ДОВБИК. Закулісся переходу в Рому, дзвінок Сімеоне, дует з Циганковим, збірна Мальдери, золотий м’яч

Прима Червона вкотре згадує своє футбольне минуле. Я зараз сюди їхав і подумав, що широкий загал про спорт дізнається тільки під час Олімпіади.

Великих форумів.

Великих форумів, коли люди раптом починають цікавитися спортом на кілька тижнів. Сучасний медіапростір – це меми. І я подумав, що в нас сьогодні в гостях учасник одного з найбільш яскравих спортивних мемів в історії України, автор мема про Олівчика Довбіка – Артем Довб. Доброго дня.

Доброго дня. Дуже раді бачити тебе.

Я пояснював кільком жінкам… Що таке полар? Як це працює? Футболка була знята, коли мабуть мільйони українок раптом зрозуміли, що щось знайоме в кадрі. Як тоді тобі після цього? Як це відчути себе частиною мему? Та ні, відчуття були, бо я в той момент якось навіть не задумувався про це.

Ну потім коли реакція пішла.

Потім було звісно, бо в нас був спонсор ще на цій майці. І цей спонсор не можна було показувати, бо він був заклеєний на цих пластерах. А в мене цей пластер трошки відчепився. Я пам'ятаю, цей спонсор цього бренду написав мені також в Інстаграмі, дякую, що про пілари в нас ціпово.

Не пропонував тобі може контракт якийсь?

Та ні, це ж як GPS датчик, мені в принципі це не сильно. Якщо для команди, то це в принципі дуже така потужна реклама. Але той гол, я пам'ятаю свої емоції. Я вчора, коли ми готувалися до іщору, я передивився той м'яч. А мурашки ж не обманеш.

Я пам'ятаю, що це був вечір вже, правда, ніч? Так, так. І всі так закричали, ну я думаю всі. А в мене ще дитина спала, ну всі кричали.

Та я зараз кожний рік, в принципі, це вроді було 21 рік, але в червні там було 22 чи 23 червня. І оцей кожний рік 23 чи 22 червня цей гол в мене в голові є. Я пам'ятаю, так, це було дуже, дуже сильно. Одна з вершин саме в історії українського футболу, це цей переможний м'яч і ці емоції. Шкода, що їх не можна відчувати раз на два роки.

Ні, ну остання якась така класна подія, так. Ну окей, ми в Україні, ти приїхав в Україну вперше за три роки, так?

За три з половиною роки.

За три з половиною роки. Як відчуття, що змінилося?

Відчуття, не знаю, якось заїхав перший кордон, перша заправка, одразу якось так зайшов на заправку, замовив хот-дог, хто хит, знаменитий хтось хот-дог. І такі відчуття приємні, вдома, довго не було. В футболіста можна їсти хот-дог? Так, в цей день можна було, все. Так, якісь зміни я ще не побачив, бо ми були у Львові, і я зараз в Києві, дуже багато людей в центрі міста, то я думаю, якщо я поїду до себе додому на Черкащину, побачу якісь зміни сто відсотків. Але зараз, в принципі, людей багато, дома добре.

Тривоги ти вже застав?

Так, застав.

Додаток поставив тривоги?

Все стоїть. Львівська тривога, київська. Львівська тривога, вона інша, але не порівняє з Харківською. В Харкові інший сигнал, і навіть якщо додатку немає, починає телефон так крякати. О, я вдома, я з Харкова.

Ну, а ти ж, дивишся, багато ти жив в Україні? Жив в Дніпрі, в Черкасах, в Дніпрі, в Ужгороді жив рік, так, напевно?

Ну, так, біля року десь.

Ну, в Києві не жив, але, напевно, багато.

Ну, приїжджали на матчі.

Де дім в Україні у тебе?

Черкаси. Все-таки? Все-таки Черкаси для мене місто номер один. Ну, і зараз Черкаси, теж в них свій футбольний бум? Так, якщо чесно, я дуже приємно здивований, що вони зайняли в цьому році друге місце. Я думаю, для Черкащини це дуже сильний такий меседж для розвитку футболу на Черкащині. Там зараз дуже добре розвинула академія і будують академію. Тому, я думаю, що це тільки дуже позитивно. Та дай Бог, тому що, фактично ж, роками футболу не було в Черкасі.

Ну, а це ж стадіон, на якому ти ще грав, правда?

Так, стадіон, на якому я дебютував в професійній колегії. Я був в дебют професійний, був на Черкасах. Ми вчора прочитали про матч, який рік там? 2015-2016?

Зараз я гляну.

Коли ви грали проти шацьких ще.

23 серпня 2014 року ти грав проти Гавєрли Ужгород, 11-16 кубка України. Так, пам'ятаю. І там грали Коваль, Фіщук, Шацьких.

Ти грав проти Шацьких? Так, я грав проти Шацьких, я теж пам'ятаю. А це тобі скільки було? Це мені було тоді 16 років. Це в мене був такий… Я пам'ятаю, я дуже хотів поїхати кудись на перегляд якусь академію, там «Динамо» чи «Шахтар», там «Ю-21» тоді ж було. І мене не могли, мене тренери не везли туди чогось. Я не знаю чого, я просив, але мене не везли. І мені довелося підписати контракт з друголіговою командою. Але я хотів дуже сильно, пам'ятаю, поїхати десь на перегляд, бо я розумів, що мене, ну, процентів 90, що мене візьмуть туди. Але там були якісь моменти з дитячим тренером, який не хотів мене туди повезти. Я думаю, в нього там свої якісь були… Плани? Плани, так, на це. І мені довелося підписати контракт з друголіговою командою. І коли я прийшов, мені 16 років, я заходжу, а там 35-34 роки, я розумію, що буде тяжко, напевно, тут. Ну, по класиці ж діти, коли потрапляють до таких команд, вони, ну, як до м'ясорубки. Ну, так, я пам'ятаю.

Це школа життя якась.

Ну, я пам'ятаю, перша гра, мене одразу зрізали проти, не пам'ятаю, чого, Болонь. І це тоді був наш конкурент. Я пам'ятаю, що я вийшов в складі, і мене одразу зрізали, мене одразу була травма на стоп, і все. Я після того десь на місяць відновлювався. А тоді ж в Ару нічого не було там.

Ну, і ти з усім іншою розмовою, напевно, серед 35-ти річних.

Ну, при преміальній, там же ж запрямовували. Ну так, люди рубляться за 200 доларів, щоб годувати родини. Там дуже було.

Ноги не прибрали.

Але треба віддати належне. Тоді був «Царство небесне» Лашков Володимир Григорович. І він дуже… Ну, команда була в лідерах. І в нас було там фінансування, все було прямо на вищому рівні. І преміальні все платили, і все було. Він же, здається, був віце-президентом федерації. Так, так. Він був в федерації футболу. І тоді ми боролися з Оболон'ю за перше місце. І в нас були дуже великі преміальні за перше місце. Тільки за перше місце. І прямо за ці преміальні там не можна було. Якщо ти не забивав чи що, то до мене… Я розумів, що до мене буде велика претензія після гри, але…

Але що ти не забивав? Хитрики там були?

Так, я пам'ятаю.

Перші тридцятипідрічні тебе цінували, в принципі.

Ні, вони вже потім мене, якби, розуміли, що може зі щодо мене і буде ця преміальність. Але я пам'ятаю, мій перший матч, перші чотири матчі, я взагалі не потрапив в заявку на матч. Я думав вже, що все, якщо не потрапив навіть в заявку, то значить якісь… А потім мене тренер викликає, каже, дивись, ти зараз в стартом складі будеш грати, якщо пам'ятаю, протягом Херсона. Кристал? Так, Кристал-Херсон. Я такий кажу, якщо ти розбиваєш або віддаєш, наступну гру теж в складі. Я такий думаю, окей. Розпочинається матч, все вроді нормально, а мені просто такий момент, простріл. Я вже бачив, що м'яч вже там, і він якось в останній миті трохи підпригає, і я б'ю його щіточками. Щіточками? Так. Ну, десь там з двох метрів, навірно, вверх. І мені все вже, в мене вже починає. Піхать далі? Так, вже все. Я такий думаю, та ні. Потім другий момент, теж плюс-мінус такий же, знову не забиваю. Знову, ну там я вже бачу, хто буде. Інший епізод, просто приймає якийсь такий футболіст, Цой. Він приймає, і просто з 30 метрів, я таких голів ще не бачив, якщо чесно. З 30 метрів б'є, і просто в дев'ятку, 1-0, Херсон вже виграє. Я розумію, що все, походу, це вже буде. Потім я заробляю пенальти. У нас був пеналітист, який збивав до цього, ну десь 10 з 10 він вже збивав, там два або три роки підряд. І він що робить? Він не підкладає ворота. Я думаю, ну ні, ну як так? Ну потім я забив, 1-1, виходжу, там асист ще віддаю, ми 2-1 виграємо, чи 3-1. Я думаю, фух, мені вже легше стало, я розумію, і все. І після того матчу, у мене кожен матч, там голова дія, гол або це, і ми, в принципі, зайняли перше місце, і тоді ми ці прем'яні забрали.

Клас, то ти чемпіон Другої ліги?

Так, чемпіон Другої ліги. Клас.

Фос, а ти ж був в багатьох містах України, скількох?

Ну їх загалом понад 400 в країні, а я був десь, дві сотні точно був.

Ого, ідеш в найгірші дороги.

З останнього, що довелося зацінити, це чернівці. Я взагалі не розумію, як вони можуть пересуватися, якщо немає повного приводу або гусениць.

Настільки погано все?

Так, там просто клаптики місячного ґрунту.

Місячного сяєва. Ну, слухай, зараз багато де так, в Києві, ти саме.

Так, повний привод — це зараз must-have-опція для України, та, в принципі, і завжди була. Зараз був прикол. Я ж катався з дитячими книжками по Європі, збирав донати. І одне з завдань було привезти діджею швидку допомогу. І він просив, щоб вона була на повному приводі. Це в їхній підрозділ. А мені волонтери з фонду АБОС у Франкфурті кажуть, ну, Німеччині настільки хороші дороги, що не потребують швидкої допомоги повного приводу. Так що підрозділ діджея отримав швидку без повного приводу.

Так, але ми ж в Україні, Форс. Для нас повний привод, високий кліренс, дуже потрібен. Тим більше ще й зима близько.

Зима завжди близько.

В Нісан X-Trail і Power не тільки високий кліренс і повний привод, тут ціла система e-Force. Має два електромотори на передній та задній осях. Завдяки цьому вага розподіляється практично ідеально, запобігаючи розгойдуванню автомобіля, особливо на складних ділянках. Крім того, e-Force контролює крутний момент і гальмування для кожного колеса окремо, віддаючи перевагу тим, у яких найкраще щеплення.

Розумні системи, розумні машини. Для того, щоб спробувати Нісан X-Trail і Power, такий як в нас з Валероном, можна перейти за посиланням в описі до цього відео і записатися на безкоштовний тест-драйв.

Гарного вам тест-драйву, гарного вибору. Let's go! Давай про Черкаси ще раз. Ми згадали, у нас часто інколи бувають люди з Черкас, в гостях, наприклад, Андрій Хливнюк. І він розповідав нам.

З групою «Бомбокс».

З групою «Бомбокс».

Він мені розповідав, якось ми грали концерт. Наша група і його група в Черкасах на площі. І мені якраз в цей день, день народження в мене. І Хливнюк мене повів, каже, ми маємо відшаткувати, в Черкасах є чебуречна, в нички такі. В карманчику. Так, так, так. Будемо там. Ну і на виході з неї Хливнюк каже, о, між іншим, з мене тут колись красівки зняли.

Тобі знімали красівки в Черкасах? Чи це вже інші часи були?

Та ні, я думаю, це інші часи. Мене, в принципі, знали, спортсменом називали. Неваженість була.

А це біля Хрещати кудись чи ні? Ну, біля центральної площі, ничка така.

Там ще клуб такий є нічний. Я думаю, знімали тих, хто йшов в клуб, потім виходив звідти і, мабуть, когось зловив.

Ти кажеш, не брали в ці всі академії, але ж у тебе був перегляд якийсь в Динамо?

Так, так. Мені тоді не було такого, як агенту. І чим ці перегляди, я не розумів, чому не закінчувалися. А ти приїжджав? Я приїжджав, я тренувався, вроді все нормально, мені кажуть, все нормально, але потім я приїжджав назад додому. Я так розумію, що там, напевно, не було домовленості з моїми представниками, тренерами дитячими чи якось так. Це окрема мафія дитяча? Так, це своя. Академії, премії.

Але так виходить цікаво, що ти в Динамо кілька разів міг опинитися, і так ти не опинився. Потім, коли вторгнення почалося, ти навіть зіграв матч.

Так, в мене було багато. У мене був і металіст, і шахтар, бо я приїжджав. А потім вже трохи більше, коли вже професійний футбол розпочався, то у мене більше сигналів було з Динамо. І я приїжджав. І коли я був у другій лізі, мене привозили в Динамо. Вроді там вже все домовились, але не домовились, бо я вже був там з Дніпром. В мене вже був підписаний предварительний контракт.

А, з Дніпром контракт.

І мені не можна було так. Ми ще з подивом зрозуміли, що ти в Молдові грав. Так, ніхто не знає. Зарябельцер. Так, в той момент я був якимось талісманом більше. Бо я куди не приходив, ми вигравали якийсь кубок або... Ну, щось вигравали завжди. Ну, як? Зазвичай в Молдову хто йшов. Той, хто заграв тут і в такому віці, це вже був шлях. Так, в мене був період такий, що я не міг себе якось реалізувати в Дніпрі, в Дублі. Бо тоді був, якщо ви пам'ятаєте, Баланюк Денис теж.

Так.

І він тоді дуже феєрив.

В нас разом викликали. Ну, це вже пізніше.

Але коли я прийшов, то він був як той же нападник. Ну, в нього все виходило, а зазвичай так. Одного виходить, а другого не виходить. І, звісно, другий шукає собі, де б у нього щоб вийшло. І тут Молдова. І тут таке... Ну, мені так позвонили, сказали, що не хочеш спробувати для ігрової практики поїхати в Молдову. Тоді був Архаєв, тренер. Там було дуже багато граців з України. Слінкін, Нестеро. Ну, така банда з українцями.

Це ж у вас знаходиться? Так.

З Миталівського? Так, Харківська. Але там теж такі сільки ситуацій було. Я приїхав, мене не могли там заявити. Там якісь там з документами. У них там дуже... У них футбол був там на років, навіть, 10-15 назад. Після України. Тож приїжджали, там африканців привозили. Там просто по 10-12 чоловік. Одного залишали. Ну, коротше, там був такий трохи хаос. Але платили. В Дніпрі тоді не платили. Я пам'ятаю, після того з тим же Денисом Болонюком і там Вакулко Кочергін, там одесити. Я зразу з цих бельців, по закінченню до них в Одесу, кажу, пацани, давайте, вам не платять. Все замір, рахунок.

Ти їх на гібиці повів?

Я їх, так, трошки вигулював. Вигулював. Кажу, ну що, зря поїхав, хоч ви погуляєте.

Ви там кубок виграли чи чемпіонат?

Ми виграли кубок. Чемпіонат, мабуть, Шеріф, мені здається, виграв. Я там Шеріф, якщо я правильно пам'ятаю. Завжди все вигравав.

Хаотично так було? Черкаське Дніпро, потім Дніпро, потім Молдова, потім знову Дніпро, і тут ти опиняєшся в Данії.

Потім Дніпро з цих всяких станцій переводять в другу лігу. Я дограю там десь 3-4 місяці, напевно, до завершення контракту. І йду з вільним агентом, я вільний агент, і мені треба приймати рішення. І ми так, я кажу, ну, хоч виправки були тоді. Окрім нічого ніде. Взагалі я їхав в Ланс, у Францію. Тобто я їхав вже на медогляд в Ланс, але вони були в другій елізі тоді, не вищій. Я їхав в Ланс, прилітаю в Ланс, в Паріж. В Паріж був медогляд, я пам'ятаю. І потім якось все переграється. В Мітюленді продають серлота. І потім в мене серло там вічно, ми з ним йдемо нога в ногу, не знаю, вже скільки років. І його продають в Crystal Palace.

За великі гроші.

За великі гроші, так. 13 фунтів, мільйонів за нього заплатили. І ми так розуміємо, що це така ролева модель, яка можеш зіграти, в принципі, зі мною. Попробувати можна. Бо ти заграєш, забиваєш пару голів, і тебе, в принципі, можна десь продати. Така була ідея. Англія поруч. Так. Ну і все. І так я приїхав туди, потім вони скидують вже все, контракт, факс. Я кажу, а я вже їду в таксі на медогляд. Мені кажуть, стоп, таксі, розвертаємося. Остановлюємося, ми зупиняємося. Заходимо якусь там, роздруковуємо бумаги. І все, підписуємо. І ми його назад відправляємо за пів години. Він дошло, зареєстрували. І ми дзвонимо тоді в ЛАНС, скажемо, що так і так. Так буває, що це. І все. І в цей же день я полетів в Данію. Приїхав в Данію. Це було, звісно, не очікував, що так буде темно там. Темно, дощ постійно. Ще не знав мови, не знав англійської. Ну, коротше, було дуже. Я думав, що я готовий, але насправді я був взагалі не готовий тоді, в той період.

Ти ж грав там перший сезон?

Ну, так, я грав.

Забував?

Ну, я непогано там забував. Мене, вроді, пішло непогано спочатку. Я виходив на заміни. Бо тоді був нападник, вони його вже готували на продаж. А я прийшов зимою, і вони його літом вже... Тобто, йому треба було дограти цей сезон, щоб його продати. І там і забив, і Копенгаген. Такий матч був у нас прикольний тоді. Я тоді перший раз відчув такі емоції, коли багато людей, важливий гол. А потім, що його продають, і починається чемпіонат, і я отримую цю травму. Це друга гравча. І все, поки він відновився. Це Христи, так? Так, так. Це друга гра, я пам'ятаю. Першу гру я виходив, і вийшов на заміну в пенальті. Ми там виграємо. Мене відразу відпускають в стартовий склад. І оце досягти чекають хвилини, як зараз пам'ятаю. Я так розвертаюся, і мені коліном в коліно, мене так от, хоп, коліном вийшло і зайшло. Ну і все. Ну я ще грав. А ти відразу? А, ще пограв? Ні, ні. Я думав, що мені такий шанс дають пограти. А я ж не розумів, що це вже все. Мені його заморозили, а я виходжу, а я тільки можу бігти, тільки прямо. Тобто там якийсь маневр я не можу зробити. Ну і все. Потім виходжу ще на другий тайм. Це помилка лікарів. Це помилка лікарів і моя помилка. Тобто вони були там, може вони були порвані непобільністю. Може там можна було б без операцій. Але я розумів, що коліно велике. Я ще був молодий і не розумів, як це працює, бо до цього в мене не було травм. Ну і що, вийшов і другий момент. Просто на місці так от крутнувся, і коліно повністю прокрутилося. І, виходить, я вже зрозумів, що це вже все. Ні, тоді ще не зрозумів. Я тоді поїхав, зробив МРТ. І потім мені доктор сказав, що це серйозна травма, тобі потрібна операція, і 8 місяців висуд було. А там оперували? Так, там оперували.

Ти ж взагалі в іншу культуру потрапив.

Це було дуже тяжко, бо я не віддавав собі якогось відчуття того, як бути готовим до європейського футболу. Я приїхав без мови. Друга Україна, яка взагалі не схожа на нашу. Абсолютно. Чи їхав у Францію? Тоді вже було дуже багато сигналів, яких я просто не люблю. Якщо ти вже їдеш туди, я не люблю міняти якісь рішення. І це було поміняне рішення. Я їхав туди з одними якимись думками, приїхав туди, і це все було вже якось неправильно.

А що це за місто? Маленьке місто, так?

Так, маленьке. Хернінг. Десь, може, 100 тисяч, 120. Всі на велосипедах? На велосипедах, на мопедах якихось. Ну, дуже маленьке. Після Дніпра, де там мільйон людей, де постійно якийсь двіж такий в місті, тут ти приїжджаєш, а вісім вечора людей немає. А клуба опера немає? Нічого немає.

І потім ще з травмою ти там знаходився, так? Ось ці вісім.

Ні, вони мені треба віддати належне Мітюленду. Вони зрозуміли, що мені буде тяжко самому відновлюватися, наприклад, і бути... Бо вісім місяців — це не просто ти ходиш там і фігнями займаєшся. Тобто тебе там процес зранку і до п'яти вечора, до чотирьох вечора. А це там перший тиждень окей, а коли ти постійно два-три місяці так пройдеш, то це тяжко. Ну, вони мені дали змогу приїхати в Україну і відновлюватися в Україні. Я три місяці був в Україні, але я їм там скидував, вони просили фотографії, бо вони думали, що якщо я поїду, щоб я не запустив себе. Але я коли повернувся, вони були взагалі в шоці. Я повернувся, вони сказали, «Блін, ти, звісно, взагалі молодець в цьому плані».

А ми знаєш, що з'ясували? Що ти грав в «Мітюнгі» з Ериком Свяченком. Пам'ятаєш?

Так, це мій друг.

Це син художника українського походження Сергія Свяченка.

Так, дуже класний гравець і як людина. Він мені дуже допоміг тоді, в той період. Він такий трошки смішний, бо він все життя в Данії, але він вдома з батьком спілкується. Він російською тільки спілкувався тоді. І в нього такий якийсь буває... Ти з ним говориш, і він тобі якісь такі фрази, вроді на російський, але воно якось так сприймається. Я кажу, «Ти якщо скажеш це в Україні, то тебе не зрозуміли». Але він дуже такий приємний, і ми зараз до сих пір з ним спілкуємося. Він ще свій МЛС грає.

Але він дитчанин, так?

Так, він дитчанин. Я пам'ятаю, що було, коли він починав, хтось про нього згадував, що давайте зіграємо його за збірник. Ні, ну він, якщо чесно, дуже сильно грається. Я думаю, що він поміг би в збірній Україні точно. Він тоді цей період, я пам'ятаю, він забив 7 чи 8 голів. А там футбол в Данії такий, він силовий, там все стандарти.

Бодатись, бодатись.

Я думаю, що він би точно не випадав в збірній Україні на той час за 100%.

І з Дуйландом ти ще граєш.

Та я Дуйланду, мені дзвонили, продавав «Динамо». Серйозно? Так, я пам'ятаю, мені дзвонили, питали його характеристику, як гравець. Тоді він в Данії був молодий. Ти його провезли як потенційну зірку. Десятку мріє, а він травма вилетів. Він там в Данії, у нього все виходить. Як завжди, свій чемпіонат, свої люди, своя країна, там легше. Те ж саме і я. Я поїхав туди, і я не зміг теж там зіграти в Данії, по факту. Він сильний гравець, але в нього бачу, не пішло. Там травма, там травма, там випав. Плюс ці менталітети. Кажу, ти розумієш, ти їдеш в Україну, ти їдеш в Київ. Кажу, ти їдеш в Динамо. Це трошки інше. Там і тиск від медіа, і Київ, і гроші. Бо в Данії що? Якщо гроші у тебе є, там нема що робити.

А ви зараз на зв'язку з ним? З кимось?

З Дейлодом? В інстаграмі слідкуємо один за одним. Я бачу, що він повернувся в Данію. Грає там під данським командом. А Ерік, ми спілкуємося, йому футболку присилав. Чи повинен вислати, я вже не пам'ятаю. Бо з футболком у мене проблема завжди. Мені потрібно йому вислати, напевно, футболку. Бачу, що не гадалися. Він постійно там спитає, як сім'я, а він в МЛС зараз вже декілька років там грає. Данською щось пам'ятаєш? Молу? Цак. Дякую.

Зараз грали в Данію. Якихось трих знайомих ти зустрічав? Чи щось таке?

Зустрічав більше, хто там грає в Європі. Містексон зараз був. Він в Лаціо грає. Але я був з ним в Мітюленді. Я прийшов, як з академії. Ну, Хейл, Хойланд.

А ти грав з Хойландом?

Ну, в Наполі, а в Ромі.

А так, щоб...

Щось не можу.

Я думав, що ви в Данії пересікались.

Ні, в Данії не пересікались.

Звичайно, нам Артем не скаже, де він буде грати в наступному сезоні. Ну, все-таки це ще таємниця. Давай самі прикинемо якісь варіанти, де б ти хотів побачити Артема Довбика в наступному футбольному сезоні?

Я так думаю, що тут головні інтереси збірної України. Отже, це має бути клуб, в якому Артем матиме постійну ігрову практику. Це має бути клуб з Великої П'ятірки. Тому що усі ці варіанти Туреччини це все ж таки не зовсім те. Це під останній контракт, можливо, і підходить. Але з огляду на статус чемпіонату... Клуб? Назвати? Мілан. Ставлення до українців буде хороше. Маза буде. Є кому набрати.

Він же казав, що хотіли вже не один раз. Тому я за Мілан.

Країну не міняти.

Але ж це без Ліги чемпіонів. І що? Я за АПЛ. Мені б дуже хотілося побачити до БКВПЛ. Напевно, теж там не вийде з командами з Ліги чемпіонів. Але в якомусь Евертені дуже класно було. Чи Ньюкасл. Я не знаю, там потрібен нападник Ньюкаслу? В Ньюкаслу і Віса, і німець молодий. Точно, в Ньюкаслу, значить, не підходить. Одним словом, Евертен, чи ще якась команда з АПЛ? Тотнем. Тотнем. Ми ще не знаємо клуб, але точно знаємо, що в наступному сезоні Артем Довбик буде грати в збірній України. Партнер збірної України з футболу компанія VBET Україна. VBET і збірна разом сильніші.

Ця ситуація з Крістіном Еріксом, це ж, мабуть, для тих, хто на полі або навколо поля, це щось страшне? Та так. Це, напевно, найстрашніший такий момент в моїй кар'єрі, якщо чесно.

Тим більше, ти ж весь час стояв там, навколо, все бачив виходити?

Так, бачив. Ну, так, це тяжко. Це тяжко. Такого я ніколи не бачив. Пережити на футбольному полі, це дуже тяжко. Ти розумієш, що в будь-який момент може щось статися. Саме тяжче було, коли вибігла його дружина вагітна.

Вона вибігала?

Так, так. Не показувала, але вона вбігала, а це було саме тяжче.

А ти що подумав? Там такий момент був, що давали провести заміну, Мальдера дуже сильно нервував, всі дивилися на нього. Такий був. Емоційний дуже епізод. І в цей час він падає, і я вже бачу, як Миколенко кричить дуже сильно. Взагалі, дуже треба навідати належність, що українські гравці себе ідялю проявляють.

Я дуже злякався, коли побачив, що це він. Я розумів, що це другий раз, і це вже прям дуже... І так, там хто ближче знаходився, там Миколенко, і хлопці, хто є поряд. Я вже тоді зрозумів, ми всі почали махати, і реакція, в принципі, всіх цих медікал-став була доволі швидкою.

Ну, а він вже встав? Так.

Десь хвилин 15, напевно, цей процес там проходив, і потім він піднявся. І він йшов з дружиною, ми робили цей коридор.

А ви розуміли, що з ним відбувається? Там казали, молодина лінкола, щось таке? Ні, чесно, що з ним відбувалося? Тобто ти в моменті взагалі думав, що він може померти?

Ні, я теж так думав. Ми розуміли, що це другий раз вже так. Я бачив, що там вводиться якісь шприци, але що саме, я не розумів. Було таке розуміння, що все було з ним добре.

Ну, а що Данці? Теж в шоці був один? Спілкувалися з ним?

Всі розуміли, що це, напевно, вже кінець в плані кар'єру, в плані того, що це вже... Просто це ще було, він 150 ігор зіграв.

Так, йому давали перед початком матчу.

Це було 151 матч, вдома, всі, я думаю, там вже прийшло багато, напевно, друзів, родичів. Ну, так. Я думав після першого випадку, що йому не дозволять знову грати. Ну, йому ж не дозволили грати в Італії. Італія закрила, там законодавчо... У нас ж така ж ситуація була з гравцем Роми, який грав в Оренді в Фірантині. Був. Це ж у нього в минулому сезоні, у нього ж таке сталося, у нього була зупинка серця на полі. І йому заборонили грати в Італії, і він зараз... Але він грає в Отфорді ще зараз.

Аби...

Аби все з ним було... Аби живий був, а в футболі він... Він все давів, мені здається, ще в такому химі.

Ну, він для них легенда, правда?

Так, він дуже... Такий... Значима персона для датського футболу, в принципі. Ну, 151-й матч з збірною, це дуже багато.

Взагалі кар'єру в нього крута. Він ще в аяксі починав.

А я з Тоттенхем... Він же ще забивав, там, 47 голів забив, там, під 30 погодив. У нього кожен другий матч це голява дія.

Я прикольне відео бачу в Тоттенхемі опублікував, як відбувались перемовини. Тоді Мауріній був тренером і як вони домовлялися...

З серіалу цей, так?

Так-так, про те, що він буде йти в інтер. Дуже такі всічемні. Не знаю, чи правда так і була.

Я не знаю. Я думаю, що це більше така... Постанова? Камерна якась історія. Я не думаю, що прямо воно так було. Кажуть за Маурінія, кажуть, що він... Ну, на камеру там другий Маурінія трохи. І Тоттенхем завжди важко продавав цей Леві.

Це Жорас зараз жалівся?

Та ні. Він же ж був в нас в Ромі. І я так трохи питав за нього. Маурінія приходить в Бенфіку. Там у нас два українці грають.

Пацани запитують.

І мені там розповіли трохи за нього. Кажуть, що дуже специфічний тренер. І Жорський? Ну так. Я пам'ятаю, була історія. Мені Шамброду розповідав, коли вони грали з Ювентусом. Був епізод, коли його там збили. І він... І пішла атака Ювентуса на Рому. І в цей момент забили гол. А Шамбродов швидко встав. Питався догнати чи що когось. І він йому цей епізод показав. Сказав, що ми винуваті і за тебе. Хоча його там реально збили. Бо ти повинен був лежати до кінця. П'ять-шість хвилин ти був повинен лежати на місці.

Щоб тиск на арбітера.

Щоб арбітер подивився. Може там був фолл і відмінив цей гол. І у таких епізодах він дуже придирається. Секунду, я забуду потім.

В вашому віці тим більше.

Так, в поважному. Я в будь-якому віці маю традицію. Я в ФІФА беру один клуб і скуповую туди всіх українців. І поки не виграю Лігу чемпіонів на профессіоналі, не йду. І так от зараз мене звати Жозема Оріні. Я взяв бенфіку. І ви, між іншим, мій найкращий випадник.

Слухай, насправді у мене я купив Плейстейшн собі пару років назад. Не знаю, чому дружина дуже сміється з того, що притирає пиль зараз з них. Я теж грав в Жирону і купив брашка ще туди. У мене було теж три українці в Жироні. Все там нормально.

Чемпіонати виграли. Скуповували.

Все виграли. Давай, давай. Зви мене Жозе сьогодні. Дякую, Жозе. Але ж він мотиватор, кажуть, і там шалений якийсь. Я не був присутній.

Таких історій не розповідали. І знаєш, у нього дуже великий... У нього є гравці, за якими він прям... Це номер один у нього. Там два-три гравці може бути. Є гравці, там три-чотири, яких, що б ти не зробив, то ти завжди виноватий. Якщо дефолтно. Я думаю, що Жора, може, попав у цих гравців. Він, в принципі, нічого такого ще не зробив. Але так... Для нього він виноватий, можна сказати. У нього це є така історія. У нього зараз ключове. Новий тренер. Тут треба... Якщо не буде наступний сезон проривним... Та я думаю, що все буде добре. Тут в футболі така історія, що кожні півроку все змінюється, кожен рік все змінюється. Прийшов тренер твій — хоп, ти граєш. Прийшов тренер не твій, як у когось. Я можу про когось розповісти наступну історію. Якось в Бергамо був благодійний концерт, збирали гроші для армії і потім підійшов до мене українець-біженець, вболівальник в футболі. І щось ми почали про таланту розмовляти. Маліновський ще тоді там грав. І той вболівальник мені каже «Гаспіріні, якби Маліновський не забував, він би його не ставив, бо Маліновський не дає той обсяг роботи, якого вимагає Гаспіріні». Типу тут каже «Слава Богу, що в нього залітає». І той вимушений його ставити. Тобто Гаспіріні адепт такої активної фізкультури. Я розумію, що задіячого контракту коментувати це… Ну, я так скажу, що це найтяжчі збори, навірно, які були і які будуть в моєму житті. Так? Так, збори дуже тяжкі. Прямо мені було дуже тяжко. Та всім, в принципі, було дуже тяжко. Всі ляглися? Так, там дуже багато бігової роботи. Без м'яча? Без м'яча. За конспектами? Так, без м'яча. З м'ячем.

Росі?

Росі був попростіше? Та так, де Росі є. Та в мене було багато зараз, в принципі.

Просто вирізав діштинну кар'єру у нашій розмові.

Чому?

Я жартую. А от, якщо ви вже почули про Гаспіріні, ти з Русланом спілкувався якось про тренера, що його очікувати, готувався?

Так, я Маліну набирав, питав в нього якийсь. Маліну каже, «Та все нормально. Якщо ніхто не помер, значить все буде добре». Кажу, Маліно, ти, звісно, дав совєт.

Прикольно, що потім де Росі став його тренером.

Та там взагалі була така історія, я от так промотав. Мій дебютний гол був в серіалі «Джено». На воротах стояв Голіній, який зараз у нас. Де Росі приходив в «Джено». Таких багато перетинань.

Але ж він досяг «Джено», так?

Поки де Росі в «Джено», не знаю. Він, в принципі, дуже добре зробив цей період для «Джено». Вони там були дуже близько до виду. Вони там виграли важливих декілька матчів і в нього все добре. І в Маліновського повірив. Так, і Маліно, остатнє, кінцівку теж видав. Класно.

Але турецькі гроші?

Ну, фінальний контракт. Коли ти підписуєш контракт з турецьким клубом, головне потім отримати від турецького клубу. Це гроші, які тобі обіцяють. Я від вас не відчіплюся. Ви маєте підписатися на наш канал, щоб ми нарешті досягнули 100 тисяч підписників. І Валєра офіційно обіцяє після цього нікого не перебивати. Інакше йому покажу пряму червону.

Після Данії в Україну ти чи не єдиний, напевно, хто нормально пішов з «Дніпро-1», не?

Чи тобі щось вигнів все-таки? Та ні, ну, в принципі, щось та-та винні, але вже що там, я вже...

Це ще рахується добре, так?

Так, це нормально. Я думаю, там десь 2-3 місяці, напевно, зарплати.

Хоча ти, виходить, їм дуже допоміг, можна сказати, ці всі переходи. Їм же постійно переходили гроші, але хлопці, ніхто їх, ці гроші так і не побачив, похоже.

Ну, я не знаю, я ж тоді пішов, клуб ще був там рік. Рік, де? Я думаю, що за рахунок цих грошей, що за мене заплатили, і був цей рік, можна сказати. Але ще з переходу з «Жерони» в «Рому» і... Вони теж щось не мали отримати і «Дніпро». «Дніпро» – ні. «Дніпро» забрало свою частину, а «Мітюленд», прям вони, якщо взяти в цілому, то вони, я думаю, це, навірно, в топ... Та може, якщо не найкращі, навірно, трансфер в історії клубу.

Бачиш, як буває?

Ну, я думаю, з «Сорло» ми там десь рядом, якщо взяти в цілому.

А, в цілому всі виплати.

Так, бо там вони мене придали ще в «Дніпро», потім процент був в «Жероно». Так, в «Жероно». І ще в них процент був в «Жероно» і в «Рому». Ну, коротше, датчани в цьому плані вміють заробляти гроші.

Нормально факс відправили тоді.

Такий факс, спочатку на 500 тисяч, я пам'ятаю, вони за мене щось 500 тисяч заплатили. А в цілому вийшло десь мільйонів 12, навірно, 11, якщо не...

Ну, класно.

Тож вони дуже...

Як тобі в «Жероні» було? Дуже красиве місто, кажуть, знімали.

Місто...

Скажи, що знімали? Ігру «Престоліз».

Місто, взагалі, топ. Локація ідеальна, спокійна. Є Барселона поряд, якщо хочеш більше людей побачити. Хамон. Хамон, погода, все. Можна і всі гунді посидіти в такому хорошому місті. Я думаю, там буде непогано, але і команда прийняла дуже відразу. Ну, звісно, «Фактор Віктора» ціганково зіграв роль, бо я приїхав і мені все показав, що де лежить. І ми з ним завжди були разом. А ви спілкувалися? Звісно, спілкувалися. Збірні, молодіжних збірних якихось були. Тобто, я віч узнав до цього.

Ну, зрозуміло, що в збірні пересікалося. Мічел, тренер. Суперпроривний сезон. Вони очікували цього, що буде Лія Чемпіонів?

Вони не очікували цього, бо я коли приходив в Журону, сказали, «Задача номер один — залишитись в Лісі». А коли я вже почав тренуватись з командою, коли вже прийшли гравці, я розумів, що це команда не те, що може залишитись. Бо я бачив рівень гравців, які як тренування проходили. І я вже тоді по ходу там зборів, ми там грали декілька матчів з Лаціо і ще з кимось. І я бачив, як ми просто розриваємо їх. Вони нічого не можуть зробити. Вони психують. Там Сарій був тренером, він психує, він бігає. Вони пресінгують, а ми бум-бум-бум — і вийшло. І тоді вже я зрозумів, що ця команда може щось посерйозніше. А вже коли почався чемпіонат, я зрозумів, що реально... Бо я бачив, я відчував, що ми виходимо на матч. Неважливо, там один-два голи пропустили. Я розумів, що ми можемо в будь-який момент повернутися в гру і обіграти, в принципі, будь-якого.

— А Рамса ти зустав в Дніпрі, так?

— Ні-ні, Рамса не зустав.

— Тобто у тебе не було... Ну, Мічел таке перше знайомство з іспанським тренером, з іспанською школою.

— Так, так. Ну, чесно, для мене це тренувачний процес і як він там спілкується з гравцями — це, напевно, ну, там номер один. Бо який в нього тренувачний процес, як він підбирає навантаження, коли ти виходиш там грати з любої команди, ти виходиш на своєму якомусь пік. От, наприклад, зараз я відчуваю, що десь коли ти виходиш, і якась втома, якась, ну, інша специфіка роботи, у них таке відчуття, що в Італії постійно ти під навантаженням, знаєш. А в Іспанії було в цьому плані легше, бо ти знаєш, що в тебе є там два дні нагрузочних, потім за два дні до гри нагрузки скидаються, і ти на гру виходиш... — Ну, це якщо Єврокубків немає. — Так. Бо я пам'ятаю, був період, коли ми грали кубок «Короля», і там було два тижні, ми грали, як би, через три на четвертий, через, там, два на третій, то тоді вже відчув, я думаю, якщо будуть Єврокубки, то це буде, звісно, трошки по-іншому. Це найбільш український клуб в Європі. Я думаю, що і найбільш популярний серед українців.

— Ну, це Артеме теж заслуга.

— Ну, ми дали таку рекламу з вітером, в принципі, для...

— Я думаю, що вона тільки тому туди перейшов.

Правда?

Щоб робили якусь таку частину «Короля».

— Так. Я думаю, що «Мій кейс» зіграв таку значну роль і Віті. Бо ми дуже... Вітя до цього там сезон зіграв, я вважаю, добре. І наступний сезон ми разом, в принципі, дали там дуже багато позитиву для оболювальників журналістів. — Зараз він, мабуть, піде з команди. — Ну, подивимося. Я не хочу говорити... — Сегунда для нього, для гравця збірної. — Вітя дуже сильний гравець. Десь, я думаю, трошки недооцінений, але для мене він... Мені з ним грається найкраще, я так скажу.

— Він прекрасний футболіст. — Краще, ніж з Дібалу?

— Дібало теж... Ні, Дібало — це взагалі... Він прямо... В нього щось... Меджик якийсь. Він тобі може віддати такий пас і на тренуваннях, що він там робить, це рівень... Я не знаю, там... Рівень золотого м'яча.

— І перед тим не взяли його на шпионську?

— Так, не взяли. Але з Вітю, в плані відчуття на футбольному полі, коли ти з ним... Я розумію, що йому потрібно. Він розуміє, як мене використовувати. Правда, що ми з ним зараз останні, я не знаю, рік, напевно, якось збірно не грали. То в мене травма, то в нього травма, якось ми постійно якісь у нас проблеми.

— Мені здається, дуже видно було, що на останніх етапах Сергія Станіславовича, що збір незалежний від Циганкова. Особливо в матчі, оцей вирішальний матч — З Швеції? — Ні, ні. Коли ми виграли в Ісландії. В Ісландії він найкращим гравцем матчу був. Це небезпека майже виходила. А от зі Швеції якраз у нього поганий матч.

— Вони розуміли, що він найсильніший гравець в той період збірної, найнебезпечніший. Той, хто може вирішити. — Креатив від нього, в основному. — І вони його просто перекрили. А перекрити — це не дуже тяжко. Просто двох гравців ставиш, один за тобою, два за тобою постійно бігають, і все.

— Ми вже закінчимо. Дуже підходила тобі система, правда, яка була в Жироні? Прямо під тебе, можна так сказати?

— Я відчував, що кожен робить свою справу на футбольному полі. Моя задача була дуже проста — це зацепитися за м'яч, допомагати партнерам, і просто завершувати атаку. Все.

— Я вчора передивлявся, мого зробило, напевно, заради перегляду підбірку всіх 24 голів в Ладизі твої. — «Пічичі колекшн»? — Так, «Пічичі колекшн» якийсь. І там останній матч з гранадою, коли ви це всі начали. І як ти хотів забивати.

— І біг м'яч.

— Видно було, що всі тоді заряджені.

— Щоб ти розумів, це було по дистанції, це був мій найбільший пробіг за сезон. Я тоді пробіг 11,5 км. Я тоді після цього матчу 3 дня не міг взагалі рухатися. Бо мені здається, що тільки кілометр був на тому, що я брав м'яч і вибігав на центр.

— Ну і команда, правда, підтримувала? — Так.

Я так згадую, що мені було незрозуміло, чого мене поміняли тоді з Веленсії. Це був передостанній матч. І мене міняють на 80-й хвилині. І я такий... Після першого тайму мені кажуть, що Соролод забив гол. Я такий думаю, окей, мені треба забивати. Наш адміністратор Юлік, він постійно в мене все контролював навколо нас, українців. Він нам теж дуже допомагав. Це наш другий тренер. І він мені підходить і каже, що Соролод забив. І я такий прокручую, так, це вже в нас порівно виходить. Мені треба, виходить, забити ще. По-любому треба забивати. Я виходжу тоді на цей, забиваю. І дивлюсь, мене міняють. Я думаю, ну, якщо мене міняють, значить там все окей. Я міняю, мені Мічо підходить і каже, кватро. Я такий думаю, що кватро?

Кватроформаджу? Кватроформаджу, піца чи що?

Заказали, чи що? Чи з машиною щось, може, ні? Я такий думаю, кватро. Думаю, та ні, ну що, він забив чотири. Думаю, ні, ну куди? Тоді реал за весь сезон пропустив, тобто щось дев'ять чи одиннадцять голів. Я думаю, що він чотири забив реалу? Я такий сідаю на скамєйка, мені показують. Я дивлюсь, чотири. Думаю, там, йома. Думаю, Лунь, ну що ти там? Що ти ловиш? Ти не прийшов сьогодні, чи що? Ну і все. І потім я розумів. Я тоді був трохи злий, бо я розумів, що в мене ще було там, грубо говоря, 12-13 хвилин. Я міг ще один забивати, і мені в наступному матчі мені треба забивати вже два, не три. Я такий трохи був на нього злий в тому плані, але він цілий тиждень, я пам'ятаю, Володимир Кобілков тоді коментував цей матч і мені каже, так, весь тиждень ми все їмо по три. Там на сніданок три яйця, три сосіски. Кажу, все по три. Каже, три сирника, все. Кажу, все по три. І я кажу, все, тоді все по три. Ми по три оце, ідемо з ним. І потім Мічел сказав, що давайте допоможемо Артему стати кращим бомбардиром. І Стуанін тоді підходив до мене і каже, дивись, якщо я виходжу, він взагалі пенальтист, він в команді. Якщо він, то він завжди б'є. І він підходить і каже, якщо буде пенальти, я візьму м'яч і потім тобі віддам. Я такий, окей. Все, потім починається матч. Там Вітя забив, ще хтось забив, а я взагалі, я, а я вроді там, а м'яч взагалі десь від мене, знаєш, таке відчуття. Коли хочеш дуже сильно забити, все, це вже. Я такий думаю, блин, а ж як так? Ну, що ж і не так? Я на ближню, м'яч на дальню, я на дальню, м'яч на ближню. Вже виходимо 3 в 2, пасують, я вроді свій вільний, пасують на другого вільного гравця. Це хто такий не віддав передачу? Та ні, там просто по ситуації, поігровий момент був такий, що потім пенальті, забиваю пенальті, виходимо на другий тайм, випускають Стуані, Стуані віддає мені пас. Я забиваю, так я розумію, так, ще один гол і потім пенальті там на 93-й минуті там десь Стуані бере м'яч, на нього там вже ж у них така фішка, що це тиск, тіпа. І Стуані бере м'яч і такий мені віддає, там обнімає, і я такий думаю, блін, оце треба. Ладно, пенальті, але треба забити його. Такий, ще дивлюся на табло, там 93-й, 4-та минута, забиваю і все, і в мене так я думаю, ну все, тоді вже я зробив, в принципі, все, що міг в той момент, і все. Але в мене ще мач тоді в запасі був, і, пам'ятаю, ми сидимо, всі вже там якісь святкування було, згодом на Ліги Чемпіонів, все добре, всі сидять, там щось взяли, і включаємо весь матч, і він отримує травму в цей момент. Да, там на 13-й хвилині, я пам'ятаю. І всі мене починають вітати, я кажу, ні, стоп, ще Бельнгем, а Бельнгему там треба було забити 5 голів. Я кажу, ні, давайте вже коли все буде ясно, офіційно, і потім все. І потім, я думаю, вау.

Ну це прям вау. Ти знаєш, що ти ж був в голосуванні за золотий м'яч? А перед тобою знаєш, хто з українців був? Шевченко? Шевковський один раз намагався, але в 50 все одно не потрапив. Тобто був в якомусь рейтингу, але не в перші п'яти. І виходить, що за весь період незалежності тільки Шевченко і ти.

Я пам'ятаю, тоді мені взагалі накидали всіляких інформацій про це. І я перший гравець з Реала, не з Барселони, хто виграв взагалі Печичі. Останній раз це був у Фарланд, у 2000 якомусь. Атлетику? Атлетику іли вілліреал. За 20 років. Я в топ-3 гравців, які в Лалізі в дебютному сезоні зробили гол і асіст. У мене було 32 дії за сезон. І кращим мене тільки був Бейл і Суарес. Такі імена, навіть у Роналду було менше тоді в той період. Там такі якісь люди навколо тебе.

Я просто ще згадав про цей момент. Тому що в нас зараз в Україні була схожа історія з Єрмоленко. Взагалі такого не було. Динамо хотіло його підтримати, допомогти.

Чому? Допомагали.

Скудрівкою не сказав би, що була така сама історія. Може, Ніколайович хоче ще сезон пограти. Там ще буде час у нього. Ти знаєш церемонію? Це ж ця церемонія легендарна. Скандальна тим, що Вірял її ігнорував.

Я пам'ятаю, ми їхали в цьому як би автобусі на цю церемонію. Там кожного був. Бо я тоді був з Хумельсом їхав. Ми з Відроми були. Бо він тоді був фіналіст Ліги Чемпіонів. В нього теж був хороший сезон. Він прийшов і ми з ним разом їхали. І я пам'ятаю, що ми їдемо Чили-Тиму вже. І там вже якось під час польоту була якась інформація, що гравці Ріала не відмовляються, бо вони дізналися результатів голосування. Були якісь свої такі історії. Я пам'ятаю, коли Родрій був, він сидів отак. Я сидів. Хумельс і Родрій. Я дивився на нього. Він так переживав. Він просто... Видно було, що він дуже сильно переживав. І він встає і називають його ім'я. І він встає. І такий був гул трохи. Одні хлопали, а одні були такі уууууу. Просто воно, напевно, на трансляції не було. Але я пам'ятаю, що був такий як...

Він тоді виграв чемпіонат Європи.

Родрій? Він забив переможний м'яч в фіналі Лиги Чили-Тиму. Він тоді все виграв.

Та ні, тоді чемпіонів Реал виграв. По-любому Реал. Це ж той сезон, коли Лунін грав і потім в фіналі не вийшов. Мені здається, що Віннісіус забув.

Вони виграли Європу, а Реал виграв Ліч-Персі.

А він виграв Євро і, напевно, чемпіонство.

Він в фіналі, так, фінал Євро. Він, звісно, дуже переживав. Я дивився на нього і думав, що в нього ще травма була. Він вже отримав травму. Йому всі допомагали.

Кайф, напевно, просто опинитись там, правда?

Та ні, це ж там інша планета. Там стільки було озерок, фіго, гуліт. Після першої Стімолдови, так взагалі. Ну, так. І Данії. Ні, ну, Данії, ладно. Там бувають якісь переривні сезони, а тут... Та ні, класно. Стільки було озерок там. Насамперед, прикольне, що вони мене знають. Не те, що ти там, знаєш, потрапив...

Ми там 24-рівно ліжемо.

А я 9-й, 4-й ріду. А я приходив, у нас була кімната, де всі футболісти, 30 чоловік нас було. Ну, там плюс-мінус. І там там Ямаль, знаєш, от з Барселони. Ну, я думаю, вони пам'ятають, бо я їм два рази згадував. Вони підходять, там Савіньо ж був теж. Тобто там були всі з респектом. Знаєш, там Кейн був. Знаєш, такі топи. Ти підходив до них, просив селфі? Ні, не просив. Я Савіньо тільки сфоткав. Чи Мічелу, чи кому, я скинув. Ага. Я пам'ятаю, сфоткав. А так, в принципі… Він же в Майсіті зараз, так? Так, в Майсіті. Розв'язку з ним чому? Ні, в Інстаграмі. Все в Інстаграмі, в принципі. Я в нього стою, як в кращих друзях. Тобто історії якісь там. Тобто нормально.

А ще в Дортман перейшов, такий сильний чувак, з вами грав?

Ян Коуто, так.

Так, Коуто.

Так, нас тоді залюбили. Так, так. Ян Коуто, Олеж Гарсієв-Байер.

Олеж Гарсієв-Байер, так.

Ері Гарсієв повернувся в Барселону.

В Барселону, так.

І зараз зібраний з Пантою. Тобто в нас там реально… Гут'єрис в Наполі зараз лівий. Тобто в нас… Банда була. Банда була. Я ж кажу, я прийняв таке рішення, якби наступний крок потрібно робити, бо я бачив, що…

Розійшлося?

Так, було, що йде 6-5 чоловік стартового составу.

Ага.

І я бачив, як на тренуваннях, знаєш, що рівень вже трохи інший. Я розумів, що якщо йде Савініо, Ян Коуто, ті гравці, які віддавали мені 6-5 голових передач, це половина моїх голів, я розумію, що…

Дуже.

Ну, я ж тіпу теж… Так.

Ну і виходить, бачиш, вони зараз як Олександрія, іспанська Олександрія, вилетіли. Ну, навряд чи можна було розраховувати, якщо прямо вилетіли, так?

Якщо чесно, мені так здалося, що прошлий сезон більш небезпечніший був для виліта, чим цей сезон. Бо в цьому сезоні, там, за 7 чи за 8 матчів, нібито було все добре. Команда грає, там, є якийсь запас по очкам. Ну, ванат зламався. Потім, так, потім травма. В ситуації він виходить, але виходить на 20 хвилин. А коли ти виходиш на заміну, це один, два, три матчі. Три матчі ти можеш не забити, один забити. Тобто це така стабільність, що ти будеш виходити і забивати кожен матч. А ти ж був в березні, так, в Жироне? Так, так, я приїжджав. Ну, я після травми, коли зробив операцію, приїхав там на 7 днів трохи. Відновлюватися? Ну, так, там є поле, є всі. Ну, і заїхати до пацанів, до Жирони. Відновлюватися на морі завжди цікавіше.

Не було відчуття, що вони вилітають?

Ні, не було взагалі. Все було якби окей. Я ж кажу, просто так якось воно все так закрутилося. Там вони дуже багато матчів програли підряд. І вже тоді така пішла чуть тиск. І вони, так. Ну, і там така колонія на контракті, чотири українці, знаєш?

Де?

Ну, Піщур.

А, Піщур вже на контракті?

Так. А, вже де? Так, Піщур зараз приїде. Я ж зараз, оскільки мене звуть за мовріння, я знаю, хто як, хто в якому тонусі. Ти питай.

Добре. Так? Добре. Ну, а що, Аякс не кличе Мічу?

Та, поки ні. Аякс не купує. Аякс продає за такі суми. Але я його бачу в цьому резорті, де ми жили раніше. Та я його зустрів, ми з ним спілкувалися. Погодьтеся, ми набираємо хід. З нами Нісан. Їдемо далі.

Цей літо-переход в Рому важке, напевно, було, так? По роздуму, повід цим всім новинам. Багато писали. Зараз, напевно, можна вже про це говорити. Про атлетіку.

Так.

Про навіть, що особистий контракт.

Та я був там на 90%. Я ж кажу, я приходив в клуб, я хотів в атлетіку, я чекав в атлетіку. Ми вже до цього переговорювали. Я приходив в клуб і Мічу до мене підходив і казав, що ти можеш не тренуватися. Ти вже на 95% гравець в атлетіку. Атлетіку, щоб не отримати травму. Я кажу, все, ти йди в зал, чекай, далі якісь рекомендації, що там. Тобто, зі мною було все домовлено, з моїм агентом. Те, що пишуть, що там агент якийсь викручував руки, це все взагалі не правда. Просто, я ж кажу, я приходжу в клуб, я тренуюся сам, чекаю далі якийсь вказівок, куди, що. Я ж не можу взяти білет і полетіти. Тобто, все було домовлено, клуби між собою також домовилися, а потім просто спортивний директор їхній зникає. Атлетіка? Так, не відповідає, нічого, нема ніякої інформації. І я якби приходжу в клуб, знову на мене всі дивляться, що ти тут прийшов. Я кажу таке, що нічого ніхто не дзвонив. Ми якби договорились, домовились, а далі якось все стоїть на місці. Я кажу, я не знаю, в чому проблема. Я приходжу, я так ходив 5 чи 7 днів в клуб і йшов в зал, сам там крутив, на стресі цьому постійно, я не розумію, що відбувається, ніхто не відповідає.

А з Семеном ти нічого не спілкувався?

До цього ні, в цей період ні, вже потім так. Я потім кажу, яка причина, ніхто не може мені нічого сказати. Я кажу, що мені робити? А потім він каже, там дзвонить Вестхем був, Рома і клуб «Сауд» був один. Не будемо сказати який, який дуже був заманчивий. Так? Так, дуже. І він каже, давай просто поспілкуємося, щоб був респект в плані етики, бо вони хочуть поговорити. Каже, просто поспілкуйся, послухай, що цей, тим більше, що зараз час є. І все, я поспілкувався з тренером Вестхема Лепетегі, тоді був. Він дзвонив до Мічела, питав в нього, потім Мічел мені говорив за нього, що він типу топ. Перейшов би Вестхем, зараз би вилетів. Ну, тяжко ж. І, в принципі, вони мені все показали, як мене там бачать. Тренер мені, я з ним, коротше, 15 хвилин чи 20 спілкувався. Він мені все розказав, як він мене хоче використовувати. Я такий, потім дзвонив мені Деросі. Деросі взагалі одразу якийсь такий конекшн про нас стався.

А він англійською говорив?

Так, він англійською говорив. Він каже, дивись, хочеш? Він в свій день народження каже, хочеш, я можу приїхати до тебе? Там, типу, підемо повечері. А я так розумію, що... А я не знав, мені це мені агент сказав, що в нього день народження сьогодні. Я кажу, так він мені сьогодні казав, що він може прилетіти. Я кажу, він мені, я йому потім перенабираю. Кажу, ні, не треба нікуди летіти. Типу, у вас там день народження. І я бачив відношення.

Відео дзвонки?

Так, відео. І я бачив якісь відношення, знаєш. Тут тренер, спортивний директор, всі, знаєш, якісь відношення. Вони показали, як вони хочуть. А тут я, як би, чекаю клуб, який... Я не розумію, що я чекаю. І мене ж теж, як би, вже пройшло там сім днів, тиждень. Я кажу... Я їм всім в один голос казав, дивіться, я чекаю атлетику. Тіпу, до останнього.

Так, а в них була домовленість якась на рівні клубів, так, виходить?

Так, на рівні клубів. Ну, зі мною ми вже домовилися, там, за два місяці ще до цього. А, ще під час сезону? Так. Тобто, зі мною все було вже домовлено. Я просто чекав, коли мені скажуть приїхати на медогляд і на підписання.

Вже дивився, як вони там грають?

Ну, так, трошки, так. Бо я бачив, що там Мурата... Я чекав там, як Мурата перейде кудись. Бо мій трансфер залежав від нього. І тут він приходив в Мілан. А в Мілані, до речі, я теж спілкувався з представниками Пілана. Тобто, вони вибрали теж, я був в цьому, як би, шорт-листі. Але вони вибрали Мурата, бо, як би, чемпіон Європи. Ім треба було якісь там футболки передавати.

А він же там був вже, ні? Ні, він в Івентусі, вроді. Ну, був в Івентусі, так.

А він, здається, скрізь був.

Так, він так багато був.

Він у нього дуже прикольно так виходить, якось на півроку.

Ти вже думав, як Грізман буде віддавати передачі? Та й все.

Я тоді вже, як кажу, я чекаю атлетику до останнього. Але я бачив відношення, що якось, щось воно не то. Я бачив, і я потім знову поспілкувався з Деросі. Ми з ним. Мене було єдине, я не думав, що Рома заплатить за мене гроші. Бо я не знав, який в них фінансовий цей. Але він мені сказав, що якщо ти хочеш, то ти будеш Рому. Я кажу, ну давайте, я ще подумаю, дайте мені час. Із атлетикою нічого не вирішується. Я бачив, що якась тупікова ситуація. Ну все, я йому сказав, хай добре. І потім атлетику може бути? Я йому сказав, все, я даю зелене світло. І представники Роми прилетіли. І потім з'являється атлетика. В мене розривається телефон від спортивного директора. Він мені починає показати, ми ж все домовилися. Я кажу, а як ви хочете гравця, з яким сім днів просто ніхто не виходить на контакт? Я кажу, я вже пообіцяв Деросі. І потім дзвінок від Семіони, від всіх. Йому сказали, що все добре, вже догомовленося. Я кажу, так все догомовленося, але я просто чекаю. І ніхто з тобою не зв'язується. Можливо, вони їх там прописали? Вони мене намагалися, але я сказав, що вже назад дороги немає. Я вже дав слово Деросі. Я не можу сказати так і потім сказати ні. Все, я туди. І це було таке прийняте рішення, якби розсознано. Ну шкода, тому що Ла-Ліга вже була твоїм чемпіонатом.

Зараз в нас багато чоці обговорюють, тому що тоді з'явився коментар агента, напевно, про проєкт, що проєкт Роми нас більше зацікавив. І я ще тоді, коли це прочитав, думаю, ніфіга собі, люди грають в Лізі чемпіонів в кожен сезон. Атлетіка, що завжди в топі, все стабільно, все чітко.

Для нього це теж досвід, що не можна там говорити десь якісь слова. Саме головне, що я цього не говорив.

Пам'ятаєш, потім почалася ще хардація в Ромі. І директор цього спортивного зуміру, тренер.

Якби ми могли дивитися наперед, то ми всі б приймали правильні рішення. Ти ніколи не знаєш, куди хто прийде. В принципі, я ж кажу, я йшов до Деросі, бо я йому довірився. І я відчував, що в нас є оцей конект. А хто знав, що Деросі приберуть через тричі гри?

Через три гри?

Три гри. Для Роми Деросі це, я не знаю, після Тоті, другий, третій. Тоті нам, друг Тоті Прокацапський. Тоті викреслюємо. Я беру його просто як для легенд клубу. Тобто, ніхто ж не знав, що так буде. Я думав, як можна легенду клубу прибрати через три... Тобто, це взагалі було нереально. І коли його прибирають, я розумів, що прибирають людину, за якою я сюди прийшов. І мене вже тоді пішло таке відчуття, що я з ним теж пішов в якийсь момент. І потім новий тренер.

Ну він якийсь дивний трохи.

Юрій? Ну ми програвали, ми все програли. Добре, що ми з «Динамо» зіграли. Але програвали такий період в команді, що ми півтора місяці програвали. Нас там фанати освистували на 70 тисяч. Треба просто свистати, коли кожен доторк м'яча. Ну і все. Потім приходить Ранєрій. Ми трохи вилазимо, вилазимо, вилазимо. Ранєрій – легенда. Так, він дуже такий мудрий в цьому плані.

Ранєрій ж виграв з Лестером, так?

Так. Цей чемпіонат. Ну і все. Цей сезон був в цілому. Якщо брати там статистику, то там ще статистика окей.

Взагалі непогано, так.

Але мене так якби… Ну я думаю, очікування були трошки інші, бо після 24 гола в Лалізі, думаю, з партнерами… Відчув одразу різницю? По тиску? Ні, не по тиску. Чемпіонат. Футбол.

Звичайно, всі теначі.

Теначі. Боронки. Всі залізні м'яча. В штрафні є 3-4 чоловіки завжди. М'яч не цікавить, просто ти об'єкт і все. І пішло. Тіло в тіло.

Слухай, ну 12 плюс 3 – 15 результативних дій. Дуже солідний сезон.

Взагалі 17 голів. Бо там ж еврокубки ще були і кубок. Тобто цілому 20 дій в дебютному сезоні, де три тренера пішло, прийшло.

А тоді, коли Диросій пішов, ти, напевно, згадував «Атлетіку»? Чи взагалі вже згадуєш?

Тоді вже було… Я вже розумів, що мені треба з цієї ситуації вижити максимум.

І знову пересікання з Сервотом.

Що вони взяли Сервота? Ну він, так, він вже був як опція №2. І вони тоді вже… Я думаю, що цей трансфер, що я не пішов до них, а я вибрав як би Рому, цей підштовхнув «Атлетіку» для якихось глобальних трансферів. Вони ж тоді Альвареса підписали, Калагіра, Сервота. Вони тоді потратили більше 150 мільйонів. 180, напевно. Тобто для них, може, в цій ситуації навіть виграли. Бо їм потрібно було показати фанатам, що ми ініцітуємо.

А Сім'яний не кричав під «Александром»?

Ні, ми з ним переписувалися. Але, до речі, я думаю, що він… Його теж десь були якісь оці закулісні ігри, що його як би… Мені сказали, що з тобою все вже погоджено. Мені так і написав. Каже, я думав, що ти вже в команді. Я хочу тебе бачити в команді. Каже, от так от. Унікальна ситуація, коли головна зірка тренує. Але він мені не брав би в цей період, наприклад. У Сім'яни така історія, що він не спілкується з гравцями до підписання. Тобто я не розумів його позиції. Він хоче чи не хоче, я не відчував в той момент. Я хотів туди. Я хотів залишатися в Іспанії, я хотів бути там. Бо я розумів, що після такого сезону, я знаю чемпіонат, навіщо мені щось зміняти. Тим більше «Атлетіка Ліги Чемпіонів». Тобто я розумів це. Це не те, що я... Але от такі ситуації, коли тобі ніхто не виходить, а якісь закуєлісні ігри. І потім тренер до тебе дзвонить. Ти розумієш, що там теж було не все. Хтось йому не договарював. Йому сказали одне, а вийшло друге.

Так, як в будь-якій кампанії. Хтось провтикався.

Рішення вже було прийняте. Я розумів, що я вже не можу тобі податись.

Але цікаво, знаєш, це все-таки великий транспорт.

Великий грош.

Дуже великий грош. Топ-3, напевно, в Україні. Чи топ-5, точно. Зараз Забарний, Мудрик, я згадав. Забарний, Мудрик, Ніколай. Що за кулісами відбуваються? Я не знаю. Представляєш, ми допостежені людині, яка 35 млн. коштує. Я би там все перевірив. До найдрівнішого металю.

Та ні, там так і було. Я, в принципі, на цих МРТ, ти лежиш годин 5-6, напевно, з голови до пальців на ногах. Ти приходиш, тіпу, все.

А сума якась тисне? Чи ти про це взагалі не думаєш?

Та ні, сума, в принципі... Ти просто розумієш, що за людей платять ще більше. Тобто, тіпу... Що більше сума трансферу, то більше шансів на основу. Ну, так. А як воно вийшло потім в підсумку в Ромі, що... Та ні, тоді вже, там, може, другий цей сезон, то він взагалі дуже, там, для мене провальний в плані... В плані всього, тіпу.

Через травму ж, насправді?

Через травму, через там... Теж, я ж кажу, в клубі такі історії, коли вони виходять в самий останній момент. Коли там, наприклад, закінчення трансферного вікна, тобі кажуть одне. Ти, вроді, готуєшся, вроді все добре, настраюєшся, а тобі там кажуть щось. І цей момент тебе переключає, і ти вже, думаєш, починаєш цей сезон з другими трошки думками.

Ну, а ти був у стінках, щоб піти з Ромі?

Взимку чи влітку? Ні, ну, так.

Про Мілан там писали багато.

Ну, так, Мілан був влітку. Там дуже близько було. Це все. Цей обмін там. Але в останній момент це тяжко зробити, коли там три дні. За три дні це нереально. Там потрібно хоча б, щоб було два тижні на це все. Тиждень.

Це влітку було, так? А взимку? Вже нічого не було?

Та ні, взимку я казав, я якщо перехожу, то тільки перехожу, як літом. Не перехожу з зимою. Тобто якщо я стартанувся, мені треба до кінця. Могла бути оренда якась.

Міші, ти про це не казав, так? Про це правило.

Вестхем, до речі, був з зимою. Гез би, бачите, пішов би Вестхем і міг би вилетіти.

А може і не вилетіть, може б не травмувався. Все б могло інакше. Ну, коротше, мені ніхто не знає.

Це все-таки загадки.

Ну, ти маєш на увазі, що важко налаштовуватись, тренуватись в цей час, коли відбуваються заколісні штуки. Ти будеш в цій команді, не будеш в цій команді.

Телефон просто розривається, тобі дзвонять. Я вже цей тиждень, коли «Атлет» тільки не виходило на зв'язок, я взагалі, я ще був, пам'ятаю, тоді один, і мені було взагалі, я телефон положив, відключив і тільки брав від агента, від сім'ї. Бо я не знаю, як вони беруть номери телефону. А це хто? Якісь агенти, якісь посередники.

Фабрича Рома.

Ти їх блокуєш, вони тримають іншого номера. А воно, якщо чесно, ти так віддаєш собі якийсь відчуток того, що буде така ситуація. Коли воно в моменті стається, дуже багато дзвінків, тебе дуже багато думок, ти розумієш, що щось іде не так, і ти починаєш трохи нервувати, починаєш думати, а краще я зробив, чи не краще я зробив? І тебе починається якби два рішення.

Так. Прикольно. З одного боку, але важко, напевно. Тому що я розумію, що ти великі речі вирішуєш, в плані долі, кар'єру, що це не дуже швидкошпинна історія, і тут може бути одне рішення.

Те, що я розумію, що мені потрібно робити наступний крок, це сто відсотків. Просто цей крок треба було зробити, якби мені хтось сказав, що буде так, травма і провальний сезон, то, звісно, я не робив би цей крок. Але в цей момент ти не розумієш, що буде. Тобто ти робиш, ти думаєш, що ти робиш краще для себе, а як воно станеться, то вже все. Ну про Вестхамі я от намагаюся собі уявити і згадав колись. А хто Вестхамі на пан Микжаїн? Вони статті купили Кастеляноса. А, Кастелянос з Жирони. Ну так, в Жироні був дитина. Тобто, так.

Харчерні ті ж люди ходять просто.

Так, я ж кажу, мене таке... треба попідписуватися на всіх. Сергій Кравченко в нас, в «Прямій Червоні», розповідав, як їздив до Ярмоленка в гості, в Англію. І Ярмоленко йому казав, що зовсім інший футбол, що вийшов і задихнувся. Це після боротьби з Дортмундом. В Англії? Інтенсивно? Так, в Англії. І в такому віці, в якомусь юнацькому, там можна якось вводитись, звикати поступово до такого інтенсиву. Я думаю, дивись, це все одно від команди залежить, в якій ти футбол граєш. Подивиться Холланда. Скільки він пробігає? Ну, він не задихається. Бо він пробігає, там, 9 кілометрів. Якщо ти в Весхеймі, то тобі треба на оборону. Ти крайній вінгер. Тобі треба туди-сюди, ти пробігаєш 12 кілометрів. Ось і вся різниця. Це залежить від команди. Звісно, там інтенсивність, там все. Там грають найсильніші футболісти у фізичному плані у світі.

Але профайл же підходить твій?

Так, це залежить. Якщо б я не підходив, то до мене б не зверталися. Тобто, звертаюся до тих, хто розуміє, що потенційно він може дати якийсь результат.

Ну, а як тобі подивитися, як грає в інших футболігах? В ВПЛ чи в Лалізі? Якийсь стиль? Чи тренер?

Команди? Мені зараз, якщо чесно, дуже подобалась Віталія Комо грає. Фабрігаса?

Так.

Вони мені наповнили Жерону трошки. Тобто, не катенача, так? Не катенача.

Зараз там є трохи істерика навколо Комо, Фабригаса в Італії.

Ну, що його десь запрошують.

Ну, так, і що вони так піднялись, гарно виступають.

Ну, так. Вони там дуже грають в інший футбол, іспанський футбол. І цей футбол, він такий кайфовий, знаєш? Бо коли ти дивишся якесь катенача на катенача, то тяжко дивитися. А Кому вони грають такий футбол...

Романтичний?

Романтичний, так. Вони грають, вони забивають. Це цікаво.

І там взагалі італійцем немає?

Там італійцем немає. Не знаю.

Ну, десь взагалі немає. Ну, в заявці є, а в стартовій 11 точно немає.

Так? Я чесно не дивився. Так щоб... Але ж це найкрасивіше місце на землі. Кома. Рим? Кома. Озеро Кома. Це так в Італії, що я так... А в Іспанії, в принципі, теж є команди, які грають. Не знаю, так щоб відразу нагадати. Ну, Віллеріал непогано, мені здається. Забивний такий. Футбол грає, забивають. Хто там ще? Бетіс. Теж, вроді, в Лігі Чемпіонів вони... Тобто такі команди, що... А ВПЛ? Та ВПЛ там якось від гри до гри. Там якась гра може бути... От як я дивився, там Евертон декілька разів.

А, були ж розмови про Евертон?

Так, Евертон. Ну, я так спостерігаю більше за тими командами, які... Бормут, до речі, теж непогано.

Там теж бігати треба, здається.

Бігатня в них прилічна.

Тепер Львірпульт буде бігати. З цим тренером.

Ну, подаємось.

Знаєш, я от тут знайшов, якщо в Google прописати запит італійською мовою, ти мене зараз поправиш. Перке, правильно?

Чи перче? Чому?

Перке довбикнон. От якщо так почати писати, то перший результат буде пов'язаний тіпу, ну, не грає Діокаре, а другий, знаєш, такий, Есулта.

Нє, сенс.

Це чому не радіє. Чому довбік не радіє?

Чому довбік не святкує забиті голови?

Та не знаю. І дуже їх тригеріться, походу.

Та їм потрібне шоу.

Їм потрібне шоу, шоумен. Тому от, тебе все одно, що ти не щасливий.

Та не знаю. У мене просто такий був тоді, напевно, період. Ну, ти там, знаєш, ти дивишся, наприклад, якісь новини, там, і щось стається, і мене вже якось на підсознанні. Я не та людина, яка буду, там, подивився і через час, там, пригай, знаєш, там, цей. Я думаю, це теж зв'язано з цим. І, може, там, не знаю, може, якби я більше забивав, бо більше цього, а так я, там, три-чотири гри не забиваю, а потім заб'ю, там, знаєш, якісь пенальти, і я такий, думаю, блін, ну, шо там пригать за пенальти? Хтось забиває, там, два гола з пенальті, там, бігає, там, навколо цього стадіону. Пам'ятаєте, як Роналдо забив 4-1 з пенальті, коли в фіналі Ліги Чемпіонів, як він святкував останні секунди? Так, і там зняв футболку. Не, ну, там фінал, там, в принципі, яка різниця? Ну, я просто такий, що, ну, я не можу ці робити фейк емоцій. Якщо я святкую, значить, це в мене таке зараз. Я в випадку з Лівчиком святкував. Ну, тоді, що ж кажу, тоді це були якісь такі емоції, які реально, які я відчував. Ці фейк емоції я не буду робити, точно.

Ну, фейк емоції, може, вони і, ну, вони, знаєш, може, там же стадіон, напевно, вражаючий, так?

Ні, там він з біговими доріжками, старий. Ну, так, старий стадіон, такий історичний стадіон.

З біговими доріжками?

Так. Це Олімпійський стадіон. Але прямо атмосфера, даже з цими біговими доріжками, це просто космос. Реально, типу, от всі матчі серії А, ну, тільки, може, там по конкуренцію, там, може, Мілан, Інтер, там щось таке. Ну, у Мілана і Інтера не таке дербі, як у Лаціо і Роми. Ні, ні. Просто за межею вже. Ну, 70 тисяч відвідуваних стадіону, 70 тисяч, 95 відсотків, 4 в кожен матч на протязі сезону. У Лаціо 50, там, щойно 3. 54. Тобто, весь, почти 100 відсотків. 70 тисяч. Неважливо, в який матч. команда внизу, команда всередині. Ну, прямо атмосфера така.

Більше Роми вболівальників?

Я думаю, так.

Не можна спокійно до фонтану сходити?

Та ні, окуляри, окуляри кіпечка.

Окуляри кіпечка, так, так.

Ну, вони прямо дуже вболівають, це просто, теж було щось нове, бо я приїхав, і там через, там, фоткаються зі мною люди, і в нього руки прямо трясуться. Із-за того, що біля нього гравець Роми. Ось наскільки вони вболівають. Тобто там, або ти король, потім ти вниз. Ось там у них дуже великий цей перепад. Ну, вони дуже всі люблять футбол, прямо фанатіють. Якщо ти граєш, там, забиваєш, команда виграє, вони прямо, для них ти, типу, кращий гравець в Європі.

А що вони про Чемпіонат світу думають?

Ой, на Італії, там було прямо дуже великий хейт.

Трагедія.

Вони прямо, там, вихватили всі гравці дуже сильно.

Третій чемпіонат?

Третій чемпіонат. Як ми?

І колишні чемпіони світу. Ми трохи довше. А де смачніше? В Італії чи в Іспанії тобі?

В Україні.

Я очікував це відповідь.

Я зараз їм... Оце тільки недавно був... Захотілося ще бореків просто з'їсти. А так, в принципі, борщ майже кожен день у мене.

Українська кухня теж наша.

Борщ, варенки, все наше.

В Італії, в Римі, я думаю, багато українських місць є.

Зараз відкрився якийсь там ресторан, якийсь новий, популярний. Я ще в ньому не був. Кажу, я піду в Україну краще. Навіть непитувші адепти здорового способу життя, діючі футболісти, приходять до нас в бар, тому що це бармен-диктат. Хрещатик 44. Це класика.

До нас про збірну ще поговоримо. Ми так... Важлива тема для нас. Ми трохи її оминули.

В нас не так давно був на той момент головний тренер збірної Сергій Станіславович Рибров. Ми розмовляли, будували якось плани. І потім відбулося... Був діалог. І після того, як Рибров пішов зі збірною і те, як він це зробив, воно викликало величезний хейт в Україні. Не знаю, чи пілінгував ти його з Риму, але тут прямо ставлення Риброва змінилося. І мені... Скажу чесно, мені стало боляче за нього. Це мій улюблений гравець того ще Динамо. Це фактично найуспішніший сучасний український тренер.

Зараз в коментарях ще фозу напіхають.

І потім сталася ще політична ситуація. Вніс гроші за свого кума. І всі як показилися. Але всі чомусь забули кадрові проблеми, які сталися в ключовий момент. І твоя травма одна з цих проблем.

Але ж в цілому збірна...

Ну от, будь ласка, дивись.

Погодиться, так? Останні пару років важкі були для збірної.

Важкі матчі, так. І в принципі, я думаю, там після Андрія Миколаївича Шевченка, після того футбол збірна, як тут грала на НСК, там проти Португалії, Маурінь, проти Сербії, 5-0 на Іспанії. Після великих таких матчів, де були такі результати позитивні для нас, після того такі пішли десь, даже якщо ти виграєш, але ти виграєш якось не так впевнено, і вболівальники теж відчуваються, що це якась перемога, але вона якась невпевнена, і всі кажуть, та там на фарті, там повезло, чи ще щось. Тобто це теж... Треба також розуміти, що ми граємо під час війни, що на нас зараз теж дуже багато тиску від вболівальників, бо завжди піднімається тема ви граєте, а ми там в копі, а це тяжко. Ти розумієш, що тобі потрібно віддати максимум, але, я ж кажу, це все теж вгору до голови. Ті гравці, які там грали раніше, вони не грали під час війни, і вони не знають, як це грати під час війни. Тому ти теж не можеш порівнювати там, наприклад, гравців, які були раніше, от ми там і грали. Ну, я ж кажу, виграли, але виграли не під час війни. Ти зараз можеш говорити там щось, але ти не можеш порівнювати, бо ти не був в такій ситуації.

Але ж атмосфера була якась інша, правда, у збірні? Чи в збірні завжди втопила атмосфера?

Та ні, в збірні, в принципі, завжди втопила атмосфера, але коли такі якісь важливі матчі були, завжди була якась така нервозність не в колективі, а так. Ти відчуваєш, коли на поле виходиш, що якось ти виходиш з меншою певністю на матчі, важливі матчі.

Ну, от якщо Євро, згадати, 20-го року, ти приїхав з суперрезультатом, в праймі, дуже гарне слово, приїхав в праймі. Праймовий добик, але на Євро взагалі нічого не вийшло. Команди, по суті, теж нічого не вийшло.

Та в нас так розкрутили, я казав, що не треба, не треба. Золоте покоління. Будь ласка, не кажи цього. Там Мудрик 100 мільйонів, Довбик, Циганков, всі там. Я казав, що це не треба робити.

Ти думаєш, що це психологія? Так, так.

Воно десь розслабляє тебе. Ти думаєш, що зараз ти вийдеш проти якихось там румунів, Лунін, фінал ліги чемпіонів, Реал. Ну, отак-от. Це тебе так наказало. Раз кікс, два кікс. А вже повернутися дуже тяжко. Тим паче, це такий турнір, де кожен гол важливий, а ти пропускаєш три від... Я не можу сказати, що наступні два матчі провальних були. В принципі, вони були нормальні. Просто цей матч, він просто все перекреслив, що ти зробив до цього. І тому я не хотів якимось там казати якісь великі фрази. У нас там топ збірна. Я ж не казав ніде в інтерв'ю, що ми там золоте покоління.

Ну це дивно.

Або я розумів, що не можна цього робити.

Просто я так помітив і пам'ятаю, що в 21-му році на Євро Маліновський приїхав теж в праймі, можна так сказати, після Аталанту. Цього сезону якогось там суперрезультативному. Найкращий асистент серія. І теж у нього не дуже пішов у цей чемпіонат. Пенальти він не забув, пам'ятаю, у Північній Македонії. Я на тому матчі був.

Ну краще інші у нас герої були. Тобто краще праймових гравців. Лучше не трогати. Треба не трогати їх. А ще краще їх не називати праймами, поки... Так ж завжди. В принципі у нас історія завжди повторюється.

Ну а от швидше ти дивився зі стадіону.

Що думав? Та нічого, було якісь такі емоції, не знаю. Коли забивались голи, ну там люди ж бачили, що я сидів там на трибуні. Кожен гол забивають і на мене так повертаються. Знаєш, цей момент. Типа, що ти робиш? Ну не те, що ти робиш, а хочуть подивитися на мою реакцію. Я це відчував, коли там, хоп, і такі всі голови, оп, повернулись до тебе. І я розумію, що я нічим не можу допомогти. І краще б я сидів би там, або грав би там, не знаю, це вже рішення тренера. Але бути з командою, ну було б боляче. Бо я розумів, що в принципі це суперник, якого можна було проходити, ну в рівні були шанси, але виявилось на футбольному полі, що шанси не рівні.

Ну а як тобі Панамеренко? Ти такий, може, побачив, що от, новий конкурент?

Ні, я був за нього радий, що він зробив гол теж так, як я, зберігав у Швеції. Ну і зараз в збірні я його побачив, познайомився. В принципі, нормальний пацан. По профайлу схожий? Так, по профайлу схожий. Я ж кажу.

Ну от кажуть так, але мені здається, що... Ти ж думаєш, що схожий на тебе? Мені здається ні, що фізично взагалі він не настільки сильний. Що він більше там відтягує, відтягнутися, здалеко вдарити.

Ні, ну звісно, ми не можемо бути однакові, але в принципі там сила там, я думаю, ну йому ще треба 20 років, йому ще треба трошки як би пограти, обитися об цих. А так потенціал в нього мені мені сподобалося, як він реагує там в колективі, як він показує себе, в принципі, у нього правильне відношення. Ну нападник же завжди не гідник. Ну, типу один дитячий тренер мені розповідав, що людина з гарною аурою, ну з позитивною, вона не нападник. Йому треба шукати іншу позицію, тому що нападник це завжди я, я, я, я, я. На себе, на себе.

Ну він впевнений в собі, так?

Ні, ну, з голами приходить впевненість, в принципі, це все закономірно.

А от на розмінці перед Данією був якийсь такий момент, його підкликав Мальдера і щось там пожертвував, всі посміялися. Можеш розказати, що це було?

Та це що там ми дивилися якийсь на теорії якийсь відеокліп з тренування. І там щось паном Гаренко щось начудив, коротше, і він його підкликав і він там пожертвував, але я не буду казати жарт, і він його знову пожертвував цим жартом вже. І всі засміялися, і він його підкликав до себе і він так його тіпу обняв, показав.

Щоб не образився?

Ну, да, все-таки 20 років. А там характер є. Ми тут застали якось, пам'ятаєш, його сварку свина там на полі.

Це більше про характер Ваната, мені здається, а не про характер Паном Гаренко.

Паном Гаренко відповів. Я думаю, вони вдвоєм там два цікавих.

Виходить, що в 2016 році, коли тебе викликали в збірну, оцей дуже такий дивний напевно трохи виклик разом з Денисом Белонюком, який ти згадував, це вже був Мельдера тоді в збірні.

Та я взагалі в цей момент не розумів, в чому і що я їду. Я тоді не забив ні одного гола. Ден там тоді забивав. Він там забив три голи за п'ять матчів. 19 років. В прем'єр-лізі. Тоді ще в прем'єр-лізі трошки рівень якийсь був.

А ви одного року, так?

Так, ми 1997 року. І я, ну Ден, дивлюсь, Денис Белонюк. Тут і я. Я якимось прицепом їхав туди. І мені так не хотілося їхати.

Серйозно?

Я розумів, що я не заслуговую їхати. Із-за цього. Мені хотілося поїхати, але хотілося поїхати якось по-іншому.

А ви бачите, наче вони розбираються у футболі?

Тоді така ситуація була смішна. Я пам'ятаю, ти ж приїдеш, Андрій Миколаївич, гравці всі, тоді «Динамо», «Хатчі Ріддер», «Київські». Ти про них тільки дивився. «Ярмолин» про «Канопля». Їх зрозуміло. Я за захисників пройшовся, бо я пам'ятаю тоді, що вони були. Я пам'ятаю, приїжджаю туди в ОТЛ, це в Козині, там була якась база на них. Я приїжджаю туди і мене так труханить, що просто, я боюсь десь крок вліво, крок вправо зробити. І пишуть, буде теорія. Якби, щоб розповісти якісь там правила, я не знаю, чи що, я дивлюсь, і залишається там 15 хвилин. Такий, так, все, бистро цей. І треба бути всім в екіпіровки. Я такий забігаю, щось одягаюся, беру такі кросівки, відкриваю, дивлюся, у мене два лівих кросівки. І через три минути вже теорія. У мене все, я вже теряю осознання, не розумію, що робити, паніка. Я ще приїхав там в своїх якихось, я вже не пам'ятаю, чому я приїхав. Я бистро вниз. Кажу, Борю, ну як так, два лівих, дай мені, я заходжу, там щось трошки, на 30 секунд, напевно, запізнився. У мене все, у мене вже, я спотів, у мене вже таке тут озеро, захожу і Миколаївич каже, о, хороший тебе, каже, виклик. Вже зразу запізнився. Хоч не в халаті прийшов.

Ну а взагалі тебе всі знали? Бо пам'ятаєш, нам хтось розповідав історію, що Шевченко заходив в збірну, коли його викликали. Тимось в ліфт і каже, а ти хто? Пам'ятаєш, хто це розповідав, не пам'ятає хто?

Тоді, я думаю, ну, розуміло, бо тоді всі з України там грали. Я вже не пам'ятаю хто. Може, там, Миколаївич, Ярмоленко і Коноплянка там грали тоді. Напевно, вони вже грали в Європі. Так, в принципі, все нормально було, так.

І Мальдера тебе випускав на Швецію. Це вже всі знають. Так. Він навіть казав раніше випускати.

Так. Ну, він мене якось, я відчував, що... Я поїхав третім нападником на Євро. Тоді... Я взагалі не повинен був їхати, бо тоді їхав Яремчук, Бісєдін і Мураєс.

А, і Мураєс зламався.

А Мураєс тоді получив травму, і я поїхав якби замість нього, бо в мене такі був більш-менш там кінцівка була нормальна. І все, я їхав, і ти що, я був такий щасливий, прям, думаю, блин, їду в збірну на Євро, на такий турнір, я думаю, ще, ну, приїжджаємо, там ще збори були, я пам'ятаю. Місяць Харкові, так? Місяць Харкові, там і Таліз, ми теж бігали, там багато. І я так виходило, що я не попадав даже на тренуваннях, бо якісь оці ігрові вправи. Маніжки не давали?

Так.

І в нас там було за... Там ми бігали там сім чи шість чоловік, я пам'ятаю. Там я, Жора Судаков був. Багато, коротше, тоді було. Сім чоловік десь. Я дивлюсь, а це так тяжко, коли ти місяць, знаєш, і ти місяць там просто на дорожці от бігаєш, тіпо, ну, я понімаю, що мене навіть не запускають туди в процес, тіпо, там хтось там міняється, а я взагалі не міняюся, тіпо, я взагалі стою там, і мені так було в цей період теж... Це резервний список, так? Так, резервний список, і потім вже там трьох відправляли додому, я не попав в них.

О, це теж, напевно...

Так, це теж, так, ти такий думаєш, блін, це місяць... Це як якесь шоу. Місяць, так, як в якомусь шоу, вибуває, що, тіпо, все. Я такий думаю, блін, ну, що я, це, тіпо, місяць, а я такий думав, ну, блін, наверное, я поїду, бо, блін, я, взагалі, ну, якщо там пацани ще хоч міняються якось між собою...

То я на доріжці.

А я взагалі, там, я вже легка атлетікою тоді занімався, таке відчуття. Ну, і все. Я такий дивлюся, о, не попадає. Думаю, ну, хорошо, тіпо. Ну, і їду, тіпо. Ну, і все одно, і далі, там, чуть-чуть вже почали міняти, бо вже менше людей стало, там, хтось зіграв матч, ми там все. І він мені так... Він бачить, що в мене там все плюс-мінус виходить, знаєш, в цих тренуваннях. І він мені так каже, ну, ти, тіпо, чекай свій шанс, тіпо, бо... Будуть там Яремчук і Бісєдін, чекай просто, тіпо, якщо треба бути, там, два нападники, ти, там, другим вийдеш. Ну, і все, тіпо, я, як би, чекав свій шанс. І чекав, дочекався до стоп... Стоп'я. Бісєдін ціною травми. Тоді, звісно, чекав, у нього була жахлива травма, якщо чесно. Абсолютно логічний фолл. Я взагалі не розумію, як можна було там ще щось переглядати, там, подумати. Я не бачив момент сам цей, бо я... Він там десь розминався. Нас завжди там викликають, ми там просто дуже не будуть готові. Я цей момент не бачив, але я потім подивився на відео, я розумію, що це прям... Взагалі жахливо. Це прям... Ну, і все, і потім цей... Каже, тіпо, давай, його. А я вже сидів. Я вже потім пішов, бо хотіли випустити чи Безуса, чи кого...

Ну, коротше, кого я випустив?

Пізніше, так?

Ну, я не знаю, пізніше, але він точно грав в цій.

Ну, його повинні були випустити. Я вже такий, думаю, ну все. Я сижу собі просто. Я просто сидів. Збирався лівчик знімати. Я вже все був переодягнений. Він мені просто каже, заходь, тіпо, в гру. Я навіть не розминався. Я вже, тіпо, сидів минути десять. Просто сидів. Я вже розумів, що я не вийду. Він мені каже, виходь, і я виходжу прям. Зінченко, здається, ти тоді... Ну, там був момент ще перед цим я міг забити. Я вдарив. Ти коли заходиш отак в гру, ти розмінаєшся, не розмінаєшся, це все...

Даланточки.

Я війшов, і мені одразу така передача, вроде, маліно віддає. Я так першим приймаю, другим б'ю, вище. І наступний момент, це Зінченко, коротше. Тобто, треба віддати належність Зіні. Він подав, де я був один, а їх було там троє, наприклад. І він прям попав туди, куди я туди біг. І він прям попав туди, куди я побіг. Радіокерований.

У Зінецького «Плюс Пас» в тому матчу.

Качество тоді, це було... Ну, його же брали в Медсіті за... За його, так. За якість пасу. Він тоді видав матч, він гол забив, і асист, і він тоді влев матчу. Але мемом став не він.

Ну, ти зрадів, так? У цій розмові про Мольдайру. Ти ж знав, напевно, так?

Ну, так. Нас, якби, там, гравців запитували, що ви думаєте, туди-сюди. Тобто ми давали свою якусь рекомендацію. Теж наших відчуттів. Ну, і потім, коли його вже призначили, він, ну, звонив. Я думаю, до всіх, напевно, звонив. Поговорив.

Ну, він запитував, чи викликати, так?

Так, він запитував, бо в мене травма, і три з половиною місяці не грав. І я тільки повернувся, там, три тижні назад. І він запитує, ти хочеш, чи пасбірно приїхать? Бо ми там будемо будувати новий колектив, нову групу, я хочу, щоб ти був. Я кажу, я буду. Він каже, мені не важливо, я зіграю, не зіграю. Я кажу, я буду, точно.

Ну, є відчуття, що якісь такі, як з нового зошита, з нового арку, що все почалося, всі знову щасливі?

Ну, напевно, це завжди так, коли якийсь новий етап, нові емоції. Плюс ми ще повернулися в Україну. Плюс ми ще повернулися в Україну.

Це відкрите тренування, купа людей.

Ти бачив людей. Людей — це теж важливо. Вони там підходять з тобою, фотографуються. Ти бачив, як вони чекали збірну.

Тобто збірна не була в Україні п'ять років.

Всі чекали збірну, всі діти, там дітей наймали з цих академій. Вони постійно тільки тебе чекають, щоб ти з тренування йдеш.

Ти розумієш, що це до першої поганої гри? Скажімо так.

Ну, так завжди. Я думаю, всі розуміють. Ну, треба розуміти, що кожен матч не буде там ідеальний. Так як, наприклад, непоганий матч з Польщею, матч з Данією, вже інший. Тому що ми розуміємо, що збірна Польщі і збірна Данії, вони трошки різні. Вони пресингують, по-іншому. Вони були такі, видно, що навіть проти них було боротися.

А поляки кинули грати, якщо чесно? Ну, кинули.

Це ж їхні проблеми. Нам цікаво. Ми виграли. Але, здається, з Данії був чистий гол другий.

Ні. То що я казав?

Автогол? І тренер теж, але вара не було. Вони не знали, що вара немає.

А в тренажерській показали РТ Медельців?

Та я питав у арбітрах. Я хотів, щоб за любу ціну зарахували. А там, здається, він був чистий, як я бачив. Автогол. Ну, автогол, і там не було там затримався лівий захисник. А, ну можу. Ну, в принципі, я ж кажу, що мені дуже сподобалося, як Мольдера підходить до всіх матчів. Він, у нього є план А, план Б. Якщо так, то так. Якщо так, то так. Тобто, ми вже плюс-мінус ми там, хоч готові до якогось сценарію. Вийде, воно не вийде, це вже інший момент. Але хоч ми вже розуміємо, що є декілька ситуацій, варіантів. Ну, трошки було по-іншому так. Все одно намагалися грати в той футбол, якого хотів Рибров, так? Низька варіативність.

Але ж це іспанська школа, всі іспанці були асистентами.

Ну, бачиш, не підходить якось воно. Щось не виходило. Не плутай іспанську школу з італійською.

Давай закінчувати, будемо поговорити не про футбол. А то, що все про футбол, не про футбол. Говоримо, ми що тут з Жоземо Врінню? Так, сьогодні. Ти, до речі, став таку штуку про новини. Але в цілому мені здається, що в Італії не дуже слідкові за нашими новинами, за тим, що відбувається. В клубі, в команді якось обговорюється? Підходять, запитують?

До речі, в Італії підходили, питали. Там були декілька заходів у Римі, коли президент приїжджав. І ми ходили з дружиною на декілька заходів. І запрошували? Так, так. Але так, щоб тебе питали кожен день чи кожен тиждень. Ну, телебачення. Ну, я роблю там намагаюся якось там показати це все в інстаграмі, коли там вони всякі такі події, які дуже тяжкі для нас. Але вони все одно, вони не розуміються. Там хто більше, ближче до мене знаходиться, вони там я їм показую більше. Бо я розумію теж показати, наприклад, дібалі ситуації, але для нього це може бути взагалі...

А ти ближче з ким спілкуєшся?

Ну, з усіма європейцями, я думаю, там Челік, там Ермосо, дібали теж всі як би... У нас там стіл є, ми всі вечеряємо, або снідаємо, обідаємо. Я в цій зоні, де європейці там і Латина Америка. Вони завжди окремо тримаються. Що в металісті, що в року. Вони запитують, але не так часто, як всі думають. В Іспанії більше цікавилися подіями в Україні? А я, до речі, думаю, що Віталій більше.

Я теж думаю, що Віталій більше.

Ну, в Іспанії, я знаю, що по благодійних концертах, що там найнижчі збори з усіх країн, що люди якось на сієсті, навіть біженці.

Навіть європейчанці далі.

Навіть зараз ми там, я збирав там на допомогу. Я дивлюсь, що зараз збори взагалі... Навіть там з моєї аудиторії, вона там не сильно велика і не маленька.

Не маленька, так.

Але зібрати там те, що ми хотіли зібрати, нас, наприклад, не вдалося. І близько. Ми там зібрали процентів 15, навіть.

Так?

Так. Тобто це вже люди не так реагують, як в перші роки.

Ти водиш в Римі?

Так.

Як тобі?

Та мені нормально. Для дружин не складно, в принципі. А мені нормально. А скутер?

Вони взагалі не знають, що таке рядність.

Можливо, це давно було, але я їздив на машині в Римі, ще й на механіці. Самий небезпечний водій — це якась бабуля з сигаретою. Це найнебезпечніше. Бо для неї правил взагалі немає. Вона от як взяла, от і погнала. Це найнебезпечніший водій.

Ну і заториш?

Ну затори, так. Треба знати, коли їхати. А якщо потрапити в центр, там де вузькі вулиці?

На великій машині паркуватися.

Я паркувався під готелем, під землею в Римі. Я не знаю, скільки я втратив озера. Такі вузенькі вулиці, гірший Рим, тільки Флоренція в цьому плані. Ні, в плані паркувань краще брати якийсь смарт чи ще щось. Ні, краще пішки ходити. Або доїхати на таксі і пішов. Фух, я згадав, мені страшно стало. У мене око посипається. В Флоренцію паркуватися.

В Флоренцію ми приїхали просто на паркування і далі пішки ходили. А як ти апаратуру привезеш на таксі? Апаратуру? На концерт. Таку цікаву штуку я побачив десь. Сказав, що хочеш виховати спортсменку. Тенісістку. Тенісістку, так? Ви займаєтесь вже, так?

Та ні, ще тільки буде 4 роки. Я думаю, після 4 років.

Це Зозулі тебе надихнув?

Та ні, зараз наші тенісістки добре виступають. Я також трохи слідкую. А ти бачив? Але я бачу, що просто моєї дочки непогано з цим. Вона активна, м'ячів підкидає. Ти ж шульга? Ні, я профшо.

А ти бачив фільм про сестер?

Так, дивився. І цей фільм теж подивився і трохи такий думав, ну, попробуємо. Якщо щось сподобається, то сподобається.

Але це таке потребітельське відношення батька до дітей, ні?

Я ж кажу, ми попробуємо. А якщо і не сподобається?

Просто він поставив мету, він такий побачив, що... Ти ж дивився, напевно, так?

Про сірену і вільню?

Просто побачив, що це єдиний від спорту, де жінки заробляють речі. Як папа Майкла Джексона. І все, і просто він там ішов по головам, по трупам.

Куди намагався всунути.

Прикольно. Але ж це важко — життя спортсмена.

Я ж кажу, це буде і вибір.

А, окей. Просто я так подумав, що ти прям...

Ні-ні, немає такого в нас.

Окей, ти дуже забубонний. 9 років граєш в одних щитках з Дніпра. Правда це? І досі в них граєш?

Ні, так, досі граю. Це одні щитки якісь зараз. І я їх даже не здаю. Там у нас, наприклад, є скітмен, якому ти здаєш бутси і щитки. А я щитки завжди собі везу в портфель. Мені здається, що вони навіть зараз є.

Давайте перевіримо.

Ні, немає, бо цей портфель, вони завжди в мене в портфелі.

І ще щось ти везеш в портфель і нікому не кажеш, що?

Так, є там дві штуки.

Дві? Вже більше інформації. Може, про одну розкажеш, чи ні?

У мене там є ікона, а другу мені подарував зараз друг десь 2 роки тому таку штуку. Його батько теж трохи грав футбол і він мені дав такий перець. І він його перед кожною грою тер, і цьому перцю 40 років. В цьому місці, де краска була, і воно вже протерте. І він мені подарував. Каже, я хочу, щоб Артему це приносило удачу. Це він мені недавно давав. Він мені просто ціць. Каже, перед грою. Візьми просто так, каже. Ну, дахай буде.

Це класна історія. У тебе ж є «Забубани» перед концертом? Чи в твоєму віці?

Ні, я просто коли пишу, в мене ніколи немає тринадцятої пісні. І коли сторонні люди, якісь там світловики, чи ще хтось, стоп. Як це, 16 пісень, а в списку 17. Бо тринадцятої немає. Але то таке.

І про дружину треба поговорити ще. Обов'язково. Знаєш, я подумав, хотів завжди у футболіста це запитати. Часто про це пишуть в Україні. Українські футболісти дуже рано дружуються. Правда? Ну от якщо зараз.

Кейс з Пономаринком.

От зараз в збірні, я так подумав.

Один Михавка був.

І Сенчук мені здається. А, так, Сенчук. Два наймолодших по 19. Єдиний, хто неодружений.

Я просто не знаю раніше статистику. Я теж не знаю. Раніше статистика була проста. Якщо ти граєш з Київського «Динамо», ти одружуєшся на спортивні гімнасті, або на художні гімнасті. Або в них збори поруч були. Ну так. Бази через парка. Я думаю, що це нормально. Нормальний кейс, так. Ти вже сімейна людина. Тобі вже так не вважають. Та Йошик, Йошик, Йошукович, він, звісно...

Він на цьому повністю не берече. Реально, він постійно це коментує. Ти думаєш, що це просто так складається? Так складається. Мені просто здається, що футболісти трохи не адаптовані до дорослого життя. Ні? Тебе постійно кудись вважають. Все за тебе роблять. Тут ти їш, от ти одягаєш, от тебе привезли. І ти граєш футбол.

Я думаю, що це в Україні так. В Європі там трошки так. Тобто в Європі ти стикаєшся там, тобі там потрібно знайти квартиру, дім. Зараз у нас є дитина. Треба садик, школу. В Європі там не так, як у нас в Україні. Ти там можеш по одії, комунальні послуги. Коротше, це все полетить. Там треба трохи по-іншому. Тобто якщо ти в Європу, мені здається, їдеш, то там трошки ти вже виходиш з цієї зони комфорту, яка була тут в Україні.

І дружина вже як менеджер. А от в Ромі вони теж всі у дружині, чи ні?

Ну так, Веслі там от Малин, наприклад, він на два роки менше, в нього вже чотири дітей.

Так?

Так. Ну так... Так що ми йдемо в Європу, правильно?

Дружина – комунікаційниця. Ти взагалі можеш сам щось запостити в інстаграм? Ні, зараз ні.

Зараз я так беру... Якби... Нормально? Так, нормально. А так якісь світлини, щось викласти. Тобто вона це все керує.

Це дуже зручно, правда?

Вона завжди мені казала, тобі треба робити більше, тобі треба показувати більше. А я кажу, що мені не хотілося, бо війна. Я розумію, що для людей це теж якийсь тригер. Що одні в Україні, ти в Європі, і я не хочу це тригерити людей. Вона каже, ну ти професійний спортсмен, тобі треба показати. Тобі є якась аудиторія, яка за тобою слідкує.

Людям дуже цікаво це, якась інша сторона.

От вона мене потихеньку якось переробляє. А чому аудиторію слід інформувати про війну?

Нагадувати?

Чи не єдиний шлях? Про війну я завжди сам. Якщо щось стається, я завжди все показую, що сьогодні було в Україні, наприклад. А Юля більше за якісь моменти, як це показати футбольний, як це викласти, щоб не повторювати. Бо в мене завжди було все таке однакове.

Але це дуже важливо. Тим більше, що ти все-таки в великому клубі граєш, на велику аудиторію. Є у нас один кейс, коли Зіна з політичних мотивів трохи не то виклав. І він його досі не може розхлібати, скажімо так.

Я думаю, що коли така людина поряд з тобою, а тим більше, що це дружина, то це взагалі полегшує роботу.

І є у тебе образ фаната залу. Може створений, може правдивий. Але я бачив, що ти був в гаражі зараз. Чи в якомусь місці на паркінгу.

Я приїхав і здав собі одразу туди. Пожертвував дружиною, машиною. І поставив туди зал. Бо в Європі це дуже важливо. Тобі потрібно треба бути...

Але ж в Україні довго не було цього, правда? Ти як прийшов до цього?

Я прийшов після травми. Ось коли травму отримав. Коли Христи отримав, в мене був такий період, що на фоні стресу в мене вага почала падати.

Падати? На впадці?

У мене на фоні стресу я там важив 84 кілограма тоді. Це мені було більше, десь 20 чи 21 рік. Я важив 84 і в мене на фоні стресу я їв там... Я дивлюсь, мене там кожні 2-3 дні по кілограму вниз падає. І в мене впало так 9 кілограм. У мене було 75 кілограм. А я їв там бургери. Після травми ще ж м'язова маса падає? Так. Я не розумів. Усі набирають. У мене просто вага просто впала. 9 кілограм. Я потім зрозумів, що це на фоні стресу. Мені сказали, що 8 місяців без футболу. Я так перестроюся. Тоді мені треба працювати. І все. Потім оце 3 місяці в Україні. Я ж кажу, я оце пройшов ці 3 місяці. Я повернувся. У мене було 87 кілограм. І там вони в шоці були. Там мишечна маса. Вони прямо були здивовані. Потім я дивлюся, як футболісти високого рівня. Всі з своїми тренерами. Підготовка, їжа. Це дуже важливо.

А в тебе є якийсь нутриціолог?

Так, є нутриціолог. Що їсти? В кожної команди є нутриціолог.

Мовляв, ви особистий?

Особистий. Він мене веде.

Якщо твій день змоделювати, то у тебе тренування 12-та?

Ні, 10-45, 11.

Тобто ти встаєш, їдеш, там снідаєш, так?

Так, 9 годин.

А коли ти займаєшся сам?

У мене по-різному. Буває таке, що я можу встати в 7 годин. І якщо я порозумію, що мене тренування буде таке, як в Жироні. Я розумів весь цикл недільний. І я бувало просипався там в 7, йшов в 7.45 зал і їхав тоді. Робив свою роботу там, що мені потрібно було зробити. Ійшов на тренування в Жироні, тренувався і все. Тобто є робота, яку ти можеш зробити зранку, а є робота, яку я розумів, що мені треба зробити після.

А ти сам якось відновлюєшся?

Так, так. У нас там дуже багато всяких. Кріосан. Я зараз так з досвіду дивлюсь, що найкраще для мене відновлюється сауна і холодна вода просто. І все. Ну, заходиш і все. Оце для мене поки зараз я так дивлюсь, що мені це більше всього допомагає. І сауна.

А ти заморочуєшся там з циклами? З циклами. Як Роналду? Так, з темрявою там подушку.

Ну, не сильно, тому що я в холоді, ми всі спимо. І сім'я моя теж в холоді спить.

І щоб телефон не був в кімнаті?

Телефон в кімнаті був, щоб не проспати тренування. А так, щоб все було закрите і в холоді, то так. Як завжди, наприкінці ми розігруємо неблагодійність якийсь слот. Якщо є якийсь актуальний збір у вас, якщо немає в гості актуального збору, тоді ми на тактичну медицину зазвичай пускаємо. Кажіть, як буде. На що? Може і не віддамо. Коротше, це ж футболка, я не знаю, чи була у Роми біла колись форма? Дуже класна виглядає. Дуже прикольно.

Оріджінал.

Була в них біла. Колись була. Я щось не пам'ятаю. Друга. Але мені дуже, це зараз прям вона там в топі по красоті.

Так, класна виглядає.

Я щось вирішив таку, бо всі замовляють червону, бо традиційні кольори, а я думаю ми будемо такі.

Так, дуже класна виглядає. І вони що, візейри, партнери, чи що?

Так, це зараз кінцівка була з візейром, з партнером. І ви літаєте на візейр? Чи це... А я, до речі, так. Так? Так. Добре, що дружина в комуніції. Буває, як ти? На аптечки, так? На аптечки. Добре. Отже, традиційно ми розіграємо благодійний лот. Сьогодні це буде футболка Роми з автографом Артема. І всі гроші підуть на тактичні аптечки від фонду Згуртовані. Я є одним з його засновників. Ми займаємося тим, що збираємо аптечки і безкоштовно передаємо їх на фронт. Як ви, мабуть, знаєте, крок в 200 гривень, про який ви повідомляєте плюсиком в коментарях. Що більше грошей, то більше шансів. Якщо 1000 гривень ваша ставка, відповідно, у вас 5 шансів виграти цю унікальну футболку. Дякуємо, що прийшли. Для нас це подія, оскільки спочатку повномасштабки ми з футбольного подкасту стали загальносуспільною важливою телевізійною передачею. Завдяки футболістам, які приходять, ми згадуємо, що, в принципі, існує якесь життя, окрім війни. Дякую ще раз.