КОНДРАТЮК. Караоке на майдані, сварки з Марченко, хабарі за виступи та спогади про ЧС-2006

Пряма червона роли далі. Якщо скласти мапу походження наших героїв, то довгий час в нас була прогалена на півдні. Херсонщина програвала Харківщині. Вибачте, походження багато Харків'ян.

Харківщини програють всі випуски.

І Херсонщина довгий час була взагалі не представлена. Потім в нас був знаний футболіст і тепер тренер Олександр Головко. А тепер в нас ще один видатний представник Херсонщини, сонячної, завжди блядий Ігор Кондратюк. Завжди блядий, тому що працюєш? Тому що працюю?

Ні, тому що давно не засмагав, вибачте. Коли ми з тобою зустрічаємось, чому я завжди блядий? Тому що ми зустрічаємось в періоді, коли…

На сленгу нашої групи є вираз блядию, як Кондратюк, тому що ми якось приїхали з Куби і прийшли на Галарадіо дивувати інтерв'ю. І якраз зустріли там тебе. І ти був такого зеленого кольору. Це була зима. Це був лютий або березень. А ми тільки з Куби. Кубинські хлопці. І Фагот часто згадуєте, каже, та він блядий як Кондратюк.

А в нас ще в коментарях багато пишуть, дійсно, дуже часто пишуть, що у нас з вами схожий голос. Тіпу кажуть, що це якийсь молодий Кондратюк по голосу.

А нас кажуть обидва смерть ворогам.

Смерть ворогам, смерть ворогам. Ну щось є, але… Ні, звичайно, можна з натяжкою все підв'язати.

Ми коли вчора готувалися, одразу після того я йшов подолом і побачив постери Караокена Майдані.

На заборі.

Так, так, все по-старому. А коли готувалися, такий список…

Я реально в шоці був, я не очікував такого.

Артистів, до яких ти дотичний був.

Так, артистів, які пройшли через Караокена Майдані.

І Шанс, і…

Аліна Паш навіть чомусь. Аліна Паш дуже співала, дівчинка з Чехії. Коротше, там людей 20, може більше. Дивись, зараз ми почали другу… Ітерацію. Ремейк. Друга ітерація. З новим ведучим, з Хасом. І ми захотіли робити такий епізод, де запрошуємо старих учасників, що переможців, але не таких вже дорогих, які дуже довго будуть питати Васильович, навіщо я вам потрібен. Типу Надя Дерефеєва, Макс Барс.

Надя Дерефеєва.

Тіна Карел і так далі. Тополі обидва, він і вона. І почали складати список, хто був. Я навіть декого не знав. Наприклад, я не знав, що Ніколас Карма був у нас. Ви задумалися, я розумію, що у вас трошки інше, мабуть… Ні, я знав, що у вас точно не знаю, хто це. Артисти, але мені кажуть на каналі, що Берем, ви що, це ж він. Сказали мені на каналі співробітниців. Він каже, ти що, у нього там таких пару пісен забойних є. Окей, ви там відметали щось десь, побачили. Стрічку Коровки на Майдані. Був такий хлопчик. Геля Зозуля, яка співала задумом «Мій особистий рай», здається, пісню. І ще декілька людей, яких я… Розумієш, коли вони співали в Коровки на Майдані, вони були молодими просто учасниками, яких я десь витягнув. А потім дехто з них пішов співати. Відповідно, я цей список скласти не можу. І я не зможу віднести людину, яка співала і стала… А дехто шифрувався. Кажуть, що Макс Барських певний час, він взагалі про це не згадував. Він звізда, яка не могла бути. Потім він зрозумів, що це все полова, можна казати, в тому числі про вуличне стріч-шоу «Коровки на Майдані». Але ж ви знали про деяких шовени-артистів, що вони співають? Ні, ну дивіться. Іна Кароль прийшла, тому що був навіть тоді перший, здається, продюсер Чорний. Я розумію, як Чорний його звали. Саня Чорний. Лисий такий він. Від танцювального колективу, який був у проєкті «Шелест». Він каже, слухай, я тут займаюся однією дівчинкою, можна прийти на «Коровики на Майдані»? Я кажу, можна, ти ж умови знаєш, в загальних підставах, я ніяк на це не впливаю. Ну вона така хороша, може якась, я кажу, ні. Ніяк. Ну і вона відйшла на свої школи.

Вона в житті не була читання ще?

Вона була в житті, і вона сказала, я Тіна Карель, я навіть не розпитував, мовляв, чи це ім'я, чи це псевдонім. Вона класно співала, гарно себе вела. Але ні, я про що? Про те, що вона, на жаль, не виграла. Мені було б класно, щоб вона виграла зараз. І Бондів поїхала би, вийшла би у «Шанс», а переможе «Шансу» їздив на «Юрмалу». Вона і так поїхала на «Юрмалу». Чорний домовився тоді з тими, хто її організовував. І там отримала премію від Пугачова, якось 50 тисяч доларів. Але просто вона прийшла, раз, програла. Чорний каже, ну як так? Я кажу, не знаю, як вона програла. Я кажу, я ж там послав балет, щоб він її кинув. А балет обмінював кошти. Ми в тій передачі так сплалися, змінили правила, і від мене можна було передати тільки купюри до 50 гривень. А вони, мабуть, прийшли заряжені, як мінімум, сотками. І на момент, коли Тіна співала в фіналі, десь вони міняли гроші, не знаю, міняли чи ні. Ну, а другий раз, глядачі, теж я все робив для того, щоб Тіна, ну як мінімум, в фінал там... Коротше, чесна гра. Ви вірите в чесну гру? Не дуже. А що таке? Але виходить, що ви виходите за два-три строчки. Ми в Херсонці віримо. За дві-три строчки розпізнавали всіх цих людей? М? За дві-три строчки розпізнавали всіх цих людей? Ні, дивись, насправді це просто. Будь-хто за розказ зможе другим сказати, це не складна історія. Ти можеш помилитися. І так бувало. Я завжди люблю казати, що в мене за 1043 випуски два переможця точно не мали або слуха, або голосу. Але їм так склалися зорі, що ті пісні, які вони вибрали, змогли якось, або вони їх завчили, або щось іще.

Або диша розкрилася. А? Або диша розкрилася.

Так, а що співпало? Насправді дуже багато людей приходило, бажаючи поспівати. І серед цих людей вибрати трьох-чотирьох – це не складно. Однозначно. Правило в мене в голові завжди було таке. Один з чотирьох учасників повинен не вміти співати. Тіпа я помилився, ведучий Лошарада. А хтось повинен співати дуже хорошо, бо він має перемогти. І двоє, де глядачі могли б сумніватися, хто буде фіналістом. Якось так я гру розписував для себе. Хоча дуже часто, звичайно, всі чотири співали божественно. Я такі передачі пам'ятаю. І просто отримав колосальне задоволення. Я коли написав поради бувалого хасу, я хвалювався, до речі…

Біблею проєкту?

Ні-ні, не біблею проєкту, а просто поради, знаєш, як середини, тому що це, поки ти не вийдеш на сцену, ти не розумієш, що воно таке. Софіти, беклайн якийсь, глядачі. І я йому написав першим пунктом, якщо ти вибереш з чотирьох людей, які вміють гарно співати, ти отримаєш задоволення від тієї гри, яку ти почав. Але це було нескладно. Коли був шанс, я пам'ятаю, такий був епізод. Вийшла дівчина, я вибрав четвірку. Саме перша дівчина, я кажу, звідки ви і я, з Хмельницького. Де навчаєтесь? В музичному вчилищі. Я кажу, о, це цікаво. Вона каже, це не дуже цікаво, Ігор Васильович. Тому що оці троє теж в музичному вчилищі. Сьогодні, щоб ви знали, каже Ігор Васильович, до вас на короку приїхало все Хмельницьке музичне вчилище. Як я міг вибрати людей, які не вміють співати? Ну там було, звичайно, іще катма, крім них. Вони кажуть, у нас сьогодні заїзд до вас. Я кажу, а що так? Вона каже, а у вас колись була передача, де було Полтавське музичне вчилище. Ми бачили її. Це в Ушансьці тоді було, звичайно, престижно потрапити. Але виходить, що у 2000-х це був такий головний продюсерський центр якийсь. Ні, це було головне талант-шоу. Головне талант-шоу.

Ну, ще ж не запустилися великі.

Ще не було фабрики. А вибачте, фабрика була перша, після того, як у нас ШАН з'явився.

І фабрика була калькою з Москви?

Ну, вона була калькою з Москви. Ну, насправді, формат вже західний.

А все одно він доходив транзитом через…

Ну, дивіться, там було все зрозуміло. У Москві офігений ажіотаж мав. А головне, що телевізійний з точки зору рейтингу, спонсорів рекомендацій і так далі. Але він мав набагато більший резонанс в Росії тим, що фабрику грузили в автобус. І вона робила 150 концертів. Так, наші ж теж потім… Тут ми, Росії, завжди поступалися. І, здається, будемо завжди поступатися, поки не станемо Британією.

Потім переможців «Х-фактора» катали. І автобуси були брендовані.

І фабрики нашої теж катали. Але це було трошки вже не так. І до того ж, я скажу чесно, я не дуже великий доказ, що в бізнесі для цього треба було… Там все одно не така історія, розумієш? В Росії, якщо перший канал в ті часи казав, що концерт в Челябінське, весь Челябінськ там. Там стадіон, не знаю, хто там брав у Челябінську. Коротше, весь Челябінськ на цьому стадіону…

Та вони, здається, і досі слухаються першого каналу.

Ну, однозначно. Вони і фабрику слухають, мабуть, іще. Але все-таки люди, які хотіли почати якийсь кар'єрний зріст і навчалися в Полтавському, Хмельницькому, будь-якому музичному училищі, вони знали, що треба прийти в караоке, перемогти. Ти ввечері потрапиш в шанс до Могилевської кузьми. Це, так би мовити, зачетно, без грошей, без нічого. Ти просто чесно приходиш.

Валерон, виходить так, що ми вже обоє з тобою кермували новим Ніссаном X-Trail e-Power. Як? І настав час тобі поділитися, які саме опції тобі сподобалися.

Мені дуже подобається тут функція пам'яті положення сидінь. Машина може запам'ятати, як ти виставив сидіння, як ти налаштував його, як ти налаштував дзеркала. А потім, коли сідає інша людина, наприклад, твоя дружина, як у мене зараз відбувається. Тому що, коли я їду в Київ, машина в Ужгороді залишається, дружина їздить по Ужгороду, хоча не дуже цього хоче на автомобілі, розвозить дитину по її хобі. Знаєш, як в Рілсі? Має хобі возити дитину на її хобі. І вона, звичайно, нижче мене зростом, повністю перебудовує і положення сидіння, і кермо, і дзеркала. І потім, коли я приїжджаю, я ще два дні, знаєш, намагаюся повернути свої базові налаштування. Коли в «Ікстрейлі» це все автоматично, є автоматична пам'ять, то це дуже зручно.

У мене теж була така історія. Колись попередня машина, в ній не було пам'яті. А якщо, наприклад, за кермо сідав гітарист, таке часто бувало, він високий, він під себе все перелаштує, а я потім тижнями їжджу і не можу повернути собі оптимальне положення. Тому коли брав наступну машину, це була одна з головних вимог — пам'ять сидіння і дзеркал.

Ще мені дуже подобаються камери 360 при паркуванні. Набагато легше паркуватись. Машина величезна, повноцінний позашляховик, але в місті завдяки камерам 360 дуже зручно паркуватись. Я навіть на бульварі Лесі Українки і на Великій Восімківській ставав в такі місця, в які я, може, і не наважився заїжджати без камер 360, а з цієї опції дуже зручно. Звичайно, тут є зарядка зручна для телефона і CarPlay. Але ще я б відзначив його проходимість, ми їздили ще для того, щоб підзняти трохи на Київське водосховище, і там по лісу він теж абсолютно впевнено їде, не помічає ніяких перешкод.

Якщо ви хочете спробувати, як це їздити без перешкод, тоді переходьте за посиланням в описі до цього відео і записуйтеся на безкоштовний тест-драйв нового Nissan X-Trail e-Power.

Let's go! Зараз є TikTok, навіщо зараз йти на керівки? А от ти, дерево, на мене питаєш? Взагалі, я TikTok завантажив, коли він з'явився, років 10-15, я не знаю, менше. Я подивився, я його вигрузив. Я взагалі не розміраю в цьому TikTok, клянусь тобі. Мені зараз, знову ж таки, нові редактори, нового короку кажуть, Васильович, там в TikTok'і зайшло. Я кажу, я цього не розумію. Я до того, що це як інструменти просування артистам. Інструменти просування, по-моєму, з YouTube почалося. До TikTok'а з'явилася можливість викласти себе в YouTube. Зараз, мабуть, в TikTok'і, може, ще в якихось інших нових соцмережах. Я навіть здивований, що немає спеціалізованої соцмережі по музиці. А, може, є. А в TikTok'і вже багато чого.

Було MySpace якийсь.

Багато чого, але це як план, знаєте, треба зняти відсоток TikTok'ів, завіруситись в TikTok'ці і тоді, можливо, твій трек кудись далі потрапить. Знову ж таки, досвід короку і шанси показав, що люди, які дуже хотіли, вони використовували всі платформи. Вибач, перша фабрика, там було з фіналістів 16, 14, 12, 80 чи 70% тіх, хто був у мене в короку на Майдані і в шансі. Тобто люди просто пішли далі. В «Х-факторі», коли у перший сезон, приходили люди, я кажу, там з мене вже зручалися, забороняли мені казати цю фразу, я кажу, я тебе десь бачив? Де, хто казав ні, що я перший раз, а потім за кулісами казав, я перемогла в короку 2002 році, він мене не згадав, хе-хе, ну, в смислю не згадав, що перемогла. Люди просто використовують всі наявні можливості, поки не вистрілять. Якщо хочуть вистрілити. А зараз виходить, що відновили його, але вони вже нікуди не їдуть потім. Ні, дивись, зараз дуже складні часи. Зараз дуже складні часи, війна. Ми зараз знімаємо в день, коли вночі був кошмар, загинуло вже, ми знаємо з вами, мінімум...

Вже 10.

Звонить бувша переможниця короки на Майдані, вона мене чомусь набирала, вона була вже в першій передачі фігурувала. Сьогодні загинуло декілька людей. Я думаю, що буде оголошена жалоба в Києві. Відповідно, ми наступні зйомки запланували на суботу і на неділю. І, скоріш за все, в 10 днів точно не відбудеться. Ми війшли другий раз в цю саму річку. Не ми, а програма короки на Майдані. Такий складний час, що я взагалі не хочу думати ні про шанс, ні про що. Ми зробили тільки одну зйомку, три передачі. Дай Боже, щоб ми зробили декілька зйомок. Під час першої зйомки 25 квітня, ми знімаємо на контрактовій площі зараз, була повітряна тривога між другою і третьою передачею. Слава Богу, вона була 20 хвилин. Бо якби вона тривала довго, ми б не почали. У нас така була остановка зрозуміла, що якщо повітряна тривога... А повітряна тривога була, тому що «Шахер» летів з Вишгорода на Київ. А це ж якраз через контрактову площу, умовно кажучи. Тому ми не можемо думати про продовження. Ми хочемо думати про те, щоб ми зараз хоч якось щось відзняли.

І на Майдані вже, мені здається, ніколи не буде концертів.

На Майдані ми зараз, в принципі, не можемо. І біля Майдану, де ми знімали, в основному, «Хрещатик-15», там Народний меморіал.

Біля пасажу ви знімали?

Так, ми знімали біля фонтану той, який в пасажі. Там Народний меморіал, там прощаються з героями, з хлопцями.

Я якось порахував, ми згадували, скільки разів ми грали в новорічну ніч на Майдані. І я порахував 9 разів. І кажу, ну, 10-го, пацани, не буде вже ніколи на Майдан. Незалежності вже ніколи не буде такою фестивальною площадкою.

Ти знаєш, я не готовий сказати так. Час все зідре. Це Народний меморіал, безумовно. Іде Меморіальне кладовище. Десь ще буде зроблений пантеон, мабуть. Але, ну, не знаю. Якщо не буде зроблено на Майдані, то, однозначно, там вже не буде ніяких гуляк і хоча як. Там будуть паради. Це все в центральній площі країни.

Ну, а новорічних концертів сотні тисяч п'яних радісних людей це вже важко уявити?

Мабуть, ні. Ну, які рейтинги перший випуск? Перший випуск мав частку 10. В понеділок мені написали всі з каналу ТЕТ. Ходили по коридорам радісні. Ну, це для нинішніх часів. Це для ТЕТа офігенний показник. Для ТЕТа в будь-які часи мені здається... А ТЕТ зараз третій канал. Скажи, ти здивований?

Дуже здивований.

Це ж по якій частці вони рахують? Це частка активна аудиторія. Міста 50+. ТЕТ зараз останній рік, чи два, чи три. Третій канал в країні. Україна знищила, прибрали інші.

Вся група.

Ну, так, вся група. Я не знаю, хто перші два. Мені просто сказав, що це рекламодавець. Я не повірю. Мені підтвердили. А воно виходить по неділям, так? Неділя, 11.00, це стандартний час, який ми залишили.

Так, хотілося свого часу дожити до зникнення телеканалу «Інтер». Але не такою ціною.

По-перше, не такою ціною, а по-друге...

Він не зник? Ні, він в цьому рафаїні не зник. Зникла Україна. Ні-ні, я думав, і «Інтер» крякне. Ні-ні, «Інтер» не крякне.

Зник телеканал «Україна».

Ми колись під час Майдану Пелих придумав лапшу...

Того Майдану? Так, першого.

Висипати вірмішель під входом, що досить вішати лапшу на уши. І ми там брали участь, після чого нам передали, що вас ніколи більше не було.

І ще не було?

Мабуть, ні. А «Коронки» на Майдані вже була на «Інтері», так?

Почалася на «Інтері», з 99-го до 7-го йшло на «Інтері».

А потім плюси.

Після всього ми перейшли на плюси, а з сезону, по-моєму, 9-го року чи 10-го я вже був на «СТБ». Тобто в мене було три канали. Спасибі всім, хто купував програму «Коронки» на Майдані. А права ми зараз не вважаємо? Ну, ці випуски, вони кому не вважають? Ці права... Дивись, я правовласник, я продав ліцензію на «Варобництво», канал «УТЕД», там обмеженої кількості випусків. Не буду казати скільки, бо насправді реально ми не знаємо, скільки вони знімуть і в якому часі.

Скільки тисяч?

Це все відбудується. Ні, а я маю на увазі... Тисяч... Дай п'ять, боже. Спасибі, що запросили. Хороші люди. Хороші люди, так. Вибач, там було тисяча сорок три.

Тисячами вмірюєш.

Так, а ці тисяча сорок три, вони кому належать? Тисяча сорок три, вони зараз...

Можна в Ютубі, наприклад, їх десь подивитись?

Я переживав еволюцію, в тому числі, так би мовити, закупів українських телеканалів, які почали вставати на ноги, там з'явився рекламний ринок. Перші три роки всі програми належать мені. Але я їх відмовився показувати. Один канал, ностальгічний, мовляв, з групи Інтера, просив, давайте покажемо. Я кажу, дивіться, там співають російські пісні, російських артистів. Там так все страшно. А ви видаєте російською чи українською?

Ні, українською одразу.

Я прицеповую українською. Я не міг в Україні вести російською. Просто не можна було такого мені придумати собі. І воно просто… Ні. Далі канал почав купувати на весь час володіння правами на 49 років. І от всі випуски, починаючи з третього чи четвертого року, не пам'ятаю. Логічніше, мабуть, з третього, бо в третьому почали «Шанс», і Ряшин там, умовно кажучи, одразу все це закладав. Вони належать каналам, на яких виходимо. Те ж саме зараз оцій ліцензії, яку я продав на виробництво, ми передачі, будуть належати те, то вони її можуть крутити скільки завгодно, де завгодно. До речі, одночасно вони виходили і на «Ефірі», і на «Мегого», інші часи зараз. Я в цих часах навіть не зовсім орієнтуюсь, тому що все, що вони взяли, там на «Сифру», на «Тікток», на щось іще. А на «Ютубі» немає цього першого випуску? Він був одночасно на «Ютубі».

А який сенс тоді «Мегого» купувати, якщо відразу на «Тікток»?

Значить не одночасно, а через годину. Бо мені в той же день прислали Васильовичу посилання на «Ютюб». А може на «Ютюбі» «Мегого», до речі. Є там певний сенс. На «Ютюбі» «Тета». Коротше, я не дуже орієнтуюсь. Ти якщо зараз зайдеш, подивишся «Коровки на Майдані», там воно вже є. Я тобі посилання можу спробувати, якщо хочеш. Він є на… Не знаю, як шукати. Знаю, на «Теті». На «Теті», так. Коротше кажучи, ця історія для мене не збаганена. Я вже трошечки… Я не аналоговий, звичайно. Бо, мабуть, самий перший почав купувати крутий телефон. Там ще до айфона. Але все одно. Як крутиться… Як бабки крутяться. Є така прислідження. Реп-трек, який зараз почався.

Лавешка мутиться.

Так, так, лавешка мутиться. Я не знаю, як це робиться в цифрі, клянуся вам. Я з цифрових носів… Ні, ну я продавав диски своїх. Ну, як, вкишкав диски молодих артистів, які в «Шансі» були. І проєкту «Шанс» у нас був. Фінальний гала-концерт за різні диски. Це я розумів, як гроші отримуються. Ще я розумів, як гроші отримуються з ротації, там, радіоротації, оці ефіри. Все інше. А ви думаєте, що зараз трохи змінилося правило? Ні. Правила не змінимо. Є, ну, принаймні, нинішня редакція правил 2007 року. Там, де ми продаємо на аукціоні місце людині в другу нитурі. Ага, продаєте на аукціоні місце людині. Зараз це… Ми вирішили, що треба… Закінчився «Шанс». Ми сіли, там, чесати голову і інші місця. А що внести? Хтось каже, давайте будемо продавати. Ну, а жінотаж великий, стоїть там 200 чоловік. Навіть якщо стоїть, я, ви кажете, як вибрати? Я трьох вибрав, а далі, можливо, і варіанти. А зараз це на донати йде, чи як? Зараз йде все на донати. Ця передача, є така фраза, яку каже ведучий, яку я сказав тріх разів, але вона абсолютно правдива. І ніяка не реклама. Не відбулося б цієї серії, якби канал не вирішив все зробити, якби «Королівський смак» не дав кошти на спонсора, який був в мене тоді ще там. І якби ми не придумали, було б дійсно складово. Насправді, ми ще затримувалися, а не, скажімо, не стартували раніше, бо ми не знали, як цю штуку скласти. Коли з'явилася домовленість канала з «Титановими», ми зрозуміли, що все, тоді воно піде, тому що воно, по суті, є короткими даними для «Титанових». До 19-го року я допомагав. Ми всі допомагали. Зібрані кошти передавали важкопораненим бійцям АТО, доки існувала така рамка, до 19-го року. Але так, воно було трошки зламано, тому що було багато персонажів, треба було їздити. Ну, так логічно, що ми якийсь один. Несистемно було? Несистемно було. Так, це було несистемно, але ми реально все, деколдали свої гроші, люди деколдали. Були якісь великі суми, за що купували? В перших моторах. Зараз? Так. Дивись, ми за один знімальний день на Майдані, там серед учасників, в тому числі левова частка була тих, хто купив місце в другому моторі, ми зібрали 253 тисячі гривень, а за перший перегляд той, який вийшов вже 10 травня, на QR-код в правому нижньому куточку, це вже був рахунок, безпосередньо рахунок фонду, закинули 103 тисячі. Для мене, якщо чесно, це шок. Я колись почув, до речі, від одного з представників бригади, якоїсь воюючої, що він під час включення в телемарафоні, там включення, якщо ви бачили, зараз у нас на зв'язку очільник відділу комунікації 46-ї бригади, розкажіть, як у вас справи. Це не про 46-ту, здається, про іншу. І за п'ять хвилин вони зібрали більше 100 тисяч гривень на оцей QR-код. І я, який там з 1922 року, як ми всі щось там вбираємо, якісь донати, я думаю, ніфіга себе, як це працює. І зараз перевірено на каналі ТЕД, третьому каналі, а не, скажімо, 1,1, який, мабуть, вищий по рейтингу. За одну програму 103 тисячі.

Це не завжди працює.

Санкція не завжди точно, але мене вразило.

Хочу сказати, що телебачення живе ще.

Глядачі живі. Це мене більше здивувало. Телебачення живе, воно не може зникнути, тому що якщо воно зникнуть, то тут зайде інше телебачення, ти знаєш, з якої країни. А слава Богу, ми маємо телебачення в тому... Це теж індустрія, яка повинна жити. Безумовно. Але так, щоб від дну. Для мене було дивино. А от що ви думаєте, Дар'я, що зараз в ЖТХ у нас з'являється конкуренція? От її платформа, ну от була Міґаго, зараз Світ ТВ, там вимічезні кошти, вкладає купу форматів. Вони фабрику внову починають. Слухай, я не знаю. Скажу тобі чесно, я не знаю. Я думаю, що їхня бухгалтерія, вона зовсім... Має зійтись через 10 років, не?

Через 5.

Очевидно, вони набувають банк передач форматних, яскравих, які вони точно знають, що вони є, скажімо так, не прив'язані до часу. Угадаю мелодію, там тільки артисти грали, по-моєму. Тобто вони грають, вгадують пісні, це можна показувати через 3 роки, навіть якщо хтось з цих артистів вже перестане співати. Я думаю, що вони грають на потом, або на те, щоб у них був банк, який вони будуть користуватися, і не треба буде купувати телевізійні проекти, тому що ми знаємо, що нефиг з'явився спочатку з фільмами, а потім туди зайшли вже і телевізійні проекти. Народ дивиться, народу байдуже дивитися те, що він хоче дивитися. Але там гроші повинні бути колосальні, вкидані, значить, хтось десь їх ще має. А тіті не хотіли купляти каравоки на Майдані? Каравоки на Майдані... 46-та бригада моя улюблена, вона хотіла домовитися. Минулого року ми проспівали 4 благодійних каравоки, 100% благодійних. Я отримав гроші за... Коли кажуть благодійні, то різні бувають варіанти. Мені заплатили хлопці, не хлопці, а їхній фонд, за солярку. Ми там зібрали досить пристойні суми. І вони хотіли, щоб ми в цьому році повторили, і це показав канал Мегово, здається. І вони майже домовились, але потім Мегово побачив, що я продав на ТЕТ, тому що воно довго так тривало, і, по-моєму, ця історія відпала. Це була якась разова акція. Ті каравоки на Майдані, які закінчилися в 2019 році, я не знаю, хто тоді існував. Мабуть, Світ Тиві вже існував, я точно пам'ятаю. Мегово не знаю. Може, існувало, але вони, мабуть, були більш налаштовані на щось інше. Мегово, мабуть, мріяв купити ліву чемпіонів, що він в результаті зробив. А все інше, так сказати, гамузом... Тому повторюю, я хоч і не вважаю себе аналоговим товарищем, хоча 1962 рік, це, мабуть, аналогова історія.

Лампова, я підказую, формулювання, яке знайде...

Так, так, так, Лампова. Тоді ще, ну, так, у нас перший домашній цей великий музичний комбайн був Ламповий, однозначно.

Ми так сподівалися досягнути до сотого випуску прямої червоної позначки в 100 тисяч підписників, але тут трапилися ви. Найкраща аудиторія в світі. Підпишіться вже.

А цікаво, що у тебе існує якась корупція навколо Крокінаведення, що хтось комусь там тисячу доларів дав, хтось пообіцяв вирішити? Ні. Ти, якщо хочеш спитати мене про цю останню історію, яка відбулася, до речі, зробили цікаве відео, де ця дівчина торгується на аукціоні і пропонує тисячу гривень, а потім вона ходила там з чотирьохповерховими матюками, кричала про тисячу доларів, що вона комусь дала тисячу доларів. Комусь дала, дуже смішно звучить, але як тільки вона сказала, що вона і батько військовий, я тут вже вирішив, що я далі не буду розбиратися, бо трошечки така конверсійна... Ні, як вона... Коротше, неоднозначна ситуація. Контраверсійна. Неоднозначна ситуація, я подумав, ну диви. Просто вона дорепа, вона була трошки вгашена, а може не трошки, і може не тільки вгашена вона таке, Як потім сказали ті, хто з нею спілкувався і записували протоколи. Ну, а що стосується моєї ери, ну дивись, не ходять до того, хто не бере хабарі. Чи ти думаєш, що Щурного би не попросив хабарі? Бо я хотів просити хабарі. Татіна переможе, тільки ж давай домовлятися. Я сприйняв ці ситуації так, що був якийсь ушлий чувак, який пообіцяв щось. А я сприйняв таку ситуацію, що це просто якийсь контрразвід. Вона дівчина з Англіфанса, і здається мені тільки, і я думаю, що… Ох, там вже глибоко копнули, так. Там журналісти мені дзвонили, розслідувачі. Кажуть, Васильович, от це персонаж. Я сподіваюсь, це чай, так? Так. Ні, це може бути що завгодно. Судячи по бару. Ні, якщо хочете, можемо. Ні, не хочу, я за кермом.

У нас були такі гості, які заходили, це було зранку.

І хоч сьогодні мені, можна сказати, ювілей.

Чого?

Та я зараз скажу, чому. Я люблю рахувати дурні ювілеї, як я називаю, 1962, підрахувати. Дивись, скільки місяців я сьогодні прожив. Усього місяців.

Скільки, я озвучу вас. 770.

Сьогодні, сьогодні рівно я прожив 770 місяців. Ми будемо, звісно, видаватися в інші деталі.

Треба ще 7 місяців дочекатися і гуляти.

І буде 3 сімки. У мене записано, до речі, 3 сімки у мене записано. А ви в іншій комедії, коли оце… Та ні, я люблю такі ось історії. Я колись вирахував 500 місяців з дня народження, і ми сиділи з друзями там, в ресторані пєна, якщо знаєте, такий був на Ярмолу, вже його немає. А що гуляємо? 500 місяців з дня народження. А потім я вирахував, що насправді, якщо я ще 500 з тих пір протягну, то це буде, в принципі, непоганий показник.

Я завжди всім пропоную, кому 30 років десь приблизно, кажу, давайте святкувати 36,6. Ну, 36,5.

О, так, мені скоро можна буде подивитися. А якщо в місяцях і в днях, то ви можете досить часто мати нагоду, не те, що випити, а просто згадати.

Колишній керівник Офісу Президента. Зараз зацікавився би.

Нумерологія?

Так, нумерологія, так.

Боже, я, звичайно, не перестаю дивуватися. Ну, ладно, не будемо говорити. Що, можемо повернутися? Це треш. Ні, я тобі скажу, що я часто, ну, не знаю, якщо ви раптом дивилися інтерв'ю зі мною, мені завжди на думку така спадає аналогія. От ніхто ж ніколи не візьме одну ногу, бо, блін, грати на лівому фланзі в команді футбольній вищої ліги. Ніколи ніхто. В прямому смислі?

Просто одну ногу. Є різні види футболу?

Ні, в звичайному футболі. Барселона, Динамо Київ, Шахтар. Мені нікого ж ніколи не спаде на думку взяти. Чого беруть одну ногу, в смислі, без голови, без освіти, без досвіду, без нічого кудись? Ну, блін, я в шоці. Я реально, ну... Так це зараз непросто. Я б вийшов, став, напросився у ФОЗі і ФОГОТа, давайте я там, тіпу, з вами пару концертів злобаю. Я не вмію лобати. Ну, так, я відомий. Аплодувати буду, щось навіть на аукціоні продамо. Ну, це ж тупо. Ну, зараз це ж не просто кудись...

Так працює демократія, я поясню.

Ні, так працює охлократія і кокістократія. А це, до речі, не демократія, тому що Єрмака ж ніхто не вибирав. Його привели люди, яких обрали. Його ніхто не вибирав, він нічого не вміг, ну, був, тіпа, якимось адвокатом. До речі, він був одним з адвокатів в музичній історії. З Козловським? Ні, ні, ні, слава Богу, ні. Він був, мене, кращий адвокат, вибач, був. Якого ніхто не знає, але він реально кращий. Ні, ні, ні. Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, Я знаю іншу історію. Колись хтось зі Ленського приїхав до України, а він не знав, що зі Ленського приїхав до України.

Колись я розповідав. Опинився я на книжковому фестивалі. Сидів я між Дмитром Табачником і Дмитром Гордоном. Я сидів страшно ошокований цим сусідством. І оскільки це був фестиваль літературний, всі були з книжками. В мене вийшло дебютне книжко. Гордон інтерв'ю якийсь видавав раз на три місяці. У Табачника історію України, так? Так, у Табачника історію України. Бо нам давали. Я відкрив на першому... Це було перед виборами президентським. Це був 2009, початок 2010 року.

Янукович рвався.

Так, так. Я відкрив на першому абзаці, і там написано, в принципі, української нації як такової не существує. Це Табачник написав? Так. А це ж голова адміністрації, президента України. Ладно, колишній. Але тут в консерваторії, блядь.

Капець. І замість того, щоб зриснути в ту країну будь-яку, яка, як він знає, має націю, воно працювало тут, заробляло українські гроші, мутіло, і, блядь. Раз не згадали про Табачника. Це людина, яка на фотографії біля... Мене колись це різануло. Я вже від того знав, що йому гроші цінав базарний день. Є фотографія. Він, правда, був високий, так? Він досить такий, під два метри, здається. Тобто статний такий. Він високий. Ну, окей. З тих міністрів, які були у Януковича, він був, мабуть, високим. Є фотографія. Біля Маріїнського там когось приймає Янукович. Не знаю кого. Янукович і Назустріч. І вони всі так от, як от нагнулись. Він найнижче нагнусять. Він просто паскуда, безмисленна і без... Ой, таке. І так що ми почали? З Береговської області? Так мене лише запросити.

Ні, ні, ні, ні. Це я би запросив.

А що хочеш, я б запросив. Такий би я від вас не відмовився. Знаєш, я фразу така?

Я раптом з'ясував, що вона в мене в друзях на Фейсбуці.

О, оце вона.

А я не читаю.

Почекай, скористайся цим. І що? Інсайди, інсайди. Я думаю, що мало хто не відписався від неї, розумієш? Жах, жах, жах, але дивись. І все це на фоні війни, і все це на фоні... Але ж ви працювали з багатьма людьми, про яких можна сказати так само, як про Табачника. Ну, ти не маєш на увазі Оксану Іваномарченка? Дивись, ну я ж не... От я з вами зараз поговорю, а завтра хтось із вас стане зрадником. Ну я тут при чому? Звичайно, ви не станете, бо ви вже довели, що ви нормальні пацани. Але, ну, а як це можна було зрозуміти? Ну, так, Медведчук з моменту, коли вони висіли, оця партія СДПУ, СДПУ-Об'єднання, там єдина людина, від якої так можна було стихнутися, це портрет Медведчука. Так, а почему в них був цей блок якийсь НАТО-НЄТО, це пам'ятаєте? Ні.

Там же теж... Ні-так, щось...

Ні-так, точно, ні-так. Любов зла, полюбиш і козла. В цьому випадку я думав про Оксану Марченко. Хоча зрозуміло, що їй більше, мабуть, подобались його впливи в статки, ніж він сам, не знаю. Це вона краще знає, поговорити з нею, коли буде можливість. Але, дивись, не витікало взагалі. Саша... Андрій. Андрій Хливнюк, який...

Та-та-та, він мені розповідав один сезон.

Він, блін, він... Власилюш, як ти можеш? Я не хочу з нею говорити. Я кажу, дивись, а навіга ти підписувався? Ну ти ж знаєш, де вона?

Ні, він розповідав, що коли військові поранені, і вона... Щось, якась тема в «Х-Факторі» вспливала про військових. І вона так, тіпа, ой-ой-ой... Тіпа, що ж таке таке, а...

Я тобі більше скажу. Я на «Х-Факторі», там, десь другого сезону, щось третього, до нас поїхали росіяни. Ну, росіяни ж дивляться, ті, хто хоче...

Та, телевізійники росіяни казали, що в нас унікальний «Х-Фактор», і вони не можуть...

Так, красивий, красивий. Так, правовласники, а не американські правовласники казали, що у вас офігенно. І от я з росіянами, який виходить, «Здравствуйте», я із Ярославля, не знаю, откуда там, із Нижнего Новгорода. І я говорю, що будете піти? Коротше, ну, блін, ідіот. Я за це отримував тикону від Оксани. Там сидимо, ми п'ємо чаю, і вона каже, а що ти з ними починаєш розмовляти російською мовою? Я кажу, ну, вони ж баловані. Вона каже, так це їхні проблеми. Я кажу, а чого ти говориш з ними за цим? Ну, тіпа, я ж тут повинен розмовляти якось, ну, як хазяйка. Я кажу, давай ти перестанеш, а я перестану. Ну, в принципі, я кажу, дякую. Я пару разів щось казав, ну, у сусідів. І я кажу, вона не розуміє. Я кажу, так перекладай. Я теж не розумію. Це Оксана, яка сказала, що я тут, і з іншого боку. Зрада, вона, мабуть, або гарно спланована акція, або спонтанна історія. Ну, хоча про Оксану спонтанно казати не можна. Кум Путін.

Ну, от, при слові Путін.

Кум Путін. Ні-ні-ні, не сюди. Пане снайпере, не сюди. Ну, кум Путін, всі ці зустрічі, ну, це ж все... Дивись, зараз виглядає... Коли я став їхнім кумом, він був прем'єром цього. Ні, питання в тому, чи ФСБ снайпер Медведчук. Кожен з вас дасть свою відповідь, але, скоріш за все, вона буде позитивна, так?

Ну, ще з часів, коли це називалося не ФСБ.

А, так, контора глибокого борювання. Так, так, комітет глибокого борювання. Дивись, так, я сидів з нею в одному ефірі. Але ж там ще чертів вистачало. Ну, знову ж таки, дивись, Серега на той момент жив багато років в Україні. Причому він жив в Києві, потім у нього залишився якийсь там розрив сім'ї чи нова сім'я. Він став в Харкові жити. Він, по-моєму, закаріфував останні роки, ще двох доповненостей до його життя. З Кернесом, по-моєму, чи когось з його оточення. Ну, таке щось, так? Він жив, записував в Києві. Кліпи знімав? Кліпи знімав в Києві, так. Він нормально відносився. Ми навіть в якийсь розмові сказали, що Київ, звісно, краще, ніж Мінський і Москва. Тому я тут і живу, російською мовою, звичайно. А потім він пропав і починає нести якусь ахіннєю. Як я міг отак просверлити? Я, звичайно...

А Ліхута?

Ліхута, Ліхута і Тає Павалій? До речі, ти правильно сказав, Ліхута, а не Павалій. Тому що, насправді, це все зробив Ліхута, тому що Тає, очевидно, не дуже може...

Я розповідав цю історію кілька разів. Кремльовський дворець з'їздив, ювілейний концерт Софії Михайлівної-Ротару, ведуча Алла Борисівна Пугачова, от такого плана.

Контраверсійна ведуча.

А там гербище Радянських Республік вищать, вся ця жахлива ситуація.

Там взагалі, здається, завжди там вищать.

Там нічого не змінилось. І в Голобахти. І тут Ліхута збирає всю українську діаспору цього концерту, щоб щось розповісти по секрету. З лаштунками. Там Патап стається. Ну хто ще?

Ми з артистів, які співали. Артисти з України. А ви що там співали?

Так, ми з Червоноруто співали. У нас вже була версія з Ротару.

Все, я пам'ятаю, що кавер хуторянки співали багато разів, потім на Коровкином медані Патап і Нася.

І Ліхута нас збирає і тихенько шепоче на вушко, що братство Карчинського щойно щось запалило в Москві. Це було в той вечір. З таким підтекстом «От наше щас». Таке надо. І тому потім, коли все це розвернулося, я був так здивований. Для мене Ліхута — це якийсь дядя наш. А тут...

Та, я ж подивляюся, як відомо, в депутати. Вона в останньому скликанні...

В партії регіонів.

Так, в партії регіонів була. Причому вона була в першій п'ятірці, здається. Чи в шістій? В п'ятірці.

Другий номер, здається.

А, другий номер, ти сказав.

Мені здається, другий номер.

Так. І я думаю, що з тих пір її зрадунка стала такою однозначною, що там Ліхута, навіть якби він був сам, особисто сидів десь в копанках у пащі в ті часи раптом, він би все одно сказав, що стає і краще. І як же працювалося з ними усіма в одному проєкті? Чорти, чорти, самі чорти. А я від Ліхута чув таку історію, коли він мені по секрету сказав, Васильович, я тобі скажу так, а вони як заспівали пісню тоді ще... Я ж пісні трошки знав, бо вони співались в караоке. Я знаю, ти далеко, а з Басковим якби перший дует був. Понятно, що це взагалі не твоя тема в музичному сенсі. І він каже, дивись... А не питай мене, чому хороша пісня? А ти знаєш, що це... Ти подивись, хто автор музики. Це фирмова пісня.

А, так?

Це фирмова пісня, а я в Туреччині. Вибач, другий раз з дружиною почали зробляти такі гроші, поїхали в Туреччину. Я пливу на кораблі, а що в Туреччині тоді продавали? Круїзні ось такі корабліки. Шкільні куртки. І чую пісню. Ні, я маю на увазі туристам, таким як ми. І я сижу, їзджу на корабліки, і чую знайому мелодію, але іншою мовою. Не питай мене, чому. Дивлюсь, отаєть по-чесному в альбомі написано. Музика, не пам'ятаю кого. Але слова українські гарно. Але музика була фирмова. Коротше, каже Васильич, ми записали з Басковим ось це. І що ти думаєш? Я кажу, що я можу думати? Хороша пісня, в караокеномедані співають, все для мене з найякості. Значить, зайшла людям. Один показ на першому, і все. І в мене розписано два роки вперед. Я кажу, в смислю, він каже, у Москві так працює. Ти приходиш на телебачення, десь береш участь в одному шоу, у другому. Він каже, не треба ніякої реклами. Ми дзвонимо, кажемо, цитає Павлія. А, все, продались. А потім зрадили. Все ж дуже просто. Якщо ти любиш гроші, то далі можна зробити пропозицію, від якої ти або не зможеш відмовитися, або тобі буде боляче від неї відмовитися. Про «Інксфактор» я вже згадав.

А що ти про «Інксфактор» згадав, Поліхуб? Ти згадав?

А, в контексті тих людей, з якими можна працювати? Ну слухай, а ти не співав на одній сцені з людьми, які потім тебе, м'яко кажучи, розчарували?

І пісні були спільні.

Ну в тому-то і справа. Це історія, яка від нас особисто не залежить. «Інксфактор» і «Віагра», як я нещодавно відзнався. Стоп. А, я щось забув. А що ви там з нею співали? Чи ви на одній сцені просто? Ні.

Чи ви за колісами там журили? Спільна пісня була. А яка, скажи? «Послушання я та не маю, я йду пострічне...» «Паласіда». Менше «Незадимування» прямо червоне пісня. Ну то «Меладзе» то його було.

Прямо червонаке. Так і мавши «Віагра». Ви відмовили, не відмовили, сказали «ні» Манатіку, так? І якось розкритикували його. Я розкритикував його в сенсі вокалу. Зрозуміло, що артистичний хлопець. Я його не знав до того моменту, коли він вийшов на сцену. А потім він став Манатіком, звичайно. А до того, як виявилося, потім ми узнали, що він... Може навіть у нас було написано, у нас там ревізитівки зараз і були.

Він танцював з Магілевського в костюмі якомусь...

Ну танцював, танцював. Багато хто танцював і хоче... Ну може бути, так. Співав. Просто він був артистичний. Це було видно, очевидно. Його ж тоді і залишили, в дует поставили з цим в тріо. З сином Павліка і з Олексієвим, по-моєму, з гурту «Чотири короля» бувшого.

Ні-ні-ні. Олексієв – це циган з королів, як його... Снекі. Я його знаю як Снекі.

Ну може Снекі.

Він співав ще в групі «Зелені каштани» на реп-фестивалі в 96-му році.

О, Боже.

Та-та-та.

Коротше, 96-й рік – це три роки до початку «Коровки на майдані», до початку мого якогось занурення в артистів і в пісні. Хоча я пісні любив звичайно. Він фантастичний. І редактори кажуть, що нам треба брати цього хлопця. Але ж ми не можемо взяти більше, ніж... Це якась продюсерська помилка, ні? Людина, яка збере Олімпійський через 10 років чи 15. Дивись, він би не витримав конкуренції на цьому вокальному шоу сам. І він би вибув, наприклад.

А так його спрятали за вокалістами.

А ми його, так. А ми його, ну, я принаймні, виходив з такої... Я, до речі, не пам'ятаю, яка воно була категорія. Якщо мені, наприклад, в той рік...

Вагава? Була категорія...

Ні, Вагава. У мене майже однакове зрозуміння. Ну, там, категорія хлопців, дівчата, гурти.

Гурти, так.

І 35+, і там щось, 40+, не пам'ятаю, старші. І якщо у мене, наприклад, була категорія хлопців, то я би такого вокаліста не взяв. Тому що мені треба було хтось, хто реально може співати там великий діапазон репертуару. І, ну, і стати переможцем. Ну, я підходив до цього так по-спортивному. Тому що, а сенс тоді? Ну, а в чому була інша задача наставника? Просто, берети участь в розважальному форматі, так я б брав і в караулки, і в шансі. Для мене це було якось так. Якщо в мене є категорія, треба, значить, щоб були дуже сильні учасники. Діваманатік не може, мені здається, на той момент вважатися якимось сильним вокалістом. Артистичним, так. Людина, до якої емпатії, однозначно. Але, дивіться, це не помилка. Це шлях Босі До, людина, яка пішла знімати ці музичні розважальні шоу, не будучи, до речі, музикантом. І слава Богу, що я не був музикантом. Я думаю, якби я був музикантом, мені було б складніше. Ну, це ж ще питання... Тому що сфальсиви...

Ну, це якщо абсолютники ще. Я бачив, зізнаюся чесно, я бачив лише перший сезон «Екс-фактору», тому що мене розглядали як ведучого пост-шоу. І я передивився весь перший сезон, і вони там якісь проби зі мною проходили, а потім відмовилися від нього. Там, де треба було питати, ну і як?

Це дуже складна історія.

Так, так. Воно так не реалізовано.

Воно складне, тому що треба до себе ставити одні і ті самі питання. Але і люди, які можуть це ставити. От я на відношення до таких людей. Типу, а якщо ти відчуваєш? І наступний вийшов. А ти що відчуваєш? Тобто, зрозуміло. Насправді, з точки зору того, з ким я сидів, тих шоу, про які ви згадали, вибачте, але мені здалося. Ну, по-перше, Веренський сказав, що ти точно будеш в «Екс-факторі», членом жюрі, будемо шукати інших. А вони перебирали. Я російських бачив тільки мільйон на кастингах. Хто прийшов, тут приїжджали всякі, так? Я там люблю згадувати. Навіть Тімати був. І все одно обирали сусіда. І вони обрали тих, кого їм треба було. Вони хотіли, щоб був журналіст, який пише, чи принаймні розбирається в музиці. Ну, він же ще ж такий. І заноча аудиторія. І він ще такий. І конфлікти якісь. Він має відтіювати фрази. Вони конфліктували з Серьогою. Причому декілька разів по-серйозному. Не в сенсі, вони грали в кадрі. А Серьога там, Василь, я тебе урию. Що ти таке говориш? І українських дуже багато проходило через Сейкастах. Ну, дивись. Тоді вважалось, що по-чесному все відбувається. Хоча повторюю. Коли поїхали росіяни, відійшли. Був сутоукраїнський склад. І мені здається, гірше не було.

Я знаю точно прекрасну ситуацію, як з Фаготом підписали контракт. А потім Данилко відмовився чомусь. І контракт був на два роки. Фаготу просто заплатили за один рік. І все.

І він взагалі не знімався. Ми знаємо втрьох тільки одного. А може було п'ять таких, кому заплатили, але відмовились. Ну, хоч заплатили.

Данилко відмовився з Фаготом. Я не знаю, тому що Фагот робив Данилку в 96-му році перше аранжування. Ще в Харкові.

А, я зрозумів. Данилко відмовився сидіти з Фаготом. Слухай, це ж тобі легенду сказали. Це ж ти не почув з густа, Андрія. Я і не питатиму. В тому ти справа. Це така історія у всіх. Завжди складно відмовляти людині, з якою домовився і підписав контракт.

Ми були просто щасливі, бо ми отримали назад Фагота. І він був задоволений, що він за рік контракти отримав гроші. Бо там же у вас суворі розклади. Випадали якісь суботи, концертні. Тобто робота відпадала.

Ну, вибач, артисти за це брали. Звичайно, за те, що, так сказати, затикають їхню можливість заробити. І ті, хто відповідно пропорційно своєму заробітку, я так розумію, канал на це витрачався. А ви не у всіх сезонах були, правильно, іксфактори? Ні, не у всіх. Дивись, я був в перших шести, здається. Потім був пропуск. І потім я з'явився в…

Ми теж десь у рівні тисячи їдемо, так? Господи, які ж дурні гроші тоді ходили в українському телебаченні.

Взагалі дурні.

Скільки мільйонів доларів був бюджет сезону?

Чесно, не знаю. Я чув, що 4,5. 4,5 мільйони доларів був. Але це я чув, це хвуст, це не казав Володимир Гордянський, я й не питав.

4,5 мільйони доларів був бюджет першого і останнього сезону шоу «Великі перегони», яке я вів, але воно нарежувало Діснею. І там були шалені подорожі по світу.

Там більш по світу.

Там можна було зрозуміти, чому 4,5 мільйони.

А може така розхожа сума? Бо я ще чув, що 4,5 мільйони коштувала фабрика. Це, мабуть, така якась розхожа історія, але одна з фабрик.

По палаті. Раптом ви забули або не помітили, в будь-якому випадку знаменість сам. Їдемо далі.

Ряшин... У Ряшина було два квитки в Кьорен, де ми виграли по пенальті, здається. У Швейцарії. Чи він не поїхав, чи його дружина не поїхала. І щось ми перетіклися, він каже, а ти вже бував, а в мене є квиток. Я кажу, давай. Там, де ми Італії програли, там у нас були з дружиною квитки. Я у когось купив їх уже тут. А ті перші три подарували. Ну слухай, я би їздив і далі. Але ж, ти знаєш, але ж, ти знаєш, при нашому бажанні, наприклад, поїхати в Бразилію, якась там була нагода, чи хтось запрошує, я кажу, я не буду. За кого болівати?

За Мюллера. Перший матч тоді збірної України коментував Святослав Вакарчук. Коментував Святослав Вакарчук. Ми сподіваємось, що рано чи пізно він прийде до нас, і ми розпочнемо. Перший матч коментував Вацкоєв Вакарчук.

На Чемпіонаті світу? Так. І ми почнемо. Святослав Вакарчук перестав коментувати?

Так, він перестав, бо 4-0 купнув. І ми почнемо рано чи пізно з Вакарчуком розмову з того в нас в ефірі сьогодні відомий український коментатор, який працював. Єдиний матч своєї кар'єри.

Це була фіна. Афігіна, не дивишся на 4-0? Ні. Це було все. Афігіна. Така ефорія ж була, ви приїхали, перша гра, і ми 4 пускаємо. Просто я бував в такій ситуації. Я був, наприклад, на матчі Україна-Польща, коли ми 1-0 програли на ЧПЕК Європи, де не забили жодного голу.

І у Франції?

У Франції теж було на всіх матчах. Я не поїхав принципово. У мене був Марсель-Квиток. Я не поїхав. У мене був Квиток, я поїхав. У мене був Квиток, дружина каже, ну їдь, я не поїду. Я кажу, ні. Ми шанси втратили, нафіг мені цирк. А дивись...

А так був біладром, красивий стадіо.

До речі, він всередині красивий, а зовні взагалі...

Ззовні прекрасно він виглядає.

Він, по-моєму, красивіше виглядає, ніж всередині. Ні, він просто як кам'яні такі, бетонні сваї.

Я дивився на нього, я не був на стадіоні, я дивився з гори на нього, і в мене просто...

Ну, на тому чемпіонаті, я скажу, я був на двох матчах, в Лілі і в Ліоні, але, ну, смисло. Я тоді був злий, тому що програти в Ліоні і Північній Ірландії, на останніх хвилинах, отримати північноірландський гол...

Я був в перегляд в ресторані, і там навіть спонсорське бухло не випили. Тіпа це так дивно.

Це було так паскудно.

Так паскудно, що люди не пили безкоштовно.

Згоря не пили. І що найцікавіше, що німеччині, коли програли в Лілі 2-0, здається, вони грали офігенно.

Хорошо вони грали.

Ні, вони реально хорошо грали. Мені розповідали з середини збільної, що далі піде.

Вони їхали на Північну Ірландію такі, що ми вже перемогли.

Це після того, як їм сказали, що, хлопці, ви з Німеччини взагалі молодці.

Був прикол. Мене звели на радіо, я за кермом їхав, прогноз на матч з сестрою Ракінського, яка тоді випускала сінгу «Мой город».

Вона співачка була. Ні, сестра.

І вона в прямому ефірі радіо нас звели як двох експертів. Ваш прогноз. І вона сказала, ми переможемо Німеччину. А я сказав, що якщо ми програємо менше трьох мічів і при цьому будемо мати моменти, а моменти були в кінці, то це може позитивно. Вона сказала, що не можна так розчарувати людей. Треба завжди казати, можливо, вона права. Можливо, вона більше розуміє це на футболі.

А ти впевнені, що точно не дружина Ракінського?

Ні, сестра.

Насправді матч був дуже класний. Мене, до речі, здивував Ліль. Як виявилося, Ліль – це друга за населенням міста.

Господи, точно сестра? Це ж так давно було.

Він має сестру, якщо що.

На всяк випадок.

Він може бути дружиною, але не про це змовив. Ми починали з Четвертого світу 2006 року. Україна-Іспанія. Звичайно, ми обкаканими залишалися цей матч, але ти розумієш, що є ще два матчі. Пізне відчуття після матчу збірної України. Ні, ні. Я знав, що можна вийти. Насправді математичні шанси були. Саудійська Аравія чи Туніс був.

Туніс був важкий. Точка Шевченка, він засунув ліву ногу.

Але все одно, я скажу, ми знали, що математично Іспанія, хто проти Іспанії з таким складом. Це був, насправді, Гамбург. Це ж були два матчі тоді в Гамбурзі. Ми все грали і, по-моєму, німці і талісами програли в Гамбурзі. В четвіртьфіналі. Дивись, все одно це було для мене історична подія. Історична подія. Кайф від того, що ти бачиш Чемпіонат світу. Реально все красиво, все забрендовано. В літаках тобі дають програмки, шоколадки забрендовані. Все було класно. Ми літали на внутрішніх рейсах. Ми ж самі. Я ж не Голубков. Я не халявщик. Льоня. Льоня Голубков. Бачиш, забуваємо вже.

Я поясню над сім'йним глядачам. Це був символ актору, який грав персонажа в рекламі МММ. Фінансова піраміда. І ключовим було те, що його повезли в 94-му році на Чемпіонат світу в США. Льоня Голубкова. Він сидів на трибунах, а Олег Селенко ставав там найкращим стайпером.

Тобто можна було літати з фанатами, але ми своїм ходом літали трошки пізнали Німеччину, погуляли по тим містам, де були матчі. Це було прекрасно. Як відомо, це було взагалі феєрично для нашої збірної, бо я не знаю, коли ми вийдемо в четвертьфінал. Офігенно. Я передивився, до речі, ці фрагменти, ідучи до вас, бо в мене ж там подарунок є один. Який? Не буду казати. Це було феєрично, і насправді я чесно кажучи їздив би на всі Чемпіонати світу, куди б вийшла наша збірна, але наша збірна вирішила, що ніфіг, Ігор Васильович, шаркатись. Не в Південну Америку, а Африку, куди ти їздив. Ні, я не їздив, я вів тоді Ватірков їздив, а я звідси вів. А, ну, вибач, я тоді... Хороші були у вас програми, звичайно, а то були такі часи гарні. Ні в Бразилію, ні куди там ще, ну, в Півкорею, Японію. Я їх і так відвідав, Катар ще була, ще була погана країна. Яка?

Катар.

Погано, я б не поїхав за будь-яких розкладів, я думаю, і наші б не поїхали. Катар таке. В Катарі найкращий аеропорт, по-моєму.

А авіалінії прекрасні. Так, так, так.

Це єдині авіалінії, які мені подарували в перший клас, щоб ти розумів. Ми летіли на мій день народження, відмічати мій день народження з дружиною і сином в Австралію. Ну, просто подорожувати. І це було саме в день народження. Люди мені приходять, там, Happy Birthday, ми апгрейдимо вас до першого класу. Ну, з бізнесу. І я так думаю, ніфіга себе, оце та мрія збулась, я ідіот, на 16 годинах польоту. Але виявилось, що в першому класі, де був досить великий салон, були ми в трьох і два поляки, які бухали весь рейс. Чому поляки? Тому що я їх зрозумів, вони були ще один спортсменами. От вони сиділи і квасали всі 16 годин, щось періодично проходили. Питали, звідки ви Україна. О, Україна, Україна. Через 2 години те ж саме проходили. І я зрозумів, що ми апгрейдили. Їм треба, ну, коротше, їм було пофігу, що я там говорив. Ми в цьому році теж намагалися потрапити на Чемпіонат світу.

Ви?

Ми всі намагалися потрапити. Але, дивись, Віктор Дьокер був проти цього. Я, так, Дьокер один нас виніс в одні ворота. Я думаю, що, оскільки я вболіваю за нашу улюблену команду, збірну України, у мене завжди одне-єдине відчуття, що за іншого, ну, ми ж з вами дивимося футбол багато років і багато команд світу. Тобто, при іншому тренері наша збірна могла би щось зробити. Та ну, бо тут сидів Сергій Рибров. Я завжди так думаю. Я завжди так думаю, що при будь-якому складі, при іншому тренері, вибач, я бачив, як грала Малага, в якій грав тільки Несанді Касорло. Хто там був головним? І вона виходила в фінал Єврокубка. В четвертьфінал. Та ні, Малага високо підняла.

Четвертьфінальний чемпіон. Ні, а до того вона кудись прорвалася. Малага селчик. Щось таке, скажи. Чи Асававі сам путає.

Чи Касорло, чи хтось один гравець.

Касорло досі грає.

А всі інші? Та ладно. Взагалі шита нога заново. Зарідний клуб Ав'єна. Так. Той, який вилетить сьогодні остаточно. Він вже вилетів, правда. Там був оцей... Блін, я вже не пам'ятаю, хто там був тренером. Його називали... Його інженером називали. Потім він в Манчитті тренував. Після цього всі говорили, і я думаю, стоп.

Зараз він збитий, що вийшов.

Той, що у нас на той момент, мало склад. І де вони? Це ж різний футбол клубний. Це тоді в Малазі були гроші саудівські.

В Малазі потім Ден Бойко.

Два сезони були гроші саудівські. Скільки б ти грошей не ввалював, але якщо люди погано грають, то вони ж нічого тобі не роблять. У нас є ваші цитати, де ви кажете, я хочу, щоб Сергій Рибров завжди тренував в Динамо і вигравав з ним. З Динамо у нього вийшло. Два рази поспіль виграв чемпіонат. Там дивись, там якраз співпало з тим, що Шахтар переїхав з Донецька через 14 рік.

І лійонери повтікали.

Ні, там ніхто не втікав. Тому Шахтері ніхто не втікав. Я готовий сказати, але... Це 200 відсотків, що ніхто не втікав. А тепер я скажу, я завжди за те, щоб тренував в Динамо Київ Сергій Рибров і щоб збірно тренував хоча б Андрій Шевченко.

Як правильно сказав Ігор Васильович, та це ж легендарний бар. Так, Бермендиктат. Хрещатик 44. Деякі цінності незмінні.

Що ви думаєте, перший іноземний тренер, перший лійонер тренера збірної України? Так довго ми чекали. Постійно кажуть, давайте вже на іноземця. Будь ласка. Перший іноземний тренер збірної Бразилії. Але він ніколи не був головним тренером до цього. І він особливо не грав футбол як гравець.

Він завжди був... Але в нього три зубні бити.

Повторюю. Залежить від тренера, як грає будь-яка команда. Я думаю, що збірно, незалежно від того, як будуть налаштовані, чи мотивовані, чи внутрішню мотивацію кожного з гравців, якщо команда буде грати зрозумілу гру, то можна погодитися, що багато ігор ми грали в трошки незрозумілу гру. М'яко кажучи, так? І в той же час я здивувався, коли прийшов Шева, почала команда грати чітко першим номером з усіма. Там, правда, ми і не грали ніякими грандами. Ми якось просували гру.

Тут гра просувала нас.

Ми забуваємо про те, що...

Кадрово, вибачте, тоді кадрово в нас в Інгіри були Канаплянка, Ярмолянка, Праймовий. Було з ким грати.

А тут вилетів Мудрик. А зараз ще й нема кому забивати. Але ми ще забуваємо, що Шевченка перший свій відбірковий цикл провалив повністю. Третє місце зайняв після Хорватії і Ісландії. І тільки на другий вийшов на Чемпіонат Європи. І на Чемпіонат Європи, погодьтеся, нам теж достатньо пощастило.

Ну, теж четвертьфінал.

Окей, хай не Шевченка, хай хтось інший. Хай ось Мальдера. Чогось у мене з Кальдерою. Кальдера – це, по-моєму, Кальдера – це в вулканах оця кругла штука. Називається Кальдера. Це Мальдера. Я хотів би… Так, він нікого не тренував. Ну, чорт його знає. Він же повинен щось почати. Хай це буде прекрасна збірна Україна, яка аж один раз вийшла на Чемпіонат світу. Віримо в команду. Навіть Боснія вийшла в цьому сезоні. Боснія вийшла. 41-річний Едіном Джеппо. І що? Вибила Італію. Ну, дивись. Тому це, може, і фішка, що там є кому забивати. Тому що, коли Сева забивав, у нас були шанси. Тому що, коли Сева з Рибровим забивав, у нас взагалі були шанси. А коли у нас переставив Страйкер працювати, всьо, просібай все. Зараз є Матвій Пономаренко. Дай Боже. Він вже їздить на Бентлі. Я щось таких не дуже вірю. Ти віриш? Це ж все така історія. Ти віриш, що у нього у Бентлі був Бентлі? Мене більше тривожить. Це рекламна історія. Їх запросили, давай я розкажу, щоб не було цих Динамо Київ є партнер. Щось там, мотор. Він запросив просто на якусь презентацію. На презентацію. Кожен міг взяти тест-драйв зробити. Ну, от вони зробили тест-драйв, поїздили. Кілометр туди, кілометр назад.

Забирай свої слова.

Але ж ми всі знаємо дружин футболістів. Ну, от дівчина захотілася викласти, звичайно. Як Матвій Панамарянко їде на Бентлі. Хоча дружину не поспориш. Диви, якщо його зараз продадуть в гарну команду, гарному тренеру, з нього може щось вирости. Я боюсь, що він тут буде болтатися і хлопати матюки Костюка, якого він вже 10 років, ну це трошки не Ла-Масія, все-таки Костюк. Хоча Ла-Масій керує українцем. Ви знаєте? Читали? Директор Ла-Масії, це хлопець, чоловік вже в літак, з Запоріжжя, який перейшов в Барселону, гандбольний клуб, а там вже все одна команда. І він зараз директор Ла-Масії. Ну, понятно, що він такий адміністративний. Я чув, що там хлопець молодий грає зараз українцем. Ні фіга. І ще грає один хлопець з Києва, який починав на футбольній команді Лівого берега. Моя знайома.

Рибак з Чернівців. Я про інше. Випадку Панамаренка мене лякає, що там була проблема з зайвим вогою в 19 років. Це не ЛІО.

Слухай, а оцей Товстунчик, який бігав, в Німеччині закінчував, бразилиць.

Він Менталургії Донецк закінчував.

Хто? Ні, ні. Він недавно забивав голи. Нещодавно. В Другій Бундеслізі. І він завжди його набукував.

Аертон?

Так, так. Типу Аертон. Щось таке. Ні? Це ж ти теж був Товстунчиком.

В 19 років зайва вага при його статурі — це дуже небезпечно.

Матвій Схудь. Схудь.

Тобто м'язова маса тепер з'явилася, але доводилося чути від тих, хто більше розуміється на футболі, що це...

Бо є такі люди. Головне, щоб Андрій Єрмоленко побив свій рекорд.

Два голи до того, щоб побити треба три.

Два голи, щоб дістати Шацких, і три голи, щоб стати першим.

Раніше це було простіше. Суддя, який би зробив...

Та зараз у них грози в Каполтаві. В Каполтаві можна і три забити. Він пенальти зараз став бити. Коли в складі. Та дай Боже. Слухайте, рекорди повинні битися. Якщо рекорди не бити, то це нецікаво. І це історична мить, мені здається. Коли ще потім хто заб'є стільки голів з українців.

Які будуть їхати.

Впринципі, ми перетворимося на чемпіоната, коли той, хто багато забиває, він їде збільшує.

В 2013 році був поставлений діагноз. На нас чекає балканізація українського футболу. Засвітили продали, але для збірної це плюс.

Ми рівняємось в цьому випадку. Всі рівняються на Хорватії. Мені здається, що не чекає нас балканізації. У нас є Рінат Ахметов, наприклад. В Хорватії ж немає.

Була одна пісня, Господи, але не заспівав. Вона називається «Толька, толька, толька».

І це вона. Це, вибач, Софія Михайлівна Ротарова. Ну от. Музика матєцького. Дивись, насправді, це було б ідеально, якби ми стали в Хорватії. Там Динамозагри все одно періодично вистрілюють. Тим паче, що тут ще й олігархів, яких у них немає, ще і грають. А ми програємо, по-моєму, у Хорватії дуже часто. Я пам'ятаю, кому програв Колос, коли на останніх хвилинах Сєлєзньов не забив, промазав по м'ячу.

Ви бачили Сєлєпічний фейл?

Так це ж була якась команда не Спліт, не Рєка. Ні, Рєка Спліт, в смисле. Не Динамозагри, бо щось таке було. Кого ви спрограв?

Я можу спитати у Сєлєзньова.

Спитайте, кому він промазав. Я пам'ятаю, що був дощ колосальний.

Так, він не закрив дальню штангу.

Коротше кажучи, дивіться, я за те, щоб ми поїхали на наступний чемпіонат світу, який відбудеться, як відомо, в Іспанії, Марокко. А перші матчі відбудуться там. А це буде до 100-річчя. Не во всьому світу, а Латинській Америці. Це буде до 100-річчя першого чемпіонату, який відбувся в Воругваї. А, так. Воругваї, Португалія. Португалія, Іспанія, Марокко. А Португалія теж буде? Ну, немає значення. Ну, суть в тому, що треба поїхати на чемпіонат світу, бо... Тепло? Тепло. І в 82-му році був в Іспанії, і там наша збірна виступала тоді, коли був триумвірат Лобановських, Халкацій і Бьоскав. І непогано виступала. Дурака. Але, коротше кажучи, але це буде, це не знаю. Ну, дай Боже Мальдері, щоб Пономаренко грав, щоб Мудрика відсудили назад.

Ще ж не відомо, в якій він буде формі. Та відомо в якій. Сірові. Зрозуміло.

Він же зараз тільки отак от грає, мабуть.

Ігровий тонус він же...

Ніхто не відміняв.

Тому кадрово треба щось вирішити.

Як ми швидко пройшли цей шлях від найсильнішої збірної історії до...

Кого поставити?

Найсильнішій збірної історії... Ну, цьому. Ну, так. По результату. Найсильнішого безумовно. Ми ж тоді найвищого рейтингу піднімали. Чуть-чуть 12-13 років. Після Чемпіонату світу.

Найфартовіше, тому що треба було ставити пенальті на грі Вороніна в стінці з Швейцарією. Вибачте.

Перед тоді ми не побачили Жовковського. Перед Євро-2024 казали, що ось наше найсильніше збірне, найсильніше покоління. Пам'ятаєте, тоді у нас...

Пере, Гріло. Ізабарний був, і Мудрик, і... І потім Румунія.

Єрмоленко ще грав. Зінченко, Довбик тоді, Печичев. Малиновський періодично непогано грав. Довбик, Печичев. Довбик був навіть номінантом на золотий м'яч. Але потім Румунія була. Останній серед українців. Як кажуть, склейка. Я був на цьому матчі. А ви тільки в Німеччину, так? Я хотів матюкатися на весь стадіон. Маразм був. Насправді був маразм. Була очевидна недооцінка Румунії. Просто абсолютно банальна. Як він міг себе допустити, Сергій Батькович, я не розумію. З іншого боку, а що він? Якщо він навіть їм щось сказав, мабуть недостатньо мотивації було. Я не знаю.

І Лунін.

Так, і Лунін. Такі дві шляби пропустив, капець. А з іншого боку, той матч, який ми виграли у Словаччині. Там прекрасні були моменти. І Шапаренко, і Микола Шапаренко. Теж найкращий, мабуть, свій епізод з'явився.

Знаєте, що провтекали? На цьому місці сидів Сергій Станіславович Рібров.

Було таке.

Діючий головний тренер збірної України. Я собі зробив нотатку, і я провтекав її. Поставити питання? Коли Шапаренко робив черпак, Рібров закричав, що куди ти даєш? І відвернувся. Зі злості, що контроль, контроль. Ось же футбол, Рібров, куди? Куди ти запустив? Придержи. Це був дуже гарний пас. І я забув спитати.

Мені було б так цікаво. Я тобі хочу сказати, що на фінальних стадіях чемпіонатів світу і Європи, це поки що один з найкращих голів.

Виконання? Виконання.

В української збірної збірної збірної. Якщо ви подивитеся, наприклад, б'єчі, які забили перший матч Русола на чемпіонаті світу. Він взагалі ударив не під олочим, чи коліном.

Гол Ріброва.

Там був Кутовий. І він чимось ударив от нижче цього місця. Я маю на увазі, що був Гол Рібров, який красивий в тому матчі.

Там і помилка Галтітера.

Ну дивіться, був сто відсотків красивіший гол. Це гол Андрія Ярмоленка Нідерландом. Коли Мідерланд став 2-1. В Амстердамі. Чому? На тому Євро. Матч в Амстердамі.

Коли треба було.

Я тоді дивився тільки в Бухаресті матч, який ми виграли 2-1. І я був на цьому матчі. Було красиво тоді. Пам'ятаєш? Дощ був колосальний перед матчем, така веселка. Я так їду, кажу дружині, дивись, веселка, ми переможемо. Мальдарівський пенальти не забив?

Було таке, так.

Віримо в Мальдеру, віримо в команду. Разом з преміум спонсором збірної України з футболу компанію VBET Україна. VBET і збірна разом сильніші. Коротше-коротше, я пропоную завершити нашу гру. Тому що мене, на жаль, скоро будуть чекати. Так що, мій лот, так? Так. Дивіться, сановні оболівальники, ви не повірите, але колись в Україні був хлопець, який грав в захисті легендарної Барселони Пепе Гордіол у 2010 році. Він був чемпіоном Іспанії, цей хлопець. Він був переможцем кубка, разом з Барселоною, звичайно. Кубка, міжконтинентального кубка, коротше кажучи. Він грав в захисті Барселони не довго, але в тій команді, де грав Пуйоль, він же Пужой знаменитий, і Жерар Піке. Хлопця звали Дмитро Чегринський. У мене є футболка з того року, коли він там грав, коли ця футболка висіла поруч з тими легендами Хаві, Чаві, Ін'єста і Месі, ну, і всіх, кого знаєте, Бускіс, і цих захистників, які я сказав. І в тому числі Чегринський. Я не міг утриматися і не купити цю футболку. Цей лот для розіграшу, де зараз Чегринський, не скажу, бо не дуже світує. Його здоров'я підвело, насправді, він почав ламатися, і ця вся історія для нього закінчилася. І не треба було повертатись в Шахтар, щоб пробувати зачепитися. Ну, слухай, якщо нікуди було повертатися, а Ахмет вже, як відомо, мабуть, навіть Чегринському в такому поганому стані вже щось платив. А це тут прикольно написано, до речі, більше, ніж клуб іспанський. Так, слухайте, до речі, в зв'язку з перемогою чемпіонатів Іспанії в Барселоні, я за Барсу. І там паче, я ж кажу, Ла Масія керує, наша людина, українець. Барсу, здається, команда, яка завжди грає в футболі, всім вона мені подобається. Хоча деякі склади реала теж були дуже симпатичними.

Дякуємо.

Дякуємо. Погарів. Все. Ні, іноді були гарні ігри, особливо, коли там був Крос і Модрич, це було насамперед.

Погадійність, якщо є в тебе якийсь актуальний збір?

У мене завжди є актуальний збір. Зараз у мене дуже великий збір. Треба зайти на мою сторінку у Фейсбуці, ви там побачите. Не повірите, але в мене 34-та бригада, ну, в мене є два підшефти, так би мовити, спочатку повномасштабна, це 46-та штурмова бригада, де служить мій старший син, і бригада моїх земляків, 34-та бригада Нацгвардії. І от вони мені поставили задачу, яка мені здається дуже непідйомна, хоча, може, буду побільше коровки в цьому році, проводити івентів влітку. Мільйон вісімсот вісімнадцять тисяч коштує безпілотний наземний комплекс, який називають ЗВУВЯК, але немає значення. Вони кажуть, зараз на берег Дніпра майже неможливо добратися, в Херсоні, просто йде полювання за всіма, включно в часи війни. І щоб доставити там в певні точки все, що треба, треба цей комплекс. Не знаю, чому цей комплекс купляється волонтерськими коштами, ну, мабуть, тому що не може всіх забезпечити. Або хтось звертається до нумерологів. Або хтось будує династії, ну, тим не менше. Все одно, ми ж не можемо бути байдужими, і я спробую в цьому році. 34-й полк Нацгвардії України.

34-й полк. Так. Окей.

Військова частина 356, вони в Херсоні.

Всі гроші зібрані на цьому розіграші, як завжди, підуть на підтримку війська. В даному випадку на 34-й полк, на збір, збір, який можна знайти за посиланням...

На моїй сторінці в фейсбукі Ігор Кондратюк, або Ігорко Кондратюк. Дві сторінки є. У нас буде своя банка, ми потім вам переведемо.

Крок в 200 гривень, про які ви повідомляєте плюсиком в коментарях, якщо 400 гривень, і так далі. Щоб більше донатів, щоб більше підтримка військовій, більше шансів виграти унікальну футболку, оригіналь, оригінале. Дмитро Чегрінський, часів виступів за Праймову, Барселону Пепо Гвардіо.

Це єдиний український футболіст, який був чемпіоном Іспанії за часів Незалежності України. Якщо ви знаєте іншого, скажіть, але такого ви не знайдете. Довго вже просто підчищує і в Жироні. А Лунін? Пау.

В Барселоні?

В Іспанії, в Барселоні. Окей, це єдиний український футболіст, який грав в Іспанії під керівництвом Пепо Гвардіоли. Тому що він не грав, як і до вас, Зінченко Саша. І вже не буде грати під керівництвом Пепо, хоча хто знайшов. А нещодавно у нас з'явився ще перший українець, який виграв чемпіонат Франції. Ну, так. Як грає в одній команді з расистами. Печальна історія, звісно. Мені жаль, забарно.

Ми так не продамо футболку дітям. Окей, підтримуйте військо, не вимикайтеся і дивіться «Прямо червоно», і дивіться «Караоке» на Майдані, тому що на літеру сполучення на Майдані в мене нервова реакція, щось знайоме.

А от Вюччев сказав тільки, що треба буде провести більше івентів. То ви ще якось проводите корпоратив? З минулого року, починаючи, коли повномасштабна війна почалася, я не проводив нічого. Але минулого року так вийшло, що мене почали запрошувати. Мабуть, все-таки народу прорвалося. Чи то бажання реально ностальгічних речей, які були до війни, коли було спокійно. Чи просто, ну не знаю чому, але минулого року я на івентах зібрав десь 600 тисяч гривень «Караоке» на Майдані. Взагалі корпоративи, так? Дні народження? Корпоратив – це те, що відбувається в закритому приміщенні. А це ні. Це, наприклад, фестиваль покоління. Може ти знаєш таке, так? Фестиваль «Футфест». Я не знав, що таке існує, але він існує. І багато років, до речі, вже в нього. Там міста Західної України, в основному. Ну і все, насправді. А для 46-ї бригади були благодійні у мене «Караоке». Цьому році мене запросили вже в Лондон-Амстердам на день незалежності. Так що я сподіваюся, що фунти і євро якось конвертуємо і може, я допоможу хлопцям зібрати значну суму з тих грошей, які вони хочуть на цей безпілотний іноземний комплекс. Окей. Дякую за запрошення.