СКРИПКА. Концерти з росіянами, серіал Поворознюка, заборона на мігрантів, меншовартість українців
Олег Скрипка
Опубліковано 25 серп. 2023 р. • Довжина: 10 637 слів
Короткий зміст
Олега Скрипку часто називають засновником українського року, водночас ВВ довгий час були популярніші в росії ніж в Україні, багато там гастролювали, багато заробляли.
У Прямій Червоній Олег Юрійович згадав шалені історії корпоративних буднів у росії і вуличних виступів у Франції, розмірковував над майбутнім української музики, давав поради державі та прогнозував розквіт країни після війни.
🔥 Чому скасовують концерти ВВ в Європі
🔥 росія 90-х очима Скрипки
🔥 Кремлівські боти проти Скрипки, Арестовича і Ткаченка
🔥 Хто ледь не вкрав у ВВ легендарні «Танці»
🔥 Скрипка й міністерство культури
🔥 Тризуб, серіал про Поворознюка та інші скандали
🔥 Гроші на культуру під час війни
🔥 Що ВВ дала вулична культура Франції та Болівуду
🔥 «Всіх випускати — заборонити мігрантів», — демографічна політика від лідера ВВ
🔥 Що Скрипка робив із шаленими російськими грошима
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Фоззі]
Дна його немає. «Три-два-один», «Двигани за гули», десь дуже давно, у році, мабуть, 98-99, тодішній продюсер гурту «Океан Ельзи» Віталій Клімов, а може і не зараз їхній продюсер, сказав, що всі присутні, а там сиділо багато людей, якась премія в бінго. Казав, що всі присутні мають заносити долю людині, яка пробила формат, яка випустила пісню, що просто осягала шлях всім присутнім. Це була пісня «Весна», і в нас сьогодні на «Прямій червоній» Олег Скрипка. Одразу давайте вирішимо, чи заносить хтось долю з усіх поколінь українських музикантів.
[Олег Скрипка]
Це ж давня така теза, головне не щось виробляти, а щось розпреділяти. Я перший раз чую цю історію, перший раз чую пісню про долю. Я виконував одну пісню «Доля», яку Меладзе написав, до речі. Може Клімову це точно невідома інформація, тобі може теж невідомо, що тоді для пісні «Весна» це була середина нашої кар'єри.
[Фоззі]
Мається на увазі формат для радіостанцій. Це був перший український рок-н-рольний трек, який пробився крізь стіну російського року. Українські станції почали ставити…
[Олег Скрипка]
До речі, хочу зауважити, що російський рок так і не пробив українську стіну форматний формат. Що цікаво, рок-хіп-хоп, ми об'єднуємо альтернативна музика на той час, вона була настільки якісна українська, що російський рок не міг тут викашувати нашу жниву глядацьку в Україні.
[Фоззі]
Але радіостанції завжди ставилися так, що давайте російське, російське, російське.
[Олег Скрипка]
Російська попсня, російська попсня, російська попсня не давала виживати українські попсні. І причому, як багато в історії української культури і української державності, багато таких парадоксальних штук, вони хотіли як гірше, а вийшло як краще. І не розвивалася українська попсня до 2014 року, і це класно, як виявилось. Була естрада. Була естрада в Радянському Союзі якісна, вона і українська була, і радянська, там більш-менш була нормальна. А потім виникла оця попсня, оцей формат-неформат, і Кремль душив українську попсню, а український рок якось не додушив, не знаю чому, якісь там були мабуть теми. І якби український рок був потрібен напевно для революцій, і він якби був таким тараном революцій, український рок, до 2014 року. І в 2014 році на нокшаут російську, ну я думаю, що ви знаєте таку термінологію гамна рок. Російський гамна рок, тобто в них року в принципі не було, в них був гамна рок.
[Фоззі]
Це йшло з пісні «Ех, рок, гамна рок, фендер, стратокастер, я й водку піть могу і єбаться мастер». Це звідти пішов термін.
[Олег Скрипка]
Не знаю яка пісня. Я навіть не пам'ятаю хто. Скажімо, така виникла хімєра з 90-х років, хімєра попсні з роком, і виник гамна рок.
[Фоззі]
Якщо вже згадалося слово попсня, мені одразу підгрузився файл «Таврійські ігри» від Оплясової хідлайнери останнього дня. І остання пісня, яка буде в трансляції з титрами, це кавер «Ну що за попсня?» «Ну що за попсня? Ну що за попсня?» Там «Плісь виключить нау». Ну щоб нахуй не звучало на інтері, чи де це було? «Плісь виключить нау». О, отаке було рішення.
[Олег Скрипка]
Остання пісня «Таврійських ігор» «Ну що за попсня?» І це ж на берегу Каховського водосховища колишнього, якого вже немає.
[Фоззі]
Такий амфітеатр там був.
[Олег Скрипка]
Тепер інші концерти, благодійні всі, всі збирають гроші. Ви багато їздили Європою, збирали гроші на благодійних концертах. Багатенько, я там ще вам не казав, я там займаюсь духовними практиками. І там є така практика, що ти ставиш запит, і коли був карантин, треба помедитувати, треба багато концертів. Я так помедитував на багато концертів, я стільки в житті не грав концертів, дуже багато. Але для нас артистів благодійність, це, слухай, після цих всіх карпартосів, це навіть, ну не знаю, душа якось відпочиває, вона якось, ну, от щось добре. Це ви тепер відмолюєте?
[Фоззі]
Щось добре стається.
[Олег Скрипка]
Та ні, я про вони не відчуваю, тому що я ті кошти вкладав в українську культуру, я там фестивалі робив за ті московські кошти. А тут, ну просто приємно. Ти в приємному контексті, і людям допомагаєш, і потім, якби, ти граєш благодійний концерт, потім ти бачиш, що дістали лікід дітям, потім ти приходиш в Ахмадит, і ти бачиш дитину, яку врятували, конкретно щасливу маму, врятували за рахунок цих твоїх коштів. Це насолода вищого рівня. Тому це благодійність, звичайно, без коштів ти сидіш тяжко-тяжко, але зараз воно вже, якщо минулого року там стовідсоткова благодійність, ну там погодували, привезли, і слава Богу. Зараз вже з'являються там добові, якісь там гонорарчики з'являються. Все це починає вирівнюватися, тим паче, ну я думаю, що і люди розуміють, що благодійність, тому числі вона і в українську культуру, і музикантам, вона теж мусить йти, ну ми ж мусимо виживати. Тим паче, будь-яка благодійна організація, там же є, ну...
[Валерон]
На увазі на операційну діяльність, так?
[Олег Скрипка]
На операційну діяльність, так. А, ну, скасували декілька концертів у вас в Німеччині, там шість-чотири, в Швейцарії якась історія була. Так, так, так. ОТУФОЗи теж скасували в Флоренції.
[Фоззі]
В Італії, в Атаї. Так, у нас в Флоренції.
[Олег Скрипка]
Ну, вам фашисти скасували, а нам антифашисти. Тобто, у Решенков, вони ж, ну, що працює, то і воно, як би, і вкладається.
[Фоззі]
Так, від ультралівих до ультраправих.
[Олег Скрипка]
Ну, там на мене йде атака по двох фронтах. Причому, в мене тур, і там, де в них виходить, там, де є інструмент впливу, наприклад, от було в Німеччині, нам заборонили, тому що я фашист, а в Норвегії мені намагалося заборонити, тому що я співпрацюю з кацапами. Це одночасно, це в одному турі, це одночасно така атака була. Ну, в Норвегії, в Норвегії ми відвоювали, ну, це просто був наклеп, там, це реально. А от те, що я фашист, вони там зібрали в німецькомовному контенті, німецькомовного контента дуже багато набрали. Те, що я фашист, бандера, там всі діла. І якраз ми були в Парижі, і ми мусили в Гаагу летіти, а кацапи ще ж за Гаагу, там, мають на мене зуб, тому що я минулого разу ще виступав там років 4 в Гаазі, тому я сказав, що тут буде суд, от, і, в принципі, він і був, і буде, і вони там образилися, Солов'єв там сиділа. От із Гааги ми мусили їхати в Цюріх, а вони той же взяли минулого року німецькомовний контент і застосували в Цюріху, і заборонили нам як фашистам виступати в Цюріху, і ми в Цюріх не поїхали, і поїхали в Тель-Авів і Хайфу, і якраз там виступили, і там батько наш бандера, все це красиво звучало, і я хочу сказати, що і телебачення, і уряд ізраїльський нормально нас підтримує.
[Фоззі]
Неочікувано?
[Олег Скрипка]
Неочікувано. Хоча щодо уряду є питання? Воно виглядає на відстані отак, а насправді, я вам кажу, що воно по інакшому. Що нас реально в Ізраїлі підтримують, і теж, наприклад, Іспанія, нібито вони нейтральні, вони реально дуже багато підтримують. Португальців дуже багато, на рівні уряду, на рівні людей і тому подібне. Франція дуже потужна. Вони просто не кожен світиться. Кожен там свою вибирає стратегію. От Іспанія так, хоча там теж були, пам'ятаю, що Романа Зозулю і всі ці історії.
[Фоззі]
Там вистачає комуністів ще з…
[Олег Скрипка]
Де, в Італії? Ні, в Іспанії. А в Іспанії? Зараз така дуже велика подія відбулася, чи не найбільша така благодійна подія, українська в Лондоні футбольний матч Game for Ukraine. Команди Зінченка і Шевченка грали. Купа зібралось легенд футболу і артистів також, співаків. І так все це виглядало як такий якийсь пік підтримки України. Класно, це реально, ну це круто.
[Фоззі]
Нам потрібні не тільки кошти, тому що питання міжнародних, в цих якихось благодійних акціях, вони ж зазвичай куди віддають ті гроші? Місяг, ООН. Тим самим організаціями, які потім офіси великі відкривають. Але головне ж нам не пропадати з війною, нагадувати про неї, тому що неможливо отримуватися на позиціях перших сюжетів в оглядах. Тому такі благодійні матчі ще з залученням зі рокшового бізнесу, це дуже правильно, оскільки ми нагадали одразу спортивні аудиторії, політичні аудиторії, мистецькі аудиторії.
[Олег Скрипка]
Це все дуже правильно.
[Фоззі]
Щоб ви знали, партнером благодійного матчу Game for Ukraine була компанія VBED. Метою проведення матчу був збір коштів для відбудови Михайло-Коцібинського ліцею на Чернігівщині. Навчальний заклад пошкодили російські окупанти у березні 2022 року. Окрім спонсорської підтримки проведення матчу Game for Ukraine, компанія VBED також прийняла рішення зробити додатковий внесок у 1,5 мільйони гривень, які підуть на ремонт гімнастичного та баскетбольного залів ліцею.
[Олег Скрипка]
До речі, кожну ставку чи оберт-слоту VBED конвертує у благодійну допомогу через свою ініціативу V-Care Fund. Тож переходьте за посиланням у коментарі і граєте звично, а допомагайте як ніколи раніше. Ми за півтори роки зібрали 2 мільйони євро. Це не тільки ми, а всі музиканти. Це навіть на один танк ми не зібрали. Це величезна сума. Це величезна сума, але на один танк ми не зібрали. Але тут акумулюється те, що ти говориш. Це інші речі акумулюються.
[Фоззі]
Про танк це просто згадка про Другу світову, ці радянські ментальні закладки, які лишалися. Клавдія Шульженка купила танк на фронт. Вони про це розповідали, писали на танк.
[Олег Скрипка]
Зато 2 мільярди євро – це дуже багато дронів.
[Фоззі]
2 мільйони.
[Олег Скрипка]
На 2 мільйони євро це дуже багато дронів. У нас же війна дронів зараз, не війна танків. Спорт, як і культура, має національні ознаки. І це частина народу. Спорт, як ніяке явище, об'єднує людей. Найкращі бійці українські – це футбольні радикальні клуби, футбольні конференції.
[Фоззі]
Ультрас.
[Олег Скрипка]
Ультрас, так. Там якість людей збирається і навколо ідеї. Все це дуже круто. З такої точки зору, я знаю. Я, до речі, і не є фанатом музики як слухач. Я ж граю музику, я в неї не так розбираюся, як багато меломанів. І футбол я дуже непогано грав колись в школі. І причому моя тема була напівзахисник. Це була моя тема, і в мене була дуже проста фішка. Я не знаю, чи це існує, я думаю, що існує. Але це була чисто моя фішка. Я вичисляв відразу, хто у них цей форвард називається. Там один, максимум два. Я їх вичисляв, і я їх просто мінусував. Вони просто в мене не грали. Я їх просто закривав. Персональна опіка. І наші вигравали завжди, тому що у дітей не було ніхто таких стратегійних. Я просто їх мінусував, і все. Я сам не любив забивати, бігти. Оце я забив, дивіться. Командна штука, нам треба виграш. Оце й оце. Чи я опитував, хто в них. А все. Зараз Динамо, ви б може знадобилось якраз центру захисту поганий?
[Фоззі]
Було б непогано, якби з'явився зараз в Динамо хтось, хто вмів би грати з найкращими форвардами суперника. І що ви собі думаєте? Нам досі потрібна ваша підписка. Я знаю, всі просять. Але ви не слухайте всіх. Ви на нас підпишіться, і буде вам... Нормально вам буде. Я згадав ще одну історію. Бари для того існують, щоб згадувати якісь цікаві історії. Коли сам назвав пісню...
[Олег Скрипка]
Як правило, бари існують для того, що вночі бармен слухає, аудиторія, а якийсь містер лакатошек сидить і розказує.
[Фоззі]
Зараз в нас інша ситуація. Містер бармен згадує свої відчуття. 95-й рік. І журнал «Українські рок-н-роли». Це тоді були журнали про українську рок-музику. Описував сольний концерт в Києві в якомусь ДК. І хтось з журналістів зауважив окремо слід звернути увагу на пісню «Весна», яка може потенційно стати шлягером. І я коли розмовляю з музичними журналістами, кажу, що музична журналістика — це не видавати переселізи. Музична журналістика — це почути на сольному концерті виконавця, коли він грає під один інструмент, якийсь новий трек, і сказати, що він буде хітом. Це музична журналістика. Ось такі приклади.
[Олег Скрипка]
У 90-ті роки Фоз загадав про пісню «Весна». І тоді всі згадують, що ВВ дуже популярно було в Росії. У вас були тури цієї Росії. Ми з Фозом сперечалися з приводу того, що це було, чому. У вас є пояснення, чому ВВ тоді була популярна в Росії? Це була історія про потєшних хохлов, якихось для них. І це була хвиля ціла. Так, була українська хвиля якась, і українська музика була реально цікава їм. Про потєшних хохлов — це теза досить серйозна насправді. Вона, в принципі, ця штука і працює до сих пір. Ну, відома чи невідома інформація, що Кремль, москалі, вони завжди ділили українців, я не знаю, як там казахів і інших, українців на хороших і нехороших хохлов. Просто відсоток зараз змінюється дуже сильно. Хороші — це такі потєшні, і в тому числі такі, скажімо, зручні.
[Фоззі]
Як ви казали свого часу, типовий менталітет і гірський менталітет. А, ну це я казав?
[Олег Скрипка]
Ага. Просто я не нагадую вам все, що ви казали. І погані — це якісь бендерівці, тоді вони вважали їх там мало, і це як хвороба, як плісняла. Треба просто видалити. А оці хороші, зручні, потєшні хохли з салом, з такими піснями смішними, такі дурнуваті.
[Фоззі]
Ваня Пасюк я називаю цей типаж. Місто встречі з миттям — Ваня Пасюк.
[Олег Скрипка]
А справа в тому, що коли ми ще починали в Радянському Союзі, тоді, в принципі, цей рух культурний, патріотичний, він так трішечки майорив на горизонтах. А ми, не знаю, це було підсвідоме рішення. Рішення такі, валяли дурака, дурня. Тобто взяти були такі образи чоловіків, які вийшли за півком, і ми так виглядали на сцені. Такий звичний образ. А справа в тому, а ухо звикло до фірмової американської музики, американського рок-н-ролла. А грали ми на гітарах урал і на баяні реально американський рок. По ріфах, і по подачі, і по менталітету. І плюс додавалися фольклорні моменти. А картинка звична. І це не те, що ми там придумали таке. Це якось так природно вийшло.
[Фоззі]
Олександр Піпа і не міг по-іншому виглядати.
[Олег Скрипка]
Напевно, так. Олександр Піпа, він, до речі, із освіченої родини.
[Фоззі]
Так, я знаю, він сам дуже освічений людина. Але цей його вигляд.
[Олег Скрипка]
Це, в принципі, яскравий представник Лесь Подерів'янський. Він, в принципі, це постмодерн, чи як це називається, декаданс. Тобто Лесь Подерів'янський – це рафінована українська інтелігенція, яка заграє з таким левелом примитивним. І Піпа, в принципі, такий же персонаж. І воплі відаплясував, в принципі, ми такі персонажі. І 90 відсотків людей, тим паче москалі, якщо їх можна назвати людьми, вони сприймають те, що вони бачать, і сприймають. І вони нас сприймають такі прості парні. І якби ми потім дали ту хвилю, це там Ленінград, Ляпіс-Трубецької, Жуки, Дідзьо, і оця вся історія. Тобто ви сприймали як своїх хлопців, але не задумували, що це українською, так? Ні, українською це класно було.
[Фоззі]
Свіжо.
[Олег Скрипка]
Українські ідіоти. Ні, це класно. В Радянському Союзі був такий трапунький штепсель. Там двоє були.
[Фоззі]
Один україномовний, один російськомовний.
[Олег Скрипка]
Так. І ці, як це зараз називається? Стендап. Стендапери. І, по-моєму, я не знаю, хто із них росіянин, а хто із них українець, не пам'ятаю.
[Фоззі]
Там щось переплутано.
[Олег Скрипка]
Так, а один із них той, що російський, він потипу інтелігент, а трапунька, по-моєму, українець, а той потипу такий простуватий. Але такий, ну, собі на умі. І під такою фішкою ми зайшли в Росію. Потім, ну, яка історія? В принципі, це теж нас доля вила. Радянський Союз розвалився, ми переїхали у Францію. І коли ми поверталися, я розумів, ну, я відчував просто, що ми в Україні не зможемо собі зробити кар'єру. От реально це буде нереально. І в принципі…
[Фоззі]
Ринку не було? А? Ринку не було?
[Олег Скрипка]
Ні, не зовсім. Значить, коли ми поїхали, підписали контракт до Москви, ми підписали контракт з лейблом московським. І російськомовна параша спускалася на наші ефіри, а ефіри всі наші вассальні від Кремля. Я думаю, що зараз не факт, що вони не вассальні. І, значить, просто пакетом з усіма кіркорами, з усіма ділами подавалося ВВ. І воно крутилося в наших ефірах. І потім, коли ми розірвали контракт з Кацапами, і я скільки не намагався працювати з ефірами тут, я не знаю, як вам, вдається, мені це ніколи не вдавалося.
[Фоззі]
Так, це завжди було дуже важко.
[Олег Скрипка]
Ні формат, ні хірмат, це всі діла, тому що керується Кремльом. А так, збій програми, збій матриці, і так просто українська музика потрапила туди, пакетом спускалася.
[Фоззі]
Радіомаксимум російське робило розсилку, можливо ще і компактів тоді не було, можливо на даткасетах. І з піснями розсилали їх, є по провідних радіостанціях. Тут просто радіо в Одесу. А там, оп, українська пісня. І тоді вона, прийшовши з Москви, вона ставилася в ефір. Я розповідав якось, як вони з Москви телефонували в Одесу на просто радіо, щоб знайти контакти наші. Тобто вони працювали тільки з такими маленькими контрагентами, через яких, власне, на просто радіо потрапляла, я не знаю, країна мрій.
[Олег Скрипка]
Я хочу сказати таку штуку, що не факт, що ця схема поламана. Не факт, просто далеко не факт. І тому ця тема українців-ідіотів, вона проявляється в ефірах наших. Скажімо, якщо є закон, російську мовну музику не можна ставити, можна ставити тільки українську мовну. А стара ще вказівка, методичка є — ставити тільки ідіотів. І так «Байректарщина» виходить? От я до цього підвожу, так. Цікаво, а виходить, що ви от приїхали в 90-ті всю Росію з концертами? Дуже багато їздили. Але більше, ніж по Росії, ми їздили хіба що по Франції. Ну і які враження справляли тобі? Ражка? Ражка, так. Ну ми… Вас розповідав, що він навіть бачив десь, де…
[Фоззі]
Ми в Костромі були в гостях, їдемо, бачимо, що «Вопля від Аплясова» сьогодні виступають. І Фаго такий, зараз я наберу.
[Олег Скрипка]
Ми, значить, любили від Москви, ну від'їхати там, це, ну скільки, кілометрів 30. Від'їжджаєш від Москви, там такі села, там чорне грязі, бішені пси, там якісь такі назви. І такий стоїть, такий завалишився…
[Фоззі]
Дерів'яне.
[Олег Скрипка]
Дерів'яне, така халупа з туалетом на дворі, і ми там завжди, ми в Росії, там фотографувалися, фотографувалися. Ну чи там такий, їдеш там із Кресноярська кудись там, я не знаю, кудись в Читу. От їдеш, і така дорога безкінечна, дірки, мовляв, в Ведмеді переходять. І потім такий раз, ну з дороги, такий поворот направо, а там не дорога, а такі корчі, ну от така земля з корчами. Ну ліс зрубали, ну як би, ну не знаю, що там, лісовози їздять. І такий по типу, така направо острівочка, Чита, 1500 кілометрів.
[Фоззі]
Ага, привіт Чита, привіт ЛНД.
[Олег Скрипка]
От, ну так, картинки, ну чи от, наприклад, ми пам'ятаєте, ну це така політична там штука була, коротше. Щось там Кучма, щось там з Кремлем, Тузла, якісь такі штуки, ще там Англія, щось було. І підпалили Останкіна тоді. Ну як завжди, випадково там щось, газ там вибухнув, ну Останкіна загорілася, а ми приїжджаємо в Москву. І це якийсь там пізня осінь, така сіра Москва, ну я думаю ти знаєш, така сіра Москва, такий свинець такий висить. Холодно ми цього Шереметєва їдемо маршруткою. Ну ясно, що, ну там заробляли дуже багато, але, блін, ну естетичного задоволення не отримували. І от їдемо, і зранку так всі повертаємо голову, і Останкіна горить, і такий чорний клубами димив. Ой, хоч щось приємне. Це воно цього ранку. І водій такий, такий, і їде, їде далі.
[Фоззі]
Дрібничка, гарний настрій на весь тиждень. Так, так. Я пам'ятаю концерт ювілейний Софії Михайлівно-Ротару в Кремлівському палаці з'їздів. І якісь активісти, чи то від Корчинського, чи ще хтось, кинув молотова десь в Москві. І як українську діаспору, яка виступала на концерті Ротару, збиралася між собою так, щоб не бачила ніхто. Нашенька, нашенька. Це така була естрадна тусовка, яка, здавалося, не мала ніякого відношення до якихось патріотичних медитацій, але так раділи, а потім так розповідали зі сценами росіянам, що їх люблять. Це наш національний вид спорту. Дуля в кишені.
[Олег Скрипка]
З Мумі Тролю у вас був ще тур спільний якийсь? Ну так, це ж Владівосток і оцей Дальний Схід, це ж називався Зелений Клин. Тобто це українська республіка, яка виникла раніше за УНР. І там, в принципі, великий відсоток українців, якщо вони не всі там українці. І це відчувається по темпераменту, і коли це був десант Мумі Троля до Москви, їхній продюсер Бурлаков нас запросив, мене запросив до хати, ми там поспілкувалися. Каже, давайте разом робити шоу-бізнес. І таким чином ми з Мумі Тролем там зібрали палат спорту в Москві, як він називається?
[Фоззі]
Олімпійський.
[Олег Скрипка]
Ні, якось він називається, я вже забув. Ну, коротше, якось там називається. І в Києві ми зібрали. Ну, там більше людей, звичайно, бо Москва більша.
[Фоззі]
Там якісь були ще теми, що виходили, що Мілка і ми щось співали разом. Це Бурлакова якраз такі піар-штучки.
[Олег Скрипка]
Після 24 лютого Мумі Троль вам не дзвонив, не писав, не проявлявся. Та з 2014 року я, в принципі, з росіянами спілкувався, скажу чесно. Тільки я випадково зустрів в Ізраїлі Льоні Фьодорова.
[Фоззі]
Аукціон?
[Олег Скрипка]
Так, Льоні Фьодорова.
[Фоззі]
А це ж ваш свого час у Любонегурт був?
[Олег Скрипка]
Ну, ми, так, з ними там товаришували.
[Фоззі]
А він вата став. Став вата-вата.
[Олег Скрипка]
Так?
[Фоззі]
Угу.
[Олег Скрипка]
Я не слідкую, а він так десь... Оце рік 2016, він... Та нічо-нічо, це пройде, це пройде. Ну, якось так. Ну, ми так сильно глибоко не говорили.
[Фоззі]
Співсолдат.
[Олег Скрипка]
Таким чином. І Берзикіна я зустрів в Чорногорії. Телевізор.
[Фоззі]
Ну, чому? Твій батько фашист. Він такий був завжди альтернативний, Берзикін.
[Олег Скрипка]
Він проукраїнський, він дуже проукраїнський. Він, ну, там, щось там... Типу, давайте щось там... От. І... Ну, автоматично, автоматично, ще з 14-го року ми просто тримаємо дистанцію. Ну, це всі українці, так. Хороші, погані, там оце все. Ви там розбираєтеся. Не всі, на жаль, але так, тренд... Ні, ну, ті ж українці. І там ви розбираєтесь самі. А нам своє робити, і все. В цьому місці логічно прозвучало би питання про нещодавний скандал з виступом Олега Скрипки на одній сцені з російськими музикантами в Чорногорії. Але ми записували випуск за два тижні до цього інциденту. Тож, не дивуйтесь, чому не запитали. Але ж на зимсі ви робили фіт. Оце, на весну. Правда ж? У нього вальбомі виходи. Ну, це до 14-го, по-моєму, року. Так? Це до 14-го, по-моєму, так. Це до 14-го. Ну, це один продюсерський проєкт був теж, там, одного, там, білоруса. Олег Тіханов, він там, це так замислив, він працював з ними, і знав, що вони симпатизують DW. І, от, як би, тако. Ну, вони просто танці зробили.
[Фоззі]
Танці, точно.
[Олег Скрипка]
Ще до Дорна вони зробили танці.
[Фоззі]
Так, танці хто-то тільки не робив. І ці, як їх, з Молдови. Вони ж теж танці грали без дозволу. Без дозволу, мені здається.
[Олег Скрипка]
Вони, взагалі, красені. Вони, значить, зробили танці, в оранжуванні, точно так же, як в альбомі. Бо ми на сцені трішки інакше граємо. Точно так же в альбомі.
[Фоззі]
Та-да-та-та.
[Олег Скрипка]
Так, і заспівали в румунську мову, в молдавську. І вони такі, ну, радіні були. Вони ще ЦОЯ тоді не заспівали. І в них зі своїм матеріальчиком там туго було. І вони, реально, за рахунок танців, вони стрельнули нормально. І потім ми приїжджаємо, там, в місто Спєрмін, наприклад, і там граємо концерт. І потім до нас підходять, а чого це ви з добов танці тут співаєте? Знаєш, отака штука була. Я потім, ну, там, їм подзвонив, кажу, ви там, парні, ну, розберітесь в своєму репертуарі. І вони тоді виконували ЦОЯ. І все, і вже акцент на ЦОЯ зробили.
[Валерон]
А ЦОЯ — це «Відділі ночі», так?
[Олег Скрипка]
Так, так, але це не вони заспівали.
[Фоззі]
Це проєкт «Кінопробочі», я пам'ятаю.
[Олег Скрипка]
А це не вони заспівали, це інші цигани там заспівали. І воно, ну, їх там потягнув ЦОЯ, там вже, в принципі, ця пісня була, там, їхня, там, флагман. Флагман? Ні. Флагман. Зараз, кожен раз, коли розмовляють з вами про Росію, згадують Дугіна. Я бачу вже три чи чотири відео, всі згадують Дугіна. Цікаво, до 2022 року, навевно, вас жодного разу не запитували про нього? Так, українці, поки їм втімечко півень не клюне, вони не п'єтрять, що, хто, і куди, і як. А Дугін, я тоді вже цікавився, так, трішечки філософії, є політика і тому подібне, я так розумів, хто це такий. Я, ну, це такий клоун був, я не думав, що це набере таких масштабів Блаженний. Так, його вважали таким трохи окультним. Він такий є, він такий є, і просто це дивно, що такі блаженні, але, в принципі, це рашка, там же завжди блаженні були Распутіни, і там ці всі діла, тобто це їхня штука. Для нас це дивно, і дуже багато моментів дивних, а в них це якраз робочий інструмент. І коли він прийшов, а це був такий дремучий 97-й, 98-й, ні, 99-й рік, прийшов на концерт в Москві, і, ну, це виглядало, дійсно, клікушіство. Він там такий по типу хахли, гоу-хоу. А, так він сам прийшов на концерт, да, виходить? Це початок його кар'єрки був. Він ходив по публічних тусовочках, і так розкручував себе, це елемент розкрутки. Такий був міський сумасшедший. Так, так, так. І тоді, я думаю, що його били часто, і тоді я його побив, і його охоронники побили. Але ви ж не розуміли, хто це тоді? Та знав, я знав. Ну, хто такий Дугін, я вже знав. Його викинули на сніг, причому охоронники викинули. Я йому там пару копніків дав, а його викинули на сніг, там, вибачилися, нам всім пиво виставили, ну, як би так, з великою шаною. Тоді ставилися до українців шаною, ну, там, молодший, там, дурнуватий брат, але любили, реально любили. Ну, тобто, любов в них і збереглася, але немає, не було такої, ну, не знаю там, саду любові, яка зараз, на сьогоднішній день. І потім журналіст там був український, він це побачив, цю «Мізансцену», і він мені книжку Дугіна подарував. Я тоді почитав книжку Дугіна, вона була випущена в 93-му році, і на сьогоднішній день сценарії, які прописані в його книзі, а він це переписав з Бжежинського, який це на Росію прописував, і він це переписав на Україну, все перевернув, і воно зараз розгортається. І що наші збившники не могли почитати книжку Дугіна і розібратися, що в нас буде відбуватися. Ну, я подивився в Вікіпедії, у них там книжок цих купа, але ідея, в принципі, одна всюди. Це Російська імперія. Коли йшла на вибори партія регіонів, і це Україна розділена на три частини, в їх предвибірній компанії була. Це карта із книжки Дугіна. Оце на сорти, так? Так, так. Конкретно оця карта. Вони просто відсканували цю карту, і все. Він, може, ще десь взяв цю карту, я не знаю. Принаймні, в 93-му році вже було ясно, що воно буде розгортатися на сьогоднішній день. Ми жартували, що, виходить, ви дістали Дугіна швидше, ніж Гур український. Ніж хто? Гур? Ну, так. А його ж ще не дістали. Ну, дочку.
[Фоззі]
Спроба була. Спроба була. Дякуємо відповідальному бізнесу. Компанія «ВіБет», партнер нашого каналу «Пряма Червона», перерахувала 200 тисяч гривень благодійному фонду «Згуртовані», в якому ми збираємо тактичні аптечки для військових на фронт. Це було дуже вчасно, дуже влучно. Дякую. Разом сильніші. Так, досить про бєсів. Давайте переходити до інших більш... Творчих моментів. Так, так. Або більш приємних. Та хвиля української музики, яка зараз йде. От Валерон, він в нас молодий, він не знає, і він бачить багато знак, що... Були ж такі моменти в історії України, коли українська музика виходила-виходила, потім знижувався інтерес, знову поверталися росіяни. Чи є бачення того, що далі відбуватиметься з українською музикою? Зараз там переписують багато... Свої якісь шлягери російськомовні переписують на українську. Йде певне перевзування. Йде певне зниження контенту, оскільки всі хочуть сподобатися якомога більшій кількості. Я там розумію, що краще, хай вони слухають щось українське, ніж якихось казахів з Москви. Але з огляду на досвід, чи не повернемося ми знову на цій сцені до якихось росіян? Спочатку хороших, потім будь-яких.
[Олег Скрипка]
В принципі росіяни і нікуди не пішли. Тобто вони вдають себе за українців. Це перевзуванці. Грубо кажучи, там перевзуванці різні є. Є щирі перевзуванці. А це, до речі, гарний термін. Щирі перевзуванці. Так, які прониклися. А є ті, наприклад, якщо б Україну завоювали якісь воєвничі равлики, вони співали б мовою цих равликів. Тобто завжди такі є люди, і розмовляли б мовою цих равликів. І є навіть такий феномен, як кацапський рок українською мовою. Кацапський гамна рок українською мовою.
[Фоззі]
Стилістично кацапський.
[Олег Скрипка]
Ну так, ой, йо каби, да каби, оце все з матюками, з усіма ділами. Кацапський конкретно, це не наша музика. І, значить, це як взожжє, ну, не взожжє, а скажімо, є люди, які перестають бухати, і вони перескакують чи на марихуану, чи на московський патріархат. І люди, які висіли на голоці російської параши, вони перескакують чи на Іва Бобула, чи на щось таке по типу а-ля кацапський рок, тільки українською мовою, чи на Байрактарщину. Тобто, як казав мудрий, але не дуже талановитий Шнур, люди люблять гамно. І ці люди, які призвичалися до цього, вони переключаються на якісь такі низького рівня. І якщо у нас не буде державного на рівні нації бажання, бажання дійсно подарувати людям музику, дійсно це мусить бути рішення на державному рівні.
[Фоззі]
Ну як це степ-без-степ, як це зробити?
[Олег Скрипка]
Спочатку треба озвучити проблему, яку ми зараз озвучуємо, але щоб вона була озвучена на державному рівні.
[Фоззі]
Це якась шведська історія, коли вони роблять державну програму і потім за 15 років в них з'являються, починають з'являтися якісь цікаві артисти, які їдуть на весь світ.
[Олег Скрипка]
А що значить державна програма?
[Фоззі]
Податки, музичні центри, музичні школи. Це як з футболом, так само. Створюєш ДЮСШ поруч, поруч, поруч, поруч.
[Олег Скрипка]
А для цього потрібно, щоб держава існувала як держава, щоб вона виконувала функції держави. І ми просто звикли, депутати, вони просто крадуть і все. Це не можна назвати державою. А щоб вона виконувала свої функції. Якщо вона буде виконувати свої функції, тобто ставиться задача, і Україна має там свій спорт, Добре, уявимо.
[Фоззі]
Олег Скрипка – міністр культури. Це нереально майбутнє. Та, я знаю, там дуже маленька зарплатня, ніхто не хоче.
[Олег Скрипка]
Ні, а там нормальні бабки йдуть, тому що Міністерство культури все будівництво підписує. Все будівництво, яке там, нормальні бабки. Просто нафіга. Щоб що? Щоб що туди піти? Щоб на цих дозволах бабок там заробити?
[Фоззі]
Які були б кроки з відновлення, ну не відновлення, вона сама відновиться, це ж природній процес, щоб допомогти українській музиці, наприклад? Які перші кроки були б?
[Олег Скрипка]
Кроки кого?
[Фоззі]
Міністра культури Олега Скрипка.
[Олег Скрипка]
Ніяких, я не буду нікого міністром культури. Я ж кажу, уявимо. Та не уявимо, ну це, ну, які кроки? Щоб що? Ці кроки і ви, і я, ми робимо з самого початку. Оце, те, що ми робимо, це дуже впливове, і дуже те, що ми реально можемо зробити. І все, і кожен робить те, що він реально може зробити.
[Фоззі]
Коли ми адресуємо державі або парламент, у нас все ж таки парламентсько-президентська республіка, адресуємо оці от запити, працюйте, зробіть щось для культури, дайте культурі працювати, вони скажуть відповідь, щоб ми там зробили вам квоти для радіо. Ми вас там особливо, не знаю, не прищемо попадати. Треба, щоб...
[Олег Скрипка]
Заборонили російське все? Ні, треба, щоб у рядовці були культурні люди. А це ж вони, культурні люди там не з'являються, тому що культури в цілому немає, і там нема кому туди потрапити.
[Фоззі]
Ви бачите, парламент є зрізом з суспільства?
[Олег Скрипка]
Так, ну, не зовсім, не зовсім. У нас суспільство, яке називається охлократія, тобто є аристократія, а охлократія це протилежність. І поки у нас не буде цінуватися люди, які щось вміють, щось знають, щось роблять і тому подібне, а цінуватися ті, хто ближчі, хто щось там при кормушці. Ну, що розказувати? Ти просто колись казав державну програму, я злякався трохи, бо державна програма, у нас вже стільки їх. Є державні програми по виробництву серіалів, наприклад, і кіно. Вони хотіли 33 мільйони дати гривень на серіал про аграрну оборону.
[Фоззі]
Ти знаєш, що 33 мільйони для актуального серіалу це просто нічого. Це нічого.
[Олег Скрипка]
Але це ж державні гроші. Чому ми маємо витрачати гроші держави на серіал про аграрну оборону? Чи маємо, як вважаєте? Тут змішано два питання. Це скандальчик, оці два питання. По-перше, це Кремль качає зараз цю фігню. Качає всю фігню. І от мені скидаються там от я військовий, нам треба дрони, а ви там культура, оце все. І ти потім дивишся аккаунт цього чувачка, а це реально кремлівський ботик.
[Фоззі]
У нас є і український ботик.
[Олег Скрипка]
А тут як кремлівський ботик? Чекай. Один танк коштує приблизно 3 мільйони доларів. За 3 мільйони доларів я міг би робити 20 років фестиваль країни мрій. Якщо би я робив 20 років країни мрій і плюс багато було би культурних подій, у нас би не було зараз війни. Танк живе 45 хвилин на війні. От і все. І це дуже вразлива думка для кацапів. Треба займатися культурою, треба будувати суспільство. Без цього ми в війнах будемо постійно. Постійно. І ми будемо мільярди, мільярди коштів отак просто виплювати, викидати, тому що ми ідіоти. Добре, але чи будують культуру... Але можна їхати на хорошому танку, як наші танки називаються, німецькі?
[Фоззі]
А, ліопарди.
[Олег Скрипка]
Німецькі ліопарди. На хорошому танку ліопарду і воювати. А можна на якомусь російському сраному танку їхати і програвати. Якщо ми вкладаємо кошти в містецтво, воно мусить бути якісним. І перший крок в 2014 році, українська пісня мусить бути українською мовою, це зрозуміло, але вона мусить бути якісна. Всі бабки людям заливати в ухо невідомо чим, це працює знову ж таки на наших опонентів. Добре, інший приклад тоді. Один мільярд гривень держава витрачає в рік на канали Freedom і DOM. Freedom — це російськомовний канал, навіщось нам...
[Фоззі]
Фрідом, мені здається, в Варшаві — це ютубний, а DOM — це колишній канал, який замінив іноземне мовлення України. І там квартал зараз працює.
[Олег Скрипка]
Один мільярд гривень. Справа в тому, що інформаційний і культурний бомонд в Україні не змінився, він перевзувся. І це ми вертаємось до теми перевзуванців. От і тут не нам розбиратися, ми просто можемо це... А чому не нам розбиратися? Має ж інститут репутації існувати якийсь? Коли він в Україні запрацює? Ми просто затрясаємо повітря, а нам треба про музику говорити. Тобто ми — це кухонні базари.
[Фоззі]
А в нас майже кухня...
[Олег Скрипка]
А, кухня вон там. Тобто ми ліземо не в ту сферу, де ми можемо реально вплив мати. Чому? Ви ж лідер ДМОК.
[Валерон]
Один з лідерів ДМОК.
[Олег Скрипка]
Але буквально на днях стався такий приклад, що я там сину знімав кліп, і мене мулювала оця Айрон Мейден, батьківщина мати з гербом. Я завжди казав, поки це буде герб, ми ніколи не зможемо виграти війну. І ми зняли кліп у стиму моєму сину, він репер. І просто намалювали три зуби. Намалювали три зуби на щиті. Намалювали три зуби. І нещодавно я був в Турі в місті Таллін. До мене приходить такий класний український ювелір Магура. І він мені такий браслет дарує. Треба було сьогодні його одягнути. І там батьківщина мати з цим три зубом. З цим три зубом. І опа, ліплять три зуби. І причому він точно такий, як в кліпі мого сина. Ми там три роки тому.
[Фоззі]
Давайте уточнимо, що ще було в кліпі сина, що може реалізуватися.
[Олег Скрипка]
Треба детально відслідкуватися. Відслідкувати я розкажу іншу історію. Пісні — це дуже серйозно. Я коли заспівав пісню «Ну що за папсня». Там є така фразочка, вона в оригіналі. Я переклав українською мовою. «На сраці брудний чаряк». Ми випустили цю пісню на лейблі московському. А я сижу в Києві і щось мені не зручно сидіти. Думаю, що не зручно сидіти? Опа, в мене чаряк на сраці. Ніколи в житті, ніколи не було. Тому містецтво дуже серйозне. Я в це дуже вірю. Якщо до родини матері повертатись, зараз же знову срач, то ви в принципі за, що треба було давно це зробити. Слухай, на мості Патона до сих пір висять зірки. Чому срач? Він же йде з Кремля. Це їх мулять, це їх просто, ну як на вампірі світло, знаєш, що їх там починає текти з них все, ломається. Дуже важливо, це дуже важливо. А вони дуже впливають на наш інформаційний простір. І це, крім ботів, як це називається, корисні ідіоти. Які розпалюються. Це треба робити, звичайно. Чомусь, я не знаю, чи воно насправді це відбувалося чи не відбувалося, за радянських часів, Друга світова війна, оце Клавдія Шуженко, оце все співалося, це все гралося, пісні про війну і тому подібне. Чомусь ми пишаємось піснями козацькими, воєвничими. Це ж не просто там козак сидів, під дубами щось написав. Це військо Богдана Хмельницького. Було фінансування військових пісень. Козаки, в тому числі, перемагали. Чому? Тому що і пісні були хороші. Тому що було розуміння у наших гетьманів, що треба вкладати в це кошти. Тобто культура також працювала на захист суспільства. Зараз немає такої думки в суспільстві. Не те, що на рівні державному, у людей. Я загнувся з фестивалем «Країна мрій», тому що 2015-2016 рік я робив «Країну мрій», я стільки хейту отримав. О, ми тут воюємо, а ви тут щось там співаєте. Так що нам? Заритися в землю і посипати голову попілами. Україна – це в тому числі і пісня. В тому числі ми за Україну воюємо, в тому числі ми і за пісню воюємо. І це кожен вояк так і скаже. Я думаю, що вам теж такі слова говорили.
[Фоззі]
Про Черчилля. Йому приписується багато речей, яких він не казав насправді. Але з тих, що подобається нашому кластеру, це коли вони розглядали під час Другої світової війни бюджет і пропонували скоротити бюджет на культуру, тобто додавши Міністерство оборони, і Черчилль ніби сказав – ні, ми бюджет на культуру зберігаємо, бо тоді за що ми воюємо?
[Олег Скрипка]
За що ми воюємо, так би сказати. Це завжди приводять, як приклад. То виходить, Каченко дарма звільнили у підсумку, якщо підсумувати нашу розмову. Слухай, це їх міжфракційні ці дві жухи. Ми не знаємо, правда, чому його звільнили, чи я вона людина і кого замість нього поставлять.
[Фоззі]
Є країни, в яких немає міністра культури, а культура є. Це залежить від економіки. Я бачив таку інфографіку, деяких міністерств немає, заснуючих в Україні.
[Олег Скрипка]
А у Франції є міністр культури?
[Фоззі]
У Франції, здається, є.
[Олег Скрипка]
Там дуже складна схема.
[Фоззі]
Там державна система захисту культури працює.
[Олег Скрипка]
Це їх взагалі. Прапор і гасло. Культура. Тому вони сприймаються, як культурна нація. Тому що там державні програми дуже серйозні.
[Фоззі]
Вони захищалися поруч Англія, поруч великий ринок. Вони захищали і Французьку. Там серйозні квоти були. Мені здається, у Франції і в Греції найбільший відсоток своєї музики в усіх ефірах. У Греків, мабуть, тому що їм...
[Олег Скрипка]
У Греків так, у Французів ні. Вони музичну війну програли. В 90-х роках, коли я там мешкав, вони виграли війну в кіно. Вони реально її виграли. І там зараз, якщо приїхати, прем'єри кінематографів французьких... Ну, половина французького кіно, принаймні, є точно. А з музикою? Ні. Не вийшло в них там, на жаль. Ви таку цікаву річ сказали про Францію, що там недекларативний патріотизм. Мені сподобалося. Вистав недекларативний патріотизм. От ми зараз живемо в епоху показного патріотизму. Правда, в Україні? Якраз навпаки. Ну, як перевзуванці, вони тренд задають. Це така не дуже переконлива українська мова, не переконлива слюза на щитсі, і такий прапор. І вони задають оці тренди.
[Фоззі]
Вони звикли, що їх чують.
[Олег Скрипка]
У мене є такі друзі-патріоти. Вони патріоти-патріоти. Вони жодного разу не вдягнули вишиванку. Тому що для них ця вишиванка — це вже так... Ні, в тебе якісна вишиванка. Я тебе, до речі, перший раз бачу в вишиванці. І вони... Цим людям навіть соромно вишиванки вдягати. Тому що там йде такий тренд. Шароварщина раді? Ну, таке... Ну, що сказати? Я, коли я зайшов в це патріотичне коло, це нульові роки, то я вже для них був такий аматор, несерйозна людина. Для цих людей. Вишиванку вдягаєш, вона там... Тобто там треба було вдягати відповідно регіон. Якщо вишиванка така, то там біжутерія теж така.
[Фоззі]
Глибоко копали. Мені хтось розповідав, у Франції якось на концерти підходила Діаспора. Ну, як завжди вона приходить на українські концерти. Хтось з них розповідав, що десь на початку 90-х доводилось вам і на шапку грати. В Франції. Хтось сказав, що в вагоні вас зустрів. Чи то в електричку.
[Олег Скрипка]
Там взагалі, ми приїжджаємо до Парижу, і ми познайомилися з панками. Ну, панк — це такий акустичний панк. Це французська група ВРП. І ми з ними були друзі. ВВ, ВРП. І вони були реально топчик. Реально самі найпопулярніші артисти були тоді у Франції. І вони кажуть, давайте зустрінемось в неділю. А ми з ними тури грали. Ну, вони збирали. Ну, вони збирали, не знаю, тисяч п'ять вони точно збирали тоді. І, значить, там Плац де Вош. Таке місце, я там ще не був. Таке туристичне місце. Добре, тільки візьміть інструменти. Ну, добре. Ми приходимо, і вони грають на вулиці. Вони грають на вулиці. І в них, виявляється, у французів це не западло. От у нас це якби, ну, взагалі, вся історія грати на шапку, ніщебродство, бомжи, це все. Ну, якби, ми до цього ставимося так, ну, блин, це значить ти, якби, лузер і тому подібне. А в них трішечки інакше. От у них суспільство, по-перше, що вся висока французька кухня, остріці, шампанське, там, що в них там ще, равлики, сири і тому подібне. Це була їжа бідних. Їжа бідних, яку потім вони, як маркетінг, продали. Вони це все дуже продали. І в них оце все, клошари, повії, от грати на шапку, це в них все романтизується. І виявляється, от, у них там був знищений фольклор за часи революції французької. І в них, їхня традиція, це шансон початку 20-го століття.
[Фоззі]
Раніше нічого? Раніше, ну, нічого. Ти там барокко якийсь там?
[Олег Скрипка]
Ну, барокко, ні. От в них, от, вони вважають своє культурне, от, якби, серця музичне, це, от, це шансон францезе називається, чи шансон реаліст, це пісня про життя. Так от, це шансон, в них реально, це пісні про повії, про бандюків. Про то, що хтось там спився, скурився, хтось когось вбив.
[Фоззі]
І голубі літять над нашою зоною.
[Олег Скрипка]
Так, а воно все так романтично, ну, тому що вони вміють красиво це подати. Шоу Кацапів не вдавалось ніколи. От, і, і тому, і тому ми приходимо і граємо на вулиці, і виявляється це романтично, і дуже, і я пограв два місяці на вулиці, і я на машині Вольва поїхав собі додому. От, і на цій машині ми потім гастролювали з ВВ. От, тобто, в них це не є зазорно. От, і там я знав ще там Жак Іжла, такий, такий чувачок, ну, він по типу, там, ну, я не знаю, там, Борис Гребінщиков, там, францезе. І він нас побачив, ми на вулиці граємо, він підійшов з нами, підспівав, ну, я його знав, ми з ним спілкувалися. І він там, ну, тобто, це в них…
[Фоззі]
Не западло.
[Олег Скрипка]
Не западло, так, це в них круто вважається. Така, така штука. Так, я грав, я грав на вулиці, і, в принципі, я класно навчився грати на баяні саме на вулиці. Тому що в тебе випробування, в тебе йде потік людей, і тобі треба зупинити увагу, і в тебе немає…
[Фоззі]
Зачепити.
[Олег Скрипка]
В тебе немає ні ротації, і в тебе немає оріола, ти засновник українського рок-н-ролу і тому подібне. Ти просто от виходиш до людей. Або взяв, або ні. Так. І конферансу, може, теж там навчилися, правда? Абсолютно вірно, абсолютно вірно. Спочатку, от, ми, ну, там, як рок-н-рольчики, металісти, там, от, ще за радянські часи, просто тупо, мовчо грали під людей. Отак от. І французи так кажуть, класна музика, ну, ми не розуміємо, що, от, що ви хочете донести. І потім я походив на французьких виконавців, до речі, американці, англійці роблять точно так же. В них 50 відсотків тексту, 50 відсотків музики. Реально, це там, подкаст, розмовний жанр, вони дуже багато говорять. Хороший гумор, хороша подача, контекст. І тому що людина, ну, має два, ну, таких, основних центри. Це емоційний центр і ментальний центр. І цей ментальний у нас сильніше розвинутий. І ми, українці, емоційно розвинуті, і нам, в принципі, пісня — це емоція. А їм треба поговорити. А поговорити? Так, і ти активуєш цей раціональний центр, а потім даєш пісню.
[Фоззі]
Це, мабуть, звідти з'явилися ті підводки, ті лаконічні букви, які були для вас живою, не пластмассова, грають воплі.
[Олег Скрипка]
Абсолютно, абсолютно вірно. Ці речовки, вони з'явилися французькою мовою. Вони спочатку були французькою мовою, а референс — це був індіфільм. В індіфільмі там оці «Ача-ача», «Джимі-джимі за Джимі», а про що? І там от ти, як квітка, розцвіла, а я вийшов на це поле, зірвав цю квітку, понюхав і подумав, що сонце сьогодні світить саме для тебе. І пішла пісня. І пішла пісня. І от почав це подавати. І потім воно перекочувало в альбоми. І в альбомах воно теж…
[Фоззі]
Власниково всі ж були оці болівудські у вас якісь елементи. Болівучі, болівучі. Якийсь кліп був чистий болівудський.
[Олег Скрипка]
«День народження», так?
[Фоззі]
«День народження».
[Олег Скрипка]
А чому болівуд так вплівся в фольклор? Тому що коли мене возили на село до діда, там в клубі показували тільки болівуд. І для мене дитинство, село, хати, корови. Місце за короном.
[Фоззі]
Танцор діска.
[Олег Скрипка]
І всі ці індійські фільми, воно дуже автентично, природні все впліталося.
[Фоззі]
Якщо ми заговорили за конферанс, можу офіційно назвати вам мій улюблений пік конферансу, свідком якого я був тут, на Майдані Незалежності, Новий рік. Повний Майдан Незалежності, ще тоді там відбувалися постійно концерти. І присутній серед нас Олег Скрипка після однієї з пісень подивився на Майдан Незалежності і сказав «Підійміть руку, хто п'яний». Кращої реакції на конферанс, а я багато бачив, не було ніколи. Це був ліс рук, це була просто шарена історія, це людям дали показати себе. Це було ідеально, це було ідеально. Ти не пам'ятаєш? Ні. Може це не я був? Ні. Я згадав щойно ще одну історію. Отже, якось Ріга, якийсь російський, він на Бозаку їздив такий, мільярдер якийсь. І ми з вами грали в нього на Дні народження. «Тенемека» і «Вопля від Апляса». Причому нас переплутали з іншою групою росіян. Що поробиш? Це кабак центральний якийсь на площі, значить була нехрита шикарна поляна для музикантів. Якийсь бурбон елітний, причому безлімітний. І ми виступаємо там. Дві дружини, подружка дружини молоді, а решта там якісь російські мільярдири. Що їм ми там, який хіп-хоп гітарний. Ми там якусь акустику почали їм грати, бо гучно. Їх там людей 12. Ми граємо, я з кожної пісні просто помираю, помираю, помираю, помер. Поставив на собі хрест. Я не хочу більше займатися музикою, я нічого більше не хочу. Нічого, тільки дограти, дограти, вийти і померти. І сідаю за стіл. Мої радісні відіграли гроші. Бурбон класний. Я сижу, помираю. Просто думаю, що все, вафлі мені. І проходячи мимо, вокаліст наступної групи, яка тоді зіграла два кола, тобто їм сказали, давай ще. Олег Юрьович зупинився і сказав, що ти такий сумний. Я кажу, ну, не хочу я більше нічого. І тоді в відповідь пролунала прекрасна історія. Якщо зараз не перевру, що ви грали корпоратоз у Москві, коли попросили почати з пісні «День народження», зробити якийсь маяк перед соло на трубі у цьому. Ні, ну, не вічір це. Чому?
[Валерон]
Ні, ні.
[Фоззі]
Давай насказательно розповім. — Ні, ніяк. — Ти як?
[Олег Скрипка]
— Та давай трошку одну. — Оце було помирання. — Чому?
[Фоззі]
Коли, як не зараз? Чому ні? — Вибачте, як же мені шкода, що я не можу розказати зараз вам цю історію.
[Олег Скрипка]
— Та що їм в коментарях тепер будуть писати? Що це за історія? — Та ні, це треш. У нас всяке буває на роботі, це треш.
[Фоззі]
— Шкода.
[Олег Скрипка]
— Так що дна його немає. Мінус безконечний. — Тоді з вас інша історія про корпоративи якась. — Про корпоративи? Ой, блін, та багато. Ну, Москва, там в основному, це Москва, значить. А, ну, значить, в мене є така теорія, хто п'яний, я слишу, що на корпоративах всі п'яні. І, значить, дивлячись яка стадія, і ми, як правило, хедлайнери, і ми виходимо на сцену, коли люди дуже п'яні вже. І, значить, є дві небезпечних стадії. Ну, там у кацапів особливо, в них є стадія, ну, такі, буйно-веселі. Це саме класно. Тоді баяни там всі.
[Фоззі]
— Егегей.
[Олег Скрипка]
— Так, егегей. Блін, стільки зараз історії виникає. Вистачить часу? — Так, так. — Граємо ми якісь айтішніки. Айтішніки, такі, ну, молодь, там все. І, ну, різні зали такі бувають в Москві. І такі, якби, такі сходи, ну, такі на сцену. І немає ні охоронників, нікого. І так я граю, і граю. І так, ну, залу все видно. І така мамзель, така підходить до мене. Ну, і щось там чи сказати, чи заспівати. Ну, така красива, реально, така в сукні, там все. І так до мене, до мене так щось йде. Ну, я граю, там співаю, а вона так розвертається і йде. Ну, заінтригувала вже. Вони ж люблять заінтригувати. Йде. — Жінки чи росіяни? — Жінки, жінки. Добарнастійки. Добарнастійки йде. Ну, я граю, так поглядаю на неї. Вона пішла, набрала візки. Дві третини, так, в стакан. Ну, і йде назад. Йде назад з цим візкарем на підборах. Все, ми граємо, там йде концерт, і вона добирається. І ці сходи, і, коротше, падає на цих сходах з таким гуркотом, ну, вона в хлам просто, п'яна. Візки вона не перевернула. Візки отак, вона встає, так встрихнулася, підходить, і каже, давай вісну. Ключово було, що вона візки не... А, ні, вона хлопнула, і каже, давай вісну, отак. Їй треба було хлопнути для сміливості. Ну, це таке. А, от, коротше, Москва, Київський вокзал, і на Київському вокзалі стоїть торговельний комплекс європейський. Як не дивно, я не знаю, може вони переименували і Київський вокзал, і цей торговельний комплекс. І там такий, на горі, як це називається, ну, така, велика, великий простір, як воно називається? Терас? Німан Санер, да. Ну, коротше, якось воно... Хол якесь? Да, хол. Концертний хол, називаємо. Значить, стоїть там сцена, от, як на таврійських іграх. І крани. І крани там, крани, камери, все. І, значить, перед нами якісь модні французи, і модні американські репери. І ми. Тобто, от так. І ми хедлайнери. А, я, о, я... Зараз, я потім повернуся. Значить, є дві категорії небезпечних глядачів. Це я їх називаю... Ну, це для мене, знаєш, от коли... Як море ти сприймаєш, як море, от, там, публіку. І є такі люди водорості. І ти їм є, а вони так... І їх, ну, дуже важко розкачати, вони такі, як водорості. Ну, це така ще стадія така, ти можеш їх розігріти, вони ще можуть там якось розбухатися. А є... Я їх називаю морські камінці.
[Фоззі]
Які взагалі?
[Олег Скрипка]
Ну, там, знаєш, хвиля, раз, вони такі, хвиля, трішечки. І я думаю, що морські камінці — це, як би, крайня стадія. І, значить, після цих французів, після цих реперів, ми виходимо на сцену, і я зрозумів, що морда салат відносно кацапів — це не ідіома. Конкретно, ну, там, половина столів, там їх столів було, ну, штук 50, половина столів вже люди пішли, ну, їх немає. А половина столів реально чуваки в костюмах конкретно морда в тарілці. Тобто це не жарт? Це ні фіна, ні алігорія. Конкретно морда в тарілці. Ну, така публіка. І ми так на сцену починаємо грати, і виходить один чувак під сценою. Він такий в якійсь футболці, такий висуватий, такий, ну, рубиться. Ну, йому одна людина, є публік, і ми для нього працюємо. А він такий, чи технік який, знаєш, ну, він виглядає, знаєш, такий трошки з пузиком, такий бадьорий, ну, як технік з татухами. І ми на нього граємо, він так рубиться, і ми йому весь концерт зіграли. І ми зіграли концерт, нам треба було, там, 45 хвилинчик, годину грати. Ну, вже робиш як можеш. Вже все своє, ну, як би, акторська мастерність ти віддаєш цій людині. І він так, блін, пацани, так класно, блін, кайф, я так з дитинства вас люблю. Я кажу, тебе як звуть? Він каже, Серьога. Я кажу, Серьога, пішли, бухнемо, так, ну, треба бухнути. І ми йдемо в гримерку, охорона якась стоять, все серйозно, там, безлімітний візкар. І він так в гримерку з нами, а ці чуваки його за лицо. Я кажу, Серьога, з нами, там, всі його затягують. І ми наливаємо, і ми п'ємо. І він так, блін, я розказую, блін, як я вас люблю. Ракешник, ракешник. Я кажу, Серьога, а хто такий? Та, це мій день рождення.
[Фоззі]
За мами.
[Валерон]
Гарно.
[Фоззі]
Пощастило, що хоч вийшов.
[Олег Скрипка]
Ну, він дожив до нас. Видно, що там хтось замовляв ще, там, дружина, а він реально єдиний вижив, бо він реально нас хотів почути.
[Фоззі]
Дожив.
[Олег Скрипка]
Так що, бачиш, воно, є плюси і мінуси в таких історіях.
[Фоззі]
Та, московські корпоратоси — це те, від чого ставали луб'яними очі українських промовтерів. Всі так мріяли, що Москва, Москва.
[Олег Скрипка]
Ну, там Москва дзвонить, і там, ну, ти сидиш, ти втомлений, завтра треба їхати. І мене там менеджер, я кажу, ну, назви їм таку суму, щоб відстала. І він реально просто від балди називає суму. Добре, і все, і ти їдеш. І от реально, ну, такі.
[Фоззі]
Гроші нам стали. Дубає. За традиції останнього часу, ми в Бермен-Диктаті, класичному закладі на Хрещатику 44.
[Олег Скрипка]
Знаєте, що ще хотіли поговорити про в контексті Франції? От зараз у нас така ідея з'явилась в суспільстві неочікувана. Ну, дуже багато обговорюють виїзд за кордон, погодьтеся, виїзд чоловіків за кордон, така... Обговорюють? Ну, обговорюють і висить, так?
[Фоззі]
Ми розуміємо, що навіть якщо війна зараз зупиниться, на 100% населення України не відновиться. Багато хто залишиться жити в Європі. Відповідно, ще частина дуже велика і найкращого генофонду в нас гине. Тобто, треба ж думати наперед і... Починають з'являтися такі тези, що Україні для відновлення населення треба буде багато емігрантів. Емігрантів залучати. І от, ви жили у Франції, там де ця проблема величезна і вони пробують вирішити, не завжди успішно, потім вирішують, а потім в них знову тачки палають сотнями. Давайте обговоримо можливе майбутнє України, як держава, яка буде зацікавлена великою кількостю емігрантів для... Господи, для відновлення популяції.
[Олег Скрипка]
Це не наше, як би... Нашого розуму справа. Я можу про це поговорити.
[Фоззі]
Ні, просто цікавить досвід Франції.
[Олег Скрипка]
По-перше, я вважаю, це моя думка, що забороняти чоловікам виїжджати... У нас війна тяжка, але не така тотальна, що нам 100% всіх чоловіків треба. Якщо чувак, він хоче здриснути і він немотивований, який з нього вояка буде?
[Фоззі]
По-перше, він здрисне, він просто заплатить гроші і здрисне.
[Олег Скрипка]
А зробити систему, хай людина не камбрігує, чи кому вони платять воєнкомат, ці бабки. Хай він... Хай він заплатить, реально донат зробить і може виїхати. Зараз кажуть, що ще 3 роки після війни заборонити виїжджати чоловікам, щоб не виїхало дуже багато людей до своїх сімей. Це все хірня. Тому що політика заборони, вона ніколи не працювала. Це з алкоголем можна порівняти. А навпаки давати роботу, заохочувати і тому подібне. Ніяких емігрантів. Я всіх поважаю, в мене дуже іноземців багато. Ніяких емігрантів. Мені здається, Польща, Чехія наприклад, вони мають правильну політику. Там дуже мало емігрантів. Ну вони за рахунок українців зараз нормальні. Але я вам скажу, є держави, такі як Фінляндія. Скільки там людей живе?
[Фоззі]
Мільйонів п'ять, мені здається.
[Олег Скрипка]
Процвітає нормально. І все це розказні. Це дешева робоча сила і там набрати якихось там там некваліфікованих чоловіків. Це просто бізнесочек. Тобто існує думка, якщо українці поїдуть, то сюди приїдуть середня Азія. Не пускати емігрантів. Ну як? Просто заохочувати своїх. Ти не можеш не пускати. Не робити кроки на зустріч. Мусить бути захист. В усьому світі є нормальний захист. Якось нашого сьогоднішнього гостя потягнуло вправо. А що ви думаєте з приводу прийому мігрантів в Україні? Пишіть в коментарях. Я був на Балії. От тільки що.
[Фоззі]
А там ретріти були ці.
[Олег Скрипка]
Так, в мене був ретріт. Хлопці, дівчата відкрили український ресторан. Всі робітники, всі офіціанти і тому подібне Балійці. І в них квота просто, і все квота 80 відсотків мусять бути Балійці. Велкам іноземців, все велкам, але привилегію у місцевих. Все. І тим паче українці вміють працювати. І слава Богу, що є і знання, і є бажання. Хто хоче здриснути, хай виїжджають. Але давати можливість тим, хто лишився, працювати. Зараз, в принципі, принаймні, рок-сцена, вона процвітає в Україні. Тому що поїхало дуже багато неясно яких музикантів, і ті, хто лишився, це реально нормальні люди, патріоти і тому подібне. Перевзуванці, вони там окучують Майами, вони там їздять з концертами, виступають, трусять прапорами. А ті, хто лишився в Україні, це нормальні пацани. В рок-сцені, я не знаю, як там в попсі. І точно так же в інших галузях. І все буде нормально. Треба просто захотіти. Воно все, після кожної війни, кожне суспільство процвітає, якщо тим паче воно виграє. Та навіть і не виграє. Процвітає. Тому що йде оновлення, йде мотивація все відбудувати. Все буде круто. А ви знаєте, яку пісню найбільше виконали? За історію гурту.
[Фоззі]
Хто?
[Олег Скрипка]
ВВ. А ми?
[Фоззі]
Танці, мабуть.
[Олег Скрипка]
Чогось. Танці більше.
[Фоззі]
Танці.
[Олег Скрипка]
Хоча є якісь концерти, де ми танці не граємо.
[Фоззі]
Це означає, що просто вони не напрацювали на той біс, щоб ім танці зіграли. Так?
[Олег Скрипка]
Ні, ну є же сети короткі. А військовим граєте танці? Та, обов'язково, звичайно. Ну, коли є барабани, і ракішник. Військовим же частенько це акустичний варіант. Без барабанів їдемо.
[Фоззі]
Та, танці без барабанів. Культурний десант.
[Олег Скрипка]
Їздили? Не їздили?
[Фоззі]
Ну, він був в нас, він запрошував. В нас просто гітарист в ЗСУ, баз гітаріст в Нацгвардії. Якщо я їх забираю, то ми граємо своє. Ну, благодійне. Їдемо з вуличкою якраз. Я був проти вулички, мені здавалося, що це... Вуличка — це що? Ну, вуличні концерти на стринці. В Європі, зараз в Україні, зараз знову в Європу. Але воно працює, що вже.
[Олег Скрипка]
Ви записували інтерв'ю якесь, можна так назвати? Подкаст з Арестовичем. Чому з ним? Ну, такий дивний якийсь симбіоз. Ні, Олег Скрипка і Арестович. Ну, це, напевно, він же такий кіт-баюн. І Арестовичщина, вона дуже класно спрацювала рік тому.
[Валерон]
Ну, реально було страшно. Колись, так.
[Олег Скрипка]
І я на початку війни ну, я зробив такий телеграм-канал «Сильні духом». І от це якраз всі ці панічні атаки, як це все вгамувати. І от така грілка до душі був Арестович на той час. Він дуже актуальний. І от там цей тихий голос такий оксамитовий. Але він же ще виходить із театру. Він із театральних ків. І ми із однієї тусовки театральної.
[Фоззі]
Була ж якась школа в Києві. Театральна, в яку ви ходили.
[Олег Скрипка]
Це студія. Була театральна студія. Потім з неї «Чорний квадрат» вийшов, «Дах» вийшов із тої студії. І ми ще в тій студії, по-моєму, зустрічалися. Чи в «Даху», я вже не пам'ятаю. І на цьому ґрунті, але просто мені такі люди, як арестовувач. Це ж такий сучасний каскарій. І він як каскар мене зацікавив. Філософія, філологія, міфотворчіство. Я погоджуюся з тим, що він тоді, на початку війни, відіграв свою роль. Але ж потім Остапа трохи понесло. Ми не знаємо, чи Остапа понесло, чи Кремль зрозумів, що це небезпечна зброя і почав працювати в цьому напрямку. Ми не знаємо. Те, що там були атаки на нього інформаційні, це однозначно. Вони також спрацювали. Але рейтинг високий у людини. Він продовжує працювати. В нього вже конкуренція. Багато цих блогерів виклали. Це як у нас чоловіча бесіда. Я просто хотів це з часом вивести в лайф, в офлайнові, в принципі, як концерт. Перший такий дуетик у мене був з Лесям Подорів'янським.
[Фоззі]
Ми ж колись застрелювали разом.
[Олег Скрипка]
Це гуманісти називали. І в Харкові ми виступали, і в Києві. Це гуманісти. Там не було розмови на вільні теми. Він просто там валив свої матюки, а я валив підбаянчик. Але, в принципі, це така комбінація двох мужів. Дуже схожа історія була «Спартак Субота». Чули ви про такого? «Спартак Субота», Женя Інонич, подкаст «Терапія». Вони якраз почали їздити з концертами, сідали в двох.
[Фоззі]
Трошки інша аудиторія.
[Олег Скрипка]
Трошки інша аудиторія, так.
[Фоззі]
Все-таки Арестович працював на дорослих жінок. У мене два, дві пари.
[Олег Скрипка]
Плавний перехід.
[Фоззі]
Фірмових шкарпеток Боплі Віддаплясова, ВВ. Ми їх віддамо в хороші ноги. Якого розміру? 44-46. Я дуже сподіваюся, що хороші ноги отримають ці фірмові шкарпетки з автографом автора у Бензебіте. Пропоную отут на ярлику підстати.
[Олег Скрипка]
Холодний сезон вже скоро. Так, так. І як шкарпетки гріють ноги. А хороша пісня гріє душу.
[Фоззі]
А я зараз знайду, як зв'язати. Ноги треба тримати в теплі, а голову в холоді. Як це пов'язано? Тверезий розум. Сьогодні ми збираємо гроші на реабілітаційний я майже вимовив. Реабілітаційний центр, яким зараз планує опікуватися Олег Юрійович. Тому що в нас попереду дуже багато проблем, які доведеться вирішувати з нашими військовими, з біженцями і так далі.
[Олег Скрипка]
А ми вже тему футурології трішки зачепили. Ми дивимося на майбутнє. Ми абсолютно віримо в перемогу України. Знаємо, що ми переможемо. І що ми будемо робити далі?
[Фоззі]
Вирішувати психологічні проблеми. Так от, ми розіграємо шкарпетки. Можемо дві пари окремо. Що скаже наш рандом? Отже, за донат від 200 гривень ви не забудете зробити і донат, і коментар під цим відео, щоб ми знали, хто саме задонатив. Потім суворий, білявий рандом розіграє, обере двох переможців і кожен з них отримає по набору шкарпеток за фотографом. Розписуємося тут.
[Олег Скрипка]
Так, ну треба різні тоді написати. Це білий, а це чорний?
[Фоззі]
Чорний. Пишемо там, де...
[Олег Скрипка]
Чорним по-чорному?
[Фоззі]
По-білому.
[Олег Скрипка]
Так, ну давайте, друзі, інший формастер.
[Фоззі]
Може бути на одному любов, а на іншому журба.
[Олег Скрипка]
Дуже погано пише.
[Фоззі]
Зараз ми вирішимо цю проблему за допомогою відеомонтажу. Проблема вирішена. Дуже чіткі автографи на обох парах шкарпеток, які неодмінно стануть вашими і зігріють вас найближчої зими, коли, можливо, буде холодно. Як і було сказано, автографи наявні, автографи чудові, їх видно. Незабаром ви відчуєте ці чарівні шкарпетки на своїх ногах, робіть донат, а ми з цієї банки перекинемося.
[Олег Скрипка]
Мейден Харків.
[Фоззі]
Це вам не фітімі. Харків-Базар. Колись в Харкові в 96 році я брав інтерв'ю під вишкою. Я працював на PrivatTV, ми виходили на ОТ2, це був не харківський ефір, це був національний ефір. І я приїхав як кореспондент. Під вишкою. Під вишкою впіймав, бо мені треба було для програми «Вітражі» хоч щось поставити, хоч який синхрон перш ніж включити кліп. Хоч щось знайшлось. Так, що щось там...
[Олег Скрипка]
Але ти запитав це, як ви надихнулися на створення цієї квітки?
[Фоззі]
Так, якусь херню питав.
[Валерон]
Чому воплі від Аплясова?
[Фоззі]
Ні-ні-ні, чому воплі від Аплясова я знав. Але так, питав якусь херню, ну що там питають, як вам Харків? А ти приїхав в нього 20 хвилин тому. Коротше, це скільки років тому було? Дофіга років тому. І я радий, що ми нарешті поговорили нормально, а не так, як тоді в 96-му.
[Олег Скрипка]
Так це друге інтерв'ю, так? Так.
[Фоззі]
Ні, ще були, коли я підйом бів на Майдані. Ще були теж. У вас якісь концерти були, і вас приводили в підйом на новий канал.
[Олег Скрипка]
Підйом я точно не пам'ятаю.
[Фоззі]
Зранку ніхто не пам'ятає.
[Олег Скрипка]
Круто, дякую вам, що прийшли.
[Фоззі]
В підйомі за всі роки був тільки один гіст, який прийшов на годину раніше, і був готовий давати інтерв'ю, тому що він прокидається. Пакарабан. Але він не українець. Українці сплять ще тоді, коли працюють українські ринкові шоу. Дякую.
[Олег Скрипка]
Дякую. Хороші теревені, хороша справа, удачі, процвітання. Всім щастя, близької перемоги, слава Україні.
[Фоззі]
Гаранша. І тобі дякую.