МІРОШНИЧЕНКО. Треш на корпоративах, корупція на Євробаченні, ціна українського ТБ і криза Динамо
Опубліковано 21 жовт. 2026 р. • Довжина: 17 371 слово
Короткий зміст
Слава Україні! 🇺🇦 🇺🇦 🇺🇦
✌️⚽️ Слідкуй за улюбленими спортивними подіями та бери участь у різних розіграшах на VBET - https://www.instagram.com/vbetukraine/
🚘Наш партнер - Nissan https://www.nissan.ua/vehicles/new-vehicles/qashqai/offers-epower.html?cid=ban_Nissan_OMD_UA_EU_EUR_QQVideoFY25_AUG_EU_UA_QQ-EPOW_BAF_BLOGGER-3_DIS_NM_BUR_RMF_NA_NA_NA_NA
✍️Запис на тест-драйв Qashqai e-POWER https://www.nissan.ua/test-drive.html?cid=ban_Nissan_OMD_UA_EU_EUR_TDVideoFY25_AUG_EU_UA_TD_BAF_BLOGGER-3_DIS_NM_BUR_RMF_NA_NA_NA_NA
Він застав золоту еру українського телебачення та його занепад. Бажаний гість як на корпоративах, так і на міжнародних панелях із президентами. Його очі бачили і те, як «Динамо» перемагало «Реал Мадрид», і обіцянку повернутися на «вершину єврокубків». У нас на барі — телеведучий і головний амбасадор «Євробачення» в Україні Тимур Мірошниченко.
🔥 Як телемарафон впливає на українське телебачення
🔥 Дві країни, які купили перемогу на «Євробаченні»
🔥 Топ скандалів українського нацвідбору
🔥 Конкуренція між «Дизель Шоу», «Кварталом 95» та «Вар’ятами»
🔥 «Підйом», «Форт Буаяр» і золота ера українського телебачення
🔥 Головна причина, чому Тимур Мірошниченко обожнює «Євробачення»
🔥 Яка дичина відбувається на корпоративах українських чиновників
🔥 Звідки стримінгові платформи беруть гроші
🔥 Плюси та мінуси заборони соцмереж в Україні
00:00 Тимур Мірошниченко у «Прямій червоній»
01:56 Два власники ордена «За заслуги»
03:30 Магія ранкових ефірів та шоу
10:26 Чому Фоз заздрить Валері
13:32 Хто і скільки дивиться телебачення?
20:53 «Клуб 1%»
23:10 Історія Фоза про участь у «Найрозумнішому»
25:30 Український «Форт Буаяр»
27:55 Конкуренція українських гумористичних шоу
30:40 Розквіт OTT-платформ та стримінгу
36:35 Професійне футбольне минуле Мірошниченка
40:05 Золоті часи «Динамо»
44:07 Як Тимур катався на футбол
48:00 Дружба з футболістами
52:02 Коментаторський дебют Тимура
56:00 Як Фоз судив «Євробачення»
58:06 Хабар росії за «Євробачення»
58:45 Переможна схема Азербайджану
01:01:30 Найкращі скандали «Євробачення»
01:06:45 Оля Полякова на «Євробаченні»
01:08:50 Як «Євробачення» популяризує артистів
01:11:05 Ставлення різних країн до «Євробачення»
01:14:30 Єврофани та ЛГБТК+-спільнота
01:19:15 Коли Нацвідбір став шоу?
01:21:00 Історія Мірошниченка про The Вйо
01:22:00 Сварка Тимура та Руслани
01:25:55 Недооцінені діаманти «Євробачення»
01:28:51 Найжахливіше весілля Тимура Мірошниченка
01:34:00 Фоз, корпоратив та серіал «Інтерни»
01:38:20 Як ТНМК переплутали з іншим гуртом
01:39:26 Жахлива історія з новорічного банкету
01:43:36 Конкурс краси для двох людей
01:47:36 Дипломатичні панелі Тимура
01:49:57 Заборона соціальних мереж
01:57:32 Розіграш
Підписуйся на канал: https://www.youtube.com/@priamachervona
Тимур Мірошниченко в Instagram: https://www.instagram.com/timur.miroshnychenko
🥃 За гостинний прийом дякуємо БАРМЕН ДИКТАТУ: https://www.instagram.com/barmandictat/
ЗБІР на Аптечки фонду «Згуртовані»
🔗 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/7tYKAfhsR9
💳 4874 1000 3488 4521
Приєднуйся до нас у соцмережах!
Instagram ПЧ: https://www.instagram.com/priama_chervona/
Telegram ПЧ: https://t.me/priama_chervona
TikTok ПЧ: https://www.tiktok.com/@priama_chervona
🔺 З усіх комерційних питань: priamachervona@gmail.com
#прямачервона #тимурмірошниченко #тімурмірошниченко #євробачення #нацвідбір #інтервю #подкастукраїнською #українськетелебачення #динамокиїв #сніданокз1плюс1
Цей епізод ще не відредаговано і може містити помилки.

Текст
[Speaker 2]
Одружувалися священик МП, це нульовій МП, з дуже модельною дівчиною. І на це весілля з'їхалася вся мафія країни. Вся! І мені тоді, власне, священик розповідав, ось тут будуть сидіти донецькі, ось тут франківські. Вони дуже не дружать, вони можуть пострілятися. Ось тут буде сидіти ще хтось, харківські. Ось тут буде Сережа, Сережа може відрізати тобі кроватку, не парся, я тобі ногу куплю. Ось така підготовка була. Я приїжджаю на весілля, це було під Києвом, за містом, в ресторані якого вже більше немає. «Імперія» називався він, здається. Я приїжджаю на парковку, і вона забита геліками. Вся забита геліками, просто. – У них забиті геліками абсолютно є.
[Speaker 1]
– Абсолютно є. «Пряма Червона» продовжує дослідження українського культурного, медійного, красивого, яскравого простору. І сьогодні в нас людина, яка, в принципі, дечимою особлює культурний український простір. Якщо щось відбувається, можна вгадати, хто ведучий. Притула вже не фільмує, не грає в «Червону». – Якщо ведучий, то ти. Привіт. – Привіт. Ну, я маю сказати, що я можу завгадати бажання сьогодні. Бо настільки представницьким випуск «Прямої Червони» ще не був ніколи. Бо у нас відразу два власника ордена «За заслуги третій ступені». Може вже без орденів і не приходять на «Пряму Червону». Мені жовта, тому що в мене немає ордену. Чи червона картка? – Ні, тобі пряма синя картка. – Добре. Я ще не отримав орден, тому можеш не задразнювати. Можеш розповісти, може тіло тобі розкаже, як це з ордену.
[Speaker 2]
Коробочка така, і там два ордени. Один на великий піджак, один на маленький.
[Speaker 1]
Бо тобі немає піджаків. Без шансів. Ну, а що він дає реально? Нічого ж не дає? Чи, не знаю, проїзд? А якщо ти про Байкова, ні, не дають.
[Speaker 2]
Байкова не дають.
[Speaker 1]
Це треба заслуженим артистам сказати. Народ не дають. Заслужених артистів, що собак не різали. Десь на Лісовому, так? Ну, їх тисячі, і не одна тисяча заслужених артистів. Колись коштувало 5, зараз не знаю. Ну, добре, що ми в такій кампанії. Орденоносний. Хоч якось медальку собі. Зі школи, можливо. В мене і в школі медалька була. А в мене і зі школи є.
[Speaker 3]
Є?
[Speaker 1]
Ти закінчив з якою? Золотою. Золотою? Тобто ти одразу йшов на Євробачення.
[Speaker 2]
Десь там на початок. Та, золота. Висить собі там всі, скільки я в 2002 закінчив. Знадобилося? Ні.
[Speaker 1]
Мама була щаслива? Дуже. Це найголовніше. Та, та, та. Це найголовніше. Ми в різні часи були з Тимуром ведучими ранкових шоу. І можемо викладати.
[Speaker 2]
Тому у нас сива борода.
[Speaker 1]
Та, та, та. А я колись працював на радіо теж в ранкових ефірах.
[Speaker 2]
Ну, що ранкові ефіра?
[Speaker 1]
Це не можна було назвати ранковою ефірою.
[Speaker 2]
Дивись, ти навіть в душ можеш не йти перед радіо ефіром.
[Speaker 3]
Можеш. Та, що я й не хотів.
[Speaker 1]
А телеведучі ранкових ефірів — це така здача крові. Це, мабуть, найгірше, що може бути.
[Speaker 2]
Ну потім, знаєш, в процесі ти трошки звикаєш.
[Speaker 1]
Ні, неможливо звикнути. Як вчив мене Юрій Горбонов, він каже, ну ти якщо треба обмануть організм, скажі йому, що ти встаєш пипісять, а потім просто нікому не датися улітки.
[Speaker 2]
Я знаю, я пару тижнів тому мене запросили на одне ранкове шоу як запрошеного ведучого. Тому що всі пішли в відпустку. Це нормальна, до речі, така традиція американського і британського ТВ. Коли вони на два тижні йдуть основні ведучі в відпустку, вони запрошують різних ведучих чи знаменитостей, щоб вони попрацювали.
[Speaker 1]
Я, знаєш, слухаю тебе і думаю, що це випуск, який найкраще звучати буде. Якщо ви слухаєте, бо нас можна слухати в Apple Podcast, Google Podcast і так далі, то я думаю, ви маєте бути супер задоволені. Звукачу кидаємо дві дорожки. Третє не треба. Йому не треба буде обробляти.
[Speaker 2]
Я прокинувся о 4-й ранку і зрозумів, чому я пішов з ранкових шоу. В чергове просто пересвічувався. Я казав, акція окей.
[Speaker 1]
Нас забрали о 4-й 28-й. Ого, я на 6-й їхав. Мені здається. Вмивання льодом. Але в тебе, я всім казав, що в мене на тиждень 12 діб. Просто 10 з них коротеньких. Але це відчуття, коли підйом був тут на Майдані Незалежності. О 9-й ранку ти їдеш з роботи на зустріч пробка. І ти дивишся на ній, як руку поцілує всім. Лохі, привіт! Ага, все, ти відпрацював. О 9-й ранку ти їдеш.
[Speaker 2]
Це так здається. Ну дивись, ти ж поламаний. Понятно, що ти там намагаєшся щось робити, але твоя ефективність падає. Навіть якщо ти там зранку попрацював, вдень кимарнув, ти все одно поламаний.
[Speaker 1]
Та, все одно ця сухість, голова важка. Я знаєш, де був гостєвим ведучим? Коли підан на якихось тропічних островах нирнув на морського їжа чи на ще щось щасав собі таблет.
[Speaker 2]
Було щось таке.
[Speaker 1]
Я був замість нього в тій каденції підйому, коли притула, фреймот. Я був замість підана. Ніхто не пам'ятає мою каденцію підйому, бо там був Єфросиніна з Горбуновим, а я працював з Сніжаною Єгуровою в парі. Уявляєш? Хто ж знав? Так, і з Доманським. Хто ж знав? Отака була ватна каденція. Але було жахливо. Це просто... Це найгірше, що може бути в роботі телеведучого. Це саме ранкове. Але є плюс. Коли прямі ефіри, вони не затримуються. Тому що зйомка — це завжди очікування. Всі цитують на будь-якій зйомці, цитують «Вибачте, фільм, бо йдуть одні старіки», що саме складне в нашій роботі — це не треба чекати. То от в прямому ефірі були свої плюси, але тільки не зранку. Слава Богу, ми знімаємо пряму червону не о четвертій ранку, тому всі схожі на живих. Ми п'ємо каву і чай. Сьогодні по той бік бару люди, які не вживають алкоголь. Не знаю, навіщо ви прийшли сюди вдвох.
[Speaker 2]
Чаю поп'єте?
[Speaker 1]
Навіть чаю не поп'єте, так? Наливаю вам. А зараз, виходить, є на «Плюсах» ранкове шоу? На «Есі Ті Ві», напевно, десь залишається ранкове шоу? На «Есі Ті Ві» ніколи не було ранкового шоу. Я працював на «Есі Ті Ві» на ранковому шоу.
[Speaker 2]
Є, є. «Ранок у великому місті». Але ж вони не в прямому ефірі, вони в запису виходять.
[Speaker 1]
Раніше було, напевно, в прямому.
[Speaker 2]
Може, колись.
[Speaker 1]
Я застав, коли був новий канал і «Плюси».
[Speaker 2]
Ну, ти на телеканалі «Дім» ще є ранкове шоу. «Ранок вдома». А це я там якраз був.
[Speaker 1]
А я там пробував вести рубрику «Упро». А ще оцей ж канал, як він? «Україна Плюс» чи?
[Speaker 2]
«Ми Україна».
[Speaker 1]
Там теж було ранкове шоу, так?
[Speaker 2]
Не буду стверджувати.
[Speaker 1]
Було, було, було. Це своя специфіка. Ти одразу розумієш, що твоя аудиторія це жінки, які збирають дітей в школу. Чоловіка, заробляють дітей в школу. І в них на кухні телевізор, і вони одним оком слухають, як їх розважають. По-різному. Я пам'ятаю цю телевізійну штуку, що от «ICTV», я ж на «ICTV» працював, там це, типу, чоловіча аудиторія. І там завжди мірюють, що треба щось чоловікам дати. Тому там в ранкових програмах ми робили політичні сюжети. А «Плюси», це більш жіноче. А потім, коли працював на «Фактах тижні», то це взагалі... «Плюси» працювали на свою Антоніну.
[Speaker 2]
До речі, Антоніна, після початку повномасштабного помолушував 10 років, якщо що.
[Speaker 1]
«Плюсів»? Цілюва? Цікаво. Я думав, що молоді дивляться телевізійно.
[Speaker 2]
От дивина, але так.
[Speaker 1]
А на «Плюсах» на ринковому шоу шеф-редактор називав водієм маршрутки нашого глядача. Водієм маршрутки, водієм маршрутки. А потім на «Фактах тижні», коли я працював, то там з «Плюсами» це прям... Я досі згадую, мене трохи це тривожність викликає, що це прям така битва цих рейтингів. Кожен виходить в неділю, у вівторок літочка. Аналітика. Ми вийшли у 20.30, вони у 20.35. У нас був такий сюжет. Контрпрограмування. У них такий сюжет, така доля. А ми почули раніше. А ми на рекламу пішли, а потім вони пішли на рекламу. І це все, коротше, прогнозування.
[Speaker 2]
Коли піти на рекламу?
[Speaker 1]
Коли почати? Який перший сюжет?
[Speaker 2]
Це всюди так, насправді, на всіх каналах. Ти описуєш все один в один, як на інших каналах, які працювали.
[Speaker 1]
Викликає тривогу.
[Speaker 2]
Для мене, в принципі, саме поняття «летівка» чи «зум» одразу викликає тривогу. А якщо ти розумієш, що година на 2-3, то це хана. І ти 2-3 години робиш вигляд, чи слухаєш.
[Speaker 3]
Поїхали, Паша.
[Speaker 1]
Опа, як це вона так тебе впізнала? Ну, ось так. А ти з якою відстанію ключи відкриваєш машину? У мене 0,0. Це як? Це так, завжди я розповім. За кілька днів до повної масштабки щось гапнулося в мене в ключі від машини і перестав він дистанційно відчиняти і зачиняти. А оскільки машина поїхала далеко, то шансів потрапити до свого улюбленого автомеханіка в Києві в неї не було. І ось так роками доводиться на шиї в мене висить ключ, щоб я його не загубив, бо я все гублю. І оце ось нафіляєшся, відчиняєш, потім зачиняєш. І це вже так заманало. Я мрію, що вона потрапить до Києва і мій автомеханік отак от зробить чик і все запрацює. Тому я щиро заздрю власникам сучасних автомобілів, які підходять, а автомобіль бачать, бачать такий як собачка, каже Валєра йди, Валєра йди, зараз поїдемо, зараз поїдемо, зараз куди поїдемо? Підходить Валєра і машина йому каже доброго дня, доброго ранку, Валєрі, як вам спалося, Валєрі? Чи смаковала вам кава, Валєрі? А куди ми поїдемо? Ну так прям ще Nissan Qashqai і Power не навчився, але безключовий доступ тут дійсно є. І куди ми поїдемо також є дуже зручний навігатор. Ну навігатор, в тебе ще тут, якщо телефон поклав, він заряджається. Так, класна функція, мені подобається, що можна отак заряджати. Тут ще достатньо розширене меню і, наприклад, є така функція, як автоматична перевірка тиску в шинах. Дуже зручно, до речі, коли машина відчуває, що тиск неправильний, понизився, то вона тобі сама сигналізує і ти знаєш, коли заїхати і знаєш, яке колосо. І знаєш, яке колосо, так. От зараз, наприклад, у нас 2,2, тиск в усіх шинах. Все добре, їдемо як треба. Хоча вона сама радить, щоб в передніх шинах тиск був трохи більше. А чому попереду має бути? Тому що, можливо, попереду достатньо вагомий гібридний механізм Nissan Qashqai e-Power. Щира, а іноді подекуди і не дуже щира заздрість, пан Валерій. Якщо ви хочете теж спробувати всі інтелектуальні, новаторські, зручні функції Nissan Qashqai e-Power, то в посиланні, яке розміщується в описі до цього відео, можна знайти запис на тест-драйв. Так, безкоштовний тест-драйв, перевірите, чи всі ці фічі Валерон вигадав, чи воно дійсно має місце нам на право. На право можна і прямо поїхати. Прямо ми вже були, поїхали на право. Ти кажеш, що зараз помолодшив глядач, так? Телебачення.
[Speaker 2]
Це останні дані, які я чув. Це був десь рік-півтора тому. Я чув такі дані.
[Speaker 1]
Ми просто часто... Не те, що ми. Багато людей часто ховають телебачення. Тільки я застав кілька каденцій ховання телебачення, а воно все ще живе.
[Speaker 2]
Не поховалося.
[Speaker 1]
І зараз взагалі в Україні перепередумувалося в плані того, що є телемарафон, а від нього якось... Держава платить за телемарафон, а ми ще відпочиваємо свої канали і туди продаємо рекламу. Я думаю, у них взагалі зараз непогане все.
[Speaker 2]
Ні-ні, насправді на телебачення зараз все печально.
[Speaker 1]
Через рекламний ринок, так, Малий?
[Speaker 2]
Дивись, все, що ти назвав, через це і печально.
[Speaker 1]
А через те, що треба оці вигадувати, щоб був телемарафон і ще якась альтернативна?
[Speaker 2]
Великі канали, які беруть участь у телемарафоні, вони віддали свої перші кнопки під телемарафон ще у 22-му році. І нові канали були створені на інших, або взагалі нових частотах, які там були заняті якимось іншими каналами. Там 1+,1 Україна.
[Speaker 3]
А, є таке.
[Speaker 2]
І вся аудиторія не повернулася на ці канали. Я не знаю, як це працює. Я не користуюся аналоговим телебаченням вже давно, але, тим не менше, ти вмикаєш будь-який стрімінговий сервіс, а у тебе все одно перші канали, які ти завжди дивився, і вони не підтягнулися, наприклад. І їх не знаходять. І там перші роки після появи дублерів, каналів, куди перенесли все розважальне, все крім новин, вони роки два були майже на дні за рейтингами, тому що просто люди не розуміли, для них це було складно, що є тут отакий, цей канал відповідає за марафон, а це що тоді таке, і так далі.
[Speaker 1]
А як взагалі зараз? Раніше були піпелметри.
[Speaker 2]
Так, так і зараз, нічого не помінялося. Дивись, 25% окупованої території, і 25% піпелметрів залишилося там. Інші плюс-мінус 25% з прифронтових територій кудись мігрували. І вони піпелметри собою не забирали. Тобто це насправді ще історія застаріла з ковідних часів. Ось всі ці компанії, які міряють рейтинги, вони мали ще ось плюс-мінус в ковідні роки робити оновлення людей, які дивляться телевізор, і не зробили.
[Speaker 1]
Мені якось на телебаченні, вибачте, в Москві, ми знімалися, що сказали, що плазми сучасні, піпелметри не вставляються. Так це ж прибули люди окремі. Ну так, так. А от якщо в мене взагалі такого немає? У мене мігого, як вони знають?
[Speaker 2]
Зараз мігого знають. Підраховують завдяки, тобто є тепер декілька факторів, як міряють рейтинги. Це от ті самі піпелметри, і до них потім не одразу, а з відкладеним переглядом докладають перегляди в усіх стрімінгах, на всіх платформах, і тоді виходить, що більш-менш непогана цифра.
[Speaker 1]
Це вони показують рекламним клієнтам. Вони їх заспокоюють. «Ні-ні-ні, ми не померли, ми не померли». Ні-ні-ні.
[Speaker 2]
Тим не менше, якщо цифри актуальні, то, наприклад, «Сніданок» середньо мільйон, півтора дивляться щодня.
[Speaker 1]
Серйозно? А ви його ж закривали, здається?
[Speaker 2]
Ні, «Сніданок» не закривали. Це вже 20 стіт, 8 років.
[Speaker 1]
«Сніданок» одразу під час війни... «Циганик».
[Speaker 2]
«Циганик» живий, потім «Циганика» щось там... Просто коли почалася повна масштабка, звісно, там всі пороз'їжджалися, і всі, хто був в Києві, жили просто безпосередньо на каналі, в підвалі, тому що їздити не можливо було, особливо, хто там на іншому березі живе. І от там заїжджали на тиждень, наприклад. Ти ось цей тиждень працюєте ви. І працювали прямо з колінок, з ноутбуків, з іншого, тому що камери в студії не піднімалися, все в підвалі.
[Speaker 1]
Це вже потім перенесли туди все. Просто я щось пам'ятаю, такий момент, коли це закрили там, де був «Циганник», «Циганник», вибачте, «Хамайка» і ще один.
[Speaker 2]
Вихідний, так, закривали. Зараз повернули вже. Я пам'ятаю, «Селермайда».
[Speaker 1]
Ну, повтора мільйона, круто. То ти думаєш, не вмирає телебачення?
[Speaker 2]
Ну, зараз на найкращі часи, безумовно, для телебачення, як і для всіх, абсолютна сфера нашого життя. Якщо так буде довго продовжуватися, то, може, трошечки буде сутужне телебачення. Якщо все ж таки там в якомусь осяжному майбутньому більш-менш стабілізується. Ну, потрібні гроші, так, на всі ці великі проєкти. Звісно, я теж люблю там YouTube і стрімінг, і все інше, так. Але давай будемо відверті, що станом на зараз немає таких бюджетів, як там на умовний голос країни, чи на «Україна має талант», на будь-який великий проєкт.
[Speaker 1]
ФОС тут любить розповідати про шалені перегони, чи як називався? Великі перегони. Там такі гроші були. 4,5 мільйони доларів бюджет сезону був. Це 2000, так?
[Speaker 2]
Ні, це 2012-13. Зараз про такі цифри не йдеться взагалі.
[Speaker 1]
Це, напевно, пік, так? Пізній Янукович.
[Speaker 2]
До 21-го був пік, насправді. 21-го теж у телебаченні все було добре. А ми їх поховали.
[Speaker 3]
Ну, так.
[Speaker 1]
В нас був жарт такий на концерті. Ми затрималися до виходу, бо приїхало ОТВ, і щось там дуже довго у нас брало інтерв'ю, а люди чекають на концерті в Зеленому театрі. Дивись, половина аудиторій вже не знає, що такий канал був. Так. І я вийшов на сцену. Так ЕМО-1 закрили.
[Speaker 2]
Чекай, дай я договорю.
[Speaker 3]
Чорна картка. Чорна.
[Speaker 1]
І я пожартував, що ми зустрілися з ОТВ, вони думали, що нас вже не існує, а ми думали, що їх вже не існує.
[Speaker 3]
Ну так.
[Speaker 2]
Це окремі святи. Вони все одно будуть жити паралельно, так само, як і кіно з театром, і газети. У нас вже башку може зайти людина з газетою. А журнали?
[Speaker 1]
Ну, журнал, їх два буквально, мені здається. «Форбс» і «Нове Время».
[Speaker 2]
Там раз на квартал випускаю випуск. Ну, все одно, якийсь там є. Але, тим не менше, все одно є, і мінімальний якийсь попит на це теж існує. Тобто, воно все буде випускали журналістів. А щось робити треба.
[Speaker 1]
Телебачення намагається постійно в Ютуб піти, перепередумуються.
[Speaker 2]
Ютуб, платформи, так.
[Speaker 1]
І от там ICTV теж. Я бачив, що Starlight Media, новий канал, вони там запустили купу Ютуб-каналів. Чотири чи п'ять. Ну, якісь, типу, шоу. Ну, виглядається, як телебачення вирішило Ютуб-шоу знімати. Ну, не дуже трушно. Це виглядає так, що людям треба щось їсти, для того треба щось виробляти, оскільки аудиторія... Називаємо це пошуком. Так, називаємо це творчим пошуком.
[Speaker 2]
Творчий пошук.
[Speaker 1]
А для новостних каналів Ютуб взагалі став джерелом існування, принаймні, за рахунок монетизацій. Ну, через це ми бачимо ці всі заголовки, тіпу «Смерть Путіна».
[Speaker 2]
«Путін в холодильнику». Ну, знаєш, ну, колись це станеться, а заголовок готовий.
[Speaker 1]
А 24-й канал три роки, так? А ми казали, що вилігіруємо. «Агардон». Окей, ти робив клуб «Одного відсотку». Він буде продовжений?
[Speaker 3]
Ні.
[Speaker 1]
Ну, а там ви з ким змагалися? Які рейтинги були?
[Speaker 2]
Ну, змагалися, безумовно, завжди змагаються проти тих, хто або вищий, або поруч. Це було на вихідних виходах? В неділю, ввечері, так. Це прайм, так, вечірні прайми. Звісно, там, коли СТБ в цей час ставить сліпу чи щось там без шансів. Але, тим не менше, ну, все одно, там непогані були рейтинги, але все одно недостатні для того, щоб продовжувати вкладати туди немалі гроші, тому що там технічна складова шалена. І це ж все одно форматний проєкт, і, відповідно, ти не можеш зробити менше. Дешевше. Ти маєш зробити, як прописано в Біблії, а там прописано по британських мірках, а вони все добре з бюджетами. Ти мусиш ці гроші вкласти, щоб була та сама картинка, той самий фльор, так, як на оригінальному, тому що правовласники стежать.
[Speaker 1]
Я востаннє, коли цікавився рейтингами, це було дуже давно, коли CCTV почали показувати Sopranos. Клан Сопрано. Вони зробили український переклад, і почали вночі його показувати, билися, билися, а потім сказали, що цифри занизькі. А це, вибачте, мабуть, найкращий серіал в історії людства, якщо ми про оригінальні драми говоримо. Я думаю, ну, лох розочарував. Це востаннє, коли я цікавився, я вболівав за Soprano, мені здавалося, що, ну, покажіть вже нарешті щось, щось нормальне, скільки можна його качати на тури.
[Speaker 2]
Санта-Барбара, так, Беверлі-Хіллз, все одно ніхто, і там друзі.
[Speaker 1]
Друзі, так.
[Speaker 2]
Ні, ну, я сказав про оригінальні драми.
[Speaker 1]
Окей.
[Speaker 2]
Оригінальні драми, так.
[Speaker 1]
А не про сіткоми і ромкоми. Але ж це не перша ітерація була от такого інтруктуального шоу, так? В нас і пробували, хто хоче стати мільйонером.
[Speaker 2]
Ну, так, ну, багато жодного. Ну, це ж воно і є, так? Якщо копнути глибше, мабуть, такі перші інтелектуальні шоу, це, прости господи, Найрозумніший, яку Тіна Канделакі вела.
[Speaker 1]
Я її програв, бо мене попросив осілетчик. В фіналі Найрозумнішого був я і Тіна Канделакі. Найрозумніше, там жили діти. А, була ще і доросла дитяча. І відсіялися всі. Лишився я і Канделакі. І осілетчик починає мені казати, ну, було би непогано, щоб уступити дамі. Продюсер, який? Це люди, які створювали українське телебачення. І давно живуть в Німеччині. В східній частині, так? Так, так. І, значить, я і Канделакі. Позаду сидить Дібров і підказує гучно. Можна в TikTok вирізати. Я і Канделак, і мені. І, значить, фінальне питання якесь. Підказує мені Дібров. Я згадую побажання осілетчика. І Тіна Канделакі дивиться на мене і каже, і? І вона ж чує, що Дібров мені підказує. Я кажу, не знаю. Він каже, точно не знаєш? Я кажу, не знаю. Я програв і потім осілетчик сказав, що він мені такого не казав. Це класика.
[Speaker 3]
Так.
[Speaker 1]
Але я відчував провину. Я не міг відмовити осілетчику, тому що свого часу осілетчик мене врятував. Ключі від Форта Буаяр. Франція. І, значить, ти маєш вказати, яка в тебе фобія. Наш бас-гітаріст казав, що в нього фобії немає і тому він виймав... Його спускали в підвал до змій і він мав розгрізти змій і дістати якийсь сундучок і ще одну змію в процесі цього. Вона хруснула і він їй сказав, ой, зайенька, вибач. А я страшенно боюся висоти. Просто шалено боюся висоти. І я вказав, що в мене... Так, я боюся висоти і думаю, а там були ж конкурси, лісти, Фагот лазив по зовнішній стіні. Оце от. І я боявся, що... Я так всіх заманав, що сілецьчик прийшов, відмовив і сказав, фозі, ти заїбав. Не буде в тебе висоти. Тому я, розуміючи, що людина мене одного разу врятувала від висоти, я не міг відмовити і програв тіній кандилакі.
[Speaker 2]
Форт Бояр – це взагалі мій бій, тому що в 20-му чи в 21-му, я вже не пам'ятаю, мали знову знімати сезони на Ассі Тві, здається, так? І мене запросили, я, звісно, погодився, але ж був ковід і французи не пускали без вакцини, а у нас їх ще не було фізично, і тоді перенесли, а там ж забито нам багато років перед планування знімальних процесів.
[Speaker 1]
Ми зараз спеціально крюк давали, коли їздили в благодійному турі. Ми якраз зачепили Францію, чи з Бордо в Париж, чи з Тулузи кудись, і ми вирішили, що нам треба вбити день, давайте заїдемо в Ля-Рошель, побачимо там друзів чеченських і подивимось, згадаємо, як ми тоді. А це були заможні часи, якщо в ролі Мольфара в тебе був Богдан Сільвістрович Ступка, то ти одразу зростав своїх очах. Так, це ж такий ось тема в управління українського телебачення. Я дивився цей «Форт Бояр», прикольно було. Ну, з вами не пам'ятаю, але... Я себе здав палон за підказку, щоб точно виграти. Прикольно, це виходить, по Біблії, знову ж таки, проєкту, всі інші країни, які хочеш знімати, мають приїхати саме в це місце. Тому там так розписано. Прикольно.
[Speaker 2]
Тобто ти там бронюєш слот, оплачуєш його, не вспів, твої проблеми, там Аргентіна вже їде.
[Speaker 1]
Це крута франшиза. Одна з найуспішніших світових. Це схоже на бізнес. А хто наш був ведучим? В нас Мельфар був ступка, ще був актор якийсь, американець українського походження, він був ведучим. І дівчинка, як же її звали? Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Пам'ятає, як виглядає?
[Speaker 2]
Ну, це так.
[Speaker 1]
А з тобою хто може бути?
[Speaker 2]
Хто зна. Нам ж не казали. Просто там загальний список, їдеш, там вже потім розберуться по дорозі. Ну, враховуючи, мабуть, Полякова. Ну, а хто?
[Speaker 1]
Півоваров. А ти на пляшах виходив? Так, так. От тоді це було, ти пілингував після такого шоу, ти там спускався в метро, і кожна інша людина на тебе фіксувалася. Тоді ці цифри, 20. Дійсно працював? Так. А ти як думаєш, чому не продовжили зараз недоінтелектуальних шоу?
[Speaker 2]
Це бізнес. Це чисто бізнес. Є цифри, є гроші. Нема цифр, грошей нема.
[Speaker 1]
Нема лави, нема кохань. Чому не залетіло так, як... Тобі ж казали, що СТБ поставили серіал. Можна було пом'ятати на субботу, я не знаю.
[Speaker 2]
Ну, там теж щось у них є. В цей же час.
[Speaker 1]
Багато серіалів.
[Speaker 2]
Так, так. Після ось цієї кризи 22-го, телевізійної кризи 22-го, якраз такі ось Старлайте, вони вихопили все літериство, і весь топ зараз у них, і всі гроші зараз у них.
[Speaker 1]
Ну, а не про це мріяли, Донецький шахтар про чемпіонство.
[Speaker 3]
Так, так. В 90-х.
[Speaker 1]
Але, наприклад, цей Дізельшоу перейшли з Старлайте, за СІТВ.
[Speaker 2]
Це в мені дуже дивний трансфер. Ну, стався і стався. Щось вони знають.
[Speaker 1]
І там тепер два шоу. Що два шоу?
[Speaker 2]
Квартал ще.
[Speaker 1]
Ну, і СІТВ завжди. Живор колись вже був в квартальній абомі. Вони його недооцінили. А біда у нього залишилася. Та, в нього образи залишилися. Наскільки розумію, СІТВ теж пишалась. Ну, не теж пишалась, а було задоволене. Задоволене, звісно, тому що гарні цифри були. Цифри гарні, але вони не дивитися.
[Speaker 2]
Справді, що в кожній такій нічі, в гумористичних шоу, ще коли Притула, наприклад, робив Вар'яти. Я пам'ятаю, ми кудись їхали, десь перетнулися в аеропорту, літали літаки з Борисполя. І ми кудись летіли, і він розповідав, як ми квартали Дізель за рейтингами робимо. Тобто вони там робилися окремо в своїй нічі.
[Speaker 1]
Ну, в них теж були поразки. Підан Притула Шоу, яке не пішло. А було ще, вони на машині кудись їхали. Кабріоліто. Це були спецвипуски підйому.
[Speaker 1]
Був на паузі. Це просто на Ютубі хтось запостав нещодавно. Мені потрапилося цей кабінет. Так, було-було-було. Була історія. Тоді в людей не було вибору. Так само і з музикою. Якщо тебе показували по Станкіна...
[Speaker 2]
Все, у тебе будуть концерти, тури, все, на гроші будуть. Тебе знали.
[Speaker 1]
Ми помічаємо, як ви старанно підписуєтеся на Прямочервону. Нас всі більше. Чим більше наших, тим менше їхніх. Але давайте вже сотку доб'ємо. Прямо зараз. Натисніть. То легко. Тоді, якщо грошей немає на телеку, то може на ОТТ є гроші?
[Speaker 2]
Трошки більше.
[Speaker 1]
Ми бачимо зараз по рекламі. ОТТ запускає цих зрадників, які розуміють масштабне шоу.
[Speaker 2]
Це дуже цікаво, до речі.
[Speaker 1]
Ти дивишся?
[Speaker 2]
Кого? Зрадників. Ти знаєш, це якраз заліпаливо. Це не шоу в чистому вигляді, це як серіаліті. Коли ти спостерігаєш, і це ігра, і тобі це є цікаво. Воно реально затягує.
[Speaker 1]
Ні, там є гроші. Вони там вже і відомих людей запросили. У цей другий сезон Костя Трембовецький був. Але я бачу, що ти теж на світлі був на «Правда-Брехня».
[Speaker 2]
Якраз таки з Левами.
[Speaker 1]
Це просто як гость, чи у тебе є якісь проекти?
[Speaker 2]
Ну все, все. Відзняли, все. Навіщо ти думаєш?
[Speaker 1]
ОТТ будуть якось розвиватися?
[Speaker 2]
Звісно, мають розвиватися. Якраз таки насправді я дуже зрадів, коли «Світи» минулого року почали таку потужну експансію. Це ж стимул для інших ОТТ-платформ. Тобто є, наприклад, «Мегагод».
[Speaker 1]
Найбільша.
[Speaker 2]
Але вони свого оригінального контенту не так багато виготовляють. А якщо виготовляють, то він… Мішевий називаємо це.
[Speaker 1]
Ну футбол, футбольне шоу. Але в них є величезний пакет футбольний, який ні в кого немає.
[Speaker 2]
Звісно. Але знову ж таки те, що «Світи» вирішили вкладатися в… Нехай там щось нове, щось старе, немає значення. Це все одно підштовхує і інші. І «Мегагод», і «Київстар», і всі інші платформи підштовхують теж щось робити. І от уже якраз такий там вийшов. Я не дивився, але всі кажуть, що офігенний. «Тиханава» серіал. Це перший супер-успішний, мабуть, «Київстарівський» серіал. І це теж буде спонукати, розвивати…
[Speaker 1]
100% так, серіали виходять. Це ще там, де теж Рудинський грав, там, де вони чотири друзів ховають, це ж теж називається…
[Speaker 2]
Це на світах.
[Speaker 1]
Ну так, теж отітішні серіали.
[Speaker 2]
Оригінальні. Тобто це якраз таки… Ну і за великим-то рахунком все одно всі отітішні платформи так чи інакше пов'язані з тою чи іншою медіагрупою. Ну дивно було б, якби вони виросли…
[Speaker 1]
Ну «Київстар» понятно, що це плюси. Так.
[Speaker 2]
«Мегагод»… Ну багато співпрацюють з усіма, знову ж таки, так. Але щось мені підказує, що там «Старлайт» має свої коріння.
[Speaker 3]
А «Світ-Тві»?
[Speaker 2]
«Світ-Тві»… Це, мені здається, така більш відокремлена історія, але знову ж таки, це теж… Зараз вони з тими ж «Старлайтами» дуже тісно співпрацюють.
[Speaker 1]
Ну так, ну в них вже були «Танці», те, що було найстаберніше.
[Speaker 2]
Так. «Фабрика зірок»…
[Speaker 1]
«Фабрика зірок» була, навіть, нова. Так, так.
[Speaker 2]
Ну і з великих ще, що там «Дістінейшн Ікс», ну з радниками, оригінальний формат. Ну і багато різноманітних таких от невеличких шоу, як там «Спізняй, брехнюй» і таке інше.
[Speaker 1]
«Все, ми знищені, граєш».
[Speaker 2]
«Спізняй, вгадай мелодію». Так. Ну, слухай, я не знаю, наскільки це там відповідає дійсності, але що, ну там ми ж всі любимо порахувати, так?
[Speaker 1]
Так, так, так.
[Speaker 2]
Дивись, якщо там умовно, там, на «Мегагод», там, середньостатистична підписка на місяць коштує, скільки там, 200-350, ну, 350 це максимально, здається? Так, якщо з «Нетфліксом», то дорожче.
[Speaker 1]
Ну, в мене, от, максимально спортивна.
[Speaker 2]
Ну, там, в середньому, так? Ну, дай 300 гривень на місяць, там, один користувач витрачає. Звісно, жодна ОТТ-платформа не розповідає, скільки в них там користувачів є. Але ми можемо уявити, що якщо там «Мегагод» найбільша і найстарша, так, з усіх, то не один мільйон там підписників є.
[Speaker 1]
Але вони все одно працюють в мінус, наскільки я знаю.
[Speaker 2]
Це дивно.
[Speaker 1]
Думаєш? Та я не думаю, що в мінус. У них, ну, дивись, оці контракти «Ліга Чемпіонів», «Чемпіонат світу», вони коштують великих грошей. Але у них же там, крім підписки, є і реклама. Тобто ти заплатив за підписку, а ще тебе дивиться реклама. І реклама так, і так. І тому я купую ці «Мегагоди» заради футболу, я все одно качаю потім на торрентах, тому що мені впадло, що вони за кожен огляд матчу, що мені втулять по рекламі. Ні. Моя совість чиста. Я купив, але мені зручно скачати огляд британського прем'єр-ліги на торрентах і подивитися годину без реклами. Це ти прямо стара школа взагалі. Скачати на торренти. Вони існують? Так. Так подивись на Ютубі. На Ютубі немає. Особливо, якщо ти за кордоном, в Америці або в Європі. Ти береш в готелі, качаєш до торрентів і дивишся. За кордоном «Мегагоди» обмежений, так. Але, якщо ти на… Шановний «Мегагод», не бійте мозок. Зробіть огляди годині. Берете «Лігу чемпіонів», не треба нам продавати кожен матч. Берете там 40 хвилин шоу, покажіть два рекламних ролики, але дайте 40 хвилин без води, без вашої. Лайфхак тобі. Дивись, на Wi-Fi не буде працювати, а на мобільному зв'язку твоєму, українському, буде працювати «Мегагод»? Не буде. Буде. Ні, в Америці не працювало. Ми намагалися подивитися футбол в Америці, там нам сказали, що от, є канал якийсь, який показує безкоштовно. 400 доларів, так, заплатити. Ні, і ми його не змогли знайти. Поки ми вивчили в телевізорі, як в три рейла, я фаготи діджей.
[Speaker 2]
А на «Фіфакон» не пробували зайти?
[Speaker 1]
Ні, потім я згадав, що є піратський сайт з трансляціями. Ми в браузері телевізора включили його. Отак от намагалися попласти на всі хрестики, щоб позакривати всю рекламу, яка вилазила. Коротше, всередині другого тайму. І то воно, знаєш… І потім кишнули сторінки, так? І воно включилось, і трохи пішло, і почало… А потім ми забули команді, за яку я вболівав, і я пішов нервово ходити по острову, щоб заспокоїти. Ось отакий був футбол.
[Speaker 3]
Супер.
[Speaker 1]
Ну все, це найплавніший перехід на розмову про футбол. Ти ж за «Динамо»? І я, і «Фос». Я… Ну що, важкі часи? Важкі. Переживаю, любимий клуб. А тобі, як здається, зараз вже, тіпо, вершина?
[Speaker 2]
Страшно подумати, якщо це ще не воно.
[Speaker 1]
Ну а подивишся, поки не зробили ще один Єврокубок. Я бачив, ти ввів цей концерт, коли виграли третю зірку. Третю зірку, так. Третю зірочку, чемпіонство. І там саме Віталій Бояліський сказав цю крилату фразу, що вершина Єврокубків скоро буде під коридором.
[Speaker 2]
Буде, що пообіцяв, чекаємо. Ти ж не сказав, що прямо наступного року?
[Speaker 1]
Скоро, сказав, скоро. А який ти перший динамом пам'ятаєш?
[Speaker 2]
А, слухай, ну це ж середина 90-х. А ти ж ніби займався в школі, так? Так, так, так, займався. Але травми, травми, от все поламало. На які позиції грав, коли це було? Правий вінгір. О, правий вмидающий.
[Speaker 3]
Як Андрій Дєрмовенко.
[Speaker 2]
Ну, грубо кажучи, так. Я дуже швидко бігав. Інвертований чи ні? Ти правша? Правша, так. Не інвертований. Ні, ні, ні.
[Speaker 1]
А коли Гусю грав?
[Speaker 2]
Ну, так, от. Я дуже швидко бігав. І, власне, звідки травми? Тому що мене постійно збивали.
[Speaker 1]
Скільки років тобі було тоді?
[Speaker 2]
Ну, от, свою фінальну травму я отримав в 13. До 13 я почав десь в 7, в 7 траєшки ще почав там у себе. І в нас там, як виявилося, на Траєщині, так і називалось, Євка Траєщина, мені здається.
[Speaker 1]
Так, Забарний Євка Траєщина був.
[Speaker 2]
Так, ну, це трошки пізніше. Він молодший вдвічі майже. А тренером був Вілічко, так? Це ж брат того Вілічка, який був тоді дитячим тренером Динамо. І вони, понятно, одне одному постійно підкидали гравців. І зламали мене якраз таки на Траєщині. Життя дало тріщину. Ми грали з командою, яка називалась «Інтер», але не «Міланський», ну, там якогось району. І мене там все дуже сильно поламало. А, як виявилося потім, якраз там був Вілічко на тому матчі. І він дивився тих, кого буде забирати вже на Нівки.
[Speaker 1]
А, аж на Нівках так і не доїхав.
[Speaker 2]
Не доїхав я до Нівок, так. От якраз мене тоді зламали. Я до Нівок уже не доїхав.
[Speaker 1]
Не доїхав я до Нівок, на Траєщині зійшов.
[Speaker 2]
Зійшов, так. Дуже переживав. Десь півроку я лікувався. Що саме? Ну, мене лупануло по ногах, так. Але я впав на лікоті. Повністю роздробив ось цю кругляшку всередині.
[Speaker 3]
Аскольчатий?
[Speaker 2]
Аскольчатий. Зі зміщенням сюди, сюди. Ось такий гіпс. Спіци? Півтора місяці. Спіци не стріляли. Але декілька разів переставляли гіпс. Тому що коли набряк почав спадати, я в Охмандит їздив щодва тижні, міняти гіпс, робити новий знімок. Хотіло одразу робити операцію, але потім сказали, що молодий, все загоїться. Я тоді, до речі, читати почав. Ну, тому що коли ти лежиш вдома, і нема що робити, і комп'ютера ще нема, тому що це там 90 якийсь рік. Я такий лежав. Граф Монте Кріста, іди сюди. Це перша книга, яку я від початку до кінця, обидва тома.
[Speaker 1]
В футбол допоміг виходити.
[Speaker 2]
Получається.
[Speaker 1]
А ті, хто з тобою займався, хтось став футболистом?
[Speaker 2]
Мені здається, що ніхто.
[Speaker 1]
Ніхто не заграв за Біннама? А потім, що пам'ятаєш, якісь спогади? Олімпійські?
[Speaker 2]
Олімпійські. Я не пропускав взагалі жодного матчу. Десь там з року. Спочатку, коли я ще в школі навчався, то, звісно, з татом ми ходили. Такий найкрутіший спогад – це «Динамо Реал» був в грудень, мінус 12, а на Олімпійському…
[Speaker 1]
І Болож виграв, так?
[Speaker 2]
Так, 2-1 виграли тоді. Ну, це ж цей 99-й рік. Так, так, десь там. І на Олімпійському було декілька тисяч глядачів, тому що супер холодно було все. І я був зі своїм однокласником і наші баті. Вони ж бухали, мабуть. Звісно! А ми на другому ярусі, тому навіть не намагалися прибрати лід і сніг з трибуни, взагалі не намагалися. Там ось такий, значить, льодовий покрив. Ну, звісно, ми там постійно щось стоїмо, рухаємося. А баті постійно підбухують. І в якийсь момент я бачу – міліціонер ще тоді. Міліціонер підходить. Я думаю – зараз буде виганять. Він каже – ну, вийте! Холодно! І вони міліціонеру на!
[Speaker 1]
Ну, це ж класика. Я пам'ятаю, на «Динамо», на якісь Єврокубки люди проносили. Була метода, як проносити хавчик. Треба було вибудувати. Тобто, якщо компанія людей вісім, треба було закритися від оточуючих, щоб тебе зверху мусора не побачили. І там от помідорчики, сальцо порізане. Це ж просто, як казали артисти старої школи, як можна не бухати в купе? І тоді футбол… Слухай, тобі, напевно, зараз особливо боляче. Ти бачив, як «Динамо» обіграв «Реал». «Реал», «Барселона», «Баварію» майже обіграв.
[Speaker 2]
Я був на тому матчі, коли три закінчилися.
[Speaker 1]
І зараз «Карабах».
[Speaker 2]
Там, там, там.
[Speaker 1]
Ну, «Карабах» в лізі чемпіонів грав, на відміну від… Ну, грав. Я не знаю, там можна зараз багато прикладів назвати. Це не тільки «Карабах». Я не знаю, «Пафос» з «Кіпрами» в минулому році програли.
[Speaker 2]
Звісно, дуже боляче на все це дивитися, але, знаєш, я все-таки не глор. Як би не було, навіть якщо вони в першу лігу зваляться, я все одно буду за них болювати.
[Speaker 1]
Ну, це прикольно. Важкі часи для «Динамо Київ». Хоча це можна кожен рік казати. Важкі часи, важкі часи. Ну, хоча ж нещодавно. Важке тисячоліття, я б сказав. Ну, хоча тільки нещодавно вигравали чемпіонат. Але все ж таки навколо «Динамо» зараз такий якийсь є негатив. Давай зробимо прогноти свої. Як ти думаєш, в цьому сезоні на якому місці «Динамо Київ» закінчить чемпіонат України? Я думаю, що в них є шанс восени, поки «Шахтар» буде кататися на Лондон і так далі. Вони будуть віддавати лізі чемпіонів. Так. І «Шахтар» явно буде віддавати пріоритет лізі чемпіонів. В Києва є шанси піти на зимову перерву, скажімо так, в групі лідерів. Окей. А в травні? Ну, а в травні «Шахтар» вилетить вже давно з ліги чемпіонів. І нас навіть не «Динамо». Добре. То ти ставиш, що «Шахтар» – чемпіон, а «Динамо» – другий? Другий або третій. Окей. А я буду невиправним оптимістом. І тому скажу, що «Динамо» вилетіло з Єврокубків. У «Динамо» достатньо сильна команда для внутрішнього чемпіонату. І, подолавши всі проблеми, і поки дійсно «Шахтар» літає в Лондон, і тим більше «Шахтар», я думаю, хоче затриматися в лізі чемпіонів, для того, щоб вся ця бізнес-модель працювала, для того, щоб продавалися бразильці, яких і так дуже дорого купили, і щоб вони продавались ще дорожче. В лізі чемпіонів треба трохи затриматися. Це все накладно. Я, Боже, я ж сам трохи не вірю в це, ставлю на перемогу «Дунава-Київ» у чемпіонаті. Тому що… Підрівняємось з травні. Коли, як не зараз. А спостерігати за матчами чемпіонату України з футболу цікавіше разом з нашими друзями, компанією «Вібет Україна». «Вібет Україна» разом з «Сильніші». А швейцарський футбол на підйомі. Ну, от у нас там є ще один канал… Плюйся, сплюй. Там, де ходить людина, репертажі знімає з матчів «Дунави». Олкін? Так, так, так. Це теж наш канал інший. І виходить, що там є болівальник, який ходить прямо з 70-х років. І от він вже зараз каже реально, що може і вилетиме, може і перше дні. Я не думав, що так. Я не думав, що так, що це прямо не дуже можливо.
[Speaker 2]
Ми так, в принципі, навіть на виїзди їздили. От в основному в Донецьк. У мене є купа різних років фото, де я на фоні Донбас-арени з цими кратами, маскотами. І я ж там, знаєш, отак от застібнути, а сам футболка динамо. От, і я підходжу. «Можна? Давай, звісно!» Я стою, і коли там вже налаштовується фотоапарат, я швидко роблю. І вони кажуть, «Гей, гей, гей, дядя, давай, давай, іди звідси». Я, окей.
[Speaker 1]
А це ще не Донбас-арена, так?
[Speaker 2]
Донбас-арена.
[Speaker 1]
Я був теж на виїзді один раз у Донбас-арені.
[Speaker 2]
Алімбійський? Так, я був. Перший раз я, до речі, у мене перший, ну, може, і не перший прям виїзд, але у мене батя був якраз у відрядженні в Донецьку, і вони грали з Сивілією в 1.16. Це коли «Палоп» забив голову в кінці. Ми пропали тоді.
[Speaker 1]
А коментатор починав...
[Speaker 2]
Коментатор, я ж був сподівований. Він почав вітати Ріната Леонідовича, і потім його звільнили. Так. Ні, це 90, мабуть, там. Ні, не буду стверджувати рік.
[Speaker 1]
Ну, «Воротар» забивав тоді, чи ні?
[Speaker 2]
Та ні, вони там чи в ніччю зіграли, чи програли 1-0, чи сельтей. Не пам'ятаю, коротше, я їздив... Ну, коротше, батя був у відрядженні, і я сам їхав на поїзді. Мені там було років 16, може. Їхав на поїзді в Донецьк, він мене зустрів, і ми ходили на ще старий цей Олімпійський дивитися, як грає «Шахтар».
[Speaker 1]
Та, там були такі автентичні стадіони. Ми якось виступали на тому стадіоні, ще після того, як взорвали Брагіна, там глушилки поставили. А нам дали радіомікрофони.
[Speaker 3]
Ну і все.
[Speaker 1]
Ми за гроші віджималися в центральному колі в перерві матчу «Шахтар-Металіст». Ну, типу, ну що.
[Speaker 3]
А що робити?
[Speaker 1]
Та, ну що, не працюють мікрофони. Люди, які організовували, не знали, що після взриву там стоїть глушилка.
[Speaker 2]
Та, і на «Металіст» я їздив, коли «Динамо» там грало, і в «Дніпро».
[Speaker 1]
А це прямо на «Сектор» ти ходив-виходив, так?
[Speaker 2]
Ні, ну, прямо на «Сектор» я не ходив, але в нас. До речі, на «Донбас-арені», я завжди, коли «Динамо» з «Шахтарем» грали, я завжди був на «Секторі» «Шахтаря». І це було жесть, коли ти один.
[Speaker 1]
Ну, а там така творча інтелігенція ще ходила. На «Донбас-арені», на матчі «Динамо-Шахтар», що та «Динамо» програли 3-1, що «Динамо» програла. І прямо на «Секторі» у цьому вболівальникі в «Динамо». І ще цікаво, що тоді, чомусь, от чому я поїхав, організували якийсь потяг, тіпа, для вболівальників.
[Speaker 3]
Було таке? Було, було.
[Speaker 1]
І потім ми вийшли в Донецьку, і нас там оточили, нікуди не випустили. Ми одразу посидели в автобусі і возили навколо Донецька, щоб прямо під матч привезти. Для мене це ж так дико було, що чому нас ввозять, куди не випускають місто.
[Speaker 2]
На Олімпійському, здається, в Кубок був фінал «Динамо-Шахтара», і коли рівно навпіл був розділений стадіон, я не зміг дістати квитки, і ми туди влаштувалися стюардами.
[Speaker 3]
А, стюардами.
[Speaker 2]
Стюардами, так. І на «Сектор Шахтаря» мене, звісно, поставили. У мене під цією манішкою стюардівською це було «Динамо». Ми тоді виграли.
[Speaker 1]
І от я був на Кубку, коли в минулому році виграли. Шавковський ще був. Та, він після того приходив до нас. А ти ж з кимось, напевно, товаришуєш, дружиш з футболістів, ні?
[Speaker 2]
Ну, коли ти, ну, з як дружем. Весілля чогось вів? Ні, ні, ні, не вів. Навіть Брашко не запросив. Ні, не вів, але так, ну, звісно, знаємо одне одного.
[Speaker 1]
Ні, може, з тих 99-ї команди років.
[Speaker 2]
Тоді, до речі, ми більше спілкувалися з нашими лієйнірами. З Гавранчичем ми класно спілкувалися, з Саблічим. Ну, Діуанев, він так завжди трошки відсторонений був, але от з тими пацанами...
[Speaker 1]
Гавранчич відкритий.
[Speaker 2]
Гавранчич класний був.
[Speaker 1]
Він навіть на підйом приходив.
[Speaker 2]
Так?
[Speaker 1]
Так. Розказував мені, що любить нашу пісню і «Люба-люба» і «Тартака» щось. Гавранчич був просунутий. Всі згадують його гол Ромі. Головний хайлайт кар'єри. Гол Ромі зі штрафного, потім матч не закінчився так, але оцей гол зі штрафного. А, коли судді розбили голову.
[Speaker 2]
Розбили голову, так.
[Speaker 1]
Я, до речі, бачив, що він навіть архітектором став.
[Speaker 2]
Гавранчич? Мені здається, що нещодавно якраз десь на якихось, чи то зборах, чи то що, Гавранчич приходив до «Динамо».
[Speaker 1]
Різне дизайнерське бюро. Чи дизайнерське бюро. Розумний хлопець. Зараз його розпочинає робити. От раніше легіонери були. Тепер взагалі нема легіонерів. Зараз знову чутки про те, що може відбутися продаж клубу.
[Speaker 2]
Та це нереально.
[Speaker 1]
Скільки цих чуток може було? Я думаю, це неможливо взагалі. Я якось спілкувався з іншою людиною, яку Григорій Михайлович пропонував клуб за 300. Ну, не серйозно ж. Замовчена.
[Speaker 3]
Замовчена дуже давно.
[Speaker 1]
З його слів пропонував. Актив, називаємось так, від якого важко позбутися. Ти більше шкодуєшся, що в нього все життя… Та ні, вони не віддадуть. А що робити?
[Speaker 2]
Тим більше, що шириться династія.
[Speaker 1]
Ну, ще ж 9 людей треба. Зараз воно може підрасти. Ну, так, в них ще є плани на майбутнє. Не знаю, казали, що Грибров, розглядали, Євічевич. Що ви думаєте? Ну, знаєш, спробувати можна. Спробувати можна. А коли Личезко перейшов, ти що подумав?
[Speaker 2]
Ну, змішані безумовно. Змішані, якщо політкоректно казати. Але, в принципі, це життя. Так склалося. Спеціалісти непогані.
[Speaker 1]
Був, так. Ну, я, чесно кажучи, був в шоці трохи. Але потім, коли вони почали вигравати, я був суперок. От-от-от.
[Speaker 2]
Звісно, спеціалізував від того, що як? А з іншого боку, ну, зараз Караваєв перейшов. Так. Ну, хай собі грає.
[Speaker 1]
Та не мавши того градусу.
[Speaker 2]
Та, і градусу не мав. Віна все підрівняла. І тут...
[Speaker 3]
Караваєв був, що першість виснує.
[Speaker 2]
Ну, так. Ну, знаєш, якби це було там в кінці 90-х, на початку нульових, звісно, так би не проканало спокійно це все. Та він би просто в «Динамо» не опинився.
[Speaker 1]
Ні. Там знайшли ще відео, до речі, що в нього заведеться. Він казав, ну, як я перейду? Я ж гравав із «Динамо». Він був у нас. Вже після? Ні, задовго до. Задовго, так. Якось від фонарів не прийшов на зйомку, бо дружина сказала, що він з дітьми буде сидіти.
[Speaker 2]
Та, до речі, я його часто бачив з дітьми в Рівермолі. Десь, мабуть, там жив.
[Speaker 1]
І ми налаштувалися, все, прийшли. Караваєва немає. Ти коментував «Мач Динамо».
[Speaker 2]
Ну, це б було один раз. А яком, здається, ми грали тоді? З Арісом. З Арісом.
[Speaker 1]
Виграли.
[Speaker 2]
Вакарчук одного разу збірну коментував. Не пам'ятаю.
[Speaker 1]
Вакарчук так не коментував, що більше…
[Speaker 2]
Та, більше не запрошували. Там все-таки був професійний футбольний коментатор. Я вже там поруч просто підтримував атмосферу.
[Speaker 1]
Та, та, та. Зі студії коментую. Зі студії на «Динамо», так.
[Speaker 2]
Як твій досвід?
[Speaker 1]
Завжди мрію покоментувати на пенсії.
[Speaker 2]
Важко. Це окрема історія. І ти, звісно, маєш бути максимально. Повністю у футболі.
[Speaker 3]
Максимально.
[Speaker 2]
Та зараз я все-таки вже давно не в праймі футбольному. Тобто, знаєш, коли ти там 23-25 років тому за ходою можеш зрозуміти, хто це, навіть без номера на футболці.
[Speaker 1]
То зараз готовий. Я коли вів третій тайм, я готувався до суперників. Ми ж під Єврокубки виходили. А тоді Дніпро, «Металіз», «Динамо», «Шахтар», Єврокубки. Зараз одна команда у нас буде. Золоті часи. І щоб ознайомитися з командою, з якою, наприклад, буде грати Дніпро, я грав проти неї в «Фіфо». В «Фіфушку». Нормально.
[Speaker 3]
В «Фіфушку». І одразу розумів, хто біжить, кого яка нога робоча.
[Speaker 2]
Та, та, та. Та, можна було так. Взагалі, коли був малий, зрозуміло, що ні телефонів, нічого такого, нас гаджетів не було. Я статистику ввів в зошитах. Записував, там, Чемпіонат світу, погнали окремий зошит. Там повністю, хто на які хвилини, що отримував.
[Speaker 1]
А на Петрівку поїхати або в Харборі на «Скульожку» купити постери, заповнювати.
[Speaker 2]
Згадати, що все це, звісно, було. А потім уже, коли з'явилися гаджети, я перестав записувати і перестав також орієнтуватися в футболі. І це важко. Треба прямо жити цим.
[Speaker 1]
Ну, круто, запишемо. Це зберіглося, так?
[Speaker 2]
Думаю, ні.
[Speaker 1]
А оці вклеїли фотографії?
[Speaker 2]
Звісно. І всілякі картки збирав.
[Speaker 1]
Все це було.
[Speaker 2]
Ну, нічого. Саме зазвичай таке не зберігають. Я зараз розумію. Позавчора дружина каже – раз хламління. Я приходжу додому, просто десь 12 пакетів забитих всяких хламів.
[Speaker 1]
Перед першим вересня.
[Speaker 2]
Це класика. Так, так, так. Я, значить, виношу, дивлюсь, там, якісь зоши, типу, там, дівчат з перших, там, других класів. Я кажу – оце я один залишила для кожної на пам'ять. Інше, каже, виношу. Окей. Десь так воно ще було і коли ми були маленькі.
[Speaker 1]
Ну, як співають фанати Дружнього для «Динамо Київклуба»? «Ще прийде час, ще прийде час, будемо на церкву». Можливо. Я ж кажу, головне, що щось відбувається. Ми були за крок від того, щоб… Це ж була дискусія в суспільстві, чи треба поновлювати. Та, взагалі, ну, дійсно, те, що грають в футбол – це фантастика. Причому грають в футбол, там, в Кривому Розі, наприклад. Чи от в Одесі грають. Будуть на цьому тижні грати в футбол.
[Speaker 2]
Будуть, так? Відновили матчі, так?
[Speaker 1]
Без глядачів, але будуть грати. Нам скасували фестиваль за три дні. На стадіоні мав бути фестиваль в поколінні.
[Speaker 3]
В Вилесі? Так. В Вилесі? Так.
[Speaker 1]
І там зараз базу ще розбомбили. Так. Одеса потерпає зараз такого плану в них сезон. Знаєте, що це за звуки? Це звуки бару. Тут розливається алкоголь. Він капає неліноліум. Тому, коли я так роблю, це не Санта Клаус поспішає до вас, то я перебираю ногами. Всі з тобою хочуть поговорити про Євробачення.
[Speaker 2]
Будь ласка.
[Speaker 1]
Всі? Олюблена тема. Олюблена тема Фоза. Я дивився одне Євробачення, в якому був… Тимур був? Членом журі два роки тому. Мабуть. Міжнародного журі, яке давало бали іншим країнам. І коли на мене на ринку, на метро Мінська, почала кричати жінка, скільки я грошей взяв, щоб поставити Польщі погані оцінки, я зрозумів, що більше ніколи.
[Speaker 2]
З Польщі це взагалі класика. Коли в 1922 чи 1923 роки найгучніший був скандал, що ми полякам нічого не дали. Це, мабуть, я і був. Мабуть, так. Але ж, насправді, в той рік аннулювали роботу чотирьох журі національних. Саме через те, що постав полякам, бо вони друзі. Вони не полякам, комусь своїм сусідом виставляли. А зараз же Європейська мовна спілка, організатори, вони там вже кожного року вдосконалюють різноманітні системи. І вони бачать, коли є вже загальний результат всіх національних журі, вони бачать, де є якісь такі неадекватні піки по голосуванню. І якщо там прямо сильно відрізняється від середньостатистичного, вони скасовують, тому що це вже заангажоване голосування.
[Speaker 1]
А ти стикався з ситуаціями, коли людей якраз на Закарпатті на автобусах підганяли під кордон, давали їм сінки.
[Speaker 2]
Оголосувати? Так, і вони сиділи там. Це нормальна тема. Це ж теж окремий взагалі вид діяльності. Він активно десь в 10-х роках, на початку 10-х почав… Коли гроші були дурні. Гроші дурні, так. А деякі країни так виграли свій конкурс.
[Speaker 1]
А мені казали, що можна порішати до другого місця. Перше — це завжди політика. Ні, ні, ні.
[Speaker 3]
А хто так виграв, скажи? Натікни.
[Speaker 2]
Подейкують. Подейкують? Подейкують, що в 2011 році, перед цим у 2008-му виходить, Рашка виграла у 2008-му, але там подейкують, що прямо їй був хабар. Без всяких ось цих. Це дуже складна схема.
[Speaker 1]
Це, прості господи, Діма Білан? Ну, так.
[Speaker 2]
Там подейкують. Причому не те, що, знаєш, «наші» хтось десь почув. А це прямо в Європі про це кажуть. Навіть «Суми» називали, але якісь вони невеличкі. Для мене, мені здається, мало би бути більше. Але там прямо надомовленість. А в 2011-му Азербайджан класно відкатав схему. Вони влаштовували по всій Європі студентські вечірки з бухгалом, з хавчиком, великий екран. Головна була задача, щоб у кожного по 20 телефонів. І коли починається голосування, вони активно з кожного всі 20 смс-ок відправляють. І так вони набрали собі необхідність.
[Speaker 1]
— Ігровий Азербайджан, так? Я вже нічого не пам'ятаю.
[Speaker 2]
— Дивись, це ж...
[Speaker 1]
— Ігровий Афта.
[Speaker 2]
Ну, зрозуміло, були вулиці.
[Speaker 1]
І було в Баку десь...
[Speaker 2]
— В Баку, і вони вклали майже 2 мільярди підготовку. Тобто є офіційна цифра, мені здається, 75 мільйонів. Це сама організація конкурсу. Але ж насипали півострів. На ньому збудували з нуля Рено. Відбудували там аеропорт. Відбудували дороги. Закупили кеби в Англії, в Британії. В Азербайджані ще десь потім уже хтось теж закупив оригінальні кеби, щоб ти приїжджаєш, а тебе кеби зустрічають. Ти в Баку їздиш. І вони сумарно на інфраструктуру Баку витратили 2 мільярди доларів, щоб все це показати.
[Speaker 1]
— Ну, розуміється, що, мабуть, з половини ще й заробили на цьому.
[Speaker 2]
— Ну, так же таке.
[Speaker 1]
— А хто їздив від України туди? — Гейтана. — Ага. — Це прям...
[Speaker 2]
— Ну, 2012-й. — Хто б ще приїхав?
[Speaker 1]
Баку, ти приїжджаєш, ти нікого не знаєш. Першу хвилину. На п'ятій хвилині перебування в Азербайджані у тебе вже десяток друзів, які тебе везуть в будь-який куточок. Євробачення за київським часом починається в 22, за оригінальним британським в 20, а за бакінським в нуль початок. Тобто шоу закінчується в третій, в четвертій ночі. Якщо це фінал, то в четвертій ночі. Тобто ти там до автопаті приїжджаєш в шостій ранку, в шостій ранку за місцевим часом. Я пам'ятаю, в якийсь день, ну ми нормально там гуляли нас, якісь просто рандомні люди з Євроклуба. Поїхали! Ми на якихось парше, на якихось диких тачках їдемо хвилин 40 за містом. Нам відкривають заміський комплекс на березі Каспійського моря. Накривають поляну якусь дику. Окей, погнали! Покупатися в морі, давай! Пити, їсти шашлик, давай! Потім десь в 12 нас везуть назад. Ну ні, нормально.
[Speaker 2]
Євробачення цікавіше, ніж ваші конкурси. Слухай, багато скандалів було на Євробаченні, кожен рік майже. Може є щось, що тебе титри гірнуло найбільше?
[Speaker 1]
Слухай, кожен рік. Насправді все зрозуміло. Коли в одному місті збираються представники більше однієї країни, вже по-любому буде зарубано. І тому весь цей навколо політичний фльор, його ж створюють самі артисти, глядачі, журналісти. Тобто саме Євробачення, воно максимально не дозволяє проникати цій політиці назовні. Але коли у тебе, наприклад, із останнього, це якраз в 23-му, коли від імені України в Ліверпулі було Євробачення, і почалася на Близькому Сході сектор газу і все інше. А заборонено було, після цього року, до речі, ввели заборону, що зі своїми прапорами на сцену виходити не можна. Тому що виносили постійно якісь прапори неверифіковані, називаємо це так. А мають бути тільки прапори тих країн, які або беруть участь, або організовують.
[Speaker 2]
А виносили Палістину?
[Speaker 1]
А виносили Палістину, різноманітних неформальних організацій і таке інше. Все. Після того року заборонили і тобі перед виходом на сцену вручають верифікований прапор твоєї країни, з яким ти виходиш. Щоб не було ніяких написів, нічого. Але навіть тоді нігті фарбували в артфатку. І отак от робили, щоб просто показати, що ми там з газою і таке інше.
[Speaker 2]
Ні, ну я мав на увазі більше українських штук. Я пам'ятаю Змарув цей скандал.
[Speaker 1]
Змарув, так, хороший скандал.
[Speaker 2]
Потім Аліна Паш була.
[Speaker 1]
Алінка, так. Це ж якраз перед повномасштабкою на останнє довоєнне велике Євробачення. І що ще можна, знаєш, сюди додати? Блін, тільки що згадав і вилетіло.
[Speaker 2]
Ну Змарув, я вважаю, правильно все зробили.
[Speaker 1]
Коли Янукович став президентом у 2010 році, перше, що він зробив, він скасував рішення тоді ще не суспільного, а першого національного з приводу того, хто поїде на Євробачення. І це для мене така була, взагалі, знаєш, десподіленка. Ну хтось його радий не ділився, мабуть.
[Speaker 2]
Зато поїхала Альоша.
[Speaker 1]
Ну та, потім. Ми тоді, до речі, ну не ми, а держава, відповідно, сплатила шалені штрафи.
[Speaker 2]
За те, що замінили людину.
[Speaker 1]
Так, тому що вже закінчився термін подачі. А ж тоді конкурсу не було, правда? Був. Був? Був. Савік Фустер Студіо організовувало.
[Speaker 2]
І отам ця людина виграла, так?
[Speaker 1]
Так, так.
[Speaker 2]
Там якийсь чоловік був, так?
[Speaker 1]
Там, ну мав поїхати Василь Лазарович. Так, мав поїхати Василь Лазарович, кум тодішнього президента першого національного.
[Speaker 3]
О, то Янукович ще й з корупції вбирався.
[Speaker 1]
Ну, виходить. Почнів десь. Так, але там, умовно кажучи, в неділю вибори, в понеділок, здається, зрозуміло, що Янукович – президент, так? І вівторок скасовується. Перше рішення – це скасування представника України на Євробачення. Бачите, Євробачення. Так, так, так. І тоді на колінках швиденько збирали, і там нічого не було. Кажуть, давайте у Савіка проведемо. І, кажуть, і Савік Фустер проведе. А Савік починає вести національний відбір у вигляді свого шоу. Коли оце там, ну, оця ця історія. Тобто це не національний відбір на Євробачення, а це політичне техшоу з піснями, які можуть прозвучати на сцені Євробачення. Це була жесть, звичайно. Я там був, ну, мене не допустили, тому що, типу, аж як із старої команди. Але я там був, все одно працював як журналістом. І в якийсь момент підходить, я вже не пам'ятаю, хто, ну, там, ну, хтось з продюсерів. Каже, в тебе є щось з собою? А я кажу, а в мене є, ну, костюм. Каже, перевдягайся, треба допомогти Савіку.
[Speaker 2]
Бо він не орієнтується.
[Speaker 1]
І це там все тривало години п'ять-шість ефіру було. Ну, взагалі, дичина якась. От, і десь з середини ефіру вже я долучився і почав я вести цей відбір. А тобі вдвох долучили? Так, так, так. Ну, спочатку вдвох, але потім і Савік просто ходив з ним. Ну, костюм ти взяв? Ну, ми не попереджали, що таке може бути. Ти не працюєш, але про всяке візьми. Гарно.
[Speaker 2]
А виходить, що тоді, коли Маруфа це виграла, всі відмовились, інші, і взагалі Україна не поїхала на Євробачення. Це якийсь такий унікальний випадок?
[Speaker 1]
Можна сказати, що унікальний, так. Ну, виходить, що Маруф відмовився, відмовились всі інші. Точніше, як? І це, насправді, абсолютно нормальна практика всіх нас відборів. От, умовно, на прикладі Сан Ремо, так? Тобто Італія, коли повернулася до Євробачення, вони вирішили, що той, хто виграє Сан Ремо, той автоматично отримує право їхати на Євробачення. Але ця людина ще має сказати, окей, що я їду. Був випадок декілька років тому, коли переможець Сан Ремо сказав, слухайте, в мене гастрольний графік так розписаний, я не можу. І запропонували другого місця, і друге місце поїхав. Ну, і це абсолютно нормально. А тоді, що всі стали в таку, знаєш... Нам це не треба, все, ми не поїдемо. І Мару відмовилися, всі. Другий відмовився, третій, четвертий відмовився. Далі вже перестали проблемувати.
[Speaker 2]
І після цього ввели цю норму, щоб не виступали на театрі РФ. І зараз Оля Палякова активно намагається цю норму змінити, збити, переформатувати і так далі. Ти що думаєш з цього приводу?
[Speaker 1]
Це така слизька тема, безумовно, дуже слизька тема. З одного боку... Євробачення в принципі, стоїть сказати. Ну, так. З одного боку, я за те, що в будь-якому разі у людини може бути другий шанс. У будь-якої людини.
[Speaker 3]
Ну, і Олі Палякова.
[Speaker 1]
Якщо ти накосячив десь там в минулому, але зараз ти зовсім інша людина, ти подоросліш, ти більш осмисленим став, рівень твого критичного мислення підвищився, то чому ні? З одного боку. З іншого, це ж не Суспільне придумало ці правила. Це Суспільство змушувало Суспільне зробити такі правила. Тому, мабуть... Дура лексед лекс.
[Speaker 2]
Не знаєш, як чиняти, йди за законом.
[Speaker 1]
Ну, так. Я думаю, що рано чи пізно, безумовно, настане момент, коли переглянуться ці правила. Ну, станемо зараз так.
[Speaker 2]
Думаєш, так? Ну, а чому ні? Я б не переглядав. Мені здається, якщо спробують переглянути, буде ще більше срач, неймовірно. Ну, срач буде все одно.
[Speaker 1]
Так, так, так.
[Speaker 2]
Ну, а зараз, ну, хай все переживає.
[Speaker 1]
Дивись, ну, все одно, як дуже-дуже велика кількість людей, як не крутий, вважають, що треба змінити правила.
[Speaker 2]
Так, багато.
[Speaker 1]
Так, так. Можна зробити опитування в ДІІ. Так, так. Їх не більшість, але все одно велика кількість людей. І це ж теж, ну, це демократія, так? Треба робити голосування. Що?
[Speaker 2]
Ну, це буде голосування, чи дозволити Олі... Олі Полякової виступити на Євробаченні.
[Speaker 1]
Тут інше питання, якщо Олі Полякова все ж таки вийде на сцену, на світбору, чи виграє вона його? Так.
[Speaker 2]
Ми продовжуємо свою поглиблену екскурсію світом Євробачення і не тільки. Їдемо далі. З нами Нісан. Виходить, що з точки зору якоїсь подальшої популярності, з точки зору шоу-бізнесу, не завжди переможець Євробачення після цього нацвітбору отримує найбільш бенефітів, скажімо так, і поштовх.
[Speaker 1]
Тут дуже сильно все залежить від команди, як вона буде працювати, чи є вона в принципі.
[Speaker 2]
Так, бо, наприклад, є приклади, от, гурт «Назва», який останнє місяць зайняв місце на Євробаченні, але в них там після цього з концертами зовсім все добре. Чи в нас була «Фіїнка», вона там явно не перше місце. Але по кількістю концертів і там прослуховували. Були випадки, я далекий від цього, знаю випадки, коли артисти, які виступали на Євробаченні, потім нічого з ними не траплялося, які захищали Україну на Євробаченні. Але на концертах це ніяк.
[Speaker 1]
Ніяк, так. Тут насправді дуже сильно залежить. Ось там, знаєш, Полякова рветься. Нафіга вона туди рветься?
[Speaker 2]
Це найпростіший спосіб повідомити про свою наявність в культурному просторі.
[Speaker 1]
Де? В Україні? І так всі знають. Там? Ну, камон, ну, тіпа, і що? Виступать десь на Гластенбері потім? Гої виступали не раз після участі в Євробаченні, а вони п'яте місце запосіли у фіналі. Тобто це все залежить дуже від бекграунду. Від контенту, який ви створюєте. І від професійності команди, яка потім підхопить і вдало використає або не використає результат. Це є шанс. Тому що дуже багато артистів, які не вигравали Євробачення, от мабуть із не наших, за останні роки, це Розалін з Вірменії. Вона посіла 22 місце у фіналі. А її пісня найбільш прослуховуваніша серед неперемосів Євробачення. Мільярди прослуховувань, мільярди. Оце Снеп, пісня 22-го, здається, року. Тобто, знову ж таки, ти ніколи не знаєш, яким чином розвернуться події. Манескін, вони три світових турне після Євробачення катнули. І розвалились. Втомилися. Вигоріли. Вигоріли, так. Тобто можна використати цей шанс і можна дуже класно піднятися. А можна його профукати на всі 100.
[Speaker 2]
Ну, але ж на теринах колишнього Радянського Союзу, Азербайджан, два мільярди, які ти згадував. Це надзвичайна подія.
[Speaker 1]
Ну, дивись, для Рашки це взагалі була ідея. Для Рашки в нульових вони ж почали за великим рахунком вибудовувати ось цей образ наддержави. І вони ж тоді вигравали все. Вигравали право проведення чемпіонату світу з футболу. Олімпіаду, хокеї. Це класичний набір. Класичний набір. І Євробачення їм теж дуже-дуже сильно потрібно було. І вони ж останні декілька років до перемови Білана на Євробаченні вони вкладали шалені гроші. Це теж прояв пропаганди. Щоб їхні артисти вигравали.
[Speaker 2]
Ну, а навіщо далеко ходити? Англія. Найкраща музика, якщо не брати Америку, де створювалася? В Англії. В Канаді, ні? Ні. Що Англія завжди забивала на все це якесь фрікшоу?
[Speaker 1]
Ну, за останні десять років один раз «Семрайдер», який Калешу програв в 2022 році. Так.
[Speaker 2]
І там...
[Speaker 1]
Все інше. Там і показники інші. Але вони все одно його люблять. Вони все одно його дивляться. І навіть регулярно займаючи в останні місця вони все одно... Ну, їхня проблема... Ну, це не проблема їхня. Це їхній, мабуть, просто окремий світ. У них геть інша музика популярна. Геть інша. Навіть от те, що реально слухають в Британії безпосередньо, ну, понятне, є там світові імена, а є британські зірки, які відомі тільки на території Британії.
[Speaker 2]
Так само в Америці. Я колись дізнався, що в Америці є понад тисячу радіостанцій, які крутять лише кантрі.
[Speaker 3]
Лише кантрі.
[Speaker 2]
І зараз потрапили... Ми мали обрати місто, в якому будемо ночувати, дорогою від канадійського кордону до мексиканського. Кілька міст. І нам сказав хлопець українець, каже, давайте через Нешвіл поїдемо, бо Нешвіл — столиця американської музики. Ми такі... Хто? Який Нешвіл? Ну, там Нью-Йорк, Лос-Анджеліс, ну, ладно Сан-Франциско. Який Нешвіл? А я знав про це. І вони приїхали в Нешвіл і пішли. Кажуть, тепер на Бродві. Бродві, Нью-Йорк. Ні-ні-ні. Тут всі Бродвії...
[Speaker 3]
Прошлі, так? Так.
[Speaker 2]
Ось там кавер-клуб Джона Бонджові. Чотири поверхи, різні сцени на кожному поверхі, різна музика. І скрізь грають...
[Speaker 3]
Бонджові?
[Speaker 2]
Ні. Я тільки в одному... Ми пройшлися по клубах 15. Я тільки в одному... Щось знайоме почув. Вони грають те, що... От їхній лох цепініє. Якісь кантри... Вони ж для нас все однакове. Кембл... А вони... Суперзірки, якісь постери. А ти жодного обличчя не впізнаєш. Хто? Хто це? Здавалося, що ми там... Розростали на американській музиці. Ми її знаємо. А мене чомусь з Міла Вольф асоціюється. Асоціюється?
[Speaker 3]
Так.
[Speaker 2]
Такий вайт-треш. Вайт-треш, так. Але тут схожа історія з Євробаченням, тому що, як я зрозумів, є якісь єврофани. Це якась своя спільнота.
[Speaker 1]
Мільйони людей.
[Speaker 2]
Мільйони-мільйони людей. І от серед них... От, наприклад, з циферблатом, я так зрозумів, що тут циферблати є якісь єврофани, які їх там підтримують.
[Speaker 1]
Чекають і так далі.
[Speaker 2]
Ще є такий фактор, що гей-ком'юніті дуже активно підтримує Євробачення. Це як так. Так? Ти що був? Так. Один учасник Євробачення мені розповідав, що там при паті якесь і стоять чоловіки облизуються до нього. Я такий, мама... Він був в нас в гостях, до речі.
[Speaker 1]
Але знаєш, є плюси. Є плюси в цьому всьому. Ще до того, як я... Заново до того, як я одружився. Ти приходиш на будь-яке паті, і ти такий... Та! І просто... Та! Тобі достатньо просто засвічити цей фактор.
[Speaker 3]
І все.
[Speaker 2]
Ти маєш себе ажаданом в педагогічному... Десь так. Вузі, коли навколо тебе лише жінки, і маєш вибір, бо... Так. Приходиш в футболці, я натурал, і маєш шалений вузь. Можеш навіть без футболки, можеш сміливо йти і казати.
[Speaker 1]
Підходиш, і все. Ні, здрасті, ні, до зустрічі. Ти знаєш, що таке...
[Speaker 2]
Всім привіт! Мене звати Юра, я алкоголік. Привіт! Всім привіт! Мене звати Тимур, я натурал. Привіт, Тимур! А чому так склалося?
[Speaker 1]
Чому так склалося? Тому що... Те, що називають євроформат музичний, він легкий, він веселий.
[Speaker 3]
Гайливий, яскравий.
[Speaker 1]
Це перше. Друге – це відчуття безпеки і свободи. Тобто, коли опиняються сотні, тисячі представників ЛГБТК плюс спільноти в одному місці, для них це як карнавал, фестиваль, місце, де вони збираються кожного року. Тобто це місце безпеки, місце свободи і безумовного прийняття. Все, їм там хорошо.
[Speaker 2]
І ми цим людям веземо політичні пісні періодично. Разом на багато? Тим не менше, але ж голосують телеглядачі.
[Speaker 1]
Звісно, що в залі хто присутній теж голосують, але все одно телеглядачі. І от там на піку своєї популярності «Євробачення» мало в прямому ефірі 220 мільйонів глядачів одночасно. Одночасно вони дивилися фінал. І тобто з цих 220 мільйонів, 219 мільйонів, вони дивляться конкретно шоу «Тут і зараз». Вони не знають, що відбувається до, не знають, хто ці люди і таке інше. Вони вімкнули «Євробачення», тому що є традиція вмикати в травні «Євробачення». Зібралися у когось на хаті або в ресторані, в клубі якомусь дивляться.
[Speaker 3]
Там в барах показують «Євробачення».
[Speaker 1]
На площах збираються. От нам треба ставитися до «Євробачення» і не як до того місця, де ми маємо показати себе, де ми маємо проявитися.
[Speaker 2]
Так бачиш, це ми ставимося так само, як Ізербайджан і Росія. Уже простіше. Але це все ж змагання, змагання, змагання.
[Speaker 1]
Це нормально. Саме тому ми одна з найуспішіших країн «Євробачення».
[Speaker 2]
А виходить там кайфують більше.
[Speaker 1]
А більше кайфують. Це фестиваль, це свято, це карнавал, як би ми це не називали. Тобто це свята, якого чекають рік. Ну, а їм там щось про мать Терезу і про Бога. Але, тим не менше, вони все одно включені в ці процеси, так? Тобто все одно, звісно...
[Speaker 2]
Ну, нагадати такій аудиторії. Нагадай 200 мільйонам, що в нас йде війна, коли ти опиняєшся за кордоном і бачиш, де ти... Ну, там, аеропорт. І ти бачиш на екранах там перші сюжети. Щось там Анжеліна Джолі, щось там, щось там, щось там. Опа! Наша війна. Потім рік минає, ти знову там, в аеропорту, ти дивишся, щось там Анжеліна Джолі, щось там Сектор Газа. Нуль згадків про Україну. А тут в тебе 200 мільйонів людей, які потім голосують на виборах за політиків, які або обмежують підтримку України, бо це ключові зараз питання, або підтримують. І ти нагадуєшся цим виборцям.
[Speaker 1]
М'яка сила 100%. Це величезний майданчик якраз таки для усієї культурної дипломатії в 100%. Тому кожного року, коли там розповідають, що там 10 мільйонів, чи 12 мільйонів на Нацвідбір, це дуже багато, це якраз такі ті гроші, які не можна виміряти конверсією їхньою.
[Speaker 2]
Але виходить, що в якийсь період Нацвідбір став як шоу. Перетворився в шоу. Просто я не пам'ятаю, щоб так було завжди, а потім в якийсь момент хоп, і це як... Притула з жартами. Якась така легка, прикольна фабрика зірок, умовно. Швидка.
[Speaker 1]
Мені трошки образило, тому що, звісно, СТБ, який має значно ширшу аудиторію, ніж перший національний, а потім і Суспільний, просто коли заключили ось цей договір і СТБ проводили фінал і робили фінал Нацвідбору у себе на майданчиках, то, звісно, експонентно зріс рейтинг. І просто значно ширша аудиторія дізналася про це. А по факту було те саме. Звісно, там можливо за кількістю техніки, за картинкою, воно не було таким потужним, але тим не менше все це було. Насправді, перше реаліті-шоу України, це був Нацвідбірне Євробачення «Ти зірка» 2006 року.
[Speaker 2]
Просто його мало хто побачив.
[Speaker 1]
Ну так, а виграла Тіна Карель його, між іншим. І вона місяць жила в будинку з усіма іншими артистами. Так. Таке було?
[Speaker 2]
Ти знав?
[Speaker 1]
Навіть ти не знав. Вже після цього з'явилася фабрика зірок, якраз так, і все інше. А перше було саме воно. І тому, коли там кажуть, що тільки от тоді стало. Ні, просто швидша аудиторія стала за рахунок майданчика. От, і зараз, насправді, ще технічно і за тою ж самою картинкою не поступається нацвідбір тому, що було в ті роки СТБ.
[Speaker 2]
Ти б згадав, що хід парад 12-2. Не знаєш, що це.
[Speaker 1]
Хоч територіал знаєш.
[Speaker 2]
Територіал був завдяки фону. Ти знаєш, що у нас були люди з територіалу.
[Speaker 1]
У нас був Мирослав Джанович Кувалдін. О, у мене з Кувалдіном є класна історія. Це був 9-10 клас і до нас в школу приїжджали дев'йо. А я, як величезний фанат територіалу тих часів, тому що я біг додому, щоб подивитися свіжий хід парад, який майже не відрізняється від вчорашнього, але тим не менше. Та що тут колода? Я був шаленим фанатом дев'йо і для мене це була величезна подія приїзд пацанів до нас в школу. Під Каура Кувалдін. І я, значить, під враженням від цієї зустрічі прийшов і на парті написав дев'йо в сердечку. Написав і написав. Проходить пів години. Йде уже Завуч за мною. А легко ж вираховувати, хто тут сидів. І я сидів години-дві відтрав парт від цього напису.
[Speaker 2]
Мирослав Джоновіч, бачиш? А ти ж, мабуть, йому розповів цю історію. Не впевнений. Мирослав Джоновіч, тепер ти знаєш. Я тебе надішив. Виходить, ти з Русланою посварився. Чому? Я не сварився з Русланою. Ні, але вона закликала голосувати за Лелеку.
[Speaker 1]
А ти сказав, що так не можна робити. Ну так, тому що не можна робити. Я просто підтвердив факт, що так не треба робити. Ні, а ми не сварилися. Біблія проєкту? Незалежність. Дивись, мені, в принципі, подобається міжнародний формат Євробачення і голосування там тим, що журі впливають на оцінку, але не впливають на думку. Так вони мовчки виставляють оцінки, і ніхто їх не знає до завершення, до оголошення результату.
[Speaker 2]
Оце ж вас так голосували.
[Speaker 1]
Десь в підвалі сидять. Вже потім, звісно, там починається, хто ті люди, і таке інше. Але принаймні ці люди жодним чином не вплинуть на думку глядача.
[Speaker 2]
Але у нас же це як елемент шоу зробили, і тому вони постійно сидять там безсловлюються.
[Speaker 1]
Але цього року, до речі, як ніколи, було мало їхніх реплік. Ми просто йдемо до цього міжнародного формату. Ні, це свідомий крок. По-перше, для оптимізації хронометражу, тому що люди втомилися від чотири годинних відборів. Коли у тебе шість пісень, і це розтягнуто, ну там, окей, вісім пісень.
[Speaker 2]
— Від рекламної паузи до паузи.
[Speaker 1]
— Так. Зараз відмовилися від цього, і останній рік у нас було мені здається навіть менше двох годин. Фінал тривав. Якраз таки за рахунок того, щоб була концентрація саме на виступах. І журі... 50 фіналістів, так, і журі власне виступили двічі. От перша п'ятірка відвиступала, вони щось там поговорили в двох словах, і це не оцінка була, а просто там свої думки якісь. Друга десятка виступала, все, потім голосування вже в кінці, коли там підтвердити там умовно свої оцінки. Ну от було три їхні, три чи чотири їхні виходи.
[Speaker 2]
— Але хтось ще поскаржився на те, що це, напевно, джерихи щось не так зняли, чи не показали в трансляції — Ну треба ж було щось, так. — Ну а у тебе є якісь фаворити, ти за когось переживаєш?
[Speaker 1]
— Проживаю, звісно, тому що, дивись, я на репетиціях не в записі, не в записі, так, а коли вже на сцені, в одному просторі, всі опиняються, ти вже розумієш потенціал цієї історії, так, на великій сцені. От, і я цього року підтримував переможницю нацвідбору. Ну я нікому про це не казав, так, треба ж заангажувати. — Я розумів, що і Джері має шалений потенціал, тому що у неї вже класний бекграунд, її дуже люблять єврофани, і це теж вже однозначно великий плюс. Але мені здалося, принаймні, от я побачивши там дві репетиції, що у Лолека значно більший потенціал на великій сцені. Вона його не використала на всі 100%, вона його використала на 30% насправді. Тобто із цієї пісні можна було зробити такий номер, що, ну, можна було і виграти євробачення.
[Speaker 2]
— Тобто це якраз конкурси там, де сценографія світу вирішує.
[Speaker 1]
— Шалене визначення, так, так. Його не використали навіть на половину цих потенціалів.
[Speaker 2]
— Тобто ти маєш свої мати, так, якісь?
[Speaker 1]
— Ну, Суспільне, безумовно, там частину якусь оплачує, але, знову ж таки, якщо ти хочеш якогось конкретного режисера, то безумовно, безумовно, це вже команда оплачувала, так.
[Speaker 2]
— Я знаю випадки, коли люди попадали на Євробаченні. — Ну, попадають завжди, а далі вже, знову ж таки, залежить. — Ні, самі артисти. Зазвичай на чийсь шоу-спільного шоу-бізнесі і в футболі. Хто лох, кого розбодім. А так були люди, які на своє попадали, а в шоу-бізнесі це не так часто. — Так, квартири продавали, там, або принаймні, закладали їх. — Серйозно? — Так. — А може є такі якісь діаманти Євробачення, які люди не оцінили, а от і... — З наших? — Ну, так.
[Speaker 1]
— Ну, давай так, з тих переможців...
[Speaker 2]
— Ні, ну, з переможців оцінили...
[Speaker 1]
— Ну, на міжнародну аудиторію, з переможців найбільш недооцінений Мелевін, тому що він точно не заслуговував там на яке там 17-18 місце, яке він посів у фіналі. От у нього точно там був значно, ну, хоча б в десятку, в районі десятого місця це було б більш-менш нормально. А серед тих, хто у нас був на відборах, ну, свого часу, навіть «Танок на майдані Конга», мені здається, колись, у 2004 році, — Ні, ні. — Не було у Астані?
[Speaker 2]
— Ні, нас укатували, Паложик пішов. — Тарпак був, так, Тарпак пішов. — Це було дуже смішно, коли мене Вакарчук каже «А чому ви не йдете на відбір 2004-го? А я ж розумію, що під Грінжолу все вибудовується». Я кажу «Щоб що? Масовка?» Він каже «Ну, у вас все-таки великі шанси». Я кажу «А ти чому не йдеш?» Ні, ні, ні. Боже, боже, боже. Ні, ні, ні, ні.
[Speaker 1]
— Ні, ну знаєш, може років по 70 були.
[Speaker 2]
— Паложик пішов, і його використали як масовку для перемоги Грінжолу.
[Speaker 1]
— Дивись, коли вам буде років по 70, і вам вже буде все одно, можна спробувати. Я словечко замовлю.
[Speaker 2]
Нам немає меседжу, який би ми хотіли донести до геєрспільноти. — Щось придумаємо. Щось придумаємо. — Ні, я думаю, що... — А Паложинський з Тартиком, так?
[Speaker 1]
— Так, і його використали в темну. — Тоді було десь 20 артистів, і пройшла революція Помаранчева, і вже в самий фінал, а там теж був відбір, він тривав півроку, тобто там було ефірів 10, якщо не більше. — Томенко тоді куратором був.
[Speaker 2]
— Та-та-та.
[Speaker 1]
Став. А до цього інші люди створювали це, і це був шалений. Він 4 місяці десь тривав цей відбір, тобто щотижня у нас були... Я ще не працював, але я просто пам'ятаю. Щотижня були ефіри, з десяток артистів половина проходить далі. В фіналі було 20, мабуть було 16 артистів, щось таке. І після Революції Помаранчевої додали просто одразу, без конкурсу, фінал чотирьох. Гринжоли, Мандри, мені здається, туди ще тоді теж додали. І ще когось. Типу «Голоси Майдану».
[Speaker 2]
— Так теж «Голос Майдану» могли б вибрати.
[Speaker 1]
— Ну, вони проходили відбір повний.
[Speaker 2]
— Так. Їх просто використали...
[Speaker 1]
— Всіх, виходить, використали.
[Speaker 2]
— Так, темно використали, тому це було зрозуміло одразу. 21 рік Тімур вже в системі «Євробачення». А який вам нацвідбір запам'ятався найбільше? І чому? Пишіть в коментарях. — Є канонічна історія про те, що люди працюють на «Телебаченні» не за гроші. — Це правда. — Люди працюють на «Телебаченні» заради впізнаваності, яка приносить гроші в реальні. Я пам'ятаю, як в одній гримерці сиділи ми, і Юра Горбанов, в нього було два телефони, я розповідав цю історію. В одному телефоні він Юра Горбанов, в другому телефоні він директор Юри Горбанов. І коли я брав другий телефон, це були «Нокії» оці дуже дорогі, залізні. В нього було дві залізних «Нокії», і він намагався зрозуміти, так, це тут я директор, а не Юра Горбанов. І він брав при мені і казав, ні, він не веде свадьби. Веде. Веде. А ну, давай, якийсь спогад, найчахливіше весілля, яке ти вів. Колись це пішло не так.
[Speaker 3]
Багато.
[Speaker 1]
Дай трохи показати.
[Speaker 2]
Забув імена якісь.
[Speaker 1]
Один раз таке було, і то я там викрутився нормально, ніхто не помітив.
[Speaker 2]
Можна ж так вимовляти, що я головний перший, а Ірина наступна.
[Speaker 1]
Так, так. Коротше, було весілля, підготовки як такої не було, тому що одружувалися священик МП, це нульовій МП з дуже модельною дівчиною, і на це весілля з'їхалася вся мафія країни. І мені тоді, власне, священик розповідав, ось тут будуть сидіти донецькі, ось тут франківські, вони дуже не дружать, вони можуть пострілятися. Ось тут буде сидіти ще хтось харківський, ось тут буде Сережа, Сережа може відрізати тобі кроватку, не парся, я тобі нову куплю. Ось така підготовка була. І, значить, я приїжджаю на весілля, це було під Києвом за містом, в ресторані якого вже більше немає, «Імперія» називався він, здається. Я приїжджаю на парковку, і вона забита геліками, вся забита геліками, просто. Ніх забити геліками, абсолютно є. Абсолютно є, так, забита геліками. Так чи інакше починається весілля, людей під 400 десь. І я розумію, що якось воно буде. Починається все з того, що батюшка якийсь, найголовніший батюшка, почитав молитву, всі помилилися, і починається дика п'янка, одразу дика п'янка починається.
[Speaker 2]
А він прямо в рясі?
[Speaker 1]
Так, звісно, а як же ж.
[Speaker 2]
Ну і женіг?
[Speaker 1]
Ні, ні, женіг на костюмі. Це біле духовенство. Я тоді розібрався, що таке біле, що таке чорне. Білому можна мати сім'ю і такий, в принципі, займатися практично всім. Другий тост, після священника, хтось там виступає і каже, молоді, для вас подарунок. І в цей момент вриваються цигані. Це десятка хвилини весілля. Десята. Раз веселі? Раз веселі. Їх людей сорок, вириваються. Ну і все. Після цього, в принципі, більше ніхто за стіл не сідав. Програми, як такої, не було. Цигані десь годину їх не відпускали. Уже половина артистів відправили додому, тому що вони не влазять і так далі. Ну отак оце йшло. Але сама жесть почалася, коли вкрали наречену. Тому що вкрав один клан, а другий вирішив захищати. І отут уже пішли стволи, вибивання ногами дверей, за якими наречена. Я так, знаєш, дивлюсь так, по цих сходах найшвидше можна. Я стояв біля них і просто спостерігав за тим, як все це відбувається. До стрілянини не дійшло, слава Богу. Але, звісно, тоді я обісрався знатно. Оце таке найбільше, мабуть, жестка чоловіка.
[Speaker 2]
Братва гуляє. Зазвичай же весілля ведуть в парах. Насправді ні. Чому? По-багатому. Ні? Ну просто в парі легше підхопити, бо треба пам'ятати імена. І зазвичай хтось має бути... Знаю ситуацію, коли один ведучий замість... Забув, що він гарнітурі веде. Це класика. Федоровський. Він накрив бокал, мікрофон переплутав і сказав, «Как цю суку-нівесту звуть?» А він був гарнітурі.
[Speaker 1]
Я ніколи не працював в гарнітуру. Гарнітура — це зло.
[Speaker 2]
Ти був дуже старий якась, корпоративний. Він не веде свадьби. Ні, але я вийшов якось. Дивно, що на цьому весіллі не було артистів ніяких. Були, багато були. Половину відправили, бо цигані перемогли. В мене був, знаєш, який прикол... Гарій Крічевський точно був. Ну, а хто? Ну, так. Я вів корпоратив в Дніпрі, гуляли лікарі. І, значить, ми лабали, ми там грали, і я був ведучим. Взяли вони мене як ведучого, бо хтось цікавився футболом. І якраз тоді був «Третій тайм». І якраз в той вечір «Третій тайм» отримав телетриумф. Вау! Але я був в Дніпрі зайнятий. Йолки! Так от, я приїхав, і мені кажуть, «Ми ведемо, ви ведете все по серіалу «Інтерни». Якийсь російський серіал з цим сумасшедшим яким?
[Speaker 3]
Ахлабистин.
[Speaker 2]
Ахлабистин. А я бачив серіал «Клініка». Чи «Доктор Хаус»? Ні, «Доктор Хаус» я не сильно бачив, а серіал «Клініка» бачив, з якого ноги зростали в цей «Інтерна». І мені починають всі жарти давати мовами. Тобто я лікар, в мене оце-оце. В них навіть думки не було, що я не знаю, що це. А часу було 40 хвилин до того, як я маю вести день народження. І це був такий піздець. Так корпоративчий день народження. Ну корпоратив, день народження. Захід. Захід, захід. А братва просто упісувались в гримерці, бо вони були присутні при тому, що мені кажуть, що значить ти не бачив цього серіалу. Та всі ж бачили. Я на своїх пацанов, пацани, ми не знаємо, що це. Фагот був взагалі щасливий. Цей фагот просто насолоджувався кожною секундою мого приниження. Це було настільки жахливо. І я виходжу, а я ж не актор, я не зіграю оце от. Я виходжу, всі жарти прописані. А, і гості мають відповідати. Гості готові. Гості тільки цей серіал, блять, і дивляться. Це було, блять, страшно. Це було страшно.
[Speaker 1]
З медиками у мене теж був... Вони не прям медики, але дотичні до медичної теми. Це був перший рік ковіда, 2020. І в грудні чи не єдиний корпоратив був. Ну, тому що все одно ж там обмеження, все інше. Десь за містом, під Вижгородом, значить, був захід. І це контора, яка займалася продажем апаратів штучної вентиляції легень. А, вони тоді нажили легень. Рік до цього продажів не було. Ну, скільки купують цих ШВЛ-ів на рік там. А тут за цей рік ковіди скупили все. І, значить, я приїжджаю за задологідь, десь за годину має початок бути, а вони виїжджають зі свого офісу десь на Лівому Березі. А це п'ятниця. Коротше, вони їдуть години три. Затримуються шалені затори, все. Там бухати починається. Значить, приїжджає перший автобус, уже виходять всі бухі. Ну, а другий автобус десь ще їде незрозуміло де. Ну, значить, грає фонова музика, і всі просто одразу починають навалюватися. Працює бар, все. Коли приїхав другий автобус хвилин за сорок, троє уже лежали. І, значить, ці теж уже на Тверезі приїжджають. Вони починають дуже швидко, тому що їм треба наздогнати цих. І, значить, підходить там замовниця і каже, Тімур, дайте швидко слово, значить, главному. Хай він скаже, поки ще хтось чує. Я кажу, де б ви не були, зараз, значить, запрошую цього дядьку, все. Він каже, довго там щось підводить, ніхто його не слухає. Але суть була така, що, да, складний рік, але у нас він супер! І з цього моменту просто людей кожні дві хвилини виносимо тіло навалене. І оця замовниця, в принципі, через хвилин десять підійшла, каже, та нічого не треба робити, просто музику хай грають. Ідеально. Я, за великим рахунком, тільки привітався і запросив директора. Все, я більше нічого не робив. Але класно. Хороша халтура. Так, супер.
[Speaker 2]
Ще краще, коли відміняється щось, так? А передоплати не пройшла. Це не завжди спрацьовує. Бувають ситуації гірші, коли тобі гроші не в радість. Нас якось переплутали з іншою групою. Ого. З групою Божої. Тому що в нас барабанчики там і там. І ми прилетіли в Рігу. Грали ми, Віда Плясовий, на дні народження якогось російського мільярдера. 12 гостей. Вони сидять їдять, а ми лабаємо. І потім нас питають, так, а де пісня Мустафа Ібрагім? От тоді я думав, що краще б я вмер. І тоді якраз до мене підсів скрипка. І розповідав історії, щоб мене з цієї депресії витягнути. Так, буває. Ти б повернув колись гроші за видання, коли починається подія, і ти розумієш, краще б я не взяв.
[Speaker 1]
Були такі випадки, так, але чого я буду повертати гроші? Свою роботу виконав, чого я буду їх повертати?
[Speaker 2]
Я гроші люблю. Не хочеш ще один факап розповісти, тільки на бандитах, так? Ну давай, згадуй, згадуй, згадуй. Коли опиняються в професійній ведучій весіль, на яких доспили вони починають розповідати між собою, хто де... Історії, так, так. Вести цю п'янку.
[Speaker 1]
Десь на початку десятих, значить, Новорічна ніч. Я після того декілька років відмовлявся працювати в Новий рік, тому що в мене просто дуже сильно травмувала ця подія. Ні, це була подія, значить, на маєтку одного... На той момент він, здається, заступником міністра чогось був. Коротше, почалося з того, що... Я ж думав, знаєш, там зараз буде банкет. Все, ні, там зібралася районна сім'я, людей теж до 12. Маленький такий, ну, доволі, може, там трошки... Ну, так, десь вдвічі більше, ніж це місце. Отак от стоїть стіл, тут сцена. Я веду з кимось в парі, я вже не пам'ятаю, з ким, але теж з хороших дівчат ведучих, прям популярних, виступала. Тоді, здається, знову ж таки Гайтана, ще хтось, ну, прям артисти. І от тільки цей мужчина і його сім'я. Почалося все з того, що, значить, приїхали три години до Нового року. Це далеко за містом. Привезли, значить, виходять хостеси, які мають допомагати. А вони, значить, в костюмах снігурок. І він їх бачить, каже, що це за проститутки, я тут з сім'єю. Сюди вони минаються, киш звідси. І, тобто, чоловіки без трансфера, без нічого, опиняються. В костюмах снігурок, за містом, навіть далеко до траси дійти, щоб там щось піймати. Йому пофіг, вигнали. Думаю, о, нормальний початок. А далі, коротше, все відбувається таким чином. Ми виходимо працювати, ми працюємо. Він сидить спиною до нас і навіть голову не повертає. Щоб там не відбувалося. І видно, знаєш, по всіх інших його рідних, що їм хочеться веселитися. Ну, свято ж все одно, хочеться танцювати. Але поки він сидить, вони навіть рухатися не можуть. І ти працюєш не те, щоб в паралон. Ти в спину працюєш. В пісочок. В спину. І був тільки один момент, коли стало добре. Його мама впала зі стільця, і він її забрав і пішов. І їх пів години не було. І гості встали і танцювали. Але тільки він повернувся, звісно, всі знову сіли. І це жах. Коли ти працюєш не те, що навіть не в пісок.
[Speaker 2]
А він не хотів шуткувати про себе?
[Speaker 1]
Ну, така людина. Хотів у нього озеро з підігрівом, щоб лебеді взимку плавали на території. Отака фазєнда. Просто така людина. І в якийсь момент він сказав, що мені все набридло, роз'їжджайтеся. Я після цього декілька років у Новий рік не працював, щоб мені не пропонували. Тому що думаю, ну його нафіг. Попасть в таку якусь фігню.
[Speaker 2]
Я згадав, я вів ще Новий рік на Майдані. На Майдані? На Майдані. І я мав за кермом їхати до родини, яка була за містом. Ну і всі ж бухають. Намет великий, за сценою Майдан Незалежності. І якийсь чоловік ходить і всім наливає. І він мені, я ні-ні-ні. В мене сік мені їхати. Мені їхати за кермом. І хтось каже, що «Іб***ти, це начальник київського ГАІ». Що ти його розчаруєш? Є артисти, які відмовляються на Новий рік працювати. Як не дивно.
[Speaker 1]
Рік через рік. Мене іноді так хочеться попрацювати, а іноді ні.
[Speaker 2]
Зазвичай у артистів ти працюєш новорічно нічі, гуляєш з першого на друге. Ну так, раніше так і було.
[Speaker 1]
Ще один дуже забавний такий випадок був. Запросили мене ведучим на конкурс краси. Але це невеликий міс України чи ще щось. Назвемо це «Принцеса України». Скидають мені сценарій. Сценарій там 56 учасників. Артисти, знову ж таки, не останні в цій країні. Думаю, ну нормально, потім. Тоді мене ж мало попросив. Журій. Все є, все є. Я приїжджаю на локацію, заходжу в зал. Це було в «Адміралі». Адмірал, який в Ірпені. Відносно великий зал. Я дивлюсь. Кажу, а де глядачі будуть сидіти? Тут. І там столик на двох. Я думаю, 56 учасниць. І я їх бачу, вон вони перевдягаються. Двох артистів, я їх бачу, вони чекаються. Журій з'їжджається. Да-да, от для двох буде конкурс. І я в шоці. Такого в мене ніколи не було, знаєш. Прямо, щоб для двох людей. І в якийсь момент, я кажу, коли почнемо? Коли приїдуть. Тоді і почнемо. Без них не почнемо. Я сиджу, п'ю каву. Кажуть, під'їжджають, давайте готуватися. Зараз будемо починати. Все, заходить два чувака, сідають. Кажу, починайте. Я думаю, ну, давайте грати за вашими правилами. І я починаю вести, ніби ми на величезному якомусь стадіоні. Всі включаються, і ми робимо реально офігенний конкурс краси. Пауза у нас в той момент, коли пацани йдуть курити. Це 10 хвилин.
[Speaker 2]
Пацани пішли курити.
[Speaker 1]
Їм дозволяли курити за столом? Вони чомусь виходили. Я не знаю. І хто чому? Я не знаю. Я так і не зрозумів. Ніхто не каже.
[Speaker 3]
А переважниця з ним пішла?
[Speaker 1]
Не одна. Там ціла частина учасниці.
[Speaker 2]
Грен. Відповідаю історії. Веду конкурс «Міс Львів» в Опері. З Маморікою в парі ми ведемо. І, значить, кажуть, тягніть час, Лижичко запізнюється з балетом. Тягніть час, тягнучка у Львові. Годину десь, так? Так. І, значить, мені показують за куліс ще. А там щось 30 партнерів було. Салон «Зачисок» — партнер нашого конкурсу. Салон «Зачисок» на вулиці 14 називається. Дякуємо за прекрасні зачиски. І, значить, я дотягую, дотягую. Маморіка теж тягне час. І ми бачимо, що нам показують ще. Я кажу, опера повна, львівська. Я кажу, ви, мабуть, погано розчули. Давайте ще раз всіх партнерів конкурсу. І тут мінують їх конкуренти, у яких свій конкурс «Міс Львів». По телефону мінують оперу, приїздять в контору «Ніканора». І кажуть, давайте всіх виводьте, треба заміновано. І організатори кажуть, а тепер? Ми їм набрехали, що зараз буде антракт. В антракті всі вийдуть, і ви скажете, що заміновано. А тепер, кажуть, х5 по часу до антракта треба все закінчити. І отам були підводки прекрасні. А зараз Руслана Лежичко.
[Speaker 3]
Це було такі порно, блін.
[Speaker 1]
Треш. Взагалі, всякого було, звісно. Особливо після торта. Головне знаєш, що на будь-якому заході не всюди є торт. Дотягнути до торта. Дотягнути і звалить. Якщо ти затримуєшся хоча б на 10 хвилин, як правило, в цей момент вже по-любому є персонажі, які хочуть чогось.
[Speaker 2]
Фотографуватися, поговорити. Ага, оголосити щось.
[Speaker 1]
Щось там, не знаю, просто бухнуть з тобою, чи ще щось. І треба просто, головне, вчасно звалити з будь-якого заходу.
[Speaker 2]
Ти будеш зараз вести самміт Леді?
[Speaker 1]
Вже пройшов. Вже пройшов? Так, він на День Незалежності був.
[Speaker 2]
Ага, і це приїжджали іноземні.
[Speaker 1]
Так, так.
[Speaker 2]
А щось я мало чув про нього. Він не дивився телемарафону. По-перше.
[Speaker 3]
По-перше, так.
[Speaker 1]
Я не знаю, ми ж все одно пізніше вийдемо, так? Телеверсія вже точно буде. Мені здається, що телеверсії ще не було. Але, знову ж таки, ти будеш дивитися телеверсію.
[Speaker 3]
Ні, не буде.
[Speaker 1]
Це була велика, дипломатична, класна подія. Дійсно, у мене цього року була панель, в якій я з трьома президентами спілкувався, не нашими. О, хто це був? Президент Литви, Естонії, Фінляндії.
[Speaker 3]
А, наші друзі. Всі, хто були.
[Speaker 1]
Минулого року в мене була панель з першими леді. В шість їх було.
[Speaker 2]
Ну, якщо згадуючи весілля священника, російської патріархати і трьох президентів.
[Speaker 1]
Це, насправді, такий сюр. Навіть цього тижня, на День Незалежності, був самміт. Тобто, ти в найвищій дипломатичній міжнародній події, а через два дні у тебе Христине Вінниці. І це такий, звичайно, диссонанс. Христине Вінниці. Отак. Треба ж переключатися.
[Speaker 2]
Христине Вінниці годують. Годують. На відміну від самміта першого.
[Speaker 1]
Звучить як приспів.
[Speaker 2]
Христине Вінниці годують. Ти вів панельну дискусію якось?
[Speaker 1]
Ні, я вів всю подію, але, зокрема, цю дискусію. Тобто, я запрошую їх, вони сідають, я з ними спілкуюсь.
[Speaker 2]
Про Україну?
[Speaker 1]
Ну, так.
[Speaker 2]
Ти знаєш, до речі, що Олександр Ступ, він же тріатлоніст.
[Speaker 1]
Він дуже офігенний дядька.
[Speaker 2]
Наша людина. Він там нормально виробляє змагання. Бігає.
[Speaker 1]
Він, в принципі, в нього там класна освіта.
[Speaker 2]
І в гольф грає з Трампом.
[Speaker 1]
Він спілкується, прям спілкування. Хочеться з ним говорити і слухати. Дуже класний дядька.
[Speaker 2]
Та й захищає наші інтереси.
[Speaker 3]
Наші інтереси.
[Speaker 2]
Постійно. Бермендиктат — це найкраще місце у світі під час повітряної тривоги для того, щоб пити, називаємо це, чаєм. Хрящатик 44. El Classico. Що, поговоримо про дітей? Щоб що? І зворачуємося. Не знаю, ми ж можемо поділитися якимось досвідом.
[Speaker 3]
Ай, Слава й Дьомі нам запахнуло.
[Speaker 2]
Ні-ні, я маю на увазі. Ми тільки що говорили про заборонену соцмережу. Я думаю, що тебе є думка якась з цього приводу? Я би і дорослим заборонив соцмережі. Хороший хід.
[Speaker 1]
Так, так. Ні, це однозначно те, що…
[Speaker 2]
Ну, а от із свого досвіду? Ви якось контролюєте? Я не знаю, там є батьківський контроль на YouTube?
[Speaker 1]
Так, є.
[Speaker 2]
Розкажи, як це виглядає? Мені як молодому батьку?
[Speaker 1]
Дивись, в 22-му це був контроль контенту. Але ми його, насправді, не особливо контролювали. Його ж все одно не можна російські мультики і все інше прям видалити, щоб вони не з'являлися. Вони все одно з'являються. Навіть в дитячому YouTube ти маєш фізично кожен, о тому у тебе є… Натискати нецікаво.
[Speaker 2]
Натискати не те, що нецікаво.
[Speaker 1]
Блокувати його, щоб воно більше не з'являлося.
[Speaker 2]
І це прям… Та навіть якщо блокуєш, воно все одно… Це є російська Вікіпедія. Так, так. Але якщо пишеш українською чи англійською? Та ні, українською пишеш все одно.
[Speaker 3]
Якщо немає української сторінки…
[Speaker 2]
Але у тебе розкладки телефону немає?
[Speaker 1]
У мене немає російської. А не телефону? Немає російської.
[Speaker 2]
Ти в мене не влаштовував телефон англійською? Я якщо не напишу в Google, у мене англійська Вікіпедія буває.
[Speaker 1]
Ну там треба покопатися. Ні, я копався.
[Speaker 2]
У нас був 19 років людина очолювала Google. Я в ньому питав, як це. І все одно я пройшов весь гайд по цьому і воно все одно вилазить.
[Speaker 1]
Воно все одно буде вилазити, як не крутий. І тут дуже прикольно, у нас вийшло принаймні так з дітьми, що вони самі стали контролерами. Ми навіть там, я пам'ятаю, заходимо в якусь, не знаю там, в кафешку з дитячою кімнатою і там телеки виситі. Там якийсь російський контент іде. Вони вибігають, ну тіпа, так. Вони вибігають і просто на весь ресторан «Мама, тато, там російський мультик!» Прямо на весь ресторан. І вже, звісно, хтось біжить перемикати, щоб скандалу не було.
[Speaker 2]
В моментах є така штука. Мені, тіпа, син каже, коли щось грає, він каже «О, російською, а чого це у вас російською грає?
[Speaker 1]
Чого ви російською слухаєте?» Ось цей фільтр вони самі його контролюють і реально не споживають. Тобто навіть якщо їм там щось вилікає. А ти досі касту слухаєш вдома?
[Speaker 2]
Ні, не знаєш, просто, ти можеш гортати якийсь і там може якась російською мовою прискочити щось. Встрічці, інстаграму.
[Speaker 1]
У двох з чотирьох наших дітей є ще, називаємо це, навіть медична заборона користуватися гаджетами. І це дуже складно, тому що вони, звісно, бачать, що інші двоє так чи інакше проводять якийсь час там. Але ми шукаємо якісь такі, знаєш, підходи. Був такий період, щоб і ті, начебто, щось хоча б подивилися. У нас там ввечері можна подивитися якийсь повнометражний класний мульт на «Нетфліксі» дитячому чи «ДІ». Там, мабуть, його немає значення де. Але повнометражний, не якісь от ті каратиши. Тому що Ангеліна вісім років у дитячому будинку. І останні роки, вже коли з'явилася така можливість, вона жила в кімнаті з дівчиною, у якої був телефон. І вони просто споживали тік-ток. Не обмежено.
[Speaker 2]
Причому не обдумано, знаєш, бо я так розумію, що там десь на третю хвилину ти вже перестаєш взагалі…
[Speaker 1]
І вони не дивляться, вони просто свайпують. Тобто дві секунди – наступний, дві секунди – наступний. А це так вбиває нервову систему. Воно б'є по ній просто страшенно. І зараз ми прямо от стежимо за тим, щоб не було… Тому що все одно, знаєш, в школі треба на якихось планшетах чимось займатися, подивитися. І ми контролюємо з точки зору здоров'я. Їм не можна. З іншими двома вони більш якось свідомі. Уміють взагалі, немає проблем. Вона може там годинку, півгодинки пограти, а потім просто сама відкласти телефон і піти займатися чимось іншим. З Марком трошки складніше. Він залипає в телефонах, в іграх дуже багато. Але ми вирішили йому не обмежувати час, тому що він не в соцмережах, йому не цікаві там ютуби і все інше. Він саме шпілліт, і в нього дуже круто виходить. Йому шість років, і він прямо вже професіонал. Зараз Майнкрафт. Зараз Майнкрафт, роблекс у нас теж заборонений, тому що там дуже багато неадекватного якогось контенту. А в Майнкрафт, там навіть була якась історія, він якось підходить, а я, знаєш, щось там грав якусь гру на телефоні у себе. Каже, «Тату, що ти граєш?» Я кажу, «Постав мені». Я йому ставлю. Я кажу, «Тільки зараз вже пізно, ми лягаємо спати». Він каже, «Я зранку пограю, просто скачай, щоб вже було». Я йому скачав. Я прокидаюся зранку, а він уже години дві не спить. Я підходжу, а він за ці дві години пройшов, умовно, до тридцять п'ятого левела, а я за декілька тижнів до вісімнадцятого. За дві години. У нього класно виходить. Він прямо осмислено каже, що хоче, коли виросте, створювати ігри. Я думаю, раз поки такий меч йде, грайся. Але це не соцпорежим.
[Speaker 2]
Хоче, поки не страють заробляння грошей. Чому ні? Головне не «Роблекс».
[Speaker 1]
Робить героїн наших міф. Соцмережі вони не ведуть. Знову ж таки, ми були там колись, минулого року, здається, у відпустці. І Мія сказала, що будемо знімати контент для нашого ютуб-каналу.
[Speaker 2]
О, тут Платон у нас все літо знімає контент. Все очікує, коли я викладу його кудись. Ми там ще сидимо, зараз не стадіон. Він каже, а може не стадіон ще знімемо? Може ще там щось знімемо? Може ще там щось знімемо? В нього прямо є план якийсь. Просто він поки не розуміє, що далі буде. От він зняв, а куди викласти, що там якось зробити.
[Speaker 1]
Ми теж поки не заводимо, але це було прикольно спостерігати, як вони самі там організовують, попросили штатів, попросили другий телефон. Щось там виставляють, звук навіть там взяли.
[Speaker 2]
Прямо серйозний підхід. Типу, зараз я тут. Ви накидали там Платона-Лікарнінський, зараз я тут. А тебе зараз? От, я в такому місці.
[Speaker 1]
Це як гра, ок. Але, звісно, поки що нікуди цей контент не викладався. І думаю, що їй не викладеться. А ви всі щасливі були.
[Speaker 2]
Так. Але ти знаєш, я дивився всякі відео про людей, які на дитячому Ютубі заробляють.
[Speaker 1]
Там прямо космічні гроші. Космічні гроші, але ж у тебе і космічні перегляди там мають бути. Я зійшов подивитись перегляди. Та в 4 чи 5 разів менше монетизується.
[Speaker 2]
Але я зайшов подивитися контент. Там прямо для дебілів. О, це жесть. О, привіт! Ось моя нова іграшка. Я розпаковую іграшку, все, ось таке відео.
[Speaker 1]
Був період, коли вони почали заліпати на це влоги, як вони їх називали. По факту воно і є. І ми зрозуміли, що це дуже швидко треба закінчувати, бо вони, ну не можу сказати, що тупішують, але неадекватними стають в миті. Лот брав якийсь? Дивись, я його не взяв, тому що сьогодні...
[Speaker 2]
Ми можемо показати.
[Speaker 1]
Вибух на вибуху, тривога на тривозі. Я якось уже міст переїжджав і згадав, що я не взяв. А в мене є доволі велика колекція футболок Київського Динамо.
[Speaker 3]
О, до речі, так.
[Speaker 1]
Давай стару якусь. Давай стару, якщо я її знайду. Але мені здається, що я знаю, де вона лежить. Де ще є у мене із приватбанком. А там хто? Нікого. Клас. У мене є з десяток різних футболок Динамо Київ. Одну з них, ту, що максимально стара, я подарую комусь. Якщо людина захоче, щоб я там розписався, розпишусь. Якщо ні, я зрозумію, чисто віддам.
[Speaker 2]
Якщо є в тебе якийсь актуальний збір, можемо на нього гроші. Якщо немає, є в нас опція за умовчанням на аптечки. Так, збори завжди є, але я знаю про ваш збір, тому, звісно, підтримую вашу. Окей. Отже, ми розіграємо ще, не знаємо, яку футболку Київського Динамо. Ми тут фоточку покажемо.
[Speaker 3]
Ось же вона.
[Speaker 2]
Оригінальну футболку. Оригінальна дуже стара футболка Київського Динамо. Шибко вигравав. Тимур розписався, він розпишеться. Якщо хочете, він примусить всю свою родину розписатися. На всіх рукавах наявне. Отже, що ми робимо? Як завжди, розіграш йде на благодійку. Ми підтримуємо Збройні сили України. Сьогодні розіграш, всі гроші з нього йдуть на тактичні аптечки від фонду «Згуртовані». Я є одним з його засновників, і я є одним з людей, які збирають ці аптечки і передають їх безкоштовно війську. Крок, як завжди, від двохсот гривень кратний двохстам гривням. Якщо чотириста, у вас вдвічі більше шансів. У нас були люди, які… Яка в нас рекордна? Вісімнадцять тисяч?
[Speaker 3]
Один.
[Speaker 2]
Він і виграв.
[Speaker 3]
Він і виграв синтезатор від Манікіна.
[Speaker 2]
Якщо багато закінити, то великі шанси, що рандомно бере саме вас. Не стримуйтеся, продовжуйте підтримувати Україну, бо якщо ми зупинимося, ми замерзнемо і помремо. А цього якось не хотілося, особливо після сьогоднішньої бесіди, в якій ми грілися навколо Євробачення і набувалися різнобарвних кольорів.
[Speaker 1]
Особливо приємно, звичайно. Дякую.