І, як кажуть тварязі очевидці, ну, тобто, ми рухалися в режимі X2 замідлено. Тобто, це коли хтось там, як зазвичай, каже якесь речення фразу, оці, знаєш, реакції, та ти що? Це все пливе. Це, звісно, трошки соромно. А так? А так більш-менш. Більш-менш. Яке щастя, що до публіки не доходить і 50 відсотків пригод, які відбуваються з артистами на зелених, в хорошому сенсі, концертах. Бувають люди, які концертів не пам'ятають.
[Фоззі]
Ха-ха-ха.
[Олег Маслюк]
Чому ти на мене вказуєш? Я просто сказав, що бувають люди, от в нашому бізнесі бувають люди, які... Ну, я знаю людей, які подорожі не пам'ятають, так? Так, бувало. Країни. Країни. Це хороше. Це те, що називається справжні артисти. Ну, тобто, які... Воно ж було, значить було. Так, так, так. Квитки лишилися, значить було. Ти фанат Бондіани? Я не скажу, що я прям... що це той фільм, який я... скажу, що я прям фанат. Але я передивлюся і щастенько знаю, що це інколи буває... Добре, хто ідеальний Джеймс Бонд? Шон Коннорі. Шон Коннорі, тільки Шон Коннорі. Так, я потисну, я тобі наливаю. Може, скасуєте мені жовту? Так, так, жовта. За що на Коннорі? Дякую. Вар передивився.
[Фоззі]
Вар Шон Коннорі.
[Олег Маслюк]
А тоді подружка Бонда? Ого-го-го. Я просто дуже люблю Єву Грін.
[Фоззі]
Так.
[Олег Маслюк]
А це твоя блондинка, так? Ні, вона така чорна брюнетка. І це вона от з Даніелом Крейгом вона була, тіпу, в одній частині. Тому, можливо, Єва Грін, я скажу. А як же непатріотично ти сказав? Ольга Курзенко ж була? Це, якщо її враховувати... Ну, ти ж спитав, я відповів. Що я можу сказати? А просто, який там Шон Коннор, я не всіх знаю там по іменах. Ну, як би... А чому сам Бонд'яна? Така попсова франшиза.
[Фоззі]
Скажеш, заможна?
[Олег Маслюк]
Розумієш, Бонд'яна, це просто такий річ, це бойовик, де тобі цікаво спостерігати за головним героєм, а не за тим, що відбувається в бойовику, грубо кажучи. Ні-ні, Бонд'яна ще й задавала стандарти. Вона завжди починається з такої лихої погоні якоїсь. Перша ексцентсцена. Потім стає, зазвичай, стандартом. Бо на неї витрачається, там, відсотків 20-25 бюджету фільму. Ну так, у Бонд'яна ще свій стиль, тому що під кожен свій фільм, свій окремий саундтрек. Ну, тобто, плюс до того, що чому цікаво спостерігати за героєм, тому що це не шаблонний герой. Добре, яка найкраща пісня з заглавних Бонд'ях? Якщо зараз гадаєш, я тобі не знаю, що сказати. Гадаєш, тобто, у нього є вже ім'я. Не є. Скайфул тобі сказати? Ні. Скайфул? Ні. Скайфул – це ж Адель? Адель.
[Фоззі]
Геніальний трек, але я люблю його.
[Олег Маслюк]
Я б теж сказав його. Він просто, можливо, такий, що найбільше спадає на голову. А от в тебе що? Тіна Тьорнер. Це Голдфіндер? З оркестром. Ух, я чую, в мене волосся от зараз стоїть на спині. Ту-ту-тун. Я просто не співаю зараз. Там що-то заспівано, що-то зіграно так. Ні, але мені Голдфіндер, мабуть, найбільше подобається із тих частин, для Шон Коннерів, тому що воно таке цікаве по собі річ. Ти думаєш, стоп, а там ще Шон Коннер, чи вже Пірс? Там Пірс вже. А, Пірс Броснел? А, це я тоді, мабуть, перепутав. Ну, в Голдфіндері теж там Голдфінгер своя Голдунай.
[Фоззі]
Пісня називається Тіна Тьорнер.
[Олег Маслюк]
Золоте око. Так, це Пірс Броснел. Одна з перших, там де Пірс Броснел. Тобто ти загадав і не знав?
[Фоззі]
Чому я знав?
[Олег Маслюк]
Я про пісню питав. Я більше фанат Володаря Персню, трилогії, хоббіт і цього. Бачу інсайди наші. В мене був, знаєш, який прекрасний подорож. Ми виступали на кінотаврі в Сочі. Нічого собі. О, Господи. Жовту картку йому. Виступали на кінотаврі в Сочі. Там така жахлива погода. От як зараз нам, тільки там завжди так. Волого-волого, душно-душно. І в мене в айподі були три режисерські версії Володаря Персні. І я за три дні вийшов тільки на концерт. В айподі. Ось такий екранчик був.
[Валерон]
Ось такий екранчик.
[Олег Маслюк]
Без окулярів ще був. Я лежав. До мене заходили зранку друзі. Такі. Підемо? Ні. Ну, Росія. Краще, що може бути в Росії з людиною, не виходити нікуди і дивитися режисерську версію Володаря Персні. Красиво. Ти народився 24 серпня. Так. Як ти святкуєш Дні народження? Я його, тобі скажу чесно... Парадом. Це не моє рішення. Я його, чесно кажучи, дуже рідко святкую. Я якось не ставлюсь до такої події, як до чогось такого, що треба прямо там святкувати. Мені просто подобається, що в мій день люди якісь такі урочисті. Я інколи думаю, що це може і частинки раді мене. Вони так одягаються. Тому для мене Дні народження це трошки більше, ніж просто день. Але це не щось таке глобальне. Ну, я можу, звичайно, своїми якось виставитися перед своїми. Грубо кажучи, сходити десь посидіти.
[Фоззі]
І з'їсти пару батонів.
[Олег Маслюк]
Називаємо це так. Ящик батонів. Тому така річ. Тобто, звичай, гастрольні дати, свята. Ну, так. Це якраз в кінець серпня. Це, звичай, коли вже ще інколи буває, що не виходить в цей день святкувати. Ти думаєш на якусь, типу, вихідні найближчі. А це початок вересня. Уже всі в роботу. І ти такий думаєш. І слава Богу. Ну, хороше. І добре. І нормально. І проїхали. А ти ж, ми познайомилися на футбольному полі, здається. Я, до речі, приїхав до вас. Я в п'ятницю так собі дірнув спину. Я був в суботу в студії. Відкривав спину. Кажу, хлопці, можна я буду трохи вставати? Бо щось дуже складно. Дуже складно садити. Я такий на пігулках. А ти на футболі дірнув? Ти стояв на воротах і дірнув? Тягнувся? Тягнувся. Я просто думаю, ну, щось дискомфортно. Ладно, що 10 хвилин постою. Потім якийсь момент, коли я розумію, що я не можу ні туди наклонитися, ні назад. Просто може, коли м'яч тільки в мене летить, і тоді, типу, відбивається. Ти Олегу забивав? Точно забивав, звісно. Можливо. Ти ж пам'ятаєш усі ці моменти. Ні, то була не офіційна гра. Ми просто приїхали до вас в компанію пограти. Ми просто ж грали тоді раніше. Один день серед тижні. І от у нас завжди не вистачало людей. Та, мені здається, Ваня Марунич нас підігнав. Це ж тоді борщ. Ну, я з борщем і приїхав. Ну, да. Борщ мені точно забивав, бо в нього удар. А хто це борщ? Коріш мій. Я якось придумав. Йому поганяло, що він шансоніє, щоб він виступав за команду артистів. Я ж розповідав, що у Кацапів є конкурс «Коліна красна». Це освобождають досрочно одного в жанрі естрадного шансона, а другого в репі. Тобто зеки змагаються і їх освобождають переможців. Ого! Це реально. Ви що? Це реально. У них такий конкурс. І ми прикололі, що він шансоніє. І з твоїми якраз друзями, з блузнюками, з рєвами, я їх називаю, щоб не путати, рєваз. Точно один з них. І ми написали борщу. Дві пісні. Першу писали я, Андрій Федоров і Мирослав Кувалдін, щоб він співав. Що людина їздить за нас футбол грати. І ми написали пісню з приспівом «Ану-ка мама, наливні борщица, сьогодні я гуляю з апітитом, со мною будуть двоє з варца, перебалєвших в дєствє гепатита». Там були куплєти, які написав переможець «Ексфактора» Діма Бабак. А потім ми ще написали йому одну пісню і зняли відео там, де ми виставляємось на Євробачення. В гараже. На п'янке в гараже. Ми придумали пісню. Вона була готова під порадок плейсмент. Називалася «Хаумі за 4 косаря». Хаумі за 4 косаря. З приспівом наступним тепер я дивлюся. Шансон, це ж було давно. Тепер я дивлюся в стіну і згадую Лену. Як бачите, ми зустрілись не зря. Мені подарувалася дочку і сина і в розрочку. Хаумі за 4 косаря. Хаумі за 4 косаря. Куплєти, що він сидів. І ми в борщу два хіта. Можна десь відео подивитися? Та, я знайду. Там якісь ливі пасажири з сусіднього гаража заходять. Ха-ха-ха. Ха-ха-ха. Що це новеньке? Там такий хор блатних і нічі. Ха-ха-ха. Я знайду, скину, скину. Воно було на Фейсбуці. І ще я написав пост, що наш гараж виставляється на Євробаченні. Ха-ха-ха. Ти знаєш, коли представлені учасники на Євробаченні, там красиві заставки, проїзди з гаража. Біля колеса. А там Джері Хейл біжить по сходинкам. Ні-ні, я згадав. Там був сусід, якого поганяла Алабай, тому що коли він висів у гаражі, за ним приходила дружина з Алабаєм. Ха-ха-ха. Щоб забрати.
[Фоззі]
Ха-ха-ха.
[Олег Маслюк]
Да. Я знайду. Як завжди, наприкінці Прямої Червона ми робимо благодійний розіграш, виставляємо якийсь лот. Сьогодні вперше в історії Прямої Червони і в нас не тільки людина з Нетфлікса, а ще і віртуальний лот, оскільки Олег потім подумає, скаже, що буде за лот, скине нам на відео і ми його пришпілюємо саме в цьому місці. Але чекайте, зачекайте, хай буде інтрига. Бійте барабани, як в цирку. Як завжди, ми збираємо гроші для Збройних Сил України. Отримати приз, можливо це буде стриптиз, привітання, чи відео привітання з днем народження. Відбувайся так, по-простому. Стриптиз, відео привітання з днем народження. Може все бути. Може бути все, що завгодно. Нам самим цікаво, що це буде. Так от, що для цього? Щоби взяти участь, ми робимо донат від 200 гривень і радісно повідомляємо про це коментарем. В першу чергу валероне буде цікаво потім визначати рандомно переможця, а в другу чергу нам буде цікаво, оскільки дурний комп'ютер вирішить, що ви щось висловлюєте, і тоді наше відео подивиться більше людей, а саме ж в цьому є завдання втримати нашу спільну кукуху під час війни, зібравши гроші для Збройних сил України. Гроші йдуть на тактичні аптечки, фонду згуртовані, якими займаюся я особисто, тому все під контролем. Гроші потрібні, запитів купа, аптечки потрібні. Навже? Тому ще раз, донат від 200 гривень, коментар і сворий наш рандом, колись білявий, а тепер вже який ти, Валерон? Не знаю, трохи може є, чорно-білий. Шатченістий назве переможця заздалегідь, дякуємо вам за допомогу, а тобі дякуємо за лот, про який ми ще нічого не знаємо. Ви ті злаєте. Дякуємо за цю теплу зустріч. Дякую, дякую за запрошення, дякую. Зустріч настільки тепла, що відкривайте, блять, двері. Друзі, привіт, дуже довго думав, що виставити вам на лот, потім так подумав, що ми з хлопцем досить довго розмовляли про Джеймса Бонда, і я подумав, ну, чим відомий Джеймс Бонд? Ну, пістолетом. Ну, пістолет на лот я вам не можу виставити, а от такі два метелики в стилі Джеймса Бонда, один такий більш класичний, інший більш свійніший. От такі два лоти від мене і Джеймса Бонда для вас.